To see the other types of publications on this topic, follow the link: Інвестиційна діяльність в Україні.
Journal articles on the topic 'Інвестиційна діяльність в Україні'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Інвестиційна діяльність в Україні.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Yemets, O. I. "УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 58–68. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.58-68.
Full textAbstract:
Ефективна інвестиційна діяльність господарюючого суб’єкта є платформою для успішного розвитку не лише мікрорівня, а й макрорівня.Менеджмент інвестиційної діяльності часто визначають вектори як державної так і регіональної та галузевої стратегії розвитку.Додатній темп економічного зростання ВВП є ключовим чинником, що впливає на рішення суб’єктів господарювання щодо здійснення інвестування.Проведено аналіз динаміки номінального ВВП України та визначено тенденції до його зростання, визначено темпи приросту ВВП за 2005-2018 рр., розраховано частку валового нагромадження у структурі ВВП. Аналіз цифрової інформації дозволяє нам зробити висновки, про те, що номінальний ВВП має тенденцію до зростання, проте частка валового нагромадження у ВВП коливається від 14,1 % до 28,2% протягом аналізованого періоду.Це дасть змогу прийняття стратегічне рішення щодо управління інвестиційною діяльністю в умовах децентралізації. Управління інвестиційною діяльністю варто розмежувати на макро- та мікрорівнях. Нами встановлено, що ефективність даної діяльності прямо залежить від сприятливого інвестиційного клімату та макроекономічного регулювання, а також довгострокового та короткострокового періодів її здійснення.Стан інвестиційної діяльності господарюючого суб’єкта можна визначити за допомогою алгоритму: оцінювання інвестиційної стратегії; визначення привабливих напрямків для ефективного вкладення капіталу з метою сталого розвитку підприємств, зважування вартості джерел інвестиційних ресурсів; вибір розрахунку ризику та ефективності інвестиційних проектів; оперативному виявленню чинників, які впливають на відхилення фактичних результатів інвестування від запланованих; визначення міри досягнення цільових показників після впровадження інвестиційних проектів, а також можливих резервів покращення результатів.Варто погодитись, що важливими чинниками інвестиційної привабливості в Україні є: низький рівень корупції, прозорі та чітко визначені законодавча та нормативна бази, політична стабільність.При інвестуванні керівництво кожного підприємства зобов’язане вирішувати завдання щодо розробки інвестиційної стратегії підприємства, вибирати форми та об'єкти інвестування, шукати джерела фінансування, вибирати інвесторів та учасників інвестиційного процесу, розробляти, аналізувати та оцінювати інвестиційні проекти, здійснювати контроль за результатами інвестиційної діяльності.Перспективними завданнями управління інвестиційною діяльністю підприємства повинні стати: максимізувати інвестиційний прибуток господарюючого суб’єкта; мінімізувати інвестиційний ризик суб’єкта господарювання; знайти напрями покращення інвестиційних процесів.Виявлено галузеві особливості управління інвестиційною діяльністю на господарюючого суб’єкта. За рахунок покращення інформаційної забезпеченості, стратегічного планування, оцінки організації, посилення контролю, постійного моніторингу інвестиційних проектів, здійснення фінансово-економічних розрахунків можна досягнути високої ефективності управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта.Маючи чітку організацію процесу управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта можна стверджувати про систему її ефективного функціонування в умовах децентралізації.
2
Ріппа, М. Б., and Н. В. Шамун. "ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 2 (November 27, 2018): 319–36. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2018.319-336.
Full textAbstract:
Досліджено інвестиційну діяльність недержавних пенсійних фондів (НПФ) в Україні упродовж 2011-2017 рр., зокрема наявні обмеження, обсяги інвестиційних ресурсів та динаміку складу і структури консолідованого портфеля, зарубіжний досвід інвестиційної діяльності НПФ, у тому числі країн-членів ОЕСР. Приділено увагу особливостям та основним відмінностям у впровадженні інвестиційної діяльності НПФ у різних країнах. У результаті аналізу сучасного портфеля інвестиційних активів недержавних пенсійних фондів виявлено деякі зміни у їх структурі. Обґрунтовано певні особливості діяльності НПФ як інституціональних інвесторів на інвестиційному ринку та запропоновано заходи щодо покращення їх інвестиційної політики.
3
Калусенко, В. В. "АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКІВ УКРАЇНИ ТА СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ НИМ." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 1 (June 23, 2019): 63–78. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.63-78.
Full textAbstract:
У статті розглянуто різні точки зору сутності поняття «інвестиційна діяльність та інвестиційний портфель банків». Проаналізовано сучасний стан формування та управління інвестиційним портфелем банків України. Також, визначено, що на протязі останніх років банківська інвестиційна діяльність є не досить успішною та прибутковою, яке в свою чергу призводить до ще більшого занепаду національної економіки та відсутності інноваційного розвитку. Адже, саме інвестиційна діяльність банків формує рух коштів на ринку, зосереджуючи їх на найбільш головних та важливих напрямах розвитку суспільства. В ході дослідження, також було виявлено основні проблеми, які виникають в процесі формування та управління інвестиційного портфелю банками, і, відповідно, обґрунтовано чинники, що гальмують даний процес. На основі цього, було розглянуто та обґрунтовано оптимальну інвестиційну стратегію для банків України.
4
Ривак, О. С. "Інвестиційна діяльність в Україні." Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України, Вип. 20.13 (2010): 228–41.
Find full text
5
Кириллов, В. "Інвестиційна діяльність в Україні." Актуальні проблеми державного управління, no. 2 (2004): 134–41.
Find full text
6
Tkachenko, Nataliia. "ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 1(17) (2019): 200–206. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-200-206.
Full textAbstract:
Досліджено проблему інвестування пенсійних накопичень на фінансовому ринку. З’ясовано зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на інвестиційну діяльність недержавних пенсійних фондів. Розкрито призначення інвестиційної декларації, визначено інвестиційні цілі, окреслено інвестиційні обмеження діяльності недержавних пенсійних фондів. Охарактеризовано три типи інвестиційних стратегій недержавних пенсійних фондів: консервативну, помірковану та агресивну. Ідентифіковано ризики діяльності недержавних пенсійних фондів. Описано етапи управління ризиками недержавних пенсійних фондів. Запропоновано сукупність заходів щодо розвитку інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні: розширити напрямки розміщення пенсійних накопичень, диференціювати законодавчі обмеження для інвестиційних портфелів із різним рівнем ризику, надати можливості учасникам фондів обирати тип інвестиційної стратегії при управлінні пенсійними активами, запровадити використання бенчмарка інвестиційної дохідності.
7
Даньків, Й. Я. "ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», no. 2(56) (March 22, 2021): 130–37. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2020.2(56).130-137.
Full textAbstract:
Важливою проблемою в Україні в умовах всесвітньої епідемії Covid-19 та економічної кризи є пошук можливостей залучення іноземних та вітчизняних інвестицій. Їх залучення в умовах анексії Криму та ескалації конфлікту на сході країни залишається недостатньо продуманим, суперечливим і малоефективним. Для забезпечення ефективного управління суб’єктами господарювання (надалі – СГ) необхідне оперативне і достовірне облікове відображення інвестиційної діяльності в умовах економічної кризи та карантинних обмежень. За цих умов інвестиційна політика держави потребує вдосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління інвестиційною діяльністю шляхом впровадження сучасних методик її здійснення
8
Моргачов, Ілля, Олена Хандій, Юлія Клюс, and Ярослав Бурко. "МІНІМАЛЬНО ДОПУСТИМИЙ РІВЕНЬ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ: АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ КОМПАНІЙ." Financial and credit activity problems of theory and practice 2, no. 43 (April 29, 2022): 126–35. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3693.
Full textAbstract:
Розглядаючи інвестиційні рішення щодо певного бізнесу в країні (у тому числі й інвестиційної компанії), актуальним питанням бачимо рівень його інвестиційної ефективності з урахуванням альтернативності та рівня знецінення національної валюти або інфляції. Мета роботи – визначення мінімальнодопустимого рівня інвестиційної ефективності українського бізнесу з урахуванням альтернативності та особливостей національної валюти, недосягнення якої робить український бізнес інвестиційнонедоцільним у довгостроковій перспективі. Запропоновано метод визначення такого мінімальнодопустимого рівня інвестиційної ефективності, що передбачає розрахунок суми середньорічного зростання фондового індексу, обраного якнайкраща інвестиційна альтернатива, середньорічного розміру дивідендів за відповідним фондовим індексом та середньорічного знецінення національної валюти порівняно з валютою відповідного фондового індексу. Визначено, що рівень знецінення національної валюти в Україні в порівнянні з доларом США перевищував офіційний темп інфляції, саме тому в наведеному методі до розрахунку брався середньорічний темп знецінення національної валюти. Як найкращу альтернативу фінансових інвестицій визначено фондовий індекс США S&P-500, а отже, й інвестиції в акції корпорацій, що входять до структури цього індексу. З урахуванням специфіки національної валюти та альтернативності інвестицій для України визначено мінімальний рівень інвестиційної ефективності використання капіталу суб’єктами господарювання на рівні 26,68 %. Цей розмір ставки процента (а саме: 26,68 %) слід використовувати для оцінювання доцільності інвестиційних проєктів в Україні шляхом визначення класичних показників: чистий приведений дохід (NPV), внутрішня норма дохідності (IRR), індекс дохідності (PI), приведений термін окупності (DPB). До того ж на українських підприємствах розмір рентабельності активів та рентабельності власного капіталу має бути не нижчим за 26,68 %. Визначено, що середньостатистичне підприємство в Україні не відповідає умовам щодо досягнення мінімальнонеобхідного рівня рентабельності активів та рентабельності власного капіталу в розмірі 26,68 %. Лише окремі суб’єкти господарювання в країні виконують цю умову, а більшість із них – лише за показником рентабельності власного капіталу. Українським інвестиційним компаніям для збереження та примноження капіталу інвесторів доцільніше в більшості випадків інвестувати кошти в акції провідних світових корпорацій, що входять до структури американського фондового індексу S&P-500, ніж у підприємства своєї країни. Високий рівень інфляції в країні визначено як важливий чинник, що негативно впливає на ефективність бізнесу в Україні, особливо на діяльність промислових підприємств із суттєвим виробничим циклом. Крім знецінення активів суб’єктів господарювання, інфляція спричиняє явище сплати податку з умовно нульового рівня ефективності. За умов урахування такого оподаткування в Україні мінімальнодопустимий рівень інвестиційної ефективності бізнесу становить 29,64 %. Умовно нульовий рівень ефективності бізнесу досягається, коли рентабельність активів суб’єкта господарювання дорівнює середньорічному темпові знецінення національної валюти. Чим більший рівень інфляціїв країні, тим більше податків сплачується за умовно нульового рівня ефективностій тим вищим є значення мінімальнодопустимого рівня інвестиційної ефективності бізнесу пропорційнодо ставки податку на прибуток та середньорічного рівня знецінення національної валюти. Наявність українівисокого рівня інфляції та податку на прибуток створює умови витоку інвестиційного капіталу до інших країн.
9
Федоренко, М. С. "Інвестиційна діяльність страхових компаній в Україні." Інвестиції: практика та досвід, no. 9, травень (2013): 21–23.
Find full text
10
Загорняк, Н. "Інвестиційна діяльність у харчовій промисловості в Україні." Економіка України, no. 2 (2003): 47–51.
Find full text
11
Свиридовська, А. О. "Інвестиційна діяльність недержавних пенсійних фондів в Україні." Наукові праці НДФІ, Вип. 4 (77) (2016): 148–57.
Find full text
12
Богданенко, Анатолій. "ДЕРЖАВНА ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ ФАКТОРІВ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ." Public management 17, no. 2 (February 27, 2019): 15–25. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-15-25.
Full textAbstract:
Розкрито сутність державної інвестиційної політики та принципи її здійснення. Досліджено стан проведення інвестиційної полі- тики держави та наведено заходи держави в напрямі покращення реаліза- ції ефективної інвестиційної політики.
Зазначено, що державна інвестиційна політика є одним із заходів від- повідних органів державної влади в напрямі ефективного здійснення ін- вестиційних процесів з метою забезпечення сталого економічного розвит- ку країни, основними елементами якої можна визначити мету і завдання політики, економічний ефект, що очікується від її реалізації, склад пріо- ритетних сфер і об’єктів інвестування, принципи формування та реаліза- ції інвестиційної політики.
Визначено, що головна мета державної інвестиційної політики поля- гає у залученні інвестицій в обсягах, що забезпечать реалізацію процесів диверсифікації виробництва та розширеного відтворення економіки, а ре- зультатом ефективної державної інвестиційної політики є створення умов для переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, який неможливий без динамічного розвитку законодавства, для стимулю- вання інвестицій. Раціональне залучення інвестицій сприяє зростанню ВВП.
Встановлено, що основною метою управління інвестиційною діяльніс- тю є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії та створення сприятливого інвестиційного клімату, в процесі ре- алізації якої інвестиційне управління спрямоване на розв’язання низки найважливіших завдань, таких як забезпечення високих темпів економіч- ного розвитку країни, створення високотехнологічного інвестиційного комплексу, підвищення технічного рівня виробничого апарату, максимі- зація доходів від інвестиційної діяльності, мінімізація інвестиційних ри- зиків, визначення шляхів прискорення інвестиційних програм, створення конкурентоспроможних експортних виробництв, забезпечення в країні фінансової стабільності в процесі здійснення інвестиційної діяльності, по- зитивних структурних змін в економіці, подолання диспропорцій, струк- турно-технічної незбалансованості економіки.
Доведено, що завдяки продуманій інвестиційній політиці держави, можна здійснювати структурну перебудову економіки, підвищуючи її рі- вень міжнародної конкурентоспроможності та збільшуючи експортний потенціал.
13
Погуляйко Ю.М. "ІНСТРУМЕНТИ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНУ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН." Економічний форум 2, no. 2 (June 11, 2021): 34–46. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-5.
Full textAbstract:
У статті розкрито передумови нарощення інвестиційно-інноваційного забезпечення регіону в умовах децентралізаційних змін. На основі аналізу кращих практик українських міст у нарощенні інвестиційно-інноваційного забезпечення розвитку регіону виокремлено умови нарощення регіонами ресурсної бази інвестицій в умовах децентралізації. Зокрема, до глобальних умов віднесено: актуальність законодавчих норм про інвестиційну діяльність та юридичну відповідальність за їх порушення; взаємну відповідальність задіяних в інвестиційному процесі суб’єктів; дотримання прав та свобод інвестора, розширення форм змішаного фінансування інвестпроектів тощо. Залучення достатнього розміру інвестицій для розвитку інноваційної сфери території передбачає ряд кроків: створення територіальних агенцій економічного розвитку; бенчмаркінг території; розробка інвестиційного паспорта, інвестиційного веб-порталу регіону, стандартних процедур роботи з інвесторами тощо; розробка інвестиційних порталів територій з інтерактивними онлайн-картами інвестоб’єктів та територіальної стратегії залучення інвестицій; облік та аналіз потенційних об’єктів для інвестування, людського потенціалу, логістики та суміжного бізнесу в регіоні; визначення пріоритетних сфер у регіоні для інвестування.
Наведено основні елементи системи інвестування на місцевому рівні. Зауважено, що дана система включає: інвестування фізичними/юридичними особами, заснованими на колективній власності; державне та місцеве інвестування; державна підтримка реалізації місцевих проєктів; іноземне та спільне інвестування
Дослідження інвестиційно-інноваційного забезпечення регіону в умовах децентралізаційних змін дозволило сформувати критерії інвестиційної привабливості об’єднаних громад. Зокрема, це: готовність території до інвестиційного процесу; відсутність проблем у питаннях прав власності на об’єкт інвестування; популяризувати інвестиційні переваги території, які властиві лише їй; прозорий правовий статус території; демонструвати позитивні економічні зміни регіону; узгодженість інвестицій, які залучаються в громаду.
Вагоме значення для активізації інвестпроцесів в Україні належить участі держави у фінансуванні проектів у т.ч інноваційних. Нині питома вага фінансування за кошти бюджетів різних рівнем є незначною, що викликано браком ресурсної бази. Однозначно дана ситуація завдає негативних наслідків розвитку науково-інноваційної діяльності, тому автором подана систематизація інструментальної бази інвестиційно-інноваційного забезпечення територій в умовах децентралізації.
14
Пшик, Б., А. Сидорчук, М. Адамик, Н. Медуна, and Р. Михалевич. "МЕХАНІЗМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ: МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 349–61. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241327.
Full textAbstract:
Анотація. Заощадження населення є вагомим внутрішнім джерелом інвестиційного потенціалу держави, завдяки якому формується національний добробут розвинутих країн. Інвестиційний потенціал домогосподарства запропоновано розглядати з позицій їхніх можливостей здійснювати заощадження, схильності до ощадливості та намірів трансформувати неспоживчі ресурси в інвестиційні. Проведений аналіз динаміки доходів і витрат, депозитів і внесків до недержавних пенсійних фондів населення України у 2010—2020 рр. дав змогу виявити обмеження у формуванні та ефективному використанні інвестиційного потенціалу домогосподарств: низький рівень оплати найманої праці та брак фінансових ресурсів у домогосподарств для формування їхнього інвестиційного потенціалу; збереження значних заощаджень домогосподарств поза межами фінансової системи; слабкий розвиток ринків цінних паперів і небанківських фінансових послуг, недостатній рівень охоплення ними населення; низький рівень довіри до фінансових інститутів; несформованість у населення ментальності інвестора вітчизняної економіки. Розроблено підхід до стимулювання участі населення в інвестиційному процесі, який передбачає акумулювання домогосподарствами власних заощаджень на спеціальних рахунках, відкритих у банках із подальшим спрямуванням цих коштів в інвестиційні та інноваційні проєкти, які реалізуються в тих галузях економіки, що мають стратегічне і пріоритетне значення для соціально-економічного розвитку національної економіки. Обґрунтовано механізм створення та функціонування Фонду компенсування інвестицій фізичних осіб, призначеного для відшкодування збитків, заподіяних професійними інвесторами. Для підвищення активності домогосподарств підтримувати соціальні проєкти запропоновано заходи з популяризації ідеї створення ендавмент-фондів серед вітчизняних некомерційних організації та підвищення їхньої привабливості перед потенційними інвесторами і партнерами. Сформульовано пріоритети державної політики активізації інвестиційного потенціалу домогосподарств в Україні: забезпечення умов для розширення інвестиційного потенціалу домогосподарств за рахунок зростання реальних доходів населення; розроблення комплексу заходів для забезпечення гарантій для участі домогосподарств в інвестиційних процесах; створення ефективної системи залучення заощаджень домогосподарств в інвестиційну діяльність за допомогою широкого спектра надійних і зрозумілих для пересічного громадянина фінансових механізмів; підвищення рівня фінансової грамотності українців у контексті активного їх залучення до інвестиційних процесів на фінансовому ринку; відновлення довіри населення до національної валюти і діяльності фінансових посередників. Ключові слова: домогосподарства, інвестиції, інвестиційний потенціал, заощадження, механізм трансформації заощаджень. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 12.
15
Podlevska, O. M., N. B. Savina, and A. A. Podlevskyi. "ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ В УМОВАХ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, no. 92 (April 8, 2021): 258. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202024.
Full textAbstract:
У статті розглянуто вплив пандемії коронавірусу COVID-19 як найбільш вагомого чинника середньо- та довгострокових змін на розвиток підприємництва та інвестиційної діяльності в Україні. Уточнено, що внаслідок запровадження вимушених заходів щодо обмеження окремих видів діяльності у зв’язку із карантином, сектор підприємництва зазнає найбільших збитків, що відіграє вирішальну роль у нагромадженні кризових процесів в економіці, в тому числі, – переддефолтного стану суб’єктів бізнесу. Обґрунтовано, що відсутність адаптивної державної підтримки в Україні може призвести до скорочення майже на третину валової доданої вартості, зайнятості та податкових надходжень від цього сегменту.
16
Переверзєва, А. В., and А. О. Осаул. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ РЕГІОНУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ." Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, no. 2 (50) (August 12, 2021): 79–82. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-15.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей формування інвестиційного клімату на регіональному рівні в умовах поглиблення зовнішніх викликів та економічної нестабільності. На основі аналізу виокремлено чинники, які формують інвестиційний клімат регіону, та згруповано їх за двома напрямами за критерієм розмежування яких є незмінність/змінність у часі: перша група чинників потребує тривалого періоду для реалізації змін – «жорсткі» чинники та друга група – зміни можливі протягом нетривалого періоду часу – «м’які» чинники. Доведено, що на сучасному етапі інвестиційний клімат у регіоні більшою мірою визначається «м’якими» чинниками, які визначать інституціональне середовище для інвестування. Оцінка інвестиційного клімату регіонів України дозволила згрупувати регіони за критерієм інвестиційної привабливості, а саме: регіони-лідери (найвищий рівень інвестиційної привабливості); «наздоганяючі» регіони (мають менший рівень загальноекономічного потенціалу порівняно з лідерами, але наближені до них); регіони середнього рівня розвитку (мають середній рівень інвестиційних ризиків); аутсайдери (низький рівень інвестиційної привабливості та активності). Автори виокремили п’ять груп факторів, які формують інвестиційний клімат: рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку; політична воля влади та правове поле держави; стан фінансово-кредитної системи і діяльність фінансових посередників; статус іноземного інвестора; інвестиційна активність населення. На основі аналізу зазначених факторів сформовано чотири типи середовищ, які є фактично складовими інвестиційного клімату: політико-правове середовище; соціально-культурне середовище; економічне середовище; інституціонально- інфраструктурне середовище.
17
Макаренко, Є. В. "Інвестиційна діяльність страхових компаній в Україні: проблеми та перспективи." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 120 (2010): 40–43.
Find full text
18
Парфьонов, Я. В. "Інвестиційна діяльність страхових компаній в Україні та країнах ЄС." Економіка та держава, no. 6, червень (2019): 55–58.
Find full text
19
Toniuk, M., T. Karpova, T. Pishenina, and O. Yakovleva. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, no. 1 (March 5, 2020): 34–41. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.05.
Full textAbstract:
У статті висвітлено сутність, основні особливості інвестицій в аграрний сектор, що зумовлюються специфікою правового стану України, специфікою аграрного виробництва в Україні та специфікою нового світового порядку планування, виробництва, розподілу. Визначено теоретичні та методологічні проблеми залучення інвестицій в аграрний сектор України. Виділено основні складові сільськогосподарської галузі економіки, в які в Україні, в основному, залучено іноземні інвестиції. Проаналізовано види та деякі характеристики інвестицій, основні проблеми гальмування інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Запропоновано шляхи вирішення існуючих проблем інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано ризики вкладання інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано динаміку прямих іноземних інвестицій у сільське господарство за період з 2010 по 2017 рр. та їх вплив на основні показники розвитку сільського господарства України. Зроблено висновок, що іноземних інвесторів цікавлять підприємства, які можуть забезпечити за короткий час повернення вкладеного капіталу з отриманням найбільшого прибутку. З огляду на це, більш перспективними в українській економіці для них є не виробництво сільськогосподарської продукції, а її переробка. Сьогодні увага акцентується на необхідності диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення аграрної сфери. Виявлено на які види за видами вирощуваних культур розподілилися посівні площі. Визначено ТОП-10 найбільших агрохолдингів за обсягом земельного банку. Виділено основні індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України. Обґрунтовано стратегічну спрямованість залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки України. Зроблено висновок, що недостатня ступінь довіри іноземних інвесторів до України і високий рівень інвестиційного ризику зумовлюють низький рівень надходжень інвестицій, а інвестиційний клімат в свою чергу безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку держави. Проаналізовано стратегічні цілі, індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України та основні макроекономічні проблеми.
20
Ривак, О. Р. "Інвестиційна діяльність в агропромисловому комплексі України." Економіка АПК, no. 1 (2008): 76–83.
Find full text
21
Литвиненко, І. Л. "Інвестиційна діяльність України в сучасних умовах." Вісник Приазовського державного технічного університету. Економічні науки, Вип. 2 (22) (2011): 26–30.
Find full text
22
Полякова, Ю. В., О. Є. Шайда, and С. А. Яремко. "ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЕКСПОРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 65 (January 28, 2022): 132–38. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-18.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу характерних рис, проблем та перспектив залучення і використання іноземних інвестицій в економіці України передусім з огляду на важливість забезпечення їх позитивного впливу на експортну діяльність вітчизняних суб’єктів господарювання. Наведено особливості функціонування міжнародного інвестиційного ринку в умовах глобалізації у сфері фінансів. Окреслено роль транснаціональних компаній на сучасному етапі розвитку системи міжнародних фінансів. Наголошено, що прямі іноземні інвестиції для нашої країни виступають однією з найбільш бажаних форм довгострокових капіталовкладень, тому що вони сприяють реалізації потужних амбітних та великих проектів виробничого, технологічного, маркетингового призначення, що сукупно визначає експортні можливості країни на світових ринках. Проведено аналіз динаміки, географічної та галузевої структури прямих іноземних інвестицій в Україні. З’ясовано, що: найбільші іноземні інвестори в нашій країні є представниками невеликої кількості країн; у іноземному капіталі чітко простежується група офшорного інвестування; у галузевій структурі інвестицій домінують сфери, орієнтовані на швидку окупність та низьку технологічність. Розглянуто основні проблеми у розвитку експортної діяльності та визначено сучасні чинники, що визначили процеси експортної діяльності України у 2020 році. Побудована економетрична модель залежності показника експорту товарів та послуг України від надходження прямих іноземних інвестицій на основі сучасних статистичних даних за 2004-2020 рр. У результаті дослідження встановлено, що вплив прямих іноземних інвестицій на розвиток експортного потенціалу України в економіці нашої країни вже почав проявлятися. Водночас наголошено про необхідність подальшого залучення іноземних інвестицій в економіку України, що обумовлено пріоритетністю структурної перебудови вітчизняного промислового комплексу, нарощування експортного потенціалу країни, реалізацією стратегій подолання залежності економіки від імпорту енергоресурсів тощо.
23
ЗЕЛЬДІНА, ОЛЕНА, and ВІКТОР ГРИШКО. "Страхування ризиків як гарантія захисту прав інвесторів на територіях пріоритетного розвитку." Право України, no. 2021/07 (2021): 136. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-136.
Full textAbstract:
Політична ситуація в Донецькій та Луганській областях відрізняється від інших регіонів України, що пов’язано з воєнними діями та близькістю до лінії розмежування. Для залучення інвесторів до територій пріоритетного розвитку в Доне цькій та Луганській областях законодавець повинен запропонувати різноманітні та дієві гарантії захисту їхніх прав. Враховуючи соціально-економічну та політичну ситуацію в Донецькій та Луганській областях, однією з основних гарантій захисту прав інвесторів повинно стати страхування воєнно-політичних ризиків. Мета статті – виявити проблеми, які заважають застосуванню в Україні інституту страхування воєнно-політичних ризиків, і виокремити основні складові інституту страхування воєнно-політичних ризиків як гарантії захисту прав інвесторів на територіях пріоритетного розвитку (ТПР) у Донецькій та Луганській областях. Законодавство України про інвестиційну діяльність передбачає страхування інвестицій як один із видів гарантій захисту інвестицій, проте відсутність механізму страхування воєнно-політичних ризиків не дає можливість застосовувати на практиці цей інститут права. Отже, необхідно створити дієвий механізм страхування воєнно-політичних ризиків, з урахуванням специфіки ситуації, що склалася у Донецькій та Луганській областях, що дає змогу усунути існуючі про-галини в законодавстві та надасть можливості для покращення інвестиційного клімату України. Основними складовими інституту страхування воєнно-політичних ризиків є: види воєнно-політичних ризиків та суб’єкти, які мають право здійснювати страхування воєнно-політичних ризиків. Законодавець повинен передбачити страхування від таких воєнно-політичних ризиків у процесі здійснення інвестиційної діяльності на ТПР у Донецькій та Луганській областях за обставин, що не залежать від інвестора та мають ознаки ймовірності та випадковості настання: втрата інвестицій та іншого майна інвестора; фізичне пошкодження інвестицій та іншого майна інвестора; зміна умов здійснення інвестиційної діяльності, зокрема скасування пільгового режиму, що унеможливлює виконання інвестором умов, які передбачено договором на реалізацію інвестиційного проєкту на ТПР. Відповідно до законодавства України страхування воєнно-політичних ризиків на ТПР у Донецькій та Луганській областях можуть здійснювати страховики-резиденти самостійно або з перестрахуванням у страховика-нерезидента, а також філії страховиків-нерезидентів, які отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності в Україні. Водночас потрібно враховувати, що страхова компанія, яка буде здійснювати страхування воєнно-політичних ризиків, повинна мати: бездоганну репутацію; фінансові можливості; відповідати вимогам, які передбачені законодавством України. Ефективними страховиками воєнно-політичних ризиків, які мають міжнародне визнання та досвід у цьому питанні, є: Міжнародне агентство з гарантування інвестицій (MIGA) та Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (DFC).
24
Cімахова, Анастасія Олексіївна, and Тетяна Олександрівна Грицик. "Сучасна транснаціоналізація економіки України." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(98) (December 29, 2021): 64–68. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-64-68.
Full textAbstract:
Розглянуто основні відмінні характеристики ТНК від інших іноземних компаній. Метою статті є оцінка рівня транснаціоналізації ринку України та діяльності передових ТНК в Україні. Використано загальнонаукові методи аналізу й синтезу, систематизації та порівняння. Проаналізовано рейтинг найбільших компаній України за 2020 р. з виокремленням українських філій світових ТНК. Серед ТНК, які займають лідируючі позиції у світі, лише 15 проводять свою діяльність в Україні. Визначено позиції даних ТНК в рейтингу «Global 500». Передовими українськими компаніями є підприємства таких секторів економіки, як енергетика та металургія, збільшується роль агропромислового комплексу та ІТ-компаній. Здійснено розподіл філій світових ТНК серед 200 передових компаній України за рівнем доходу. Секторальний аналіз найбільших підприємств України вказує на їх сировинну приналежність, отже, потенційні можливості виробництва й інноваційної діяльності не реалізовуються. Перспективами транснаціоналізації економіки України є посилення соціальної відповідальності ТНК, їх інноваційно-інвестиційної активності, створення нових робочих місць для вирішення соціальних проблем країни. Транснаціоналізація є одним із потенційних шляхів соціально-економічного розвитку України, що має можливість надати поштовх для реалізації нових інвестиційних стимулів, підвищити конкурентоспроможність країни й рівень якості життя населення.
25
Kropyvko, Mykhailo, Mykola Krushelnytsky, and Nadiia Stolyarchuk. "СОЦІАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІНВЕСТИЦІЙ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 121–31. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0211.
Full textAbstract:
Визначено, що соціальна відповідальність суб’єктів бізнесу перед органами місцевого самоврядування та соціумом залежить від соціально-економічних потреб суспільства. Проаналізовано особливості двох основних моделей побудови соціальної відповідальності між відповідними суб’єктами господарювання: американської та європейської. Встановлено, що важливим напрямом оцінки сучасного стану залучення інвестицій в соціально-економічну діяльність в аграрній сфері є оцінка взаємозв’язку між економічним зростанням суб’єктів аграрної сфери та розвитком сільських територій. Визначено вплив показників рівня економічного розвитку на рівень соціально-економічної відповідальності. Встановлено, що найбільш ефективною організаційно-правовою формою в Україні у сільській місцевості є фермерське господарство. Здійснено аналіз основних показників діяльності аграрних підприємств за 2015-2019 рр. Оцінено соціально-економічну діяльність господарюючих суб’єктів аграрної сфери на прикладі Степанівської територіальної громади. Визначено найпоширеніші практики надання інвестицій регіону (громаді) та завдання з реалізації напрямів соціально-економічної переорієнтації діяльності в процесі розвитку аграрної сфери. Визначено, що ключовими бар’єрами для розвитку соціальних ініціатив на селі є, з одного боку, небажання великої частини аграрників свідомо, ініціативно та добровільно надавати посильну допомогу у розвитку сільських громад та територій, а з іншого – несприятливі податкові, інвестиційні та інші економічні та інституційні умови, що створені державою для функціонування цих аграрних підприємств у цілому та реалізації їхніх соціальних функцій зокрема.
Доведено, що посилення соціально-економічної відповідальності в аграрній сфері матиме позитивний вплив на розвиток кадрового потенціалу підприємства (зменшується плинність кадрів, підвищується їх мотивація до праці), відносини з партнерами та інвесторами (зростає довіра до компанії та рівень інвестиційної привабливості), клієнтами (зростає імідж, бренд стає більш привабливим та споживаним, репутація компанії покращується). Як наслідок, можна очікувати підвищення ринкової вартості аграрного бізнесу, а відтак і ширшого залучення інвестицій в розвиток вітчизняної аграрної галузі.
26
Федоронько, Н. "Оцінка впливу системи оподаткування на інвестиційну діяльність в Україні." Економіст, no. 9 (299) (2011): 53–55.
Find full text
27
Munka, Stas. "INVESTMENT ACTIVITY IN UKRAINE IN THE CONTEXT OF POLISH EXPERIENCE." CHERKASY UNIVERSITY BULLETIN: ECONOMICS SCIENCES, no. 1 (2019): 183–87. http://dx.doi.org/10.31651/2076-5843-2019-1-183-187.
Full text
28
Кириченко, О. "Діяльність інвестиційних банків в Україні: проблеми та перспективи розвитку." Банківська справа, no. 2 (2008): 57–72.
Find full text
29
Богданенко, Анатолій, and Володимир Гурковський. "РОЗРОБКА МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВІ В УКРАЇНІ." Public management 25, no. 5 (December 1, 2020): 31–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-31-41.
Full textAbstract:
На сьогодні житлове будівництво в України знаходиться у стані спаду, але можемо зазначити, що ця діяльність має значний потенціал для подальшого свого розвитку. В країні існує багато чинників, які сприяють цьому: стійкий попит на продукцію житлового будівництва, наявні при- родні ресурси, кваліфікована робоча сила та накопичений науковий потенціал. Гальмують процеси розвитку будівельної галузі нестабільна фінансо- во-економічна ситуація в країні, недосконале законодавство, що регулює здійснення житлового будівництва, недостатнє фінансове та інформаційне забезпечення будівельного процесу, недосконале державне регулювання процесами розвитку житлового будівництва. Удосконаленням фінансування житлового будівництва та важливим елементом соціально-економічного розвитку на сучасному етапі для України є реконструкція житлового фонду, що проявляється через деякі причини: необхідність збільшення можливостей для доступності житла, поліпшення самих умов житлового фонду, забезпечення достатньої кількості житла та державна підтримки. Через обмеженість бюджетних ресурсів та переорієнтацію пріоритетів у фінансуванні на військові витрати необхідно створити механізм, який би поєднав зусилля держави та приватного сектору з фінансування житлового будівництва та реконструкції. На даний час в Україні питання фінансової підтримки як для будівництва нового житла, так і для реконструкції існуючого житлового фонду залишається актуальним. Особливо терміновим та актуальним є питання модернізації житлового фонду, оскільки у 60–80-х роках минулого століття було побудовано понад 86 тис. висотних будинків. Ця проблема набула додаткової актуальності у зв’язку з розширенням мережі ОСББ. Не можна не зазначити, що у більшості регіонів значною є частка житлового фонду із закінченим терміном експлуатації, яка знаходиться в аварійному стані.
30
Швець, Н. В., and А. В. Ізюмська. "Малий бізнес в Україні: аналіз стану та тенденції." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 2 (258) (February 13, 2020): 108–17. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-258-2-108-117.
Full textAbstract:
Дослідження присвячено визначенню тенденцій функціонування та факторів, що впливають на діяльність малого бізнесу в Україні. Стаття містить результати аналізу статистичних показників цієї частини підприємницького сектора за період 2013-2018 рр., які характеризують зміни в кількісному складі суб'єктів, зайнятості працівників, обсягів реалізації продукції, прибутковості, доданої вартості та капітальних інвестицій. Динамікувказаних показників проаналізовано на макроекономічному рівні, за регіонами та в розрізі видів економічної діяльності. Виявлені позитивні тенденції, недоліки у розвитку українського малого бізнесу і визначена необхідність коригування його вектору.
31
Yavorska, Tetyana, and Lyudmyla Voytovych. "INSURANCE COMPANIES’ INVESTMENT ACTIVITIES IN UKRAINE: THE CONDITION AND PROGNOSIS OF DEVELOPMENT." Scientific Notes of Ostroh Academy National University, "Economics" Series 1 (June 25, 2020): 106–12. http://dx.doi.org/10.25264/2311-5149-2020-17(45)-106-112.
Full text
32
Шейко Ю.О., к.е.н., старший викладач. "ПРІОРИТЕТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ." Економічний форум 1, no. 2 (May 17, 2020): 106–12. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-14.
Full textAbstract:
Фінансові ресурси страхових компаній у розвинених країнах є потужним джерелом інвестування економіки, що зумовлене природою страхування і наявністю у розпорядженні страхових компаній значного обсягу страхових фондів. Тоді як в Україні прибуток від інвестиційної діяльності займає лише незначний відсоток сукупного прибутку страховиків. Це підтверджує актуальність проведення досліджень напрямків та механізмів залучення страхових компаній до процесів інвестування економіки.
У статті досліджено теоретичні засади та обґрунтовано важливість інвестиційної діяльності страхових компаній в економіці. Проаналізовано основні напрями інвестиційних вкладень вітчизняних страховиків. Визначено, що при здійсненні інвестиційної діяльності вони обирають менш ризикові напрями інвестування, що приносять гарантований дохід. Обґрунтовано, що сфера інвестиційної діяльності страховиків є досить монополізованою.
Обґрунтовано, що одним із напрямів активізації і підвищення ефективності інвестиційної діяльності страхових компаній є розвиток нових страхових продуктів, зокрема такого страхового продукту як інвестиційне «фондове страхування» або Unit-Linked, що передбачає поєднання класичного накопичувального страхування життя з інвестиційною діяльністю у вигляді вкладень у пайові та ETF фонди. Визначено, що хоча розвиток цього виду страхування ще стримують певні фактори (законодавчі обмеження щодо розміщення резервів, часові рамки визначення страхової суми, відсутність розроблених правил Unit-Linked страхування та правил роботи за цим страховим продуктом), даний вид страхування є досить перспективним і потребує прискіпливішої уваги з боку вітчизняних регуляторів і страховиків.
33
Гбур, Зоряна, and Ірина Крилова. "ВПЛИВ РОЗВИТКУ ВОДОПОСТАЧАННЯ НА ЯКІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ." Public management 19, no. 4 (May 29, 2019): 57–79. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-57-79.
Full textAbstract:
Розглянуто вплив стану розвитку сфери водопостачання на рівень економічної безпеки України. Окреслено ряд проблем, які носять системний характер для сфери водопостачання та водовідведення, серед яких: високий рівень зносу комунальної інфраструктури, об’єктів водопо- стачання та водовідведення від 50 до 90 %; соціальна значущість сфери, об- меження зростання розміру тарифів; значні витрати на модернізацію, низька очікувана прибутковість проектів, низька інвестиційна привабливість для бізнесу; збільшення тарифу на електроенергію; тарифи, які затверджуються для підприємства, “упираються” в граничний індекс, що спричинює плано- во-збиткову діяльність на майбутній період; підвищена потужність вико- ристовуваного обладнання; значне зношення споруд та трубопровідної сис- теми; на розвиток галузі значно впливає заборгованість населення та бізнесу за житлово-комунальні послуги. Схарактеризовано внутрішні та зовнішні чинники, що впливають безпосередньо на економічну безпеку України з по- зицій стану розвитку сфери водопостачання.
Спираючись на власні ресурси та сили, на ефект об’єднаної праці народу, Україна має реалізувати свій шанс стати великою конкурентоспроможною політичною нацією з європейським рівнем економіки і безпеки загалом. Згруповано найважливіші національні економічні інтереси (які виокрем- люють дослідники сьогодення), від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, зокрема: створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки; створення надійної системи економічної безпеки України, за- безпечення можливості самостійного, прогресивного національно-еконо- мічного розвитку; здійснення структурної перебудови економіки; забез- печення ефективного розвитку національної промисловості; здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника; істотне зменшення енергомісткості і матері- аломісткості ВВП; здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей; створення замкнутих циклів ви- робництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння; створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України; здобуття Україною належного місця у світовому поділі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство; побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправ- ності та взаємовигідності; забезпечення конкурентоспроможності вітчиз- няної продукції; удосконалення товарної структури експорту й імпорту; забезпечення географічної збалансованості експорту й імпорту; нарощу- вання експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовніш- ньо торговельної діяльності; підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту; захист національного ринку від несприятливої дії світової кон’юнктури та іноземної конкуренції; ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту.
Визначено, що державні структури в Україні не досягли економічної рівноваги. Так, зокрема, постійно підтримуються на державному рівні по- ставки газу, замість того, щоб замінити його використанням електроенергії та іншими видами енергоносіїв. Це — принциповий структурний момент рівноваги, яку Україна прагне досягти.
34
Savchenko, Volodymyr. "РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ ЧЕРЕЗ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНІ ВАЖЕЛІ ТА ІНСТРУМЕНТИ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 2 (18) (2019): 163–73. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-163-173.
Full textAbstract:
У статті визначено сутність поняття та основні характеристики соціальної сфери України на етапі її трансформаційного поступу в умовах посилення глобалізації та європейського вектора зростання. З’ясовано роль матеріально-технічної бази як основи становлення соціальної моделі розвитку нашої держави, що має динамічний характер і відображає зміни в соціальній сфері, які повинні відповідати сьогоденним та майбутнім потребам. Проаналізовано ситуацію на сучасному етапі, коли в результаті подій на Сході країни, економічного спаду, політичних конфліктів, відсутності стабільності зростає чисельність громадян, які потребують допомоги від держави й можуть зберегти життєдіяльність тільки через отримання субсидій. Запропоновані заходи для покращення становища в соціальній сфері, які охоплюють збільшення повноважень об’єднаних територіальних громад, посилення ролі малих підприємств, діяльність на рівні регіонів і приміських територій, вирішення соціальних проблем села, реалізацію стратегії соціальної відповідальності бізнесу, розвиток соціального підприємництва.
35
РАДЗИВІЛЮК, ВАЛЕРІЯ. "Процедура банкрутства страховиків в Україні." Право України, no. 2021/07 (2021): 100. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-100.
Full textAbstract:
Стабільний страховий ринок є необхідною передумовою сталого економічного розвитку України, підвищення її інвестиційної привабливості, однією з найважливіших складових фінансової безпеки держави, без якої неможливо забезпечити розвиток будь-якої країни, безпечне функціонування суб’єктів господарювання, убезпечення різних сфер їхньої життєдіяльності. В Україні, як і в багатьох країнах світу, страхові компанії є досить потужними учасниками ринку фінансових послуг, які відіграють ключову роль у впровадженні економічної і соціальної політики, у прискоренні економічних перетворень. Проте не слід залишати поза увагою ту обставину, що страхова діяльність є високо ризиковою і завжди існує небезпека, особливо в період загострення світової фінансово-економічної кризи, через банкрутство однієї страхової компанії спричинити ланцюгову реакцію банкрутств інших страховиків (перестраховиків, страхових посередників) аж до системної кризи на ринку фінансових послуг загалом. З огляду на це у багатьох країнах світу правова регламентація відносин неплатоспроможності страховиків, щодо яких застосовуються судові процедури банкрутства (неспроможності), конкурсу має на меті запобігання зазначеним негативним наслідкам і збереження активів страхових компаній. Певним чином зазначена тенденція прослідковується у законодавстві про банкрутство в Україні. Мета статті – виявити специфіку провадження у стравах про банкрутство, де боржником (банкрутом) виступає страховик; проаналізувати особливості судових процедур банкрутства, що можуть бути застосовані до страховика; сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про банкрутство в частині проблем, які досліджуються. Встановлено, що з ухваленням Кодексу України з процедур банкрутства правова регламентація відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю, банкрутством страховика не зазнала суттєвих змін. У зв’язку з цим актуальною є відповідь на запитання, чи міститься у нормах новітнього законодавства про банкрутство достатньо положень, що можуть сприяти вирішанню проблеми, які виникають у зв’язку та внаслідок із неплатоспроможністю таких боржників. Авторка доходить висновку, що зокрема: своєрідність справ про банкрутство страховиків пов’язана з тим, що вони “обтяжені” специфікою правового статусу суб’єкта таких процедур; законодавством про банкрутство передбачена можливість застосування до страховиків процедур відновлення платоспроможності; до специфічних правових наслідків відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника-страховика банкрутом належить припинення всіх договорів страхування, продаж єдиного майнового комплексу; характерною рисою законодавств про банкрутство (неспроможність), конкурсного законодавства різних країн є те, що вони засновані на неоднакових підходах до правового регулювання процесуальних відносин банкрутства страховиків.
36
Галазюк Н.М. and Зелінська О.М. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ЕФЕКТИВНОСТІ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ КРЕДИТНИМИ ІНСТИТУТАМИ." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 30–36. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-4.
Full textAbstract:
Визначено основні пріоритетні напрями розширення співробітництва України з міжнародними кредитними інститутами, доведено необхідність дослідження даної проблематики. Виходячи з актуальності запропонованої тематики, стаття присвячена обґрунтуванню пріоритетних напрямів розширення та ефективної співпраці України з міжнародними кредитними інститутами.
Обґрунтовано доцільність залучення кредитних ресурсів для України. Найбільший результат країна отримала від перших кредитів, що надійшли від МВФ та Міжнародного банку розвитку та реформування. Дані кредитні ресурси призначені для формування золотовалютних резервів та фінансово-кредитної системи країни.
В статті досліджено кредитну діяльність провідних міжнародних кредитних інституцій, окреслено ключові програми та стратегічні напрями партнерства міжнародних кредитних організацій з Україною. Визначено пріоритетні напрями сприяння співпраці, що дали б змогу підвищити ефективність залучених коштів і створити сприятливий інвестиційний клімат у країні. Окреслено найбільш проблемні моменти співпраці України з світовими кредитними інститутами.
Обґрунтовано необхідність розбудови механізму управління з метою підвищення ефективності співпраці України з міжнародними кредитними інституціями як важливого інструменту політики держави з метою здійснення економічних реформ, і як наслідок можливість вчасно адаптуватися до сучасних змін в міжнародній економіці.
Визначено, що вдосконалення співробітництва України із міжнародними кредитними організаціями забезпечить нашій країні позитивні результати в період реалізації економічних реформ, підсилить роль України у формуванні міжнародних валютно-фінансових відносин; зростання довіри та інтересу іноземних інвесторів до вітчизняної економіки, і як наслідок ріст обсягів іноземного інвестування; можливість використання послуг міжнародних організацій, що забезпечить вирішення нагальних завдань державної політики в Україні.
37
Vyhovska, Valentyna. "СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(24) (2020): 170–78. http://dx.doi.org/10.25140/411-5215-2020-4(24)-170-178.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано необхідність проведення комплексного вивчення сучасних проблем розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні та формування на основі такого аналізу інформаційної платформи для роз-робки пропозицій щодо підвищення ефективності вказаного інституту соціального захисту для майбутнього добробуту громадян. За результатами дослідження з’ясовано переваги недержавного пенсійного забезпечення. Водночас встановлено низку проблем, що уповільнюють його поширення в країні, зокрема: висока вартість недержавного пенсійного забезпечення на тлі низьких доходів працюючих громадян та дефіцит надійних фінансових інструментів. Окреслено коло учасників недержавного пенсійного забезпечення. При цьому акцентовано увагу на формах пенсійних виплат, які здійснюють суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення, що мають право провадити свою діяльність у цій сфері. Наведено кількісну характеристику функціонування недержавних пенсійних фондів. Вказано на можливостях позитивного впливу недержавної системи пенсійного забезпечення на розвиток національної економіки та підвищення добробуту громадян на основі використання акумульованих нею коштів як джерела інвестиційних ресурсів.
38
Katan, L. I., N. K. Vasylieva, and I. I. Vinichenko. "Інституційне забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 7 (December 25, 2016): 207. http://dx.doi.org/10.15421/191622.
Full textAbstract:
Із прискоренням глобалізаційних процесів міцність зв’язку між аграрним виробництвом і сільськими територіями зростає, змінюється співвідношення в структурі інститутів впливу в бік фінансового забезпечення збалансованого економічного, соціального й екологічного розвитку цього складного системного утворення. Незважаючи на зростаючий у пошукових працях дослідний інтерес до питань фінансування сільського господарства, аналіз інституціональних основ забезпечення фінансування сталого розвитку, які враховують багатогранний характер інституціональних механізмів його здійснення у аграрній сфері, обмежений.Мета роботи – обґрунтувати теоретико-методологічні та прикладні засади інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України.Визначено ключові підходи до формування інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери. Вважаємо, що інституційне забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери – це сукупність соціально-економічних, організаційних і законодавчих заходів органів влади та суб’єктів господарювання (сукупності державних і недержавних інститутів) у сфері фінансових відносин, які формують необхідні правові, організаційні та економічні умови для ефективного залучення, накопичення і використання фінансових ресурсів для досягнення запланованого динамічного соціально-еколого-економічного ефекту. Подано складники інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери.Проаналізовано стан аграрної сфери України за 2000–2013 рр. та оцінено тісноту зв’язку між обсягами інвестиційного забезпечення і рівнем розвитку національної економіки (ВВП) й аграрної сфери (ВП с.-г). Виявлено, що зростання обсягу інвестицій в основний капітал на 1 млн грн сприяло зростанню ВВП національної економіки України на 60,9 млн грн. У той час як збільшення інвестицій в основний капітал сільського господарства на 1 млн грн обумовило приріст валової продукції сільського господарства на 7,9 млн грн. До джерел фінансування аграрної сфери, які мають тісний зв’язок із розвитком аграрної сфери (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,94), належать прямі іноземні інвестиції, але вони не чинять суттєвого впливу на зростання валового продукту сільського господарства (зростання на 1 млн дол. США стимулювало зростання на 0,14 млн грн). В аграрній сфері інвестиційна діяльність як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів залишається другорядною, суми інвестованих інвестиційних ресурсів не відповідають необхідним обсягам.Запропоновано створення інноваційно орієнтованого кластера аграрної сфери, удосконалення кредитного механізму та механізму державного регулювання в контексті її сталого розвитку.Цінність дослідження полягає у визначенні тісноти зв’язку між обсягами інвестиційного забезпечення і рівнем розвитку національної економіки (ВВП) та аграрної сфери (ВП с.-г). Практичне використання наведених у цій статті рекомендацій із корегування проекту Концепції «Державна програма сталого сільського розвитку України на період до 2025 року» дозволить оптимізувати фінансовий механізм державної підтримки сталого розвитку аграрної сфери України.Перспективний напрямок досліджень – вивчення та оцінка можливостей застосування іноземного досвіду в оптимізації складників інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України.
39
Hrymak, O., M. Vovk, and V. Jura. "Перспективи розвитку аграрного туризму в Карпатському регіоні." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 81 (October 9, 2017): 114–17. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8120.
Full textAbstract:
На сьогоднішній день діяльність агротуристичних підприємств є важливим елементом дослідження соціально-економічних відносин на місцевому, регіональному та національному рівнях. Агротуризм став альтернативною формою ефективного функціонування та диверсифікації фермерських господарств. Розвиток даної форми підприємництва може відіграти вирішальну роль у відродженні економіки сільських територій в Карпатському регіоні, де перспективи агротуристичної індустрії були і залишаються одними з найкращих в Україні. Використання агротуристичного потенціалу в сучасних умовах децентралізації управління призведе до соціально-економічного розвитку регіону за рахунок збільшення дохідної частини місцевих бюджетів, підвищення інвестиційної привабливості, збільшення зайнятості населення, особливо у сільських здебільшого депресивних районах, збереженню ландшафту чи його позитивній зміні, раціональному використанню природної та культурно-історичної спадщини.
40
Богданенко, Анатолій. "АНТИКОРУПЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ВАЖЛИВІСТЬ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ВИХОВАННЯ." Public management 22, no. 2 (February 26, 2020): 15–24. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-15-24.
Full textAbstract:
Головними деструктивними наслідками процвітання коруп- ції в державі є такі негативні явища: порушення принципу верховенства права; недовіра суспільства до влади; корупція в інституціях публічної влади, яка зводить до нуля економічні реформи і є причиною зменшен- ня притоку іноземних інвестицій, порушує принципи рівності та соціаль- ної справедливості тощо. В Україні існує багато проблем стосовно такого явища, як корупція, адже українське законодавство має більш деклара- тивний характер. Саме тому розробка та впровадження заходів антико- рупційного спрямування має стати першочерговим завданням на шляху до становлення України як правової держави.
Сьогоднішній стан цього антисоціального явища у державі є такий, що сфера корупції стає конкурентом держави у здійсненні управління суспільством, а сучасні організаційні норми і соціальний ефект корупції створюють загрозу національній безпеці країни. За умов відсутності ефективної системи контролю на різних рівнях, втрати результативного державного керівництва, корупція загрожує національному суверенітету і територіальній цілісності нашої держави.
Світова практика свідчить, що найбільшого ефекту боротьби з коруп- ційними діями дає поєднання ефективної системи протидії корупції на державному і міжнародному рівнях у поєднанні з нормативно-правовим забезпеченням. Розгляд корупції як одного з найсерйозніших перешкод для економіч- ного та політичного розвитку країни, усвідомлення того факту, що вона становить загрозу національній безпеці, породжує необхідність створен- ня системи антикорупційного виховання як окремого компонента систе- ми виховання. Просвітництво і виховна робота з формування у громадян антикорупційного світогляду є частиною антикорупційної державної по- літики щодо усунення причин і умов, що породжують і живлять корупцію в різних сферах життя.
Важливою складовою у формуванні антикорупційного світогляду є ви- користання потенціалу виховної роботи в закладах освіти. З огляду на те, що основною метою антикорупційного виховання є формування грома- дянської свідомості, то найбільш сприятливим для його інтеграції середо- вищем є соціальні дисципліни: суспільствознавство, історія, політологія, етика та ін.
Очікуваний результат антикорупційного виховання — це особистість, наділена знаннями про небезпеку, яку представляє собою корупція для добробуту суспільства і безпеки держави, яка не мириться з виявами ко- рупції та здатна і бажає усунути це явище.
41
Polishchuk, Yevheniia, and Serhii Onikienko. "ВПЛИВ РИЗИКІВ НА ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(24) (2020): 103–11. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-103-111.
Full textAbstract:
Будь-яка підприємницька діяльність перебуває під впливом різноманітних ризиків, настання яких може призвести до зменшення очікуваного прибутку, повної або часткової втрати авансованого капіталу, порушення строків введення в експлуатацію об’єктів будівництва. Зазначимо, що будівельна галузь є однією з найважливіших галузей економіки: вона надає робочі місця, стимулює діяльність видобувних компанії, компаній-виробників будівельних матеріалів, компаній, що надають послуги з операцій із нерухомістю тощо. Це, у свою чергу, дає підстави стверджу-вати, що індустрія будівництва має вагомий внесок у структурі ВВП. Так, в Україні в 2019 році цей показник становив 2,5 % від ВВП, водночас у країнах Європи він сягає 6 %. Такі факти свідчать, що потенціал для росту будівельних компаній є, однак є значні перешкоди, які стримують таке зростання. Інвестиційний потенціал будівельної галузі є важливим. І навіть такий показник, як «Отримання дозволів на будівництво» включений до методології Doing Business від Всесвітнього банку, який вимірює можливості ведення бізнесу в різних країнах. Цей індикатор відображає загальну кількість процедур, час і грошові витрати, необхідні для будівництва складського приміщення, включаючи отримання всіх необхідних ліцензій та дозволів, надання всіх необхідних документів, запит і проходження всіх належних перевірок, а також підключення до інженерних мереж. На додаток до цього, у 2019 році «Ведення бізнесу» вводить новий показник, індекс якості будівельного контролю, який проводить оцінювання: якості регулюючих актів стосуються будівництва, ефективності контролю за якістю і механізмів безпеки, режимів по відповідальності і страхування, а також вимог до рівню професійної кваліфікації. Беручи до уваги той факт, що за декілька років Україна піднялася у цьому рейтингу з 29-го місця (2006 рік) до 6-го (2020 рік), і цей факт можна розглядати як досягнення, проте полегшення отримання дозволів, на жаль, не означає зменшення недобросовісних акторів на ринку, які перетворюють будівельну галузь на високоризиковане середовище.
42
С. М. Дубов. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, no. 90 (August 26, 2020): 129–38. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.90.129-138.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу теоретичних аспектів публічного адміністрування у сфері туристичної діяльності. У статті досліджено як позитивні, так і негативні тенденції розвитку туристичної діяльності в Україні, наведено низку переваг, що можуть отримати туристичні підприємства від їх використання. Проаналізовано специфіку механізмів регулювання та управління потенціалом туристичної сфери України. Визначено методи публічного адміністрування у сфері туристичної діяльності. Проаналізовано вплив громадських організацій на створення сприятливих інвестиційних умов для туристичної діяльності. Визначено систему принципів публічного адміністрування у сфері туристичної діяльності. З'ясовано, що отримана інформація дозволить керівництву туристичних підприємств приймати оптимальні стратегічні рішення, визначати найкращі методи стратегічного розвитку, заходи конкурентної боротьби, набір конкурентних переваг та покращити власну діяльність. Запропоновано концептуальні завдання органів публічного адміністрування у сфері туристичної діяльності.
43
Дацко, К. П., and О. А. Теличко. "АНТИКОРУПЦІЙНИЙ КОМПЛАЄНС В УПРАВЛІННІ БІЗНЕСОМ." Знання європейського права, no. 4 (February 11, 2021): 59–62. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.128.
Full textAbstract:
У статті досліджено корупцію з позиції національних і міжнародних законодавчих вимог до її протидії. Визначено вплив корупції на діяльність сучасних приватних підприємств як на національному, так і на міжнародномурівнях. Надано характеристику основних факторів, які стримують розвиток антикорупційної реформи в Україні. Досліджено теоретичний компонент та основні принципи ефективної світової практики управління юридичними ризиками підприємства – антикорупційний комплаєнс. Доведено негативний вплив корупційних проявів,через відсутність управління корупційними ризиками, на господарську діяльність і репутацію будь-якого підприємства. Проведено огляд міжнародних нормативно-правових актів Сполучених Штатів Америки та Великобританії з питань запобігання та боротьби з корупцією і шахрайством. Розглянуто світові судові справи провідних міжнародних компаній, спричинені корупційними скандалами приватних підприємств. Визначено, як самеміжнародні антикорупційні вимоги впливають на розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємствата інвестиційний клімат держави загалом. Розглянуто поняття і сутність антикорупційного комплаєнсу у розрізі правової науки, світових і національних практик управління корупційним ризиком приватних підприємств.Визначено, що основна мета комплаєнсу – визначити чутливість бізнесу до ризику. На основі практичного досвіду й теоретичних досліджень визначено основні принципи формування культури антикорупційного комплаєнсуприватного підприємства. Підтверджено необхідність формування у приватних підприємств поваги до законностіта доброчесності бізнесу на основі принципу «тон згори». Визначено, що держава повинна виставити зобов’язаннязапроваджувати практику антикорупційного комплаєнсу приватним підприємствам незалежно від розмірів, видудіяльності та рівня прибутку.
44
Goley, Y. M. "Удосконалення керування інноваційним потенціалом у сфері житлово-комунального господарства в умовах децентралізації регіонів." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 6 (July 1, 2016): 44. http://dx.doi.org/10.15421/191605.
Full textAbstract:
Мета дослідження полягає в удосконаленні керування інноваційним потенціалом у сфері житлово-комунального господарства (ЖКГ) в умовах становлення децентралізації регіонів і формування заходів забезпечення проведення реформ в цій галузі. Теоретична та методологічна основа дослідження – наукові праці й розробки вітчизняних і зарубіжних авторів; Загальнодержавна програма реформування ЖКГ. Для досягнення визначеної мети застосовано загальнонаукові та порівняльно-аналітичні методи.Досліджено необхідність керування інноваційним потенціалом в умовах зростання конкуренції серед вітчизняних виробників у їх прагненні до інтеграції у світовий економічний простір. Проаналізовано та виявлено незадовільний техніко-технологічний і фінансовий стан ЖКГ у регіонах. Обґрунтовано формування заходів виконання Загальнодержавної програми реформування і розвитку ЖКГ.Продемонстровано, що на шляху активізації залучення іноземних інвестицій виникали певні перешкоди, пов’язані з надмірною централізацією фінансових ресурсів і їх недостатністю для економічної свободи регіонів.Акцентовано увагу на тому, що інноваційна діяльність в Україні має низький рівень розвитку, що можна пояснити недостатністю фінансування наукової діяльності (прикладних досліджень, розробок), а також недостатністю стимулів для її провадження. Несприятлива макроекономічна ситуація та заходи урядовців із вилучення обігових коштів, збільшення податкового навантаження призводять до зниження інноваційної активності підприємств.Продемонстровано, що до пріоритетних галузей економіки держави, які потребують стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності, належить також ЖКГ, що залишається однією з найбільш технічно відсталою галуззю національної економіки. Доведено, що сучасний стан технологічної інфраструктури не відповідає вимогам ринкової економіки.Указано на якісний аналіз технологічної відсталості ЖКГ в Україні провідними зарубіжними фахівцями, зокрема з фонду ім. Фрідріха Еберта.Наукова новизна дослідження полягає в необхідності удосконалення керування інноваційним потенціалом і в розробці пропозицій послідовного реформування у сфері ЖКГ.Практичне значення роботи – надання рекомендацій мешканцям житлового фонду стосовно використання переваг створення ОСББ.Перспектива подальших досліджень – аналіз діяльності діючих ОСББ у регіонах і розробка пропозицій щодо усунення недоліків їх діяльності.
45
Вахович, І., Л. Матвійчук, and Б. Смаль. "РОЗВИТОК ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЗАХОДИ ПОСИЛЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ." Financial and credit activity problems of theory and practice 6, no. 41 (January 10, 2022): 494–502. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251512.
Full textAbstract:
Анотація. Присвячено дослідженню тенденцій розвитку індустрії гостинності в регіонах України. Розглянуто зміст та значення індустрії гостинності в соціально-економічному розвитку регіонів. Визначено зміст досліджуваних дефініцій, узагальнено та сформульовано підходи до визначення співвідношень понять «індустрія гостинності» й «індустрія туризму». Визначено основні показники, що характеризують споживання послуг індустрії гостинності. Доведено що основними такими показниками є внесок індустрії туризму у ВВП, обсяги туристичного збору. Визначено, що стан і розвиток індустрії гостинності характеризують також обсяги капітальних інвестицій за видами економічної діяльності у сфері тимчасового розміщення та організації харчування. Проведено аналіз зазначених показників у динаміці та в регіональному розрізі. Охарактеризовано тенденції розвитку індустрії гостинності в сучасних умовах. Виявлено суттєві регіональні диференціації щодо сплати туристичного збору в Україні, а також зниження майже всіх показників розвитку індустрії гостинності. Проаналізовано дані Всесвітньої ради з подорожей і туризму щодо стану індустрії гостинності в Україні. Виявлено скорочення загального внеску подорожей і туризму в зайнятість України 2020 року до 6,3 %. Визначено напрями і заходи посилення конкурентних переваг індустрії гостинності в регіонах України. Визначено умови діяльності суб’єктів господарювання індустрії гостинності, до яких віднесено гнучкість і здатність швидко адаптуватися до сучасних умов ринку, упровадження заходів безпеки та гігієни, оптимізації форм підприємницької діяльності, розвиток цифрових технологій, посилення ролі здорового харчування, розширення асортименту продукції та послуг туристичних регіонів, швидкий розвиток послуг доставки, орієнтація на екологічну діяльність, посилення вимоги до кваліфікації персоналу тощо. Доведено, що перспективними напрямами підвищення конкурентних переваг індустрії гостинності в сучасних умовах є підвищення рівня фінансування галузі, активізація зусиль органів місцевого самоврядування щодо цільового використання коштів від туристичного збору на місцях, а також застосування інструментів стратегування та програмування розвитку індустрії гостинності регіонів, об’єднання стейкхолдерів індустрії в кластери, альянси тощо. Ключові слова: конкурентні переваги, індустрія гостинності, регіональний розвиток, туристичний збір. Формул: 0; рис.: 3; табл.: 1; бібл.: 14.
46
Обіход, Світлана Вікторівна. "Імплементація інформаційно-комунікаційних технологій у систему управління бізнес-процесами вітчизняних підприємств у контексті розвитку цифрової економіки." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(98) (December 29, 2021): 10–17. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-10-17.
Full textAbstract:
Визначено особливості впливу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на трансформацію діючих бізнес-процесів вітчизняних підприємств в умовах розвитку цифрової економіки. Проаналізовано різні підходи до поняття «цифрова економіка». Встановлено, що розвиток цифрової економіки в Україні забезпечується становленням ринку ІКТ, а самі ІКТ є ефективним інструментом удосконалення управління бізнес-процесами на підприємстві. Досліджено динаміку показників використання інформаційно-комунікаційних технологій на підприємствах України за останні чотири роки. Доведено, що використання ІКТ на вітчизняних підприємствах поки що перебуває на рівні започаткування. Серед причин недостатнього рівня використання ІКТ можна виокремити високу вартість інвестицій в ІКТ та уразливе фінансове становище підприємств, а також недостатню підтримку на рівні держави. Розглянуто засади імплементації інформаційно-комунікаційних технологій у систему управління бізнес-процесами та проаналізовано основні інформаційні системи управління бізнес-процесами на підприємстві. На основі викладеного вище виявлено можливості та загрози впровадження ІКТ у діяльність підприємства, запропоновано заходи щодо реагування на них. Зроблено висновки про те, що для забезпечення реалізації нових завдань у процесі імплементації ІКТ у систему управління бізнес-процесами топменеджмент відповідно має змінювати підходи до ведення бізнесу, шукати оптимізаційні варіанти для зміни бізнес-моделей, що зумовлює реалізацію широкомасштабних організаційних та управлінських інновацій.
47
Lipych, Lubov, Oksana Khilukha, Myroslava Kushnir, and Iryna Volynets. "КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕНЕДЖЕРА З ЛОГІСТИКИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА." Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 1, no. 25 (March 28, 2021): 119–28. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-01-119-128.
Full textAbstract:
У статті доведено, що ринок праці в Україні потребує від менеджерів з логістики високого рівня теоретичних знань і практичних навичок в управлінні логістичними операціями, процесами та логістичними системами.
Встановлено, що логістика стає все ближчою до управління. Про це свідчать функції управління, що визначають концепцію логістики, а також її інтеграція з сучасними концепціями та методами управління бізнесом. Тому зміни в логістиці повинні супроводжуватися змінами у вимогах до персоналу, який здійснює логістичну діяльність. Тобто менеджеру з логістики потрібен новий набір компетентностей. Обґрунтовано, що компетентності менеджерів з логістики можна описати з допомогою «Моделі T9» , що поєднує загальні управлінські компетентності, компетентності для вирішення проблем, міжособистісні, а також функціональні логістичні компетентності.
Отже, наступна хвиля вдосконалень та інвестицій повинна бути зосереджена на персоналі, який управляє логістичними послугами.
48
Немченко, Валерій Вікторович. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЦИВІЛІЗОВАНОГО РИНКУ ЗЕМЛІ В УКРАЇНІ." Economic and food security of Ukraine, no. 3-4 (March 6, 2019): 3–9. http://dx.doi.org/10.15673/efs.v6i3-4.1279.
Full textAbstract:
У статті розглядається створення цивілізованого ринку землі, який може стати міцним поштовхом до залучення інвестицій, розвитку малого і середнього підприємництва на селі. У той же час, Україна ще не готова до створення ринку землі. Для його розвитку необхідне реформування, яке здатне підняти життєвий рівень населення і ціну землі. Формування ринку землі передбачає створення екологічного економіко-інноваційного механізму підвищення її родючості.Незважаючи на те, що існує мораторій, земля продається і купується за різними корупційними схемами. До таких схем відносяться оренда терміном на 49 років, фіктивні договори позики та стягнення неіснуючої заборгованості шляхом позову до суду з оплатою боргу землею, рейдерські захоплення, зміна цільового сільськогосподарського призначення для забудови та багато інших.Обґрунтовано, що значне місце на ринку земельних ресурсів, відводиться державі. Держава повинна не тільки визначати розмір земельної ділянки, але і розмір оренди, її термін. Пріоритет віддається оренді, а не приватної власності. Держава зобов'язана обмежувати діяльність агрохолдингів, оскільки вони створюють загрозу країні, сприяють монополізації виробництва, монокультурного розвитку, завдаючи шкоди біосфері, не підтримуючи малі і середні сільськогосподарські підприємства.Для функціонування ринку землі необхідно створення іпотечного банку, науково-обгрунтована оцінка землі (яка в країні занижена), судова система, здатна захистити власника, боротьба з корупцією.Формування ринку землі передбачає створення екологічно-економічного механізму управління, підвищення родючості. Агресивна використання сільськогосподарських угідь, недотримання сівозміни, суттєве зменшення обсягів природоохоронної діяльності створили реальну загрозу ресурсно-екологічної безпеки розвитку аграрного сектора і в цілому держави. Орієнтація на кон'юнктуру зовнішніх агропродовольчих ринків ще більше її посилить. Ось чому сьогодні викликають інтерес нові екологічні технології, які здатні зберегти грунту, але, на жаль, доступу до них більшість аграрних підприємств не має або їх недооцінює. Землі померлих власників, які не мають спадщини, повинні безкоштовно передаватися державі. У разі наявності спадкоємців і бажаючих продати землю, вона повинна продаватися державі за цінами національного ринку. Такі землі в майбутньому можуть надаватися в оренду або продаватися державою тільки за світовими цінами, які сьогодні значно вище національних.
49
Krykhovetska, Z. М. "PОЛЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ." Actual problems of regional economy development 1, no. 17 (November 30, 2021): 215–32. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.215-232.
Full textAbstract:
Метою дослідження є вивчення вітчизняного досвіду здійснення банками операцій на ринку цінних паперів та встановлення ролі банківської системи у функціонуванні цього ринку з урахуванням сучасних умов в Україні. Використаний для дослідження метод порівнянь допоміг зіставити кількісні показники за різні періоди часу. Економічний аналіз використано для системного і комплексного вимірювання впливу чинників на діяльність банків на ринку цінних паперів. В процесі використання дедукції сформували знання про процеси та явища в ході переходу від загального до окремих суджень. Метод класифікації застосовоно для виділення вкладень банків у цінні папери за різними ознаками. Математична статистика використана для кількісного вираження явищ і процесів.
У статті проведено аналіз емісійних операцій банків. Досліджено особливості випуску банками акцій. Проаналізована динаміка та структура цінних паперів, крім акцій, випущених банками. Проведена порівняльна характеристика випуску ощадних та депозитних сертифікатів банків. Визначені резерви та передумови зростання емісійних операцій банків. Визначено роль інвестиційних операцій банків. Проаналізовано структуру вкладень у цінні папери в загальних активах банків. Досліджено динаміку цінних паперів, крім акцій, у портфелях банків, структуру вкладень банків у пайові інструменти. Характеризуються особливості інвестиційної стратегії у умовах економічної та політичної нестабільності в державі. Визначено особливості професійної діяльності банків на ринку цінних паперів. Охарактеризовано нововведення законодавства у цьому напрямку та можливості для банків. Проаналізовано роль банків як торговців із цінними паперами щодо укладених та виконаних угод із різноманітними цінними паперами на біржовому та позабіржовому ринку. Встановлено роль банків на ринку депозитарних послуг, управління активами недержавних пенсійних фондів та клірингу. Запропоновано проведення банками операцій з деривативними цінними паперами. Визначено шляхи активізації інвестиційної та професійної діяльності банків на ринку цінних паперів.
50
Косач, І. А., and А. В. Дегтярьов. "Управління інноваційно-інвестиційним розвитком підприємництва в умовах трансформаційної економіки." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, no. 2 (November 27, 2021): 17–23. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue2-2021-3.
Full textAbstract:
Досліджено основні напрямки та пріоритети управління інноваційно-інвестиційним розвитком підприємництва в умовах трансформаційних процесів в економіці України. Розглянуто ключові принципи державної підтримки підприємництва на прикладі підприємств малого бізнесу. Обгрунтовано важливість інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва, зокрема малого бізнесу, для вітчизняної економіки. Проведено аналіз інвестиційної активності підприємств малого та середнього бізнесу. Проаналізовано стан виконання Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва до 2020 р. та досліджено її вплив на інноваційно-інвестиційну діяльність субєктів господарювання. Класифіковано фактори, які перешкоджають інноваційно-інвестиційному розвитку малих та середніх підприємств. Обгрунтовано передумови формування результативної економічної підтримки з боку держави в напрямку інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва.