Journal articles on the topic 'Ішемічний'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Ішемічний.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Ішемічний.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Михалойко, О. Я., and І. В. Жулкевич. "ПОКАЗНИКИ ТРОМБОЦИТОГРАМИ В ПАЦІЄНТІВ У РАННЬОМУ ВІДНОВНОМУ ПЕРІОДІ ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 28, 2021): 108–12. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12211.
Full textAbstract:
За результатами тромбоцитограми у пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, у ранньому відновному періоді відмічаються морфофункціональні зміни тромбоцитів.
Мета – вивчення змін показників тромбоцитограми у пацієнтів із перенесеним ішемічним інсультом у ранньому відновному періоді.
Матеріал і методи. Проведено клініко-лабораторний аналіз 80 хворих, які перенесли гострий некардіоемболічний ішемічний інсульт у ранньому відновному періоді. Серед обстежених було 44 чоловіки та 36 жінок віком (58,42±6,9) років. Групу контролю склали 30 практично здорових осіб (16 чоловіків та 14 жінок) без тяжкої соматичної патології та порушень мозкового кровообігу в анамнезі віком (56,7±4,8) років. Тромбоцитограму із визначенням кількості тромбоцитів (PLT), середнього об᾽єму тромбоцитів (MPV), ширини розподілу тромбоцитів (PDW), кількості великих тромбоцитів (P-LCC) та відсотка великих тромбоцитів (P-LCC) проводили на гематологічному аналізаторі Abacus 30.
Результати. Морфофункціональні показники тромбоцитограми у пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, характеризуються збільшенням розміру тромбоцитів, тромбокриту, підвищенням кількості та відсотка великих тромбоцитів у порівнянні із групою контролю, що свідчить про вищу функціональну тромбоцитарну активність, тобто підвищену їх агрегаційну здатність.
Висновок. Показники MPV, PCT, P-LCC, P-LCR можуть розглядатися як індикатори тромбоцитарної активності при інсульті у ранньому відновному періоді, що розширює можливості контролю за ефективністю антитромбоцитарної терапії.
2
Prymachok, Liudmyla. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ ВІДНОВЛЕННЯ РУХОВОЇ ФУНКЦІЇ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНИЙ ІНСУЛЬТ З УРАХУВАННЯМ ЇХНІХ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ." Psychological Prospects Journal, no. 33 (June 9, 2019): 221–34. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-221-234.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що найбільш частим і важким наслідком церебрального ішемічного інсульту є розлади рухової функції особистості. Характерний поліморфізм рухових порушень у хворих на церебральний ішемічний інсульт. При цьому загальним для них є лиш випадання або порушення довільних рухів (виникнення геміпарезу або геміплезії). Інші клінічні симптоми є великою мірою варіабельними і залежать певною мірою від розмірів ділянки ураження, її локалізації та ін. За оцінками різних науковців, стійкі розлади рухової функції спостерігаємо також у перші дні після захворювання в 70–80 % хворих, які пережили ішемічний інсульт.
Розроблено «Функціональну методику відновлення рухової функції хворих на ішемічний інсульт з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей», засновану на психологічних принципах поетапності, послідовності та комплексності, а також на максимальному й адекватному психологічному впливі реабілітолога на пацієнта.
Зазначено, що основними напрямами психотерапії та психокорекції в досліджуваних, котрі перенесли ішемічний інсульт, є допомога в усвідомленні пацієнтом його основних потреб, мотивів, настановлень, відносин; його внутрішніх конфліктів і механізмів психологічного захисту; особливостей поведінки та емоційного реагування, їх адекватності й реалістичності; корекція настановлень пацієнта; допомога у формулюванні та закріпленні адекватних форм поведінки на підставі особистісних досягнень у пізнавальній, мотиваційній, емоційній сферах; сприяння підвищенню позитивної мотивації на одужання й збільшення активності в боротьбі з хворобою на поведінковому рівні.
3
Ovodiuk, N. M. "Визначення особливостей перебігу дисциркуляторної енцефалопатії після перенесеного ішемічного інсульту на тлі артеріальної гіпертензії в державних службовців." Клінічна та профілактична медицина 1, no. 4 (September 27, 2018): 42–55. http://dx.doi.org/10.31612/2616-4868.1-4.2018.06.
Full textAbstract:
Мета – визначити особливості перебігу дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ ІІ ст.) після перенесеного ішемічного інсульту на тлі артеріальної гіпертензії у державних службовців та оцінити якість життя даного контингенту хворих порівняно з пацієнтами з ДЕ ІІ ст. на тлі гіпертонічної хвороби. Оцінити ефективність запропонованої схеми лікування (поєднання малих доз судинного та ноотропного препаратів із комплексом фізіотерапевтичних процедур) в обох групах.
Матеріал і методи. Для проведення дослідження на базі багатопрофільного закладу охорони здоров’я пацієнтів розподілили на дві групи: до основної віднесено тих, хто перенесли ішемічний інсульт на тлі артеріальної гіпертензії, до контрольної – пацієнтів з ДЕ ІІ ст. без перенесеної гострої ішемічної події та на тлі артеріальної гіпертензії. Досліджували клініко-неврологічні та нейропсихологічні показники, показники мозкової гемодинаміки, структурні зміни мозкової тканини.
Результати. В обох групах мали місце рухові, когнітивні та психічно-вольові розлади, але в пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, ці розлади були вірогідно більше вираженими, ніж у пацієнтів контрольної групи. Доведено, що пацієнти навіть із малим неврологічним дефіцитом мали вірогідно нижчу якість життя. Для лікування хворих обох груп запропоновано схему медикаментозного лікування (ніцерголін і фенібут) у невеликих дозах впродовж 2 місяців) у поєднанні з фізіотерапевтичними заходами. Внаслідок проведеного лікування стан хворих та якість їх життя вірогідно поліпшилися за клінічними та параклінічними показниками.
Висновки Отримані результати дають право пропонувати дану схему для лікування хворих із ДЕ ІІ ст. на тлі артеріальної гіпертензії та після перенесеного інсульту. Використання невеликих доз препаратів дозволяє знизити економічні витрати на лікування.
4
Melnyk, N. A., L. S. Babinets, O. E. Fedoriv, and O. E. Kopach. "СУПУТНЯ ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ ЯК ФАКТОР ЗНИЖЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ." Вісник наукових досліджень, no. 2 (June 29, 2019): 30–33. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10250.
Full textAbstract:
Актуальність проблеми хронічного панкреатиту зростає через те, що у 15,5 % пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, в тому числі з панкреатитом, виникає ішемічна хвороба серця. Велике медико-соціальне значення як хронічного панкреатиту, так й ішемічної хвороби серця визначають їх значним внеском у патологію людей соціально активного віку, великими витратами на діагностику і лікування, зниженням якості життя.
Мета дослідження – вивчити і порівняти якість життя пацієнтів із хронічним панкреатитом відносно хворих на хронічний панкреатит та супутню ішемічну хворобу серця.
Матеріали і методи. Дослідження склали 52 пацієнтів із хронічним панкреатитом і супутньою ішемічною хворобою серця та 30 хворих з ізольованим хронічним панкреатитом. Якість життя усіх пацієнтів оцінювали за допомогою загального медичного опитувальника – the Medical Outcomes Study 36-Item (SF-36) і спеціалізованого гастроентерологічного опитувальника the Gastrointestinal Symptom Rating Scale (GSRS).
Результати досліджень та їх обговорення. У ході дослідження було встановлено достовірно нижчу якість життя у пацієнтів із коморбідним перебігом хронічного панкреатиту та ішемічної хвороби серця як психологічним, так і фізичним компонентом здоров’я (відповідно до опитувальника SF-36) (р<0,05). Аналізуючи дані опитування хворих основної групи за допомогою спеціалізованого гастроентерологічного опитувальника GSRS, було встановлено, що провідне місце в клініці захворювання займають больовий, диспепсичний та діарейний синдроми (р<0,05).
Висновки. Пацієнти із хронічним панкреатитом і супутньою ішемічною хворобою серця мали статистично значимо нижчий рівень якості життя за усіма шкалами як неспецифічного опитувальника SF-36, так і специфічного гастроентерологічного опитувальника GSRS щодо таких у групі хворих з ізольованим хронічним панкреатитом.
5
Galushko, O. A. "Сучасні рекомендації та українські реалії в інтенсивній терапії гострого ішемічного інсульту." EMERGENCY MEDICINE, no. 7.54 (November 1, 2013): 88–95. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.7.54.2013.88603.
Full textAbstract:
Інсульт є однією з найгостріших медико-соціальних проблем, для вирішення якої необхідні об’єднання зусиль, ретельне вивчення світового досвіду та рішучі послідовні дії. У статті наведений огляд сучасних рекомендацій із невідкладної допомоги, діагностики, ведення та інтенсивної терапії хворих на ішемічний інсульт.
6
Виноградов, Олег, Олена Гужва, Ігор Козловський, and Вікторія Володіна. "Оцінювання динаміки відновлення функції верхньої кінцівки у пацієнтів після перенесеного ішемічного інсульту." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 48–51. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.48-51.
Full textAbstract:
Резюме. Одним із провідних чинників обмеження життєдіяльності людей є порушення рухових функцій верхньої кінцівки, спричинене ішемічним інсультом. Мета. Оцінити динаміку відновлення функції верхньої кінцівки у пацієнтів після перенесеного ішемічного інсульту на стаціонарному етапі реабілітації. Методи. Використання спеціалізованих шкал, комплексу реабілітаційних заходів (терапевтичні вправи, лікувальний масаж, електротерапія). Результати. У ході дослідження виявлено позитивний вплив реабілітаційних заходів на відновлення функції верхньої кінцівки у пацієнтів після перенесеного ішемічного інсульту, про що свідчать достовірні відмінності показників функціональних можливостей верхньої кінцівки порівняно з вихідними даними, починаючи з другого тижня інтенсивної комплексної реабілітації. Між показниками, що відображають функціональну активність верхньої кінцівки, та показниками шкали MAS (рівень загальної моторики) встановлено позитивний кореляційний зв’язок. Максимальна динаміка відновлення функції верхньої кінцівки за показниками шкали FMA-UE спостерігалася протягом перших п’яти днів реабілітації. За показниками шкали ARAT, темпи відновлення зростали перші тижні реабілітації, досягаючи максимуму на 10-й день. Починаючи з 10-го дня, темпи відновлення знижу-вались і на 21-й день зрівнювалися з темпами відновлення за показниками FMA-UE.Ключові слова: фізична терапія, терапевтичні вправи, ішемічний інсульт, верхня кінцівка, стандартизовані шкали.
7
Кобза, I. I., Т. І. Кобза, Ю. С. Мота, and І. В. Кирилич. "Патологічна деформація та тромбоз лівої внутрішньої сонної артерії. Випадок із практики." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 67–70. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.67-70.
Full textAbstract:
Ділянки патологічних вигинів сонних артерій небезпечні виникненням тромбоутворення з подальшим перекриттям кровоплину. У даному клінічному спостереженні у хворої віком 54 роки, з діагнозом пристінкового тромбозу сонних артерій патологічна звивистість внутрішньої сонної артерії перешкодила подальшому просуванню тромбоембола через кровоносне русло, що дозволило уникнути небезпечних ускладнень при своєчасному проведенні хірургічного втручання.
Ключові слова: патологічна звивистість, тромбоз, ішемічний інсульт, ретроградна каротидна тромбендартеректомія.
8
Kupnovytska-Sabadosh, M. Yu, V. A. Hryb, R. D. Herasymchuk, and L. T. Maksymchuk. "Можливості поліпшення якості життя після інсульту." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 8.70 (January 23, 2015): 41–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.8.70.2014.80968.
Full textAbstract:
У статті наведено досвід лікування ішемічних інсультів в Івано-Франківській області. Особливу увагу присвячено аналізу проведеної тромболітичної терапії пацієнтам з ішемічним інсультом. Запропонований до розгляду клінічний випадок лікування хворого з ішемічним інсультом та одночасною гострою тромбоемболією гомілкових артерій.
9
Vinychuk, S. M., and Î. Y. Fartushna. "Диференційоване лікування транзиторних ішемічних атак — ефективний спосіб профілактики повторних гострих церебральних подій." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 6.68 (November 19, 2014): 87–92. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.6.68.2014.80766.
Full textAbstract:
Мета роботи — дослідити кумулятивну частоту та ризик розвитку повторної транзиторної ішемічної атаки/інсульту в пацієнтів після першої транзиторної ішемічної атаки на тлі диференційованої терапії порівняно з традиційною залежно від патогенетичного підтипу гострої церебральної події за результатами 2-річного проспективного спостереження. Результати комплексного клініко-неврологічного та інструментального динамічного обстеження 178 пацієнтів показали, що диференційована терапія в поєднанні з Цераксоном зумовлювала при різних патогенетичних підтипах захворювання вірогідне зменшення частоти розвитку ішемічних інсультів у середньому в 2–4 рази та повторних транзиторних ішемічних атак — в 3–7,5 раза.
10
Галушко, О. А. "Перший досвід застосування нового поглинача вільних радикалів Ксаврону у хворих на ішемічний інсульт." Медицина невідкладних станів, no. 3 (98) (2019): 63–67.
Find full text
11
Katrii, T., O. Savchuk, V. Shandyuk, and V. Melnyk. "Characteristics of protrombin pool of patients with ischemic stroke." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Series: Problems of Physiological Functions Regulation 21, no. 2 (2016): 53–57. http://dx.doi.org/10.17721/2616_6410.2016.21.53-57.
Full textAbstract:
The normal level of prothrombin pool concentration at the blood plasma for the people who one year past had an acute atherothrombotic or cardioembolic ischemic stroke was showen. Identified plasma proteins at the post stroke fractions were identical to the healthy donor's fraction. Was proved the tested fraction included the proteins in a range of molecular weights corresponding to molecules of prothrombin, thrombin, their covalent complexes with other proteins and degraded fragments.
12
Yanovska, S. "Arterial hypertension and ischemic stroke in the focus of medical psychology." Psychological Sciences: issues and achievements 1-2, no. 13-14 (December 26, 2019): 502–38. http://dx.doi.org/10.33120/psia.issue-13-14.2019.sy.24.
Full text
13
Kravchun, P. P. "Стан систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка у хворих із постінфарктним кардіосклерозом та ожирінням." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 6.62 (October 16, 2014): 37–40. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.6.62.2014.76934.
Full textAbstract:
Серцево-судинні захворювання є однією з головних причин смертності в усьому світі, основний внесок у її структуру робить ішемічна хвороба серця. Одним з основних факторів прогресування ішемічної хвороби серця є ожиріння. Мета дослідження — провести аналіз стану систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка у хворих із постінфарктним кардіосклерозом та ожирінням.Матеріали та методи. До дослідження ретроспективно включено 76 хворих на ішемічну хворобу серця, які перенесли інфаркт міокарда, із супутнім ожирінням. Групу порівняння становили 80 хворих на ішемічну хворобу серця, які перенесли інфаркт міокарда без ожиріння. Усім хворим проводили загальноклінічні та інструментальні обстеження. Статистичну обробку отриманих даних проведено за допомогою пакета статистичних програм Statistica 8.0, Microsoft Office Exсel 2003.Результати. Встановлено, що ступінь зниження скоротливості лівого шлуночка є важливим показником виснаження компенсаторних резервів міокарда та істотно впливає на тяжкість клінічних проявів у хворих із постінфарктним кардіосклерозом та ожирінням.Висновки. Коморбідність ожиріння та постінфарктного ремоделювання потенціює збільшення розмірів серця, дилатацію порожнин серця на тлі зниження інотропної функції міокарда. У більшості пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом та ожирінням діастолічна дисфункція лівого шлуночка проявлялася типом порушення релаксації.
14
Payenok, A. V., B. V. Zadorozhna, O. Ya Kukhlenko, and R. V. Kukhlenko. "Динаміка нейропсихологічних функцій та показників системної запальної відповіді в пацієнтів у відновному періоді ішемічного інсульту за умов лікування препаратом Гліатилін." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 8.62 (November 1, 2013): 51–57. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.8.62.2013.86118.
Full textAbstract:
Мета дослідження — встановити ефективність препарату Гліатилін щодо динаміки неврологічного дефіциту, когнітивних порушень та рівня депресії, а також лабораторних показників запальної відповіді при використанні його у відновному періоді ішемічного інсульту поєднано з компонентами базисної терапії. Обстежено 40 пацієнтів у відновному періоді первинного церебрального ішемічного інсульту. Встановлено, що курсове лікування препаратом Гліатилін покращує стан когнітивних функцій у пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, а також у хворих із післяінсультними депресивними розладами, порівняно зі стандартною терапією ефективно знижує рівень депресії за шкалою Гамільтона. Відновлювальний вплив препарату здійснюється не лише через стимулювання холінергічних систем центральної нервової системи, але й завдяки помірній протизапальній дії та здатності нормалізувати обмін оксиду азоту.
15
Payenok, A. V., B. V. Zadorozhna, O. Ya Kukhlenko, and R. V. Kukhlenko. "Динаміка нейропсихологічних функцій та показників системної запальної відповіді в пацієнтів у відновному періоді ішемічного інсульту за умов лікування препаратом Гліатилін." EMERGENCY MEDICINE, no. 2.65 (April 23, 2015): 82–87. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.2.65.2015.79472.
Full textAbstract:
Мета дослідження — встановити ефективність препарату Гліатилін щодо динаміки неврологічного дефіциту, когнітивних порушень та рівня депресії, а також лабораторних показників запальної відповіді при використанні його у відновному періоді ішемічного інсульту поєднано з компонентами базисної терапії. Обстежено 40 пацієнтів у відновному періоді первинного церебрального ішемічного інсульту. Встановлено, що курсове лікування препаратом Гліатилін покращує стан когнітивних функцій у пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, а також у хворих із післяінсультними депресивними розладами, порівняно зі стандартною терапією ефективно знижує рівень депресії за шкалою Гамільтона. Відновлювальний вплив препарату здійснюється не лише через стимулювання холінергічних систем центральної нервової системи, але й завдяки помірній протизапальній дії та здатності нормалізувати обмін оксиду азоту.
16
Футуйма, Ю. М., А. Д. Беденюк, and І. Я. Кульбаба. "Пріоритетність у виборі методу хірургічної корекції кукси після ампутації дистального відділу стопи у хворих із різними формами синдрому діабетичної стопи." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (April 30, 2021): 65–71. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.1.12025.
Full textAbstract:
Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування хворих із різними формами синдрому діабетичної стопи шляхом вибору адекватного закриття дефекту кукси після трансметатарзальної ампутації.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 72 хворих із ускладненим цукровим діабетом 2 типу. Невропатична форма переважала та складала 65,3 %, невроішемічна – 29,2 % та ішемічна – 5,5 % серед усіх оперованих пацієнтів. У всіх хворих встановлено ураження дистального відділу стопи 3 та 4 стадій за класифікацією Meggit–Wagner. Усім пацієнтам виконано трансметатарзальну ампутацію. Для запобігання ускладненням в післяопераційному періоді ампутацію дистального відділу стопи здійснювали електромеханічно-вібраційною методикою із наступним закриттям кукси при невропатичній формі за допомогою вільного нижнього клаптя та при невроішемічній чи ішемічній формах синдрому діабетичної стоп із застосуванням ранньої ксено- чи автодермопластики після гельйотинного методу ампутації.
Результати досліджень та їх обговорення. Даний підхід дав нам можливість закрити дефект дистального відділу кукси у тих групах пацієнтів із невроішемічною та ішемічною формами синдрому діабетичної стопи, де судинні реконструктивні операції неможливо було виконати за клініко-діагностичними ознаками.
17
Mukharovska, Inna, Marianna Markova, and Tetiana Yavorska. "Роль стресового ризику у розвитку та перебігу цереброваскулярної патології." Psychosomatic Medicine and General Practice 3, no. 3 (December 5, 2018): e0303146. http://dx.doi.org/10.26766/pmgp.v3i3.146.
Full textAbstract:
Мета – оцінити особливості впливу факторів стресового ризику (поведінкових та психоемоційних) у хворих з цереброваскулярною патологією (ЦВП) в динаміці її розвитку, як мішені медико-психологічної допомоги даному контингенту.
Матеріали та методи. В дослідженні прийняли участь 122 пацієнтів, які мали серцево-судинні захворювання з високим ризиком розвитку ЦВП – група 1 (Г1), 134 пацієнтів з клінічними проявами ЦВП у вигляді транзиторних ішемічних атак (ТІА) в анамнезі – група 2 (Г2), та 127 пацієнтів, які перенесли ішемічний мозковий інсульт (МІ) – група 3 (Г3). В якості групи порівняння (ГП) було обстежено 47 умовно здорових осіб з відсутністю ризику або ознак ЦВП, верифікованих клініко-лабораторним дослідженням. Для вивчення факторів потенційного стресового навантаження застосовано Бостонський тест на стресостійкість (тест «Аналізу стилю життя») з модифікацією оціночних шкал.
Результати. Діагностовано високий рівень стресового навантаження у ОГ, який прогностично вказував на значний ризик щодо розвитку соматичних та психічних зрушень у хворих з кардіоваскулярним ризиком та ЦВП (34,9±11,7 балів у Г1, 37,1±11,9 балів у Г2 та 37,4±12,0 балів у Г3, р=0,201), тоді як у ГП стресовий потенціал був нижчим (27,7±12,8 балів). Співвідношення впливу поведінкової та психоемоційної стресової складової показало, що у пацієнтів з КВР виявлено вищий рівень поведінкових стрес-потенціюючих факторів (18,0±6,1 балів проти 17,0±6,1 балів, р<0,001), хворих після МІ – психоемоційних (16,8±5,1 балів проти 20,6±7,42 балів, р<0,001), тоді як у осіб з ТІА та ГП – у формуванні стресових розладів рівнозначно відігравали як поведінкові так і психоемоційні компоненти (18,3±6,2 та 18,8±6,3 балів, р=0,095 у Г2; 13,8±6,5 та 13,9±6,8 балів, р=0,81).
Висновки. Вищий рівень стресового навантаження, вплив широкого спектру стрес-потенціюючих чинників, особливо психоемоційного ґенезу, у пацієнтів з КВР та ЦВП, дають підстави стверджувати про необхідність розробки, організації та впровадження медико-психологічних заходів для даного контингенту хворих на основі здоров’я-центованого підходу.
18
Arkhiy, E. Y., Ya S. Derbak, and S. E. Derbak. "Особливості перебігу та можливості корекції кишкового дисбіозу у хворих на ішемічну хворобу серця." GASTROENTEROLOGY, no. 2.48 (February 1, 2013): 73–76. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.2.48.2013.86158.
Full textAbstract:
У статті наведено результати обстеження та лікування 107 хворих на ішемічну хворобу серця у поєднанні із дисбіозом кишечника. Показано, що домінуючим симптомом кишкового дисбіозу у хворих на ішемічну хворобу серця є запор. Включення до стандартних схем терапії ішемічної хвороби серця засобів корекції мікробіоценозу кишечника сприяє зменшенню вираженості не тільки дисбіотичних змін, але й клінічних симптомів основного захворювання.
19
Savchuk, OI, VS Mel'nyk, SV Goncharov, VIu Shandiuk, DO Stroĭ, VIe Dosenko, LI Sokolova, and HH Skybo. "Frequency of allele polymorphism of immune proteasome catalytic subunits in patients with ischemic stroke." Fiziolohichnyĭ zhurnal 60, no. 1 (February 25, 2014): 49–55. http://dx.doi.org/10.15407/fz60.01.049.
Full text
20
Shaenko, Z. A. "Динаміка системного запалення та інсулінорезистентності у хворих на цукровий діабет 2-го типу та ішемічну хворобу серця." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 8.56 (December 1, 2013): 11–15. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.8.56.2013.84788.
Full textAbstract:
У статті наведені результати власних досліджень динаміки зміни системного запалення та інсулінорезистентності у хворих на цукровий діабет 2-го типу та ішемічну хворобу серця при комбінованому лікуванні метформіном та піоглітазоном. Нами було проліковано 95 хворих на цукровий діабет 2-го типу та ішемічну хворобу серця. Усі пацієнти, включені у дослідження, були рандомізовані на 2 групи: група порівняння — 37 пацієнтів, які отримували метформін та препарати сульфонілсечовини, та група спостереження — 58 пацієнтів, яким на додачу до метформіну в терапію був включений піоглітазон. Запропонований курс терапії тривав протягом шести місяців. До, через 3 та 6 місяців лікування проводили контроль стану запальної відповіді шляхом визначення рівня С-реактивного білка, фактора некрозу пухлини альфа, інтерлейкіну-6. Також визначали рівень С-пептиду та розраховували індекс інсулінорезистентності. Отримані нами дані підтверджують статистично значиме зниження під дією комбінованого лікування метформіном та піоглітазоном маркерів та рівня хронічного системного запалення та інсулінорезистентності, характерного для цукрового діабету 2-го типу та ішемічної хвороби серця, що має позитивний вплив на розвиток та перебіг ішемічної хвороби серця у хворих на цукровий діабет 2-го типу, добре переноситься пацієнтами і може розглядатися як патогенетичний чинник у терапії ішемічної хвороби серця.
21
Prymachok, L. "Psychological Principles of Physical Rehabilitation of Patients with Ischemic Stroke in the Course of Their Staying at the Stationary Stage of Treatment." Problems of Modern Psychology : Collection of research papers of Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University, G. S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, no. 44 (May 20, 2019): 255–77. http://dx.doi.org/10.32626/2227-6246.2019-44.255-277.
Full text
22
Настенко, Є., В. Максименко, С. Поташев, В. Павлов, В. Бабенко, С. Рисін, О. Матвійчук, and В. Лазоришинець. "ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ГРУПОВОГО УРАХУВАННЯ АРГУМЕНТІВ ДЛЯ ПОБУДОВИ АЛГОРИТМІВ ДІАГНОСТИКИ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ." Біомедична інженерія і технологія, no. 5 (May 12, 2021): 1–9. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.5.227141.
Full textAbstract:
Проблематика. Метод групового урахування аргументів є доволі недооціненим інструментом для отримання високоточних прогностичних моделей. Перший варіант штучної нейронної мережі (які користуються величезною популярністю в світі машинного навчання) був отриманий в 1965 році українським вченим Олексієм Івахненко, який як раз використовував метод групового урахування аргументів для навчання мережі. Відомо, що даний підхід має місце фактично в будь-якій проблематиці, і не виключенням є задача розпізнавання ішемічної хвороби серця по відеоданим спекл-трекінг ехокардіографії. Вирішення подібної задачі є актуальним, оскільки це надасть можливість аналізувати ехокардіограми навіть якщо вони не оснащені технологією спекл-трекінг.
Мета. Методом групового урахування аргументів за даними спекл-трекінг ехокардіографії побудувати класифікаційні алгоритми діагностики порушень кінематики скорочень лівого шлуночка серця у хворих на ішемічну хворобу серця в умовах стану спокою, та при застосуванні ехострестесту із добутаміновою пробою.
Методика реалізації. Національним інститутом серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова були надані відеодані, отримані за допомогою методу спекл-трекінг ехокардіографії, яким було обстежено 56 пацієнтів з підозрою на ішемічну хворобу серця. Серед них лише у 16 пацієнтів патологію виявлено не було. Ехокардіографія реєструвалась у B-режимі за трьома позиціями: довгої вісі, 4-камерної та 2-камерної позиціях. Усього для дослідження було використано 6245 кадрів відео потоку: 1871 – без порушень серцевої діяльності, та 4374 – при наявності патології під час обстеження.
Результати дослідження. Методом групового урахування аргументів було одержано 12 моделей класифікації з урахуванням доз добутаміну (0, 10, 20 і 40 мкг), точність яких на екзаменаційній вибірці варіювалась від 81.7% до 97.4%. Також були отримані 3 моделі класифікації без урахування доз добутаміну, які на екзаменаційній вибірці показали точність в межах 75.2-82.2%.
Висновки. Отримані високоточні моделі класифікації методом групового урахування аргументів. Дані моделі можна буде застосувати для аналізу ехокардіограм, отриманих у B-режимі на обладнанні, яке не оснащене технологією спекл-трекінг.
Ключові слова: метод групового урахування аргументів; спекл трекінг ехокардіографія; ехострестест з добутаміном; ішемічна хвороба серця.
23
Ivachevska, V. V., and I. V. Chopey. "Оцінка якості життя пацієнтів із поєднаним перебігом неалкогольної жирової хвороби печінки та стабільними формами ішемічної хвороби серця." GASTROENTEROLOGY, no. 3.53 (September 1, 2014): 35–37. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82110.
Full textAbstract:
У статті подано результати аналізу якості життя пацієнтів з ізольованим перебігом неалкогольної жирової хвороби печінки та в поєднанні зі стабільними формами ішемічної хвороби серця. Якість життя оцінювали методом анкетування із застосуванням опитувальника SF-36. Виявлено, що ішемічна хвороба серця обтяжує перебіг неалкогольної жирової хвороби печінки за показниками як фізичного, так і психосоціального здоров’я.
24
Khomitska, A. I., N. V. Pasyechko, L. V. Radetska, and A. O. Bob. "ЗМІНИ КИСНЕВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРИФЕРІЙНИХ ТКАНИН У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ЛІМФОБЛАСТНУ ЛЕЙКЕМІЮ В УМОВАХ КОМОРБІДНОСТІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (May 30, 2019): 166–69. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10150.
Full textAbstract:
Кисневе забезпечення периферійних тканин та його порушення є надзвичайно важливим механізмом у виникненні багатьох захворювань та їх прогресуванні. Вивчення механізмів та діагностичних критеріїв порушень кисневого забезпечення тканин організму у хворих на онкогематологічні заворювання в умовах коморбідності може сприяти розробці методів корекції виявлених змін.
Мета – оцінити стан кисневого забезпечення периферійних тканин у хворих на хронічну лімфобластну лейкемію із супутньою стабільною ішемічною хворобою серця.
Матеріал і методи. Кисневе забезпечення периферійних тканин оцінювали за допомогою показників оксигенації артеріальної та венозної крові: сатурація артеріальної крові (Sa.O2), сатурація венозної крові (Sv.O2), вміст кисню в артеріальній крові (Ca.O2), вміст кисню у венозній крові (Cv.O2), а також об’єм кисню, спожитого периферійними тканинами (Da.O2–Dv.O2). Дані показники визначали методом пульсоксиметрії та оксиметрії.
Результати. У хворих на хронічну лімфобластну лейкемію із супутньою стабільною ішемічною хворобою серця виявлено виражені порушення кисневого забезпечення периферійних тканин із достовірним зниженням сатурації венозної крові, вмісту кисню в артеріальній крові та об’єму кисню, спожитого периферійними тканинами, у порівнянні із обстеженими хворими на хронічну лімфобластну лейкемію без супутньої стабільної ішемічної хвороби серця.
Висновки. У хворих на хронічну лімфобластну лейкемію із супутньою стабільною ішемічною хворобою серця виявлено виражені порушення оксигенації артеріальної та венозної крові, що підтверджується достовірним зниженням сатурації венозної крові Sv.O2 (р<0,01), вмісту кисню в артеріальній крові Са.О2 (р<0,01) та об’єму кисню, спожитого периферійними тканинами Da.O2–Dv.O2 (p<0,05), порівняно з хворими на хронічну лімфобластну лейкемію без супутньої ішемічної хвороби серця. Виявлені зміни можуть бути свідченням суттєвого зниження кисневого забезпечення периферійних тканин при прогресуванні основного захворювання в умовах коморбідності.
25
Melnyk, V. M., O. I. Poyda, and A. A. Qadir. "Диференційований підхід до вибору способу дислокації тонкокишкового трансплантата в порожнину малого таза." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 11 (November 1, 2018): 18–21. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.18.
Full textAbstract:
Мета. Покращити результати реконструктивно-відновних операцій після колектомії з наднизькою передньою резекцією прямої кишки шляхом оптимізації методів забезпечення вільної дислокації тонкокишкового трансплантата в порожнину малого таза.
Матеріали і методи. Розроблені нові способи дислокації тонкокишкового трансплантата під час виконання реконструктивно-відновних операцій після колектомії з наднизькою передньою резекцією прямої кишки, мукозектомії хірургічного анального каналу, які передбачають мобілізацію кореня брижі тонкої кишки, пересічення судинної аркади верхньої брижової артерії (ВБА) та прямих її судин. Зазначені способи використано у 32 пацієнтів у комплексі з відомими методами в складних анатомічних умовах залежно від анатомічних особливостей брижі тонкої кишки, розташування відрізка клубової кишки, архітектоніки ВБА.
Результати. Ускладнень в ранньому післяопераційному періоді, обумовлених дислокацією тонкокишкового трансплантата в порожнину малого таза, у оперованих пацієнтів не спостерігали. В пізньому післяопераційному періоді у 1 (3,1%) пацієнта виник ішемічний резервуарит, який не був пов’язаний з особливостями техніки дислокації.
Висновки. Розроблені нові способи дислокації тонкокишкового трансплантата після резекції термінальної ділянки клубової кишки сприяють збільшенню його довжини та покращенню мобільності. Диференційований підхід до використання розроблених нових способів дислокації тонкокишкового трансплантата в комплексі з відомими методами забезпечував переміщення трансплантата в порожнину малого таза в складних анатомічних умовах, обумовлених зменшенням довжини термінальної ділянки клубової кишки, без натягу брижі тонкої кишки, суттєвого ризику виникнення його ішемії та некрозу.
26
Сельський, П. Р., А. Т. Телев’як, Т. О. Вересюк, and Б. П. Сельський. "ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ МОРФОЛОГІЧНИХ ПОРУШЕНЬ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ГОСТРІЙ ІШЕМІЇ-РЕПЕРФУЗІЇ НА ОСНОВІ ПОЄДНАНИХ ЗМІН БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЗА ДОПОМОГОЮ КОРЕЛЯЦІЙНОГО АНАЛІЗУ ТА НЕЙРОМЕРЕЖЕВОЇ КЛАСТЕРИЗАЦІЇ." Medical Informatics and Engineering, no. 4 (June 4, 2020): 40–45. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.4.11017.
Full textAbstract:
У роботі запропоновано методику оптимізації прогнозування розвитку ішемічних порушень при експериментальній гострій ішемії-реперфузії на основі поєднаних змін біохімічних показників. Підхід ґрунтується на обчисленні коефіцієнтів кореляції та використанні нейромережевої кластеризації. Експериментальна модель ішемічно-реперфузійного ураження представлена п'ятьма групами щурів із термінами реперфузії 1 і 2 години, 1 доба, 7 та 14 діб (по 18 тварин у кожній). Контрольна група нараховувала 15 тварин. За допомогою кореляційного аналізу виявлено середньої сили прямий кореляційний зв'язок між показниками пересічної площі м'язових волокон і показниками аланінамінотрансферази (+0,5) та аспартатамінотранс-ферази (+0,5), що свідчить про переважання процесів катаболізму в ішемізованій м'язовій тканині. Для більш глибокого аналізу та кластеризації показників досліджуваних груп із метою оптимізації прогнозування перебігу ішемічно-реперфузій-ного ураження застосовано нейромережевий підхід із використанням надбудови NeuroXL Classifier для програми Microsoft Excel. Встановлено найбільше прогностичне значення щодо тяжкості морфологічних порушень у ранньому реперфузійно-му періоді за даними нейромережевої кластеризації поєднаних змін рівня креатиніну та аланінамінотрансферази.
27
Moroz, G. Z. "Раміприл у лікуванні хворих на стабільну ішемічну хворобу серця з коморбідною патологією: сучасний погляд на проблему." HYPERTENSION, no. 6.32 (November 1, 2013): 53–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.6.32.2013.86413.
Full textAbstract:
30 серпня 2013 року в Амстердамі на конгресі Європейського товариства кардіологів (ESC) були оприлюднені оновлені настанови ESC 2013 року з лікування стабільної ішемічної хвороби серця (ESC-2013). Одночасно вони були представлені в інтернет-виданні European Heart Journal (http://eurheartj.oxfordjournals.org/content/34/38/2949.full.pdf+html) [1]. Настанови ESC-2013 узагальнюють сучасні підходи щодо надання медичної допомоги хворим на стабільну ішемічну хворобу серця (СІХС), з урахуванням нових наукових результатів, отриманих після виходу попередньої версії в 2006 році [2]. Важливо зауважити, що в назві ESC-2013 використовується більш широкий термін «стабільна ішемічна хвороба серця» (stable coronary artery disease), тоді як у назві настанов 2006 року був термін «стабільна стенокардія (stable angina pectoris). Настанови ESC-2013 розглядають актуальні аспекти діагностики й лікування не тільки стабільної стенокардії напруження, а й вазоспастичної стенокардії та мікросудинної дисфункції. У настановах зазначено, що мікросудинна дисфункція та вазоспазм є набагато більш поширеними причинами стенокардії, ніж вважали раніше. Автори акцентують увагу на проблемах верифікації діагнозу з урахуванням клінічних проявів та конкретизують показання для проведення інструментальних досліджень, зокрема тестів із фізичним навантаженням, ехокардіографії з фармакологічними пробами, коронарографії, для того щоб уникнути невиправданих обстежень. Розглядаються можливості й обмеження магнітно-резонансної коронарної ангіографії, хоча ця методика все ще не стала офіційно рекомендованою для оцінки пацієнтів із СІХС. Увагу лікарів привертають до необхідності виваженого підходу для відбору пацієнтів для проведення реваскуляризації. Обґрунтовано тактику вибору методу реваскуляризації (аортокоронарне шунтування чи стентування), з урахуванням особливостей ураження коронарного русла та коморбідної патології, зокрема цукрового діабету.
28
Оводюк, Н. М., and Н. В. Шестак. "ВПЛИВ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ НА КОГНІТИВНУ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНУ СФЕРИ У ХВОРИХ (ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ) ПІСЛЯ ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ З ЛЕГКИМ НЕВРОЛОГІЧНИМ ДЕФІЦИТОМ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (April 15, 2022): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12860.
Full textAbstract:
Мета: дослідити вплив варіабельності артеріального тиску (АТ) на вираженість проявів когнітивного дефіциту та емоційно-вольових порушень у хворих після ішемічного інсульту.
Матеріали і методи. У дослідження було включено 90 пацієнтів від 33 до 72 років: 1-шу (основну) групу склали 30 пацієнтів, що перенесли ішемічний інсульт (ІІ) на тлі гіпертонічної хвороби (ГХ) з легким неврологічним дефіцитом і повернулися до праці; 2-гу – 30 пацієнтів, які хворіють на ГХ більше 5 років, 3-тю групу – 30 пацієнтів, без хронічних захворювань. Середній вік пацієнтів склав в основній групі (57,6±7,0) року, в І контрольній – (57,5±7,5) року, в ІІ контрольній – (44,4±7,9) року.
Використовувалися методи дослідження: клінічні, нейропсихологічне тестування, статистичні методи.
Результати. При аналізі антропометричних даних виявлено, що пацієнти основної та першої контрольної груп мали надлишкову вагу тіла (ІМТ>25), натомість пацієнти другої контрольної групи (практично здорові) мали ІМТ незначно вищий від референтного. Когнітивні та психоемоційні сфери достовірно не відрізнялись у хворих основної та першої контрольної груп.
Висновки. При дослідженні впливу ВАТ на когнітивну сферу та психоемоційний стан хворих після інсульту з легким неврологічним дефіцитом встановлено, що показники ВАТ утримувалися в межах допустимих значень. При порівнянні даних досліджень хворих основної та І контрольної груп з групою відносно здорових пацієнтів (2 контрольна група) міжвізитна ВАТ (САТ, ДАТ) була достовірно нижчою в останніх (р<0,001, р=0,004).
29
Strafun, S. S., V. V. Gayovych, and O. V. Dolgopolov. "Відновлення функції стопи в пацієнтів з ішемічною контрактурою та ушкодженням периферичних нервів нижньої кінцівки." TRAUMA 14, no. 6 (November 1, 2013): 83–89. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.14.2013.87833.
Full textAbstract:
У роботі наведений аналіз оперативного лікування пацієнтів з ішемічною контрактурою стопи та ушкодженням нервів нижньої кінцівки на рівні гомілки. Для дослідження функціональних розладів використовували 100-бальну шкалу H.B. Kitaoka, тяжкість ішемічної контрактури стопи визначали за класифікацією А.П. Лябаха, С.С. Страфуна (1994). Із метою покращання функції стопи використовували операції на периферичних нервах (невроліз, шов, пластика), гомілковостопному, підтаранному суглобі (артроліз), а також подовження задньої групи м’язів гомілки й транспозиції. Віддалені функціональні результати були оцінені через 18 місяців після оперативного лікування. Використання диференційованої тактики в реконструкції стопи дозволило поліпшити функцію в середньому на 23 %.
30
Sirenko, T., O. Plakhotnaya, O. Ashcheulov, and A. Kukuruza. "PSYCHOLOGICAL ASPECTS IN TREATMENT AND CARE FOR NEWBORNS WITH HYPOXIC-ISCHEMIC ENCEPHALOPATHY AT THE ACUTE STAGE OF DISEASE (case report)." Inter Collegas 4, no. 4 (December 26, 2017): 194–98. http://dx.doi.org/10.35339/ic.4.4.194-198.
Full textAbstract:
the article presents the experience of using medical-psychological aspects of treatment of hypoxic-ischemic encephalopathy in newborns in acute period of the disease. The elements of early influence on the development of the child’s psychomotor activity were used on the basis of modern medical technology of treatment. These elements included sensor stimulation: (vestibular, proprioceptor, tactile), development of motility, hearing and sight perception. The study showed positive changes in neurological symptoms in children, resulting in a reduced duration of the hospital stay.KeyWords: newborn, hypoxic-ischemic encephalopathy, medical-psychological treatment. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЛІКУВАННЯ ТА ВИХОДЖУВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ З ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНОЮ ЕНЦЕФАЛОПАТІЄЮ В ГОСТРОМУ ПЕРІОДІСіренко Т.В., Плахотна О.М., Ащеулов О.М., Кукуруза А.В. У статті представлений досвід використання медико-психологічних аспектів лікування гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у новонароджених в гострому періоді захворювання. Елементи раннього впливу на розвиток психомоторної активності дитини використовувалися на основі сучасної медичної технології лікування. Ці елементи включали сенсорну стимуляцію: (вестибулярну, пропріоцепторну, тактильну), розвиток моторики, слухове і зорове сприйняття. Дослідження показало позитивні зміни в неврологічних симптомах у дітей, що призвело до скорочення тривалості перебування в стаціонарі. Ключові слова: новонароджений, гіпоксично-ішемічна енцефалопатія, медико-психологічне лікування. ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ЛЕЧЕНИЯ И ВЫХАЖИВАНИЯ НОВОРОЖДЕННЫХ С ГИПОКСИЧЕСКИ-ИШЕМИЧЕСКОЙ ЭНЦЕФАЛОПАТИЕЙ В ОСТРОМ ПЕРИОДЕСиренко Т.В., Плахотная О.Н., Ащеулов А.М., Кукуруза А.В. В статье представлен опыт использования медико-психологических аспектов лечения гипоксически-ишемической энцефалопатии у новорожденных в остром периоде заболевания. Элементы раннего влияния на развитие психомоторной активности ребенка использовались на основе современной медицинской технологии лечения. Эти элементы включали сенсорную стимуляцию: (вестибулярную, проприоцепторную, осязательную), развитие моторики, слуховое и зрительное восприятие. Исследование показало положительные изменения в неврологических симптомах у детей, что привело к сокращению продолжительности пребывания в стационаре. Ключевые слова: новорожденный, гипоксически-ишемическая энцефалопатия, медико-психологическое лечение.
31
Surkov, D. M., and O. M. Mochulska. "КОНТРОЛЬ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ГІПОТЕРМІЇ У НОВОНАРОДЖЕНИХ З ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНОЮ ЕНЦЕФАЛОПАТІЄЮ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (June 13, 2019): 26–32. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.10177.
Full textAbstract:
Мета дослідження – визначити вплив коливань температури тіла під час проведення лікувальної гіпотермії на перебіг та наслідки помірної і тяжкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії.
Матеріали та методи. У дослідження включено 205 доношених новонароджених з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією II–IIІ ст. за шкалою Sarnat у термін ≤72 год після пологів. Методом стратифікації немовлят було поділено за часом прийняття у ВАІТН на групу 0–6 год після народження (n=56) та групу понад 6 год життя (n=149). Проаналізовано вплив пасивної гіпотермії 33–35 °С на перебіг та результати лікування гіпоксично-ішемічної енцефалопатії.
Результати дослідження та їх обговорення. Не виявлено достовірної відмінності поміж досліджуваними групами щодо загальної тривалості респіраторної підтримки (р=0,296), строків, коли було проведено екстубацію трахеї (р=0,468), та тривалості перебування у ВАІТН (р=0,165). Отримано достовірну різницю в загальній тривалості лікування до виписування зі стаціонару між групою до 6 год після народження та групою понад 6 год життя (відповідно, 25 [18,3–33] днів проти 22 [14–29], р=0,032). Крім того, було порівняно профілі температури тіла протягом 72 год лікувальної гіпотермії у новонароджених, в яких у подальшому виникла або не розвинулась церебральна лейкомаляція. Результати проведеного мультиваріантного дисперсійного аналізу (ANOVA) не виявили достовірної відмінності між групами (р=0,890).
Висновок. Пасивна гіпотермія з підтримкою температури тіла 33–35 °С є ефективною процедурою. Коливання температури тіла ±0,5 °С за межі цього коридору, а також початок проведення гіпотермії в термін понад 6 год після народження не мають істотного впливу на перебіг та наслідки помірної і тяжкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії.
32
Балаж, М., and В. Костенко. "Вплив кардіореабілітації із застосуванням телемедичних технологій на якість життя осіб, хворих на ішемічну хворобу серця." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 78–83. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.78-83.
Full textAbstract:
Резюме. Мета. Оцінити вплив запропонованої реабілітаційної програми із застосуванням фізичних тренувань, що ґрунтується на використанні телемедичних технологій, на якість життя хворих на стабільну ішемічну хворобу серця. Методи. Аналіз медичної документації, статистична обробка даних. Результати. Застосування реабілітаційних заходів сприяло ста-тистично значущому (p < 0,05) покращенню якості життя у пацієнтів групи втручання та групи порівняння. Найбільш суттєву позитивну динаміку спостерігали за шкалами «Рольове функ-ціонування», «Загальне здоров’я» та «Емоційне функціонування». При цьому не було виявлено статистично значущої різниці між групою втручання та групою порівняння за всіма показни-ками якості життя, отриманими при повторному опитуванні пацієнтів. Амбулаторна програма кардіореабілітації із застосуванням телемедичних технологій продемонструвала позитивний вплив на якість життя хворих на стабільну ішемічну хворобу серця, порівнюваний з ефектом програми, реалізованої на базі центру. Під впливом реабілітаційної програми у групі втручан-ня та групі порівняння спостерігали суттєву позитивну динаміку показників, що характеризу-ють як фізичний, так і психічний компоненти здоров’я, тоді як у групі порівняння статистично значущих змін за всіма показниками якості життя виявлено не було.
Ключові слова: телекардіореабілітація, фізична терапія, ішемічна хвороба серця, якість життя.
33
Radchenko, H. D., T. H. Salashcheva, Yu M. Sirenko, and L. O. Mushtenko. "Контроль артеріального тиску в пацієнтів з ішемічною хворобою серця порівняно з пацієнтами без ішемічної хвороби серця." HYPERTENSION, no. 6.38 (November 1, 2014): 21–30. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.6.38.2014.82786.
Full textAbstract:
Основною умовою запобігання ускладненням артеріальної гіпертензії (АГ), у тому числі і при поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС), є зниження артеріального тиску (АТ) до цільового рівня. Наявність ІХС розглядається як фактор, що може впливати на ефективність антигіпертензивної терапії. Досі майже не проводилося визначення та порівняння предикторів досягнення цільового АТ окремо в популяціях гіпертензивних пацієнтів з ІХС та без неї. Тому це стало метою нашого дослідження. У дослідження включений 9821 пацієнт (середній вік 58,90 ± 0,24 року) з АГ. Усі пацієнти залежно від наявності ознак ІХС були розподілені на дві групи: перша група — 4193 пацієнти без ознак ІХС; друга група — 5628 пацієнтів з ознаками ІХС. Діагноз ІХС встановлювався лікуючими лікарями. 531 лікар на свій розсуд призначав хворим з АГ антигіпертензивні препарати у дозах, які вважав за потрібне. Контроль ефективності лікування відбувався під час візитів — загалом 4 візити протягом 3 місяців. Пацієнтам під час візитів вимірювали офісний АТ, проводили електрокардіографію, оцінку прихильності до лікування за допомогою стандартної анкети, оцінку серцево-судинного ризику та опитування згідно з розробленою авторами дослідження анкетою. Мультифакторний регресійний аналіз застосовували для виявлення незалежних предикторів недостатньої ефективності терапії.Встановлено, що наявність ознак ІХС у пацієнтів з АГ асоціювалася з більшою частотою виявлення ускладнень (серцева недостатність, ураження нирок, інсульт) та цукрового діабету, факторів ризику (дисліпідемія, обтяжена спадковість, старший вік, високий АТ), що потребувало призначення більшої кількості антигіпертензивних препаратів. Пацієнти без ознак ІХС частіше мали шкідливі звички, а додаткова фізична активність хоча і була в переважної більшості хворих даної групи, але була недостатньою. Рівень систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) АТ у другій групі був більш високим як на початку, так і в кінці спостереження, незважаючи на більш інтенсивне лікування (більшу кількість призначених антигіпертензивних препаратів). Цільового рівня АТ (< 140/90 мм рт.ст.) було досягнуто в 68,7 % пацієнтів першої групи та лише в 51,1 % пацієнтів другої групи (Р < 0,001). Групи пацієнтів з ІХС та без неї серед спільних предикторів недостатньої ефективності терапії мали лише високий рівень САТ (> 160 мм рт.ст.) і ДАТ (> 100 мм рт.ст.) на початку дослідження: імовірність збільшувалася у 3,83 і 2,81 та 3,92 і 2,5 раза відповідно для підвищених САТ і ДАТ у першій та другій групах. У пацієнтів без ІХС імовірність недосягнення цільового АТ також асоціювалася з підвищеним індексом маси тіла (β = 1,033, Р = 0,05) та більш рідким уживанням свіжих овочів та фруктів (β = 12,8, Р = 0,025). У другій групі ризик неефективного лікування збільшувався за наявності супутньої серцевої недостатності (β = 1,73, Р = 0,001) та зменшувався за наявності есенціальної, а не ренопаренхімної АГ (β = 0,76, Р = 0,05). Більш високий серцево-судинний ризик по-різному асоціювався з імовірністю недостатньої ефективності терапії: у першій групі — збільшував (β = 1,46, Р = 0,001), а у другій групі, навпаки, зменшував (β = 0,52, Р = 0,001). На початку дослідження лише 28,3 % пацієнтів першої групи та 19,5 % другої (Р < 0,001) мали високу прихильність до лікування. Висока прихильність до лікування на початку дослідження сприяла зменшенню імовірності недосягнення цільового АТ на 36 % у першій групі, тоді як для пацієнтів з ІХС вона не мала незалежного значення. Проте висока прихильність в кінці дослідження у другій групі асоціювалася зі зменшенням ризику неефективності лікування на 46 %.Таким чином, хворі на АГ з ІХС та без неї мали різний контроль АТ та різні фактори, асоційовані з досягненням його цільового рівня, що дозволяє по-різному формувати тактику ведення пацієнтів.
34
Lilevska, A. A., V. K. Sierkova, L. O. Romanova, and O. O. Savytska. "КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (October 18, 2019): 69–75. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10483.
Full textAbstract:
Мета: вивчити клініко-функціональні особливості ішемічної хвороби серця при коморбідній кардіореспіраторній патології і виявити її найбільш інформативні діагностичні критерії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень.
Матеріали і методи. Обстежено 153 пацієнти, у тому числі 44 зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), 53 з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) і 56 хворих із поєднанням ХОЗЛ та стабільної ІХС на базі Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова.
Результати. На сьогодні ХОЗЛ в Україні характеризується високим рівнем захворюваності, смертності та інвалідності, що призводить до значних економічних затрат для суспільства, втрати працездатності населення і суттєвого зниження якості життя. У хворих на ХОЗЛ основною причиною смертності є серцево-судинні захворювання (ССЗ), тому набуває актуальності рання діагностика ішемічної хвороби серця, яку найчастіше спостерігають у хворих.
У хворих на ХОЗЛ виявлено такі особливості перебігу ІХС: атипові прояви стенокардії, велика частота безбольової форми ішемії міокарда і порушень серцевого ритму за даними добового (холтерівського) моніторування електрокардіограми (ЕКГ), збільшення частоти і ступеня задишки, яке достовірно відрізняється від інших груп, ремоделювання лівих відділів серця, що асоціюється зі ступенем бронхіальної обструкції.
Висновки. Приєднання ІХС до ХОЗЛ обтяжує перебіг і модифікує клінічну картину, ускладнюючи діагностику захворювань, що зумовлює необхідність проведення добового моніторування ЕКГ і ехокардіографічного обстеження у хворих на ХОЗЛ.
35
Venher, I. K., N. I. Herasymiuk, S. Ya Kostiv, A. R. Vayda, and I. I. Loyko. "Хірургічне лікування поєднаного оклюзійно-стенотичного ураження екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового сегмента в умовах високого ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (March 25, 2019): 10–14. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.1.9904.
Full textAbstract:
Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування поєднаного оклюзійно-стенотичного ураження екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового сегмента в умовах високого ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень.
Матеріали і методи. Оперативні втручання виконано 47 пацієнтам із поєднаним ураженням екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового артеріального русла в умовах високого ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень. При поєднаному оклюзійно-стенотичному ураженні екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового сегмента в умовах ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень відновні операційні втручання необхідно здійснювати одномоментно: перший етап – реваскуляризація естракраніальних артерій, другий – операційне втручання на аорто/клубово-стегновому судинному руслі.
Результати досліджень та їх обговорення. При одномоментній реваскуляризації обох гемодинамічно значимих артеріальних сегментів вдається запобігти розвитку таких ускладнень, як прогресування ішемічних розладів мозкового кровотоку, поглиблення ішемії нижніх кінцівок, вираженої ниркової недостатності та деяких інших грізних реперфузійних ускладнень. Поряд із наведеним, на інтраопераційному етапі та у ранньому післяопераційному періоді діагностували один прояв транзиторної ішемічної атаки (розширене втручання на екстракраніальних судинах), 3 випадки порушення ритму і провідності серцевого м’яза та 2 прояви минущої ниркової недостатності.
36
О. В. Бісмак. "Ерготерапія як складова частина реабілітаційного процесу при невропатіях верхніх кінцівок." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (September 30, 2019): 67–71. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.67-71.
Full textAbstract:
Захворювання і травми периферичної нервової системи на сьогодні є соціально значущою проблемою. Пошкодження рук є найбільш поширеними травмами, отриманими переважно особами працездатного віку. Для повернення пацієнта в повсякденне життя, суспільство та до професійної діяльності в реабілітаційний процес необхідно включати засоби ерготерапії. Мета. Розкрити значення ерготерапії в реабілітації осіб з невропатіями верхніх кінцівок. Методи. Аналіз, синтез та узагальнення даних науково-методичної літератури. Результати. У роботі узагальнено знання про роль ерготерапії при травматичних та компресійно-ішемічних невропатіях верхньої кінцівки. Зазначено цілі (короткострокові та довгострокові) та принципи ерготерапії при даній патології. Охарактеризовано основні стратегії відновлення можливостей хворих з невропатією верхньої кінцівки (розвиваюча та компенсаторна). Висновки. Ерготерапія є важливою складовою реабілітаційного процесу в осіб з травматичними та компресійно-ішемічними невропатіями верхніх кінцівок, яка направлена на підвищення якості життя пацієнтів та відновлення або покращення їх активності та участі в усіх сферах життя. Проте літературні дані свідчать, що в нашій країні ще недостатньо уваги приділяють використанню ерготерапії при пошкодженнях периферичних нервів верхньої кінцівки і лише в поодиноких випадках застосовують на практиці.
37
Маньковський, Д. С. "КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНІ ПРЕДИКТОРИ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНИХ УРАЖЕНЬ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ТА АЛГОРИТМ ЇХ ОЦІНКИ В СИСТЕМІ НЕВРОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 8, 2021): 42–48. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.3.12568.
Full textAbstract:
Резюме. Сучасні технології кардіохірургічних втручань (КХВ) дозволяють значною мірою впливати на структуру смертності, інвалідності та якість життя пацієнтів із критичним перебігом ішемічної хвороби, клапанними пороками серця, кардіоміопатіями. Разом з тим неврологічні ускладнення здатні суттєво впливати на перебіг післяопераційного періоду та нівелювати технічно якісне виконаня КХВ. Останніми роками загальна смертність після КХВ із використанням штучного кровообігу (ШК) характеризуються зменшенням на 20–25 %, тоді як частота гіпоксично-ішемічних уражень (ГІУ) головного мозку (ГМ) практично незмінна і, навіть, у старших вікових групах зростає.
Мета дослідження – розробити алгоритм оцінювання ризику гіпоксично-ішемічних уражень головного мозку як компоненти неврологічного супроводу кардіохірургічних пацієнтів.
Матеріали і методи. Дослідження виконано на клінічній базі ДУ «Інститут серця МОЗ України» з використанням первинних матеріалів стосовно кардіохірургічних втручань із застосуванням штучного кровообігу; задіяно дві групи пацієнтів, що сформовані за методикою копі-пара (за ознаками: вік, стать, вид втручання): в першій (n=340 осіб) – пацієнти з ГІУ ГМ після втручань, у другій (n=340 осіб) – без ГІУ ГМ. У дослідженні використано результати рутинного неврологічного, інструментальних та лабораторних обстежень на етапах оперативного лікування із заповненням спеціальної Карти експертної оцінки неврологічного супроводу пацієнта з кардіохірургічним втручанням.
Результати. При порівняльному міжгруповому аналізі виявлено достовірні (р<0,05) КАФ, виконано їх ранжування за показником загальної інформативності та 10 найбільш інформативних включено до алгоритму прогнозування. Наявність достовірної інформації щодо прогностичного значеня клініко-анамнестичних предикторів дозволило обґрунтувати поступовість процедури оцінки ризику та скласти відповідний табличний алгоритм, до якого в порядку зменшуваної інформативності, внесені найбільш прогностично цінні ознаки та відповідні прогностичні коефіцієнти. Технологія прогнозування досить проста та (після оцінки наявності/відсутності перелічених в алгоритмі факторів) передбачає поступове додавання відповідних коефіцієнтів до досягнення однієї із прогностичних сум, що дозволяє виконувати персоніфіковану оцінку ризику з одночасним розподілом (співвідношенням) обстежених осіб до однієї із трьох груп ризику.
Висновки. Вивчено діагностичну цінність та прогностичне значення клініко-анаменстичних предикторів ризику гіпоксично-ішемічних уражень головного мозку, складено прогностичний їх профіль, опрацьовано алгоритм персоніфікації ризику та виділено три основні прогностично несприятливі синдроми: психоневрологічний (наявність енцефалопатії, артеріальної гіпертензії, закритих черепно-мозкових травм в анамнезі), судинної дисфункції (порушення церебральної ауторегуляції, зниження фракції викиду лівого шлуночка, інсульт в анамнезі, асиметрія кровонаповнення), серцево-судинних порушень (фібриляція передсердь, «німий» стеноз сонних артерій, наявність атероматозу висхідної зони аорти).
38
Khrystych, T. M. "Ліпідний спектр крові при хронічному панкреатиті за коморбідності з ішемічною хворобою серця: можливості корекції." GASTROENTEROLOGY, no. 3.53 (September 1, 2014): 56–63. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82120.
Full textAbstract:
Мета дослідження. Оцінити значимість змін ліпідного спектра крові у хворих на хронічний панкреатит з ішемічною хворобою серця в патогенезі коморбідності даних захворювань і в динаміці лікування полікозанолом. Матеріали і методи. Дослідження проведене серед 22 пацієнтів (із них 10 пацієнтів із хронічним панкреатитом та дисліпідемією і 12 хворих із коморбідністю хронічного панкреатиту та ішемічної хвороби серця при синдромі ХСН I–II A-Б стадії II–III функціонального класу) і серед 10 практично здорових осіб. Чоловіків було 13, жінок — 9, віком від 31 до 69 років. Пацієнтам двох груп додатково до протокольного лікування призначали полікозанол по 10 мг 1 раз під час вечері, курсом до 3 місяців. Для вивчення особливостей ліпідного спектра крові визначали рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, тригліцеридів (використовуючи реактиви фірми Lachema (Чехія), методом Златікс — Зака). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності визначали за допомогою розрахункового методу за формулою Фрідевальда (Friedewald) з урахуванням того, що концентрація тригліцеридів не перевищувала 4,5 ммоль/л. Крім цього, визначали холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності та індекс атерогенності, використовуючи загальноприйняті розрахункові методи. Результати. У хворих із поєднаним перебігом хронічного панкреатиту з ішемічною хворобою серця в більшості випадків має місце вірогідне (р < 0,05) підвищення показників загального холестерину, ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності, тригліцеридів. При аналізі типів дисліпідемій встановлено, що частіше зустрічалися ІІа і ІІв типи (22 і 25 % відповідно), але при коморбідності частіше виявлявся ІІа і ІV тип дисліпідемій. У динаміці тримісячного лікування полікозанолом у хворих на хронічний панкреатит вірогідно підвищувалися показники холестерину ліпопротеїдів високої щільності і знижувалися показники тригліцеридів, що свідчить про гіполіпідемічний ефект препарату і про можливість використання його в поєднанні зі статинами з метою зменшення ризику кардіоваскулярних подій. Висновок. Коморбідність хронічного панкреатиту з ішемічною хворобою серця підвищує ризик прогресування дисліпідемії та атеросклерозу. Підтвердженням цього є підвищений індекс атерогенності у даній групі пацієнтів поряд із вираженістю порушень ліпідного спектра крові. Додаткове до курсового лікування призначення полікозанолу хворим із хронічним панкреатитом та дисліпідемією, а також у поєднанні з ішемічною хворобою серця сприяє зниженню і нормалізації деяких показників ліпідного спектра крові. Це дозволяє рекомендувати препарат для тривалого лікування даних груп пацієнтів, у тому числі в поєднанні зі статинотерапією.
39
Маньковський, Д. С. "ОКИСНА ДЕСТРУКЦІЯ БІЛКІВ ПРИ ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНИХ УРАЖЕННЯХ ГОЛОВНОГО МОЗКУ НА ЕТАПАХ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ВТРУЧАНЬ З ВИКОРИСТАННЯМ ШТУЧНОГО КРОВООБІГУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (December 1, 2021): 115–19. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12524.
Full textAbstract:
Роль вільнорадикального окиснення білків крові в механізмах розвитку гіпоксично-ішемічних уражень (ГІУ) головного мозку (ГМ) та у ефективності функціонування гематоенцефалічного бар’єру (ГЕБ) залежить від ендотеліальних клітин, астроцитів і перицитів, порушення функцій яких викликає дисфункцію ГЕБ, зокрема за рахунок окиснення білкових фрагментів.
Мета – вивчення особливостей окиснення білкових фрагментів клітин та нуклеїнових кислот у пацієнтів з гіпоксично-ішемічними ураженнями до та після кардіохірургічних втручань з використанням штучного кровообігу.
Матеріал і методи. Наведені результати обстеження 38 пацієнтів з гіпоксично-ішемічними ураженнями головного мозку після кардіохірургічних втручань; діагностику неврологічного статусу виконували згідно з клінічними протоколами. Метаболічні зміни щодо окисної модифікації білків (ОМБ) та нуклеїнових кислот (ОМНК) досліджено у спонтанних та індукованих (Fe++) реакціях на доопераційному (за 3–5 діб) та післяопераційному (через 5–7 діб) етапах. Вивчено вміст білкових компонентів у сироватці крові – 2,4 – динітрофенілгідрозонів (ДНФГ).
Результати. Спонтанна ОМБ на етапах КХВ характеризується достовірними (р<0,001) змінами у накопиченні як альдегідних, так і карбонільних продуктів, а також у зміні ступеня (глибини) деструкції білків. В індукованих реакціях ОМБ виявлено зростання (з (0,303±0,007) у.о./мг білка до (0,396±0,003)у.о./мг білка) ступеня (глибини) деструкції білка за рахунок білкових фрагментів середнього розміру та достовірного збільшення питомої ваги фрагментів малого розміру, що є найінформативнішою ознакою впливу на метаболічні резерви ОМБ у хворих.
Висновки. На етапах кардіохірургічного втручання формуються передумови, що сприяють інтенсифікації процесу ОМБ плазми крові та ОМНК. Особливістю змін стану ОМНК та ОМБ є найбільш виразне зростання їх вмісту в післяопераційний період на тлі відносного зростання вмісту альдегідних та карбонільних продуктів окиснення з перерозподілом ступеня (глибини) ОДБ в спонтанних та, особливо, в індукованих реакціях. Наведене свідчить про зростання проявів деструкції та інтенсифікації ОМБ при одночасному накопиченні резервів окиснення білкових фрагментів плазми крові в післяопераційному періоді.
40
Chorna, Iryna, and Oleksandr Motuziuk. "Характеристика основних біомаркерів ішемічного ураження м’язової тканини." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 3 (August 27, 2019): 162–72. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-162-172.
Full textAbstract:
Ішемія становить основу патогенетичних механізмів гострих і хронічних захворювань серця й судин. Найвищу смертність спричинено саме ішемічною хворобою серця. Важливу роль у відповіді на ішемічне пошкодження відіграє активація низки кіназ, які встановлюють складні зв’язки між клітинами для досягнення біологічних ефектів. Через каскад реакцій, індукований кіназами, синтезуються та виділяються в кров’яне русло різні фактори білкової природи. Найбільш вивченими є натрійуретичні пептиди, кардіальні тропоніни, кінази, різні фактори росту. Вони використовуються як діагностичні маркери ушкодження міокарда. Найбільш точними маркерами вважаються натрійуретичні пептиди та кардіальні тропоніни. Проте на сьогодні важливе використання комплексу маркерів для більш точної діагностики ішемічного ураження. Концентрація цих білкових факторів зростає вже в перші години пошкодження й залежить від його ступеня. Деякі серед наведених білкових факторів не є специфічними до серцевої тканини та впливають також на скелетну мускулатуру. Систематизація літературних даних дає змогу зрозуміти основні ланки в механізмі дії цих факторів і їх впливу на ішемізовану тканину. Виявлені особливості є актуальними для проведення подальших досліджень щодо впливу білкових факторів на параметри скорочення м’язової тканини.
41
Chorna, Iryna, and Oleksandr Motuziuk. "Характеристика основних біомаркерів ішемічного ураження м’язової тканини." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 3 (August 27, 2019): 162–72. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-3-162-172.
Full textAbstract:
Ішемія становить основу патогенетичних механізмів гострих і хронічних захворювань серця й судин. Найвищу смертність спричинено саме ішемічною хворобою серця. Важливу роль у відповіді на ішемічне пошкодження відіграє активація низки кіназ, які встановлюють складні зв’язки між клітинами для досягнення біологічних ефектів. Через каскад реакцій, індукований кіназами, синтезуються та виділяються в кров’яне русло різні фактори білкової природи. Найбільш вивченими є натрійуретичні пептиди, кардіальні тропоніни, кінази, різні фактори росту. Вони використовуються як діагностичні маркери ушкодження міокарда. Найбільш точними маркерами вважаються натрійуретичні пептиди та кардіальні тропоніни. Проте на сьогодні важливе використання комплексу маркерів для більш точної діагностики ішемічного ураження. Концентрація цих білкових факторів зростає вже в перші години пошкодження й залежить від його ступеня. Деякі серед наведених білкових факторів не є специфічними до серцевої тканини та впливають також на скелетну мускулатуру. Систематизація літературних даних дає змогу зрозуміти основні ланки в механізмі дії цих факторів і їх впливу на ішемізовану тканину. Виявлені особливості є актуальними для проведення подальших досліджень щодо впливу білкових факторів на параметри скорочення м’язової тканини.
42
Lebedeva, E. О., М. М. Grusha, and S. М. Fanta. "ЗВИВИСТІСТЬ ВІНЦЕВИХ АРТЕРІЙ В ДІАГНОСТИЦІ ПОРУШЕНЬ КОРОНАРНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 11 (November 20, 2017): 31. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.11.31.
Full textAbstract:
Обговорене діагностичне значення звивистості вінцевих артерій (ВА), її прогностична роль у виникненні хронічної ішемії міокарда, гострого порушення коронарного кровообігу та ішемічної хвороби серця (ІХС) у пацієнтів без ангіографічних ознак атеросклеросклерозу (АС) стінки судин.
Мета дослідження: вивчення ролі звивистої конфігурації ВА в порушенні коронарного кровообігу.
Матеріали і методи. У дослідження включені 816 пацієнтів без змін конфігурації ВА і 588 - у яких виявлено звивистість ВА. Обстеження проводили з використанням загальноклінічних методів дослідження, електрокардіографії, ехокардіографії (ЕХО–КГ), велоергометрії, коронаровентрикулографії (КВГ), стрес-векторехокардіографії (стрес–ВЕХО–КГ).
Результати. У пацієнтів з звивистими ВА, за відсутності ангіографічних ознак їх гемодинамічно значущого стенозу, виявляли типовий больовий синдром, клінічні ознаки стенокардії напруження та хронічної недостатності кровообігу. У пацієнтів з ангіографічними ознаками гемодинамічно значущого стенозу звивистість ВА зумовлювала збільшення частоти виникнення аневризми лівого шлуночка.
Висновки. Звивистість ВА є фактором, здатним спричинити порушення перфузії міокарда, що створює підґрунтя для несприятливого прогнозу перебігу ІХС, незалежно від наявності АС ВА.
Ключові слова: ішемічна хвороба серця; звивистість вінцевих артерій; порушення коронарної гемодинаміки.
43
Ortemenka, Ye P. "Перинатальні фактори ризику гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у доношених новонароджених із нормальною та низькою до терміну гестації масою тіла." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 4.74 (August 7, 2015): 46–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.4.74.2015.78210.
Full textAbstract:
На базі відділення патології новонароджених обласної дитячої клінічної лікарні м. Чернівців обстежено 41 доношену дитину, хвору на гіпоксично-ішемічну енцефалопатію, з метою вивчення перинатальних факторів ризику захворювання залежно від маси тіла при народженні. Встановлено, що основними предикторами розвитку гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у маловагових до терміну гестації новонароджених є: проживання матерів у міських поселеннях (46,2 %); наявність хронічної патології (анемії, захворювань щитоподібної залози) у матерів під час вагітності (46,6 %); супутні вроджені аномалії розвитку у третини (30,8 %) новонароджених; розвиток респіраторних порушень при народженні, що потребували проведення штучної вентиляції легень (61,5 %); проблеми вигодовування новонароджених (61,5 %). Гіпоксично-ішемічному ураженню центральної нервової системи у доношених новонароджених із нормальною відносно терміну гестації масою тіла передували: патологічний перебіг інтранатального періоду (розвиток дистресу плода в пологах унаслідок обвиття пуповиною у чверті випадків і патологічний перебіг пологів у третині (32,1 %) спостережень), що асоціював із народженням третини малюків в асфіксії (констеляція Апгар-тесту на 1-й хвилині ≤ 4 бали), яка часто призводила до розвитку кардіогенних ускладнень (28,6 %), поліорганної недостатності (14,3 %) і судомного синдрому (17,9 %).
44
Yatsenko, K. V. "ВПЛИВ ТРАНСКРАНІАЛЬНОЇ МІКРОПОЛЯРИЗАЦІЇ НА МОЗКОВУ ГЕМОДИНАМІКУ У ПАЦІЄНТІВ З ПЕРИНАТАЛЬНОЮ ГІПОКСІЙНО-ІШЕМІЧНОЮ ЕНЦЕФАЛОПАТІЄЮ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 2, 2018): 151–56. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.8950.
Full textAbstract:
Перинатальна гіпоксійно-ішемічна енцефалопатія (ПГІЕ) – актуальна проблема неврології та неонатології. Перспективним для лікування ПГІЕ є неінвазивний інструмент моделювання активності головного мозку – транскраніальна мікрополяризація.
Мета – дослідити можливість застосування методу мікрополяризації в комплексному лікуванні пацієнтів з перинатальною гіпоксійно-ішемічною енцефалопатією.
Матеріали та методи. У ході дослідження на базі «Неврологічної клініки доктора Яценко» (м. Київ) було обстежено і комплексно проліковано 45 дітей у віці від 2 до 12 років з гіпоксійно-ішемічною енцефалопатією. До групи порівняння, яким проводили базисні лікувально-реабілітаційні заходи, увійшли 15 дітей, до основної – 30, яким на фоні базисної терапії додатково проводили курс мікрополяризації. Транскраніальну мікрополяризацію (ТМП) виконували згідно з розробленими індивідуальними схемами лікування залежно від локалізації патології. Мозкову гемодинаміку дітей з ПГІЕ до і після комплексного лікування з застосуванням методу ТМП аналізували за допомогою транскраніальної доплерографії судин голови.
Результати. ТМП зменшувала коефіцієнт асиметрії кровообігу по середніх мозкових артеріях (СМА) на 12,7 %, тоді як у групі порівняння лише на 4,4 %; по передніх мозкових артеріях (ПМА) – на 9,5 %, а у групі порівняння цей показник становив 1,1 %. ТМП вірогідно зменшувала високі середні швидкості кровообігу за цикл (СШК) по базилярній артерії (БА), СМА та ПМА (на 22,0 %, 17,7 % та 7,5 % відповідно); у групі порівняння вірогідної позитивної динаміки відзначено не було. ТМП вірогідно збільшувала низькі СШК по БА, СМА та ПМА (на 28,4 %, 21,9 % та 10,4 % відповідно); статистично вірогідне зростання СШК на 10,1 % було лише по СМА у пацієнтів групи порівняння.
Висновки. Отримані дані свідчать про те, що комплексна терапія з використанням транскраніальної мікрополяризації у пацієнтів з ПГІЕ покращує показники мозкової гемодинаміки, а також позитивно впливає на клінічний перебіг захворювання.
45
OBEID, M. A., A. A. ABDURAKHMANOV, O. A. MASHRAPOV, and U. SH GANIYEV. "THE RESULTS OF SURGICAL REVASCULARIZATION IN PATIENTS WITH MULTI-VESSEL CORONARY DISEASE." Inter Collegas 3, no. 4 (February 5, 2017): 163–65. http://dx.doi.org/10.35339/ic.3.4.163-165.
Full textAbstract:
Multi-vessel coronary artery disease constitutes 30 to 60 % of morbidity of coronary heart disease (CHD). Surgical revascularization in patients with multi-vessel coronary artery disease is still a challenge. To evaluate the immediate results of hospital period: 30-day hospital mortality, postoperative complications and outcomes at 1 year follow-up the retrospective study was performed. We analyzed 90 patients with history of coronary artery disease who underwent coronary artery bypass grafting (CABG) surgery in 2014 by using the method of continuous sampling on the basis of a computer database of cardiac surgery department. It was established, that surgical revascularization in patients with multi-vessel coronary disease can bring complete revascularization, eliminate signs of stenocardia, improve the quality of life and exercise tolerance in most patients in the 30-day period, and in 1 year after surgery.KeyWords: coronary artery disease, coronary artery bypass grafting,postoperative complications and outcomesРЕЗУЛЬТАТИ ХІРУРГІЧНОЇ РЕВАСКУЛЯРІЗАЦІЇ МІОКАРДУ У ХВОРИХ НА БАГАТОСУДИННЕ УРАЖЕННЯ КОРОНАРНОГО РУСЛАОбейд М.А., Абдурахманов А.А., Машрапов О.Г., Ганієв У.Ш.Множинне ураження коронарних судин становить від 30 до 60% в структурі ішемічної хвороби серця. Хірургічна реваскуляризація у таких хворих як і раніше є складним завданням. З метою оцінки безпосередніх післяопераційних результатів (30-денна смертність, післяопераційні ускладнення та наслідки протягом 1 року) проведено ретроспективне дослідження з аналізом даних 90 пацієнтів з історією коронарної хвороби серця, які перенесли аортокоронарне шунтування в 2014 році. Використовувався метод безперервного відбору по комп'ютерній базі даних відділу кардіохірургії.Встановлено, що хірургічна реваскуляризація у хворих з ураженням декількох судин при ішемічній хворобі може принести повну реваскуляризацію, усунути ознаки стенокардії, поліпшити якість життя і толерантність до фізичного навантаження у більшості пацієнтів як протягом 30 днів, так і через 1 рік після операції.Ключові слова: ішемічна хвороба серця, аортокоронарне шунтування, післяопераційні ускладнення та наслідки РЕЗУЛЬТАТЫ ХИРУРГИЧЕСКОЙ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦИИ МИОКАРДА У БОЛЬНЫХ С МНОГОСОСУДИСТЫМ ПОРАЖЕНИЕМ КОРОНАРНОГО РУСЛА Обейд М.А., Абдурахманов А.А., Машрапов О.Г., Ганиев У.Ш.Множественное поражение коронарных сосудов составляет от 30 до 60 % в структуре ишемической болезни сердца. Хирургическая реваскуляризация у таких больных по-прежнему является сложной задачей. С целью оценки непосредственных послеоперационных исходов (30-дневная смертность, послеоперационные осложнения и исходы в течение 1 года) проведено ретроспективное исследование с анализом данных 90 пациентов с историей коронарной болезни сердца, перенесших аортокоронарное шунтирование в 2014 году. Использовался метод непрерывного отбора по компьютерной базе данных отдела кардиохирургии.Установлено, что хирургическая реваскуляризация у больных с поражением нескольких сосудов при ишемической болезни может принести полную реваскуляризацию, устранить признаки стенокардии, улучшить качество жизни и толерантность к физической нагрузке у большинства пациентов как в течение 30 дней, так и через 1 год после операции.Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, аортокоронарное шунтирование, послеоперационные осложнения и исходы
46
Zay, Svitlana, Tetyana Matvienko, Vladyslav Bilobrov, Sofiya Paradizova, Daryna Vulits’ka, and Oleksandr Motuziuk. "Розвиток утоми muscle soleus у результаті його тривалої активації при розвитку ішемічної контрактури." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 7(356) (July 3, 2018): 215–21. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-356-7-215-221.
Full textAbstract:
У роботі досліджували процес розвитку м’язової втоми при ішемічних патологіях. Аналіз проводився визначенням сили на початку та в кінці поодиноких тетанічних скорочень і різниці між цими величинами. Результати досліджень показали, що при розвитку ішемічних контрактур відбувається значне пригнічення скоротливої активності скелетних м’язів. Установлено, що порушення скоротливої здатності скелетних м’язів виникає внаслідок нехолінергічних ефектів цієї патології.
47
Ліпкан, Н. Г., О. Б. Кучменко, and Л. С. Мхітарян. "Активність індуцибельної No-синтази та вміст цитруліну в сироватці крові як маркери імунозапальної активації та оксидативного стресу при хронічній серцевій недостатності." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 23, 2022): 46–52. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12492.
Full textAbstract:
Резюме. Оксид азоту (NO) є потужним ендотелійрозслаблювальним фактором, що викликає розслаблення гладких м’язів судин, пригнічує їх проліферацію, бере участь у регуляції системного та легеневого судинного опору, процесів агрегації тромбоцитів, зсідання крові тощо. Мета дослідження – вивчити активність іNOS, показників імунозапальної реакції та інтенсивності оксидативного стресу при хронічній серцевій недостатності (ХСН). Матеріали і методи. Дослідження виконано на базі відділення серцевої недостатності ДУ ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М. Д. Стражеска НАМН України». Обстежено 120 пацієнтів із ХСН обох статей у віці (63±3,4) року, з них 76 з ішемічною хворобою серця (ІХС) та 44 – із гіпертонічною хворобою (ГХ). Критеріями залучення пацієнтів у дослідження були: 1) ХСН ІІ–IV функціональних класів за NYHA із СД ЛШ (фракція викиду (ФВ) ЛШ ≤45 %); 2) вік ≤75 років. Критеріями виключення в дослідження були: 1) вік >75 років; 2) ФВ ЛШ ≥45 % за даними ехокардіографічного дослідження; 3) ХСН як наслідок клапанних вад, запальних захворювань серця; 4) гіпертрофічна та рестриктивна кардіоміопатії; 5) гостра ішемічна хвороба серця; 6) перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака давністю <6 місяців; 7) онкологічні захворювання; 8) гострі інфекційні захворювання. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакета прикладних програм Statistica for Windows. Достовірність відмінностей між кількісними ознаками із нормальним розподілом проводили за допомогою непарного t-критерію Стьюдента. При порівнянні двох незалежних груп використовувався критерій Манна – Уїтні (U) та критерій Вілкоксона (W) для двох залежних груп, якщо розподіл показника не відповідав нормальному. Різницю вважали статистично достовірною при р<0,05. Результати. Обстежено 120 пацієнтів із ХСН обох статей у віці (63±3,4) року, з них 76 з ішемічною хворобою серця та 44 – із гіпертонічною хворобою. В результаті досліджень продемонстровано, що за ХСН спостерігається формування оксидативного стресу, на що вказує зростання вмісту продуктів окиснення ліпідів, білків у сироватці крові та в ліпопротеїнових фракціях. Інтенсифікація вільнорадикальних окиснювальних процесів відбувається на фоні значного пригнічення активності антиоксидантних систем захисту – каталази та супероксиддисмутази. Разом з цим спостерігається зниження рівня відновленого глутатіону й активності параоксонази-1. На наявність імунозапальної активації вказує зростання у 2 рази вмісту в сироватці крові церулоплазміну та прозапальних цитокінів IЛ-6 та ФНП-α. Результати НСТ-тесту з імунокомпетентними клітинами свідчать про збільшення фагоцитарної активності клітин в умовах системної запальної реакції. Підвищення активності ферменту мієлопероксидази в 2 рази у крові обстежуваних пацієнтів також слугує доказом активності нейтрофілів та моноцитів в умовах системної запальної реакції. Вказані зміни імунобіохімічних показників супроводжувались підвищенням загального вмісту цитруліну в сироватці крові в 2 та більше разів. Це може бути результатом надмірної активації індуцибельної ізоформи NO-синтази в умовах запальної реакції та під впливом підвищеного рівня прозапальних цитокінів. Активність ізоформи іNOS в цих умовах виявилася підвищеною в 3 рази. Висновки. У взаємозв’язку між системною імунною активацією та інтенсивністю оксидативного стресу важливою зв’язувальною ланкою можна вважати активацію іNOS у клітинах крові та серцево-судинної системи. У зв’язку з цим активність іNOS та підвищення рівня цитруліну в циркулюючій крові можуть вважатися маркерами наявності імунної активації та оксидативного стресу, які зумовлюють прогресування основного серцево-судинного захворювання та ХСН.
48
Овчаренко, Микола, Олексій Ліньов, and Євген Вербицький. "ДЕФЕКТНО-ОРГАНІЧНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ ВНАСЛІДОК ІШЕМІЧНИХ ІНСУЛЬТІВ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 5 (June 14, 2021): 308–12. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.059.
Full textAbstract:
Проводили операціональну діагностику рубрик розділу F Міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду та синдромологічну діагностику варіанта психоорганічного синдрому у 20 хворих із наслідками ішемічного інсульту в басейні середньомозкової артерії. У 16 пацієнтів констатовано рубрику F07.8 Інші розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ушкодження головного мозку, що відповідало астенічному, експлозивному та апатичному варіантам психоорганічного синдрому. У 4 хворих констатували рубрику F07.0 Органічний розлад особистості, що відповідало ейфоричному варіантові психоорганічного синдрому. При порівнянні дефектно-органічних синдромів при різній латеральності ушкодження гемісфер помічено, що при ураженні лівої півкулі частіше має місце експлозивний та ейфоричний варіанти психоорганічного синдрому, а при ушкодженні правої гемісфери-астенічний та апатичний варіанти.
49
Михальчук, Н. О., and Л. Л. Примачок. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ ПСИХОМОТОРНИХ РОЗЛАДІВ У ХВОРИХ ІЗ ІШЕМІЧНИМ ІНСУЛЬТОМ." Психологія: реальність і перспективи, no. 12 (November 3, 2019): 158–63. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.67.
Full textAbstract:
В статті описано соматичні розлади, які мають місце у випадку виконання рухів при ішемічному інсульті. Схарактеризовано розлади програмування управління психомоторною діяльністю. Описано розлади координації виконання психомоторної діяльності. Виокремлено психологічні особливості корекції психомоторних розладів у хворих з ішемічним інсультом. Запропоновано психологічні принципи формування загальних компенсаторних реакцій пацієнта у випадку проведення фізичної реабілітації хворих з ішемічним інсультом, а саме: 1) принцип актуалізації дефекту; 2) принцип прогресивної мобілізації компенсаторних механізмів психомоторної діяльності; 3) принцип безперервного зворотного концентрування компенсаторних механізмів психіки особистості; 4) принцип санкціонування компенсаторних механізмів психіки особистості; 5) принцип відносної стійкості компенсаторних механізмів психіки особистості.
50
Футуйма, Ю. М., А. Д. Беденюк, and І. Я. Кульбаба. "ЗНАЧЕННЯ ПЕРФУЗІЙНОГО ІНДЕКСУ ДЛЯ ШВИДКОЇ ДІАГНОСТИКИ РІЗНИХ ФОРМ СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ В ВИБОРІ АДЕКВАТНОЇ ПАТОГЕНЕТИЧНОЇ ТАКТИКИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 28, 2021): 168–73. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12220.
Full textAbstract:
В статті представлено особливості стану об’ємного периферійного капілярного кровотоку при нейропатичній, нейроішемічній та ішемічній формах синдрому діабетичної стопи, що визначається методом фотоплетизмографії під час виконання пульсоксиметрії та можливості їх використання для швидкої діагностики вказаних форм разом із загальноприйнятними методиками.
Мета – вивчити особливості показників перфузійного індексу фотоплетизмографічним методом за допомогою пульсоксиметра на периферії нижніх кінцівок у хворих із різними формами синдрому діабетичної стопи з метою подальшого їх діагностичного застосування в медичній практиці.
Матеріал і методи. Проаналізовано результати дослідження 89 осіб, в тому числі 15 осіб, які склали контрольну групу, й 74 пацієнти, які мали різні форми СДС з гнійно-некротичними ускладненнями з боку нижніх кінцівок, що відповідають ІІІ–V ступеням ураження за Meggit-Wagner. Невропатичну форму діагностовано у 38 (51,4 %), невроішемічну – у 30 (40,5 %), ішемічну – у 6 (8,1 %) пацієнтів. Оцінку статусу артеріальної крові на нижніх кінцівках визначали за допомогою пульсоксиметрії неінвазивним фотоплезматичним методом за допомогою приладу RocSea.
Результати. Методика дослідження, апробована нами в даній роботі, дозволяє застосування поширеного останнім часом та легкодоступного методу визначення показників ПІ для швидкої диференційної діагностики хворих із різними формами ускладненого синдрому діабетичної стопи при цукровому діабеті 2-го типу та в подальшому впровадження його в практичну діяльність, що дасть можливість вибрати той чи інший патогенетичний підхід до вибору тактики подальшого хірургічного та медикаментного лікування.
Висновки. Пульсоксиметрія є простим, доступним та найдешевшим методом швидкої діагностики порушень периферійного кровообігу при різних формах СДС, які непрямим способом відображають стан периферійного кровообігу в ділянці стопи та можуть бути використані для швидкої об’єктивності подальшого вибору тактики лікування кожного пацієнта зокрема, а також як метод моніторингу ефективності патогенетичного підходу до хірургічної та медикаментної корекції ускладнень синдрому діабетичної стопи на етапах лікування.