Academic literature on the topic 'Фіскальні органи'

Виклики сучасного світу зму-шують держави демонструватипослідовність та чітку політикузахисту власного економічного сек-тору від загроз як усередині, так іззовні, наділяючи різні вітчизняніінститути відповідними повнова-женнями. Наразі український зако-нодавець не виробив єдиного систем-ного підходу щодо розуміння того,які державні органи складаютьсистему суб’єктів, на яких лежитьвідповідальність за гарантуванняекономічної безпеки нашої дер-жави, внаслідок чого розвідувальніта фіскальні органи України хоча йнаділені окремими повноваженнямищодо прогнозування, виявлення таліквідації економічних загроз, однакне розглядаються як одні із ключо-вих складників системи. У статтідосліджено норми чинного законо-давства України стосовно питаннявизначення правового статусу такомпетенції окремих розвідуваль-них та фіскальних органів Українив секторі економічної безпеки дер-жави з точки зору ролі їхніх повно-важень у формуванні вітчизняногоекономічного безпекового середо-вища; проаналізовано положеннявітчизняних правових актів сто-совно нормативного закріпленняпоняття «економічна безпека». Зва-жаючи на дещо обмежений доступдо підзаконних актів, що дета-лізують питання організаціїта функціонуваннядіяльності окремихрозвідувальних органів, а також донаукових праць, присвячених даномупитанню, автором надано загальневизначення компетенції розвіду-вальних органів у сфері економічноїбезпеки держави. Також у статтіпідкреслено необхідність переосмис-лення ролі та статусу розвідуваль-них та фіскальних органів Українине тільки як суб’єктів забезпеченнявітчизняного економічного безпе-кового середовища, а і як суб’єктівформування сектору національноїбезпеки загалом. Констатованодуалізм законодавця в підході щодонаділення повноваженнями окремихорганів стосовно формування еко-номічної безпеки держави та визна-чення відповідальних за її забезпе-чення інституцій у довгостроковійперспективі. Визначено, які цен-тральні органи виконавчої владиактуально відносити до катего-рії «фіскальні органи», дослідженоїхній правовий статут, а також напідставі норм чинного законодав-ства дана характеристика компе-тенції кожного органу з точки зоруїх значення для гарантування еко-номічного безпекового середовищаУкраїни. Доведено, що оптимізаціямеханізму гарантування економіч-ної безпеки держави є неефектив-ною без удосконаленням правовогорегламентування діяльності орга-нів розвідки та фіскальних органів.

У статті на основі аналізу норм чинного законо-давства України визначено та охарактеризовано ключові напрями вдосконалення діяльності держав-них органів у сфері реалізації фіскальної політики в Україні. Метою статті є визначення ключових на-прямів вдосконалення діяльності державних орга-нів у сфері реалізації фіскальної політики в Україні. Визначено, що кроки, спрямовані на реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом її поділу на наведені вище центральні органи виконав-чої влади, в цілому слід розцінювати як позитивні, оскільки одне відомство не може в ефективний спосіб виконувати таку значну кількість завдань і функ-цій у сфері реалізації фіскальної політики в Украї-ні. Проте, на нашу думку, правові засади діяльності Державної податкової служби України та Державної митної служби України повинні бути закріпленими не на підзаконному нормативно-правовому рівні, а на рівні окремих законів України, як це здійснено щодо цілого ряду центральних органів виконавчої влади. З’ясовано, що правовий статус центрального органу виконавчої влади, відповідального за забезпечення формування та реалізацію діяльності в сфері здійс-нення фінансового контролю, на нормативно-право-вому рівні врегульовано із значними недоліками. Такі недоліки знаходять свій прояв як у значній кількості нормативно-правових актів, на рівні яких закріплено правовий статус даного органу державної влади, так і в назві самого органу, що не відповідає ані його функ-ціональному призначенню, ані змісту його діяльності. Зроблено висновок, що першорядними проблемами функціонування органів державної влади в сфері реа-лізації фіскальної політики в Україні, які потребують свого негайного вирішення, є необхідність врегулю-вання правого статусу таких органів. Сьогодні сво-го перегляду потребують нормативно-правові акти, на рівні яких закріплено правовий статус основних центральних органів виконавчої влади, які реалізу-ють фіскальну політику за відповідними напрямами. Йдеться, зокрема, про Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі Украї-ни, Державну аудиторську службу України, Держав-ну податкову службу України та Державну митну службу України. Свого реформування потребує й сек-тор правоохоронного забезпечення реалізації фіскаль-ної політики в Україні.

У статті досліджуються науково-правові характеристики Державної фіскальної служби України та здійснений теоретико-правовий аналіз її функцій та повноважень. Доведено, що Державна фіскальна служба є органом публічного адміністрування, яке вона здійснює у сфері фінансів. Досліджені нормативно-правові акти, що регламентують діяльність Державної фіскальної служби, та розглянуто основні наукові концепції її діяльності. Доведено, що повноваженням ДФС притаманна ознака дискреційності. Обґрунтовано, що з-поміж повноважень ДФС можна виділити контрольні, експертно-аналітичні, превентивні, правопоновлюючі. Своєю чергою контрольні повноваження можна класифікувати залежно від сфери здійснення контролю: повноваження у сфері податкового контролю, бюджетного контролю та митного контролю. До функцій ДФС віднесено контрольну, експертно-аналітичну, прогностичну, превентивну та функцію фіскального адміністрування. Державна фіскальна служба України відіграє значну роль у реалізації державної політики у кількох сферах. Зокрема, це стосується і сфери публічного адміністрування. Державна фіскальна служба України є органом публічного адміністрування, який здійснює свою діяльність за допомогою своїх територіальних органів та спеціалізованих департаментів. Публічне адміністрування нею здійснюється у сфері фінансів. За допомогою повноважень Державної фіскальної служби України здійснюється управління, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері фінансів. Дослідження сфер діяльності, завдань, функцій та повноважень Державної фіскальної служби України є досить актуальним, оскільки протягом останніх років Україна прагне відповідати сучасним змінам, що відбуваються у світовій спільноті, і проводить реформи у власній владній та правовій сферах. Завдяки таким реформам Державна фіскальна служба України і була утворена. Публічне адміністрування у сфері фінансів здійснюється за допомогою системи державних органів, які є суб'єктами публічного адміністрування. До них можна віднести Державну казначейську службу України, Міністерство фінансів України, Державну податкову службу України, Державну службу фінансового моніторингу України, Державну фіскальну службу тощо.

Ґрунтуючись на існуючих доробках науковців у галузі права та державного управління визначено, що процес державного управління являє собою взаємодію органів державної виконавчої служби та приватних виконавців. Представлено класифікацію системи примусового виконання рішень залежно від кількості інституцій, які здійснюють функції примусо- вого виконання. Проаналізовано особливості функціонування та державного управління примусовим виконанням в окремих державах. Визначено особ- ливості та позитивні аспекти функціонування централізованої (державної), децентралізованої, змішаної (комбінованої) систем примусового виконання рішень. Особливу увагу приділено країнам, в яких функціонує змішана (комбі- нована) система примусового виконання (Франція, Грузія, США) та яку за- проваджено в Україні. Визначено ті позитивні аспекти, які доцільно було б запровадити у національну модель примусового виконання рішень. Висловлено думку про доцільність спрямування державного управління примусовим виконанням саме на стимулювання учасників провадження до добровільного виконання або застосування інституту медіації, запроваджен- ня квотового принципу залучення виконавців; вільного доступу виконавців до всіх електронних реєстрів України, можливості ведення діловодства у сфері примусового виконання в електронній формі; приєднання до системи органів примусового виконання рішень таких інституції, як: фіскальні орга- ни, правоохоронні органи, банки. Зауважується, що єдиною метою всіх запропонованих перетворень має бути захист і відновлення порушених прав фізичних і юридичних осіб. До- ведено, що впровадження змішаної системи примусового виконання має по- кращити ситуацію з виконанням рішень суду та рішень інших органів (поса- дових осіб).

Право власності, яке закріплене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у разі визнання Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) його порушення, призводить до призначення найбільш значних розмірів справедливої компенсації. При цьому порушення цього права в фіскальній сфері призводять до значних виплат із державного бюджету на справедливу сатисфакцію постраждалим заявника, а в майбутньому несе ще небезпечніші фінансові ризики для держави. Стаття вивчає історичні та теоретичні засади виникнення і розвитку практики ЄСПЛ щодо втручання у право власності фіскальним законодавством і заходами на його реалізацію, випадки встановлення порушення цього права щодо України, а також можливості встановлення нових порушень такої категорії. Робиться висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення здебільшого пов’язані з еклектичним застосуванням норм законодавства фіскальними органами. Причому ЄСПЛ встановлював порушення і в тих випадках, коли суди ставали на бік фіскальних органів, і коли підтримували платників податків, але органи продовжували свою практику щодо заявників. Таким чином, найбільш ефективними заходами загального характеру, спрямованими на запобігання порушень цього типу в майбутньому, мають бути підвищення якості податкового законодавства, покращення юридичної грамотності та правосвідомості працівників фіскальних органів і взаємодії між ними та судами. Крім того, група справ, що стосується безпідставної конфіскації незадекларованої при перетині кордону валюти, може потенційно призвести до значних витрат із державного бюджету на виплати справедливої сатисфакції та вимагає термінових змін до ст. 472 Митного кодексу України. Право власності, яке закріплене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у разі визнання Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) його порушення, призводить до призначення найбільш значних розмірів справедливої компенсації. При цьому порушення цього права в фіскальній сфері призводять до значних виплат із державного бюджету на справедливу сатисфакцію постраждалим заявника, а в майбутньому несе ще небезпечніші фінансові ризики для держави. Стаття вивчає історичні та теоретичні засади виникнення і розвитку практики ЄСПЛ щодо втручання у право власності фіскальним законодавством і заходами на його реалізацію, випадки встановлення порушення цього права щодо України, а також можливості встановлення нових порушень такої категорії. Робиться висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення здебільшого пов’язані з еклектичним застосуванням норм законодавства фіскальними органами. Причому ЄСПЛ встановлював порушення і в тих випадках, коли суди ставали на бік фіскальних органів, і коли підтримували платників податків, але органи продовжували свою практику щодо заявників. Таким чином, найбільш ефективними заходами загального характеру, спрямованими на запобігання порушень цього типу в майбутньому, мають бути підвищення якості податкового законодавства, покращення юридичної грамотності та правосвідомості працівників фіскальних органів і взаємодії між ними та судами. Крім того, група справ, що стосується безпідставної конфіскації незадекларованої при перетині кордону валюти, може потенційно призвести до значних витрат із державного бюджету на виплати справедливої сатисфакції та вимагає термінових змін до ст. 472 Митного кодексу України.

Право власності, яке закріплене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у разі визнання Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) його порушення призводить до призначення найбільш значних розмірів справедливої компенсації. При цьому порушення цього права в фіскальній сфері призводить до значних виплат із державного бюджету на справедливу сатисфакцію постраждалим заявника, а в майбутньому несе ще небезпечніші фінансові ризики для держави. Стаття вивчає історичні та теоретичні засади виникнення і розвитку практики ЄСПЛ щодо втручання у право власності фіскальним законодавством і заходами на його реалізацію, випадки встановлення порушення цього права щодо України, а також можливості встановлення нових порушень такої категорії. Робиться висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення здебільшого пов’язані з еклектичним застосуванням норм законодавства фіскальними органами. Причому ЄСПЛ встановлював порушення і в тих випадках, коли суди ставали на бік фіскальних органів, і коли підтримували платників податків, але органи продовжували свою практику щодо заявників. Таким чином, найбільш ефективними заходами загального характеру, спрямованими на запобігання порушень цього типу, у майбутньому мають бути підвищення якості податкового законодавства, покращення юридичної грамотності та правосвідомості працівників фіскальних органів і взаємодії між ними та судами. Крім того, група справ, що стосується безпідставної конфіскації незадекларованої при перетині кордону валюти, може потенційно призвести до значних витрат із державного бюджету на виплати справедливої сатисфакції та вимагає термінових змін до ст. 472 Митного кодексу України.

У статті характеризується система методичного забезпечення оцінювання фіскальної результативності доходно-прибуткових податків в Україні, проводиться аналіз методик оцінювання його економічної ефективності, а також визначається інтегральний показник результативності для визначення напрямів його реформування з метою нарощування фіскальної результативності. До доходно-прибуткових податків в Україні відносяться податок та збір з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, єдиний податок із суб’єктів малого підприємництва. Фіскальна результативність доходно-прибуткового оподаткування визначається ефективністю механізму справляння кожного податку окремо чи системи прямого оподаткування в цілому. Складовими фіскальної результативності є фіскальна значимість, фіскальна ефективність, постійність і рівномірність надходжень, соціальна справедливість. Окремими характеристиками фіскальної результативності є обсяги надходжень, частка податку у загальній структурі доходів бюджету та у ВВП, рівень ефективної ставки податку, рівень виконання планових податкових надходжень тощо. З метою вдосконалення механізму справляння доходно-прибуткових податків в Україні визначено факторні залежності фіскальної результативності доходно-прибуткових податків в Україні за період 2014-2018 рр. від рівня фіскальної значимості, рівня виконання планових надходжень, витратомісткості оподаткування, навантаження працівників органів державної податкової служби, ефективності та нерівномірності податкових надходжень. На основі проведених розрахунків визначаються основні пропозиції та рекомендації щодо пошуку шляхів зміцнення фіскально-регулюючих засад доходно-прибуткового оподаткування, які дадуть змогу у майбутньому вивести податкову систему на якісно новий рівень.

У статті на основі аналізу наукових поглядів вчених і норм чинного законодавства України визначено та надано характеристику формам і методам здійснення фіскальної політики в Україні. Обґрунтовано, що форми і методи виконують особливу роль у механізмі здійснення фіскальної політики в Україні. Зокрема, якщо форми виражають способи зовнішнього вираження, існування цієї політики в об’єктивній дійсності, то методи характеризують те, у який спосіб заходи такої політики реалізуються у суспільному житті, застосовуються щодо відповідних суб’єктів. Наголошено, що основною формою контролю у межах фіскальної політики є податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових і касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З’ясовано, що, на відміну від переконання, примус метод проведення політики, який передбачає застосування до суб’єктів фіскальних відносин відповідних заходів і мір незалежно від їх волі, бажання. Цей метод використовується у тих випадках, коли переконання на призвело до настання бажаних наслідків і суб’єкти, щодо яких реалізується фіскальна політика, не бажають добровільно належними чином виконувати покладені на них законом обов’язки. У такому разі компетентні контролюючі органи, посадові особи, у цілях захисту суспільних та державних інтересів, застосовують до таких суб’єктів, на підставі, порядку та межах визначених законом, відповідні заходи тиску. Примус виступає важливим засобом відновлення порушеного правопорядку, усунення умов і факторів, що сприяли чи можуть посприяти такому порушенню. Зроблено висновок, що форми і методи є обов’язковими та дуже важливими елементами організаційно-правового механізму здійснення фіскальної політики в Україні. Кожен із них виконує свою роль у цьому механізмі, так, якщо форми виражають способи зовнішнього вираження, існування цієї політики у об’єктивній дійсності, то методи характеризують те, яким чим, у який спосіб заходи цієї політики реалізуються у суспільному житті, застосовуються щодо відповідних суб’єктів. Вивчення проблемних аспектів форм і методів фіскальної політики дозволяє з’ясувати наявні прогалини, недоліки, прорахунки у структурі цієї політики та способах її проведення у практичне життя.

За останнє десятиліття вектор демократичних рухів і реформ досяг глобального масштабу, а демократична децентралізація поширилася по всьому світу. Як наслідок, нині близько 95 % демократичних країн мають органи влади субнаціонального (регіонального чи місцевого) масштабу, яким передаються політичні, фіскальні та адміністративні повноваження. Твердження на користь демократичної децентралізації та зміцнення місцевого самоврядування часто ґрунтуються на тому, що демократизація і розширення повноважень субнаціональних о рганів влади призведуть до більшої підзвітності й відповідальності публічної влади перед місцевими жителями і зроблять врядування більш адаптованим до місцевих потреб та уподобань. Метою статті є розгляд сутності і типів децентралізації, переваг і недоліків, розкриття її співвідношення з народовладдям та визначення тих моделей демократії, які найбільше корелюють із реформою щодо децентралізації й можуть бути найбільш ефективними в умовах розширення компетенції місцевого са-моврядування в Україні. Здійснено кваліфікацію реформи територіальної організації влади та місцевого самоврядування в Україні, розпочатої в 2014 р., із точки зору типів децентралізації та очікуваної моделі локальної демократії, котрої планується досягти. Звертається увага на правові межі реформи децентралізації, характер тих функцій, що підлягають розподілу, на необхідність забезпечення додаткових повноважень місцевого самоврядування достатніми мате ріальнофінансовими ресурсами, на проблему місцевої автономії та систему стримувань і противаг у відносинах між центральними й місцевими органами влади, на роль неурядових організацій у розгортанні реформи та зміцненні місцевого самоврядування. Обґрунтовується думка, що реформа децентралізації не повинна обмежуватися інституційними змінами (змінами конституційного дизайну на субнаціональному рівні), а має забезпечити перехід від консультативної до партисипативної демократії, коли кожен член територіальної громади матиме право і реальну здатність безпосередньо або через виборних представників впливати на процес вироблення і зміст публічно-владних рішень, які безпосередньо визначають умови життя на відповідній території. Стверджується, що саме партисипативна демократія може слугувати ефективним інструментом протидії консолідації влади в руках зацікавлених бізнес-груп та політичних еліт, що захищають свої корпоративні інтереси. Звертається увага на необхідність підвищення легальної громадянської активності на місцевому рівні та посилення ролі органів самоорганізації населення як “інститутів сусідського самоврядування”.

У статті поглиблено теоретичні питання щодо дослідження сутності фіскальних інструментів, їх видів та ролі в розвитку економіки. Зокрема, встановлено, що фіскальні інструменти є невід’ємною складовою фіскального механізму, який активно використовується органами державної влади для акумулювання, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. Також у статті проаналізовано сутність такого механізму і визначено місце фіскальних інструментів у його функціонуванні. Значну увагу приділено визначенню видів фіскальних інструментів. Зокрема, встановлено, що в переважній більшості випадків фіскальні інструменти науковці розглядають як загальну систему з бюджетних та податкових інструментів. Відповідно, було конкретизовано такі інструменти.

Проблема забезпечення фінансової безпеки держави, складовою якої є податкова безпека - одна з найбільш актуальних в Україні. На її забезпечення спрямована діяльність багатьох правоохоронних органів України. Провідне місце серед яких займає податкова міліція ДПС України , що здійснює контроль за одержанням податкового законодавства і забезпечує законність і правопорядок у сфері податкових відносин. Наразі в умовах формування нової податкової системи, а також реформування існуючої системи правоохоронних органів держави, дослідження місця податкової міліції в системі правоохоронних органів України набуває особливої актуальності а спроба розв’язання цієї проблеми має важливе значення для забезпечення фінансової та економічної безпеки держави.
Проблема обеспечения финансовой безопасности государства, составной частью которой является налоговая безопасность - одна из наиболее актуальных в Украине. На ее обеспечение направлена ​​деятельность многих правоохранительных органов Украины. Ведущее место среди которых занимает налоговая милиция ГНС Украины, который осуществляет контроль за получением налогового законодательства и обеспечивает законность и правопорядок в сфере налоговых отношений. Сейчас в условиях формирования новой налоговой системы, а также реформирования существующей системы правоохранительных органов государства, исследования места налоговой милиции в системе правоохранительных органов Украины приобретает особую актуальность а попытка решения этой проблемы имеет важное значение для обеспечения финансовой и экономической безопасности государства.
The problem of ensuring the financial security of the state, which is part of the tax security, is one of the most urgent in Ukraine. Its support is directed at the work of many law enforcement agencies of Ukraine. The leading place among them is the tax police of the STS of Ukraine, which controls the obtaining of tax legislation and ensures the legality and order in the field of tax relations. Currently, in the context of the formation of a new tax system, as well as the reform of the existing system of law enforcement agencies of the state, the study of the place of the tax police in the system of law enforcement agencies of Ukraine is of particular relevance, and an attempt to solve this problem is essential for ensuring the financial and economic security of the state.

Функцію правового забезпечення в інституціональному механізмі митної політики та відповідно митної справи закріплено за Верховною Радою України, - оскільки згідно ст. 92 Конституції України (далі – КУ) засади митної справи визначаються виключно законами України. Згідно зі ст. 116 КУ, Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи [1]. За Кіотською конвенцією, митна служба - це державна служба, на яку покладено застосування митного законодавства та стягнення мит і податків, а також застосування інших законів і правил, що стосуються ввезення, вивезення, переміщення або зберігання товарів [2].

Юр’єва, О. І. Механізм державного управління податковим боргом в Україні : дис. ...канд. наук з державного управління : 25.00.02 / О. І. Юр’єва. – Чернігів, 2017. – 274 с.
У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування змісту механізму державного управління податковим боргом в Україні та на цій основі розроблено практичні рекомендації щодо його вдосконалення. У роботі визначено категорію механізм державного управління податковим боргом, як систему, що має власні цілі, принципи та виконує певні державно-управлінські функції, метою яких є мінімізація проблеми податкового боргу. Особливу увагу приділено дослідженню нормативно-правової, організаційної та інформаційно-аналітичної складовим та інструментам механізму державного управління податковим боргом. Проаналізовано сучасний стан управління податковим боргом в Україні, визначено дієвість застосування інструментів управління боргом та побудовано схему механізму державного управління податковим боргом. Проведено дослідження позитивної європейської практики ефективного управління податковим боргом й на цій основі визначено підходи щодо адаптації вітчизняного податкового законодавства до європейських стандартів в контексті світових глобалізаційних процесів. Науково обґрунтовано пропозиції щодо оптимізації організаційного забезпечення та вдосконаленню нормативно-правової, інформаційно- аналітичної складових механізму державного управління податковим боргом в Україні. З метою вирішення проблем державного управління у податковій сфері визначено шляхи вдосконалення інструментів та складових механізму державного управління податковим боргом.
В диссертации проведено теоретическое обоснование содержания механизма государственного управления налоговым долгом в Украине и на этой основе разработаны практические рекомендации по его усовершенствованию. Расширен понятийно-категориальный аппарат науки государственного управления посредством определения понятий «государственное управление налоговым долгом», «механизм государственного управления налоговым долгом». В работе определено категорию механизма государственного управления налоговым долгом, как систему, которая имеет собственные цели, принципы и выполняет определенные государственно-управленческие функции, целью которых является минимизация проблемы налогового долга. Обосновано структуру механизма государственного управления налоговым долгом, которую предложено рассматривать как совокупность подсистем, состоящих из субъекта (государство в лице его уполномоченных органов), объекта управления (процесс управления долгом), элементов (рычаги, методы и инструменты) и составляющих (нормативно-правовое, организационное и информационно-аналитическое обеспечение) механизма, которые в результате своего взаимодействия осуществляют соответствующее влияние на фискальное поведение налогоплательщика. На основании вышеизложенного, разработано модель механизма государственного управления налоговым долгом. Проанализировано современное состояние функционирования механизма государственного управления налоговым долгом в Украине и обозначены проблемы управления налоговым долгом. Установлено наличие внутренних противоречий в структуре налогового долга и негативных тенденций в его динамике, что является результатом управленческих действий, связанных с чрезмерной централизацией финансовых ресурсов в государстве. Проведенной оценкой эффективности механизма государственного управления налоговым долгом выявлены определенные недостатки механизма, что подтверждается снижением объемов реальных поступлений в счет погашения налогового долга и списанием значительных сумм налогового долга. В результате несовершенства составляющих механизма, государство теряет существенные объемы реальных финансовых ресурсов, необходимых для выполнения своих функций. Установлено, что наиболее результативными с точки зрения мобилизации налогового долга, являются такие инструменты механизма управления налоговым долгом: направление налогового требования, взыскание средств со счетов должников по решению суда, рассрочка (отсрочка) налогового долга. Проведено исследование позитивной европейской практики эффективного управления налоговым долгом и на этой основе определены подходы адаптации отечественного налогового законодательства к европейским стандартам в контексте мировых глобализационных процессов. Научно обоснованы практические предложения по оптимизации и развитию организационной, нормативно-правовой и информационно- аналитической составляющих механизма государственного управления налоговым долгом. С целью решения проблем государственного управления в налоговой сфере определены пути усовершенствования механизма государственного управления налоговым долгом.
The thesis was given a theoretical justification for the content of the public tax debt management mechanism in Ukraine, and on this basis practical recommendations for its improvement were provided. In the research a category of the mechanism of public management of tax debt was defined as a system, which had its own objectives, principles and performed certain public-management functions, which aim to minimize the problems of the tax debt. Particular attention was paid to the legal, institutional and informationanalytical components of the governance mechanism of the tax debt. The current state of tax debt management in Ukraine was analyzed, the effectiveness of the using debt management procedures were determined and model of the mechanism of public management of tax debt was developed. A research of the positive European practice of effective management of the tax debt was carried out and on its basis were determined adaptation approaches of domestic tax legislation to the European standards in the context of world globalization processes. Proposals for optimization of the organizational and development of regulatory and information-analytical components of the public management mechanism of the tax debt were scientifically substantiated. In order of solving problems with public management in the tax area strategic directions of development of public administration mechanism of the tax debt were defined.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2018. Дисертація присвячена дослідженню юридичної природи фіскальних органів та основних закономірностей їх розвитку в межах державно організованого суспільства. Надано теоретико-правову характеристику фіскальних органів як органів державної влади, розкрито юридичну природу, ознаки і види цих органів, наведено приклади їх організаційно-функціональної побудови у різних державах світу. Проаналізовано основні підходи до побудови системи органів, які здійснюють фіскальну функцію держави. Визначено види фіскальних органів, сучасні тенденції їх системно-структурної організації, форми і методи діяльності. Розкрито система нормативно-правових актів, що регламентують статус і порядок діяльності фіскальних органів держави, а також сучасні тенденції правового регулювання в даній сфері.

Федотов О.П. Адміністративно-правова концепція здійснення державної митної справи: теорія та практика: дис. ... д-ра. юрид. наук : 12.00.07 / Федотов Олексій Павлович. – Одеса, 2016. – 457 с.
Дисертацію присвячено науковому дослідженню питань теорії та практики адміністративно-правової концепції здійснення державної митної справи. Сформульовано поняття «адміністративно-правова концепція здійснення державної митної справи» – теоретико-методологічна основа правового регулювання процедур здійснення державного управління у митній сфері, яка містить: головний задум, систему керівних принципів, сукупність погоджених цілей та заходів модернізації митної справи, заплановані індикатори результату та індикатори успіху концепції. Досліджено динаміку інституційного забезпечення здійснення державної митної справи та сучасні тенденції системи органів митного спрямування Державної фіскальної служби України, встановлено особливості трансформації державної митної справи як складової зовнішньоекономічної діяльності держави та охарактеризовано становлення концепції державної митної справи у вітчизняній правовій науці. Окреслено проблемні аспекти та перспективи модернізації адміністративно-правової концепції здійснення державної митної справи на сучасному етапі державотворення з урахуванням світових тенденцій розвитку міжнародної торгівлі та потреб забезпечення національної безпеки. На підставі аналізу чинного законодавства України з питань державної митної справи надано конкретні пропозиції щодо розробки єдиного збалансованого підходу до правотворчості та правозастосування у сфері державної митної справи та розроблено науково обґрунтовану цілісну модель адміністративно-правової концепції здійснення державної митної справи.
Диссертация посвящена научному исследованию вопросов теории и практики административно-правовой концепции осуществления государственного таможенного дела. Сформулировано понятие «административно-правовая концепция осуществления государственного таможенного дела» – теоретико-методологическая основа правового регулирования процедур осуществления государственного управления в таможенной сфере, содержащая главный замысел, систему руководящих принципов, совокупность согласованных целей и мероприятий модернизации таможенного дела, запланированные индикаторы результата и индикаторы успеха концепции. Исследована динамика институционального обеспечения государственного таможенного дела и современные тенденции системы органов таможенного направления Государственной фискальной службы Украины, установлены особенности трансформации государственного таможенного дела как составляющей внешнеэкономической деятельности государства и охарактеризовано становление концепции государственного таможенного дела в отечественной правовой науке. Определены проблемные аспекты и перспективы модернизации административно-правовой концепции осуществления государственного таможенного дела на современном этапе создания государства с учетом мировых тенденций развития международной торговли и потребностей обеспечения национальной безопасности. На основании анализа действующего законодательства Украины по вопросам государственного таможенного дела представлены конкретные предложения по разработке единого сбалансированного подхода к правотворчеству и правоприменению в сфере государственного таможенного дела, разработана научно обоснованная целостная модель административно-правовой концепции осуществления государственного таможенного дела.
The thesis deals with a scientific study of theory and practice aspects of the administrative and legal concept of the customs procedures implementation. Formulated is the notion of «administrative and legal concept of the customs procedures implementation» as a theoretical and methodological base for a legal control of the government administration of customs procedures which includes: main idea, system of guiding principles, the whole of agreed objectives and means of the customs procedures modernization, planned indicators of results and the indicators of the concept success. The main elements of the administrative and legal concept of the customs procedures implementation have been determined which include: 1) the concept of legal control of the procedures governing establishment and re-organization of the customs bodies of the State Fiscal Service of Ukraine; 2) the concept of legal control of the technology applied for staffing the customs bodies; 3) the concept of legal control of the customs procedures. History of the institutional support of the state customs procedures and the current trends in the system of the customs authorities of the State Fiscal Service of Ukraine have been studied, specific features of the state customs procedures that make a component of the external economic activity of the state have been established and formation of the state customs procedures concept in the national legal science has been described. The author’s interpretation is proposed along with a delineation of the categories of «optimization» and «modernization» of the customs houses as the means for reforming the state customs procedures. The legal principles and the procedures of establishment, re-organization and liquidation of the customs bodies of the State Fiscal Service of Ukraine have been analysed in terms of optimization and modernization of the institutional base of the state customs procedures. Comprehensive analysis of the legal principles underlying staffing technology of the customs bodies of the State Fiscal Service of Ukraine has been made including specific peculiarities of such measures as «rotation», «transfer» and «one-level shifting» of officers. Administrative and legal basics underlying the system of the customs bodies of the State Fiscal Service of Ukraine and of the appropriate system of administrative procedures aimed at accomplishment of the customs procedures have been described. Classification of the administrative procedures used by the customs bodies of the State Fiscal Service of Ukraine when executing the legally entrusted functions has been proposed and the contents of such procedures defined. Current approaches to customs control, being an instrument to accomplish the state customs procedures, were characterized and the directions for improvement of such procedures were defined. The structure of the customs procedures when clearing commodities was determined and the methods and means to improve them were described. Studied are the modern ways to facilitate the customs procedures and harmonize them with the international legal standards and the EU legislation, including specific implementation of the analysis and risk evaluation system, peculiarities of control over correct evaluation of the customs value of commodities that are imported in the customs territory of Ukraine as well as implementation of the «free pratique». Conceptual aspects of the preferential trade regime implementation in Ukraine are revealed and the problematic aspects and prospects for modernizing the administrative and legal concept of the state customs procedures at the current stage of state building with due account of the global trends of the world trade development and requirements imposed by the national security have been characterized. Analysis of the effective legislation of Ukraine relating to the state customs procedures made the basis for submitting specific proposals on development of a single balanced approach to lawmaking and administration of the law in the state customs procedures sphere, and the scientifically substantiated and integral model of administrative and legal concept of the state customs procedures realization.