Journal articles on the topic 'Художня система'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Художня система.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Художня система.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Рашидова, С. С. "МІСЦЕ ХУДОЖНЬОЇ ПОТРЕБИ В ФОРМУВАННІ, РОЗВИТКУ І ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІ ОСОБИСТОСТІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 260–70. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-260-270.
Full textAbstract:
У статті розкривається дослідницько-концептуальна позиція автора, що розвиток, виховання, формування особистості слід починати із потребнісно-мотиваційної сфери, яка, в свою чергу, формує ціннісну. Акцентуючи увагу на художньо-естетичному вихованні, автор наголошує, що основними засобами художньо-естетичного виховання і формування художніх потреб є мистецтво, художня література. Формування художніх потреб розглядається як основа художньо-естетичного виховання. Розглядаючи проблему в такому ракурсі, потребнісний підхід виступає методологічною основою як у вихованні в цілому, так і в художньо-естетичному вихованні зокрема. А художня потреба розглядається як культурна, духовна потреба і як інтегративне утворення, що синтезує у собі різні форми свого вияву (як потреба в художній творчості; як потреба у самореалізації; як потреба в освоєнні культурних цінностей; як потреба в катарсисі тощо).
Стала художня потреба розвиває спектр почуттів, формує моральний вчинок, моральну думку, є джерелом як художньо-естетичного виховання, так і виховання в цілому. Потреба у художній літературі й сама художня література сприяє формуванню морально цілісної особистості (К. Д. Ушинський).
Сутність художньої потреби виявляється в її дієвому, активному характері, спонуканні до творчості. Саме тому формування художніх потреб займає перший щабель в системі художньо-естетичного виховання і є основою для розвитку і формування особистості в цілому. Особливу роль в цьому процесі займає художня література, адже образне мислення, яке розвиває художня література і словесна творчість, – «необхідний етап переходу до мислення поняттями» (В. О. Сухомлинський).
Розкрито механізм, принципи і методи формування художніх потреб в системі естетичного виховання.
2
Шелест, Г. Б. "Художня система форм і засобів зображення психологізму в літературі." Вивчаємо українську мову та літературу, no. 1/2 (509/510), січень 2018 р. (2018): 10–15.
Find full text
3
САРАЄВА, Ірина. "МИСТЕЦЬКІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОСТОРІ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 2020): 118–26. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-118-126.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ У статті висвітлено зміст мистецької освіти дітей дошкільного віку із залученням їх до різних видів діяльності (образотворчої, музичної, художньо-мовленнєвої, театрально-ігрової). Мистецтво є складником культури, творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність, соціальний і виховний ефект якої відомий людям із глибокої давнини. З’ясовано поняття «художній образ» як універсальну категорію мистецтва, основний продукт художньої творчості, який слугує елементом взаємозв’язку між мистецтвом, життям і свідомістю. Теоретичне підґрунтя дошкільної освіти в системі мистецької освіти закладено Л. Виготським, М. Каганом, О. Комаровською, О. Рудницькою, І. Франком, А. Флієром та іншими вченими. У статті розкрито специфіку мистецьких видів діяльності дитини художньо-творчої спрямованості (образотворчу, музичну, художньо-мовленнєву, театрально-ігрову), які є підґрунтям для формування оцінно-контрольних дій як у процесі діяльності, так і за її результатами. Зазначено, що для розвитку творчого потенціалу дитини дошкільного віку важливо збагачувати емоційно-естетичний досвід засобами образотворчого мистецтва. З’ясовано, що образотворча діяльність не тільки свідчить про певні особливості психічного розвитку дитини, але й забезпечує його, стимулює пізнавальну активність, започатковує основи творчої діяльності. Висвітлено проблему художньо-творчої діяльності дітей дошкільного віку, визначено показники та критерії, за якими можна оцінювати художню творчість дітей; методи, прийоми керівництва та навчання дітей художньої діяльності. Зазначено, що образотворчо-мовленнєва діяльність як різновид художньо-мовленнєвої діяльності стимулює дітей до активного мовлення і формує образотворчо-мовленнєву компетенцію. Визначено види художньо-мовленнєвої діяльності, в яких мовленнєва творчість реалізується в різноманітних формах. Окреслені види діяльності мистецької освіти в дошкільному віці формують особистість дитини, розвивають її творчі здібності, інтуїтивно спрямовують прояви дитини до оцінно-контрольних дій. Ключові слова: мистецька освіта, художній образ, художня творчість, образотворча діяльність, художньо-мовленнєва діяльність, діти дошкільного віку.
4
Гармаш, Людмила Вікторівна. "Діалектика повтору і антитези у вірші Георгія Іванова «Над закатами и розами...»." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 2, no. 96 (2020): 60–74. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2020.2.96.04.
Full textAbstract:
Повтор і антитеза, які є універсальними стилістичними принципами, забезпечують інтонаційно-ритмічну, смислову, композиційну, емоційну єдність поетичного тексту. Мета статті полягає у виявленні функцій повтору і антитези у вірші Георгія Іванова та аналізі особливостей ідіостилю поета. У роботі використані традиційні методи аналізу поетичного тексту, який розуміється як єдина художня система. Сенс цілого автор статті інтерпретує, виокремлюючи елементи цієї системи, до яких відносяться різні види повторів. У процесі аналізу встановлено взаємозв’язки між повторюваними одиницями тексту, визначено функції повторів, їхню семантику, з’ясовано, в яких стосунках вони складаються з такою стилістичною фігурою як антитеза (протиставлення). Для поглибленого проникнення в структуру поетичного тексту були задіяні загальнонаукові методи дедукції та індукції, метод концептуального аналізу та метод повільного читання, запропонований Роланом Бартом. Автор статті дійшов висновку, що Георгій Іванов використовує повтори практично на всіх рівнях поетичного тексту – морфологічному, лексичному, семантичному, композиційному та ін. Повтори і антитези забезпечують інтонаційне багатство вірша, розподіляючи в тексті смислові і ритмічні акценти, визначають динамічний розвиток поетичного тексту, служать засобом прискорення і уповільнення руху поетичної думки. Вони є тими засобами, які надають тексту завершеність, об’єднуючи його в цілісну структуру, окремі елементи якої тісно пов’язані один з одним і перебувають у постійній взаємодії. Повтор і антитеза є діалектичною парою протилежностей, що передбачають одна іншу і утворюють систему взаємних тяжінь і відштовхувань, встановлюючи межі між окремими елементами тексту і порушуючи їх, в результаті чого ми можемо розглядати художній твір як живу систему, яка здатна до самоорганізації. Аналіз повторів і антитез в контексті художнього твору дає ключ до розуміння й адекватної інтерпретації сенсу вірша
5
Палій, О. П. "Постмодернізм як світоглядна та художня система (до історичних і теоретичних витоків)." Компаративні дослідження слов"янських мов і літератур, Вип. 21 (2013): 288–302.
Find full text
6
Лебедь, Юлія. "ОБРАЗ ЖІНКИ В ТВОРІ «ОДИНАДЦЯТЬ ХВИЛИН» П. КОЕЛЬО." Молодий вчений, no. 4.1(104.1) (April 30, 2022): 27–30. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-104.1-7.
Full textAbstract:
Художній образ – одна з найбільш багатогранних і складних естетичних категорій, яка є об’єктом аналізу низки гуманітарних наукових дисциплін; при цьому в кожному випадку змінюється ракурс розгляду, розуміння і витлумачення цієї категорії. Образ жінки в мистецтві особливий, один із найголовніших у літературі. Мета статті – проаналізувати специфіку жіночого образу в творі П. Коельо «Одинадцять хвилин». Сьогоднішні наукові дослідження про літературу практично оминають думку про те, що література є мисленням художніми образами, а інтерпретація художнього твору – це майже завжди інтерпретація образної, тобто ідеальної дійсності. Літературно-теоретичні дослідження другої половини ХХ ст. позначені потужним впливом герменевтичних і постструктуралістичних, а останнім часом – і постмодерністичних ідей; предметом дослідження в них, як правило, є специфіка, структура та художня семантика різного типу висловлювань. При цьому ігнорується той факт, що мовна специфіка дискурсу є лише формою існування художнього світу. Адже кожен літературний твір – це система макро- і мікрохудожніх образів, що репрезентують найважливіші ідейно-естетичні сенси літературного твору.
7
Кульбака, Н., A. Писаренко, and O. Бондаренко. "Програмне забезпечення для віртуальних турів." Адаптивні системи автоматичного управління 2, no. 39 (December 15, 2021): 84–97. http://dx.doi.org/10.20535/1560-8956.39.2021.247415.
Full textAbstract:
У статті розглядаються методи та засоби реалізації діалогової системи з використанням сучасних технологій обробки природної мови, що дозволить відвідувачам віртуальних художніх виставок отримувати інформацію про виставку, автора та роботи у формі інтерактивної бесіди, яка є побудована за правилами освітня функція в системі «Виставка», яку сучасні веб-сервіси віртуальних виставок не підтримують. Проаналізовано архітектури діалогових систем, класифікатори текстів, корпуси українських текстів, засоби реалізації діалогових систем для веб-додатків на JavaScriptта Python. Виходячи з їх можливостей, недоліків та переваг було обрано інструменти для розробки віртуального довідника. Розглянуто існуючі системи штучного інтелекту для екскурсій, а саме роботи «Promobot» та «Pepper», а також існуючі діалогові системи «Siri» та «Alice». Виявлено та обґрунтовано необхідність створення модуля «Довідник»у системі «Виставка». Розроблено архітектуру діалогової системи для проведення віртуальних екскурсій у співпраці з веб-сервісом художніх виставок. Результатом стала система діалогу «Exi», яка була інтегрована у веб-сервіс дляорганізації та проведення художніх виставок «Xolst». Експериментально доведено, що віртуальний гід реалізує необхідний функціонал для проведення екскурсій, підвищує інтерес користувачів до виставки, покращує сприйняття творів мистецтва та створює позитивне емоційне середовище.
Бібл. 29, іл. 5.
8
Чженгуан, Чжао. "ВОЄННА ТЕМАТИКА В НОВИХ НЯНЬХУА КИТАЮ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 38 (January 30, 2022): 51–58. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v38i.467.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню воєнної тематики у нових няньхуа Китаю кінця ХІХ – початку XX ст. Із сучасних політичних подій найчастіше зображувалися на народній картині війни, на які так багата новітня китайська історія. Сучасну війну художники почали зображати старими перевіреними методами, тобто представляючи кожну батальну сцену як театральну. Виявлено, що протягом указаного періоду традиційна жанрова і художня система няньхуа зазнає кардинальних змін. Із кінця 30-х років ХХ ст. і в перші роки Китайської Народної Республіки комуністичні ідеологи розраховували, що виконані професійними художниками із залученням майстрів традиційних промислів, няньхуа, які за формою багато чого запозичували від старих картин, приваблять новизною комуністичної ідеології велику кількість селян та робітників.
9
МОНКЕ, Олена, and Тетяна БОЛОТЕНКО. "РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 43–48. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.7.
Full textAbstract:
У статті аналізується проблема розвитку творчих здібностей дошкільників засобами художньої літератури. Уточнено ключові позиції дослідження. Передусім зазначено, що у філософських концепціях творчість розглядається як самореалізація особистості. Дитячу творчість розуміють як створення дитиною суб’єктивно значущого для неї продукту. Дитяча творчість характеризується тим, що дитина емоційно відгукується, ціннісно ставиться до твору через художнє слово, творчу роботу в різних видах діяльності. Літературну творчість розуміють як здатність дитини самостійно складати розповіді, оповідання й казки. Феномен «творчі здібності» визначають по-різному. Зокрема, як здатність знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду; синтез властивостей особистості, які характеризуються ступенем відповідності певного виду творчої діяльності вимогам до неї, та зумовлюють результативність такої діяльності. Творчу обдарованість розглядають як індивідуальний творчий мотиваційний і соціальний потенціал, що дозволяє отримати високі результати в одній (або більше) із таких сфер: інтелект, творчість, соціальна компетентність, художні, психологічні та біологічні можливості. Талант розуміють як систему якостей і особливостей, що дозволяє особистості досягти видатних успіхів в оригінальному здійсненні творчої діяльності. Творчі здібності яскраво проявляються в дошкільному дитинстві й розвиваються в процесі спеціально організованого навчання, зокрема в літературній і тісно з ній пов’язаній художньо-мовленнєвій діяльності. Особливо міцний зв’язок між такими компонентами художньо-мовленнєвої діяльності, як виконавча діяльність і творчість. Творчість об’єднує художню, ігрову та пізнавальну активність дошкільників. Для виникнення та активізації творчих проявів дітей слід створити специфічні сприятливі умови. У статті проаналізовано основні засоби змістового впливу на розвиток творчих здібностей особистості дитини в художньо-мовленнєвій діяльності. Художньо-мовленнєва діяльність має самоцінне значення для розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку, зокрема для розвитку літературної творчості. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в дослідженні й перевірці педагогічних умов розвитку творчих здібностей дошкільників у художньо-мовленнєвій діяльності.
10
Bobul, Ivan. "Провідні тенденції жанрової стратифікації українського вокально-естрадного виконавства." Музичне мистецтво і культура 23 (November 30, 2016): 58–68. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-58-68.
Full textAbstract:
Мета роботи постає як визначення тих тенденцій жанрової стратифікації українського вокально-естрадного виконавства, що вказують на його власну системну художню організацію. Методологія дослідження зумовлена поєднанням гносеологічного мистецтвознавчого та текстологічного музикознавчого підходів на основі культурологічного дискурсу. Наукова новизна роботи полягає у виявленні чотирьох провідних тенденцій розвитку вокально-естрадної жанрової системи, що надають їй художньо-творчої та культурно-семантичної автономії – театралізації, фестивалізації, академізації та персоналізації. Висновки. Вокально-естрадне виконавство в Україні є найбільш широкою та об’ємною за жанровими складовими сферою музично-сценічної творчості, що має власну систему гносеологічних та аксіологічних ознак, виводить сучасне і актуальне на рівень універсальних категорій – скерована до ідеї всезагального глобалізованого соціуму, надаючи ціннісного темпорального виміру повсякденній свідомості, веде до нової академізації, тому базується на принципах професійної композиторської й виконавської творчості та здійснює стильові і стилістичні інновації. Підпорядковуючи ліричну, індивідуально-особистісну образну сферу, надає їй особливої художньо-ігрової концептуалізації.Ключові слова: українське вокально-естрадне виконавство, жанрова стратифікація, театралізація, фестивалізація, академізація, персоналізація, художньо-ігрова концептуалізація.
11
Драшко, Олена. "Система педагогічних умов підготовки вчителів обслуговуючої праці до використання художніх ремесел у навчально-виховному процесі." Освітній вимір 43 (December 11, 2014): 21–28. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v43i0.2721.
Full textAbstract:
Драшко О. М. Система педагогічних умов підготовки вчителів обслуговуючої праці до використання художніх ремесел у навчально-виховному процесі.
У статті обґрунтувано систему педагогічних умов підготовки вчителів обслуговуючої праці до використання художніх ремесел. Розкрито критерії, показники та рівні підготовки фахівців; етапи впровадження системи обґрунтованих педагогічних умов у навчально-виховний процес ВНЗ з підготовки вчителів обслуговуючої праці до використання художніх ремесел у навчально-виховному процесі.
12
Майборода, Назар Володимирович. "Тенденції сучасного каскадерського мистецтва в художньо-ігровому кіно." Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, no. 27-28 (May 25, 2021): 131–36. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238836.
Full textAbstract:
Мета статті – на основі аналізу сучасних тенденцій каскадерського мистецтва в художньо-ігровому кіно виявити перспективні напрями розвитку галузі. Методи дослідження. Застосовано системно-історичний метод, що посприяв розгляду каскадерського мистецтва як складної динамічної підсистеми кіноіндустрії; методи прямого аналізу, що посприяла дослідженню трюкових сцен сучасних художньо-ігрових фільмів як системи, що складається з елементів, організованих за певними правилами та законами, а також виявлення індивідуальної побудови трюку; метод одночасної інтерпретації, застосування якого дозволило розглянути візуальний текст трюкових сцен як наділену певним сенсом знакову систему, що передбачає виявлення яскравої авторської індивідуальності постановника та виконавця. Наукова новизна. Виявлено та проаналізовано тенденції розвитку каскадерського мистецтва в контексті специфіки еволюції вітчизняної та зарубіжної кіноіндустрії; вперше в українському мистецтвознавстві здійснено спробу дослідити особливості постановки трюкових сцен в художньо-ігровому кіно ХХІ ст. екстраполюючи характерні риси культури постмодерну на сучасне каскадерське мистецтво. Висновки. Каскадерське мистецтво перших десятиліть ХХІ ст. знаходиться в постійному пошуку шляхів самовираження та самовизначення в змінених філософією постіндустріальної культури формах свідомості. Дослідження виявило, що на сучасному етапі розвитку кіноіндустрії в цілому та художньо-ігрового кіно зокрема, провідними тенденціями каскадерського мистецтва є: посилення видовищності трюку; виконання надскладних трюків акторами (передусім, виконавцями головних ролей) без дублерів; звернення до театралізації в процесі постановки трюкових сцен. Сучасні трюки відображають етап розвитку масової культури, зумовлений посиленням естетики культури постмодернізму в системі кіномистецтва. Реалізація постановниками трюкових сцен видовищної компоненти в жанрі художньо-ігрового кіно детермінована основоположними рисами постмодерну – тяжінням до театралізації, гри, сублімуванням різноманітних технік та стилів, парадоксальністю та цитатністю.
13
Радько, Ганна, and Ігор Дорошенко. "ВЗАЄМОДІЯ СЛОВА І МУЗИКИ У ПОЕТИЧНОМУ ЦИКЛІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «СІМ СТРУН»." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 244–51. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-46.
Full textAbstract:
Стаття присвячена взаємовпливам і взаємодії художнього слова з несловесними видами мистецтва, зокрема музикою, на матеріалі поетичного циклу Лесі Українки «Сім струн, написаного 1890 року 19-річною авторкою. Провідною методологією цього дослідження стала семіотика – наука, що вивчає міжмистецькі взаємовпливи і зв’язки, функціонування знаків та інформаційних знакових систем. Розглядаючи поетичний цикл Лесі Українки «Сім струн» як систему мовних, поетичних, жанрових і музичних знаків, і детерміновуючи його як комунікативну систему, спробували через мову як метасистему встановити відповідну систему музичної знакової ієрархії, і дослідити цикл у категоріях міжмистецьких – інтерсеміотичних зв’язків. З’ясовано, що кожен із семи віршів циклу написаний у відповідності до нот тональності до-мажор: ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ, та жанрово-строфічної організації вірша: ГІМНУ, ПІСНІ, КОЛИСКОВОЇ, СОНЕТА, РОНДО, НОКТЮРНУ, СЕТТІНИ. Досліджуваний матеріал дав можливість подивитися на поетичні твори циклу водночас і як на музичні, зі специфічною композицією та наскрізною ідеєю та образами. Різні за мотивами, інтонаційно-ритмічною структурою, строфічною будовою, жанрами, твори циклу «Сім струн» Лесі Українки завдяки композиційній єдності набувають додаткової естетичної вартості, сприймаються як новий твір. Кожен твір зберігає відносну автономію, але між ними існує відцентрово-доцентровий зв'язок. Залучений для дослідження словесний і музичний матеріал поетичного циклу Лесі Українки підтверджує думку про те, що базові міжмистецькі одиниці (попри значні відмінності в знакових системах різних видів мистецтва) спільні для них, мають механізми взаємопереходу художніх образів у слово, слова в простір, простір у звук, художнє слово тяжіє до візуальної та аудіальної комунікації, прояву явища синестезії. У статті подані оригінальні партитури, написані Ігорем Дорошенком до віршів «До» (гімн), «Ре» (пісня) та «Сі» (сеттіна).
14
ОРДІНА, Л. Л. "ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА НА РОЗВИТОК ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 3 (November 17, 2021): 46–50. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.7.
Full textAbstract:
У наш час, коли національні чинники зумовлюють розвиток освітянської справи, не викликає сумніву необ- хідність ґрунтовного опрацювання надбань українського мистецтва у вищій школі. У статті розглянуто змістовні характеристики розвитку естетичної культури студентів у закладах вищої освіти, що зумовлюють гармонізацію національного і міжкультурного підходу до опанування українського мистецтва. Окреслено художні переваги тво- рів українських авторів, що впливають на активізацію естетичного сприймання, оцінку, творчу інтерпретацію у навчально-виховному процесі. У статті проаналізовано способи впливу українського мистецтва на розвиток естетичної культури студентів у закладах вищої освіти: творче опанування надбань національної художньої куль- тури, що передбачає застосування художньо-порівняльних підходів як шлях отримання теоретичних відомостей про твори українських митців; пізнання стильових засад українського мистецтва в системі усвідомлення студен- тами образного мислення українських авторів; національно-вартісна орієнтація естетичного самовизначення сту- дентів, що дозволяє оцінювати світову культуру через призму національного бачення, зберігати і розповсюджу- вати цінності українського мистецтва. Зазначено, що фундаментальною проблемою педагогічного забезпечення процесу пізнання творів національного мистецтва є визначення естетичних орієнтирів відбору художнього мате- ріалу, в процесі опрацювання і засвоєння якого має відбуватись естетичний розвиток особистості. Моделювання діяльності викладача передбачає різноманітні пошукові завдання в галузі інтерпретації, що опосередковуються його естетичними орієнтирами, спонукання студентів до якомога ширшого осягнення художніх надбань україн- ського мистецтва та подолання нейтрального до них ставлення. У статті визначено сутність історико-стильового підходу, який дозволив проаналізувати художні стилі на історичній основі. Фольклорна семантика, образні засади виразової героїчної тематики, що визначають своєрідність українського мистецтва, створюють умови для виник- нення ефекту співпереживання змісту художніх творів.
15
IVAHNO, Olexander. "СИСТЕМНІ ЗМІНИ В ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ «РЕЖИСУРА» ТА ЇХ НАСЛІДКИ." ART-platFORM 3, no. 1 (May 27, 2021): 26–45. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.3.2021.26-45.
Full textAbstract:
В Україні вже понад десять років запроваджується освітня реформа. Метою будь-якої реформи є докорінна зміна всіх усталених боків суспільного життя, в даному випадку – навчального процесу в системі підготовки студентів-режисерів. Шлях, який відкриває студентам освітня реформа, – наполеглива самостійна робота. Найцінніше, що отримували студент раніше, – це методологічні засади роботи з цехами. Режисер був ключовою фігурою, саме він ніс відповідальність за цей напрям роботи. Реальність «психологічного театру» була основою учбового процесу як для акторів, так і для режисерів. Світ змінився, і виховна функція сценічного мистецтва набула нової ваги. Без підготовчої роботи не дозволялось ні акторам, ні режисерам працювати з обраними текстами, драматургічним матеріалом. Студентів готували до того, що сценічне мистецтво пов’язане з виробництвом, адже в театрі існують художня частина і виробнича. Перші чотири семестри навчання були цілком присвячені вивченню художніх особливостей сценічного мистецтва. На період навчання в театральній школі реальність «психологічного театру» ставала основою учбового процесу. Керівник режисерського курсу передавав учням свій досвід. Режисер – це індивідуальний феномен: неможливо прогнозувати, як швидко той чи інший студент засвоїть методологічні засади фаху і зможе працювати самостійно. У сучасні ВИШі приходять талановиті молоді люди, але без життєвого досвіду, необхідного для професії режисера. Тільки в Києві чотири заклади випускають режисерів. На жаль, лише невелика частка випускників буде спроможна стати режисерами. Основною метою статті є акцентувати увагу на проблемах сучасної освітньої реформи в галузі творчих спеціальностей, передусім – у підготовці режисерів. Проаналізовані головні актуальні проблеми сучасної системи підготовки режисерів, зроблений компаративний аналіз минулої та сучасної систем освіти.
16
Пономарьова, Олена Миколаївна. "Інтеграція в системі підготовки фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах України." Освітній вимір 38 (May 16, 2013): 252–57. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3221.
Full textAbstract:
Пономарьова О. М. Інтеграція в системі підготовки фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах України
У статті вища мистецька освіта розглядається як поліінтегрована професійно-педагогічна система підготовки фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах України, спрямована на збереження, відтворення та примноження суспільно-культурних, культурно-мистецьких, творчо-мистецьких, творчо-виконавських, мистецько-педагогічних, художньо-проектних, естетико-виховних, художньо-естетичних та просвітницьких традицій світової та української культури.
17
Коломієць, Наталія Євгеніївна, and Наталя Володимирівна Яременко. "Художнє осмислення жіночої долі в поетичних творах Б. Грінченка." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, no. 1 (October 16, 2013): 564–69. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i1.582.
Full textAbstract:
Статтю присвячено актуальній проблемі дослідження своєрідності художньо-поетичного осмислення жіночої долі в ліриці Б.Грінченко. Жіночий образ є смисловим центром ряду творів поета. Соціально-психологічні аспекти характеру жінки представлені в системі ліричних персонажів, через ліричне «я», ліричного героя, героя «ролевої» лірики. Значна увага приділена віддзеркаленню специфіки епохи в авторській художній концепції особи жінки.
18
КОЛІСНИК-ГУМЕНЮК, Юлія. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ПРОФЕСІЙНО-ХУДОЖНІХ ДИСЦИПЛІН: РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТУ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, no. 1 (August 17, 2020): 105–27. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.402.
Full textAbstract:
Удосконалення освітньої системи підготовки викладачів професійно-художніх дисциплін неможливе без наукового пошуку та експериментування, без спроб інтеграції різних дисциплін, упровадження в освітній процес результатів науково-методичних досліджень, а також нових прийомів художньої виразності. Важливість експериментів у царині педагогічної освіти полягає в перевірці концептуальних моделей професійної підготовки в цілому; визначенні переліку необхідних супутніх творчих і науково-теоретичних курсів; виробленні нових стратегій організації занять, що дозволяють підвищити творчу мотивацію та пізнавальну активність; налагодженні взаємодії психолого-педагогічних курсів із профільними дисциплінами професійної спеціалізації; подальшому пошуку напрямів удосконалення професійно-педагогічної освіти викладачів і формулюванні нових актуальних завдань, спрямованих на її оптимізацію.
В статті ми описуємо експериментальну перевірку ефективності функціонування системи підготовки майбутніх викладачів професійно-художніх дисциплін у ЗВО, обґрунтовуємо реалізацію системи формування професійно-педагогічної компетентності в майбутніх викладачів професійно-художніх дисциплін у межах професійно-творчої підготовки і виявляємо її ефективне функціонування та розвиток. Основна ідея дослідження ґрунтується на положенні про те, що в умовах інноваційних змін у соціально-економічному, науково-технічному та культурному житті викладач професійно-художніх дисциплін має формувати цілісну, гармонійну особистість, здатну орієнтуватися в художньо-творчих аспектах життєдіяльності людини і гармонізувати з навколишнім середовищем.
Задля виявлення педагогічної ефективності розроблених нами заходів і пропозицій щодо вдосконалення підготовки викладачів професійно-художніх дисциплін був проведений педагогічний експеримент, який передбачав констатувальний і формувальний етапи.
19
Хортюк, Д. О. "ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИКО-ТЕМАТИЧНОЇ ГРУПИ «ПОБУТОВА ЛЕКСИКА» У ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 179–83. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-26.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню й аналізу особливостей лексико-тематичної групи «Побутова лексика», яка функціонує у творчості видатного письменника та світового класика М.В. Гоголя. Актуальність розвідки зумовлена тим, що нині значна частина слів, що становлять групу найменувань побутової лексики, ідуть на периферію мовної лексичної системи і зовсім забуваються носіями сучасної мови. У дослідженні розглядаються деякі особливості використання автором цієї лексичної групи, усередині якої виділяються такі підгрупи, як адміністративні відносини, відносини за родом діяльності, родинні стосунки, назви видів одягу, предмети господарського вжитку, найменування страв та напоїв. Пропонується пояснення того, чому письменник акцентує увагу на вживанні побутової лексики. Надаються характеристика та детальна оцінка кожній підгрупі основної лексико-тематичної групи «Побутова лексика». Аналізуються основні підходи та доцільність уживання «побутової лексики» у творчості М.В. Гоголя. Встановлено, що дослідження мови творів та їхніх художніх мовних образів одне з найбільш складних і трудомістких завдань у науці про мову. Художній твір багатогранний. Мова в цьому разі виступає як форма словесного мистецтва, як цілісна словесно-художня єдність, особливий тип естетичної, стильової, словесної структури, його вивчення тісно пов’язане не тільки з лінгвістикою, але і з літературознавством і естетикою. Доведено, що письменник прагнув до об’єктивності зображення дійсності, він розкривав суспільне життя, соціальне середовище і внутрішній світ людини в їхніх взаємних зв’язках і в гармонійній пропорційності. Склад лексико-тематичних підгруп вкотре підтверджує, що М.В. Гоголь намагався передати у своїй творчості дивовижний колорит народного життя. М.В. Гоголь, коли малював картини побуту, детально описував портрети своїх героїв, прагнув до всебічного зображення життя, звичаїв і характеру людини. Через мальовниче відображення реального побуту автор вдало поєднує гумор і романтичне ставлення до світу. Багатство змісту, чудова виразність художніх образів, неповторна своєрідність поетичного стилю роблять його твори глибоко оригінальними та самобутніми.
20
Гудовсек, Оксана Анатоліївна. "СИСТЕМА ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ І МОЛОДІ РІВНЕНЩИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ." Інноватика у вихованні 1, no. 11 (May 30, 2020): 92–99. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.271.
Full textAbstract:
У статті визначено, що позашкільна освіта є невід’ємною складовою системи освіти в Україні. Встановлено, що сучасна система позашкільної освіти включає державні, комунальні, приватні заклади; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об’єднання на базі закладів загальної середньої освіти; клуби та об’єднання за місцем проживання. На основі аналізу архівних джерел окреслено систему позашкільної освіти Рівненщини. Визначено, що, починаючи з 50-х рр. ХХ ст., на теренах нашої області щороку відкривалися нові заклади позашкільної освіти (будинки піонерів, музичні школи, художні школи, станції юних техніків тощо), в яких працювали гуртки різних профілів. Найбільш поширеними були гуртки мистецького спрямування, зокрема: художнього слова, драматичні, хорові, музичні (духові, струнні, народні інструменти), танцювальні, бальні, художньої вишивки, фотогуртки, майстрів ліплення, теслярів, образотворчого мистецтва, лялькові театри тощо. Встановлено, що на кінець 60-х рр. ХХ ст. на Рівненщині функціонувало 18 будинків піонерів у дев’ятнадцяти населених пунктах області та були відкриті музичні школи в Рівному, Дубному, Острозі, Сарнах, Березному, Володимирці, Дубровиці. На кінець 60-х років ХХ ст. мережа музичних шкіл охопила практично всі районні центри Рівненської області.
21
Рогульська, Оксана, Ольга Тарасова, and Ігор Росквас. "АНАЛІТИЧНЕ ЧИТАННЯ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, no. 1 (May 7, 2021): 393–416. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.651.
Full textAbstract:
Мета публікації – розкрити значення аналітичного читання творів художньої літератури в навчанні іноземної мови, виокремити етапи роботи над текстом, представити систему вправ до тексту The Gift of the Magi (by O. Henry). Для досягнення мети використано такі методи: комплексний аналіз педагогічної та методичної літератури з визначеної проблеми; теоретико-критичний аналіз підручників, методичних посібників та рекомендацій з аналітичного читання творів художньої літератури іноземною мовою; наукове спостереження за організацією навчального процесу з аналітичного читання художніх творів та вивчення досвіду викладачів щодо використання доцільних методів і прийомів для організації ефективної роботи над текстом; моделювання навчального процесу на основі запропонованої методики та розробленої системи вправ; узагальнення – для формулювання висновків і рекомендацій щодо аналітичного читання художніх творів іноземною мовою. Завданнями аналітичного читання є: навчити студентів здійснювати лінгвостилістичний аналіз оригінальних художніх текстів; опрацьовувати мовні зразки, типові моделі та кліше, які демонструють функціонально-стильові особливості сучасної англійської мови; розвинути навички аналізу лексичних одиниць (виявлення полісемії, підбір синонімів, антонімів); розвинути навички перекладу англійського тексту українською мовою; систематизувати та розширити словниковий запас; розвинути комунікативні навички; сформувати здатність обговорювати й аналізувати художні твори з позицій ідейного змісту, композиційних та індивідуально-стилістичних особливостей. Аналітичне читаннясприяє досягненню низки результатів навчання. Зокрема, студенти опановують синтаксичні, семантичні, граматичні та фонетичні закономірності англійської мови; типові моделі та кліше, які демонструють функціонально-стильові особливості сучасної англійської мови; алгоритм комплексного філологічного, стилістичного та граматичного аналізу художнього тексту; вчаться розуміти зміст прочитаного художнього тексту відповідного рівня складності та обсягу матеріалу й передати зміст прочитаного тексту в усній та писемній формі, застосовуючи вивчені структурні елементи мовлення; писати есе, стислі перекази, короткі оповідання, критичні огляди. Правильно сплановане читання художніх англомовних творів є важливим джерелом формування soft skills та фахових компетентностей студента і слугує основою для розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності, а відтак, є невід’ємною складовою усього процесу навчання іноземної мови.
22
TYSHCHUK, Veronica. "СЦЕНІЧНИЙ МЕТОД ВСЕВОЛОДА МЕЙЄРХОЛЬДА ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ У ЦИРКОВОМУ МИСТЕЦТВІ." ART-platFORM 3, no. 1 (May 27, 2021): 46–67. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.3.2021.46-67.
Full textAbstract:
Доля, творчість, художня спадщина Всеволода Мейєрхольда володіють нескінченно привабливою силою. Невтомний винахідник, майстер режисури, який відкрив нові театральні горизонти, він пройшов нелегкий шлях, прокладаючи свою стежину на ниві театрального мистецтва, постійно відчуваючи невдоволеність, потяг до нових, більш дієвих засобів у мистецтві. Створюючи свій театр, свого актора, свою методологію, він заплатив життям за право театру бути театром. Творчість Всеволода Мейєрхольда – це виснажлива боротьба за право вийти на новий етап власної свободи. Театр, лідером якого раніше був драматург і актор, знайшов нового лідера – режисера. Автором театру став режисер.
Всеволод Мейєрхольд з невтомною енергією в організованому ним театральному просторі почав створювати повний, вичерпний запас засобів побудови художньої форми вистави. Він знайшов ці засоби у тілі артиста та мізансценах, будував композиції своїх вистав за законами музики. Руйнуючи естетику натуралістичного психологічного театру, Всеволод Мейєрхольд ввів біомеханіку як відчуження від психологічної правди на сцені і як форму тієї технології, яка вивільнила актора для іншого непсихологічного існування. З ім'ям Мейєрхольда пов’язане будівництво Нового Театру, нової, гнучкої і багатозмістовної театральної системи, яка прийшла на зміну старій, ренесансовій системі.
Побудова Нового театру неможлива без ідеї Нової системи гри у ньому. А для Нової системи гри обов’язково потрібен Новий актор, який у ній буде почувати себе, як риба у воді. А такого Нового актора треба виховати, розробивши Нову акторську систему виховання. Ці речі взаємопов’язані і одна без одної існувати не можуть. Тому Всеволод Мейєрхольд і розробив авангардну акторську техніку – знамениту біомеханіку, що вчить артиста організовувати та контролювати свій психофізичний апарат у просторі та часі сценічної дії
23
Чучук, Соломія. "СОЦІОКУЛЬТУРНА ОСНОВА КОМЕРЦІЙНОЇ ЗНАКОВОЇ СИСТЕМИ СУЧАСНИХ МІСТ КИТАЮ (НА МАТЕРІАЛАХ М. СЮЙЧЖОУ)." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 34, no. 34 (December 23, 2020): 239–44. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v34i34.349.
Full textAbstract:
Досліджуються історичні, соціокультурні передумови формування стильових, художніх особливостей організації комерційної знакової системи міст Китаю на матеріалах м. Сюйчжоу. Аналізується специфіка китайської цивілізації, класичні філософські, ідеологічні, морально-етичні уявлення, традиційні підходи до мистецтва та їх значення в розвитку зовнішньої реклами сьогодення. Розглядаються різні етапи функціонування комерційної знакової системи, її зв’язок з історичними, політичними соціальними подіями. Прослідковується вплив стильових модифікацій зовнішньорекламних носіїв на трансформацію міського простору Сюйчжоу. Наголошується на значенні діалогу культур в умовах світових глобалізаційних процесів та, пов’язаних із цим, проблемах організації предметного середовища. Розкривається роль канону і традиції в сучасних механізмах організації рекламного простору як засобу збереження національної автентичності. Стаття розглядає способи імплементації сучасних світових художніх тенденцій в систему візуальних комунікацій, при одночасному збереженні унікальних етнічних рис місцевості.
24
ДАНИЛЕНКО, Людмила. "КРИМПЛЕНОВЕ ЩАСТЯ: РАДЯНСЬКИЙ ОДЯГ – ОБРАЗ ЧАСУ В СУЧАСНІЙ ПРОЗІ." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 47 (January 27, 2022): 58–66. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.8.
Full textAbstract:
У статті досліджено художню реконструкцію в сучасній прозі повсякдення радянської людини (твори М. Гримич «Юра», О. Забужко «Музей покинутих секретів», І. Карпи «З роси, з води і з калабані», М. Лаюка «Баборня»). Розглянуто зображення одягу як маркера минулого. Використано герменевтичний, проблемно-тематичний, порівняльно-історичний, біографічний методи дослідження. Виявлено, що в текстах про радянське минуле сучасні письменники наповнюють художній простір достовірністю і відповідним колоритом, відновлює втрачену або деформовану постколоніальну пам’ять. Це важливо для вдумливого осягнення минулого. Смисловими деталями у творах про радянське минуле є образи одягу людей різних соціальних груп, ґендерного й вікового складу. У романі «Музей покинутих секретів» О. Забужко виявлено символічність і впізнаваність образів, що ілюструють повсякдення. Описуючи одяг, авторка пояснює людські стосунки на тлі усталених норм радянського суспільства, що приречене на незворотну руйнацію. І. Карпа у творі «З роси, з води і з калабані» викриває безглуздя радянських норм життя, налаштовуючи на критичне сприйняття правди. Зображення повсякденного одягу радянської дитини, а особливо шкільної форми в цій книзі, іронічне й карикатурне. У романі М. Лаюка образ одягу радянської вчительки доповнює антураж ретропростору, демонструє соціальний стан та вдачу людини. Акценти на учнівській формі засвідчують тоталітарність радянської системи виховання, одноликість юних громадян, штампованість їхніх прагнень. М. Гримич у романі «Юра» виразно показала смаки в одязі головної героїні Клавки – персони зі столичної еліти. Це дало змогу виявити контраст соціальних пластів у Радянському Союзі. Отже, художнє увиразнення одягу в сучасному українському романі про радянський час створює антураж минулого, виявляє типові риси зовнішнього вигляду людей. За допомогою іронії, сарказму, карикатури письменники показують достовірні картини колишнього життя, руйнують міфи про «щастя» радянського громадянина.
25
МАТВІЄНКО, Валерія. "ТЕКСТОВИЙ АНАЛІЗ ВІРША БОРИСА ГУМЕНЮКА «МОЖЕ Б НЕ ЙШОВ СИНУ»." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 45 (September 23, 2021): 261–72. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.23.
Full textAbstract:
Борис Гуменюк – один із перших професійних письменників незалежної України, який добровольцем пішов на фронт захищати свою дер- жаву. Тексти письменника без перебільшення «постали з окопів» війни, разом із тим їм притаманна естетика страждання й смерті, болю й відчаю; рядки сповнені патріотичного пафосу, що створює закличний мобілізаційний ефект. Б. Гуменюк художньо відтворює проблеми буття людини в жорстоких умовах війни. Метою статті є текстовий аналіз вірша «Може б ти не йшов сину», у якому письменник на прикладі життя-смерті родини художньо відображає реалії війни, що зненацька впала на українців. У дослідженні застосовано синтез методів – феноменологічного (метод інтенційної спрямованості свідомості у вираженні її через художній образ допоміг установити жанрово-композиційні особливості вірша), історико- біографічного (аналіз умов написання поезії) та методу рецептивної есте- тики (творчість Б. Гуменюка як проблема сприймання і читання). Методоло- гію дослідження урізноманітнюють елементи психоаналізу і структуральної інтерпретації художнього тексту. Виявлено, що поезія «Може б ти не йшов сину» побудована на класично- баладному для української літератури сюжеті: мати випроводжає сина на війну. Однак форма вірша, система образів, композиційні особливості, викори- стання зображально-виражальних художніх засобів дають підстави вести мову про новаторський характер аналізованої поезії, спроєктованої на всю творчість письменника про події війни. Досліджено, що архетипні образи хати, сонця, неба інтерпретовано як образи-символи загальнолюдської свідо- мості. Значну увагу приділено образу хати як ідейно-смисловому об’єднуваль- ному елементу вірша. З’ясовано, що письменник художньо відтворює образ воїна-лицаря, захисника своєї родини та країни, наділяючи його шляхетністю, справедливістю, мужністю, щирістю, готовністю у будь-який момент віддати за свободу життя. У процесі аналізу образу воїна акцентовано увагу на зображенні його рук, що є не лише засобом захисту від ворога, а й символом єднання, братерства, життя. У вірші «Може б ти не йшов сину» простежено фольклорні мотиви, які в письменника набувають нового звучання. Вони виявляють себе в тому, що, по-перше, послугували основою для побудови сюжету, хоча образ матері – індивідуалізований і психологічно поглиблений; по-друге, у лаконізмі сюжету, побудованого у формі діалогу; по-третє, у використанні тематики рекрут- ських пісень, якій надано глибокого соціально значущого змісту, з опоетизуван- ням, побіч того, безмежної материнської любові.
26
Хайе, Лян. "Сутнісні характеристики та особливості вокальної підготовки студентів у вищих педагогічних закладах України і Китаю." Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 27 (December 27, 2019): 94–100. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2019.27.15.
Full textAbstract:
Висвітлюються особливості вокальної підготовки майбутніх учителів музики у педагогічних закладах вищої освіти Китаю та України. В результаті порівняльного аналізу з’ясовано, що на зміст вокальної підготовки студентів у ЗВО Китаю впливають: художні та естетичні характеристики національного світосприйняття, своєрідність ладово-ментальної основи китайського мелосу, фонетико-утворювальна, декламаційно-артикуляційна специфіка вокально-мовленнєвої культури китайців, орієнтованість на майбутню вокально-виконавську, а не вокально-педагогічну діяльність. Вокальна підготовка учителів музики в українських педагогічних вишах базується на традиціях національної співацької культури та європейських школах вокального виконавства, має системно-структурний характер та здійснюється у науково-теоретичному, організаційно-методичному та художньо-виконавському напрямках.
27
Karach, Nataliia. "Психопоетикальна система І. Вільде у повісті «Метелики на шпильках»." Філологічний дискурс, no. 9 (April 17, 2019): 90–98. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.08.
Full textAbstract:
У статті аналізуються індивідуально-авторські особливості психопоетики І. Вільде у повісті «Метелики на шпильках», окреслюються художні шукання авторки у відтворенні дискретної психіки людини в час становлення її особистості як складної психічної структури, визначаються художні засоби і прийоми психологізації з метою відтворення моментальних зрізів свідомості персонажів, їхніх внутрішніх конфліктів, суб’єктивних вражень та екзистенційних станів, простежуються елементи психологічної метафоризації і символізації.
28
Козловська І. М., Білик О. С., and Кушпіт У.В. "ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ НА УРОКАХ ФІЗИКИ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 49 (October 29, 2021): 23–28. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.244.
Full textAbstract:
Формування творчої особистості – одне з украй важливих і складних завдань новітньої освіти. Тільки тiсно поєднуючи свiдоме й пiдсвiдоме, логiчне й iнтуїтивно-емоцiйне мислення, можливо забезпечити цiлiсне й креативне сприйняття довкілля. Надзвичайно важливий засіб покращення виразності й образності під час викладання фізики – література й мистецтво з їхнім широким впливом на людські почуття, розум і поведінку. Можливість активного послуговування художніми творами у викладанні визначає органічне поєднання емоційного й раціонального сприйняття людиною явищ і процесів довкілля. Наука відрізняється від мистецтва, втім, відмінність ця – лише у способі його відтворення. Мистецтво й художня література показують людське й суспільне буття в таких проявах і стосунках, котрі наука неспроможна охопити власними методами. Та завдяки науці розвиваються продуктивні сили суспільства, створюються матеріальні й духовні блага, розширюється влада людини над природою, окреслюється шлях удосконалення людських взаємин. Між цими двома різними формами суспільної свідомості існують тісні взаємозв’язок, взаємовплив і взаємодоповнення. Передусім емоції від художнiх текстів стимулюють діяльність думки, розвиваючи теоретичне наукове мислення. Під формами застосування художніх творів ідеться про систему методів і прийомів у навчальній методиці, якою послуговується педагог, аби поліпшити ефективність викладання. Будь-яка форма має активізувати пізнавальну діяльність і розвиток творчого потенціалу учнів, навчати їх самостійно логічно мислити, посилювати інтерес до курсу. У загальноосвiтнiй школі, послуговуючись мiжпредметними зв’язками, було розроблено суть i методи впровадження у процес навчання зв’язкiв під умовною назвою «фiзика – мистецтво». Водночас для фахової школи (коледжі, лiцеї та ВПУ) притаманні додаткові перспективи гуманiтаризацiї курсу фізики iнтегративними засобами, пов’язані з визначенням специфіки майбутньої фахової діяльності учнiв. Ідеться зокрема про навчальні заклади, де виробничі сфери на своїх найвищих щаблях виходять на ті чи інші види мистецтва: будiвельнi (архiтектура), деревообробнi (скульптура), швацькi тощо.
29
ЯРЕМЧУК, Наталія, and Надія ПАВЛЮК. "ІСТОРИЧНА ПРОЗА Ю. МУШКЕТИКА: ФІЛОСОФІЯ ГУМАНІЗМУ." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 47 (January 27, 2022): 268–75. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.36.
Full textAbstract:
Філософське осмислення дійсності – специфічна ознака історичної прози Ю. Мушкетика. Стаття розкриває на матеріалі історичної прози головні домінанти та критерії художньо-філософської концепції Ю. Мушкетика, детерміновані посиленням філософського підґрунтя зображуваних подій у творах автора. Методологія дослідження зумовлена міждисциплінарним підходом, який передбачає поєднання системно-аналітичного, культурологічного, історико-генетичного, історико-функціонального та діалектичного методів. Центром зацікавлень письменника постає особистість, тож у художньо-філософській парадигмі Ю. Мушкетика переважають питання сократівського характеру (добро / зло, життя / смерть, свобода / відповідальність тощо). У статті вперше досліджено особливості художньо-філософської парадигми кожного твору автора, в основі якої – специфіка світобудови відтворюваних історичних періодів і світосприйняття персонажів, що має за підмурок філософію античності, Києво-Могилянської академії та філософські переконання науковців епохи Відродження та Просвітництва. Дослідження специфіки філософсько-історичної основи історичної прози Ю. Мушкетика показали, що письменник здійснює художнє та філософське осягнення історичних тем, змальовує екзистенцію особистості та її світосприйняття крізь призму осмислення проблеми світу й людини в ньому на засадах гуманізму. Історична проза Ю. Мушкетика – яскравий приклад майстерного поєднання складного і простого, безсмертного і тлінного в тісній взаємодії з минулим, теперішнім і майбутнім. Для творів митця характерне розширення смислового поля історичних подій, історія в них слугує своєрідним ключем до осмислення провідних засад онтології та гносеологічного процесу, заснованих на оригінальній художньо-філософській концепції автора.
30
Соколенко, Наталія. "РЕЖИСЕРСЬКО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТАНІСЛАВА МОЙСЕЄВА У КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ КИЇВСЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО МОЛОДОГО ТЕАТРУ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 38 (January 30, 2022): 164–68. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v38i.485.
Full textAbstract:
Досліджено режисерську та організаційну діяльність Станіслава Мойсеєва на посаді художнього керівника Київського академічного молодого театру (1996–2012 рр.). Проаналізовано художньо-естетичні принципи режисерської діяльності майстра в 1996–2012 рр., які складають поняття режисерський театр С. Мойсеєва. Виявлено вплив діяльності С. Мойсеєва на розвиток українського театрального мистецтва загалом та Київського академічного молодого театру зокрема. На основі аналізу організаційно-керівної діяльності С. Мойсеєва 1996–2012 рр. з’ясовано, що його стратегія розвитку театру полягала в: посиленні художнього рівня постановок завдяки режисерським експериментам; текстових пошуках; суттєвому оновленні та розширенні репертуару, співпраці з закордонними режисерами, активній участі у фестивальній діяльності; залученні до участі у постановках театру акторів з інших колективів. Констатовано, що художня практика, теоретичні та методологічні позиції С. Мойсеєва, а також його організаційна діяльність на посаді художного керівника Київського академічного молодого театру, що сприяла відкриттю перед колективом нових неосвоєних раніше можливостей, демонструє нову сучасну систему, значущість якої проявляється не лише в контексті дослідження творчих здобутків театру 1996-2012 рр., але й українського театрального мистецтва означеного періоду в цілому.
31
Белименко, Ліляна. "ХУДОЖНЯ ДОЦІЛЬНІСТЬ МУЗИКИ В СИСТЕМІ АНТИЧНИХ ВИДОВИЩ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 6 (July 7, 2021): 429–33. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.081.
Full textAbstract:
У системі сценічних мистецтв ХХІ століття все більше набувають популярності мюзикли, естрадні вистави, театралізовані видовища та свята тощо. Відбувається динамічне відродження музичної святкової та обрядової культури. Для розуміння художньої доцільності музики в системі сценічних мистецтв, з метою дослідження генезису музики як дієвої основи видовищ є потреба розглянути її витоки на прикладі музики античної трагедії та комедії. Дані сценічні жанри можна вважати прототипами сучасних мюзиклів та естрадних вистав. Саме їх музична драматургічна основа стала першоосновою для створення сучасних сценічних форм. Доведено, що саме античні видовища, які у своїй основі містили тематичну музику, що розвивала сценічну дію, створили передумови для сутнісного музичного наповнення сучасних видовищних форм та стали їх своєрідним прототипом у сценічних формах та жанрах.
32
Іонова, О. М., and Чжиюн Пей. "СТАНОВЛЕННЯ ВИЩОЇ ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ КИТАЮ ХХ СТ." Педагогіка та психологія, no. 62 (August 2019): 79–86. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.09.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу становлення вищої художньої освіти Китаю ХХ ст. Установлено, що на початку століття розвиток художньої освіти перебував під впливом Заходу шляхом активного залучення у китайську художню професійну освіту академічних практик Західної Європи, що привело до її європеїзації, започаткувавши тим самим новий етап в історії китайського живопису – реалістичний. Це стало початком експериментальних течій в цій галузі як, наприклад, об’єднання західного мистецтва з китайським. Встановлено, що початок ХХ ст. – середина ХХ ст. був періодом відкриття офіційних шкіл художньої освіти, що були відкриті за ініціативою громадян Китаю, а саме відкриттям низки художніх інститутів, таких як: Сучжоуській (1922 р.), потім, в Нансіне і Ханчжоу (1927 р). Зазначено, що, якщо продовж другої половини XIX ст. процес становлення та розвитку вищої художньої освіти Китаю проходив під впливом Заходу, період з середини до кінця ХХ століття пройшов під впливом російської реалістичної школи. Це визначило напрямки у розвитку сучасного китайського живопису, основні методичні установки у практиці художньої професійної освіти Китаю. Цей період можна віднести до періоду зовнішнього (або радянського) впливу, підтримки системи художньої освіти Нового Китаю. Визначено, що розпочаті в першій половині ХХ ст. експерименти китайським митцям вдалося продовжити вже у 1980-і роки, після Культурної революції. Успіхи сучасних живописців, без сумніву, базуються на успішних експериментах майстрів минулого століття, які не могли відбутися без доброчинних нововведень в галузі художньої освіти, значно збагативши китайське мистецтво ХХІ ст. На сучасному етапі (ХХІ ст.) система художньої вищої професійної освіти Китаю характеризується підтриманням вищими мистецькими школами загальної стратегії відкритої співпраці з іноземними закладами вищої освіти (ЗВО) у встановленні довгострокових відносин співпраці в галузі наукових досліджень, академічних обмінів, підготовки викладачів і навчання студентів (Китай і США, Китай і Південна Корея, Китай і Україна, Китай і Росія). Введеться плідна підготовка аспірантів.
33
МАЛИЦЬКА, Олена. "CИНТЕЗ МИСТЕЦТВ ЯК ІННОВАЦІЯ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 2020): 329–34. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-329-334.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ Стаття присвячена розгляду основних проблем і перспектив розвитку концепції синтезу мистецтв у контексті мистецької освіти майбутнього вчителя початкової школи. Відображено, що впровадження концепції синтезу мистецтв у мистецьку освіту вчителя початкової школи трактується як феномен, зумовлений процесами глобалізації, що охоплює всі сфери сучасного суспільства. Визначено, що глобальне мислення вимагає нових способів інтегрування та сучасної подачі інформації, що, у свою чергу, зумовлює новий зміст, форми та методи мистецької освіти. У статті зосереджено увагу на тому, що синтез мистецтв має загальні риси еволюційного процесу у творчості та освіті, який сприяє комплексному опануванню майбутніми вчителями початкової школи різноманітних аспектів навколишньої дійсності засобами духовної та культурної спадщини. Зроблено висновок, що вдосконалення та оновлення методологічного підґрунтя в контексті синтезу мистецтв буде сприяти оптимізації мистецької підготовки майбутнього фахівця початкової освіти та ефективному формуванню його загальнокультурної компетентності. Зосереджено увагу на необхідності застосування системи підходів до впровадження концепції синтезу мистецтв у художньо-естетичній підготовці здобувача вищої освіти зі спеціальності 013 Початкова освіта. Зроблено висновок, що оптимальною структурою системи методологічних підходів до впровадження концепції синтезу мистецтв у художньо-естетичній підготовці майбутнього вчителя початкової школи буде така, що органічно поєднує інтегративний, креативний, культурологічний, діяльнісний, особистісний, аксіологічний підходи. Аргументовано, що домінантним елементом ув структурі цієї системи є інтегративний підхід, який визначає вектори інших методологічних підходів та є вихідним чинником для визначення педагогічних ознак і якісних характеристик комплексного освітнього простору в цілому. На підставі теоретико-емпіричного дослідження проаналізовано спільні функції, які виконує в освітньому процесі педагогічного закладу вищої освіти система вищезазначених підходів. У результаті дослідження було зроблено висновок, що стратегія синтезу мистецтв у мистецькій освіті дозволяє предметно реалізовувати сучасні соціокультурні цінності в процесі художньо-естетичної діяльності майбутнього вчителя початкової школи. Ключові слова: синтез мистецтв, інтеграція мистецтв в освітньому просторі педагогічного закладу вищої освіти, мистецька освіта вчителя початкової школи, загальнокультурна компетентність учителя початкової школи, методологічні підходи в мистецькій освіті, інтегративний підхід.
34
Гринишина, Марина Олександрівна. "СЦЕНІЧНИЙ ПЕРФОРМАНС У СИСТЕМІ НОВОГО ГУМАНІТАРНОГО ЗНАННЯ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 45 (December 17, 2021): 167–73. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247389.
Full textAbstract:
Метою статті є висвітлення концепції нового гуманітарного знання як складної, багатопрофільної та адаптивної системи. Методологія дослідження передбачає аналіз проблемного поля посткультури та виявлення його малодосліджених лакун; вона також визначає перформанс як один із найяскравіших феноменів посткультури; нарешті, вона допомагає встановити мотивації до вивчення історії й практики сценічного перформансу в контексті нового гуманітарного знання. Наукова новизна дослідження визначається значними змінами в культурному та мистецькому житті, генерованими розвитком гуманітарних знань, а також розширенням інформаційно-аналітичного поля культурних ініціатив та впровадженням цифрових технологій у процес творення художнього продукту. У цьому контексті також виявлено зв’язок між естетичними та художніми інноваціями у культурі й складністю системи художнього аналізу та мінливістю знань, отриманих у системі професійної освіти. Висновки. Було доведено, що формування нового гуманітарного знання стало одним із результатів модернізації гуманітарної, зокрема, культурологічної сфери — переходу до мобільної, багатопарадигмальної, методологічно багаторівневої моделі знання, що відповідає так званим «мінливим» креативним структурам із їхньою здатністю швидко ревізувати певні реалії та цінності й створювати нові практики. Вказано, що натепер найактуальнішою категорією нового гуманітарного знання є перформативні дослідження, сфокусовані на аналізі проявів перформативності. У їхній системі дослідницьких координат перформативний поворот став одним із вихідних пунктів епохи посткультури. В підсумку зазначено, що історія і практика сценічного перформансу, який від кінця минулого століття став повноправним учасником процесу організації складної, різноманітної, художньо неоднорідної театральної системи, перманентно підживлюють цікавість до перформативної тематики. Водночас функціонально та методологічно збагачене нове гуманітарне знання підтримує прогрес перформативної аналітики в системі нових театральних досліджень, насамперед щодо «нової візуальності» й перформансу як його важливої складової.
35
Кононенко, Віталій. "УКРАЇНСЬКИЙ НОВОСТИЛЬ: ЛІНГВОПОЕТИКА ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ СЕРГІЯ ЖАДАНА." Українознавчі студії, no. 19 (March 26, 2018): 17–31. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.19.17-31.
Full textAbstract:
У статті розглянуто лінгвопоетичні параметри художнього дискурсуСергія Жадана. Аналіз мовно-естетичної манери письменника здійснено на тлівизначення особливостей новостилю сучасної української постмодерністськоїпрози й поезії, представником якої виступає С. Жадан. Розкрито специфічні засоби й прийоми організації художнього викладу, що вирізняють ідіостиль письменника з урахуванням прагнення опрацювати новаторську систему образногомовомислення, внести свій стильовий доробок у сучасне художнє текстотворення. Виписано своєрідні риси лексико-семантичної системи й синтаксичної організації Жаданових текстів. Звернуто увагу на ставлення автора до літературноїнорми, що нерідко розриває зв’язок із загальноприйнятим літературним стандартом. Продемонстровано поєднання в текстах письменника елементів різностильового призначення, включно із введенням у мову персонажів вульгаризмів, діалектизмів, англіцизмів, сленгових і жаргонних слів і висловів. Показано шляхидосягнення деструкції текстів, введення ігрового компонента, прийомів карнавалізації. Доведено, що мовостиль С. Жадана має виразні ознаки індивідуальноавторського слововживання.
36
Ніколенко, О. М. "Бароко і класицизм як художні системи ХVII ст." Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, no. 12 (2001): 35–39.
Find full text
37
Чорній, А. Л., and Р. П. Чорній. "ХУДОЖНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРОМОВИ ПЕРШОДЖЕРЕЛА ТА ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ КАЗКИ-ПРИТЧІ ДЖОРДЖА ОРВЕЛЛА “ANIMAL FARM”)." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 188–94. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-26.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей передачі лінгвокультурних та мовознавчих характеристик художньої промови повісті Джорджа Орвелла “Animal Farm” в українській рецепції. Мета статті – дослідити особливості використання лінгвістичних прийомів у промовах героїв через вивчення ідеостилю письменника з урахуванням дотримання законів риторики (концептуальний закон, закон моделювання аудиторії, стратегічний закон, тактичний закон, закон ефективної комунікації, системно-аналітичний закон). Важливим компонентом для проведення порівняльного аналізу є визначення портрета оратора. Для розкриття теми мовознавчих особливостей промови увага зосереджена на техніці мовлення оратора, зокрема на можливості використання звертань, риторичних фігур, художніх тропів, лексично-стилістичних, морфологічно- стилістичних та синтаксично-стилістичних одиниць, графічних прийомів для досягнення мети промови і здійснення ефективної комунікації загалом. У результаті проведеного аналізу найбільш уживаних художніх ознак промови, представленої в романі Джорджа Орвелла мовою-оригіналом та в українському перекладі, нам вдалось дійти висновку, що, по-перше, дотримання законів риторики в художньому представлені ускладнене короткою тривалістю актуалізації промов, отже, на матеріалі художніх фрагментів варто фокусуватись на дотриманні одного з постулатів; по-друге, особливостями іншомовної рецепції є врахування типових мовленнєвих кліше, які притаманні окремій культурі, так, в українській мові частовживані художні тропи; по-третє, автору та перекладачу видається вдалим використовувати морфологічно-стилістичні способи актуалізації роботи з аудиторією (звертання, особові займенники першої особи однини у варіаціях, заперечні займенники); по-четверте, відмінним є пунктуаційне перенесення повідомлень, а також більше використання синтаксичних одиниць для додаткового опису ситуацій чи наголосів. Перспективи для подальшого дослідження вбачаємо в необхідності проведення аналізу всіх промов роману Джорджа Орвелла “Animal Farm”, їх рецепції іншими мовами.
38
Авер’янова, Ніна. "ХУДОЖНЄ КІНО У КОНТЕКСТІ ДЕКОНФЛІКТИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СОЦІУМУ." Young Scientist, no. 12 (88) (December 30, 2020): 239–43. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-48.
Full textAbstract:
Конфлікти відіграють надзвичайно важливу роль як у житті окремої людини, так і в бутті суспільства в цілому. Розв’язання будь-яких конфліктів потребує глибокого осмислення природи їхнього виникнення та динаміки перебігу. У працях зарубіжних і вітчизняних авторів конфлікт розглядається і як руйнівна сила, і як спосіб вирішення накопичених суперечностей у процесах взаємодії різних суб’єктів (індивідуальних, колективних). Конфлікт потрібно розглядати як один з видів соціальної взаємодії, учасниками якої можуть бути окремі індивіди, людські угруповання, організації, установи, суспільства, країни, держави тощо. Твори мистецтва, художньо зображаючи явища конфліктів і їхню суть, впливають на емоції людини та формують у неї ставлення до конфліктів, а також специфіку поведінки людини в конфліктних ситуаціях. Оскільки кіно є одним з найпопулярніших видів мистецтва сучасності, об'єднуючим творчість і виробництво, то саме кіно можна активно задіяти у процеси деконфліктизації українського суспільства. Кіно – засіб культури, освіти і пропаганди, воно наймасовіше з усіх видів мистецтв і саме в ньому об’єднані різні комунікативні системи. Окрім цього кіно відіграє значну роль у таких сферах суспільного життя як розваги, наука та політика. Художнє кіно змушує глядача ідентифікувати себе з героями фільму і активно включати їхні ідеали, принципи, спосіб поведінки і мислення у своє реальне життя, тобто, зважаючи на тематику і сюжет фільму, художнє кіно може сприяти або підвищенню рівня конфліктних ситуацій у соціумі, або їхній нівеляції. Для зниження рівня конфліктності в українському соціумі варто зменшити кількість фільмів, що містять відверті покази насильства, криваві сцени та масштабні плани терору; необхідно збільшувати кількість якісних фільмів українського виробництва патріотичного спрямування.
39
Приходько, і. Ф. "Поліасоціативність у художній системі О. Довженка." Вивчаємо українську мову та літературу, no. 28/29 (392/393) (2014): 34–40.
Find full text
40
Shulga, L. M. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 1 (September 8, 2021): 200–205. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-31.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз проблеми розвитку професійної компетентно- сті педагогів закладів дошкільної освіти в умовах дистанційного нав- чання. Констатовано, що віддалений режим навчання в умовах карантину 2020–2021 рр. зумовив повний перехід післядипломної педагогічної освіти на дистанційний формат, що дало змогу виявити проблеми, які перешкоджають забезпеченню якісного розвитку професійної компе- тентності педагогів закладів дошкільної освіти. Проаналізовано під- ходи до визначення професійної компетентності педагога. Охарактери- зовано професійну компетентність педагога закладу дошкільної освіти як комплексну систему, яка складається з гуманістичних ціннісних орі- єнтацій, віри в потенціал кожної дитини, сукупності психолого-педаго- гічної, технологічної, культурологічної компетентностей та професійно значущих особистих якостей. Зазначено, що дистанційний формат викликав у слухачів під час навчання на фахових спецкурсах труднощі, які пов’язані з виконанням операційних дій, набуттям технологічних умінь і навичок. Висвітлено результати опитування слухачів курсів підвищення кваліфікації щодо дистанційного навчання. Визначено та охарактеризовано форми творчої активності дистанційного навчання на фаховому спецкурсі художньо-естетичного напряму. Зазначено про вплив ігрових прийомів і вправ із розвитку асоціативного та дивергент- ного мислення, діяльнісного підходу у вирішенні проблемних питань, проєктної діяльності в сесійних залах платформи Zoom. Ефективною формою вдосконалення технологічного складника професійної компе- тентності педагогів закладів дошкільної освіти визначено вебресурс «Технопарк художньо-педагогічних ідей» із базою педагогічної інно- ватики практиків Запорізької області та виконання слухачами худож- ньо-творчої роботи під час самостійного опанування навчально-мето- дичного комплексу спецкурсу. Зроблено висновок щодо запровадження діяльнісного підходу в дистанційну форму викладання фахового спецкурсу та його впливу на підвищення комунікативної та худож- ньо-творчої активності слухачів курсів підвищення кваліфікації, удоско- налення професійної компетентності з реалізації практичного складника в опануванні арт-технології, прийомів художньо-творчого самовира- ження, використання традиційних і нетрадиційних технік зображення.
41
Ушаков, А. С. "КРИТЕРІЇ Й ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ ОДУХОТВОРЕНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ КУЛЬТУРИ В СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, no. 2 (May 13, 2020): 214–29. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-214-229.
Full textAbstract:
У статті розглядаються критерії і показники сформованості одухотвореного образу людини культури в студентської молоді. Обґрунтовано вибір груп критеріїв сформованості одухотвореного образу людини культури в студентської молоді, окреслено критерії сформованості образу людини культури та подано їх змістовні характеристики, схарактеризовано показники, які відповідають визначеним критеріям.
До аксіологічної групи віднесено ціннісно-смисловий та естетичний критерії, що показують сформовану систему духовних і культурних цінностей і світоглядних уявлень про сенс буття, сформований ціннісний, гуманістичний світогляд, ціннісне ставлення до національної культури, наявність естетичних і художніх потреб, здатність насолоджуватися прекрасним, сформовані естетичні смаки, прагнення до естетичного ідеалу, систему естетичних цінностей, художньо-естетичну компетентність.
До складу потребово-мотиваційної групи віднесено емоційно-оцінний та мотиваційний критерії, де показниками є: емпатія, переживання катарсису, прагнення до творчого самовияву, мотивація до оцінювання моральних якостей особистості, внутрішня потреба реалізації потенціалу носія культури, зацікавленість у наслідуванні культурних традицій, прагнення до культурної самоідентифікації.
Когнітивна група представлена когнітивним критерієм, що характеризується засвоєнням базових понять і категорій культури, вмінням оперувати цими поняттями в побудові власних суджень, етнокультурна компетентність, критичне й інноваційне мислення.
Поведінкова група представлена операційно-дійовим і діяльнісним критеріями з показниками: соціокультурна адаптивність, готовність особистості до самостійної діяльності, культуротворча і духотворча діяльність.
42
Дутин, Цзю. "Фахова компетентність як головний чинник підготовки майбутніх фахівців з графічного дизайну." Professional Art Education 2, no. 1 (April 15, 2021): 20–27. http://dx.doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.03.
Full textAbstract:
У статті висвітлені окремі аспекти щодо професійної підготовки майбутніх графічних дизайнерів. Проаналізовано категоріально-понятійний апарат проблемного поля дослідження. Визначено організаційно-методичні умови професійної підготовки майбутніх дизайнерів. Вказано на інтеграційні можливості загально-художніх та професійно орієнтованих знань у формуванні цілісної системи вмінь майбутніх графічних дизайнерів. Обґрунтовано роль творчо-компетентнісного підходу в дизайн-освіті, з його інтегральною характеристикою, що сприяє активізації творчості, вирішенні творчих завдань, допомагає у професійній підготовці майбутніх фахівців з графічного дизайну. Визначено, що фахова компетентність формує індивідуальний аспект готовності майбутнього графічного дизайнера до професійного розвитку та визначається рівнем отриманих фахових знань, умінь і навичок. Навчальна діяльність, яка являє собою процес засвоєння цих знань, формування навичок (прийомів) і умінь (способів придбання і використання знань) впливає на опрацювання та продукування сучасних методик, які застосовуються до професійної підготовки графічного дизайнера. У процесі дослідження виокремлено єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення творчої діяльності. Визначені програмні компетентності які студенти набувають у процесі професійної підготовки. Зокрема, з’ясовано, що багаторівневе застосування візуальної комунікації відноситься до спеціальної професійної підготовки, а загально-художній аспект навчання графічного дизайнера є необхідним компонентом цілісної системи його професійної освіти і формує основу фундаментальних знань фахівця.
43
ДЯЧЕНКО, Алла. "Трансформація європейської художньо-промислової освіти у дизайн-освіту." EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 3, no. II (November 30, 2019): 170–89. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.3-ii.13.
Full textAbstract:
У статті висвітлено сутність понять «художньо-промислова освіта», «дизайн», «дизайн-освіта». Розглянуто процес трансформації художньо-промислової освіти в період Середніх віків (панівною формою навчального процесу було «демонстративне навчання», що представляло собою «знання - уміння», яке передається лише шляхом засвоєння певного набору практичних навичок), епоху Відродження (художників готували в спеціалізованих навчальних закладах - академіях, де метою освіти стало виховання яскравої творчої особистості, а замість ремісничого «заучування» учні отримували, поряд з професійними, глибокі теоретичні знання) та Просвітництва (в результаті відокремлення професій освіта стала розглядатись не як процес набуття універсальних знань, а як система певного набору відомостей і професійних навичок). З’ясовано основні етапи трансформації європейської художньо-промислової освіти у дизайн-освіту (Англія – діяльність Королівського коледжу мистецтв - світового лідера у підготовці дизайнерів; Франція – створення Інституту технічної естетики, задуманий як громадська організація, яка покликана об'єднувати зусилля представників різних кіл, що спрямовані на розвиток і пропаганду дизайну; Німеччина – діяльність навчального закладу Баухауза; Італія – підготовка дизайнерів за «італійською моделлю» відрізнялася плюралізмом авторських педагогічних концепцій і відсутністю загальноприйнятого підходу до розуміння цілей, засобів і методів навчання). Відзначено, що одним з головних нововведень перших дизайнерських шкіл стали пропедевтичні курси. В рамках цих курсів не тільки апробовувалися нові форми навчання студентів, а й розроблялися наукові основи художнього формоутворення. В пропедевтичній моделі освоєння проектної діяльності відбувається шляхом переходу від загальних формалізованих композиційних засобів і методів просторового формоутворення до наступного поступового наповнення конкретними умовами і чинниками. Виокремлено фактори визначення змісту професійної підготовки дизайнерів. Наведено характерні риси сучасної європейської системи дизайн-освіти.
44
Krepak, Kostiantyn Valeriiovych. "УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ КОМПОЗИТОРСЬКОГО МИСЛЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ВІДОБРАЖЕННІ ІСТОРИЧНОЇ ПОДІЄВОСТІ." Музичне мистецтво і культура 1, no. 31 (November 17, 2020): 29–41. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-1-3.
Full textAbstract:
Мета роботи – обґрунтування феномена універсальності історичної подієвості у творчості українських композиторів ХХІ ст., а також дослідження багатогранності музичного мислення сучасних українських композиторів художнього епохального відображення у своїх компози- торських прикладах. Методологія дослідження спирається на вивчен- ня музичних творів сучасних українських композиторів та їх художнє мислення у відображенні історичної подієвості. Методологічною осно- вою дослідження є комплексний аналіз композиторського стилю, який відображається в історичній подієвості із залученням контексту ком- позиторської творчості сучасних митців ХХІ століття та суджень ви- датних діячів культурно-мистецької методології. Аналізуючи проблеми історичної подієвості як художнього явища, зокрема композиторської творчості (В. Антонюка, Є. Станковича, Т. Оскоменко–Парулави, К. Крепака, В. Степурко, А. Сташевського, С. Зажитько, І. Щербакова та ін.), вивчення наукових досліджень у галузі мистецтвознавства, музичного, зокрема українського мистецтва, культурології – надають можливість обґрунтування проблеми художнього відображення істо- ричної подієвості. (Б. Асаф’єв, М. Арановський, О. Рудницька). Наукова новизна – обґрунтування багатофункціонального композиторського за- думу у творах сучасних українських композиторів, зумовленого семан- тичними розрізненнями у художньо-виконавському відображенні істо- ричної подієвості. Висновки. Характеризуючи сучасний розвиток нашої держави і суспільства, як політики, так і науковці вказують на значне затягування перехідного процесу становлення цивілізованої, демокра- тичної, політичної системи в Україні, що породжує підвищений рівень суспільно-політичної конфліктності. Сьогодні історичну подієвість більшістю науковців визначають як природний стан суспільства, демократизація якого дозволяє постій- ну необхідність боротьби за соціальні, економічні, культурні перетво- рення – вони стають нормами життя. Сучасна музика українських композиторів ХХІ століття ілюструє множинність художньо-творчих рішень, в яких відбиваються ознаки соціально-політичного конфлікту в історичній подієвості.
45
Bondarenko, A. І. "Мовленнєві засоби пришвидшення перцептивного часу в поетичних текстах українського авангардизму." Literature and Culture of Polissya 98, no. 14f (May 18, 2020): 231–40. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-14f-98-231-240.
Full textAbstract:
У пропонованій статті суб’єктивний час схарактеризовано як широке культурологічне поняття. З’ясовано моделювання ритмічності перцептивного часу художніх текстів у їхніх зв’язках із музичними, кінематографічними творами. Зміну мовно-стилістичних засобів у літературному тексті прирівняно до монтажу в кінематографі та ритму, інтонації, подієвості в музичному мистецтві. Акцентовано, що кожен різновид культурологічного часу, зокрема словесно-художнього, характеризують специфічні засоби динамізації, дані в сприйнятті. Згущення перцептивного часу в аналізованих текстах авангардизму супроводжує аксіологічне перекодування компонентів референційних сфер "людина", "машина", "минуле", "майбутнє" та ін. На тлі компресії перцептивного часу аксіологічна модальність взаємодіє з деонтичною. Порушено проблему зв’язку моделей перцептивного часу зі світоглядно-естетичною системою авангардизму. Активізація внутрішньотекстової темпоральності виявляє себе як релевантна ідейно-художнім інтенціям авангардистів. Пояснено роль мовно-стилістичних одиниць у прискоренні перцептивного часу. Проаналізовано взаємодію мовленнєвих форм задля його моделювання, що полягає в конвергенції різнорівневих лінгвостилістичних засобів. Доведено, що для компресії перцептивного часу актуалізовано засоби фоносемантичного (повтори фонокомплексів, лейтмотивний звукопис), лексико-семантичного (лексичний повтор, використання неолексем), семантико-синтаксичного рівнів (оказіональна сполучуваність, парцеляція). В основі часового ритму перебувають перцептивні зорова, слухова та ін. опори. Мова як друга сигнальна система збагачує враження, уявлення, прискорюючи суб’єктивний час поетичних текстів.
46
Піхтовнікова, Л. С. "СИНЕРГЕТИКА КОМПОЗИЦІЇ НІМЕЦЬКОЇ ФАЦЕТІЇ: АСПЕКТ САМООРГАНІЗАЦІЇ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 11, 2021): 221–27. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-36.
Full textAbstract:
У статті досліджено чотирирівневу композицію сатиричного жанру фацетії. Найбільш широкий зміст поняття «композиція» отримує в концепції Е. Різель, доповненій Л.С. Піхтовніковою. За цією концепцією композиція кожного художнього твору є структурним упорядкуванням, ієрархією формальних, змістових та образних складників, що утворюють формальний, формально-змістовий, змістовий та асоціативно-образний рівні, які взаємозумовлені і разом системно відображають структуру і зміст художнього твору. Рівні композиції у художніх жанрах є постійними, а обсяг змісту кожного рівня характерний для кожного жанру. Попередньо у статті охарактеризовано жанр фацетії та надано системне визначення (виходячи з характеристик та соціальних і естетичних цілей цього жанру). Звернено увагу на базовий рівень композиції – формально- змістовий, на якому формуються основні мовленнєві форми для передання змісту (композиційно- та архітектоніко-мовленнєві форми). Із лінгвосинергетичної точки зору самоорганізація рівнів композиції та їх системна взаємодія відбувається під час розв’язання суперечностей цих рівнів. Описано суперечності, які постійно присутні в композиції не тільки фацетії, а й будь-якого художнього тексту. Особливу роль у розв’язанні суперечностей рівнів композиції відіграють вербальні маркери в тексті фацетії. Пояснено семіотичну природу вербальних маркерів, їх навантаження різними функціями на кожному рівні композиції. У статті наведено приклади рівнів композиції у фацетіях, зокрема приклади мовленнєвих форм на формально-змістовому рівні композиції, а також у текстах указано вербальні маркери, з’ясовано їх ієрархічні значення у самоорганізації сенсу фацетії. Перспективами подальших досліджень є вивчення із синергетичної точки зору композиції художніх жанрів, споріднених із фацетією малих форм, таких як шванк, байка, притча, анекдот, епіграма. Перспективою є також поглиблена студія таких механізмів самоорганізації змістового та асоціативно-образного рівнів композиції фацетії, які реалізуються атракторами і репелерами фацетії, виявляються в біфуркації (розгалуженні) уявлень персонажів, у параметрах порядку цього жанру.
47
Serediuk, Iryna Myroslavivna. "ГАЛЕРЕЯ МУЗИЧНИХ ПОРТРЕТІВ КОМПОЗИТОРІВ У СЕМІОТИЧНОМУ ТА КОМУНІКАТИВНОМУ АСПЕКТАХ." Музичне мистецтво і культура 1, no. 31 (November 17, 2020): 57–68. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-1-5.
Full textAbstract:
Мета даної розвідки полягає в розгляді системи засобів і прийомів на прикладах тих музичних творів, де автором виведено серії образів інших композиторів та створено своєрідні галереї портретів яскравих творчих індивідуальностей. Методологія роботи передбачає аналіз методів фор- мування парадоксальних стильових суміщень в контексті вільного па- рафразу (Дьйордь Куртаг), автобіографічних рефлексій на особистість і доробку митця крізь призму власної творчості (Богдана Фільц), виокремленої співзвучності семантики знаних музичних творів, що вклю- чена в образну систему власної композиції (Ніколай Сідєльніков), ігрової моделі інтегрування і синтезування яскравих рис індивідуального автор- ського письма (Альфред Шнітке). Наукова новизна полягає у виявленні на прикладі низки наведених музичних композицій багатства художніх версій та виведення галереї портретів композиторів у рамках одного му- зичного твору. Воно орієнтоване на пошук найістотніших знаків прояву неповторної індивідуальності та арсеналу, яким вона оперує у пошуку найвідповіднішого художнього результату. It is focused on the search for essential signs of manifestation of a unique individuality and arsenal with which she operates in the search for the most suitable artistic result. У висновках зазначається, що, послуговуючись засобами цитування, квазіцитати, алюзії, жанрових паралелей, переспіву програмних заголовків, сигнату- ри-монограми тощо, кожне з художніх завдань вирішується відповідно до вимог авторського задуму. Прикладами можуть послужити пара- доксальні стильові суміщення в контексті вільного парафразу (Дьйордь Куртаг), автобіографічні рефлексії на особистість і доробок митця крізь призму власної творчості (Богдана Фільц), виокремлена співзвучність се- мантики знаних музичних творів, включена в образну систему власної композиції (Н. Сідєльніков), ігрова модель інтегрування і синтезування яскравих рис індивідуального авторського письма (А. Шнітке).
48
Бойчук, Наталія, Юрій Олексін, and Валентина Сокаль. "Управлінський контекст у процесах художньо-естетичного розвитку особистості учня закладу загальної середньої освіти (із досвіду роботи Малої академії народних мистецтв та ремесел Березнівської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 2 Рівненської області)." New pedagogical thought 102, no. 2 (September 3, 2020): 29–33. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-102-2-29-33.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано наукові підходи щодо організації та управління процесом художньо-естетичного виховання учнів. Представлено нову систему формування й розвитку естетичної культури школярів на прикладі діяльності Малої академії народних мистецтв та ремесел, що діє на базі Березнівської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 2. Презентовано систему управління художньо-естетичним вихованням учнів у даному закладі, що забезпечує освітні потреби кожного школяра відповідно до його схильностей, інтересів, можливостей.
49
Кондратюк, Світлана, and Віта Бутенко. "ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 8(102) (October 27, 2020): 442–56. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.08/442-456.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовано сутність наукових термінів «професійна підготовка майбутніх вихователів», «компетентність», «художньо-естетична компетентність». Визначено та обґрунтовано педагогічні умови, які сприятимуть ефективному формуванню художньо-естетичної компетентності майбутніх вихователів, а саме: культурологічний підхід до формування художньо-естетичної компетентності майбутніх вихователів; оптимальне поєднання форм, методів і засобів освітньої діяльності з майбутніми вихователями з метою формування художньо-естетичної компетентності майбутніх вихователів; розробка системи завдань, спрямованих на формування художньо-естетичних умінь майбутніх вихователів.
50
Брескіна, Лада Валентинівна. "Проблема розвитку художньо-образного мислення та творчих навиків майбутніх вчителів інформатики." New computer technology 5 (November 2, 2013): 14. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.54.
Full textAbstract:
Протягом 2005-2007 навчальних років відбулося експериментальне навчання студентів Інституту фізики і математики ПДПУ ім. К.Д. Ушинського роботі з платформою Moodle. Навчання охопило близько 100 студентів в межах курсів “Інтернет-технології”, “Методи та засоби дистанційного навчання” та “Методика комп’ютеризованого дистанційного навчання”. В результаті узагальнені основні аспекти роботи з платформою Moodle та розроблені відповідні методичні вказівки [1]. Результати творчої роботи студентів, що пройшли експериментальне навчання [2], довели наступне: репродуктивний рівень засвоєння основ налагодження та використання платформи викликає труднощі лише у 15 відсотків студентів. Проте більш 90 відсотків студентів визначають виникнення труднощів з креативною частиною роботи, що пов’язана з реалізацією творчого підходу при розробці власних матеріалів змістовного компоненту. Такі результати ідентичні тим, що одержані при експериментальному навчанні проектуванню навчальних Flash-роликів в курсі “Динамічна WEB-графіка”, що відбулося в 2004-2006 навчальних роках, участь в якому прийняло близько 60 студентів.Таким чином, результати експериментального навчання проектуванню електронних курсів, в якому прийняло участь понад 160 студентів обумовлюють актуальність проблеми формування системи розвитку художньо-образного мислення та творчих навиків в системі навчання інформатики.В роботі розкриваються експериментальні плани дослідження та демонструються розроблені методичні матеріали.