Academic literature on the topic 'Фінансування діяльності міжнародних агрохолдингів'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Contents
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Фінансування діяльності міжнародних агрохолдингів.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Фінансування діяльності міжнародних агрохолдингів"
1
Островська, Н. С., and Д. М. Абделязіз. "Особливості кредитної та інвестиційної політики міжнародних фінансових організацій." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, no. 1 (September 30, 2021): 8–15. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue1-2021-02.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості кредитної та інвестиційної політики міжнародних фінансових організацій. Визначено, що на сучасному стані активізації процесів інтеграції та глобалізації життя міжнародного співтовариства поступово зростає вплив наднаціональних організацій на регулювання міжнародних, і зокрема, міждержавних відносин. Активізація зовнішньополітичної діяльності України передбачає її участь в таких міждержавних об’єднаннях. Досліджено, що інституційна будова світової фінансової системи в умовах кризи була вимушена змінюватися. Зміни, що відбуваються носять не лише інституційний характер, але і функціональний та правовий – змінюються функції міжнародних фінансових організацій, приймаються та затверджуються нові нормативи. Обґрунтовано, що суть кредитної та інвестиційної діяльності міжнародних фінансових організації полягає в сприянні розвитку підприємницької діяльності країн – позичальниць, залучення коштів для фінансування дефіциту державного бюджету та платіжного балансу, проведення структурних перебудов в економіці, реалізації окремих цільових соціально – економічних програм та забезпечення інших напрямів розвитку.
2
Полянська, А. С., and В. Б. Кочкодан. "МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 17–28. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.17-28.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості залучення міжнародних фінансових інвестицій в якості інструменту підтримки розвитку громадянського суспільства. В умовах обмеженого державного та регіонального фінансування зростає роль зовнішнього фінансування, джерелом якого виступає фінансовий ринок зарубіжних країн. Обґрунтовано актуальність залучення міжнародних фінансово-інвестиційних інструментів у розвиток громадянського суспільства та доцільність використання кращих практик ЄС щодо імплементації цінностей такого розвитку на основі Угоди про асоціацію з ЄС. Здійснено узагальнення передумов формування фінансово-інвестиційних інструментів. Визначено зміст фінансово-інвестиційних інструментів як джерела інвестиційної підтримки процесів розвитку та окреслено взаємозв’язок між фінансовим ринком та інвестиційним процесом як передумови формування міжнародних фінансово-інвестиційних інструментів підтримки розвитку громадянського суспільства. Виділено проектну діяльність як актуальну технологію інвестування в сучасних умовах, зокрема через фінансові інструменти Європейського Союзу (ЄС) та охарактеризовано основні етапи реалізації проектної ідеї, зокрема щодо розвитку громадянського суспільства. Узагальнено, що діяльність, пов’язана із залученням міжнародних фінансових інвестицій у підтримання прагнення громадян щодо спрямування власної ініціативи для реалізації цінностей, які притаманні громаді та відповідають громадянському суспільству, охоплює виявлення проблем, що перешкоджають цьому, аналіз наявних інвестиційних можливостей щодо вирішення цих проблем, виділення цільових груп, що зацікавленні у вирішенні проблеми, визначення видів діяльності, що дозволяють покращити ситуацію, підготовку відповідної проектної заявки щодо участі у відповідному міжнародному фінансовому інструменті, її подання, а у випадку схвалення – реалізація усіх дій, передбачених у проекті та отримання задекларованих результатів та очікувань.
3
Sus, T. Yo. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 80–87. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.80-87.
Full textAbstract:
В умовах реформування аграрного сектору перед Україною постає проблема вибору стратегії інноваційного розвитку та джерел її фінансування. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо концепції фінансового забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектору.У процесі дослідження монографічний метод дозволив зазначити, що в країнах з сировинною економікою низький попит на інновації, тобто відсутність конкурентного промислового виробництва, не створює бази для формування інноваційного середовища та потенційних споживачів інновацій. Домінування видів діяльності зі спадною віддачею зумовлює реалізацію моделі за якої суспільні фінанси повинні направлятися на реалізацію в аграрному секторі завдань щодо його сталого розвитку в умовах зростаючого попиту на продукти харчування та необхідності збереження родючості ґрунту, розробку механізмів пріоритетного фінансування та реалізації цих завдань.Розглянуто сучасні підходи до фінансування інноваційного розвитку. Зазначено, що в сировинних економіках інновації направлені на збільшення видобутку сировини та вирощування сільськогосподарських культур, на які є попит на міжнародних ринках. Домінування видів діяльності зі спадною віддачею не дозволяє фінансувати інноваційний розвиток належним чином, як зі сторони держави, так і зі сторони потенційних споживачів інноваційних продуктів. Запропоновано для аграрного сектору України поєднання двох моделей, коли модель “держава інвестор” використовується в інноваціях, які мають в більшій мірі суспільний ефект (наприклад екологічні інновації) і, навпаки, модель “держава-регулятор” в інноваційній діяльності, що має яскраво виражений економічний ефект. Окреслено специфіку інноваційних процесів в аграрному секторі. Проаналізовано сучасні підходи до фінансового забезпечення інноваційного розвитку та фактори, які негативно впливають на розвиток агроінновацій в Україні.
4
Шуст, О., О. Варченко, Ю. Гринчук, Д. Крисанов, and Н. Рибак. "ОБҐРУНТУВАННЯ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ АГРАРНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Financial and credit activity problems of theory and practice 1, no. 42 (March 31, 2022): 116–24. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3682.
Full textAbstract:
Анотація. Досліджено основні способи формування державного фінансування закладів вищої освіти (далі — ЗВО) та основні види додаткових джерел фінансування відповідно до міжнародного досвіду. Досліджено динаміку грошових надходжень українських ЗВО за різними джерелами фінансування. У зв’язку зі зменшенням частки державного фінансування i тенденцій сьогодення до зростання потреби в постійних інвестиціях для модернізації і розвитку ЗВО, університетам потрібно шукати додаткові джерела фінансування. Аграрні ЗВО становлять особливий інтерес, оскільки мають не лише інтелектуальний і науковий потенціал, співпрацюють із широким колом дослідників, залучені до розроблення інноваційних проєктів, а також мають виробничі центри, дослідницькі поля, лабораторії. Досліджено динаміку кількості партнерств аграрних ЗВО за результатами міжнародних конкурсів кредитної мобільності за 2015—2020 рр. Визначено, що основними джерелами додаткового фінансування аграрних ЗВО є: міжнародні проєкти і гранти, виробництво продукції власного бренду, господарські договори, курси підвищення кваліфікації, консультаційні послуги. Запропоновано модель управління додатковими джерелами фінансування для аграрних ЗВО і напрями стратегій управління. Встановлено взаємозв’язок між різними ланками управління і взаємозалежність різних джерел фінансування. Ключовими ланками в управлінні для всіх джерел додаткового фінансування є матеріально-технічна база і науково-педагогічні працівники, ефективність роботи яких має бути вмотивованою. Зростання грошових надходжень із додаткових джерел фінансування дозволить значно підвищити показники діяльності ЗВО, що впливає і на суму основного державного фінансування. Підвищити конкурентоспроможність аграрного закладу вищої освіти можливо за ефективного поєднання академічного і комерційного управління. Ключові слова: аграрний університет, аграрний заклад вищої освіти, заклад вищої освіти, конкурентоспроможність, модель управління, основні джерела фінансування, додаткові джерела фінансування. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 5; бібл.: 12.
5
Климчук, Ірина. "ШВЕДСЬКИЙ ІНСТИТУТ: СКАНДИНАВСЬКИЙ ДОСВІД НАЛАГОДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ТА СТВОРЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ВЗАЄМОДІЇ ШВЕДІВ ЗІ СВІТОМ." Молодий вчений, no. 7 (95) (July 30, 2021): 56–60. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-7-95-13.
Full textAbstract:
У даній статті досліджено особливості функціонування Шведського інституту, що відіграє важливу роль у зміцненні міжнародної суб’єктності країни засобами культурної дипломатії і не тільки. Зокрема, висвітлено передумови та процес становлення даної інституції, що успішно працює протягом останніх 76-и років. Проаналізовано структуру, функції, завдання та місію Шведського інституту у сфері громадської дипломатії. У статті розглянуто установчі документи, засоби фінансування, стратегію розвитку та основні напрямки програмної діяльності Інституту. Також охарактеризовано зміст та інструменти, зокрема наповнення у соціальних мережах (Facebook, Twitter та Instagram), запуск інформаційних порталів таких як: Sweden.se, Sharing Sweden, Image Bank Sweden тощо, а також організація програм з академічної мобільності, суспільно-просвітницьких заходів, професійного обміну, фінансування приватних культурних і комерційних проєктів, пов'язаних зі Швецією за кордоном. Розглянуто географію поширення та роль зазначеної організації у формуванні міжнародного іміджу та репрезентації Королівства Швеції через потенціал культури та економіки у світі.
6
Сочинська-Сибірцева, І. М. "ЧИННИКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ." Підприємництво та інновації, no. 18 (June 30, 2021): 73–77. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/18.13.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано чинники впливу на інноваційний розвиток країни, розглянуто методи оцінки рівня інноваційного розвитку країни та проаналізовано міжнародний досвід підтримки і стимулювання інноваційного розвитку провідних країн. Із п’яти міжнародних рейтингів особлива увага приділяється глобальному інноваційному індексу, що охоплює усі сфери функціонування економіки країни та є показовим у дослідженні рівня інноваційного розвитку країни. Охарактеризовано рейтинг та результативність інноваційної діяльності України у 2019–2020 рр. Запропоновано шляхи посилення впливу інноваційних чинників на розвиток економіки України, серед яких: формування сприятливого інституційного середовища для розвитку інноваційно-технологічної діяльності; збільшення загального обсягу асигнувань на науково-дослідні та науково-технічні розробки; посилення ролі бізнесу у забезпеченні фінансування науково-технічних та інноваційних процесів; побудова національної інноваційної системи, націленої на підвищення інноваційності та ефективності української економіки; створення дієвого механізму стимулювання і суспільного визнання науково-дослідної та інноваційної діяльності на всіх рівнях національної інноваційної системи.
7
Микитенко, Т. В. "РЕФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ І АУДИТУ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ." Митна безпека, no. 3 (January 25, 2021): 44–54. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5959.3.2019.44-54.
Full textAbstract:
В статті розглянуто систему внутрішнього контролю та аудиту в органах Державної митної служби України, надано оцінку їх нормативному регулюванню порядку організації та проведення в умовах реорганізації. Розглянуто стан розвитку та функціональної спроможності підрозділу внутрішнього аудиту, його мету, завдання, структуру. Досліджено основні проблеми, які на разі виникають у даному реформаційному процесі. Визначено пріоритетні напрями удосконалення внутрішнього контролю й аудиту Державної митної служби України, які включають нормативне забезпечення, принципи діяльності, організаційну структуру, методичне та кадрове забезпечення. За кожним напрямом розроблено відповідні заходи, направлені на підвищення ефективності та дієвості внутрішнього контролю і аудиту. Рекомендовано розширення переліку принципів внутрішнього аудиту й контролю: підконтрольності і підзвітності, єдності, професіоналізму і компетентності, гласності, відповідальності. організаційної моделі внутрішнього контролю територіальних митниць, здатної ефективно виконувати покладені на неї завдання. Запропоновано в Управліннях фінансування, бухгалтерського обліку та звітності територіальних митниць створення відділів внутрішнього контролю, відповідно відкоригувати назву Управління фінансування, обліку, звітності та внутрішнього контролю із використанням європейських і міжнародних стандартів організації діяльності митних адміністрацій. В частині методичного забезпечення – визначити методологію внутрішнього контролю (в тому числі дотримання облікової політики установи, правильності ведення обліку, використання фінансових ресурсів, обумовлених характером діяльності митних органів). Рекомендовано впровадження дистанційної моделі контролю (віддаленого доступу), що дозволить значно скоротити витрати на контрольні заходи і підвищити їх ефективність з подальшою формалізацією процедур і регламентів контрольних заходів, структури і форми документів, що формуються при проведенні перевірок, розробкою єдиних стандартів і методики проведення з урахуванням специфіки органів.
8
Kovshun, N. E., N. S. Pіatka, and I. А. Zhydyk. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, no. 95 (September 24, 2021): 30. http://dx.doi.org/10.31713/ve320214.
Full textAbstract:
В статті визначено зміст екологічних інвестицій та виділено їх характерні ознаки. Із врахуванням основних напрямів здійснення екологічного інвестування представлено семантичну модель взаємодії між його об’єктами та суб’єктами. Висвітлено результати дослідження основних напрямів фінансування природоохоронної діяльності в Україні. Встановлено тренди зміни номінального та реального обсягів капітальних інвестицій на охорону навколишнього природного середовища. Проведене ретроспективне дослідження їх складових. Визнано низьким рівень інвестиційного забезпечення охорони навколишнього середовища в Україні. Показано актуальність проблеми адекватної оцінки доцільності та ефективності екологічних інвестицій. З урахуванням наукових розробок міжнародних організацій та провідних аналітичних центрів світу, розроблено пропозиції щодо методики оцінювання ефективності екологічного інвестування. Виділено етапи та рівні такого оцінювання. В результаті апробації запропонованого методичного підходу встановлено динаміку інтегрального індексу ефективності екологічного інвестування в Україні в цілому та урегіональному розрізі.
9
Попко, С. М. "Реформування оборонно-промислового комплексу України: успіхи та невдачі у контексті воєнно-політичного діалогу з НАТО." Studies in history and philosophy of science and technology 29, no. 2 (January 22, 2021): 139–46. http://dx.doi.org/10.15421/272030.
Full textAbstract:
Проаналізовано стан українського ОПК у контексті євроінтеграційних намірів української держави. Зазначено, що у 1990–2000-х рр. Україна мала розгалужений, нерівномірно розвинений, недостатньо скоординований ОПК, який характеризувався незбалансованістю структури оборонних виробництв, високим рівнем зношеності основних фондів, низькою рентабельністю роботи більшості підприємств та низьким рівнем завантаження виробничих потужностей. Зазначено, що реформування ОПК повинно відбуватися синхронно, на тлі вступу нашої держави до НАТО, адже Альянс – певний сигнал іноземним інвесторам для приходу в Україну, що, у в свою чергу, покращить міжнародний інвестиційний імідж України та дозволить збільшити надходження до бюджету за рахунок заощаджень на обороні. Зауважено, що українській владі необхідно посилити державний протекціонізм з метою підвищення результативності заходів з просування вітчизняної оборонної продукції, технологій і послуг на перспективні сегменти світового ринку озброєнь шляхом підтримання маркетингової діяльності, координації та фінансування участі національних делегацій у міжнародних виставкових заходах. Наведено приклади успішних підприємств ДК «Укроборонпром», зокрема у сфері виготовлення та поставку авіаційних керованих ракет, послуг з ремонту та модернізації бойових літаків і гелікоптерів тощо.
10
Костюченко, Я. М. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОРГІВЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ КРАЇНАМИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 221–25. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).43.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано, що в умовах сучасного світу найбільш впливовою рушійною силою розвитку економіки є різні форми міжнародної торгівлі, яка охоплює сферу міжнародних економічних відносин і представлена сукупністю зовнішнього обміну товарами, послугами, інтелектуальною власністю з іншими країнами. Для міжнародної торгівлі характерне існування світового ринку, який є сферою формування товарно-грошових відносин між низкою країн, що базується на засадах міжнародного поділу праці та низці інших виробничих чинників. Товар, який реалізується в межах світового ринку, є своєрідним інформаційним інструментом, оскільки несе в собі інформацію про величину сукупного попиту та пропозиції у світі. З огляду на це країни можуть здійснювати аналіз та оцінку параметрів виробленої продукції порівняно з міжнародними нормативами та стандартами якості. Кожна країна, беручи участь у процесі міжнародної торгівлі, набуває статусу продавця, тобто торгівля здійснюється між окремими країнами, які обмінюються зустрічними потоками товарів і послуг, а саме: вивезення (експорту) та ввезення (імпорту).
Охарактеризовано особливості функціонування Європейської асоціації вільної торгівлі та виявлено, що вона об’єднує митні території Республіки Ісландія, Князівства Ліхтенштейн, Королівства Норвегії та Швейцарської Конфедерації. З’ясовано, що Угоду про вільну торгівлю між Україною і ЄАВТ було підписано 24 червня 2011 року й ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами Європейської асоціації вільної торгівлі». Визначено основні цілі створення Зони вільної торгівлі для України. Виокремлено можливі ризики для України у разі створення Зони вільної торгівлі з ЄС.
До найбільш ефективних заходів, які варто передбачити в контексті реалізації стратегії та які здійснять позитивний влив на підвищення якісного розвитку зовнішньої торгівля з кранами Європейського Союзу, можна віднести: реалізувати план імплементації Угоди Світової організації торгівлі про спрощення торговельної діяльності (TFА); створити систему фінансування експортної діяльності, включаючи створення експортно-кредитного агентства (ЕКА); втілити Всеохоплюючу стратегію імплементації Глави IV Угоди про асоціацію з Європейським Союзом для того, щоб подолати технічні нетарифні бар’єри на шляху здійснення вітчизняної експортної діяльності.
Dissertations / Theses on the topic "Фінансування діяльності міжнародних агрохолдингів"
1
Савін, Руслан Сергійович. "Фінансування діяльності міжнародних агрохолдингів на глобальному ринку сільськогосподарської продукції." Thesis, 2020. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/15320.
Full textAbstract:
Дисертація присвячена поглибленню теоретико-методичних засад дослідження фінансування діяльності міжнародних агрохолдингів на глобальному ринку сільськогосподарської продукції та розробці організаційно-економічного механізму фінансування діяльності агрохолдингів в Україні у процесі євроінтеграції.У роботі узагальнено теоретичні підходи дослідження теоретичних аспектів еволюції розвитку та специфіки діяльності агрохолдингів на ринку сільськогосподарської продукції; дана характеристика фінансових інструментів забезпечення діяльності міжнародних агрохолдингів на глобальному ринку сільськогосподарської продукції; систематизовано методичні підходи щодо оцінювання рівня капіталізації діяльності агрохолдингів; проаналізовано передумови, чинники та наслідки процесів корпоратизації аграрного сектору глобальної економіки; визначено динаміку прямих іноземних інвестицій як показника масштабів діяльності міжнародних агрохолдингів; проведено кластеризацію міжнародних агрохолдингів за результатами фінансово-економічної діяльності на глобальному ринку сільськогосподарської продукції; проаналізовано сучасний стан та особливості розвитку українського агропромислового комплексу в умовах світових інтеграційних процесів; визначено фінансові умови забезпечення стратегічних напрямів розвитку великих агропромислових формувань України; запропоновано матрицю-перехід, яка базується на поєднанні двох показників: поточного стану підприємства (який характеризується відповідним кластером) та можливих його змін (позитивного або негативного характеру); розроблено стратегічні напрями розвитку міжнародних агрохолдингів в Україні в залежності від приналежності підприємства до кластеру та з урахуванням можливих змін їх розвитку; запропоновано та обґрунтовано організаційно-економічний механізм фінансування діяльності агрохолдингів в Україні у процесі євроінтеграції.