Journal articles on the topic 'Іммігрант'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Іммігрант.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 41 journal articles for your research on the topic 'Іммігрант.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Хлівнюк, Тетяна. "ОЦІНКА ВПЛИВУ ІММІГРАЦІЇ НА СОЦІАЛЬНУ ДЕРЖАВУ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ТА ПРАКТИЧНИЙ ВИМІР." Litopys Volyni, no. 25 (December 10, 2021): 126–30. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.21.
Full textAbstract:
Аргументовано, що в останні два десятиліття на порядок денний у країнах із розвиненим інститутом соціальної держави вийшли нові виклики, пов’язані із солідарністю з іммігрантами. Це зумовлено, з одного боку, появою нових масштабних конфліктів на планеті, а з іншого – зниженням стійкості соціальної держави, одним зі завдань якої є сприяння інтеграції трудових мігрантів та біженців. Проаналізовано основні підходи до співвідношення соціальної держави та імміграції: концепцію «нової ліберальної дилеми» та концепцію «шовінізму соціального забезпечення», або «націоналізму соціальної держави». Відзначено, що концепція «нової ліберальної дилеми» передбачає, що: 1) сильна соціальна держава базується на сильній солідарності громадян, зокрема й до іммігрантів; 2) водночас стійкість інституту соціальної держави є під загрозою, коли спільнота стає більш різноманітною; 3) наслідком значної різноманітності спільнот держав соціального типу й надання соціальних прав іммігрантам стало поступове зниження підтримки громадянами ідеї соціальної держави. Змістом дилеми є невизначеність неоліберальних і соціал-демократичних політиків у виборі між відкритістю до іммігрантів та потребою зберегти сильні національні системи соціального забезпечення. Наголошено на особливостях концепції «шовінізму соціального забезпечення», яка обмежує соціальні права іммігрантів або ж (у м’якшій версії концепції) передбачає надання соціальних гарантій виключно за умови відповідності певним критеріям. Відзначено, що: 1) у докризовий період еволюції соціальної держави (поч. 1960-х – сер. 1970-х років) під впливом активної деколонізації мігрантам було надано деякі (обмежені) соціальні права, однак діяльність інституту соціальної держави спрямовувалася передусім на потреби громадян цих держав; 2) у 1970-х роках завдяки право- захисному руху зросли перспективи розширення соціальних прав іммігрантів; 3) із 1990-х років тенденція розши- рення соціальних прав іммігрантів була призупинена. Це пояснюється входженням інституту соціальної держа- ви в глибоку кризу й одночасним збільшенням чисельності іммігрантів-біженців, інтеграція яких потребувала значних затрат; 4) кілька останніх криз (фінансова криза 2008 р., європейська міграційна криза 2015 р., корона- криза 2020–2021 рр.) посилили уразливість мігрантів. Доведено, що кризові явища у функціонуванні соціальної держави мають комплекс причин і не звужені виключно до впливу імміграції на соціальну сферу життєдіяльності розвинених держав.
2
Калініна, А. В. "Морально-психологічні ознаки злочинця-іммігранта в Україні." Проблеми законності, Вип. 137 (2017): 132–41.
Find full text
3
Жиденко, Тамара. "KIEZDEUTSCH, ЯК МОВА МОЛОДІ, ЯКА ФОРМУЄ ОСОБЛИВУ КУЛЬТУРУ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 7 (September 3, 2021): 192–96. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.035.
Full textAbstract:
Проведене дослідження Kiezdeutsch (кицдойч)як соціоетнолекта сучасної німецької мови, що представляє собою поєднання елементів мови іммігрантів і німецького молодіжного сленгу, в контексті німецькомовного медіадискурс. Медіадискурс включає в себе як письмові, так і усні форми дискурсу, що реалізуються в рамках масової комунікації, комедійні шоу, ток-шоу, поп-музика та ін. Проводиться відмінність між двома категоріями, що описують аспекти критики і наслідування мови та культури іммігрантів: стилізовані варіанти і власне кіцдойч (по Х. Візе[2]). До особливостей Kiezdeutsch відноситься широке використання лексем рідної мови іммігрантів (перш за все, турецького і арабського), гібридні лексеми, різні сугестивна, емоційно насичені вираження, неправильний порядок слів у розповідному реченні з фінітним дієсловом на першому місці (замість другого) і різні види клітізаціі, наприклад, мономорфемние форми, утворені шляхом асиміляції і злиття предикативних одиниць. Аналіз матеріалу показав, що в сучасній німецькій масмедіа існують негативна, нейтральна і позитивна типізації іммігрантів. Негативна типізація включає в себе негативну стереотипизацию і негативну стигматизацію, тобто приписування іноземцям певних рольових кліше і соціокультурних стереотипів, які розглядається німецьким суспільством як деградація. При позитивному або нейтральному прийнятті елементів культури і мови іммігрантів кіцдойч розцінюється як явище, здатне впливати на мовну свідомість молоді і вимагає серйозної уваги і дослідження [7].
4
Бекетова, Ю. В., О. Ю. Кузнецова, and В. В. Фазан. "ФОРМИ І МЕТОДИ ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ФРАНЦУЗЬКИХ ШКОЛЯРІВ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 51 (2021): 24–34. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.03.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано, що вивчення різних складових толерантності, осмислення суті поняття «толерантність» вивчали як вітчизняні (І. Бех, Л. Бернадська, О. Вербицький, О. Грива, О. Докукіна, В. Кремень, О. Полякова та ін.), так і зарубіжні вчені (Ж. Ватерло, Д. Коллен, Г. Олпорт, П. Рікер та ін.). Питанням виховання гуманістичних цінностей, характеристиці демократичних підходів до організації освітнього процесу присвятили свої праці Г. Балл, В. Кан-Калік, Н. Лисенко, В. Семиченка, В. Сухомлинський, Т. Харченко та ін. Разом з тим доведено, що питання форм та методів виховання толерантності сучасних учнів не знайшло належного висвітлення в науковій літературі. Установлено, що в 70-ті рр. ХХ століття у зв’язку з активним загальнонаціональним рухом, котрий був тісно пов’язаний із суспільною кризою і вимагав радикальних змін у політиці держави, у документах, які регулювали національну освіту, починає з’являтись поняття «толерантність». У 80-ті рр. ХХ століття у Франції була затверджена спеціальна програма морального та громадянського виховання учнів. Саме цією програмою було визначено мету виховання толерантності в школярів, котра полягала в: набутті учнями певних звичок, поведінки та досвіду «поваги до інших, враховуючи їх відмінності (діти з особливими освітніми потребами, іммігранти)». Як свідчить проведене дослідження, для успішного виховання толерантності французьких школярів учителям також рекомендувалося: подбати про оновлення, розповсюдження й обмін матеріалами і посібниками з питань виховання; ефективно використовувати технічні засоби і навчальне обладнання; залучати до виховання учнів засоби масової інформації; використовувати компоненти, котрі ілюструють культурну історію людства; широко залучати образотворче мистецтво та музику для розуміння інших культур. Доведено, що до провідних форм та методів виховання толерантності у французьких школярів належать: геральдичний метод; біографічний, автобіографічний та археологічний методи; організація дослідницької діяльності за автобіографічним методом; метод «філософських ательє»; участь школярів у колективних заходах, змаганнях; проведення спеціального часу для роздумів; організація мобілізуючих колективних дій; запрошення на дебати батьків-іммігрантів; обговорення легенд та казок народів світу та деякі інші. Використання зазначених методів сприяє формуванню власної думки у школярів, розвитку вміння ставити питання, висловлювати критику, вихованню поваги та терпимості до думок інших, взаємозбагаченню та розвитку почуття причетності до спільної справи, ставленню до інших як до справжніх партнерів.
5
Крімер, Б. "Особливості народжуваності іммігрантів у країнах Європи." Україна: аспекти праці, no. 4 (2008): 47–51.
Find full text
6
Марков, І. "Українці серед сучасних трудових іммігрантів у Росії." Народознавчі зошити, no. 3 (105), червень - липень (2012): 375–85.
Find full text
7
Марков, І. "Українці серед сучасних трудових іммігрантів у Росії." Народознавчі зошити, no. 3 (105), червень - липень (2012): 375–85.
Find full text
8
Аметов, Р. "Світовий досвід економічного облашьування репатріантів та іммігрантів." Економіка України, no. 8 (2002): 76–80.
Find full text
9
Сапожніков, А. О. "Іммігранти з Балкан на Півдні України у XVIII - на початку XIX ст." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 59/60 (2002): 81–86.
Find full text
10
Timmer, A. "‘Health paradox’ and former Soviet Union immigrants: towards an integrated theoretical framework." Ukrainian Society 78, no. 3 (October 29, 2021): 9–20. http://dx.doi.org/10.15407/socium2021.03.009.
Full textAbstract:
This study examines the critical mechanisms explaining the health outcomes of such understudied social group as immigrants from the former Soviet Union (FSU), including Ukraine, Russia, and Belarus, among other countries. Literature on the ‘health paradox’ suggests that immigrants from various countries enjoy better health than their native-born counterparts. Importantly, however, this trend does not seem to exist among FSU immigrants, especially those residing in the United States. In addition, while research studies find that socioeconomic status (SES) is the fundamental cause of health and illness among native-born individuals, higher SES does not appear to be the health-protective factor among the FSU group, likely due to their unique experiences and beliefs. Consequently, a new model is necessary to provide a more nuanced explanation of health outcomes of immigrants from FSU countries. Drawing on medical sociology and epidemiology literature, first, this paper outlines unique factors that explain health of FSU immigrants and argues that particular attention should be paid to acculturation, its sources, and the mechanisms through which it affects health. Specifically, differential levels of acculturation shape the degree to which FSU immigrants engage in risky behaviours, hold unique beliefs, access health care, and cope with stressors, which, in turn, influences their physical and mental health. Second, hypotheses are proposed based on the new model to be tested by future studies and third, unique interactive effects on health outcomes are discussed including such factors as SES, gender, country of origin, and other social structural factors. Overall, this paper contributes theoretically to medical sociology, epidemiology, social psychology, and global studies by outlining the novel model conceptualizing immigration and health relationships among one of the fastest-growing immigrant groups in contemporary society.
11
Любимова, С. А. "РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ СТЕРЕОТИПУ АМЕРИКАНЦЯ АЗІАТСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В МЕДІАДИСКУРСІ XX СТОЛІТТЯ." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 129–35. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-18.
Full textAbstract:
Комунікація представників різних культур та конфесій зумовлює виникнення етнічних стереотипів, які є соціокультурними зразками груп певної раси чи національності, що формуються на основі оцінного сприйняття характерних відмінностей меншини від панівної більшості. Стереотипізація є соціальною категоризацією, яка відбувається за участю мовних засобів, які закріплюють стереотипи в колективній свідомості. Мовне оприявлення стереотипів відбувається за допомогою лексичних та ідіоматичних одиниць, стилістичних та риторичних засобів медіадискурсу. У статті висвітлюються результати дискурсивного аналізу мовних засобів репрезентації етнічного стереотипу американця азіатського походження в американському медіадискурсі XX століття. Цей етнічний стереотип реалізується в оціночних характеристиках зовнішньої та культурної відмінності меншини від домінантної етнічної групи. Формування стереотипу американця азіатського походження відбувалось у 20-ті роки XX століття з появою у країні перших китайських іммігрантів. За часи каліфорнійської золотої лихоманки до Сполучених Штатів заїжджають значна кількість робітників із Китаю, які видобували золото та виконували важку роботу. Американізація китайських іммігрантів зображається в медіадискурсі як шлях до успіху, але цей успіх сприймається як конкуренція. Зумовлене економічними чинниками змагання за робочі місця відобразилось у зневажливих назвах переселенців. Лексичні одиниці, які позначають цей стереотип, указують на негативне сприйняття етнічної меншини, що в медійному дискурсі відповідає риторичним прийомам, спрямованим на переконання в небезпечному характері іммігрантів з Азії. Відмінність зовнішнього вигляду і поведінки викликає непорозуміння і веде до ворожого сприйняття цієї расової групи. Рух за громадські права у 60–70-их роках XX століття змінює соціально- політичну ситуацію у країні. Відтоді політична коректність визнається принципом співіснування різних расових, релігійних, культурних та інших груп, що значно зменшує прояви мовленнєвої нетолерантності в американському суспільстві. Визнання працьовитості та наполегливості американців азіатського походження, які працюють у торгівлі та науці, впливає на виникнення позитивного стереотипу наприкінці XX століття.
12
Солонська, Н. "Спомини українських іммігрантів Канади як книга-літопис вітчизняної історії." Вісник Книжкової палати, no. 11 (280), листопад (2019): 41–47.
Find full text
13
Yunatska, Anna. "Verbal representation of inclusion аnd social integration of immigrants." Nova fìlologìâ, no. 74 (2018): 113–17. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135/2018-74-22.
Full text
14
БУСЬКО, Марія. "ОСОБЛИВОСТІ МОВНИХ ПРОГРАМ ДЛЯ ІММІГРАНТІВ У СИСТЕМІ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ КАНАДИ." Humanities science current issues 1, no. 32 (October 16, 2020): 165–70. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.1/32.214494.
Full text
15
Burtseva, Mariia. "Особливості розвитку імміграційної політики Канади у 2006-2012 рр." Eminak, no. 2(26) (July 1, 2019): 149–59. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2019.2(26).301.
Full textAbstract:
У статті висвітлено головні напрямки розвитку канадської імміграційної політики протягом 2006-2012 років. Розглянуто діяльність нового федерального уряду країни у цій сфері. Зокрема, зосереджено увагу на таких питаннях, як встановлення пріоритету економічної складової переселенських процесів, а також на запровадженні обмежень для різних категорій іммігрантів. Представлено особливості реалізації цих ініціатив, котрі визначено складовими елементами комплексної діяльності уряду в напрямку імміграційної політики Канади у зазначені роки.
16
Бугасова, Н. В. "Розвиток освіти іммігрантів у Швеції: від пілотного пректу до державної програми." Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки, Вип. 12 (2011): 241–45.
Find full text
17
Suslo, Maryna. "Muslims-immigrants: Reasons of Relocation to Ukraine and Related Problems (Based on the Material of Kyiv City)." Ethnic History of European Nations, no. 66 (2022): 105–9. http://dx.doi.org/10.17721/2518-1270.2022.66.13.
Full textAbstract:
The article tells about the issues of migration of Muslims to Ukraine, clarifies the reasons for relocating and analyzes the problems that foreign Muslims face when they relocate to Ukraine. The author found out that the most popular countries from which Muslims often relocate to Ukraine are former countries of the Soviet Union (Azerbaijan, Tajikistan, Uzbekistan, the Russian Federation), North Africa (Morocco, Lebanon, Algeria, Egypt), Turkey and the Middle East (Jordan, the United Arab Emirates, Kuwait, Syria, Saudi Arabia). The reasons for choosing Ukraine as a country for relocation among Muslim foreigners were established and analyzed. The motives of Muslim migrants to relocate to Ukraine were classified into four groups. According to Muslims, the reasons for migration were the following: high level of religious tolerance among Ukrainian citizens; availability of higher education (due to relatively low prices at universities); motivation to start one’s own business in Ukraine (due to the simple process of legal registration of a business). The article shows several examples of Muslims who came to Ukraine primarily for higher education and then remained here on a permanent basis, formed a family and acquired citizenship. In addition, the obstacles that arise on the way to a convenient relocation of Muslims to Ukraine were found out. The obstacles were divided into two groups. The first group is related to bureaucratic obstacles (difficulties with obtaining a residence permit, visa and citizenship of Ukraine). The second group includes household background problems: non-adaptation of Ukrainian cities and villages to the needs of the Muslim community (lack of Muslim communities (jamaat), insufficient number of mosques, places to pray, Muslim schools, halal food services, etc.).
18
Овчаренко, Н. "Поетологічні домінанти історичної пам"яті у творах азійських письменників-іммігрантів у Канаді." Слово і час, no. 6 (714) (2020): 87–101.
Find full text
19
Semeniuk, S. "The concept of resilience in immigrant children in the context of social work: European practice." Theoretical and Methodical Problems of Children and Youth Education, no. 23-2 (2019): 128–38. http://dx.doi.org/10.32405/2308-3778-2019-23-2-128-138.
Full text
20
Ponomareva, O. O. "Phenomenon of Ukrainian immigrants in Italy from the perspective of social identity theory." Ukrainian Society 2011, no. 4 (December 30, 2011): 67–82. http://dx.doi.org/10.15407/socium2011.04.067.
Full text
21
Чорба, О. "Застосування практики Європейського суду з прав людини як елемент захисту прав іммігрантів в Україні." Юридический вестник, no. 1 (2007): 22–28.
Find full text
22
Чорба, О. "Застосування практики Європейського суду з прав людини як елемент захисту прав іммігрантів в Україні." Юридический вестник, no. 1 (2007): 22–28.
Find full text
23
Чорба, О. "Застосування практики Європейського суду з прав людини як елемент захисту прав іммігрантів в Україні." Юридический вестник, no. 1 (2007): 22–28.
Find full text
24
Дякова, Олена. "Початок організованого життя українських іммігрантів у Австралії, роль церкви у формуванні національно свідомої спільноти." Українознавство, no. 4 (2007): 275–81.
Find full text
25
Постригач, Надія. "ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕНТРІВ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ У ТУРЕЧЧИНІ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, no. 2 (November 23, 2021): 211–18. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.211-218.
Full textAbstract:
Здійснений контент-аналіз літературних джерел засвідчив, що вітчизняна система безперервної освіти є інституційно роздрібненою, не має достатніх ознак системності, характеризується відсутністю надійних механізмів стимулювання й недостатньо забезпечена фінансово. Це зумовлює актуальність дослідження зарубіжного досвіду реалізації системи безперервної освіти, зокрема в Туреччині, що зумовлена потребою розширення її доступності для всіх верств населення через створення центрів безперервної освіти при університетах.Автор статті аналізує особливості діяльності центрів безперервної освіти у Туреччині на базі університетів. Виявлено, що такі центри, спрямовані на досягнення локального розвитку, встановлюють зв'язки між університетами, виробниками знань, ринком та користувачами знань.З’ясовано, що цільовою групою для реалізації освітньої діяльності центрів безперервної освіти є переважно особи з певним браком освіти, працівники без формальних кваліфікацій, працівники-іммігранти та сільські працівники, які емігрували до міст. Доведено, що забезпечення центрами безперервної освіти тісного взаємозв’язку університетів і громади; демократичність управління, а саме: визначення освітніх програм для усіх верств суспільства з урахуванням різних точок зору для з’ясування освітніх потреб, дотримання принципу безперервної освіти для кожного, забезпечення гнучкості освітніх програм, реалізація програм професійного розвитку на запит компаній чи організацій для їхніх співробітників тощо, є перспективними напрямами розвитку безперервної освіти в Україні.Ключові слова: освіта дорослих; безперервна освіта; центр безперервної освіти; навчання упродовж усього життя; неформальна освіта; Туреччина.
26
Biriuk, N. "IMMIGRATION AND THE POLITICS OF INTEGRATION IN FRANCE IN THE SECOND HALF OF THE 20TH CENTURY." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, no. 148 (2021): 24–29. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2640.2021.148.4.
Full textAbstract:
The politics of integration in France which was being constructed in the late 1980s and the 1990s was researched in this article. The primary written sources used in the analysis are different types including legislation laws, analytical note, statistical and press materials. The historiographical basis of the study consisted of several works written by researchers of integration, citizenship and nationalism, whose views differ on the assessment of the model of integration. The necessity to develop a model for the politics of integration of immigrants into French society appeared in the early 1980s. The Commission was opened due to contradictions between politicians regarding the vision of integration of foreigners and second-generation immigrants and should have resolved differences on this issue. Eventually, the Commission's proposals formed the basis of the integration model, but provoked a strong public reaction in the late 1980s. Thus, the model of integration of immigrants into French society was formed in the late 1990s, which was based on the idea of citizenship. Obtaining the citizenship by the foreigner indicates the conscious transition to French nationality and access to integration institutions.
27
Grymska, I. M. "Нативізм як складова ідеології крайніх правих політичних партій." Grani 19, no. 1 (December 6, 2015): 12–16. http://dx.doi.org/10.15421/1716002.
Full textAbstract:
Охарактеризовано поточний стан справ у сфері дослідження ідеології крайніх правих політичних партій. Детально висвітлено підхід Каса Мудде до виокремлення головних складових ідеології сучасних крайніх правих. Розкрито сутність терміну «нативізм» у розумінні елемента ціннісних засад даної групи політичних партій та окреслено переваги і недоліки його використання у вітчизняному політологічному дискурсі. Представлено основні прояви нативізму у програмах сучасних крайніх правих політичних партій в європейських державах, зокрема, протиставлення ними «своїх» та «чужих». Означено ставлення крайніх правих до мультикультуралізму та його проявів. На основі класифікації К. Мудде виокремлено три головні групи «ворогів» з погляду крайніх правих – євреї, мусульмани та роми – і наведено приклади їх характеристики у програмних документах крайніх правих в Німеччині, Австрії, Франції та Угорщині. Підкреслено відмінності у вирізненні ворогів західноєвропейськими та східноєвропейськими крайніми правими, перші з яких розглядають у якості таких насамперед іммігрантів, особливу увагу приділяючи мусульманам, а другі – етнічні меншини, що проживають на території країни (найчастіше – спільноти ромів). Розглянуто загрози, які створюються такими ворогами – руйнування відчуття національної ідентичності і солідарності, зловживання державною допомогою, зростання рівня злочинності.
28
Berezhna, N. O. "Організаційно-структурне оформлення вірменських громад Київщини та Кіровоградщини (1990 – перша половина 2010-х рр.)." Grani 19, no. 4 (March 14, 2016): 112–18. http://dx.doi.org/10.15421/1716087.
Full textAbstract:
У статті завершено аналіз процесів організаційно-структурного оформлення вірменських громад Центральної України, яким авторка присвятила свої публікації, присвячені особливостям інституціоналізації аналогічних вірменських осередків у Полтавській, Чернігівській та Черкаській областях. Дослідження структуризації Київської та Кіровоградської областей проведено з використанням переваг компаративістського підходу. Він дав змогу простежити як спільне, так і відмінне, зокрема виділити особливості, пов’язані зі «столичним» статусом Київщини. Щодо Кіровоградщини, то тут процеси фундації громад тривали з незначним запізненням, водночас вони були в першу чергу зумовлені труднощами, які переживало місцеве населення у зв’язку з різким зростанням чисельності іммігрантів. Формування осередків відбувалося з ініціативи активу, причому відсутність традиційного для спюрка церковного храму спонукало своєрідно компенсувати цей недолік створенням молодіжного та жіночого осередків. У цілому для становлення вірменських громад характерною була така ознака, як регіональність, тобто синхронність до вже існуючого адміністративно-територіального устрою. Завдяки праці активістів у другій половині 1990-х рр. вдалося напрацювати новітній досвід нормалізації відносин людей різних етнічних культур та дещо відмінних релігійних субкультур. Його буде використано для зміцнення вірменських громад у перші десятиліття ХХІ століття.
29
Костиря, Інна Олександрівна, and Наталія Миколаївна Янченко. "ВПЛИВ ЦІННІСНИХ ЗАСАД ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ." Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, no. 8 (December 21, 2021): 23–36. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.248193.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу ціннісних засад глобалізації, а саме толерантності як необхідної умови прогресивного поступу людства у ХХІ столітті. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному використанні загальнонаукових та конкретно наукових методів: аналітичний, історичний, концептуальний. Базуючись на доробку С. Федюніної, описано іпостасі толерантності у глобальному просторі: інтеграція життєвих можливостей, культурна інтеграція; політична інтеграція. Науковий досвід М. Уолцера дозволив обґрунтувати п’ять «режимів толерантності» відповідно до суспільно-державного устрою. Показано відмінність цього феномену в умовах багатонаціональної імперії, національної держави та суспільства іммігрантів. Розмежовано поняття толерантності з поняттями терпимості. В результаті дослідження показано труднощі в реалізації абсолютної толерантності, яка не передбачає взагалі жодних стандартів, адже частиною політичної системи визнається будь-яке культурне співтовариство або традиція. Показано необхідність подолання психологічних стереотипів які заважають толерантному ставленню до іншого. Обґрунтовано потребу взаємодії колективного і особистісного аспектів формування соціокультурного контексту толерантності у міжнародних відносинах. Для провадження цього потрібно більше уваги приділяти концептуалізації не лише теоретичних, але й практичних моделей удосконалення міжнародної політики, які враховуватимуть як національні, так і міжнаціональні процеси інтеграції та дезінтеграції, будуть брати до уваги історію конкретної країни, її народів та різних соціальних груп.
30
Tveritinova, T. I. "Проблема "Я – Інший" в оповіданні В. Г. Короленка "Без мови"." Literature and Culture of Polissya 98, no. 14f (May 18, 2020): 66–75. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-14f-98-66-75.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема культурної опозиції "Я – Інший" в оповіданні В. Г. Короленка "Без мови". Мета дослідження – простежити протистояння різних культур, морально-етичних законів і пріоритетів між українськими емігрантами та мешканцями Америки. Досліджуються проблеми історичної пам’яті, етнічної та національної ідентичності українців. Простежується формування та руйнація міфу про нову країну як селянський рай та заміна його на біблійний – про Содом і Гоморру. Короленко розглядає два види адаптації іммігрантів в новій країні: коли людина швидко асимілює і не відчуває дискомфорту від іншомовного культурного середовища, та інший – коли це відбувається болісно і поступово, з усвідомленням втрати своєї етнічної ідентичності. Аналізуються оніричні елементи – жахливі сновидіння, які використовує письменник для доповнення картини "культурного шоку" (К. Оберг) від перебування в чужій країні. Оніричні елементи в творі Короленка виконують роль ретранслятора пам’яті, коли відбувається аналіз минулого, теперішнього і прогноз майбутніх подій. Визначається періодизація процесу адаптації героя в чужій країні. Перший період – "культурний шок", який виникає внаслідок втрати всіх звичних знаків і символів соціальної взаємодії. Другий – після низки конфліктів, що неодмінно виникають між героєм та представниками влади нової країни. І третій період, який відбувся під безпосереднім впливом Євгена Нілова, дворянського інтелігента та земляка героя. Поступово долаючи культуроцентризм, опір устрою іншого, незрозумілого життя, герой приходить до усвідомлення необхідності спілкування та виявлення культурного плюралізму.
31
Дракохруст, Т. В. "ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 128–34. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).25.
Full textAbstract:
У статті проводиться досить ґрунтовний аналіз правового забезпечення державної міграційної політики України в контексті поетапного розвитку міграційного законодавства України, який має бути спрямований на досягнення трьох головних цілей: управління міграційними процесами (обсягом та спрямованістю міграційних потоків) в Україні, у тому числі регулювання в’їзду та виїзду мігрантів, шляхом здійснення імміграційного контролю; внутрішньої адаптації та інтеграції іммігрантів на території України; моніторинг та попередження виникнення міграційних викликів та загроз у контексті розвитку глобалізаційних процесів у світі. Автор виділяє та характеризує конкретні етапи формування й становлення внутрішнього міграційного законодавства, а саме: до прийняття Конституції; після прийняття конституції, що включає період подальшої розробки, вдосконалення, систематизації та можливої кодифікації міграційного законодавства; у період гібридної війни Росії проти України; у контексті вступу України до ЄС. Акцентовано увагу на не менш важливому та складному періоді для ефективного здійснення реалізації міграційної політики України – періоді гібридної війни Росії проти України. Автор дійшов висновку, що відбувся справжній прорив в удосконаленні міграційного законодавства України, активізації міжнародного співробітництва. Виконання Плану дій з лібералізації візового режиму було вагомим чинником удосконалення міграційної політики України. Проте не всі проблемні питання до кінця розв’язано, серйозної законотворчої роботи вимагає узгодження з міграційним законодавством законів, які регулюють інші сфери суспільних відносин, а також розроблення підзаконних нормативно-правових актів, що мають забезпечити механізми реалізації задекларованих норм.
32
Макаруха, З. М. "Правові основи спільної політики Європейського Союзу у сфері легальної імміграції: спільні підходи до визначення статусу тривалого перебування в ЄС та заходи щодо об"єднання сім"ї іммігранта." Зовнішня торгівля: право та економіка, no. 4 (45) (2009): 119–24.
Find full text
33
Korolevska, Anna. "Аналітичний інструментарій оцінки інтеграції мігрантів у приймаюче суспільство." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 2 (6) (October 31, 2019): 16–27. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-02-16-27.
Full textAbstract:
У статті зазначена необхідність побудови системи оцінки інтеграції мігрантів в українське суспільство. Розглянуто наявні та чинні інструменти такої оцінки. Для оцінки інтеграції мігрантів використовують системи індикаторів. Найбільш активно така система (показники Сарагоси) розроблялась, а наразі вдосконалюється в Європейському Союзі, витоки якої сягають 1999 р. На початку показники Сарагоси включали індикатори, які аналізували інтеграцію мігрантів за чотирма сферами, якот: зайнятість, освіта, оціальне включення та активне громадянство. Згодом ця система розширилась.Показники Сарагоси стали основою для побудови інших інструментів аналізу інтеграції мігрантів. Спільний проект OЕСР-ЄС «Settling In» (2018 р.) охоплює економічні та соціальні результати як шляхом кількісних, так і якісних вимірювань інтеграції й надає порівняння результатів інтеграції іммігрантів і їхніх дітей. Іншим інструментом, який за основу аналізу використав показники Сарагоси, є проект Індекс політики інтеграції мігрантів (MIPEX), що дає змогу провести порівняльний аналіз між країнами, оцінити ефективність ужитих змін. Для моніторингу розроблено 167 показників. У статті розглянуто також оцінку інтеграції мігрантів за проектом «Національний механізм оцінювання інтеграції» (NIEM), що ґрунтується на понад 150 індикаторах, розроблених чинних стандартах інтеграції до ЄС й охоплює різні сфери та види експертизи.Зазначено, що в практичній площині для оцінки інтеграції мігрантів за системою індикаторів і порівняння досягнень за країнами Європи існують певні проблеми в джерелах та зборі статистичних даних. Описано європейський досвід побудови системи оцінки інтеграції мігрантів. Визначено алгоритм побудови системи індикаторів для моніторингу процесу інтеграції мігрантів у приймаюче суспільство. Указано підхід по поняття «показник» і характеристики, які він повинен містити.
34
Korolchuk L. and Chernjakova G. "МОДЕЛЬ ЄВРОПЕЇЗАЦІЇ МІГРАНТІВ, ЯК СПОСІБ ПОДОЛАННЯ МІГРАЦІЙНОЇ КРИЗИ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 27–34. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-4.
Full textAbstract:
В статті досліджено проблему пошуку шляхів виходу європейських країн з міграційної кризи, що є актуальним і важливим для України, як одного з основних донорів трудових мігрантів до ЄС.
Вивчено існуючий досвід інтеграції мігрантів у соціально-економічну систему країн Європи, яка одночасно згладжує соціальну напругу у громадах приймаючих країн щодо появи «чужих» і також дозволяє ефективно використовувати позитивні сторони припливу іммігрантів, у двох формах: мультикультуралізм та асиміляція.
На основі вивченого досвіду, емпіричного аналізу процесу європеїзації та гіпотетично-дедуктивного методу розробено модель європеїзації мігрантів у європейське суспільство, як спосіб подолання міграційної кризи, що передбачає одночасне застосування полюсних форм міграційної політики: політики лібералізації та протекціонізму. Це пояснюється необхідністю для ЄС в процесі виходу з міграційної кризи зуміти одночасно скористатися вигодами, які можуть мати місце в ситуації, що склалася, а також забезпечити наднаціональну та економічну безпеку Союзу, в силу існування реальної загрози від неконтрольованого збільшення міграційних потоків до ЄС.
Визначено підстави запровадження моделі європеїзації мігрантів в актуальних умовах пандемії корона вірусу, а також аргументовано, що модель європеїзації мігрантів допоможе ЄС не лише подолати міграційну кризу і зміцнитися за рахунок подолання ряду внутрішніх соціально-економічних проблем завдяки мігрантам, але й поширить загальноєвропейські цінності, що базуються на демократії та повазі до прав і свобод людини, на представників інших народів, що забезпечить ментальну конвергенцію різних народів світу і тим самим дозволить знизити авторитет дестабілізуючих сил в регіоні, пришвидшить інтеграцію нових членів до ЄС, і України зокрема.
35
Marusinets, Marianna. "Освіта Австрії: історичні акценти розвитку." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 30–38. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.30-38.
Full textAbstract:
На основі спеціальних архівно-аналітичних матеріалів зроблено спробу розкрити історичні аспекти розвитку і становлення освіти в Австрії. Визначено основні віхи реформування змістового наповнення, зумовлених суспільними, політичними та ідеологічними трансформаціями, які мали місце в той чи інший період становлення та розвитку освіти. Особливий акцент зроблено на розкритті відомих політичних і громадських діячів, учених-реформаторів у галузі педагогіки, чиї ідеї слугували підґрунтям історії освіти Австрії. Розкрито діяльність Габсбургів у розвитку освіти – зробити Відень центром австрійської імперії; правління Марії Терезії та її сина Йозеф ІІ – що стало початком ідей Просвітництва, досконалим зразком для його вивчення і пропагування в Європі. Окремою сторінкою у розвитку освіти Австрії є період розпаду Австро-Угорської імперії, управління освітою соціал-демократами, та їх реформаторськими нововведеннями. Найбільш затребуваними серед них були не тільки педагоги, а й психологи, психоаналітики. Їх реформаторські ідеї знайшли впровадження у створенні шкільної реформи, яка стала історичною; дитячих будинків та приютів для дітей та підлітків, які були соціально незахищеними; діти з девіантною та асоціальною поведінкою. Особливий розвиток освітня галузь отримала в 20 ст., де зроблено акцент на підвищення якості навчання; налагодження співробітництва гуманітарних гімназій із соціальними інституціями; вивчення мовних дисциплін за вибором; підвищення кваліфікації педагогічних працівників у гуманітарних гімназіях та покращення умов їх праці. Освітніми напрямами політики Австрії нині є: якісна освіта впродовж життя; реалізації компетентнісного підходу; співпраця з місцевими громадами і релігійними спільнотами; упровадження білінгвального навчання, зумовленого міграційними процесами; виховання гендерної рівності серед дітей іммігрантів; створення сприятливого середовища для полікультурного розвитку та навчання дітям та молоді різних етнічних меншин із неоднаковими конфесійними світоглядними переконаннями.
36
Дереш В. С. and Ліпшиць Л. В. "ПАРТНЕРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РІЗНИХ ПОКОЛІНЬ У СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (January 22, 2022): 16–23. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.295.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості партнерської взаємодії (узгодженої діяльності) представників різних поколінь у сучасному освітньому просторі. Визначено, що у сучасному освітньому просторі України відбувається взаємодія між представниками покоління «бебі-бумерів», покоління Х, покоління Y та покоління Z. Розкрито характерні особливості світосприйняття представників різних поколінь, що впливають на встановлення взаємозв’язку як між педагогами і здобувачами освіти, так і між самими викладачами.З’ясовано, що сучасні діти і молодь відрізняються від викладачів швидкістю мислення, способами отримання знань і комунікативними навичками: покоління «бебі-бумерів» і покоління Х є «цифровими іммігрантами», адже виросли у нецифровій, доінтернетівській культурі, а покоління Y та покоління Z – «цифрові аборигени», які знають лише цифрову культуру.Розглянуто оптимальні шляхи партнерської взаємодії з молодим поколінням здобувачів освіти. З’ясовано, що у молоді варто розвивати пам’ять, логічне мислення за допомогою використання евристичної бесіди, мозкового штурму тощо; для профілактики сенсорної депривації треба застосовувати тренінгові методики і вправи, які допоможуть учнівській і студентській молоді висловити свої емоції, розвинути вміння співпереживати іншим та налагодити комунікативні зв’язки із ровесниками і старшим поколінням; організовувати роботу здобувачів освіти у парах, групах, що покращуватиме їх взаємодію і розуміння один одного. Визначено, що старшому поколінню треба не тільки знати особливості поведінки «цифрових аборигенів», але й уміти правильно реагувати на неї. Адміністрація закладів освіти має створити комфортні умови навчання (сучасні аудиторії, доступ до Інтернету, використання мультимедійних дошок, місця для відпочинку), осучаснити освітній простір. «Цифровим іммігрантам» потрібно постійно розвивати свою цифрову грамотність, вдосконалювати медійні навички та впроваджувати нові технології в освітній процес. Також для покращення взаємодії з молоддю необхідно налагодити спілкування з їхніми батьками та надати їм інформацію про особливості сучасних здобувачів освіти.
37
Semiv, Sergiy, Yaroslav Berezivskiy, Ihor Baranyak, Olga Mulska, and Ulana Ivaniuk. "Пріоритети та інструменти регулювання зовнішньої міграції населення Карпатського регіону України." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, no. 2 (June 20, 2021): 160–81. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.02.09.
Full textAbstract:
Мета. Метою статті є ідентифікація тенденцій зовнішньої міграції населення Карпатського регіону України та розробка прикладних рекомендацій щодо регулювання зовнішньої міграції в умовах необхідності збереження людських ресурсів.
Методологія / методика / підхід. Теоретичною та науково-методичною основою дослідження стали теорії міграціології, соціальної економіки та демографії, методи пізнання міграційних явищ і процесів. У процесі дослідження використано такі методи та підходи, як: логічного узагальнення й синтезу для формування основних висновків і пропозицій дослідження; компаративного аналізу – порівняння тенденцій зовнішньої міграції населення областей Карпатського регіону із середньодержавними показниками; структурного та географічного аналізу – для оцінки частки мігрантів країн реципієнтів регіону; графічний і картографічний – для візуалізації результатів оцінки та аналізу міграційних потоків.
Результати. У результаті дослідження встановлено, що обсяги зовнішньої міграції населення Карпатського регіону України як прикордонних територій є значними порівняно із загальнонаціональними тенденціями. Найбільші обсяги міграційних потоків із Карпатського регіону спрямовані до Польщі, Чехії, Угорщини, Німеччини, Італії. Результати структурного аналізу підтвердили тісні міграційні зв’язки областей регіону із сусідніми державами, зокрема Закарпатської області з Угорщиною, Львівської та Івано-Франківської областей з Польщею, Чернівецької області з Молдовою. Визначено, що реальні показники обсягів зовнішньої міграції з Карпатського регіону значно перевищують дані офіційної статистики. Доведено, що критичними викликами інтенсифікації зовнішньої міграції населення Карпатського регіону є: зростання обсягів освітньої і трудової міграції молоді при активній політиці залучення висококваліфікованих і робочих кадрів у країнах ЄС, посилення дисбалансів регіональних ринків праці, низький рівень оплати праці та доходів населення, відсутність ефекту заміщення робочої сили через низький рівень демографічного відтворення та активної політики приваблення іммігрантів.
Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено систему пріоритетних цілей регіональної міграційної політики в частині обґрунтування механізмів регулювання зовнішньої міграції населення, в основу якої покладено формування інформаційно-аналітичної бази зовнішньої міграції прикордонних територій і розробку нової електронної системи обліку трудової й освітньої міграції. Уперше запропоновано систему заходів забезпечення конвергенції інституційної системи регулювання регіональних міграційних потоків із Карпатського регіону відповідно до провідних моделей країн ЄС.
Практична цінність / значущість. Запропоновано й обґрунтовано інструменти та відповідні засоби регулювання зовнішньої міграції населення Карпатського регіону в умовах необхідності збереження людських ресурсів і забезпечення інтелектуально-кадрової безпеки регіону для їх упровадження регіональними органами влади.
38
Hnatyuk, Tetyana. "MIGRATION POLICY OF CITIES TOWARDS IMMIGRANTS: INTERNATIONAL EXPERIENCE." International Humanitarian University Herald. Economics and Management, no. 45 (2020). http://dx.doi.org/10.32841/2413-2675/2020-45-27.
Full text
39
Klymchuk, Iryna, and Oksana Khimyak. "COMPONENT OF EU MIGRATION POLICY ON IMMIGRANTS FROM THIRD COUNT RIES." Young Scientist 10, no. 86 (October 2020). http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-10-86-12.
Full textAbstract:
EU migration policy aims to create a legal framework for legal labor migration, given the importance of integrating migrants into host communities. EU measures on legal immigration cover the conditions of entry and residence for certain categories of immigrants, such as highly skilled workers covered by the EU Blue Card Directive, as well as students and researches. A number of EU’s directives aimed at simplifying and harmonizing migration procedures, in particular the granting of clear employment rights to migrants, have been considered. The EU’s approaches to labor migration, which focus on addressing their integration into the community or the problem of illegal migration, such as the fight against trafficking of human beings and smugglers, are reveald. Although integration policy is defined and implemented mainly at national or subnational level, it is closely linked to the legal framework and EU provisions that grant certain rights to migrants living in the European Union (e.g. equal working conditions and equal access to goods and services). The European Union has adopted a number of EU non-discrimination laws that are important for the integration of third-country nationals, including Directive 2000/43/EU on racial equality and Directive 2000/78/EC on employment equality. The general principles of immigration integration policy are analyzed, such as: employment, education, access to institutions, goods and services and integration into society as a whole.The EU’s approaches to migration as «sustainable development» are considered, in particular, a comprehensive migration management agenda, which contains four items: better organization of legal migration and promotion of managed mobility; preventing and combating illegal migration and eradicating trafficking of human beings; promoting international protection and strengthening the external dimension of asylum; maximizing the impact of migration on sustainable development. It has been found out that the main directions of migration policy, which still needs to be improved in order to curb the scale of brain drain and skilled labor in the countries of origin, should include: concluding bilateral and multilateral agreements on ethical and balanced recruitment and training schemes; returning migration management for effective development in migrants’ countries of origin; promoting the transfer of skills, knowledge and remittances to diasporas (including social remittances). Summing up the content of the European Union’s migration policy towards immigrants from third countries, it is important to note that despite the large number of legal norms, the volume of labor migration is still regulated by each EU country, depending on its own needs and capabilities. Despite the fact that immigration mechanisms are standardized, the issue of admission to the sovereign territory remains in the competence of national governments. It is also important to emphasize that thereis a general prohibition of discrimination on the basis of nationality. Concerning third-country nationals, EU migration policy aims to create a legal framework for legal migration, taking full account of the importance of integrating migrant workers into host communities. EU measures on legal immigration cover the conditions of entry and residence for certain categories of immigrants, including highly skilled workers. It was found ound that immigrants from third countries have worse indicators in the labor market, in particular in terms of skills, quality of education, living conditions and so on. Most people born in the EU have the citizenship of the host country and use their right to vote in elections, which also affects the Union’s migration policy. In sum, EU policy of immigrants’ integration forsees target measures, in particular, in labor market, especially providing with proper educational, medical, social services, as well as their active participation in the cultural and political life of the host country.
40
Valerii, Pavlenko, and Polovin Mykola. "Електоральна історія популістських правих партій Австрії, Франції та Нідерландів (1980–2017 роки)." FOREIGN AFFAIRS, 2021, 9–14. http://dx.doi.org/10.46493/2663-2675.31(5).2021.9-14.
Full textAbstract:
Актуальність даної статті можна прослідкувати у двох аспектах: по-перше, в необхідності дослідити та зрозуміти причини все більш зростаючої популярності правих популістських партій у країнах-членах ЄС; по-друге, для України як потенційного кандидата на вступ до ЄС у майбутньому надзвичайно важливо зрозуміти роль, яку розширення Євросоюзу 2004 року зіграло в підігріванні антиіміграційних настроїв і збільшенні рівня підтримки правих популістів. У статті розглянута електоральна історія правих популістських партій в Австрії, Нідерландах і Франції в період з початку 1980-х років до 2017 року, а також притаманні цим політичним силам особливості. Показано спільні та відмінні риси націоналістичних, антиімігрантських партій у Королівстві Нідерланди, Французькій Республіці та Австрії, проведено аналіз історичних передумов формування націоналістично-налаштованих партій: французької Front National (фр. «Національний фронт», з 1 червня 2018 року Rassemblement national – «Національне об’єднання»), австрійської Freiheitliche Partei Österreichs (нім. «Партія свободи») і голландської Partij voor de Vrijheid (нід. «Партія свободи Нідерландів»). Проаналізовано вплив проблем, наявних у суспільствах вищезгаданих країн, на електоральні успіхи даних партій. Досліджено електоральні тренди та основні чинники, що протягом зазначеного періоду мали вплив на популяризацію голосування за праві популістські партії Австрії, Франції та Нідерландів. Продемонстровано прямий вплив питання нелегальної міграції (зокрема з мусульманських країн Близького Сходу) на виборчі пріоритети голландців, французів та австрійців. У деталях висвітлено історію створення нинішніх провідних правих популістських партій у вищезгаданих країнах, проаналізовано їхню ідеологічну еволюцію та показано їхні відмінності в економічному, соціальному, політичному аспектах. Розкрито причини росту популярності правих націоналістичних партій в Австрії, Нідерландах і Франції, серед яких найбільше уваги приділяється питанню мусульман-іммігрантів, а також чиннику недовіри все більшої кількості корінних австрійців, французів та голландців до органів і політики Європейського Союзу. Продемонстровано важливість харизматичних лідерів правих популістських партій в успіху даних політичних сил. Показано, яку роль в електоральних результатах партій грали внутрішні протиріччя і ідеологічні розбіжності всередині французького Національного фронту, австрійської Партії свободи, а також Партії свободи Нідерландів
41
Харченко, Юлія. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНКЛЮЗИВНОСТІ У СФЕРІ ПРОМИСЛОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ." Економіка та суспільство, no. 33 (November 30, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-33-92.
Full textAbstract:
В статті визначено, що вивчаючи фактори, які впливають на інклюзивний економічний розвиток, слід приділити значну увагу визначенню того, до яких типів економічних та політичних інститутів можна віднести країну (комплексні чи видобувні), що, в свою чергу, впливає на напрямок розвитку країни. Однак характеристики політичної системи та економічної системи однакові, оскільки вони тісно пов’язані. Слід звернути увагу на характеристики політичної системи (ефективність уряду, ступінь корупції тощо), відносну стабільність якісних показників та відтворюваність у динаміці. Наявність сильних інклюзивних інституцій, за визначенням, призводить до більш швидкого економічного розвитку в довгостроковій перспективі, тоді як експлуататорські інститути економіки не можуть досягти довгострокового розвитку, який відбувається лише в короткостроковій перспективі та припиняє своє існування. Одним із напрямків аналізу є дослідження вдосконалення економічних та політичних інститутів завдяки впровадженню більш ефективних виробничих організацій, освіті, урбанізації та накопиченню людського та соціального капіталу, що економічно дозволяє успіху проектів модернізації. Розвинуті країни. У цьому контексті варто звернути увагу на те, що інституційні реформи мають велику ймовірність провалу через формування привілейованого класу, який отримує значну ренту в країнах перехідного періоду. Одним із можливих способів визначення схильності економіки до інклюзивного чи видобувного розвитку, а отже, якості чи слабкості інститутів, є аналіз статистичних даних за пріоритетними спеціальностями, за якими здобувають освіту у закладах вищої освіти. Посилення нерівності, безперервне технологічне вдосконалення та складність виробництва мають інші негативні та відчутні соціальні наслідки. У міру прогресу технологій та скорочення тривалості життя переоцінка тривалості життя та цінностей людей стоїть на передовій у сфері освіти, роботи та пошуку роботи, тоді як традиційні сімейні цінності, такі як створення сім’ї, народження дітей та батьківство відсунуто. Прямим наслідком цього є зниження народжуваності та відповідні демографічні проблеми у розвинених країнах, пов'язані зі "старінням" населення та необхідністю залучення та адаптації до іммігрантів різних культур та способів мислення. Інший аспект впливу технологій на суспільство полягає в тому, що всі члени швидко адаптуються до динамічних технологічних змін і «наздоганяють» технології (навчання протягом усього життя, перепідготовка, професії та заняття, місце проживання, соціальний статус тощо).