To see the other types of publications on this topic, follow the link: Інтелектуальні активи.
Journal articles on the topic 'Інтелектуальні активи'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Інтелектуальні активи.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Задорожний, З. М., В. Ясишена, В. Муравський, and I. Омецінська. "ЕВОЛЮЦІЯ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ І ЙОГО ТРАНСФОРМАЦІЯ ДО МІЖНАРОДНИХ ВИМОГ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 191–203. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.244984.
Full textAbstract:
Анотація. Розглянуто еволюцію рахунків бухгалтерського обліку в частині обліку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, удосконалено підходи до його побудови для достовірного відображення цих об’єктів у фінансовій та управлінській звітності з урахуванням сучасних тенденції розвитку економіки. Актуальність розв’язання наукової проблеми полягає в тому, що нині є потреба у розробленні нової методології обліку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними. Це пов’язано з наявністю значних відмінностей між балансовою і ринковою вартостями підприємств, що зумовлене недосконалістю класифікації нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, їхнім визнанням, оцінкою, відображенням на рахунках і у фінансовій звітності. Методологічними засобами проведеного дослідження є методи наукової абстракції, історичний, моделювання, аналіз змісту нормативних документів, порівняння, групування, абстрактно-логічний метод. Наголошено, що Глобальний моніторинг нематеріальних фінансів, який демонструє ринкову вартість провідних підприємств світу, вказує на значну питому вагу нематеріальної складової у вартості компаній і їхню недостатню розкритість в обліку. Зазначено, що особливу увагу необхідно приділяти відображенню нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних із ними, в українському Плані рахунків бухгалтерського обліку, який повинен забезпечувати єдність облікової інформаційної системи кожного суб’єкта господарювання, а також одночасно бути основою щодо узгодженості облікових показників у фінансовій звітності, на основі якої формуються статистичні показники. Вивчення історії розвитку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, у Планах рахунків бухгалтерського обліку, що діяли з 1959 року донині, дало змогу відмітити зміни, які відбулися, виявити фактори, що вплинули на їхню еволюцію, установити недоліки при відображенні в обліку, окреслити й проаналізувати сучасний стан і дати оцінку розвиткові цієї категорії на майбутнє. Відмічено, що найбільшої трансформації з 1993 року зазнав рахунок, на якому ведеться облік гудвілу. Зазначено, що виокремлення об’єктів нематеріальних активів для включення їх у План рахунків бухгалтерського обліку України здійснено з урахуванням міжнародних, європейських та українських стандартів експертної оцінки й обліку. Обґрунтовано необхідність виокремлення субрахунку для обліку безпосередньо програмного забезпечення із введенням субрахунку для обліку програмних прошивок для програмних пристроїв. Розкрито доцільність виокремлення на окремому рахунку поточних нематеріальних активів. Зазначено необхідність ведення обліку внутрішнього гудвілу, що дасть змогу визначити сильні сторони компанії під час її поточної діяльності, а також розкрити їх при продажу, за потреби. Рекомендовано для обліку внутрішнього гудвілу використовувати аналітичні рахунки, на яких згруповано інтелектуальні активи за їх видами (людські активи, персональний внутрішній гудвіл керівника, клієнтські активи, нематеріальні активи, пов’язані з контрактами, організаційні активи, соціальні активи, екологічні активи). Ключові слова: нематеріальні активи (НМА), гудвіл, інтелектуальний капітал, рахунки бухгалтерського обліку, фінансовий облік, управлінський облік. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 4; бібл.: 30.
2
Sobolieva, T. О., and K. V. Yakubova. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ АКТИВАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, no. 92 (April 8, 2021): 375. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202033.
Full textAbstract:
Поширення економіки знань на тлі глобалізації та розвитку нових технологій зумовлює особливу увагу в процесі управління організацією до інтелектуальних активів як основного джерела капіталізації бізнесу та створення конкурентних переваг на ринку. Створення та ефективне використання інтелектуальних активів можливе за умови здійснення в організації цілеспрямованого управління такими активами, в тому числі розробки стратегії розвитку цієї сфери бізнесу. Важливими аспектами при цьому виступають ідентифікація та аудит інтелектуальних активів, їх каталогізація, узгодження стратегії управління інтелектуальними активами з іншими стратегіями в організації, комерціалізація та охорона прав на інтелектуальну власність. Всі ці етапи вимагають концептуального системного підходу, планування і використання сучасної успішної практики на ринку.
3
Gorodianska, Larisa. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙ НА РІВЕНЬ ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 3 (February 28, 2019): 27–36. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0102.
Full textAbstract:
В статті визначено загальну характеристику економічних ресурсів та напрями їх відтворення. Запропоновано класифікацію економічних ресурсів за видами; виокремлено категорію «відтворювані економічні ресурси», яку утворюють об’єкти основних засобів, нематеріальних активів та інтелектуальний потенціал трудових ресурсів.
Геополітичний конфлікт і негативні макропроцеси в країні призвели до суттєвого зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств. Проаналізовано напрями капіталовкладень підприємств у відтворення об’єктів економічних ресурсів, таких як основні засоби, нематеріальні ресурси (активи) та зростання рівня інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Визначено частки таких вкладень за роками. Дослідження статистичних даних та вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів показало, що відтворення інтелектуальних, нематеріальних і матеріальних ресурсів, а також інтелектуального потенціалу персоналу відбувається на досить низькому рівні.
Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за їх частками виявив, що пріоритетним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти. Економічний аналіз показав, що економіка України залишається не сприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Висвітлено вплив різних факторів на інноваційну активність підприємств. Обґрунтовано потребу формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, яка має відбуватися з врахуванням основного фактору економічної динаміки – інновацій, які орієнтовані насамперед на зростання продуктивності праці.
Запропоновано проведення прогнозування і моніторингу проблемних аспектів відтворення економічних ресурсів. Планування заходів відтворення дозволить вітчизняним інноваційно активним підприємствам досягти фінансової стабільності, сприятиме підвищенню результативності інтелектуальної праці та її впливу на економічне зростання країни.
4
ЗВЄКОВА, Вікторія. "РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 3 (October 27, 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.9.
Full textAbstract:
У статті автором розглянуто сутність розвитку інтелектуальної культури в шкільному просторі з дітьми різного віку та з особливими освітніми потребами. Акцентовано на важливості рівнів сформованості інтелектуальної культури у молодших школярів на сучасному етапі. Підкреслено, що інтерактивні технології навчання можна вдало застосовувати у ході формування інтелектуальної культури молодших школярів. Водночас автор важливо зазначив, що такі технології не можуть виступати ціллю уроку, а є лише педагогічним засобом, який дозволяє досягти головної мети, а саме – підвищенню інтелектуальної культури. У дослідженні подано сутність базових понять, таких як «інтелект», «інтелектуальна культура», «інтерактивні технології навчання». Зауважено на необхідності застосування засобів інтерактивних технологій навчання на уроках у початковій школі в інклюзивному класі. Дослідником вдалося розкрити визначення інтелектуальної культури у сучасній педагогіці і психології, що дозволило визначити, що інтелектуальна культура – це сукупність знань і умінь розумової праці, здатність ставити цілі і планувати пізнавальну діяльність, а також здійснювати розумові та інтелектуально логічні операції різними способами. Реформи, що відбуваються в нашій країні, змінили не тільки соціальні відносини, а й характер суспільного середовища, психологічну атмосферу суспільства, життєві стратегії батьків. Проаналізовано у статті особливості побудови педагогічної системи виховання інтелектуальної культури у молодших школярів, серед яких виділино вибір дитиною траєкторії освіти; єдина освітньо-виховна система «урок – позаурочна діяльність»; активна взаємодія «вчитель-учень», «батьки-учень»; різновікова взаємодія учнів в школі; постійний процес професійного зростання вчителів; моніторинг розвитку психологічних новоутворень учнів в інклюзивному середовищі.
5
НАГОРНЯК, Г. С. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЙОГО СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 45–58. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/242087.
Full textAbstract:
У статті розглянуто можливості впливу інтелектуального капіталу на соціально-економічний розвиток вітчизняних машинобудівних підприємств у контексті його створення та використання. Виявлено важливість впливу нематеріальних складових на діяльність підприємства, а також розглянуто становлення та розвиток поняття “інтелектуальний капітал”. Проаналізовано зв’язок поняття “інтелектуальний капітал” з традиційними категоріями, які використовуються для визначення нематеріальних чинників: нематеріальні активи, нематеріальні ресурси, інтелектуальна власність та показано їх спільні та відмінні риси. Визначення інтелектуального капіталу підприємства повинно надавити можливість його розгляду у динаміці через зміну його форм у процесі створення та використання, а також розкриватись не лише через сукупність складових, ресурсів і не через порядок його розрахунку, а через сукупність соціально-економічних відносин.З урахуванням проведеного дослідження вітчизняних і закордонних наукових джерел, запропоновано власне, уточнене визначення поняття “інтелектуальний капітал”, під яким слід розуміти сукупність знань, інформаційних ресурсів, інтелектуальних активів, інформаційно-комунікаційних технологій, професійних й універсальних компетенцій, організаційної культури та мотивації персоналу, застосовуваних у процесі комплексного управління для генерації доданої вартості та забезпечення конкурентних переваг підприємства в умовах інноваційного розвитку соціально-економічної системи й ефективної адаптації до вимог цифрової економіки на основі принципів системного підходу.Поділ інтелектуального капіталу на структурні компоненти, що містять усю сукупність елементів даної категорії, має принципове значення з погляду пошуку джерел його збільшення й оцінювання ефективності його використання. Виділення структурних елементів інтелектуального капіталу має вагоме значення не лише з теоретико-аналітичної, але й з практичної точок зору, дозволяючи вірогідно виявити об'єкт і суб'єкт управління, побудувати оптимальні організаційно-управлінські зв'язки між ними. У цілому можна стверджувати про те, що комплексна структура інтелектуального капіталу поєднує у своєму складі наступні основні елементи: людський, структурний (організаційний), соціальний, споживчий (клієнтський), управлінський та інноваційний капітал.
6
Рим, Т. Я. "АКТИВИ ПАЙОВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФОНДУ ЯК ВИД ІНВЕСТИЦІЙ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 117–21. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).332.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз складу активів пайового інвестиційного фонду як різновиду інвестицій. Зазначено, що можливість здійснення інвестиційної діяльності у формі інвестиційних фондів вперше на законодавчому рівні було закріплено в 1994 році. Наведено основні джерела правового регулювання створення та діяльності пайових інвестиційних фондів.
Проаналізовано правову природу пайового інвестиційного фонду в контексті поняття майнового комплексу як об’єкта цивільних правовідносин. Зроблено висновок, що пайовий інвестиційний фонд не можна ототожнювати з майновим комплексом. Адже останній становить єдине ціле в розумінні використання в сукупності всіх елементів для певної мети. Активи пайового фонду можуть використовуватися шляхом їх вкладення в різноманітні об’єкти інвестиційної діяльності. Основою формування пайового фонду є матеріалізовані цінності, переважно грошові кошти, тоді як до складу майнового комплексу входять також нематеріальні активи у вигляді гудвілу, який включає ділову репутацію, прав інтелектуальної власності, прав користування ресурсами природного середовища тощо.
Окрему увагу в статті присвячено борговим зобов’язанням, які входять до складу активів венчурного фонду. Зокрема, такий вид активу пайового фонду може призвести до порушення прав та інтересів інвесторів та третіх осіб. Автором наводиться приклад із судової практики, який наочно демонструє ризикованість віднесення до складу активів пайового фонду боргових зобов’язань.
Обґрунтовано, що кредитор має право вимоги до боржника, яке можна трактувати як відкладену можливість отримати матеріальну вигоду в майбутньому. Але таку можливість не можна ототожнювати з реальними майновими активами. Адже право вимоги кредитора може бути не задоволено зі сторони боржника з об’єктивних чи суб’єктивних обставин.
Робиться висновок, що боргові зобов’язання не можна відносити до активів інституту спільного інвестування у формі інвестиційного фонду.
7
Nahorniak, H. S. "ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ І ТЕОРІЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У СУЧАСНІЙ ПРАКТИЦІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 35–48. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.35-48.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню застосування основних концептуальних положень і теорій у процесі формування та відтворення інтелектуального капіталу у сучасній практиці забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств машинобудування. Розкрито економічний зміст, мету та форми процесу розвитку інтелектуального капіталу у взаємозв'язку з людським капіталом. Проаналізовано наукові підходи до теорії інтелектуального капіталу, на підставі яких теоретично обґрунтовано основні механізми процесів формування та відтворення інтелектуального капіталу сучасних машинобудівних підприємств. Розглянуті теорії людського й інтелектуального капіталу, наведена їхня систематизація. Узагальнено та критично проаналізовано сутнісну характеристику втримування та трансформації інтелектуального капіталу з метою визначення потенційних можливостей зростання для подальшого економічного розвитку у руслі інноваційної парадигми. Виявлено вплив людини та знань на трансформацію інтелектуального капіталу. Досліджено сучасний стан та розкрито особливості формування та відтворення інтелектуального капіталу на підприємствах машинобудівного комплексу України. Уточнено зміст поняття “інтелектуальний капітал підприємство”, дано авторське трактування основних складових інтелектуального капіталу підприємства, які безпосередньо сприяють підвищенню конкурентоспроможності. Розкрито питання управління інтелектуальним капіталом вітчизняних підприємств машинобудування. Визначено ряд проблем, які безпосередньо впливають на формування та відтворення інтелектуального капіталу в машинобудуванні України.Розвиток інтелектуального капіталу на рівні підприємства суттєво підвищує їхню конкурентоспроможність, дозволяючи знаходити нові можливості по завоюванню ринку. Посилення ролі інтелектуальних ресурсів у розвитку конкурентоспроможності підприємства в економіці знань привело до того, що змінилися умови та способи створення доданої вартості: знання, навички людських ресурсів (людський капітал), організаційні й управлінські здібності підприємства, його компетенції (структурний капітал) перетворилися в основні фактори створення нової вартості та фактично синтезували появу інтелектуального капіталу, який можна розглядати як ключовий елемент конкурентоспроможності підприємства, точніше елемент, що формує потенційну конкурентоспроможність підприємства. Потенціал розвитку конкурентоспроможності підприємства лежить у галузі формування його інтелектуального капіталу. Чим вищий інтелектуальний капітал, тим вища потенційна конкурентоспроможність підприємства. Звідси все частіше при оцінюванні ринкової вартості підприємства на перший план виходить оцінювання таких нематеріальних активів (складових інтелектуального капіталу), як технологічні активи, стратегія бізнесу, корпоративна культура, клієнтський капітал (капітал відносин), репутаційний капітал, капітал бренду тощо.
8
Братусь, Г. А. "ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОГО СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ." Підприємництво та інновації, no. 11-1 (May 29, 2020): 43–48. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.7.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано значення та перспективи розвитку інституту інтелектуальної власності в Україні. Аргументовано доцільність формування організаційного механізму аналізу ефективності економічного стимулювання інтелектуальної діяльності як каталізатора побудови дієвої системи управління інтелектуальною власністю. Визначено, що цільова функція механізму управління об’єктами інтелектуальної власності орієнтована на експоненціальне зростання інновацій у питомій вазі нематеріальних активів держави. Запропоновано методологічний підхід до формування організаційного механізму економічного стимулювання ефективності розвитку інтелектуальної власності. Сформовано комплексну систему оцінки ефективності системи економічного стимулювання інтелектуальної діяльності на основі діаграми Ісікави. Розроблено науково-методичний підхід до функціонального оцінювання ефективності управління об’єктами інтелектуальної власності на державному рівні.
9
Яворська, О. Г. "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 6 (January 12, 2021): 185–93. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.6.2020.185-193.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання сутності та особливостей економічної категорії «інтелектуальний капітал» в умовах становлення та розвитку біоекономіки й зеленого підприємництва. Проведене дослідження доводить важливість розробки системи управління інтелектуальним капіталом підприємства, що здатна забезпечити реалізацію специфічних функцій, які обумовлені особливостями сучасного змістового наповнення економічної категорії «інтелектуальний капітал підприємства» та зростанням ролі нематеріальних активів у формуванні довготривалого успіху підприємства в умовах перманентно турбулентного економічного середовища. Управління інтелектуальним капіталом підприємства має також взяти на себе функції координуючого центру із забезпечення комплементарності всіх існуючих складових систем управління на рівні суб’єкта підприємницької діяльності.
10
Тарасюк, Галина Миколаївна, Ольга Петрівна Пащенко, Ігор Віталійович Орлов, and Наталія Павлівна Ігнатова. "Підходи до дослідження інтелектуального капіталу на основі вартісно орієнтованого управління." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(94) (December 29, 2020): 11–21. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-11-21.
Full textAbstract:
Чітка проєкція управління інтелектуальним капіталом з метою прирощення вартості в площину концепції вартісно орієнтованого управління актуалізує дослідження в цьому напрямі. Досліджено питання підходів до структуризації інтелектуального капіталу підприємства. Встановлено, що інформаційною базою для вартісно орієнтованого управління інтелектуальним капіталом є звітність підприємств, а точніше – інформація про нематеріальні активи підприємства. Уточнено, що відповідно до поділу інтелектуального капіталу на людський, структурний і клієнтський не всі з наданих підвидів відображаються в звітних даних. Обґрунтовано, що звітна інформація може бути представлена за допомогою як фінансових, так і нефінансових показників, тому аналізувати слід як фінансову звітність, так і управлінську, в якій може уточнюватися специфіка інтелектуального капіталу і його компонентів. Визначено чотири підходи до дослідження інтелектуального капіталу на основі концепції вартісно орієнтованого управління. А саме: 1) вартісно орієнтоване управління інтелектуальним капіталом; 2) оцінка (визначення) вартості інтелектуального капіталу; 3) управління вартістю інтелектуального капіталу; 4) інтелектуальний капітал як драйвер вартості підприємства. Запропоновано для подальших досліджень обирати проблематику вартісно-орієнтованого управління людським, структурним та клієнтським капіталом як складовими інтелектуального капіталу.
11
Звіргзде, Д. І. "Інтелектуальний капітал регіону: активи знань." Регіональна економіка, no. 3 (65) (2012): 197–203.
Find full text
12
Лепетан, І. М. "Нематеріальні активи та інтелектуальний капітал." Економіка АПК, no. 9 (2007): 83–87.
Find full text
13
Rud N. "БРЕНД ЯК НЕМАТЕРІАЛЬНИЙ АКТИВ В ІННОВАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 94–100. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-13.
Full textAbstract:
В статті показано, що в сучасному конкурентному середовищі продовжується боротьба брендів, а не товарів, за їхнє місце у свідомості споживачів. Підприємства не формують потенціал стратегічного розвитку за рахунок бренда як нематеріального активу.
Виділено нові категорії споживачів: людям необхідні прості, зручні і компактні речі (маленька квартира); екологи – обмеження споживання і збереження природи; екоактивісти – зниження шкідливих викидів в атмосферу (зменшення кількості відряджень, проведення Zoom – конференцій); питання харчування – більшість людей хочуть стати ваганами чи вегетаріанцями, їсти більше овочів і фруктів; прихильники повторного використання ресурсів, переробки матеріалів.
Деталізовані визначальні характеристики поняття «бренд». Наведені підходи вчених до формулювання даного поняття. Запропоновано авторське визначення бренду як інтелектуальної власності (нематеріального активу), яка має певну вартість та відображає особливості товару, його унікальність і створює незабутнє враження у споживача.
Виокремлено сфери сучасного використання бренду. Відмічено, що бренди створюються за допомогою інновацій і процвітають за наявності безперервного потоку інновацій. Саме нововведення викликають тимчасову конкурентну перевагу, оскільки інноваційна продукція викликає у споживачів відчуття, що бренд дійсно є лідером і спрямований на задоволення потреб споживачів.
Процес бренд-менеджменту підприємства має спрямовуватись на зростання його сили та вартості. За цими основними характеристиками бренд-менеджменту можливо здійснити оцінку ефективності формування та використання брендів та марочного капіталу підприємства.
Використання нематеріальних активів зростає з переходом конкуренції в нецінову форму. Для їх ефективного використання необхідно впроваджувати принципово нові способи обліку. Питання оцінки та відображення нематеріальних активів в обліку залишається до цього часу дискусійним.
Доведено, що не існує реальної моделі обчислення вартості бренду; головним фактором недосконалості оцінки вартості бренду є відірваність його від звітностей компаній та не відображення таких нематеріальних активів на балансі компаній; форс-мажорні обставини мають безпосередній вплив на вартість матеріальних активів, в той час як нематеріальні активи не втрачають свою вартість.
14
Швидка, Т. "ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НЕПРАВОМІРНИМ ВИКОРИСТАННЯМ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇЇ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ." Юридичний вісник, no. 2 (July 5, 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2143.
Full textAbstract:
Ділова репутація - це вид нематеріального актива підприємства, що впливає на його вартісний характер. Серед нематеріальних активів вагоме місце в діяльності компанії на ринку займає торгова марка, постійна база клієнтів, кре- ативний підхід до управління бізнесом, довіра клієнтів, патенти, інтелектуальний капітал тощо. Усе це формує ділову репутацію суб'єкта господарювання, що збільшує ринкову вартість активів, підвищує інвестиційну привабливість компанії на ринку. Ділова репутація ототожнюється з іміджем компанії, її місцем та статусом на ринку. Завдяки діловій репутації формується суб'єктивна оцінка діяльності того чи іншого суб'єкта на ринку, підвищується вартість цієї компанії.
Серед розповсюджених проявів недобросовісної конкуренції є порушення умов використання
ділової репутації суб'єкта господарювання, що має такі прояви, як «неправомірне використання позначень», «неправомірне використання товару іншого виробника»; «копіювання зовнішнього вигляду виробу» та «порівняльна реклама».
Копіювання зовнішнього виду товару має ще назву «підробка», «фальсифікація», «контрафакція», проте між цими поняттями існують суттєві відмінності, що знаходить прояв передусім у сфері їх застосування. Так, поняття «фальсифікація» використовується в декількох сферах діяльності, в той час як «контрафакція» - тільки щодо порушень, що скоються у сфері інтелектуальної власності. Контрафакція є одним із видів фальсифікації товарів, тому поняття «фальсифікація (підробка)» та «контрафакція» співвідносяться одне з одним як частина і ціле.
Відповідно до угод, укладених з Європейським Союзом, Україна зобов’язалася привести своє законодавство у відповідність до законодавства ЄС. Необхідним згідно із цими зобов'язаннями є реформування законодавства у сфері захисту інтелектуальної власності, захисту патентів та створення компетентних органів, до повноважень яких входить вирішення проблем у галузі захисту інтелектуальної власності, адже порушення у сфері захисту від недобросовісної конкуренції та порушення у сфері захисту інтелектуальної власності тісно пов'язані між собою.
Неправомірне використання товару іншого виробника за своєю суттю вважається протилежним неправомірному використанню позначень, оскільки за умови його вчинення позначення суб'єкта господарювання, які мають індивідуалізувати товар такого виробника, змінюються або не використовуються взагалі. Метою таких дій недобросовісного конкурента є привернення підвищеної уваги до свого товару за рахунок добре відомих на ринку зовнішніх характеристик товару добросовісного виробника.
15
Коротун, О. М. "ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 101–5. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).329.
Full textAbstract:
У статті розкриваються окремі питання, пов’язані із проблемами розвитку сучасного стану процесуального законодавства у сфері охорони та захисту інтелектуальної власності. Здійснюється аналіз діяльності суду, пропонуються шляхи удосконалення законодавства.
Ураховуючи пріоритети зовнішньої та внутрішньої політики України, зокрема вимоги стосовно створення Зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом, а також ураховуючи те, що Україна є членом Світової організації торгівлі, держава намагаються спрямувати зусилля на активне сприяння використанню інтелектуальних ресурсів нації для економічного розвитку держави з огляду на інноваційно-інвестиційний вектор. Однак охороні та захисту інтелектуальної власності в Україні ще приділяється недостатня увага. Повідомлення засобів масової інформації та аналіз правозастосовної діяльності свідчать про порушення даних прав. Особливо велика кількість порушень спостерігається у сфері охорони комп’ютерного забезпечення, баз даних, аудіовізуальної продукції тощо.
Звернено увагу на відсутність узагальнення Верховним Судом адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Востаннє таке узагальнення відбулося у 2006 році щодо правопорушень, передбачених нормами статей 51-2 та 164-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак з огляду на значну кількість статей Адміністративного кодексу, які передбачають відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, вказане є недоліком судової гілки влади.
Підкреслено, що сучасний стан розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності, особливо процесуального, є таким, що не відповідає сучасним вимогам, потребує удосконалення з метою покращення правових механізмів захисту правовласників об’єктів права інтелектуальної власності.
16
Yakovlyev, Maksym. "МЕТОДОЛОГІЯ КЕМБРИДЖСЬКОЇ ШКОЛИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ ТА ДИСКУРС ПРО РОЛЬ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, no. 2 (December 21, 2020): 125–35. http://dx.doi.org/10.15421/352042.
Full textAbstract:
Методологія Кембриджської школи інтелектуальної історії, ключовий підхід якої отримав назву «контекстуалізм» і в якій особлива увага приділяється аналізу політичних ідіом (мов) в конкретному суспільно-політичному контексті для пошуку відповіді на ключове питання «що намагався зробити автор, коли робив свої висловлювання?» використовується для окреслення можливостей дослідження внутрішньоукраїнського дискурсу про роль України на міжнародній арені на прикладі тези про уявне «зовнішнє управління». Саме поняття «інтелектуальна історія» застосовується до широкого спектру об’єктів досліджень, що відкриває можливості для дослідження дискусій про зовнішньополітичній вектор України та її відносин з іншими державами та міжнародними акторами саме як інтелектуальної історії, яку можна реконструювати шляхом аналізу мовних форм політичних спільнот, що встановлюють рамки можливих висловлювань про політику та дозволяють краще зрозуміти використання концептів в різних політичних контекстах. Риторичний і практичний узус формує погляди політичних акторів та розширює або обмежує спроможності дискурсивної дії. З позицій представників Кембриджської школи, дослідження політичних ідіом дозволяє з’ясувати, яким чином змінюються парадигми опису та розставляються політичні акценти. На прикладі дискурсу про роль України на міжнародній арені показано, що політичні актори через висування тези про «зовнішнє управління» по відношенню до нашої держави ставлять під питання її суверенітет та міжнародну суб’єктність, але за допомогою цього риторичного прийому також відмежовують Україну від Заходу (який, зокрема, активно наполягає на боротьбі з корупцією) і відкривають можливості для її зближення з Росією через переформатування позиції цієї країни всередині внутрішньополітичного українського дискурсу – з країни-агресора на можливого партнера чи навіть кредитора або фінансового донора. За допомогою такого прийому також відбувається зміщення уваги від тих сил, які всередині країни мають негативний плив на її внутрішню та зовнішню політику (олігархи) на тиск ззовні. Подальші дослідження процесів виробництва і розуміння висловлювань в українській політиці, зокрема й щодо її місця та ролі на міжнародній арені, з використанням методології Кембриджської школи інтелектуальної історії, можуть також посилити міждисциплінарні зв’язки між гуманітарними та суспільствознавчими науками.
17
Дерун, І. А. "Застосування методів рентабельності активів для оцінювання інтелектуального капіталу у стратегічному аналізі." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, no. 1 (September 30, 2021): 92–102. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue1-2021-13.
Full textAbstract:
У статті встановлено, що інтелектуальний капітал є важливим стратегічним ресурсом компанії. Доведено, що достовірне вимірювання інтелектуального капіталу та його складових у стратегічному аналізі суттєво впливає на якість управління підприємством та його вартістю у довгостроковій перспективі. На прикладі компанії Сoca-Cola проаналізовано застосування найбільш популярних методів оцінювання інтелектуального капіталу, що базуються на рентабельності активів, а саме: методу доходу від капіталу, заснованому на знаннях (Knowledge Capital Earnings – KCE); метод розрахункової нематеріальної вартості (Calculated Intangible Value – CIV); економічна додана вартість (Economic Value Added – EVA); коефіцієнт інтелектуальної доданої вартості (Value Added Intellectual Capital – VAIC). Визначено, що найбільш простим та ефективним методом з-поміж досліджуваних є метод VAIC. Визначено, що аналітичні можливості фінансової звітності є обмеженими, а тому подальші дослідження потребують розробки більш досконалих методів та розширення джерельної бази для стратегічного аналізу інтелектуального капіталу.
18
Сафончик, Оксана Іванівна, and Олексій Олександрович Паламарчук. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ." Часопис цивілістики, no. 44 (March 27, 2022): 39–44. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i44.457.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду окремих аспектів захисту прав інтелектуальної власності у галузі спорту, оскільки авторські права та суміжні права у сфері спортивної діяльності мають актуальну значимість в реаліях сьогоденні, коли спортивні відносини активно комерціалізуються. У статті зазначається, що до об’єктів інтелектуальної власності у галузі фізичної культури та спорту можна віднести художньо-спортивні твори,що створюються суб’єктами спортивної творчої діяльності, засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів, робіт і послуг, які використовуються в спорті, використання імені видатних спортсменів та епізодів з їхнього життя тощо. Вказується на виникнення досить часто конфліктів між великими спортивними компаніями стосовно питання використання товарного знаку, що супроводжує спортивну атрибутику і символіку, у спортивній сфері. У спортивній сфері власники спортивних брендів повинні ретельно стежити за можливим використанням їх товарних марок іншими учасниками ринку (суб’єктами спортивної діяльності). Досить актуальною, та все ще мало дослідженою є проблема правового регулювання використання комплексу об’єктів права інтелектуальної власності та особистих немайнових благ, що становлять імідж спортсмена. Дослідження показало наявність прогалин у законодавстві, що регулює відносини, що виникають при висвітленні спортивних заходів. У статті акцентовано увагу на необхідності адаптувати національне законодавство до вимог світової ринкової економіки, в тому числі й у сфері інтелектуальної власності, яка є високим стимулом розвитку економіки в багатьох країнах світу. Крім того, наголошується, що в цілому відповідна нормативно-правова база в Україні дещо відстає від тенденцій, які мають місце в регулюванні спортивної діяльності в інших країнах. За таких обставин неможливо здійснювати належну правову охорону результатів інтелектуальної діяльності в спортивній сфері, реалізувати судовий захист прав творців об’єктів інтелектуальної власності – суб’єктів спортивних правовідносин. Однак ці права можуть і повинні підлягати правовій охороні. З метою удосконалення законодавчої бази, що регулює відносини учасників творчої інтелектуальної спортивної діяльності, у процесі якої можуть виникати інтелектуальні права творців і виконавців спортивних творів можливо, для початку визначити та конкретизувати види спорту, в яких можуть виникати ці права та здійснити уніфікацію правових систем регулювання економічних правовідносин в галузі інтелектуальної власності під єдині стандарти.
19
ЛИНДІНА, Євгенія, and Олександр КОЗИНЕЦЬ. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ЛОГОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 2020): 108–17. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-108-117.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ Наукова стаття присвячена проблемі надання логопедичної допомоги дітям із порушеннями інтелектуального розвитку в хронології. Зокрема, йдеться про вчених різних галузей, які займалися дослідженням дітей з інтелектуальними порушенням та іншими варіантами порушеного розвитку, починаючи з ХІХ ст. й до сьогодні: Е. Сеген, Ж Демор, К. Грачова, Ж. Філіпп, П .Гонкур, Г. Сухарєва, М. Хватцев, Г. Каше, Д. Орлова, В. Лубовський, В. Тищенко та інші. У ХІХ ст. в науці переважав педагогічний підхід (організація системи виховання для дітей з інтелектуальними порушеннями). На початку ХХ ст. активно почали досліджуватися медичні проблеми інтелектуальної недостатності. До 1913 року переважно здійснювалася приватна лікувально-виховна допомога дітям із особливостями розвитку, яку проводили за високу матеріальну плату. Проте збільшення кількості дітей з інтелектуальними порушеннями дало поштовх до відкриття державних допоміжних класів з різними схемами виховання. Важливим для історії є 1931 рік, коли Народний комісаріат освіти видав наказ про введення загального обов’язкового початкового навчання «розумово відсталих дітей і підлітків», які страждають порушеннями мовлення. З цього періоду почалась спільна робота лікарів, педагогів та психологів щодо розвитку мовленнєвої діяльності дітей з порушеннями інтелектуального розвитку. З кінця 80-х – початку 90 рр. ХХ ст. проводяться дослідження особливостей регуляційної функції мовлення при інтелектуальних порушеннях. На початку 1990-х років В. Тищенко застосував психолінгвістичний підхід до вивчення мовленнєвої функції дітей з інтелектуальними порушеннями. Це дало змогу виокремити інтелектуальний компонент мовленнєвої діяльності та обґрунтувати вербальні дії та знакові операції, які забезпечують засвоєння та використання мови. Робота В. Тищенка підтвердила правомірність виділення в мовленнєвій діяльності інтелектуального компонента. Ключові слова: порушення інтелектуального розвитку, історія логопедії, психолінгвістичний компонент, навчання, спеціальна школа.
20
Кудирко, О. В. "Нематеріальні активи та інтелектуальний капітал: порівняльний аналіз економічних категорій." Академічний огляд. Економіка та підприємництво, no. 2 (39) (2013): 30–35.
Find full text
21
Tkachuk, А., К. Svirzhevsky, О. Grisyuk, І. Trokhimchuk, and V. Tkachuk. "Аналіз інтерфейсів мереж та систем промислового Інтернету речей." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, no. 46 (April 1, 2022): 43–56. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2022-46-07.
Full textAbstract:
Концепція Інтернету речей (IoT), передбачає активне впровадження вбудованих технологій в сучасні інфокомунікаційні мережі зв'язку. Дана концепція охоплює все більше число областей людської життєдіяльності. В рамках концепції IoT розвивається напрямок - промисловий Інтернет речей (Industrial Internet of Things – IIoT), який охоплює питання створення гетерогенної інтелектуальної системи автоматизації роботи промислових об’єктів та підприємств. Системи IIoT використовуються в різних областях виробництва, таких як інтелектуальне виробництво, сільське господарство, виробництво електронних пристроїв, машинобудування, виробництво верстатів, автоматизація збору та обліку даних тощо. Відповідно до ITU-T Y.4003 «Overview of smart manufacturing in the context of the industrial Internet of things», IIoT – це концепція перетворення промисловості, яка використовує для цього існуючі і нові інформаційні та телекомунікаційні технології і заснована на концепції Інтернету речей. В рамках концепції IIoT проводиться автоматизація роботи промислового обладнання, розрахунки економічних показників, забезпечення безпеки працівників. Основною відмінністю систем цього типу є їх тісний контакт з хмарними технологіями і використання систем здатних самостійно навчатися та створювати нейронні зв’язки для поточної оцінки роботи підприємства та планування його розвитку.
22
Легенчук, С. Ф. "Нематеріальні активи та інтелектуальний капітал в бухгалтерському обліку: взаємозв"язок понять." Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки, Вип. 1, ч. 1 (2005): 131–37.
Find full text
23
Дума, Людмила, Ірина Данилюк, and Іванна Шевчук. "СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ПРОЦЕСАХ ОСВІТНЬОЇ ТА НАУКОВО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 92–99. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-21.
Full textAbstract:
Розвиток інноваційних технологій впливає на освітній процес перетворюючи освіту на продуктивний сектор економіки. З однієї сторони освіта є провідником інновацій, оскільки займається підготовкою фахівців, з другої сама стає споживачем інноваційних технологій. Більшість закладів вищої освіти активно підтримують ініціативи співробітників та слухачів в галузі реалізації проектів, комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, створення і розвитку МІП (малих інноваційних підприємств), сприяють в залученні фінансування для забезпечення проектної й інноваційної діяльності. Тому, в статті розроблено й обґрунтовано побудову СППР, яка дозволяє в значній мірі вирішити проблеми навчання в процесі формування та реалізації результатів науково-дослідної діяльності. Дані галузі схожі з галузями, визначеними в рамках виконання науково-дослідної частини індивідуального плану згідно якого проводиться навчання. Взаємодія з проектним комплексом здійснюється і в зворотному напрямку, шляхом автоматичного наповнення наукових інтересів користувачів ІСУ університету. У результаті виконаного дослідження отримані наукові та практичні результати. Методика дозволила забезпечити співробітників і студентів інформацією, необхідною для організації та розвитку взаємодії між ними при реалізації науково-дослідної, науково-практичної діяльності, а також реалізувати інтелектуальний пошук в просторі інформаційних моделей.
24
Євтушенко, Г. В. "Маркетингова складова інтелектуальних активів ноціонального господарства." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 1 (4) (2013): 107–15.
Find full text
25
Євтушенко, Г. В. "Маркетингова складова інтелектуальних активів ноціонального господарства." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 1 (4) (2013): 107–15.
Find full text
26
ОСТРОВСЬКА, Г. Й. "АНАЛІЗУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УПРАВЛІНЦІВ НА ОСНОВІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 101–15. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243630.
Full textAbstract:
Мета. Метою дослідження є поглиблення методологічного підґрунтя та розробка методичного підходу до аналізу інтелектуального потенціалу управлінців в контексті формування і використання професійних компетенцій в умовах інноваційно-активних промислових підприємств. Методика. Дослідження базується на теоретичних і методологічних положеннях, висвітлених у працях класиків економічної та управлінської науки, вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері управління інтелектуальним потенціалом промислових підприємств. У процесі дослідження використовувались кількісні і якісні методи збору та аналізу даних і інформації; аналітичного, ситуаційного аналізу і синтезу; порівняльного аналізу, узагальнення наукового досвіду сучасних теоретичних досліджень; формалізації, системно-комплексний підхід. Результати. Розглядається підхід щодо формування ключових компетенцій менеджерів різного рівня в ході вищої освіти та в процесі набуття практичного досвіду. Виокремлено джерела формування професійних компетенцій менеджерів вищої та середньої ланки інноваційно-активних підприємств. Розроблено методичний підхід до дослідження компетенцій для інноваційного менеджменту. Сформовано модель, яка реалізує теоретико-концептуальний підхід щодо порівняльного дослідження інтелектуального потенціалу керівників різних рівнів. Окреслено низку основних заходів організаційно-економічного характеру, що забезпечують позитивну динаміку розвитку та ефективного використання інтелектуального потенціалу в процесі впровадження моделі компетенцій на підприємстві. Наукова новизна. Запропоновано методичний підхід до аналізу інтелектуального потенціалу промислового підприємства, який, на відміну від загально прийнятих, грунтується на компетентністному підході. При цьому перше інтелектуальний потенціал розглядається в цілісній (холістській) перспективі: у взаємозв’язку з джерелами його формування та його впливом на інноваційну діяльність підприємства, а також інноваційну систему розвитку підприємства. Реалізація вказаного підходу має відіграти вирішальну роль у формуванні: аналітичних компетенцій, заснованих на розумінні соціально-економічних процесів підприємства і механізмів функціонування його зовнішнього середовища; компетенцій, пов’язаних з розробкою, впровадженням та функціонуванням сучасних систем управління підприємством. Практична значимість одержаних результатів: підхід дає змогу виявити значущі для інноваційного розвитку професійні компетенції, які об’єктивно виникають в ході здійснення управлінських функцій на промислових підприємствах, задля підвищення ефективності організаційного навчання післядипломної освіти. Ключові слова: промислове підприємство; інтелектуальний
27
Скиба, Г. І., Ю. М. Грибовська, and І. М. Беженар. "ОБЛІК ВИРОБНИЦТВА НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ СЕРТИФІКАЦІЯ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, no. 4 (63) (December 29, 2021): 120–27. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-19.
Full textAbstract:
Досліджено проблемні питання бухгалтерського обліку створення нової продукції за етапами: дослідження, розроблення, виробництво дослідних зразків. Господарські операції щодо створення нового виробу вивчено та описано з урахуванням матеріальної та нематеріальної його форм. Облік витрат вітчизняні підприємства на етапі дослідження ведуть за правилами Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» та 16 «Витрати». Процес, спрямований на створення нової продукції, поділяють на два етапи: стадія дослідження та стадія розроблення. Стадія дослідження – це заплановані підприємством дослідження, які воно проводить уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань. Під розробленням розуміють застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проєктування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чи використання. Проте для організації та відображення в обліку процесу створення нової продукції наведених термінів недостатньо, оскільки вони розкриті лише в контексті НП(С)БО. Вимоги щодо методики обліку досліджень та розробок стосуються лише визнання нематеріальних активів, створених підприємством. Водночас підприємства створюють матеріальні активи – запаси або основні засоби, облік яких ведуть за правилами НП(С)БО 9 «Запаси» та НП(С)БО 7 «Основні засоби». Розроблення нової продукції потребує послідовного здійснення дослідно-конструкторських заходів. Проведення розробок власними силами підприємства можливо за умови наявності власної відповідної інтелектуальної та матеріально-технічної бази. У разі відсутності власної бази підприємство залучає до виконання робіт сторонню організацію та укладає з нею договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт. У бухгалтерському обліку витрати на розроблення нового виду продукції обліковують одним із двох способів: як капітальні інвестиції у створення нематеріального активу та у складі інших операційних витрат звітного періоду. За результатами проведеного дослідження наведено орієнтовну номенклатуру статей витрат на дослідження і розроблення нового виду продукції. Установлено, що для обліку прямих витрат на розроблення нової продукції більшість суб’єктів господарювання використовують рахунок 23 «Виробництво». До нього відкривають субрахунки для узагальнення витрат на кожному етапі виконаних робіт, які понесені різними підрозділами підприємства. Для узагальнення інформації щодо понесених витрат на освоєння нової продукції у звітному періоді використовують рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». На практиці витрати на освоєння нової продукції списують двома способами: рівномірним та за кошторисними ставками. У нормативних та роз’яснювально-рекомендаційних документах не визначено, протягом якого терміну підприємство за фактом понесення витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва продукції, може списувати такі витрати на собівартість нового виду продукції. Наведено сутність та важливість сертифікації нової продукції, вивчено порядок розроблення та використання технічних умов. Систематизовано та наведено міжнародний досвід відображення в обліку витрат на дослідження і розробки. Проведено порівняння відображення витрат на виробництво нової продукції в бухгалтерському та податковому обліку.
28
Novachenko, T. V., N. P. Diachenko, and S. O. Demchenko. "Модернізація механізмів держав- ного управління у сфері інтелектуальної власності України в контексті глокаліза- ційних процесів розвитку." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 3 (June 21, 2019): 118–24. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.12.
Full textAbstract:
У сучасних умовах інноваційна діяльність, спрямована на оперативне використання результатів наукових досліджень, розробок та комерціалізацію об’єктів права інтелектуальної власності, виступає потужним невичерпним активом формування засад сталого державного розвитку.
Мета статті: дослідити особливості механізмів державного управління у сфері інтелектуальної власності в контексті глокалізаційних процесів розвитку та запропонувати заходи щодо їх модернізації.
Наукова новизна. У статті досліджено етапи створення сучасної міжнародної системи врегулювання співробітництва в сфері захисту прав інтелектуальної власності. Запропоновано моделі процесу управління змінами у сфері інтелектуальної діяльності та впливу впровадження управлінських інновацій у сфері інтелектуальної власності на формування засад сталого регіонального розвитку. Ідентифіковано особливості механізмів державного управління у сфері інтелектуальної власності, зокрема відсутність механізму управління ризиками та необхідність активізації процесу формування механізму комерціоналізації об’єктів інтелектуальної власності. Запропоновано комплексну модель взаємодії механізмів державного регулювання у сфері інтелектуальної власності.
Висновки. Врахування глокалізаційних процесів в процесі формування державної політики сприятиме реалізації стратегічних пріоритетів України щодо становлення інноваційної моделі державного розвитку, а відтак – створенню передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі.
29
Бойко-Слобожан, О. О., and І. І. Божук. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ РОЯЛТІ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ." Ірпінський юридичний часопис, no. 1(5) (September 7, 2021): 32–40. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1(5).2021.32-40.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні аспекти оподаткування операцій з використання прав інтелектуальної власності, зокрема роялті. Визначено, що це питання набуває актуальності у зв’язку з поширенням використання прав інтелектуальної власності щодо здійснення господарської діяльності. Розкрито основні схеми ухилення від податків. Окреслено основні проблеми, які пов’язані з оподаткуванням нематеріальних активів підприємства, та важливість впровадження змін у вітчизняній законодавчій і податковій системах.
30
Chumak, Oksana, and Marina Melnuchyk. "ЕКОНОМІЧНИЙ ТА ОБЛІКОВИЙ ЗМІСТ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(16) (2018): 36–42. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-36-42.
Full textAbstract:
У статті наведено економічний зміст соціального капіталу підприємства у взаємозв’язку із концепцією вартісно-орієнтованого управління. Акцентовано увагу на необхідності визначення ефекту декаплінгу у процесі оцінювання соціального капіталу. Запропоновано приріст соціального капіталу визначати сукупністю позитивних різниць елементів соціального капіталу. Розкрито обліковий зміст соціального капіталу як об’єкта обліку. У цьому аспекті розглянуто його нематеріальну природу та операції підприємства соціально-відповідального характеру. Визначено зміст соціального капіталу через людський, інтелектуальний, репутаційний та інформаційний капітал. Як облікову категорію соціальний капітал визначено через сукупність економічних ресурсів, які генерують нематеріальні активи через соціальну взаємодію учасників бізнес-процесів.
31
Калетнік, Василь, and Наталія Калетнік. "ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА І КІБЕРЗАХИСТ ЯК СУЧАСНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЗБРОЯ." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 305–11. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-58.
Full textAbstract:
У статті автори звертають увагу на тому, що в сучасних умовах питома вага кіберзагроз, з боку авторитарних держав та їх посередників, у спектрі загроз національній безпеці країн зростає, і ця тенденція в міру розвитку інформаційних технологій та їх конвергенції з технологіями штучного інтелекту лише посилюється. Все більш активно застосовується поєднання традиційних та нетрадиційних стратегій і тактик з використанням цифрових інформаційних технологій. Такі умови зумовили визнання кіберпростору разом з іншими фізичними просторами одним з можливих театрів воєнних дій. Розглянуто концепцію інформаційного протиборства Російської Федерації, базовану на симбіозі бойових дій у кіберпросторі та інформаційних операцій, механізми якої активно застосовуються в процесі гібридної війни проти України. За результатами розгляду, підкреслено, необхідність формування більш збалансованої та ефективної системи кібероборони, яка зможе гнучко адаптуватися до змін безпекового середовища, гарантуючи безпечне функціонування національного сегмента кіберпростору. Наприкінці авторами сформульовані напрямки подальших досліджень щодо необхідності визначення у відповідних нормативно-правових актах структури системи кібероборони держави, склад, функції і задачі суб’єктів її забезпечення, а також об’єкти кібероборони. Також, актуалізовано необхідність напрацювання належної правової, організаційної, технологічної моделі функціонування та застосування сил кібероборони.
32
Бабій, М. Ф. "РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНО-ІГРОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ." Психологія: реальність і перспективи, no. 12 (November 3, 2019): 15–20. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.40.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі розвитку інтелектуальних здібностей у дітей молодшого шкільного віку. Шлях її вирішення лежить через активну форму психодидактичної взаємодії. Такою ми вбачаємо дидактичну гру. В ній гармонійно поєднується гра та навчання.
Роблячи цей вибір, ми виходили з тих міркувань, що у перших класах відбувається адаптація до навчального процесу, а також зміна провідної діяльності. У цьому контексті найкраще підходить дидактична гра, яка забезпечує плавний перехід до нової провідної діяльності – навчання. Відповідно, запропонована модель педагогічної взаємодії це, комплекс елементів навчально-ігрової взаємодії спрямований на розвиток пізнавальної сфери та інтелектуальних здібностей дітей молодшого шкільного віку.
33
Литвин, К. "Інтелектуальний капітал як новий вид активів економіки, що заснована на знаннях." Науковий вісник Одеського національного економічного університету, no. 1 (253) (2018): 108–30.
Find full text
34
Tymchenko, M. P., and N. М. Fіalko. "MULTI-STOREY BUILDINGS AS PROSUMERS OF INTELLIGENT ELECTRIC GRIDS." Praci Institutu elektrodinamiki Nacionalanoi akademii nauk Ukraini 2017, no. 48 (November 1, 2017): 15–21. http://dx.doi.org/10.15407/publishing2017.48.015.
Full text
35
Gruzdova, T. V. "Definition and evaluation of intangible assets (of objects of intellectual property)." Ukrainian Society 2011, no. 3 (October 10, 2011): 99–112. http://dx.doi.org/10.15407/socium2011.03.099.
Full text
36
Бусарєва, Т. Г. "РОЛЬ ТА МІСЦЕ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ У ФОРМУВАННІ БІЗНЕС-МОДЕЛЕЙ ТНК." Підприємництво та інновації, no. 18 (June 30, 2021): 7–11. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/18.1.
Full textAbstract:
Із розвитком продуктивних сил у конкуренції починають превалювати компетенції, визначені нематеріальними чинниками. Ще на початку 2000-х років лідируючі позиції на ринку займали транснаціональні корпорації, які орієнтувалися на конкурентні переваги, що сприяли розвитку сучасного технічного оснащення, кваліфікованому персоналу та гарантованому доступу до необхідних матеріальних ресурсів. Однак із розвитком нових технологічних укладів у результаті глобальних політичних та економічних процесів головною умовою успіху конкурентоспроможності ТНК стає наявність у компанії активів іншого роду, а саме нематеріальних активів, орієнтованих на превалювання інтелектуального капіталу, адже складність ведення бізнесу в сучасному світі зумовлена багатьма чинниками, зокрема постійно зростаючою конкуренцією (яка стала глобальною), використанням нових технологій, скороченням життєвого циклу продуктів, владою інформації, владою покупців, гнучкістю функціонування організації та бізнесу як ключового фактору розвитку, демографічними тенденціями. Можливість конвертації інтелектуальних ресурсів у товари і послуги, що володіють суспільною корисністю та додатковою вартістю, стає критичною компетенцією в сучасному бізнесі.
37
Стойка, Наталія Степанівна, and Вікторія Вікторівна Поплавська. "Облікове відображення господарських операцій з придбання бренд-активів підприємства." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(94) (December 29, 2020): 74–78. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-74-78.
Full textAbstract:
Визначено, що одним із основних показників ставлення споживача до бренда є лояльність. Розглянуто показники, за якими можна визначити міру лояльності споживачів до бренду. Визначено загальні характеристики бренда, зокрема: бренд існує в свідомості споживача, він має унікальний набір цінностей, призначений для ідентифікації товарів або послуг виробника; бренд – це об’єкт інтелектуальної власності, що складається із сукупності матеріальних, нематеріальних елементів і відображає характеристики товару, його унікальні ознаки; бренд – маркетинговий інструмент, що має певну цінність для продавців та споживачів товарів, сприяє економічному розвитку підприємства і формуванню взаємовигідних відносин з партнерами; на відміну від торгової марки бренд не можна реєструвати і контролювати, а також прив’язати до якогось географічного місця. Встановлено існуючі підходи до побудови методики бухгалтерського обліку торгових марок та брендів, які можуть відрізнятися залежно від того, чи придбані такі активи або були створені самим підприємством. Уточнено питання нарахування амортизації на придбані права на торгову марку. Розкрито порядок передачі виключних прав власності на торгову марку. Запропоновано господарські операції придбання виключно майнових прав на торгову марку.
38
Karpenko, A., and Y. Pustovit. "EDUCATIONAL CONDITIONS FOR THE FORMATION OF INTELLECTUAL ASSETS OF HUMAN POTENTIAL IN UKRAINE." Scientific papers OF DMYTRO MOTORNYI TAVRIA STATE AGROTECHNOLOGICAL UNIVERSITY (ECONOMIC SCIENCES) 43 (2021): 154–65. http://dx.doi.org/10.31388/2519-884x-2021-43-154-165.
Full text
39
Nykyforenko, V. H. "Рецензія на монографію Карпенка А.В. «Розвиток інтелектуальних активів людського потенціалу: теорія та практика»." Економіка і організація управління, no. 4 (2018): 198–99. http://dx.doi.org/10.31558/2307-2318.2018.4.21.
Full text
40
Mayorova, I. M. "Облік і аудит ресурсозберігаючих інновацій на сучасних промислових підприємствах." Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, no. 3 (September 20, 2017): 26–33. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.3.2017.03.
Full textAbstract:
В статті подано авторський погляд на організацію обліку і аудиту ресурсозберігаючих інновацій на промислових підприємствах. Облік ресурсозберігаючих інновацій проводиться як облік нематеріальних активів або об’єктів інтелектуальної власності. Подано авторський підхід до організації аудиту з урахуванням відповідності ресурсозберігаючих інновацій тесту М. Портера з таких пунктів: зміни в технологіях дозволяють знизити витрати, але при цьому технологічне лідерство підприємства має сталу позицію; завдяки ресурсозберігаючим змінам змінюється і напрям дій ключових факторів витрат; ресурсозберігаючі зміни сприяють покращенню структури підприємства/холдингу.
41
ПЕПЕЛЬНІЦИНА, Тетяна, and Світлана ПІДГАЙЧУК. "РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ З ДИСЦИПЛІНИ “БЕЗПЕКА ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ”." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, no. 1 (May 17, 2022): 124–33. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.981.
Full textAbstract:
У статті наведено аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження. Установлено, що формування творчої активності майбутніх захисників кордону – це складний творчий процес, який ґрунтується на важливих педагогічних принципах (індивідуалізації, саморозвитку, самонавчання й самоосвіти, сприянні розвитку внутрішньої мотивації, цілісності та структурності) і потребує інтенсивного пошуку умов, що спонукали б до розкриття потенційних можливостей особистості курсанта, до творчої активності як у навчальній, так і у професійній діяльності. Наведено аналіз застосування різних активних методів навчання під час викладання дисципліни “Безпека життя і діяльності”. Детально розглянуто такі підходи в різних темах дисципліни та обґрунтовано вплив цих методів на більш повне розкриття творчого потенціалу, інтелектуальних можливостей майбутніх прикордонників. Активні методи навчання роблять процес засвоєння знань цікавим і комфортним. Відмічено особливу роль дослідницького методу, який застосовано в низці практичних та лабораторних робіт з дисципліни. Проаналізовано зв’язок теоретичного матеріалу здос лідженнями, які проводяться в дійсних умовах з конкретними завданнями професійної служби майбутніх прикордонників. Особлива увага надано проблемам, які виникають у процесі засвоєння матеріалу з розділів долікарської допомоги. У роботі наведено сучасний підхід та перспективи для удосконалення викладання цієї теми. Також наголошено, що використання приладів забезпечує формування творчої активності курсантів під час вивчення матеріалу другого модуля дисципліни “Основи фізіології праці та службової безпеки”. Відповідно удосконалення методів викладання пов’язуємо з застосуванням низки сучасних приладів, збільшенням практичної складової у структурі дисципліни, неперервною роботою над професійним рівнем викладачів.
42
Груздова, Т. В. "Постановка на баланс об"єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів підприємств України." Економіка і прогнозування, no. 3 (2014): 137–47.
Find full text
43
Filipovych, Viktoriia Mykolaivna. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСВІТНІХ СЕРЕДОВИЩ В КОНТЕКСТІ ЇХ РОЛІ У ФОРМУВАННІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 1(13) (2019): 71–78. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2019-1(13)-71-78.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Динамічний розвиток сучасного суспільства об’єктивно вимагає розширення гуманітарних знань щодо цілісного й всебічного розвитку людини. Це вказує на необхідність вивчення особливостей розумового розвитку підростаючого покоління в системі національної освіти, яка здійснює психолого-педагогічне управління розвитком молодої людини. Постановка проблеми. Виходячи з то, що в процесі розвитку під впливом середовища у людини відбуваються зміни в залежності від характеру цього середовища, виникає методологічна проблема розробки типології різних видів освітніх просторів і середовищ. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Середовище функціонування людини завжди суттєво позначається на її поведінці й активно впливає на інтелектуальний розвиток. Питанням організації креатитвного освітнього середовища присвячені роботи Дж. Гілфорда, Ковальчук В. У., Мажуль Л. М., Панова В. И., Полякової О. Б., Резвана О. О., Семенова І. М., Соловйової Н. В., Холодної М. О., Тихомирової Р. М., Толочек В. О., Шубіної І. В., Шумакової І. А. та ін. Постановка завдання. Аналіз філософсько-психологічної літератури та здійснення огляду основних наукових шкіл щодо їх поглядів на роль освітнього середовища у формуванні інтелектуальних здібностей. Виклад основного матеріалу. Освітній простір, у центрі якого знаходиться людина, розглядається як сукупність усіх зусиль, спрямованих на реалізацію мети освіти. Він являє собою одну зі сфер спільного простору життєдіяльності людини, що знаходиться в системі безперервної освіти. Головне завдання освіти – не формування людини за заданими зразками, а допомога в самореалізації, в розкритті та розвитку особистісного потенціалу, в прийнятті та освоєнні власної волі і відповідальності за життєві вибори, в розкритті й розвитку сутності людини, її позитивного потенціалу. Висновки. Останнім часом інтенсивно розвивається організаційно-середовищний підхід до соціальних процесів, з поміжних різноманітних освітніх середовищ. Так, мегасередовищем є функціонуюча в країні система безперервної професійної освіти та інформаційні ресурси Інтернету, макросередовищем – освітнє середовище профільного навчального закладу й навчальний процес у ньому. В якості мікросередовища виступають навчальні потоки й групи, предметні програми й курси, підручники та посібники, технології й стилі викладання. В останньому випадку мікро освітнє середовище конституюється в організаційноконцептуальному плані тієї науково-дослідної парадигми та реалізується в технологіях, які служать вихідним предметно-методичним базисом для організації навчального процесу.
44
Kobzev , I., O. Melnikov , and O. Orlov . "ЗАСТОСУВАННЯ МУЛЬТИАГЕНТНИХ СИСТЕМ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 70 (October 30, 2020): 8–15. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.03.01.
Full textAbstract:
Показано, що складність і значущість завдань, що стоять сьогодні перед публічним управлінням, вимагають застосування нових сучасних інструментів вирішення їх. Застосування мультиагентних технологій і систем дозволить значно збільшити ефективність публічного управління, перш за все за рахунок збільшення простору винайдення рішень та зменшення ролі людського фактору. До інтелекту людини має бути додано ще й інтелект агента, який здатен використовувати “старі” і будувати “нові” знання для виконання встановленого завдання в заздалегідь невідомих йому ситуаціях і проблемних галузях, де цей агент застосовується як активний виконавець завдань та є окремим елементом системи інтелектуальної підтримки прийняття рішення на основі технологій штучного інтелекту і мультиагентних систем.
45
Боярська-Хоменко, А. В., and С. С. Науменко. "ПРОГРАМА НАВЧАННЯ ГРАМОТИ ДЛЯ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ КИТАЮ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 55 (2020): 63–75. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.55.05.
Full textAbstract:
У Китаї розроблено Ключову національну стратегію, згідно з якою освіта переорієнтована на високу якість, розвиток цілісного підходу гармонійного розвитку особистості учнів, які повинні перейнятися духом новаторства, діловими здібностями й розвивати моральні, інтелектуальні, фізичні та естетичні аспекти. Міністерство освіти Китаю також підтримало позицію індивідуального підходу до кожного учня та урахування його фізичного і психологічного розвитку. Реформа має на меті створення сприятливого освітнього середовища для розвитку кожного учня, активне дослідницьке навчання, підвищення гнучкості і різноманітності курсів. Серед усіх предметів освітньої програми грамота визначена як найбільш фундаментальна для успішного засвоєння інших освітніх областей і цілісного розвитку особистості дітей, незамінну стратегію для збереження культурної спадщини, національної єдності і творчості. Програма визначила такі принципи навчання: залучати всіх учнів до освітнього процесу і розвивати їх інтелектуальні здібності, розуміти особливості мовної і літературної освіти, пропагувати незалежне навчання, спільне навчання та навчання на основі запитів учнів, ураховувати їх індивідуальні відмінності і потреби у навчанні, створювати навчальні програми, засновані на відкритості і життєздатності. Такі позитивні зміни в педагогічній практиці створюють сприятливе освітнє середовище, яке пристосовується до різного темпу навчання учнів. Програма покликана розвивати широкий спектр навичок учнів, таких як літературна грамотність, фінансова грамотність, математична грамотність та наукова грамотність. Програма забезпечує інклюзивне освітнє середовище, яке може залучити обдарованих учнів з точки зору педагогічних стратегій (наприклад, індивідуалізоване навчання, дослідницьке навчання і незалежне навчання), збагачені матеріали для читання і динамічні, множинні оцінки). Основними проблемами впровадження нової програми навчання грамоти є такі: недостатня компетентність вчителів, складність трансформації глибоких традицій з педагогіки передачі і колективізму до педагогіки конструктивізму, велика наповнюваність класів у Китаї веде до перенавантаження вчителів.
46
Купира М.І. "ФІНАНСОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: ФОРМУВАННЯ ТА ДЕТЕРМІНАНТИ НАРОЩЕННЯ." Економічний форум 1, no. 1 (February 26, 2021): 127–34. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-15.
Full textAbstract:
У статті проведено розбір ключових характеристик ресурсного та результативного підходів в напрямку визначення фінансового потенціалу. Визначено фінансовий потенціал як систему фінансових можливостей здатних трансформувати наявні ресурси у векторний процес розвитку через максимізацію та мультиплікатор капіталізації прибутковості.
Згруповано в систему фактори впливу на рівень фінансового потенціалу, які потрібно системно перетворювати в потенційні можливості. Визначено такими факторами фінансову стійкість, ефективність менеджменту активами, мультиплікатор капіталу, вектор кредитоспроможності, інноваційний вектор, інвестиційний вектор, вектор менеджменту, що точково створюють проблеми та породжують дисбаланс фінансово-економічного розвитку.
Сформовано синергетичну пряму складників фінансового потенціалу в процесі фінансово-господарської діяльності через ефективність та доведено поетапність алгоритму роботи в частині структуризації власних та позикових фінансових ресурсів через якість аналіз, планування, контроль і гарантування в підсумку фінансової стійкості та фінансової забезпеченості.
Запропоновано структуризацію компонентів та складників фінансового потенціалу через рух і розвиток в напрямку капіталізації та максимізації.
Розроблено вектор забезпечення формування High-level фінансового потенціалу в напрямку фінансової стабільності включаючи компоненти: управлінський, фінансово-економічний, майновий, архітектурний, інтелектуальний. Тому, важливим кроком в напрямку формування фінансового потенціалу та пошуку детермінантів його нарощення ефективно генерувати саме архітектурний та інтелектуальний компоненти. Заданий алгоритм буде працювати через самофінансування та самонаповнення, з врахуванням мотиваційної складової кадрового потенціалу до результативної та продуктивної роботи.
47
H., Mykhailenko. "ECONOMIC PROBLEMS AS A COMPONENT OF A. LOTOTSKY'S JOURNALISTIC ESSAYS." South Archive (Historical Sciences), no. 33 (September 15, 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-33-6.
Full textAbstract:
The goal of the work. The article is devoted to covering economic topics as a significant part of O. Lototsky's journalistic research, which complements the intellectual biography of the figure. The historiography of the issue is represented by works devoted specifically to the development of an intellectual biography of Ukrainian figures. This article analyzes the materials of O. Lototsky, which were published in periodicals in the late XIX – early XX centuries. they characterize the issues of peasant and noble land use, problems of lending in the Russian Empire, and so on. Special attention is paid to Lototsky's historical research "the history of state control", dedicated to the 100th anniversary of State control in the Russian Empire.This theme originated in the creative heritage of O. Lototsky as a result of a new field of professional activity. In 1897, he served in the Kiev control chamber, and in 1900 he was transferred from Kiev to the state chamber in St. Petersburg. Scientific novelty and research results. O. Lototsky is better known as a church historian, an active supporter of the idea of proclaiming the autocephaly of the Ukrainian Orthodox Church, a participant in political events in Ukraine during 1917-1920. In recent years, attention has been paid to XIX – to the early 20's of the twentieth century. However, they are somewhat deprived of the attention of modern researchers of O. Lototsky's intelligence on economic issues. Therefore, the scientific novelty consists in highlighting the facts of the creative biography of the scientist, which received only a cursory mention in the works of modern historians, and determining its significance for the reproduction of the intellectual biography of O. Lototsky. Of course, economic topics are not leading in the creative heritage of a scientist. However, given the thorough economic self-education conducted by the scientist, we can emphasize the importance of this aspect of OlexanderIgnatievich's activity. The study of economic topics had a significant impact on the formation of the worldview of the figure, his political positions.Key words: O. Lototsky, intellectual biography, journalistic essays, state control, land ownership, lending. Мета роботи. Стаття присвячена висвітленню економічної тематики як вагомої частини публіцистичних розвідок О. Лотоцького, які доповнюють інтелектуальну біографію діяча. Історіографія питання представлена роботами, що присвячені саме розробці інтелектуальної біографії українських діячів. У поданій статті аналізуються матеріали О. Лотоцького, що поба-чили світ у періодичних виданнях наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Вони характеризують питання селянського та дворян-ського землекористування, проблеми кредитування у Російській імперії тощо. Окрема увага звертається на історичну розвідку О. Лотоцького «История государственного контроля», присвячену 100-річчю Державного контролю в Російській імперії. Ця тематика виникла у творчому доробку О. Лотоцького у результаті нової сфери професійної діяльності. 1897 р. він опинився на службі у Київській контрольній палаті, а 1900 р. перевівся з Києва до Державної палати у Петербурзі. Нова сфера діяльності визначила й один з напрямів публіцистичних розвідок О. Лотоцького. Наукова новизна та результати дослідження. О. Лотоцький більш знаний як історик церкви, активний прихильник ідеї проголошення автокефалії Української православної церкви, учасник політичних подій на українських теренах про-тягом 1917–1920 рр. Останнім роками зросла увага до мемуарів діяча, що презентують палітру подій, учасниками яких був науковець, з кінця ХІХ – до початку 20-х рр. ХХ ст. Проте, дещо обділені увагою сучасних дослідників розвідки О. Лотоцького на економічну тематику. Тож, наукова новизна полягає у висвітленні фактів творчої біографії науковця, що отримували лише побіжне згадування у роботах сучасних істориків, і визначенні її значення для відтворення інтелек-туальної біографії О. Лотоцького. Звичайно, економічна тематика не є провідною у творчому доробку науковця. Однак, зважаючи на ґрунтовну економічну самоосвіту, проведену науковцем, можна наголошувати на важливості цього аспекту діяльності Олександра Гнатовича. Опрацювання економічної тематики мало суттєвий вплив на формування світогляду діяча, його політичних позицій. Ключові слова: О. Лотоцький, інтелектуальна біографія, публіцистичні нариси, Державний контроль, землеволодіння, кредитування.
48
Gutor, N. S., O. V. Avdeev, I. R. Mitz, and A. B. Boykіv. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ У КОНТЕКСТІ РЕФОРМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Медична освіта, no. 4 (February 12, 2020): 74–78. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10535.
Full textAbstract:
Робота науково-педагогічних працівників кафедр з підготовки лікарів-стоматологів у світлі змін законодавства є актуальним завданням сьогодення. Підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників шляхом їх участі у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо здійснюється відповідно до річного плану підвищення кваліфікації закладу освіти. Метою викладачів стоматологічного факультету є підготовка до проведення структурованого практичного (клінічного) іспиту як складової ЄДКІ з урахуванням вимог Стандарту вищої освіти другого (магістерського) рівня зі стоматології, зокрема переліку лабораторних та інструментальних методів дослідження, медичних і стоматологічних маніпуляцій. Науковці намагаються викристалізувати у студентів особистості, таланти, інтелектуальні творчі та фізичні здібності, виховати відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору на користь держави України. Отримання якісної освіти спрямоване на високий рівень підготовки фахівців з надання стоматологічної допомоги. Теоретичні знання та практичні навички лікар здатний застосувати у своїй практичній діяльності. Сучасний фахівець повинен відповідати конкурентним умовам сьогодення. На підставі постанови про безперервний професійний розвиток лікарів брати активну участь у тематичних курсах, курсах підвищення кваліфікації, майстер-класах, зʼїздах, конференціях, конгресах та проходити атестацію лікарів.
49
ЛЕВЧЕНКО, Микола, and М. Р. ЛЕВЧЕНКО. "РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВОГО ТУРИЗМУ ЯК СКЛАДОВА ДЕРЖАВНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 60, no. 1 (February 24, 2022): 34–37. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2021-1(60)-6.
Full textAbstract:
Туризм – складний соціокультурний та історичний феномен, який з форми проведення дозвілля та способу заняття вільного часу поступово перетворився на багатоплановий фактор світового значення нового століття й тисячоліття: економічний, соціокультурний, комунікативний, міжнародний. Сьогодні туризм є необхідним шляхом розвитку інтелектуальних і пізнавальних зусиль, спрямованих на надбання нового соціального досвіду. Одночасно він виступає як сфера надання послуг з психологічного розвантаження та відтворення нових чуттєво-емоційних сторін внутрішнього світу людини. Подорожі, метою яких є оздоровчий і пізнавальний принцип, не задовольняють частину сучасних туристів. Людина, цілорічно занурена у кругообіг буденності і монотонності, переслідує мету отримати якомога більше вражень і гострих відчуттів під час відпустки, розкрити свої прагнення, пристрасті, деякі з них можуть шокува ти суспільство, яке знає цю людину тільки як носія соціальних чеснот. Останнім пояснюється активний розвиток небезпечних, нетрадиційних, екстремальних видів туризму, одним з яких є військовий туризм.
50
Komarov, V., O. M. Moskvitin, M. P. Yaremenko, and Т. Kurovska. "Аналіз діючих нормативно-правових актів щодо захисту об’єктів права інтелектуальної власності в країнах-членах Європейського Союзу." Озброєння та військова техніка 22, no. 2 (June 16, 2019): 99–107. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2019.2(22).99-107.
Full textAbstract:
Виходячи із задачі систематизованого дослідження шляхів підвищення ефективності гідроакустичного озброєння, один з яких полягає в зниженні робочих частот, проведено дослідження підходів до конструювання корабельних гідроакустичних антен, які забезпечили б компроміс між габаритними розмірами цих антен і транспортних відсіків на кораблі-носії в умовах необхідного акустичного комфорту їх роботи.