To see the other types of publications on this topic, follow the link: Інтелектуальна економіка.
Journal articles on the topic 'Інтелектуальна економіка'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Інтелектуальна економіка.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Гой, Василь. "ВЕБСАЙТ ЯК ЕКОНОМІЧНЕ ПОНЯТТЯ І СКЛАДНИЙ ОБ’ЄКТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ." Вісник Університету банківської справи, no. 3(42) (December 23, 2021): 89–93. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x3(42)2021253532.
Full textAbstract:
Анотація. Метою статті є дослідження вебсайта як економічного поняття, також як складного об’єктаінтелектуальної власності. Описується історія виникнення одного з основних елементів цифрової еко-номіки вебсайта як економічного поняття. Наголошено, що всі вебсайти мають програмне забезпечен-ня, адресу в Інтернеті з відповідним інформаційним заповненням. Установлено, що вебсайт є продук-том трудової діяльності людей різних спеціальностей, тобто економічним поняттям. Створення веб-сайта — спільна робота різних фахівців. Усі вони мають авторські права на свою частину створеногоінтелектуального продукту. А вебсайт є складним об’єктом інтелектуальної власності, який має певнийправовий режим та проблеми його ідентифікації. Виходячи з природи та змісту, є підстави розглядатине елементарний вебсайт як складний об’єкт, який за цих умов розвитку інноваційних технологій, у томучислі цифрових, надає найповніший обсяг інтелектуальних прав як особі, яка організувала створен-ня складного об’єкта, так і авторам результатів інтелектуальної діяльності, що входять до його складу.Обґрунтовано,що нині недоцільно виділяти будь-які підстави для надання вебсайтові режиму особли-вого об’єкта авторських прав. Загалом, таке регулювання найоптимальніше, хоча вимагає подальшогодослідження в розвитку законодавства у сфері складних об’єктів. Перспективи подальших дослідженьполягають у ґрунтовних розвідках правового режиму вебсайтів як об’єктів інтелектуальної власнос-ті з метою вироблення концепції найбільш оптимального юридичного регулювання останніх. Аналізможливості використання методичних підходів і методів оцінки інтелектуальної власності для визна-чення вартості вебсайтів, розроблення методики оцінки вартості вебсайта як складного об’єкта інте-лектуальної власності, економіко-математична модель узгодження результатів оцінки вебсайта різнимиметодичними підходами, рекомендації щодо передавання і захисту прав на вебсайт як складний об’єктінтелектуальної власності.Ключові слова: інтернет, вебмайстер, економічне поняття, цифрова економіка, інтелектуальна влас-ність.Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 5.
2
Бутнік-Сіверський, О. "Інноватика та інтелектуальна економіка (теоретико-методичний аспект)." Теорія і практика інтелектуальної власності, no. 1 (2008): 63–76.
Find full text
3
Бутнік-Сіверський, О. "Інноватика та інтелектуальна економіка (теоретико-методичний аспект)." Теорія і практика інтелектуальної власності, no. 6 (2007): 68–81.
Find full text
4
Соловйов, В. "Інформаційне суспільство, інтелектуальна влвсність та економіка, що базується на знаннях." Інтелектуальна власність, no. 12 (2003): 39–45.
Find full text
5
Житомирська, Тетяна, Андрій Геннадійович, Олег Хищенко, and Тарас Остапчук. "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК СКЛАДОВА ТЕХНІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ФАХІВЦЯ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), no. 9(103) (November 30, 2020): 156–66. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/156-166.
Full textAbstract:
У статті розкрито поняття інтелектуального капіталу компанії, інтелектуальної економіки, заснованої на знаннях, інтелектуальної «навчальної організації», «колективного знання». Опрацьовано й схарактеризовано інтелектуальну складову компанії, як необхідної технічної складової загальної вартості всієї фірми. Визначено основні сучасні інтелектуальні засоби спілкування. Висвітлено моделі інтелектуального розвитку та фактори успішного «інтелектуального управління навчанням». Охарактеризовано навички сучасних інтелектуалів-менеджерів та інтелектуальні підходи практичного управління знаннями на рівні компанії. Досліджено та схарактеризовано стратегію формування технічної культури майбутніх менеджерів. Наголошено на необхідності набуття технічної культури фахівцями менеджерських спеціальностей задля полегшення процесу їхньої адаптації до фахової діяльності.
6
Nahorniak, H. S. "ТРУДОВІ ЧИННИКИ ЯК СКЛАДОВІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У РЕГІОНАЛЬНОМУ РОЗРІЗІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ." Actual problems of regional economy development 1, no. 14 (November 4, 2019): 253–61. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.253-261.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження ролі трудових чинників як важливих складових забезпечення інтелектуального капіталу вітчизняних машинобудівних підприємств у регіональному розрізі, визначено проблеми та шляхи вирішення даної проблеми. В умовах сучасної інформаційної економіки однією з наймогутніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність людини. Від обсягу накопичених суспільством знань та ефективності використання інтелектуальних ресурсів нації залежать ефективність економіки, науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес.
Загальна тенденція розвитку інноваційних економік, що знаходяться під впливом інформаційної революції, характеризується новим співвідношенням між людським і фізичним капіталом, за яким людський капітал стає пріоритетом в економічному розвитку. Такий елемент інтелектуального капіталу, як людський капітал, може стати конкурентною перевагою країни у цілому, відповідно впливаючи і на окремі підприємства. Особливу роль відіграє людський капітал, впливаючи на розвиток інновацій (поряд з технологіями та капіталом). Розвиток людського капіталу відбувається через адекватне навчання, тренінги, мотивацію у школах, університетах, компаніях, суспільстві, державі. Отже, розвиток інтелектуального капіталу на машинобудівних підприємствах спроможний підвищити їх конкурентоспроможність, дозволяючи знаходити нові можливості для завоювання ринку. Посилення ролі інтелектуальних ресурсів у розвитку конкурентоспроможності підприємств машинобудування в економіці знань привело до того, що змінилися умови та способи створення доданої вартості: знання, навички людських ресурсів (людський капітал), організаційні та управлінські здібності підприємства, його компетенції (структурний капітал) перетворилися в основні фактори створення нової вартості та фактично синтезували появу інтелектуального капіталу, який можна трактувати як ключовий елемент конкурентоспроможності підприємства, тобто елемент, що формує потенційну конкурентоспроможність.
Розкрито сутність поняття “інтелектуальний капітал”, дано авторське трактування поняття “інтелектуальний капітал машинобудівних підприємств”. Також розглянуто питання впливу трудових чинників на інтелектуальний капітал у машинобудівній галузі України. Визначено основні проблеми, які гальмують формування та розвиток інтелектуального капіталу в машинобудуванні України. Представлено рекомендації щодо ефективного розвитку машинобудівної галузі на засадах формування та розвитку інтелектуального капіталу.
Рекомендовано галузеве партнерство, яке в інтелектуальній діяльності виражається у вертикальній або горизонтальній кооперації, при яких машинобудівні підприємства об’єднують свої зусилля для створення певного продукту для конкретної галузі досліджуваної промисловості.
7
Лі, Артур Костянтинович. "ЕКОНОМІЧНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ МІЖ АВТОРОМ І РОБОТОДАВЦЕМ АБО ЗАМОВНИКОМ." ЕКОНОМІКА І РЕГІОН Науковий вісник, no. 1(80) (March 25, 2021): 113–28. http://dx.doi.org/10.26906/eir.2021.1(80).2195.
Full textAbstract:
Розглянуто проблему формування інститутів привласнення інтелектуальної власності, що створена на умовах виконання службових (трудових) обов’язків або на замовлення, яка існує до сьогодні через неузгодженість чинного законодавства України з Конституцією України та з нормами міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Необхідність розв'язання суперечностей норм і правил взаємодії творців із замовниками інтелектуальної продукції назріла давно, але, на жаль, її вирішення було заблоковано як неформальними нормами і правилами поведінки, що були отримані суспільством у спадок від радянського змісту авторських правовідносин в УРСР, так і нормами національного законодавства. У зв‘язку із зазначеними протиріччями в Україні вибудовувались правовідносини, коли нормативні акти, якими регулюються ці правовідносини, отримали статус «рекомендацій», а не обов’язкових для виконання правових норм. Завдяки цій невідповідності економіка держави з кожним роком стрімко втрачає свій науково-творчий потенціал й інтелектуальну складову. Збалансування правовідносин соціальної економіки та теорії власності дозволить реалізувати інституціональні принципи належного розподілу інтелектуальної власності, що є необхідною умовою розвитку всієї української економіки. Метою статті є виявлення європейської економічної конструкції правовідносин творців-працівників та роботодавців через призму норм національних законів, інших нормативних актів та норм міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які є частиною національного законодавства України.
8
Bondarchuk, N. V. "ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМІСТ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 14 (April 26, 2018): 10–18. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.10-18.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню теоретичного змісту людського капталу та визначення його основних складових. Метою дослідження є визначення теоретичного змісту поняття «людський капітал» як об’єкта обліку та його складових. Встановлено, що центральне місце в процесі переходу економіки на інноваційний шлях розвитку, яка повинна мати високий творчий потенціал, бути висококваліфікованим професіоналом. Від професіоналізму працівника залежать результати інтелектуальної, інноваційної діяльності та успіхи в інноваційній економіці.
Наведено основні визначення поняття “людський капітал” у працях економістів. Констатовано, що людина та її продуктивні здібності займають центральне місце в психолого-педагогічних та соціально-економічних науках. Відмінності у трактуванні даної дефініції залежать: по-перше, у виокремленні складових людського капіталу (капітал здоров’я, інтелектуальний капітал, мобільність, мотивація, культура, творчі здібності, талант, виховання, менталітет, адаптивність); – по-друге, у сфері використання людського капіталу (економічна, соціальна, психологічна, педагогічна, управлінська, облікова категорія).
Для формування повного уявлення про сутність, особливості людського капіталу та його значимість у різних сферах діяльності суб’єктів господарювання змістовно розкрито елементи досліджуваної категорії. Визначено основні складові людського капіталу серед яких: капітал здоров’я, інтелектуальний капітал, мобільність, мотивація, культура, творчі здібності, талант, виховання, менталітет, адаптивність). В процесі дослідження уточнено функції кожної із складової людського капіталу.
Основними напрямами подальших досліджень є конкретизація облікових принципів і процедур людського капталу, формування єдиних методичних підходів у способах оцінювання людського капіталу.
9
Kovalenko, Larisa Oleksiivna. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ БАЗОВИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНУ АКТИВНІСТЬ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, no. 2(10) (2017): 97–104. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2017-1-2(10)-97-104.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Представляє інтерес дослідження відповідності заявлених цілей щодо розбудови інноваційної моделі економіки змісту конкретної політики їх реалізації. Постановка проблеми. Показники розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в економіці свідчать про відсутність адекватних законодавчих актів в частині фінансової підтримки інноваційної діяльності та обмеженість фінансових можливостей реального сектору економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний науковий і практичний внесок в дослідження механізмів фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності становлять праці провідних науковців В. Гейця, В. Александрової, Л. Федулової, А. Даниленко, С. Онишко та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Високий динамізм розвитку, загострення економічних, політичних протиріч вимагає вдосконалення фінансової бази інноваційної діяльності підприємств. Постановка завдання. Метою статті є дослідження тенденцій зміни структури капіталу в галузях реального сектору економіки та оцінка їх впливу на інноваційно-інвестиційну активність підприємств. Виклад основного матеріалу. Дослідженням виявлені негативні тенденції зміни структури капіталу підприємств базових галузей економіки. Зменшується частка власного капіталу, більше половини джерел фінансування припадає на поточні зобов’язання. Скоротились кредитні програми для бізнесу, що зумовлено високими процентними ставками та низьким рівнем рентабельності підприємств. Негативний вплив на ці процеси здійснила монетарна політика НБУ: трикратне знецінення національної валюти, висока інфляція та облікова ставка поглибили кризу і обмежили доступ підприємств до кредитних ресурсів. Висновки. Стратегія управління економікою країни орієнтована на екстенсивний розвиток. Якщо вона буде консервуватись і на майбутнє, то економіка України залишиться не конкурентноздатною, не спроможною вирішити проблеми бідності значної частини населення, втратить свій науково-технічний, інтелектуальний потенціал. Обгрунтовані напрямки зміцнення фінансової бази інноваційної діяльності бізнесових структур та підвищення їх інвестиційної привабливості.
10
Яворська, О. Г. "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 6 (January 12, 2021): 185–93. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.6.2020.185-193.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання сутності та особливостей економічної категорії «інтелектуальний капітал» в умовах становлення та розвитку біоекономіки й зеленого підприємництва. Проведене дослідження доводить важливість розробки системи управління інтелектуальним капіталом підприємства, що здатна забезпечити реалізацію специфічних функцій, які обумовлені особливостями сучасного змістового наповнення економічної категорії «інтелектуальний капітал підприємства» та зростанням ролі нематеріальних активів у формуванні довготривалого успіху підприємства в умовах перманентно турбулентного економічного середовища. Управління інтелектуальним капіталом підприємства має також взяти на себе функції координуючого центру із забезпечення комплементарності всіх існуючих складових систем управління на рівні суб’єкта підприємницької діяльності.
11
RADIONOVA, I. F. "Intelligent conversation with the reader. A review of the textbook by O. Vatamanyuk «Business Economics», Lviv, Ivan Franko National University of LNU, 2018." ECONOMIC THEORY AND LAW 34, no. 3 (2018): 152–53. http://dx.doi.org/10.31359/2411-5584-2018-34-3-152.
Full text
12
Sobolieva, T. О., and K. V. Yakubova. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ АКТИВАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, no. 92 (April 8, 2021): 375. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202033.
Full textAbstract:
Поширення економіки знань на тлі глобалізації та розвитку нових технологій зумовлює особливу увагу в процесі управління організацією до інтелектуальних активів як основного джерела капіталізації бізнесу та створення конкурентних переваг на ринку. Створення та ефективне використання інтелектуальних активів можливе за умови здійснення в організації цілеспрямованого управління такими активами, в тому числі розробки стратегії розвитку цієї сфери бізнесу. Важливими аспектами при цьому виступають ідентифікація та аудит інтелектуальних активів, їх каталогізація, узгодження стратегії управління інтелектуальними активами з іншими стратегіями в організації, комерціалізація та охорона прав на інтелектуальну власність. Всі ці етапи вимагають концептуального системного підходу, планування і використання сучасної успішної практики на ринку.
13
НАГОРНЯК, Г. С. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЙОГО СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 45–58. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/242087.
Full textAbstract:
У статті розглянуто можливості впливу інтелектуального капіталу на соціально-економічний розвиток вітчизняних машинобудівних підприємств у контексті його створення та використання. Виявлено важливість впливу нематеріальних складових на діяльність підприємства, а також розглянуто становлення та розвиток поняття “інтелектуальний капітал”. Проаналізовано зв’язок поняття “інтелектуальний капітал” з традиційними категоріями, які використовуються для визначення нематеріальних чинників: нематеріальні активи, нематеріальні ресурси, інтелектуальна власність та показано їх спільні та відмінні риси. Визначення інтелектуального капіталу підприємства повинно надавити можливість його розгляду у динаміці через зміну його форм у процесі створення та використання, а також розкриватись не лише через сукупність складових, ресурсів і не через порядок його розрахунку, а через сукупність соціально-економічних відносин.З урахуванням проведеного дослідження вітчизняних і закордонних наукових джерел, запропоновано власне, уточнене визначення поняття “інтелектуальний капітал”, під яким слід розуміти сукупність знань, інформаційних ресурсів, інтелектуальних активів, інформаційно-комунікаційних технологій, професійних й універсальних компетенцій, організаційної культури та мотивації персоналу, застосовуваних у процесі комплексного управління для генерації доданої вартості та забезпечення конкурентних переваг підприємства в умовах інноваційного розвитку соціально-економічної системи й ефективної адаптації до вимог цифрової економіки на основі принципів системного підходу.Поділ інтелектуального капіталу на структурні компоненти, що містять усю сукупність елементів даної категорії, має принципове значення з погляду пошуку джерел його збільшення й оцінювання ефективності його використання. Виділення структурних елементів інтелектуального капіталу має вагоме значення не лише з теоретико-аналітичної, але й з практичної точок зору, дозволяючи вірогідно виявити об'єкт і суб'єкт управління, побудувати оптимальні організаційно-управлінські зв'язки між ними. У цілому можна стверджувати про те, що комплексна структура інтелектуального капіталу поєднує у своєму складі наступні основні елементи: людський, структурний (організаційний), соціальний, споживчий (клієнтський), управлінський та інноваційний капітал.
14
Sazonets, O. M., and V. М. Nykonchuk. "МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 90 (October 2, 2020): 198. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202019.
Full textAbstract:
В статті обґрунтовано методологічні засади дослідження інтелектуального капіталу. Запропоновано методологію дослідження процесів інтелектуалізації в сучасній економіці розглядати як процес інтелектуальної власності, як певний результат щодо наявності інтелектуальних ресурсів; людський капітал, що є основною для формування інновацій та розвитку. Авторами проведено порівняльний аналіз підходів до оцінки людського капіталу. На основі даних дослідження визначено, що серед наявних підходів, які оцінюють людський капітал на сьогодні можна виділити: підхід за витратами, підхід за доходами та індикативний підхід. Визначено напрями інтелектуалізації в сучасній економіці. Описано методики, що використовують Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Світова організація торгівлі (СОТ), Всесвітній Банк, Всесвітній економічний форум. Запропоновано показники оцінки ефективності національної інституційної системи забезпечення якості освіти та конкурентоспроможності науки з використанням базових індикаторів як основного джерела інформації. Тому новітні методології процесів інтелектуалізації в сучасній економіці хоча і містять достатньо велику кількість показників, проте вони мають досить фрагментарний характер. Узагальнюючи наявні методології дослідження процесів інтелектуалізації в сучасній економіці, було запропоновано удосконалити підходи оцінки інтелектуального капіталу за рахунок обґрунтування меж застосування існуючих метрик. В межах систематизації наявних наукових опрацювань виявлено, що наявні наукові опрацювання щодо методології дослідження процесів інтелектуалізації в сучасній економіці слід розділяти на дві великі галузі знань – це опрацювання, які стосуються процесів інтелектуальної власності як певного результату щодо наявності інтелектуальних ресурсів, а інша галузь знань має справу з людським капіталом, що є основною для формування інновацій та розвитку. В таких умовах подальше обґрунтування методології процесів інтелектуалізації в національній економіці має значний практичний інтерес.
15
Мартиненко, О. О. "ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЙНОГО ТА ПРОФЕСІЙНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ФАКТОРІВ ОБРАННЯ МОЛОДДЮ ПРОФЕСІЇ ЕКОНОМІСТА." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, no. 3 (February 17, 2022): 119–24. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.23.
Full textAbstract:
У статті представлено узагальнені результати дослідження різних категорій обстежуваних за професійною спрямованість економіст. За комплексом інформаційних методик установлено особливості обрання професії на мотиваційному і професійно-інтелектуальному рівнях. Попередній аналіз отриманих даних дав змогу виокремити за цими показниками найбільш суттєві й вагомі кореляційні зв’язки та факторні навантаження. Це дає підстави стверджувати про необхідність використання показників для діагностики детермінант обрання професії економіста за такими методиками, як «Мотиви обрання професії» В. Семиченко; «Визначення взаємозв’язку типу особистості зі сферою професійної діяльності» Дж. Холланда й «Емоційного інтелекту» Н. Холла. Обстеженню підлягали першокурсники, бакалаври, магістри й експерти за економічним спрямуванням. Установлено загальні закономірності й особливості, які притаманні кожній окремій групі обстежуваних. Доведено, що більшість показників мотиваційної, професійно-інтелектуальної сфер обстежуваних суттєво змінювалися в професіогенезі в бік зростання від низьких і середніх у першокурсників до переважно середніх у бакалаврів і до середніх і переважно високих у магістрів і високих в експертів. Такі результати свідчать про адекватне обрання професії економіста більшістю обстежуваних. Визначено особливості детермінант обрання професії економіста, які виявляються в суттєвому впливі внутрішніх індивідуально й соціально значущих мотивах, разом із зовнішніми позитивними мотивами; на професійно інтелектуальному рівні істотним виявився емоційний інтелект: емоційна обізнаність, самомотивація, розпізнання емоцій інших людей та управління своїми емоціями, а також такі важливі зв’язки особистості зі сферою професійної діяльності економіста як конвенціональний, інтелектуальний, реалістичний, заповзятливий.
16
Кондрашова-Діденко, В. "Інтелектуально зорієнтована економіка." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 109 (2009): 56–59.
Find full text
17
Gorodianska, Larisa. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙ НА РІВЕНЬ ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 3 (February 28, 2019): 27–36. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0102.
Full textAbstract:
В статті визначено загальну характеристику економічних ресурсів та напрями їх відтворення. Запропоновано класифікацію економічних ресурсів за видами; виокремлено категорію «відтворювані економічні ресурси», яку утворюють об’єкти основних засобів, нематеріальних активів та інтелектуальний потенціал трудових ресурсів.
Геополітичний конфлікт і негативні макропроцеси в країні призвели до суттєвого зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств. Проаналізовано напрями капіталовкладень підприємств у відтворення об’єктів економічних ресурсів, таких як основні засоби, нематеріальні ресурси (активи) та зростання рівня інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Визначено частки таких вкладень за роками. Дослідження статистичних даних та вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів показало, що відтворення інтелектуальних, нематеріальних і матеріальних ресурсів, а також інтелектуального потенціалу персоналу відбувається на досить низькому рівні.
Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за їх частками виявив, що пріоритетним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти. Економічний аналіз показав, що економіка України залишається не сприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Висвітлено вплив різних факторів на інноваційну активність підприємств. Обґрунтовано потребу формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, яка має відбуватися з врахуванням основного фактору економічної динаміки – інновацій, які орієнтовані насамперед на зростання продуктивності праці.
Запропоновано проведення прогнозування і моніторингу проблемних аспектів відтворення економічних ресурсів. Планування заходів відтворення дозволить вітчизняним інноваційно активним підприємствам досягти фінансової стабільності, сприятиме підвищенню результативності інтелектуальної праці та її впливу на економічне зростання країни.
18
Овєчкіна, О. А., О. В. Маслош, and О. І. Захарова. "Внутрішні протиріччя приватної власності в сучасній транзитивній економіці." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6(262) (December 23, 2020): 81–87. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-81-87.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню суперечностей приватної власності у сучасних транзитивних моделях економік постсоціалістичних країн. Уточнено структуру внутрішніх протиріч відносин капіталістичної приватної власності. Визначено ознаки та доведена наявність експлуатації найманих робітників-власників інтелектуально-креативних ресурсів на сучасному етапі розвитку транзитивної економіки України. Доведено, що динамічні тенденції у системі відносин власності обумовлені домінуванням приватної власності та змінами її внутрішньої конфліктності. Обґрунтовано доцільність поглибленого дослідження сфер суспільного відтворення, де суперечливість економічних інтересів суб’єктів власності є неочевидною чи «згладженою» певними чинниками та умовами.
19
Сафончик, Оксана Іванівна, and Олексій Олександрович Паламарчук. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ." Часопис цивілістики, no. 44 (March 27, 2022): 39–44. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i44.457.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду окремих аспектів захисту прав інтелектуальної власності у галузі спорту, оскільки авторські права та суміжні права у сфері спортивної діяльності мають актуальну значимість в реаліях сьогоденні, коли спортивні відносини активно комерціалізуються. У статті зазначається, що до об’єктів інтелектуальної власності у галузі фізичної культури та спорту можна віднести художньо-спортивні твори,що створюються суб’єктами спортивної творчої діяльності, засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів, робіт і послуг, які використовуються в спорті, використання імені видатних спортсменів та епізодів з їхнього життя тощо. Вказується на виникнення досить часто конфліктів між великими спортивними компаніями стосовно питання використання товарного знаку, що супроводжує спортивну атрибутику і символіку, у спортивній сфері. У спортивній сфері власники спортивних брендів повинні ретельно стежити за можливим використанням їх товарних марок іншими учасниками ринку (суб’єктами спортивної діяльності). Досить актуальною, та все ще мало дослідженою є проблема правового регулювання використання комплексу об’єктів права інтелектуальної власності та особистих немайнових благ, що становлять імідж спортсмена. Дослідження показало наявність прогалин у законодавстві, що регулює відносини, що виникають при висвітленні спортивних заходів. У статті акцентовано увагу на необхідності адаптувати національне законодавство до вимог світової ринкової економіки, в тому числі й у сфері інтелектуальної власності, яка є високим стимулом розвитку економіки в багатьох країнах світу. Крім того, наголошується, що в цілому відповідна нормативно-правова база в Україні дещо відстає від тенденцій, які мають місце в регулюванні спортивної діяльності в інших країнах. За таких обставин неможливо здійснювати належну правову охорону результатів інтелектуальної діяльності в спортивній сфері, реалізувати судовий захист прав творців об’єктів інтелектуальної власності – суб’єктів спортивних правовідносин. Однак ці права можуть і повинні підлягати правовій охороні. З метою удосконалення законодавчої бази, що регулює відносини учасників творчої інтелектуальної спортивної діяльності, у процесі якої можуть виникати інтелектуальні права творців і виконавців спортивних творів можливо, для початку визначити та конкретизувати види спорту, в яких можуть виникати ці права та здійснити уніфікацію правових систем регулювання економічних правовідносин в галузі інтелектуальної власності під єдині стандарти.
20
Sakun, Oleksandra, and Yurii Nikolaenko. "РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РЕСУРСУ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНИХ СТРУКТУРНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(16) (2018): 188–97. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-188-197.
Full textAbstract:
У статті доведена важливість формування інвестиційного ресурсу для структурної модернізації економіки шляхом стимулювання інноваційних перетворень. Проведено аналіз та узагальнення дефініційного визначення терміна «інвестиційний ресурс» та здійснена спроба запропонувати авторське визначення його як сукупності фінансових, матеріально-технічних, інтелектуальних та інформаційно-правових елементів, які має у своєму розпорядженні національна економіка і які використовуються для забезпечення інвестиційного розвитку країни. На основі дослідження загальних та специфічних ознак інвестиційного ресурсу, побудови його структури визначено особливу роль та місце інвестиційного ресурсу в інноватиці. Являючи собою складну динамічну систему, інвестиційний ресурс містить комплекс взаємодіючих елементів, науковий відбір і комбінація яких забезпечують появу нових і вдосконалення наявних елементів.
21
Іванова, Ліна Олександрівна, Віктор Петрович Малих, and Людмила Миколаївна Сагач. "АЛГОРИТМИ ВАРТІСНОГО ОЦІНЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТЇ." Scientific Works 82, no. 2 (February 15, 2019): 142–47. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v82i2.1167.
Full textAbstract:
Незважаючи на явну необхідність визначення вартості об'єкта інтелектуальної власності, на українському ринку важливість даної оцінки стали розуміти тільки в останні роки. Формування ринку інтелектуальної власності є сьогодні із значущих напрямків розвитку ринкової економіки в Україні. В період з 2013 по 2017 роки, в Україні щорічно, реєструвалося 4048 – 5 418 заявок на винахід та 8384 – 10176 заявок на корисні моделі, які в основному є інтелектуальною промисловою власністю державних ВНЗ і НДІ. через низку об'єктивних причин і відсутність практики вартісного оцінювання в ВНЗ і НДІ патентоспроможні винаходи і корисні моделі слабо затребувані національними виробниками. Для вирішення зазначеної проблеми розроблені блок-схеми лінійних алгоритмів для вартісного оцінювання винаходу (корисних моделей) з використанням методів дисконтування грошових потоків, звільнення від роялті та виграшу в собівартості. Зазначені алгоритми адаптовані для можливості їх використання в попередньому оцінювання зазначеної власності в ВНЗах і НДІ, а також виявлення високоефективних об'єктів промислової власності метою її комерціалізації формальним підходом.
22
Березівський, Я. П. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ УМОВ ТА ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 64 (October 7, 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-05.
Full textAbstract:
Метою статті є наукове обґрунтування умов та чинників формування технологічної конкурен-тоспроможності національної економіки, сукупність яких досить варіативна та враховує низку аспектів розши-рення і розвитку конкуренції. У статті доведено, що формування технологічної конкурентоспроможності національної економіки відбувається в контексті впливу певних умов та чинників. Встановлено, що в кожній із теорій конкуренції в міру їх історичної еволюції технологічна конкурентоспроможність економіки розглядалася в контексті доступу та здатності ефективно використовувати технологічні ресурси, сформованості ринку інно-вацій та технологій, реалізації державної політики стимулювання інноваційної діяльності. До базових умов фор-мування технологічної конкурентоспроможності віднесено такі, що утворюють середовище, в якому техно-логічні процеси мають загальнонаціональне значення, відповідають глобальним змінам, залежать від соціально-економічного стану держави та поширюються в міру сучасності і прогресивності розвитку національного гос-подарства. Йдеться про певні характеристики, що забезпечують сприятливість середовища щодо розвитку конкурентного середовища, ринку технологій та інновацій, фінансово-інвестиційної та інноваційно-технологічної інфраструктури, інформаційного суспільства та цифровізації економіки, інтелектуально-творчої та високопродуктивної праці, венчурного підприємництва. Здійснено розподіл умов згідно з низкою функціональ-них аспектів формування технологічної конкурентоспроможності – ринковий, інфраструктурний, техно-логічний, інноваційний, інтелектуальний та ресурсний. Такий функціональний підхід застосовано при визначенні чинників формування технологічної конкурентоспроможності національної економіки. До базових чинників відне-сено такі, що мають статистично явний характер, піддаються аналізу та синтезу, структурно-функціонально спроектовані та стратегічно обґрунтовуються при забезпеченні необхідного рівня технологічної конкурентос-проможності економіки.
23
Nahorniak, H. S. "ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ І ТЕОРІЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У СУЧАСНІЙ ПРАКТИЦІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 35–48. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.35-48.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню застосування основних концептуальних положень і теорій у процесі формування та відтворення інтелектуального капіталу у сучасній практиці забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств машинобудування. Розкрито економічний зміст, мету та форми процесу розвитку інтелектуального капіталу у взаємозв'язку з людським капіталом. Проаналізовано наукові підходи до теорії інтелектуального капіталу, на підставі яких теоретично обґрунтовано основні механізми процесів формування та відтворення інтелектуального капіталу сучасних машинобудівних підприємств. Розглянуті теорії людського й інтелектуального капіталу, наведена їхня систематизація. Узагальнено та критично проаналізовано сутнісну характеристику втримування та трансформації інтелектуального капіталу з метою визначення потенційних можливостей зростання для подальшого економічного розвитку у руслі інноваційної парадигми. Виявлено вплив людини та знань на трансформацію інтелектуального капіталу. Досліджено сучасний стан та розкрито особливості формування та відтворення інтелектуального капіталу на підприємствах машинобудівного комплексу України. Уточнено зміст поняття “інтелектуальний капітал підприємство”, дано авторське трактування основних складових інтелектуального капіталу підприємства, які безпосередньо сприяють підвищенню конкурентоспроможності. Розкрито питання управління інтелектуальним капіталом вітчизняних підприємств машинобудування. Визначено ряд проблем, які безпосередньо впливають на формування та відтворення інтелектуального капіталу в машинобудуванні України.Розвиток інтелектуального капіталу на рівні підприємства суттєво підвищує їхню конкурентоспроможність, дозволяючи знаходити нові можливості по завоюванню ринку. Посилення ролі інтелектуальних ресурсів у розвитку конкурентоспроможності підприємства в економіці знань привело до того, що змінилися умови та способи створення доданої вартості: знання, навички людських ресурсів (людський капітал), організаційні й управлінські здібності підприємства, його компетенції (структурний капітал) перетворилися в основні фактори створення нової вартості та фактично синтезували появу інтелектуального капіталу, який можна розглядати як ключовий елемент конкурентоспроможності підприємства, точніше елемент, що формує потенційну конкурентоспроможність підприємства. Потенціал розвитку конкурентоспроможності підприємства лежить у галузі формування його інтелектуального капіталу. Чим вищий інтелектуальний капітал, тим вища потенційна конкурентоспроможність підприємства. Звідси все частіше при оцінюванні ринкової вартості підприємства на перший план виходить оцінювання таких нематеріальних активів (складових інтелектуального капіталу), як технологічні активи, стратегія бізнесу, корпоративна культура, клієнтський капітал (капітал відносин), репутаційний капітал, капітал бренду тощо.
24
Сошников, А. "Особливості розвитку інноваційної економіки в умовах боротьби з коронавірусною інфекцією COVID-19." Юридичний вісник, no. 3 (October 8, 2020): 185–90. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1940.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз підходів до визначення інноваційної економіки, дослідження її складників та надання оцінки її впливу на розвиток виробництва.
Проаналізовано стратегічні документи, які окреслюють державну політику в напрямі розвитку інноваційної економіки, зокрема положення: Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», Цілей сталого розвитку України на період до 2030 р., Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 р.
Підкреслено, що саме інноваційна економіка ґрунтується на інноваційному розвитку і дасть змогу Україні зайняти місце серед розвинених держав світу.
Інноваційна економіка дає змогу залучити надресурси, нематеріальні, а саме інтелектуальні, яке потім уже комерціалізуються, тобто мають конкретне вартісне вираження.
Аргументовано, що ідеїнапря-му не перетворюється на товар, ідея може бути етапом створення (модернізації, удосконалення) інноваційного товару або складником ціноутворення інноваційного товару.
Визначено, що інноваційний розвиток завжди пов'язаний з інвестиціями, залученням значних коштів для створення цього інноваційного продукту або технологічних процесів. Своєю чергою, можна говорити, що інновації дають змогу зменшити собівартість продукції, можуть призвести до її здешевлення, зробити той чи інший товар більш конкурентоздатним. Головна теза -виробництво, що продукує інноваційний продукт або продукт, який має окремі інноваційні складники, це на першому етапі вартісне виробництво, а здешевлення вже відбувається у подальшому.
Доведено, що саме людина, яка займається впровадженням інновацій, дає змогу суспільству змінюватися, постійно підвищуючи вимоги до продуктів (це і багатофункці-ональність чи універсальність), роблячи їх більш сучасними.
25
Зайченко, В. В. "ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ПРОЦЕСІВ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ТА ЦИФРОВІЗАЦІЇ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 59 (June 18, 2020): 42–48. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-06.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в обґрунтуванні дієвих сучасних інструментів реалізації державної політики, спрямованої на стимулювання розвитку процесів інтелектуалізації та цифровізації в реальному сек-торі економіки України як тенденцій, орієнтованих на зміцнення технологічної конкурентоспроможності національної економіки. Ідентифіковано чинники, що мають вплив на розвиток інтелектуалізації та циф-ровізації економіки України. Охарактеризовано сучасні умови, за яких формується державна політика розвит-ку інформаційної економіки в Україні. Представлені результати рейтингування окремих країн світу за міжнародними індексами, що враховують оцінку індикаторів цифрової економіки та суспільства знань та результати кореляційного аналізу міжнародних індексів для 20 країн світу. Визначено стратегічні пріоритети державної політики забезпечення розвитку процесів інтелектуалізації та цифровізації в реальному секторі економіки України. Обґрунтовано особливості та визначено пріоритетні сфери інтелектуалізації та циф-ровізації базових видів економічної діяльності в Україні. Акцентовано на загрозах на шляху цифрової транс-формації і технологічної перебудови України, які передусім стосуються неготовності суспільства до пов-ноцінного використання цифрових технологій, низької технологічної готовності бізнесу, незахищеності даних і недостатнього забезпечення кібербезпеки держави, незрілості ринку інтелектуальної власності та ненадій-ності захисту інтелектуальних продуктів. На основі проведених досліджень доведено, що стратегічні пріоритети України на шляху її становлення як технологічно спроможної держави лежать у трьох площинах: 1) формування цифрового суспільства, що базується на знаннях і нових технологіях; 2) створення цифрової держави на засадах електронного урядування та електронної інклюзивної демократії; 3) запровадження циф-рового бізнесу в межах єдиного цифрового ринку.
26
Мамонов, Константин, Валерія Єсіна, Наталія Матвєєва, Олена Славута, and Владислава Троян. "ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СИСТЕМ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ НА НИХ СТЕЙКХОЛДЕРІВ." Financial and credit activity problems of theory and practice 2, no. 43 (April 29, 2022): 193–201. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3511.
Full textAbstract:
Визначено необхідність переосмислення підходів до забезпечення управління підприємствами на основі формування кількісної основи для прийняття обгрунтованих управлінських рішень. Поряд із цим, спостерігаються неоднозначні процеси, що визначають напрями протидії пандемії COVID-19 і характеризуються відсутністю системи та чітких противоепідемілогічних дій та производить до зростання кількості захворівших. Встановлено, що у таких умовах особливого значення має застосування сучасних інтелектуальних систем забезпечення інвестиційної привабливості підприємств як важливих елементів для їх зростання й розвитку економіки країни.
Узагальнюючі існуючи теоретико-методичні положення запропоновано визначення інтелектуальних систем як сучасного комплексного інструментарію, що базується на застосуванні штучного інтелекту, із застосуванням технологічних засобів розробки експертних, рекомендаційних, інтелектуальних інформаційно-пошукових, розрахунково-логічних систем на основі інформаційного базису, які спрямовані на вирішення задач, визначення алгоритмів, програмних систем, що можуть замінити людину та створюють основу для прийняття рішень.
Для оцінки інвестиційної привабливості, як важливого чинника розвитку будівельних підприємств, запропоновано застосовувати інтегральний підхід, який базується на багаторівневій системі показників, що визначаються локальними і узагальнюючими чинниками.
Визначені стейкхолдери будівельних підприємств, їх види, запропоновані локальні й інтегральна моделі до оцінки рівня взаємодії стейкхолдерів. На основі застосування методів економіко-математичного моделювання, визначено рівень впливу рівня взаємодії стейкхолдерів на інвестиційну привабливість будівельних підприємств. Це дозволило сформувати кількісну основу для розробки інтелектуальних систем у контексті прийняття обгрунтованих управлінських рішень.
27
Поплавська, Ж. "Інтелектуальний капітал економіки знань." Вісник Національної академії наук України, no. 2 (2007): 52–62.
Find full text
28
Яремчук, С. "Інтелектуальні джерела теорії релігійної економіки." Нова парадигма, Вип. 131 (2017): 167–78.
Find full text
29
Гавадзін, Н. М. "Інтелектуальне шоу "Економічна мозаїка"." Географія та економіка в рідній школі, no. 2 (144) (2014): 19–21.
Find full text
30
Дерун, І. А. "Застосування методів рентабельності активів для оцінювання інтелектуального капіталу у стратегічному аналізі." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, no. 1 (September 30, 2021): 92–102. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue1-2021-13.
Full textAbstract:
У статті встановлено, що інтелектуальний капітал є важливим стратегічним ресурсом компанії. Доведено, що достовірне вимірювання інтелектуального капіталу та його складових у стратегічному аналізі суттєво впливає на якість управління підприємством та його вартістю у довгостроковій перспективі. На прикладі компанії Сoca-Cola проаналізовано застосування найбільш популярних методів оцінювання інтелектуального капіталу, що базуються на рентабельності активів, а саме: методу доходу від капіталу, заснованому на знаннях (Knowledge Capital Earnings – KCE); метод розрахункової нематеріальної вартості (Calculated Intangible Value – CIV); економічна додана вартість (Economic Value Added – EVA); коефіцієнт інтелектуальної доданої вартості (Value Added Intellectual Capital – VAIC). Визначено, що найбільш простим та ефективним методом з-поміж досліджуваних є метод VAIC. Визначено, що аналітичні можливості фінансової звітності є обмеженими, а тому подальші дослідження потребують розробки більш досконалих методів та розширення джерельної бази для стратегічного аналізу інтелектуального капіталу.
31
Дума, Людмила, Ірина Данилюк, and Іванна Шевчук. "СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ПРОЦЕСАХ ОСВІТНЬОЇ ТА НАУКОВО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 92–99. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-21.
Full textAbstract:
Розвиток інноваційних технологій впливає на освітній процес перетворюючи освіту на продуктивний сектор економіки. З однієї сторони освіта є провідником інновацій, оскільки займається підготовкою фахівців, з другої сама стає споживачем інноваційних технологій. Більшість закладів вищої освіти активно підтримують ініціативи співробітників та слухачів в галузі реалізації проектів, комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, створення і розвитку МІП (малих інноваційних підприємств), сприяють в залученні фінансування для забезпечення проектної й інноваційної діяльності. Тому, в статті розроблено й обґрунтовано побудову СППР, яка дозволяє в значній мірі вирішити проблеми навчання в процесі формування та реалізації результатів науково-дослідної діяльності. Дані галузі схожі з галузями, визначеними в рамках виконання науково-дослідної частини індивідуального плану згідно якого проводиться навчання. Взаємодія з проектним комплексом здійснюється і в зворотному напрямку, шляхом автоматичного наповнення наукових інтересів користувачів ІСУ університету. У результаті виконаного дослідження отримані наукові та практичні результати. Методика дозволила забезпечити співробітників і студентів інформацією, необхідною для організації та розвитку взаємодії між ними при реалізації науково-дослідної, науково-практичної діяльності, а також реалізувати інтелектуальний пошук в просторі інформаційних моделей.
32
Брежнєва-Єрмоленко, О. В. "Інтелектуальна складова в структурі елементів нової економіки." Актуальні проблеми економіки, no. 3 (105) (2010): 4–12.
Find full text
33
Akymenko, Olena. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЯВЛЕННЯ СПЕЦИФІЧНИХ ОЗНАК НОВОЇ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 3(23) (2020): 7–16. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-3(23)-7-16.
Full textAbstract:
У статті узагальнено науковий матеріал із досліджуваної теми, обґрунтовано ідею про необхідність і значущість нової індустріалізації – неоіндустріалізації, в основі якої покладено виробництво продукції на базі найсучасніших інноваційних, інформаційних технологій і комп’ютерно-інтегрованих систем. Доведено необхідність цього процесу для відродження вітчизняного промислового виробництва на нових інноваційних засадах, що можливе за рахунок гармонізації соціально-економічних інтересів органів влади на всіх рівнях управління, бізнесу і громадськості. Наведено стратегічні напрямки державної політики у сфері модернізації економіки та підвищення конкурентоспроможності промисловості, реалізація яких дозволить здійснити перехід від імітаційного до інноваційно-технологічного розвитку; побудувати динамічну, здатну до саморозвитку економіку; забезпечити ефективне використання всіх виробничих ресурсів суспільства; реалізувати інтелектуальний потенціал країни на основі розвитку науки та освіти. Розглянуто сучасні моделі індустріалізації з представленням їх класифікацій та ознак. Наведено схематичну інтерпретацію ключових етапів розвитку вітчизняної промисловості. Доведено необхідність становлення для України смартпромисловості – сучасної промисловості, заснованої на кіберфізичних та інших авангардних технологіях
34
Шпикуляк, О. Г. "Інтелектуальний капітал як інститут економіки знань." Економіка АПК, no. 11 (193) (2010): 142–47.
Find full text
35
Філіпенко, А. С. "Інтелектуальні передумови формування народної раціональної економіки України." Науковий вісник Академії муніципального управління. Економіка, Вип. 1 (2005): 26–34.
Find full text
36
Жарінова, А. "Інтелектуальна власність як фундамент інноваційного розвитку економіки України." Інтелектуальна власність, no. 4 (2009): 22–26.
Find full text
37
Юхименко, П. "Інтелектуальна безпека держави в системі конкурентоспроможності національної економіки." Вища школа, no. 10 (194) (2020): 7–22.
Find full text
38
Носова, Т. І. "Економічна сутність категорії "інтелектуальний потенціал"." Механізм регулювання економіки, no. 2 (64) (2014): 159–66.
Find full text
39
Носова, Т. І. "Економічна сутність категорії "інтелектуальний потенціал"." Механізм регулювання економіки, no. 2 (64) (2014): 159–66.
Find full text
40
Носова, Т. І. "Економічна сутність категорії "інтелектуальний потенціал"." Механізм регулювання економіки, no. 2 (64) (2014): 159–66.
Find full text
41
Носова, Т. І. "Економічна сутність категорії "інтелектуальний потенціал"." Механізм регулювання економіки, no. 2 (64) (2014): 159–66.
Find full text
42
Каращук, О. О. "МІСЦЕ ГЕОГРАФІЧНОГО ЗАЗНАЧЕННЯ СЕРЕД ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 92–95. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).327.
Full textAbstract:
Систему права інтелектуальної власності традиційно поділяють на дві такі складові частини: авторське право та право промислової власності, беручи за основу наявний на міжнародному рівні поділ об’єктів інтелектуальної власності. Проте практичне значення, яке отримали засоби індивідуалізації в умовах ринкової економіки, вплинуло на формування інституту засобів індивідуалізації як самостійної складової частини права інтелектуальної власності. Правова охорона засобів індивідуалізації має свою специфіку та особливості. Засоби індивідуалізації не є технічними рішеннями та не є творчими досягненнями у сфері літератури, науки або мистецтва, а являють собою спеціальні позначення словесного, графічного чи іншого характеру, що використовуються для розрізнення суб’єктів цивільних правовідносин, виробленої ними продукції чи надання послуг.
Використання географічних зазначень має на меті позначити зумовленість унікальних властивостей товару географічним середовищем його походження, виробництва та переробки. Їх об’єктом виступає географічна назва району, регіону, місцевості чи країни, що відображається в позначенні товару. З огляду на це географічне зазначення є одним з небагатьох об’єктів, які не є результатами творчості, але охороняються законодавством про інтелектуальну власність.
Якщо порівнювати географічне зазначення з комерційним найменуванням, то необхідно вказати, що останньому все ж притаманний незначний рівень творчості.
Основною відмінністю між об’єктами патентного права та засобами індивідуалізації є те, що правова охорона засобам індивідуалізації надається на підставі свідоцтва, тоді як правова охорона об’єктам патентного права надається на основі патенту.
Якщо ідеться про торговельні марки, то слід зазначити, що вони можуть втілюватись в об’єктах, наділених достатньо високим рівнем творчості. Однією із відмінностей між торговельною маркою та географічним зазначенням є саме те, що у створенні торговельної марки неабияке значення має людська фантазія та креативність.
Як засіб індивідуалізації товарів географічне зазначення тісніше пов’язане з торговельними марками, ніж з комерційними найменуваннями.
Обидва види позначень пов’язує спільне призначення. Вони мають на меті забезпечити маркування продукції та виступають засобами її індивідуалізації. Водночас значення їх функцій суттєво відрізняються. Основна функція торговельної марки – ідентифікувати товар поряд з аналогічною продукцією інших виробників. У географічному зазначенні на перший план виходить функція засвідчення високої якості позначеного продукту шляхом вказівки на зв’язок властивостей товару з унікальним географічним середовищем.
43
Григорук, Павло, Оксана Пайонк, and Віталій Хрущ. "ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ ЯК ОБ’ЄКТ МОДЕЛЮВАННЯ." MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, no. 1 (April 28, 2022): 146–52. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-17.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню соціально-економічних систем як об’єктів моделювання в контексті їх інноваційної спрямованості. Наведені характерні риси інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем. Розглянуто ієрархічність соціально-економічних систем. Обґрунтована доцільність застосування інструментарію економіко-математичного моделювання для опису таких систем, спрямованих на визначення стану та траєкторій їх розвитку в умовах інформаційної невизначеності та потенційних загрозі і ризиків. Проведений аналіз підходів науковців до вивчення інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем від найвищого ієрархічного рівня інноваційно-орієнтованої економіки до рівня окремих суб’єктів господарювання. Встановлені особливості опису таких систем на кожному рівні ієрархії, узагальнено етапи їх розвитку, визначено процеси та основні економічні функції, що забезпечують результативність інновацій. Проведений аналіз підходів до моделювання інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем визначив домінуючий вплив інтелектуальної складової їх потенціалу на впровадження інновацій. Встановлено, що в зарубіжні науковці свої дослідження переважно орієнтують на використання методів опитування з подальшим узагальненням отриманої інформації та формулюванні висновків, що дещо звужує практичну їх цінність та можливість перенесення на інші типи систем. Також акцентовано на важливості орієнтації інноваційної діяльності на конкурентів споживачів при розробленні стратегії розвитку.
44
Андрощук, Г. "Інтелектуальна власність у системі Інтернету речей: економіко-правовий аспект." Теорія і практика інтелектуальної власності, no. 6 (98) (2017): 68–78.
Find full text
45
Андрощук, Г. "Інтелектуальна власність в системі Інтернету речей: економіко-правовий аспект." Теорія і практика інтелектуальної власності, no. 1 (99) (2018): 65–73.
Find full text
46
Божко, Валерій Павловіч, Аліна Сергіївна Машкіна, and Ольга Леонідівна Омельченко. "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ." TIME DESCRIPTION OF ECONOMIC REFORMS, no. 4 (February 1, 2021): 10–15. http://dx.doi.org/10.32620/cher.2020.4.02.
Full textAbstract:
Formulation of the problem. Creation of scientific and technical products is the purpose of scientific research and research and development activities performed by employees of research organizations and teachers of higher educational institutions. The effectiveness of these studies largely depends not only on the level of training, but also on the special qualities of performers, in particular on their intellectual level. In the conditions of knowledge economy and a wide range of forms of ownership, the level of intellectual property becomes important as a condition for successful solution of any problems. The aim of the article is to study the influence of the intellectual level on the quality of solving scientific and technical problems, in particular in the field of creating new technology. The object of research is the method of solving scientific and technical problems in the field of metalworking, provided that the high quality of products. As a basis for methodological supervisions, we have taken that analysis of international organizations and their recommendations on the transition to a new economy. The practical side of lined up relations became basis of methodological supervisions between a population and government bodies all levels. The hypothesis of the study was the assumption that the quality of scientific and technical products not only from the qualifications but also from a significant intellectual level of performers. The statement of basic materials. In the development and preparation of serial production of scientific and technical products, first of all, the limit price is calculated, which determines the limit of the value above which the consumer of the product becomes unprofitable to purchase it. Based on this slogan, we see that many countries have focused on people, as the main "engine" of all processes of the state’s activity both inside and outside. So, in order for a person to develop, and with it the state, it is necessary to ensure a social complex of needs, where education is the main thing. The originality and practical significance of the research is the proposed systemic linkage of the components of the knowledge economy. The conducted research leads to the conclusion that there are many unresolved social and economic problems where Ukraine will occupy the main place – unlocking human potential. To determine the limit price for the development of scientific and technical products, it is necessary to have data on the requirements of the relative value of these products and the value of the rate of return used in pricing the value of industrial designs.
47
Чистякова, А. В. "Роль інтелектуальної власності в розповсюдженні економіки знань." Проблеми науки, no. 4 (2011): 34–39.
Find full text
48
Голікова-Тінтулова, Н. В. "Інтелектуальний капітал як фактор конкурентоспроможності економіки України." Економіка і прогнозування, no. 3 (2005): 67–77.
Find full text
49
Бойко, І. Й. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 5 (February 10, 2022): 22–25. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.926.
Full textAbstract:
Бойко І. Й. Тенденції розвитку права інтелектуальної власності України в контексті Угоди про Асоціацію. – Стаття. Статтю присвячено дослідженню ключових тенденцій розвитку права інтелектуальної власності України крізь призму Угоди про Асоціацію. Виокремлено основні досягнення України на шляху до європейської інтеграції в контексті реформи сфери інтелектуальної власності в Україні, започаткованої 2016 року. Акцентовано на тому, що метою вказаної реформи стало не лише прийняття оновленого спеціального законодавства, але й здійснення глибинних інституційних перетворень. Зазначено, що основи реформи сфери інтелектуальної власності було закладені в Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Зазначено важливість прийняття Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності України на період 2020–2025 роки. Однією з ключових ідей Стратегії визначено необхідність впровадження в державну політику комерціалізації інтелектуальної власності та її ефективне включення в національну економіку. Наголошено, що важливим кроком на шляху до втілення стандартів, визначених Угодою про Асоціацію, стала судова реформа у сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Проаналізовано ключові аспекти правового статусу Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Зазначено, що нині право інтелектуальної власності України перебуває на етапі активного реформування. Окреслено перспективи вдосконалення системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Обґрунтовано доцільність імплементації в національне законодавство положень низки директив Європейського Союзу у сфері охорони прав інтелектуальної власності. Звернено увагу на важливість вдосконалення чинних механізмів захисту прав інтелектуальної власності у цифровій мережі та запровадження нової моделі взаємовідносин між творцями та медіа, видавничим бізнесом.
50
Лялюк, А. М. "Значення інтелектуальних ресурсів в економіці знань." Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Економічні науки, no. 22 (219) (2011): 127–31.
Find full text