Academic literature on the topic 'Шведська модель'

У статті розкрито моделі прийняття управлінських рішень у контексті зарубіжного досвіду. Висвітлено сутність управлінського рішення, яке спрямовано на досягнення цілей, керівництво колективом, розподіл ресурсів, переробку інформації тощо. Визначено функції управлінського рішення: забезпечувальна, скеровуюча, координуюча, мобілізуюча та ін. Показано вимоги до управлінських рішень в Україні та за рубежем: наукова обгрунтованість, цілеспрямованість, оптимальність, своєчасність, комплексність та ін. Зосереджено увагу на європейських технологіях та видах управлінських рішень, як-от: програмованість та непрограмованість.Акцентовано на моделях прийняття управлінських рішень у вітчизняній та зарубіжний науці. Це класична модель, яка спрямована на визначеність умов щодо рішень; поведінкова модель, де рішення приймається на основі поведінки об’єкта та ірраціональна модель, де рішення приймається без дослідження альтернатив.Також показано визначення сутності моделі з точки зору зарубіжних науковців, як відображення в схемі, формулі характерних ознак об’єкта, що досліджується, а також в реальних подіях та управлінських ситуаціях. Звернено увагу на різні моделі прийняття управлінських рішень в Італії, Франції, Великобританії, Швеції, показано особливості середовища прийняття таких рішень, особисті якості менеджера, стилі управління, стандарти.Проаналізовано ціннісні чинники, пов’язані з соціокультурним середовищем міжнародного менеджменту, який спрямований на потребу адаптації в певному оточенні та її внутрішню інтеграцію.Підкреслено, що кожна Європейська модель менеджменту має свої особливості, оскільки враховує певні національні цінності, своєрідність національної психології, менталітету. Розглянуто моделі прийняття рішень у Франції, які спрямовано на стилі управління, що є відображенням управлінських цінностей, які частково формуються під впливом освіти.Визначено, що англійська модель менеджменту має великий вплив на розвиток інших європейських моделей, а також, що британські управлінські рішення спрямовані на навички спілкування і прагматизм. Відзначено неординарність шведської політики у прийнятті управлінських рішень у сфері перекваліфікації працівників, що дозволяє скоротити міграцію населення, пов’язану з пошуком роботи; доцільно використати економічний цикл тощо. Також показано своєрідність прийняття управлінських рішень в Італії.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень». – Національний педагогічний університет імені М.П Драгоманова, Київ; Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2019.Дисертація є першим комплексним та всебічним дослідженням соціальної держави у теоретико-правовому та історико-порівняльному аспектах на прикладі шведської моделі соціальної держави – держави добробуту Королівства Швеції на основі вивчення шведських історико-правових першоджерел та нормативно- правових актів, наукових праць, періодичних і публіцистичних видань, історичних джерел XII-XXI століть в оригіналі, особливостей, сучасного стану, основних тенденцій розвитку, шляхів формування і механізмів реалізації шведської моделі соціальної держави. У роботі поглиблено загальнотеоретичні уявлення стосовно особливостей класифікації моделей соціальної держави, їх застосування у різних країнах, створено авторську правову класифікацію моделей соціальної держави, визначено місце скандинавського права серед правових сімей, проаналізовано механізми і результати виходу з кризи різними моделями соціальної держави. На основі компаративного аналізу оцінено можливість використання досвіду шведської соціальної моделі для розбудови соціальної держави України.

Около 1580 года так называемые лесные финны мигрировали в лесные массивы, расположенные в шведско-норвежской пограничной области. Финляндия в то время входила в состав Швеции. Лесные финны создали для себя новые участки земледелия, применяя подсечно-огневой способ в больших массивах девственных хвойных лесов. В отличие от остального населения, которое предпочитало жить и вести хозяйство на землях вблизи побережья, лесные финны поселились на бесплодных внутренних моренах, что дало им возможность заселить большие территории. Они выращивали репу и специальный сорт ржи (svedjer g), который засевается непосредственно в теплую, богатую питательными веществами золу. Урожайность была огромной по сравнению с традиционным земледелием, но резко упала всего через несколько лет, поэтому новые земли пришлось снова поджигать. Эта форма ведения сельского хозяйства привела к быстрому росту населения и его высокой мобильности. Новые поселения назывались Финнмарк («финские земли») или Финнског («финский лес»). Помимо выращивания ржи в жизнеобеспечении финнов леса важную роль играла охота. В некоторых изолированных регионах финский язык и культура просуществовали более 350 лет до начала XX века. Лесные финны и их история до сих пор не являются центральным объектом исследований. Некоторые, в основном фольклорные и археологические исследования, велись в Швеции и Норвегии. Однако изучение этой недавно сформировавшейся культуры дает возможность успешнее наблюдать за тафономическими процессами и соотносить их с письменными и этнографическими источниками. Образ жизни лесных финнов оставил мало следов, фиксируемых к тому же вдали от центральных районов. Как маргинализированная группа в обществе они часто оставались «невидимыми» даже для письменных источников. Тем не менее они могли бы служить моделью для тех частей населения и процессов в их культуре, которые трудно увидеть и понять только на основе археологических источников. Их квазикочевой образ жизни, отличавшийся высокой мобильностью в связи со сменой места поселения каждые четыре года, отличался от преимущественно оседлого сельского и городского населения. Мигрируя на шведскую и норвежскую территорию, они проникали в среду, которая была лингвистически и культурно иной. Их хозяйственная система была тесно привязана к лесу и включала в себя, кроме подсечно-огневoго земледелия, охоту, собирательство и животноводство, а также металлообработку. Быстрое распространение лесных финнов происходило в период климатического кризиса (малый ледниковый период), что, однако, оказало положительное влияние на них. Многие из этих пунктов можно применить и к предкам славян, населению, которое распространялось на южнобалтийскую территорию во время поздне-античного Малого Ледникового периода (VI-VII века). В это время лес снова стал распространяться, увеличив таким образом среду обитания для лесного населения. Однако это население почти не оставило следов, фиксируются лишь непрерывные кривые ржи на низком уровне в пыльцевых диаграммах, являющиеся намеками на его присутствие. В этом отношении лесные финны могут служить образцом для фиксации раннего расселения славян. Тесное этноархеологическое исследование материальной культуры лесных финнов и их археологически видимых следов может позволить обратить наше внимание на до сих пор непонятные следы VI-VII веков на территории Южной Балтики и таким образом сделать ранних иммигрантов более «заметными».