Academic literature on the topic 'Інвестиційне партнерство'

У даній статті досліджуються напрями та мета інвестиційної політики держави, засоби і механізми реалізації інвестиційної політики держави, зокрема державна підтримка, яка включає в себе систему різних форм прояву, зокрема таких як гарантії прав та законних інтересів інвесторів у контексті Господарського кодексу України, Закону України «Про інвестиційну діяльність». Водночас було розглянуто ряд ризиків, які можуть виникнути під час реалізації інвестиційних договорів за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, таких як договори, що укладаються в рамках державно-приватного партнерства, що пояснює необхідність в існуванні різного роду гарантій прав та законних інтересів сторін таких договорів. Окрім цього, розглядаються особливості гарантій прав та законних інтересів сторін інвестиційних договорів за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а саме розглянуто деякі особливості гарантій прав та законних інтересів сторін договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, як договорів, що відносяться до ряду інвестиційних договорів за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема гарантії, що передбачаються окремо для державних партнерів – сторін договору та гарантії, що передбачаються для приватних партнерів – сторін договору відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» та ряду інших нормативно-правових актів України. У результаті дослідження також було проаналізовано різницю між гарантіями від змін у законодавстві, які надаються приватному інвестору за угодою про розподіл продукції відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» та гарантіями від змін у законодавстві, які надаються приватному партнеру під час реалізації договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство».

Проаналізовано сучасні тенденції та особливості залучення прямих іноземних інвестицій за умов використання дієвих механізмів державно-приватного партнерства в Україні. Обґрунтовано потреба залучення прямих іноземних інвестицій в сучасних умовах, досліджено головні проблеми і перешкоди для ефективного функціонування проектів державно-приватного партнерства. Оцінено позитивний вплив та визначено пріоритетні принципи впровадження інститутів державно-приватного партнерства у вітчизняну практику реалізації інфраструктурних проектів задля підвищення ефективності та стандартів надання послуг суспільству. Практикою підтверджено, що різноманітність сфер, моделей та інструментів державно-приватного партнерства в галузі залучення прямих іноземних інвестицій робить його універсальним механізмом розв'язання довготермінових завдань і подолання проблем на шляху реалізації соціальних й інфраструктурних проектів загальнодержавного значення та розвитку нових перспективних технологій. Проаналізовано законодавчу базу, зроблено аналіз ефективності чинних законів, обґрунтовано потенційні загрози та можливості для змін, зростання та покращення роботи механізму державної підтримки та стимулювання інвестиційної привабливості, відкритості та легкості співпраці між державою та іноземними інвесторами. Доведено, що ефективне партнерство органів державної влади з приватним бізнесом спрямоване передовсім на забезпечення сталого розвитку та забезпечення стабільних темпів розвитку країни й окремих регіонів. Тому державно-приватне партнерство має стати визнаною альтернативою для фінансування суспільно важливих інфраструктурних проектів в Україні, зокрема способом залучення прямих іноземних інвестицій.

У статті запропоновано напрями розвитку державної інноваційної політики вдосконалення інвестиційно-будівельного комплексу України. Зокрема, охарактеризовано основні напрями і технології інноваційної діяльності в будівництві в Україні. Проаналізовано структуру і динаміку зміни капітальних інвестицій у будівельний комплекс України. Виокремлено напрями формування та реалізації державної інноваційної політики щодо вдосконалення інвестиційно-будівельного комплексу України. Серед основних заходів, реалізація яких дозволила б вивести будівельний комплекс України з кризового стану, виділено такі: перехід до реальної структурної й інституційної реформи української економіки; реалізація ефективної інвестиційної політики, орієнтованої на подолання поточних структурних змін негативного впливу; формування державно-приватного партнерства. Запропоновано впровадження гарантій для будівельних компаній в складі державно-приватного-партнерства, які уможливлять отримання більшої фінансової стійкості: гарантії завершення будівництва в розумні терміни за рахунок участі держави; гарантії одержання найменшої на ринку ціни за рахунок відсутності паразитних (трансакційних) витрат і оптимізації витрат на придбання земельних ділянок, будівництво та інфраструктуру.

Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.

У статті обґрунтовано теоретико-методичні і практичні положення, спрямовані на цільові установки управління інвестиційно-інноваційною діяльністю Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо забезпечення економічної безпеки регіону в умовах децентралізації. Відповідно до зазначеного, розглянуто теоретико-методичні аспекти інвестиційно-інноваційної діяльності обласної державної адміністрації щодо формування інфраструктури регіону в умовах децентралізації; проаналізовано сучасний стан залучення інвестицій у розвиток інфраструктури регіону; виділено завдання та заходи залучення інвестицій у формування інфраструктури регіону; визначено перспективи залучення інвестицій у розвиток інфраструктури регіону; обґрунтовано цільові установки управління інвестиційно-інноваційною діяльністю обласної державної адміністрації щодо формування інфраструктури регіону в умовах децентралізації; запропоновано державно-приватне партнерство як інструмент залучення інвестицій у розвиток інфраструктури регіонів; визначено механізми забезпечення розвитку інноваційних процесів щодо формування інфраструктури регіону.

Мета: здійснити медико-соціальне обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку університетських клінік за нових економічних умов. Матеріали і методи. У дослідженні використано методи системного підходу та аналізу, інформаційно-аналітичний, соціологічний та медико-статистичний методи. Інформаційною базою для формування пріоритетних напрямків розвитку університетських клінік є наукові роботи вітчизняних і зарубіжних спеціалістів із державно-приватного партнерства і менеджменту, а також результати власних соціологічних досліджень, проведених за спеціально розробленою програмою у 2018–2019 рр. на базі Стоматологічного медичного центру Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, які охопили 407 пацієнтів та 109 лікарів центру. Результати. У роботі обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку університетських клінік на основі запрова­дження механізмів державно-приватного партнерства. Використання переваг співпраці держави і приватного бізнесу є важливою умовою організації сучасної моделі університетської клініки. Державно-приватне партнерство становить основу для формування юридично і господарсько самостійних клінічних університетських баз з ефективною технологією лікувального та педагогічного процесу, системою управління і підготовки кадрів. Державно-приватне партнерство дозволяє наростити інвестиційний потік для медичних університетських клінік, створити умови для використання приватної підприємницької ініціативи, забезпечити більшу ресурсну мобільність, адаптацію до зміни умов функціонування клінік, а також економічну стійкість клінічної університетської бази. Висновки. Результати дослідження засвідчили неадаптованість діючої моделі університетських клінік до нових економічних умов та необхідність розробки сучасних організаційно-правових засад для створення університетських клінік на принципах державно-приватного партнерства.

Актуальність теми дослідження. Державноприватне партнерство є механізмом, застосування якого у сфері вищої освіти та науки дозволяє підвищити ефективність функціонування ЗВО на основі розвитку партнерських відносин між державою, бізнес-партнерами та ЗВО. Постановка проблеми. Використання переваг від взаємодії держави і бізнесу через застосування механізму державно-приватного партнерства з метою вирішення стратегічних завдань розвитку вищої освіти та науки в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню сутності, умов і переваг застосування механізму державно-приватного партнерства у сфері освіти присвячено праці таких науковців, як: Джандосова Р. Д. [1], Сьянов О. В., Степанов О. О. [2], Дмитрієва Є. О. [3], Іванова Ю. В. [4], Захаров М.М., Черданцев В. П., Тронина М. В. [5], Ляховець О. О. [6]. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Зважаючи на особливості організації освітнього процесу та наукової діяльності в закладах вищої освіти, враховуючи інтереси та можливості бізнеспартнерів, спрямованість проектів у сфері державноприватного партнерства на задоволення інтересів третіх осіб, зроблено висновок про необхідність цілеспрямованого пошуку потенційних приватних партнерів, що потребує удосконалення процесу практичної реалізації таких проектів. Постановка завдання. Удосконалення процесу реалізації механізму державно-приватного партнерства з урахуванням особливостей таких проектів у сфері вищої освіти та науки. Викладення основного матеріалу. Для підвищення ефективності процесу імплементації проектів державно-приватного партнерства у сфері вищої освіти в Україні запропоновано послідовність процедур реалізації проектів державно-приватного партнерства; обґрунтовано необхідність удосконалення та розвитку відповідного забезпечення (законодавчого, організаційного, нормативно-правового, кадрового). Висновки. Оскільки державно-приватне партнерство є механізмом, реалізація якого передбачає здійснення приватних інвестицій у освітню сферу, то важливою умовою ефективності його імплементації та функціонування є удосконалення відповідних процедур, створення необхідного законодавчого, нормативно-правового, ресурсного та організаційного забезпечення.

У статті проаналізовано міжнародний досвід розробки та виробництва безпілотних роботизованих систем, як перспективний напрям розвитку озброєнь та військової техніки. Висвітлено нормативно-правові, організаційні та економічні чинники, які стримують їх розвиток в України. Визначено пріоритети розвитку безпілотних роботизованих систем, одним із яких є застосування для цього інструментів міжнародного воєнно-економічного співробітництва, під яким запропоновано вважати міцні і тривалі зв'язки кооперативного характеру, в основі яких лежать вироблені та узгоджені наперед наміри, що закріплені в довготривалих економічних угодах і договорах у сфері розроблення та виробництва БПЛА та БПНА між вітчизняними компаніями – розробниками безпілотних роботизованих систем та провідними закордонними компаніями США, Туреччини, інших держав – членів НАТО, Ізраїлю з питань реалізації спільних проектів у цій сфері. Запропоновано для активізації виробництва безпілотних роботизованих систем різного призначення застосувати державно-приватне партнерство у оборонно-промисловому секторі України, що надає можливість створення спільних підприємств у формі господарських організацій для реалізації інвестиційно-інноваційних, капіталомістких, довготривалих проектів, що є міжнародною практикою. Саме завдяки цьому виникає можливість розподіляти ризики проекту, залучати до нього значні інвестиції та просувати товари/послуги на ринки інших країн. Запропоновано заходи з розвитку державно-приватного партнерства у цій сфері, зокрема: впровадження економічних механізмів ефективної взаємодії наукових установ та виробничих комплексів різних форм власності, а також державно-приватного партнерства підприємств, які забезпечують розроблення, виготовлення і модернізацію безпілотної техніки. Зазначено пріоритет розвитку міжнародного воєнно-економічного співробітництва у сфері безпілотної техніки: посилення експортного потенціалу вітчизняного ОПК, що має здійснюватися шляхом: розроблення та прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення заходів міжнародного воєнно-економічного співробітництва і реалізацію офсетних угод під час закупівлі роботизованих платформ та робототехніки за імпортом; укладення міжурядових угод з міжнародного воєнно-економічного співробітництва, що передбачають взаємний захист інвестицій, технологій, конкретні заходи із спільного виробництва безпілотної техніки для потреб ринків третіх держав; створення сприятливих умов для реалізації міжнародних проектів у сфері озброєнь і військової техніки, зокрема, забезпечення умов для створення спільного виробництва зразків безпілотної техніки, які не виготовляються в Україні.

Стаття присвячена дослідженню наявної в Україні проблеми відсутності деяких законодавчих актів щодо регулювання державно-приватного партнерства та концесій як форми державно-приватного партнерства. В основу дослідження покладено пошук та аналіз міжнародної практики застосування принципів державно-при- ватного партнерства. Автором досліджено як погляди вітчизняних науковців на це питання, так і рекомендації Європейської економічної комісії стосовно покращення регулювання державно-приватного партнерства, збільшення його ефективності, впровадження нових принципів та правових моделей. Водночас було проаналізовано політики міжнародних фінансових установ, зокрема Європейського банку реконструкції та розвитку, щодо наявних підходів до державно-приватного партнерства та фінансування, консультування стосовно розвитку транспортного сектору України загалом. Під час дослідження автором виявлено відсутність регулювання деякихпринципів державно-приватного партнерства та умов їх реалізації. У статті також висвітлено законопроєкти, які можуть стати рушієм багатьох проєктів у сфері державно-приватного партнерства та концесій як його форми. Водночас урегулювання багатьох питань шляхом ухвалення наявних на момент написання статті законопроєктів є недостатнім. Таким чином, у статті висвітлено питання та принципи, які потребують додаткового законодавчого регулювання для покращення інвестиційної привабливості державно-приватного партнерства в транспортному секторі загалом. Автор доходить висновку про необхідність імплементації багатьох таких принципів, які є усталеними у практиці інших країн, у вітчизняне законодавство про державно-приватне партнерство та концесії. Такі принципи включать принцип відкритості, принцип «добросовісної поведінки», принцип прозорості, принцип підзвітності, принцип сталого розвитку, принцип довгострокового бюджетного планування державного партнера. Зазначено, що в умовах відсутності регулювання цих принципів та умов їх реалізації наявні практичні проблеми щодо реалізації проєктів у сфері державно-приватного партнерства, а саме фінансування приватними партнерами проєктів у сфері державно-приватного партнерства та гарантування фінансовими інституціями ризиків, покладених на приватного партнера.

Анотація. Узагальнено аргументи і контраргументи в межах наукової дискусії з питання визначення основних методологічних засад аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства. Основною метою проведеного дослідження є виокремлення та аналіз методів оцінювання ефективності державно-приватного партнерства та спричинених ним ефектів. Систематизація літературних джерел і підходів до розв’язання проблеми засвідчила, що існує велика множина методологічних принципів оцінки ефективності державно-приватного партнерства, що розкривають інвестиційний, економічний, фінансовий, соціальний та інші аспекти його реалізації і можуть бути адаптовані та агреговані в загальну методику, що відображатиме оцінювання всіх альтернативних варіантів отримання доходів i витрат. Актуальність розв’язання цієї наукової проблеми полягає в тому, що доцільність реалізації масштабної програми реалізації проєктів державно-приватного партнерства є значною, а єдиного методологічного підходу до оцінювання їхньої ефективності немає, що призводить до появи подвійного рахунку та неврахування важливих ефектів різного виду і масштабності. Дослідження питання визначення методологічних засад оцінювання ефективності проєктів державно-приватного партнерства здійснено в такій логічній послідовності: визначення кількісних та якісних критеріїв оцінювання ефективності реалізації партнерства, виокремлення видів ефектів від цього реалізації із зазначенням основних показників ефективності та привабливості. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали методи порівняння при реалізації наукової дискусіє з питань визначення основних засад реалізації державно-приватного партнерства, наукової абстракції — при визначенні можливих ефектів впливу зростання ефективності реалізації державно-приватного партнерства на національну економіку як на макро-, так і на мікрорівні, моделювання — при формуванні загальних методологічних принципів оцінки партнерства. Об’єктом дослідження обрано проєкти державно-приватного партнерства. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для формування державних програм реалізації державно-приватного партнерства у всіх сферах народного господарства. Ключові слова: проєкти, державно-приватне партнерство, методологія оцінювання, показники ефективності державно-приватного партнерства. JEL Classification М10, М48 Формул: 3; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 18.

Обмеженість фінансових ресурсів, які aкумульовaні в державному бюджеті на потреби інвестиційної діяльності, обумовлює необхідність дослідження пріоритетності фінaнсувaння інвестиційних проектів. Дефіцитність державного бюджету та значний обсяг зовнішніх запозичень не дозволяють державі проводити інвестиційну діяльність, виходячи з наявних проблем у країні та принципу всестороннього фінaнсувaння різних галузей економіки. Враховуючи це, в нинішніх умовах політика країни повинна бути нaпрaвленa на вклaдaння коштів у найбільш пріоритетні напрямки економіки, які забезпечують як економічний, так і соціальний ефект та підтримка яких у даний період часу створює основу подальшого поступального розвитку інших галузей держави.

Взаємодія держави та бізнесу в інвестиційних процесах повинна носити характер ділового партнерства, яке має розглядатися як форма ділової активності, що спрямована на продуктивну взаємодію в процесі реалізації ділових інтересів приватних інвесторів та соціально-економічних функцій держави в рамках їх спільної економічної діяльності. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29755

В умовах дефіциту публічних фінансових ресурсів поширення набувають особливі форми співробітництва між публічним і приватним секторами. Висока капіталоємність інфраструктурних програм та незмога відшкодувати усі витрати виключно коштом публічного сектору призводить до необхідності пошуку додаткових джерел коштів. Вважається, що ДПП є кращою альтернативою приватизації державної чи комунальної власності, адже поєднує переваги обох секторів: соціальну відповідальність, громадську підзвітність і пріоритетність соціально-екологічних стандартів у діяльності, що є притаманною для державних і комунальних організацій; та фінансові ресурси, технології, управлінську ефективність і підприємницький дух приватного сектору.

Зима, Є. Р. Управління інвестиційною діяльністю в туризмі : випускна кваліфікаційна робота : 242 «Туризм» / Є. Р. Зима ; керівник роботи І. В. Безуглий ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра туризму . – Чернігів, 2021. – 92 с.
В кваліфікаційній роботі висвітлені проблеми і перспективи залучення інвестицій в туристичну сферу, проведена оцінка стану і динаміки туристичних потоків в’їзного туризму в Україні, оцінений вплив мультиплікаційного ефекту інвестиційних витрат індустрії туристичних послуг на економічну політику України. Висвітлені перспективні напрями вкладання інвестицій в супутні до туризму сфери діяльності. Висвітлено міжнародний досвід використання проектів державно- приватного партнерства в рекреаційно-туристичній сфері. Охарактеризовані основні форми реалізації концепції державно-приватного партнерства в рекреаційно-туристичній сфері: спільне підприємство, спеціальні економічні зони, національні проекти, концесія, оренда, приватизація, договір управління об’єктами державної та комунальної власності. Визначено основні фактори, які впливають на низький рівень розвитку державно-приватного партнерства: надмірна фінансова та адміністративна централізація, постійна зміна управлінських кадрів, незначна пропозиція підготовлених для реалізації проектів. З’ясовані відмінності між формами державно-приватного партнерства за правом власності, оперативного управління, джерел фінансування та тривалістю договору.
The qualification work highlights the problems and prospects of attracting investment in tourism, assesses the state and dynamics of tourist flows of inbound tourism in Ukraine, assesses the impact of the multiplier effect of investment costs of the tourism industry on Ukraine's economic policy. Promising areas of investment in tourism-related areas of activity are highlighted. he international experience of using public-private partnership projects in the recreational and tourist sphere is highlighted. The main forms of realization of the concept of public-private partnership in the recreational and tourist sphere are described: joint venture, special economic zones, national projects, concession, lease, privatization, contract of management of state and communal property. The main factors influencing the low level of public-private partnership development are identified: excessive financial and administrative centralization, constant change of managerial staff, insignificant supply of projects prepared for implementation. The differences between the forms of public-private partnership in terms of ownership, operational management, sources of funding and the duration of the contract have been clarified.

Ридзель, Ю. М. Державне регулювання інноваційного розвитку сфери охорони здоров’я України : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / Ю. М. Ридзель. - Чернігів, 2020. - 258 с.
Дослідження присвячено обґрунтуванню теоретичних та практичних засад державного регулювання інноваційного розвитку сфери охорони здоров’я. У дисертації визначено, що державне регулювання інноваційного розвитку сфери охорони здоров’я доцільно позиціонувати як диверсифікований підхід до реалізації інструментарію державної політики системно-організаційного та науково-технологічного розвитку сфери охорони здоров’я з метою підвищення якості надання медичних послуг та забезпечення їх доступності для населення, що сприяє імплементації новітніх знань для покращення якості медичних послуг, підвищення рівня конкурентоспроможності суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я орієнтованих на інноваційні трансформацій. Визначено, що система державного регулювання інноваційного розвитку сфери охорони здоров’я є сукупністю правил, законів і процедур, які регламентують взаємодію суб’єктів на державному, регіональному й локальному рівнях країни в контексті їхнього впливу на умови функціонування сфери охорони здоров’я. Узагальнено ключові напрямки стимулювання інноваційного розвитку сфери охорони здоров’я, які набули поширення у світовій практиці. З’ясовано стан державного регулювання інноваційного розвитку сфери охорони здоров’я України. Запропоновано якісно новий науково-методичний підхід до розробки концепції інноваційного розвитку сфери охорони здоров’я України. Формалізовано ключові стратегічні орієнтири державного регулювання інноваційного розвитку сфери охорони здоров’я, які сприяють розвитку національної економіки. Обґрунтовано пропозиції щодо розвитку державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров’я України шляхом укладання концесійних угод та приватної власності на об’єкт.
Исследование посвящено обоснованию теоретических и практических основ государственного регулирования инновационного развития сферы здравоохранения. В диссертации определено, что государственное регулирование инновационного развития сферы здравоохранения целесообразно позиционировать как диверсифицированный подход к реализации инструментария государственной политики системно-организационного и научно-технологического развития сферы здравоохранения с целью повышения качества предоставления медицинских услуг и обеспечение их доступности для населения, способствует имплементации новейших знаний для улучшения качества медицинских услуг, повышение уровня конкурентоспособности субъектов ведения хозяйства в сфере здравоохранения ориентированных на инновационные трансформаций. Определено, что система государственного регулирования инновационного развития сферы здравоохранения является совокупностью правил, законов и процедур, регламентирующих взаимодействие субъектов на региональном и локальном уровнях страны в контексте их влияния на условия функционирования сферы здравоохранения. Констатировано, что действенным инструментом государственного регулирования инновационного развития сферы здравоохранения прежде всего является стратегическое планирование, содержание которого заключается в выборе ключевых приоритетов общественного развития. Обоснованные возможности имплементации мирового опыта в отечественную систему государственного регулирования инновационного развития сферы здравоохранения: слаженность государственно-частного взаимодействия в процессе развития здравоохранения; учета социально-экономических и организационных особенностей функционирования сферы здравоохранения; обеспечение доступности качественных медицинских услуг основываясь на принципах социальной справедливости и общественной солидарности; поддержка механизмов медицинского страхования; оптимизация государственных расходов в условиях децентрализации власти; повышение эффективности использования научного потенциала в сфере здравоохранения и тому подобное. Дана оценка состоянию государственного регулирования инновационного развития сферы здравоохранения Украины. Определено, что инновационное развитие здравоохранения требует межотраслевого технологического обмена, укрепления связи здравоохранения с научно-образовательным сектором, венчурного инвестирования в новые медицинские разработки, формирования инновационной инфраструктуры. Оценена результативность государственного регулирования инновационного развития сферы здравоохранения Украины путем проведения анализа и прогнозирования инновационного, ресурсного, финансового, профессионального и информационно-аналитического потенциалов здравоохранения на основе метода нечеткой логики, что позволило идентифицировать факторы и приоритеты инновационного развития. Намеченные проблемы и приоритеты государственного регулирования инновационного развития сферы здравоохранения Украины: прозрачность, действенность медико-социальных реформ в контексте изменения инновационных процессов в сфере охраны здоровья граждан; своевременность и оперативность внедрения мероприятий, форм, методов по выполнению медико-социальных обязательств страны перед гражданами страны; максимальное привлечение кадрового и научного потенциала и др. Предложено научную концептуализацию инновационного развития сферы здравоохранения, главной целью которой является качественные изменения системы государственного регулирования такой сферы для повышения уровня здоровья граждан и улучшение качества жизни. Представленные концептуальные положения предусматривают стратегические, социально-институциональные, финансово-экономические, общественно-политические, ресурсно-инвестиционные и структурно-организационные инновационные трансформации в сфере здравоохранения. Определены цели, разделы и мероприятия (стратегический, общественный, социально-институциональный, финансово-экономический, ресурсно-инвестиционный, организационно-институциональный и структурно-организационный) внедрения таких положений путем имплементации интегрированной инвестиционной BIP-модели регулирования сферы здравоохранения. Формализовано ключевые стратегические ориентиры государственного регулирования инновационного развития сферы здравоохранения, которые способствуют развитию национальной экономики: стимулирование спроса на научные исследования в области здравоохранения; налаживание международного сотрудничества; развитие государственно-частного партнерства и инновационных центров; совершенствование законодательства; формирование соответствующей институциональной среды. К приоритетам реализации предложенных направлений относятся: создание межотраслевых научно-производственных инновационных комплексов; активизация государственно-частного партнерства; формирование единой государственной системы стандартизации в здравоохранении и др. Обоснованы предложения по развитию государственно-частного партнерства в сфере здравоохранения Украины путем заключения концессионных соглашений и частной собственности на объект. Представлены авторское видение реализации государственно-частного партнерства в сфере здравоохранения, в рамках которого возможно распределять риски между государственным и частными партнерами.
The research is devoted to substantiation of theoretical and practical foundations of state regulation of innovative development of healthcare. In the dissertation it is determined that the state regulation of innovative development of the health care sector should be positioned as a diversified continuum of tools for realization of innovative processes concerning the influence of the state on the subjects and objects of health care in order to ensure the effectiveness of the concept of its reforming and meeting public needs. . It is determined that the system of state regulation of innovative development of health care is a set of rules, laws and procedures that regulate the interaction of subjects at the state, regional and local levels of the country in the context of their influence on the conditions of health care functioning. The key areas for promoting innovative healthcare development that have become widespread in the world are summarized. The state of state regulation of innovative development of health care in Ukraine has been clarified. A qualitatively new scientific and methodological approach to the development of the concept of innovative development of health care in Ukraine is proposed. The key strategic guidelines of state regulation of innovative development of health care sector, which contribute to the development of the national economy, are formalized. Proposals for the development of public-private partnership in the field of health care of Ukraine by concession agreements and private ownership of the object are substantiated.

Ланьо, О. О. Фінансовий ризик-менеджмент підприємств будівельної сфери : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.08 / О. О. Ланьо. - Чернігів, 2021. - 289 с.
У дисертаційній роботі поглиблено теоретико-методичні засади фінансового ризик-менеджменту підприємств будівельної сфери та обґрунтовано науково-практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління фінансовими ризиками вітчизняних будівельних підприємств. Досліджено економічну природу фінансового ризику та фінансового ризик-менеджменту підприємств будівельної сфери. Удосконалено класифікацію фінансових ризиків будівельних підприємств. Розвинено внутрішню будову їх фінансового ризик-менеджменту за процесним, функціональним та проєктним підходами. Інтерпретовано напрями реконфінурації методів управління їх фінансовими ризиками. Структуровано загрози розвитку будівельної галузі України за декомпозиційним підходом за методом Ісікави. Розроблено методичні засади управління ризиками будівельних підприємств шляхом ідентифікування їх рівнів. Проведено комплексне оцінювання ефективності фінансового ризик-менеджменту будівельних підприємств України. Запропоновано застосовувати метод нечіткої логіки до оцінки інвестиційно-інноваційного ризику будівельних проєктів та розроблено нечітку продукційну модель для діагностування ризику шляхом його багаторівневого структурування. Здійснено трирівневе структурування інструментів цифрової трансформації будівельних підприємств; розроблено логіко-структурну модель формування цілісного інформаційного середовища підприємства задля впровадження предикативної аналітики у процесі прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності. Обґрунтовано постефекти застосування технології блокчейн та смарт-контрактів у діяльності будівельних підприємств. Удосконалено науково-методичний підхід до відбору інвестиційно-будівельних проєктів у рамках механізму державно-приватного партнерства на основі комплексного та поліаспектного їх діагностування. Запропоновано науково-методичний підхід до формування портфеля інвестиційно-будівельних проєктів, який базується на багатокритеріальній інтегрованій моделі урахування зміни валютного курсу, ризиків інфляції та зміни вартості кредитно-інвестиційних ресурсів при визначенні кошторисної вартості проєкту.
В диссертационной работе углубленны теоретико-методические основы финансового риск-менеджмента предприятий строительной сферы и обоснованны научно-практические рекомендации по повышению эффективности управления финансовыми рисками отечественных строительных предприятий. Исследовано экономическую природу финансового риска и финансового риск-менеджмента предприятий строительной сферы. Усовершенствована классификация финансовых рисков строительных предприятий. Развито внутреннее строение их финансового риск-менеджмента за процессным, функциональным и проектным подходами. Интерпретировано направления реконфинурации методов управления их финансовыми рисками. Структурированы угрозы развития строительной отрасли Украины за декомпозиционного подходом по методу Исикава. Разработаны методические основы управления рисками строительных предприятий путем идентификации их уровней. Проведена комплексная оценка эффективности финансового риск- менеджмента строительных предприятий Украины. Предложено применять метод нечеткой логики к оценке инвестиционно-инновационного риска строительных проектов и разработана нечеткая продукционную модель для диагностирования риска путем его многоуровневого структурирования. Осуществлено трехуровневое структурирование инструментов цифровой трансформации строительных предприятий; разработана логико-структурная модель формирования целостного информационного пространства предприятия для внедрения предикативного аналитики в процессе принятия управленческих решений в условиях неопределенности. Обоснованны постэффекты применения технологии блокчейн и смарт-контрактов в деятельности строительных предприятий. Усовершенствован научно-методический подход к отбору инвестиционно-строительных проектов в рамках механизма государственно-частного партнерства на основе комплексного и полиаспектного их диагностирования. Предложен научно-методический подход к формированию портфеля инвестиционно-строительных проектов, основанный на многокритериальной интегрированной модели учета изменения валютного курса, рисков инфляции и изменения стоимости кредитно-инвестиционных ресурсов при определении сметной стоимости проекта.
The dissertation deepens the theoretical and methodological principles of financial risk management of construction companies and substantiates scientific and practical recommendations for improving the management of financial risks of domestic construction companies. The economic nature of financial risk and financial risk management of construction enterprises is studied. Improved classification of financial risks of construction companies by flow-resource, process and subjective approaches. The conceptualization of the internal structure of financial risk management of construction enterprises according to process, functional and project approaches is developed. It is substantiated that the basis of effective financial risk management is a clear formalization of the boundaries of risk appetite, risk tolerance and risk sustainability of the enterprise. At the same time, the acceptable amount of risk should be consistent not only with the financial parameters of the enterprise, in particular, the amount of equity, but also the quality of its non-financial resources. The directions of reconfiguration of methods of financial risk management of construction enterprises by their basis on economic, organizational and sociopsychological bases are interpreted. Threats to the development of the construction industry of Ukraine are structured according to the decomposition approach according to the Isikawa method. Methodological bases for ensuring the continuity of construction enterprises by identifying levels of risk management have been developed. A comprehensive assessment of the effectiveness of financial risk management of construction companies in Ukraine on the identification and structural approach. The staging of the process of production and implementation of strategic priorities of investment and innovation development of construction enterprises is presented, which is proposed to be implemented on the basis of the application of the tool of innovative benchmarking. It is proposed to apply the method of fuzzy logic to assess the investment and innovation risk of construction projects and developed a fuzzy production model, which provides for diagnosing risk through its multilevel structuring - in terms of factors and indicators, differentiating their priority. The three-level structuring of tools of digital transformation of construction enterprises is carried out, namely: on the form of their materialization; depending on the life cycle of the investment and construction project; in terms of post-effects. The logical-structural model of formation of the integral information environment of the building enterprise for introduction of predicative analytics in the course of acceptance of administrative decisions in the conditions of uncertainty is developed. The post-effects of the application of blockchain technology and smart contracts in the activities of construction companies are substantiated, namely: reduction of financial costs, reduction of sensitivity to macrofinancial dynamics due to the project implementation within a predetermined time; reduction of risks of activity of the construction enterprise; increasing the future predictability of the project; reduction of financial risks associated with insufficient and / or untimely financial support for the implementation of investment and construction projects. The scientific and methodological approach to the selection of investment and construction projects within the framework of the mechanism of public-private partnership on the basis of their comprehensive and multifaceted diagnosis has been improved. A scientific and methodological approach to the formation of a portfolio of investment and construction projects is proposed, which is based on a multi-criteria integrated model of exchange rate changes, inflation risks and adverse changes in the cost of credit and investment resources in determining the estimated cost of the project.

Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню теоретичних і методичних підходів до венчурного фінансування проектів державно-приватного партнерства та створення необхідних інституційних, законодавчо-нормативних засад його реалізації. Узагальнено та систематизовано досвід венчурного фінансування та партнерства держави і венчурних фондів у країнах з розвиненою і транзитивною економікою, який дозволив сформувати рекомендації для покладання на державу ролі каталізатора інноваційного оновлення національної економіки. Запропоновано використання значного інвестиційного потенціалу венчурних інститутів спільного інвестування, який був виявлений за допомогою аналізу низки економічних показників та структури активів даних фінансових інститутів, з метою розвитку національної економіки шляхом інвестування в сфери інфраструктурних галузей господарства України. Запропоновано організаційно-економічні засади венчурного фінансування проектів державно-приватного партнерства в Україні, які охоплюють обґрунтування методів акумулювання фінансових ресурсів шляхом створення консорціуму венчурних інститутів спільного інвестування, розробку методичних засад визначення інвестиційного потенціалу даних фінансових інститутів, проектування параметрів гібридного фінансового інструменту (програмно-цільовий облігації).
Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и созданию практических условий привлечения ресурсов венчурных фондов на основах государственно-частного партнерства с целью реализации структурных реформ в инфраструктурных отраслях хозяйства Украины. Постановка данной научной задачи обусловила исследования теоретических основ венчурного финансирования проектов государственно-частного партнерства. Доказано сочетание интересов, с одной стороны государства, а с другой - инвестора, которое в случае создания надлежащих условий позволит ускорить трансформационные процессы и обеспечить становление конкурентоспособной национальной экономики. Обоснована необходимость привлечения венчурных фондов как одной из сторон государственно-частного партнерства, что обусловило рассмотрение типологизации и научных подходов к определению сущности государственно-частного партнерства. Осуществлено обобщение классификаций моделей государственно-частного партнерства и выделена концессия как наиболее выгодная для двух сторон сотрудничества форма реализации их интересов. Систематизирован мировой опыт партнерства венчурных фондов и государства, который может быть использован для разработки соответствующих мер и адаптации успешных примеров в национальных экономических условиях. Рассмотрены существующие способы государственной поддержки, в т.ч. функционирующие государственные программы, финансовые инструменты, которые стимулируют венчурное финансирование в развитых странах. Определены сферы инфраструктурных отраслей хозяйства Украины, которые в первую очередь нуждаются в инвестициях: транспортная инфраструктура, жилищно-коммунальное хозяйство, топливно-энергетический комплекс. Выделен круг проблем, основными из которых являются неэффективный менеджмент на государственных предприятиях, ограниченность финансовых возможностей бюджетов различных уровней, использование преимущественно бюджетных средств для осуществления строительства или реконструкции крупных инфраструктурных объектов. Решение их возможно при помощи использования венчурного финансирования как формы долгосрочных инвестиций. Осуществлена оценка финансового состояния и динамики развития венчурных ИСИ на основе ряда показателей, таких как динамика изменения стоимости активов венчурных институтов совместного инвестирования, соотношение активов венчурных ИСИ и показателя ВВП Украины. Проведенное исследование позволило определить венчурные ИСИ как сегмент рынка институтов совместного инвестирования, которому присуще динамичное развитие. Учитывая особенности деятельности венчурных ИСИ, преобладание дебиторской задолженности в структуре их активов, было определено, что венчурные ИСИ имеют один из высших уровней порядка в системе потенциалов хозяйствующих субъектов. Выяснено, что подавляющая доля инвестиций украинских венчурных фондов приходится преимущественно на третий и четвертый технологический уклады, что позволяет дать рекомендацию по направлению их финансовых ресурсов в инфраструктурные проекты. Разработанное автором организационно-экономическое обеспечение венчурного финансирования на основах государственно-частного партнерства позволяет создать надлежащие условия для привлечения финансовых ресурсов венчурных фондов. Проведено исследование инвестиционного потенциала венчурных ИСИ и выделены классификационные группы венчурных ИСИ в соответствии со стоимостью их активов, что позволило построить матрицу показателей данных финансовых институтов, доказало целесообразность предложения создания консорциума венчурных ИСИ, с участием которых возможна реализация инвестиционного проекта на условиях концессии. Покрытие потребностей консорциума в дополнительных средствах предложено компенсировать путем предоставления возможности эмиссии программно-целевых облигаций ‒ гибридных финансовых инструментов, которые создадут конкурентные условия привлечения инвестиционных ресурсов, снизят риск эмитентов и увеличат спектр инструментов фондового рынка. При помощи методов финансового инжиниринга смоделированы параметры облигаций, что позволяет разрабатывать планы эмиссии по конкретным инфраструктурным проектам и осуществлять мониторинг и управление их обращением.
The thesis is devoted to the justification of theoretical and methodological approaches to the venture financing of projects on the base of the public-private partnerships and to the creation of the necessary institutional, legislative framework for its implementation. Generalized and systematized an experience of venture financing and partnership between the state and venture capital funds in developed and transition economies, which helped to formulate recommendations for laying on the state role of a catalyst of innovative economic renewal. Proposed use of significant investment potential of the joint venture investment institutions, which was identified through a number of economic indicators and structure of assets of these financial institutions, for the benefit of the national economy by investing in infrastructure sectors of the economy of Ukraine. Proposed organizational and economic basis of venture financing on the base of public-private partnership in Ukraine, which cover methods of accumulation of financial resources through the creation of a consortium of joint venture investment institutions, development of the methodological bases of determining the investment potential of these financial institutions, the design parameters of the hybrid financial instrument (target-oriented bonds).

Результатом дослідження є методичне забезпечення комплексної оцінки домінант ІІП на засадах сталого розвитку. Виокремлено п’ять домінант ІІП, а саме: (1) достатнє інвестиційне забезпечення раціонального природокористування національної економіки; (2) інвестиційне забезпечення наукових досліджень та інновацій за напрямом сталого розвитку; (3) відновлення, стале використання та охорона складників природно-ресурсного потенціалу національної економіки; (4) зниження екодеструктивного впливу соціально-економічної системи на стан навколишнього природного середовища; (5) підвищення екологічних аспектів якості життя населення. Кожна домінанта потребує введення відповідних їй оціночних індикаторів. Авторами розширено систему національних індикаторів сталого розвитку в межах ЦСР. У пропоновану систему індикаторів інтегровано європейські та авторські економіко-екологічні показники, орієнтовані на поглиблену оцінку інвестиційного та природно-ресурсного потенціалу у видовому і структурно-секторальному вимірах, взаємозв’язку інвестиційного та екологічного складників природокористування. На підставі результатів комплексної оцінки визначено складники домінант ІІП та завдання з найнижчим ступенем впровадження, а саме: Домінанти 1 і 2, завдання підвищення енергоефективності Домінанти 3, завдання зниження відходоємності Домінанти 4, завдання покращення стану здоров’я населення Домінанти 5. Обґрунтовано головні напрями та шляхи підвищення ступеню впровадження домінант ІІП, зокрема: (1) зростання державних видатків на НДР та інновації за напрямом «Енергетика та енергоефективність», «Раціональне природокористування», поновлення фінансування «Наук про життя» в аспекті інноваційного розвитку медицини; (2) стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження енергозберігаючих технологій, екологічно чистих виробництв та екоінновацій шляхом зниження ставки екологічного податку; (3) створення сприятливого інституційного середовища для розширеного відтворення лісів та сталого розвитку лісового господарства; (4) стимулювання вітчизняних інвесторів до екологічно орієнтованих капіталовкладень у сфері поводження з відходами; (5) розвиток міжсекторального партнерства для впровадження домінант ІІП. Пропонується впровадження селективного підходу у формування державної інноваційно-інвестиційної політики розвитку регіонів, спираючись на ідентифіковані Домінанти, виділені згідно з координатами Цілей сталого розвитку.