Academic literature on the topic 'Характерологічні риси особистості'

Кисільова-Біла В. П. Розвиток характерологічних рис особистості – необхідна умова становлення творчої особистості в умовах компетентнісної освіти. У статті порушується питання про необхідність виокремлення характерологічних рис у структурі творчої особистості як вимоги сьогодення в умовах компетентнісної освіти. Характеризуються характерологічні риси особистості, критерії та рівні їх сформованості у студентів педагогічного інституту.

Objectives. The purpose of the article is a theoretical substantiation and empirical study of the relationship between character traits, tolerance for ambiguity and components of personal well-being of students-psychologists.Methods. The following diagnostic tools have been used in the study: “K. Riff's scale of psychological well-being” (adaptation by T.D. Shevelonkov, T.P. Fesenko); The Big Five Inventory (BFI), authors: Oliver P. John, Christopher J. Soto, 2015, adaptation: S.A. Shchebetenko, A.Y. Kalugina, A.M. Myshkevych (2018), “The scale of general tolerance for ambiguity of McLain” (adaptation: E.G. Lukovitskaya, 1998, revalidation of E.M. Osina, 2004).Results. The article theoretically substantiates and presents the results of an empirical study of the relationship between character traits, tolerance for ambiguity and components of personal well-being of psychologists. The study has been conducted with 311 students of the University of Kyiv named after Borys Hrinchenko and Precarpathian National University named after Vasyl Stefanyk, majoring in Psychology. The relationship between personal well-being, tolerance for ambiguity and character traits has been studied. There is a significant relationship between overall well-being and tolerance for ambiguity. A cross-link between the component of well-being “Personal growth”, tolerance reactions “Attitude to ambiguity situations”, “Advantage of novelty”, “Attitude to complex tasks”, and character traits “Extraversion” (“Persistence”), “Honesty” (“Responsibility”), “Openness of experience” (“Curiosity”, “Aesthetics”, “Creative imagination”).Conclusions. The article provides a brief overview of foreign approaches to the formation of the study of the phenomena of personal well-being and tolerance for ambiguity, summarizes and formulates the definition of personal well-being and tolerance for ambiguity. The correlations between indicators of personal well-being, tolerance for ambiguity and character traits are analyzed. Characteristic correlates of tolerance for ambiguity in the system of personal well-being of students-psychologists are determined. Prospects for further research on the influence on the personal well-being of students of psychology are identified.Key words: psychological well-being, personal well-being, ambiguity, tolerance for ambiguity, tolerance of the situation, character traits. Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження взаємозв’язку між рисами характеру, толерантністю до невизначеності та компонентами особистісного благополуччя студентів-психологів. Методи. У дослідженні використано такий діагностичний інструментарій, як: «Шкала психологічного благополуччя К. Ріфф» (адаптація Т.Д. Шевеленкова, Т.П. Фесенко); П’ятифакторний опитувальник (The Big Five Inventory, BFI, автори: Олівер Джон, Крістофер Сото (Oliver P. John, Christopher J. Soto, 2015; адаптація С.А. Щебетенко, А.Ю. Калугіна, А.М. Мишкевича, 2018); «Шкала загальної толерантності до невизначеності МакЛейна» (адаптація Е.Г. Луковицької, 1998, ревалідизація Е.М. Осіна, 2004).Результати. У статті теоретично обґрунтовано та викладено результати емпіричного дослідження взаємозв’язку між рисами характеру, толерантністю до невизначеності та компонентами особистісного благополуччя студентів-психологів. Дослідження проведено зі 311 студентами Київського університету імені Бориса Грінченка за спеціальністю «Психологія». Досліджено взаємозв’язки між показниками благополуччя особистості, толерантності до невизначеності та рисами характеру. Виявлено значущий зв’язок між загальним показником благополуччя особистості та толерантності до невизначеності. Про-ведено наскрізний аналіз та виявлено значущий зв’язок між компонентною «Особистісне зростання» (психологічне благополуччя), субшкалами «Ставлення до невизначених ситуацій», «Перевага новизни», «Ставлення до складних задач» (шкала МакЛейна) та рисами характеру «Екстраверсія-Наполегливість», «Сумлінність-Відповідальність», «Відкритість досвіду» (BFI).Висновки. У статті наведено стислий огляд зарубіжних підходів до становлення дослідження феноменів благополуччя особистості та толерантності до невизначеності, узагальнено та сформульовано визначення понять «особистісне благополуччя» і «толерантність до невизначеності». Проаналізовано кореляційні зв’язки між показниками особистісного благополуччя, толерантності до невизначеності та рисами характеру. Виявлено характерологічні диспозиції толерантності до невизначеності у системі особистісного благополуччя студентів-психологів. Визначено перспективи подальших досліджень впливу на стан особистісного благополуччя студентів-психологів.Ключові слова: психологічне благополуччя, особистісне благополуччя, невизначеність, толерантність до невизначеності, толерування ситуації, риси характеру.

У статті виокремлено основні підходи до вивчення проблеми суїцидонебезпечних станів особистості: психоаналітичний, згідно з яким причини такої поведінки вбачаються у негативному ставленні особистості до зовнішнього світу, недоліки якого викликають агресивні дії і надалі змінюють свій напрям із зовнішнього на внутрішній; анатомо-морфологічний, за яким конституція тіла визначає риси характеру людини, а найбільш схильними до аутоагресії та суїциду є мезоморфи; гуманістично-феноменологічний, з методом психологічної автопсії, за яким таку поведінку розглядають з точки зору і в контексті феноменології; когнітивний, за яким в основі суїцидонебезпечних станів особистості знаходяться когнітивні спотворення, як-то дихотомічне мислення, схильність до глобалізації, наявність ригідних когнітивних схем та соціально-психологічний, згідно з яким суїцидонебезпечний стан є складним особистісним комплексом, що функціонує на різних рівнях, а структуру суїцидонебезпечного патерну особистості складають характерологічний, самооціночний, інтерактивний та соціально-перцептивний субблоки. Розроблено й апробовано диференційовану соціально-психологічну програму корекції суїцидонебезпечних станів особистості та її саморегуляції у міжособистісних конфліктаї в умовах сучасного соціуму, побудовану на принципах еквівалентності, системності, перспективності, диференційованого прогнозування, динамічності та на засадах екзистенційно-гуманістичного, особистісно-орієнтованого, когнітивно-поведінкового, ресурсного і рефлексивного підходів. Ефективність розробленої програми доведена підвищенням здатності до регуляції емоційних проявів, зниженням показників соціальної інтроверсії, тривожності, депресивності, внутрішньої конфліктності; зростанням самоповаги та самоцінності; розвитком навичок саморефлексії та самопізнання, підсиленням життєвої активності та самореалізації; збільшенням інтернальності; зміною життєвих планів та перспектив у бік особистісного зростання, саморозвитку та прийняття відповідальності за своє життя; підвищенням спроможності протистояти обставинам та керувати своїм життям з використанням ефективних механізмів психологічного захисту та конструктивних стратегій копінг-поведінки.

Мета. У статті поставлено за мету здійснити аналіз психологічних аспектів розвитку творчого потенціалу особистості. Ключовими завданнями статті є: 1) розглянути основні структурні елементи творчих здібностей, виявити їх змістовне наповнення та принципові особливості; 2) актуалізувати питання творчого потенціалу як розвитку творчої сили особистості та розгортання її загального особистісного потенціалу. Методи. За допомогою описового методу здійснено понятійне обґрунтування творчості через її діяльний аспект (процес і результат), а також дано визначення змісту творчості через призму активності особистості. Методом компаративного аналізу описано процеси творчої діяльності у розрізі актуальних трансформацій інформаційно-комунікаційного простору; зокрема розглянуто вплив сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на розгортання творчого потенціалу особистості. Методом системно-структурного аналізу виявлено структуру творчого потенціалу особистості, до складників якого віднесено конативну, пізнавально-емоційну та соціально-психологічну сфери, та визначено принциповий розподіл творчої діяльності на процесуальний та особистісних компоненти. Результати дослідження. При цьому констатовано, що процесуальний аспект має на увазі специфічні особливості перетворення суб’єктом творчості того продукту, який виступає предметом творчої дії, а особистісний аспект передбачає урахування якостей, здібностей та схильностей особистості як суб’єкта творчого процесу. Творчою активністю особистості названо таку діяльність, яка є перетворювальною (трансформуючою дійсність) та не стимульованою зовнішніми (нагальними) потребами, довільно і цілеспрямовано здійснюваною. Зазначено, що основним індикатором творчої активності особистості є творче зусилля як такий тип цілеспрямованої вмотивованої діяльності, що забезпечує устремління на творчий результат при відповідному рівні активності та ініціативи. Основними передумовами, що визначають схильність особистості до творчості, визначено ряд особистісних та ситуаційних рис, що стимулюють розгортання творчої діяльності та розвиток творчого потенціалу особистості, зокрема природні передумови, життєвий досвід, характерологічні особливості та мотивацію діяльності. Висновки. Підсумовано, що мотивація визначає реалізацію творчих схильностей, визначається внутрішніми спонуками, що залежать від сукупності зовнішніх середовищ них умов, світоглядних орієнтирів та спрямованості особистості. У підсумку показано, що мотивація творчої діяльності як умова розвиненого творчого потенціалу характеризує ставлення до неї, визначає відповідну спрямованість та визначає її розвиток.