To see the other types of publications on this topic, follow the link: Фінансовий потенціал України.
Journal articles on the topic 'Фінансовий потенціал України'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Фінансовий потенціал України.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Rudyk, V. K. "РОЛЬ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ У ФОРМУВАННІ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (2019): 152–58. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.152-158.
Full textAbstract:
Висвітлюються питання визначення ролі і місця системи пенсійного страхування у формуванні фінансової системи України, її вплив на розвиток національної економіки. Особлива увага приділяється вивченню фінансових взаємовідносин національної пенсійної системи з основними сферами фінансової системи держави в умовах проведення пенсійної реформи. Досліджено взаємовідносини державних фінансів із системою пенсійного страхування, виявлено основні аспекти впливу цих двох складових фінансової системи один на одного. Проаналізовано нове вітчизняне пенсійне законодавство, відмічено роль системи пенсійного страхування на сучасному етапі проведення пенсійної реформи. Дана оцінка формуванню і розвитку фінансових відносин системи пенсійного страхування із фінансовим ринком, який виступає важливою сферою фінансової системи. Акцентовано увагу на ролі міжнародних фінансових інститутів у формуванні і розвитку національних пенсійних систем європейських країн, проаналізовано їх важливі законодавчі документи, що стосуються реформування сфери пенсійного забезпечення. Визначено, що за їхньої ініціативи розробляються основні стратегії, концепції, програми розвитку національних пенсійних систем, з врахуванням глобальних ризиків, що виникають перед суспільством. Звернуто увагу на пріоритетність комбінованих пенсійних систем, які поєднують державні солідарні пенсійні програми, а також обов'язкові та добровільні накопичувальні елементи. Україна також формує такий тип національної пенсійної системи, в основу якого покладено принципи пенсійного страхування. Обгрунтовано, що фінансовий потенціал системи пенсійного страхування сприятиме розвитку національної економіки країни.
2
Ворсовський, О. Л. "Фінансовий потенціал інвестиційної діяльності підприємств України". Економіка та держава, № 6 (78) (2009): 59–62.
Find full text
3
Чуницька, І. І., та О. Я. Макаренко. "ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (23 червня 2019): 246–62. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.246-262.
Full textAbstract:
В статті проводиться дослідження cтану та рівня залучення іноземних інвестицій в економіку України, що сприяють розвитку національної економіки взагалі і є стимулом для активізації підприємницької діяльності. На інвестиційну привабливість впливає загальний стан економіки країни, умови ведення бізнесу, зокрема ступінь втручання держави та рівень корупції. На основі проведеного дослідження встановлено, що найбільш привабливими для іноземних інвесторів у галузевому розрізі залишаються переробна промисловість, фінансова діяльність, торгівля та операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям. Визначено, що Україна має значний природний потенціал, кваліфіковану робочу силу, має значний науково-технічний потенціал, наявну інфраструктуру, потужну виробничу базу, величезний внутрішній ринок збуту продукції та успішну інтеграцію у світовий фінансовий та товарний ринок, і потенційно може бути однією з провідних країн за залученням інвестицій. Обґрунтовано необхідність пошуку нових сучасних підходів до створення сприятливого інвестиційного середовища в економіці України.
4
Герега, О. В. "СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 84–92. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-13.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у визначенні проблемних аспектів, а також обґрунтуванні стратегічних орієнтирів управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Узагальнено сутнісні характеристики фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Сформовано концеп-туальну структуру та послідовність формування потенціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, основою чого визначені належний фінансовий стан та фінансова стійкість підприємства, ре-сурсозабезпеченість, ефективність використання, нарощування та розвиток потенціалу. Встановлено, що наявність у вітчизняній торгівлі тенденції до економічного розвитку підтверджується низкою ключових по-казників ефективності функціонування торговельних підприємств в Україні. Сформовано висновок про на-явність у більшій мірі позитивних аспектів відносно економічної компоненти передумов щодо посилення по-тенціалу фінансово-економічної стійкості підприємств торгівлі в Україні. Виявлено, що при оцінюванні фінан-сової складової є підстави до її трактування як значно менш забезпеченої. Такий висновок обумовлюється не-стабільністю низки показників фінансового стану та фінансових коефіцієнтів галузі торгівлі в Україні. Вста-новлено, що політика стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств повинна реалізуватися за такими напрямами, як альтернативні форми формування фінансового результату, покращення фінансово-економічної привабливості підприємств, розподіл фінансово-економічних ризиків з виробничим сектором, реалізація підприємствами фінансового потенціалу внутрішнього ринку. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування потен-ціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, узагальнення даних економічної ефектив-ності, фінансової стійкості та ліквідності торговельних підприємств України у 2010-2019 рр., визначення об’єктів, напрямів та інструментарію стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стій-кості вітчизняних торговельних підприємств.
5
Оксенюк К.І. та Бурбан О.В. "РОЛЬ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ В ФОРМУВАННІ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 15(59) (2020): 208–17. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2018-15(59)-22.
Full textAbstract:
В статті визначено роль банківського сектору національної економіки у формуванні фінансового потенціалу основних суб'єктів господарювання. Проведено хронологічний аналіз становлення поняття «фінансовий потенціал». Аналіз основних показників діяльності вітчизняних банків дозволив виявити наступні характерні ознаки розвитку вітчизняного банківського сектору: високий рівень концентрації банківського сектору України; пряму залежність між розмірами активів, ліквідних коштів та величиною власного капіталу; високий рівень залежності банків від вкладів фізичних осіб; наявність позитивної тенденції зміни національної структури ліцензованих банків
6
Нечипоренко, А. В., та Ю. С. Юрах. "АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1-2 (4 грудня 2020): 271–84. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1-2.2020.271-284.
Full textAbstract:
У статті здійснюється аналіз різних підходів до визначення поняття «фінансовий потенціал територіальних громад». Проведено аналіз результатів фінансової децентралізації в Україні. Представлено механізм управління фінансовим потенціалом територіальних громад, який базується на меті, цільових орієнтирах та напрямах управління. Досліджено основні тенденції розвитку територіальних громад в Україні. Розроблено пропозиції щодо активізації формування й реалізації фінансового потенціалу територіальних громад на сучасному етапі розвитку.
7
Шовкун, І. А. "Фінансовий потенціал технологічного відтворення у переробній помисловості в регіонах України". Економіка України, № 2 (615) (2013): 38–48.
Find full text
8
Rakhman, M. S., and V. V. Shevtsova. "Financial Market as a Potential for Investment Revitalization of Ukraine’s Economy." Business Inform 10, no. 501 (2019): 192–99. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2019-10-192-199.
Full text
9
Maksymets, O. V., та S. V. Antosevych. "Використання підходів "KPI" для підвищення конкурентоспроможності підприємств лісового сектору України". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 4 (2019): 62–66. http://dx.doi.org/10.15421/40290413.
Full textAbstract:
Розглянуто і критично проаналізовано теоретичні засади та методичні підходи до формування показників ефективності KPI (англ. Key Performance Indicators або KПE – Ключові Показники Ефективності). На основі фундаментальних показників оцінено стан та ефективність використання ресурсів, прибутковість, фінансовий стан, ділову активність, кадровий потенціал та зовнішньоекономічну діяльність підприємства. Особливу увагу приділено можливостям розвитку експортної діяльності в умовах обмеження експорту необроблених лісоматеріалів. Виконано поглиблений аналіз та оцінку виконання експортних контрактів. Оцінено та проаналізовано ефективність експортної діяльності лісгоспу та запропоновано підходи до покращення організації та підвищення ефективності. Враховуючи специфіку діяльності лісових господарств, оцінено та проаналізовано стан та можливості впровадження нових показників, які стосуються екологічної та соціальної складових. На основі відповідей керівників окремого досліджуваного підприємства, що проводилось у формі інтерв'ю, було розроблено попередній варіант модулів КПЕ для підприємств лісового сектору. Запровадження показників дасть поштовх до розвитку лісових підприємств у таких напрямах, як: підвищення прибутковості та ефективності зовнішньоекономічних операцій, оптимізація обсягів, асортименту та географії збуту, збереження та підтримання довготривалих стосунків з клієнтами, задоволення працівників, а також дбайливе ставлення до навколишнього середовища.
10
Коваленко, Ю. М., та Я. А. Літвін. "ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (23 червня 2019): 109–24. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.109-124.
Full textAbstract:
У статті досліджено специфіку інвестиційної діяльності страхових компаній як складову їх основної діяльності. Визначено фінансовий та фінансово-інвестиційний потенціал страховика. Запропоновано основні засади механізму формування та складу цього фінансового-інвестиційного потенціалу. Ідентифіковано умови забезпечення платоспроможності страховика, систему та склад страхових резервів. Проілюстровано динаміку активів та страхових резервів в Україні. Проаналізовано розподіл страховиків за активами, а також розміщення страхових резервів на сучасному етапі.
11
Пшик, Б., А. Сидорчук, М. Адамик, Н. Медуна та Р. Михалевич. "МЕХАНІЗМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ: МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (2021): 349–61. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241327.
Full textAbstract:
Анотація. Заощадження населення є вагомим внутрішнім джерелом інвестиційного потенціалу держави, завдяки якому формується національний добробут розвинутих країн. Інвестиційний потенціал домогосподарства запропоновано розглядати з позицій їхніх можливостей здійснювати заощадження, схильності до ощадливості та намірів трансформувати неспоживчі ресурси в інвестиційні. Проведений аналіз динаміки доходів і витрат, депозитів і внесків до недержавних пенсійних фондів населення України у 2010—2020 рр. дав змогу виявити обмеження у формуванні та ефективному використанні інвестиційного потенціалу домогосподарств: низький рівень оплати найманої праці та брак фінансових ресурсів у домогосподарств для формування їхнього інвестиційного потенціалу; збереження значних заощаджень домогосподарств поза межами фінансової системи; слабкий розвиток ринків цінних паперів і небанківських фінансових послуг, недостатній рівень охоплення ними населення; низький рівень довіри до фінансових інститутів; несформованість у населення ментальності інвестора вітчизняної економіки. Розроблено підхід до стимулювання участі населення в інвестиційному процесі, який передбачає акумулювання домогосподарствами власних заощаджень на спеціальних рахунках, відкритих у банках із подальшим спрямуванням цих коштів в інвестиційні та інноваційні проєкти, які реалізуються в тих галузях економіки, що мають стратегічне і пріоритетне значення для соціально-економічного розвитку національної економіки. Обґрунтовано механізм створення та функціонування Фонду компенсування інвестицій фізичних осіб, призначеного для відшкодування збитків, заподіяних професійними інвесторами. Для підвищення активності домогосподарств підтримувати соціальні проєкти запропоновано заходи з популяризації ідеї створення ендавмент-фондів серед вітчизняних некомерційних організації та підвищення їхньої привабливості перед потенційними інвесторами і партнерами. Сформульовано пріоритети державної політики активізації інвестиційного потенціалу домогосподарств в Україні: забезпечення умов для розширення інвестиційного потенціалу домогосподарств за рахунок зростання реальних доходів населення; розроблення комплексу заходів для забезпечення гарантій для участі домогосподарств в інвестиційних процесах; створення ефективної системи залучення заощаджень домогосподарств в інвестиційну діяльність за допомогою широкого спектра надійних і зрозумілих для пересічного громадянина фінансових механізмів; підвищення рівня фінансової грамотності українців у контексті активного їх залучення до інвестиційних процесів на фінансовому ринку; відновлення довіри населення до національної валюти і діяльності фінансових посередників. Ключові слова: домогосподарства, інвестиції, інвестиційний потенціал, заощадження, механізм трансформації заощаджень. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 12.
12
Урбан О.А., Дзямулич М.І. та Чиж Н.М. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Економічний форум 2, № 2 (2021): 13–18. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-2.
Full textAbstract:
В сучасних умовах розвиток фінансових ринків є важливою складовою підвищення ефективності функціонування бізнесу, покращення інвестиційного клімату та зміцнення економіки загалом. Сучасна економіка не може функціонувати ефективно без розвиненого та стабільно працюючого фондового ринку, оскільки, за його допомогою відбувається перерозподіл вільних фінансових активів для найкращого задоволення потреб національної економіки в інвестиціях.
 Сьогодні в Україні велика увага приділяється розвитку малого і середнього бізнесу, а це в свою чергу потребує додаткових фінансових ресурсів. Функціонування повноцінного фондового ринку сприяє залученню в країну дешевих довгих ресурсів, а також забезпечує створення надійної системи фінансування економічного розвитку, що в свою чергу призведе до утворення сприятливих умов для ведення бізнесу.
 В статті автори проводять дослідження перспектив виходу українських компаній на фондові біржі ЄС, оскільки досить гострою є питання загального рейтингу країни і військової ситуації на Сході україни. Адже при рівних умовах української і польської компаній, акції польської компанії будуть коштувати дорожче, оскільки інвестор надає перевагу абсолютній надійності, тому очікувати на активність на фондовому ринку ЄС досить складно.
 На сучасному етапі розвитку фондового ринку України існують такі проблемні питання, що пов’язані з розкриттям інформації, оскільки вітчизняні положення фінансової звітності розроблені на основі міжнародних стандартів, не завжди відповідають цим стандартам.
 В економічній літературі відбуається гостра полеміка щодо шляхів розвитку фондового ринку України, оскільки існує два можливі шляхи її розвязання. Перший шлях полягає в тому, що потрібно розвивати фондовий ринок «з нуля», як це, в свою чергу зробила Польща. Другий шлях передбачає імплементацію європейських стандартів завдяки поетапному впровадженню норм на фондовому ринку.
 Україна має достатній економічний потенціал, щоб побудувати ефективно функціонуючий фондовий ринок. Існує два шляхи, якими може слідувати Україна: почати все «з нуля», що є досить проблематично, чи рухатись до євростандартів поступово. На сучасному етапі розвитку фондового ринку України найважливішим завданням є збільшення притоку інвестицій за рахунок інтеграції ринку в світові фінансові ринки. Також не менш важливими є питання збільшення капіталізації лістингових компаній, обсягів торгів на фондовому ринку та зростання показника захисту прав інвесторів.
13
Stripko, M. "ВИЯВЛЕННЯ НЕЗАКОННИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ЗЛОВЖИВАННЯ У СТРАХОВИХ ВІДНОСИНАХ". Juridical science 2, № 5(107) (2020): 146–50. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.18.
Full textAbstract:
У статті досліджуються протиправні механізми, які можуть існувати на українському страховому ринку та наносити шкоду економічному потенціалу України. Визначаються типові ознаки характерні механізмам, пропонуються шляхи їх запобігання, викладаються основні шляхи протидії. В статье исследуются противоправные механизмы, которые могут существовать на украинском страховом рынке и причинять вред экономическому потенциалу Украины. Определяются типичные признаки характерные механизмам, предлагаются пути их предотвращения, представляются основные пути противодействия. Наголошено, що за попередньо досягнутою домовленістю між учасниками, укладалися договори страхування, настання страхових випадків за якими неможливе (наприклад: падіння літака у визначену будівлю, пожежа у приміщенні обладнаному сучасною протипожежною системою тощо), а в подальшому ці ризики перестраховувалися у підконтрольних страхових компаніях, більшість з яких за кордоном. Після цього отримані кошти переказувались на рахунки підприємств з ознаками фіктивності та обготівковувались, а кошти розподілялись між учасниками схеми. Зокрема, цей механізм дозволяє привласнювати кошти держпідприємств та уникати оподаткування приватним підприємствам. Зроблено висновок, що рівень фінансової безпеки страхового ринку визначається тим, наскільки ефективно його суб’єкти можуть протистояти наявним та потенційним загрозам та усувати негативні фактори впливу на функціонування страхового ринку. Значна частина представників страхового ринку зареєстрована у м. Києві та Київській області. Оперативно-розшукова діяльність по лінії захисту фінансових установ небанківського типу (зокрема, страхових) Київського регіону протягом 2019 року здійснювалась за визначеними пріоритетними та функціональними завданнями: захист інтересів держави у фінансово-економічній сфері, виявлення злочинів, що сприяють «тінізації» національної економіки та забезпечення контролю за додержанням законодавства у сфері валютного регулювання, протидія витоку капіталів за межі держави, вжиття заходів щодо повернення в Україну валютних цінностей, в частині діяльності та з позицій страхових компаній. Заходи попередження та протидії найбільш доцільно проводити в рамках контррозвідувальних та оперативних справ, обов’язково поєднуючи їх разом із проведенням оперативно-технічних заходів.
14
Іщук Л.І. та Бірук Т.С. "ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ РЕГІОНУ". Економічний форум 1, № 1 (2021): 52–61. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-7.
Full textAbstract:
В статті досліджено фінансово-економічний потенціал місцевих бюджетів Волинської області. При цьому вказаний потенціал пропонується розкривати через конкретні запропоновані механізми, які реально застосувати на практиці.
 Окреслено основні напрямки додаткового залучення коштів. Вказані напрямки вироблено на основі структурного аналізу норм Бюджетного кодексу України на предмет складу доходів місцевих бюджетів різних рівнів. При цьому систематизовано доходи, які є бюджетоутворюючими для місцевих бюджетів усіх рівнів, а тому запропоновані підходи розкриття бюджетного потенціалу, які є підходящими для усіх адміністративно-територіальних одиниць області та їх бюджетів.
 Визначено основні аспекти, що впливають на збільшення дохідної бази місцевих бюджетів Волинської області та загальний розвиток регіону. До таких аспектів варто відносити сучасні політичні та глобалізаційні процеси, зокрема, місцеві вибори 2020 року, зміна місцевої влади та формування нових команд, світова фінансово-економічна криза, розповсюдження коронавірусної інфекції COVID-19 тощо.
 Здійснено оцінку та розрахунок можливості залучення додаткових фінансових ресурсів до доходів місцевих бюджетів Волинської області. Що дозволило визначити прихований та реальний потенціал місцевих бюджетів, який може бути розкритий за рахунок узгодженої політики місцевої влади.
 Встановлено потенціал за рахунок детінізації обігу підакцизних товарів та можливість уникнення кризових наслідків через реалізацію інфраструктурних проектів в регіоні, від чого до бюджету повертається щонайменше 17,6 % від їх кошторису.
 Результати дослідження одержані та перевірені за допомогою проведеного SWOT-аналізу, що передбачає розкриття сильних та слабких сторін місцевих бюджетів Волинської області, а також можливостей та загроз для досягнення результатів. Додатково дослідження обґрунтовано за допомогою моделі PEST, що вимагає здійснення аналізу політичних, економічних, соціальних та технологічних чинників.
15
Popivnjak, O. M., та O. A. Kovenska. "Фінансове регулювання розвитку територіальних утворень: методи та інструменти". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 9 (2018): 81–85. http://dx.doi.org/10.15421/40280916.
Full textAbstract:
Досліджено проблему фінансового забезпечення соціального, економічного та екологічного розвитку територіальних громад України в умовах децентралізації влади; запропоновано нові підходи до визначення взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами; визначено джерела фінансових ресурсів території та проаналізовано можливості їх залучення; здійснено огляд наукових підходів українських вчених-економістів щодо класифікації джерел фінансового забезпечення територіальних громад; доведено що вирішальна роль у забезпеченні розвитку територіальних утворень належить державі та її соціально-економічній політиці щодо збалансованого розвитку економічно відсталих та слаборозвинених територій. Досліджено сучасний інструментарій фінансового регулювання розвитку територіальних утворень в умовах децентралізації; проведено класифікацію інструментів фінансового забезпечення розвитку територій на бюджетні та позабюджетні; обґрунтовано необхідність залучення додаткових джерел фінансових ресурсів у територіальні утворення; розроблено механізми залучення потенціалу фінансово-кредитних установ території, фондового та страхового ринків для фінансування програм регіонального розвитку; розроблено механізм залучення інвестиційних ресурсів для фінансування програм регіонального розвитку; запропоновано ефективні методи формування, розподілу і перерозподілу фінансової бази регіону; систематизовано кількісні та якісні параметри фінансового забезпечення збалансованого розвитку.
16
Sas, Svitlana. "КЛЮЧОВІ ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ УНІВЕРСИТЕТУ В РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 1, № 29 (2022): 50–57. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2022-01-50-57.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальним питанням розвитку вищої освіти України та інтеграції її в світовийпростір, а саме необхідності використання у діяльності університетів ключових показників ефективності(КРІs). Метою статті є сформувати КРІs для оцінки результатів освітньо-наукової діяльності українськихзакладів вищої освіти (ЗВО), нарощення їхнього фінансового потенціалу, а також підвищення результативностіфінансово-господарської діяльності. Досліджено зарубіжний та вітчизняний досвід реалізації ЗВО стратегійїхнього розвитку на основі чіткого визначення КРІs, зокрема, фінансових. Запропоновано уніфікацію КРІsуніверситетів, що дасть змогу здійснювати ефективний фінансовий менеджмент, проводити моніторингсистеми вищої освіти та рейтингування ЗВО, забезпечувати прозорість і відкритість реалізації стратегіїформування фінансового потенціалу.
17
Semenenkо, Oleh, Marina Abramova, Serhii Mytchenko, Serhii Baranov, Анна Козорог та Pavlo Boiko. "Щодо ролі та значення банківської системи як інструменту забезпечення воєнно-економічної безпеки України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 5 (2021): 190–203. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.5.18.
Full textAbstract:
Сьогодні боротьба з ризиками є важливим завданням усієї банківської системи, а забезпечення банківської безпеки стає є основою функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки держави, а свою чергу через неї воєнно-економічної безпеки в цілому. Авторами в статті наведено погляди щодо ролі банківської системи України, як важливого суб’єкта у трансакційній фінансовій видатково-дохідній системі розподілення кошторисної частини бюджету, загрози її ґрунтовного впливу на мікроекономічні та макроекономічні процеси, воєнно-економічний потенціал держави та рівень воєнно-економічної безпеки у світі. Автори також запропонували ієрархічну видаткову структуру розрахунково-касового обслуговування Збройних Сил України та розкрили її зв’язок з показниками воєнно-економічної безпеки держави. У статті наведені результати аналізу динаміку середньорічних темпів девальваційних (ревальваційних) темпів курсової диференціації гривні з екстраполяцією на два майбутні періоди відносно двох провідних світових валют: долара та євро. Зроблена спроба розкриття сучасних ризиків уповільнення розвитку економіки України та зміни рівня її воєнно-економічної безпеки. На основі аналізу роботи банківської системи України визначені основні можливості удосконалення бюджетного трансакційного платіжно-касового процесу та прогнозовані результати такого удосконалення. Подальшим напрямом досліджень є проведення фінансово-економічних розрахунків щодо надійного функціонування надійності Єдиного Казначейського Державного банку, як закритої системи платіжно-розрахункового обслуговування, його впливу на внутрішній рівноважний економічний стан держави.
18
Буга, Г. "КРЕДИТНА СПІЛКА НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ". Юридичний вісник, № 5 (21 грудня 2021): 46–54. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2245.
Full textAbstract:
У статті встановлено, що дозаконодавчих ознак фінансовихпослуг кредитних спілок належать:здійснення операцій із фінансо-вими активами, що пропонуєтьсявважати «учиненням фактичнихта/або юридичних дій з фінансо-вими активами»; дії з фінансовимиактивами провадять в інтересахтретіх осіб. Доводиться, що фінан-сова послуга – це господарськаоперація з грошовими коштами,цінними паперами та борговимизобов’язаннями, що здійснюєтьсяна платній або безоплатній основібанківськими або небанківськимифінансовими установами в інтере-сах замовників послуг – споживачівта можливих третіх осіб за влас-ний рахунок фінансових установ,або за рахунок споживачів чи тре-тіх осіб, або за рахунок грошовихкоштів, залучених від інших осіб, ізметою збереження їх реальної вар-тості, а у випадках, передбаченихдоговором, – отримання прибуткуспоживачем. Нині неабиякої значу-щості набувають фінансові уста-нови, діяльність яких спрямованана соціальний розвиток, зокремана захист населення від знеці-нення коштів, надання громадя-нам фінансових послуг. Такі ознакипритаманні так званим кредитнимкоопераціям, які в Україні діють яккредитні спілки. Встановлено, щокредитна спілка створюється тафункціонує на базі певного моноліт-ного об’єднання людей відповіднодо їхніх інтересів, спільної діяльно-сті або компактного місця прожи-вання. Завдяки кредитним спілкамособи, кооперуючи свої зусилля,ідеї та кошти, можуть отриматинеобхідні послуги значно дешевше,ніж якщо б кожен із них намагавсядіяти самостійно. Надано поняттякредитної спілки як неприбутковоїнебанківської фінансової установи,створеної на кооперативних заса-дах шляхом об’єднання фізичнихосіб для задоволення їхніх фінансо-вих потреб, які уособлюють поєд-нання ознак юридичної особи таспецифічних ознак (ознак фінан-сової установи, неприбутковийхарактер діяльності, ознак коопе-ративу, ознак суб’єкту некомерцій-ного господарювання та небанків-ської установи), які у сукупностіі визначають її реальний право-вий потенціал, та визначено пра-вові основи її діяльності на ринкуфінансових послуг.
19
БАЛАШОВ М. І., ТОЛПЕЖНІКОВ Р. О. ,. ТОЛПЕЖНІКОВА Т. Г. ,. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ В СТРАТЕГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 85, № 4 (2020): 56–64. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.85-4-07.
Full textAbstract:
У статті упорядковано понятійний апарат управління процесом забезпечення економічної безпеки на промисловому підприємстві, в якому були проаналізовані з різною мірою глибини поняття: механізм забезпечення фінансово-економічного потенціалу, потенціал економічної безпеки промислового підприємства. Проведена робота до визначення крітеріальних ознак економічної безпеки промислового підприємства і встановлено семантико-когнітивний зв’язок між забезпеченням потенціалу підприємства та забезпеченням його економічної безпеки. Досліджено методику забезпечення економічної безпеки підприємства, проаналізовано основні її складові. Запропоновано шляхи зменшення загроз системі економічної безпеки підприємств України в умовах глобальних ризиків.
20
Korotkov, D. S. "Концепція «м’якої сили» в контексті зовнішньополітичної стратегії України". Grani 18, № 3 (2015): 13–17. http://dx.doi.org/10.15421/1715051.
Full textAbstract:
У статті досліджено основні принципи та концептуальні підходи поняття «сили». Відзначається, що сучасні глобалізаційні процеси у світі (політичні, економічні) впливають і на появу нових дефініцій сили. Аналізуються основні теоретичні концепції міжнародних відносин «жорстка сила» й «м’яка сила» та можливості їх використання у зовнішньополітичної стратегії України. Вивчаються причини появи концепції «м’якої сили», серед яких: кінець «холодної війни»; формування багатополярної міжнародної системи. Це призводить до зміни природи самої сили, в основному роблячи стратегію «м’якої сили» більш потенційною. Звертається увага на актуальність проблеми сутності концепції «м’якої сили» та можливості її використання у зовнішній політиці України, в її науковому політичному дискурсі. Анексія Криму 2014 р. та воєнний конфлікт з Росією вплинув на майбутнє впровадження цієї концепції, потенціал якої вже вичерпано. Помаранчева революція 2004 р. та Революція гідності 2014 р. це знакові події сучасної України та головний інструментарій стратегії «м’якої сили». Ці явища сформували позитивний імідж України в країнах європростору і є необхідність обмеження використання цієї концепції (інформаційно та фінансово) та надавати пріоритет іншої «жорсткої сили». Стверджується, що концепція «м’якої сили» ефективна тільки в країнах із значним військовим та економічним потенціалом. Події в Україні показують, що для забезпечення своєї національної безпеки для держав «другого ешелону» пріоритетним є формування своєї військової могутності.
21
Богданенко, Анатолій, та Володимир Гурковський. "РОЗРОБКА МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВІ В УКРАЇНІ". Public management 25, № 5 (2020): 31–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-31-41.
Full textAbstract:
На сьогодні житлове будівництво в України знаходиться у стані спаду, але можемо зазначити, що ця діяльність має значний потенціал для подальшого свого розвитку. В країні існує багато чинників, які сприяють цьому: стійкий попит на продукцію житлового будівництва, наявні при- родні ресурси, кваліфікована робоча сила та накопичений науковий потенціал. Гальмують процеси розвитку будівельної галузі нестабільна фінансо- во-економічна ситуація в країні, недосконале законодавство, що регулює здійснення житлового будівництва, недостатнє фінансове та інформаційне забезпечення будівельного процесу, недосконале державне регулювання процесами розвитку житлового будівництва. Удосконаленням фінансування житлового будівництва та важливим елементом соціально-економічного розвитку на сучасному етапі для України є реконструкція житлового фонду, що проявляється через деякі причини: необхідність збільшення можливостей для доступності житла, поліпшення самих умов житлового фонду, забезпечення достатньої кількості житла та державна підтримки. Через обмеженість бюджетних ресурсів та переорієнтацію пріоритетів у фінансуванні на військові витрати необхідно створити механізм, який би поєднав зусилля держави та приватного сектору з фінансування житлового будівництва та реконструкції. На даний час в Україні питання фінансової підтримки як для будівництва нового житла, так і для реконструкції існуючого житлового фонду залишається актуальним. Особливо терміновим та актуальним є питання модернізації житлового фонду, оскільки у 60–80-х роках минулого століття було побудовано понад 86 тис. висотних будинків. Ця проблема набула додаткової актуальності у зв’язку з розширенням мережі ОСББ. Не можна не зазначити, що у більшості регіонів значною є частка житлового фонду із закінченим терміном експлуатації, яка знаходиться в аварійному стані.
22
Безпалько, О. М. "ФІНАНСОВА СПРОМОЖНІСТЬ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Підприємництво та інновації, № 9 (30 грудня 2019): 60–65. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.9.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано актуальні проблеми та напрями забезпечення фінансової й економічної спроможності об’єднаних територіальних громад у контексті потреби модернізації моделі управління їх розвитком. Обґрунтовано, що ефективність фінансового менеджменту як складової моделі управління громадою є значущим чинником, який забезпечує ресурсний потенціал розвитку через зростання фінансової спроможності громади. Продемонстровано, що діяльність, спрямована на забезпечення фінансової спроможності громади, водночас стимулює розвиток інших місцевих ресурсів, тобто є фундаментом для досягнення цілей децентралізації. Визначено, що можливості громади реалізувати успішну модель управління фінансовою спроможністю обмежені комплексом інституційних чинників, серед яких важливою є нестабільність регулювання, зумовлена постійними змінами Бюджетного кодексу України та порядків нарахування різного роду субвенцій і дотацій. Запропоновано комплекс рекомендацій щодо доопрацювання, внесення змін до законодавчої бази на основі врахування досвіду його практичного застосування для розвитку громад.
23
Манжул, І. "Державно-приватне партнерство в енергетичній галузі". Юридичний вісник, № 4 (30 жовтня 2020): 51–57. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1971.
Full textAbstract:
У статті узагальнено реалізацію державно-приватного партнерства (ДПП) в Україні та енергетичній галузі, його вплив на підняття ефективності її розвитку. До основних позитивних результатів реалізації концесійних проектів, які є основною формою реалізації ДПП, віднесено залучення приватного капіталу до інвестування в різні галузі економіки, охорони здоров'я, освіти, науки та культури, об'єднання державного та приватного майна, підприємницького досвіду, фінансових, кадрових ресурсів, забезпечення більшої зайнятості населення. Проаналізовано сучасні підходи науковців щодо впровадження ДПП, його недоліків, проблем та шляхів їх вирішення. Автор обґрунтував, що усунення підстав сповільнення впровадження ДПП буде сприяти підйому енергетичних показників в економіці держави. Основна мета статті - здійснити дослідження реального стану ДПП в енергетичній сфері України, розроблення пропозицій з удосконалення зазначеної діяльності. Об'єктом дослідження було вибрано окремі підгалузі енергетики (ядерна енергетика, відновлювана енергетика, енергосервіс), в яких реалізовувались концесійні проекти ДПП. Період дослідження становив 2000-2018 роки. З метою перевірки гіпотези дослідження застосовувались методи порівняння та аналізу встановлених законодавчих положень з ДПП та наявної реальної практики як загалом в Україні, так і в деяких регіонах. Встановлено, що в Україні механізм ДПП, незважаючи на прийняття значної кількості нормативно-правових актів та розроблення відповідних проектів в енергетиці, майже не працює, наявні лише окремі досягнення в цій галузі. Отримані результати довели, що підняття ефективності енергетичної галузі в значній мірі залежить від рівня впровадження ДПП. Обгрунтовано необхідність прийняття Концепції стратегічного розвитку ДПП в Україні, в тому числі в енергетиці, усунення суперечностей між загальним та спеціальним законодавством в енергетичній галузі, нормативно-правове, інституцій-не забезпечення такого партнерства, підвищення рівня фінансової допомоги та фінансових гарантій приватному сектору, підготовки кадрового потенціалу для реалізації відповідних концесійних проектів.
24
Платонов, Олег. "ДЕРЖАВНІ ПЕРСПЕКТИВИ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ ВІДНОВЛЕННЯ ВНУТРІШНІХ ВОДНИХ ШЛЯХІВ ЗАДЛЯ ВКЛЮЧЕННЯ РІЧКОВОГО ТРАНСПОРТУ В СИСТЕМУ МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ". Public management 19, № 4 (2019): 205–16. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-205-216.
Full textAbstract:
Констатовано, що система мультимодальних перевезень на- лежить до стратегічних галузей національної економіки та є вагомою скла- довою інфраструктурного потенціалу України. Наголошено, що Україна, маючи розгалужене річкове покриття, донині займає аутсайдерські позиції серед європейських країн із найменшою часткою перевезень річками. Дове- дено, що розвиток мультимодальних перевезень в Україні потребує на пер- шочергове вирішення низки внутрішніх проблем, зокрема, вдосконалення існуючої та розробки нової законодавчої бази з питань фінансового забез- печення відновлення внутрішніх водних шляхів задля включення річкового транспорту до системи мультимодальних перевезень. Наголошено на про- галинах Проекту Закону України “Про внутрішній водний транспорт” від 09.07.2018 р. за № 2475а-д та інших нормативно-правових актів з питань регулювання мультимодальних перевезень. Обгрунтовано доцільність вне- сення змін та доповнень до податкового та бюджетного законодавства Укра- їни, а також до супроводжуючих їх нормативно-правових актів у частині оподаткування акцизним податком палива для заправки річкових суден. Розглянуто внесені зміни до Закону України “Про джерела фінансування дорожнього господарства України” щодо удосконалення механізму фінан- сування дорожньої галузі” від 17.11.2016 р. за № 1762-VIII, як яскравий приклад пошуку альтернативних джерел фінансового забезпечення віднов- лення внутрішніх водних шляхів. Запропоновано варіанти альтернативно- го фінансового забезпечення відновлення внутрішніх водних шляхів задля інтеграції внутрішнього водного транспорту до системи транс’європейської транспортної мережі TEN-T та включення річкового транспорту до системи мультимодальних перевезень.
25
Данилюк, Л. С. "РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 1(59) (9 жовтня 2020): 17–23. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/59-3.
Full textAbstract:
У статті окреслене коло завдань децентралізації щодо підвищення рівня фінансової спроможності громади. Зазначена необхідність участі територіальних громад в реформуванні вітчизняної системи місцевого самоврядування. Визначені головні причини проблем розвитку економічного потенціалу об’єднаних територіальних громад України: 1) корумпована централізована вертикаль державної влади, нераціональне використання нею фінансових і природних ресурсів; 2) відсутність ефективного та практичного механізму місцевого самоврядування, як демократичного механізму місцевого управління; 2) зростання рівня недовіри громадян до державної влади; 3) фінансово-економічна неспроможність переважної більшості громад; 4) недостатній рівень компетентності переважної кількості органів місцевої влади та громадського активу; 5) непорозуміння між місцевими державними установами, відсутність їх відповідальності перед громадою тощо. Запропоновані організаційно-економічні підходи для стимулювання підприємницької активності мешканців громади і активізації підприємницького середовища. Увага приділяється дослідженню професійного складу населення, визначенню джерел та розподілу доходів, ресурсів, наявних у ОТГ. Наведений перелік пріоритетних питань кандидатам до виконавчих органів та Рад ОТГ: 1) професійні якості і здатність бути віч-на-віч з громадою, що означає приведення системи місцевого самоврядування у відповідність з Конституцією України та готовність вирішувати проблеми громади; 2) вміння організувати комунікацію: громада – органи влади, створення Центру громадських комунікацій; 3) налагодження цивілізованих відносин з інвесторами та приватним бізнесом: громада – забудовники – промисловці – аграрії (будувати великі промислові, житлові, туристичні, розважальні, інфраструктурні об’єкти – тільки з дозволу громади); 4) приведення структури місцевого управління до оптимального варіанту, в першу чергу оптимізація комунальних підприємств; 5) сприяти розвитку сферам охорони здоров’я, освіти, дитячої та молодіжної творчості і спорту, культури, транспорту; 6) створення економної політики в сфері ЖКГ, захист інтересів ОСН; 7) створення та здійснення економічного та соціального плану розвитку ОТГ, який відповідає інтересам місцевої громади. За основу економічного та людського потенціалу ОТГ необхідно застосовувати два надважливих показника. Перший – індекс якості життя кожного представника територіальної громади (здоров’я та довголіття, доступність освіти і гідний рівень життя). Цей індекс допоможе втримати людей від міграції в інші регіони або за кордон і навпаки залучити додатковий людський ресурс. Конкурентоспроможність регіонів – це другий надважливий індекс, який визначає здатність регіонів створити привабливе середовище для розвитку бізнесу й інвестицій. З цією метою формується загальнонаціональний рейтинг з урахуванням показника про власні доходи на одного мешканця, рівня дотаційності бюджету, що не повинен перевищувати 30 % від суми місцевих доходів та капітальних видатків на одного мешканця без субвенцій з держбюджету та питомої ваги видатків на утримання керівного апарату. Моніторинг наявної ресурсної бази, разом із вивченням реальних потреб і можливостей територій громад необхідні для подальшого формування інвестиційної стратегії ОТГ. Кожний з регіонів України повинен мати інвестиційні паспорти ОТГ, які мають вміщати інформацію про економічний потенціал ОТГ, а ретельний аудит ресурсних баз ОТГ повинен стати основою для розробки стратегій економічного розвитку громад.
26
Васильців, Т. Г. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ПОЛІТИКИ ЗМІЦНЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 14–18. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-02.
Full textAbstract:
Обґрунтовано важливість формування та реалізації стратегічних пріоритетів державної по-літики посилення конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції на внутрішньому та зов-нішніх ринках. Вказано на потенціал вітчизняного агропродовольчого сектора на зовнішніх ринках збуту аг-рарної та продовольчої продукції. Виявлено недоліки системи державної політики програмування розвитку та посилення конкурентних позицій вітчизняного сектора агропродовольчої продукції. Виявлено слабкі місця стратегічного програмування державної політики формування засад конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції. Визначено напрями та заходи усунення перешкод зміцнення конкурентоспромож-ності агропродовольчої продукції в Україні та її регіонах. Доведено, що пріоритетними напрямами державної політики у цьому руслі потрібно розглядати: удосконалення макроекономічних характеристик середовища виробництва та збуту продукції агропродовольчого комплексу; зміцнення фінансової безпеки суб’єктів – ви-робників агропродовольчої продукції; розвиток експортного потенціалу агропродовольчої продукції; поліпшен-ня інвестиційного середовища в агропромисловому секторі; забезпечення науково-технологічної компоненти розвитку сектора; зміцнення виробничого складника конкурентоспроможності агропродовольчого підкомп-лексу АПК; посилення енергетичної забезпеченості та зростання енергоефективності в підкомплексі; покра-щення екологічної безпеки агропродовольчого сектора. Визначено стратегічні засади політики забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції України, зокрема за такими елементами, як мета стратегії, її нормативно-правова основа та напрями реалізації, засоби забезпечення і засоби контролю реалі-зації стратегії.
27
Tkachenko, Nataliia, та Nataliia Miedviedkova. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(21) (2020): 197–204. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-1(21)-197-204.
Full textAbstract:
The features of financial support of the labor potential were explored; the relationship between the concepts of “labor resources”, “human capital” and “labor potential” was analyzed. The attention is focused on the competitiveness of labor potential, which is presented in the coordinate system “subjects of labor relations and competitiveness”. The revenue-generation systemfor the economically active population was schematically shown and the current state of the labor potential of Ukraine, taking into account the indicators of the economically active population, was analyzed. It was substantiated that there is a significant part of the salary arrears at economically active enterprises of Ukraine that does not allow a positive characterization of the state of ensuring the financial obligations of employers to employees. On this basis, recommendations for managing salary arrears as the main component of financial support for the development of labor potential were formulated.
28
Гончарова, В. Г., та А. В. Конєва. "ОБЛІК ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ ЗАГАЛЬНОГО ФОНДУ МІСЦЕВИХ ГРОМАД У ПЕРІОД РЕФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 28–33. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-05.
Full textAbstract:
Досвід багатьох країн світу свідчить, що проблеми конкретного села, міста або вулиці можуть ефективно вирішуватися тільки на місцевому рівні. Фінансова підтримка малих громад з використанням системи дотаційного вирівнювання є обтяжливою для державного бюджету та унеможливлює розвиток малих міст та селищ. Для того, щоб громада мала потужний потенціал для розвитку та ефективного функціонування, існувала необхідність в об’єднанні адміністративно-територіальних одиниць. Укрупнені територіальні громади мають більше повноважень в управлінні та краще фінансове забезпечення. Децентралізація, як нове явище для нашої країни, розглядається як спосіб організації влади в державі, при якому утворена територіальна громада має право самостійно вирішувати питання з організації своєї роботи виходячи з власних потреб. Процес бюджетної децентралізації включає в себе передачу повноважень в управлінні доходами та видатками місцевим органам громад з метою підвищення ефективності їх використання та управління. Найважливішим показником господарсько-фінансової діяльності будь- якої бюджетної установи є виконання кошторису, який неможливий без здійснення видаткової частини бюджету. Виходячи з цього слід зазначити, що облік видатків є одним із головних завдань фінансового обліку в державній установі. У статті досліджено стан проведення реформи децентралізації на території України, головні її досягнення та недоліки; визначено поняття та окреслені основні аспекти застосування програмно-цільового методу у бюджетному плануванні; розглянуто теоретичні та практичні аспекти організації обліку, аналізу і контролю доходів та видатків загального фонду місцевих установ.
29
Петришин, О. "Розвиток місцевого самоврядування в Литовській республіці в постокупаційний період: досвід для України". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 195–206. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1723.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню процесу розвитку місцевого самоврядування в Литовській Республіці: його каталізаторам, позитивним та негативним; зовнішнім та внутрішнім факторам; ключовим подіям та періодам; фундаментальним концепціям. Для кращої репрезентативності в роботі сконцентровано увагу саме на проблемних аспектах, які є актуальними для України сьогодні в контексті реформи децентралізації: 1) реформа адміністративно-територіального устрою (проаналізовано ключові акти, чинні моделі адміністративно-територіального устрою та системи організації органів місцевого самоврядування Литовської Республіки); 2) проблема балансу та фінансування власних і делегованих повноважень (опрацьовано відповідне законодавство, розкрито роль Асоціації органів місцевого самоврядування Литви у процесі переговорів із державою в частині делегування та фінансування); 3) фінансова автономія (досліджено литовські практики, фактори ризику та вплив глобальних кризових явищ, а також представлено реальну статистику щодо результатів фінансової децентралізації в Україні); 4) адміністративний нагляд із боку держави (сконцентровано увагу на механізмах взаємодії посадових осіб держави, котрі здійснюють нагляд, з органами та асоціаціями місцевого самоврядування та наголошено на глибокій кризі та відсутності діалогу між державою й місцевим самоврядуванням щодо врегулювання релевантних питань в Україні).
 Результатом проведеного дослідження стала низка висновків щодо реформістського потенціалу української системи місцевого самоврядування та рекомендацій щодо першочергових змін у зазначеному секторі: 1) наголошено на необхідності завершення фінального етапу реформи децентралізації та внесення необхідних змін до Конституції України не пізніше 2021 року; 2) встановлено важливість розробки щонайменше концептуальних положень щодо адаптації механізмів проведення місцевих виборів наприкінці 2020 року, адже незавершена реформа стане каталізатором проблем у цьому процесі; 3) обґрунтовано низку загроз, які несуть у собі потуги щодо дотримання євроінтеграційного курсу України в умовах глобальної пандемії, внутрішньої та світової економічної кризи у процесі завершення реформи децентралізації, що проводиться без забезпечення діалогу між стейкхолдерами та будується на суто політичних рішеннях.
30
Schuryk, Mykhailo. "РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ОБ’ЄДНАНИХ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД (ОСТГ)". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), № 3(15) (2018): 103–11. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-103-111.
Full textAbstract:
В Україні розпочалася адміністративна реформа через децентралізацію та формування об’єднання сільських територіальних громад (ОСТГ). Децентралізація та формування ОСТГ, по суті, стало першим кроком державотворчого процесу, який будується за активної участі громади, громадськості. Для України це стало революційним, досі не звіданим інструментом, який забезпечує перехід від командно-адміністративної до ринкової моделі господарювання. При цьому особливо важлива роль відведена соціальному капіталу як головній продуктивній силі, участь якої в реформуванні набрала неформальні й реальні риси дієвості. У статті проаналізовано залученість соціального капіталу у формуванні та забезпеченні ефективної діяльності об’єднаних сільських територіальних громад. Саме громадяни нині є головними дієвими особами в процесах децентралізації на селі. Важлива роль відведена в дослідженні вирішенню завдань фінансової достатності ОСТГ. Запропоновано нетипові підходи до вирішення цієї проблеми. Обґрунтовано потребу пошуку власних джерел грошових надходжень за рахунок ресурсів, які є та можуть стати власністю громадян. При цьому ключове місце має бути надане людському ресурсу – соціальному капіталу. Саме громадяни на місцях найкраще знають, який ресурс та які заходи дають змогу зробити громаду фінансово достатньою. Чільне місце відведено дослідженню процесу формування ОТГ у Львівській області. При цьому ключова роль відведена ученим, науковцям, які розробляють програми реформування сільських населених пунктів. Наукові установи, їхній кадровий потенціал нині є тим соціальним капіталом, який здатний сформувати ОТГ відповідно до вимог сучасності та запитів громадян. Значне місце в дослідженні відведено вирішенню завдань кадрового забезпечення, процесів децентралізації та створення ОТГ. Саме кадри, їхні знання та уміння організувати трансформаційні, децентралізаційні процеси забезпечують успіх у формуванні й розвитку територіальних громад. У складі ресурсів ОСТГ особлива роль відведена природно-ресурсному потенціалу, який є тим фундаментом, з якого слід розпочати об'єднуючі процеси. Звертається увага на недопущення корумпованості при формуванні процесу управління громадою особами, які мають забезпечувати організацію успішного менеджменту територіальних громад. Процеси створення ОСТГ мають постійно контролюватися громадянами, бути публічними й прозорими. Саме тоді вдасться значно підняти роль соціального капіталу в процесі формування й діяльності ОТГ на селі.
31
Kokhan, I. V. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ НА ПРИКЛАДІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (2019): 142–51. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.142-151.
Full textAbstract:
Домінуючими тенденціями сучасного етапу розвитку національної економіки є посилення процесів регіоналізації, що передбачають перенесення уваги в прийнятті рішень щодо соціально-економічного розвитку на регіональний рівень, з одночасним зміщенням акцентів на розкриття внутрішнього потенціалу. З іншого боку, нові виклики, зумовлені глобальними та міжнаціональними дисбалансами, які негативно впливають на соціально-економічний розвиток українських регіонів і є тим бар’єром, який перешкоджає органам місцевого самоврядування проводити самостійну політику розвитку. В цьому контексті процеси реформування державних фінансів, які на даний час переживає Україна, є актуальними та вимагають переосмислення закономірностей впливу інструментів та важелів фінансової політики на соціально-економічний розвиток регіонів.Соціально-економічний розвиток регіону характеризується нерівномірністю та суперечливістю результатів і потребує активізації структурної перебудови та пошуку підходу до здійснення структурних перетворень. Формування ефективної економічної структури є важливим питанням, яке потребує першочергового вирішення в контексті стратегічних завдань макроекономічного розвитку країни. В розвинутих країнах основну роль в забезпеченні стійкого зростання економіки належить механізму державного регуляторного впливу. Досліджуючи структуру економіки регіону, слід звернути увагу на структурні зміни, без яких неможливе повне вивчення трансформаційної системи. Структурна політика є загальною стратегією максимізації соціально-економічного розвитку шляхом реалізації пріоритетних державних програм і проектів.На тлі проведення процесів децентралізації в Україні, суттєво актуалізується роль бюджетної політики, яка визначає масштаби первинного розподілу ВВП, стає активним елементом системи державного регулювання та визначальним фактором управління економічними й соціальними процесами та їх розвитком. Зазначене зумовлює необхідність проведення наукового дослідження, спрямованого на вдосконалення процесів бюджетного фінансування соціально-економічного розвитку регіонів України.У статті розглянуто сутність та структуру фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. Проведено аналіз надходжень і видатків місцевих бюджетів Івано-Франківської області.Пріоритетністю регіональної фінансової політики є забезпечення соціально-економічного розвитку регіону. Розвиток місцевого самоврядування із самодостатніми місцевими бюджетами та передача місцевим органам влади визначених повноважень обумовлюють формування бюджетного процесу відповідно до європейських стандартів, а це передбачає пошук нових резервів фінансового забезпечення регіону, відповідно до його ресурсного та людського потенціалів.
32
Лондаренко, Д. О. "РЕСУРСНО-ІННОВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 215–19. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.37.
Full textAbstract:
У статті розглянуто моделі модернізації економіки регіону, особливе позиціонування фінансової складової в ресурсному потенціалі регіону та її взаємодію з іншими компонентами такого потенціалу. Наголошено, що дослідження сучасних моделей модернізаційного аналізу показує, що на відміну від підходів, що застосовувалися в рамках класичних модернізаційних досліджень, вони відрізняються значно більшою гнучкістю і еластичністю по відношенню до досліджуваної реальності, тимчасовим і просторовим її вимірам. Крім того, ці моделі більш продуктивні при вивченні регіональної динаміки модернізації, оскільки не припускають розгляд національної економічної системи як однорідного єдиного цілого (моноліту), що функціонує за одними і тими ж інститу- ційними, господарськими та економічними механізмами в кожній підсистемі і на всьому часовому інтервалі. Обґрунтовано, що модернізаційна парадигма регіональної економіки, яка сформувалася переважно під впливом еволюціонізму і функціоналізму, сама постійно розвивається і удосконалюється, розвиток теорії модернізації є орієнтиром інноваційного розвитку економічних систем мезорівня, що характеризується суттєвим розки- дом показників природно-ресурсного, економічного, фінансового, інституційного та інших видів потенціалу, а також рівнів їх соціально-економічного розвитку. Остання обставина, настільки характерна для України, накладає великий відбиток на вибір моделей регіональної модернізації, включаючи форми організації виробничої та інноваційної діяльності в межах конкретного регіону. В статті також наведені показники валового регіо- нального продукту (ВРП) по регіонах України 2013-2018 рр. Запропонована модель територіальної організації фінансової сфери та зазначено її роль у формуванні ресурсних потоків. Обґрунтовано основні напрями модер- нізації регіональної економіки.
33
Voznyak, H. V. "РОЛЬ БЮДЖЕТНОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ У ФОРМУВАННІ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ". Actual problems of regional economy development 2, № 12 (2016): 33–42. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.12.33-42.
Full textAbstract:
Мета статті полягала в висвітленні теоретичних аспектів бюджетної децентралізації та з’ясуванні її наслідків впровадження в Україні в процесі розширення повноважень місцевих органів влади щодо прийняття управлінських рішень по формуванню та використанню бюджетних ресурсів. В статті розглянуто сутність та роль бюджетної децентралізації, проаналізовано зарубіжний досвід. Систематизовано особливості формування фінансових відносин на місцевому рівні. Показано, що бюджетна децентралізація не повинна обмежуватися виключним перерозподілом ресурсів між рівнями бюджетної системи, а повинна стимулювати територіальні громади до нарощування фінансового потенціалу та зміцнення їх самодостатності. Доведено, що бюджетна децентралізація в Україні не є завершеною, наступні етапи розпочатого процесу зміцнення матеріально-фінансової бази територіальних громад повинні лежати в площині аналізу результатів пройденого етапу реалізації бюджетної децентралізації, виявлення її переваг та суперечностей, при цьому реалізація бюджетної децентралізації повинна опиратися на адміністративно-територіальну реформу та нову філософію державного управління.
34
Ishchuk, Svitlana. "ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: ОЦІНКА ДИНАМІКИ РОЗВИТКУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, № 17 (2019): 68–76. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-01-68-76.
Full textAbstract:
Проаналізовано динаміку і ключові тенденції розвитку хімічної промисловості регіонів України упродовж 2012–2017 років. Здійснено розрахунок множини показників, які відображають: темпи приросту обсягу реалізованої хімічної продукції і частку експорту в ній; продуктивність праці; рентабельність операційної діяльності; фінансовий результат (сальдо); частку прибуткових хімічних підприємств. На підставі результатів проведених оцінок усі регіони України умовно розділено на чотири групи за рівнем потенціалу та ефективністю функціонування хімічної промисловості. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на збільшення експортного потенціалу хімічних виробництв шляхом стимулювання зовнішньоекомічної активності підприємств і їх технічне переоснащення, а також створення нових високотехнологічних виробництв.
35
Іванова, Вікторія, Ігор Паризький, Анатолій Чинчик, Надія Клим, Наталія Томчук-Пономаренко та Павло Іванчов. "РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В КООРДИНАТАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ДО ПИТАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА ТЛІ РОСІЙСЬКОЇ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (2022): 406–13. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3761.
Full textAbstract:
Російська збройна агресії спричинила глибоку соціально-економічну криза та має масштабні непередбачувані наслідки для національної економіки. Одним з ключових негативних наслідків російської збройної агресії є загроза для сталого розвитку національної економіки. Уражені всі аспекти сталого розвитку в Україні: економічний розвиток, захист довкілля, соціальна та гендерна рівність, інше. На тлі російської збройної агресії постає нагальна потреба в збалансованому та обґрунтованому стратегічному державному регулюванні, що покликано забезпечити сталий розвиток в Україні в коротко- та довгострокових аспектах. Метою статті є визначення особливостей стратегічного державного регулювання на тлі російської збройної агресії в площині розвитку національної економіки в координатах сталого розвитку. В статті розглянуто прогрес України в виконанні цілей сталого розвитку. Названо найбільш проблемні зони в розрізі цілей сталого розвитку, де ключовою причиною відставання є російська збройна агресія. Здійснено огляд ситуації в світі в розрізі рівня конфліктності та виділено спільні риси в площині проблем сталого розвитку в країнах, що зазнали збройної агресії. Наголошено на тому, що ускладнення у досягненні цілей сталого розвитку мають комплексну природу. Драйвери забезпечення сталого розвитку мають як фінансовий, так і нефінансовий характер. Розглянуто 4 ключові фактори, що утруднюють досягнення цілей сталого розвитку на сучасному етапі: 1. Звуження ліквідності в світі; 2. Ускладнення доступу до позикового фінансування; 3. Потреба в термінових фінансових заходах; 4. Потреба в рості продуктивності праці та зростанні виробничого потенціалу. Подано опис сценарію UNDP щодо розвитку наслідків російської збройної агресії в площині бідності в Україні. Названо ключові зони фокусу для комплексу заходів Уряду в контексті масштабної соціально-економічної кризи. Наголошено на важливості застосування скоординованої та обґрунтованої політики Уряду на тлі російської збройної агресії. Окрему увагу приділено потребі в використанні гнучкого підходу при розробці комплексу заходів зі стратегічного державного регулювання з метою забезпечення сталого розвитку. Наголошено на важливості застосування здобутків діджиталізації в контексті реалізації програм підтримки громадян та бізнесу.
36
Шашина, М. В. "РІВЕНЬ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЦЕНТРАЛЬНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 152–57. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.26.
Full textAbstract:
У статті на основі інтегрального індексу інноваційного потенціалу визначено оцінку рівня інноваційної сфери Центрального регіону України. Визначено поняття інноваційного потенціалу та чинники його розвитку. Досліджено процеси у сфері інноваційної діяльності регіону. Висвітлено позитивні та негативні тенденції в сфері впровадження інновацій. Встановлено відсутність упровадження кластерного підходу до реалізації інноваційного потенціалу. Передумовами розширення інноваційного потенціалу визначено локальні та національні стимули: фінансове сприяння промисловим підприємствам шляхом пільгового оподаткування, компенсації відсоткової ставки підприємствам, які впроваджують інноваційні процеси, компенсації підприємствам, які орієнтовані на експорт високотехнологічної продукції, місцеві стимули.
37
Redziuk, Yevhenii. "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КИТАЮ В ГЛОБАЛЬНОМУ ТОРГОВЕЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (2019): 80–88. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0107.
Full textAbstract:
Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.
38
Федоров, В. А. "ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ У ФОРМУВАННІ ЗОВНІШНЬОГО ДЕРЖАВНОГО БОРГУ СУВЕРЕННОЇ УКРАЇНИ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 20 (8 листопада 2019): 158–68. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v20i0.543.
Full textAbstract:
У статті досліджується значення Міжнародного валютного фонду у формуванні зовнішнього державного боргу суверенної України. Основною метою державних зовнішніх позик є сприяння зміцненню економічного потенціалу, подоланню фінансових труднощів уряду країни-одержувача, надання продовольчої допомоги. Інституційна система міжнародних і валютно-фінансових відносин включає численні міжнародні організації. їх об'єднує спільна мета - розвиток співробітництва і забезпечення цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства.
39
Чиж Н.М., Урбан О.А. та Дзямулич М. І. "ПЕРСПЕКТИВИ НАРОЩЕННЯ КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ". Економічний форум 1, № 3 (2021): 139–44. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-20.
Full textAbstract:
В сучасних умовах кредитування суб’єктів господарювання в належних обсягах є важливою складовою ефективності функціонування як малого так і середнього та великого бізнесу, що в свою чергу забезпечує належний розвиток всіє економіки України.
 Враховуючи складну економічну ситуацію сьогодення всі українські суб’єкти господарювання мають проблеми з падінням обсягів продаж та зменшенням ефективності фінансово-господарської діяльності, саме це сприяє зниженню їх платоспроможності, кредитоспроможності та значно заважає зростанню фінансових можливостей. Водночас перед ними постійно стоїть питання про необхідність оновлення основних засобів, придбання сировини та матеріалів та покриття інших постійних витрат, тобто без кредитів не обійтися.
 В статті автори розглядаються актуальні питання обсягів кредитування банківських установ в Україні протягом 2012-2020 років. Аналізується сучасний стан кредитування, в тому числі надані кредити домогосподарствам та корпоративному сектору. У 2020 році відбувалося значне нарощення іпотечного кредитування, що для нашої держави є не типовим явищем, враховуючи ризиковість та кризові явища сьогодення. Розвитку кредитування надалі сприятиме зниження кредитних ставок. Банки активізували кредитування малого бізнесу протягом останнього року зважаючи на те що саме бізнес отримав значні втрати в умовах пандемії.
 У статті розкриваються шляхи та перспективи нарощення обсягів кредитування в України в умовах економічної нестабільності. На сучасному етапі розвитку найважливішим завданням є розширення програм по іпотечному кредитування, адже саме іпотека сприяє в подальшому пожвавленням попиту населення; зниження кредитних ставок; збільшення рівня схвалення заявок на кредити населенню як на іпотечні так і споживчі; послаблення банківськими установами вимог до заставного майна; лояльне ставлення до фінансового стану клієнтів; індивідуальний підхід до кожного позичальника з можливістю підібрати вигідну кредитну програму; пом’якшення стандартів кредитування населення за споживчими кредитами. Також не менш важливими є вирішення таких проблемами кредитування в Україні як: високі кредитні ставки; жорсткі умови та посилення стандартів для великих підприємств через погіршення курсових очікувань; недостатня державна підтримка іпотечного кредитування; впровадження великої кількості соціальних програм іпотеки з більш низькими та доступними відсотковими ставками.
 Вітчизняна банківська система має достатній потенціал щоб ефективно функціонувати та нарощувати обсяги кредитування. Причому результатом впровадження заходів стимулювання нарощення обсягів кредитування має стати не лише кількісне зростання кредитів, а й підвищення ефективності процесу кредитування.
40
Ю. А., ПРИЙМАКОВА. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ВІДНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В ПОСТКОНФЛІКТНИЙ ПЕРІОД". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 88, № 3 (2021): 153–60. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.88-3-15.
Full textAbstract:
Досліджено зарубіжний досвід відновлення національної економіки в постконфліктний період, який представляє інтерес для України. Встановлено особливості економічної політики постконфліктного відновлення та визначено основні інструменти. Доведено роль міжнародних фінансових інститутів у зміцненні фінансового потенціалу держави у постконфліктний період та вирішенні пріоритетних проблем післявоєнного відновлення.
41
Kovalenko, Larisa Oleksiivna. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ БАЗОВИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНУ АКТИВНІСТЬ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, № 2(10) (2017): 97–104. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2017-1-2(10)-97-104.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Представляє інтерес дослідження відповідності заявлених цілей щодо розбудови інноваційної моделі економіки змісту конкретної політики їх реалізації. Постановка проблеми. Показники розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в економіці свідчать про відсутність адекватних законодавчих актів в частині фінансової підтримки інноваційної діяльності та обмеженість фінансових можливостей реального сектору економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний науковий і практичний внесок в дослідження механізмів фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності становлять праці провідних науковців В. Гейця, В. Александрової, Л. Федулової, А. Даниленко, С. Онишко та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Високий динамізм розвитку, загострення економічних, політичних протиріч вимагає вдосконалення фінансової бази інноваційної діяльності підприємств. Постановка завдання. Метою статті є дослідження тенденцій зміни структури капіталу в галузях реального сектору економіки та оцінка їх впливу на інноваційно-інвестиційну активність підприємств. Виклад основного матеріалу. Дослідженням виявлені негативні тенденції зміни структури капіталу підприємств базових галузей економіки. Зменшується частка власного капіталу, більше половини джерел фінансування припадає на поточні зобов’язання. Скоротились кредитні програми для бізнесу, що зумовлено високими процентними ставками та низьким рівнем рентабельності підприємств. Негативний вплив на ці процеси здійснила монетарна політика НБУ: трикратне знецінення національної валюти, висока інфляція та облікова ставка поглибили кризу і обмежили доступ підприємств до кредитних ресурсів. Висновки. Стратегія управління економікою країни орієнтована на екстенсивний розвиток. Якщо вона буде консервуватись і на майбутнє, то економіка України залишиться не конкурентноздатною, не спроможною вирішити проблеми бідності значної частини населення, втратить свій науково-технічний, інтелектуальний потенціал. Обгрунтовані напрямки зміцнення фінансової бази інноваційної діяльності бізнесових структур та підвищення їх інвестиційної привабливості.
42
Лихолат, А. О. "Организация научных исследований в академическом и вузовском секторах Киева в период независимости Украины (1991-2017 годы)". Studies in history and philosophy of science and technology 28, № 2 (2019): 41–50. http://dx.doi.org/10.15421/271913.
Full textAbstract:
Аналізуєються стан і проблеми розвитку наукової сфери України на сучасному етапі, її кадровий потенціал, фінансове забезпечення та перспективи входження до європейського науково-технологічного простору в контексті євроінтеграційного курсу України. Наука покликана знайти такі рішення, які б дозволили здійснити оновлення суспільства, забезпечити перехід економіки на шлях інноваційного розвитку. Саме наука, генеруючи та поширюючи наукові знання, відкриває нові технології, альтернативні джерела енергії, що сприятиме підвищенню рівня життя і переходу на якісно новий рівень прогресу. Високий теоретичний рівень та глибина інноваційних процесів забезпечуються фундаментальними і прикладними дослідженнями. Практикою доведено, що науковий потенціал як визначальний фактор суспільного прогресу дає найкращі результати при умові збалансованої взаємодії фундаментальної науки, де здобуваються новітні наукові знання, прикладних досліджень, які збагачують знання і допомагають його практичному застосуванні, та розробок, за допомогою яких наукові знання трансформуються в новітні технології і товари. У таких умовах принципового значення набуває об’єктивна оцінка роботи окремих дослідників та інститутів у цілому. Існують різні точки зору щодо оцінювання роботи дослідників не тільки в суспільстві, але й у самому науковому середовищі. Уже впродовж тривалого часу триває дискусія щодо необхідності реформування самої НАН України. Новий закон про наукову і науково-технічну діяльність не вирішує усіх складових проблем внутрішнього устрою, взаємин наукової спільноти з суспільством та владою, бачення майбутнього української науки в цілому і НАН України зокрема. Становище вітчизняного наукового комплексу України впродовж останніх десятиліть дуже змінилося внаслідок відсутності з боку влади стратегічного бачення його ролі, затяжних економічної і політичної криз та особливо внаслідок вкрай недостатнього фінансування наукових досліджень, яке не йде в порівняння з зарубіжною практикою. Дослідники вважають дуже незадовільним ставлення до вітчизняної науки з боку держави, суспільства, ЗМІ та бізнес-структур. В Україні склалася хибна практика орієнтації на запозичення науково-технічних результатів та імпорт зарубіжної продукції замість реалізації вітчизняних наукових та науково-технічних досліджень.
43
Квасова, О. П. "Державне управління фінансово-економічною безпекою ресурсного потенціалу банків України". Формування ринкових відносин в Україні, № 9 (184) (2016): 20–24.
Find full text
44
Біль, Мар’ян, та Олександр Махонюк. "КАПІТАЛІЗАЦІЯ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ МОЛОДІ З МІГРАЦІЙНИМ ДОСВІДО М ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 340–47. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-75.
Full textAbstract:
Розкрито зміст капіталізації людського потенціалу в умовах зростаючого значення людського чинника для прогресивних змін. Зазначено, що в умовах суспільства солідарності розвиток людського потенціалу слід забезпечувати через організацію ефективних соціальних взаємодій. Узагальнено різні підходи до розуміння капіталізації в економічних дослідженнях, що дало змогу виявити специфіку даного процесу в людському вимірі. Запропоновано схему капіталізації людського потенціалу як процесу формування, нагромадження, використання і розвитку його складових (здоров’я, освіта, інтелект, соціум, культура, психологія) та отримання активів (фінансових, майнових, знаннєвих та ін.). Актуалізовано на необхідності оцінювання капіталізації людського потенціалу молоді України. З огляду на зростання міграційної мобільності молоді та поширення практики безповоротної міграції, запропоновано соціологічний підхід до обстеження молоді з міграційним досвідом, що дозволяє з’ясувати вплив міграції на розвиток і капіталізацію людського потенціалу в особистісному і регіональному вимірах.
45
Сустрєтов, Анатолій. "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІСТОРІОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ З ПРОБЛЕМ РЕФОРМ ГРОШОВОГО ОБІГУ М. СПЕРАНСЬКОГО". Society. Document. Communication, № 8 (7 лютого 2020): 265–83. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-265-283.
Full textAbstract:
У статті досліджено історіографію ХІХ – ХХІ століть щодо проблематики впровадження реформ грошового обігу М. Сперанським на початку ХІХ ст. Були висвітлені погляди дослідників на роль М. Сперанського та інших діячів (М. Балуг’янського, М. Мордвінова, Д. Гур’єва, Б. Кампенгаузена та ін.), які брали участь у питаннях розробки «Плану фінансів». Установлені також основні причини, які спонукали до реформаторських дій уряду в питаннях обігу грошей та фінансової системи загалом в наявному науковому доробку, оскільки фінансова система знаходилася в системній кризі, яку не вдалося вирішити попереднім державним діячам, що поєдналося із зовнішніми факторами. Проаналізовано рівень висвітлення в літературі процесу реформ, а також фактори, які призвели до невдач з ряду принципових положень реформи (низький рівень реалізації державного майна тощо). В дослідженні йде мова про оцінку в історіографії реформ М. Сперанського, і указано на, переважно, позитивному ставленні до тих норм «Плану фінансів» та заходів, які передбачалися задля їх реалізації, відмінності в поглядах на причини, внаслідок яких реформа зазнала невдачі (автори вказують важку зовнішньополітичну ситуацію через постійні війни, в яких брала участь Російська імперія). У статті встановлено, що протягом ХІХ – ХХІ століть дослідники приділяли значну увагу питанням реформ М. Сперанського. У науковому доробку ця проблематика розглядається в контексті загальних питань історії грошового обігу України, Російської імперії, у рамках висвітлення його біографії та державної діяльності, ряд праць присвячений суто реформам фінансів в 1810-х роках. Здебільшого, про спробу фундаментальної реформи грошового обігу в науковий доробок вносять іноземні автори, концентруючи увагу на загальнодержавних аспектах, не враховуючи регіональні особливості та специфіку впровадження реформи, її впливу на місцях.
46
ПОЄДИНОК, ВАЛЕРІЯ. "Окремі проблеми правового становища суб’єктів господарювання державного сектора економіки". Право України, № 2018/06 (2018): 57. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-057.
Full textAbstract:
Суб’єкти господарювання державного сектора економіки продовжують відігравати важливу роль у досягненні будь-якою державою економічних та соціальних цілей. Великі розміри державного сектора в Україні, незадовільні фінансово-економічні показники його ефективності, наявність новел правового становища державних підприємств є чинниками, що обумовлюють актуальність теми статті. Метою статті є уточнення визначення поняття суб’єкта господарювання державного сектора економіки, класифікація таких суб’єктів, критична оцінка нововведень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної та комунальної власності” з точки зору їх відповідності кращій світовій практиці управління державним сектором. Обґрунтовано, що під суб’єктами господарювання державного сектора економіки слід розуміти суб’єктів господарювання, які перебувають під вирішальним впливом держави з огляду на те, що вона прямо або опосередковано володіє часткою у їхньому статутному капіталі (майні) у розмірі, який перевищує 50 %, або іншим чином здійснює еквівалентний ступінь контролю, та проведено класифікацію суб’єктів господарювання державного сектора економіки. З’ясовано, що вимогою кращої світової практики є використання такими суб’єктами тих самих організаційно-правових форм, які використовуються й у приватному секторі, тобто корпоративних організаційно-правових форм, тимчасом як Україна зберігає специфічну організаційно-правову форму державного суб’єкта господарювання – державне унітарне підприємство (видами якого є державне комерційне підприємство та казенне підприємство). Прийняття зазначеного Закону критично оцінено як фактичну відмову від системної корпоратизації державних унітарних підприємств. Натомість законодавець вдався до безпрецедентного у світовій практиці “імпорту” окремих інструментів корпоративного управління в організаційно-правову форму унітарного підприємства. Висловлено думку, що потенціал цих інструментів не буде повною мірою розкритий у межах чужої для них унітарної форми та не усуне таких іманентних її недоліків, як обмеженість ринкової комунікації й недоступність зовнішніх джерел фінансування. Тож дія Закону не усуває потреби у поступовій корпоратизації принаймні найбільш економічно активних державних комерційних підприємств.
47
Goley, Y. M. "Удосконалення керування інноваційним потенціалом у сфері житлово-комунального господарства в умовах децентралізації регіонів". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 44. http://dx.doi.org/10.15421/191605.
Full textAbstract:
Мета дослідження полягає в удосконаленні керування інноваційним потенціалом у сфері житлово-комунального господарства (ЖКГ) в умовах становлення децентралізації регіонів і формування заходів забезпечення проведення реформ в цій галузі. Теоретична та методологічна основа дослідження – наукові праці й розробки вітчизняних і зарубіжних авторів; Загальнодержавна програма реформування ЖКГ. Для досягнення визначеної мети застосовано загальнонаукові та порівняльно-аналітичні методи.Досліджено необхідність керування інноваційним потенціалом в умовах зростання конкуренції серед вітчизняних виробників у їх прагненні до інтеграції у світовий економічний простір. Проаналізовано та виявлено незадовільний техніко-технологічний і фінансовий стан ЖКГ у регіонах. Обґрунтовано формування заходів виконання Загальнодержавної програми реформування і розвитку ЖКГ.Продемонстровано, що на шляху активізації залучення іноземних інвестицій виникали певні перешкоди, пов’язані з надмірною централізацією фінансових ресурсів і їх недостатністю для економічної свободи регіонів.Акцентовано увагу на тому, що інноваційна діяльність в Україні має низький рівень розвитку, що можна пояснити недостатністю фінансування наукової діяльності (прикладних досліджень, розробок), а також недостатністю стимулів для її провадження. Несприятлива макроекономічна ситуація та заходи урядовців із вилучення обігових коштів, збільшення податкового навантаження призводять до зниження інноваційної активності підприємств.Продемонстровано, що до пріоритетних галузей економіки держави, які потребують стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності, належить також ЖКГ, що залишається однією з найбільш технічно відсталою галуззю національної економіки. Доведено, що сучасний стан технологічної інфраструктури не відповідає вимогам ринкової економіки.Указано на якісний аналіз технологічної відсталості ЖКГ в Україні провідними зарубіжними фахівцями, зокрема з фонду ім. Фрідріха Еберта.Наукова новизна дослідження полягає в необхідності удосконалення керування інноваційним потенціалом і в розробці пропозицій послідовного реформування у сфері ЖКГ.Практичне значення роботи – надання рекомендацій мешканцям житлового фонду стосовно використання переваг створення ОСББ.Перспектива подальших досліджень – аналіз діяльності діючих ОСББ у регіонах і розробка пропозицій щодо усунення недоліків їх діяльності.
48
Gorodianska, Larisa. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙ НА РІВЕНЬ ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (2019): 27–36. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0102.
Full textAbstract:
В статті визначено загальну характеристику економічних ресурсів та напрями їх відтворення. Запропоновано класифікацію економічних ресурсів за видами; виокремлено категорію «відтворювані економічні ресурси», яку утворюють об’єкти основних засобів, нематеріальних активів та інтелектуальний потенціал трудових ресурсів.
 Геополітичний конфлікт і негативні макропроцеси в країні призвели до суттєвого зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств. Проаналізовано напрями капіталовкладень підприємств у відтворення об’єктів економічних ресурсів, таких як основні засоби, нематеріальні ресурси (активи) та зростання рівня інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Визначено частки таких вкладень за роками. Дослідження статистичних даних та вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів показало, що відтворення інтелектуальних, нематеріальних і матеріальних ресурсів, а також інтелектуального потенціалу персоналу відбувається на досить низькому рівні.
 Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за їх частками виявив, що пріоритетним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти. Економічний аналіз показав, що економіка України залишається не сприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Висвітлено вплив різних факторів на інноваційну активність підприємств. Обґрунтовано потребу формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, яка має відбуватися з врахуванням основного фактору економічної динаміки – інновацій, які орієнтовані насамперед на зростання продуктивності праці.
 Запропоновано проведення прогнозування і моніторингу проблемних аспектів відтворення економічних ресурсів. Планування заходів відтворення дозволить вітчизняним інноваційно активним підприємствам досягти фінансової стабільності, сприятиме підвищенню результативності інтелектуальної праці та її впливу на економічне зростання країни.
49
БІленко, Д. В. "Реформування публічного фінансування закладів вищої освіти: проблеми та перспективи". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (4 червня 2021): 20–31. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2021.20-31.
Full textAbstract:
У статті досліджено історію реформування вищої освіти України,зокрема її фінансування державою. Виявлено, що відсутність інструментів з розподілу державного замовлення на здобуття вищої освіти з урахуванням прогнозу ринку праці не можуть компенсуватися лише ефективним управлінням фінансовими ресурсами керівництвом закладів вищої освіти (ЗВО). Визначено, що наслідками реформування публічного фінансування ЗВО може стати скорочення кількості ЗВО та зріст безробіття серед науково-педагогічного складу в найближчій перспективі та скорочення трудового потенціалу України до рівня, який унеможливлює її економічний розвиток в довгостроковій перспективі.
50
НЕВЗОРОВ, Р. В. "ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ТРЕНАЖЕРНИХ ОСВІТНІХ ЗАСОБІВ У НАЗЕМНЕ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЛЬОТЧИКІВ ТАКТИЧНОЇ АВІАЦІЇ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (2021): 205–11. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.31.
Full textAbstract:
У цій статті, що є публікацією окремих положень докторського дисертаційного дослідження автора, здійсне- ний пошук та аналіз основних проблем впровадження сучасних тренажерних освітніх засобів у наземне навчання майбутніх льотчиків тактичної авіації у вищому військовому закладі освіти (ВВЗО) України. Ця проблема ще не була об’єктом окремого педагогічного дослідження. В рамках піднятої проблематики дослідження розкриті клю- чові поняття «наземне навчання», «авіаційний тренажер», «тренажерна підготовка» в їх змістовному зв’язку щодо фахової підготовки курсантів – військових льотчиків. Обґрунтовано пропевдичну роль тренажерної підготовки в ній, значний методичний і освітній потенціал як перспективного технологічного інструменту, що зв’язує теоретичне навчання і наземну підготовку з безпосереднім льотним навчанням на літаках. Автор аргументовано пропонує роз- глядати наземне навчання як ядро системи забезпечення якісної фахової підготовки військових льотчиків-курсантів в умовах ВВЗО, а впровадження сучасних тренажерних освітніх засобів – як необхідну умову їх достатньої навче- ності та формування професійно значимих компетенцій. Зазначається, що саме вона забезпечує реалізацію функ- ціональної моделі системи «людина-машина», що особливо актуально для складних технічних професій, у яких люди виступають операторами особливо складних систем. При цьому констатується недостатній рівень такого впровадження на сьогоднішній день в Україні. Значний акцент зроблений на потенціалі тренажерної підготовки як оптимальної освітньої альтернативи надзвичайно коштовній підготовці військових льотчиків безпосередньо на літальних апаратах. Доведено, що правильно організована тренажерна підготовка може реально зекономити значні фінансові ресурси під час льотного навчання, а також психологічно і технічно готує курсантів до кращого професій- ного сприйняття власне льотної практики. Основними проблемами запровадження сучасних тренажерних засобів навчання в освітній процес майбутніх льотчиків тактичної авіації визначено недостатнє фінансування матеріально- технічної бази вітчизняного ВВЗО та недостатня науково-педагогічна розробленість методичного складника засто- сування тренажерних засобів навчання. Запропоновані конкретні шляхи вирішення вказаних проблем.