To see the other types of publications on this topic, follow the link: Інноваційний тип розвитку.
Journal articles on the topic 'Інноваційний тип розвитку'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Інноваційний тип розвитку.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Олійник, Софія. "ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТИПОВИХ МОДЕЛЕЙ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ." Public management 23, no. 3 (March 20, 2020): 196–209. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-196-209.
Full textAbstract:
Щоб українське публічне управління змогло виконувати свої функції щодо суспільних трансформацій суспільства, воно повинно зазнати принципово якісних змін, в основі яких мають лежати нові стратегії іннова- ційного розвитку системи публічного управління, зорієнтовані на потреби суспільства і громадян.
Досліджено сутність, особливості публічного управління з погляду на процес становлення і розвитку моделей публічного управління та вказано основні характеристики існуючих трендів і прогностичного аналізу розвит- ку моделей публічного управління. Проаналізовано сучасний стан розвитку системи публічного управління та обґрунтовано необхідність її переорієнта- ції на інноваційний тип, зокрема через наявність сукупності проаналізованих негативних тенденцій. Зазначено, що перехід від традиційної управлін- ської парадигми до інноваційного типу публічного управління передбачає заміну жорсткого бюрократичного складника на інноваційну складову, що цілком відповідатиме завданню адаптації діяльності органів публічної влади до мінливого ринкового середовища його функціонування.
Схарактеризовано онтологічні особливості моделей публічного управ- ління та запропоновано основні принципи інноваційного розвитку, що пре- зентують ідеологічно-демократичну основу публічного управління. Обґрунтовано широкий спектр інноваційних інструментів, підходів до управління, які можна використовувати в діяльності органів публічної влади в Україні. Зазначено та аргументовано необхідність та основні суттєві ознаки “ідеаль- ної моделі” публічного управління, що приходить на зміну вже “традицій- ним” моделям публічного управління, які реалізуються системою органів публічної влади.
2
Рудь Н.Т. and Федас Д. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ." Економічний форум 1, no. 3 (September 25, 2021): 26–38. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-4.
Full textAbstract:
В статті показано, що перехід економіки на інноваційний шлях розвитку є безальтернативним для України, для чого необхідне державне регулювання і підтримка розвитку інноваційної діяльності. В даний час механізм державної підтримки в країні слабо розвинений, включає лише його окремі, розрізнені між собою ланки, використання яких не дозволяє створити цілісну систему державної підтримки інноваційних підприємств.
Проаналізовано найбільш інноваційні країни світу, інструменти їх державного регулювання і підтримки. Розглянута інноваційна політика провідних країн світу, їх механізми сприяння, фінансування та нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку. Проаналізована законодавча база України щодо становлення інноваційної економіки. Актуальним залишається прийняття Закону про інноваційну інфраструктуру.
Рекомендується створити єдиний державний орган, який відповідає за координацію роботи всіх ланок і напрямів інноваційної діяльності в країні, в тому числі і кадрове забезпечення. У зв’язку з цим пропонується створити Координаційну Раду, яка вписується в існуючу структуру Міністерства освіти та науки України, як окремий орган, що повністю відповідає за інноваційний розвиток в країні.
Відмічено про необхідність вжиття заходів щодо підтримки національного науково-технічного потенціалу.
Слід сформулювати відповідальність регіональної влади в області практичного застосування результатів досліджень і розробок з урахуванням специфіки регіонального виробничого комплексу в сфері повноважень регіональної влади щодо розвитку інноваційної інфраструктури, визнання первинності інноваційної діяльності по відношенню до здійснюваних в регіоні структурних перетворень.
При відборі цільових інвестиційних програм доцільно використовувати критерій: технологія – галузі – регіони з метою поширення найбільш перспективних технологічних систем у всіх тих регіонах, до яких «прив’язані» конкретні галузі, що використовують ці технології: стартова підтримка регіональних галузевих інноваційних проєктів і програм пайовою участю у фінансуванні міністерств і відомств, що враховує фактори розподілу науково-технічного потенціалу за секторами економіки та соціально-економічну обстановку в конкретному регіоні.
Реалізація інструментів державної підтримки, запропонована в даній статті, дозволить внести певний внесок у формування інноваційної економіки країни.
3
Дмитрієва, Оксана, and Олексій Тімров. "СТРАТЕГІЧНЕ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 27 (November 14, 2021): 37. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.37.
Full textAbstract:
УДК 339.187; JEL Classification: М29
Мета. Визначення підходів, принципів і етапів реалізації державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури; розроблення типізації інноваційних стратегій на основі встановлення ознак і сутності інноваційної стратегії як ключового елемента в системі стратегічного управління. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання стратегічного державного управління та напрями інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. В роботі використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. В умовах ринкової економіки, що характеризується зростаючою невизначеністю розвитку зовнішнього середовища, неповнотою і асиметрією інформації, періодами підйому і спаду економічного розвитку, особлива увага приділяється формуванню системи державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. Державне стратегічне управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури – це науково обґрунтований вплив керівників держави, апарату державного управління, політичних і громадських організацій на соціально-економічне середовище транспортного комплексу та інноваційної системи країни, що забезпечує якість і конкурентоспроможність транспортних послуг та сталий розвиток транспортного сектора економіки. В ході дослідження систематизовано основні концептуальні підходи теорії управління, напрямки державного стратегічного управління, принципи стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. У роботі визначено основні елементи ефективної системи стратегічного державного управління, запропоновано етапи і складові стратегічного управління інноваційним розвитком. На основі накопиченого досвіду у науковій літературі авторами представлено класифікацію інноваційних стратегій. Беручи до уваги накопичений досвід у статті розроблено класифікацію стратегій інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що враховує комплекс пріоритетних критеріїв (направленість результату, тип інновацій, характер дій). Наукова новизна. Удосконалено теоретичні основи стратегічного державного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури, які, на відміну від відомих, включають типізацію інноваційних стратегій за комплексом ознак (корисність результату, тип інновацій, характер дій), що передбачає їх поділ на деструктивні (псевдо- і квазіінноваційні) і конструктивні (адаптивні, оптимізаційні, прогресивні) стратегії. Практична значущість. Запропоновані в статті теоретичні висновки, підходи і рекомендації можуть бути використані для розроблення стратегії інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України і дозволять сформувати ефективний інструментарій державного регулювання інноваційних проєктів розвитку інфраструктури транспорту.
4
Lysenko, Iryna. "АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ВЗАЄМОДІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙНИХ КЛАСТЕРІВ ТА ВИЩОЇ ОСВІТИ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 3 (19) (2019): 229–39. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-229-239.
Full textAbstract:
Статтю присвячено детальному аналізу світового досвіду взаємодії регіональних інноваційних кластерів із системою вищої освіти. Обґрунтовано думку про те, що інноваційні кластери створюють умови та сприяють підвищенню рівня професійної підготовки майбутніх фахівців, кваліфікації педагогічних працівників та надають додаткові можливості для впровадження інноваційних методик навчання, тим самим позитивно впливають на розвиток вищої освіти. У статті наведено аналіз еволюції наукових поглядів щодо дефініції «інноваційний кластер» та «регіональний інноваційний кластер», під яким слід розуміти об’єднання та кооперацію освітніх, наукових, технічних, виробничих, фінансових, інвестиційних та інших установ (підприємств, організацій) з метою узгодження спільних інтересів у забезпеченні інноваційної взаємодії, реалізації новітніх технологій та інноваційної продукції на регіональному рівні. З метою ґрунтовного розкриття теми дослідження, за даними European Cluster Collaboration Platform та European Cluster Observatory проведено статистичний аналіз щодо інноваційних кластерів, які сьогодні успішно функціонують та розвиваються у світі. Особливу увагу приділено роботі Consortium Linking Universities of Science and Technology for Education and Research (CLUSTER) – об’єднанню, що поєднує університети, науку і технології для освіти та досліджень у галузі інновацій і який є яскравим прикладом ефективної взаємодії регіональних інноваційних кластерів із системою вищої освіти багатьох країн. Для розкриття теми та досягнення поставленої мети у статті було використано такі методи дослідження: метод системного аналізу при вивченні розвитку та функціонуванні інноваційних кластерів; метод статистичного аналізу для виявлення взаємозв’язків між учасниками інноваційного кластера та оцінки їхнього впливу на його розвиток; картографічний для виокремлення країн із функціонуючими інноваційними кластерами; абстрактнологічний метод для формування висновків та пропозицій щодо перспектив розвитку інноваційних кластерів та їх взаємодії із системою вищої освіти.
5
Кругляк, Григорій Олексійович. "Дослідження ролі інноваційних технологій в управлінні підприємствами готельно-ресторанного господарства." Economic and food security of Ukraine, no. 3-4 (March 6, 2019): 58–64. http://dx.doi.org/10.15673/efs.v6i3-4.1287.
Full textAbstract:
У сучасних ринкових умовах впровадження інновацій сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств. Розвиток підприємства вимагає постійного використання інновацій. Для того, щоб підвищити ефективність діяльності підприємства, важливо вдосконалювати методи управління, створювати нові продукти і послуги. У статті досліджено основні визначення понять інновація та інноваційні технології в управлінні підприємствами та визначено їх роль у розвитку підприємств готельно-ресторанного господарства. Розглянуто такі сучасні методи управління готелем, як електронне управління готелем, системи управління взаємовідносинами з клієнтом (crm-системи). Проведено порівняльний аналіз популярних на ринку CRM-систем, таких як Libra OnDemand CRM, Парус, Opera Enterprise Solution. Досліджено їх основні модулі, функціональні можливості в оптимізації управління готельними підприємствами. Визначено роль інтерактивного електронного меню в управлінні ресторанним підприємством, переваги використання QR-кодів та інших інтерактивних технологій в закладах ресторанного господарства. Розглянуто інноваційний тип закладу - інтерактивний ресторан. Наведені в статті результати дослідження можуть бути використані в якості джерела інформації для побудови і вдосконалення системи інвестиційної привабливості підприємствами готельно-ресторанного комплексу. Згодом все більшу кількість підприємств розробляють і впроваджують інноваційні технології для оптимізації управління та підвищення конкурентоспроможності. Оскільки впровадження таких інноваційних технологій і електронних систем дозволяє надавати гостям технологічно новий, сучасний формат взаємодії з готелем і рестораном, а також дозволяє підвищити загальний рівень управління підприємством. Інтерактивні технології формують новий ринок, відкривають широкі можливості і впливають на майбутнє індустрії готельно-ресторанного господарства, тому являються перспективними як у всьому світі, так і в нашій країні.
6
Світлана, МАРОВА, ТОКАРЕВА Валентина, and СОЛОХА Дмитро. "ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ АДАПТАЦІЇ КОНЦЕПТІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙНИХ СТРУКТУР РОЗВИНЕНИХ КРАЇН В УКРАЇНІ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 86, no. 1 (December 8, 2020): 33–59. http://dx.doi.org/10.35340/10.35340/2308-104x.2020.86-1-03.
Full textAbstract:
Наукове дослідження, основні матеріали якого наведені в данійстатті, присвячене дослідженню можливості адаптації ключовихконцептів державного управління розвитком інноваційних регіональнихструктур розвинених країн в Україні.В роботі досліджено системо утворюючі концепти державногоуправління інноваційним розвитком за європейською, азіатською таамериканською моделями суспільного розвитку у довгостроковійпролонгованій перспективі, виокремлено основні рішення, що спрямованіна підвищення інноваційної активності підприємств, функції ринку, щовиконує ринок інноваційних товарів та технологій як специфічний секторринкової економіки.Визначено вплив держави на розвиток і формування інноваційнихпідприємницьких структур. Доведено, що функціонуванняпідприємницьких структур інноваційного типу відбувається всередовищі, що формується під впливом функціонування адекватнихмеханізмів державного управління інноваційним розвитком.Надано порівняльну характеристику існуючим моделямінноваційного розвитку розвинених країн, доведено можливість йнеобхідність наявного позитивного досвіду в умовах вітчизняних реалій.
7
Shestakovska, T. L., and S. O. Kushnir. "Інноваційні фактори забезпечення економічної безпеки аграрного сектору." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 10, 2019): 93–104. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.05.10.
Full textAbstract:
Статтю присвячено визначенню інноваційних факторів забезпечення економічної безпеки аграрного сектору у напрямку формування ефективної державної політки й обґрунтуванню відповідних стратегічних імперативів розвитку галузі.
Метою статті є дослідження науково-прикладних засад оцінки факторів формування державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору як напрямку забезпечення його економічної безпеки та підтримки конкурентоспроможності.
Наукова новизна. Запропонована класифікація інноваційних факторів, що впливають на формування державної політики забезпечення економічної безпеки аграрного сектору: науково-освітній потенціал; впровадження інноваційних розробок; інноваційна зовнішньоекономічна спеціалізація держави; розвиток мережевих технологій; поширення серед населення та доступність сучасних інформаційних технологій. Побудована імітаційна модель забезпечення економічної безпеки аграрного сектору економіки, яка дозволяє дослідити вплив окремих напрямів розвитку інтелектуального та інноваційного потенціалу, визначити заходи активізації інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів аграрного сектору для забезпечення їх економічної безпеки.
Висновки. Встановлено, що на сучасному етапі соціально-економічних трансформацій в країні результати наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є вирішальними факторами, що визначають перехід до інноваційного типу розвитку аграрного сектору, забезпечують її високу ефективність та економічну безпеку у ринковому середовищі. Систематизовано інноваційні фактори забезпечення економічної безпеки аграрного сектору та показники їх оцінки (Науково-освітній потенціал. Впровадження інноваційних розробок. Інноваційна зовнішньоекономічна спеціалізація держави. Розвиток мережевих технологій. Поширення серед населення та доступність сучасних інформаційних технологій).
Для ефективної інноваційно-інвестиційної політики держави у сфері розвитку аграрного сектору та забезпечення його економічної безпеки важливим елементом є створення інноваційної та інвестиційної спроможності галузі, яка забезпечує їх конкурентоспроможність. Незважаючи на невідворотність процесів посилення залежності успіхів агровиробників від інноваційності агробізнесу, на практиці у вітчизняному агропромисловому секторі темпи продукування і впровадження інновацій залишаються низькими.
Запропоновано визначати забезпечення економічної безпеки аграрного сектору через результативний показник інноваційного розвитку – валову додану вартість. Пропонується використання методу імітаційного моделювання, зокрема на основі концепції системної динаміки, для виявлення сценаріїв інноваційного розвитку аграрного сектору з метою забезпечення його економічної безпеки та підвищення конкурентоспроможності. Імітаційна модель побудована у відповідності до встановлених зав’язків між факторами інноваційної спроможності в аграрному секторі, які забезпечують його економічну безпеку. Усі цикли в моделі є контурами додаткового зворотного зв’язку, що має призводити до поширення позитивних тенденцій у моделі. Динаміка складових імітаційної моделі визначається побудованими економетричними моделями взаємозв’язків між показниками інтелектуального та інноваційного потенціалу й результатами діяльності.
8
Баула О.В. "ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗМІСТУ ІННОВАЦІЙ ТА ЙОГО СПЕЦИФІКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 3–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-1.
Full textAbstract:
Новітня доба глобальних соціально-економічних трансформацій перетворила мобільність у фактично єдину стійку характеристику розвитку бізнес-діяльності. Сучасні прояви мобільності сучасного господарського процесу передбачають швидку реакцію на мінливість умов кон’юнктури національного та світового ринків, розбудову формального та неформального інституціонального середовища, асиметрію інформації, розвиток глобальної господарської системи і т.п. Динамічність сучасних умов розвитку зумовлює необхідність формування та розбудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, як найуспішнішої і найперспективнішої.
Інноваційний процес передбачає декілька суттєвих етапів від виявлення інноваційного попиту до поширення освоєної інновації і її комерціалізації.
Економічний зміст інноваційних процесів цікавив науковців практично з виникнення економічної теорії, але як предмет спеціального наукового осмислення інновації стали у ХХ ст.
У статті досліджено особливості еволюції поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо трактування поняття «інновації» та розвитку інноваційної парадигми. Вчені різних періодів надавали різного змісту інноваціям: по-перше, розглядали як результат НТП, інноваційної діяльності та практичного / технічного використання новацій; по-друге: як цільові зміни у функціонуванні підприємства та якісні зміни усіх елементів суспільного виробництва; по-третє: як систему або комплекс заходів щодо впровадження нової техніки, технології і т.п.; по-четверте: як процес створення та практичного використання новацій та відтворення економічного елемента через нову ідею, винахід чи процес; по-п’яте: як комерційне рішення чи продукт інноваційної діяльності.
У статті обґрунтовано прямий вплив розвитку інноваційних процесів на рівень конкурентоспроможності, а також запропоновано комплексне трактування дефініції «інновації» зважаючи на особливості сучасних соціально-економічних трансформацій: акцентована увага на необхідності постійних інвестицій та оптимальної інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях.
9
БОНДАРЕНКО, Г. М., О. І. ЗОЛОТАРЬОВА, and О. О. РОЩЕНКО. "ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИКЛАДАЧА В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 4 (April 18, 2022): 38–43. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.6.
Full textAbstract:
У статті розкрито актуальні проблеми інноваційного підходу та інноваційної діяльності вчителя в сучасному освітньому просторі та запропоновано теоретичний дискурс щодо цього аспекту. Розглянуто основні інноваційні види діяльності в сучасному освітньому просторі та визначено основні критерії їх впровадження в навчальний процес. Також на основі аналізу сучасної методичної літератури проаналізовано складники інноваційної педагогічної діяльності та простежено основні етапи їх впровадження в педагогічний процес. Розглянуто основні завдання інноваційної діяльності вчителя та розкрито сутність цих практичних, виховних та розвивальних завдань. Виокремлено дві найважливіші проблеми застосування педагогічних інновацій, які становлять основу інноваційного навчально-виховного процесу, та розкрито варіанти рішення цих проблем у статті. Таким чином, результатом інноваційних процесів є використання теоретичних і практичних інновацій, а також тих, що формуються на межі теорії та практики. Окреслено сутність інноваційної педагогічної діяльності та сформульовано уявлення про менеджмент як інноваційний процес, що передбачає аналіз та оцінку педагогічних інновацій. З’ясовано основні закони створення інноваційної діяльності та її успішного розвитку та застосування. У статті надано визначення категорії «інноваційний потенціал педагога». Крім того, тут викладено основні принципи створення умов для успішного розвитку інноваційних педагогічних підходів та їх застосування. З’ясовано роль учителя в процесі отримання знань, умінь і компетенцій. У статті окреслено характер педагогічної діяльності, яка спонукає вчителів до пошуку нових підходів, освітніх технологій, розвиває їхню мотиваційну сферу, шляхи і методи оволодіння знаннями.
10
Polischuk, N. V. "Зміна духовного стану молоді на сучасному етапі інформаційно- високотехнологічного прогресу: філософсько-освітній аспект." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 9(137) (August 19, 2016): 149. http://dx.doi.org/10.15421/171692.
Full textAbstract:
Автор у статті з’ясовує і досліджує фактори зміни духовного стану молоді на сучасному етапі науково-технічного розвитку суспільства, який супроводжується виробництвом надзвичайно великої кількості матеріальних благ для людства. Але будь-який прогрес супроводжується відповідним регресом, а от вибір напрямку – це вже перевага людей. Тому поки в інформаційно-високотехнологічний науково-технічний прогрес не будуть внесені належні духовно-моральні основи й цілі, існує реальна небезпека духовного регресу як для людської особистості, так і для людства в цілому. Саме духовність, моральність – це той рівень розвитку особистості та суспільства, який є консолідуючим началом, здатним об’єднати людей; це сила, яка покликана стимулювати національне відродження, забезпечити мир і злагоду в суспільстві. Без пробудження таких моральних феноменів, як совість, людяність, відповідальність, почуття власної гідності, творчої ініціативи досить складно розраховувати на поліпшення ситуації в державі, особливо в епоху інформаційно-високотехнологічного науково-технічного прогресу, який технізує свідомість кожної особистості, витісняє з неї найсвятіші почуття й емоції.Доведено, що саме філософія освіти повинна обґрунтовувати гуманістично-інноваційний тип освіти, який буде надавати істотне сприяння зростанню інтелектуального, культурного, морального і антропокосмічного потенціалу особистості, її самостійності, самодостатності, творчої активності.
11
Nikolenko, Vadym. "СОЦІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР НАУКОВОЇ СПАДЩИНИ І. Я. ФРАНКА." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 2, no. 2 (December 30, 2019): 57–65. http://dx.doi.org/10.15421/341925.
Full textAbstract:
Стаття присвячена соціологічному осмисленню творчої спадщини І. Я. Франка. Підкреслено широке різноманіття наукових і літературних інтересів вченого. Відзначено евристичні ідеї дослідника стосовно важливих питань забезпечення незалежності та суверенітету України. Наведено його підходи до вирішення соціально-економічних проблем, подолання бідності, розвитку науково-просвітницької роботи, поширення публічним простором цінностей освіти, емансипації жінок. На цьому тлі виокремлено важливість масової освіти та професійних знань насамперед з метою адекватних відповідей на виклики часу. Особливий акцент зроблено на ідеях класика відносно розвитку економіки інноваційного типу як найефективнішої парадигми повноцінного поступу країни. Наголошено на співпраці з М. С. Грушевським, передусім у межах Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка.Водночас, зважаючи на творчий доробок І. Я. Франка, окреслено певні питання розвитку сучасного українського суспільства. Зокрема, ідеться про необхідність зміцнення громадянської ідентичності, формування єдиної політичної нації, ефективної боротьби з бідністю, у тому числі завдяки поширенню середнього класу, стимулюванню підприємницької активності, подальшого розвитку громадянської ініціативи та самоорганізації. Закцентовано увагу на непересічному значенні реформаторського досвіду країн-лідерів сучасного світу для ефективної модернізації України. З огляду на це виокремлено важливі принципи, за допомогою яких, на нашу думку, можна суттєво прискорити ці процеси: 1) релевантність економічного і соціального; 2) інституціоналізація інтернального локусу соціально-психологічного самоконтролю особистості; 3) поширення публічним простором європейських емансипативних та гуманістичних цінностей. Із-поміж них доцільно виокремити такі цінності, як: толерантність, довіра, компромісна взаємодія, злагода, соціальна відповідальність бізнесу, розширення середнього класу, превентивний стиль мислення, соціально схвалювана поведінка еліти, безперервна масова й професійна освіта, продуктивна праця, інноваційний тип економіки, самореалізація, досяжницька мотивація, підприємництво, ініціатива, пунктуальність, систематичність, взаємодопомога тощо.Зауважено, що саме означені принципи й відповідні емансипативні та гуманістичні цінності мають стати орієнтирами для успішної модернізації сучасного українського суспільства.
12
Baula, O. V. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙ ТА АКТИВІЗАЦІЇ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 17 (November 30, 2021): 49–58. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.49-58.
Full textAbstract:
Метою статті є моніторинг зарубіжного досвіду комерціалізації інновацій та активізації інтеграційних процесів у інноваційній сфері. Для виконання окресленої мети у процесі дослідження використано методи формалізації, аналогій, аналізу, порівняння. Інформаційною базою дослідження є матеріали Європейської комісії, матеріали монографій, наукових статей вітчизняних і зарубіжних вчених, аналітичних оглядів.
Проведено систематизацію праць вітчизняних та зарубіжних вчених з метою наведення комплексного трактування інновації в сучасних умовах господарювання. Проаналізовано рейтинг країн світу за Глобальним індексом інновацій у 2015-2021 рр. (ТОП-20 та Україна). Досліджено спектр практичних засобів та інструментів задля забезпечення інноваційного розвитку та підвищення рівня комерціалізації інновацій, що застосовують країни світового економічного простору. Оцінивши передовий досвід активізації інноваційної діяльності зроблено висновок про те, що першочерговим завданням, яке вирішують країни-інноваційні лідери є побудова інноваційного ланцюга від генерації ідеї до її реалізації в підприємницькому середовищі.
У статті здійснено узагальнення зарубіжного інтеграційного досвіду фінансового, організаційного і нормативно-правового забезпечення комерціалізації інновацій, а також окреслено заходи даного спрямування, що можуть бути адаптовані для впровадження у вітчизняну інноваційну практику.
Науковою новизною отриманих результатів є обґрунтування прямого впливу комерціалізації інновацій на конкурентоспроможність країни, уточнено трактування дефініції «інновації» акцентуванням на необхідності їх постійності та безперервності продукування, а також на оптимальності інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях. Виокремлено із передового зарубіжного досвіду країн – інноваційних лідерів заходи підвищення рівня комерціалізації інновацій для інтегрованих структур (наука, держава, бізнес), що сприятимуть підвищенню ефективності усього ланцюга створення інноваційного продукту у вітчизняній практиці.
Одержані результати дослідження можуть бути використані при формуванні заходів інноваційної політики щодо формування стратегічних напрямів підвищення рівня комерціалізації інновацій.
13
Гусева, О., С. Легомінова, Р. Дименко, О. Воскобоєва, and О. Ромащенко. "МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТНИМИ ПЕРЕВАГАМИ НА ОСНОВІ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 236–47. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245095.
Full textAbstract:
Анотація. Урахування загальносвітових тенденцій розвитку, інтеграційних і глобалізаційних процесів спонукають до пошуку та подальших розробок новітніх продуктів, послуг та управлінських механізмів. Розроблено економіко-математичну модель оптимізації параметрів типу NBIC-спрямування конкурентних переваг. Модель сформовано за критерієм максимізації чистого дисконтованого грошового потоку. На основі розробленого науково-методичного підходу запропоновано чотири типи NBIC-спрямування конкурентних переваг телекомунікаційних підприємств, які базуються на комбінації рівнів інноваційної активності підприємства (від низького до високого) та комплементарності управління грошовими потоками (від низького до високого). У результаті запропоновано типи NBIC-спрямування конкурентних переваг підприємства: адаптивно-пасивний, адаптивно-активний, об’єктно-цілеспрямований; форсайт-прогресивний. Комплементарне управління грошовими потоками передбачає збалансований розподіл грошових потоків за визначеними NBIC-компонентами, а саме: Nano-компоненти (застосування Nano-розробок для забезпечення надшвидкісних телекомунікацій), Bio-компоненти (запровадження штучного інтелекту в організаційну культуру, втілення принципів самоорганізації на підприємстві), Info-компоненти (упровадження інноваційних стандартів телекомунікаційної діяльності, інформаційного програмного забезпечення і управління бізнес-процесами), Cogno-компоненти (когнітивна гнучкість менеджерів вищої та середньої ланок, здатність персоналу до комплементарності, розвиток системи управління знаннями на підприємстві, запровадження системи безперервного навчання працівників усіх ланок). Таким чином, поєднане застосування цих компонент забезпечує збільшення обсягу грошових потоків і формує сучасну платформу проривного конкурентного розвитку підприємств. Ключові слова: управління, конкурентні переваги, грошовий потік, інноваційна активність, комплементарність. Формул: 14; рис.: 3; табл.: 2; бібл.: 15.
14
Маркіна, І. А., В. Л. Вороніна, and К. Є. Філатова. "МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ СТІЙКОГО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА." Підприємництво та інновації, no. 17 (April 30, 2021): 39–42. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/17.7.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження проблемних питань менеджменту персоналу в умовах стійкого інноваційного розвитку сучасних українських підприємств. Актуальність теми дослідження підтверджується тим, що в інноваційній економіці, яка супроводжується безперервною трансформацією зовнішнього середовища і зростанням невизначеності, однією з умов стійкого інноваційного розвитку підприємства є зростання його кадрового потенціалу. У статті проаналізовано особливості менеджменту розвитку персоналу в сучасних умовах інноваційних змін. Виявлено недоліки професійної підготовки та розвитку персоналу. Запропоновано підходи до поліпшення використання персоналу під час реалізації інновацій. Розглянуті у статті питання менеджменту розвитку персоналу забезпечують чітке уявлення про те, що головне місце в управлінні підприємством займає працівник, адже вся інноваційна діяльність спрямована на максимізацію прибутку та ґрунтується на задоволенні потреб персоналу підприємства.
15
Мацук, Людмила. "ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ КОНЦЕПЦІЙ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, no. 1 (June 12, 2021): 299–311. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.706.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано проблеми використання інноваційних технологій в контексті впровадження сучасних концепцій розвитку педагогічної освіти в Україні. Зауважується, що на сучасному етапі актуалізується необхідність забезпечення якісної професійної підготовки педагогічних працівників, здатних використовувати інноваційні педагогічні технології для забезпечення високого рівня якості навчально-виховного процесу, передусім, приєднанням національної системи вищої освіти до Болонського процесу та реформування всіх ланок української освітньої системи.Важливим напрямком сучасної вищої освіти у статті визначається формування та особистісний розвиток студентів, їх становлення як фахівців, які осягнули професійні знання і є готовими до реалізації на практиці. Пріоритетне значення надається формуванню і розвитку в майбутніх фахівців оцінювально-аналітичних навичок, збагаченню їх педагогічного досвіду, знайомству з інноваційними педагогічними технологіями, вмінню працювати з різними інформаційними джерелами тощо.Акцентується, що інноваційні процеси в освітній системі сучасної України активізувалися завдяки становленню авторських шкіл інноваційного типу М. Гузика, О. Захаренка, А. Сологуба, М. Чумарної та ін., діяльність яких спрямована на формування якісно нових, альтернативних концепцій і педагогічних систем. Інновації у вищій школі, передусім, спрямовані на: створення електронної бази інноваційних педагогічних технологій, забезпечення науково-дослідницьких (фундаментальних і прикладних) та навчально-методичних наукових досліджень з проблем професійної освіти; вивчення, узагальнення та поширення кращих досягнень вітчизняного, європейського та світового інноваційного освітнього досвіду; організацію і проведення науково-практичних конференцій, семінарів і тренінгів з інноваційних методик викладання гуманітарних та природничо-математичних дисциплін.Оцінюючи процеси модернізації системи вищої освіти в Україні, зазначаємо той факт, що освітній процес сучасних ЗВО характеризується поєднанням дидактичних вітчизняних традицій та освітніх інновацій, які пов’язані із входженням України в європейський та світовий освітній простір. Організаційно-педагогічне забезпечення освітнього процесу в закладах вищої освіти спрямоване на опанування сучасними інноваційними педагогічними технологіями, що відбувається завдяки орієнтації на європейські та світові освітні стандарти, розвиток багаторівневої освітньої системи, функціонування в ЗВО сучасних інформаційних технологіях, широке включення в систему Internet, розвиток інноваційних технологій навчання, створення університетських комплексів, поширення дослідницько-експериментальної роботи з апробації нових навчальних планів, створення авторських підручників, посібників, навчального забезпечення, розробка освітніх стандартів, нових структур управління тощо.Використання інноваційних педагогічних технологій професійно-педагогічної підготовки забезпечують формування важливими компетенціями особистості, шляхом організації науково-дослідницьких та навчально-методичних проектів; ознайомлення та впровадження кращого вітчизняного та європейського досвіду в галузі освіти; організації та проведенні конференцій, семінарів, круглих столів, тренінгів з інноваційних методик викладання.
16
Таран С.Ф. "ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА РЕГІОНУ." Економічний форум 1, no. 1 (February 26, 2021): 93–106. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-11.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичним засадам формування організаційно-економічного механізму розвитку інноваційного підприємництва на рівні регіону. Проаналізовано та визначено основні фактори впливу на стан та розвиток інноваційного підприємництва в регіоні, до яких віднесено: посилення деструктивних впливів на стан та розвиток регіону; нестача кваліфікованих кадрів, задіяних в розвитку інноваційного підприємництва; недосконалість комунікацій між наукою, бізнесом та владою; відсутність єдиного стратегічного бачення розвитку інноваційного підприємництва регіонів держави тощо.
Визначено структурні елементи досліджуваного механізму, до яких віднесено організаційні, інституційні та економічні складові, що формують комплекс важелів управління процесом розвитку інноваційного підприємництва регіону. Систематизовано основні типи стейкхолдерів розвитку інноваційного підприємництва регіону, до яких віднесено органи влади, підприємницькі суб’єкти регіону, інвестори, громадськість, міжнародні стейкхолдери, інститути знань.
З метою більш чіткого визначення переліку інструментів досліджуваного механізму, які відповідають його конкретним стратегічним цілям, сформовано та деталізовано пріоритети регулювання розвитку інноваційного підприємництва регіону. До таких приорітетів віднесено: формування та реалізацію конкурентоспроможних регіональних інноваційних продуктів та послуг; підвищення рівня якості інституційної інфраструктури інноваційного підприємництва регіону; удосконалення інформаційного забезпечення інноваційного підприємництва регіону; організація системи якісної підготовки кваліфікованих фахівців для сфери інноваційного підприємництва; системна детінізація діяльності суб’єктів підприємництва регіону.
Доведено, що регулювання розвитком інноваційного підприємництва регіону здійснюється шляхом визначення і підтримки пріоритетних напрямів як державного та галузевого, так і регіонального та місцевого рівня. Більшість регіонів, шляхом формування і реалізації регіональних стратегій та програм самостійно здійснюють підтримку та розвиток інноваційного підприємництва, виділяють кошти з власних бюджетів на провадження науково-дослідницької діяльності та на впровадження інновацій в регіоні. Крім того, регіони захищають права та інтереси суб’єктів інноваційної діяльності, забезпечують фінансову підтримку виконання інноваційних проектів, стимулюють комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, що кредитують виконання інноваційних проектів; підтримують функціонування і розвиток сучасної інноваційної інфраструктури регіону тощо.
Організаційно-економічний механізм розвитку інноваційного підприємництва може стати дієвим напрямом соціально-економічного розвитку регіону. Чітке та дієве регулювання процесів розвитку інноваційного підприємництва регіонів передбачає застосування комплексу економічних, організаційних та інституційних заходів, що забезпечують ефективне використання ресурсного потенціалу регіону, реалізацію потенціалу всіх суб’єктів інноваційного підприємництва та збалансування інтересів усіх стейкхолдерів регіону. Визначено, що не існує ідеальної формули для створення оптимальної системи регулювання розвитку інноваційного підприємництва, але реалізація цілеспрямованої, послідовної та добре продуманої регіональної політики у даній сфері дозволяє досягти значних позитивних результатів.
17
Svyatohor, V. V. "Теоретичні основи державної інноваційної політики і її складників." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 7 (December 25, 2016): 258. http://dx.doi.org/10.15421/191629.
Full textAbstract:
Сучасна динаміка соціально-економічного розвитку актуалізувала питання підвищення ефективності державної інноваційної політики, її адекватності сучасним пріоритетам і проблемам розвитку країни. Доцільне і актуальне питання – систематизація знань, одержаних під час дослідження теоретичних основ державної інноваційної політики, і результативність її впровадження залежно від методів реалізації.Мета роботи – узагальнити теоретико-методологічні основи державної інноваційної політики.Автор розглянув типи державної інноваційної політики, фактори, що впливають на її формування, складники розробки та здійснення державної інноваційної політики. Зазначено, що реалізація державної інноваційної політики підпорядкована стратегії інноваційного розвитку й вказано стратегічні напрями інноваційного розвитку національної економіки. Окрему увагу автор звернув на етапи формування державної інноваційної політики в індустріально розвинених країнах та охарактеризував методи реалізації державної інноваційної політики. На основі отриманих результатів наукового дослідження запропоновано основні напрями інноваційної політики для України в умовах сьогодення.Зроблено висновок, що державна інноваційна політика являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених форм, механізмів, інструментів, технологій впливу держави на процеси формування, розвитку та реалізації науково-технічного, технологічного й інноваційного потенціалу країни, заснованих на перспективних світових тенденціях науково-технологічного розвитку. Реалізація державної інноваційної політики підпорядкована стратегії інноваційного розвитку, головна функція якої полягає у визначенні основних довготривалих напрямків наукових розробок, упровадженні нововведень, забезпеченні ресурсами для досягнення поставлених цілей. Держава, реалізуючи інноваційну політику, перш за все у сфері регулювання НДДКР, застосовує два основні типи методів: адміністративні й програмно-цільові. У ході розвитку програмно-цільових методів сформувалося кілька варіантів їх реалізації: система субсидій, інституційних програм і кооперативних впроваджувальних програм.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні методології державної інноваційної політики, яка охоплює інтегровану систему методів, способів, засобів її реалізації, із урахуванням пріоритетів сучасного інноваційного розвитку індустріально розвинених країн.Практичне значення дослідження – використання особливостей теоретико-методологічних основ державної інноваційної політики для вибору таких напрямів і методів реалізації інноваційної політики, які найбільш прийнятні для України в сучасних економічних умовах.
18
Ivanov, Roman V., and Tetiana V. Grynko. "Модельна оцінка результативності інноваційної діяльності економічного суб’єкту в контексті сталого розвитку (на прикладі домогосподарства)." European Journal of Management Issues 29, no. 4 (November 30, 2021): 192–99. http://dx.doi.org/10.15421/192118.
Full textAbstract:
Мета роботи: Розробити модель формування економічної поведінки домогосподарств в умовах балансу доходів і витрат, яка дозволяє провести якісну оцінку впливу інноваційної діяльності домогосподарства на процеси сталого розвитку.
Результати дослідження: У статті розвинено концепцію сталого розвитку та на основі моделі, побудованої у просторі станів, уперше запропоновано конструкт, який отримав назву «активний економічний диполь». За його допомогою аналітично доведено, що інноваційна діяльність домогосподарств позитивно впливає як на їх сталий розвиток, так і на сталий розвиток економічної системи в цілому
Практичне значення дослідження: Запропонований підхід може бути використаний для якісної оцінки ефективності діяльності економічних суб’єктів в умовах збалансованої циркуляції ресурсів в контексті стійкого розвитку.
Оригінальність / Цінність дослідження: Авторська модель оцінки інноваційної діяльності домогосподарств оригінальна. Модель не має аналогів у науковій літературі досліджуваної предметної області.
Обмеження досліджень / Перспективи подальших досліджень: Дослідження пропонує узагальнену модель без повного опису розмірності її складових та процедури визначення вхідних параметрів. Такий опис та його застосування визначають потенційні напрямки подальших досліджень.
Тип статті: Теоретичний.
19
БУСЛЕНКО, Оксана. "МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ДИЗАЙНУ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, no. 1 (2020): 11–20. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-11-20.
Full textAbstract:
Методика в загальнонауковому розумінні – це сукупність методів, способів і засобів досягнення конкретної мети за допомогою певним чином упорядкованої діяльності. За кордоном перші методичні посібники з дизайну з’явилися в 50-их рр. минулого століття. У них відбивалася ідеологія дизайнерської практики тих часів з її явно прагматичної спрямованістю. Сучасні вітчизняні методисти мають свій погляд на процес підготовки майбутніх дизайнерів, виділяючи в ньому різноманітні підходи. Сучасна вища освіта в Україні характеризується утвердженням інноваційного підходу, за якого пріоритетним напрямком стає підготовка компетентного фахівця, здатного до саморозвитку та самовдосконалення в усіх сферах. Інноваційна спрямованість діяльності викладачів, що включає в себе створення, освоєння і використання педагогічних нововведень, виступає засобом оновлення освітньої політики. Головною метою застосування інноваційних технологій освіти є якісна зміна особистості майбутнього фахівця в порівнянні із традиційною системою й адаптація його до постійно змінюваних умов професійної діяльності. Інноваційний підхід включає активні й інтерактивні форми навчання. Так, активні методи передбачають активно-діяльнісну позицію студента стосовно викладача і тих, хто здобуває освіту разом з ним. Інтерактивні методи сприяють більш якісному засвоєнню нового матеріалу, розвиток уміння вирішувати комплексні завдання. Інтерактивні види діяльності включають імітаційні та рольові ігри, дискусії, що моделюють ситуації тощо. Також до інноваційних методів викладання можна віднести такі методи, як-от: метод роботи в команді, дослідницький метод навчання, методом навчання «Case-study», метод проєктів, пошуковий метод тощо. Інноваційні технології навчання, що відображають суть майбутньої професії та формують фахові якості, є своєрідним полігоном, на якому студенти можуть відпрацювати професійні навички в умовах, наближених до реальних. Ключові слова: дизайн, методика навчання, інноваційні технології, інтерактивні методи навчання.
20
Ihnatovych, Olena. "ПСИХОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ФАХОВОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 14, no. 4 (April 19, 2018): 68–85. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol14iss4pp68-85.
Full textAbstract:
Анотація. У статті представлено новий погляд на проблему вивчення психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури, висвітлено теоретико-методологічне та емпіричне узагальнення результатів дослідження: визначення психологічної структури, психологічних чинників, механізмів, закономірностей та можливих шляхів розвитку фахової інноваційної культури у педагогічних працівників закладів загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної вищої і післядипломної освіти. Метою статті стало визначення специфіки психологічної структури фахової інноваційної культури, встановлення ступеню і характеру взаємозв’язків між її компонентами та особистісними параметрами, виявлення чинників, особливостей актуалізації і функціонування психологічних механізмів та закономірних явищ її розвитку.
На основі виявлених відмінностей в структурі та рівнях розвитку фахової інноваційної культури, зокрема у комунікативних властивостях, особливостях міжособистісної взаємодії, емоційно-вольових особливостях, інтелектуальних властивостях визначено психологічні типи (оптиміст, песиміст, реаліст, мрійник, критик, педант). Представлені у статті технології розвитку інноваційної сприйнятливості, особистісної готовності до інноваційної педагогічної діяльності, інноваційної спрямованості забезпечують формування фахової інноваційної культури у працівників закладів освіти.
Ключові слова: фахова інноваційна культура педагогічних працівників; особистісно-професіологічний підхід; інноваційна сприйнятливість, особистісна готовність до інноваційної педагогічної діяльності, інноваційна спрямованість.
21
Statsenko, V., and N. Fedoryatskaya. "ОСОБЛИВОСТІ КЕРУВАННЯ РИЗИКАМИ НА РАННІХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕХНІЧНИХ ПРИСТРОЇВ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ." Vidnovluvana energetika, no. 3(58) (September 25, 2019): 6–13. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.3(58).6-13.
Full textAbstract:
Розглянуто особливості керування ризиками інноваційних та стартап проектів для підвищення енергетичної ефективності технічних пристроїв перетворення енергії відновлюваних джерел, які можуть виникнути при створенні новітніх енергетичних систем. Інноваційна діяльність супроводжується природно притаманними їй ризиками та загрозами, реалізація яких має стохастичну природу. При цьому результативність інноваційної діяльності залежить від того, наскільки точно проведена оцінка та експертиза ризику, та наскільки адекватно визначені методи управління ризиками. Майже вся діяльність організації пов’язана з ризиками, якими треба постійно керувати. Процес управління ризиками допомагає приймати рішення з урахуванням невизначеності та вірогідності реалізації загроз та їхнього впливу на досягнення узгоджених цілей. Під час аналізування, використовуються методи, які можуть бути якісними, напівкількісними чи кількісними. Аналізування наслідків дає змогу визначати характер і тип впливу, який може виникати, за припущення, що відбуваються конкретні події чи обставини. Подія може чинити низку впливів різної величини та позначатися на низці різних цілей і різних зацікавлених сторін. Для підвищення якості управління ризиком інноваційних проектів слід застосовувати комплексну систему управління ризиком (КСУР). Ця система орієнтована на відхід від очікування негативного явища, з подальшою реакцією на нього, особливість КСУР – виявлення ризиків та загроз в будь-якій сфері, які досі не проявились, але можуть бути причиною негативних наслідків в майбутньому. Використання КСУР на кожному етапі розвитку дає можливість підвищити вірогідність вдалої реалізації проектів, знизити ризик провалу, підвищити захищеність інвестицій. А також дає можливість досягати стратегічних цілей компаній в умовах невизначеності. Бібл. 10, рис. 7.
22
Осьмірко, Інна, and Наталія Солопун. "АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 26 (June 26, 2021): 98. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.98.
Full textAbstract:
УДК316.422.44+338; JEL Classification: О 31:32:38
Мета: Метою даної роботи є аналіз стану інноваційного сектора України. Для формування адекватного рішення щодо тих чи інших питань зі здійснення інноваційної діяльності та подальшого впровадження реформаторських заходів необхідно мати базис, який формується на актуальних даних зі вказаної сфери. Методика дослідження: в роботі використано наступні методи наукового дослідження: систематичний та порівняльний аналіз для наукових джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; традиційні логічні прийоми обробки інформації (порівняння; групування; графічний та табличний методи тощо); узагальнення результатів аналізу і логічної генерації висновків. Результати: для подальшої розбудови інноваційної системи країни необхідно здійснювати виважені кроки, які мають бути сформульованими на основі аналітичних даних різного ступеню глибини. Для розуміння позиції України в світі за низкою показників інноваційного розвитку та для отримання обґрунтованих стратегічних рішень щодо інноваційного розвитку як окремого підприємства, так і держави в цілому, розгляд динаміки відповідних показників стає у нагоді. Наукова новизна: Отримано узагальнену інформацію щодо основних показників інноваційної діяльності України та запропоновано заходи щодо активізації цієї діяльності. Необхідно фокусувати пріоритетність державного інвестування саме на науково-технічні вишукування, на фінансування університетських досліджень тощо. Крім того, інноваційний розвиток сьогодні не можливий без дотримання Цілей сталого розвитку. Тому «новітня» енергетика, екологія та громадське здоров’я – це одні з основних напрямків державного інноваційного інвестування. Практична значущість результатів проведеного дослідження полягає у тому, що запропонована узагальнена інформація забезпечує базис для розробки обґрунтованих рішень щодо подальшої інвестиційної діяльності.
23
Григорук, Павло, Оксана Пайонк, and Віталій Хрущ. "ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ ЯК ОБ’ЄКТ МОДЕЛЮВАННЯ." MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, no. 1 (April 28, 2022): 146–52. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-17.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню соціально-економічних систем як об’єктів моделювання в контексті їх інноваційної спрямованості. Наведені характерні риси інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем. Розглянуто ієрархічність соціально-економічних систем. Обґрунтована доцільність застосування інструментарію економіко-математичного моделювання для опису таких систем, спрямованих на визначення стану та траєкторій їх розвитку в умовах інформаційної невизначеності та потенційних загрозі і ризиків. Проведений аналіз підходів науковців до вивчення інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем від найвищого ієрархічного рівня інноваційно-орієнтованої економіки до рівня окремих суб’єктів господарювання. Встановлені особливості опису таких систем на кожному рівні ієрархії, узагальнено етапи їх розвитку, визначено процеси та основні економічні функції, що забезпечують результативність інновацій. Проведений аналіз підходів до моделювання інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем визначив домінуючий вплив інтелектуальної складової їх потенціалу на впровадження інновацій. Встановлено, що в зарубіжні науковці свої дослідження переважно орієнтують на використання методів опитування з подальшим узагальненням отриманої інформації та формулюванні висновків, що дещо звужує практичну їх цінність та можливість перенесення на інші типи систем. Також акцентовано на важливості орієнтації інноваційної діяльності на конкурентів споживачів при розробленні стратегії розвитку.
24
Boiarynova, Кateryna Оlexandrivna. "Діагностика в оперуванні розвитком інноваційно орієнтованого підприємства в процесі функціонування: функціонально-параметричний підхід." European Journal of Management Issues 25, no. 2 (June 25, 2017): 55–63. http://dx.doi.org/10.15421/191708.
Full textAbstract:
Мета роботи – розробити методологічні положення функціонально-параметричного підходу до діагностики в оперуванні розвитком через центри відповідальності в процесі функціонування інноваційно орієнтованого промислового підприємства.
Дизайн/метод/підхід. В дослідженні використано функціонально-параметричний підхід, методи систематизації, конкретизації, абстрактно-логічний та причинно-наслідковий. Інформаційною основою дослідження стали монографічні праці та наукові публікації, Інтернет-ресурси.
Результати дослідження. Обґрунтовано доцільність застосування функціонально-параметричного підходу до діагностики в оперуванні розвитком інноваційно орієнтованого підприємства. Запропоновано трактування понять оперування розвитком та режим розвитку. Сформовано структуру завдань та наслідків оперування розвитком за функціональними центрами відповідальності. Запропоновано методологічні положення діагностики в оперуванні розвитком в процесі функціонування інноваційно орієнтованого підприємства на основі функціонально-параметричного підходу, які ґрунтуються на застосуванні показників рівня виконання економічних функцій й отримання економічної віддачі за динамікою результатів функціонування підприємства, передбачають функціональну залежність між діагностованими параметрами та включають комплекс діагностичних процедур.
Теоретичне значення дослідження. Розкрито трактування понять дослідження, запропоновано методологічні положення діагностики в оперуванні розвитком в процесі функціонування інноваційно орієнтованого підприємства.
Практичне значення дослідження. Практичним результатом застосування пропонованого підходу є поєднання управлінської та економічної діагностики, що дозволяє оперувати розвитком підприємства через центри відповідальності.
Оригінальність/цінність/наукова новизна дослідження. Новизна досліджень полягає в розробленні й обґрунтуванні методологічних положень функціонально-параметричного підходу до діагностики за оперування розвитком через центри відповідальності (забезпечення, відтворення, розширеного та інноваційного відтворення), відповідні функціонуванню інноваційно орієнтованого підприємства в режимі розвитку.
Перспективи подальших досліджень. Формування механізму оперування розвитком інноваційно орієнтованих підприємств в процесі функціонування.
Тип статті – теоретична.
25
Крамчанінова, М. Д., Н. В. Швець, and М. Ю. Паничок. "Стан кадрового забезпечення в контексті активізації інноваційного розвитку регіону." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 1(257) (February 10, 2020): 49–53. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-257-1-49-53.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню стану і проблемам кадрового забезпечення інноваційного розвитку на рівні регіону та пошуку шляхів його покращення. В рамках дослідження визначено взаємозв'язок між кадровим забезпеченням та інноваційною активністю підприємств Луганської області. Отримані результати свідчить про наявність замкнутого кола проблем та критичність ситуації у регіоні. Визначена необхідність втручання в неї держави з метою припинення відтоку інноваційно-активних кадрів з регіону, стимулювання переходу підприємств до інноваційного типу господарювання для забезпечення посткризового відновлення і розвитку економіки Луганської області.
26
Бушуєв, Сергій Дмитрович, Денис Антонович Бушуєв, Борис Юрійович Козир, and Вікторія Борисівна Бушуєва. "ЕРОЗІЯ КОМПЕТЕНЦІЙ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ ВПРОВАДЖЕННЯ ІКТ." Information Technologies and Learning Tools 76, no. 2 (April 22, 2020): 264–78. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v76i2.3365.
Full textAbstract:
У статті розглянуто структуру та функції механізмів розвитку та ерозії компетенцій в інноваційних проєктах упровадження інформаційно-коммунікаційних технологій. Визначено фактори розвитку та ерозії компетенцій та визначено модель оцінки компетентності та компетенцій щодо успішного впровадження інформаційно-коммунікаційних технологій на прикладі підготовки магістрів з управління проєктами та програмами. Запропоновано нову парадигму побудови моделі розвитку компетентності команди проєкту щодо створення та впровадження ІКТ, яка базується на балансі факторів розвитку компетенцій інноваційного проєкту та їх ерозії в процесі впровадження. Визначено три концепції еволюції компетенцій. Перша концепція визначається конвергентною схожістю компетенцій систем управління. Друга пов’язана з процесом формування нових компетенцій через наближення характеристик систем знань унаслідок взаємного руху одна до одної. Третя концепція забезпечується за рахунок визначення ступеня та міри подібності систем у стані «як є» з метою оцінки потрібних компетенцій для успішного управління інноваційними проєктами. Досліджено фактори розвитку та ерозії компетенцій в управлінні інноваційними проєктами впровадження ІКТ, що дозволяє адекватно реагувати на зміну профілю компетенцій інноваційних проєктів. За цих умов нова парадигма моделювання дозволяє проєктному менеджеру формувати ефективні програми набуття певних компетенцій членами команди та іншими зацікавленими сторонами. Запропонована модель факторів розвитку та ерозії системи компетенцій перевірена на прикладах, які підтвердили її адекватність та результативність. Наведені результати моделювання ерозії компетенцій у впровадженні проєкту розвитку системи дистанційного навчання за програмою «ЄвроМПМ». Водночас «зблоковані тижні» (Blok Week), які проводяться в м. Дортмунд, Німеччина. та в м. Києві на кафедрі управління проєктами Київського національного університету будівництва і архітектури в спільних групах міжнародних команд студентів, довели адекватність запропонованої моделі формування лідерства тих, що навчаються, з одночасною ерозією старих компетенцій.
27
Kolomiets, O. G., V. I. Mikhailovsky, and N. Ya Nalyvaiko. "Основні напрями збалансованого розвитку ІТ-сектору." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 4 (April 25, 2019): 53–56. http://dx.doi.org/10.15421/40290411.
Full textAbstract:
Визначено основні напрями комплексної програми збалансованого розвитку ІТ-сектору, потребу забезпечення її комплексного розвитку та збалансованої і стабільної роботи. З'ясовано, що до програми збалансованого розвитку варто віднести такі напрямки: ІТ-аутсорсінг; R&D центри; Стартапи; E-комерція; ІТ в державному управлінні; ІТ-інфраструктура; Кібербезпека. Рекомендовано заходи та механізми коротко- та довготермінового характеру розвитку науково-дослідних центрів і стартапів України. Визначено ресурси, необхідні для збалансованого і ефективного розвитку цих напрямків та оцінено прогнозовані результати (зростання обсягів бюджетних надходжень, зростання рівня інноваційних продуктів, вдосконалення національної інноваційної системи тощо). Досліджено, що максимальне спрощення процедури відкриття за кордоном певного типу операцій – це обґрунтована потребу повного і прозорого доступу вітчизняних підприємців до міжнародних онлайн торгівельних майданчиків. Досліджено процес удосконалення бізнес-середовища для гравців телекомунікаційного ринку України. Особливу увагу приділено аналізу загрози для України кібергшпигунства у сфері критичної інфраструктури (енергозабезпечення, водопостачання, транспорт).
28
Бучнєв, М. М., Н. О. Держак, and Р. В. Овчаренко. "Актуальні питання стратегічного управління пріоритетними напрямами розвитку регіону." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6(262) (December 23, 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-20-25.
Full textAbstract:
Розглянуто соціально-економічні проблеми розвитку регіону в умовах трансформаційних процесів, проблеми соціальної стабільності та розвитку населення, збереження навколишнього середовища. Визначені стратегічні напрями пріоритетного розвитку Луганської та Донецької області з урахуванням розроблених стратегій розвитку до 2027 року.
Глобальною метою соціально-економічного розвитку регіону є забезпечення повного матеріального добробуту та всебічного особистого розвитку населення регіону, що визначає стратегічні цілі та критерії за виділеними системами управління регіону.
Мета розробки стратегії розвитку регіону полягає в пошуку джерел ефективності та підвищення соціально-економічного розвитку регіону на основі зростання матеріального добробуту та всебічного особистого розвитку громадян.
Прогноз соціально-економічного розвитку регіону є складною науковою проблемою, яка до цього часу не доведена до оптимізації прийняття рішень на основі макроекономічних математичних моделей. Мета прогнозу полягає в науковому обґрунтуванні планів соціального та економічного розвитку регіону на основі поставлених глобальних цілей щодо соціальних нормативів якості життя населення та вибору раціональних варіантів, виходячи з наявних ресурсів. Запропоноване зниження податкового тиску та інституційне забезпечення є елементами механізму реалізації економічної стратегії.
Для забезпечення ефективності існування організації необхідно направляти фінансові потоки на розвиток тих напрямів, які є інноваційними. Також в рамках регіонального розширення слід дотримуватися диверсифікованих позицій, які включають в себе інноваційні рішення маркетингового, товарного, управлінського характеру, які дозволяють організації домогтися позитивних економічних результатів.
Залучення іноземних інвестицій в економіку регіону можливе за умови стабілізації економіки та фінансової системи, активізації євроінтеграційних процесів в Україні, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіону та привабливих умов ведення бізнесу.
29
Яценко, Г. "Інноваційний розвиток країн емерджентного типу." Економіст, no. 8 (310) (2012): 23–28.
Find full text
30
Блага, Вікторія, Віталій Благой, and Ірина Хорошилова. "НАУКОВІ ШКОЛИ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ІННОВАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 26 (June 26, 2021): 25. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.25.
Full textAbstract:
УДК 330.341.1; JEL Classification: O33
Мета: дослідити вплив наукових шкіл, що надають знання фундаментального характеру, на інноваційний розвиток будь-якої галузі господарства та визначити їх місце в інноваційному середовищі з точки зору національних інтересів. Методика дослідження: аналіз значення науки як специфічної галузі людської діяльності та оцінка місця наукових шкіл в інноваційному середовище країни – для обґрунтування актуальності теми, мети за завдань дослідження; методи системного аналізу – для обґрунтування існуючого опосередкованого впливу наукових шкіл на майбутній еволюційній або революційній розвиток техніки і технологій в країні. Результати дослідження: визначено, що саме освітянська наука не повинна бути безпосереднім виробником нового продукту ринку або нового практично використовуваного технологічного процесу. Саме сукупне знання суспільства, що кристалізується в науково-викладацькому середовищі, є основою виробництва конкурентоспроможної продукції і благополуччя суспільства в цілому. Так, абсолютно неможливо передбачити безпосередній економічний ефект від витрат на систему науки і освіти, неможливо навіть припустити кількість інновацій, яка зародиться саме завдяки функціонуванню системи. Наукова новизна: дістали подальшого розвитку функціональні особливості наукових шкіл, за рахунок включення опосередкованого впливу на майбутній еволюційній або революційній розвиток техніки і технологій в країні, що надає сучасні можливості прикладному сектору у виробництві і сприйняття нових технік і технологій. Практична значущість: визначено та обґрунтовано, що розвинена система освіти і науки є саме тим «інноваційним середовищем», без якого неможливе виробництво таких нових знань, які безпосередньо комерціалізуються і тим самим забезпечують не тільки конкурентоспроможність окремих корпорацій, але й є двигуном конкуренції між країнами. При цьому основною складовою частиною цього інноваційного середовища повинні бути наукові школи, здатні виробляти, зберігати і передавати знання в першу чергу фундаментального характеру.
31
Рідей, Н., T. Гоголь, В. Любарець, Ю. Земліна, and Н. Родінова. "ТЕРИТОРІАЛЬНІ ІННОВАЦІЙНІ КЛАСТЕРИ: СВІТОВІ ОРІЄНТИРИ / УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 418–28. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245193.
Full textAbstract:
Анотація. Досліджуються питання формування інноваційних кластерів на регіональному рівні з урахуванням практичного світового досвіду. На основі аналізу сучасних тенденцій розвитку національного господарства країн та окремих його складових у формі регіонів доведено необхідність застосування процесів поєднання виробництва з науковими установами і державними організаціями. Здійснений аналіз теоретичних підходів до використання економічної категорії «кластер» продемонстрував певну подібність думок фахівців, сприяв визначенню різноманіть підходів, на основі яких запропоновано авторське визначення кластера. Проведений аналіз класифікації кластерів дозволив окреслити класифікаційні ознаки та ідентифікувати можливі типи інноваційних кластерів. Дослідження особливостей і відмінностей кластерів від інших територіальних й адміністративних об’єднань дали змогу визначити їхні переваги і з’ясувати недоліки. Проаналізовано наукові підходи до особливостей, переваг і перспектив формування інноваційних кластерів, головною рушійною силою яких для соціально-економічних систем регіонів є динамічність, адаптивність і синергія. Систематизовано передумови формування інноваційних кластерів на рівні регіону. Аналіз досвіду розвинутих країн світу з практики кластерізації економіки дозволив виділити три географічно обумовлені центри розвитку інноваційних кластерів та історично сформовані моделі їх формування. Докладний аналіз останніх дав змогу визначити їхні основні характеристики, типові риси, охарактеризувати особливості використання в певних країнах світу. Досліджено кількісні характеристики наявних інноваційних кластерів у високорозвинутих країнах за галузевою специфікою. На підставі аналізу наявних стратегій розвитку певних областей країни надано характеристику стану формування і розвитку кластерних моделей у певних галузях національного господарства. Визначено наявні перешкоди активному інноваційному розвиткові регіонів країни, як висновки рекомендовано застосування італійської моделі, що характеризується мінімальними перешкодами до впровадження. Ключові слова: кластер, інновація, розвиток, регіони, синергетичний ефект, кластерні моделі. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 2; бібл.: 23.
32
D.S., Malchykova, Molikevych R.S., and Saf’yanyk I.S. "IMITATION AND GAME STEM TECHNOLOGIES AND PRACTICES IN LESSONS OF NATURAL AND MATHEMATICAL CYCLE." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Geographical Sciences, no. 14 (July 22, 2021): 79–86. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-7391/2021-14-9.
Full textAbstract:
The article characterizes the main aspects of STEM-education: the development of critical thinking, integrated learning, active communication of all participants in the learning process, non-standard and innovative approaches and directions of STEM-education development. Its active introduction in teaching natural sciences and mathematics of secondary schools, especially the use of STEM-technologies in teaching. A well-organized, good STEM lesson is, first of all, a coordinated and motivated learning process, where each activity is of special interest and is accessible and understandable for students. To develop this type of training, the teacher must first think in a non-standardized and comprehensive way, experiment and usually constantly improve themselves to achieve the desired result. When designing a quality lesson in STEM format, special attention should be paid to the peculiarities of its creation and organization, namely: all students should form a single joint mechanism of interaction and be actively involved in the productive solution of real situations or problems; it is advisable to invite students to develop their own demonstration models or prototypes; in order to achieve the set goal and produce a truly high-quality innovative product, it is important to work effectively in a team that will work as a single coordinated mechanism, where each of the participants has a task. Following the path of innovative development, the teacher first of all diversifies his pedagogical approach to the presentation of educational material and expands the possibilities of its perception and assimilation by students.Innovative integrated approach to teaching is one of the ways that combines both STEM elements and non-standard forms of presenting information to students. Educational sites, simulation simulators, modern virtual laboratories such as: “VirtuLab”, laboratory – “GoogleSites”, online laboratories “GoLab / Graasp” and interesting, interactive, worksheets: “Liveworksheets” are highly effective in conducting STEM-classes. allowing students to conduct virtual exciting and cognitive experiments in physics, geography, chemistry, biology, ecology and other subjects, in three-dimensional and two-dimensional spaces. STEM-educational space is multidisciplinary, competence-oriented and provides the formation of a unique set of cognitive and social skills, in particular: the ability to identify, pose and solve problems, interact with others in different social and cognitive situations, critically evaluate events and phenomena, motivate and move common goal, etc.Key words: STEM-education, STEM-training, STEM-competencies, STEM-lesson, STEM-games. Стаття характеризує основні аспекти STEM-освіти: розвиток критичного мислення, інтегро-ваного навчання, активного спілкування всіх учасників освітнього процесу, нестандартних та інноваційних підходів та напрямків розвитку природничо-математичної освіти. Активне впровадження STEM-технологій у навчанні перш за все забезпечує злагоджений та мотивований про-цес навчання, де кожна діяльність викликає особливий інтерес та є доступною та зрозумілою для учнів. Щоб забезпечувати такий тип навчання, викладач повинен спочатку мислити нестандартизовано і всебічно, експериментувати і, як правило, постійно вдосконалюватись для досягнення бажаного результату. При розробці якісного уроку у форматі STEM особливу увагу слід звернути на особливості його створення та організації, а саме: усі учні повинні формувати єдиний спільний механізм взаємодії та брати активну участь у продуктивному вирішенні реальних ситуацій чи про-блем; доцільно запросити студентів розробити власні демонстраційні моделі чи прототипи; для досягнення поставленої мети та виробництва справді якісного інноваційного продукту важливо ефективно працювати в команді, яка працюватиме як єдиний злагоджений механізм, де кожен із учасників має своє завдання. Рухаючись шляхом інноваційного розвитку, учитель насамперед урізноманітнює свій педагогічний підхід до викладу навчального матеріалу та розширює можливості його сприйняття та засвоєння учнями. Інноваційний інтегрований підхід до навчання - один із способів, що поєднує як елементи STEM, так і нестандартні форми подання інформації учням. Навчальні сайти, імітаційні тренажери, сучасні віртуальні лабораторії, такі як: «VirtuLab», лабораторія –«GoogleSites», онлайн-лабораторії «GoLab / Graasp» та цікаві, інтерактивні робочі аркуші («Liveworksheets») дуже ефективні у проведенні STEM-класів. Вони дозволяють учням проводити віртуальні захоплюючі та когнітивні експерименти з фізики, географії, хімії, біології, екології та інших предметів, у тривимірних та двовимірних просторах. STEM-освітній простір мультидисциплінарний, орієнтований на компетентністний підхід і забезпечує формування унікального набору когнітивних та соціальних навичок, зокрема: здатність виявляти, ставити та вирішувати проблеми, взаємодіяти з іншими в різних соціальних і пізнавальних ситуаціях, кри-тично оцінювати події і явища, мотивувати та рухатися до спільної мети тощо.Ключові слова: STEM-освіта, STEM-навчання, STEM-компетентності, STEM-урок, STEM-ігри.
33
Vasylchak, S. V., M. V. Kunytska-Ilyash, and M. P. Dubyna. "Використання криптовалют в сучасних економічних системах України: перспективи та ризики." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 76 (March 4, 2017): 19–25. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7604.
Full textAbstract:
Досліджено розвиток та використання в Україні інноваційних технологій розрахунків, а саме криптовалюти. Проаналізовано особливості функціонування криптовалют у світових платіжних системах. Криптовалюта як абсолютно інноваційний платіжний інструмент в сучасних умовах розвитку комп’ютерних технологій, значно інтегрується у повсякденне життя людей, тому питання розвитку та використання цього платіжного засобу в Україні набуває особливого значення. Відбувається це на фоні кризи вітчизняної банківської системи, нестабільності національної валюти, мінливого курсу валют та інших труднощів, які постають перед економічними суб’єктами. Однак, поряд з перевагами, криптовалюта має також і певні недоліки, які стримують її розвиток та використання в Україні. Аналіз недоліків здійснений в даній статті. Дослідження міжнародної практики використання криптовалюти свідчить про те, що у світі неоднозначно ставляться до її впровадження в обіг, а пояснюється це в першу чергу новизною даного платіжного інструменту та відсутністю єдиного визначення категорії «криптовалюта», яка б розкривала її економічну сутність. Основним об’єктом дослідження в даній статті є bitcoin. Bitcoin успішно виконує функцію грошей у відносинах, які виникають в процесі суспільного виробництва між людьми по всьому світу. Передача bitcoin здійснюється безпосередньо між платником та отримувачем через децентралізовану (пірингову р2р) мережу. У цій схемі передачі біткоїнів немає посередників, які зазвичай встановлюють свої правила, мають змогу блокувати та обмежувати. Сьогодні Bitcoin – сучасна цифрова валюта, яка чудово підходить для розрахунків в мережі Інтернет. Також розглянуто питання інвестицій у реальний сектор економіки за допомогою криптовалют, використання в економіці країни та спроби їх регулювання. Сьогодні в світі налічується близько 1,6 тис. віртуальних валют. Понад 600 серед них є активними, а ринкова вартість 30 валют понад 1 млрд дол. США. Bitcoin залишаються найпоширенішими та найдорожчими, вони не випускаються центральними банками і не залежать від грошово-кредитної політики держави. Їхня максимальна кількість лімітована, а тому інфляція їм не загрожує.
34
Кінах, Неля. "ПРОЄКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВУ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ." Professional Pedagogics 2, no. 23 (December 20, 2021): 119–24. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.23.119-124.
Full textAbstract:
Неперервність педагогічної освіти педагогів безпосередньо впливає на формування та розвиток їхньої педагогічної майстерності загалом, і професійної підприємливості зокрема. В останні роки означена проблема особливо потребує своєчасного та неперервного коригування, яке викликане ще й тим, що саме вчителя початкової школи вважають первинним реалізатором державної політики у площині розвитку і формування майбутнього покоління. Значущість формування інноваційних та підприємницьких якостей сучасного педагога підкреслюється тим, що в Україні, за останні роки, з’явилась велика кількість спеціалізованих гімназій та шкіл, зокрема приватної форми власності, які спрямовані на активне та неперервне впровадження новітніх педагогічних технологій, пошук нових підходів до якісної підготовки молодого покоління до подальшого навчання, адаптації у суспільстві.
35
Величко, Олександр Федорович, Дмитро Анатолійович Гриб, Борис Олексійович Демідов, Михайло Іванович Луханін, Олександр Васильович Турінський, and Ігор Борисович Чепков. "Проблемні аспекти і критичні ситуації концептуального характера, що виникають під час формування національних воєнних стратегій, стратегічному плануванні та реалізації складних систем і технологій військового призначення." Озброєння та військова техніка 30, no. 2 (February 4, 2022): 3–15. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2021.2(30).3-15.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблемні аспекти та критичні ситуації концептуального характеру, що виникають на сучасному етапі розвитку збройних сил та їх систем озброєння. Проводиться аналіз передового досвіду провідних країн світу для розв'язання тупикових ситуацій, які стримують подальший розвиток та застосування високотехнологічних і наукомістких складних систем і технологій військового призначення.Виходячи з положень національних воєнних стратегій і коаліційних стратегій союзних країн сформульовані питання інноваційного розвитку збройних сил та їх систем озброєння з урахуванням прогнозованих ресурсних обмежень. Наводяться приклади подальшого розвитку озброєння та військової техніки (ОВТ) за деякими напрямками, такими, як безпілотні літальні апарати і пілотовані літаки, а також за інноваційними пропозиціями щодо розвитку ОВТ і проблем-них питань, трансформації відповідних ключових і керівних документів, формування низки інтегруючих концепцій, ролі науково-технічного і технологічного набутку в рамках підготовки до ведення війн нового типу.
36
Rudevska, Viktoria. "ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЙ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ЧИННИКИ ЙОГО ОЦІНЮВАННЯ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 2(22) (2020): 18–30. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-2(22)-18-30.
Full textAbstract:
У статті досліджено наукові підходи до визначення сутності економічного зростання. У процесі аналізу виявлено, що в науковому середовищі існує плюралізм у трактуванні економічного зростання та відсутнє чітке розмежування понять «економічне зростання» та «економічний розвиток». Розглянуто історичний розвиток теорій економічного зростання, що свідчить про підвищення ролі економічного зростання в процесі формування сучасних концепцій розвитку держави. У дослідженні обґрунтовано авторське трактування економічного зростання як пріоритетної цілі держави. Наведено дослідження наукових підходів до визначення чинників оцінювання економічного зростання та акцентовано на різність трактувань в економічній науковій літературі. Важливо, що економічне зростання може бути як позитивним, так і негативним. Сформовано головні принципи та типи економічного зростання.Розгляд еволюції теорій економічного зростання показав адаптацію різних підходів до інноваційних змін в економіці.
37
Afanas’еva, Lyudmila, and Alona Kuznetsova. "Інтеркультурна модель як інноваційний чинник розвитку міжкультурної інтеграції міста." Sociological studios, no. 1(6) (May 17, 2018): 6–10. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2015-01-06-10.
Full textAbstract:
У статті йдеться про те, що Рада Європи разом із групою пілотних міст запустила амбітну ініціативу щодо розвитку підходу до інтеграції різних спільнот, що стосується дефіциту згуртованості, та пропонує новий шлях – програму «Інтеркультурні міста». У ході дослідження виявлено, що міста можуть отримати величезну користь із різноманітних навичок, підприємництва й креативності, пов’язаних із розмаїттям, тим самим полегшуючи міжкультурну взаємодію та співтворчість. Особливу увагу приділено розробці інтеркультурної моделі полікультурного міста як успішного чинника міжкультурної інтеграції його соціокультурного простору.
38
ЗАМРОЗЕВИЧ-ШАДРІНА, Світлана. "РОЛЬ ТВОРЧОГО ПЕДАГОГА В РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ." Acta Paedagogica Volynienses 2, no. 1 (April 14, 2022): 68–72. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.11.
Full textAbstract:
Статтю присвячено вивченню актуальної проблеми розвитку освітніх інновацій, а також діяльності творчого педагога. У статті проаналізовано завдання, які ставить перед собою інноватика. Зазначено, що загальним завданням інноваційного навчання є формування готовності особистості до динамічних змін у соціумі за рахунок розвитку здібностей до творчості, різноманітних форм мислення, а також здатності до співробітництва з іншими людьми. Інноваційна педагогічна діяльність – це цілеспрямована педагогічна діяльність, заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду та спрямована на зміну й розвиток навчально-виховного процесу з метою отримання нових знань, формування якісно іншої педагогічної практики, а також досягнення вищих результатів, а її продуктами є нововведення, які якісно змінюють освітню систему, визначають її подальший розвиток. Розкрито способи та результати оновлення педагогічних систем на різних рівнях. Установлено, що інноваційна педагогічна діяльність може здійснюватися і в традиційних навчальних закладах, і в закладах нового типу різними способами, виконувати різні функції. Педагогічний процес розглядається як спільна творчість (співтворчість) педагога й вихованців у ситуації педагогічної взаємодії, у процесі якої відбувається педагогічне перетворення людини, а творчість є провідною рисою особистості сучасного педагога-інноватора. Приділяється увага причинам небажання змінювати стиль діяльності педагогів, а також способам формування активного творчого середовища. У статті обґрунтовано, що значним поштовхом до розвитку освітніх інновацій має стати новий погляд на моніторинг якості освіти, за яким базисом оцінки ефективності освіти має бути не успішність та якість знань, а особистість учасника освітнього процесу.
39
КОНОНОВА, О. Є. "ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ НА БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 95–100. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/232999.
Full textAbstract:
Мета. Метою даного дослідження виступає систематизація та оцінка характеру впливу проблем впровадження інноваційних стратегій розвитку на будівельних підприємствах. Методика. Розробка авторського підходу щодо оцінки складу та рівня впливу вказаних проблем передбачає використання: методу дерева рішень (приймається рішення стосовно вибору дій у разі отримання певних вихідних даних); методу систематизації (класифікуються вхідні та вихідні дані стосовно типу, складу проблем впливу); методу послідовного включення та виключення змінних (змінними є проблеми, які вводяться в оціночний комплекс і виключаються з його складу у разі втрати актуальності впливу); балового методу (оцінка впливу за балами (від 1 (мінімальне значення впливу) до 10 (максимальне значення впливу))). Результати. Здійснено огляд основних наукових підходів стосовно оцінки проблем впровадження інноваційних стратегій розвитку на будівельних підприємствах. Встановлено, що більшість із вказаних підходів не передбачають пряму оцінку складу проблем, їх застосовують переважно в цілях вивчення характеру впливу на стан впровадження інноваційних стратегій розвитку (в тому числі в розрізі функціонування будівельних підприємств). Розроблено авторський підхід, який дає змогу оцінювати склад проблем впливу на постійний динамічній основі та визначати їх дію на стан впровадження інноваційних стратегій розвитку будівельних підприємств. Керуючись методичним підходом проведено виявлення та оцінку проблем зазначеної категорії, серед яких виділено: ресурсну, організаційну, інвестиційну, кадрово-технологічну, законодавчу та контрольну проблеми. Наукова новизна зазначеної схеми оцінки полягає в тому, що вперше для цілей оцінки складу та рівня проблем впливу використано інтегровану комбінацію методу дерева рішень та математичного методу послідовного включення та виключення змінних, який дозволяє в рамках існуючих вхідних даних, умов розвитку досліджуваних суб’єктів оцінити характер вихідних даних змінних, і прийняти рішення стосовно їх дії на стан об’єктів (результату впровадження інноваційних стратегій розвитку). Практична значимість результатів дослідження полягає в тому, що авторська методика оцінки можуть бути використані вітчизняними будівельними підприємствами для здійснення виявлення та аналізу впливу проблем впровадження інноваційних стратегій розвитку.
40
Prymak, O. "Зв'язок STEM-освіти з бізнес-школами в США як перспективний засіб модернізації освіти." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 45, no. 3 (November 10, 2020): 11–17. http://dx.doi.org/10.37203/10.37203/kibit.2020.45.02.
Full textAbstract:
В статті обґрунтовано ідею, що STEM-освіта популяризується урядом з кожним роком дедалі більше через прийняття певних концепцій та стратегічних планів на майбутнє як в Україні, так і за кордоном. Проте STEM, як певний тип інтегрованих навчальних програм в США, було започатковано та активно підтримується не лише державними, а й бізнесовими структурами з метою розвитку країни та підприємницької діяльності. Проаналізовано та визначено досвід взаємодії бізнес-структур та закладів освіти США через залучення та пропагування освітніх програм STEM. Висвітлено, що це стосується не тільки ІТ-спеціалістів у високотехнологічних галузях, а й загалом економічно-активного населення, адже інноваційні технології стимулюють розвиток інформаційного суспільства. Особливу увагу приділено інтеграції бізнес-шкіл та студентів STEM-спеціальностей, як перспективному засобу модернізації освіти в Україні. Виділено й описано програми, що які підтримуються та заохочують активну молодь до здобуття інноваційної освіти, в тому числі й у бізнес-структурах. Простежено, що одним із найважливіших аспектів STEM-навчання є формування конкурентноспроможного фахівця у будь-якій галузі, здатного мислити критично, абстрактно й алгоритмічно. Визначено, що оновлені STEM-програми спрямовані на формування компетентностей, які є найбільш актуальними на ринку праці. Підкреслено актуальність питання інтегрованої освіти, що й досі залишається недостатньо дослідженим у нашій країні, тому українські вчені намагаються перейняти американський досвід упровадження інновацій в освіті. Виокремлено особливості інтегрованого навчання, в якому американські вчені вбачають майбутнє освіти та інноваційного бізнесу загалом. Зазначено, що зарубіжний досвід популяризації STEM може бути основою для проектування програм упровадження технологій інноваційного навчання в Україні, так як загальновідомо, що питання STEM-навчання залишаються недостатньо дослідженими в нашій країні.
41
Салівончик, І. М. "СТРУКТУРНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІСОВИХ ПІДПРИЄМСТВ." Підприємництво і торгівля, no. 27 (November 17, 2020): 68–71. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-12.
Full textAbstract:
У статті розглянуто загальні напрями та методи фінансової діяльності лісових підприємств, представлено комплекс модернізованих заходів, що забезпечують розвиток економіки. Модернізація лісових підприємств включає у себе ефективну податкову систему, достатні обсяги інвестування. Нині переважна більшість технічного устаткування лісових підприємств є застарілою, що потребує негайного оновлення новітніх технологій та якісного обладнання. Це дасть змогу бути конкурентоспроможним у ринкових умовах, збільшити ринки збуту, що, своєю чергою, дасть змогу підвищити фінансові результати. Загалом модернізація будь-чого базується на якісній еволюції, переході від традиційного до сучасного, оновленні відповідно до вимог сьогодення. Конкурентоспроможність продукції підприємства є важливим чинником створення необхідних умов для проведення модернізації. Тому конкурентоспроможність продукції – це сукупність її якісних, споживчих властивостей, що становлять інтерес для споживача, відрізняють її від іншого товару-аналога та дають змогу конкурувати на конкретному ринку збуту. Відомо, що конкурентоспроможність продукції залежить від низки чинників, що впливають на пріоритетність вибору і визначають обсяг їх реалізації на певному ринку. Для прискорення модернізації лісових підприємств потрібне здійснення заходів, спрямованих на концентрацію інвестиційних ресурсів для реалізації їхніх інвестиційних та інноваційних програм і проєктів. Вони повинні бути спрямовані на технічне переоснащення тих виробничих підрозділів підприємств, які є визначальними у виготовленні продукції з інноваційним наповненням. Структурна модернізація та зростання національної конкурентоспроможності належать до головних пріоритетів соціально-економічного реформування України. Модернізація підприємств повинна здійснюватися з урахуванням зовнішнього попиту на відповідні товари та послуги. Відповідно, це дасть змогу повернути втрачені та захопити нові ринки збуту через задоволення їх попиту на інноваційну продукцію. Вистояти і випередити конкурентів – це діяти зовсім по-іншому, а саме за допомогою модернізації виробничої діяльності на основі інновацій.
42
Крикунова, В. М., and А. С. Карнаушенко. "МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДІЖНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 3 (November 9, 2020): 76–85. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.10.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості оцінки ефективності фінансування інноваційної діяльності молодіжного підприємництва. Авторами запропоновано використовувати показники трьох груп із метою більш якісної оцінки економічної ефективності фінансування. У дослідженні визначено найбільш вагомі критерії оцінки ефективності фінансування інноваційної діяльності молодіжних підприємств, які повинні віддзеркалювати економічну доцільність тих чи інших альтернативних джерел. Доведено, що на ефективність фінансування інноваційної діяльності молодіжних підприємств впливає оптимальність співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел. Аналізуючи ефективність залучення додаткових грошових коштів, виявлено, що на нього впливають кількісні та якісні фактори. Встановлено, що головним фінансовим інструментом політики стимулювання інноваційного розвитку молодіжних підприємств є використання коштів державного бюджету, а основним показником, який визначає рівень відповідності науки завданням інноваційного розвитку економіки, є наукоємність ВВП.
43
КОРЖ-УСЕНКО, Л. В., and О. Л. СИДОРЕНКО. "ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ У СВІТОВОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 4 (April 19, 2022): 114–21. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.17.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розкриттю тенденцій та особливостей розвитку недержавної вищої школи у світовому вимірі. На основі історіографічного аналізу з’ясовано ступінь розробленості вибраної проблеми та підтверджено, що розвиток недержавного сектору вищої школи належить до сучасних трендів глобального ринку освітніх послуг. З використанням термінологічного аналізу уточнено ключові поняття дослідження. Завдяки ретроспективному аналізу еволюції світового освітнього простору представлено історичні аспекти розвитку недержавних закладів вищої освіти у ХХ столітті. За допомогою синхронного аналізу перебігу інноваційних процесів у світовому освітньому просторі розкрито регіональні та сутнісні особливості розвитку недержавного сектору вищої школи у різних країнах світу. Методом синтезу узагальнено основні переваги та недоліки недержавних закладів вищої освіти у світовому вимірі на початку ХХІ століття. Показано домінування недержавного сектору вищої освіти за кількісними характеристиками та якістю освітніх послуг. Охарактеризовано типи закладів вищої освіти недержавного сектору, розповсюджених у різних країнах світу. Окреслено особливості елітних приватних університетів та вищих шкіл, спрямованих на масовізацію освіти. Розкрито значення позитивного досвіду високорозвинених країн під час розроблення освітніх моделей у різних країнах світу. Розкрито посилення таких тенденцій у розвитку недержавної вищої школи на початку ХХІ століття, як: лібералізація, демократизація, модернізація університетської автономії, диверсифікація, елітаризація, комерціалізація, інтеграція, міжнародна координація. На підставі методу узагальнення представлено результати, висновки та перспективи розроблення вибраної проблеми.
44
Портян, М. О. "ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 48 (2020): 85–95. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.08.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження пов’язана з тим, що у зв’язку з упровадженням інновацій у заклади дошкільної освіти, слід готувати майбутнього вихователя з урахуванням інноваційного потенціалу ігрових технологій. Мета статті – теоретично обґрунтувати та з’ясувати значення інноваційного потенціалу ігрових технологій у процесі підготовки майбутніх вихователів. З метою реалізації визначеної мети були використані загальнонаукові методи, такі як: аналіз, синтез, систематизація наукових джерел, концептуалізація теоретичних знань для формулювання основних положень роботи. У статті доведено, що організація навчання на основі гри у контексті вивчення дисципліни «Педагогіка» є одним із інноваційних підходів до навчання студентів у закладі вищої освіти. Виконуючи різноманітні функції (задоволення, навчання, вправи, розвитку, виховання, естетизації, соціалізації, комунікації, самореалізації, діагностування, корекції, терапії), ігрові технології в освітньому процесі дозволяють формувати у майбутніх фахівців компетентності різного виду. Змістовне наповнення дисципліни «Педагогіка» було спрямоване на реалізацію таких етапів готовності до інноваційної діяльності, як: мотиваційний (активізація дій майбутніх вихователів із опанування та засвоєння ними необхідних для майбутньої діяльності знань, створення необхідних умов для прояву їх креативності); змістовий (усвідомлення, аналіз, творче переосмислення основних положень, що характеризують процеси впровадження та використання інноваційних технологій в освіті, їх призначення та специфіку); діяльнісний (як віддзеркалення набутих майбутніми вихователями компетентностей та досвіду використання нових ідей, форм, методів, прийомів, технік, технологій, що є найбільш придатними та ефективними для досягнення поставленої мети); рефлексійний (сприяння відкритості до нових освітніх ідей, процесу формування адекватної самооцінки індивіда на основі завдань, передбачених спецкурсом; супровід та корекція індивідуального стилю дій студента).
45
Lytovchenko, I. V. "Особливості функціонування соціального інституту освіти в інформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз." Grani 19, no. 2 (January 28, 2016): 121–25. http://dx.doi.org/10.15421/1716034.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню особливостей соціального інституту освіти в інформаційному суспільстві. Показано, що становлення і розвиток інформаційного суспільства, яке базується на інформації, знаннях та інноваційних технологіях як основних соціально-культурних цінностях, потребує якісного підвищення людського інтелектуального потенціалу, і тим самим обумовлює її важливість у суспільному розвитку. Автор статті відзначає, що трансформація освіти як соціального інституту в Україні відповідно до вимог інформаційного суспільства передбачає процеси інформатизації освіти, головним завданням якої є створення єдиного інформаційно-освітнього середовища. Процеси інформатизації освіти сприяють реалізації таких важливих її завдань, як формування й розвиток компетентності, світогляду, творчого мислення тощо. Показано, що сучасні інформаційні технології є основою процесу інформатизації освіти, реалізація якого передбачає: підвищення ефективності навчального процесу на основі його індивідуалізації та інтенсифікації, покращення якості навчання за допомогою більш повного використання доступної інформації, досягнення необхідного рівня професіоналізму в оволодінні засобами інформаційно-комунікаційних технологій, інтеграцію різноманітних видів діяльності в межах єдиної методології, що ґрунтується на використанні інформаційних технологій, підготовку всіх учасників навчального процесу до умов життєдіяльності в інформаційному суспільстві тощо.
46
Shaporenko, Olga, and Lyudmila Parshchenko. "ІННОВАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, no. 2 (November 8, 2018): 12–19. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0202.
Full textAbstract:
Перехід від індустріального до інформаційного суспільства, так званого «суспільства знань», провокує формування нового типу економіки, заснованої на знаннях, де процеси створення та розподілення знань стають ключовими. В наш час знання вже є капіталом і головним ресурсом держави. Зміна соціальних орієнтацій провокує спрямування акценту на кожну окрему особистість, як основну соціальну цінність. Вибір інноваційного типу розвитку, створення та впровадження наукових технологій, постійно зростаюча роль інформації та знань у соціально-економічному розвитку держави призводять до підвищення попиту на висококваліфікованих фахівців. Крім того, формування інноваційної моделі розвитку суспільства розширює коло функціональних особливостей системи вищої освіти в напрямку поєднання функції передачі накопиченого суспільного досвіду, знань та навичок зі сприянням у розробці нових наукових ідей, технічних рішень і технологічних процесів та підготовкою фахівців нового рівня, які відзначаються розвинутими аналітичними та професійними здібностями. Вища школа покликана стати центром формування інноваційного середовища, що забезпечить спрямованість професійної підготовки на формування готовності майбутніх фахівців до інноваційної діяльності. Враховуючи вище зазначене, у статті проаналізовано правове поле, у якому функціонує система освіти нашої держави, виокремлено класично-управлінські моделі, що можуть бути реалізовані у процесі вирішення нагальних управлінських проблем сьогодення, а також міжнародний досвід, пов’язаний із питанням дослідження інноваційної складової менеджменту освітою. Підкреслено важливість застосування принципу інноваційності для вдосконалення професійної компетентності керівника ВНЗ. У статті розглянуто проблему формування й удосконалення професійної компетентності управлінських кадрів завдяки моделюванню їхньої діяльності. Запропоновано діяльність вищого навчального закладу розглядати як єдину цільову програму. Визначено основні напрямки інноваційного управління, цілі внутрішніх підсистем діяльності вищих навчальних закладів, розкрито їх структурні складові та функції управління освітньою діяльністю.
47
Polinkevych, Oksana. "АДАПТИВНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ У БІЗНЕС-СТРУКТУРАХ В УМОВАХ COVID-19." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 173–82. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0216.
Full textAbstract:
В умова Індустрії 4.0 та посилення пандемій виникає необхідність у бізнес-структур до розробки нових підходів щодо ведення бізнесу, які б допомогли їм уникнути негативних проявів тих чи інших процесів. Адаптивний механізм управління змінами у бізнес-структурах містить елементи систем Індустрія 4.0, управління змінами, управління наслідками COVID-19. У статті зазначено, що адаптивний механізм управління є сукупністю інструментів, методів та важелів, які забезпечують адаптацію внутрішнього середовища функціонування бізнес-структур до зовнішніх, які спричинені Індустрією 4.0 та наслідками пандемії COVID-19. Він містить такі основні блоки, як: інструменти, важелі, методи, принципи, парадигму розробки, передумови формування, нормативно-правове забезпечення. В механізм включено три окремих механізми: управління наслідками COVID-19, елементами Індустрія 4.0, елементами змін у бізнес-структурах. Головним елементом, який узгоджує всі ці механізми, що можуть існувати окремо, є адаптивний блок. Адаптивний блок передбачає узгодження впливу таких чинників адаптації бізнес-структур, як: чинники, що залежать від рівня розвитку технологій, пов’язані з виробничим, інвестиційно-інноваційним, ресурсним, кадровим потенціалами, залежать від зовнішнього середовища. Управління змінами має відбуватися з урахуванням факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Причому важливим є визначення адаптивного паритету рівноваги, максимального задоволення інтересів громади, менеджменту, інвесторів та персоналу. Адаптивний механізм має спиратися на принципи соціальної відповідальності, системності, динамічності, комплексності, орієнтуватися на інноваційний шлях розвитку, дотримувати баланс інтересів стейкхолдерів, підтримувати рівновагу між споживанням і відновленням природних ресурсів, розглядати альтернативність варіантів розвитку, дотримуватися паритету між ступенем ризику й очікуваними результатами. Адаптивний механізм управління змінами у бізнес-структурах містить такі загальні елементи, як суб’єкт та об’єкт, джерела змін, процесна складова, ключові структурні елементи. Слід зазаначити, що в структурі більшості механізмів значне значення відводиться стратегічному та антикризовому потенціалам бізнес-структур, які спроможні адаптивно реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ.
48
ВОЗНЯК, Володимир, and Леся ВОЙТКІВ. "ІННОВАЦІЇ В ОСВІТІ: ДІАЛЕКТИКА ЯКІСНИХ ЗМІН." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 41 (March 1, 2021): 39–54. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.3.
Full textAbstract:
Мета роботи. У статті інновації в освіті аналізуються крізь призму діалектики кількісних і якісних змін з метою визначити умови, за яких подібні інновації здатні виводити освіту на новий, більш високий рівень, розв’язуючи ті суперечності, що накопичилися в ній. Методологія. Засо- бом реалізації поставленої мети є діалектика як логіка й теорія пізнання, зокрема закон взаємного переходу якісних і кількісних змін, а також логіка розрізнення сфер буття, сутності й поняття. Наукова новизна. Уперше у вітчизняній філософській і педагогічній літературі природа освітніх інновацій проаналізована в контексті адекватного розуміння взаємозв’язку кількісних і якісних змін, тим самим стають зрозумілими умови реалізації перериву поступовості й перехо- ду до нового заходу. Інноваційні зміни самі по собі належать до сфери наявного буття, де відбувається лише «перехід». На рівні ж сутності панує рефлексія як видимість одного в іншому, присутність одного в іншому, внутрішній зв’язок. Розвиток як такий (включаючи розвиток освіти) здійснюється на рівні «поняття» як вільної єдності буття й сутності. Тим самим стверджується, що самі по собі інноваційні процеси, узяті абстрактно, не ведуть до сутнісних перетворень, але освітні інновації можуть їм сприяти, рівним чином як і пере- шкоджати. Тому суть справи не у впровадженні різноманітних інновацій, а у розв’язанні існуючих суперечностей. Виснов- ки. Адекватне теоретичне розуміння діалектики якісних та кількісних змін здатне орієнтувати педагогічне мислення на пошуки таких інновацій, що призводять до розв’язання супе- речностей, що накопичились у вітчизняній системі освіти. Гонитва за «новизною», «інноваційними технологіями» жодною мірою не сприяє оздоровленню освіти, проте здатна істотно вводити в оману як реальних учасників освітнього процесу, так і чиновників, що здійснюють управлінську діяльність у цій сфері.
49
Дубель, М. В. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СВІТОВУ ЕКОНОМІКУ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 7 (June 29, 2021): 17–26. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.7.2.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості розвитку цифрових платформ та їх вплив на світову економіку. У роботі надається аналіз підходів до визначення терміну «цифрова платформа» та визначено, що у основі цифрових платформ лежать механізми алгоритмізації, взаємовигоди сторін, наявність єдиного інформаційного середовища та ефект у вигляді зниження транзакційних витрат. Цифрові платформи можна класифікувати за рядом ознак, наприклад, за призначенням (транзакційні, інноваційні, інтегровані, інвестиційні) та за рівнем централізації (децентралізована, централізована, гібридна). У роботі виявлено зміни у складі компаній-лідерів за рівнем капіталізації, серед топ-10 у 2020 році вісім з них є платформного типу. У статті також надається аналіз популярності цифрових платформ у залежності від кількості відвідувань в місяць. На основі аналізу розміщення ста найбільших цифрових платформ було виявлено цифровий розрив – близько 95 відсотків провідних платформ знаходяться у Північній Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Отже, окрім переваг у вигляді зниження витрат та збільшення рівню спільного користування, цифрові платформи несуть певні ризики для світової економіки. Однак, за умови подолання «цифрового розриву», розробки актуальної нормативно-правової бази, ефективній роботі антимонопольних комитетів, цифрові платформи можуть посприяти розвитку світової економіки.
50
Алєксєєва, Світлана. "ДИЗАЙН І ПІДПРИЄМНИЦТВО: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПІДГОТОВКИ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ДИЗАЙН-ОСВІТИ." Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент, no. 15 (March 2, 2020): 57–71. http://dx.doi.org/10.37041/2410-4434-2020-15-4.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз основних ознак поєднання дизайну і підприємництва. Визначено особливості підприємницької діяльності в дизайні як процесу становлення самобутніх молодих творців інноваційних ідей і проєктів, авторів неординарних методик і технологій, винахідників нових способів і шляхів розвитку суспільства. Відповідно до кваліфікаційної характеристики професії визначені основні професійні функції дизайнера, систематизовані різні типи підприємців у сфері дизайну. Креативні та інноваційні творчі ідеї трансформуються підприємцями у сфері дизайну в стійкі бізнес-моделі, впроваджуються різні новаторські підходи. Сьогодні можна визначити широке коло підприємців культурного сектору, які ведуть діяльність за широким спектром напрямів у галузі культури та мистецтва, зайняті в різних галузях креативної індустрій. Розкрито проблеми і перспективи підготовки майбутніх дизайнерів до підприємницької діяльності, окреслені напрями подальших пошуків. Методологічною основою підготовки дизайнерів на сьогодні постає «трикутник» основних функцій сучасного дизайну: соціально-культурної, утилітарно-споживчої і естетично-підприємницької. Підприємці у сфері дизайну повинні мати широкий світогляд, високий інтелектуальний потенціал і рівень культури, здатність до самовдосконалення, вміння творчо підходити до вирішення проблем та обирати оптимальні варіанти рішень. Все це має бути впроваджено в освіту дизайнерів.