To see the other types of publications on this topic, follow the link: Інвестиційне партнерство.
Journal articles on the topic 'Інвестиційне партнерство'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Інвестиційне партнерство.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Гуренко, М. А. "Гарантії прав та законних інтересів сторін інвестиційного договору за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування." Актуальні проблеми держави і права, no. 89 (April 28, 2021): 8–14. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i89.3183.
Full textAbstract:
У даній статті досліджуються напрями та мета інвестиційної політики держави, засоби і механізми реалізації інвестиційної політики держави, зокрема державна підтримка, яка включає в себе систему різних форм прояву, зокрема таких як гарантії прав та законних інтересів інвесторів у контексті Господарського кодексу України, Закону України «Про інвестиційну діяльність». Водночас було розглянуто ряд ризиків, які можуть виникнути під час реалізації інвестиційних договорів за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, таких як договори, що укладаються в рамках державно-приватного партнерства, що пояснює необхідність в існуванні різного роду гарантій прав та законних інтересів сторін таких договорів. Окрім цього, розглядаються особливості гарантій прав та законних інтересів сторін інвестиційних договорів за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а саме розглянуто деякі особливості гарантій прав та законних інтересів сторін договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, як договорів, що відносяться до ряду інвестиційних договорів за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема гарантії, що передбачаються окремо для державних партнерів – сторін договору та гарантії, що передбачаються для приватних партнерів – сторін договору відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» та ряду інших нормативно-правових актів України. У результаті дослідження також було проаналізовано різницю між гарантіями від змін у законодавстві, які надаються приватному інвестору за угодою про розподіл продукції відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» та гарантіями від змін у законодавстві, які надаються приватному партнеру під час реалізації договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство».
2
Orshanska, M. I. "Залучення прямих іноземних інвестицій в інфраструктуру України на умовах державно-приватного партнерства." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 9 (December 26, 2019): 110–15. http://dx.doi.org/10.36930/40290919.
Full textAbstract:
Проаналізовано сучасні тенденції та особливості залучення прямих іноземних інвестицій за умов використання дієвих механізмів державно-приватного партнерства в Україні. Обґрунтовано потреба залучення прямих іноземних інвестицій в сучасних умовах, досліджено головні проблеми і перешкоди для ефективного функціонування проектів державно-приватного партнерства. Оцінено позитивний вплив та визначено пріоритетні принципи впровадження інститутів державно-приватного партнерства у вітчизняну практику реалізації інфраструктурних проектів задля підвищення ефективності та стандартів надання послуг суспільству. Практикою підтверджено, що різноманітність сфер, моделей та інструментів державно-приватного партнерства в галузі залучення прямих іноземних інвестицій робить його універсальним механізмом розв'язання довготермінових завдань і подолання проблем на шляху реалізації соціальних й інфраструктурних проектів загальнодержавного значення та розвитку нових перспективних технологій. Проаналізовано законодавчу базу, зроблено аналіз ефективності чинних законів, обґрунтовано потенційні загрози та можливості для змін, зростання та покращення роботи механізму державної підтримки та стимулювання інвестиційної привабливості, відкритості та легкості співпраці між державою та іноземними інвесторами. Доведено, що ефективне партнерство органів державної влади з приватним бізнесом спрямоване передовсім на забезпечення сталого розвитку та забезпечення стабільних темпів розвитку країни й окремих регіонів. Тому державно-приватне партнерство має стати визнаною альтернативою для фінансування суспільно важливих інфраструктурних проектів в Україні, зокрема способом залучення прямих іноземних інвестицій.
3
Shvedun, Viktoriia, and Larysa Hren. "ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ." Public Administration and Regional Development, no. 10 (December 28, 2020): 1092–105. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.06.
Full textAbstract:
У статті запропоновано напрями розвитку державної інноваційної політики вдосконалення інвестиційно-будівельного комплексу України. Зокрема, охарактеризовано основні напрями і технології інноваційної діяльності в будівництві в Україні. Проаналізовано структуру і динаміку зміни капітальних інвестицій у будівельний комплекс України. Виокремлено напрями формування та реалізації державної інноваційної політики щодо вдосконалення інвестиційно-будівельного комплексу України. Серед основних заходів, реалізація яких дозволила б вивести будівельний комплекс України з кризового стану, виділено такі: перехід до реальної структурної й інституційної реформи української економіки; реалізація ефективної інвестиційної політики, орієнтованої на подолання поточних структурних змін негативного впливу; формування державно-приватного партнерства. Запропоновано впровадження гарантій для будівельних компаній в складі державно-приватного-партнерства, які уможливлять отримання більшої фінансової стійкості: гарантії завершення будівництва в розумні терміни за рахунок участі держави; гарантії одержання найменшої на ринку ціни за рахунок відсутності паразитних (трансакційних) витрат і оптимізації витрат на придбання земельних ділянок, будівництво та інфраструктуру.
4
Redziuk, Yevhenii. "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КИТАЮ В ГЛОБАЛЬНОМУ ТОРГОВЕЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 3 (April 30, 2019): 80–88. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0107.
Full textAbstract:
Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.
5
Кравченко, М. В. "ЦІЛЬОВІ УСТАНОВКИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АГРАРНОГО СЕКТОРУ РЕГІОНУ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ." Підприємництво та інновації, no. 21 (December 30, 2021): 55–60. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/21.9.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано теоретико-методичні і практичні положення, спрямовані на цільові установки управління інвестиційно-інноваційною діяльністю Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо забезпечення економічної безпеки регіону в умовах децентралізації. Відповідно до зазначеного, розглянуто теоретико-методичні аспекти інвестиційно-інноваційної діяльності обласної державної адміністрації щодо формування інфраструктури регіону в умовах децентралізації; проаналізовано сучасний стан залучення інвестицій у розвиток інфраструктури регіону; виділено завдання та заходи залучення інвестицій у формування інфраструктури регіону; визначено перспективи залучення інвестицій у розвиток інфраструктури регіону; обґрунтовано цільові установки управління інвестиційно-інноваційною діяльністю обласної державної адміністрації щодо формування інфраструктури регіону в умовах децентралізації; запропоновано державно-приватне партнерство як інструмент залучення інвестицій у розвиток інфраструктури регіонів; визначено механізми забезпечення розвитку інноваційних процесів щодо формування інфраструктури регіону.
6
Chopchik, V. D. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ КЛІНІК." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (March 17, 2020): 68–72. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10951.
Full textAbstract:
Мета: здійснити медико-соціальне обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку університетських клінік за нових економічних умов.
Матеріали і методи. У дослідженні використано методи системного підходу та аналізу, інформаційно-аналітичний, соціологічний та медико-статистичний методи. Інформаційною базою для формування пріоритетних напрямків розвитку університетських клінік є наукові роботи вітчизняних і зарубіжних спеціалістів із державно-приватного партнерства і менеджменту, а також результати власних соціологічних досліджень, проведених за спеціально розробленою програмою у 2018–2019 рр. на базі Стоматологічного медичного центру Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, які охопили 407 пацієнтів та 109 лікарів центру.
Результати. У роботі обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку університетських клінік на основі запровадження механізмів державно-приватного партнерства. Використання переваг співпраці держави і приватного бізнесу є важливою умовою організації сучасної моделі університетської клініки. Державно-приватне партнерство становить основу для формування юридично і господарсько самостійних клінічних університетських баз з ефективною технологією лікувального та педагогічного процесу, системою управління і підготовки кадрів.
Державно-приватне партнерство дозволяє наростити інвестиційний потік для медичних університетських клінік, створити умови для використання приватної підприємницької ініціативи, забезпечити більшу ресурсну мобільність, адаптацію до зміни умов функціонування клінік, а також економічну стійкість клінічної університетської бази.
Висновки. Результати дослідження засвідчили неадаптованість діючої моделі університетських клінік до нових економічних умов та необхідність розробки сучасних організаційно-правових засад для створення університетських клінік на принципах державно-приватного партнерства.
7
Tarasenko, Iryna Oleksiivna, Nataliia Volodymyrivna Tsymbalenko, and Oleksiy Serhiiovych Tarasenko. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 1(17) (2019): 26–32. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-1(17)-26-32.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Державноприватне партнерство є механізмом, застосування якого у сфері вищої освіти та науки дозволяє підвищити ефективність функціонування ЗВО на основі розвитку партнерських відносин між державою, бізнес-партнерами та ЗВО. Постановка проблеми. Використання переваг від взаємодії держави і бізнесу через застосування механізму державно-приватного партнерства з метою вирішення стратегічних завдань розвитку вищої освіти та науки в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню сутності, умов і переваг застосування механізму державно-приватного партнерства у сфері освіти присвячено праці таких науковців, як: Джандосова Р. Д. [1], Сьянов О. В., Степанов О. О. [2], Дмитрієва Є. О. [3], Іванова Ю. В. [4], Захаров М.М., Черданцев В. П., Тронина М. В. [5], Ляховець О. О. [6]. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Зважаючи на особливості організації освітнього процесу та наукової діяльності в закладах вищої освіти, враховуючи інтереси та можливості бізнеспартнерів, спрямованість проектів у сфері державноприватного партнерства на задоволення інтересів третіх осіб, зроблено висновок про необхідність цілеспрямованого пошуку потенційних приватних партнерів, що потребує удосконалення процесу практичної реалізації таких проектів. Постановка завдання. Удосконалення процесу реалізації механізму державно-приватного партнерства з урахуванням особливостей таких проектів у сфері вищої освіти та науки. Викладення основного матеріалу. Для підвищення ефективності процесу імплементації проектів державно-приватного партнерства у сфері вищої освіти в Україні запропоновано послідовність процедур реалізації проектів державно-приватного партнерства; обґрунтовано необхідність удосконалення та розвитку відповідного забезпечення (законодавчого, організаційного, нормативно-правового, кадрового). Висновки. Оскільки державно-приватне партнерство є механізмом, реалізація якого передбачає здійснення приватних інвестицій у освітню сферу, то важливою умовою ефективності його імплементації та функціонування є удосконалення відповідних процедур, створення необхідного законодавчого, нормативно-правового, ресурсного та організаційного забезпечення.
8
Tolok, Polina. "Розвиток виробництва безпілотних роботизованих систем в Україні засобами міжнародного воєнно-економічного співробітництва." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 5 (October 20, 2021): 51–59. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.5.5.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано міжнародний досвід розробки та виробництва безпілотних роботизованих систем, як перспективний напрям розвитку озброєнь та військової техніки. Висвітлено нормативно-правові, організаційні та економічні чинники, які стримують їх розвиток в України. Визначено пріоритети розвитку безпілотних роботизованих систем, одним із яких є застосування для цього інструментів міжнародного воєнно-економічного співробітництва, під яким запропоновано вважати міцні і тривалі зв'язки кооперативного характеру, в основі яких лежать вироблені та узгоджені наперед наміри, що закріплені в довготривалих економічних угодах і договорах у сфері розроблення та виробництва БПЛА та БПНА між вітчизняними компаніями – розробниками безпілотних роботизованих систем та провідними закордонними компаніями США, Туреччини, інших держав – членів НАТО, Ізраїлю з питань реалізації спільних проектів у цій сфері. Запропоновано для активізації виробництва безпілотних роботизованих систем різного призначення застосувати державно-приватне партнерство у оборонно-промисловому секторі України, що надає можливість створення спільних підприємств у формі господарських організацій для реалізації інвестиційно-інноваційних, капіталомістких, довготривалих проектів, що є міжнародною практикою. Саме завдяки цьому виникає можливість розподіляти ризики проекту, залучати до нього значні інвестиції та просувати товари/послуги на ринки інших країн. Запропоновано заходи з розвитку державно-приватного партнерства у цій сфері, зокрема: впровадження економічних механізмів ефективної взаємодії наукових установ та виробничих комплексів різних форм власності, а також державно-приватного партнерства підприємств, які забезпечують розроблення, виготовлення і модернізацію безпілотної техніки. Зазначено пріоритет розвитку міжнародного воєнно-економічного співробітництва у сфері безпілотної техніки: посилення експортного потенціалу вітчизняного ОПК, що має здійснюватися шляхом: розроблення та прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення заходів міжнародного воєнно-економічного співробітництва і реалізацію офсетних угод під час закупівлі роботизованих платформ та робототехніки за імпортом; укладення міжурядових угод з міжнародного воєнно-економічного співробітництва, що передбачають взаємний захист інвестицій, технологій, конкретні заходи із спільного виробництва безпілотної техніки для потреб ринків третіх держав; створення сприятливих умов для реалізації міжнародних проектів у сфері озброєнь і військової техніки, зокрема, забезпечення умов для створення спільного виробництва зразків безпілотної техніки, які не виготовляються в Україні.
9
Чорний, Є. М. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИНЦИПІВ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА." Знання європейського права, no. 6 (February 6, 2022): 64–68. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i6.301.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню наявної в Україні проблеми відсутності деяких законодавчих актів щодо регулювання державно-приватного партнерства та концесій як форми державно-приватного партнерства. В основу дослідження покладено пошук та аналіз міжнародної практики застосування принципів державно-при- ватного партнерства. Автором досліджено як погляди вітчизняних науковців на це питання, так і рекомендації Європейської економічної комісії стосовно покращення регулювання державно-приватного партнерства, збільшення його ефективності, впровадження нових принципів та правових моделей. Водночас було проаналізовано політики міжнародних фінансових установ, зокрема Європейського банку реконструкції та розвитку, щодо наявних підходів до державно-приватного партнерства та фінансування, консультування стосовно розвитку транспортного сектору України загалом. Під час дослідження автором виявлено відсутність регулювання деякихпринципів державно-приватного партнерства та умов їх реалізації. У статті також висвітлено законопроєкти, які можуть стати рушієм багатьох проєктів у сфері державно-приватного партнерства та концесій як його форми. Водночас урегулювання багатьох питань шляхом ухвалення наявних на момент написання статті законопроєктів є недостатнім. Таким чином, у статті висвітлено питання та принципи, які потребують додаткового законодавчого регулювання для покращення інвестиційної привабливості державно-приватного партнерства в транспортному секторі загалом. Автор доходить висновку про необхідність імплементації багатьох таких принципів, які є усталеними у практиці інших країн, у вітчизняне законодавство про державно-приватне партнерство та концесії. Такі принципи включать принцип відкритості, принцип «добросовісної поведінки», принцип прозорості, принцип підзвітності, принцип сталого розвитку, принцип довгострокового бюджетного планування державного партнера. Зазначено, що в умовах відсутності регулювання цих принципів та умов їх реалізації наявні практичні проблеми щодо реалізації проєктів у сфері державно-приватного партнерства, а саме фінансування приватними партнерами проєктів у сфері державно-приватного партнерства та гарантування фінансовими інституціями ризиків, покладених на приватного партнера.
10
Кузнєцова, А., О. Кліпкова, and В. Маслов. "МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЄКТІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА." Financial and credit activity problems of theory and practice 6, no. 41 (January 10, 2022): 339–49. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251466.
Full textAbstract:
Анотація. Узагальнено аргументи і контраргументи в межах наукової дискусії з питання визначення основних методологічних засад аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства. Основною метою проведеного дослідження є виокремлення та аналіз методів оцінювання ефективності державно-приватного партнерства та спричинених ним ефектів. Систематизація літературних джерел і підходів до розв’язання проблеми засвідчила, що існує велика множина методологічних принципів оцінки ефективності державно-приватного партнерства, що розкривають інвестиційний, економічний, фінансовий, соціальний та інші аспекти його реалізації і можуть бути адаптовані та агреговані в загальну методику, що відображатиме оцінювання всіх альтернативних варіантів отримання доходів i витрат. Актуальність розв’язання цієї наукової проблеми полягає в тому, що доцільність реалізації масштабної програми реалізації проєктів державно-приватного партнерства є значною, а єдиного методологічного підходу до оцінювання їхньої ефективності немає, що призводить до появи подвійного рахунку та неврахування важливих ефектів різного виду і масштабності. Дослідження питання визначення методологічних засад оцінювання ефективності проєктів державно-приватного партнерства здійснено в такій логічній послідовності: визначення кількісних та якісних критеріїв оцінювання ефективності реалізації партнерства, виокремлення видів ефектів від цього реалізації із зазначенням основних показників ефективності та привабливості. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали методи порівняння при реалізації наукової дискусіє з питань визначення основних засад реалізації державно-приватного партнерства, наукової абстракції — при визначенні можливих ефектів впливу зростання ефективності реалізації державно-приватного партнерства на національну економіку як на макро-, так і на мікрорівні, моделювання — при формуванні загальних методологічних принципів оцінки партнерства. Об’єктом дослідження обрано проєкти державно-приватного партнерства. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для формування державних програм реалізації державно-приватного партнерства у всіх сферах народного господарства. Ключові слова: проєкти, державно-приватне партнерство, методологія оцінювання, показники ефективності державно-приватного партнерства. JEL Classification М10, М48 Формул: 3; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 18.
11
Petrushka, O. V. "STATE-PRIVATE PARTNERSHIP IN THE FIELD OF HEALTH PROTECTION: FINANCIAL AND SOCIAL ASPECTS OF MODERNISATION." INNOVATIVE SOLUTIONS IN MODERN SCIENCE 4, no. 23 (July 16, 2018): 5. http://dx.doi.org/10.26886/2414-634x.4(23)2018.1.
Full textAbstract:
Basic properties of state-private partnership as alternatives of the budgetary financing of medical industry are reflected in the article, foreign experience of the general use of private investments and state financial resources is considered in the system of health protection. An author found out the basic terms of input of state-private partnership, the row of socio-economic effects is certain for his participants during realization of general projects. In the process of research the methods of dialectical analysis and synthesis, comparison, logical generalization and formalization were used. Positive properties and potential risks of input of state-private partnership are certain in home practice. The offered measures are for stimulation of forms of co-operation of business and power with the aim of development of competition and upgrading and availability of medical services.Key words: state-private partnership, health protection, private investor, modernisation of medical industry, development of national economy.кандидат економічних наук, Петрушка О. В. Державно-приватне партнерство у сфері охорони здоров’я: фінансові та соціальні аспекти модернізації/ Тернопільський національний економічний університет, Україна, ТернопільУ статті висвітлено основні властивості державно-приватного партнерства як альтернативи бюджетного фінансування медичної галузі, розглянуто зарубіжний досвід спільного використання приватних інвестицій і державних фінансових ресурсів у системі охорони здоров’я. Автором з’ясовано основні умови запровадження державно-приватного партнерства, визначено ряд соціально-економічних ефектів для його учасників в ході реалізації спільних проектів. У процесі дослідження були використані методи діалектичного аналізу та синтезу, порівняння, логічного узагальнення та формалізації. Визначено позитивні властивості та потенційні ризики запровадження державно-приватного партнерства у вітчизняній практиці. Запропоновані заходи для стимулювання форм взаємодії бізнесу та влади з метою розвитку конкуренції і підвищення якості та доступності медичних послуг.Ключові слова: державно-приватне партнерство, охорона здоров’я, приватний інвестор, модернізація медичної галузі, розвиток національної економіки.
12
Сидорук, І. С. "ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ОСНОВА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНИХ КЛАСТЕРІВ ЗА УЧАСТЮ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ." Підприємництво і торгівля, no. 30 (July 1, 2021): 52–58. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-09.
Full textAbstract:
У статті розглянуто організаційну структуру регіонального економічного кластера за участю малих підприємств та обґрунтовано переваги державно-приватного партнерства для учасників такого об’єднання. В умовах економічної нестабільності актуальною темою для дослідження є пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності регіонів України. Особливої уваги потребують промислові регіони, в яких галузі спеціалізації представлені великими підприємствами із застарілими технологіями виробництва. Рушійною силою для реструктуризації економіки таких регіонів та диверсифікації діяльності підприємств є активізація малого підприємництва. Для стимулювання розвитку промислових регіонів запропоновано створення регіональних економічних кластерів у пріоритетних галузях за участю малих підприємств. Представлена організаційна структура кластера сприяє розв’язанню проблем фінансування, збуту, мінімізації ризику для суб’єктів малого підприємництва, а саме: створення єдиної науково-технологічної платформи виробництва продукції на базі світових інноваційних технологій; забезпечення сприятливих умов для безперервного оновлення виробництва, розширення спектра наявних можливостей розвитку підприємств; розвиток ефективної кооперації як між підприємствами, які є учасниками кластера, так і зі сторонніми організаціями. Перспективною основою для формування успішного регіонального економічного кластера є державно-приватне партнерство. Застосування державно-приватного партнерства під час формування регіональних економічних кластерів дасть змогу малому підприємництву отримати доступ до раніше закритих сфер економіки, збільшити можливості отримання кредитів від вітчизняних і зарубіжних фінансово-кредитних установ під державні гарантії. Перевагами участі держави у кластерних об’єднаннях на основі державно-приватного партнерства є можливість залучити приватний капітал до реалізації регіональних інвестиційних проєктів, підвищити ефективність управління об’єктами державної власності та, зекономивши власні фінансові ресурси, все ж залишитися власником активів.
13
Єрмілов, С. Ф. "Інвестиційні механізми формування державно-приватного партнерства." Держава та регіони. Державне управління, no. 1(37) (2012): 64–68.
Find full text
14
Kryven, O. V., and I. B. Nazarkevych. "Рекреаційно-туристичні кластери як ефективний інструмент реалізації державної політики у рекреаційній сфері." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 4 (April 25, 2019): 57–61. http://dx.doi.org/10.15421/40290412.
Full textAbstract:
Визначено, що пріоритетність рекреаційної сфери в Україні для залучення інвестицій та створення нових робочих місць зумовлює потребу в реалізації стратегічно орієнтованої державної політики, спрямованої на вирішення системних проблем у цій сфері. Вивчено позитивний зарубіжний досвід країн Європи, ПАР, Туреччини у створенні ефективних рекреаційно-туристичних кластерів, функціонування яких забезпечило розбудову забезпечувальної інфраструктури, покращення якості надання рекреаційно-туристичних послуг, підвищення конкурентоспроможності рекреаційно-туристичної сфери загалом. Узагальнено досвід України у створенні рекреаційно-туристичних комплексів, виявлено причини їхньої низької ефективності. Сформовано пропозиції щодо їх усунення шляхом використання механізму державно-приватного партнерства, перевагами застосування якого є істотна економія державних фінансів, залучення додаткових інвестиційних ресурсів, відновлення та модернізація інфраструктури, нова якість надання рекреаційно-туристичних послуг. Визначено, що перспективним для України є застосування кластерного підходу до розвитку рекреації і туризму в об'єднаних територіальних громадах, а також створення транскордонних рекреаційно-туристичних кластерів передусім в єврорегіонах "Буг", "Карпатський", "Нижній Дунай".
15
Yemets, O. I., and N. V. Biloshkurska. "ПОЛІТЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА." Actual problems of regional economy development 2, no. 17 (November 30, 2021): 67–76. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.67-76.
Full textAbstract:
Метою статті є проаналізувати стан ДПП в Україні, виявити політекономічні особливості, переваги, недоліки та ризики для стейкхолдерів, визначити блоки бар’єрів, що перешкоджають ДПП в ринковій економічній системі. При вирішенні поставлених завдань нами використано ряд методів дослідження: аналізу, синтезу та порівняння щодо особливостей державно-приватного партнерства для стейкхолдерів.
Успішною платформою для розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) є взаємовигідні відносини між усіма зацікавленими сторонами. Державний менеджмент часто визначає вектори розвитку галузей, сфер та регіонів для ефективної інвестиційної діяльності з врахуванням стратегії розвитку. Варто зазначити, що до переваг ДПП слід віднести те, що підвищується ефективність управління об'єктами як державної так і комунальної власності; якість надання державних послуг населенню та суб’єктам господарювання; створюються умови для використання сучасних досягнень науки і техніки, впроваджуються інновації; зменшується навантаження на державний бюджет та оптимізуються видатки на надання державних послуг.
Поряд з перевагами, виявлено ряд недоліків ДПП, що пов’язані з реалізацією проектів. До них можна віднести: окремі труднощі, що пов’язані з отриманням дозвільних документів та погодження; процедура складності в переоформленні права користування землею на приватного партнера; недостатня мотивація та відсутність фахової підготовки посадових осіб, наявність корупційних проявів.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше проаналізовано політекономічні особливості державно-приватного партнерства, які в ринковій економіці яскраво проявляються через відносини, що складаються між зацікавленими сторонами – стейкхолдерами.
Розвиток державно-приватного партнерства досяг ключових змін та має позитивну динаміку: оновлена законодавча база з ДПП та концесій, відкриття зовнішніх пропозицій для ініціювання потенційними партнерами національних або регіональних проектів ДПП, дороги ДПП.
Проведено SWOT аналіз інфраструктури доріг, що дало можливість виявити сильні і слабкі сторони, загрози та можливості.
Нами виокремлено три блоки недоліків державно-приватного партнерства в інфраструктурних проектах: 1) складність та високі витрати, 2) ринкові та фінансові ризики, 3) політичні і соціальні ризики.
Висновки та рекомендації мають практичну значущість для регіональних та місцевих органів влади та приватного сектору, адже політекономічні особливості ДПП нададуть можливість розкрити взаємовигідність для стейкхолдерів, які полягають у налагодженні комунікацій, вдосконаленні інфраструктури та оптимізації розподілу інвестицій та ризиків.
16
Топал, А. "До питання гарантій у разі здійснення інвестування у сфері державно-приватного партнерства." Юридичний вісник, no. 6 (February 17, 2021): 234–40. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2051.
Full textAbstract:
Проаналізовано зміст правових гарантій у процесі інвестування у сфері державно-приватного партнерства. Зазначено, характерною особливістю ДПП як співробітництва між державним партнером та приватним є інвестування в довгостроковий проєкт із розподіленням ризиків між партнерами з наявністю показників результативності - це кількісні та якісні показники щодо надійності та доступності об'єкта державно-приватного партнерства, що мають бути досягнуті в результаті реалізації проєкту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства, з урахуванням його мети та завдань.
Обґрунтовано, що, незважаючи на взаємні вигоди різних форм державно-приватного партнерства, вони мають істотні ризики, в першу чергу для приватного партнер як сторони вразливішої, оскільки реалізація проєктів ДПП залежить від політики концедента (держави) як сторони договору.
Загалом це впливає на надходження інвестицій в об'єкти ДПП та вимагає від держави системи гарантій захисту інвестицій. Теорія та практика різноманітних сфер, моделей та інструментів державно-приватного партнерства інвестування підтверджує необхідність встановлення гарантій для інвесторів для захисту власних капіталовкладень. Системний аналіз цих законів доводить, що гарантії в процесі інвестування у сфері ДПП є загальними та декларативними і майже не передбачають специфіки проєктів ДПП.
Проаналізовано спеціальне законодавство у сфері ДПП, зроблено аналіз, що правові гарантії спрямовані на захист інвестицій та являють собою систему правових норм різних нормативно-правових актів. Визначено, що напрями вдосконалення застосування правових гарантій для забезпечення захисту прав приватних інвесторів, зокрема щодо усунення термінологічної плутанини та систематизації понять «державна підтримка», «державні гарантії» та «державні гарантії захисту інвестицій» та створення правових механізмів їх реалізації.
17
Єгоричева, Світлана, and Микола Лахижа. "ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: АРХЕТИПНИЙ АНАЛІЗ." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 184–200. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-184-200.
Full textAbstract:
Здійснено архетипний аналіз проблем функціонування пу- блічно-приватного партнерства (ППП) та його ролі у забезпеченні сталого розвитку. Наголошено на необхідності врахування трансформаційних змін, що призвели не лише до зміни політичного ладу, форм власності й переходу до демократії та ринкової економіки, а й супроводжувалися зміною мента- літету населення.
Відзначається необхідність переосмислення ролі держави у суспільних відносинах. Партнерство розглядається, з одного боку, як мета і завдан- ня сталого розвитку, що демонструє зміну парадигми вирішення про- блем з індивідуалізованої на об’єднавчу, мережну, а з іншого — як фактор його забезпечення. Доведено значну роль ППП у забезпеченні сталого розвитку. Вказується на залежність рівня розвитку ППП від розвитку дер- жави та громадянського суспільства, рівня усвідомлення публічним та при- ватним партнерами своєї відповідальності перед суспільством. Відзначено, що поняття “публічно-приватне партнерство” ширше і більше відповідає завданням стимулювання сталого розвитку, ніж “державно-приватне парт- нерство”. Зроблено висновок, що національний менталітет, соціальні та культурні норми в країні можуть істотно впливати на сприйняття ідеї ППП, тому ці проекти мають бути пристосовані до місцевого контексту. Про- аналізовано бар’єри для впровадження ППП, серед яких виділено: недоско- налість управлінських процесів, недостатню нормативно-правову базу з ча- стими змінами законодавства та правил регулювання, концентрацією уваги на процедурних питаннях при недооцінюванні інноваційного та інвестицій- ного потенціалу ППП, а особливо — його ролі у формуванні нових суспіль- них відносин та громадянського суспільства. Архетипний аналіз дав змогу обґрунтувати необхідність посилення участі в процесах ППП третього сек- тору, забезпечення їх відкритості та прозорості. Йдеться про подолання “ко- лективно несвідомого” на користь свідомих колективних дій на підтримку сталого розвитку.
18
А. О., БАЙРАК, and ВОЄВОДА Л. Г. "ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У МЕДИЧНОМУ СЕКТОРІ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 88, no. 3 (January 9, 2021): 131–40. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.88-3-13.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню основних проблем розвитку системи охорони здоров’я, розглянуто особливості інструментів з регулювання та фінансування інституту державно-приватного партнерства в галузі охорони здоров’я. Для вирішення фінансових проблем створення і експлуатації стратегічно важливих об’єктів забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства в умовах дефіциту бюджетних коштів важливого значення набуває впровадження державно-приватного партнерства в Україні. В статті проаналізовано сучасний стан використання механізму державно-приватного партнерства у реалізації інвестиційних проєктів в Україні, виявлено проблемні питання інституційно-законодавчого забезпечення його розвитку.
19
Folhina Tetiana. "Концептуальні засади організаційно-правового забезпечення впровадження проектів державного-приватного партнерства в житлово-комунальну сферу України." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 66 (September 24, 2019): 149–55. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.03.18.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблеми та особливості застосування державно-приватного партнерства в сфері житлово-комунального господарства України. Здійснюється аналіз стану житлово-комунального господарства країни, який дозволяє стверджувати, що найбільш енергомістка галузь господарського комплексу України потребує модернізації та реформування, що є можливим за рахунок залучення інвестицій приватного сектора. Досліджується ступінь розвитку державно-приватного партнерства у провідних європейських країнах та розглядаються сфери його максимального застосування. Визначаються ключові напрями стратегічного розвитку державно-приватного партнерства в галузі житлово-комунального господарства та перспективи розвитку державно-приватного партнерства для житлово-комунальної галузі в умовах ринкової економіки.
20
Головко, В. О. "Публічно-приватне партнерство в інвестиційних проектах критичної інфраструктури України." Наукові праці НДФІ, Вип. 3 (80) (2017): 62–71.
Find full text
21
Петровська, Т. Е. "Державно-приватне партнерство у залученні інвестиційних ресурсів у надрокористуванні." Формування ринкових відносин в Україні, no. 12 (115) (2010): 108–12.
Find full text
22
Korbecjkyj , M. "ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В УКРАЇНІ У СФЕРІ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ." Theory and Practice of Public Administration 1, no. 68 (February 28, 2020): 68–74. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.01.09.
Full textAbstract:
Розглянуто сучасний стан побудови організаційної структури управління розвитком державно-приватного партнерства в Україні, у т. ч. в галузі житлового будівництва. Оцінюється інституційна спроможність Департаменту залучення інвестицій Міністерства економічного розвитку, торгівлі і сільського господарства України, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державно-приватного партнерства, аналізується наявний стан консолідації та координації складників його інституційної інфраструктури.
23
ГРЕЧУХА К. C., ЧЕЧЕЛЬ А. О. ,. "ЦІЛЬОВІ ОРІЄНТИРИ ТА МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 85, no. 4 (January 14, 2020): 112–22. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.85-4-14.
Full textAbstract:
У статті визначено основний зміст процесу державно-приватного партнерства, проаналізовано можливі вигоди та ризики учасників таких угод та їх цільові установки. Сформульовано принципи класифікації моделей державно-приватного партнерства та узагальнено найбільш типові моделі та показано їх позицію в класифікаціях відомих міжнародних експертних установ. Акцентовано увагу, що з метою швидкого залучення інвестицій уряд України створює найбільш сприятливі умови для такого виду державно-приватного партнерства, як концесія. Проаналізовано відмінності нового закону «Про концесії» від попередніх законодавчих актів, які стосуються цього виду угод.
24
Богдан, І. В. "Роль іноземних інвестицій у розвитку державно-приватного партнерства." Формування ринкових відносин в Україні, no. 10 (149) (2013): 57–64.
Find full text
25
Бурмака, М. М. "Визначення ставки дисконту оцінки інвестиційних проектів державно-приватних партнерств." Сталий розвиток економіки, no. 3 (25) (2014): 150–55.
Find full text
26
Khmurova, Viktoriia, and Oleksandra Rula. "ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕСІЙ В УКРАЇНІ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 165–72. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0215.
Full textAbstract:
Стаття розкриває зміст поняття концесії, її сутність, мету, шляхи реалізації концесійних проєктів. Вона присвячена актуальній на сьогодні темі розвитку української інфраструктури. Прийняття Закону України про концесію дозволило широко розглядати питання інвестування коштів юридичних осіб-резидентів України в деякі галузі промисловості, які мало фінансуються державою. Цей Закон розкрив такі поняття, як концесія, державно-приватне партнерство, концесійний договір, концесіонер. Розглянуто перелік перспективних проектів, що підлягають концесії, а саме морських портів та аеропортів, залізничних та автомобільних доріг. У статті розкриваються питання про аварійний стан, відсутність ремонту та реконструкції автодоріг, подальша можливість інвесторів розвивати їх протягом не менш ніж 10 років. Викладаються погляди на проблеми морських портів (низький потік пасажирів та вантажу, перспектива прибутку завдяки збільшенню обсягу перевалки вантажу), залізничних доріг і вокзалів (знос рухомого складу, зниження кількості міжнародних пасажирських та вантажних перевезень) та можливість їх вирішення також завдяки концесійному договору. Проаналізовано концепції концесії аеропортів, можливість і необхідність інвестування в них приватного капіталу, при цьому залишаючи їх у державній власності, надання преференцій та додаткових гарантій бізнесу. Узагальнюється практичний досвід державно-приватного партнерства в практиці багатьох держав, в яких ефективне управління приватного капіталу забезпечило високі результати. Виділяються й описуються характерні особливості інвестицій, пов'язані зі створенням нових і збереженням старих робочих місць при переході на новітні етапи розвитку підприємств. У висновку розкриваються можливі шляхи пошуку інвесторів і довгострокові перспективи співпраці державних і бізнес-структур, що дозволить подальший розвиток і збереження в державній власності стратегічно значущих об'єктів.
27
Chopchik, V. D. "ІНВЕСТУВАННЯ В УНІВЕРСИТЕТСЬКІ КЛІНІКИ НА ОСНОВІ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (November 18, 2019): 109–13. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10602.
Full textAbstract:
Мета: розглянути можливість інвестування в університетські клініки на основі використання механізму державно-приватного партнерства (ДПП).
Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети у роботі використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, інтерпретації наукових даних, а також системний і структурно-функціональний підходи. Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних спеціалістів із державно-приватного партнерства та менеджменту.
Результати. Обмеження фінансових ресурсів в охороні здоров’я зумовило потребу інвестувань в університетські клініки та необхідність пошуку нових, ефективних форм реалізації інвестиційної діяльності.
У статті розглянуто можливість інвестування в університетські клініки на основі використання механізму державно-приватного партнерства. При переході університетської клініки на роботу на принципах державно-приватного партнерства змінюється статус клініки, вона стає юридично і господарсько самостійним закладом, у якому управління переходить до приватного інвестора, але сама клініка залишається у державній власності. Інвестування реалізується на основі договору і програм із визначенням прав та обов’язків партнерів. Запропоновано алгоритм реалізації проекту державно-приватного партнерства, який забезпечує інвестування і формування сучасних клінічних баз університетів, розвиває бізнес-процеси, що залучають ресурси приватного інвестора і підвищують ефективність роботи університетської клініки.
Висновки. У статті визначені вектори інвестування в університетські клініки через механізми державно-приватного партнерства, а також основні умови реалізації ДПП в університетських клініках.
28
Kruhlov, Vitalii, and Dina Tereshchenko. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЄКТІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ." Public Administration and Regional Development, no. 13 (September 8, 2021): 675–98. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.13.06.
Full textAbstract:
У дослідженні проаналізовано сучасний стан розвитку державно-приватного партнерства, місце аграрного сектору економіки України у формуванні валового внутрішнього продукту та досліджено ключові напрями співробітництва держави та приватного власника на основі реалізації проектів у аграрному секторі. Метою статті – є аналіз реалізації проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі економіки та розробка підходів щодо активізації стратегічних напрямів розвитку партнерства державного та приватного власника в аграрному секторі. В основі сучасних підходів до розвитку аграрного сектору мають знаходитися пріоритети, спрямовані на пошук додаткових ресурсів, які можливо залучити у процесі реалізації проєктів державно-приватного партнерства. У дослідженні визначено основні напрями розвитку державно-приватного партнерства в аграрному секторі, що передбачає обмін знаннями, розроблення комплексних стратегій, концесійні угоди, створення особливих економічних зон, технопарків і технополісів, формування інтегрованих структур, кластерів та інвестиційних фондів, розвиток ланцюгів створення вартості. Виокремлено, на основі існуючого практичного досвіду, основні форми реалізації проєктів державно-приватного партнерства. Запропоновано напрями реалізації проєктів державно-приватного партнерства у окремих галузях аграрного сектору на основі створення та модернізації об’єктів інфраструктури та технологій просування продукції на ринку. Розроблено модель реалізації стратегічного планування розвитку сфер діяльності, пов’язаних з аграрним сектором, на основі можливого використання проєктів державно-приватного партнерства. В якості основних інструментів у розвитку проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі запропоновано формування Стратегії розвитку сільського господарства, реалізацію сільськогосподарських кластерних проєктів та ланцюгів доданої вартості, податкове стимулювання інноваційної діяльності в аграрному секторі, поліпшення інвестиційного клімату, створення технологічних парків та бізнес-інкубаторів, удосконалення законодавчої бази, інноваційний розвиток та ін.
29
Сороченко, А. В. "Державно-приватне партнерство як засіб залучення інвестицій до національної економіки України." Формування ринкових відносин в Україні, no. 9 (208) (2018): 68–77.
Find full text
30
Zamlynskyi, Viktor. "РЕНОВАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО СЕКТОРУ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 1(17) (2019): 50–59. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-50-59.
Full textAbstract:
Досліджено сучасний стан функціонування підприємств агропродовольчого сектору в Україні та запропоновано комплекс реноваційних механізмів, які забезпечать підприємствам інтенсивний напрям розвитку. Запропоновані заходи будуть сприяти залученню інвестицій міжнародних фінансових установ в агропромисловий комплекс, дозволять реалізувати масштабні проекти згідно із сучасними вимогами до ресурсозбереження, інноваційності та екологічності з дотриманням принципів прозорості, ефективності та можливості використання інституту державно-приватного партнерства, впровадження енергоощадних технологій, комплексної автоматизації виробничих процесів.
31
Вайсман, Е. Я. "Механівзм залучення інвестицій в економіку регіону на основі державно-приватного партнерства." Інвестиції: практика та досвід, no. 6, березень (2014): 149–53.
Find full text
32
Комарницька, Г. О. "Сутність державно-приватного партнерства та його активізування в умовах розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності." Проблеми економіки, no. 1 (39) (2019): 46–51.
Find full text
33
Shestakovska, T. L., and S. O. Kushnir. "Механізм розвитку інноваційного потенціалу аграрного сектору України в контексті забезпечення його економічної безпеки." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (August 29, 2019): 89–97. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.09.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню питань удосконалення механізму розвитку інноваційного потенціалу аграрного сектору України у напрямку забезпечення його економічної безпеки й обґрунтуванню відповідних стратегічних імперативів. Метою статті є дослідження науково-прикладних засад функціонування механізму формування та розвитку інноваційного потенціалу аграрного сектору України як напрямку забезпечення його економічної безпеки та підтримки лідерських позицій на міжнародному ринку агропромислової продукції.Наукова новизна. Запропоновано наукові положення щодо розробки механізму розвитку інноваційного потенціалу аграрного сектору з метою забезпечення його економічної безпеки, який включає впорядковану сукупність принципів, завдань, важелів, методів (економічних, адміністративних) та інструментів впливу на виконання цільової функції щодо задоволеності потреб суб’єктів у результатах використання інноваційного потенціалу галузі. Визначено стратегічні імперативи забезпечення розвитку інноваційного потенціалу аграрного сектору в Україні.Висновки. Однією з головних проблем сучасного аграрного сектору України, що потребує вирішення, є відсутність дієвого механізму розвитку інноваційного потенціалу, який дозволятиме здійснювати протидію можливим загрозам щодо забезпечення економічної безпеки, інноваційно-інвестиційної діяльності, використовувати наявний потенціал та в цілому підтримувати належний рівень продовольчої безпеки в Україні. Представлено структуру механізму формування та розвитку інноваційного потенціалу аграрного сектору, який є однією з ключових підсистем загальної системи державного регулювання, що включає сукупність методів (економічних, адміністративних), принципів, функцій, завдань, важелів та інструментів впливу на формування і розвиток інноваційного потенціалу в умовах глобалізації.Визначені стратегічні імперативи реалізації механізму формування та розвитку інноваційного потенціалу аграрного сектору в Україні: розробка стратегії інноваційного розвитку аграрного сектору на засадах ефективності використання наявного інноваційного потенціалу; модернізація сировинної складової; структурна переорієнтація для впровадження органічного виробництва; використання інвестиційних стимулів для підтримки інноваційного потенціалу аграрного сектору; використання переваг державно-приватного партнерства у контексті формування та реалізації інноваційного потенціалу аграрного сектору та ін.
34
GOLOVKO, Vladyslav. "Public-private partnership in investment projects of Ukraine’s critical infrastructure." Naukovi pratsi NDFI 2017, no. 80 (September 26, 2017): 62–71. http://dx.doi.org/10.33763/npndfi2017.03.062.
Full text
35
Зінченко, Олена Антонівна, and Дмитро Сергійович Зінченко. "ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ КРАЇНИ В АСПЕКТІ ЕКОНОМІЧНИХ КЛАСТЕРІВ ЯК ФАКТОР АКТИВІЗАЦІЇ ТРАНСКОРДОННОГО ПАРТНЕРСТВА." Bulletin of the Kyiv National University of Technologies and Design. Series: Economic sciences 131, no. 1 (June 5, 2019): 8–19. http://dx.doi.org/10.30857/2413-0117.2019.1.1.
Full textAbstract:
In market realia, the ultimate purpose for starting any organization, including transnational clusters, is to gain optimum return on financial investments. Currently, boosting investment in transnational clusters in effect depends mainly on the participants in this cluster. Thus, the issues of finding pathways to control the profitability and competitiveness against the financial and business performance of transnational clusters come within the competence of the top management of participating businesses. In this context, good management practices provide the framework for creating positive image of domestic enterprises and their investment attractiveness. The paper offers an overview of economic, legal and institutional premises to foster cross-border partnerships in terms of building an overall country’s investment attractiveness. The aim of this study is to identify the factors affecting investment attractiveness of Ukraine through the development of cross-border economic clusters and implementing international economic partnership projects with shifting a focus towards investing in innovation. The methods of system analysis and synthesis, logical structured analysis and scientific justification have been employed. The paper explores the investment climate of the European Union using the case studies from Estonia and the Czech Republic along with revealing the role of transnational economic clusters in building a country’s investment attractiveness and providing insights on legal framework regulating cross-border partnerships. The findings expand understanding of cross-border cluster development capacities. An emphasis is put on the need for more extensive application of intellectual and innovative potential of domestic cluster participants. It is argued that under cluster creation and functioning it is critical to change a vector towards achieving higher efficiency, quality assurance, greater profits and competitiveness of domestic businesses. A range of government programs focused on attracting international investment, in particular, the ones promoting the development of cross-border clusters have been discussed.
36
Карпенко, А. М. "Роль і місце державно-приватного партнерства при реалізації національних інвестиційних проектів в Україні." Сталий розвиток економіки, no. 5 (22) (2013): 51–56.
Find full text
37
Маслов, Владислав. "ОБҐРУНТУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ГАЛУЗІ ОСВІТИ." Вісник Університету банківської справи, no. 1(40) (May 24, 2021): 3–10. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x1(40)2021237569.
Full textAbstract:
Комплексно розглянуто всі аспекти підготовки і впровадження проєктів державно-приватного партнерства у сфері освіти в розрізі економічних, фінансових, соціальних, правових, технічних та екологічних параметрів з метою виявлення потреби і можливості їх реалізації, потрібних вкладень (ресурсів) і очікуваних результатів, а також дає висновки, за якими партнери можуть переконатися в доцільності реалізації таких проєктів державно-приватного партнерства. Розглянуто ризики виконання проєктів ДПП і на основі використання методик оцінки таких ризиків дано рекомендації щодо управління ними учасниками ДПП. Доведено, що реалізація проєктів ДПП у галузі освіти забезпечить: інтенсивний розвиток і підвищення якості освіти й наукових досліджень; спрямованість освітньої та наукової діяльності на узгодження потреб держави, запитів національної економіки, індивідуальних інтересів і вподобань (здобувачів вищої освіти, наукових і науково-педагогічних працівників, підприємців, представників бізнес-середовища та ін.); підвищення ефективності управління майном закладів вищої освіти; залучення приватних інвестицій у розвиток освітніх установ; посилення економічної спроможності та фінансової автономії закладів вищої освіти; підвищення рівня фінансового і соціального забезпечення суб’єктів освітньо-наукового процесу.
38
Zakharina, O., S. Yarosh, and S. Tyshchenko. "Mechanism of functioning of investment projects on the principles of the state-private partnership." Scientific Horizons 69, no. 6 (2018): 61–71. http://dx.doi.org/10.33249/2663-2144-2018-69-6-61-71.
Full text
39
Федишин, М. П. "Роль міжнародних організацій у забезпеченні макрофінансової стабілізації України." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, no. 2 (November 27, 2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue2-2021-2.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні теоретичні аспекти функціонування міжнародних організацій, визначено їх роль у забезпеченні макрофінансової стабілізації України. Визначено, що реформування національної економіки в умовах глибокої економічної та політичної кризи неможливе без залучення зовнішніх фінансових ресурсів, однак активізація міжнародної інвестиційної діяльності гальмується низкою як об’єктивних, так і суб’єктивних причин, що обумовлює необхідність концентрації зусиль на формуванні ефективних форм та методів міжнародної кредитної діяльності. Запропоновано основні напрями забезпечення макрофінансової стабілізації України через стратегічні напрями подальшого партнерства України з міжнародними фінансовими інститутами, які полягають у наступному: Україна повинна зайняти більш активну позицію і виявити наполегливість у всьому комплексі питань, що стосуються утвердження нового міжнародного порядку, який базувався б не виключно на економічній силі, а на принципах реального співробітництва вільних і рівноправних націй.
40
Lopushynskyi, Ivan, and Volodymyr Yemelyanov. "Концесія в портовій галузі України як форма державно-приватного партнерства." Public Administration and Regional Development, no. 11 (March 31, 2021): 232–50. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.11.11.
Full textAbstract:
У статті розкривається, що концесія – це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань щодо створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику; визначено, що концесія є одним із ефективних інструментів оновлення портової інфраструктури; розглянуто основні організаційні типи концесій, визначено переваги концесії в морських портах; проаналізовано міжнародний досвід, який засвідчив, що залучення приватних суб’єктів як до безпосередньо здійснення господарської діяльності, так і до створення й модернізації інфраструктури морських портів надзвичайно підвищує прибутковість останніх; на основі аналізу світового досвіду також визначено чинники, які слід ураховувати при визначені терміну концесії та розміру платежів; установлено, що концесія, як і будь-який інвестиційний проект, супроводжується значною групою ризиків, що можуть вплинути на її прибутковість та ефективність; на прикладі передачі в концесію ДП «Херсонський морський торговельний порт» та ДП «СК» «Ольвія» показано, що передача державою портів в концесію дасть можливість повною мірою використовувати їх потенціал і відновити інфраструктуру портових об’єктів, що були в занепаді багато років поспіль, а також значно поліпшити інфраструктуру міст, де розташовані ці порти.
Одна з головних переваг концесії – об’єкти підприємств в які інвестує концесіонер залишаються у власності держави. В той же час, концесійні платежі до бюджету надходять незалежно від результатів його комерційної діяльності.
41
Komarnytska, H. O. "The Conceptual Bases for Activating Public-Private Partnership in the Context of Development of Investment and Innovation." Business Inform 8, no. 499 (2019): 53–58. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2019-8-53-58.
Full text
42
Zabashtanskyi, Maksum Mykolayovych, and Andrii Vitaliyovych Rogovyi. "MODERN ASPECTS OF FINANCIAL SUPPORT OF INVESTMENT ACTIVITY ON THE PRINCIPLE OF PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 2(21) (2020): 121–28. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2020-2(21)-121-128.
Full textAbstract:
Abstract.The article considers modern aspects of financial support of investment activities on the basis of public-private partnership. The expediency of using one of the key forms of public-private partnership -concessions in the process of financial support of investment activities of state and communal economic entities is substantiated. The existence of a significant impact of the mechanism of transformation of the movement of financial resources as a result of concession relations, the practical implementationof which allows to obtain a significant economic effect for the national economy and the state budget. Financial support of their investment and innovation development. The extremely important role of the state in the process of financialsupport of investment activities on the basis of public-private partnership is emphasized. Taking into account the existing approaches of scientists and practitioners to the interpretation of the essence of the categories "state regulation", "state regulation of innovation development" the author's interpretation of the definition "state regulation of innovative development of concession activity" is proposed as a component of concession management system. Increasing financial and economic security.The necessity to singleout among the main tasks of the mechanism of state regulation of financial support of investment and innovation development of concession activity such tasks as: development of financial and economic relations of concession subjects is substantiated; providing practical orientation of research works; innovative renewal of production facilities of concession facilities.The existence of a systemic impact of financial support of investment activities on the basis of public-private partnership on the trajectory of future socio-economic development of the country is proved.
43
Komarnytska, H. O. "The Essence of Public-Private Partnership and its Intensification under Conditions of the Development of Investment and Innovation Activity." Problems of Economy 1, no. 39 (2019): 46–51. http://dx.doi.org/10.32983/2222-0712-2019-1-46-51.
Full text
44
Климчук, М. М., and С. А. Климчук. "РОЗРОБКА МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯМ НА ЗАСАДАХ ДОСВІДУ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ." Actual problems of regional economy development 1, no. 16 (November 25, 2020): 122–33. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.122-133.
Full textAbstract:
У статті досліджено теоретичні аспекти розробки та реалізації енергоефективної політики регіонів, виокремлено основні напрями її впровадження. Розглянуто основні інструменти стимулювання енергозбереження в країнах ЄС.
Проаналізовано діючі міжнародні проєкти розвитку регіональної енергоефективної політики та підтримки підприємств, що впроваджують заходи енергозбереження в країнах Європейського Союзу. Наведено елементи системи оцінювання результатів проєкту за критеріями: розвиток smart-технології, упровадження фінансових інструментів, міжрегіональна співпраця, стратегії інтелектуальної спеціалізації. З метою забезпечення фінансовими ресурсами проєктів енергозбереження та енергоефективності нами надані пропозиції щодо використання муніципальних облігацій та компенсаторної технології «Tax Increment Financing».
За результатами вивчення світових тенденцій управління енергозбереженням на рівні регіону, нами запропоновано механізм формування регіональної системи управління енергозбереженням, як певну сукупність принципів, цілей, завдань, функцій, суб’єктів, процесу з урахуванням наявних потреб й можливостей реалізації заходів енергозбереження.
В рамках упровадження механізму формування регіональної системи управління енергозбереженням надано характеристику цілям (економічні; соціальні; екологічні); завданням (організаційні; інституційні; інфраструктурні; інвестиційні; інноваційні; соціально-економічні; екологічні; інформаційні); принципам (раціонального використання ресурсів; наукового обґрунтування управління; державно-приватного партнерства; адаптації та мобільності); суб’єктам, функціям та інструментам управління.
45
Іванюк, А. В. "ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМОК РОЗВИТКУ АМБУЛАТОРНОЇ КАРДІОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ РЕГІОНУ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (June 2, 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12148.
Full textAbstract:
Мета: здійснити медико-соціальне обґрунтування пріоритетного напрямку розвитку амбулаторної кардіологічної допомоги населенню регіону в сучасних економічних умовах.
Матеріали і методи. Пріоритетний напрямок розвитку регіональної амбулаторної кардіологічної допомоги населенню регіону в нових економічних умовах обґрунтований методом системного аналізу, а також інформаційно-аналітичним, соціологічним та статистичним методами. Інформаційною базою для його формування виступили наукові роботи вітчизняних і зарубіжних фахівців із кардіології, державно-приватного партнерства (ДПП) і менеджменту, а також власні дослідження, у ході яких отримано характеристику мережі та ресурсного забезпечення амбулаторно-поліклінічних закладів (АПЗ), які надають кардіологічну допомогу населенню Київської області (у динаміці за 2014–2019 рр.), здійснено соціологічне опитування 829 пацієнтів (які були під спостереженням із приводу хвороб системи кровообігу (ХСК) у сімейних лікарів та районних кардіологів у Київській області), а також соціологічне опитування 352 лікарів-кардіологів з усіх регіонів України.
Результати. Встановлено хронічне недофінансування та незадовільний рівень розвитку матеріально-технічної бази АПЗ, які надають кардіологічну допомогу населенню Київської області. Виявлено ряд проблем та низький рівень задоволеності організацією амбулаторної кардіологічної допомоги населенню за результатами соціологічного опитування пацієнтів із ХСК та лікарів-кардіологів. Розглянуто механізми державно-приватного партнерства як спосіб залучення інвестицій до системи охорони здоровʼя і визначено наявність в Україні правової бази для реалізації ДПП в охороні здоровʼя. У результаті обґрунтовано основні напрямки розвитку амбулаторної кардіологічної допомоги населенню регіону в сучасних економічних умовах на основі використання механізмів ДПП.
Висновки. Пріоритетним напрямком удосконалення організації амбулаторної кардіологічної допомоги населенню регіонів у сучасних економічних умовах є формування в АПЗ господарського механізму на принципах ДПП.
46
Гаража, Олена, Дмитро Шиян, Інна Чернега, and Олександр Петренко. "РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ЗАВЕРШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ТА ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМ: СТАЛІСТЬ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ." Financial and credit activity problems of theory and practice 2, no. 43 (April 29, 2022): 373–79. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3563.
Full textAbstract:
Проаналізовано особливості розвитку підприємництва в умовах завершення адміністративно-територіальної та земельної реформ. Продемонстровано, що підприємництво є необхідною умовою економічного розвитку територіальних громад, які утворилися в результаті проведення адміністративно-територіальної реформи в контексті ринкового реформування національної економіки, яке передбачає реалізацію державної політики, формуючи новий формат взаємовідносин між публічною владою і бізнесом, урегульовує економічні процеси у приватному секторі економіки, прискорює економічне зростання, підвищує якість надання державних послуг. Виявлено пріоритетні напрями вдосконалення цього процесу. Хоча адміністративно-територіальна реформа в Україні перебуває на завершальній стадії, зроблено висновок про її неефективність, що призводить до низької ефективності функціонування і розвитку бізнес-середовища та підприємництва малого і середнього бізнесу, які є основними джерелами наповнення місцевих бюджетів на основі чинної податкової системи. Було зазначено, що розвиток підприємництва в Україні повинен мати свою стратегію впровадження, яка може визначати головні аспекти, розкривати актуальну проблематику і надавати варіанти рішень цих гострих питань. Ключовими положеннями подібної стратегії стануть: інституціональне бізнес-середовище, покращення якості дорадництва, налагодження комунікаційних каналів та тісних взаємовідносин між місцевою владою і населенням, удосконалення механізмів розвитку кооперації та кластерів, розроблення рекомендаційних бізнес-пакетів для потенційних підприємців, проведення аналізу ресурсного потенціалу сільської території, розроблення інструментів державної підтримки малого і середнього бізнесу, формування доступних і відкритих геоінформаційних систем з розвитку підприємництва, удосконалення моделей державно-приватного партнерства для розвитку територій громад, організація дистанційного навчання зацікавлених жителів для ефективного ведення власної справи з урахуванням змін клімату, стимулювання місцевих органів влади до нарощування власного бюджетного потенціалу, прозорість і доступність до інформації з упровадження окремих видів підприємницької діяльності на території громади, розкриття ресурсного забезпечення та інвестиційної привабливості території
47
Stashchuk, Olena, and Maria Zhuk. "ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД, ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ." Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 3, no. 27 (September 30, 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-03-54-60.
Full textAbstract:
Особливості функціонування об’єднаних територіальних громад, котрі створені в процесі бюджетної та адміністративної децентралізації в Україні, передбачають формування специфічного механізму залучення та використання коштів, котрі спрямовуються на забезпечення сталого розвитку цих ОТГ. Тому дослідження особливостей забезпечення фінансової безпеки фінансових потоків територіальних громад набуває особливої актуальності в аспекті необхідності забезпечення їх сталого розвитку.
У статті розглядається специфіка фінансової децентралізації та особливості формування бюджетів ОТГ в сучасних умовах. Розглянуто принципи державно-приватного партнерства, як потенційного джерела інвестицій в розвиток територіальних громад.
Визначено, що забезпечення фінансової безпеки ОТГ базується на дотриманні фінансової дисципліни виконавчими органами громад, а також на основі ретельного планування і контролю надходжень та видатків до бюджету ОТГ. При цьому досліджено, що найбільш важливим елементом фінансової безпеки територіальних громад є саме бюджетна, оскільки вона потенційно здатна забезпечити найбільшу частку фінансових надходжень на потреби сталого розвитку громади. Відповідно, визначено, що сучасна стратегія фінансової безпеки територіальних громад повинна базуватися на забезпеченні їх бюджетної безпеки.
48
Морозов, О. В., В. В. Морозов, Є. В. Козленко, and О. С. Морозова. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗРОШЕННЯ В ПІВДЕННОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ МЕЛІОРАТИВНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, no. 1 (April 8, 2022): 163–74. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2022.1.18.
Full textAbstract:
Впровадження реформування системи державного управління щодо зрошення та дренажу повинно здійснюватись на засадах інтегрованого, комплексного управління водними і земельними ресурсами. Роботи з відновлення та розвитку зрошення насамперед мають проводитись на зрошувальних системах Каховського магістрального каналу, Інгулецької зрошувальної системи та інших зрошувальних системах південного регіону України з уже існуючими міжгосподарськими та внутрішньогосподарськими каналами та діючою меліоративною інфраструктурою за наявного резерву потужностей для забору та подачі води на зрошення. Нарощування площ поливу має проводитись шляхом здійснення модернізації та реконструкції систем зрошення на землях, що раніше поливались з максимальним використанням існуючих внутрішньогосподарських мереж. Відновлення та збільшення площ зрошуваних земель, дренажних систем в межах кожної зрошувальної системи має проводитись за результатами техніко-економічного обґрунтування. Інгулецька зрошувальна система, Сірогозька зрошувальна система та Перекопський магістральний канал мають особливо значні резерви для розширення площ зрошення шляхом виконання заходів, які передбачені Стратегією зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року. Введення додаткових площ міжгосподарської зрошувальної мережі буде створювати передумови для залучення інвестицій у відновлення, модернізацію та розвиток внутрішньогосподарської зрошувальної інфраструктури та розвиток сільських територій. Залучення організацій водокористувачів до використання, експлуатації та технічного обслуговування об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем буде сприяти участі зацікавлених сторін у процесі прийняття рішень у відповідній сфері державної політики, поліпшення якості надання послуг із зрошення та дренажу і прозорості формування тарифів, стимулюванню механізму державно-приватного партнерства. За умови вирощування на зрошуваних землях високорентабельних сільськогосподарських культур за новітніми агротехнологіями, а саме кукурудзи на зерно, сої, пшениці озимої за одночасного здійснення заходів для збереження і відтворення родючості ґрунтів та екологічної безпеки зрошеннябуде забезпечено необхідну окупність інвестицій в розвиток зрошення.
49
Luchechko, Yu М. "Formation of an institutional mechanism for stimulating investment activities in the field of processing agricultural raw materials on the principles of public and private partnership." BULLETIN OF KHARKIV NATION AGRARIAN UNIVERSITY NAMED AFTER V.V.DOKUCHAYEVA. SERIES "ECONOMIC SCIENCES" 1, no. 4 (2019): 415–25. http://dx.doi.org/10.31359/2312-3427-2019-4-1-415.
Full text
50
Litvinova, O. V., and O. V. Posilkina. "АКТУАЛЬНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ЗІ СТВОРЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ СОЦІАЛЬНО ЗАГРОЗЛИВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ." Фармацевтичний часопис, no. 1 (April 2, 2019): 79–87. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.1.9931.
Full textAbstract:
Мета роботи. Аналіз стану і тенденцій розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) за кордоном при рішенні глобальних проблем при створенні інноваційних лікарських засобів (ЛЗ) для лікування соціально загрозливих захворювань, узагальнення світового досвіду щодо доцільності використання певних інструментів ДПП і розробка системи індикаторів для оцінювання результативності ДПП у фармації.
Матеріали і методи. У процесі дослідження використано загальнонаукові методи пізнання, зокрема, системний підхід з використанням методів ретроспективного та системно-логічного аналізу, контент-аналіз.
Результати й обговорення. Визначені умови ефективної реалізації проектів ДПП, найбільш застосовані в різних країнах державні інструменти підтримки ДПП. Проаналізовані переваги і ризики застосування механізмів ДПП при реалізації інноваційних проектів, спрямованих на розробку ЛЗ, призначених для лікування соціально загрозливих захворювань. Запропоновано систему індикаторів оцінки результативності ДПП в фармації за напрямами: співпраця, дослідна активність, практичні знання, людський капітал, фінанси.
Висновки. Розвиток ДПП для активізації процесів створення інноваційних ЛЗ для лікування соціально загрозливих захворювань (гепатит, ВІЛ, онкопатології, антибіотикорезистентність, туберкульоз та ін.) сприяє об’єднанню унікальних інноваційних ресурсів та розподілу ризиків, пов’язаних із високим ступенем невизначеності результатів інноваційній діяльності; нарощуванню інноваційного потенціалу фармацевтичної галузі в процесі спільної діяльності організацій; дозволяє розширити фінансові ресурси, необхідні для реформування системи охорони здоров’я, сприяє оптимізації бюджетних витрат, підвищує ефективність інвестицій в охорону здоров’я, що в кінцевому підсумку сприяє підвищенню якості медичних і фармацевтичних послуг.