Journal articles on the topic 'Якість медичної послуги'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Якість медичної послуги.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Якість медичної послуги.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Klapkiv, Y. M., and V. M. Vovk. "ЯКІСТЬ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, no. 93 (March 26, 2021): 74. http://dx.doi.org/10.31713/ve120218.
Full textAbstract:
Метою статті є вивчення економічної сутності поняття медичної послуги та виокремлення ключових сфер впливу на формування її високого якісного рівня. Виокремлено ключові фактори, що мають безпосередній вплив на формування послуг у сфері медичного обслуговування. Подано власне трактування поняття медичної послуги та розмежовано інтерпретацію якості медичної послуги у вузькому та широкому розумінні. Обґрунтовано взаємозв’язок між рівнем якості медичної послуги і витратами закладів охорони здоров’я. Розглянуто вплив ринку охорони здоров’я на формування якісної медичної послуги.
2
Mykhalchuk, V. M., A. V. Kolomoyets, O. K. Tolstanov, and Z. V. Hbur. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЛОГІСТИКИ НОВОГО ЧАСУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МЕДИЦИНІ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (December 23, 2020): 67–73. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.3.11625.
Full textAbstract:
Мета: сформувати нову концептуальну модель логістики нового часу в сучасній українській медицині.
Матеріали і методи. Використано системний метод, метод порівняльного аналізу та прогнозування. Проаналізовано інформаційні системи, які використовують в управлінні медичними закладами (вітчизняними і зарубіжними), та дослідження, які проводили вітчизняні та зарубіжні вчені за цією тематикою, сформовано концептуальні засади впровадження та використання логістики в управлінні медичними закладами.
Результати. У статті висвітлено нові концепції логістики медичних організацій в сучасних умовах. Визначено, що новий підхід до формування логістики в управлінні медичним закладом передбачає ефективність потоків пацієнтів у системі охорони здоров’я. У такій концепції сформовано чотири основні потоки медичного закладу, які визначатимуть ефективність логістичної діяльності: фінансовий; матеріальний; людський; інформаційний (у тому числі управлінські рішення). За даних обставин медичний заклад має можливість одноразово приступити до впровадження декількох логістичних концепцій, які визначають якість надання медичних послуг, прикладом яких є система інтегрованого планування ресурсів, або ERP; загальне управління якістю, або TQM; система «точно в термін», або JIT (Just In Time); точне виробництво, або LP (Lean Production); логістика, орієнтована на час, або TBL (Time-based Logistics). Розглянуто впровадження нової концептуальної моделі зрілості логістики в сучасному медичному закладі. І саме логістичні концепції (ERP, TQM, JIT, LP, TBL) є новими стратегіями у досягненні ефективності в логістичній діяльності нового часу та можуть слугувати основою для формування, розробки, впровадження моделі зрілості логістики в медичному закладі.
Висновки. Логістика – це управління різними вхідними та вихідними потоками медичного закладу з метою їх оптимізації. Відповідно, управління логістичною діяльністю в медицині виходить за рамки традиційних фізичних потоків, враховуючи інші потоки, такі як пацієнти в ланцюгу надання медичної допомоги. Сучасним підходом до логістики медичної сфери є підхід з позицій створення цінності медичної послуги. Новий підхід до формування логістики в управлінні медичним закладом передбачає ефективність потоків пацієнтів у системі охорони здоров’я.
3
Шлапко, Т. В., and Д. О. Тверитінова. "ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 142–46. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).337.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу історії розвитку та становлення медичного обслуговування та українського законодавства, яке врегульовувало та на сьогодні регулює сферу надання медичних послуг населенню в Україні. Історія становлення і розвитку медичного права як науки, дисципліни та галузі права бере свій початок із Х століття, часів існування на території України Київської Русі. Історичні джерела права та зводи законів доводять, що регулювання даної сфери діяльності було започатковано саме в ті часи. Медичні послуги та медична діяльність завжди існували та надавалися населенню. Різниця була тільки в тому, що якісна допомога кваліфікованих лікарів надавалася вищим верствам населення (князі, дворяни, феодали), а прості люди отримували медичну допомогу від лікарів-ремісників, знахарів та знахарок. На лікарів, які надавали медичну допомогу людям, поширювалась кримінальна відповідальність у вигляді смертної кари.
У статті проаналізовані відомі сьогодні нормативні акти, які торкалися питання медичного обслуговування населення, починаючи з Х ст., включаючи етапи розвитку українського законодавства за часів перебування України під правлінням різних держав, досліджено вплив іноземних держав на формування та становлення принципів медичного обслуговування, нормативні акти регулювання медичної діяльності, зроблено їх аналіз і порівняно з українськими нормативно-правовими актами, які існують сьогодні. Здійснено історичний екскурс розвитку медицини на території України. Розглянуто визначення медичного обслуговування, медичної послуги. Окрема увага приділяється проведенню в Україні медичної реформи, новоствореним актам законодавства, які регулюватимуть сферу здійснення медичного обслуговування, а також нововведенням в частині управління та фінансування діяльності медичних закладів.
4
Данилевич, М. В., О. В. Романчук, Р. С. Коваль, and Н. О. Федчишин. "РОЗВИТОК КІНЕЗІТЕРАПІЇ У ФРАНЦІЇ (1970–2020)." Медична освіта, no. 1 (April 20, 2021): 23–28. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.1.11967.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано розвиток кінезітерапії у Франції з 1970 до 2020 р. Наукову новизну роботи пояснюємо фактором того, що до сьогодні історія кінезітерапії у Франції не привертала уваги українських науковців, навіть не зважаючи на той факт, що якість надання медичних та реабілітаційних послуг у системі охорони здоровʼя цієї держави вважають однією з найвищих у світі.
У результаті проведеного аналізу виявлено, що у 80-х та 90-х роках ХХ століття відбувалося вдосконалення системи підготовки фахівців з кінезітерапії. У цей час було уточнено понятійно-категоріальний апарат, запропоновано визначення професійних дій, технік, методик; окреслено повноваження й обовʼязки кінезітерапевтів; запроваджено диплом працівника медичної сфери, спільний для багатьох парамедичних професій.
Зазначено, що у 2002 р. спеціальною постановою пацієнтам був наданий доступ до їхньої історії хвороби. У 2006 р. регламентовано перелік медичних засобів, які масажисти-кінезітерапевти можуть використовувати, засновано Національне обʼєднання масажистів-кінезітерапевтів. У 2008 р. був прийнятий, а у 2020 р. доповнений Кодекс деонтології у кінезітерапії.
Реформа системи підготовки масажистів-кінезітерапевтів розпочинається з 2015 р. зміною тривалості навчання з трьох на чотири роки, не враховуючи однорічний курс, спільний для всіх, хто навчається на медичних спеціальностях, а оцінка частини модулів здійснюється в університетах.
Інститути, які провадять підготовку фахівців галузі, сьогодні вводять доказову практику, що має на меті набуття необхідних компетенцій для пошуку теоретичної та клінічної інформації, її оцінювання щодо доцільності подальшого використання у професійній діяльності. У галузі починають активно застосовуватися цифрові технології. Політика у сфері охорони здоровʼя і новітні технології зумовили обовʼязкове ведення професійної документації, зокрема інформаційної картки пацієнта, яка вважається параметром якості та безпеки, і дозволяє повністю відслідковувати всі надані пацієнту медичні послуги.
На сьогодні у Франції функціонує ціла низка організацій, робота яких стосується професійної діяльності масажистів-кінезітерапевтів. У 2016 р. запропоновано нове визначення галузі, однак тривають дискусії стосовно найменування самої сфери, ролі масажиста-кінезітерапевта, його співпраці з іншими фахівцями.
5
Stovban, M. P., I. V. Stovban, A. G. Vasilyev, and Z. V. Hbur. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ У МЕЖАХ ОДНОГО ГОСПІТАЛЬНОГО ОКРУГУ В РІЗНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (December 23, 2020): 74–81. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.3.11626.
Full textAbstract:
Мета: визначити особливості формування та роботи госпітальних округів, їх переваги та недоліки, які виявляють після завершення першого етапу медичної реформи, на прикладі Східного Полтавського госпітального округу, з’ясувати ступінь взаємодії між різними закладами охорони здоров’я для забезпечення якісних медичних послуг при наданні вторинної спеціалізованої медичної допомоги в межах одного госпітального округу.
Матеріали і методи. Використано такі загальнонаукові методи дослідження, як статистичний метод, метод економічного аналізу та системний підхід, бібліосемантичний метод. Дослідження ґрунтується на матеріалах, наданих Східним Полтавським округом, офіційних статистичних даних.
Результати. Висвітлено проблему створення госпітальних округів та механізм взаємодії закладів охорони здоров’я на прикладі Східного Полтавського госпітального округу. Визначено переваги та недоліки даного підходу під час надання вторинної медичної допомоги. Проведені дослідження вказують на те, що медична реформа, яка зумовила появу госпітальних округів та госпітальних центрів вторинної спеціалізованої медичної допомоги територіально пов’язаних з обласними адміністраціями, є досить ефективною. Система створення лікарень, які надають вторинну спеціалізовану медичну допомогу, дозволяє реалізувати принцип «гроші ходять за пацієнтом» та сприяє загальному розвитку лікарень за рахунок отримання фінансів із міського, районного або обласного бюджету для реорганізації та модернізації медичного закладу. Таким чином, відбувається вдосконалення системи надання медичних послуг, здійснюється перехід на якісно новий рівень, який є повноцінно орієнтованим на задоволення потреб хворого.
Висновки. Проведена медична реформа, яка зумовила появу госпітальних округів та госпітальних центрів вторинної спеціалізованої медичної допомоги територіально пов’язаних з обласними адміністраціями, є досить ефективною. Система створення лікарень, які надають вторинну спеціалізовану медичну допомогу, дозволяє реалізувати принцип «гроші ходять за пацієнтом» та сприяє загальному розвитку лікарень за рахунок отримання фінансів із міського, районного або обласного бюджету для реорганізації та модернізації медичного закладу. Таким чином, відбувається вдосконалення системи надання медичних послуг, здійснюється перехід на якісно новий рівень, який є повноцінно орієнтованим на задоволення потреб хворого.
6
Lykha, L. M., and I. Ya Hospodarskyy. "АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ТА РОЛІ РОБОТИ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ." Медична освіта, no. 4 (January 6, 2021): 38–42. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.4.11657.
Full textAbstract:
Глобалізаційні та інтеграційні процеси в суспільстві, динамічний розвиток медичних технологій, визнання світовою спільнотою проблеми фізичного, морального і соціального здоров’я як головного показника соціально-економічної зрілості, культури й успішності держави, соціальний запит на якість медичних послуг зумовлюють особливі вимоги до професійної діяльності середнього медичного персоналу загалом і медичних сестер зокрема. Медична сестра повинна успішно володіти фундаментальними та спеціальними знаннями й уміннями в питаннях комплексного догляду за пацієнтами, надавати медичну допомогу, що відповідає принципу гуманності, національним і світовим професійним стандартам, активно здійснювати профілактичну діяльність у сфері охорони здоров’я. У виконанні своїх фахових обов’язків медична сестра має керуватися нормами професійної моралі й етики.
Важливість професійних та особистісних рис актуалізує необхідність удосконалення змісту формування професійної етики майбутніх медичних сестер у навчально-виховному процесі, зокрема під час вивчення дисциплін соціально-гуманітарної, психолого-педагогічної, професійно-практичної підготовки, проведення навчально-дослідної, виховної роботи, виробничих практик, що визначено галузевими стандартами вищої медичної освіти.
7
Tolokova, T. I., and O. Y. Bilan. "СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 1, 2020): 115–21. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11309.
Full textAbstract:
Резюме. Соціальний захист медичних працівників спрямований на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечує задоволення професійних та матеріальних потреб медиків відповідно до особливого виду їх професійної діяльності, визначної ролі в суспільстві. Належне регулювання питань формування позитивного іміджу медичної професії, просування її цінностей надасть професіоналам у медичній сфері широкі можливості, які впливають на рівень мотивації та якість надання медичної допомоги пацієнтам.
Мета дослідження – визначити пріоритетні потреби та висхідні запити медиків щодо соціального захисту, а також запропонувати шляхи зміцнення потенціалу підвищення якості медичного обслуговування.
Матеріали і методи. Ми провели анонімне анкетування 100 медичних сестер районної лікарні Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка М. Давидова» щодо моральної свідомості пацієнтів, адміністрації лікувального закладу та держави стосовно поваги до медиків, що, у свою чергу, формує вмотивованість у роботі, самооцінку, готовність до альтруїзму в роботі та емпатії в умовах соціального захисту.
Результати. Cистема управління системою охорони здоров’я України в процесі поглиблення інтеграції в світове економічне співтовариство зазнає багато істотних змін на основі ідеї єднання ефективності як результату дієвості соціального компромісу та кваліфікованої медичної допомоги. Отже, винайдення ефективних механізмів та дієвих методів функціонування системи соціального захисту медичних працівників є нагальним напрямком досліджень та актуальним завданням, що повинно ґрунтуватись на висхідних ініціативах з урахуванням потреб медиків.
Висновки. Якісний соціальний захист дасть змогу висококваліфікованим медичним працівникам зосередитися на більш важливих завданнях, що передбачають безпосереднє професійне удосконалення та спілкування з пацієнтом; ключові показники ефективності медичного персоналу, зокрема щодо якості медичних послуг і задоволення пацієнтів потребують удосконалення й упровадження їх у якості публічної інформації; необхідно сформувати кадровий резерв відповідно до кваліфікаційних запитів й освітніх можливостей, який забезпечуватиме ресурс у разі перегляду функцій медичних працівників у напрямку новітніх тенденцій дигіталізації й пов’язаних з цим змін у медичному обслуговуванні. Необхідно досліджувати національні можливості для імплементації міжнародних вимог до соціального захисту медиків, з огляду на високі запити сучасної охорони здоров’я щодо якості медичної допомоги.
8
Shchur, R. I., I. I. Plets, V. V. Matskiv, M. V. Biloshkursky M.V., and V. V. Marusiak. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 17 (November 30, 2021): 204–15. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.204-215.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано особливості розвитку та впровадження медичного страхування в Україні. Метою статті є вирішення проблеми недостатнього фінансування сфери охорони здоров’я, покращення наданих медичних послуг, шляхом аналізу світових тенденцій та пошуку оптимального способу впровадження в Україні загальнодержавного медичного страхування. В процесі написання статті застосовано методи спостереження, аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення, групування, статистичного порівняння щодо дослідження теоретико-методичних засад розвитку медичного страхування в Україні. Для теоретичних узагальнень і формування висновків застосовано абстрактно-логічний метод. У статті проаналізовано міжнародні моделі фінансування медичної галузі. Встановлено, що жодна з моделей не функціонує в абсолютному вигляді і не виконує усі необхідні функції та завдання. Обґрунтовано, що сучасна система функціонування охорони здоров’я має свої переваги та недоліки, які впливають на якість надання медичних послуг. Проведено аналіз ринку добровільного медичного страхування Україні, який знаходиться в процесі розвитку, зокрема протягом останніх декількох років зацікавленість населення даним напрямом зростає, але все ж показує низький рівень медичного страхування. Охарактеризовано основні аспекти реформи медичної галузі, які є досить успішними: запущена система організації рівнів ланок надання медичних послуг. Проведено аналіз фінансування охорони здоров'я, який показав невиконання вимог Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», що призводять до недостатнього фінансування і неотримання медичною сферою коштів, які передбачені даним нормативно-правовим актом. Запропоновано продовжити реформу та вдосконалити сферу надання медичних послуг на основі впровадження системи загальнодержавного страхування здоров’я, яка повинна ґрунтуватись на основі підходу гібридного фінансування, який буде поєднувати в собі три види фінансування медичної сфери і охопить все населення країни в страхуванні здоров’я. Для успішного функціонування гібридної моделі запропоновано акумуляцію внесків населення до Національної служби здоров’я України здійснювати через механізм страхування населення по двох програмах Стандартна та Підвищена, що призведе до створення нового ринку надання якісних медичних послуг.
9
Ivats-Chabina, A. R. "ОЦІНКА ЯКОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА РІВНІ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ НАСЕЛЕННЯМ м. УЖГОРОДА ТА УЖГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 25, 2020): 35–38. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11408.
Full textAbstract:
Мета: визначити рівень якості медичної допомоги, яку надають населенню м. Ужгорода та Ужгородського району в закладах первинної ланки (сімейні амбулаторії, центри ПМСД).
Матеріали і методи. Основним завданням дослідження було визначення ступеня задоволеності пацієнтів якістю медичної допомоги на рівні первинної ланки. Дослідження проводили шляхом електронного анкетування. У вибірку включено 130 осіб віком 18–65 років жителів м. Ужгорода та Ужгородського району.
Результати. Більшість респондентів (51,5 %) дала позитивну загальну оцінку якості надання медичних послуг на рівні первинної ланки (оцінки «добре» та «дуже добре»). Нейтральну оцінку дали 36,9 % респондентів. 11,6 % висловились негативно (оцінки «незадовільно» та «абсолютно незадовільно») стосовно якості отриманих медичних послуг. Учасників опитування попросили проаналізувати свій останній візит до їхнього сімейного лікаря. Серед труднощів, з якими стикаються пацієнти при зверненні до сімейного лікаря, найпоширенішими є довгі черги на прийом до лікаря, некомфортні зони очікування та незручний графік прийому. На думку респондентів, для покращення якості надання медичної допомоги в амбулаторіях та центрах ПМСД можна зробити наступне: надати можливість онлайн-запису до лікаря та отримання попередньої консультації за допомогою відеозв’язку, узгодити графіки прийому сімейних лікарів, вузьких спеціалістів та робочі години лабораторії, можливість здати аналізи безпосередньо в амбулаторії, збільшити кількість медичного персоналу, покращити матеріально-технічні умови амбулаторій. Даючи загальну оцінку якості медичної допомоги на рівні первинної ланки, 11,5 % респондентів дали оцінку «дуже добре», 40 % обрали варіант «добре». Задовільною якість медичних послуг вважають 36,9 % опитаних, незадовільною – 6,2 % та абсолютно незадовільною – 5,4 %.
Висновки. Більшість респондентів дала позитивну загальну оцінку якості надання медичних послуг на рівні первинної ланки. На думку респондентів, поліпшити якість послуг можна шляхом більш широкого використання технологій для покращення комунікації між закладом первинної ланки та пацієнтами (наприклад, можливість онлайн-запису на прийом та контакту з лікарем за допомогою відеозв’язку).
10
Shcherbinska, O. S., and I. Ya Hutsol. "ЩОДО МОЖЛИВОСТЕЙ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЖІНОК КОМПЛЕКСНОЮ МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ ЗА УМОВ ВПРОВАДЖЕННЯ ДРУГОГО ЕТАПУ РЕФОРМИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (ЗА АНАЛІЗОМ ЗАТВЕРДЖЕНИХ ПАКЕТІВ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ)." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 25, 2020): 31–34. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11407.
Full textAbstract:
Мета: дослідити можливість закладів охорони здоров’я за умов впровадження другого етапу реформи системи охорони здоров’я забезпечити жінок комплексною медичною допомогою.
Матеріали і методи. У ході дослідження використано бібліосемантичний метод та метод структурно-логічного аналізу. Матеріалами дослідження стали пакети медичних послуг, за якими Національна служба здоров’я України в рамках Програми медичних гарантій з 1 квітня 2020 р. укладає договори з закладами охорони здоров’я спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги, та пакети медичних послуг, які вже діють на рівні первинної медичної допомоги.
Результати. Проаналізовано 9 із 29 пакетів медичних послуг, затверджених у рамках програми державних гарантій на 2020 р. У цілому затверджені пакети медичних послуг забезпечують певний обсяг первинної, діагностичної, амбулаторної та стаціонарної акушерсько-гінекологічної допомоги. Однак частина пакетів, у тому числі із забезпечення первинної, діагностичної та пологової допомоги, має недоліки, які ускладнюють доступність допомоги, її якість та раціональність використання ресурсів.
Висновки. Аналіз затверджених пакетів медичних послуг показав, що їх запровадження не дозволяє забезпечити жінок акушерсько-гінекологічною допомогою в повному обсязі, що потребує їх корекції на 2021 р.
11
Бричко, Аліна Михайлівна, and Світлана Миколаївна Лукаш. "Мінімізація ризиків інноваційного розвитку бізнесу (на прикладі закладів охорони здоров’я)." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(98) (December 29, 2021): 37–41. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-37-41.
Full textAbstract:
Специфічний характер медичної сфери вимагає особливого підходу до надання медичної допомоги з огляду на характер продукту – медичної послуги. Соціальне значення медичної практики диктує використання спеціальних методів управління. Щороку комерційний сектор охорони здоров’я країни постійно зростає, а населення все більше пристосовується до платних медичних послуг. Однак ментальність значної частини населення все ще не дозволяє фактично приймати платну медицину як належне. Варто розуміти, що інноваційна діяльність у галузі охорони здоров’я призводить до розвитку медичних технологій, досліджень та найкращих практик, спрямованих на отримання якісно нової ідеї щодо оздоровлення, лікування, управління процесами в медицині, закупівлі нових медичних виробів, технологій або послуг з конкурентними перевагами.
Стаття присвячена дослідженню теоретико-методичних і прикладних засад мінімізації ризиків на шляху створення і управління інноваціями у закладах охорони здоров’я.
Сформульовано низку «сил управління на ринку» медичних послуг. До них належать: учасники ринку в цій галузі; фінансування; громадський порядок; технології; клієнти; інвестори (спонсори). Усі вони можуть або сприяти, або перешкоджати впровадженню інновацій. Для того щоб захистити життя та здоров’я людей, законодавча база в сфері охорони здоров’я вимагає проходження інновацією великої кількості процедур та акредитацій перед впровадженням у стандарти лікування.
Для вдосконалення національного регулювання інновацій у галузі охорони здоров’я у напрямі створення та впровадження інновацій у цьому секторі необхідно постійно контролювати перешкоди на шляху управління інноваційними проєктами для своєчасного виявлення та ефективного управління ризиками. Серед найважливіших напрямів, пов’язаних із підвищенням ефективності управління в закладах охорони здоров’я, безумовно необхідно враховувати умови та можливості реформування процесів управління охороною здоров’я шляхом запровадження нових структурних підрозділів.
12
Кулешов, Владимир. "МЕДИКО-СОЦИОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ УДОВЛЕТВОРЕННОСТИ НАСЕЛЕНИЯ УСЛУГАМИ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДИАГНОСТИЧЕСКОГО ЦЕНТРА." SWorldJournal, no. 07-03 (March 31, 2018): 16–21. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2021-07-03-023.
Full textAbstract:
Надання медичних послуг – одна із одних важливих соціальних сфер. Задоволення пацієнтів якістю надання медичних послуг – одна із нагальних проблем закладів охорони здоров’я. Для визначення ступеня задоволеності населення послугами консультативно-діагност
13
Кулешов, Владимир. "МЕДИКО-СОЦИОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ УДОВЛЕТВОРЕННОСТИ НАСЕЛЕНИЯ УСЛУГАМИ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДИАГНОСТИЧЕСКОГО ЦЕНТРА." SWorldJournal, no. 07-03 (March 31, 2018): 16–21. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-07-03-023.
Full textAbstract:
Надання медичних послуг – одна із одних важливих соціальних сфер. Задоволення пацієнтів якістю надання медичних послуг – одна із нагальних проблем закладів охорони здоров’я. Для визначення ступеня задоволеності населення послугами консультативно-діагност
14
Kvasniy, L., O. Shcherban, O. V. Romaniv, and N. Popadynets. "Сучасні форми фінансування закладів охорони здоров’я в Україні в контексті медичної реформи." Bulletin of Sumy National Agrarian University, no. 4 (82) (December 23, 2019): 144–48. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.27.
Full textAbstract:
Досліджено особливості нових правил фінансування закладів охорони здоров’я в Україні в період медичної реформи. Визначено переваги нового принципу фінансування для медичної сфери. Виокремлено альтернативні варіанти фінансування медичних закладів, які зареєстровані у формі комунальних некомерційних підприємств, але ще не уклали договір з Національною службою здоров’я України. Проаналізовано можливі варіанти фінансування, що застосовуються у бюджетному законодавстві в межах медичної реформи. Запропоновано розроблення та впровадження такої системи фінансування галузі охорони здоров’я, яка б врахувала як можливості громадян, так і їхні потреби. Доведено доцільність поєднання різних джерел фінансування, що дозволить значно покращити як фінансування медицини, так і якість послуг.
15
Kulichenko, Alla. "Діяльність Асоціації американських медичних коледжів у 1901–1905 рр." Педагогічний дискурс, no. 25 (October 10, 2018): 7–16. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2018.25.01.
Full textAbstract:
У дослідженні зосереджено увагу на висвітленні питання про діяльність Асоціації американських медичних коледжів під час реформи медичної освіти США у 1901–1905 рр. Зокрема, розглянуто поправки до статті ІІІ конституції Асоціації, що було внесено впродовж 1901–1905 рр.; систематизовано та представлено загальні резолюції (рекомендації) засідань Асоціації у зазначений період. Визначено, що статтю ІІІ конституції Асоціації американських медичних коледжів присвячено вимогам для вступу до медичних шкіл США. Вдалося встановити, що на щорічних засіданнях Асоціації спеціально призначений комітет переглядав вказану статтю, враховуючи тогочасний стан медичної освіти та якість надання медичних послуг американському народу. Крім того, введено у вітчизняний науковий обіг чотири варіанти статті ІІІ конституції Асоціації американських медичних коледжів (1901–1905 рр.), виконано їх порівняльний аналіз. З’ясовано, що Асоціація не завжди ухвалювала загальні резолюції (рекомендації) засідань, про що свідчить їх відсутність у 1902, 1903 та 1905 рр.
16
Naumenko, Galyna. "Модель спільного прийняття рішення в медичній практиці." Psychosomatic Medicine and General Practice 3, no. 4 (February 16, 2019): e0304173. http://dx.doi.org/10.26766/pmgp.v3i4.173.
Full textAbstract:
На сьогоднішній день питання пацієнторієнтованного надання медичних послуг стоїть особливо гостро. Та мова йде не просто про хороші манери лікарів: ввічлива посмішка, привітання, звертання до пацієнта з повагою, скільки про медичні результати завдяки вираженим професійним компетенціям.
Якість комунікації в медичній сфері відіграє величезну роль в наданні кваліфікованної медичної допомоги, за рахунок того, що сприяє:
більш ефективному інтерв'ю або збору інформації (точність, продуктивність, підтримка для пацієнта);
підвищенню задоволеності і пацієнта, і фахівця;
поліпшенню стану здоров'я пацієнта, прихильності до призначеної терапії (комплаєнс).
Таким чином, для того щоб біомедичні технології були безпечними та результативними, їх варто застосовувати на базі ефективної комунікації та відношення. Одним із ефективних методів взаємодії лікар-пацієнт є метод спільного прийняття рішення (СПР). Це процес, в якому пацієнти заохочуються брати участь у виборі відповідних методів лікування або варіантів самоуправління своїм станом. Модель має три етапи: впровадження вибору; опису варіантів; надання допомоги пацієнтам у вивченні переваг та прийнятті рішень.
Спільне прийняття рішень є доцільним, коли існує більше одного можливого курсу дій, і жоден варіант очевидно не найкращий для всіх. У цих випадках доведено, що формування відношення пацієнта до можливих переваг та ризиків лікування хвороби має бути ключовим фактором у прийнятті рішення.
Коли існує спільна думка, лікарі можуть краще використовувати мотиваційні підходи для сприяння зміни поведінки, подолання клінічної інерції та сприяння саморегуляції та селф-менеджменту (самоуправління) пацієнтами всього процесу лікування та реабілітації.
17
Гбур, Зоряна. "МЕХАНІЗМ ТА ІНСТРУМЕНТИ МЕНЕДЖМЕНТУ МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ КОМУНАЛЬНОГО НЕПРИБУТКОВОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РЕФОРМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Public management 23, no. 3 (March 20, 2020): 75–94. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-75-94.
Full textAbstract:
Досліджено особливості сучасної реформи національної сфе- ри охорони здоров’я та особливості державного управління в цій галузі, ви- значено основні проблеми в системі охорони здоров’я України з точки зору населення. Проаналізовано суттєві зміни в медичному секторі з прийняттям реформи, процес підготовки та певні особливості процесу перетворення ЗОЗ у КНП. Розглянуто переваги, ризики та перепони в роботі закладу охорони здоров’я у якості комунального некомерційного підприємства, визначено напрями оптимізації витрат. Вказано на необхідність дослідження проблем менеджменту в системі охорони здоров’я та розглянуто основні компетенції, необхідні менеджеру сучасного КНП. Проаналізовано віддмінності фінансо- вого та управлінського обліку КНП та етапи впровадження управлінського обліку. Доведено, що трансформація медичної галузі неможлива без існую- чих інституційних перетворень, що сприяють подальшому розвитку базових соціальних, політичних й економічних інститутів нашого суспільства, а охо- рона здоров’я розглядається як система взаємопов’язаних економічних сис- тем та механізмів державного управління.
В умовах реформування сфери охорони здоров’я існуючі організаційні технології підготовки медичних закладів до зміни організаційно-правової форми з бюджетних установ у КНП (як визначеної на законодавчому рівні обов’язкової передумови впровадження якісно нової системи системи охо- рони здоров’я) виявляються на жаль недосконалими, але готовими до функ- ціонування в конкурентному середовищі. Кожне сучасне КНП є унікальним, має свою організаційну структуру та перелік послуг, тому структура управ- лінського обліку повинна бути зрозумілою, з правильно обраною обліковою політикою, вірогідною інформацією, сприяти правильним управлінським рі- шенням для оптимізації витрат, збільшення дохідності шляхом впроваджен- ня нових медичних послуг та підвищення якості медичного обслуговування. Зроблено висновок, що існуючі сьогодні організаційні технології підготов- ки медичних закладів до зміни організаційно-правової форми з бюджетних установ у КНП виявляються недосконалими, але готовими до функціону- вання в конкурентному середовищі.
18
Чорна, В. В. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФІНАНСУВАННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (June 2, 2021): 45–49. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12142.
Full textAbstract:
Мета: здійснити порівняльний аналіз фінансування сфери охорони здоровʼя України та країн ЄС за останні роки.
Матеріали і методи. Використано теоретично-порівняльний, бібліосемантичний аналіз даних щодо фінансування сфери охорони здоров’я в Україні та країнах ЄС.
Результати. Проаналізовано наукові джерела вітчизняних, зарубіжних досліджень, законів України, концепцій державних програм і резолюцій ЄС та виділено основні проблеми незавершеної медичної реформи. Для успішного проведення реформи в сфері охорони здоров’я в Україні прийнято низку нормативно-правових актів. Позитивні зміни у реформі охорони здоров’я України безпосередньо залежать від видатків на охорону здоровʼя у ВВП. Найбільше коштів на охорону здоров’я було спрямовано в 2013 р. – 4,23 %, але у 2019 р. цей показник був найменшим за останні роки незалежності – 2,4 % від ВВП. Різкі коливання у фінансуванні сфери охорони здоров’я негативно впливають на створення нової Національної служби здоров’я України, на саму реформу в цілому, а також на показники тривалості життя населення в Україні. Позитивні приклади у реформі охорони здоров’я як Республіки Польща, так й інших європейських країн – відокремлення цільових коштів на охорону психічного здоров’я від бюджету, які належать органам місцевого самоврядування закладів охорони здоров’я, та вкрай необхідний закон про обов’язкове медичне страхування як у багатьох країнах світу. Психічне здоров’я населення Польщі та країн ЄС є одним із пріоритетних завдань і невід’ємною частиною у реформуванні сфери охорони здоров’я. У резолюції ВООЗ, Ради ЄС, Ради Європи, починаючи з 1975 р., важливе значення відводять адекватному і справедливому інвестуванню в систему охорони психічного здоров’я, що позначається на здоров’ї населення планети. У 2019 р. ВООЗ зі Світовим банком проводили аналіз реформи фінансування системи охорони здоров’я за 2016–2019 рр. для надання стратегічних рекомендацій щодо покращення надання медичних послуг.
Висновки. За результатами аналізу встановлено недосконалість фінансування закладів охорони здоров’я України, що впливає на якість надання медичної допомоги та необхідність впровадження постійного коригування/моніторингу ефективності діючої нової моделі фінансування системи охорони здоров’я України і запровадження обов’язкового медичного страхування.
19
Джемелінська, Л. В. "Управління якістю послуг медичного закладу." Сучасні проблеми економіки і підприємництво, Вип. 15 (2014): 206–12.
Find full text
20
Джемелінська, Л. В. "Управління якістю послуг медичного закладу." Сучасні проблеми економіки і підприємництво, Вип. 15 (2014): 206–12.
Find full text
21
Pysklyvets, T. I., A. H. Shulhai, R. D. Levchuk, and H. I. Saturska. "МУНІЦИПАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ ЯК МЕХАНІЗМ РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я МІСТА ТЕРНОПОЛЯ ЗА УМОВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (July 8, 2019): 55–61. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.1.10284.
Full textAbstract:
Мета: розглянути механізм муніципального замовлення медичної галузі міста Тернополя в умовах децентралізації та реформування системи охорони здоров’я.
Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є принципи фінансування системи охорони здоров’я міста Тернополя та робота місцевих медичних закладів, а методами – опис, аналіз, синтез, узагальнення, графічний дизайн.
Результати. Протягом останніх років за умов децентралізації на місцеву владу покладено важливе завдання – створення максимальних можливостей надавати якісні та доступні послуги, не збільшуючи при цьому податкового навантаження на людей. Щорічно бюджет медичної галузі міста Тернополя стикається з проблемою недофінансування з державного бюджету. Лише в 2018 р. дефіцит бюджету на заробітну плату становив майже 50 млн грн. Тому Тернопільська міська рада власними коштами компенсує цю різницю. У 2018 р. дофінансування з міського бюджету становить 65 млн 377 тис. грн або 24,3 % всього фінансування медицини. В 2019 р. у галузь охорони здоров’я міста закладено 84,6 млн грн або 33,6 % від загального бюджету. Також встановлено, що бюджет медицини в 2018 р. – соціально спрямований. Основний акцент зроблений на видачу безкоштовних рецептів, зубопротезування пільгових категорій громадян, медичну допомогу учасникам АТО, чорнобильцям. Охорона здоров’я – пріоритет діяльності Тернопільської міської ради. Тому кошти з міського бюджету виділяють не тільки на соціальну складову, але й на проведення капітальних ремонтів, реконструкцій, закуплення нового обладнання. Також завдяки фінансам, виділеним із міського бюджету, вперше за багато років немає дефіциту коштів на заробітну плату.
Висновки. Спостерігаємо чітку позитивну тенденцію фінансування медичної галузі міста з міського бюджету, на що вказують відсутність заборгованості із заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я, модернізація медичних установ та оснащення їх сучасним обладнанням, підвищення тривалості життя тернополян, позитивний природний приріст.
22
Mikhalchuk, V. M., Z. V. Gbur, K. V. Shchyrina, and O. O. Chernenko. "МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ДО ОПТИМІЗАЦІЇ РОБОТИ ПРИВАТНОЇ БАГАТОПРОФІЛЬНОЇ КЛІНІКИ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (March 17, 2020): 16–23. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10943.
Full textAbstract:
Мета: розкрити суть та особливості застосування мультидисциплінарного підходу в управлінні діяльністю багатопрофільної клініки.
Матеріали і методи. У роботі використано метод економічного аналізу, системний підхід, системний аналіз. Шляхом системного аналізу та мета-аналізу джерел літератури, власного спостереження, вивчення та аналізу міжнародних рекомендацій керівників приватних медичних закладів розвинених країн світу запропоновано власне бачення мультидисциплінарного підходу в управлінні діяльністю багатопрофільної приватної клініки.
Результати. При побудові сукупної системи керування закладами охорони здоров’я необхідно враховувати особливості кожної з галузей. Адже існує це на основі того, що усі послуги, надані медичними установами чи працівниками, мають індивідуальні характеристики, які потребують розгляду в економічному управлінні діяльністю установ, що спеціалізуються на їх виробництві та реалізації.
Зазначено, що установа охорони здоров’я є юридичною особою будь-якої форми власності та організаційно-правовою формою або її відокремленим підрозділом, який займається наданням медичної допомоги для населення, але діє в межах як ліцензій, так і професійних діяльнісних навичок медичних співробітників. У статті зазначено, що міждисциплінарність має три цінності: широту, інтеграцію та трансформацію. Поняття широти включає кількісні та якісні показники. Адже, з одного боку, це набір взаємодоповнюючих дисциплін, а з іншого боку, це методологічні та теоретичні аспекти, наукові групи, набір якісних стандартів, диференціація розподілу праці між працівниками, адекватність результатів. Для того, щоб досягти успіху варто діяти в умовах співпраці та обміну. Інтелектуальна міждисциплінарна взаємодія сприяє формуванню самовизначених монолітних структур.
Висновки. За результатами досліджень встановлено, що мультидисциплінарний підхід до управління багатопрофільною приватною клінікою має три аспекти: аспект загального управління закладом, що передбачає надання широкого профілю медичних послуг, інноваційних підходів та підбору багатопрофільної команди фахівців; аспект мультидисциплінарного підходу в командному управлінні (орієнтована допомога, міжгалузева команда, команда менеджера з мультидисциплінарного догляду, команда з багатопрофільної консультації та догляду); аспект мультидисциплінарного підходу в послугах багатопрофільної клініки.
23
Теренда, Н. О., О. А. Теренда, М. П. Процик, О. Н. Литвинова, and Л. В. Ліштаба. "ПРОГРАМА МЕДИЧНИХ ГАРАНТІЙ ВІД НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ У 2019–2020 РОКАХ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (April 15, 2022): 25–30. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12849.
Full textAbstract:
Мета: провести аналіз виконання програми медичних гарантій від Національної служби здоров’я України (НСЗУ).
Матеріали і методи. У дослідженні використано дані Державної служби статистики України та НСЗУ. Використано методи дослідження: системний підхід, медико-статистичний.
Результати. Встановлено зростання частки населення, які уклали декларацію про надання первинної медичної допомоги, з 69,0 до 74,0 %. Найвищий рівень укладання декларацій спостерігався у Вінницькій та Київській областях, найнижчий – у Луганській, Донецькій та Одеській областях. При укладанні декларацій у 2020 р. пацієнти найчастіше обирали сімейних лікарів (66,0 %) і значно рідше – педіатрів (19,9 %) та терапевтів (14,1 %). У 2020 р. зросло фінансування пріоритетних медичних послуг: лікування гострого мозкового інсульту – на 61,7 % та гострого інфаркту міокарда – на 77,6 %. Зменшилася медична допомога при пологах на 7,3 % та новонародженим у складних неонатальних випадках – на 27,8 %. Істотно зменшилася оплата інструментальних досліджень, спрямованих на ранню діагностику новоутворень, у 7,6 раза, що пов’язано зі значним обмеженням доступності амбулаторної діагностики внаслідок пандемії COVID-19.
Для стаціонарного лікування пацієнтів із COVID-19 було залучено 43,5 % від загальної кількості ліжок закладів охорони здоров’я, з них у палатах інтенсивної терапії – 3,3 %.
Зросла кількість надавачів ПМД, які уклали договір із НСЗУ, у 2,1 раза. У 2020 р. зросла кількість аптек й аптечних пунктів, які співпрацюють із НСЗУ, на 3,9 %, середня вартість виписаного рецепта – на 10,5 %. Оплата електронних рецептів здійснювалася для серцево-судинних захворювань (77,64 %), цукрового діабету ІІ типу (18,92 %), бронхіальної астми (3,42 %), ревматичних хвороб (0,01 %).
Висновок. Отримані дані свідчать про зростання фінансового забезпечення програми медичних гарантій по основних напрямках діяльності закладів охорони здоров’я, розбудову якісних комунікацій із стейкхолдерами, пацієнтоорієнтованість НСЗУ, посилення співпраці із громадськими організаціями, що дозволяє збільшити доступність та якість надання медичної допомоги в Україні.
24
Terenda, N. O., A. G. Shulgai, N. O. Slobodian, and L. M. Romanyuk. "МУЛЬТИСЕКТОРАЛЬНИЙ ПІДХІД У НАДАННІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (November 15, 2019): 30–37. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10589.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати мультисекторальний підхід у наданні медичної допомоги хворим на інфаркт міокарда (ІМ).
Матеріали і методи. Використано методи системного підходу та системного аналізу для комплексного дослідження проблем надання медичної допомоги хворим на ІМ та концептуального моделювання для обґрунтування мультисекторального підходу в наданні медичної допомоги хворим на інфаркт міокарда.
Результати. Важливим доменом оптимізованої системи надання медичної допомоги хворим на ІМ є мультидисциплінарна робоча система з чітко визначеними структурними та організаційними технологіями, інтеграційними зв’язками, яка буде ефективно працювати та виконувати свої завдання тільки при застосуванні мультисекторального підходу.
Якісний та ефективний процес надання медичної допомоги пацієнтам з ІМ буде відбуватись тільки при наявності якісного та ефективного фундаменту, що включає процеси та рішення на рівні державних органів влади, територіальних громад, соціальних служб, громадських організацій та засобів масової інформації. Значну роль у боротьбі з факторами ризику (ФР) розвитку ІМ, ранній госпіталізації пацієнтів з ІМ, призначенні оптимального лікування відіграє соціальне середовище, в якому перебуває пацієнт.
Висновки. Міжсекторальна співпраця і міждисциплінарна структурна та функціональна координація дій у наданні медичної допомоги хворим на ІМ забезпечить рівноправний доступ пацієнтів до спеціальних медичних послуг, удосконалення та розширення комунікаційних зв’язків різної спрямованості, що дозволить покращити якість життя пацієнтам з ІМ.
25
Shkilnyak, M. M., and N. M. Кryvokulska. "РОЗВИТОК КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 25, 2020): 22–30. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11406.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати концептуальні положення, які повинні лягти в основу управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я.
Матеріали і методи. Матеріалами дослідження слугували дані кошторисів Хмельницької обласної дитячої лікарні за 2017–2019 рр. Використано методи теоретичного узагальнення, групування; факторного аналізу; статистичного порівняння та узагальнення.
Результати. Обґрунтовано необхідність розвитку концептуальних підходів до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я. Визначено причини, які детермінують потребу управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я та його вдосконалення (приміром, приналежність закладів охорони здоров’я до публічного сектору економіки; необхідність вирішення проблем, пов’язаних із управлінням якістю медичних послуг за умов обмежених матеріальних, фінансових, технічних ресурсів, що виділяють на охорону здоров᾽я). Вказано на переваги розвитку концептуальних підходів до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я.
Висновки. Розвинуті концептуальні підходи до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я дозволять вдосконалити інституційну базу управління галуззю охорони здоров’я; вивчати заклади охорони здоров’я як соціальні системи в їх безпосередньому взаємозв’язку з іншими соціальними системами суспільства; зміцнити основи пацієнторієнтованої моделі охорони здоров’я в Україні; активізувати використання проектного підходу в управлінні закладами охорони здоров’я; посилити кадровий потенціал галузі охорони здоров’я та закладів цієї галузі.
26
Ганинець, П. П. "КІЛЬКІСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ НАДАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ В УМОВАХ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА." Medical Informatics and Engineering, no. 1 (August 12, 2021): 36–50. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2021.1.12189.
Full textAbstract:
Розглянуто питання оптимізації санаторно-курортного надання медичної допомоги шляхом її кількісного оцінювання. Основними методами цифровізації процесів слугували індустріальні критерії, тому дослідження спрямовано на визначення шляхів використання індустріальних критеріїв якості надання медичної допомоги пацієнтам в умовах державно-приватного партнерства (ДПП). Застосування методик оцінювання Парето та функції втрат Тагучі дозволяє кількісно охарактеризувати поліпшення якості надання медичної допомоги при ДПП. Якість послуг, що надавалися в санаторно-курортному закладі, оцінювали за допомогою варіації технологічних показників. Саме вона може стати визначальною в висновках про якість реабілітаційних послуг і бути головною причиною найнижчої якості. Підкреслюючи змінення варіантів процесів, відносно значущих показників і наявних середніх значень до заданих, показано шляхи зменшення впливу різних конфаундерів, забезпечення робастного проєктування параметрів реабілітаційних процедур. Визначено, що показники клінічної роботи та середні результати реабілітації в умовах ДПП та державного управління близькі. Проте, повторюваність результатів за умов ДПП була значно вищою, а кількість лікарських помилок зменшилась на 42 % ± 3 %. Інтегральна оцінка за методами Парето та Тагучі виявилася зміщеною в бік ДПП.
27
Шубала І.В. and Гордійчук А.І. "УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА ОСНОВІ ВРАХУВАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ." Економічний форум 1, no. 1 (February 26, 2021): 200–207. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-25.
Full textAbstract:
У статті вивчено зарубіжний досвід та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення системи кадрового забезпечення сфери охорони здоров’я в Україні. Виявлено, що в період коронакризи виявилося багато проблем вітчизняної медицини, зокрема у сфері кадрового забезпечення. Адже часто виникали проблеми щодо недостатньої компетентності та дефіциту вітчизняних фахівців медичної сфери, особливо в критичних ситуаціях та обмеженості ресурсів, що впливало на якість і повноту надання медичних послуг населенню нашої країни. Виявлено, що в зарубіжних країнах часто використовують спільно розроблені інформаційні системи іспитів для створення спільного інформатизованого поля майбутніх кадрів через значну міграції населення та з метою попередити невдалу діагностику та надати якісну допомогу з цінними консультаціями. Серед розглянутих іноземних переваг кадрового забезпечення варто виділити США, де персоналом використовуються найновітніші технології як роботи з кадрами так і лікування, навчання з використанням передових технологій та методів. Хоча така система охорони здоров’я створює проблеми доступності медичних послуг, так як система в переважній мірі приватна та розрахована на отримання прибутку лікарнями та страховими компаніями. При обмеженому фінансуванні постає проблема відсутності джерел для проведення наукових та експериментальних досліджень лікарями, що є поширеним за кордоном. Що призводить до втрати творчого потенціалу кадрів охорони здоров’я в навчальних закладах та закладах практики. Зроблено висновок, що сфера охорони здоров’я в Україні потребує значних змін в системі кадрового забезпечення, до найважливіших з яких можна віднести оновлення матеріально-технічного забезпечення та інших засобів закладів охорони здоров’я, підвищення рівня зарплат лікарів залежно від їх досвіду роботи та фахового рівня, створення системи додаткової мотивації та програм стримування трудової міграції випускників медичних закладів вищої освіти та висококваліфікованих вітчизняних кадрів. Проте, на першому етапі до повноцінного впровадження системи страхової медицини це потребуватиме насамперед суттєвого збільшення витрат на охорону здоров’я, що є великою проблемою в умовах постійної економічної нестабільності на незбалансованості державного бюджету.
28
Гантімурова, Н. І. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ У ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ." Медична освіта, no. 2 (October 13, 2021): 68–73. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12415.
Full textAbstract:
Анотація. У статті висвітлено основні особливості організації професійно-практичної підготовки іноземних студентів у Тернопільському національному медичному університеті. Вказано на важливість вивчення мови тієї країни, де здобуває вищу освіту іноземець, що підвищить якість підготовки та формування комунікативної і професійно-комунікативної компетенції, дозволить успішно включитися в навчальний процес та в майбутньому вдало пристосуватися до соціальних ролей, що їх можуть виконувати медики як члени певного соціуму. Здійснено аналіз стандартів вищої освіти і робочих програм, їхньої структури та ступеня використання в процесі надання освітніх послуг іноземним громадянам. Вказано доцільність впровадження кредитно-модульної системи як ефективної моделі організації навчання, застосування методик «єдиного дня», ліній практичних навичок, практично-орієнтованої Z-системи навчання, семестрового тестового контролю знань студентів у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського. Особлива увага звернена на впровадження сучасних педагогічних технологій, ліцензійних іспитів, розробка яких здійснюється у співдружності з закордонними університетами та провідними медичними закладами вищої освіти України, що значною мірою покращує якість набору іноземців для навчання й отримання медичної, стоматологічної та фармацевтичної освіти. Виокремлено важливість проведення навчальної практики як невід’ємної складової частини процесу підготовки іноземних студентів-медиків у Тернопільському національному медичному університеті. Проаналізовано особливості організації і методичного забезпечення самостійної позааудиторної роботи студентів, що має відповідне дидактичне забезпечення та відіграє важливу роль у формуванні професійного мислення, застосовуванні теоретичних знань у практичній діяльності, що сприяє формуванню свідомої особистої причетності іноземного студента-медика до суспільно значущих справ.
29
Zaporozhyan, L. P., N. O. Terenda, O. N. Litvinova, N. Y. Panchishin, and M. S. Fesh. "НЕОБХІДНІСТЬ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕЛЕМЕДИЦИНИ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 25, 2020): 65–71. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11413.
Full textAbstract:
Мета: проаналізувати ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов.
Матеріали і методи. Використовуючи метод системного аналізу, проведено вивчення стану та необхідності використання телемедицини в провідних країнах світу та Україні.
Результати. Проаналізовано ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов. Розглянуто основні види телемедичних послуг, основні напрямки роботи телемедичних центрів. Оцінено впровадження телемедицини в областях України та в зарубіжних країнах.
Оптимальним є створення регіональних центрів, навколо яких формується телемедична інфраструктура регіону і система поширюється до лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів. Телемедичні центри можуть створюватися на базі медичних закладів, навчальних чи наукових центрів, або як самостійні комерційні чи некомерційні організації.
У військовій медицині телемедичні технології здатні спростити роботу лікарів, виконати ефективний менеджмент на етапах евакуації, систематизувати та стандартизувати якість надання медичної допомоги.
Використання телемедицини дає позитивні результати як для пацієнтів, так і для медичних працівників. Для пацієнтів з’являється можливість проведення дистанційних консультацій, консиліумів (телеконференцій) вузькими спеціалістами в територіально віддалених медичних установах, зменшення термінів обстеження, прискорення передачі інформації про результати обстежень між різними спеціалізованими клініками без необхідності транспортування хворого (особливо в невідкладних станах).
Телемедичні технології можна застосовувати майже в будь-якій медичній сфері: в педіатрії, психотерапії, дерматології, неврології або реаніматології.
За умов боротьби з COVID-19 все більше медзакладів України долучаються до формату дистанційних відеоконсультацій, що дозволяє зберегти здоров’я лікарів і пацієнтів, а також взаємодіяти лікарям із колегами в особливо складних випадках.
Висновки. Використання телемедицини в сучасних реаліях набуло значного поширення у багатьох країнах світу незалежно від їх економічного розвитку. Запровадження телемедицини в Україні потребує нормативно-правової підтримки, навчання персоналу, інформаційного забезпечення, а її матеріальне забезпечення лягає на державні органи влади та об’єднані територіальні громади.
30
Грохотов, В. А., and Н. М. Орлова. "СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В ЗАКЛАДАХ РІЗНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (April 15, 2022): 49–53. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12856.
Full textAbstract:
Мета: за результатами соціологічного дослідження провести порівняльний аналіз задоволеності пацієнтів якістю стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров’я різної форми власності.
Матеріали і методи. Соціологічне дослідження проведене за спеціально розробленою програмою і здійснене шляхом анкетування пацієнтів, які звернулися до трьох комунальних (401 респондент) і трьох приватних (389 респондентів) стоматологічних закладів м. Києва. Обидві вибірки респондентів були якісно та кількісно репрезентативними. Анкети заповнювалися пацієнтами анонімно після одержання стоматологічної допомоги. Оцінка статистичної достовірності відмінностей результатів соціологічного опитування пацієнтів у стоматологічних закладах комунальної та приватної власності здійснено за критерієм Хі-квадрат Пірсона (Chi-squaretest – χ2).
Результати. Виявлено суттєву різницю в задоволеності пацієнтів у комунальних та приватних стоматологічних закладах. Особливо стосовно стану матеріально-технічного забезпечення закладу, повноти стоматологічного обстеження, профілактичної орієнтованості стоматологічної допомоги, організації стоматологічного прийому, якості сервісу та орієнтованості на потреби пацієнта. Встановлено, що причиною вибору приватного стоматологічного закладу є висока кваліфікація лікарів-стоматологів, наявність сучасного обладнання, можливість одержати якісні стоматологічні послуги, уважне ставлення медичного персоналу та гарний сервіс. Основною причиною звернення пацієнтів до комунального закладу є нижчі, порівняно із приватними клініками, ціни на стоматологічні послуги.
Висновок. Основними шляхами підвищення задоволеності пацієнтів стоматологічною допомогою має стати зростання її якості, орієнтованість на індивідуальні потреби пацієнта на основі персоніфікованого підходу, оптимізація цінової політики, надання пільг для соціально незахищених груп населення.
31
Вовк, С. М., Н. С. Половян, and Т. В. Вовк. "Особливості трансформації механізмів управління якістю надання медичних послуг." Public administration and customs administration, no. 3 (2020): 33–37. http://dx.doi.org/10.32836/2310-9653-2020-3.6.
Full text
32
Костюченко, О. "Умови трудового договору лікаря, що впливають на якість медичних послуг." Юридична Україна, no. 7 (2007): 64–69.
Find full text
33
Костюченко, О. "Умови трудового договору лікаря, що впливають на якість медичних послуг." Юридична Україна, no. 7 (2007): 64–69.
Find full text
34
Фединець, Н. І., and О. В. Кушнір. "ОСНОВНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ САНАТОРІЇВ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 64 (October 7, 2021): 88–96. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-14.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні питання, пов’язані з управлінням конкурентоспроможніс-тю підприємств некомерційної сфери – протитуберкульозних санаторіїв. Цілями статті є визначення основ-них напрямів управління конкурентоспроможністю протитуберкульозних санаторіїв, аргументування доціль-ності оцінювання конкурентоспроможності як передумови забезпечення її відповідного рівня. Підтверджен-ням актуальності цього питання є значний інтерес зі сторони наукової спільноти. У ході дослідження встано-влено, що медична сфера за останні роки характеризується рядом змін: перепрофілювання медичних закладів, надання їм автономії, функціонування в особливому режимі через COVID-19. Виявлено, що важливою переду-мовою забезпечення конкурентоспроможності є формування системи критеріїв оцінювання конкурентоспро-можності протитуберкульозних санаторіїв. З’ясовано, що сильними сторонами протитуберкульозних сана-торіїв є кваліфікований персонал, висока якість послуг, застосування ефективних методів діагностики, ліку-вання та реабілітації, надання кваліфікованої спеціалізованої санаторно-реабілітичної допомоги хворим на активну та неактивну форму туберкульозу. Серед слабких сторін протитуберкульозних санаторіїв: взаємодія з іншими лікувально-профілактичними установами з питань охорони здоров’я, платне проведення окремих діагностичних досліджень; недостатнє оздоровлення медичних працівників протитуберкульозного санаторію; потреба у постійному навчанні діагностики та лікування хворих на туберкульоз лікарів-фтизіатрів через ін-тернатуру, ординатуру на базі вищих навчальних закладів; незавершена реструктуризація ліжкового фонду; низькі посадові оклади персоналу. Зроблено висновок, що для забезпечення конкурентоспроможності санаторі-їв слід концентруватися в першу чергу на якості медичних послуг. Запропоновано основні етапи процесу управ-ління конкурентоспроможністю протитуберкульозних санаторіїв. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на формування ефективного механізму управління розвитком протитуберкульозних санаторіїв в Україні.
35
Zhylka, N. Ya, and A. V. Kudria. "Тенденції материнської смертності в Україні та її основні чинники." Likarska sprava, no. 3-4 (June 27, 2018): 161–68. http://dx.doi.org/10.31640/jvd.3-4.2018(27).
Full textAbstract:
Показник материнської смертності вважають інтегрованим індикатором репродуктивного здоров’я жінок, який відображає не лише стан загального здоров’я, якість медичної допомоги вагітним і рівень організаційної роботи родопомічних установ, а й поєднану взаємодію цих чинників з економічними, екологічними, санітарно-культурними, соціально-гігієнічними та іншими факторами. Показник материнської смертності нині є актуальною проблемою вітчизняної системи охорони здоров’я: за даними МОЗ України, у 2016 р. померло 77 жінок, смерть яких пов’язана з вагітністю. Показник материнської смертності становить 14,5 % на 100 000 живонароджених дітей. За даними Міжвідомчої групи ООН з оцінки материнської смертності (MMEIG), в обчисленні показника ураховують коефіцієнт народжуваності і економічний стан країни, показник материнської смертності в Україні у 5,3 раз (32 на 100 000 живонароджених) перевищує (2010 р.) цей показник у Європейському Союзі (6 на 100 000 живонароджених у 2010 р.). В Україні спостерігається негативна стала тенденція рівня материнської смертності, основними причинами якої є недостатня доступність населення до послуг планування сім’ї; високий рівень патології вагітних; недосконала система стандартизації медичної допомоги; недостатній моніторинговий контроль випадків материнської смерті; недостатня державна підтримка при плануванні та народженні дитини. Впровадження заходів Глобальної стратегії і цілі припинення запобіжної материнської смертності до 2030 р. ВООЗ сприятиме зниженню МС: подолання нерівностей в доступності та якості медико-санітарних послуг в областях репродуктивного здоров'я, здоров'я матерів і новонароджених; забезпечення загального охоплення послугами охорони здоров'я для всеосяжної медико-санітарної допомоги у сфері репродуктивного здоров'я;подолання всіх причин материнської смертності, репродуктивної і материнської захворюваності та пов'язаних з ними інвалідності; зміцнення систем охорони здоров'я шляхом збору надійних даних з метою реагування на потреби та пріоритети жінок і дівчаток; забезпечення підзвітності для підвищення якості допомоги і справедливості [1].
36
Tkachenko, V. I. "Аналіз результатів упровадження уніфікованого клінічного протоколу «Цукровий діабет 2-го типу» за індикаторами якості у закладах Київської області." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 7.63 (December 16, 2014): 125–30. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.7.63.2014.77210.
Full textAbstract:
В Україні впроваджується уніфікований клінічний протокол (УКП) з надання медичної допомоги при цукровому діабеті 2-го типу (наказ МОЗ України від 21.12.2012 № 1118), у якому зазначені 4 індикатори якості. Мета дослідження — проаналізувати впровадження УКП на підставі моніторингу індикаторів якості в закладах Київської області. Матеріали і методи. Розроблено і застосовано методику оцінювання якості діабетологічної допомоги, одним з елементів якої є моніторинг зазначених в УКП індикаторів якості. Збір і аналіз інформації здійснювався за формами первинної облікової документації № 025/о та 030/о, формами статистичної звітності № 12 і 20. Статистичний аналіз проводився за допомогою програми Excel 2007, SPSS. Результати. На сьогодні закладами первинної медичної допомоги Київської області розроблені локальні протоколи, що свідчить про виконання першого індикатора якості відповідно до бажаного рівня значення індикатора за УКП. Другий індикатор — відсоток пацієнтів, яким було визначено рівень глікованого гемоглобіну протягом звітного періоду, становив 12,2 %, що більше, ніж у 2012 році (8,84 %), але залишається низьким. Третій індикатор якості — відсоток пацієнтів, які були госпіталізовані до стаціонару з приводу діабету і його ускладнень протягом звітного періоду, становив 15,01 %, тоді як у 2012 році він був 8,66 %. Для порівняння, даний показник у 2007 році був 9,37 %. Висновки. Якість медичної допомоги на ранній стадії впровадження є недостатньою, що частково пов’язано з недостатньою обізнаністю лікарів з основними положеннями протоколу, недостатнім оснащенням, необхідністю оплати зазначених у протоколі медичних послуг пацієнтом, нерозумінням лікарями особливостей різних видів медико-технологічних документів і труднощами з розробкою і впровадженням локальних протоколів зокрема. Отримані результати відповідають європейському досвіду впровадження нових керівництв із менеджменту цукрового діабету. Ситуація в Україні потребує подальшого аналізу й пошуку шляхів оптимізації.
37
Федоренко, С., О. Лазарєва Лазарєва, В. Вітомський, and М. Вітомська. "Урахування особливостей сторін взаємовідносин «фізичний терапевт– пацієнт» як фактор підвищення якості послуг у системі фізичної терапії хворих ортопедичного профілю." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (November 30, 2018): 80–87. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.2.80-87.
Full textAbstract:
Управління у відносинах з пацієнтами, які проходять курс фізичної терапії, відіграє дуже важливу роль, оскільки від його особливостей залежить постановка цілей і можливість їх досягнення, задоволеність пацієнта отриманими реабілітаційними послугами та суб’єктивна оцінка результату їх впливу на функціональний стан, якість життя. Мета. Визначити ключові особливості сторін взаємовідносин «фізичний терапевт–пацієнт» та фактори раціональної організації взаємодії в умовах центру з надання послуг фізичної терапії для осіб з порушеннями опорно-рухового апарату. Методи. Аналіз наукової літератури, синтез та узагальнення. Результати. Встановлено основні аспекти, умови і фактори взаємодії пацієнта і фахівців галузі охорони здоров’я, зокрема фізичної терапії. Розглянуто питання значущості професійно важливих якостей фахівців. Визначено, що особистість фізичного терапевта реабілітаційного центру для осіб з порушеннями опорно-рухового апарату, стиль поведінки можуть впливати на пацієнтів як позитивно, так і негативно. Відзначено, що наразі можливо використання класифікації молодшого медичного персоналу за І. Харді та класифікації за В. А. Ташликовим і для фахівців з фізичної терапії. Наголошено на важливості покращення якості послуг і врахування особливостей другої сторони відносин «фізичний терапевт–пацієнт», зокрема психотипу пацієнта. Висновки. Підбір для пацієнта правильного типу управління та відносин, фахівця з відповідними індивідуальними якостями, а також урахування суб’єктивних відчуттів під час застосування засобів та проведення процедур фізичної терапії мають бути спрямовані на підвищення ефективності програми фізичної терапії, зниження ймовірності її завчасного завершення з ініціативи пацієнта, підвищення рівня задоволеності пацієнта послугами, покращення якості життя.
38
Korolenko, V. V., T. S. Gruzieva, and H. V. Inshakova. "АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ З УРАХУВАННЯМ ДУМКИ ПАЦІЄНТІВ ТА МЕНЕДЖЕРІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (March 19, 2021): 34–42. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11907.
Full textAbstract:
Мета: оцінити сучасний стан та проблеми надання дерматовенерологічної допомоги з позиції пацієнтів та менеджерів охорони здоров’я. Матеріали і методи. Застосовано бібліографічний, медико-статистичний, соціологічний методи. Науковою базою стали дані наукової літератури, дані власних соціологічних досліджень з вивчення думки пацієнтів та менеджерів охорони здоров’я щодо якості та доступності дерматовенерологічної допомоги. Результати. Соціологічним дослідженням встановлено проблеми доступності та якості дерматологічної допо-моги. Понад третина пацієнтів оцінила як недостатню територіальну (34,6±2,1 на 100 опитаних) та фінансову (31,3±2,0) доступність дерматовенерологічної допомоги, як низьку – 13,3±1,5 та 28,5±2,0 відповідно. Якість допомоги вважали недостатньою 27,3±2,0 на 100 респондентів. Виявлено причини проблем і шляхи підвищення доступності та якості дерматологічної допомоги, у тому числі удосконалення організації обслуговування, запровадження електронної охорони здоров’я, поліпшення ресурсного забезпечення, комунікації. Менеджери охорони здоров’я вказали на причини недостатньої ефективності дерматовенерологічної допомоги, у тому числі недостатнє медичне оснащення (71,9±3,9) та інформаційне забезпечення (40,7±4,2), брак комп’ютерного обладнання (57,8±4,3), незадовільну координацію діяльності з колегами, допоміжними підрозділами, брак міжгалузевої взаємодії, відсутність мотиваційних важелів тощо. Виявлено потребу в запровадженні дистанційних технологій – телемедицини, мобільної медицини, а також в поширенні практики використання цифрової дерматоскопії, ультразвукової діагностики шкіри, патогістології шкіри, лазерних та радіохвильових апаратних технологій лікування. Підтверджено думку пацієнтів та менеджерів охорони здоров’я про негативний вплив пандемії COVID-19 на доступність і якість медичних послуг. Висновки. Вивчення думки пацієнтів та менеджерів охорони здоров’я стосовно сучасного стану дерматовенерологічної служби, кадрового потенціалу, доступності та якості її послуг дозволило виявити низку організаційно-управлінських проблем та визначити пріоритети діяльності з подальшої розбудови системи дерматовенерологічної допомоги населенню за умов реформування охорони здоров’я, обґрунтувати концептуальні засади побудови її удосконаленої функціонально-організаційної моделі.
39
Zbrozgek, Svitlana. "Реформа системи охорони здоров’я як підґрунтя для впорядкування організації обігу та доступності лікарських засобів для пацієнтів в умовах пандемії COVID-19." SSP Modern Pharmacy and Medicine 1, no. 2 (November 27, 2021): 1–32. http://dx.doi.org/10.53933/sspmpm.v1i2.31.
Full textAbstract:
Складність та невирішеність багатьох проблем в організації обігу та доступності лікарських засобів (ЛЗ) для пацієнтів в умовах пандемії COVID-19 обумовлюють необхідність опрацювання нормотворчої практики та обґрунтування наукових принципів саме в цій площині на засадах фармацевтичного права. Метою роботи стало удосконалення нормотворчої практики з організації обігу та доступності ЛЗ за безоплатними та пільговими рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань упродовж реформи системи охорони здоров’я в умовах пандемії COVID-19 на основі аналізу, узагальнення, систематизації, а також розробка нормотворчих заходів з використанням комплексного підходу. Матеріали та методи. Опрацьовано понад 100 нормативно-правових актів (законів, постанов, розпоряджень, наказів, настанов, інструкцій) за обраною темою. Дослідження принципів наукового обґрунтування нормотворчих заходів з організації обігу та доступності ЛЗ для пацієнтів проводилося за напрямками організаційно-правового, нормативного, доказового, клініко-фармакологічного, формулярного, судово-фармацевтичного, науково-методичного, соціального та персоналізованого спрямування. Використано методи документального, нормативно-правового, порівняльного, системного, узагальнення та графічного аналізу. Результати та обговорення. Доведено, що швидкими темпами (4 – 5 років) неможливо здійснити якісні реформи системи охорони здоров’я (СОЗ). В Україні розпочато реформування СОЗ. Прийнято ряд заходів щодо скорочення витрат державного бюджету на забезпечення СОЗ без необхідної підготовчої роботи: дослідження ефективності існуючої системи, вивчення вітчизняного та світового досвіду, необхідних підрахунків із залученням фахівців різних сфер життєдіяльності (вчених, лікарів, економістів та ін.). В Україні створено НСЗУ – замовника медичних послуг за програмою медичних гарантій. Населення країни недостатньо поінформовано про зміни в СОЗ та можливість отримання безкоштовної медичної допомоги та ЛЗ. Зазначено, що шлях за направленням від сімейного лікаря до спеціаліста значно ускладнює можливість отримання швидкої безплатної медичної допомоги та призводить до фактів корупції. Висновки. За результатами дослідження запропоновано нормотворчі ініціативи та редакційні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. № 759) «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань». Доведено про перспективність подальших досліджень з організації обігу та доступності ЛЗ для різних контингентів пацієнтів в умовах пандемії COVID-19.
40
Shtrimaitis, O. V., O. M. Fylypiuk, T. M. Nesteruk, O. P. Myalyuk, and O. V. Sadovnik. "ВАЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ОСВІТНЬОГО РЕСУРСУ ДЛЯ ЯКІСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ." Медична освіта, no. 2 (August 15, 2019): 47–50. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10343.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз структури електронного освітнього ресурсу як інноваційної технології освітнього процесу та ефективності його використання в КЗВО «Рівненська медична академія».
У результаті дослідження встановлено високу ефективність та продуктивність освітнього процесу із застосуванням електронного освітнього ресурсу. Визначено переваги підготовки студентів до підсумкового тестового контролю з використанням електронного освітнього ресурсу, що доведені вищими показниками якісної успішності здобувачів освіти. Залежно від дисципліни показник якісної успішності студентів був вищий на 16–18 %.
Структура електронного освітнього ресурсу КЗВО «Рівненська медична академія» представлена у зручній та гнучкій формі, що забезпечує оперативний доступ до інформації, високу оперативність оновлення матеріалів шляхом безперервного впровадження інновацій викладачами та безперешкодного завантаження оновлених матеріалів. Студенти відмічають високу доступність інтерфейсу та інформації навчально-методичних помічників. Електронний освітній ресурс, розміщений у локальній мережі вищого навчального закладу, дозволяє забезпечити здобувачів освіти необхідною інформацією, підвищує рівень та якість освітніх послуг.
41
Zhdan, V. M., V. M. Dvornyk, I. I. Starchenko, and O. M. Bieliaieva. "САМООЦІНКА ДИНАМІКИ І СУЧАСНОГО СТАНУ КАДРОВОГО, НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ ЗНАНЬ 22 «ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я» В УКРАЇНСЬКІЙ МЕДИЧНІЙ СТОМАТОЛОГІЧНІЙ АКАДЕМІЇ." Медична освіта, no. 3 (May 30, 2019): 92–100. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10163.
Full textAbstract:
Мета роботи ‒ провести самооцінку динаміки і сучасного стану кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення підготовки фахівців галузі знань 22 «Охорона здоров’я» в Українській медичній стоматологічній академії.
Основна частина. Надано результати самооцінки динаміки і сучасного стану кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення підготовки фахівців галузі знань 22 «Охорона здоров’я» в Українській медичній стоматологічній академії. Показано, що об’єктивним показником якості освітньої діяльності є достатньо високе місце, яке академія посідає в незалежному національному рейтингу «ТОП-200 Україна», який щорічно проводиться Центром міжнародних проектів «Євроосвіта» у партнерстві з міжнародною групою експертів IREG Observatory on Academic Ranking and Excellence. Виявлено позитивну динаміку зростання показника «оцінка якості науково-педагогічного потенціалу» і проаналізовано чинники, які забезпечили цю динаміку в 2018 р.
Висновок. Проведений самоаналіз динаміки і сучасного стану кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення процесу підготовки фахівців галузі знань 22 «Охорона здоров’я» в Українській медичній стоматологічній академії засвідчив, що якість вищої освіти та надання освітніх послуг відповідає державним і міжнародним стандартам, а прийнята «Політика у сфері якості» відповідає вимогам сьогодення і сприяє підтриманню конкурентоспроможності академії на національному та міжнародному рівнях.
42
Skrypchuk, P. M., H. M. Shpak, T. M. Trokhlіuk, and I. V. Karaimchuk. "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ТА СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВІ БЕЗПЕКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНО-ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, no. 92 (April 8, 2021): 358. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202032.
Full textAbstract:
Забезпечити безпечні умови та високу якість життя населення можна тільки за умови встановлення балансу між економічним розвитком і спроможністю відтворення природних ресурсів. Особливо складно це зробити на територіях, які є економічно депресивними та екологічно забрудненими. Аналіз медико-демографічної ситуації у Володимирецькому районі Рівненської області показав, що рівень захворюваності населення за останні 30 років зріс у 3,5 рази. В районі актуальною є проблема захворюваності на хвороби крові, новоутворення, хвороби системи кровообігу, захворюваності на рак щитовидної залози тощо. Насамперед це пояснюється складною радіоекологічною ситуацією в регіоні, що ускладнюється низкою негативних економічних та соціальних факторів. З метою підвищення ефективності надання медичних послуг населенню, запропоновано запровадити інноваційну модель – МІС «ЕМСІМЕД». Вона передбачає використання інформаційних технологій для збору, зберігання, обробки медичних даних та основних показників здоров’я населення, контролю проведення профілактичних оглядів. Крім того, запропоновано включити органічні продукти з радіопротекторними властивостями до щоденного раціону хворих.Організувати органічне харчування можна за допомогою кейтерингових послуг (постачання готової їжі для харчування пацієнтів). Вартість органічного комплекту (4-разове харчування) становить від 79 до 89 гривень на день. Реалізація цих заходів забезпечить з часом зниження рівня захворюваності, інвалідності, смертності населення та допоможе подолати несприятливі демографічні тенденції. Водночас, збільшення попиту на органічну продукцію через держзамовлення, сприятиме розвитку в регіоні соціально відповідального бізнесу, збереженню та поступовому відновленню родючості ґрунтів, покращенню екологічної ситуації в регіоні в цілому.
43
Криничко, Лілія. "ЕТАПИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ." Litopys Volyni, no. 22 (March 16, 2021): 104–11. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.17.
Full textAbstract:
У статті визначено етапи реформування системи охорони здоров’я в Україні, які виділяють вітчизняні вчені, а також з’ясовано напрями, які ними пропонуються для вдосконалення. Загалом вважаємо, що для реалізації ефективних методів удосконалення системи охорони здоров’я потрібно на державному рівні визначити стратегічні напрями розвитку досліджуваної галузі з обмеженням впливу політичних змін. Це дозволить забез- печити в повній мірі реалізацію стратегії та уникнути фрагментарних реформ. У статті досліджено сутність та значення державного регулювання ринку приватної медицини, а також висвітлено особливості системи охо- рони здоров’я як вкрай важливого сектора соціально-економічного життя з точки зору забезпечення соціально- економічної та політичної стабільності держави. Проаналізовано ключові засади отримання позитивних результатів у політиці державного управління медичними закладами. Окреслено, що за державної підтримки розвитку ринку медицини та мінімізації перешкод розвитку галузі створення сприятливих умов для фінансування системи охорони здоров’я в цілому є досить імовірним. Проведено огляд основних цілей державного регулювання ринку медицини України. Доведено, що реалізація права людини на якісні медичні послуги зумовлює спрямуван- ня політики держави в Україні на реформування чинної системи охорони здоров’я та створення ефективної національної моделі. Охарактеризовано завдання, які стоять перед державним управлінням щодо реформуван- ня системи охорони здоров’я, у свою чергу зазначені завдання визначають зміст та форму реалізації тієї чи іншої реформи у сфері охорони здоров’я як ключового складника соціальної політики держави. Виявлено, що зміни в стратегії державного управління приватними медичними закладами є необхідною передумовою розвитку кардинально нового, потенційно здорового суспільства. Здійснено періодизацію процесів реформування системи охорони здоров’я України.
44
Shmatenko, A. P., O. F. Кuchmistova, I. V. Bushueva, V. O. Tarasenko, V. O. Кuchmistov, and A. M. Кrychkovska. "Шляхи оптимізації фангокорекції стану здоров’я військовослужбовців: рекомендації лікарю-реабілітологу." Ukrainian Journal of Military Medicine 1, no. 2 (July 5, 2020): 39–55. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.2(1)-039.
Full textAbstract:
Вступ. Успішне вирішення завдань, покладених на медичну службу вимагає високого рівня забезпеченості особового складу вітчизняних Збройних Сил максимально широким спектром лікувальнопрофілактичних засобів, у т.ч. природного походження. Україна займає позицію лідера серед європейських країн за рівнем забезпеченості цінними природними лікувальними ресурсами, за їх значимістю одними з найбагатших вважаються південно-східні регіони - Дніпропетровський та Запорізький, що й обумовило об’єкт дослідження. Як показав скринінг-аналіз, до сьогодні залишаються повністю не з’ясованими особливості формування ресурсного потенціалу цих регіонів, не узагальнені потужні можливості проведення лікувально-реабілітаційної роботи засобами природного походження серед військовослужбовців на відповідних курортних і позакурортних територіях.Мета дослідження – розширити можливості оптимізації застосування рекреаційних можливостей південно-східних регіонів України в місцях можливої дислокації військовослужбовців.Матеріали та методи. Застосовували загально-наукові та системно-оглядові методи інформаційного пошуку, зокрема скринінг-аналіз, систематизація та інтерпретація її результатів, маркетингових досліджень.Результати. Вперше здійснена порівняльна кількісно-якісна оцінка найпотужніших бальнеогрязьових джерел як ланки природного рекреаційно-ресурсного потенціалу Дніпропетровщини та Запоріжчини. Прослідковано взаємозв’язок виявлених ресурсів пелоїдів із напрямками проведення стаціонарного лікування у реабілітаційному відділенні санаторно-курортних закладів на території обраних регіонів. Фрагментарно висвітлено результати маркетингового дослідження бальнеогрязьових препаратів як сегментів фармацевтичного ринку. Відмічена його насиченість за країнами-виробниками, асортиментом, можливими лікарськими формами. Означені чіткі переваги пелоїдопрепаратів у порівнянні з розчинами нативної грязі, властивості яких майже тотожні. Вичленено найбільш цікаві позиції для можливого розширення спектру проведення відновлювального лікування військовослужбовців, особливо на місцях відповідної дислокації, що є цілком зрозумілим і доречним.Висновки. Порівняльна оцінка відповідних ресурсів обраних регіонів виявила схожість типу мінералізації грязей (сульфідно-мулові) та відповідного спектру надання лікувально-реабілітаційних послуг в умовах санаторно-курортних закладів, розташованих на цих територіях. Вичленено водогрязелікарні та інші заклади, що спеціалізуються на обслуговуванні учасників ООС. Означено, що протягом особливого періоду вони повинні перетворитися у військові госпіталі та використовуватися за призначенням. Проаналізовано численні випадки успішної реабілітації наслідків воєнних травм, поранень різної етіології, переломів, хірургічних втручань, тяжких тривалих захворювань після курсу застосування нативних грязей або пелоїдопрепаратів. Наведені приклади не вичерпують лікувальний потенціал пелоїдів у якості замісної терапії, що визначає актуальність розробки нових лікарських засобів на їх основі. Узагальнені сучасні підходи до проведення пелоїдотехніки. Вважаємо раціональним продовжити дослідження означеного напрямку, що дозволить розширити межі реалізації оздоровчо-рекреаційного ресурсу кожного регіону України. Це дозволить максимально скоротити підгострий період реабілітації та повернути військовослужбовця до строю. Викладений матеріал доводить, що грязелікування маєзалишатися невід’ємною часткою реабілітаційної програми для особового складу вітчизняних Збройних Сил, особливо в сучасних історичних умовах.
45
Семеніхіна, Олена Володимирівна, Ольга Миколаївна Удовиченко, and Андрій Павлович Шипиленко. "До питання використання відеоконференцзв’язку в освітніх навчальних закладах." Theory and methods of e-learning 1 (December 14, 2013): 198–202. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v1i1.229.
Full textAbstract:
Постановка проблеми. Розвиток сучасного суспільства неперервним чином залежить від розвитку інформаційних технологій, причому, як стверджують аналітики, технології йдуть вперед більш швидкими темпами порівняно з суспільством, яке їх намагається засвоїти та використати в повсякденному житті.Серед таких новацій виділяється відеоконференцзв’язок. На сьогоднішній день практично не залишилося області життєдіяльності, в якій не можна було б його використовувати: він знаходить застосування там, де необхідні оперативність в аналізі ситуації і ухваленні рішень, консультація фахівця, спільна робота над проектами в режимі віддаленого доступу тощо.Результати досліджень психологів показали, що у процесі телефонної розмови людиною в середньому сприймається близько 20% інформації, у ході особистого спілкування – 80%, а в ході сеансу відеозв’язку – 60%. Іншими словами, якщо до спілкування по звуковому (аудіальному) каналу додається візуальна невербальна мова (жести, міміка тощо), то у співрозмовників підвищується ефективність сприйняття інформації [3].Ці висновки були вдало використані компаніями зв’язку, які поряд з аудіальним каналом зв’язку почали забезпечувати і відеозв’язок. Вже у другій половині ХХ століття були запропоновані системи такої електронної взаємодії двох осіб у режимі реального часу.Аналіз актуальних досліджень. Велику частину наявних на сьогоднішній день систем відеоконференцій можна розбити на персональні, групові та студійні [1].Персональні відеоконференції – системи, що підтримують діалог двох чи більше учасників. Для проведення конференції необхідний комп’ютер із мультимедійними можливостями і канал зв’язку (наприклад, локальна мережа). Підключення до сеансу відеоконференції тут можна порівняти зі звичайним телефонним дзвінком. У процесі спілкування користувач має можливість бачити як свого співрозмовника, так і власне зображення, яке передається іншим учасникам.Групові відеоконференції забезпечують одночасний зв’язок між групами учасників. Вони вимагають використання спеціального оснащення і наявності спеціальних каналів зв’язку. При цьому можна одночасно обмінюватись і переглядати документи, відображення яких у персональних відеоконференціях є неможливим.Студійні відеоконференції – системи більш високого класу, що поєднують одного виступаючого з великою аудиторією. Вони вимагають високошвидкісних ліній зв’язку, високоякісного телеобладнання і чіткої регламентації сеансів.Західні дослідження показують, що найбільш бурхливо розвиваються групові і персональні відеоконференції, оскільки системи саме такого рівня призначені для вирішення завдань суспільства у різних сферах. Зокрема, серед них [2]:структури влади: практика селекторних нарад давно і міцно затвердилася в свідомості керівників всіх рівнів; відеоконференції значно розширюють можливості спілкування начальників і підлеглих, напрацювання і ухвалення спільних рішень, затвердження документів тощо;бізнес-структури: співробітники компаній значну частину свого робочого часу проводять у відрядженнях і переговорах, тому відеоконференції здатні істотно знизити витрати, пов’язані з оплатою відряджень і з вимушеним відривом від виробництва на час переїзду до місця ділової зустрічі; якщо необхідно розглянути кандидатури іногородніх претендентів на вакантні посади, співбесіду можна провести з використанням відеоконференції, що значно скоротить матеріальні витрати обох сторін;телемедицина: відеозв’язок між лікарками і пацієнтами дозволяє зменшити витрати, необхідні для постановки діагнозу та лікування жителів віддалених регіонів; при цьому істотно спрощується проведення наукових конференцій, консиліумів, демонстрацій новітнього обладнання; з’являється можливість дистанційного навчання новітнім технологіям в області практичної медицини і діагностики місцевих фахівців, а також тиражування досвіду провідних медичних центрів;торгівля і реклама: відеоконференції дозволяють демонструвати переваги нової продукції, різних видів товарів і послуг тощо.Серед сфер впровадження відеоконференцзв’язку не стоїть осторонь і освітня галузь. Оскільки системи відеоконференцій забезпечують можливості:особистого спілкування без витрат на переїзди;своєчасного обміну необхідною інформацією;спільної роботи над якою-небудь задачею віддалених один від одного учасників цього процесу (вони можуть знаходитися на різних поверхах одного будинку або навіть у різних точках земної кулі);то використання такого зв’язку є виправданим. Викладачі, користуючись відеоконференцзв’язком, можуть працювати одночасно з декількома аудиторіями слухачів, розташованими в різних точках земної кулі. При цьому встановлені камери надають можливість інтерактивного спілкування (слухачі можуть ставити запитання в режимі реального часу, є можливість приймати заліки та іспити через відеоконференцзв’язок тощо).Мета статті. Провести стислий аналіз програмного забезпечення, що надає можливість здійснити відеоконференцзв’язок.Виклад основного матеріалу. Завдяки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій використання відеоконференцзв’язку стало можливим як в процесі навчання і підвищення кваліфікації фахівців, так і в реальній практиці наукового і професійного спілкування. Тому для ефективних публічних виступів при захисті власних проектів, участі у конференціях, в тому числі, відеоконференціях, під час навчання студентів необхідно розвивати у них нові соціально-психологічні, інформаційно-комунікаційні і науково-аналітичні компетенції. Досвід показує, що такі компетенції можуть бути сформовані лише в результаті практичної діяльності – безпосередньої участі у таких заходах, тому у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка на базі кафедри інформатики було вирішено провести студентську відеокноференцію «Використання інформаційних технологій в навчальному поцесі» в рамках захисту власних курсових проектів студентами 4–5 курсів. Основною метою проведення такої конференції було набуття практичного досвіду як викладачами, так і студентами в організації відеоконференцзв’язку та отримання таких фахових компетенцій, як психологічні, інформаційні та аналітичні компетенції.Організація такого заходу вимагала попередньої підготовки: потрібно було визначитися з технічною підтримкою проведення конференції та її змістовим наповненням.Якість змістового наповнення забезпечувалася тематикою курсових робіт та відповідним ставленням студентів до власних курсових проектів.Технічна сторона вимагала певного аналізу наявного програмного забезпечення, що забезпечує відеозв’язок.Як показав аналіз, сьогодні існує достатня кількість програм для VoIP-зв’язку (Voice over IP). Серед них Skype, Sight Speed Business, ooVoo, Google Talk [4–7] тощо, а також ті, які постачаються з програмним забезпеченням виробниками web-камер. Ми зупинилися на двох з них – загальновідомій програмі Skype та програмі ooVoo [4–6].Як було з’ясовано, програму Skype спочатку було розроблено для аудіозв’язку, але в процесі розвитку інформаційних технологій програму було вдосконалено: система стала забезпечувати відеозв’язок, але без підключення сторонніх модулів інших виробників – вона і досі залишається двосторонньою.Компанія ooVoo розробила сервіс з більш широким спектром послуг, а саме: проведення web-конференцій, зустрічей on-line або презентацій через Інтернет у режимі реального часу.Однією з позитивних характеристик програми ooVoo (перед програмою Skype) є те, що ooVoo позиціонує себе як сервіс для проведення відеоконференцій, а це є зв’язок другого покоління (VoIP2), який дозволяє не використовувати комп’ютер користувача в якості проміжного вузла, як це здійснюється у програмі Skype. До того ж програма ooVoo використовує власну інфраструктуру для керування відеодзвінками.Ще одним плюсом ooVoo є більш широка карта відеоналаштувань, ніж у Skype – ви можете виставити кількість кадрів в секунду від 5 до 30 fps (Frames Per Second), змінити роздільну здатність та один з трьох рівнів якості передачі відео.Серед спільних характеристик цих програм можна виділити:відеодзвінок у реальному часі;миттєву передачу текстових повідомлень;передачу файлів;роботу на платформах PC, Mac OS, Linux.Програма ooVoo в свою чергу має додаткові характеристики, які відсутні у Skype:зберігання та перегляд матеріалів тривалістю до 1000 хвилин;відеоконференція з 6-ма співрозмовниками в режимі реального часу *;відео HD-якості *;запис відео дзвінків *;можливість посилати відеоповідомлення (тривалість до 5 хвилин), якщо співрозмовник знаходиться off-line, і, навіть, якщо не є клієнтом ooVoo (в цьому випадку посилання на повідомлення надходить на E-mail адресу одержувача, переглянути яке можна за допомогою «браузера»).У більшості випадків інтерфейси програм схожі, зручні та інтуїтивно зрозумілі, але інтерфейс ooVoo надає можливість показу відеокартинок у 3D просторі, що створює ефект віртуальної кімнати переговорів.До недоліків програми ooVoo слід віднести платні послуги (відмічені вище зірочкою *), але якщо висока якість зв’язку доступна і у безкоштовній версії, і при цьому вам не потрібний конференцзв’язок на 6 осіб, тоді цим недоліком можна знехтувати.У загальному випадку обидва ресурси дають змогу без особливих зусиль провести відеоконференцію, тому вибір програми можна залишити за користувачами, технічними можливостями комп’ютерів співрозмовників та шириною самого Інтернет каналу.Для реалізації відеоконференцзв’язку нами було використано комп’ютер із звуковою картою, мікрофон, Web-камеру і проектор та програмне забезпечення ooVoo, через яке було налагоджено зв’язок з аудиторіями.Побудова виступів була заздалегідь регламентована, тому наперед були підготовлені презентації та відповідне програмне забезпечення. Сама конференція пройшла згідно побудованого сценарію.Висновки.Використання програми ooVoo є можливим і доцільним для налагодження відеоконференцзв’язку.Проведення відеоконференції в педагогічному університеті є важливим заходом як для викладача, що його організовує, так і для студента, що є його безпосереднім учасником, оскільки він надає можливість:набути досвіду відеоспілкування каналами VoIP-зв’язку;навчитися студентам налагоджувати такі канали зв’язку;зберегти власний виступ для подальшого аналізу власної поведінки під час виступу (своїх рухів, висловів тощо), тобто глянути на себе збоку.
46
Dutka, I. M. "ПРОБЛЕМИ РАДІОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ В КОНТЕКСТІ МЕДИЧНОЇ ПОСЛУГИ У РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник наукових досліджень, no. 2 (August 17, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7692.
Full textAbstract:
Вивчено особливості радіологічних методів діагностики як медичної послуги в окремих галузях медицини, так і за окремими найпоширенішими методиками в Україні та інших країнах світу.Мета дослідження – аналіз сучасної ситуації та наукове обґрунтування проблем медичної послуги в напрямку радіологічної діагностики у різних галузях охорони здоров’я.Матеріали і методи. Проведено пошук, узагальнення та аналіз публікацій зарубіжних та вітчизняних джерел стосовно медичної послуги у радіології, застосовуючи методику контент-аналізу. В роботі використано епідеміологічні (історично-описовий, аналітичний методи) та соціологічні методи (логічна індукція, дедукція, емпіричні узагальнення). Систематизацію та аналіз дослідження проводили на персональному комп’ютері з використанням програм Microsoft Office 2016.Результати досліджень та їх обговорення. Відзначено, що радіологія – це одна з найбільш капіталоємних галузей медицини, тому при виборі методу променевої діагностики доцільно враховувати критерії радіаційної безпеки, інформативності, інвазивності, економічності та доступності. Для безперебійної роботи такої діагностичної техніки необхідні значні кошти на запасні частини і проведення профілактичних оглядів. А в даний час у більшості регіонів нашої країни закупівля медичної техніки як вітчизняної, так і імпортної задовольняють потреби лікувально-профілактичних установ лише на 30–40 %. У результаті високого ступеня зносу наявної медичної техніки (за експертними оцінками до 80 %) в установах охорони здоров’я відбувається зниження ефективності діагностичного процесу, в тому числі у результаті нерентабельного використання пропускної здатності сучасної діагностичної апаратури. Однією з причин такого становища є недостатня пропрацьованість методології аналізу використання високовартісного медичного обладнання та системи медико-економічного обґрунтування його придбання.Висновки. Важливим є перегляд та вирішення питань із забезпечення і контролю якості діагностичного процесу та вдосконаленні стандартизації цих послуг. Проблеми якості та ефективність діяльності лікувального закладу прямо пов’язані з обсягом фінансування та способом розподілення фінансових ресурсів усередині лікувального закладу. Власне державне управління якістю надання медичних послуг має бути невід’ємною складовою державного регулювання ринку медичних послуг.
47
Livinskyi, V. G., V. O. Zhakhovsky, O. M. Ivanko, V. M. Ivchuk, and O. M. Serebryakov. "Щодо необхідності розроблення та впровадження системи військово-медичних стандартів у Збройних Силах України." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 3 (October 11, 2021). http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.3(2)-020.
Full textAbstract:
Вступ. Системне реформування у сфері національної безпеки та оборони в Україні висуває високі вимоги до медичного забезпечення ЗС України. Одним із ефективних механізмів впливу держави на якість надання медичної допомоги військовослужбовцям є стандартизація медичного забезпечення, що спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкування в системі військової охорони здоров’я шляхом розроблення та впровадження норм, вимог, правил, технологій, робіт, послуг, що застосовуються в охороні здоров’я.
Мета. Обґрунтування необхідності розроблення системи військово-медичних стандартів та визначення порядку їх впровадження у систему медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України.
Матеріали та методи. Використано законодавчі та нормативно-правові акти з питань охорони здоров’я, керівні документи щодо медичного забезпечення ЗС України, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті щодо опрацювання та провадження стандартів надання медичної допомоги, а також керівні документи з медичного забезпечення збройних сил держав-членів НАТО. Об’єкт дослідження – система медичного забезпечення ЗС України. Предмет дослідження – система військово-медичних стандартів у ЗС України. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний.
Результати. Вивчено та проаналізовано нормативно-правові акти, що визначають організацію та порядок медичного забезпечення ЗС України, необхідність впровадження військово-медичних стандартів у діяльність медичної служби, а також керівні документи з медичного забезпечення збройних сил держав-членів НАТО. Проведено дослідження стану розроблення та впровадження системи військово-медичних стандартів у ЗС України та встановлено, що до цього часу робота щодо стандартизації медичного забезпечення ЗС України не набула системного характеру, розроблено лише окремі документи з питань стандартизації надання медичної допомоги, підготовки військовослужбовців з тактичної медицини та медичного постачання. Загальна система військово-медичних стандартів у ЗС України залишається нерозробленою та не впровадженою.
Висновки. Робота щодо розроблення та впровадження системи військово-медичних стандартів у медичне забезпечення ЗС України залишається незавершеною, а система військово-медичних стандартів нерозробленою, що викликає необхідність проведення науково-дослідної роботи із зазначеної проблеми.
48
Чурпій, І. К., І. В. Мельник, and Н. В. Чурпій. "ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Art of Medicine, April 3, 2020, 170–74. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.1.13.170.
Full textAbstract:
Резюме. В останні роки система охорони здоров'я в Україні зазнає постійних змін та модифікацій. Методом спроб та помилок уряд України намагається вибрати найбільш оптимальну систему надання медичних послуг для населення.
Україна одна з багатьох країн, що розвивається на просторах пострадянського простору, і більшість її галузей перебувають у стадії занепаду. Медичний сектор – не виняток.
У цій статті було проаналізовано основні теоретико-правові аспекти реформування системи охорони здоров'я, їхню рентабельність для населення України, їхню ефективність та ресурсні затрати.
Покращення поінформованості населення у юридичних аспектах новітніх реформ, які діють або ще готуються до вступу в дію, найближчим часом дозволить людям чіткіше розуміти, яких саме змін вони прагнуть, і коригувати роботу уряду.
Зміни кожної країни починаються з кожного жителя цієї країни. І коли кожен громадянин поважатиме себе, своє здоров'я та лікарську працю – саме тоді почнуться справжні зміни.
Сучасна медична установа має відповідати світовим трендам і забезпечувати якість надання медичних послуг шляхом впровадження вимог міжнародних стандартів, зокрема, системи менеджменту якості відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001: 2008 з подальшою сертифікацією.
49
Sirant, H. O. "СТРАТЕГІЯ ПРОВЕДЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ У ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ВІКУ З ПЕРВИННИМ ГОНАРТРОЗОМ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (January 11, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2017.3.8266.
Full textAbstract:
Мета: визначення стратегії проведення медичної реабілітації у хворих на первинний гонартроз в похилому віці з обгрунтуванням вибору реабілітаційних заходів.Матеріали та методи: Реалізацію програми реабілітації провели за результатами організаційного експерименту на базі реабілітаційного відділення та санаторного закладу під час проведення медичної реабілітації 112 пацієнтам похилого віку з первинним гонартрозом. Були використані дані клініко-реабілітаційної характеристики пацієнтів.Результати: Були проаналізовані результати впровадження алгоритму стратегії проведення реабілітаційних заходів та вивчена ефективність проведення реабілітації: спостерігалась позитивна динаміка рухової активності після проведеної реабілітації у (92,4±4,2) % досліджуваних хворих, в контрольній групі у (41,4±2,2) %, якість життя покращилася після проведення реабілітації у (66,3±2,8) % пацієнтів, в контрольній групі у (35,7±1,7) %, що підтверджує ефективність запропонованого алгоритму.Висновки: Застосування запропонованого алгоритму стратегії проведення реабілітаційних заходів дозволяє вирішувати основні завдання реабілітації, сумує ризики та їх можливі корекції, забезпечує індивідуальний підхід та оптимізацію відновного лікування, підвищуючи доступність та якість медичних послуг при ефективнішому та раціональнішому використанні методів реабілітації.
50
Khvysiuk, О. М., V. H. Marchenko, O. A. Tsodikova, A. V. Yalovchuk, O. O. Rozhnov, N. N. Hridnieva, S. S. Bryntsova, and I. H. Lapina. "ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОПТИМІЗАЦІЇ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ДІЛЬНИЧНИХ ПЕДІАТРІВ." Медична освіта, no. 3 (October 24, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2017.3.7785.
Full textAbstract:
Мета роботи – поділитись власним досвідом та думками про вдосконалення методів безперервної медичної освіти в умовах реформування охорони здоров’я.Основна частина. У статі висвітлено проблеми безперервної медичної освіти дільничних педіатрів. Представлено власний погляд на оптимізацію навчального процесу, що полягає в підвищенні змістовних аспектів підготовки лікаря, застосуванні ефективних педагогічних прийомів і методик, а також широкому впровадженні новітніх інформаційних технологій. Це дозволяє лікарю одержати освітні послуги прямо на робочому місці чи вдома, підвищити ступінь індивідуалізації і диференціації навчання, покращити мотиваційну активність, окрім цього, знизити фінансову залежність, що є не менш важливим у наш час.В умовах реформування охорони здоров’я бажано, щоб цикли тематичного удосконалення бути короткотривалими: 5, 10, 14 днів, а їх кількість – не обмежувалася протягом року.Тематика циклів тематичного удосконалення сучасних дільничних педіатрів обов’язково має бути спрямована на профілактику, збереження й зміцнення здоров’я дітей і орієнтована на доказову медицину. Такий підхід сприятиме якісній підготовці висококваліфікованого спеціаліста, формуванню його професійної компетенції на всіх етапах безперервного професійного розвитку.Використовуючи сучасне комп’ютерне обладнання та технічні засоби навчання (достатня кількість комп’ютерів, інтерактивна дошка, симулятори, Smart-система для інтерактивного тестування), впровадження передових педагогічних прийомів, методів і технологій сприяє формуванню необхідного рівня знань педіатрів. На циклах (у тому числі й на виїзних) проводяться бінарні лекції, що підвищує ефективність засвоєння матеріалу заняття та сприяє активності слухачів, використовуються елементи дистанційного навчання на базі платформи Moodle ХМАПО (moodle.med.edu.ua) з додатковими консультаціями викладачів по Skype у Центрі дистанційної освіти академії.У перспективі, в умовах конкурентного освітнього середовища відбудеться “вільний вибір закладу, форми навчання (курси, стажування, e-Learning)”. Дільничні педіатри будуть самі обирати й оцінювати роботу вищого медичного навчального закладу за якістю наданої їм навчальної послуги.Висновки. Інформаційні технології в медичній освіті оптимізують та підвищують ефективність безперервного професійного розвитку сучасного лікаря-педіатра.Впровадження нових сучасних методів у медичну освіту дільничних лікарів сприяє формуванню нового мислення, підвищенню зацікавленості та задоволеності навчальним процесом.