Journal articles on the topic 'Ідентифікація текстів'

Стаття присвячена висвітленню особливостей ідентифікації песимізму персонажа в тексті художнього твору. Художній текст є узагальненим образним відображенням дійсності у всьому різноманітті її індивідуально- соціальних виявів. Оскільки аналізовані фрагменти художніх творів є стилізованим мовленням, розглядаємо художній текст як відображену реальність, що експлікує окремі фрагменти дійсності та фіксує реальні комунікативні ситуації, набуваючи при цьому певного прагматичного потенціалу. Аналіз лексичного контексту дозволив виявити набір мовних засобів, які безпосередньо або опосередковано вказують на песимістичні диспозиції, атрибуції, настрій або когнітивні стратегії персонажа художнього твору. Встановлено, що безпосередніми індикаторами песимізму персонажа в тексті художнього твору є мовні одиниці, які містяться в мові персонажів, авторських ремарках та авторських описах в англомовних художніх текстах. Сюди належать лексичні та фразеологічні одиниці на позначення песимізму. Виявлено, що повна ідентифікація песимізму персонажа художнього твору здійснюється за допомогою лексеми pessimism і похідних одиниць pessimist, pessimistic, pessimistically, які вказують на особливості індивідуальної та соціальної поведінки індивіда. Прикметникові лексичні одиниці, які позначають якісні ознаки песимізму, є засобами часткової ідентифікації песимізму персонажа художнього твору. Фразеологічні одиниці, які влучно передають психологічний стан персонажа, виражають його емоції, почуття, переживання і вказують на оцінне ставлення до навколишньої дійсності, у конкретних комунікативних умовах є потужним засобом мовленнєвої реалізації песимістичного світобачення. Серед фразеологічних одиниць, що ідентифікують песимізм персонажа в тексті художнього твору, є власне фразеологізми та паремії. Опосередкованими індикаторами песимізму персонажа є контекстуальні маркери песимізму – фрагменти художнього тексту, в яких за допомогою мовних засобів, що вирізняються негативно-оцінною семантикою своїх елементів, фіксуються, підтверджуються, уточнюються, доповнюються і пояснюються причини, аспекти, наслідки та способи вияву песимізму персонажа художнього твору.

Мета. Представити результати вивчення специфіки розуміння текстів інтернету читачами юнацького віку; дослідити особливості ґенези розуміння текстів інтернету залежно від рівня мисленнєво-мовленнєвого розвитку, притаманного певному читачеві; виявити закономірності динаміки успішності розуміння зі зростанням рівня мисленнєво-мовленнєвого розвитку на кожному етапі процесу розуміння. Методи і методики. У дослідженні використані теоретичні (дедукція, індукція, аналіз, синтез, узагальнення, систематизація), емпіричні (експеримент, метод семантичних і прагматичних інтерпретацій, контент-аналіз; суб’єктивного шкалування) та статистичні методи (первинна статистика, кореляційний аналіз). Вибірка склала 122 особи чоловічої та жіночої статі. Вивчення специфіки розуміння проводилося за авторською методикою “Успішність розуміння текстів інтернету”, що представлена у статті. Рівень мисленнєво-мовленнєвого розвитку респондентів було визначено за допомогою низки стандартизованих тестів, зокрема тесту Еббінгауза, методики “Встановлення закономірностей” Б.Л. Покровського, КОТ (короткий орієнтовний відбірковий тест В.Н. Бузина, Е.Ф. Вандерліка, опитувальник діагностики інтелекту). Результати. У дослідженні було встановлено, що чим вищий рівень розвитку когнітивної сфери досліджуваних, тим активніше вони читають тексти інтернету та точніше можуть прогнозувати зміст тексту за малюнком, проте дещо гірше за назвою. Успішність інтерпретації також покращується зі зростанням рівня мисленнєво-мовленнєвого розвитку, незалежно від типу тексту інтернету. На етапі емоційної ідентифікації ґенеза розуміння текстів інтернету визначається рівнем мисленнєво-мовленнєвого розвитку лише щодо узгодженості емоційної оцінки, яка залежить від специфіки тексту інтернету. Висновки. Доведено, що рівень мисленнєво-мовленнєвого розвитку юнаків впливає на успішність їх розуміння текстів інтернету. Особливо відчутній цей вплив на етапах рецепції та інтерпретації. На етапі емоційної ідентифікації рівень мисленнєво-мовленнєвого розвитку впливає лише на узгодженість емоційної оцінки і лише щодо окремих типів текстів інтернету.

Мова інтернету є новим різновидом лінгвістичного дискурсу, який виник разом із глобальною системою інтернет-комунікації, найпопулярнішої та найдоступнішої мережі, позаяк у спілкуванні беруть участь люди будь-якого віку, освіти, релігії, політичних поглядів, країни проживання тощо. Метою сучасної лінгвістики є вивчення інтернет-дискурсу як динамічного соціального явища, а також систематизація отриманих у процесі цього вивчення результатів. До того ж зросла кількість міждисциплінарних досліджень, присвячених мові інтернету. У статті окреслено властивості інтернет-дискурсу та основні ознаки письмових і усних цифрових текстів. Характеристики розміщеного в мережі друкованого тексту можна змінити за рахунок різних гіпертекстових посилань. Його можна включити в інше повідомлення, ідентифіковане пошуковими системами за певними ключовими словами й термінологією. Отже, текст може стати частиною іншого тексту або бути доповненим аудіовізуальною інформацією. Ключові детермінанти та специфічну класифікацію індивідуалізованих лінгвістичних параметрів інтернет-тексту визнають життєво важливою характеристикою мовного портрета особистості й можуть бути використані для ідентифікації користувача інтернету. У статті звернено увагу на те, що різні аспекти аналізу стилю письмового та усного повідомлення, організації тексту відображають особистісні якості людини. Характеристики мовної рефлексивності чатів та соціальних мереж, їхні емоційні реакції, що передають традиційні значення, є визначальними рисами інтернет-комунікації. Мова інтернету – це складне поєднання різних дискурсів, а розроблення схеми аналізу інтернет-текстів є найважливішим завданням сучасної лінгвістики. Розвиток практичних методів аналізу інтернет-дискурсу значною мірою сприяє успішній ідентифікації індивідуального користувача.

Предметом обговорення статті є рекламний текст як носій інформації арабського світу, культурних цінностей, ментальності народу. Мета статті — ідентифікація арабських найменувань в рекламних текстах східнослов’ янських мов з позиції лінгвокультурології. У разі правильної розстановки лексичних засобів, з використанням арабізмів, текст стає переконливим, впливовим, маніпулятивним. Об’єкт дослідження — національно-культурна своєрідність арабізмів — російськомовних найменувань арабського походження, що функціюють у рекламних текстах. Результатом дослідження стало виявлення різноманітних арабізмів у рекламі, що відбиває лінгвокультурну картину світу запозичень у рекламному дискурсі. У роботі використано описовий метод, а також методи семантичного і лінгвокультурологічного аналізу. Висновок: у створенні рекламного тексту найважливіша роль належить лексиці залучення уваги, а також соціокультурному компоненту для правильного світосприйняття і світорозуміння реклами. Практичне значення: арабські найменування є складовими частинами семантичних і лінгвокульторологічних концептів, вони відіграють значну роль у рекламній картині світу носіїв східнослов’янських мов, відображають культуру та світогляд арабського світу, беруть участь у створенні впливового рекламного тексту.

Наукову розвідку присвячено дослідженню специфіки оцінної ідентифікації поетологічних рефлексій віршознавчих термінів (ямба і хорея) в українській ліриці ХІХ–ХХ століть. До поетологічної лірики відносимо такі поетичні твори, які містять тематично декларовані авторські рефлексії та саморефлексії стосовно тих або тих психологічних аспектів формування та плину творчого процесу. Феномен поетології слід відокремлювати від спорідненого з ним, але у смисловому сенсі більш широкого поняття металітературності, яке має на увазі не лише виявлену в тексті художнього твору певну форму авторської творчої рефлексії, але й суто теоретичні роздуми письменника, оформлені у вигляді різноманітних коментарів, зауважень, статей літературознавчого характеру. У статті проаналізовано та узагальнено два сюжетні типи авторської рефлексії віршознавчих термінів у текстах поетологічної лірики – цілісно-сюжетний та фрагментарно-сюжетний. З’ясовано, що в текстах першого типу авторська поетологічна рецепція реалізована або власне в контексті віршознавчої тематики, або в більш широкому контексті поетичної творчості загалом. Переважна більшість проаналізованих поетологічних текстів відноситься до другого – фрагментарно-сюжетного типу. Семантична модель, за якою відбувається рецепція віршознавчих термінів у текстах цього типу, як правило, побудована у формі асоціативно-образного співвідношення їхніх семантичних ознак із предметно-тематичною сферою певної людської життєдіяльності. З’ясовано, що пріоритетними для подібних образно-асоціативних зіставлень у проаналізованих текстах поетологічної лірики виступають три предметно- тематичні сфери людської життєдіяльності: кохання, природне оточення людини, ситуативні деталі побутового життя. Встановлено, що специфіка авторської оцінної ідентифікації віршознавчих термінів в українській поетологічній ліриці спрямована на: 1) рефлексії, пов’язані з особливостями метро-ритмічної структури двоскладових стоп; 2) асоціації на означення фонологічної та вербальної семантики двоскладових стоп; 3) рецепцію індивідуальної поетичної практики використання двоскладових стоп; 4) екзистенційно-ціннісні характеристики семантики двоскладових стоп.

Пропоновану статтю присвячено з’ясуванню специфіки ідіостилю відомого українського письменника Олеся Гончара, а саме чіткій ідентифікації непоширених речень дієслівного типу без обов’язкових приприсудкових компонентів як синтаксичної домінанти прози Олеся Гончара. Аналіз непоширених речень дієслівного типу без обов’язкових приприсудкових компонен- тів засвідчив, що їхня семантика – це комплекс різних за своєю природою семантичних склад- ників. У семантико-синтаксичному аспекті розглядані одиниці мають певні диференційні ознаки, спричинені насамперед особливостями абсолютивних дієслів-присудків, яким прита- манне самодостатнє семантичне наповнення. За позицією в тексті спостережено такі групи непоширених конструкцій: непоширені речення на початку абзацу або логічного блоку тексту, статті; непоширені речення в сере- дині логічного блоку; непоширені речення в кінці логічного блоку; непоширені речення одно- часно в декількох місцях логічного блоку. З’ясовано, що Олесь Гончар надає перевагу непоширеним реченням дієслівної будови на початках абзаців. Це спричинено їхніми значеннєвими особливостями, а саме: вони здатні виражати предикативну ознаку узагальнено, урізноманітнювати її залежно від сфери люд- ської діяльності або змін оточуючого світу. Досліджено, що структурна конфігурація непоширених конструкцій у творах Олеся Гончара така: непоширене речення, вжите самостійно; непоширена структура як частина складносурядного речення; непоширена конструкція у функції головної частини складнопід- рядного речення; непоширена побудова як елемент безсполучникового речення. Найчастіше Олесь Гончар послуговується непоширеними реченнями, що становлять частини складних безсполучникових речень. Майже на такому ж рівні за частотою функціо- нування в досліджуваних текстах перебувають непоширені підрядні частини складнопідряд- них речень. Матеріал дослідження допоміг виділити такі функції непоширених речень у тексті: вступна (експозиційна), кульмінаційна, підсумкова, узагальнювальна, єднальна. Філософське спрямування творчості Олеся Гончара визначається, поряд з іншим, і тим, що непоширені речення в його текстах найчастіше навантажені підсумковою й узагальнювальною функціями. Зроблено висновок, що завдяки лексичному значенню компонентів непоширене речення набуває власного значення збережуваного й поза контекстом. Значеннєва палітра непошире- них речень у романах Олеся Гончара різнобарвна й багатоаспектна. Непоширені конструкції з різними значеннями допомагають письменнику висвітлити найтонші нюанси його творів. Непоширені речення дієслівного типу без обов’язкових приприсудкових компонентів станов- лять синтаксичну домінанту прозового мовлення Олеся Гончара.

Стаття присвячена дослідженню особливостей репрезентації в романі А. Франса «Боги жадають» процесу формування і розвитку его- ідентичності головного героя у складному взаємозв’язку з колективною ідентичністю. У розвідці застосований психоаналітичний підхід до аналізу художнього тексту. Поведінка, думки, почуття персонажа інтерпретуються крізь призму психоаналізу з використанням таких термінів З. Фройда, К.Г. Юнга, А. Адлера, Е. Фромма, як «підсвідомість», «ідентифікація», «внутрішній конфлікт», «Ідеал-Я», «зовнішній об’єкт-ідеал», «психічний механізм ідеалізації», «сновидіння совісті», «архетип» тощо. Дослідження побудоване на поняттях колективної й его- ідентичності, уведених у науковий обіг Еріком Г. Еріксоном. Цей відомий культуролог і психолог аргументовано пов’язує формування особистої ідентичності із груповою. Різноманітні аспекти проблеми ідентичності є пріоритетними в європейській літературі початку ХХ століття. У романі А. Франса «Боги жадають» зображується момент кардинального змінення колективної ідентичності французького суспільства внаслідок великої історичної події – революції 1789–1794 років. Автор показує механізм ідентифікації в дії: як утверджуються нові соціальні й культурні цінності, як відбувається соціальна спайка, як усе це впливає на свідомість окремих індивідів. У центрі твору – психодрама молодого художника Еваріста Гамлена. Його его-ідентичність, внутрішнє «Ідеал-Я» доброчесної, стриманої людини формувалися до революції в конфлікті із груповою, що виявлялося в характері, поведінці, професійній діяльності. Республіканська групова ідентичність спочатку сприяє розвитку його особистої ідентичності, але пристрасне захоплення революційними лідерами запускає психічний механізм ідеалізації, що призводить до несвідомої підміни внутрішнього «Ідеал-Я» зовнішнім об’єкт-ідеалом і втрати власного «Я». А. Франс візуалізує конфлікт у підсвідомості свого героя, який виникає внаслідок такого патологічного процесу підміни, за допомогою алюзії на трагедію Еврипіда «Орест». Паралель Еваріст / Орест виявляє подібність психічного стану персонажів – обох мучить «неусвідомлена» совість через вчинки, які вони внутрішньо визнають злом, хоча свідомо виправдовують «священним велінням». Аналіз тексту роману «Боги жадають» із психоаналітичних позицій виявляє, що сюжет можна інтерпретувати як художнє дослідження розвитку его-ідентичності головного персонажа в діалектичному зв’язку з колективною ідентичністю.

У статті розглядаються сучасні лінгвістичні погляди на співвідношення дискурсу до когнітивно-комунікативної діяльності. Здійснено аналіз зв’язку понятійних категорій, таких як дискурс, текст та англомовний дигітальний дискурс (АДД), який визначається як письмовий процес і результат взаємодії учасників комунікації, опосередкованої комп’ютерними технологіями, або тематично з ними співвіднесеними текстами на МП та їхнім лінгвосеміотичним базисом, режимами їх кодування – декодування у процесі комунікації «людина – людина», «людина – машина», «людина – машина – людина» та їхніх варіацій. Центральним поняттям дослідження є «англомовний дигітальний текстопростір» (АДТП), котрий визначається як письмовий результат взаємодії учасників АДД, відображений у текстах, які опосередковують комунікацію «людина – людина», «людина – машина», «людина – машина – людина» та їх варіацій. АДТП безпосередньо або опосередковано представлений лінгвосеміотичним базисом мов програмування (МП), англомовним базисом і прописаними режимами його кодування – декодування. Текст як похідна одиниця повідомлення передається під час мовленнєвого акту як самостійний об’єкт дослідження прагмалінгвістики. Тактики та стратегії подання інформації в АДД зосереджуються на увазі адресата до певної інформації та необхідним постає питання постановки чіткого завдання команд, їх детального прописування й ідентифікації алгоритмів для машин, однак мовне повідомлення людини має також вдосконалюватися лінгвальними засобами англійської мови. АДТП визначається взаємодією людини та машини. Отже, поняття «текст» виступає мовним відображенням наукової абстракції, типових властивостей різних комунікативних ситуацій, репрезентованих у межах АДД. АДТП є більш вдалим лінгвосеміотичним варіантом, утворюючи спеціальний «машинний код». Чіткий англомовний виклад інструкцій для користувачів МП, опис певних кодів об’єктно-орієнтованими МП та їх вербалізація засобами англійської мови свідчить про розширення меж такого інформаційного та технократичного простору.

У статті розглянуто проблему культурних кодів у літературних творах Лесі Українки, а також їхню відповідність фундаментальним європейським цінностям. Мета статті – висвітлити культурні коди в літературній творчості Лесі Українки, а також виявити їхню відповідність фундаментальним європейським цінностям. Об’єкт дослідження – культурні коди в драмі-феєрії «Лісова пісня». У статті представлений огляд теоретичних праць, які становлять основу дослідження, розкрито роль культурних кодів у формуванні ціннісних орієнтацій, проаналізовано коди, закладені у казковій драмі Лесі Українки «Лісова пісня». Вивчення кодів виявляє специфічні культурні, історичні та інші національно марковані особливості, які вкрай важливі для всебічного й ґрунтовного осягнення тексту разом з авторським задумом. Наголошений у розвідці Кодекс віри є типовим для європейської традиції й часто демонструє певні релігійні та моральні цінності особистості. Аналіз розкриває боротьбу між християнством і язичництвом, висвітлює пов’язані моральні та духовні проблеми. Ще один досліджуваний код – «Код Землі», найвизначнішим репрезентантом якого в драмі є головна героїня Мавка. Коди також розглянуто з погляду їхнього перекладу англійською мовою з метою зробити вищезгадані коди зрозумілими європейській спільноті. Результати дослідження показали, що культурні коди казкової драми Лесі Українки «Лісова пісня» актуальні й сьогодні, тож мають бути об’єктами сучасних наукових розвідок. Розробка методик ідентифікації культурних кодів та аналіз стратегій їх адекватного відтворення у тексті перекладу можуть стати предметом подальших досліджень.

У статті досліджено функціонування в текстах наукового і публіцистичного стилів номінативних вставлених речень (ізольовані в межах базового речення конструкції, що являють собою субстантиви в називному відмінку або поширені конструкції зі стрижневим субстантивом у називному відмінку). Проілюстровано, що номінативні вставлені речення в науковому і публіцистичному стилях можуть вносити до базового речення такі констатувально-уточнювальні значення: констатація наявності суб’єкта дії; констатація наявності ознаки; констатація локальності. Функцію стрижневого номінативного компонента може виконувати й одиниця з числовою семантикою; досить часто номінативні вставлені речення вжиті для ідентифікації певного іншотекстового фрагмента.

Статтю присвячено аналізу й виявленню особливостей аргументативних структур, притаманних англійськомовним оглядовим статтям. Як приклад використано огляд вібраційних та акустичних методів вимірювання для виявлення дефектів підшипників. Оглядова стаття розглядається як різновид жанру наукової статті, яку вважають центральним домінантним жанром наукового дискурсу, оскільки їй властиві всі його ознаки, важливе місце серед яких займають аргументативні стратегії. З’ясовано, що відносно стала композиція оглядової статті визначається низкою чинників, серед яких наукове завдання – оцінити переваги та недоліки приладів, методів чи наукових досягнень у певній галузі знання, а також комунікативне завдання – зорієнтувати читача. Сукупність композиції та аргументативної стратегії, що залежить від комунікативної цілі, передбачає наявність типових аргументативних структур, які реалізовано як у формі аргументативних фрагментів, так і в загальній аргументативній схемі цілої статті. Зазначено, що основою аргументативного фрагменту є аргумент, який має логічну структуру, визначену моделлю Тулміна. Виокремлення аргументативних фрагментів з тексту відбувається відповідно до низки критеріїв за допомогою інтенційного, жанрового й функційного аналізу. Виявлено, що про наявність аргументативних фрагментів у тексті свідчить маніфестація автором наміру переконати читача. Ідентифікація цього наміру відбувається або шляхом аналізу лексико-граматичних засобів, тобто інтенційного аналізу, або за допомогою розбору жанрової композиції, яка визначена комунікативною метою. З’ясовано, що аргумент складається з двох частин: тези та доводу на її користь чи проти неї, який спирається на факти чи інші правдиві дані, причому теза повинна виводитися з даних. Визначено, що типова аргументативна схема оглядової статті складається з двох частин: 1) обґрунтування доцільності огляду, чому присвячена вступна частина статті; 2) аргументації, тезою якої слугують висновки статті, розташовані у відповідному підрозділі, причому обидва види аргументації мають оціночний характер.

Мета. Стаття присвячена дослідженню специфіки художніх інтерпретацій національної іден­тичності письменниками «католицької Русі» доби українського Ренесансу, виокремленню характерних рис, які дають підстави кваліфікувати їх творчість як таку, в якій послідовно наголошується на ук­раїнській національній ідентичності. Дослідницька методика. У дослідженні використано синтетичну наукову методологію, основану на різних методах інтерпретації фактів і текстів, зокрема порівняльно-історичного, філологічного, історико-літературного, культурно-історичного. Результати. Творчість письменників «католицької Русі» доби українського Ренесансу, зокрема Павла Русина з Кросна, Григорія Чуй Русина з Самбора, Симона Симоніда, Йосипа Верещинського, Мартина Пашковського, Георгія Ти­чинського Рутенця, Івана Туробінського Рутенця, Себастіяна Кленовича, Станіслава Оріховського, Івана Домбровського та ін. репрезентує систематичне підкреслення ними свого «руського» (українського) по­ходження. Важливим аргументом на користь їх української самоідентифікації є акцентування уваги на українській національній тематиці, актуалізація історичних подій у тогочасному суспільно-культурному просторі. Це була література, створена на межі двох культур і літератур – української та польської. Наукова новизна. У роботі вперше в історії української літературної медієвістики виокремлено специфіку художніх інтерпретацій національної ідентичності у творчості представників «католицької Русі», акцен­товано увагу на їх ідентифікації з українським походженням і світоглядом, що виявляється у зверненні до національної історії, тлумаченні фактів культурно-суспільного простору доби Відродження, додаванні до свого імені прикладки Русин, Рутенець, Роксоланин на означення української ідентичності. Практичне значення. Матеріал дослідження може бути використаний для подальшого вивчення літератури україн­ського Ренесансу, зокрема представників «католицької Русі», осмислення їх національної ідентифікації, студій над українсько-польським художнім контекстом кін. ХV – поч. ХVІІ ст.

У статті розглядається дидактичний потенціал роману Марії Матіос «Солодка Даруся» для проведення серії інтегрованих уроків з української мови і літератури у старшій школі (ліцеї) філологічного профілю. Вибір для інтегрованих уроків цього художнього твору зумовлений лексико-­стилістичними особливостями роману: активним використанням авторкою різноманітних лексичних одиниць (зокрема, діалектизмів), фразеологізмів та паремій для побудови художніх образів, мовної характеристики персонажів, підвищення експресивності тексту. Особлива увага приділяється формуванню в учнів ліцею предметних компетенностей, зокрема, аналізу стилістики художнього твору, ідентифікації різних лексико-­фразеологічних одиниць, визначенню їх функціональних особливостей, здатності інтерпретувати літературний твір на підставі лінгвістичного аналізу.

Питання про визначення мовних одиниць постає надважливим у лінгвістич- ній теорії. Комплексний опис основної одиниці мови виявляє залежність від вибору підходу до ідентифікації мовних інваріантів. У статті зазначені дві парадигми його вирішення – сло- воцентричну та несловоцентричну. Традиційну лінгвістику характеризує тенденція до виді- лення словосполучень та інших одиниць разом зі словами як таких, що мають семантичну, а значить і номінативну цілісність. Базовими різновидами номінативних одиниць уважають наслідки мовної номінації (слова-синтагми, глоси прості й комплексні, модифікації відповід- них номінатем), а базовою одиницею мовної номінації – номінатему. У статті детально розглянуто номінатеми-словосполучення, тобто номінатеми комп- лексного зразка та їхні структурні різновиди. До них віднесено всі семантично тотожні одиниці, а саме: ідіоматизоване словосполучення, тобто колокацію; фразеологізоване словос- получення; сполуку повнозначного слова зі службовим та аналітичні лексико-граматичні варі- анти; універбалізований еквівалент словосполучення, тобто слово, що з’явилося внаслідок вербального модифікування словосполучення і є тотожним йому в лексико-граматичній сис- темі координат. Метою статті є визначення параметрів ідентифікації номінатем комплек- сного зразка, дослідження шляхів реалізації основної номінативної одиниці та особливостей втілення номінатеми комплексного типу в мовленні та тексті. Методи та методики дослі- дження. У дослідженні використано низку методів, що дали змогу максимально об’єктивно вивчити проблему й дійти певних висновків. Зокрема, метод суцільної вибірки застосовано для накопичення фактичного матеріалу, а методику дистрибутивного аналізу – для диферен- ціювання понять. Висновки. Основною номінативною одиницею визнано певний інваріант – слово чи словосполучення – на підставі критеріїв номінативності та семантико-граматичної тотожності всіх його реалізацій.

Натепер інформація є найбільш цінним ресурсом у сучасному світі, є безліч способів донесення інформації до кінцевого користувача. Одним із таких способів є проведення презентацій. Зазвичай презентація – це набір слайдів, наповнених певною інформацією. Презентації проводяться перед певною аудиторією із залученням спікера, який своєю чергою доносить інформацію зі слайдів. Презентації проводяться у самих різних випадках і ситуаціях, від шкільних предметів до професійних зустрічей. Якість інформації, що буде донесена чи засвоєна слухачами, напряму залежить від виступу доповідача, але також досить важливим фактором є сам процес подання інформації. Основною проблемою будь-якої презентації є сухість та одноманітність презентації. Зазвичай доповідач створює наповнені текстом слайди та «читає» інформацію з них. Саме тому процес донесення інформації до користувачів потребує удосконалення, що своєю чергою визначає актуальність кваліфікаційної роботи. Одним з важливих етапів проведення інтерактивних презентацій є взаємодія з аудиторією, саме завдяки цьому забезпечується зв’язок доповідача та аудиторії. Зазвичай взаємодія забезпечується шляхом створення запитань до аудиторії. Це може бути опитування чи будь-яка інформація, яку потрібно донести до слухачів. Запропоновано удосконалений алгоритм проведення інтерактивних презентацій за рахунок можливості вибору режиму ідентифікації слухача презентації та використання інтерактивного опитування для покращення якості проведення презентацій. Запропонований функціонал допоможе збільшити кількість запитань від слухачів до оратора за рахунок анонімного режиму ідентифікації, а також допоможе доповідачам налагодити зворотний зв’язок з аудиторією за рахунок інтерактивного опитування, що загалом збільшить якість проведення виступів та презентацій.

Статтю присвячено виконавському аспекту української барокової музики, а саме: осмиленню звукового образу партесного твору через зв’язок музичного та риторичного мистецтва в зазначений час. Даний феномен національної культури є предметом професійного інтересу науковців, починаючи з другої третини XX століття в теоретичному, історичному, текстологічному, джерелознавчому та інших аспектах. Однак, під час практичної роботи з твором даної епохи стає очевидною наявність суттєвої кількості «чорних плям» відносно інтерпретації та художнього осмислення твору. Отже, мета дослідження – осмислити характер звукового образу партесного твору через специфіку синтезу музичного та риторичного мистецтв в українській бароковій музиці. У дослідженні проаналізовано елементи синтаксису риторичного й музичного мистецтв в художньому тексті української барокової музики, прослідковано форми їхнього синтезу та впливу на характер звукового образу. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу та синтезу, порівняльного методу та підходів семіотики й герменевтики. Наукова новизна дослідження полягає в поглибленні наукових знань щодо особливостей інтерпретації партесного твору, відкритті нових орієнтирів для досягнення достовірності звучання твору українського бароко. Висновки. Українській бароковій музиці притаманні специфічні форми взаємодії риторичного та музичного мистецтва як на рівні окремих епізодів, так і на рівні архітектоніки цілого твору, що виявляються в «апріорній», визначальній ролі слова, декламаційності, емоційності вислову, ораторській інтонації, прагненні взаємодії зі слухачем, просторовості, «відкритості», символічності, діалогічності (принцип «питання-відповідь»), ідентифікація та реалізація яких наближає виконавця до втілення історично-достовірного звукового образу.

Стаття присвячена організації, основним етапам та аналізу результатів педагогічного експерименту з верифікації моделі розвитку інформаційно-дослідницької компетентності наукових і науково-педагогічних працівників та перевірки ефективності відповідної методики. В основу такої моделі покладено відкриті електронні науково-освітні системи (ВЕНОС), призначені для ефективної організації та підтримки наукових досліджень у галузі освіти, педагогіки, соціальних і поведінкових наук. На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних досліджень, власного досвіду авторів уточнено поняття ВЕНОС. Обґрунтовано, що до його структури доцільно додати наукові електронні бібліотеки, електронні відкриті журнальні системи (ЕВЖС), наукометричні бази даних, електронні соціальні мережі, системи оцінювання якості педагогічних тестів, системи цифрової ідентифікації вчених та їх наукових публікацій, програмні засоби перевірки унікальності текстів. Нині ці засоби є затребуваними та широко застосовуються для організації наукової та навчальної діяльності в закладах освіти та наукових установах усього світу. Експеримент з перевірки ефективності методики використання ВЕНОС для розвитку інформаційно-дослідницької компетентності дослідників у їх професійній діяльності проводився в наукових установах НАПН України (констатувальний етап) та в науково-дослідних підрозділах трьох ЗВО України (формувальний етап) упродовж 3 років. На констатувальному етапі було визначено засоби ІКТ, які доцільно використовувати для оприлюднення та розповсюдження результатів досліджень, а також вивчено ставлення науковців до їх використання. На формувальному етапі підтверджена основна гіпотеза дослідження про підвищення рівня розвитку інформаційно-дослідницької компетентності наукових і науково-педагогічних працівників за умов цілеспрямованого та методично-обґрунтованого застосування ВЕНОС. Встановлено, що розроблена експериментальна методика забезпечує позитивний розвиток ціннісно-мотиваційного, когнітивного, операційно-діяльнісного і дослідницького компонентів інформаційно-дослідницької компетентності. Для перевірки статистичної значущості отриманих результатів було використане кутове перетворення Фішера.

На даний час в Україні ситуація із знанням і використанням ділової української мови у технічних вищих навчальних закладах знаходиться на незадовільному рівні [1; 2]. Існуючі ресурси Інтернет, присвячені даній тематиці, не дають навчальних можливостей для користувачів, а обмежуються довідковою інформацією [2; 3]. Така сама ситуація і в сегменті off-line мультимедіа: всі лінгвістичні продукти присвячені іноземним мовам. Навчальних мультимедійних комплексів з української мови, на сьогоднішній день, не існує взагалі.Мета цієї роботи – розкрити можливості мультимедійного комплексу «Диктант», розробленого в Інституті дистанційного навчання НПУ імені М.П. Драгоманова.Мультимедійний комплекс (ММК) призначений для навчання осіб, які володіють основами комп’ютерної грамотності, грамотно писати українською мовою.До складу цього комплексу входять: клієнтська програма та програм для наповнення файлів-даних ММК.Робота клієнтської програми починається з вікна «Авторизація», де проходить ідентифікація користувача, що потрібна для здійснення індивідуальної роботи користувачів з комплексом.Структурно комплекс поділено на дві частини «Навчаюча» і «Контролююча».Кожен режим складається з логічних розділів:Рекомендації – у гіпертекстовому вигляді міститься допомога з використання комплексу, роз’яснюється структура комплексу та рекомендації до виконання завдань.Теорія – відображається теоретичний матеріал всього курсу у вигляді списку назв правил з додатковим поясненням вибраного у списку правила. Відображення пояснення правила здійснюється у вигляді таблиці. Таке подання теоретичного матеріалу більш наочне і дає можливість швидко зорієнтуватися в ньому. Також передбачена можливість занесення нотаток користувачем на обране ним правило.Корекція 1 – В цьому розділі містяться озвучені диктанти, окремо на орфографію і окремо на пунктуацію, час на виконання диктантів необмежений, доступ до теорії вільний.Електронні диктанти реалізуються у вигляді синхронного відображення тексту диктанту з відповідним звуковим рядом. Користувачу потрібно у надиктованому реченні виправити орфографічні помилки (замість трьох крапок вставити потрібні літери).Після надиктовки всіх речень диктату, користувачу надається можливість ще раз перевірити помилки, але вже у всьому диктанті.Після перевірки всього тексту виводиться детальний звіт про допущені помилки (користувач має можливість провести аналіз помилок).За набраними балами відповідний диктант може бути зарахований, чи не зарахований.Корекція 2 – В цьому розділі містяться озвучені диктанти, окремо на орфографію і окремо на пунктуацію, встановлено час на виконання диктантів, доступ до теорії вільний. Технологія проведення така сама, як і в Корекції 1.Діагностика 1 – В цьому розділі містяться озвучені диктанти але питання орфографії і пунктуації об’єднано, встановлено час на виконання диктантів, доступ до теорії відсутній. Технологія проведення така сама, як і в Корекції 1, 2.Діагностика 2 – В цьому розділі містяться не озвучені диктанти і об’єднано питання орфографії і пунктуації, встановлено час на виконання диктантів, доступ до теорії відсутній. Технологія проведення така сама, як і в Корекції 1, 2.Пунктуаційні диктанти – реалізується за тією самою технологією що і диктанти на орфографію, але відповідно розраховані на знаходження і виправлення пунктуаційних помилок в тексті диктанту.Розділ практика – містить вправи на відпрацювання теоретичного матеріалу з розділу «Теорія», тобто до кожної таблиці з теорії дібрано по кілька вправ різної складності.Вправи – завдання тренувального характеру. На кожне завдання виділяється певний час, по закінченні якого починають нараховуватися «штрафні» бали – бали що будуть вирахувані з набраних балів за правильні відповіді. Розроблено 11 типів завдань.Розроблено комплекс програм-майстрів для зручного та швидкого наповнення змістом клієнтської частини ММК, тобто для створення файлів необхідного формату для реалізації функцій ММК.Комплекс успішно пройшов апробацію в деяких середніх і вищих навчальних закладах м. Києва.

Метою статті є аналіз найбільш розповсюджених технологій виявлення текстового плагіату. Результати. Про проблему плагіату у академічних документах свідчать дослідження, які проводяться в різних країнах, у тому числі в Україні. Для виявлення плагіату у наш час активно використовуються інформаційні технології. Складність задачі виявлення плагіату обумовлено тим, що існують різні види плагіату. У статті проаналізовано основні види академічного плагіату. Розглянуто найбільш відоме програмне забезпечення, яке дозволяє виявити фрагменти потенційного плагіату. Системи виявлення плагіату в академічних текстах постійно удосконалюються. Але не зважаючи на це, є деякі аспекти цих систем, які потребують доопрацювання або пошуку нових рішень. Основне завдання –створення системи, яка буде з достатнім відсотком вірогідності орієнтовна на виявлення усіх видів плагіату, тобто буде більш універсальною. Досліджено ознаки визначення авторського стилю для визначення плагіату. Проаналізовано два основні підходи до визначення текстового плагіату, визначені основні переваги і недоліки. Висновок. Основна увага на даному етапі приділяється пошуку текстового плагіату. Програмні засоби, які працюють на основі пошуку подібностей дають достатньо точні результати, але виділено ряд факторів та обмежень підходу з пошуку подібностей. З цієї причини активно проводяться дослідження інших підходів. Один з них – ідентифікація плагіату на основі авторського стилю написання роботи. Він ще практично не реалізований, але має потенційні можливості використання. Використання ефективних програмних засобів виявлення можливого плагіату сприятиме імплементації принципів академічної доброчесності в цілому, сприятиме підвищенню рівня якості освітнього та наукового процесів як в Україні, так і у всьому світі.

The purpose of the scientific reconnaissanceis the investigation of the influence of the most commonly used but yet insufficiently studied type of phraseological units modification – expansion – on the functioning of phraseological units in an advertising text. Its tasks are to identify the characteristic features of words-expanders, their influence on the semantics of transformed expressions and on the change of their quantitative and qualitative characteristics as compared to the original ones.The tasks fulfillment and the goal achievement became possible owing to the use of the methods relevant for this study: phraseological identification, phraseological description, adequate description of lexicographic type as a sort of component analysis and contextual analysis.This study is based on sampling from advertising texts of popular German-language magazines which contains 75 modified phraseological units including expressions with complicated, but not reinterpreted meaning.The results of the analysis of this material show that phraseological units of advertising text are most commonly expanded by means of adjectives and adverbs. Being in close correlation with the noun of phraseological unit, the expanders-definitions also become its integral part and direct a reader’s attention to the important features of advertised subject. The same function is characteristic of the words-expanders forming attributive compound words with a noun of phraseological unit. The modifiers mentioned above have different influence on denotative and connotative peculiarities of phraseological unit.Unlike expander-definitions, expanders-adverbials are syntactically connected not with one of the components of phraseological unit, but with this unit as an integral whole and thus belong to the nearest surrounding of phraseological unit and not to its composition. The level of emotiveness and expressiveness of modification depends on the characteristics of expander.The number of adverbs-expanders is considerably less as compared to adjectives, they have close syntactic connection with phraseological unit or one of its constituent parts, and most commonly specify or modify its connotative features.Advertisement creators reach the brightest transformations by means of expanding proverbs and adding unexpected continuation to the expressions which are familiar to each representative of linguistic community.The review of the investigated phraseological units in quantitative and qualitative aspects demonstrates, on the one hand, an increase of the number of connotative multipliers in the marginal majority of modifications, which is an indicator of meaning narrowing, and on the other hand, the positive meaning of the most of these multipliers which make a pleasant impression on a recipient, which is an indicator of meaning improvement.Conclusions. The analysis indicates that the expansion of phraseological units changes in a definite way the denotative and connotative characteristics of phraseological units in advertising and significantly enhances the impact on a recipient.Key words: modification, transformation, extension, word-expander, extensional, connotative factor, narrowing of word meaning, improvement of word meaning. Метою наукової розвідки є дослідження впливу найпоширенішого, але недостатньо вивченого виду модифікації фразеологізмів – експансії – на функціонування фразеологічних одиниць у рекламному тексті. Її завдання полягають у виявленні характерних особливостей слів-розширювачів, їх впливу на семантику трансформованих виразів, на зміну їх кількісних та якісних характеристик у порівнянні з вихідними.Виконання завдань та досягнення мети стало можливим завдяки застосуванню релевантних для цього дослідження методів: фразеологічної ідентифікації, фразеологічного опису, адекватного опису лексикографічного типу як різновиду компонентного аналізу та контекстологічного аналізу.Дослідження побудоване на матеріалі вибірки із рекламних текстів популярних німецькомовних журналів, яка складається з 75-ти модифікованих фразеологізмів включно з виразами з ускладненим, але непереосмисленим значенням.Результати аналізу цього матеріалу показують, що фразеологічні одиниці рекламного тексту найчастіше розширюються за допомогою прикметників та прислівників. Маючи тісний зв’язок із іменником фразеологізму, розширювачі-означення теж стають його складовою частиною і скеровують увагу читача на важливі якості рекламованого предмета. Таку ж функцію виконують і розширювачі, які утворюють атрибутивні складні слова з іменником фразеологізму. Названі модифікатори по-різному впливають на денотативні та конотативні особливості фразеологізму.На відміну від розширювачів-означень, розширювачі-обставини синтаксично пов’язані не з однією із складових фразеологічної одиниці, а з цією одиницею як єдиним цілим і тому належать до найближчого оточення фразеологізму, а не до його складу. Ступінь емотивності та експресивності модифікації залежить від особливостей розширювача.Прислівники-розширювачі значно поступаються за своєю чисельністю прикметникам, мають тісний синтаксичний зв’язок із фразеологізмом або з однією з його складових частин і, як правило, уточнюють або модифікують його конотативні особливості.Найбільш яскравих трансформацій автори реклами досягають за допомогою розширення прислів’їв, додаючи до знайомих кожному представникові мовної спільноти виразів неочікуване продовження.Розгляд досліджуваних фразеологізмів у кількісному та якісному аспектах свідчить, з одного боку, про зростання кількості конотативних множників у переважної більшості модифікацій, що є показником звуження значення, а з другого – про позитивне значення більшості цих множників, які справляють приємне враження на реципієнта, що є показником поліпшення значення.Висновки. Проведений аналіз дав можливість переконатися в тому, що експансія певним чином змінює денотативні та конотативні особливості фразеологізмів реклами і значно посилює вплив на реципієнта.Ключові слова: модифікація, трансформація, розширення, слово-розширювач, екстенсіонал, конотативний множник, звуження значення, поліпшення значення.

У фокусі нашого дослідження перебуває поняття «ідентич- ність», яке розглядаємо у термінах перекладацьких студій. Термін «ідентич- ність» має багато визначень та тлумачень у нелінгвістичних дослідженнях, де він визначається як феномен чіткого усвідомлення мовцем своєї належності до певного соціального та/або особистісного статусу в рамках соціальних ролей. Метою дослідження є доведення на основі аналізу дібраного ілюстра- тивного матеріалу статусу стратегії самопрезентації як засобу маніфес- тації ідентичності в перекладі. Методами дослідження послугували: метод суцільної вибірки, метод електронної обробки баз даних, метод порівняльного перекладацького аналізу. У роботі розглянуто реалізацію ідентичності за посередництвом самопрезентації як стратегії англомовного дискурсу. Нау- кова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше стратегія самопре- зентації розглядається крізь призму перекладацьких студій та постає як засіб передачі ідентичності в перекладі. Утілення стратегії самопрезента- ції передбачає залучення низки локальних та глобальних стратегій і тактик та імплементується в дискурсі за допомогою самопрезентем – висловлень, використання яких має на меті ідентифікацію мовця, надання особистої інформації про нього, тобто його особистісні, індивідуальні та ситуативні характеристики або оцінки цих характеристик. Важливим складником пере- кладу ідентичності вважаємо втілення стратегії самопрезентації шляхом перекладу самопрезентем. Перебіг нашого дослідження засвідчив, що функ- ція перекладу тут полягає у збереженні когнітивного підґрунтя та кінцевих цілей передачі самопрезентем у цільовому тексті, а реалізація цієї функції видається можливою лише шляхом відтворення або адаптації. Ілюстративні фрагменти, наведені у нашій роботі, верифікували, що відтворення під час перекладу висловлень-самопрезентем може бути успішно застосоване у разі лінгвокультурної подібності вихідної та цільової мов та культур. Адаптація ж, своєю чергою, застосовується під час перекладу висловлень-самопрезен- тем, які мають специфічні риси, притаманні вихідній лінгвокультурі, у зв’язку з чим, відповідно, виникає потреба у певних змістових та структурних тран- сформаціях.

Мета статті полягає в отриманні нових результатів у вигляді експериментально доведених висновківщодо розширених аналітичних можливостей технічної експертизи документів завдяки застосуванню методуРаман-спектроскопії. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням комплексу загальнонаукових методів дослідження, зокрема методу експерименту, застосованого длясерії датованих зразків штрихів, методів спостереження, вимірювання та порівняння інтенсивностей КР-сигналів отриманих спектрів, загальнологічних (аналіз, синтез, індукція, аналогія, дедукція тощо), а також спеціальних методів дослідження: математичних, хімічних, фізичних, фізико-хімічних – для практичної реалізації експериментальних досліджень та обрахунку їх результатів. Крім того, використано такі форми знання,як поняття, закони, гіпотези, теорії, що дають змогу надалі застосовувати їх, отримуючи наукову апробацію.Наукова новизна. Експериментально (системним дослідженням штрихів, виконаних чорнилами кульковихручок, а також відтисків печаток і штампів для ідентифікації основних барвників в їхньому складі, порівняльним аналізом отриманих КР-спектрів та КР-спектрів чистих кристалічних барвників, які піддавали подібним до досліджуваних штрихів фізичним і фізико-хімічним змінам) доведено ефективність застосуванняРаман-спектроскопії в межах судової технічної експертизи документів, що розширює аналітичні можливостіцього виду експертизи. Висновки. Визначено за допомогою експериментальних досліджень із використаннямметоду Раман-спектроскопії з оптичною складовою DXR Raman Microscope групову належність барвників,які входять до складу чорнил кулькових ручок, що на відміну від аналогового методу ІЧ-спектроскопії непотребують додаткової пробопідготовки зразків. Виявлено різну структурно-групову належність барвників,що дає можливість встановлювати елементи дописок у документах. З’ясовано послідовності нанесення тексту, виконаного електрофотографічним або струминним способом друку, і підпису, виконаного чорниломкулькової ручки (із залученням мікроскопної складової КР-спектрометра). Окреслено можливості технічноїекспертизи документів у контексті застосування методу Раман-спектроскопії.

Статтю присвячено дослідженню невербальних та паравербальних ресурсів, які функціонують у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі. У роботі проаналізовано діакритичні, математичні та типографічні знаки як невербальні елементи, що є складниками однієї з груп, які загалом охоплюють невербальні та паравербальні компоненти, що функціонують у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі. До аналізованої групи «Непіктографічні та нефотографічні елементи» входять знаки пунктуації; діакритичні знаки; типографічні й інші допоміжні знаки; цифри (числа); математичні символи; абревіатури. У цій розвідці докладно висвітлено специфіку діакритичних, математичних та типографічних знаків як інтегральних модусів масмедійного середовища. Окреслено їх семантичні та структурні особливості, ідентифіковано функційне навантаження, обґрунтовано їх роль та призначення в сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі. Крім традиційного використання, діакритичним, математичним та типографічним знакам також притаманне й нетрадиційне. Установлено, що в масмедійному просторі спектр потенційних можливостей діакритичних, математичних та типографічних знаків значно ширший, що й доводить їх поліфункційність. Діакритики поруч зі знаками пунктуації часто мають значення, яке виходить за рамки їх традиційного призначення. Такі комбінації невипадкові, це ретельно продумані та логічно виважені прийоми репрезентації інформації та тактики впливу на цільову аудиторію, які позбавляють масмедійні тексти монотонності та відрізняють їх від інших. Зафіксовано, що графічні символи використовують з декораційною метою або як ідентифікатори торгових марок. Стрілки виконують низку різноманітних функцій і слугують засобом посилання на сайт; переходу на наступну сторінку або посилання на інформацію в наступному номері; структурування інформації; підсилення семантики вербальних засобів що символізує рух вперед; ідентифікації початку статті або завершення цитати; дублікації семантики вербальних засобів із метою підсилення значення.

Природа сміху, гумору протягом століть є предметом досліджень. Для багатьох єдина практична функція сміху полягає в тому, щоб принести тимчасове полегшення від тягаря утилітарності. Але сміх – це рефлекс, унікальний тим, що він служить явній біологічній і психологічній меті, тому його можна назвати рефлексом-розкішшю. Ще одна властивість сміху – заразливість. Психолог Роберт Провайн, який досліджував етологію сміху у людей, встановив, що люди сміються у тридцять разів частіше, коли вони знаходяться поруч з іншими людьми, ніж коли вони на самоті. Навіть коли люди сміються наодинці з собою, вони нерідко уявляють, що поруч із ними інші люди – вони читають текст, написаний іншою людиною, чують її голос по радіо чи бачать її по телевізору. Люди сміються, коли чують сміх, саме тому в телевізійних комедіях використовуються аудіозаписи сміху, щоб компенсувати відсутність живої аудиторії. Попередником цього явища був барабанний дріб або удар по обідку барабана після жарту одного з комедіантів у водевілі. Сміх виражається за допомогою звуків не тільки тому, що він являє собою вивільнення накопиченої емоційної енергії, а й тому, що так його можуть чути інші; сміх є формою комунікації. Спираючись на численні дослідження вчених, неможливо недооцінювати соціальну значимість артистів, що працюють у комічних жанрах. Таке явище дійсності для кожної людини має свої смислові ракурси. Одним з найуніверсальніших видів мистецтв, простих, на перший погляд, і водночас дуже складних, є пантоміма. Щоб поставити пантомімічний номер – мімодраму, «тілесну міму», алегоричну або комічну пантоміму, потрібно знати й розуміти специфіку використання інструментарію даного різновиду мистецтва, бачити різницю між традиційною і класичною пантомімою; досконало володіти технікою пантоміми, видами ідентифікацій, рівнями стилізації, простими і складними видами руху, його біомеханікою, диференціювати алегорію і метафору, гротеск і ексцентрику в пантомімі, вміти створювати комічні трюки – ґеги. У цьому списку гег є дуже потужним способом впливу на людські емоції і дуже рідкісним об'єктом наукових досліджень. Отже, розвідка спрямована на розширення, систематизацію і класифікацію, аналіз структурної одиниці комічного, процесу створення ґега.

На сьогодення соціалізація особистостей за спільними інтересами є надзвичайно важливим процесом під час ізоляції людей із-за подовженості світової пандемії. Паралельно більшість людей завжди намагаються спростити та автоматизувати всі основні життєві процеси, які зазвичай займають багато вільного часу. Це ж стосується і процесу соціалізації особистості. Машинне навчання та SEO-технології на даний момент є надзвичайно важливими в контексті розроблення ІС опрацювання та аналізу великих даних . Практично кожна популярна серед великої кількості людей ІС використовує відповідні механізми соціалізації. Головною функцією ІС соціалізації особистостей за спільними інтересами є пошук релевантних користувачів, тому основним завданням є написати оптимізований алгоритм, який максимально автоматизує процес соціалізації користувачів. В даному випадку створений спеціальний алгоритм на основі таких алгоритмів, як алгоритм Левенштейна, розширення вибірки, N-грам та моделі Noisy Channel. До наукової новизни одержаних результатів варто віднести розроблення нового алгоритму аналізу користувацької інформації та пошуку найбільш релевантних користувачів ІС відповідно до проаналізованого тексту повідомлень профілю на основі вже існуючих алгоритмів Левенштейна, розширення вибірки, N-грам та моделі Noisy Channel. Для створення динамічної ІС соціалізації використано шаблон асинхронного програмування. Удосконалено згорткову нейронну мережу, що дозволило ефективно здійснювати пошук людських обличь на фото та перевіряти наявність вже існуючих людей в БД ІС. Система дозволить ефективно та швидко здійснювати підбір, аналіз, опрацювання текстових даних та формування кінцевого результату. В системі використовуються SEO-технології для ефективного та якісного інтелектуального пошуку та опрацювання відповідних даних за потребою конкретного користувача. Нейронна мережа дозволяє ефективно здійснювати ідентифікацію користувача по його фото. Загалом використовувані алгоритми дозволяють створити зручну ІС соціалізації з використанням необхідних для цього алгоритмів. Варто зазначити важливість оптимізації наявної в ІС, в першу чергу це повна асинхронність системи, що дозволить уникнути всіх довгих очікувань та важких в плані опрацювання та аналізу запитів, система дозволяє ефективно та динамічно працювати з різними обсягами великих даних, здійснювати їх аналіз, опрацювання та формування нових даних необхідних користувачам ІС. Також використовується хмарний сервіс, який дозволить здійснити розподіл даних, відповідно можна буде зберігати всі найбільш важкі дані в хмарному середовищі і з використанням простого програмного інтерфейсу ІС за допомогою запитів здійснювати завантаження всіх необхідних даних. Таким чином, можна стверджувати, що створення даної ІС є важливим як і в соціальному плані, так і в плані реалізації всіх алгоритмів, які забезпечують необхідний функціонал ІС.

In the article, Serhiy Zhadan’s play “Bread Armistice” is considered from the standpoint of postcolonial criticism as a metaphorical illustration of the blurred identity that manifested itself during the war in eastern Ukraine, which began in 2014.Purpose: to analyze the text of the play to reflect the painful points of identity of modern Ukrainian society and the artistic resources of its future construction, to fit the analyzed text of Serhiy Zhadan into broader global and domestic humanitarian contexts.Methods. The leading methodology is postcolonial critique, which in combination with the traditional analysis of artistic text and aesthetic practices allows us to talk about the artistic construction of a new postwar Ukrainian identity, taking into account the world humanitarian experience of the XXI century and its Ukrainian contexts. Results. Contemporary Ukrainian artists, through their artistic practices, are actively involved in the process of reflecting the cracks and fissures of Ukrainian civic identity and are involved in the analysis of the causes and consequences of internal identification crises. Most of them successfully combine creativity and social activities aimed at building a real, not a fictitious civil dialogue about meanings and values, and not about money and propaganda, and Serhiy Zhadan belongs to this cohort. Being a native of the Ukrainian East, through his own work he resists active attempts to split Ukraine humanitarianly into West and East (or West, East and Center) and implements artistic attempts to switch the conversation of intellectuals from the discourse of division (they) to the discourse of self-identification, – complex, heterogeneous, with different previous experience, which should not be shared if it is reflected and spoken). In various art projections, the artist analyzes various aspects of the crisis of Ukrainian identity, with which neither the official Ukrainian government nor the public and media spheres worked, as well as the specifics of its front lines: the result was a complete disorientation of many “little people” in geoculture, modern geopolitics identification of own affiliation / non-affiliation. Serhiy Zhadan contrasts the artificial East cultural concept of Donbass with the Ukrainian East marker in the play (with an emphasis on the Ukrainianness of this territory, not on its geographical coordinates), thus creating a futurological projection of the future national-civil dialogue. The artist deliberately offers in his register of protagonists decentralized “little people”, that is, mostly those in whom Ukrainians can recognize themselves and with whom Ukrainians can identify themselves – “non-heroes” who must gradually learn the values of liberal democracy and realize their own, subjective responsibility for their choice – that is, to learn to be involved in the fate of their country through the identification of belonging to it. The artist models a vision of how the scattered fragments of the old Ukrainian identity should be directed not to fictitious centers, but carefully collected and, taking into account the reflection of all our internal crises, involved in the positive construction of a new Ukrainian identity.Conclusions. The author of the play “Bread Armistice” Serhiy Zhadan through artistic modelling of the mutilated Ukrainian identity in the temporarily occupied territories of Ukraine joins an important and promising intellectual discussion on the strategic priorities of Ukrainian society after deoccupation, formats of future social dialogue and avoidance of uncertainty and reciprocity. formation of post-war Ukrainian identity.Key words: geoculture, postcolonial discourse, hybrid war, identity, frontier, identity crises. У статті п’єсу Сергія Жадана «Хлібне перемир’я» розглянуто з позицій постколоніальної критики як метафоричну ілю-страцію розмитої української ідентичності, яка рельєфно проявилася під час війни на Сході України, розпочатої 2014 року. Мета: шляхом аналізу тексту п’єсивідрефлектувати закладені в ній больові точки ідентичності сучасного українського суспільства та художні ресурси її майбутнього конструювання, вписати аналізований текст Сергія Жадана у ширші світові та внутрішні гуманітарні контексти. Методи. Провідною методологією є постколоніальна критика, яка у сполученні із традиційним аналізом художнього тек-сту й естетичних практик дозволяє вести мову про художнє конструювання нової повоєнної української ідентичності з урахуванням світового гуманітарного досвіду ХХІ століття та його українських контекстів. Результати. Сучасні українські митці через свої художні практики активно задіяні у процеси рефлектування розламів і тріщин української громадянської ідентичності та долучаються до аналізу причин і наслідків внутрішніх ідентифікаційних криз. Більшість із них успішно сполучають творчість та суспільну діяльність, спрямовану на розбудову реального, а не фіктивного громадянського діалогу про смисли і цінності, а не про гроші та пропаганду, і Сергій Жадан належить саме до цієї когорти. Будучи сам виходцем з українського Сходу, він через власну творчість протистоїть активним спробам гуманітарного розколювання України на Захід і Схід (або Захід, Схід і Центр) і реалізує художні спроби переключити розмову інтелектуалів з дискурсу розділення (вони/ми) на дискурс самоідентифікації (лише ми – складні, неоднорідні, з різним попереднім досвідом, який не має розділяти, якщо буде відрефлектованим та проговореним). У різних художніх проєкціях митець аналізує різноманітні аспекти кризи української ідентичності, з якими не працювали ані офіційна українська влада, ані публічна та медійна сфери, а також специфіку її фронтирних зон: наслідком стала повна дезорієнтованість великої кількості «маленьких людей» у геокультурі, сучасній геополітиці та ідентифікації власної приналежності/неприналежності. Штучному геокультурному концепту «Донбас» Сергій Жадан протиставляє у п’єсі маркер український Схід (причому з акцентом саме на українськості цієї території, а не на її географічних координатах), відтак створює футурологічну проєкцію майбутнього національно-громадянського діалогу. Митець свідомо пропонує у регістрі свої дійових осіб саме децентрованих «маленьких» людей, тобто переважно тих, в кому можуть впізнати себе і з ким можуть ідентифікувати себе українці – «не-герої», які мають поступово навчитися цінностям ліберальної демократії та усвідомлювати власну, суб’єктну відповідальність за свій вибір – тобто навчи-тися причетності до долі своєї країни через ідентифікацію приналежності до неї. Митець моделює візію того, як розпорошені уламки української ідентичності різних часів та епох мають бути скерованими не до фіктивних центрів, а дбайливо зібрані та, з урахуванням рефлексії усіх наших внутрішніх криз, долучені до позитивного конструювання нової української ідентичності.Висновки. Автор п’єси «Хлібне перемир’я» Сергій Жадан через художнє моделювання понівеченої української ідентичності на тимчасово окупованих територіях України включається у важливу та перспективну інтелектуальну дискусію щодо стратегічних пріоритетів українського суспільства після деокупації, форматів майбутнього суспільного діалогу та уникнення зон невизначеності та взаємного несприйняття у формуванні повоєнної української ідентичності. Ключові слова: геокультура, постколоніальний дискурс, гібридна війна, ідентичність, фронтир, кризи ідентичності

Сучасність характеризується інтенсивним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), що обумовлює зростаючу активність впровадження цих технологій у процес навчання, як у вищій школі так і в загальноосвітніх навчальних закладах. Разом з цим, значна кількість вчених виявляють підвищений інтерес до використання ІКТ в навчальній діяльності педагога. Зокрема, розробляються методики впровадження ІКТ у навчальний процес, виділяються позитивні і негативні сторони їх використання тощо. Крім того, аналізуючи відповідні праці вчених можна виділити чітку тенденцію зміни ролі ІКТ: від простих технічних засобів підтримки навчального процесу, які полегшують ведення документації (текстові редактори), створення мультимедійних матеріалів (презентацій), здійснення взаємозв’язку між вчителями, учнями та їх батьками (використання електронної пошти, онлайн зв’язку), надання інформаційних послуг (сайт навчального закладу), до створення на базі ІКТ електронних освітніх ресурсів (ЕОР) та комп’ютерно орієнтованого навчального середовища (КОНС) – «особистісно-орієнтоване навчальне середовище, в складі якого присутні, в міру необхідності, апаратно-програмні засоби ІКТ (АПС ІКТ)» (Ю. О. Жук) [1]. При цьому необхідність присутності ІКТ визначається педагогічною доцільністю їх використання в конкретних навчальних умовах з урахуванням наступних критеріїв: відповідність можливостей використання специфічних можливостей АПС ІКТ змістовно-смисловим наповненням фрагмента навчального процесу; орієнтація використання АПС ІКТ для формування цілісного навчального процесу (для досягнення цілей навчання); можливості реалізації засобами АПС ІКТ особистісно-орієнтованого процесу навчальної діяльності [1].Поряд із цим, електронні освітні ресурси є основним компонентом у процесі організації та плануванні професійної діяльності педагога в умовах комп’ютерно орієнтованого навчального середовища.Відповідно до «Положення про освітні електронні ресурси», під ЕОР розуміють навчальні, наукові, інформаційні, довідкові матеріали та засоби, розроблені в електронній формі та представлені на носіях будь-якого типу або розміщені у комп’ютерних мережах, які відтворюються за допомогою електронних цифрових технічних засобів і необхідні для ефективної організації навчально-виховного процесу, в частині, що стосується його наповнення якісними навчально-методичними матеріалами [2].Електронні освітні ресурси класифікуються за роллю в навчальному процесі: навчальні (електронні підручники і навчальні посібники), методичні (методичні посібники, методичні рекомендації для вивчення окремого курсу та керівництва з виконання проектних робіт, тематичні плани і т. д.), навчально-методичні (навчальні плани, робочі програми навчальних дисциплін, розроблені у відповідності з навчальними планами), допоміжні (електронні довідники, словники, енциклопедії, наукові публікації, матеріали конференцій), контролюючі (ресурси, що забезпечують контроль знань).Виділяють наступні види ЕОР [2]:– електронний документ – документ, представлений в електронній формі та для використання якого необхідні технічні засоби;– електронне видання – електронний документ, який пройшов редакційно-видавничу обробку, має вихідні відомості і призначений для розповсюдження в незмінному вигляді;– електронний аналог друкованого видання – електронне видання, що в основному відтворює відповідне друковане видання: зберігає розташування на сторінці тексту, ілюстрацій, посилань, приміток і т. п.;– електронні дидактичні демонстраційні матеріали – електронні матеріали (презентації, схеми, відео-і аудіозаписи тощо), призначені для супроводу навчально-виховного процесу;– інформаційна система – організаційно впорядкована сукупність документів (масивів документів) та інформаційних технологій, у тому числі з використанням технічних засобів, що реалізують інформаційні процеси і призначені для зберігання, обробки, пошуку, розповсюдження, передачі та надання інформації;– депозитарій електронних ресурсів – інформаційна система, що забезпечує зосередження в одному місці сучасних ЕОР з можливістю надання доступу до них через технічні засоби, в тому числі в інформаційних мережах (як локальних, так і глобальних);– електронний словник – електронне довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), доповнених відповідними довідковими даними;– електронний довідник – електронне довідкове видання прикладного характеру, в якому назви статей розташовані за алфавітом або в систематичному порядку;– електронна бібліотека цифрових об’єктів – набір ЕОР різних форматів, в якому передбачена можливість для їх автоматизованого створення, пошуку і використання;– електронний навчальний посібник – навчальне електронне видання, використання якого доповнює або частково замінює підручник;– електронний підручник – електронне навчальне видання з систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі;– електронні методичні матеріали – електронне навчальне або виробничо-практичне видання, роз’яснень з певної теми, розділу або питання навчальної дисципліни з викладом методики виконання окремих завдань, певного виду робіт;– курс дистанційного навчання – інформаційна система, призначена для навчання окремим навчальним дисциплінам віддалених один від одного учасників навчального процесу в спеціалізованому середовищі, функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних технологій та ІКТ;– електронний лабораторний практикум – інформаційна система, що є інтерактивною демонстраційною моделлю природних і штучних об’єктів, процесів і їхніх властивостей із застосуванням засобів комп’ютерної візуалізації;– комп’ютерний тест – стандартизовані завдання, подані в електронній формі, призначені для вхідного, проміжного та підсумкового контролю рівня знань, а також самоконтролю і (або) такі, що забезпечують визначення психофізіологічних і особистісних характеристик випробуваного, обробка результатів яких здійснюється за допомогою відповідних програм.Сьогодні існує значна кількість спеціалізованих інструментальних середовищ і програм, що дозволяють створювати комп’ютерні тести. При цьому, розробник тесту формує його структуру, здійснює наповнення (текстом, графікою тощо), модифікує без безпосереднього використання мов програмування.До такого типу спеціалізованих інструментальних середовищ належить Hot Potatoes. Програма розповсюджуються безкоштовно (можна завантажити с сайту http://www.hotpot.uvic.ca) та дозволяє зручно і швидко для вчителя створити дидактичні матеріали контролюючого характеру, що опрацьовуються стандартними Інтернет-браузерами.Пропонований програмний продукт працює на найбільш розповсюджених у закладах освіти платформах операційних систем, Має простий у користуванні та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, з підтримкою двадцяти шести мов, у тому числі і російської. Крім того, робоче середовище певного підготовленого тестового завдання можна українізувати.Інструментальне середовище Hot Potatoes включає в себе п’ять окремих модулів: JClose, JQuiz, JCross, JMatch, JMix.JClose дозволяє створити тест, що передбачає заповнення учнем «пробілів» у реченнях тексту. Під час перевірки, є можливість «розрізняти» вписані учнем слова з великої чи малої літери.JMix дозволяє учню конструювати речення, розташовуючи в правильній послідовності його окремі складові частини, запропоновані проектувальником тесту.JQuiz надає можливість створення тесту з вибором однієї або декількох вірних відповідей серед можливих, а також шляхом вписуванням у відповідне поле. Крім цього передбачається створення тесту зі змішаним типом можливості відповіді: спочатку учень може вписати вірну відповідь, у разі помилки, йому надається можливість вибору правильної серед пропонованих варіантів.JMatch передбачає створення тесту для встановлення відповідності. Наприклад, маючи перелік назв держав та столиць, учень має встановити між ними вірну відповідність.JCross дозволяє проектувальнику швидко та зручно створити кросворд. Для цього необхідно лише вести відповідні слова та означення до них.Крім того, при створенні тесту за допомогою одного із описаних вище модулів є можливість використання широкого спектру медіа об’єктів (малюнків, аудіозаписів, відеофрагментів тощо), що знаходяться на певному фізичному носії або в мережі Інтернет.Кожна із перерахованих утиліт дозволяє здійснити широкий спектр налаштувань:можливості використання учнем під час тестування підказок;встановлення вчителем обмеження по часу рішення тесту учнем;програмного пересортування питань та відповідей до них, для зменшення можливості списування у випадку тестування під час класних занять;встановлення індивідуальної «ваги» кожного питання або відповідей (розрізняються повні та часткові) у підрахунку загальної успішності проходження тесту;ідентифікації учня (шляхом введення прізвища, імені та по-батькові, навчального класу);можливості пересилання результатів тестування учня на електронну адресу вчителя тощо.Результат тестування визначається у відсотках, що надає можливість педагогу використовувати різні системи оцінювання.Сам тест подається у вигляді автоматично генерованих HTML сторінок, які можуть бути продемонстровані широко розповсюдженими Інтернет-браузерами. Таким чином, для проходження тестів створених за допомогою Нot Potatoes на робочих місцях учнів (персональних комп’ютерах) не вимагається наявності специфічного програмного забезпечення. Це дозволяє використовувати розроблені контролюючі освітні ресурси не лише під час класних занять, а і в довільний зручний час для учня, шляхом розміщення відповідних веб-сторінок на доступних ресурсах в Інтернеті, наприклад, на сайті розробника програмного продукту – hotpotatoes.net або власному ресурсі вчителя (відповідний сайт можна створити за допомогою CMS-систем). Це надає можливість педагогу розв’язувати певні дидактичні завдання під час навчання учня, який перебуває тривалий час поза школою або має індивідуальний режим навчання.Крім того, вчитель може використовувати друкований варіант розробленого тесту (достатньо виконати операцію експортування на друк та скористатися довільним текстовим редактором).Вище викладений матеріла обумовлює актуальність та високу ефективність використання вільно розповсюджуваного програмного пакету Hot Potatoes вчителем загальноосвітнього закладу для підготовки авторських контролюючих електронних освітніх ресурсів.Тому доцільно ознайомити педагогів з цим програмним продуктом під час підвищення кваліфікації у системі післядипломної педагогічної освіти, що дозволить забезпечити розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя – підтвердженої здатності особистості застосовувати на практиці ІКТ для задоволення власних потреб і розв’язування суспільно-значущих, зокрема, професійних, задач у певній предметній галузі або виді діяльності [3].

This paper examines the phenomenon of “presupposition” based on Howard Phillips Lovecraft’s horror story “Herbert West – Reanimator” and provides several different concepts that will help to separate the meanings of “soft” and “hard” triggers of presupposition. The general idea of the presupposition, as such, allows the reader of any work of art to obtain additional data as part of the information layer, which either does not require further explanation in general or is a common socio-cultural or template-axiom concept that annihilates the need for clarification as such.The work aims to demonstrate the fundamentally different concepts of soft and hard presupposition in the key of the three main classes and the level of accommodation of the recipient to each of the structures. The result of differentiation was obtained by isolating textual structures from the general layer of the work, as a combination of semantic and pragmatic understanding of the expression and demonstration of the importance of each element as a whole and highlighting a more significant component in each example. The work of scientists who have already studied a similar phenomenon on the example of other intertextual formations and expressed their opinion on the significance of the considered aspects and the significance of the difference between them was taken as a basis. In particular, not only the fundamental difference between soft and hard triggers but also ignoring the difference between them at the level of suspension of the specified value in the context of the formation to which a certain structure is embedded.Results. The paper reveals several problems that prevent a clear distinction between triggers that indicate presupposition. Among them are the wide functionality of lexical units within the context-meaningful information message and the diversity of translation in the adaptation to the understanding of foreign recipients. Thus, the phenomenon of the inconsistency of trigger behavior is considered, which significantly prevents the error-free identification of the presupposition. Ultimately, this leads to emphasizing the urgency of the formation of a single concept of presupposition and the creation of a systematic empirical interlinguistic theory of methods for verifying presuppositions.Conclusions. As a result, the work demonstrates examples of soft acceptance of alternative constructions as a logical consequence of the contextual influence of certain structures on the overall picture described in the work. Conditions are considered that do not affect the integral functioning of individual structures in the text, showing a direct dependence on the context. All these constructions are an integral part of the formation of the overall picture perceived by the recipient (listener or reader), and this emphasizes the fact that the contextual load of each trigger depends on the means of their implementation and functioning not only within the text but also the genre.Key words: presupposition, soft trigger, hard trigger, accommodation, semantic models, pragmatic models. Дана робота розглядає таке явище, як «пресупозиція», на основі твору жахів Говарда Філіпса Лавкрафта «Herbert West – Reanimator» та дає ряд диференційних понять, що допоможуть відокремити значення «м’яких» та «жорстких» тригерів пре-супозиції. Загальне уявлення пресупозиції як такої дає читачеві будь-якого художнього твору можливість отримати додатковий об’єм даних як частину інформаційного пласту, який або не потребує додаткових роз’яснень в цілому, або ж є загальноприйня-тим соціокультурним чи шаблонно–аксіомним поняттям, що анігелює потребу в уточненнях як таку.Метою роботи є демонстрація принципово відмінних понять «м’якої» та «жорсткої» пресупозиції у ключі трьох осно-вних класів та рівня акомодації реципієнта до кожної із структур. Результат диференціації було отримано методом вичленення текстових структур із загального пласту твору, як комбінацію семантичного та прагматичного розуміння вислову та демонстрації значимості кожного з елементів в цілому й виокремлення більш значущої складової частини в кожному прикладі. За основу було взято праці наукових діячів, що вже досліджували подібне явище на прикладі інших інтертекстуальних формацій та висловили свою думку із приводу значимості розглянутих аспектів та суттєвості різниці між такими. Зокрема, не лише принципову різницю між «м’якими» та «жорсткими» тригерами, а й ігнорування різниці між ними на рівні призупинення функціонування вказаного значення в контексті формації до якого вбудовано певну структуру.Результати. У роботі розкрито ряд проблем, що перешкоджають проведенню чіткого розмежування між тригерами, які вказують на пресупозицію. Серед них широка функціональність лексичних одиниць у межах контекстно-значимого інформаційного посилу та різноманіття перекладу в адаптації до розуміння іншомовних реципієнтів. Таким чином, розглядається явище непослідовності поведінки тригерів, що значною мірою перешкоджає безпомилковій ідентифікації пресупозиції. Зрештою це призводить до підкреслення актуальності питання формування єдиного поняття пресупозиції та створення систематичної емпіричної міжлінгвістичної теорії методів перевірки пресупозицій.Висновки. Робота демонструє приклади м’якого прийняття альтернативних конструкцій як логічного наслідку контекстного впливу певних структур на загальну картину описану у творі. Розглядаються умови, які не впливають на цілісне функціону-вання окремих конструкцій у тексті, проявляючи пряму залежність від контексту. Всі ці конструкції є невід’ємною частиною формування загальної картини сприйнятої реципієнтом (слухачем чи читачем), а це підкреслює факт залежності контекстного навантаження кожного окремого тригера від засобів їх реалізації й функціонування не лише в рамках тексту, а й жанру твору.Ключові слова: пресупозиція, м’який тригер, жорсткий тригер, акомодація, семантичні моделі, прагматичні моделі.

The study analyzes the problem of formation of academic integrity in modern graduates of higher education institutions.The purpose of the article is to analyze the innovative means of forming the academic integrity of future professionals in the maritime field.In the process of research the methods of analysis, synthesis, generalization, induction, and deduction were applied.The results of the scientific research allowed determining the interpretation of the key category of scientific research “academic integrity” in the context of state and regulatory documents that declare the requirements for the educational process in higher education. Emphasis is placed on the fact that the system of the second (master’s) level of higher education is dominated by the strategy of developing research skills of the future specialist. The production of new knowledge takes new forms: students not only master professional courses, but also work on their own research projects: qualification work, scientific article, report on preliminary defense and defense of research, student scientific readings, discussions, research studies and more. The article emphasizes that taking into account the professional capabilities of students of RVO “Master” and the trajectory of dual education in higher education, in the future they can teach some professional courses. Accordingly, the acquired knowledge, skills and abilities will contribute to the formation of professional and methodological competencies (ability to methodically, competently organize educational activities, work with scientific texts and scientific sources, etc.), help in work and communication in the team (both permanent and variable), social adaptation; will help to create a favorable emotional atmosphere around you.The logic of the study confirms the need for practical orientation of the educational process in the plane of development of scientific speech of students. It is noted that by means of the innovative strategy “Fishbone” applicants-future specialists in the maritime industry effectively master important categories that avoid plagiarism in their own texts (qualifications, course projects, research articles, reports, reviews, etc.). The article presents exercises and tasks that are practice-oriented to master the parameters of scientific identification ORCID, DOI, author’s h-index, etc.Conclusions. In the process of scientific research the need for development and improvement of scientific ethics of undergraduates-future specialists in the maritime field in the process of formation of academic integrity is substantiated; the method of applying the “Fishbone” strategy in the educational process of future marine specialists is represented.Key words: research competence, scientific ethics, language culture, scientific product. У дослідженні проаналізовано проблему формування академічної доброчесності у сучасних випускників закладів вищої освіти.Мета статті полягає в аналізі інноваційних засобів формування академічної доброчесності майбутніх фахівців морської галузі.У процесі дослідження застосовано методи аналізу, синтезу, узагальнення.Результати наукового пошуку дали змогу визначити трактування ключової категорії наукового дослідження «академічна доброчесність» у контексті державно-нормативних документів, які декла-рують вимоги до освітнього процесу у вищій школі. Акцентовано увагу на тому, що в системі другого (магістерського) рівня вищої освіти домінує стратегія розвитку дослідницьких навичок майбутнього фахівця. Продукування нових знань набуває нових форм, адже здобувачі освіти не тільки опановують фахові курси, але й працюють над власними науковими проєктами, зокрема кваліфікаційною роботою, науковою статтею, доповіддю на попередньому захисті та на захисті дослідження, студентських наукових читаннях, у дискусіях, наукових студіях. У статті підкреслено, що, враховуючи професійні можливості здобувачів освіти РВО «Магістр» та траєкторію дуальної освіти у вищій школі, в подальшому вони можуть викладати окремі фахові курси. Відповідно, набуті знання, уміння й навички сприятимуть формуванню професійно-методичних компетентностей (вмінню методично, грамотно організовувати освітню діяльність, працювати з науковими текстами та науковими джерелами тощо), допоможуть у роботі та спілкуванні в колективі (як у сталому, так і в змінному), соціальній адаптації, допоможуть створити навколо себе сприятливу емоційну атмосферу.Логіка дослідження підтверджує необхідність практичного спрямування освітнього процесу в аспект розвитку наукового мовлення здобувачів освіти. Відзначено, що засобом інноваційної стратегії «Фішбоун» здобувачі – майбутні фахівці морської галузі ефективно опановують важливі категорії, що дають змогу уникнути плагіату у власних текстах (кваліфікаційні роботи, курсові проєкти, наукові статті, доповіді, відгуки тощо). У статті репрезентовано вправи й завдання, які практико-орієнтовані на опанування параметрів наукової ідентифікації ORCID, DOI, h-індекс автора тощо.Висновки. У процесі наукового пошуку обґрунтовано потребу розвитку та вдосконалення науко-вої етики магістрантів – майбутніх фахівців морської галузі в процесі формування академічної добро-чесності; репрезентовано методику застосування стратегії «Фішбоун» в освітньому процесі майбутніх морських фахівців.Ключові слова: науково-дослідницька компетентність, наукова етика, мовна культура, науковий продукт.

Сьогодні рейтинг і престиж навчального закладу визначаються не лише загальним рівнем викладання, матеріально-технічним забезпеченням, наявністю в штаті співробітників із вченими званнями, а й ефективністю та якістю системи контролю знань студентів. Поряд із традиційними методами контролю найширше розповсюдження знаходять методи контролю знань шляхом тестування.Спроби ввести тестування в систему освіти проводилися неодноразово. Одним з перших займався конструюванням та впровадженням тестового контролю в американській школі Е. Л. Торндайк. Тестування як об’єктивний контроль рівня освітньо-професійної підготовки фахівця впроваджував французький психолог А. Біне, який розробив тести для вимірювання загальної розумової обдарованості дітей. У радянській школі були спроби працювати за тестовою технологією у 1930-х та 1970-х роках, але на той час поширення цей вид контролю не отримав.Аналіз сучасної науково-педагогічної літератури й освітньої практики показав, що в наш час в Україні йде процес відновлення системи тестування в галузі освіти, а тестові технології розглядаються як один із ефективних засобів контролю якості підготовки й рівня предметних досягнень студентів.На сучасному етапі розвитку комп’ютерних технологій та рівні впровадження їх у різні сфери суспільства, зокрема в освітню галузь, дослідники все частіше звертаються до теми автоматизованого контролю знань, розробки комп’ютерних тестових систем різних навчальних закладах України [1–3]. Застосування комп’ютерів для контролю знань є економічно вигідним і забезпечує підвищення ефективності навчального процесу, об’єктивності оцінки рівня знань і є раціональним доповненням до інших методів перевірки знань.При сучасному розвитку ринку програмного забезпечення та систем комп’ютерного тестування розроблено досить багато програм для комп’ютерного тестування знань студентів. Ці системи являють собою або окремий програмний комплекс, що вимагає установки на комп’ютер кінцевого користувача [4], або Інтернет-сайт, що дозволяє проводити процес тестування й аналіз його результатів за допомогою звичайних веб-браузерів [5].В Ізмаїльському державному гуманітарному університеті з метою підвищення об’єктивності контролю знань студентів у поточному році кафедри інформатики була розроблена і впроваджена у дію комп’ютерна система «Тест_КВ». Область застосування системи на даному етапі – підсумкове тестування студентів денної форми навчання всіх напрямків підготовки. У перспективі розглядається можливість використання системи для проведення контрольних зрізів, кваліфікаційних тестів, заліків і будь-яких інших видів контролю знань студентів всіх форм навчання, у яких головну роль грає максимально об’єктивна оцінка знань.Система «Тест_КВ» дозволяє автоматизувати всі етапи тестування: від ідентифікації користувача, виводу на екран завдань й сприйняття відповіді до автоматичної перевірки їх правильність і генерування відомостей про підсумковий контроль.Архітектура система «Тест_КВ» є клієнт-серверною. Клієнтами системи є деканат, викладачі, студенти. Кожен з вказаною категорії клієнтів працюють з системою після проходження авторизації, використовуючи логін і пароль для доступу. Це дозволяє покласти на клієнтів виконання тільки операцій візуалізації й введення даних, а всі операції і збереженням бази даних та їх керуванням реалізовувати на сервері. Так, викладачі мають можливість внесення нових та корегування існуючих тестових завдань, деканатам надано можливість перегляду результатів тестування окремого студента або групи студентів, отримання електронної версії відомості з тестового контролю, розміщення розкладу семестрової сесії, поновлення списків студентів тощо. Студенти на власній сторінці можуть отримати інформацію про кількість іспитів на даний семестровий період, дату і час проведення тестового контролю, консультації до нього, скористатися методичними матеріалами для підготовки до іспитів.Сам тестовий контроль проводиться на локальному сервері, а тому пройти підсумковий тест студент може тільки з певної дисципліни, до якої за графіком екзаменаційної сесії він отримав доступ, і тільки на комп’ютерах, підключених до локальної мережі університету. За потребою або по запиту деканату у технічному додатку до відомості з тестового контролю відображається прізвище студента, назва тесту, який студент проходив, номер тестового листка, що містить всі видані студентові питання, час початку роботи в системі та ІР-адреса комп’ютера, з якого студент увійшов у систему.Для зручності управління контролюючою системою окремі функції були реалізовані окремим модулями. Це забезпечує легкість розширення функціонування без потреби внеску змін в існуючі модулі. Основними модулями на даний момент є «Управління тестами», «Тестування» та «Адміністрування».Модуль «Управління тестами» призначений для викладачів і максимально оптимізований для зручної роботи по вводу і збереження тестів на головному сервері із використанням повнофункціонального WYSIWYG-редактора. Окрім тестових даних, вбудований текстовий редактор дозволяє просто і зручно додавати в тестові завдання різноманітні мультимедіа-об’єкти (Flash-анімації, відео, аудіо, зображення).Система дозволяє вводити тестові питання наступних видів: 1) закритої форми з однією правильною відповіддю (1 з 4); 2) закритої форми з кількома правильними відповідями (4 з 4); 3) на встановлення істинності або хибності висловлювання (Так/Ні); 4) відкритої форми (коротка числова відповідь або коротка текстова відповідь).В якості додаткових можливостей викладач має можливостіскористатися функцією «Версія для друку», яка дозволяє відкрити й зберегти питання або тест у повній формі у файлі формату PDF у вигляді, оптимізованому для друку;переглянути спосіб відображення тестів в браузері і пройти пробне тестування;додавати перелік питань та методичні матеріали для підготовки студентів до підсумкового контролю.Модуль «Тестування» призначений для студентів. Проходження комп’ютерних тестів з конкретної дисципліни відбувається після авторизації студента та входження в модуль тестування. В системі тестового контролю номер залікової книжки використовується як унікальний номер студента. Після вибору і натискання кнопки «Розпочати тестування» запускається саме тестування. Важливими особливостями даного модуля є: виведення перед тестуванням інформаційного повідомлення, яке прикріплене до тесту; номер поточного питання з загальної кількості; проходження тесту у прямому і зворотному напрямку; таймер залишку часу на тест; продовження тесту після збою з’єднання з сервером.Модуль «Адміністрування» забезпечує централізоване управління всіма сеансами тестування та їхніми параметрами (кількість спроб, час на сеанс тестування, кількість питань у сеансі), а також типом запуску тесту. В системі підтримуються тип запуску тесту за паролем, після вводу якого студент обирає необхідний тест і натискає на посилання «Розпочати тест». Результати тестування опрацьовуються окремим модулем, результатом роботи якого є електронна відомість успішності в якій виводиться відсоток правильних відповідей та відповідна кількість балів підсумкового контролю кожного студента окремої групи.Програмна реалізація системи виконана на найпоширенішій для створення глобальних сайтів зв’язці AMP (Apache, MySQL, PHP), на якій побудовано більше половини всіх провідних ресурсів у мережі Internet (рис. 1). Рис. 1. Схема інтеграції комп’ютерної системи тестування Клієнтським додатком при даній архітектурі є веб-браузер. Виданий на рівні PHP HTML-код оптимізується під базовий стандарт HTMLv4. Це робиться з наступних причин:– використання браузера в якості клієнта дозволяє уникнути інсталяцій спеціалізованого програмного забезпечення на клієнтських місцях;– більшість комп’ютерів оснащені ОС Windows 98/2000/XP/Vista/7, для яких веб-браузер є невід’ємною частиною;– фактично користувач може використовувати будь-яку операційну платформу;– звичність Web-інтерфейсу для користувачів Інтернет.Розроблена система має багато переваг, а саме:кросплатформеність – система не залежить від типу операційної системи, яку встановлено на машині користувача, що дозволяє використовувати як застарілі апаратні платформи під керуванням Windows 95/98, так і сучасні Core 2 Duo або Athlon X2 під керуванням Windows 2000/XP/Vista/7 або X-Window Linux;легкість масштабування – усе, що потрібно для проведення тестування, – це веб-браузер, який присутній у будь-якій операційній системі (ОС), та доступ до сервера за допомогою локальної мережі;зручність у разі оновлення програмного забезпечення - оновлення програмного забезпечення здійснюється лише на сервері, що потребує менше часу та зусиль, а також полегшує супровід системи;у подальшому такі системи з мінімальними затратами часу можуть бути адаптовані для використання у дистанційному навчанні.У цей час комп’ютерна система тестування для підсумкового контролю знань студентів перебуває в експериментальній експлуатації в ІДГУ. Результати проведених тестувань на зимовій екзаменаційній сесії показали ефективність роботи системи (одночасно використовувалось до 134 комп’ютерів у 13 машинних залах). Найбільша кількість студентів, що проходили тестування, за день становила 834 особи.Викладачі й студенти високо оцінили цей метод контролю. Проведене експрес-опитування показало, що переважна більшість студентів (більше 80%) бажають екзаменуватися на комп’ютерах.Порівняння результатів проведення комп’ютерного тестування із традиційним (письмовим, тестово-бланковим) контролем знань виявило значні переваги першого. Комп’ютерний аналог такого контролю краще, тому що дозволяє звільнити викладача від непродуктивних рутинних операцій перевірки й підведення підсумків на основі брошур-тестів. Не викликала сумнівів у викладачів і вірогідність одержуваної оцінки при комп’ютерному контролі знань.Таким чином, розроблена система контролю дозволила ефективно і якісно здійснити перевірку знань студентів з підсумкового контролю і намітила напрямки удосконалення системи з метою покращення системи адміністрування системи, надання деканатам додаткових функцій по обробці результатів, поліпшення інтерфейсу додатків для роботи викладачів і студентів.

Вступ. Останнім часом теорія складних мереж стала ефективним інструментом дослідження складних структур: технологічних (наприклад, Інтернет-мережа, www, транспортні мережі), соціальних (мережі співробітництва, мережі мобільного телефонного зв’язку), біологічних (екологічні мережі, функціональні мережі мозку, мережі білкових взаємодій) [1]. Вузли в таких мережах – це елементи складних систем, а зв’язки між вузлами – взаємодії між елементами.Web 2.0 дозволив створити навчальні системи, засновані на принципах, так званої, кібернетики другого порядку. Учень тепер став активним елементом системи, яка не тільки контролює й направляє його діяльність, але й дозволяє своєю думкою впливати на функціонування й наповнення самої системи. Такий підхід є основою для виникнення системних ефектів [2].Дж. Сіменс і С. Даунс у власній теорії конективізму багато в чому продовжують ідеї, висловлені німецьким філософом В. Флуссером. У рамках конективізму, навчання – це процес створення мережі. Вузлами можуть бути люди, організації, бібліотеки, web-сайти, книги, журнали, бази даних або будь-яке інше джерело інформації. Сукупність зв’язаних вузлів стає мережею. Мережі можуть поєднуватися між собою. Кожний вузол у мережі може бути мережею більш низького рівня. Вузли, що втратили актуальність і цінність поступово зникають. Комплекси вузлів збуджують або гальмують один одного й у результаті їхнього взаємозв’язку утворюється блок. Збуджуючий або гальмуючий вплив один на одного можуть чинити й блоки – групи вузлів, кожен з яких видає власний загальний вихідний сигнал, що відповідає результуючій вазі всіх вхідних сигналів, отриманих від інших вузлів. Блоки організовані ієрархічно. Оскільки величезна кількість вузлів функціонує одночасно й на різних рівнях організації, обробка носить паралельний характер. Утворюючи персональну навчальну мережу, в мозкових структурах слухача згідно конекціонізму формується нейронна мережа.Конективізм і масові відкриті дистанційні курси. Застосування ідей конективізму знайшло відображення у практиці масових відкритих дистанційних курсів (МВДК), які останнім часом досить широко використовуються у закордонній педагогічній діяльності.З метою вивчення тенденцій розвитку МВДК в листопаді 2012 року автором було проведено дослідження «Конективізм і масові відкриті дистанційні курси» [3]. У результаті Інтернет-анкетування було опитано 62 респондента з України, Росії, Білорусії, Азербайджану, Грузії, Лівану та Німеччини (рис. 1). Переважну кількість учасників опитування (77 %) склали викладачі й наукові співробітники, 8 % – керівники відділів освітніх установ, 5 % – аспіранти (рис. 2). Враховуючи те, що були задіяні респонденти зайняті в сфері дистанційної освіти, можна говорити про високу вірогідність відомостей, отриманих у ході дослідження (випадково опинилися на сайті з опитуванням лише 2% учасників). а бРис. 1. Розподіл учасників: а – за країнами, б – за віком При перебуванні в Інтернет-мережі переважна більшість опитаних витрачає значну долю свого часу на пошук інформації (92 %), а вже потім на навчання й спілкування (рис. 3). Рис. 2. Склад вибіркової сукупностіРис. 3. Розподіл витрат часу учасників при перебуванні в Інтернет Особливістю отриманих результатів є те, що 71 % респондентів не вважають конективізм повноцінною (самостійною) теорією навчання, з них 45 % відносять конективізм до різновиду неформального навчання, що реалізується в контексті концепції освіти впродовж всього життя, 18% вважають конективізм педагогічною ідеєю (рис. 4). Рис. 4. Чи можна вважати конективізм повноцінною теорією навчання 60 % респондентів приймали участь у МВДК, з них 40 % задоволені результатами свого навчання, 18 % не можуть оцінити результат, а 2 % залишилися розчарованими (рис. 5).76 % вважають, що ідеї конективізму сприяють підвищенню ефективності навчальної діяльності (рис. 6). Рис. 5. Задоволеність від власної участі в МВДКРис. 6. Чи сприяють конективістські ідеї підвищенню рівня ефективності навчальної діяльності 40 % вважають, що найголовніше у МВДК – це уміння працювати в співробітництві, 32 % вважають, що найголовнішим є вміння самостійно організовувати та проводити такі курси, 24 % вважають, що МВДК – це засіб для апробацій положень конективізму (рис. 7).На питання, чи можливо отримати реальні знання при навчанні у МВДК думки учасників розділилися майже порівну: 52 % вважають, що це цілком можливо, а 42 % вважають, що отримані знання можуть бути тільки фрагментарними (рис. 8). Рис. 7. Найважливіше при навчанні в МВДК Рис. 8. Чи можливо отримати реальні знання при навчанні в МВДК Понад 50 % вважають, що велику кількість учасників МВДК можна пояснити нульовою ціною та відсутністю зобов’язань сторін (рис. 9).До основних переваг процесу навчання у масових відкритих дистанційних курсах учасники віднесли:відсутність вікових, територіальних, освітніх і професійних обмежень,відкритість і безкоштовність, гнучкість навчання,отримання нової інформації безпосередньо від фахівців предметної області,самомотивація та самоорганізація слухачів,обмін досвідом і колективна робота у співробітництві,формування умов взаємного навчання в спілкуванні,охоплення широкої (масової) аудиторії,пряме використання всіх переваг комп’ютерної підтримки навчального процесу (від електронних підручників до віртуальних середовищ),процес участі й навчання в МВДК допускає обмін не тільки інформацією, але й, що особливо цінно, напрямами її пошуку,розширення персональної навчальної мережі,можливість неформального підвищення знань,можливість оцінювання робіт інших слухачів курсу,використання в курсах різноманітного навчального контенту (текстова, аудіо-, відео- і графічна інформація), а також форумів і блогів,основний інформаційний матеріал знаходиться поза сайтом курсу. Рис. 9. Чи можна пояснити ріст числа учасників МВДК тільки нульовою ціною та відсутністю зобов’язань сторін До основних недоліків процесу навчання в масових відкритих дистанційних курсах учасники віднесли:відсутність особистого контакту конкретного слухача й педагога, як наслідок, довіри (міжособистісне телекомунікаційне спілкування в силу свого опосередкованого характеру не здатне (з ряду причин технічного, економічного й психологічного плану) повною мірою заповнити відсутність безпосереднього спілкування),використовування різних платформ,високі вимоги до професіоналізму викладачів (тьюторів),надлишок та хаотичність навчальної інформації,відсутність у слухачів навичок самоосвіти, фільтрації й взаємодії,неможливість проконтролювати автора виконаних робіт (ідентифікації),обмежений адміністративний вплив з боку викладача,не вміння спілкуватися інформативно й результативно (закритість вітчизняних викладачів),трудомісткий і тривалий процес розробки навчального курсу (контенту), його супроводу і консультація великої кількості слухачів,технічні проблеми забезпечення практичних (лабораторних) занять,труднощі моніторингу процесу підготовки слухача,необхідність достатньої сформованості мотивації навчання (актуально для молодших за віком і менш критично для дорослих слухачів),імовірність появи технічних проблем доступу до курсів,обмежений зворотний зв’язок з педагогом (тьютором),більшість МВДК на сьогодні розраховані на можливості техніки, а не на людину як індивіда,недостатня кількість часу на обробку всіх наявних навчальних матеріалів,кожний учасник самостійно регулює свою діяльність в курсі.Проблеми конективізму як теорії навчання. Із результатів дослідження зрозуміло, що комплекс ідей конективізму навряд чи можна вважати повноцінною (самостійною) теорією навчання, скоріше це один із різновидів неформального навчання в рамках концепції освіти впродовж всього життя. Розглянемо деякі положення [4].I. Слухач сам установлює мету навчання, читає тільки той матеріал, що йому доступний і подобаєтьсяПринципи автодидактики розроблені В. О. Курінським в рамках т. з. «постпсихології» [5]. Як визначає сам автор, «автодидактикою здавна називають самонавчання. Нікому з нас не вдається її уникнути – всім доводиться доходити до чогось самостійно, розраховуючи на свої власні сили. У кінцевому рахунку, в яких би вчителів ми ні вчилися, ми перш за все учні самих себе».Із 8 правил, сформульованих В. О. Курінським, наведемо деякі загальні положення:а) необхідно робити тільки те, що викликає інтерес (спочатку треба створити актуалізацію інтересу). Інтерес створюється не з якогось зовнішнього матеріалу, а в нас самих, коли ми перемикаємо свою увагу з однієї частини предмета або тексту – на іншу;б) не слід намагатися все запам’ятовувати одразу (але треба намагатися, щоб сприйняття було як можна повнішим). Треба управляти своєю увагою;в) не слід прагнути повного засвоєння матеріалу;г) треба прагнути до самоспостереження. Людина обов’язково повинна стежити за тим, як ставляться до її вчинків інші люди (результати спостереження свого внутрішнього стану і того, що думають інші доповнюють один одного);д) незасвоєння попереднього матеріалу не є причиною того, щоб не ознайомитися з матеріалом наступним.II. Знання перебувають у співтовариствах і комп’ютерних мережахНа нашу думку, тут відбувається деяка підміна понять, адже в комп’ютерних мережах розміщені дані. А чи стануть вони знаннями? Можуть стати, але в результаті перетворення й аналізу цих даних при вирішенні конкретних завдань. Ми можемо прослухати передачу (лекцію) на незнайомій для нас мові, при цьому одержимо дані, але не інформацію (і відповідно не знання). Ми можемо записати ці дані на компакт-диск – зміниться форма подання даних, відбудеться нова реєстрація, а відповідно сформуються й нові дані.Д. Вайнбергер зазначає: «Коли знання стає мережевим, самий розумний у кімнаті вже не лектор, що виступає перед слухачами, і навіть не колективний розум всіх присутніх. Сама розумна людина в кімнаті – це сама кімната, тобто мережа, утворена із зв’язків між людьми та їхніми ідеями, які, у свою чергу, пов’язані з тим, що перебуває за межами кімнати. Це зовсім не означає, що мережа стає наділеною інтелектом. Однак знання стають буквально немислимими без мережі, яка їх забезпечує…» [6].Отже, потенційні знання є технічним і технологічним заручником (програмно-апаратна й ментальна складові). Згідно принципу канадського філософа М. Маклюена, «засіб передачі повідомлення і є зміст повідомлення»: для того, щоб зрозуміти зміст повідомлення, необхідно розуміти, як саме влаштований інформаційний канал, по якому надходить повідомлення та як специфіка цього каналу впливає на саму інформацію.III. Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів, які слухачі підключають у формі джерел інформації й знаньЧи може підключення до джерела інформації структурувати та сформувати знання учня? Очевидно, що це тільки елемент процесу навчання – можна підключитися до будь-яких потенційних джерел інформації, але не аналізувати і не обробляти їх у подальшому. На нашу думку, інтерес представляє застосування поняття цінності створюваної слухачем мережі.Ще на початку XX століття на можливість кількісної оцінки цінності соціальної мережі звернув увагу Д. А. Сарнов, який показав, що цінність радіо- або телевіщальної мережі зростає пропорційно кількості глядачів (слухачів) n. Дійсно цінність мережі тим вище, чим вище число її елементів (вузлів). Пізніше Р. Меткалф звернув увагу на те, що цінність всієї системи зростає навіть швидше, ніж число її елементів n. Адже кожен елемент мережі може бути з’єднаний з n−1 іншими елементами, і, таким чином, цінність для нього пропорційна n−1. Оскільки в мережі всього n елементів, то цінність всієї мережі пропорційна n(n−1).На основі цього закону Д. Рід сформулював закон для мереж, які утворюють групи. Цінність такої мережі пропорційна 2n−n−1, що визначається числом підмножин (груп) множини з n агентів за винятком одиночних елементів і порожньої множини. Закон Ріда виражає зв’язок між обчислювальними та соціальними мережами. Коли мережа віщає щось людям, цінність її послуг зростає лінійно. Коли ж мережа дає можливість окремим вузлам вступати в контакт один з одним, цінність зростає у квадратичній залежності. А коли та ж сама мережа має у своєму розпорядженні засоби для створення її учасникам груп, цінність зростає експоненціально.У роботі [7] пропонується оцінювати ріст цінності логарифмічно – nln(n) (закон Ципфа). Головний аргумент на користь цього закону полягає в тому, що на відміну від перших трьох законів, тут ранжуються цінності зв’язків. Якщо для довільного агента соціальної мережі, створеної з n елементів, зв’язки з іншими n−1 агентами мають цінності від 1 до 1/(n–1), то внесок цього агента в загальну цінність мережі становить (для великого n): Підсумувавши за всіма агентами, одержимо повну цінність мережі порядку nln(n).Однак, цінність соціальної мережі як величина, що залежить від потенційних зв’язків всіх агентів, очевидно має зростати зі збільшенням кількості можливих конфігурацій (потенційних можливостей) цих зв’язків у мережі. У роботі [8] показано, що для великої кількості агентів n цінність соціальної мережі (у якості ентропії) може бути визначена якВисновкиУ конективізмі зв’язки повинні формуватися природно (через процес асоціацій). Очевидно, що це можливо тільки в контексті розвитку безперервної освіти і навчання протягом всього життя. Це не просто «передача знань» («побудова знань»), притаманна сьогоднішньому програмованому навчанню, тут навчання більш схоже на розвиток особистості. Як писав В. Ф. Турчин: «Коли навчається людина, вона сам йде назустріч навчанню. Не тому, що вона знає, що “вчитися корисно». Дитина цього не знає, але навчається найбільш легко й активно. Асоціації утворюються в неї «просто так», без усякого підкріплення. Це працює механізм управління асоціюванням, що вимагає собі їжі. Якщо її не має, людині стає нудно, а це негативна емоція. Учителеві немає потреби нав’язувати що-небудь дитині або людині взагалі, його завдання лише в тому, щоб дати їжу її уяві. Одержуючи цю їжу, людина зазнає насолоди. Таким чином, вона завжди вчиться сама, зсередини. Це активний, творчий процес» [9].Головна роль у конективізмі приділяється самому учню – саме він повинен прагнути здобувати нові знання постійно, створювати й використовувати персональну навчальну мережу, розрізняти головну інформацію від другорядної та псевдонаучної, оцінювати отримані знання й т. д. Виникла нова проблема – маючи можливість використати нові засоби для навчання, людина може виявитися просто не здатною ними скористатися (проблема інформаційної компетентності, проблема інформаційного вибуху). У свою чергу педагог (тьютор) повинен мати певні навички по створенню й підготовці навчальних матеріалів та їхньому використанню в дистанційних курсах.На сучасному етапі конективізм як повноцінна теорія навчання вивчений недостатньо. Крім того нормативно-правова база орієнтована тільки на традиційні форми навчання. Проте, позитивно, що знання у цьому підході порівнюються не тільки із структурою, а і з процесом. Прояв гнучкості в навчанні й оцінюванні, а також розвиток міжпредметних зв’язків із «інформаційного хаосу» безсумнівно дозволяє активізувати різні форми інтелекту учнів.

У статті розглянуто походження та адаптацію старожидівського імени Ева на основі перших і найдавніших перекладів Біблії українською мовою. Розкрито етимологію імени, його фонетико-морфологічну, словотвірну адаптацію та низку похідників в інших класах антропонімійної лексики. Зазначений антропонім проаналізовано на тлі інших старожидівських запозичень, що, пройшовши через докорінну фонетико-словотвірну адаптацію на українському ґрунті, стали українськими національними ідентифікаторами. Ключові слова: антропонім Ева, адаптація антропонімійної лексики, національна ідентифікація, мотиви називання, суспільна рецепція. Покликання Список використаних джерел Скрипник, Лариса, і Дзятківська, Ніна. Власні імена людей. Київ, 1996. Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Переклад П. Кулїша, І. Левіцького, та І. Пулюя. Ню Йорк: Американське біблійне товариство, 1944. Біблія або Книги Св. Письма Старого та Нового Завіту. Переклад Івана Огієнка. ВБФ «Східноевропейська місія», 2018. Костів, Кость. Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів. Київ, 1995. Острозька Біблія. 2-ге вид. Опрацював та приготовив до друку єрмнх. архімандрит Рафаїл (Роман Турконяк). Львів, 2010. Трійняк, Іван. Словник українських імен. Київ, 2005. Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Переклад тексту о. Івана Хоменка. Видавництво Василіян: Місіонер, 2007. Janowowa, Wanda, Zaręba, Alfred. Słownik imion. Wrocław, 1991. Список використаної літератури Белей, Любомир. Ім’я для дитини в українській родині. Ужгород, 1993. Белей, Любомир. «Про соціальне в українській антропонімії». Українська мова і література в школі, № 10, 1990, с. 72–5. Керста, Розалія. Українська антропонімія ХVI ст. Чоловічі найменування. Київ, 1984. Коваль, Алла. Життя і пригоди імен. Київ, 1982. Масенко, Лариса. Українські імена і прізвища. Київ, 1990. Медвідь-Пахомова, Світлана. «Вплив християнства на антропонімійну систему української мови». Християнство й українська мова. Львів, 2000, с. 293–301. Никонов, Владимир. Имя и общество. Москва, 1974. Осипів, М. Найголовніше з нового українського правопису. Харків, 1929. Осташ, Роман. Украинская антропонимия первой половини ХVII века. Мужские личные имена (на материале «Реестра Запорожского Войска 1649 г.»). Автореф. дисс. …канд. филол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1986. Пачичъ, І. Именословъ или ръчникъ личны имена разны народа славенски. Будымъ, 1828. Сенив, М. И. Украинская антропонимия ХIV–ХVI вв. (женские именования). Автореф. дисс. …канд. филол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1986. Супераская, Александра. Структура имени собственного. Фонология и морфология. Москва, 1969. Фаріон, Ірина. «Вплив християнства на український антропонімікон». Християнство й українська мова. Львів, 2000, с. 302–13. Фаріон, Ірина. «Ідентифікаційна функція антропоніма як складник його онтологічної природи». До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського. Київ–Львів, 2004, с. 254–68. Франко, Іван. «Причинки до української ономастики». Франко І. Твори. В 50 т. T. 36. Київ, 1982, с. 391–426. Чучка, Павло. Слов’янські особові імена українців. Історико-етимологічний словник. Ужгород, 2011. Rospond, Stanislaw. «Struktura pierwotnych etnonimόw slowianskich». Rocznik Sławistyczny, т. 26, 1966.

У пропонованій статті проаналізовано релігійні інтертекстеми, представлені в таких прозових творах Марії Матіос, як «Апокаліпсис», «Армагедон уже відбувся», «Майже ніколи не навпаки», «Мама Маріца», «Черевички Божої Матері». Вибір теми пояснюється тим, що дотепер особливості функціонування прецедентних релігійних феноменів як інтертекстових елементів у творчому доробку письменниці були обійдені увагою мовознавців. Автор розвідки доходить висновку про те, що в опрацьованих художніх творах активно вживаються прецедентні релігійні феномени (імена, висловлення, тексти, ситуації) в «канонічній» і модифікованій формах. У заголовках і в оповідній тканині досліджувані мовні одиниці виступають як інтертекстеми, що актуалізуються за допомогою текстових алюзій, текстових аплікацій і цитування й виконують сигнально-інформативну, організаційно-композиційну функції, а також функції налаштування, емоційного насичення й традиційно-звичаєвої ідентифікації.