Journal articles on the topic 'Філософія Г. С. Сковороди'

Стаття присвячена поезії Василя Сагайдака, збірка якого «Великодній дощ» (2003) містить вірші, пов’язані з творами Григорія Сковороди. Дослідник ставить мету визначити смисли, ейдетику та поетику одного з віршів цієї збірки, а саме верлібру «Перекинувши, наче вилами…». Стаття висвітлює інтертекстуальні явища та образи твору, також вона пояснює позицію автора в його діалозі зі Г. Сковородою та називає особливості форми твору. В. Сагайдак (1945-2006) – український поет кінця ХХ – початку ХХІ століття, у спадщині якого важливе місце посідає філософська лірика. У статті увага сфокусована на екзистенціальному мисленні поета, яке, зокрема, проявилося в проаналізованому вірші «Перекинувши, наче вилами…». Для вірша характерна інтертекстуальність, у тексті – цитати з листа Р. М. Рільке, прозового твору Г. Сковороди, вірша Є. Маланюка. Теорія вибору «або – або» С. К’єркегора прочитана як алюзія. У художньому хронотопі присутні митці і філософи різних століть, які ведуть діалог, репліками котрого є їхні тексти. В. Сагайдак процитував прозовий твір Г. Сковороди «Бесіда 1-ша, названа Observatorium (Сіон)», зацікавився філософськими положеннями про три світи, акцентував значення Біблії для розуміння людиною світу та свого місця в ньому. Автор порівнює філософські позиції Р.-М. Рільке і Г. Сковороди, робить висновок про спільне й відмінне в образах Біблії (Сковорода) та ангела (Рільке). Цитата з вірша «Серпень» Євгена Маланюка також долучена до текстуального діалогу, тому що викликає алюзії як текстів Сковороди, так і текстів Рільке. Стаття містить аналіз тієї частини вірша «Перекинувши, наче вилами…», яка стосується символів. В. Сагайдак наводить Сковородинівське тлумачення символу й називає низку символів, які український філософ використовував. За законами бароко В. Сагайдак завершує свій текст кодою. Його кода є силабо-тонічний вірш, у центрі якого хліб як символ, що має значення мистецтва як духовної цінності. Домінантою діалогу, у якому беруть участь Г. Сковорода, С. К’єркегор, Р.-М. Рільке, Є. Маланюк і сам автор, є екзистенціальна думка.

За дорученням Національної академії наук України (22.10.2013, ғ 2171) відділ історії релігії і практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України розглянув надісланий Релігійним центром Свідків Єгови в Україні лист з проханням зробити аналіз релігійної літератури Свідків Єгови в Україні, яка безкоштовно надсилається цьому релігійному центру із-за кордону, зокрема з Німеччини, і надати експертний висновок: чи за своїм змістом і застосуванням ця література є богослужбовою

The paper deals with the research of the role of labour in the life of contemporary man in terms of the philosophical conception of the "congenial work" of Hrygorij Skovoroda. The reason for turning to Skovoroda's views is the importance of studying the phenomenon of labor, which appears in the XXI century in the sphere of common interests of economics, culturology, philosophy, sociology, psychology. Modern realities – migration processes that move a large number of people from continent to continent, from state to state; new technologies that have been replacing human labor since the industrial revolution, and so on. State social policy is aimed at providing the population with work and supporting those who are temporarily unemployed or completely incapacitated. The challenge for Ukrainian society is the same as for the world community, especially because the events in Ukraine since 2014. Ukrainian society must be ready for innovations in understanding and perceiving the phenomenon of labor in modern conditions. Issues of the balance between work and happiness, the welfare of the individual and the social, and the ways of self-knowledge are being updated. We explore the hard work as the main quality of a socially successful person in the history of Ukrainian culture, negative recovery from laziness and mismanagement. We accent the importance of historical achievements of Ukrainian ethnopedagogy with the transmission of knowledge and experience through imitation, as well as the gender aspect of folk labor education, in particular Ukrainian rituals and traditions of knowledge transfer and education from generation to generation. The modern philosophical view on the correlation of human involvement in work and the formation of a number of human virtues in contrast to laziness and the associated spiritual degradation and poverty is analyzed. Prospects for further research at the junction of economics, sociology, philosophy, psychology, related to the economic set of mind.

У статті здійснено аналіз праць Г. С. Сковороди, в яких висвітлюються питання господарського та суспільного розвитку переважно Слобідської України. З’ясовано його погляди щодо економіки, досліджено зміст концепції “споріднена” праця, котра розглядається мислителем як важливий засіб досягнення благополуччя і щастя кожною людиною. У вченні Г. С. Сковороди відбився протест українського народу проти пригнічення та несправедливості, показано настрої трудових мас, моральна чистота їх прагнень. Його твори пройняті пафосом критики несправедливості, вад українського суспільства ХУІІІ ст. Безкомпромісність Григорія Савича, його послідовність у відстоюванні своїх переконань, життєве кредо служать прикладом для нащадків.

«Лінгвістичні дослідження» – фаховий збірник наукових праць кафедри української мови ХНПУ імені Г. С. Сковороди, що виходить з 1988 року й репрезентує широкий спектр актуальних лінгвістичних проблем: питання лексикології, граматики, текстознавства, дискурсології, лінгвопоетики, лінгвоконцептології, історії мови та ін., висвітлення яких здійснюється в річищі сучасних наукових парадигм. Крім того, видання містить рецензії на книги, хроніки наукових подій. До актуальних напрямів сучасного мовознавства, проблем якого торкаються автори згаданого вище наукового видання, належать питання лінгвоаксіології – лінгвістичної теорії цінностей, що займається вивченням відображення в мові ціннісних аспектів буття.

Досліджено життя і творчість вітчизняного астронома М. С. Саврона, фахівця в галузі зоряної астрономії. Проаналізовано наукову діяльність вченого, сфокусовану на вивченні Сонця, великих позагалактичних об’єктів, малих планет, фотометричних дослідженнях нових зір та всебічних дослідженнях змінних зір, спостереженнях сонячних і місячних затемнень; регулярних спостереженнях прозорості земної атмосфери та дослідженнях довгоперіодичних комет. Основні віхи наукової біографії М. С. Саврона реконструйовані на тлі процесу становлення і розвитку Харківської астрономічної обсерваторії у 20–30-ті роки ХХ ст. Розглянуто адміністративно-педагогічну діяльність вченого в Харківському державному університеті імені О. М. Горького, Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди, інших установах. Висвітлено участь М. С. Саврона в організації Ради наук у Харкові та його роботу в Науково-технічній управі під час німецької окупації міста у 1941–1943 рр. Публікація ґрунтується на документах державних та відомчих архівів.

У статті описано практичний досвід міжуніверситетської співпраці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди і ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» у створенні регіонального дослідницького середовища шляхом проведення спільного комунікаційного заходу, розкрито функціональні та організаційно-процесуальні аспекти вебконференції як дієвого й ефективного способу формування єдиного науково-дослідницького середовища на регіональному рівні. Обрання формату комунікаційного заходу автори обґрунтували положеннями теорії інформаційного суспільства, теорії комунікаційних технологій, ресурсами інтеракційного підходу, що декларує усвідомлення цінності рівних прав і паритетності усіх учасників – суб’єктів комунікаційних заходів. У результатах дослідження наведено практичний матеріал, що використовувався в міжуніверситетському комунікаційному заході: складники чек-листа, пам’ятки для учасників, стендові доповіді, питання для обговорення та ін.

У статті здійснено спробу відповісти на питання, у чому причина суперечливих оцінок філософських ідей о. Гаврила Костельника дослідниками, та з’ясувати філософський контекст його творчості. З’ясовано, що в історії вивчення творчої спадщини Г. Костельника традиційно склалися кілька позицій у визначенні його філософських поглядів. Згідно з першою, Костельника вважають неотомістом (М. Олексюк, І. Мірчук,), який звертається до досягнень позитивізму (І. Мірчук): згідно з другою, – представником української гілки Львівсько-Варшавської школи (С. Іваник); згідно з третьою – модерністом (о. О. Гірник). У першому випадку для Олексюка визначальним була теза про те, що неотомізм вважався офіційною філософією католицької церкви. Спільним для Олексюка та Мірчука було визнання прагнення Костельника у своїй творчості поєднати віру та науку. Однак пристосування католицького вчення до сучасного рівня науки було характерне і для представників католицького модернізму, а тому не є переконливим доказом визнання філософських ідей мислителя як неотомістських. У другому випадку застосування методу К. Твардовського в одній із праць Костельника свідчить про його наукове зацікавлення логікою як граматикою мислення, необхідною для ведення наукових дискусій. Найбільш аргументованою є позиція о. О. Гірника. Він визначає погляди Костельника як модерністські, однак, не робить висновків про те, під впливом чиїх філософських ідей формувалася думка мислителя. Аналіз творчості Г. Костельника дає змогу припустити, що його погляди формувалися під впливом ідей А. Бергсона. Оскільки праці Бергсона, як католицького модерніста, вносилися в індекс заборонених праць, то Костельник не міг прямо посилатися на погляди філософа. Та Костельник не в усьому наслідує Бергсона. Для українського мислителя бергсоніанство – це перемога ідеалізму над матеріалізмом, тоді як сам Бергсон вважав, що його філософія долає як ідеалізм, так і матеріалізм. Зацікавлення Костельника науковими відкриттями свідчить про прагнення знайти аргументи на користь релігії. Елементи позитивізму, які можна знайти у творчості мислителя, належать до опосередкованих бергсоніанством першої та другої його позицій. В цілому Г. Костельник був ліберальним католиком. Його релігійна філософія була апологією досвіду, інтуїтивізму, віталізму, ідеалізму, критикою матеріалізму на основі сучасних йому фізики та біології.

У статті автори презентували досвід роботи наукового гуртка «Педагогічне коріння» в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Науковий гурток об’єднав студентів-бакалаврів на факультеті іноземної філології (2001 – 2014 рр.) і на юридичному факультеті університету (2012 – 2014 рр.). Проаналізований і узагальнений у статті досвід реалізує ідею навчання через дослідження. Робота координатора і членів гуртка була спрямована на формування навичок дослідника, умінь критичного мислення, академічного усного і писемного мовлення, досвіду аргументувати і доводити свою позицію. Авторами проаналізовано програма і положення про роботу наукового гуртка, звітні матеріали, результати творчих студій і науково-популярних публікацій, які підтверджують участь членів гуртка «Педагогічне коріння» в розробленні методичного забезпечення самостійної роботи здобувачів першого бакалаврського рівня вищої освіти. У статті зазначено, що ініціатива створення гуртка виходила від самих студентів, які зацікавилися історією педагогіки з позицій спільності форм, прийомів і методів роботи з першоджерелами з фаховою підготовкою філологів. Згодом до роботи гуртка долучилися і студенти юридичного факультету. Робота наукового гуртка була спрямована на особистісне зростання студентів, системну професійну профорієнтацію. Просвітницькі ініціативи студентів – членів гуртка передбачали адаптування наукового доробку визначних персоналій історико-педагогічного дискурсу для вчителів-практиків, батьків дітей, одногрупників, молоді, яка не має педагогічної підготовки. Гуртківці приділяли увагу дослідженню індивідуального шляху успіху визначних педагогів. І з успіхом інтерпретували свої знахідки. Переваги наукового гуртка в реалізації ідеї навчання через дослідження здобувачів першого бакалаврського рівня вищої освіти: підвищення рівня зацікавленості педагогічними науками, системна профорієнтація, доцільна інформаційна, організаційна, методична підтримка.

У статті описано асоціативний портрет такої соціальної групи як студенти України, а саме студентів ВНЗ різних регіонів країни: Житомирського державного університету імені Івана Франка, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г. Сковороди», Київського національного торговельно-економічного університету, Національного університету «Львівська політехніка», Львівського національного університету імені Івана Франка, а також Донецького національного університету. Асоціації було зібрано протягом 2015–2016 років за допомогою одного з найпопулярніших методів у психо- та когнітивній лінгвістиці – методу вільного асоціативного експерименту. Література References Батурина Л. И. Российский ассоциативный портрет современной рекламы // Язык,сознание, коммуникация: Сб. статей / Ред. В. В. Красных, А. И. Изотов. . М. : Диалог –МГУ, 1999. – Вып. 7. – С. 85–99.Baturina, L. I. (1999) Rossiiskii assotsyativnyi portret sovremennoi reklamy [Russianassociative picture of modern advertisement]. Yazyk, Soznaniye, Kommunikatsiya, 7, 85–99. Горошко Е. И. Специфика ассоциативного сознания некоторых групп русскоязычногонаселения Украины / Е. И. Горошко // Языковое сознание: формирование ифункционирование. – М. : Ин-т языкознания РАН, 1998. – С. 186–200.Goroshko, Ye. I. (1998). Spetsyfika assotsyativnogo soznaniya niekotorykh grupprusskoiazychnogo naseleniya Ukrainy [The specific character of some Russian-speakinggroups’ consciousness of Ukrainian people]. Yazykovoye Soznaniye: Formirovaniye iFunktsyonirovaniye, 186–200. Караулов Ю. Н. Типы коммуникативного поведения носителя языка в ситуациилингвистического эксперимента / Ю. Н. Караулов // Этнокультурная спецификаязыкового сознания. – М. : Институт языкознания РАН, 1996. – C. 67–98.Karaulov, Yu. N. (1996) Tipy kommunikativnogo povedeniia nositelia jazyka v sytuacyilingvistichedkodo eksperimenta [The types of communication behaviour of a native languagespeaker in the linguistic experiment situation]. Etnokulturnrya Spetsyfika Yazykovogo Soznaniya. Moscow: Institute of Linguistics of the Russian Academy of Sciences, 67–98. Недашківська Т. Є., Самійлик С. В. Проблема формування стимульного списку дляпсихолінгвістичного дослідження / Т. Є. Недашківська, С. В. Самійлик //Психолінгвістика : [зб. наук. праць. ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державнийпедагогічний університет імені Григорія Сковороди»]. – Пререяслав-Хмельницький :ФОП Лукашевич О. М., 2015. – Вип. 18 (2). – С. 61–73.Nedashkivska, T. Ye. & Samiilyk, S. V. (2015). Problema formuvannia stymulnoho spysku dliapsykholinhvistychnoho doslidzhennia [The issue of stimulus list forming for a psycholinguisticsresearch]. Psycholingvistyka, 18(2), 61–73. Салихова Э. А. Лингвокультурологическая составляющая ассоциативного портретабилингва // Вестник Башкирского университета. – № 3. – Том 11. – 2006. – С. 74–78.Salikhova, E. F. (2006) Lingvokulturologicheskaia sostavliayushaia assotsyativnogo portretabilingva [Linguocultural Element of An Associative Image of a Bilingual Person]. – ScientificIssues of Bashkirsky University, 11(3), 74–78. Сукаленко Т. М. Асоціативне поле жінки в українській мовній свідомості /Т. М. Сукаленко // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університетуімені Івана Огієнка. Філологічні науки. – 2009. – Вип. 20. – С. 639–642. – Режимдоступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npkpnu_fil_2009_20_171Sukhalenko, T. M. (2009) Asotsiatyvne pole zhinky v ukrainskii svidomosti [The AssociativeField of Woman in Ukrainian Consciousness] – Scientific Issues of Ivan Ohiyenko Kamianets Podilsky National University, 20, 639-642. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npkpnu_fil_2009_20_171. Терехова Д. І. Асоціативний портрет українця та росіянина / Д. І. Терехова //Мовознавство. – 1997. – № 6. – С. 43–50.Terekhova, D. I. (1997) Asotsiatyvnyi portret ukraintsia i rosiianyna [An associative portrait ofa Ukrainian and a Russian]. Movoznavstvo, 6, 43–50.

У статті автор досліджує суспільно-політичні і церковно-релігійні причини виникнення розколу на єпархіально-регіональному рівні в межах тогочасної Харківській єпархії Українського Екзархату Російської Православної Церкви у 20-х роках ХХ ст. У зазначений період релігійне життя характеризувалось надмірною політизацією, яка була обумовлена атеїстичною політикою комуністичної влади. Комуністична влада свідомо стимулювала внутрішньоцерковні розколи у середині Українського Екзархату Російської Православної Церкви. Автор зосередив свою увагу на автокефальній, обновленській і лубенській течіях у середині Харківської єпархії. Наведено численні факти внутрішньоцерковної боротьби за храми та вірян, а також доведено безпосереднє втручання органів радянської влади у справи Російської Православної Церкви в Україні. Це втручання носило системний характер і призвело до перманентної кризи в церковно-православному середовищі на Харківщині у досліджуваний період. Автор статті наголошує, що перманентна криза в церковноправославному середовищі Харківській єпархії Українського Екзархату Російської Православної Церкви призвела до незворотних негативних трансформацій, посіяла ворожнечу серед кліру і вірян. Логічним і трагічним результатом втручання органів радянської влади у справи Російської Православної Церкви в Україні стало істотне послаблення позицій Церкви у суспільному житті, а подекуди і повне витіснення релігії з життя суспільства. Тогочасна специфіка церковно-релігійної ситуації в Збірник наукових праць «Історія та географія» / Харк. нац. пед. університет імені Г. С. Сковороди. Випуск 56. Харків, 2019. 67 цілому в Україні і Харківщини зокрема характеризувалась відсутністю чіткої перспективи розв’язання проблеми надання автокефалії для Української Православної Церкви.

У статті розкрито зміст, критерії (мотиваційний, когнітивно-діяльнісний, інформаційно-технологічний, репродуктивно-конструктивний) та показники, схарактеризовано рівні (високий, середній, початковий) готовності майбутніх філологів до використання хмарних технологій у професійній діяльності. На цій основі дібрано діагностичні методики та визначено наявні рівні сформованості досліджуваної готовності у здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 035 «Філологія» факультету іноземної філології й українського мовно-літературного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, факультету іноземних мов і факультету української філології та соціальних комунікацій Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, філологічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету. Під час дослідження використані: «Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху» Т. Елерса, «Діагностика знань, умінь, навичок використання хмарних технологій у майбутній професійній діяльності» (авторська), «Методика для діагностики навчальної діяльності студентів» (А. Реан, В. Якунін, модифікація Н. Бадмаєвої), «Методика діагностики рівня розвитку рефлексивності» (А. Карпов). Дані методики виявилися результативними щодо виявлення рівнів готовності студентів- філологів до використання хмарних технологій у професійній діяльності. Отримано такі дані: на високому рівні перебуває 13,9% студентів-філологів, середній рівень має більша половина респондентів 52,7%, відповідно на початковому рівні 33,4%. Після вивчення в процесі експериментального навчання модулю «Засоби цифрової підготовки» в експериментальних групах виявлені позитивні зміни сформованості готовності студентів-філологів до використання хмарних технологій в професійній діяльності за всіма чотирма критеріями. Перспективи подальших наукових розвідок полягають у розробці навчальної програми, робочої програми, силабусу навчальної дисципліни «Цифрова педагогіка» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 035 «Філологія».

The article deals with the historical authenticity of the legends about the philosopher Hryhoriy Skovoroda's and Decembrist Kindrat Ryleyev's stay in the Holy Dormition Church (Osinove village, Novopskovsky district, Luhansk region) in the XVIII – XIX centuries. The author notes that this issue is practically not reflected in Ukrainian historical science. Among the few studies, there are local lore articles by Novopskov local historian V. Yaroshenko, collected on the site „History of our region on the river Aidar and beyond!”. The author considers it necessary to fill this scientific gap, especially since its study, among other things, allows us to consider the historical preconditions for the formation of the Ukrainian national movement in the first half of the nineteenth century. The pedigree of the Ostrogozhsky colonels Tevyashev, whose efforts brought to the settlement of Osinovo and surrounding lands, as well as the construction of the Holy Dormition Church are considered in the article. It is noted that the Tevyashevs had permanent ties with G. Skovoroda (who visited their estates) and with K. Ryleyev, who was the son-in-law of a representative of the family – Mikhail Tevyashev. The process of formation of Tevyashev's political views is shown, which significantly influenced the process of formation of the Ukrainian national movement of the first half of the XIX century As a result of the study, the author concludes that the legends about the visit of G. Skovoroda and K. Ryleyev Osinivska Church are reflecting the real history of communication of these prominent figures of Ukrainian / Russian culture with representatives of the Slobozhansky Cossack family Tevyashev, who took a direct part in the process of creating both Osinovka and the Church of the Assumption on its territory. Note that this communication gave impetus and socio-political context to the further development of the national movement in Ukraine in the first half of the nineteenth century. The article notes that this topic will be systematically and comprehensively studied in future scientific publications.

Стаття присвячена питанням створення системи шкільних засобів навчання, які використовувались при викладанні географії в середніх закладах освіти з середини 30-х до середини 50-х рр. XX ст. З’ясовано, що на підготовку засобів навчання вплинули політичні і культурно-історичні умови того часу. Зокрема, постанови ЦК ВКП (б) «Про початкову і середню школу» (5 вересня 1931 р.) і «Про навчальні програми і режим у початковій і середній школі» (25 серпня 1932 р.), які обумовили радикальний поворот в шкільній освіті і на десятиліття вперед визначили розвиток шкільної освіти у вигляді нормативно-уніфікованої моделі. Необхідність за- Збірник наукових праць «Історія та географія» / Харк. нац. пед. університет імені Г. С. Сковороди. Випуск 56. Харків, 2019. 117 безпечити виконання завдань на практиці спочатку обумовила підготовку програм шкільних предметів, потім стабільних підручників, посібників, зокрема, з методики викладання географії та окремих її шкільних курсів, а згодом створенні (в загальних рисах) системи засобів навчання. Вона включала програмно-нормативні (програми), навчальні (підручники, географічні карти, атласи, контурні карти, картини, макети, колекцій гірських порід і мінералів, гербарії, діапозитиви, навчальні кінострічки, прилади, обладнання), навчально-методичні (методичні посібника для вчителів різного типу, періодичні журнали) і додаткові, підтримуючі (хрестоматії, довідники, науково-популярні видання та) засоби. Центральне місце в цій системі зайняли програми і створені на їх основі стабільні підручники з усіх шкільних курсів. Їх текст був ідеологічно витриманим і виконував функцію виховання в дусі комуністичних ідей. Зросла кількість і якість методичних посібників, географічних карт, з’явились науково-популярні та навчальні кінострічки. Створення системи шкільних засобів навчання на десятиліття вперед визначило розвиток шкільної географії та методики у вигляді нормативно-уніфікованої моделі. Склалися умови для розробки науковопрактичних питань з проблем конструювання і використання системи засобів навчання географії. В той же час централізація та ідеологізація освіти обумовили різке зниження творчих пошуків і ініціативи на місцях.

Удосконалення системи підготовки наукових кадрів з інформаційно-комунікаційних технологій в освіті спирається на досвід розвитку досліджень у цій науковій галузі, що, своєю чергою, потребує уваги до історії. В історико-педагогічних працях ретельно проаналізовано розвиток наукових досліджень з теорії та методики інформатики (13.00.02) та сучасної спеціальності 13.00.10 – Інформаційно-комунікаційні технології в освіті. Дослідження інформаційно-комунікаційних технологій в освіті кінця ХХ і початку ХХІ століть з точки зору теорії педагогіки, дидактики, теорії та методики професійної освіти висвітлені недостатньо. Метою даної роботи є аналіз підготовки кадрів вищої кваліфікації з інформаційно-комунікаційних технологій як складової наукових досліджень у 90-х роках ХХ сторіччя в межах наукової спеціальності 13.00.01 – Теорія і історія педагогіки. За результатом перегляду каталогів та електронних ресурсів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (nbuv.gov.ua) та фондів наукової бібліотеки ХНПУ імені Г. С. Сковороди виявлено 22 дисертації, які були захищені в 90-х роках ХХ сторіччя за спеціальністю 13.00.01 і за змістом пов’язані з використанням інформаційно-комунікаційних технологій в освіті. У цих наукових працях здійснено науковий аналіз та презентовано практичні напрацювання в напрямах створення та використання комп’ютерно орієнтованих засобів навчання, психолого-педагогічного аналізу методів навчання за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, розвитку змісту й розробки методичних систем навчання інформатичних дисциплін та інформаційно-комунікаційних технологій у різних галузях освіти, проблем застосування інформаційно-комунікаційних технологій для вимірювання рівня навчальних досягнень; поставлено питання стосовно розробки експертних систем для оптимізації педагогічного проєктування та запропоновано модель застосування інформаційно-комунікаційних технологій в управлінні освітою на рівні району. Аналіз авторефератів дисертацій дав змогу визначити наукові центри в Україні, у яких були виконані відповідні дослідження, та установи,у яких відбулись захисти дисертацій, і визначити провідних фахівців, які виявились найбільш активними в підготовці кадрів вищої кваліфікації з теорії педагогіки (13.00.01) в напрямку застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освіті в 90-х роках ХХ сторіччя.

У середині ХХ сторіччя видатними вченими було розроблено нову на той час теорію інтерпретації результатів педагогічного тестування. В основу цієї теорії покладено ідею моделювання імовірності правильної відповіді на завдання тесту за допомогою функції спеціального виду. Аргументами цієї функції є показник підготовленості тестованого й параметри, що характеризують завдання. В англомовній літературі теорія відома під назвою IRT (Item Response Theory), що може бути дослівно перекладено як теорія відгуку (характеристики) тестового завдання. У вітчизняній тестологічній термінології цю теорію часто називають сучасною або математичною, але частіше за все застосовують абревіатуру IRT. Означена теорія внесла неоцінний внесок у розвиток тестових технологій. Завдяки застосуванню IRT з’явилася можливість порівнювати результати тестування за варіантами тесту з різними завданнями, навіть з різною кількістю завдань. По-перше, це відкрило перспективи для розвитку комп’ютерного адаптивного тестування. По-друге, сприяло розвитку технології психометричного зрівнювання варіантів класичних тестів. Поширене впровадження тестових технологій у систему освіти потребує всебічного ознайомлення майбутніх педагогів із досягненнями світової тестології. Враховуючі значення IRT, її вивчення має бути одним із ключових питань фахової підготовки студентів. Але повноцінне викладення теорії спирається на спеціальні розділи обчислювальної математики, і це стримує впровадження IRT у навчальний процес педагогічних університетів. Безумовно, існує безліч програмних засобів, які реалізують обчислення, пов’язані із застосуванням IRT, але ці засоби – вузько спеціалізовані, їх застосування передбачає ознайомлення з специфічним інтерфейсом і потребує багато навчального часу. Тому ми пропонуємо здійснити навчальне моделювання процедури інтерпретації тестових результатів на основі IRT за допомогою табличного процесора загального призначення Microsoft Excel. Під час виконання обчислень студенти власноруч створюють відповідну модель інтерпретації, що сприяє поглибленому розуміння методології IRT. Застосування вбудованого засобу Microsoft Excel «Пошук розв’язку» звільняє студентів від необхідності будувати й налагоджувати алгоритми обчислювальної математики для визначення параметрів логістичної моделі та показників підготовленості тестованих. Виконання лабораторної роботи сприяє розвитку навичок володіння інформаційними технологіями загального призначення, що також є одним із завдань фахової підготовки майбутніх учителів. Розроблені навчально методичні матеріали впроваджено нами в процес підготовки спеціалістів за спеціальностями 7.04010101 «Хімія» (спеціалізація «Інформатика»), 7.04030201 «Інформатика» (спеціалізація «Англійська мова»), 7.04030201 «Інформатика» (спеціалізація «Математика») і магістрів за спеціальністю 8.04030201 «Інформатика» в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди.

Актуальність проведеної роботи підкреслюється активізацією уваги до здоров’я студентів в процесі освіти, це пов’язано із зацікавленістю суспільства у самореалізації фахівців у професійній діяльності, занепокоєнням зростанням їх захворюваності в процесі професійної діяльності з наступним зниженням працездатності. З метою вивчення сучасного стану забезпечення освіти в напряму здоров’язбереження студентів в закладі вищої освіти було проведено дослідження, яке здійснювалося за допомогою анкетування, спостереження та бесіди. В дослідженні приймали участь викладачі та студенти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. У результаті проведеної роботи з’ясовано, що молоді педагоги недостатньо використовують психолого-педагогічні знання щодо вікових та індивідуальних закономірностей розвитку особистості в студентському віці, в малому обсязі застосовують здоров’язбережувальні технології в процесі викладання. Спостереження за стилями педагогічної взаємодії досвідчених педагогів зі студентами засвідчило, що в цілому досвідчені педагоги грамотно структурують свою педагогічну діяльність. Наприклад, педагоги (переважно з педагогічним стажем 15 і більше років) активно взаємодіють зі студентами, застосовують у своїй професійній діяльності ефективні форми педагогічного спілкування. Також виявлено, що при проведення практичних занять педагоги залучають різні форми та методи активізації діяльності студентів, що забезпечує поглиблення та закріплення знань, отриманих в процесі викладання. Водночас, педагоги не готові до перебудови стереотипу як викладання, так і взаємин зі студентами. До того ж, педагоги мають низьку мотивацію зі збереження власного здоров’я в умовах професійної діяльності. Під час індивідуальної бесіди педагоги зазначили, що в освітньому процесі використовують традиційні методи й прийоми навчання, не приділяючи особливої уваги специфічним здоров’язбережувальним освітнім технологіям. Педагоги підкреслили, що важливим аспектом забезпечення здоров’язбережувальної діяльності є створення сприятливої навчальної атмосфери. Саме тому на лекційних та практичних заняттях педагоги використовують прийоми інтелектуальноемоційного стимулювання студентів, які створюють комфортне середовище, О.В. Кабацька 61 позбавлене страхів та стресів. У результаті проведеної роботи з’ясовано, що переважна більшість студентів взагалі не усвідомлюють свою роль у здоров’язбережувальному освітньому процесі, хоча всі (100 %) відзначають її важливість. Майже всі студенти (95 %), як і викладачі, мають не високу мотивацію до збереження власного здоров’я, вважаючи, що займатися здоров’ям їм заважає матеріальний стан, нестача часу для вживання оздоровчих заходів, відсутність мотивації. Значна кількість студентів (81,6 %) зазначили, що педагогам перешкоджає проводити роботу для збереження здоров’я студентів відсутність у закладі умов для проведення цієї роботи, відсутність стимулювання з боку адміністрації закладу, відсутність мотивації та недостатній рівень знань для використання здоров’язбережувальних технологій в освітньому процесі.

Стаття присвячена психолінгвістичній проблематиці: сфері психологічної діяльності, що має переважно дискурсивний характер і побудована на використанні різних способів мовленнєвого впливу, конструюванні дискурсів як реалізації прикладних потреб психолога в його професійно-мовленнєвій діяльності; висвітленню можливостей дискурсивного впливу, пов’язаного з різними аспектами його побудови й отриманими ефектами, конкретними видами дискурсів у тих чи тих умовах роботи психотерапевта й психоконсультанта. Описується можливість зміни свідомості й поведінки особистості людини під впливом потенціалу психологічного дискурсу та спроможність його здійснювати мовленнєве втручання в психічні регулятори життєдіяльності особистості, буття й психокомунікативної взаємодії в соціальному просторі; визначається дискурс як породжений психологом концепт, що конституює соціальні стосунки, образ «Я» й «Інших», формує соціальну ідентичність, уявлення, судження, настанови, перетворює неадаптивні й недоречні патерни поведінки та ригідні стереотипи свідомості людини на адаптивні й творчі, кардинально змінюючи старі й формуючи в неї нові смисли; подаються виокремлені автором статті приклади різних видів дискурсів, а саме: дискурс-роз’яснення, дискурсімперфект, дискурс-перенос, дискурс-генетичне витлумачення, дискурс-перетлумачення, Ядискурс, дискурс-перезавантаження, дискурс-переототожнення, дискурс-самовираження почуттів тут-і-зараз. Література References 1. Бьюдженталь Д. Искусство психотерапевта. М.: Издательство «Корвет», 2011. Bugental, J. (2011). Iskusstvo Psihoterapevta [The Art of the Psychotherapist]. Moscow:Korvet. Вайнер И. Основы психотерапии. Пер. с англ. Е. Антоновой, В. Белоусова. СПб. :Питер, 2002.Weiner, I. (2002). Osnovy Psihoterapii [Principles of Psychotherapy]. S.-Petersburg: Piter. Gray P. Ego аnd Analysis оf Defense. Aronson, Jason Inc., 1994. Gray, P. (1994). Ego аnd Analysis оf Defense. Aronson, Jason Inc. Hill C. & O’Brien K. (1989). Helping Skills: Facilitating Exploration, Insight andAction. Washington, DC: American Psychological Association. Джонсон С. Практика эмоционально-фокусированной супружеской терапии.Создание связей. М. : Научный мир, 2013.Johnson, S. (2013). Praktika Emotsionalno-Fokusirovannoy Supruzheskoy Terapii.Sozdanie Svyazey. [Practice of Emotionally Focused Conjugal Therapy. Creating Links].Moscow: Nauchnyiy Mir. Дискурс в современном мире. Психологические исследования / под. ред. Н.Д. Павловой и Н. А. Зачесовой. М.: Издательство «Институт психологи РАН», 2011.Discurs v Sovremennom Mire. Psihologicheskiye Issledivaniya [Discourse in ModernWorld. Psychological Studies]. (2011). D. Pavlova, N. Zachosova, (Eds). Moscow:Institute of Psychology of the Russian Academy of Sciences. Калина Н. Ф. Анализ дискурса в психотерапии// Психологический журнал. 2000.Т. 21, №2. С. 100–107.Kalina, N.F. (2000). Analiz diskursa v psihoterapii [Discourse analysis in psychotherapy].Psihologicheskiy zhurnal, 2(21), 100–107. Калина Н.Ф. Основы психоанализа. К. : Реф-бук-Ваклер, 2001.Kalina, N.F. (2001). Osnovy Psihoanaliza [The Foundations of Psychoanalysis]. Kyiv:Refl-buk. Калмыкова Е. С., Мергенталлер Э. Нарратив в психотерапии: рассказы пациентов оличной истории // Психологический журнал. 1998, №5. С. 97–104.Kalmykova, E. S. & Mergentaller, E. (1998). Narrativ v psihoterapii: rasskazyi patsientovo lichnoy istorii [Narrative in psychotherapy: stories of patients about personal history].Psihologicheskiy Zhurnal, 5, 97–104. Калмиков Г.В. Дискурсивні практики як компоненти професійно-мовленнєвоїдіяльності психологів// Психолінгвістика. Психолингвистика. Psycholinguistics:[зб. наук. праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічнийуніверситет імені Григорія Сковороди»]. Переяслав-Хмельницький: ФОПДомбровська Я. М. 2016. Вип. 20(1). С. 98–111.Kalmykov, G. V. (2016). Diskursivni praktiki yak komponenti profesiyno-movlennevoyidiyalnosti psihologIiv. [Discursive practices as components of psychologists’professional speech activity]. Psiholingvistika, 20(1), 98–111. Калмиков Г. В. Дискурс як мовленнєвий вплив// Психолінгвістика.Психолингвистика. Psycholinguistics: [зб. наук. праць ДВНЗ «ПереяславХмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»].Переяслав-Хмельницький: ФОП Домбровська Я. М. 2017. Вип. 21(1). С. 112–128.Kalmykov, G. V. (2017). Dyskurs yak movlennjevyi vplyv [Discourse as a speechinfluence]. Psykholingvistyka, 21(1), 112–128. Кейсмент П. Обучение на наших ошибках. Алматы: Дарын, 2005.Keysment, P. (2005). Obuchenie na Nashih Oshibkah [Learning from Our Mistakes].Almaty: Daryn. Коттлер Д. Совершенный психотерапевт. Работа с трудными клиентами. СПб.:Питер, 2002. Kottler, D. (2002). Sovershennyi Psihoterapevt. Rabota s Trudnyimi Klientami [ThePerfect Psychotherapist. Working with Difficult Clients]. S.-Petersburg: Piter. Кубрак Т. А. Интенция самопрезентации субъекта в вербальной коммуникации:Автореф. дис.... канд. психол наук: 19.00.01. М, 2009. Kubrak, T.A. (2009). Intentsiya samoprezentatsii sub’ekta v verbalnoy kommunikatsii[The intention of the subject of self-presentation in verbal communication]. Extendedabstract of Ph.D. dissertation. Moscow. Orlinsky, D. E., Grawe, K., & Parks, B. K. (1994). Process and Outcome inPsychotherapy. In: Handbook of Psychotherapy and Behavior Change, (pp. 270–378). A.E. Bergin & S. L. Garfield (Eds.), New York: Wiley. Павлова Н.Д. Коммуникативная функция речи: интенциональная и интерактивнаясоставляющие: Автореф. дис.... д. психол. наук. М., 2000.Pavlova, N. D. (2000). Kommunikativnaya funktsiya rechi: intentsionalnaya iinteraktivnaya sostavlyayuschie [The communicative function of speech: intentional andinteractive components]. Extended abstract of Doctoral dissertation. Moscow. Роджерс К. Необходимые и достаточные условия терапевтических личностныхизменений / К. Роджерс // Журнал практического психолога. 2012, №1. С. 8–25.Rogers, K. (2012). Neobhodimyie i dostatochnyie usloviya terapevticheskih lichnostnyihizmeneniy [Necessary and sufficient conditions of therapeutic personality change].Zhurnal Prakticheskogo Psihologa, 1, 8–25. Россохин А. В., Петровская М. Б. Имплицитные содержания психоаналитическогодиалога: экспертные возможности компьютерной психолингвистики//Психологический журнал. 2001. Т. 22, №6. С. 77–86. Rossohin, A.V. & Petrovskaya, M.B. Implitsitnyie soderzhaniya psihoanaliticheskogodialoga: ekspertnyie vozmozhnosti kompyuternoy psiholingvistiki [The implicit contentsof psychoanalytic dialogue: the expert possibilities of computer psycholinguistics].Psihologicheskiy Zhurnal, 6(22), 77–86. Соколова Е. Т., Бурлакова Н. С. К обоснованию метода диалогического анализаслучая // Вопросы психологии. 1997, №2. С. 61–76. Sokolova, E. T. & Burlakova, N. S. (1997). K obosnovaniyu metoda dialogicheskogoanaliza sluchaya [The substantiation of the method of dialogical analysis of the case].Voprosy Psihologii, 2, 61–76. Соммерз-Фланаган Д., Соммерз-Фланаган P. Клиническое интервьюирование. 3-еизд. М.: Диалектика. 2006. Sommerz-Flanagan, D. & Sommerz-Flanagan, R. (2006). Klinicheskoe Intervyuirovanie[Clinical Interviewing]. Moscow: Dialektika. Стренгс Д. Интерпретативные треугольники Давенлу в работе с образом Бога //Консультативная психология и психотерапия. 2000., №2. C. 155–171. Strengs, D. (2000). Interpretativnyie treugolniki Davenlu v rabote s obrazom [Terpretivetriangles Davanloo in working with the image of God]. Konsultativnaya psihologiya iPsihoterapiya, 2, 155–171. Энрайт Д. Гештальт, ведущий к просветлению. СПб.: Центр гуманистическихтехнологий «Человек», 1994. Enright, J. (1994). Geshtalt, Veduschiy k Prosvetleniyu [Enlightening Gestalt]. S.-Petersburg: Chelovek. Ягнюк К. В. Анатомия терапевтической коммуникации. Базовые навыки итехники : учебное пособие. М.: Когито-Центр. 2014.Yagnyuk, K. V. (2014). Anatomiya Terapevticheskoy Kommunikatsii. Bazovyie Navyki iTehniki [Anatomy of Therapeutic Communication. Basic Skills and Techniques].Moscow: Kogito-Tsentr. Ялом И. Дар психотерапии. М.: Изд-во Эксмо, 2005. Yalom, I. (2002). Mamochka i Smysl Zhizni: Psihoterapevticheskie Istorii [Momma andthe Meaning of Life: Tales of Psychotherapy]. Moscow: Eksmo. Ялом И. Мамочка и смысл жизни: психотерапевтические истории. М.: ЭКСМОПресс, 2002.Yalom, I. (2005). Dar Psihoterapii [The Gift of Psychotherapy]. Moscow: Eksmo-Press.

На сьогоднішній день існує багато компаній у всьому світі, що займаються розробкою систем машинного перекладу (СМП), за допомогою яких здійснюється переклад на різні мови світу. Серед них можна виділити такі: SYSTRAN (США, systransoft.com), Langenscheidt (Німеччина, langenscheidt.de), Transparent Language (США, transparent.com), LANGUAGE ENGINEERING CORPORATION (США, lec.com), Translation Experts (США, tranexp.com), Linguatec (Німеччина, linguatec.net), SDL (Великобританія, sdl.com), STAR (Швейцарія, star-group.net), ATRIL (США, atril.com), Alis Technologies (Канада, alis.com).Вивчення джерел щодо комп’ютерних технологій перекладу й опрацювання текстів свідчить, що проблеми перекладу і розпізнавання образів за допомогою машини тісно пов’язані із проблемами штучного інтелекту і кібернетикою. Проблеми створення штучної подібності людського розуму для вирішення складних завдань і моделювання розумової діяльності вивчаються досить давно. Вперше ідею штучного інтелекту висловив Р. Луллій у XIV столітті, коли він намагався створити машину для вирішення різноманітних задач з основ загальної класифікації понять. А у XVIII столітті Г. Лейбніц і Р. Декарт розвили ці ідеї, запропонувавши універсальні мови класифікації всіх наук [1].Ці ідеї лягли в основу теоретичних розробок у галузі створення штучного інтелекту. Проте розвиток штучного інтелекту як наукового напряму став можливим лише після створення електронних обчислювальних машин (ЕОМ). Це сталося у 40-ві роки ХХ століття.Термін «штучний інтелект» був запропонований в 1956 р. на семінарі, присвяченому розробці логічних завдань з аналогічною назвою у Стенфордському університеті. Штучний інтелект – розділ комп’ютерної лінгвістики та інформатики, де розглядаються формалізація проблем та завдань, які нагадують завдання, виконувані людиною. При цьому у більшості випадків алгоритм розв’язування завдання невідомий наперед. Точного визначення цієї науки немає, оскільки у філософії не вирішене питання про природу і статус людського інтелекту. Немає і точного критерію досягнення комп’ютером «розумності», хоча стосовно штучного інтелекту було запропоновано низку гіпотез, наприклад, тест Тьюринга або гіпотеза Ньюела-Саймона [2].Після визначення штучного інтелекту як самостійного розділу науки відбувся його поділ за двома основними напрямками: нейрокібернетика і кібернетика «чорного ящика». Розпізнавання образів – традиційний напрямок штучного інтелекту, близький до машинного навчання і пов’язаний з нейрокібернетикою. Кожному об’єкту відповідає матриця ознак, за якою відбувається його розпізнавання. Машинний переклад належить до кібернетики «чорного ящика», головним принципом якого є принцип, протилежний нейрокібернетиці, а саме: немає значення, як побудований «розумовий» пристрій – головне, щоб на задані вхідні дії він реагував, як людський мозок.Слід зазначити, що сьогодні науковці розглядають штучний інтелект як один з напрямків інформатики, метою якого є розробка апаратно-програмних засобів, за допомогою яких можна користувачу-непрограмісту ставити і вирішувати завдання, що традиційно вважаються інтелектуальними [2].З другої половини 1960-х рр., коли людство вступило в епоху комп’ютерних технологій, використання комп’ютерів звільнило людей від багатьох видів рутинної роботи, будь то трудомісткі обчислення чи пошук необхідних елементів в різних базах даних. При цьому слід мати на увазі, що принципова відмінність комп’ютерних технологій від будь-яких виробничих технологій полягає саме в тому, що в одному випадку технології не можуть бути безупинні, тому що вони поєднують роботу рутинного типу (скажімо, оперативний облік) і роботу творчу, яка не піддається поки що формалізації (прийняття рішень), а в іншому випадку функція виробництва безупинна і відображає строгу послідовність всіх операцій для випуску продукції (конвеєризація процесу).Переклади текстів з однієї мови на іншу можна віднести до рутинної роботи, але тільки частково. Дійсно, з одного боку, в роботі будь-якого перекладача є досить велика кількість елементів формалізму, хоча, з іншого боку, у даний час жоден серйозний переклад не може бути виконаний зовсім формально.Усі переклади можна розділити на технічні і літературні. Межа між ними є дуже «розмитою» (проміжне положення займають, наприклад, переклади ділових листів). Особливістю технічних перекладів є необхідність у першу чергу знати стандарти фахових понять. Специфіка ж літературного перекладу полягає в тому, що потрібно одержати текст, за художньою цінністю максимально близький до оригіналу. Якість виконання з використанням комп’ютера технічних і літературних перекладів у теперішній час зовсім різна: технічні переклади є якісніші, ніж літературні. Останній факт особливо відчутний при перекладі віршованих форм  тут використання комп’ютера практично неможливе: його використання поступається поетам-перекладачам.Переклад текстів  одна з перших функцій, яку людина спробувала виконати за допомогою комп’ютера. Всього через кілька років після створення перших ЕОМ з’явилися і програми машинного перекладу. Датою народження машинного перекладу як галузі досліджень прийнято вважати 1947 р. Саме тоді У. Уівер [3] (який написав трохи пізніше, у 1949 р., разом із К. Шенноном книгу з основ теорії інформації), написав лист Н. Вінеру, «батькові кібернетики», порівнявши в цьому листі завдання перекладу із завданням дешифрування текстів.Завдання дешифрування до цього часу вже вирішувалися (і небезуспішно) на електромеханічних пристроях. Більше того, перша діюча ЕОМ за назвою Colossus-1, сконструйована в Англії в 1942-43 рр. знаменитим математиком і логіком А. Тьюрінгом, автором теоретичного автомата «машина Тьюрінга», разом з Х. А. Ньюменом, використовувалася під час війни для розшифровування секретних німецьких кодів. Оскільки ЕОМ Colossus-1, як і всі перші обчислювальні машини, конструювалася і використовувалася головним чином для військових цілей, відомості про неї стали відомі набагато пізніше її введення в експлуатацію. У 1944 р. Г. Айкен сконструював обчислювальну машину МАРК-1 на електромеханічних елементах і установив її в Гарвардському університеті. Ця машина також використовувалася для виконання завдань дешифрування. Відзначимо також, що завдання дешифрування доводилося і доводиться нерідко вирішувати не тільки військовим, але також археологам і історикам при спробах прочитати рукописи давніми, забутими мовами [4].Після листа У. Уівера Н. Вінерові відбувся ряд гострих наукових дискусій, потім були виділені гроші на дослідження. Сам Н. Вінер, що вільно розмовляв 13-тьма мовами, довгий час оцінював можливості комп’ютерного перекладу дуже скептично. Він, зокрема, писав: «...що стосується проблеми механічного перекладу, то, відверто кажучи, я боюся, що межі слів у різних мовах занадто розпливчасті, а емоційні й інтернаціональні слова займають занадто велике місце в мові, щоб який-небудь напівмеханічний спосіб перекладу був багатообіцяючим... В даний час механізація мови... уявляється мені передчасною» [5, 152]. Однак, всупереч скепсису Вінера і ряду інших вчених зі світовими іменами, у 1952 р. відбулася перша міжнародна конференція з машинного перекладу. Організатором цієї конференції був відомий ізраїльський математик І. Бар-Хіллел. Він прославився в першу чергу застосуванням ідей і методів математичної логіки в різних напрямках досліджень з теорії множин і основ математики, але видав також ряд робіт із загальної теорії мови, математичної лінгвістики, автоматичного перекладу і теорії визначень (у СРСР була дуже популярна монографія «Основи теорії множин», написана І. Бар-Хіллелом разом з А. А. Френкелом) [3].Незабаром після конференції 1952 р. був досягнутий ряд успіхів у академічних дослідженнях, які, у свою чергу, стимулювали комерційний інтерес до проблеми машинного перекладу. Вже в 1954 р. знаменита фірма IBM разом із Джорджтаунським університетом (США) зуміла показати першу систему, що базується на словнику з 250-ти слів і 6-ти синтаксичних правилах. За допомогою цієї системи забезпечувався переклад 49-ти заздалегідь відібраних речень. Вже до 1958 р. у світі існували програмні системи для машинного перекладу технічних текстів, найдосконаліша з яких була розроблена в СРСР і мала запас 952 слова.В період з 1954 р. по 1964 р. уряд і різні військові відомства США витратили на дослідження в галузі машинного перекладу близько 40 млн. доларів. Однак незабаром «запаморочення від успіхів» змінилося повною зневірою, що доходила практично до повного заперечення здійсненності машинного перекладу. До подібного висновку прийшли на основі звіту, виконаного спеціальним комітетом із прикладної лінгвістики (ALPAC) Національної Академії наук США. У звіті констатувалося, що використання систем автоматичного перекладу не зможе забезпечити прийнятну якість у найближчому майбутньому. Песимізм ALPAC був обумовлений, головним чином, невисоким рівнем розвитку комп’ютер­ної техніки того часу. Справді, труднощі роботи з перфокартами і величезними комп’ютерами I-го і II-го поколінь (на електронних лампах чи транзисторах) були чималими. Саме з цих причин перші проекти не дали істотних практичних результатів. Однак були виявлені основні проблеми перекладу текстів природною мовою: багатозначність слів і синтаксичних конструкцій, практична неможливість опису семантичної структури світу навіть в обмеженій предметній галузі, відсутність ефективних формальних методів опису лінгвістичних закономірностей [6].До поширення персональних комп’ютерів машинний переклад міг бути швидше цікавим об’єктом наукових досліджень, ніж важливою сферою застосування обчислювальної техніки. Причинами цього були:висока вартість часу роботи ЕОМ (з огляду на той факт, що кожну обчислювальну машину обслуговувала велика група системних програмістів, інженерів, техніків і операторів, для кожної машини було потрібне окреме, спеціально обладнане приміщення і т.п., «комп’ютерний час» був дуже і дуже дорогим);колективне використання ресурсів комп’ютера. Це часто не дозволяло негайно звернутися до електронного помічника, зводячи нанівець найважливішу перевагу машинного перекладу перед звичайним  його оперативність.За результатами звіту ALPAC дослідження з комп’ютерного перекладу припинилися на півтора десятка років через відсутність фінансування. Однак у цей же час відбувся якісний стрибок у розвитку обчислювальної техніки за рахунок переходу до технологій інтегральних схем. ЕОМ III-го покоління на інтегральних схемах, що використовувалися у 1960-ті роки, до кінця 1960-х  початку 1970-х років стали витіснятися машинами IV-го покоління на великих інтегральних схемах. Нарешті, у 1970 р. М. Е. Хофф (Intel) створив перший мікропроцесор, тобто інтегральну схему, придатну для виконання функції великої ЕОМ. До середини 1970-х років з’явилися перші комерційно розповсюджувані персональні комп’ютери (ПК) на базі 8-розрядних мікропроцесорів фірми Intel. Це була на той час комп’ютерна революція.Саме поява ПК стала сильним додатковим стимулом для вдосконалювання комп’ютерного перекладу (особливо після створення комп’ю­терів Apple II у 1977 р. і IBM PC у 1981 р.). Поновленню досліджень з комп’ютерного перекладу сприяло також підвищення рівня розвитку техніки і науки взагалі. Так, у 1970-ті рр. одержала поширення система автоматизованого перекладу SYSTRAN. Протягом 1974-75 рр. система була використана аерокосмічною асоціацією NASA для перекладу документів проекту «Союз-Аполлон». До кінця 1980-х років за допомогою цієї системи перекладали з кількох мов вже близько 100 000 сторінок щорічно. Розвитку комп’ютерного перекладу сприяло ще і зростання інтересу дослідників і проектувальників до проблеми штучного інтелекту (тут явно переважали лінгвістичні аспекти) і комп’ютерного пошуку даних [7].Починаючи з 1980-х рр., коли вартість машинного часу помітно знизилась, а доступ до них можна було одержати в будь-який час, машинний переклад став економічно вигідним. У ці і наступні роки удосконалювання програм дозволило досить точно перекладати багато видів текстів. 1990-ті рр. можна вважати справжньою «епохою Відродження» у розвитку комп’ютерного перекладу, що пов’язано не тільки з широкими можливостями використання ПК і появою нових технічних засобів (у першу чергу сканерів), але і з появою комп’ютерних мереж, зокрема глобальної мережі Internet.Наприклад, створення Європейської Інформаційної Мережі (EURONET DIANA) стимулювало роботи зі створення систем автоматизованого перекладу. У 1982 р. було оголошено про створення європейської програми EUROTRA, метою реалізації якої була розробка системи комп’ютерного перекладу для всіх європейських мов. Спочатку проект оцінювався в 12 млн. доларів США, але вже в 1987 р. фахівці визначили сумарні витрати по цьому проекту більш ніж у 160 млн. доларів [4].Використання глобальної мережі Internet об’єднало мільйони людей, що говорять різними мовами, у єдиний інформаційний простір. Домінує, природно, англійська мова, але: є користувачі, які нею зовсім не володіють чи володіють дуже слабко; існує безліч Web-сторінок, написаних не англійською мовою.Для полегшення перегляду Web-сторінок, описаних незнайомою користувачеві мовою, з’явилися додатки до браузерів, за допомогою яких здійснюється переклад обраних користувачем фрагментів Web-сторінки або всієї Web-сторінки, що переглядається. Для цього досить лише скопіювати частину тексту та вставити його у відповідне поле або «натиснути» на спеціальну кнопку меню. Прикладом такого комп’ютерного перекладача є програмний засіб WebTransSite фірми «Промт», створений на базі програмного засобу Stylus, який можна використовувати в різних браузерах (Netscape Navigator, Internet Explorer, Mozilla Firefox, Opera та ін.) або, наприклад, Google Translate – це сервіс компанії Google, за допомогою якого можна автоматично перекладати слова, фрази та Web-сторінки з однієї мови на іншу. В системі Google використовується власне програмне забезпечення для перекладу на основі статистичного машинного перекладу. З вересня 2008 р. підтримуються й переклади українською мовою. Користувач уводить текст, поданий мовою оригіналу, та вказує мову, якою цей текст потрібно подати.Проблемами машинного перекладу в теперішній час займається ряд відомих компаній, таких як SYSTRAN Software Inc., Logos Corp., Globalink Inc., Alis Technologies Inc., Toshiba Corp., Compu Serve, Fujitsu Corp., TRADOS Inc., Промт та інші. З’явилися також компанії, що спеціалізуються на машинному перекладі, зокрема компанія SAP AG, яка є європейським лідером у розробці програмного забезпечення і протягом багатьох років використовує системи машинного перекладу різних виробників при локалізації своїх програмних продуктів. Існує і служба машинного перекладу при комісії Європейського Союзу (обсяг перекладу в комісії перевищує 2,5 млн. сторінок щорічно; переклади всіх документів виконуються оперативно 11-тьма офіційними мовами, забезпечують їх 1100 перекладачів, 100 лінгвістів, 100 менеджерів і 500 секретарів) [8].Проблемам комп’ютерного перекладу значна увага науковців приділяється в галузі лінгвістики, зокрема в Україні у Київському державному університеті лінгвістики, дуже міцною є лінгвістична школа Санкт-Петербурга та Москви. Не можна не згадати такі праці, як фундаментальна монографія Ф. Джорджа «Основи кібернетики» [5], Дж. Вудера «Science without properties», О. К. Жолковського «О правилах семантического анализа», Ю. М. Марчука «Проблемы машинного перевода», Г. С. Цейтіна, М. І. Откупщикової та ін. «Система анализа текста с процедурным представлением словарной информации» [6] та інші, в яких сформульовані основні принципи і проблеми практичної реалізації машинного перекладу. Ці монографії містять цікавий фактичний матеріал і можуть бути корисні педагогу в побудові курсу лекцій з комп’ютерних технологій перекладу й опрацювання текстів.Протягом багатьох років науковці в галузях лінгвістики, кібернетики, інформатики вели інтенсивні пошуки моделей і алгоритмів людського мислення і розробок програм, але так сталося, що жодна з наук – філософія, психологія, лінгвістика – не в змозі запропонувати такого алгоритму. Таким чином, штучний інтелект як «генератор знань» [9, 139] ще не створений, машинний переклад є частково структурованим завданням, а тому втручання людини в створення досконалих перекладів буде потрібне завжди і її треба, як слід, цього навчати.

Стаття присвячена дослідженню особливостей мовної організації риторичних текстів ≪учительних≫ діалогів видатного українського філософа, письменника, просвітителя Г. С. Сковороди, що є актуальним і на сьогодні, оскільки його тексти побудовані на класичних зразках красномовства, які й донині слугують взірцем ораторського мистецтва. Мета – з’ясувати структурно-змістові та мовні особливості текстів діалогів Г. С. Сковороди як зразка педагогічної риторики. Установлено, що діалоги написані середнім стилем, бо зорієнтовані на широкі верстви можливих комунікантів, що зумовило й використання особливих мовних засобів.

Звернено увагу на актуальність та значимість духовних, моральних, принципів, що відображені в творчості українсько-<br />го філософа-мудреця Г. С. Сковороди, які доцільно використовувати у підготовці студентів-медиків, формуючи їх світог-<br />ляд та життєві позиції у процесі навчання на засадах гуманності та добродіяння.

Сучасна художньо-педагогічна освіта характеризується модернізаційними змінами, що зумовлюють учасників навчального процесу до опанування інноваціями. У статті розглядаються особливості впровадження інформаційних технологій навчання під час підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва. Формування міцних навиків із використання інформаційних технологій у здобувачів вищої освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, кафедри образотворчого мистецтва, відбувається підчас вивчення дисципліни «Інформаційні технології у професійній галузі». Авторами презентовані ключові теоретичні та практичні питання курсу.

Як зазначається у Концепції розвитку педагогічної освіти, професії педагогічних працівників мають високу суспільну значущість і відповідальність, перебувають під особливою увагою держави. Так, до критеріїв допуску працівників до професійної педагогічної діяльності відносять як наявність у них ступеня вищої освіти за відповідною спеціальністю (програмою підготовки), так і відповідність їхньої професійної кваліфікації системі вимог, які зафіксовано у відповідному професійному стандарті [1]. Аналіз теоретичних наукових досліджень, узагальнення практичного освітнього досвіду свідчать, що високий рівень академічних досягнень не є гарантом успішної кар’єри особистості в подальшій професійній діяльності. Тому в змісті вищої педагогічної освіти, яка розглядається як відправна, все більше уваги надається розвитку загальних (універсальних, ключових) компетентностей і наголошується на необхідності формування у здобувачів вищої освіти вміння безперервно вчитися впродовж життя. У зазначеному аспекті актуальним є невідкладне оновлення системи організації позааудиторної роботи в закладах вищої освіти (ЗВО), яка б надала можливості для професійного і особистісного розвитку та самореалізації учасників освітнього процесу

«Доля цілих народів найбільш залежить від виховання молодих людей. Діти згодом складуть суспільство і будуть його членами. Вони створюють його добробут, якщо з юнацьких років наповнені доброчесністю і любов’ю до Вітчизни; руйнують суспільний порядок і тишу, якщо отруєні духовною розпустою. Якою б славною і могутньою не видавалася держава, але якщо її утвердженню не служить добре виховання, то загине вона і блиск її слави зникне», — писав А. Прокопович-Антонський на межі XVIII — XIX століть [1]. Ці слова не втратили актуального звучання і в наш час. Соціальна мережа — це віртуальне об’єднання людей для обміну певною інформацією. Аналіз впливу соціальних мереж на якість життя людини здійснюється на багатьох рівнях різними академічними галузями. Сьогодення свідчить про те, що соціальні мережі частіше стають епіцентром для розв’язання різних соціальних проблем, висвітлюють роботу організацій, показують як досягають успіху на шляху до власних цілей окремі особистості. Віртуальне спілкування і взаємодія в соціальних мережах, так популярне серед студентства, привело до того, що найважливіші події життя відтепер публікують спочатку на веб-сторінці. Як наслідок — психічне, духовне здоров’я молоді тепер певною мірою залежне і від віртуального оточення. Варто зазначити, що в огляді BBC Future представлено як соціальні медіа, насамперед, Facebook, Twitter та Instagram впливають на наше психічне самопочуття, душевну рівновагу людини загалом. Авторами встановлено, що на період 2016 року понад три мільярди людей у світі, тобто понад 40 % населення, стали користувачами соціальних мереж в інтернеті. Людина витрачає на них в середньому дві години щодня: публікує дописи, обмінюється фото, реагує на пости друзів. Щомиті користувачі соцмереж відправляють майже півмільйона твітів та фотографій у Snapchat [2]. Опитування студентів юридичного факультету ХНПУ імені Г. С. Сковороди, бакалаврат (2 рік навчання), магістри (1 рік навчання) засвідчив про те, що лише 0,1 % має одну сторінку у соціальних мережах. Абсолютна більшість студентської молоді проявляє активність, маючи від 2 до 7 сторінок у соціальних мережах

У статті розглянуто проблему, актуальність якої визначена її вагомістю для всієї національної системи, а саме: втіленням у Новій українській школі аксіологічного капіталу педагогіки партнерства. Детальну увагу приділено вивченню самого терміна «педагогіка партнерства». Для цього відбувається аналітичне звернення до поглядів і концепцій українських та зарубіжних науковців, серед яких виділяються Ш. Амонашвілі, Б. Ананьєв, Р. Бенедикт, І. Бех, Н. Бібік, Н. Волкова, В. Давидов, В. Зінченко, І. Іванов, Є.Ільїн, В. Кан-Калик, С. Лисенкова, М. Мід, Л. Ніколенко, М. Рибакова, В.Сластьонін, В. Сухомлинський, Г. Цукерман, В. Шаталов та ін. Відзначено, що філософія і практика педагогіки партнерства оприявнює себе в працях В. Сухомлинського, який ставився до своїх вихованців як до рівних співучасників навчально-виховного процесу. Підкреслено, що педагогіка партнерства отримала як загальнотеоретичне, методологічне обґрунтування, так і суто методичну розробку й становить собою соціально значущий капітал. Наголошено, що всі репрезентовані інтерпретації педагогіки партнерства об’єднані ідеєю спільної співпраці, скоординованої взаємодії усіх учасників освітнього процесу – учителя, учня, батьків, представників громадськості. Акцентовано, що практичною основою педагогіки партнерства виступає ідея створення в школі ХХІ ст. особливої атмосфери навчання, яка сприяє бажанню учня вчитися, отримувати нові знання, розкривати власний інтелектуальний і креативно-творчий потенціал. Проведено наскрізну думку, що ефективність реалізації концепції НУШ безпосередньо пов’язана із утіленням основних цінностей педагогіки партнерства. Подано фактаж і аналіз анкетування, проведеного серед учителів початкової школи окремих районів Херсонської області. Крізь призму отриманих результатів анкетування сформульовано висновок, що, хоча педагоги області й демонструють певне орієнтування у сфері педагогіки партнерства, все ж таки значна кількість учителів потребує кваліфікованої підготовки до її ефективної реалізації. Узагальнено, що розуміння педагогіки партнерства як ціннісного соціумного капіталу має реалізуватися в практичній капіталізації її провідних ідей з метою розвитку учнівської особистості та всього українського суспільства.

Статтю присвячено обґрунтуванню критеріїв розвитку професійного самовизначення у старшокласників сільських шкіл та висвітленню його психологічних особливостей на основі результатів емпіричного дослідження. Професійне самовизначення випускників сільських шкіл визначено як «процес відрефлексування власних здібностей у відповідності з вимогами майбутньої професії, її вибір в залежності від ціннісного ставлення до неї та утвердження власного «Я» засобом реалізації у перспективі своїх професійних планів для підтримки як власного благополуччя, так і близьких людей». Критерії розвитку професійного самовизначення випускників загальноосвітніх шкіл: повнота уявлень про себе та про світ професій; ціннісне ставлення до вибору майбутнього фаху; проектування свого професійного майбутнього. Презентовано модель професійного самовизначення випускників як складноорганізовану систему пов’язаних між собою складових і їх конструктів: когнітивного, емоційно-ціннісного та орієнтовно-поведінкового. Результати дослідження когнітивного компонента засвідчили, що більшість сільських випускників продемонстрували нижчу (порівняно з респондентами міських шкіл) поінформованість про світ професій, орієнтування на традиційні професії; констатовано більший вплив батьків та інших значущих дорослих на вибір професії. Результати вивчення професійних ціннісних орієнтацій (емоційно-ціннісний компонент) показали, що як і сільські, так і міські старшокласники зорієнтовані на матеріальні цінності, працю і спілкування, проте у перших вибір професійного майбутнього визначається більшою мірою альтруїстичною мотивацією та сімейними цінностями. Отримані дані за орієнтовно-поведінковим компонентом засвідчили меншу рішучість у виборі професії, на відміну від міських школярів, а також менший прояв такого показника професійної готовності як планування. Проаналізовано кількісні та якісні показники розвитку досліджуваного утворення за означеними критеріями, а також здійснено кількісний розподіл старшокласників сільських шкіл за рівнями розвитку професійного самовизначення у цілому. На основі порівняльного аналізу визначено специфіку професійного самовизначення у сільських школярів випускних класів. Література Вітковська, О.І. (2002). Психологічні умови професійного самовизначення випускників середніх шкіл у процесі профконсультації. (Дис. канд. психол. наук). Київ. Волошина, В.В. (2011). Мотиваційна готовність майбутнього психолога до професійної діяльності. Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький держ. пед. університет ім. Г.Сковороди»: збірник наукових праць, 21, 356–361. Головаха, Е.И. (1999). Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. Киев : Наукова Думка. Гріньова, О.М. (2018). Психологія проектування життєвого шляху особистістю юнацького віку. (Автореф. дис. д-ра психол. наук). Київ. Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/24033/100355088.pdf?sequence=1 Омельчук, В.А., Калюжна, Є.М., & Омельчук В.В. (2018). Прийняття рішення особистістю: філософсько-психологічний і правовий аспект. Проблеми сучасної психології: збірник наукових праць Запорізького національного університету та Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України, 2(14), 89–96. org/10.26661/2310-4368-2018-2-14-14 Помиткіна, Л.В. (2013). Особливості готовності студентів до прийняття стратегічного життєвого рішення з професійного самовизначення. Педагогічний процес: теорія і практика : зб. наук. пр., 2, 215–225. Попіль, М.І. (2009). Психологічні особливості становлення професійної ідентичності майбутніх медсестер. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Івано-Франківськ. Радчук, Г.К. (2012). Особистісне та професійне самовизначення як чинник професійного становлення особистості. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України, 5, 47–54. Становських, З.Л. (2005). Рефлексивні компоненти професійного самовизначення старшокласників. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Київ. Тарасюк, І.П. (2006). Теоретичний аналіз проблеми періодизації професійного самовизначення. Гуманіт. вісн. Держ. вищого навч. закл. «Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди». Педагогіка. Психологія. Філологія. Філософія: наук.-теорет. зб., 10, 210–213. Федоренко, Л.П. (2020). Психологічні особливості професійного самовизначення випускників сільських шкіл. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Київ. Федоренко, Л.П. (2018). Ціннісний аспект професійного самовизначення старшокласників сільських шкіл. Проблеми сучасної психології: збірник наукових праць Запорізького національного університету та Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2(14), 144–150. Чернобровкін, В.М. (2010). Психологія прийняття педагогічних рішень. (Монографія). Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Тараса Шевченка». Шевченко, Н.Ф. (2016). Навчально-професійна настанова в структурі професійної свідомості майбутіх фахівців. Проблеми сучасної психології: збірник наукових праць Запорізького національного університету та Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 32, 558–571. Шевченко, Н.Ф., & Волобуєва, О.С. (2019). Особистісні та професійні аспекти ідентичності в ранньому юнацькому віці. Проблеми сучасної психології: збірник наукових праць Запорізького національного університету та Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 1(15), 152–158. https://doi.org/10.26661/2310-4368-2019-1-15-23 Shevchenko N., & Lisianska N. (2020). Experimental study of psychological conditions of development of high school students’ independence in planning of the professional prospects. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології» Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнката Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 50, 308–327. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-50.308-327 Weinhardt, M. (2016). Der Einfluss von Werten auf die Berufswahl und die intergenerationale Transmission sozialer Ungleichheit. http://dx.doi.org/10.17169/refubium-7568

Вивчення зумовленості сприйняття особистістю грошей, кредитних продуктів виявляється все більш затребуваним проблемним полем досліджень, про що свідчать новітні публікації як західних, так і українських вчених. Проте у більшості досліджень вивчаються лише окремі передумови особистісного сприйняття грошей та кредитів. Мета дослідження – емпіричне вивчення психологічних особливостей сприйняття кредитних продуктів банківських установ здобувачами вищої освіти. Виходячи з мети, завданнями дослідження були такі: визначення типів грошових настановлень у здобувачів, вивчення чинників, які впливають на ставлення здобувачів вищої освіти до грошей, визначення обізнаності здобувачів у питаннях діяльності банківських установ, поведінки користувачів банківських кредитів і доцільності користування кредитними послугами банків. Нами було використано такі методики: методики «Шкала грошових уявлень та поведінки» (Money Beliefand Behaviour Scale) (авт. А. Фернем), анкета О.Г. Ходакевич «Моє ставлення до грошей», опитувальник «Ставлення до горошей та кредиту здобувачів вищої освіти» (авт. С.В. Шевченко), методика «Шкала грошових уявлень та поведінки» (А. Фермен, модифікація М.В. Сімків). Визначено, що в юнацькому віці своєрідно виявляється система базисних ставлень до грошей: у ставленні до себе збільшується ступінь адекватності сприйняття кредитів, водночас оцінка кредитних продуктів здійснюється на основі власних уявлень, які подекуди бувають ілюзорними і поверхневими, зростає ступінь довіри до банківських установ, а власний образ грошей і кредиту менше залежить від оцінок інших. Водночас ускладнення перебігу процесу економічної соціалізації підростаючого покоління нерідко призводить до виникнення неконструктивного сприйняття грошей і кредитів: від надання їм дуже великого значення, бажання збагатитися будь-яким шляхом (аж до незаконних дій) до повного нівелювання їх значення. Література Білоконь, І.В. (2007). Економічні настановлення як складова економічної соціалізації особистості. Максименко С.Д. (Ред.). Актуальні проблеми психології: збірник. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України 7(12), 15–19. Київ : «Логос». Габбард, Р. Глен. (2004). Гроші, фінансова система та економіка, 50–54. Савлук М. & Олесневич Д. (Ред.). Київ : КНЕУ. Гроші та кредит. (2011) : підручник. Савлук М. І. (Ред.). Київ : КНЕУ. Зубіашвілі, І.К. (2007). Гроші як фактор економічної соціалізації. Максименко С.Д. (Ред.). Проблеми загальної та педагогічної психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, ІХ (2), 110–119. Київ : «ГНОЗІС», Зубіашвілі, І.К. (2008). Соціально-психологічна сутність грошей. Соціальна психологія,. 1(27), 128–141. Київ. Зубіашілі, І.К. (2008). Дослідження особливостей ставлення старшокласників до грошей. Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України, Х (1), 192–204. Київ : Міленіум. Мазараки, А.А., & Ильин, В.В. (2004). Философия денег. Київ : КНТЭУ Москаленко, В. (2006). Методологічні засади дослідження економічної соціалізації особистості. Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 8(1), 250–257. Київ. Нікітіна, О.П. (2010). Дослідження психологічних компонентів ставлення до грошей в юнацькому віці. Вісник ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія, 33, 175–183. Харків : ХНПУ. Семенов, М.Ю. (2009). Психосемантическое исследование понятия «деньги»: гендерный и возрастной аспекты Омский научный вестник. Серия Общество. История. Современность, 3(78), 124–127. Ходакевич, О.Г. (2012). Аналіз основних чинників формування ставлення студентів до грошей. Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України, 1(34), 348–354. Київ : А.С.К. Шевченко, С.В. (2019). Восприятие денег как отражение социального поведения человека. Психотерапевт и все для его работы, 7. Osadchyi, V.V., Varina, H.B., Prokofiev, E.H., Serdiuk, I., & Shevchenko, S.V. (2020). Use of AR/VR technologies in the development of future specialists' stress resistance: Experience of STEAM-laboratory and laboratory of psychophysiological research cooperation. Paper presented at the CEUR Workshop Proceedings, 2732, 634–649. Varina, H., & Shevchenko, S. (2020). The peculiarities of using the computer complex HC-psychotests in the process of psychodiagnosis of the level of development of future specialists' mental capacity. Paper presented at the E3S Web of Conferences, 166. doi:10.1051/e3sconf/202016610025 Çera, G., Khan, K.A., Mlouk, A., & Brabenec, T. (2020). Improving financial capability: The mediating role of financial behaviour. Economic Research – Ekonomska Istrazivanja. doi:10.1080/1331677X.2020.1820362 Fan, F., & Chan, K. (2019). Young adults’ perceptions of personal loan commercials. Young Consumers, 20(2). doi:10.1108/YC-10-2018-0854 Fogel, J., & Schneider, M. (2011). Credit card use: Disposable income and employment status. Young Consumers, 12(1), 5–14. doi:10.1108/17473611111114740 Kassim, S., & Hussin, S. R. (2016). Do marketing strategies have significant influence on usage of credit cards? Empirical evidence from malaysia. Pertanika Journal of Social Sciences and Humanities, 24 (November), 179–192. Khan, J., Belk, R.W., & Craig-Lees, M. (2015). Measuring consumer perceptions of payment mode. Journal of Economic Psychology, 47, 34–49. doi:10.1016/j.joep.2015.01.006 Khan, K.A., & Akhtar, M.A. (2020). Electronic payment system use: A mediator and a predictor of financial satisfaction. Investment Management and Financial Innovations, 17(3), 246–262. doi:10.21511/imfi.17(3).2020.19 Khan, K.A., Akhtar, M.A., & Tripathi, P.K. (2020). Perceived usefulness of social media in financial decision-making: Differences and similarities. Innovative Marketing, 16(4), 145–154. doi:10.21511/im.16(4).2020.13 Larracilla-Salazar, N., Peña-Osorio, I.Y., & Molchanova, V.S. (2019). Education and financial inclusion. an empirical study in students of higher education. European Journal of Contemporary Education, 8(4), 810–818. doi:10.13187/ejced.2019.4.810 Luukkanen, L., & Uusitalo, O. (2019). Toward financial Capability – Empowering the young. Journal of Consumer Affairs, 53(2), 263–295. doi:10.1111/joca.12186

Статтю присвячено теоретичному аналізу концепту справедливість та його ролі в контексті психологічних досліджень у гендерній психології. Проведений науковий пошук засвідчив існування різних підходів до розуміння змісту та сутності поняття справедливості у гуманітарних науках. Осмислення цього концепту залежить від історичної епохи, соціально-політичного устрою, економічних факторів функціонування суспільства. Показано існування взаємозв’язку між мораллю, правом та справедливістю як базовим принципом взаємодій людей у суспільстві. Критерієм справедливості часто виступала рівність. Виявлено, що в різні історичні епохи панував принцип справедливої нерівності, коли одні мали привілеї, а інші були їх позбавлені. Особливо гостро це стосувалося представниць жіночої статі. Зазначено, що у філософії справедливість позначається як вищий принцип людського життя й основа для автономії і розвитку особистості. Визначено, що поруч із поняттям справедливість для філософської та психологічної науки важливим є концепт соціальна справедливість, який пояснює процес справедливої взаємодії між людиною і суспільством. Простежується, що у межах соціальних подій ХХ століття відбувся зсув парадигми розуміння принципів справедливості від «рівних можливостей» до «рівних результатів». Обґрунтовано, що дотримання гендерної рівності не може відбуватись без опори на принцип соціальної справедливості, зокрема, гендерної справедливості. В Україні на законодавчому рівні утверджена гендерна рівність і вимоги до її дотримання. Визначено, що сутність гендерної справедливості пов’язана з рівноправ’ям і справедливістю у розподілі благ та відповідальності між чоловіками і жінками. Підкреслено, що вивчення впливу психологічних і соціальних чинників на розгортання гендерної справедливості здійснюється у межах гендерної психології з використанням гендерного підходу. Стверджується, що використання принципу гендерної справедливості веде до становлення гендерної рівності. Література Аболіна, Т.Г. (2012). Теоретичні та соціокультурні передумови виникнення прикладної етики. В.І. Панченко (Ред.), Прикладна етика (с. 5–41). Київ : Центр учбової літератури. Августин, А. (1998). О граде Божием. Книги ХІV–ХХІІ. Творения. (Т. 4.) Киев : УЦИММ-пресс. Аквінський, Т. (2003). Коментарі до Арістотелевої «Політики». Київ : Основи. Арістотель. (2000). Політика. Київ : Либідь. Бендас, Т.В. (2006). Гендерная психология. Санкт-Петербург : Питер. Бутенко, А.П. (Ред.). (1988). Социализм: социальная справедливость и равенство. Москва : Знание. Власова, О. (2009). Гендерное равенство как ресурс теории справедливости. Грані. Філософія, 5(67), 67–69. Режим доступу: http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/995/1/F-6.pdf Власюк, Ж.І. (2015). Виховання почуття справедливості у молодших школярів у позаурочній діяльності. Житомир : ЖДУ ім. І. Франка. Гегель, Г.В.Ф. (2004). Феноменологія духу. Київ : Основи. Гулевич, О. (2011). Социальная психология справедливости. Москва : Изд-во «Институт психологии РАН». Данильян, О.Г. (Ред.). (2005). Философия права. Москва : Изд-во Эксмо. Дынник, М.А. (Ред.). (1955). Материалисты Древней Греции: собр. текстов Гераклита, Демокрита, Эпикура. Москва : Государственное издательство политической литературы. Загальна декларація прав людини. ООН. (1948). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків». (2005). №2866-ІV. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Кант, И. (2000). Лекции по этике. Москва : Республика. Кашников, Б.Н. (2001). Концепция общей справедливости Аристотеля: опыт реконструкции. Этическая мысль. Москва : РАН, Институт философии. Клочек, Л.В. (2019). Психологія соціальної справедливості у педагогічній взаємодії. (Дис. д-ра психол. наук). Київ. Конституція України. (1996). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws Манхейм, К. (1994). Идеология и утопия: Диагноз нашего времени. Москва : Юрист. Маркс, К. & Энгельс, Ф. (1961). Сочинения. Москва : Государственное издательство политической литературы. Марценюк, Т. (2019). Інтеграція гендерної складової в аналітичні матеріали. Київ : МФ «Відродження». МОЗ розіслало в Telegram сексистські постери про карантин. (2020). Режим доступу: https://zmina.info/news/moz-rozislalo-u-telegram-seksystski-postery-pro-karantyn/ Мор, Т., & Кампанелла, Т. (1988). Утопія. Місто сонця. Київ : Видавництво художньої літератури «Дніпро». Оганесян, А.К. (1990). Равенство и справедливость (концепции Д. Роулса и Д. Белла). Москва : Изд-во политической литературы. Потапова, О. & Салахова, Я. (2018). Від дискримінації до гендерної справедливості. Київ : МОМ. Під час пандемії жінки частіше потерпають від домашнього насильства. (2020). Укрінформ. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/ Платон. (2000). Держава. Київ : Либідь. Рогожа, М. (2009). Соціальна мораль: колізії мінімалізму. (Монографія). Київ : Парапан. Руссо, Ж.-Ж. (2016). Эмиль, или о воспитании. Москва : Литрес. Сидоренко, І. (2014). Історичні інтерпретації принципу справедливості. Культура і сучасність, 5, 8–12. Сумченко, І.В. (2012). Філософські концепції справедливості: особливості інтерпретації. Філософія і політологія в контексті сучасної культури, 4(2), 212–218. Ткалич, М. (2011). Гендерна психологія. Київ : Академвидав. Тофтул, М. Г. (2014). Сучасний словник з етики. Житомир : ЖДУ. Фальковська, Л.М. (2011). Справедливість як предмет соціально-психологічного дослідження. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави, 11, 290–299. Цыганкова, Г.П. (2009). Психология гендерного воспитания в высшем колледже. Минск : МГВРК. Шведова, Н.А. (2002). Просто о сложном: гендерное просвещение. Режим доступa: http://www.owl.ru/win/books/easygender/part1_2.html Шевченко, З.В. (2016). Словник ґендерних термінів. Черкаси : видавець Чабаненко Ю. Bryson, V. (2007). Gender and the politics of time: feminist theory and contemporary debates. Bristol, UK : The Policy Press. Burn, Sh. (1995). The social psychology of gender. McGraw-Hill Humanities. Locke, J. (2003). Two Treatises of Government. Cambridge : CUP. Popper, K. (2020). The Open Society and Its Enemies. Princeton : PUP. Foucault, M. (1985). The History of Sexuality. Chicago : University Press. Hobbes, Th. (2008). Leviathan. Oxford : Oxford University Press. Rawls, J. (1971). A Theory of Justice. Cambridge : Mass. Valdeavilla, E. & Manapat, F. (2001). Breaking New Grounds for Women's Empowerment. Manila : NCRFW.