Academic literature on the topic 'Чистота мовлення'

У статті розкрито, проаналізовано та теоретично обґрунтовано особливості мовлення та способи вияву мовленнєвих порушень у людей із хворобою Альцгеймера. Подано огляд існуючих нейрофізіологічних висновків про порушення мовлення у пацієнтів із хворобою Альцгеймера і представлена спроба їх класифікацій з позицій психолінгвістики як науки про мовленнєву діяльність індивіда з точки зору психіки та лінгвістики. Виявлено, що початкова стадія хвороби Альцгеймера характеризується такими порушеннями мовлення як аграматизм та апраксія, що є початковими проявами афазії. З психологічної точки зору при апраксії людина із хворобою Альцгеймера намагається правильно підібрати необхідне слово, усвідомлюючи власну неспроможність відразу дібрати відповідне слово, хворий сповільнює темп і наповнює свій мовленнєвий потік побічними словами та звуками, з метою уникнення пауз. Надалі у хворого розвивається аномія – неможливість словесно закодувати добре відомий предмет, пацієнт знає, що це, але не може підібрати назву, на подальших стадіях протікання хвороби розвивається «чиста аномія» - порушення семантичних уявлень про предмет. У фінальних стадіях хвороби Альцгеймера розвивається мутизм: хворий відмовляється від вербального спілкування при відсутності органічних вражень мовленнєвого апарату.

В умовах європейської інтеграції особливої актуальності набуває питання збереження розвитку та чистоти нашої рідної української мови, оскільки цей процес торкається не лише економіки чи політики, але й культури, зокрема, національної мови. Це питання сьогодні ускладнюється тим, що наша мова забруднена суржиком.

Визначено три групи характеристик в понятті «педагогічна культура вчителя» : а) загальнолюдські якості, що включають в себе: належний рівень розвитку мовлення; добре здоров’я; достатньо високий рівень інтелектуального розвитку фахівця ; б) професійні якості - любов до своєї праці, повага до людей праці, професійна компетентність, методичні уміння (йдеться не тільки про необхідність доброго володіння професійними знаннями, але й про уміння передати ці знання своїм учням), прагнення до самоудосконалення та вміння організовувати власну самоосвіту; в) моральні якості особистості, до яких відносяться: моральна чистота, доброзичливість, духовність, людяність, чесність, організованість, відповідальність.

Дослідження виконане на матеріалі реплік принцеси Анни, персонажа анімаційного пригодницького фентезі-фільму Кріса Бака та Дженіфер Лі «Крижане серце» (2013). За класифікацією В. Шмідт (2007) визначаємо, що Анна належить до архетипу «Діва» (англ. the Maiden). Для психолінгвістичного образу персонажа характерні: 1) окличні речення (переважно констативи) у поєднанні з позитивною оцінною лексикою, «порожніми» прикметниками та вигуками для вираження захоплення й радості; 2) окличні речення (переважно констативи) для емфатизації смислу або вираження незгоди, незадоволення, обурення; 3) окличні речення з апелятивами для привернення уваги адресата; 4) частотне використання лексеми please у реквестивах демонструє залежність Анни від допомоги інших персонажів; 5) частотне використання лексем sorry та fault демонструє чуйність персонажа до почуттів інших; 6) частотне використання апелятивів Elsa, Olaf та Kristoff демонструють важливість цих персонажів у житті Анни; 7) вербальна та креолізована (у поєднанні з відеорядом) гра слів для створення гумористичного ефекту, передачі оптимістичного ставлення персонажа до будь-яких життєвих ситуацій; 8) розмовні одиниці, оскільки персонаж надає перевагу невимушеному стилю спілкуванню, а її мовлення наближене до мовлення підлітків; 9) прямі квеситиви, які вимагають відповіді від співрозмовника для просування сюжетних ліній, оскільки Анна є головним дієвим персонажем фільму; 10) повтори на синтаксичному рівні у вигляді уточнювальних запитань, множинні асиндетони та апосіопези для демонстрації мислення у формі потоку свідомості, яке демонструє відкритість персонажа, наївність, душевну чистоту і простоту; 11) у мовленні Анни майже однакова частотність займенників першої особи однини I та другої особи you демонструє з одного боку важливість власного «я», а з іншого – значущість для неї інших персонажів. Також порівняно частотними є займенники she, оскільки сестра є найважливішою особою у житті Анни, а також we, оскільки вона залежна від інших персонажів і часто бачить себе лише частиною певної групи, сім’ї.