To see the other types of publications on this topic, follow the link: Імунокомпетентні клітини.
Journal articles on the topic 'Імунокомпетентні клітини'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 20 journal articles for your research on the topic 'Імунокомпетентні клітини.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Kuzovkova, S. D., I. V. Liskina, O. V. Khmel та L. M. Zagaba. "ІМУНОКОМПЕТЕНТНІ КЛІТИНИ ТА ЛОКАЛЬНИЙ ІМУНОРЕГУЛЯТОРНИЙ ІНДЕКС УРАЖЕНОЇ ТКАНИНИ ПРИ ТУБЕРКУЛЬОМІ ЛЕГЕНЬ З ОЗНАКАМИ АКТИВНОСТІ СПЕЦИФІЧНОГО ПРОЦЕСУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (24 квітня 2019): 92–99. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10055.
Full textAbstract:
Туберкульоми на сьогодні залишаються досить поширеною формою туберкульозу легень (ТЛ). Прогресування захворювання може свідчити про неналежний контроль туберкульозної інфекції в ураженому органі на локальному рівні за можливої відсутності будь-яких системних змін імунного статусу. Ось чому принципове значення має вивчення місцевих імунних реакцій у ділянці ураження, зокрема в легеневій тканині.
 Мета – встановити локальні патерни локалізації та відносну кількість антигенпрезентуючих клітин, клітин з антигенами M. tuberculosis та величину локального імунорегуляторного індексу в легеневій тканині при активних туберкульомах.
 Матеріал і методи. Проведено імуногістохімічне дослідження серійних зрізів ділянок легеневої тканини на матеріалі 19 резектатів легень хворих із туберкульомою та морфологічними ознаками активності специфічного туберкульозного процесу.
 Досліджували ділянки легеневої тканини з мікобактеріями та/або їх антигенами, а саме – грануляційний шар капсули туберкульоми, туберкульозні вогнища та гранульоми. Визначали відносну кількість CD4+ та CD8+ лімфоцитів, CD68+ клітин та клітин з наявністю антигенів М. Tuberculosis.
 Імуногістохімічне (ІГХ) дослідження проводили на AUTOSTAINER 360-2D виробництва компанії Thermo Fisher Scientific (США), для візуалізації клітин застосовано систему Ultra Vision Quanto HRP DAB. У роботі використано такі моноклональні антитіла фірми Thermo Fisher Scientific: мишаче CD4 Clon 4В12, кроляче CD8 Clon SP16, мишаче CD68 Clon КР1 та поліклональне кроляче Mycobacterium tuberculosis antibody PA1-7231 (Pierce Biotechnology, США).
 Статистичну обробку даних здійснювали з використанням ліцензійних програмних продуктів, які входять в пакет Microsoft Office Professional 2000 (Excel).
 Результати. У легеневій тканині, яку досліджували, капсула туберкульоми була представлена в усіх випадках, гранульоми поза туберкульомами визначені в 13 (68,4 %) випадках, а туберкульозні вогнища – у 10 (52,6 %) випадках. CD68+ клітини та макрофаги з наявністю антигенів МБТ, тобто інфіковані, виявлено у 100 % випадків, але кількість цих клітин у різних ділянках тканини була різною.
 CD8+ лімфоцити були визначені у 100,0 % випадків у грануляційному шарі туберкульоми і туберкульозних вогнищах, та в 90,9 % у гранульомах. CD4+ клітини виявлено у 100,0 % випадків у туберкульозних вогнищах, у 89,5 % випадків – у грануляційному шарі туберкульоми та у 72,7 % – у гранульомах. Відносна кількість цих клітин значно коливалася як в окремих гістологічних структурах, так і в окремих спостереженнях.
 Обчислені значення локального імунорегуляторного індексу при активних туберкульомах легень були в межах їх фізіологічних коливань (1,1–1,61).
 Висновки. У ділянках легеневої тканини з туберкульомою, де існує безпосередній контакт антигенпрезентуючих клітин з мікобактеріями туберкульозу, найбільша кількість макрофагів із різними морфофункціональними властивостями локалізується в грануляційному шарі туберкульоми, при цьому CD4+ та CD8+ клітини мають значну неоднорідність кількісного розподілу незалежно від кількості інфікованих макрофагів.
 Поза туберкульомами у легеневій паренхімі визначаються гранульоми різного клітинного типу – переважають епітеліоїдно-лімфоїдні, також є макрофагальні та гігантоклітинні. У більшості з них наявні багатофункціональні макрофаги, а кількість CD4+ та CD8+ лімфоцитів значно варіює, що зумовлює зміни імунорегуляторного індексу.
 Найменша відносна кількість CD68+ клітин, які водночас інфіковані мікобактеріями туберкульозу (МБТ), спостерігається в туберкульозних вогнищах, при цьому кількість CD4+ та CD8+ клітин варіює. Імунорегуляторний індекс у цих ділянках тканини вказує на переважання цитотоксичної імунної відповіді.
2
Medvid, S. M., A. V. Hunchak та E. P. Hmil. "Гістоструктура імунокомпетентних органів в курчат-бройлерів за дії аквацитрату мікроелементів". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (2018): 44–50. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8309.
Full textAbstract:
У статті наведено дані щодо впливу композиції мікроелементів (Fe, Cu, Mn, Co, Zn) у формі наноаквацитрату на гістоструктуру імунокомпетентних органів. Встановлено, що введення до складу раціонів курчат-бройлерів мікроелементів у нанодисперстній формі у кількостях, що є значно нижчими за ті, що входять до складу мінеральних преміксів в органічній формі (10‒50%), забезпечує відповідний морфофункціональний розвиток тимусу, клоакальної сумки і селезінки. Маса цих лімфоїдних органів, особливо індекси їх маси в птиці дослідних груп, не зазнавали суттєвих відхилень, і лише в курчат першої дослідної групи, за умови введення нанобіометалів у високій (рівній кількості мікроелементів у молекулярній формі) дозі, відзначена тенденція до незначного зниження маси досліджуваних імунобіологічних органів. За макроскопічних досліджень з’ясовано, що тимус, клоакальна сумка і селезінка мали характерну анатомічну будову, відповідне забарвлення, пружну консистенцію. Мікроскопічно структура тимусу в птиці усіх дослідних груп була збережена, мала часточкову будову. Кіркова речовина займала більшу площу, була щільно заселена тимоцитами різних розмірів. Мозкова речовина була представлена лімфоцитами, макрофагами і епітеліоретикулоцитами, в тому числі тільцями Гасаля. Клоакальна сумка у курчат всіх груп була округлої форми, невеликих розмірів, світло-рожевого кольору, порожнистої структури, без вмістимого. При її мікроскопічному дослідженні гістоструктура цього органу була збережена. Клітинний склад представлений лімфоцитами і лімфобластами. Сполучнотканинні прокладки рельєфно відділяють фолікули. Однак у курчат, що отримували високу (1 : 1) і надто низьку (0,1 : 1) кількість аквацитрату біометалів, порівняно з хлористоводневими і сульфатними їх солями, спостерігали виражене зменшення розмірів і кількості часточок, клітинне спустошення паренхіми, потовщення сполучнотканинних прошарків та інфільтрацію клітинами різного гістіоцитарного ряду, що свідчило про виражений розвиток деструктивних змін та процесів інволюції органу. Селезінка макроскопічно у птиці дослідних груп мала округлу форму, темно-червоний колір, збережену структуру на розрізі. Мікроскопічно гістоструктура органу була збережена, з наявним поділом на червону і білу пульпу, наявністю малих і середніх лімфоцитів, лімфобластів і плазмоцидів у клітинному складі вузликів. Отже, введення до складу раціонів курчат-бройлерів мікроелементів в наноформі дозволяє досягти позитивного результату від їх дії в значно менших дозах, що є позитивним як в економічному, так і екологічному аспектах.
3
Лахман, А. Р., О. Є. Галатюк, Т. О. Романишина та В. Л. Бегас. "ЗМІНИ МОРФОЛОГІЧНОГО СКЛАДУ ГЕМОЛІМФИ БДЖІЛ УКРАЇНСЬКОЇ СТЕПОВОЇ ПОРОДИ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ «ЕМ® ПРОБІОТИКА ДЛЯ БДЖІЛ» У САДКОВОМУ ЕКСПЕРИМЕНТІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 3 (54) (17 лютого 2022): 39–47. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.6.
Full textAbstract:
Нині масова загибель бджіл є актуальною темою у світовому масштабі. Адже ці комахи − основні запилювачі рослин на нашій планеті, завдяки чому людство отримує продукти рослинного походження, апітерапія все частіше застосовується для підтримання здоров'я людини. Україна – одна із перших держав, яка має значний внесок в експорт меду у країни Європи та інші країни світу, тому важливо підтримувати здоров’я бджолиних колоній у належному стані. Профілактика хвороб тварин, зокрема бджіл, у вигляді підвищення їхньої резистентності є першочерговою ланкою для забезпечення ветеринарного благополуччя. Використання пробіотиків як альтернативних засобів для профілактики і лікування бактеріальних хвороб бджіл є досить новим напрямком. «ЕМ®пробіотик для бджіл» - засіб, який окрім пригнічення патогенної та умовно-патогенної мікрофлори також підвищує резистентність бджолиних сімей. Тому визначення характеру впливу цього пробіотичного засобу на морфологічний склад гемолімфи бджіл української степової породи зимової генерації було основною метою експерименту. «ЕМ®пробіотик для бджіл» розводили у концентраціях 5%; 2,5%; 1,25% медовою гречаною ситою і розчином цукрового сиропу. Контрольні групи бджіл отримували нативні розчини гречаної медової сити і сиропу. Морфологічний склад гемолімфи вивчали шляхом світлової мікроскопії (×1000) у ста клітинах мазка на 7-му і 10-ту добу експерименту. Під час розведення «ЕМ® пробіотика для бджіл» гречаною медовою ситою виявлено, що кількість гемоцитів гемолімфи всіх дослідних груп варіювала із гемограмою бджіл контрольної групи. Додавання 5% пробіотика спричинило синтез сферулоцитів у гемолімфі бджіл, 2,5%-на концентрація активізувала синтез різних груп імунокомпетентних клітин, а 1,25%-на концентрація впливала на диференціацію прогемоцитів на фагоцитарні клітини, здатні до імунної відповіді. У свою чергу, найвищу концентрацію фагоцитарних клітин (72,4±0,45%) зареєстровано у бджіл, які отримували 1,25%-ний розчин «ЕМ® пробіотика для бджіл», розведеного цукровим сиропом. Таким чином, «ЕМ® пробіотик для бджіл» має стимулюючу та імуностимулюючу дію на бджіл української степової породи зимової генерації.
4
Bodnya, K. I., та S. S. Kotsyna. "Шкірні прояви захворювання у пацієнтів із хронічним набутим токсоплазмозом". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.03 (1 квітня 2014): 21–23. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.03.2014.82329.
Full textAbstract:
Хронічний токсоплазмоз у стані ремісії є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань людини, однак було прийнято вважати, що, за винятком випадків спадкової передачі, він має безсимптомний перебіг. Спостереження за змінами в поведінці, репродуктивної функції в пацієнтів із токсоплазмозом призвели до перегляду ставлення до цієї патології. Останні відомості про метаболізм гормонів у печінці, вплив токсоплазми на клітини організму людини та вірулентність паразита відкрили нові аспекти в патофізіології інвазії. Наголошено на необхідності розробки нових критеріїв розвитку ускладнень токсоплазмозу в імунокомпетентних осіб і можливості корекції цього стану.
5
Nedelska, S. M., D. O. Yartseva, N. M. Marchuk та O. M. Datsenko. "Новий погляд на механізми індукції ремісії алергічних захворювань при лікуванні алергенами". CHILD`S HEALTH, № 8.51 (1 грудня 2013): 27–32. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.8.51.2013.84952.
Full textAbstract:
У статті наведені особливості Fas/FasL-опосередкованого апоптозу та експресії розчинної форми рецептора IL-13Ra2 при полінозах у дітей залежно від його клінічного варіанту та проведено оцінку змін у цих системах при включенні алергенспецифічної імунотерапії (АСІТ) у схеми лікування. Показано, що АСІТ сприяє зменшенню алергічного запалення за рахунок активації процесів апоптотичної загибелі імунокомпетентних клітин, що беруть участь у процесі запалення.
6
Попов, Микола, Тетяна Лядова, Віра Оленич, Олена Огнівенко, Олексій Савво та Ольга Сухоносова. "ХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БІОМЕМБРАН ГРАНУЛОЦИТІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ У ЧАСТО ХВОРИХ ДІТЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ВЕГЕТАТИВНИХ ДИСФУНКЦІЙ ТА НАДЛИШКОВОЮ МАСОЮ ТІЛА". Problems of Endocrine Pathology 79, № 1 (2022): 118–24. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2022.1.16.
Full textAbstract:
Діти, що часто хворіють (ЧХД), складають особливу групу пацієнтів, яка потребує пильної уваги з боку лікарів-фахівців. Особливо це стосується народжених недоношеними дітей із перинатальним ураженням центральної нервової системи (ЦНС), у яких надалі розвився синдром вегетативних дисфункцій, надлишкова вага та нижча імунореактивність порівняно зі здоровими однолітками. Мета роботи – дослідити стан біохімічного показника імунокомпетентних клітин (фосфоліпідний (ФЛ) склад мембран гранулоцитів) у дітей, що часто хворіють, із синдромом вегетативної дисфункції та надлишковою вагою, які народилися недоношеними з перинатальним ураженням ЦНС. Матеріали та методи. Обстежено 68 дітей віком 6-7 років з групи ЧХД, яких розподілили у такий спосіб: 1 група — 36 дітей з синдромом вегетативних дисфункцій (СВД) з надлишковою вагою (перевищення вікової норми на 24-30 %), що народилися недоношеними з перинатальним гіпоксично-ішемічним ураженням ЦНС (1 група) та 32 дитини з СВД, які мають нормальну масу тіла (2 група). Групу контролю склали 30 здорових дітей. Програма біохімічних досліджень полягала у дослідженні ФЛ-складу мембран гранулоцитів. Результати. Вивчення ФЛ-складу мембран гранулоцитів крові в групах дослідження встановило вірогідні відмінності проти зазначених показників групи контролю. Отримані дані свідчать про збільшення вмісту ненасичених жирних кислот і порушеня співвідношення насичені / ненасичені жирні кислоти біомембран клітин крові у ЧХД. Це також супроводжувалося підвищенням окиснення ліпідів мембран, про що свідчили високі рівні лізофосфатидилхолінів. Зокрема, зміни у біомембранах гранулоцитів були більш виразними у групі дітей із СВД та надлишковою масою тіла проти дітей з нормальною вагою. Висновки. У дітей, що часто хворіють, народжених недоношеними з перинатальним ураженням ЦНС, як з нормальною, так і з надлишковою масою тіла, зміни в імунокомпетентних клітинах відзначаються певними особливостями, які виявляються підвищенням полярності ліпідного компонента та зменшенням відносного вмісту нейтральних ліпідів у біомембранах. Зазначені порушення спричиняють зміни білок-ліпідних взаємодій – змінюється мікров'язкість і структурно-функціональні властивості біомембран. Виявлені зміни біохімічних характеристик мембран більшою мірою відбуваються за умов надлишкової маси тіла. Зазначене дає змогу припустити, що діти з надлишковою вагою додатково до метаболічного мають певні особливості неврологічного та імунного статусу, що реалізуються в умовах змінених індивідуальних реакцій на тлі метаболічних розладів. Це наголошує необхідність використання мультидисциплінарного підходу до проблеми надлишкової ваги у дітей, щоб сприяти не лише зменшенню маси тіла, а й удосконаленню роботи серцево-судинної, нервової та імунної системи.
7
Сіренко, Олена, та Ела Кучеренко. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СТАНУ КЛІТИННОГО ТА ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ПРАЦІВНИКІВ ВО «КАПРОЛАКТАМ» ПРИ ТРИВАЛІЙ ДІЇ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ ОРГАНІЧНИХ СУМІШЕЙ НА ОСНОВІ ГЛІКОЛІВ". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 10 (4 лютого 2020): 72–75. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.10.014.
Full textAbstract:
Динаміка показників стану клітинного та гуморального імунітету працівників ВО «Капролактам», м. Дзержинськ, при тривалій дії багатокомпонентнихорганічних сумішей на основі гліколів. Встановлено, що складні органічні суміші на основі гліколів негативно впливають на стан імунної системи працівників виробництва, гальмують функціональну активність як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету та призводять до вторинних мунодефіцит них станів. Досліджувані органічні речовини здатні пригнічувати проліферацію та диференціацію імунокомпетентних клітин, порушуватироботу гуморального ланцюга імунітету, що призводить до підвищення концентрації ЦІК середнього розміру, які активно зв’язують комплемент.Встановлені зміни показників свідчать про виснаження компенсаторних адаптивних механізмів імунної системи при тривалому впливі складнихорганічних сумішей на основі гліколів.
8
Jaworski, V. V. "Порівняльний аналіз імунологічної реактивності у первинних та кадрових донорів залежно від донорського стажу". EMERGENCY MEDICINE, № 4.51 (1 вересня 2013): 97–100. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.4.51.2013.89374.
Full textAbstract:
Метою даного дослідження було провести порівняльний аналіз імунологічної реактивності в первинних та кадрових донорів залежно від донорського стажу. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що при визначенні рівнів імунокомпетентних клітин у крові первинних донорів на початковому етапі істотних відмінностей досліджуваних параметрів від контрольних показників не зафіксовано. Відбувалося невірогідне щодо вихідного рівня зниження абсолютної кількості теофілін-резистентних Т-лімфоцитів в крові (на 12,2 %; р = 0,0000362) за рахунок обох імунорегуляторних субпопуляцій. На відміну від первинних, у кадрових донорів не спостерігалося істотного зменшення процентного вмісту в крові теофілін-резистентних Т-лімфоцитів і індекс імунорегуляції залишався на контрольному рівні, будучи при цьому вірогідно нижчим за аналогічний показник в первинних донорів (на 22,1 %; р= 0,000385).
9
HERYCH, P. "The Cellular Reactions in Bronchopulmonary System in Patients with Chronic Obstructive Pulmonary Disease." Experimental and Clinical Physiology and Biochemistry 2017, no. 3 (2017): 25–31. http://dx.doi.org/10.25040/ecpb2017.03.025.
Full text
10
Олійник, Н. М., та Н. Я. Кравець. "ВИЗНАЧЕННЯ ФАГОЦИТУВАННЯ ШТАМІВ ЗОЛОТИСТОГО СТАФІЛОКОКА (S. AUREUS), ВИДІЛЕНОГО У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА КІР". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 66–69. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.11689.
Full textAbstract:
Резюме. Золотистий стафілокок – один із найпоширеніших у світі серед збудників інфекційних захворювань. Як відомо, розвитку інфекції сприяють різні чинники та фактори вірулентності стафілококів. Значно менш відомо про їх взаємодію один з одним та захисними механізмами імунної системи господаря. Важливе значення імунокомпетентних клітин у розвитку запального процесу було підставою для вивчення здатності до фагоцитування штамів золотистого стафілокока, виділеного з носоглотки дітей, хворих на кір. Мета дослідження – визначити здатність до фагоцитування штамів золотистого стафілокока, виділеного у дітей, хворих на кір, нейтрофільними гранулоцитами і моноцитами периферійної крові. Матеріали і методи. Фагоцитарну реакцію оцінювали за допомогою наступних показників: активності фагоцитозу або відсотка фагоцитарноактивних лейкоцитів, індексу фагоцитозу – середньої кількості поглинутих мікробів на один фагоцит. У процесі дослідження було сформовано дві групи: перша – дослідна (35 хворих на кір дітей); друга – контрольна (зразки нормальної мікрофлори від практично здорових людей – 15 осіб). Матеріал із ротоглотки брали стерильним тампоном, досліджували його бактеріологічним методом. Кількісний склад бактерій відображали у кількості колонієутворювальних одиниць (КУО) в перерахунку на розведення дослідного матеріалу. Ідентифікацію мікроорганізмів проводили за стандартними схемами. Дослідження фагоцитозу – за методом Кост і Стенко. Результати. Під час дослідження було виявлено, що вагому роль у процесі фагоцитозу відіграють нейтрофільні гранулоцити. Фагоцитарна активність нейтрофілів відносно культури S. аureus, виділеної у дітей, хворих на кір, нижча на 46,9 %, моноцитів – на 38, 8 % порівняно із групою здорових осіб. Також спостерігалося зниження фагоцитарного індексу в фагоцитуючих лейкоцитах відносно культури S. аureus, виділеної у дітей, хворих на кір: нейтрофілів – на 31,7 %, моноцитів – на 38,6 %. Висновки. Зниження здатності до фагоцитування культури золотистого стафілокока, виділеної у дітей, хворих на кір, фагоцитуючими клітинами у дослідній групі, очевидно спричинено наявністю факторів вірулентності збудника, що суттєво пригнічують фагоцитоз та зумовлюють здатність мікроорганізмів до тривалої персистенції у середині фагоцитів.
11
Веклич, Ксенія, Микола Попов, Тетяна Лядова, Олександр Мартиненко та Ольга Сорокіна. "ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПРЕСІЇ TOLL-LIKE РЕЦЕПТОРІВ 9 ТИПУ НА ІМУНОКОМПЕТЕНТНИХ КЛІТИНАХ ПЕРИФЕРІЙНОЇ КРОВІ ПАЦІЄНТІВ З КОРОВОЮ ІНФЕКЦІЄЮ РІЗНОГО СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 1-2 (21 травня 2021): 29–38. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.1-2-04.
Full textAbstract:
Мета дослідження: визначення рівню експресії Toll-like рецепторів 9 типу на лімфоцитах та моноцитах периферійної крові у пацієнтів з кором різногоступеня тяжкості як з ускладненнями, так і без них.Матеріали та методи. У дослідження було включено 65 пацієнтів з діагнозом «кір», що знаходились на лікуванні у КЗОЗ КНП ХОР ОКІЛ в період з 2017 до 2019 роки. В залежності від тяжкості перебігу захворювання та наявності ускладнень пацієнти, залучені у дослідження, були розділені на 4 групи. Контрольну групу склали 20 добровільних донорів, що на момент відбору зразків крові не мали критеріїв виключення. Усім пацієнтам у день надходження до стаціонару проводилось визначення у суспензії лейкоцитів рівню експресії Toll-like рецепторів 9 типу, концентрації у сироватці крові про- та протизапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-4, ІЛ-10) та інтерферонів альфа і гамма, а також визначення рівня у сироватці крові вірус- специфічних імуноглобулінів класів М, А та G з рівнем авідності останніх. На підставі отриманих даних було проведено кореляційний аналіз між показниками рівню експресії Toll-like рецепторів та рівнями продукції вказаних показників.Результати. Проведена робота дозволила виявити серед пацієнтів з кором три типи цитокінового реагування – нормореактивний, дисоціативний та гіпореактивний, кожен з яких характеризується різним характером реакції цитокінової мережі на корову інфекцію та має прямий зв’зок з тяжкістю перебігу захворювання та ризиком розвитку ускладнень.Встановлено, що корова інфекція у дорослого населення розвивається на фоні низьких титрів специфічних антитіл і їх низької авідності, а тяжкий перебіг захворювання в певній мірі обумовлюється реакцією імунної системи за первинним типом, що підтверджується високими рівнями специфічних IgM на початку захворювання.Аналіз даних, отриманих при вивченні рівню експресії Toll-like рецепторів 9 типу, продемонстрував, що в пацієнтів 1 та 2 груп, що мали нормореактивний тип цитокінового реагування та достовірно вищі рівні IgA та IgG, рівень експресії TLR9 на мононуклеарах периферійної крові був вищим, ніж у осіб контрольної групи. У пацієнтів 3 групи, що мали дисоціативний тип цитокінового реагування та більш значне, у порівнянні з пацієнтами 1 та 2 груп, зниження рівнів IgA та IgG, рівень експресії TLR9 був у 1,33 рази нижчий, ніж у осіб контрольної групи. У пацієнтів 4 групи, що мали гіпореактивний тип цитокінового реагування та статистично значуще зниження рівнів IgA та IgG, рівень експресії TLR9 був найнижчим; у пацієнтів цієї групи показник експресії TLR9 був у 1,35 рази нижчий, ніж у осіб контрольної групиПроведення кореляційного аналізу Пірсона, проведеного щодо показників в день надходження пацієнтів до стаціонару, продемонструвало наявність прямого кореляційного зв’язку між рівнем експресії TLR9 та рівнем у сироватці крові інтерферону альфа, інтерферону гамма та прозапальних цитокінів (ІЛ-1 та ІЛ-6). У відношенні протизапальних цитокінів – інтерлейкінів 4 та 10 – встановлено зворотній кореляцій-ний зв’язок.Висновки. Тяжкість перебігу корової інфекції асоціюється з рівнем експресії Toll-like рецепторів 9 типу. Рівень експресії TLR9 знаходиться у прямомукореляційному зв’язку з активністю продукції прозапальних цитокінів, інтерферонів альфа та гамма і може розглядатися як фактор, що впливає на стан імунної відповіді на корову інфекцію. Зниження активності експресії TLR9 на мононуклеарах може розглядатися як фактор тяжкості перебігу корової інфекції і її ускладнень, ризику розвитку бактеріальної пневмонії. Дослідження порушення активності експресії TLR9 на імунокомпетентних клітинах переферійної крові може використовуватися для більш глибокого розуміння порушень імунної системи у пацієнтів із вірусними захворюваннями у якості предиктора та можливого фактора тяжкого перебігу захворювання та розвитку ускладнень.
12
Ryzhkova, N. O., T. I. Gavrilenko, L. V. Yakushko, et al. "THE CONTENT OF INTERLEUKIN-10 IN THE SUPERNATANTS OF IMMUNOCOMPETENT CELLS IN PATIENTS WITH VARIOUS FORMS OF CORONARY HEART DISEASE." Fiziolohichnyĭ zhurnal 67, no. 2 (2021): 31–36. http://dx.doi.org/10.15407/fz67.02.031.
Full textAbstract:
198 patients with coronary heart disease (stable and unstable angina- UA, acute myocardial infarction-AMI) were examined. The content of interleukin-10 (IL-10) in the supernatants of immunocompetent cells was determined at hospitalization. In patients with unstable angina and myocardial infarction it was also measured on the 7th day of the treatment. A wide range of the indicators was revealed when patients were admitted to hospital. In this regard, the subjects were divided into 2 subgroups: A - with a low content of IL-10 in mononuclear cells (UA - 58.1, AMI - 75.4%), B - with a normal or high content of this cytokine in these cells. In the dynamics of treatment, the indicators in mononuclear cells change depending on the initial value of the concentration of IL-10: its low content increases, high - decreases. On the 7th day of treatment, the content of the studied factor in these cells became almost the same in all subgroups. A low level of the anti-inflammatory cytokine IL-10 at the beginning of the disease is probably a pathogenetic link and a predictor of acute coronary events.
13
Grushka, N. G., S. I. Pavlovych, O. A. Kondratska, N. O. Pilkevcih, and R. I. Yanchii. "THE PROTECTIVE EFFECT OF GERMANIUM CITRATE ON FUNCTIONAL STATE OF IMMUNE CELLS AND NEUTROPHIL ACTIVITY UNDER THE CONDITION OF LIPOLYSACCHARIDE INDUCED INFLAMMATION." Fiziolohichnyĭ zhurnal 65, no. 6 (2019): 43–50. http://dx.doi.org/10.15407/fz65.06.043.
Full text
14
Grushka, N. G. "THE EFFECT OF OF POLY(ADP-RIBOSE) POLYMERASE INHIBITOR 4-HYDROXYQUINAZOLINE ON DEATH OF IMMUNE CELLS UNDER IMMUNE COMPLEX-MEDIATED INJURY IN MICE." Fiziolohichnyĭ zhurnal 63, no. 1 (2017): 43–50. http://dx.doi.org/10.15407/fz63.01.043.
Full text
15
Dychko, Danylo V., Vladyslav V. Dychko, and Vitaliy I. Sheiko. "The Influence of the Developed Rehabilitation Activities of Physical Education Based on the Indices of Absolute and Relative Number of the Main Populations of Immunocompetent Cells in Peripheral Blood of Children with Vision Pathology who are 10 – 16 Year." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 2, no. 1 (2017): 169–73. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs02.01.169.
Full text
16
Malanchuk, I. S., та L. O. Krasnianska. "ПЕРЕВАГИ ІМУНОКОРЕГУЮЧОЇ ТЕРАПІЇ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ЗОВНІШНЬОГО ГЕНІТАЛЬНОГО ЕНДОМЕТРІОЗУ". Вісник наукових досліджень, № 3 (23 листопада 2016). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.3.6975.
Full textAbstract:
В статті відображено результати клінічних досліджень про вплив імуномодулятора 5-аміно-1,2,3,4-тетрагідрофталазин-1,4-діону натрієвої солі на результати комплексного лікування зовнішнього генітального ендометріозу (ЗГе). Простежено зміни ступеня вираження больового синдрому, частоту та тривалість рецидивів, репродуктивної функції жінки, а також гуморальної та клітинної ланок імунітету (сD-3, сD-4, сD-8, сD-16, сD-22-клітини). Під спостереженням перебувало 66 пацієнток із зовнішнім генітальним ендометріозом, які знаходилися на лікуванні у відділенні малоінвазивної хірургії КЗ ТОр “Тернопільська університетська лікарня” та у відділенні оперативної гінекології Тернопільського обласного клінічного перинатального центру «Мати і дитина». Контрольну групу склали 36 здорових жінок з такими ж віковими характеристиками, яких госпіталізовано у відділення малоінвазивної хірургії для хірургічної стерилізації. Обстежуваних пацієнток поділили на дві групи. До першої групи було включено 32 пацієнтки, яким у післяопераційному періоді проводили гормональну терапію з використанням агоністів гонадо-рилізинг-гормону (за 3-ін’єкційною схемою). До другої групи увійшло 34 пацієнтки, яким на фоні вищеописаної гормонотерапії проводили імунокорекцію. З даною метою використовували низькомолекулярний метаболічний імуномодулятор 5-аміно-1,2,3,4-тетрагідрофталазин-1,4-діону натрієвої солі. Для оцінки результатів лікування визначали ступінь вираженості больового синдрому, динаміку перебігу менструального циклу, частоту та тривалість рецидивів, репродуктивну функцію жінки. Із лабораторних методів використовували імунологічні – для оцінки гуморальної та клітинної ланок імунітету (сD-4, сD-16, сD-22-клітини). хворих обстежували до і після лікування. больовий синдром та симптоматику захворювання оцінювали в балах (за Mac Laverty). Доведено, що застосування низькомолекулярного метаболічного імуномодулятора 5-аміно-1,2,3,4-тетрагідрофталазин-1,4-діону натрієвої солі при проведенні комплексного лікування вказаної патології приводить до зменшення скарг на диспареунію, чіткого зниження проявів больового синдрому, зменшення частоти рецидивів, ніж в групі без його використання. Препарат показаний для імунокорекції ЗГе в якості комплексного лікування, що включає гормональну терапію з використанням агоністів гонадо-рилізинг-гормону та малоінвазивне лапароскопічне видалення ендометріоїдних осередків, роз’єднання спайок. Запропонований метаболічний імуномодулятор відновлює субпопуляційний склад імунокомпетентних клітин, мобілізує реакції клітинного імунітету, а відтак – ефективно забезпечує імунотропний ефект.
17
Курилів, Г. М., О. І. Дрогомерецька та І. О. Якубовська. "ОЦІНКА ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА В-КЛІТИННУ ХРОНІЧНУ ЛІМФОЦИТАРНУ ЛЕЙКЕМІЮ". Art of Medicine, 22 березня 2019, 62–65. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.1.9.62.
Full textAbstract:
Встановлено, що у хворих на В-ХЛЛ до початку лікування за протоколом FC (флударабін, циклофосфамід) спостерігали достовірні нижчі рівні СD3+ , СD4+ , СD16+ , СD22+ клітин, імуноглобулінів, циркулюючих імунних комплексів та показників фагоцитозу в порівнянні із особами контрольної групи. На основі результатів проведеного дослідження встановлено позитивний імуномодулюючий вплив етіопатогенетичного лікування на рівні сироваткових імуноглобулінів, субпопуляцій лімфоцитів та показників фагоцитарної функції. Проте, наявність у хворих частого інфекційного синдрому свідчить про те, що кількісні позитивні зміни показників імунограми не є достатніми для забезпечення належного імунного захисту організму від інфекцій, що може бути пов’язано із морфологічними змінами будови імуноглобулінів та структури імунних клітин. Тому вивчення структури імуноглобулінів і функціональної активності імунокомпетентних клітин є перспективним для подальших досліджень.
18
Гончаренко, Н. П., Л. О. Стеченко, В. П. Лакоташ, Т. П. Куфтерєва та І. С. Іщенко. "УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЛАЦЕНТИ В РІЗНІ ТЕРМІНИ БЕЗВОДНОГО ПЕРІОДУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 2, № 2 (2013). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2007.v0.i2.353.
Full textAbstract:
<p>Методом електронної мікроскопії досліджений ворсинчастий хоріон плаценти породіль з недоношеною вагітністю строком 33-34 тижні у різні терміни після передчасного розриву плідних оболонок (ПРПО): 1) 5-6 годин безводного періоду (контроль); 2) 30-33 години безводного проміжку; 3) 45-48 годин після витоку плідних вод; 4) 9 діб після ПРПО. Встановлено, що термінальні ворсинки 33-34 тижневих плацент в усі досліджені терміни безводного періоду (від 5-6 годин до 9 діб) мають принципово однотипну ультраструктурну організацію, головними компонентами яких є синцитіотрофобласт, цитотрофобласт та його похідний – фібриноїд, кровоносні мікросудини. Прогресування ультраструктурних змін в усіх цих структурах відбулося поступово в динаміці пролонгування безводного періоду і мало, як правило, зворотний характер. Відсутність імунокомпетентних клітин в термінальних ворсинках в усі терміни спостережень свідчить про те, що при подовженому безводному періоді не відбувається поширеності інфекції та розвитку запальних і аутоімунних процесів у плаценті. Отримані дані можуть бути теоретичним підгрунтям вибору тактики ведення пологорозродження після ПРПО при недоношеній вагітності.</p>
19
Радзиховский, М., І. Горальський, О. Дишкант, М. Сокульський та О. Толокевич. "МОРФОФУНЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ В ОРГАНАХ ІМУНОГЕНЕЗУ СОБАК ЗА ПАРВОВІРУСНОГО ТА КОРОНАВІРУСНОГО ЕНТЕРИТУ". Аграрний вісник Причорномор'я, № 99 (28 травня 2021). http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2021.99.15.
Full textAbstract:
У роботі, за допомогою експрес тестів VetExpert та в ІФА і ПЛР, визначено зміни у імунокомпетентних органах з урахуванням особливостей клінічного прояву хвороби та результатів макро- та мікроскопічних змін в органах і тканинах собак при коронавірусному та парвовірусному ентеритах. 
 На основі проведеного нами аналізу літературних джерел, результатів моніторингових та власних досліджень з’ясовано, що вірусні ентерити займають провідне місце в інфекційній патології собак і завдають значних збитків власникам тварин. Вірусні ентерити призводять до тяжких розладів багатьох систем організму, а однією з перших вражається – імунна. 
 Патологоанатомічний розтин собак виконували методом часткової евісцерації в загальноприйнятій послідовності. Виготовлені гістологічні зрізи фарбували гематоксиліном та еозином за стандартними прописами. Загальну гістологічну будову і мікроструктурні зміни гісто– та цитоструктур органів в гістологічних препаратах вивчали під світловим мікроскопом.
 За результатами патолого-анатомічного розтину трупів собак за кишкової форми парвовірусного ентериту встановлено, зміни в органах імунного захисту, а саме: у тимусі найбільш виразними є порушення процесів диференціації лімфоцитів в тимусних часточках, в лімфатичних вузлах – розширення і переповнення кров'ю кровоносних судин й набряк коркової і мозкової речовини, в селезінці – набряк пульпи і накопичення в червоній пульпі гранул і зерен залізовмісного пігменту – гемосидерину, (внаслідок розпаду великої кількості еритроцитів).
 За коронавірусного ентериту у собак виявляли патоморфологічні зміни в імунокомпетентних органах, що характеризують пригнічення функції імуногенезу під час інфекційного захворювання вірусної етіології. Так, у селезінці відмічаються крапчасті крововиливи, лімфатичні вузли – помірно гіперплазовані, з ознаками геморагічного запалення. Встановлено активну проліферацію лімфоїдного ряду клітин, що призводить до гіперплазії, і є одним з маркерів впливу інфекційного агента на макроорганізм у вигляді запального процесу в регіонарних лімфовузлах, що свідчить про репродукцію вірусу і вказує на розвиток імунологічних процесів.
20
Syniachenko, O. V., A. V. Breslavets та Ye D. Yehudina. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СЕРЦЯ У ТВАРИН З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ СИСТЕМНИМ ЧЕРВОНИМ ВОВЧАКОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (22 травня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i1.8470.
Full textAbstract:
Патологія серця при системному червоному вовчаку (СЧВ) належить до найбільш частих проявів захворювання і багато в чому визначає його прогноз, а морфологічні зміни уражень міокарда, ендокарда та коронарних судин залишаються вивченими недостатньо. Гістологічна оцінка окремих кардіальних структур проводиться на природних моделях СЧВ у лінійних мишей.Мета і задачі роботи: вивчити в експерименті на тваринах (щурах) з моделлю СЧВ ступінь ушкодження міокарда, ендокарда й судин серця, зіставивши отримані результати з даними гістологічного дослідження тканин тимусу та селезінки.Матеріал і методи. Моделювання СЧВ виконано на 53 білих безпородних щурах (34 самиці і 19 самців) з використанням уведень повного адъюванта Фрейнда, селезінкової дезоксирібонуклеїнової кислоти великої рогатої худоби, циклофосфаміду, азиду й дезоксирібонуклеїнату натрію, вигодовуванням тварин з додаванням в їжу сульфату кадмію, оксибутирату літію і молібдату амонію. Гістологічні препарати серця забарвлювали гематоксиліном та еозином, альціановим синім (рН=2,6), за ван Гізоном, ставилась PAS-реакція.Результати. Експериментальний СЧВ супроводжується розвитком кардіопатії у усіх тварин з гіпертрофією, дистрофією і некрозом кардіоміоцитів, морфологічними ознаками склерозу коронарних судин, строми міокарда, ендокарда та клапанів серця, проліферацією судинного ендотелію, яка має дисперсійні й прямі кореляційні зв'язки зі ступенем лімфомакрофагальної інфільтрації інтерстицію, периваскулярною і клапанною гістіоцитарною клітинною інфільтрацією, а характер ушкоджень ендотелію судин щільно пов'язаний з наявністю в стромі міокарда хмарних клітин, визначається некрозом ендокарда та колагенолізом клапанів, зменшенням лімфоїдної тканини в селезінці, а також клітин в мозковому шарі і телець Гассаля в тимусі.Висновки. При експериментальній вовчаковій кардіопатії спостерігається закономірне ураження усіх структур серця, причому в їх патогенетичних побудовах беруть участь імунні порушення, на що вказують ушкодження відповідних структур імунокомпетентних органів – тимусу і селезінки.