To see the other types of publications on this topic, follow the link: Ідентифікація автора.
Journal articles on the topic 'Ідентифікація автора'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Ідентифікація автора.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Конча, С. В. "Ідентифікація "країни слов"ян" за "Описом північних народів" невідомого автора." Східний світ, no. 1 (2013): 115–23.
Find full text
2
Попков, Д. О. "Етнічна ідентифікація в контексті проблематики суспільного розколу." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 26 (March 2, 2021): 71–76. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i26.908.
Full textAbstract:
Публікація опосередковує продовження наукової розвідки автора довкола проблематики розколотого суспільства та пошуків політико-інституційних засобів його консолідації з позицій нормативності неоднорідного стану сучасного суспільства і атрибутивності конфліктного складника для констатації суспільного розколу. У статті розглядаються співвідношення виокремлених за результатами дослідження прикладів громадянських конфліктів трьох примордіальних маркерів розмежування «свій – чужий»: етнічна, лінгвістична та релігійна належність. Доводиться правильність визначення таких ідентифікаційних маркерів і для випадків легального та «м’якого» політичного протистояння. З використанням історичних прикладів пояснюються причини «відкидання» поза сферу аналізу випадків розмежування таборів протистояння у громадянському конфлікті з інших підстав. Із застосуванням системної методології за допомогою аналогії побудовано спрощену модель гетерогенної системи «соціум-політія», яку пристосовано до порівняння із примордіальними ознаками розмежування шляхом використання концепту «соціальної взаємодії». Зафіксовано релевантні до атрибутів моделі гетерогенної системи «пошукові маркери» соціальної взаємодії. Проведено порівняльний аналіз визначень «етнічності» та обґрунтовано переваги запропонованого С. Широкогоровим підходу до цієї категорії. Показано зв’язок структури етнічності із атрибутами моделі гетерогенної системи та маркерами соціальної взаємодії. З використанням напрацювань етнології та етносоціології проаналізовані варіанти зіставлення етнічності з лінгвістичною та релігійною / конфесійною ідентичністю у політичному контексті із наведенням прикладів. Через дослідження етимології дефініції показано існування іманентного зв’язку між етнічністю та територією держави в контексті сутності сецесійних загроз останній станом розколу.
3
Koncha, S. "Identification of “Country of Slavs” after “Northern Peoples Description” of unknown author." World of the Orient 2013, no. 1 (March 30, 2013): 115–23. http://dx.doi.org/10.15407/orientw2013.01.115.
Full text
4
Чеботарьов, Є. В. "Обгрунтування кластеризації національних ділових культур як передумова ефективної міжнародної економічної політики." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 3 (267) (April 10, 2021): 48–52. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-48-52.
Full textAbstract:
Розкривається зміст міждисциплінарної проблеми економічної компаративістики - кластеризації національних ділових культур і показується значення її дослідження для розробки теоретичних і прикладних практичних аспектів міжнародної економіки та життєдіяльності сучасного суспільства. Наводиться узагальнений аналіз відповідних спроб в історії наук і (перш за все, -в особі вчених, які зробили найбільший внесок в економічну компаративістики: Г. Хофстеде, Ф. Тромпенаарса і Р. Льюїса) і обґрунтовуються вихідні методологічні посилки кластеризації ділових культур: уясняются сутнісні риси і дається чітка ідентифікація категоріального змісту базового поняття «національні ділові культури». На основі органічного синтезу наявних в науці розробок і власних досліджень автора виокремлюється сутність параметрів культури як загальнотеоретичного явища і розкривається характеристика їх економічного змісту. Такий підхід дає можливість виділити першочергові завдання наступних методологічних і методичних розробок обґрунтування теоретично аргументованої і практично застосовної кластеризації національних ділових культур в рамках окремих континентів.
5
Loishyn, Anatolii. "Аналіз факторів впливу на систему ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 6 (December 23, 2021): 74–97. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.6.6.
Full textAbstract:
У даній статті розглядається проблема ідентифікації факторів впливу на систему ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України. Обґрунтовується погляд що ідентифікація як найбільшої кількості факторів дасть, у подальшому, змогу чітко визначити межі дослідження та предмет дослідження. Прослідковується тенденція до підвищеної уваги до розроблення нової концепції ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України серед науковців. Метою статті є ідентифікація факторів зовнішнього та внутрішнього впливу на систему ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України для подальшого їх аналізу при розробленні сучасної концепції ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України. Автор приходить до висновку, що сфера сучасних трансформацій у сфері безпеки і оборони вимагає перегляду існуючих механізмів ресурсного забезпечення потреб оборони. Особлива увага у статті приділена аналізу існуючих наукових поглядів щодо проблематики предметної системи. Автором запропонована систематизація ідентифікованих факторів впливу на систему ресурсного забезпечення сектору безпеки оборони через призму складових PEST-аналізу, а саме за напрямом, політичних, економічних, соціально-культурних та технологічних факторів. Враховуючі специфіку військової справи до переліку складових PEST-аналізу пропонується ввести п’яту складову – специфічні фактори. Загалом протягом дослідження виділено 82 фактори зовнішнього та внутрішнього впливу на предметну систему. На основі проведеного аналізу, ідентифікації та систематизації факторів впливу встановлена необхідність їх подальшого оцінювання та ранжування для визначення пріоритетності факторів та їх ваги. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців та управлінців, які обіймаються питаннями (проблематикою) ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України.
6
Васильєв, О. В. "ORCID- метод вирішення проблеми ідентифікації автора наукової публікації." Мінеральні ресурси України (МРУ), no. 4 (2015): 33.
Find full text
7
ЗАХАРЧЕНКО, ПЕТРО. "Історія українського права: поняттєва, історіографічна та компаративістична складові її ідентифікації." Право України, no. 2020/01 (2020): 52. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-01-052.
Full textAbstract:
Проаналізовано підходи істориків права до категорії “історія українського права”, пропонується її авторське визначення та періодизація в історичному вимірі. Наголошено на прикладах у відмінностях в еволюції, сутності та змісті українського права від російського. Визначено доктринальний підхід кафедри історії права та держави юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що полягає у визнанні первинності права перед інститутом держави. На думку автора, з появою держави історія права постає як історія національного законодавства в його взаємозв’язку і взаємозалежності з регулюючою діяльністю держави – її адміністративними і судовими установами, організацією та діяльністю армії, поліції, каральними і тюремними установами тощо. Історія свідчить про те, що суспільство може стабільно розвиватися у координатах замиреного середовища, а функцію інструмента замиреного середовища виконує право. Стверджується, що вперше визначення поняття “історія українського права” здійснено не в Україні, а поза її межами. Плеяда юристів, а серед них й історики права, після поразки Української революції 1917–1921 рр. змушені були покинути Батьківщину й оселитися у сусідніх країнах Східної Європи. Підручник із такою назвою з’явився в умовах української еміграції на початку 1920-х років. Першість у цьому належить кільком дослідникам української діаспори, які, проте, не мали жодних історичних, історико-правових джерел та архівних матеріалів, адже в абсо лютній більшості вони збереглися в бібліотеках та архівних фондах Радянської України. Однак і в цих умовах вчені змогли закласти підвалини для становлення відповідної галузі наукових знань. Зазначається, що спадкоємицею збережених у діаспорі традицій можна назвати кафедру історії права та держави юридичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, члени якої впродовж багатьох років обстоюють не лише назву навчального предмета “Історія українського права”, а й доводять його генетичний зв’язок із правом Руської держави, інших національних державних утворень пізнішого періоду. З-під пера викладачів кафедри вийшло декілька посібників з історії українського права. Особливий наголос зроблено на творчості О. Шевченка, який став автором кількох підручників і навчальних посібників, що й досі широко використовуються у навчальному процесі юридичних факультетів України. В одному з них учений актуалізував проблему періодизації українського права, де головним критерієм визначив еволюцію джерел права. На цих позиціях стоїть і автор статті.
8
РЕВУЦЬКА, Світлана. "У ПОШУКАХ ІДЕНТИЧНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ОПОВІДАННЯ МАРКА ВОВЧКА «КАТЕРИНА»)." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 48 (March 11, 2022): 152–58. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.20.
Full textAbstract:
Феномен ідентичності є предметом зацікавлення науковців останні два десятиліття; це поняття увійшло до активного вжитку представників абсолютно різних сфер: публічні особи, журналісти, педагоги, письменники, громадські діячі. Література як складник, під впливом якого формується зокрема культурна ідентичність, є чудовим джерелом вивчення сутності загальних процесів ідентифікації в часі. У процесі життя ідентичність особистості може змінюватися під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Твори Марка Вовчка з позиції ідентичності (культурної, національної, етнічної) досліджено принагідно, і це при тому, що сама авторка є чудовим об’єктом для дослідження процесів формування ідентичності, насамперед національної. Метою цієї статті є виявити шляхи пошуку ідентичності персонажем твору «Катерина», зокрема простежити сам процес ідентифікації дівчини в чужому краї через аналіз її емоцій, настроїв, станів і почуттів. Так, авторка описує болісний процес пошуку ідентичності молодою дівчиною, яку дитиною вивезли з батьківщини. Через акцент здебільшого на афективному компоненті ідентичності особистості демонструє тісний її зв’язок з іншими видами ідентичності, зокрема національною, соціальною, мовною, культурною. Особистісна ідентифікація не є сталим феноменом, у різні етапи життя вона може зазнавати змін під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, що і спостерігаємо в Катерини. Якщо на початку твору дівчинка намагається зберегти й усіма можливими способами відстояти свою національну ідентичність через мову, одяг, то після депресії починає приховувати її. Мовний критерій стає одним із ключових у поділі нею суспільства на «чужих» і «своїх». Увесь шлях пошуку себе, свого місця в суспільстві надзвичайно болісний, руйнівний. Страшну руйнівну силу болю і суму молода жінка сприймає як один із визначальних факторів руйнування особистості та її фізичного здоров’я. Такі процеси авторкою вже були зображені в україномовних творах («Олеся»), коли дитина помирає у тузі за рідними на чужині.
9
Ковальчук, Д. А., О. В. Мазур, and В. А. Хобін. "Дослідження процесів утилізації тепла пароповітряних сумішей: результати експериментів, структурна та параметрична ідентифікація основних каналів об’єкту." Automation of technological and business processes 11, no. 1 (April 26, 2019): 32–42. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v11i1.1327.
Full textAbstract:
У статті розглянуто актуальність і необхідність застосування систем, що дозволяють утилізувати тепло пароповітряних сумішей як енергетичних відходів. Розглянуто різні варіанти утилізації на прикладі газових котлів, як джерела великої кількості енергетичних відходів у вигляді димових газів, виділені їх недоліки. Для більш глибокої утилізації тепла пароповітряних сумішей запропоновано можливість застосування теплового насоса, а також удосконалення системи автоматичного керування процесом утилізації тепла димових газів з тепловим насосом у складі, для подальшого підвищення енергетичної ефективності. Представлена параметризована схема технологічного процесу утилізації тепла димових газів. Наведені результати експериментів, по дослідженню процесу утилізації в автоматичному режимі на фізичній моделі, розробленій авторами. Проведено аналіз результатів. Виконана структурна ідентифікація процесу утилізації тепла димових газів як об’єкту керування, виділені основні канали керування, перехресні зв’язки між ними, та найбільш впливові збурення. Складено параметричну схему процесу як об’єкту керування. Проведено параметричну ідентифікацію основних каналів керування, перехресних зв’язків та контрольованих збурень в ході якої отримані математичні моделі основних каналів перетворення координатних дій.
10
Kravtsov, Y. S. "Комунікативна раціональність як феноменологічна складова правової ідентифікації." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 5 (June 14, 2018): 109–14. http://dx.doi.org/10.15421/171875.
Full textAbstract:
Зміни, що відбуваються в сучасному світі, сучасна соціокультурна ситуація, вимагають від сучасної людини мобільності і адекватної відповіді на сучасні вимоги суспільства, ставлять її перед необхідністю перегляду традиційних цілей і орієнтирів. В статті автор показує, що у педагогічному плані це означає, що основним результатом освіти повинна стати не система знань, умінь і навичок сама по собі, а набір сучасних ключових компетенцій в інтелектуальній, соціально-правовій, комунікативній, інформаційній сферах. Автор виходить з того, що на зміну старій парадигмі сьогодні приходить парадигма інтерсуб’єктивного розуміння і комунікації. Фокус сьогоднішніх досліджень перемістився від когнітивно-інструментальної до комунікативної раціональності. Автор зазначає, що особливістю сучасного соціального пізнання, яка задає нову парадигму, є те, що воно здійснюється через аналіз того, якими уявленнями опосередковано саме пізнавальне ставлення до соціальних феноменів, що супроводжується глибоким переосмисленням комунікативної природи соціальної реальності, змін у соціально-комунікативній сфері.
11
Babeliuk, Oleh, Natalia Hotsuliak, Volodymyr Izraylov, and Oleksii Shkurenko. "Емпіричне дослідження впливу новизни діяльності на розвиток самоактуалізації психолога." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, no. 5 (October 31, 2020): 169–79. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.5.16.
Full textAbstract:
Стаття присвячена встановленню взаємозв’язку між новизною діяльності та рівнем розвитку самоактуалізації психолога.
Проведено аналіз наукових робіт в цій галузі і визначено, що самоактуалізація – це психологічних процес, при якому здібності людини застосовуються повністю та творчо, а також самоактуалізація дає людині почуття задоволеності в житті.
Авторами пропонуються концептуальні підходи щодо емпіричного дослідження впливу різних чинників на розвиток самоактуалізації професіонала.
Говорячи про роль новизни діяльності, автори дослідження наголошують на проблемі інформаційного конфлікту. Термін “інформаційний конфлікт” позначає пізнавальний стан суб'єкта в ситуації ідентифікації, або віднесення його до категорії стимульной конфігурації, частини якої не погоджуються одна з одною, перебуваючи у стані жорсткого протиріччя.
За отриманими результатами автори зробити висновки, що мотиваційний чинник – новизна діяльності – впливає на розвиток самоактуалізації особистості й ефективніше результати видно після спеціально проведених тренінгів.
В подальшому пропонується провести дослідження впливу середовища на самоактуалізацію фахівця.
12
Діденко, Олександр, and Дмитро Ткачук. "ЗМІСТ І МЕТОДИКА ФОРМУВАЛЬНОГО ЕТАПУ ЕКСПЕРИМЕНТУ З ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ІНСПЕКТОРІВ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ ДО ІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСІБ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, no. 1 (June 12, 2021): 107–22. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.693.
Full textAbstract:
У статті представлено зміст та методику проведення формувального етапу експерименту з формування професійної готовності інспекторів прикордонної служби до ідентифікації осіб і транспортних засобів. Автором визначені педагогічні умови формування такої готовності, а саме: впровадження у процес підготовки інспекторів прикордонної служби інформаційно-комунікаційних технологій; застосування тренінгових методик для розвитку професійно важливих якостей, необхідних для здійснення ідентифікації; підготовка інспекторів прикордонної служби до професійної комунікації з особами під час процедури паспортного контролю першої та другої ліній у пунктах пропуску через державний кордон, тобто до належних дій у різних ситуаціях спілкування; прилучення прикордонників до європейських цінностей прикордонної служби та здійснення ідентифікації. Кожна педагогічна умова наповнена конкретним змістом. Втіленням першої педагогічної умови було впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у процес підготовки інспекторів прикордонної служби до ідентифікації осіб і транспортних засобів, для чого автор пропонує розробити навчально-творчі завдання та інші матеріали, які б ураховували загальнодидактичні принципи навчання та передбачали комбінування традиційних форм і методів із застосуванням комп’ютерних технологій. Підвищенню ефективності виконання завдань сприятимуть малюнки, фотографії, зразки документів, використання мультимедійного обладнання. Застосування тренінгових методик для розвитку професійно важливих якостей, необхідних для здійснення ідентифікації та використання моделей ситуації професійного спілкування як системи взаємин, доводить другу та третю педагогічну умови. Реалізація четвертої умови передбачала основні заходи щодо формування в інспекторів уявлень про цінності прикордонної служби. Цьому сприяє вивчення таких навчальних дисциплін, як “Тактика прикордонної служби”, “Прикордонний контроль”, “Технічні засоби охорони державного кордону”, “Адміністративне провадження”, “Основи ділового спілкування”, “Етика професійної діяльності прикордонників”, “Антикорупційне законодавство”, для чого було здійснено відбір навчального матеріалу з урахуванням можливостей матеріалу для актуалізації особистого досвіду прикордонників, відповідності ситуацій щодо набуття слухачами морально-духовного досвіду.
13
Moskalenko, Valentyna Volodymyrivna, and Kateryna Volodymyrivna Maksom. "ПІДЛІТКОВА ГРУПА ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 1(13) (2019): 52–64. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2019-1(13)-52-64.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Проблема гендерної ідентичності є особливо важливою стосовно молодої людини у підлітковому віці, бо саме в цьому віці формуються гендерні якості, які визначають подальший розвиток особистості. Сьогоднішні підлітки живуть в умовах інтенсивної трансформації суспільства, що ускладнює процеси соціалізації. Постановка проблеми. Відсутність психологічних доробок, присвячених узагальненню досвіду вивчення соціально-психологічних стосунків на основі гендерних ролей у соціальнопсихологічному просторі підліткових груп. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальний аналіз наукових публікацій з проблеми ідентичності дає можливість інтерпретувати її в руслі фундаментальних теоретикоемпіричних підходів таких зарубіжних авторів як А. Адлер, Р. Дженкінс, Е. Еріксон, Дж. Марсіа, С. Московічі, Дж. Тернер, Р. Фогельсон, З. Фрейд, Ю. Хабермас, М. Шеріф, та ін. Різнобічне дослідження ідентифікації та ідентичності здійснено також у працях вітчизняних вчених: Н. Антонової, Т. Буякас, Г. Васильченко, В. Васютинського, П. Гнатенка, Т. Говорун, О. Донченко, О. Єрмолаєвої, Н. Іванової, Л. Карамушки, О. Кікінеджі, Н. Кривоконь, В. Москаленко, А. Палія, Т. Титаренко, Т. Яблонської та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Більшість авторів розглядають ідентичність особистості як важливий регулятор поведінки особистості взагалі, тоді як аспекти ідентифікації в конкретній соціальній ситуації (зокрема в умовах трансформації суспільства) не є достатньо розробленою науковою проблемою. Крім того, в майже відсутні психологічні доробки, присвячені узагальненню досвіду вивчення соціально-психологічних стосунків на основі гендерних ролей у соціально-психологічному просторі підліткових груп. Постановка завдання. Проаналізувати особливості соціально-психологічного простору підліткової групи, а також визначити фактори формування гендерної ідентичності підлітків. Виклад основного матеріалу. Проаналізовано особливості соціально-психологічного простору підліткової групи однолітків як фактора формування гендерної ідентичності підлітків. З’ясовано, що особливості соціально-психологічного простору підліткової групи визначаються єдністю конкретно-особистісних та соціально-узагальнених цінностей, що існують через співвідношення «я-ми» і виявляються у нормах і артефактах, з якими ідентифікує себе особистість. Показано, що механізми гендерної ідентифікації підлітків забезпечуються завдяки відповідності визначених особливостей соціально-психологічного простору підліткових груп віковим індивідуально-психологічним властивостям та потребам підлітків. Проаналізовано вплив реакції групування на особливості формування гендерної ідентичності. Показано також роль формування гетеросоціальності підлітків у становленні зрілої гендерної ідентичності. Висновки. Відсутність відповідності між біологічною статтю особистості і її ідентифікацією з гендерною роллю ставить під загрозу адаптованість людини до умов життєдіяльності. Дослідження порушень гендерної ідентичності, особливості і причини цих порушень на підлітковій стадії соціалізації є актуальними для теорії і практики статеворольової соціалізації.
14
Obushnyi, Sergiy, Roman Kravchenko, Leonid Khatskevych, Sergii Nekrasov, and Artem Frantsiian. "АНАЛІЗ ТА ВИРІШЕННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ ТА ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ BLOCKCHAIN." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 24, 2020): 14–36. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0202.
Full textAbstract:
У цьому дослідженні автори сформулювали, проаналізували та розв’язали концептуальну та термінологічну проблему використання терміна та визначення концепції Blockchain, беручи до уваги їх вплив на розвиток послідовних теоретичних знань та правильного практичного досвіду в предметних областях його застосування. Для досягнення мети цього дослідження автори запропонували рішення у вигляді авторського визначення концепції Blockchain, заснованого на аналізі значень, виведенні їх класифікації та ідентифікації характеристик цього поняття.
Ядро дослідницького аналізу, засноване на критерії близькості визначення до вихідного значення, яке було вкладено в концепцію авторами, які заклали теоретичні та практичні основи для області децентралізованих обчислень, машин та мереж.
Для отримання визначення поняття Blockchain автори застосували метод, заснований на виявленні та аналізі двох типів умов у концепції Blockchain: властивостей та характеристик. Таким чином, для формування визначення були обрані характеристики (достатні умови), що характеризують і розкривають зміст явища.
Дослідження починається з реконструкції етимології і, отже, основного значення концепції блокчейн. Далі автори проводять інвентаризацію та систематизують набір існуючих визначень. На основі аналізу цього набору пропонується 3-х типова класифікація інтерпретацій концепцій Blockchain.
Ключовим результатом дослідження є аналіз та декомпозиція визначень на властивості та характеристики. Згодом він синтезується у вигляді авторського визначення, що має властивість унікальності, точності, повноти, надійності, релевантності та об’єктивності.
Щоб знайти рішення проблеми, автори використовують аналітичні лінгвістичні підходи: інвентаризація визначень, аналіз визначень, нормалізація термінів та різноманітність існуючих визначень та кодифікація.
Застосований внесок дослідження, який виходить за основні межі, полягає у підготовці матеріалу, що відповідає класу проблем стандарту ISO 22739 технології Blockchain та DLT.
15
Нікіфоренко, Володимир, and Андрій Віхтюк. "ОСНОВНІ ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ НА ДЕРЖАВНОМУ КОРДОНІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЇХ РОЗВИТКУ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, no. 2-3 (April 11, 2022): 202–21. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.940.
Full textAbstract:
Стаття містить огляд основних загроз воєнного та природнього характеру, які впливали на формування у 2020 році та на початку 2021 року державної політики України в сфері безпеки державного кордону. Актуальність теми обумовлена тим, що в епоху глобалізації зростає рівень загрози для національної безпеки. Розвиток передових технологій разом з позитивними, прогресивними течіями несе ризики використання технічних здобутків для встановлення домінування на геополітичному просторі та розширення впливу за рахунок інших суб’єктів міжнародних відносин. Для вирішення цих проблем необхідне своєчасне прогнозування загроз шляхом вчасної їх ідентифікації та створення ефективних державних механізмів щодо протидії цим загрозам. У статті актуалізуються проблеми швидкої трансформації державної політики національної безпеки України в сфері захисту державного кордону, з урахуванням векторів розвитку загроз. Автори статті проводять детальний аналіз сучасної військово-політичної та соціально-економічної обстановки, яка складається навколо і в середині України та безпосередньо впливає на національну безпеку України в сфері захисту державного кордону. Детальні статистичні дані надають можливість отримати всебічне і ґрунтовне уявлення про масштаби загроз та фактори, що їх зумовлюють. Розглядається питання ефективного аналізу ризиків для визначення актуальності загроз національній безпеці на державному кордоні. Увагу приділено профілюванню ризиків як ефективному механізму своєчасної ідентифікації загроз. Підсумовуючи викладений матеріал та враховуючи поточну обстановку, що складається на державному кордоні України, авторами зроблено прогноз її розвитку, чим практично обґрунтовано актуальність викладених у статті суджень.
16
С.В. Ковалевський and О.С. Ковалевська. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ МАШИНОБУДУВАННЯ ЗА КІЛЬКОМА КІЛЬКІСНИМИ ОЗНАКАМИ ОДНОЧАСНО." Наукові нотатки, no. 68 (January 29, 2020): 23–29. http://dx.doi.org/10.36910/6775.24153966.2019.68.4.
Full textAbstract:
Показано, що діагностика об'єктів машинобудування передбачає обґрунтування розширення застосовуваних фізичних ефектів, орієнтованих, в першу чергу, на неруйнівного контролю параметрів продукції машинобудування. На підставі досліджень, які показують перспективність експериментальних і теоретичних доказів, доведена доцільність пошуку підтвердження інформативності частотних спектрів резонансних акустичних сигналів досліджуваних об'єктів, порушених широкосмуговими резонаторами рівній амплітуди в акустичному діапазоні. Надані прикладі застосування широкосмугових випромінювачів наноамплітудних впливів на досліджувані об'єкти з метою акустичної спектроскопії для створення їх ідентифікаційних моделей. Для практичного використання експериментальних результатів для ідентифікації розмірних і фізико-механічних характеристик станів діагностованих об'єктів авторами застосовані нейромережні моделі. Такі моделі служать практичним цілям діагностики станів об'єктів на основі частотних спектрів власних резонансних коливань. Доведено, якщо діагностика об'єкта проводиться щодо опорного сигналу у вигляді широкосмугового впливу постійної амплітуди, то такий підхід дозволяє нормувати вихідні діагностичні сигнали щодо опорного сигналу. представлені ідентифікаційні моделі, побудовані на нейромережному базисі, показали реальну можливість їх використання для створення системи діагностики об'єктів за кількома кількісними ознаками. Причому, кількість таких ознак, які можна контролювати одночасно, практично, не обмежена. Авторами роботи проведені додаткові дослідження, які показали можливість одночасного контролю не тільки геометричних характеристик об'єктів, а й їх фізико-механічних характеристик, включаючи показники напруженого стану, твердості і т.ін..
17
Гарапко, Віталія. "СУЧАСНА СИСТЕМА ЕЛЕКТРОНОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ – TeSLA." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, no. 2 (November 23, 2021): 197–203. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.197-203.
Full textAbstract:
Автором оглядової статті наголошено на тому, що, незважаючи на важливість онлайн-освіти як елемента формального, неформального та інформального навчання, навчальні заклади все ще неохоче працюють над створенням системної онлайн-моделі навчання. Обґрунтовано, що існує певна залежність від особистої оцінки індивідуума, оскільки альтернативи онлайн оцінювання не мають очікуваного суспільного визнання та надійності. Наголошено, що створення системи електронного оцінювання, яка зможе забезпечити ефективне підтвердження особистості здобувача освіти, його авторство через інтеграцію сучасної технології у поточну навчальну діяльність у масштабованому та економічно ефективному порядку, є актуальним питанням. Зазначено, що система ідентифікації особи під час електронного оцінювання навчання (TeSLA – An Adaptive Trust-based e-assessment system for learning) дає можливість навчальним закладам забезпечити прозорий та зрозумілий користувачам процес електронного оцінювання у процесі онлайн-навчання та під час змішаного навчання на базі різних навчальних середовищ та платформ. Зазначена система забезпечує підтримку як поточного, так і семестрового оцінювання та покликана підвищити рівень довіри до такого типу оцінювання серед здобувачів освіти, викладачів і закладів освіти у цілому. Окрім того, використання інноваційних технологій у навчальному процесі дозволяє підвищити впевненість у собі, мотивацію до вивчення дисциплін та більш ефективної організації самостійної пізнавальної діяльності студентів, створити сприятливе освітнє середовище для дослідницької діяльності, спонукати до проведення дослідницької роботи. Автором наголошено, що якщо брати до уваги сучасну систему онлайн-освіти, яка забезпечується, переважно, віртуальним навчальним середовищем, то доступ до матеріалів в мережі може бути досить простим і здаватися надійним, але рівень захисту результатів оцінювання від шахрайства – ні. Підкреслено, що запобігаючи плагіату та шахрайству, система TeSLA сприяє впровадженню академічної доброчесності, розвиткові індивідуально орієнованого навчання, розширенню полікультурного європейського сектору вищої освіти, створюючи нові можливості для гнучкого навчання упродовж усього життя.Ключові слова: електронне/онлайн оцінювання; здобувач освіти; проєкти ЄС; ідентифікація авторства; плагіат; самоплагіат.
18
ВОРОЖБІТ-ГОРБАТЮК, Вікторія, Людмила ЗЕЛЕНСЬКА, and Олена КАРАСЬОВА. "МОЖЛИВОСТІ МЕНТОРИНГУ В ФОРМУВАННІ ПРЕДМЕТНО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ-ІННОВАТОРА." Human Studies Series of Pedagogy, no. 45 (December 9, 2021): 21–26. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.3.
Full textAbstract:
У статті автори конкретизували методологічні і процесуальні аспекти менторингу. Автори визначили актуальність використання менторингу в професійному становленні учителя-інноватора. У статті виділено методологічний базис менторингу в формуванні предметно-методичної компетентності вчителя-інноватора: гуманістичний, транспаритетний, партисипативний, емерджетний, праксеологічний, неологічний підходи. На підставі аналізу професійного стандарту за професією «Вчитель закладу загальної середньої освіти» охарактеризовано предметно-методичну компетентність учителя як комплекс здатностей опанувати і використовувати в професійній діяльності систему наукових і методичних знань, умінь із конкретної предметної галузі, умінь проводити заняття ефективно, досягати програмних результатів навчання. У статті визначено групи компетентностей ментора, якими може послуговуватися учитель-інноватор: організаторські (планування особистого прогресу менті, аудит витрат часу, координація роботи команди/ оточення менті); психологічні (активація внутрішньої мотивації менті, розвиток самосвідомості, ідентифікація сил і слабких сторін менті, критичне мислення й уміння точно оцінювати переваги і ризики), партнерства (уміння надавати підтримку, якої потребують, отримувати задоволення від допомоги іншим, ентузіазм, експертність в конкретній галузі). Презентовано умови успіху роботи педагога-ментора, а саме: відсутність упереджень і оцінних суджень, готовність і можливість витрачати час, лаконічні доступні правила спілкування, дедлайн ключових завдань, довіра, повага, вимоглива любов, незаперечна віра в менті, орієнтування на успішний результат, психоемоційна стабільність, здатність учитися на помилках і виходити за межі стереотипів навчального процесу. Авторами розкрито перспективи методичного інструментарію ментора: павутина цілей і очікувань, шкала SMART-цілей, технологія шести капелюхів мислення Едварда де Боно, мозковий штурм, модель GROW, технологія активного слухання, ресурси дидактики епістолярного жанру, процедури матчінгу, елементи методики Волта Діснея, технологія торта, принцип паротяга, живий підручник, handbook.
19
Myskovets, N. P. "ФІНАНСОВІ ВАЖЕЛІ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК ЕКОСИСТЕМНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, no. 81 (April 26, 2018): 79. http://dx.doi.org/10.31713/ve120189.
Full textAbstract:
В статті здійснено ідентифікацію сутності поняття «фінансовий механізм». Автором проведено порівняльний аналіз важливих складових фінансового механізму, що визначають пріоритетність у діяльності підприємств. Розкрито фінансові важелі, які впливають нарозвиток екосистемних підприємств.
20
Суслов, Микола. "ЛОКАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ У СТРАТЕГІЧНОМУ ПЛАНУВАННІ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД." Науковий вісник: Державне управління, no. 2(8) (June 30, 2021): 133–51. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-133-151.
Full textAbstract:
Досліджено локальну ідентичність як пріоритетний напрям у стратегічному плануванні територіальних громад (ТГ) на сучасному етапі. Локальна ідентичність – це ототожнення себе із суспільством, яке проживає на даній території, зокрема на території ТГ. В умовах децентралізації локальна ідентифікація є суттєвою опорою для членів місцевого співтовариства ТГ, що дозволяє їм визначити власне становище, й стає підставою активності у вирішенні місцевих справ. У формуванні локальної ідентичності ТГ автором виділено чотири основних компоненти: 1) локальний (територіальний) менталітет – властивий жителям певної місцевості, характерна для них система цінностей і оцінок; 2) уявлення про особливості й властивості території свого проживання; 3) територіальні інтереси – загальні для членів відповідної територіальної спільноти уявлення про стан, цілі і шляхи розвитку території; 4) локальна (просторова) самоідентифікація як усвідомлення приналежності до тієї території, територіальної спільності. Одним з найважливіших пріоритетів процесу децентралізації є створення фінансово спроможних громад, що передбачає зосередження уваги не тільки на кількості створених ТГ, але й на їх якості. Автором доведено, що базовим документом, що передбачає формування спроможної ТГ є стратегія розвитку громад. З’ясовано, що основна проблема створення стратегічного плану полягає в тому, що він має формуватися при активній участі членів ТГ. Саме завдяки локальній ідентичності може забезпечуватися активна участь громадян у прийнятті рішень місцевого значення. У статті автор приходить до висновку, що стратегічне планування у розвитку ТГ повинне бути не лише інструментом економічно-соціальної ефективності та поліпшення життя громади, але і частиною політики формування локальної ідентичності, заснованої на принципах демократії, і повного урахування прав громадян.
21
Динниченко, Т. А. "ДІАЛЕКТИКА РОЗВИТКУ ГРУПОВОЇ ТА ЕГО-ІДЕНТИЧНОСТІ В РОМАНІ А. ФРАНСА «БОГИ ЖАДАЮТЬ»." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 231–36. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-32.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей репрезентації в романі А. Франса «Боги жадають» процесу формування і розвитку его- ідентичності головного героя у складному взаємозв’язку з колективною ідентичністю. У розвідці застосований психоаналітичний підхід до аналізу художнього тексту. Поведінка, думки, почуття персонажа інтерпретуються крізь призму психоаналізу з використанням таких термінів З. Фройда, К.Г. Юнга, А. Адлера, Е. Фромма, як «підсвідомість», «ідентифікація», «внутрішній конфлікт», «Ідеал-Я», «зовнішній об’єкт-ідеал», «психічний механізм ідеалізації», «сновидіння совісті», «архетип» тощо. Дослідження побудоване на поняттях колективної й его- ідентичності, уведених у науковий обіг Еріком Г. Еріксоном. Цей відомий культуролог і психолог аргументовано пов’язує формування особистої ідентичності із груповою. Різноманітні аспекти проблеми ідентичності є пріоритетними в європейській літературі початку ХХ століття. У романі А. Франса «Боги жадають» зображується момент кардинального змінення колективної ідентичності французького суспільства внаслідок великої історичної події – революції 1789–1794 років. Автор показує механізм ідентифікації в дії: як утверджуються нові соціальні й культурні цінності, як відбувається соціальна спайка, як усе це впливає на свідомість окремих індивідів. У центрі твору – психодрама молодого художника Еваріста Гамлена. Його его-ідентичність, внутрішнє «Ідеал-Я» доброчесної, стриманої людини формувалися до революції в конфлікті із груповою, що виявлялося в характері, поведінці, професійній діяльності. Республіканська групова ідентичність спочатку сприяє розвитку його особистої ідентичності, але пристрасне захоплення революційними лідерами запускає психічний механізм ідеалізації, що призводить до несвідомої підміни внутрішнього «Ідеал-Я» зовнішнім об’єкт-ідеалом і втрати власного «Я». А. Франс візуалізує конфлікт у підсвідомості свого героя, який виникає внаслідок такого патологічного процесу підміни, за допомогою алюзії на трагедію Еврипіда «Орест». Паралель Еваріст / Орест виявляє подібність психічного стану персонажів – обох мучить «неусвідомлена» совість через вчинки, які вони внутрішньо визнають злом, хоча свідомо виправдовують «священним велінням». Аналіз тексту роману «Боги жадають» із психоаналітичних позицій виявляє, що сюжет можна інтерпретувати як художнє дослідження розвитку его-ідентичності головного персонажа в діалектичному зв’язку з колективною ідентичністю.
22
Беднарчук, М. С. "АНАЛІЗ КРИТЕРІЇВ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, no. 25 (May 11, 2021): 149–55. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-25-20.
Full textAbstract:
У сучасних умовах значного зростання в інформативному просторі повідомлень про ава- рії, пожежі, епідемії, зокрема COVID-19, якими охоплені всі країни без винятку, особливого значення набувають питання, пов’язані з якістю та безпекою засобів індивідуального захисту. Всі зазначені сторони життя і діяльності людини об’єднує використання такої специфічної продукції, яка потре- бує особливої уваги через сумнівну якість тієї її частини, яка активно ввозиться на митну терито- рію країни без відповідної ретельної перевірки. Використання небезпечної та недоброякісної продукції даного виду негативно впливає на людину, створює загрозу її життю і навіть може призвести до її загибелі. Під час досудового розслідування нещасних випадків, професійних захворювань правоохоронні органи призначають проведення товарознавчих експертиз із метою отримання висновків для вста- новлення причин зазначених подій і причино-наслідкових залежностей між діями/бездіяльністю поса- дової особи/працівника та подією, визначенням дефектної продукції і матеріальних збитків. Метою статті є аналіз критеріїв ідентифікації, необхідних для віднесення виробів до засобів індивідуального захисту, а також визначення переліку документації достатньої для проведення товарознавчого дослі- дження з визначення їх якості та безпеки. У роботі доведено, що в процесі вирішення завдань іденти- фікації виробів, які за маркуванням та товаросупровідними документами позиціонуються як засоби індивідуального захисту, не можна обмежуватися лише отриманням результатів візуального огляду стосовно відповідності вимогам конструктивного виконання та належним чином нанесеного і відпо- відного маркування. Для остаточного визначення того, що виріб є засобом індивідуального захисту, необхідні подальші лабораторні дослідження з визначенням їх технічних характеристик. Авторами запропоновано перелік документів, необхідний для обґрунтування доцільності та алгоритму товароз- навчого дослідження засобів індивідуального захисту в умовах випробувальних акредитованих лабора- торій. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку методик для компетентного вирі- шення питань, що розглядаються товарознавцями-експертами під час проведення експертиз засобів індивідуального захисту різних видів.
23
Katsora, Oleksandr. "Соціологічні шляхи подолання соціальних проблем." Multiversum. Philosophical almanac, no. 1-2 (May 18, 2018): 205–13. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.1-2.18.
Full textAbstract:
У статті окреслено основні шляхи подолання соціальних проблем та їх відображення в соціальній політиці держави. Зосереджено увагу на методі соціологічної інтервенції та процедурі втручання в соціальну практику, зокрема в прикладних науках. Показано підхід раціонального вибору як методу ідентифікації соціальних проблем на індивідуальному рівні. Розглянуто особливості подолання соціальних проблем у межах конструкціонізму, зокрема охарактеризовано стратегії конструювання соціальних проблем. Важливе значення автор надає вирішенню соціальних проблем за допомогою соціальної роботи, присвяченої соціально зумовленим проблемам на мікрорівні.
24
Шевченко, М. В. "Належна перевірка щодо публічних діячів: зарубіжний досвід." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, no. 2 (January 5, 2022): 45–52. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue2-2021-09.
Full textAbstract:
За законодавством України первинний фінансовий моніторинг стосовно публічних діячів охоплює їх ідентифікацію й верифікацію, погодження керівником суб’єкта первинного фінансового моніторингу встановлення ділових відносин з публічними діячами або проведення їх порогових фінансових операцій без встановлення ділових відносин, вживання достатніх заходів для встановлення джерела статків (багатства) та джерела коштів, а також постійний поглиблений моніторинг ділових відносин. Водночас, під час виконання пошукових та контрольно-аналітичних операцій для здійснення заходів, що охоплюються належною перевіркою публічних діячів, суб’єкти первинного фінансового моніторингу діють самостійно, лише користуючись методологічною, методичною та іншою допомогою, яка, здебільшого, має характер абстрактних рекомендацій. За підсумками дослідження рекомендацій міжнародних організацій, приписів зарубіжного законодавства про запобігання та протидію відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, у частині, що стосуються належної перевірки щодо публічних діячів, а також методичних роз’яснень, розроблених на виконання цих приписів, можна дійти висновку про те, що для підвищення ефективності законодавства України у цій сфері, автор обґрунтовує висновок про те, що його слід доповнити положеннями: 1) щодо ідентифікації та верифікації публічних діячів – про вжиття державою заходів для приєднання до європейських глобальних ініціатив, спрямованих на формування публічних централізованих баз даних про публічних діячів, зокрема про персональний склад публічних діячів країни та про конкретні функції, які відповідно до національного законодавства вважаються важливими публічними функціями; 2) щодо встановлення джерела коштів публічного діяча, пов’язаних з фінансовою операцією, та джерела статків (багатства) публічного діяча та постійного поглибленого моніторингу – про обов’язок спеціально уповноваженого державного органу розробити максимально деталізовані алгоритми дій, спрямованих на виконання цих заходів, із вказівкою на незалежні та достовірні джерела відомостей та контрольно-аналітичні інструменти, які можуть для цього використовуватись, з-поміж яких можуть бути розробка моделі майбутніх ділових відносин із публічним діячем (укладення угоди про порядок його обслуговування) та встановлення більш суворих операційних обмежень щодо фінансових операцій публічних діячів.
25
Kobeza, Pavlo, Viktor Brigadirenko, and Oleksandr Pakhomov. "Морфометрические особенности грегарин Gigaductus exiguus (Eugregarinorida, Gigaductus) кишечных паразитов Pterostichus melas (Coleoptera, Carabidae)." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 4(377) (October 5, 2018): 66–76. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-377-66-76.
Full textAbstract:
У межах чотирьох типологічних екосистем центральної частини степової зони України проведено дослідження апікомплексних паразитів для одного вигляду жужелиць. У роботі наведено характеристику морфологічних показників для грегарин Gigaductus exiguus (Wellmer, 1911), які трапляються в кишковому тракті Pterostichus melas (Creutzer, 1799). Представлено достовірні відмінності між рівнем зараження грегаринами в різних типах геоботанічних умов. Вид грегарин G. exiguus є типовим протистом паразитом для P. melas. У роботі подано 13 мікрофотографій із різними життєвими стадіями грегарин, які вилучені з кишечнику турунів. У статтю включено чотири таблиці видової ідентифікації грегарин за морфометричними показниками. Показники наведемо в мікрометрах. Лінійна розмірність гамонтів грегарин відрізняється, порівняно з даними інших авторів. Наведемо результати морфометрії для 59 виявлених грегарин: 24 представлені у формі сизигіїв і 35 – гамонтів.
Відзначемо низьку інтенсивність й екстенсивність зараження грегаринами для P. melas. Лінійні характеристики та морфометричні індекси грегарин (n = 35) збігаються з літературними даними. Довжина грегарини (TL) змінюється в межах 13,65–46,99 (х ± SD – 26,60 ± 12,17) мкм. Довжина протомериту (ЛП) змінюється в межах 2,44–10,19 (4,78 ± 2,24) мкм. Довжина детомериту (LD) 10,77-41,79 (21,88 ± 10,22) мкм. Ширина протомериту (WP) – 3,65–9,49 (5,51 ± 1,99) мкм. Ширина детомериту (WD) у межах 3,85–10,58 (6,24 ± 2,28) мкм. Відношення довжин протомериту до загальної довжини грегарини (LP / TL) становить 0,11–0,22 (0,18 ± 0,03). Ширина протомериту до ширини дейтометериту (WP / WD) – 0,77–1,03 (0,89 ± 0,07). Лінійні розміри сизигіїв (n = 24) збігаються з даними дослідників. Співвідношення приміту до сателіту (PTL / STL) склало 0,77–1,15 (0,96 ± 0,09). Відношення довжин протомериту приміту до протоміриту сателіту (PPL/SPL) – 0,84–1,68 (1,25 ± 0,23). Відношення ширини протомериту примiту до протомериту сателіту (PPWM/SPWM) – 0,78–1,19 (1,04 ± 0,10). Співвідношення довжин протомериту приміту до довжини протоміриту сателліту (PDL/SDL) - 0,71–1,12 (0,91 ± 0,10). Співвідношення ширину дейтомериту приміту до ширини дейтомериту сателіту (PDWM/SDWM) – 0,89-1,18 (1,06 ± 0,07). Результатом морфометрії є видова ідентифікація виду грегарини, як Gigaductus exiguus (Wellmer, 1911).
26
Ананьєва, Ю. В. "Cтрес-тестування як інструмент управління фінансовими ризиками у банківській сфері." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 1 (June 4, 2021): 6–19. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2021.6-19.
Full textAbstract:
У статі враховуючи сучасний стан банківської сфери на шляху структурних інноваційних змін, а також глобальні виклики зовнішнього середовища, потужним стимулом для удосконалення інструментів управління фінансовими ризиками у банківській сфері повинен стати представлений автором концептуальний підхід до їх реалізації. Головним аналітичним інструментом щодо імплементації такого підходу є стрес-тестування, яке представляється як надійний й комплементарний підхід у процесі проведення ідентифікації ризиків й визначення їх кількісного впливу задля своєчасного реагування на виникаючі кризові ситуації у банківській сфері країни. Перевагами такого інструменту насамперед є надійність й комплексність у підходах до ідентифікації фінансових ризиків й визначення їх безпосереднього впливу задля своєчасного реагування на кризу у банківській сфері, маючи важливе значення для управлінців з точки зору проведення оцінки загальної вразливості банківської сфери до системного фінансового ризику.
27
Яремчук, Віталія. "Емпіричне дослідження рольових очікувань подружніх пар." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 363–76. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-363-376.
Full textAbstract:
В статті представлені результати емпіричного дослідження рольових очікувань подружніх пар. Автор на підставі проведеного дослідження зазначає, що більшість опитаних сімей є благополучними, у чоловіків яскраво виражені риси маскулінності, вони беруть на себе такі обов’язки, як матеріальне забезпечення родини, активна позиція у сексуальних стосунках та організація розваг, чоловіки, очікують, що дружина буде займатись господарсько-побутовою сферою у житті та створювати позитивний емоційний клімат у родині. Чоловікам також більш властивий вищий рівень врівноваженості, реалістичності та спонтанної агресивності. У жінок яскраво виражені риси фемінності, вони в більшості займаються вихованням дітей, створенням комфорту в домі та позитивного емоційного клімату в родині. Досліджено, що для жінок важливою є господарсько-побутова сфера, жінки надають більшого значення своєму зовнішньому вигляду, також для них є більш значущою емоційно-психотерапевтична функція у шлюбі. Під час кореляційного аналізу було виявлено прямі кореляційні зв’язки між шкалами: «Врівноваженість» та «Абсолютне благополуччя», «Комунікабельність» та «Швидше благополучні», «Особистісна ідентифікація» та «Благополучні сім’ї», «Господарсько - побутова сфера» та «Благополучні сім’ї», «Особистісна ідентифікація» та «Благополучні сім’ї», «Організація сімейної субкультури» та «Швидше благополучні сім’ї». Обернені кореляційні зв’язки виявлено між шкалами: «Швидше благополучні» і «Батьківське виховання», шкала «Сором’язливість» обернено корелює з шкалою, «Перехідні сім’ї». Ключові слова: рольові очікування, сімейне благополуччя, подружня роль, функціонально-рольова структура сімʼї, задоволеність шлюбом.
28
Kravtsov, Y. S., and A. O. Yakuninа. "Правова ідентичність як духовна складова правосвідомості." Grani 18, no. 4 (March 7, 2015): 96–99. http://dx.doi.org/10.15421/1715086.
Full textAbstract:
Сучасна соціокультурна ситуація, вимагає від сучасної людини мобільності і адекватної відповіді на сучасні вимоги суспільства, ставлять її перед необхідністю перегляду традиційних цілей і орієнтирів. В статті автори показують, що не система знань, умінь і навиків сама по собі, а набір сучасних ключових компетенцій в інтелектуальній, соціальноправовій, комунікативній, інформаційній сферах повинні стати основним результатом процесу формування правосвідомості сучасної людини. У виявленні ідентифікації власної життєвої траєкторії, набутті досвіду самостійної діяльності та особистої відповідальності людини по праву сьогодні належить особливе місце. Автори підкреслюють, що позицією самого діючого, його ідентичністю визначаються ситуації в правовому просторі. Від його цілей, ціннісних установок, особистих уподобань залежить вибір того або іншого способу дії. Знайомство з правовими ситуаціями як ситуаціями вибору, аналіз позиції і дій людини, яка є їхнім суб’єктом, складає саме духовний зміст правосвідомості, що і створює умови для особистісного самовизначення – для пошуку відповіді на питання: «Хто я, чого я хочу?»
29
Mudrakov, Vitalii V. "МЕТОДОЛОГІЧНО-ЦІННІСНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ. Особливості філософського визначення патріотизму." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, no. 1 (July 21, 2021): 29–37. http://dx.doi.org/10.15421/342104.
Full textAbstract:
У найширшому сенсі мету статті можна позначити як розкриття певних аспектів теоретико-методологічного характеру у дослідженні процесу ідентифікації. Предметна конкретизація увиразнює дослідницький проєкт ідентичності: патріотизм. Структурно-смисловий каркас побудовано на висвітлені специфіки філософського підходу у дослідженні цього феномену. Методологічною основою є інтерпретаційні засновки герменевтичного підходу із структурним аналізом створених контекстів. Пропонується підхід, що характеризується перемежовуванням філософсько-дисциплінарних напрямів і сфер як певних платформ для розгляду досліджуваного феномену: онтологія, гносеологія, етика, політика. Це дало змогу визначити особливості філософського осмислення патріотизму у різних ракурсах та як цілісний феномен: диференціація як створення контекстів задля цілісного осмислення. Основні питання дослідження: «що таке патріотизм?», «як досліджувати патріотизм?», «у який спосіб реалізується патріотизм?». Висновуючи про важливість використання пропонованої дослідницької формули для патріотизму, автор звертає увагу на продуктивності застосування такого підходу в аналітиці процесів національної ідентифікації та проблем політичної ідентичності сьогодні. Тезою-висновком є міркування про актуальність та важливість розуміння здатності усвідомленого вияву своїх переконань, бажань і намірів закорінених у почутті патріотизму як окремих характеристик ідентичності. Методологічні положення статті напрацьовано та апробована в рамках колоквіуму «Культура пам’яті та патріотизм» стипендіатів Палати депутатів федеральної землі Берліну у 2020-2021 рр.
30
Kravtsov, Y. S. "Інноваційна складова інформатизації гуманітарної освіти." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 5(145) (July 13, 2017): 30. http://dx.doi.org/10.15421/171771.
Full textAbstract:
У статті розглядаються зміни, що відбуваються в сучасному світі, сучасна соціокультурна ситуація, які вимагають від сучасної людини мобільності і адекватної відповіді на сучасні вимоги суспільства, ставлять її перед необхідністю перегляду традиційних цілей і орієнтирів. Автори показують, що сучасне гуманітарне пізнання орієнтоване на розуміння, а не на пояснення, тобто прагне не до виявлення причинно-наслідкових закономірностей як детермінант культурного феномена, а до експлікації і актуалізації його сенсу. У педагогічному плані це означає, що основним результатом освіти повинна стати не система знань, умінь і навиків сама по собі, а набір сучасних ключових компетенцій в інтелектуальній, соціально-правовій, комунікативній, інформаційній сферах. У виявленні ідентифікації власної життєвої траєкторії, набутті досвіду самостійної діяльності та особистої відповідальності людини інноватиці сьогодні належить особливе місце. Автори підкреслюють, що гуманітарна освіта носить проблемний характер. Її осмислення розширює культурний горизонт, веде до критичного усвідомлення своїх культурних передумов, до саморозуміння і самовизначення. Сьогодення потребує підбір таких інформаційних освітніх технологій, які б доносили до студента розуміння розмаїття людських культур, складності й неоднозначності гуманістичної перспективи людства.
31
Logoyda, L. S., and N. O. Zarivna. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО АНАЛІЗУ В КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ХІМІЇ ІНОЗЕМНИМ СТУДЕНТАМ." Медична освіта, no. 2 (August 16, 2019): 131–36. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10354.
Full textAbstract:
У статті висвітлено шляхи вирішення основних проблем, з якими стикаються викладачі, що працюють зі студентами-іноземцями при викладанні фармацевтичного аналізу в контексті вивчення дисципліни «Фармацевтична хімія». Проаналізовано основні проблеми, які можуть впливати на результативність навчання студентів-іноземців.
Дослідження базується на вивченні матеріалів, отриманих із відкритих джерел інформації та власного досвіду авторів. У статті наведені сучасні технології викладання та тестування іноземних студентів з фармацевтичної хімії, впроваджені на кафедрі фармацевтичної хімії.
Оскільки якість препарату закладається ще на етапі фармацевтичної розробки, студент чітко повинен знати елементи фармацевтичної розробки та фармацевтичного аналізу. Ціллю фармацевтичного аналізу є: засвоїти загальні методи аналізу субстанцій лікарських речовин та підтвердження їх доброякісності за зовнішнім виглядом, розчинністю та реакцією середовища згідно з вимогами ДФУ; вивчити і пояснювати фізичні та фізико-хімічні методи аналізу органічних лікарських засобів; вміти проводити реакції ідентифікації субстанцій лікарських речовин за катіонним і аніонним складом згідно з вимогами ДФУ; використовувати хімічні методи для ідентифікації лікарських засобів органічної структури за аналітико-функціональними групами; визначати фізичні константи органічних речовин для ідентифікації та встановлення чистоти лікарських засобів; використовувати визначення показника заломлення і питомого обертання розчинів лікарських засобів для їх ідентифікації і встановлення чистоти; практикувати загальні вимоги ДФУ щодо випробувань на граничний вміст домішок; вміти проводити кількісне визначення вмісту лікарських речовин у субстанції різними методами; вміти проводити якісний та кількісний експрес-аналіз діючих речовин в екстемпоральних лікарських засобах. Детальне і ґрунтовне ознайомлення з основами фармацевтичного аналізу в контексті вивчення дисципліни «Фармацевтична хімія» дає можливість більш повно засвоїти матеріал, що вивчається, реалізувати науково-творчий потенціал студентів, збагачує їх знаннями, які безпосередньо будуть використані в їхній практичній діяльності.
Запропонований метод дозволяє викладачеві успішніше будувати освітній процес, що, в кінцевому підсумку, позитивно позначається на загальному засвоєнні курсу.
32
Zarivna, N. O., L. S. Logoyda, and O. B. Polyak. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ «КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ." Медична освіта, no. 3 (October 15, 2020): 29–33. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.3.11438.
Full textAbstract:
У статті висвітлено шляхи вирішення основних проблем, з якими стикаються викладачі, що працюють зі студентами заочної форми навчання при викладанні спеціалізації «Контроль якості лікарських засобів». Проаналізовано основні проблеми, які можуть впливати на результативність навчання студентів заочної форми навчання. Дослідження базується на вивченні матеріалів, отриманих із відкритих джерел інформації та власного досвіду авторів. У статті наведені сучасні технології викладання та тестування студентів заочної форми навчання з контролю якості лікарських засобів, впроваджені на кафедрі фармацевтичної хімії. Оскільки якість препарату закладається ще на етапі фармацевтичної розробки, студент чітко повинен знати елементи фармацевтичної розробки та фармацевтичного аналізу. Ціллю спеціалізації «Контроль якості лікарських засобів» є: засвоїти загальні методи аналізу субстанцій лікарських речовин та підтвердження їх доброякісності за зовнішнім виглядом, розчинністю та реакцією середовища згідно з вимогами ДФУ; вивчити і пояснювати фізичні та фізико-хімічні методи аналізу органічних лікарських засобів; вміти проводити реакції ідентифікації субстанцій лікарських речовин за катіонним та аніонним складом згідно з вимогами ДФУ; використовувати хімічні методи для ідентифікації лікарських засобів органічної структури за аналітико-функціональними групами; визначати фізичні константи органічних речовин для ідентифікації та встановлення чистоти лікарських засобів; використовувати визначення показника заломлення і питомого обертання розчинів лікарських засобів для їх ідентифікації і встановлення чистоти; практикувати загальні вимоги ДФУ щодо випробувань на граничний вміст домішок; вміти проводити кількісне визначення вмісту лікарських речовин у субстанції різними методами; вміти проводити якісний та кількісний експрес-аналіз діючих речовин в екстемпоральних лікарських засобах та валідацію аналітичних методик. Детальне і ґрунтовне ознайомлення з основами контролю якості лікарських засобів дає можливість більш повно засвоїти матеріал, що вивчається, реалізувати науковотворчий потенціал студентів, збагачує їх знаннями, які безпосередньо будуть використані в їхній практичній діяльності. Запропонований метод дозволяє викладачеві успішніше будувати освітній процес, що, в кінцевому підсумку, позитивно позначається на загальному засвоєнні курсу.
33
Vovk, О. B. "ФОРМУВАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ДЛЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВІДХОДАМИ." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 3 (April 26, 2018): 142–46. http://dx.doi.org/10.15421/40280329.
Full textAbstract:
Циркулярна економіка – новий тренд, який має забезпечувати максимальну ефективність кожного процесу в життєвому циклі товару або послуги, та багаторазове використання відходів. Тому організований рециклінг є одним з її пріоритетних напрямів. Сьогодні важливо забезпечувати циркуляцію відходів: не викидати відходи, а переробляти їх і знову використовувати. Це важливо з поглядів елементарної гігієни, екології, економіки, виховання відповідних фахівців у закладах вищої технічної освіти. Генерування дедалі більшої кількості різних видів сміття потребує формування організованого рециклінгу, підвищення його ефективності шляхом належного моніторингу автоматичними технічними засобами. Зокрема це передбачає розроблення інформаційної системи з використанням технології ІоТ, яка охоплює засоби ідентифікації, вимірювання та передачі даних, та яка, на думку автора, найкраще підходить для розв'язання задач такого класу. З огляду на те, що обсяги побутових відходів згідно з прогнозами зростуть від 1,3 т, вироблених зараз, до 2,2 млрд т до 2025 р., то такі додаткові інструменти будуть необхідні, щоб справлятися з такими великими обсягами сміття. Зроблено спробу з'ясувати, що є системою моніторингу ефективності рециклінгу, які завдання стоять перед нею, які критерії повинні в неї входити.
34
ГОНЧАРЕНКО, Олексій, and Олександр ПОТИЛЬЧАК. "ПРОБЛЕМА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ РАЙХСКОМІСАРІАТУ “УКРАЇНА” (1941 – 1944) У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 21 (December 24, 2021): 149–61. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246911.
Full textAbstract:
Метою статті є історіографічний аналіз досліджень вітчизняних вчених з проблематики діяльності установ місцевого управління цивільної адміністрації Райхскомісаріату “Україна” (далі – РКУ) у вертикалі органів нацистського окупаційного режиму, з’ясування головних напрямів цих студій, виявлення недостатньо вивчених питань та окреслення перспективних напрямів подальших досліджень цієї тематики. Методологія дослідження ґрунтується на наукових принципах історизму, об’єктивності, наступності, науковості та системності. Для студіювання історіографічного контексту проблеми автори застосовують методи історичної компаративістики, джерелознавчого, структурно-функціонального та ретроспективного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у системному аналізі основних здобутків і проблемних питань вітчизняної історіографії у сфері реконструкції однієї з маловідомих, назагал недостатньо вивчених і контроверсійних сторінок минулого України доби нацистської окупації 1941 – 1944 рр. Висновки. Проблематика особливостей функціонування органів місцевого управління, підпорядкованих німецькій цивільній адміністрації РКУ, в сучасній українській історіографії наразі розробляється доволі активно. У результаті цих досліджень з'ясовано основні напрями діяльності та повноваження районних, міських і сільських управ у соціально-економічній, культурно-освітній, комунальній та побутовій сферах. Об’єктивно сприяючи реалізації завдань окупаційної політики, ці низові управлінські структури паралельно працювали й на забезпечення в екстремальних умовах війни потреб місцевого соціуму. Достатньо вивченими виглядають регіональні аспекти функціонування органів місцевого управління РКУ. Авторами встановлено їх організаційну структуру, службові повноваження, з’ясовано взаємостосунки зі структурами німецької військової та цивільної окупаційної влади. Попри ці позитивні тенденції, напрацьований науковий наратив не позбавлений певної плутанини в понятійному апараті, особливо у сегменті ідентифікації цих органів як “самоврядних”, “українських” або ж “громадських”. Окремі дослідники гіперболізують участь осередків ОУН і національно орієнтованої української інтелігенції у створенні та діяльності інституцій місцевої влади, зокрема у період перебування окупованих українських земель під контролем тимчасової німецької військової адміністрації.
35
Заріцька, О. С., and М. Д. Заріцький. "ФІКСАЦІЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ, ОТРИМАНИХ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ, У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, no. 10 (November 18, 2021): 103–7. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-14.
Full textAbstract:
У статті розглянуто та проаналізовано сутність базових категорій, що стосуються поняття електронних доказів у цивільному судочинстві. Дано правовий аналіз видів електронних дока- зів і джерел інформації та наголошено на тому, що цей перелік не є вичерпним, оскільки стрімкий технічний прогрес зумовлює появу все більш нових видів електронних доказів та джерел інформації. Досліджуються способи та проблеми фіксації електронних доказів, отриманих у мережі Інтернет, їх огляд, дослідження та оцінка судом на предмет належності та допустимості. Оцінка сукупності доказів з точки зору достатності здійснюється всіма суб’єктами доказування на підставі внутріш- нього переконання. Звертається увага на проблеми, які виникають під час доказування змісту інформації, отриманої з мережі Інтернет. Зокрема, можуть бути проблеми у складності щодо доведення дати і часу ство- рення оригіналу електронного доказу, а також з ідентифікацією особи, яка створила певний електро- нний доказ, адже в мережі Інтернет може зареєструватися будь-яка особа й під будь-яким іменем або інформація може бути змінена автором, зберігачем чи користувачем. У зв’язку з цим окремий акцент зроблено на необхідності дослідження електронних документів з точки зору їх допустимості за такими чотирма основними елементами, як: належний суб’єкт збирання доказу; належний спосіб збирання доказу; належне джерело отримання доказу; належна форма закріплення відомостей про факти. У висновках автори звертають увагу на те, що, попри позитивні зміни в питанні застосування електронних доказів, у цивільному судочинстві немає чіткого законодавчого врегулювання низки важ- ливих питань, адже неврегульованими залишаються питання огляду електронних доказів, технічна можливість провести огляд електронних доказів, надійність і правильне збереження та передання електронного доказу до суду.
36
Мілорадова, Наталя. "Загальна характеристика феноменів домашнього насильства." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 195–207. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-195-207.
Full textAbstract:
У статті автором зазначено, що для ефективного реагування на факти домашнього насильства, якісної та злагодженої профілактичної діяльності всіх суб’єктів необхідно глибинне вивчення причин виникнення, механізмів розвитку, наслідків та феноменів цього явища. Підкреслено існування трьох основних підходів щодо аналізу чинників, які мають вплив на розвиток ситуації домашнього насильства: соціокультурний, системний сімейний та індивідуально-психологічний. Констатовано, що найбільш загальноприйнятною на сьогодні вважається екологічна теорія насильства У. Бронфенбреннера, яка пояснює насильство в родині, розглядаючи проблему з різних сторін; серед причин виникнення домашнього насильства виокремлюються такі: соціальні, економічні, психологічні, педагогічні, соціально-педагогічні, правові, політичні, соціально-медичні, фізіологічні та медичні. Домашнє насильство це деструктивна форма міжособистісних відносин в сім’ї, що характеризується циклічністю, повторюваністю, зростанням сили та активності дій, тотальністю контролю та поширенням впливу на всі сфери сімейного функціонування й закріпленням такої поведінки. Розглядається особливості формування міцного травматичного зв’язку між агресором та жертвою на основі виникнення травматичної прив’язаності (теорія Д. Боулбі). Травматична прив’язаність трактується як розвиток сильного емоційного зв’язку між двома людьми, один з яких періодично ображає, б'є та залякує іншого. Автором визначені особливості виникнення та формування таких феноменів домашнього насильства як: стокгольмський синдром, комплекс жертви, вторинна вигода та феномен соціальної естафети. Ключові слова: домашнє насильство, стокгольмський синдром, ідентифікація з агресором, комплекс жертви, вторинна вигода, травматична прив’язаність, феномен соціальної естафети.
37
Salnikova, Svitlana, and Vitalii Variichuk. "Динаміка релігійної включеності населення європейських країн." Sociological studios, no. 1(14) (June 10, 2019): 69–77. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2019-01-69-77.
Full textAbstract:
Попри загальну тенденцію до секуляризації в сучасному світі, інститут релігії відіграє важливу роль у соціальному та держав-ницькому розвитку суспільства.Послуговуючись даними європейського соціального дослідження (2008–2016) і методикою вимірювання релігійної включеності (С. Сальнікова), яка ґрунтується на релевантних показниках релі-гійності (Дж. Біллет), автори здійснили аналіз рівня та характеру релігійності низки європейських країн. Рівень релігійності є показником суб‟єктивної інституційної належності; під характером релігійності розуміємо розподіл змінної «релігійна включеність», яка поділяється на когорти тих, хто належить до основного, модального й маргінального типів релігійної включеності (це тип воцерковленої релігійності), культурного типу (це релігійно-культурна ідентифікація) та неоцерковлених у 1- та 2-му поколіннях.Виявлено, що динаміка інституційної релігійності характерна більшості країн, а у випадку її відсутності динамічними є процеси, пов‟язані з характером релігійності. Виняток становить Польща.Незалежно від загального рівня релігійності, аналіз даних щодо 15 країн Європи виявляє такі тенденції релігійних змін, як стабільність (Польща, Франція, Бельгія, Естонія, Чехія), посилення інституційної релігійності (Німеччина, Словенія, Швеція) або її маргіналізація чи посилення секулярних впливів (Португалія, Іспанія, Швейцарія, Нідерланди, Угорщина, Фінляндія, Норвегія). Зниження рівня релігійності в багатьох країнах відбувається за рахунок збільшення когорти неоцерковлених в 1-му та/або 2-му поколіннях.
38
Netepchuk, V. V. "РОЗРОБКА МОДЕЛІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ВИЩОЇ ОСВІТИ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДИКИ ПРОЦЕСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА СТАНДАРТУ ISO 9001–2015." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 94 (June 25, 2021): 112. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202111.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні кроки методології моделювання бізнеспроцесу, проведено аналіз вимог міжнародного стандарту ISO 9001–2015 «Системи управління якістю. Вимоги» до побудови систем управління, змісту та послідовності основних робіт з розробки системи управління на прикладі моделі «Управляти вищим навчальним закладом». Розроблено авторську модель бізнес-процесу «Управляти вищим навчальним закладом» згідно вимог нотації IDEF0 у трьох рівнях декомпозиції, сформульовано зміст основних результуючих та проміжних продуктів бізнес-процесів, що описують зміст процесу «Управляти вищим навчальним закладом». Метою написання статті є візуалізація процесу формування моделі системи управління закладом вищої освіти з використанням методики процесного менеджменту та стандарту ISO-9001–2015, ідентифікація та опис основних результуючих продуктів діяльності закладу вищої освіти, переліку бізнес-процесів та взаємозв’язків між ними. Запропонований автором алгоритм декомпозиції та візуалізація моделі управління закладом вищої освіти, як сукупністю бізнес-процесів у форматі IDEF0 створює можливості для подальшого дослідження і опису змісту проміжних процесів і їх продуктів, формування та опису документованих інформаційних потоків, стандартизованого опису бізнеспроцедур, визначення та опису вимог до ресурсного забезпечення процесів системи управління.
39
Kholiavko, Nataliіa, and Mariia Kolotok. "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В РОБОТІ ЗАРУБІЖНИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 1(25) (2021): 117–26. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-1(25)-117-126.
Full textAbstract:
На сьогодні інформаційно-комунікаційні технології вже не являють собою інновацію; до того ж у період пандемії коронавірусу такі технології почали активно використовуватись різноманітними компаніями в усьому світі. У сучасних умовах посилення конкурентної боротьби на ринку фінансові установи вимушені активно впроваджувати нові інформаційні технології, запускати інноваційні послуги, удосконалювати наявні механізми надання фінансових послуг. Стаття спрямована на дослідження світового досвіду використання інформаційних технологій у роботі фінансових установ та ідентифікацію кращих світових практик для подальшого визначення перспектив їх впровадження в Україні. Проаналізовано досвід країн Європейського Союзу (зокрема, Німеччини, Великої Британії, Іспанії, Швеції, Швейцарії), Сполучених Штатів Америки, Японії та Китаю в застосуванні їх фінансовими інститутами новітніх технологій; визначено вплив інформаційно-комунікаційних технологій на ефективність роботи окремих фінансових установ зазначених країн. Автори доходять висновку, що впровадження інформаційних технологій у діяльність фінансових установ забезпечує провідним країнам світу можливість утримання високих місць у світових рейтингах і високих конкурентних позицій на міжнародному ринку фінансових послуг. Серед перспектив подальших досліджень визначено проблему забезпечення кібербезпеки, що вимагає формування дієвих механізмів протидії кібератакам, а також розробки інноваційних інформаційних технологій захисту фінансових систем та інформації про суб’єктів ринку фінансових послуг.
40
Васильєв, В. В. "ЗВИЧАЙ ЯК ПРАВОВИЙ ЗАСІБ САМОРЕГУЛЮВАННЯ МАЙНОВИХ ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИН У СУЧАСНИХ УМОВАХ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 86–82. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).325.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду особливостей правового звичаю як засобу саморегулювання майнових цивільних відносин в Україні в сучасних умовах і визначенню його місця в системі інструментів упорядкування відповідних суспільних зв’язків.
Автор піддає глибокому осмисленню нормативні положення, закріплені в ст. 7 ЦК України, в яких відображається сучасне законодавче бачення інструментального потенціалу звичаю як правового засобу саморегулювання майнових цивільних відносин. Визначаються основні ознаки звичаю якими, зокрема, є: 1) невстановленість законом; 2) усталеність у певній сфері цивільних відносин.
Обґрунтовується, що невстановленість законом як ознака правового звичаю знаходить розкриття у двох аспектах. Перший полягає у порядку формування правового звичаю. У ході його утворення відповідне правило поведінки встановлюється і приймається учасниками правовідносин самостійно, що, своєю чергою, є результатом спільного узгодження воль відповідних осіб. Другий аспект наведеної ознаки конкретизує форму існування правового звичаю. Звичаєва норма, як правило, існує у незадокументованій формі, хоча і може фіксуватись у певних документах. Однак у разі її фіксації в нормативно-правовому акті вона стає нормативним положенням і втрачає ознаки звичаю.
Визначається, що маючи оціночний характер «усталеність» як ознака правового звичаю не знаходить чіткого розкриття в положеннях чинного цивільного законодавства України, що породжує додаткові складнощі в ідентифікації правила поведінки як звичаю.
Автор констатує, що на тлі слабкої гнучкості правового звичаю як засобу регулювання суспільних відносин ваги набуває договір і односторонні акти як засоби саморегулювання майнових цивільних відносин, а також нормативно-правовий акт як інструмент їх централізованого регулювання. Відповідний підхід знайшов відображення в ст. 7 ЦК України.
41
Antoniuk, O. R. "РОЗВИТОК МЕТОДИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ТА АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 90 (October 2, 2020): 14. http://dx.doi.org/10.31713/ve220202.
Full textAbstract:
Статтю присвячено науковій проблематиці формування аудиторських послуг (відмінних від аудиту та завдань з надання впевненості) в Україні, що особливо актуалізується в період кризи, за впливу зовнішніх чинників, таких як пандемія. У статті розглядається надійність та якість роботи аудиторських фірм в умовах кризи для задоволення вимог клієнтів. Розглянуто питання якості надання аудиторських послуг. Дослідженням встановлено наступні проблемні питання у розвитку аудиторських послуг: 1) неоднозначність термінологічного апарату; 2) наявність різних підходів до оцінки результуючих показників аудиторської послуги; 3) наявність можливої необізнаності представника клієнта з результатами виконання послуги, що вимагатиме від аудитора прийняття власних рішень (суджень) та ініціатив з ідентифікації результуючих показників; 4) визначення вимог до аудиторської послуги передбачає участь певних користувачів, що може супроводжуватись низьким рівнем обізнаності та компетентності з боку користувача (замовника); 5) ускладнення процесу ідентифікації предмету аудиторської послуги, що збільшує ймовірність відмови від завдання у зв’язку з підвищеним ризиком її неякісного виконання; 6) значний обсяг застосування професійного судження аудитора в процесі виконання аудиторської послуги.При цьому аудитору потрібно визначати критерії з врахуванням різних точок зору науковців, теоретиків та практиків, особливо при виконанні таких аудиторських послуг, щодо яких відсутні орієнтири у нормативних документах. Посилаючись на матеріали попередніх досліджень, автор робить висновки, що характеристики деяких послуг взаємодіють один з одним, що додатково підтверджує гіпотезу про можливість узагальнення певних характеристик на рівні певних завдань та їх подання в стандартах або інших документах. Пропонується встановити критерії на рівні стандартизації для оцінки надійності та якості виконання аудиторських послуг. Надання гарантій якості супутніх та інших аудиторських послуг має ґрунтуватися на концепції, яка визначатиме теоретичне забезпечення контролю якості роботи аудиторів (аудиторських фірм) при виконанні супутніх та інших послуг професійної аудиторської діяльності для теоретичної підтримку і практичну реалізацію. Матеріал статті допомагає визначити вектори розвитку нормативно-правової бази аудиторських послуг на національному рівні.
42
Безрукова, К. М. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ТИПОЛОГІЗАЦІЇ ЕЛЕКТОРАТУ В СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ПІДХОДІ." Problems of Modern Psychology, no. 1 (June 30, 2021): 9–17. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-1.
Full textAbstract:
У статті здійснено спробу систематизації та узагальнення наявних теоретичних підходів до типологізації електорату, виділено та проаналізовано основні підстави для типологізації виборців. Доведено, що електорат є предметом міждисциплінарних досліджень, який формується на перетині політології, соціології та психології, тому автором проаналізовано основні теоретичні підходи до визначення поняття «електоральна група» в межах цих наукових напрямів. Під час аналізу класичних теорій електоральної поведінки в статті розглянуто основні теоретичні підходи до типологізації електорату. Критеріями для типологізації в них виступають політичні симпатії та орієнтації, міра знайомства з програмами кандидатів і агітаційною продукцією, зміна наміру голосувати під час передвиборчої кампанії, ступінь залученості у виборчий процес, стійкість електоральних орієнтацій, міра власної вигоди від результатів виборів, чутливість до базових стратегій виборчих кампаній. Приділено увагу обґрунтуванню соціально- психологічних критеріїв типологізації виборців, закладених послідовниками Мічиганської школи, які виділяли партійну ідентифікацію, ставлення до поточних подій і до кандидата як ключові підстави для типологізації. На прикладі аналізу основних підходів автором доведено, що спроби типологізувати електорат за психологічними характеристиками в роботах багатьох учених мають фрагментарний характер, найчастіше враховуючи лише одну з цих характеристик без охоплення всієї можливої кількості змінних. Акцентовано, що найбільш поширеною в країнах пострадянського простору й досі залишається типологізація виборців на підставі соціально- демографічних характеристик, за якою групи виділяються на основі віку, статі, рівня освіти, регіону проживання та типу поселення, політичної належності, електоральних симпатій.
43
Kovalova , O. V. "Рецензія на монографію Шабатури Тетяни Сергіївни «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств»." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 31, 2020): 170–71. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.17.
Full textAbstract:
Review
to the monograph by Tatiana Shabatura «Complementarity of mechanisms for realizing the economic potential of agri-food enterprises»
Запровадження в Україні карантинних заходів, пов’язаних із коронавірусом COVID-19, порушило або кардинально змінило логістичні шляхи поставок агропродовольчих товарів, що суттєво впливатиме на розвиток агропродовольчого сектору навіть після пом’якшення та повного скасування карантину. Багато вітчизняних агропродовольчих підприємств внаслідок дії надзвичайної ситуації потрапили в зону ризику і ще довго не зможуть оговтатися від її деструктивних наслідків. За таких обставин прийняття управлінських рішень керівниками підприємств вже не може обмежуватися вузькими рамками поточних виробничих проблем, а тому вимагає внесення змін до існуючої практики їх економічного розвитку на основі забезпечення комплементарності механізмів реалізації їх економічного потенціалу. У зв’язку з цим, монографія Т.С. Шабатури «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» є своєчасною та обумовлена нагальними потребами підприємницької практики щодо осмислення теоретичних і практичних аспектів удосконалення механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств.
Монографія має логічну послідовність викладення результатів дослідження, а поставлені завдання є достатньо розглянутими та завершені конкретними висновками і пропозиціями. Вона є завершеним самостійним науковим дослідженням, яке досить повно охоплює тему. Отримані результати мають наукове та практичне значення. Наукові положення, висновки та рекомендації мають достатнє емпіричне та теоретичне обґрунтування, що обумовлено використанням значної кількості наукової літератури, правових та нормативних документів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, офіційних матеріалів Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, публікацій зарубіжних і вітчизняних учених за темою наукового дослідження (близько 400 джерел), що дало можливість автору системно підійти до розробки механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і розкрити комплементарність їх взаємодії.
У межах першого розділу автором здійснено теоретико-методологічний аналіз дефініції «економічний потенціал підприємства», відповідно до чого сформульовано основні положення, що розкривають зміст реалізації поставленої дослідницької мети. Заслуговує на увагу проведення теоретичної ідентифікації дефініції «економічний потенціал підприємства», що дозволило систематизувати основні концепції та підходи до визначення її змісту та розкрити взаємозв’язок впливу системно-структурних детермінант на процес його формування і реалізації на основі поєднання ресурсно-потокового підходу та підходу «динамічних здатностей». Це розкриває здатності адаптації агропродовольчого підприємства до викликів зовнішнього бізнес-оточення, що є особливо актуальним в умовах безпрецедентної дії надзвичайної ситуації.
У другому розділі автором обґрунтовані методологічні підходи до розв’язання проблем оцінки економічного потенціалу агропродовольчого підприємства. Особливої уваги заслуговує розроблена автором система аналітичного інструментарію оцінки економічного потенціалу агропродовольчих підприємств з використанням методів ресурсно-потокового і вартісного підходів, що включає методику оцінки виробничих, інвестиційних та інноваційних здатностей підприємства. На відміну від існуючих методик, ця методика обґрунтовує необхідність і доцільність забезпечення симетрії ресурсної конфігурації підприємства та гармонізацію пріоритетів учасників інвестиційно-інноваційних бізнес-процесів.
У третьому розділі Тетяною Сергіївною здійснено ґрунтовну оцінку стану розвитку агропродовольчих підприємств країни, ідентифіковано ключові деструктивні чинники реалізації їх економічного потенціалу, а також визначено напрями інноваційного розвитку агропродовольчих підприємств на основі інтегрування цифрових інновацій. Заслуговує на особливу увагу обґрунтований автором методологічний підхід до запровадження адаптивного механізму в концепції реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств до викликів сучасного бізнес-оточення через застосування структурної композиції організаційно-економічних форм, заходів та аспектів адаптивного управління агропродовольчим підприємством, інтегрованих загальною метою, що координують економічний розвиток підприємства та забезпечують його здатність до реалізації пріоритетних цілей економічного потенціалу.
У четвертому, заключному розділі досліджено особливості імплементації зарубіжного досвіду у сфері соціально-економічного розвитку вітчизняних агропродовольчих підприємств. На перший план виходить запропонована автором система аксіологічних домінант модернізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств шляхом інтегрування соціально-відповідальних цінностей в інструменти управління реалізацією економічного потенціалу. Це, в першу чергу, сприятиме успішній інтеграції бізнесу в соціальну-економічну площину, гармонізації інтересів приватного капіталу та громадськості, а також підвищенню дієвості комунікаційних супроводів.
Наукова значимість монографії Шабатури Т. С. «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» полягає в розкритті особливостей процесу формування механізмів економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і, на основі цього, у визначенні практичних рекомендацій щодо їх реалізації на засадах комплементарності, що забезпечить максимальне досягнення пріоритетних цілей економічного розвитку підприємства за рахунок збереження довгострокових конкурентних переваг.
44
Смородина, А. Є. "Проблеми укладення ліцензійного договору за законодавством України." Актуальні проблеми держави і права, no. 87 (November 5, 2020): 158–71. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i87.2814.
Full textAbstract:
Порядок укладення ліцензійного договору не регулюється окремо, на нього розповсюджуються норми Глави 53 Цивільного кодексу України. Однак системний аналіз його норм виявив, що вимога законодавства про обов'язкову письмову форму ліцензійного договору на практиці стає перепоною, оскільки не відповідає вимогам суспільства, в т.ч. для отримання дозволу на використання об'єктів авторського права в Інтернеті. Досліджено проблеми реалізації кожної стадії укладення ліцензійного договору - пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, в тому числі виходячи з того, що кожна зі сторін (ліцензіар та ліцензіат) майбутнього договору можуть зробити оферту. Щодо оферти проаналізовані умови, яким має відповідати оферта: містити істотні умови договору; її адресність; містити намір оферента вважати себе зобов'язаним у разі її прийняття; умова про строк на акцепт оферти. Ці умови проаналізовані через призму обов'язкової вимоги щодо письмової форми договору та його підписання сторонами як умови укладеності. Звертається увага на відмінність оферти від публічної оферти. Обґрунтовано застосування письмової форми до оферти. Щодо акцепту проаналізовані його умови як повної, безумовної і вчасної відповіді про прийняття пропозиції. Вказане завершується дослідженням питання укладеності ліцензійного договору. Визначаються проблемні питання під час укладення ліцензійного договору на використання торговельної марки через погодження істотної умови такого договору - умови, що якість товарів (послуг), виготовлених (наданих) за ліцензійним договором, не буде нижчою за якість товарів (послуг) власника свідоцтва, та він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Виокремлюються окремі проблемні питання для використання об'єктами авторського права, а саме щодо ідентифікації належного автора та ліцензіара. Наводяться відповідні приклади із застосування норм на практиці. Визначається проблематика щодо державної реєстрації ліцензійних договорів та заявляється про підтримку запровадження системи державної реєстрації.
45
Chaplinskaya, Iuliia. "ПРИВАБЛИВІСТЬ ОБРАЗУ МЕДІАПЕРСОНИ В РАМКАХ ПАРАСОЦІАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ." Проблеми політичної психології 22 (December 31, 2019): 22–48. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-18.
Full textAbstract:
У межах парасоціальної теорії розкривається тема привабливості образу медіаперсони для медіаспоживачів. На основі аналізу літератури визначено три основні напрямки наукових розвідок щодо заявленої теми, а саме: дитяча психологія, психологія споживчої поведінки та політична психологія. Представлено світовий науковий доробок щодо характеристик та вимог привабливості медіаперсони, а також створену на його основі за допомогою синтезу та узагальнення авторську універсальну модель. Відповідно до останньої привабливість медіаперсони залежить від двох основних параметрів – суб’єктивного і парасоціального. Суб’єктивний параметр охоплює характеристики внутрішні, зовнішні та поведінково-комунікативні. До внутрішніх належать інтелект, гумор, доброзичливість, щирість та надійність, чесність, повага до інших, позитивність, екстравертованість та певною мірою агресивність (несамовитість), до зовнішніх – демонстрація атрибутів успіху та багатства (наявність дорогих брендів та коштовних речей, розкішної нерухомості); регулярна зміна локацій та чек-інів; виражена сексуальність та зовнішня привабливість; до поведінково-комунікативних – обговорення “гострих” тем; розкриття широкому загалові інформації, що стосується особистого життя; регулярне поповнення та оновлення сторінок у соціальних мережах; яскравість, цікавість, новизна, достовірність, наочність та узгодженість наданої медіаспоживачам інформації; ініціювання різноманітних акцій у соціальних мережах, створення нових хештегів. Парасоціальний параметр об’єднує формування почуття дружності, наявність почуття близькості та інтимності, створення відчуття належності, готовність до наслідування та ідентифікації, поділяння цінностей з медіаперсоною. Результати дослідження становлять інтерес для представників різних медіаспільнот, формують універсальне підґрунтя для розроблення стратегій управління іміджем публічних осіб. Перспективи подальших досліджень авторка пов’язує зі сферою політичної психології, а саме дослідженням впливу парасоціальної комунікації на електоральну поведінку.
46
ТЕРСЬКИЙ, Святослав, and Ірина ЗІНКІВ. "АРХЕОЛОГІЧНІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ З ТЕРИТОРІЇ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ X – XIV ст." Східноєвропейський історичний вісник, no. 22 (March 27, 2022): 8–23. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253745.
Full textAbstract:
Серед чисельної номенклатури середньовічних артефактів доби Галицько-Волинської держави, виявлених під час археологічних досліджень її літописних центрів (Галич, Володимир, Звенигород, Пересопниця, Дорогобуж, ін.) помітне місце займають знахідки музичного призначення. Мета дослідження – вивчити археологічні артефакти, знайдені на історичних землях Галицько-Волинської держави, що ідентифікуються археологами та інструментознавцями як музичні інструменти, а також ввести до наукового обігу ті артефакти, що отримали в археологічних працях некоректні номінації або ж фігурують у публікаціях археологів як предмети “нез’ясованого призначення”. Методологія дослідження полягає у вперше здійсненій спробі поєднати археологічні та музикознавчі, зокрема органологічні методи дослідження середньовічних музичних інструментів (за міжнародною систематикою Горбостеля-Закса). Запропонована методологія може бути застосована до вивчення середньовічного музичного інструментарію слов’янського світу. Наукова новизна. Стаття започатковує спільне археологічно-музикознавче дослідження середньовічних музичних інструментів, знайдених на історичних землях Галицько-Волинської держави. Розглянуті археологічні музичні інструменти різних типів показали, що їх побутування в Галицько-Волинській державі розвивалося в спільному річищі із загальнослов’янською музично-інструментальною культурою доби європейського Середньовіччя. У подальшому автори планують працювати над створенням Каталогу середньовічних музичних інструментів Київської Русі та Галицько-Волинської держави, який рівною мірою буде потрібним як археологам, так і представникам історичної органології (археомузикології). Висновки. Наукові результати статті мають методологічне значення і стануть підґрунтям для коректної ідентифікації українськими археологами музичних артефактів музично-інструментальної культури середньовічної України.
Ключеві слова: музична археологія (археомузикологія), струнні, ударні, духові музичні інструменти, Галицько-Волинська держава, слов’янський світ середньовічної Європи.
47
Дащук Ю.Є. "ОСОБЛИВОСТІ УЗГОДЖЕННЯ ІНТЕРЕСІВ СТЕЙХОЛДЕРІВ ТА МЕХАНІЗМИ ЇХ СПІВПРАЦІ У ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНІЙ ГАЛУЗІ РЕГІОНУ." Економічний форум 2, no. 2 (June 11, 2021): 19–28. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-3.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано необхідність та важливість ідентифікації стейкхолдерів та їх інтересів для забезпечення ефективного розвитку туристично-рекреаційної галузі регіон. Автором виокремлено дві групи стейкхолдерів: територіальну та галузеву, суб’єкти яких в сукупності здійснюють найбільш вагомий вплив на розвиток туристично-рекреаційної галузі регіону. У роботі підкреслено, що саме інтерес є дієвим стимулом до здійснення тієї чи іншої діяльності й формує підґрунтя для взаємодії зацікавлених сторін. Виходячи з цього, у статті виокремлено три типів взаємозв’язків між територіальною та галузевою групами стейкхолдерів: єдність інтереси, конфлікт інтересів та пошук спільних інтересів.
У роботі представлено графічну модель зіставлення інтересів зацікавлених сторін в процесі їх взаємодії, яка базується на так званій «кривій граничних корисностей». Так, задоволення інтересів стейкхолдерами з позиції територіального підходу є можливим тільки за неминучого виникнення втрат для зацікавлених сторін з позиції галузевого підходу. Тому, досягнувши компромісу стосовно врахування інтересів у точці парето-оптимальних стосунків, стейкхолдери співпрацюючи, можуть тривалий час отримувати бажані і ефективні для обох сторін досягнення.
Враховуючи важливість територіального-галузевого підходу в процесі забезпечення розвитку туристично-рекреаційної галузі регіону, у роботі підкреслено необхідність формування нових підходів до активізації співпраці стейкхолдерів один з одним. З цих позицій, запропоновано розглянути можливі форми співпраці між зацікавленими сторонами, які дозволяють виявити причини їх пасивності, вирішити існуючі конфлікти між стейкхолдерами і слугують основою для розробки заходів з регіонального управління щодо взаємодії між ними. Автором запропоновано три форми співпраці між територіальною та галузевою групами стейкхолдерів: обмежена співпраця, розширена співпраця, партнерські стосунки, наведено їх приклади та можливі майбутні результати для забезпечення розвитку туристично-рекреаційної галузі регіону.
48
Ринденко, Наталія. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ІНСПЕКТОРІВ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 348–61. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.278.
Full textAbstract:
У статті висвітлено особливості професійної підготовки інспекторів прикордонної служби в умовах євроінтеграції. З’ясовано, що основним відомчим навчальним закладом підготовки інспекторів прикордонної служби є Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота. Головний центр – це сучасний прикордонний багатопрофільний навчальний заклад, основними напрямами діяльності якого є підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації особового складу. Для виконання завдань щодо підготовки персоналу в Головному центрі створено 5 центрів, які навчають фахівців за різними спеціальностями, та унікальну навчально-матеріальна базу, яка активно використовується для проведення міжнародних семінарів, тренінгів, курсів підвищення кваліфікації. Розкрито основні напрямки співпраці Головного центру з міжнародними інституціями, їх вплив на процес удосконалення професійної підготовки інспекторів прикордонної служби. Деталізовано деякі форми ефективної співпраці з європейськими правоохоронними навчальними закладами та міжнародними організаціями такими як: Міжнародна організація з міграції (МОМ), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Європейська Агенція з прикордонної та берегової охорони (FRONTEX), Європейська Комісія з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM), Міністерство енергетики США, Державний департамент США. Особливу увагу авторка приділила висвітленню особливостей та ролі Головного центру у реалізації проекту “Нове обличчя кордону”. З’ясовано, що співпраця з міжнародними партнерами внесла корективи у програми підготовки інспекторів прикордонної служби. У сучасних навчальних програмах основна увага приділяється питанням здійснення прикордонного контролю, ідентифікації осіб та транспортних засобів, підготовці інспекторів прикордонної служби до професійної комунікації з особами під час процедури паспортного контролю, застосуванню методів профайлінгу, організації та здійснення провадження по адміністративним правопорушенням, іншомовній та психологічній підготовці, антикорупційному законодавству та дотриманню основоположних прав людини.
49
Ковальова, О. В. "ПРАКСЕОЛОГІЯ СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ." Знання європейського права, no. 1 (March 27, 2022): 121–26. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.333.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості та проблеми застосування сучасних засобів інформаційного забезпечення в досудовому розслідуванні. Вказується, що інформаційне забезпечення вирішує низку таких проблем як: 1) теоретико-прикладні – вивчення та реалізація на практиці даних, отриманих шляхом вивчення відповідних баз даних, обліків тощо; 2) правові – реалізація презумпції невинуватості, дотримання прав та свобод потенційного обвинуваченого шляхом залучення для процесу розслідування наявного інформаційного забезпечення; 3) експертно-тактичні – регулярне поповнення усіх видів інформаційного забезпечення новими належними доказами та даними; 4) науково-методичні – вирішення актуальних для криміналістичної та кримінальної процесуальної діяльності проблем шляхом вивчення наявної інформації, розміщеної в різних джерелах, визнаних на державному рівні. Автор звертає увагу на те, що на сьогоднішній день однією з основних проблем, котрі виникають на шляху удосконалення рівня інформаційного забезпечення в частині ведення криміналістичних обліків є недостатній технічний рівень. Більшість наявних техніко-криміналістичних засобів є рудиментарними та не в повній мірі відповідають потребам судових експертів. Криміналістична діяльність потребує у новій, більш прогресивній техніці, здатної сприяти вирішенню інформаційних потреб у найкоротші терміни. Вказується, що особливу увагу необхідно приділяти тим облікам, в яких поміщені дані про нерозкриті кримінальні правопорушення, – речові докази, вилучені з місць події (наприклад, об’єкти балістичного походження, такі як стріляні кулі та гільзи, вилучені з місця події нерозкритого кримінального правопорушення у майбутньому можуть бути використані під час встановлення зразка зброї з якої вони були вистріляні чи під час ідентифікації з новими кулями чи гільзами). Тобто, криміналістичні обліки надають можливість отримати інформацію у ретроспективі, що значно підвищує продуктивність досудового розслідування.
50
Stetsenko, Inna, and Viktoriia Savchuk. "МЕТОД АВТОМАТИЗАЦІЇ ТЕСТУВАННЯ НА ПРОНИКНЕННЯ ВЕБАТАК." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, no. 1(19) (2020): 98–103. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-98-103.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Збільшення можливості для розширення мереж та вибір у використанні сервісів у сучасному світі, призводить до прогалин у безпеці. З цієї причини виконується моделювання системи, що дозволяє відтворити характеристики інформаційної атаки, а також провести оцінювання рівня її небезпеки. Постановка проблеми. Нині немає програмного застосунку, що дозволяє автоматизовано моделювати та оцінювати захищеність власної інформаційної системи без втручання в саму систему. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процес моделювання атак за допомогою мереж Петрі розглядався в декількох роботах закордонних авторів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Наявні моделі графових атак створювались лише на прикладі певної архітектури мережі, проблемою залишилось створення універсального автоматизованого застосування, на основі вхідних даних про зв’язки та архітектуру мережі. Постановка завдання. Автоматизація виявлення зовнішніх вразливостей для аналізу захищеності інформаційної системи, шляхом розробки програмного забезпечення, що моделює за допомогою мереж Петрі розповсюдження атаки залежно від її архітектури. Виклад основного матеріалу. Програмне забезпечення розроблено на основі мови програмування Java, включає графічну оболонку Java FX, для пошуку сервісів хосту використовується Shodan REST API, для ідентифікації вразливостей ресурси NVD і CVE details. Зібрані дані використовує окремий програмний модуль, що працює зі створенням моделі на основі мережі Петрі. Висновки відповідно до статті. Запропонований метод дозволяє автоматизувати перевірку інформаційної системи на вразливість до хакерських атак.