Journal articles on the topic 'Фізична підготовка військовослужбовців'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Фізична підготовка військовослужбовців.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 30 journal articles for your research on the topic 'Фізична підготовка військовослужбовців.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Петрачков, Олександр, Олена Ярмак, and Василь Білошицький. "Використання засобів кросфіту у фізичній та професійно-прикладній підготовці військовослужбовців строкової служби." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 3 (February 2, 2022): 74–79. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.74-79.
Full textAbstract:
Анотація. На сьогодні, актуальною проблемою військових фахівців є пошук ефективних засобів для підвищення рівня військово-прикладних навичок, загальної та спеціальної фізичної підготовленості військовослужбовців строкової служби. Мета. Визначити вплив засобів кросфіту на фізичну та професійно-прикладну підготовку військовослужбовців строкової служби механізованих підрозділів Сухопутних військ. Методи. Аналіз даних науково-методичної літератури; увагу було приділено науковим роботам, в яких були застосовані засоби кросфіту, педагогічне спостереження; педагогічне тестування фізичної підготовленості; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Результати. Визначено, що програма із засобами кросфіту позитивно вплинула на рівень фізичної та професійно-прикладної підготовки військовослужбовців строкової служби. Використання багатофункціональних засобів кросфіту середньої та високої інтенсивності дало можливість значно покращити рівень основних рухових якостей. Постійна динаміка змісту вправ дозволила використовувати комплекси, які цілеспрямовано були спрямовані на вдосконалення необхідних рухових якостей, які, у свою чергу, впливають на якість бойової та вогневої підготовки. Спостерігається приріст в середньогрупових результатах показників спеціальних та військово-прикладних вправ наприкінці педагогічного експерименту, вірогідні позитивні зміни відбулися у п’яти контрольних тестах. Отримані результати вказують на вагомий вплив засобів кросфіту під час формування необхідних професійно-прикладних якостей у військовослужбовців строкової служби. Достовірна інформація, отримана в ході педагогічного експерименту, може бути використана для написання програми фізичної підготовки військовослужбовців строкової служби з використанням засобів кросфіту.
Ключові слова: кросфіт, військовослужбовці, бойова підготовка, вогнева підготовка, фізична підготовка, професійно-прикладна підготовка.
2
Поливач, Віктор. "ЗНАЧЕННЯ ТА РОЛЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПІДГОТОВЦІ ВІЙСЬКОВИХ ЛІКАРІВ НА ДОДИПЛОМНОМУ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОМУ РІВНЯХ: АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, no. 2 (January 26, 2020): 256–70. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.45.
Full textAbstract:
Професія військового лікаря потребує відмінного володіння як професійними медичними навичками, так і значного рівня фізичної тренованості. Робота в умовах надзвичайних ситуацій та особливого стану передбачає виснажливі фізичні навантаження, хронічне недосипання і порушення сну загалом, екстремальні перепади температур, а також значне психоемоційне виснаження. Дані обставини спричинюють високий ризик розвитку гострих стресових ситуацій та посттравматичного стресового розладу у військових лікарів та медичного персоналу. Для забезпечення ефективної роботи, а також попередження розвитку зазначених станів, військові лікарі повинні проходити комплексну підготовку на всіх освітніх рівнях. Особливого акценту вимагає фізична підготовка військових медиків як невід’ємна складова освіти військовослужбовців.Метою роботи є проведення аналізу та порівняння програм фізичної підготовки військових лікарів в Україні на додипломному та післядипломному рівнях, визначення її значення та ролі у комплексній системі освіти медиків-військовослужбовців.Для досягнення мети розглянуто та проаналізовано типові робочі програми навчальних дисциплін “Фізичне виховання” у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця (далі – НМУ) на факультеті підготовки лікарів для Збройних Сил України – кафедра фізичного виховання і здоров’я і “Фізичне виховання, спеціальна фізична підготовка” в Українській військово-медичній академії (далі – УВМА) – кафедра загальновійськових дисциплін (з курсом мовної підготовки). Також, розглянуті наукові публікації, присвячені системам підготовки військових лікарів у країнах Європи, США та Ізраїлю.За результатами дослідження необхідно виділити декілька особливостей вітчизняної системи підготовки військових лікарів. По-перше, відповідна підготовка здійснюється як на додипломному рівні у НМУ, так і післядипломному – в УВМА. По-друге, фізичне виховання у студентів НМУ має на меті у першу чергу загартовування організму та поліпшення загальної фізичної тренованості, проте не забезпечує тренування спеціальних навичок (основ рукопашного бою, пересування по пересіченій місцевості, стійкості до заколихування, вібрації, кисневого голодування). По-третє, фізична підготовка в УВМА полягає у диференційованому підході до тренувань курсантів чоловічої та жіночої статей, а також розділена на три основних напрями: розвиток і вдосконалення загальних фізичних якостей, формування спеціальних якостей військовослужбовців та розвиток і вдосконалення військово-прикладних рухових навичок.
3
Matveiko, Oksana, Serhii Romanchuk, Oleh Olkhovyі, Artur Oderov, Oleh Nebozhuk, Volodymyr Klymovych, and Maksim Babych. "Вплив занять фізичними вправами на функціональний стан та працездатність військовослужбовців-ветеранів бойових дій." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 1(57) (March 31, 2022): 31–36. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2022-01-31-36.
Full textAbstract:
Актуальність. Підтримання та забезпечення високого рівня бойової здатності військовослужбовців є необхідною та достатньою умовою успішного виконання ними завдання щодо захисту нашої держави. Професійна діяльність військовослужбовців характеризується підвищеним фізичним і психічним напруженням, впливом на функціональний стан та працездатність військовослужбовців, виконання ними завдань в особливих умовах, пов’язаних із ризиком для життя і здоров’я. Фізична підготовка є не лише важливим чинником, від якого залежить професійна реалізація військовослужбовців, але й впливає на виконання бойових завдань. З огляду на те, що Збройні Сили України приймають участь у бойових діях збільшилася кількість військово- службовців – ветеранів бойових дій. Більшість з них, мають фізичні та психологічні відхилення у стані здоров’я та функціональному стану. Необхідно шукати засоби, методики та комплекси фізичної підготовки, які б до підтримувати їх професійну працездатність. Мета роботи – вивчити механізми позитивного впливу коригу- ючої гімнастики на функціональний стан та працездатність військовослужбовців – ветеранів бойових дій. Методи – аналіз наукової та методичної літератури, тестування, педагогічний експеримент, методи факторного аналізу. Результати. Факторний аналіз визначив, що після педагогічного експерименту факторна структура матриць істотно змінилася, особливо за першим та другим факторам. Фактор, інтерпретований нами як патологія серцево-судинної системи, після експерименту став другим за значущістю вкладу, а на перше місце вийшов фактор психомоторики. Висновки. Результати досліджень довели, що заняття фізичними вправами позитивно впливають на вдосконалення показників функціонального стану та працездатності військовослуж- бовців, які мали бойові травми або мають відхилення у стані здоров’я за результатами участі у бойових діях. Доведено, що всі військовослужбовці, незалежно від віку, спеціальності, місця дислокації та стану здоров’я повинні систематично займатися фізичними вправами.
4
Круцевич, Тетяна, Наталія Пангелова, and Роман Підлетейчук. "Концептуальні підходи до організації систем фізичної підготовки військовослужбовців у провідних країнах НАТО." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 2 (January 3, 2022): 76–80. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.2.76-80.
Full textAbstract:
Анотація. В умовах масштабного застосування Збройних сил України для стримування гібридної агресії на сході нашої країни для Європейської інтеграції, яка є основою зовнішньополітичної ідентичності України особливої ваги набуває модернізація держави, формування ефективних та дієвих Збройних сил України. За цих умов створення нової дієвої системи фізичної підготовки молоді є одним із головних елементів базового фундаменту, який забезпечить високу ефективність Збройним силам України при використанні їх за призначенням. Зважаючи на ці обставини, особливо актуальним є дослідження та формування надійних теоретико-методологічних основ, порівнюючи системи фізичної підготовки збройних сил провідних країн-членів НАТО. Мета. Порівняльний аналіз концепцій, змістового наповнення та особливостей організацій систем фізичної підготовки збройних сил провідних держав-членів НАТО. Методи. Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та документальних матеріалів; метод системного аналізу; хронологічний, історико-логічний, описовий методи. Результати. Загальним для реалізації основних завдань підготовки військовослужбовців НАТО є використання традиційних засобів фізичної підготовки (гімнастичні вправи, елементи легкої атлетики, плавання, спортивні ігри, єдиноборства), а також військово-прикладних вправ (рукопашний бій, метання гранат, підводне плавання, подолання перешкод). Існують і певні відмінності у застосуванні засобів військово-фізичної підготовки. Так, у підрозділах армії США окремо виділяють вправи для розвитку силової та аеробної витривалості (система кросфіт); у збройних силах Німеччини – комплекси вправ, пов’язані з небезпекою та ризиком (парашутний спорт, альпінізм); у фізичній підготовці військових Франції використовують різні види спорту. Організаційні форми фізичної підготовки в арміях країн НАТО дещо відрізняються. Спільним є наявність спеціальних курсів різної спрямованості («курс повітряно-штурмової підготовки», диверсійно-розвідувальний курс, «командо», «смуга ризику»). Незважаючи на певні відмінності у формуванні мети і завдань системи фізичної підготовки збройних сил країн Північноатлантичного альянсу, суть їх практично ідентична – розвиток фізичних і психологічних якостей, формування військово-прикладних навичок, що забезпечують виконання бойових завдань у будь-яких (у тому числі екстремальних) умовах.
Ключові слова: фізична підготовка, організаційно-методичні основи, збройні сили, Північноатлантичний альянс.
5
Petruk, Andriy, Serhiy Romanchuk, Orest Lesko, Andriy Demkiv, Serhiy Homaniuk, and Oleksandr Vorontsov. "Динаміка методичної підготовленості курсантів у процесі оптимізації фізичної підготовки." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(42) (July 26, 2018): 64–70. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-64-70.
Full textAbstract:
Актуальність. У процесі фізичного вдосконалення військовослужбовців бере участь велика кількість фахівців, але провідне місце в цьому належить командирам підрозділів. Їх підготовка до виконання обов’язків керівників форм фізичної підготовки розпочинається в стінах вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) у процесі фізичної підготовки. Формування методичної майстерності випускників ВВНЗ – це прямий внесок у методичне забезпечення фізичної підготовки у військах, необхідна передумова відмінної фізичної підготовки, яка є складовою частиною бойової. У наукових працях О. М. Лойка (2000, 2012), О. М. Ольхового (2005-2014), Є. Д. Анохіна (2010), С. В. Романчука (2015) та інших відзначено, що процес фізичної підготовки курсантів у ВВНЗ зводиться тільки до формування фізичних якостей. Завдання роботи – експериментально перевірити ефективність авторської програми методичної складової навчальної дисципліни «Фізичне виховання та спеціальна фізична підготовка» курсантів ВВНЗ у формуванні методичних умінь та навичок у майбутніх командирів військових підрозділів. Методологія проведення роботи – організований чотирирічний формувальний педагогічний експеримент. У ньому брали участь 60 курсантів (експериментальна група, n=30; контрольна група, n=30). Ефективність експериментальної концепції визначили, використовуючи зміни показників методичної та теоретичної підготовленості курсантів. Результати роботи. Розглянуто результати педагогічного формувального експерименту, які доводять ефективність авторської програми методичної підготовки. Установлено, що в курсантів контрольної групи протягом навчання у вищому військовому навчальному закладі в процесі дослідження за результатами динаміки середнього рівня методичної підготовленості покращилася на 0,3 бала (від 3,7 до 4,0 бала), при цьому достовірних змін не відбулось (t=1,28; р>0,05). Доведено, що по закінченню експерименту в курсантів-випускників експериментальної групи різниця рівня методичної підготовленості складає 1,0 бала, порівняно з вихідним рівнем (від 3,6 до 4,6 бала), що є статистично достовірно (t=4,38; р<0,001). Висновки. Програму вдосконалення методичної підготовленості в процесі фізичної підготовки у ВВНЗ рекомендуємо використовувати під час підготовки курсантів ВВНЗ.
6
ГНИДЮК, Олександр. "НЕПЕРЕРВНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 25, no. 2 (July 1, 2021): 37–50. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v25i2.780.
Full textAbstract:
У статті представлено узагальнення результатів аналізу досліджень та публікацій, у яких вчені та автори пропонують підходи щодо вдосконалення освітнього процесу у військових закладах вищої освіти (ВЗВО), системи спеціальної фізичної підготовки, покращення ефективності занять з фізичної підготовки, оновлення освітньо-професійних програм, навчальних та методичних матеріалів із навчальних дисциплін, що стосуються фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки та особистої безпеки.Метою статті є узагальнення та класифікація результатів дослідження, у яких розглядаються різноманітні аспекти неперервної фізичної підготовки військовослужбовців сектору безпеки і оборони. Результати пілотного огляду масиву публікацій з проблеми дисертаційного дослідження дозволили класифікувати дисертаційні роботи, наукові статі та інші публікації до декількох груп. З’ясовано, що перша група охоплює наукові праці, у яких дослідники розглядають окремі аспекти фізичної підготовки майбутніх офіцерів та військовослужбовців Державної прикордонної служби України (ДПСУ). До другої групи увійшли наукові праці, у яких дослідники розглядають теоретичні і методичні засади навчання курсантів військових закладів вищої освіти різним видам спорту. Третя група умовно охоплює наукові праці, у яких дослідники розглядають різноманітні аспекти покращення стану здоров’я військовослужбовців засобами фізичної культури і спорту. До четвертої групи увійшли публікації, що охоплюють наукові праці, де дослідники розглядають методичні засади фізичної підготовки військовослужбовців. П’яту групу досліджень охоплюють публікації, у яких дослідники розглядають організаційно-методичні засади спеціальної фізичної підготовки військовослужбовців та формування умінь і навичок особистої безпеки. Ще одна група досліджень і публікацій – шоста, охоплює праці, у яких автори розглядають різноманітні аспекти вдосконалення фізичної підготовки фахівців правоохоронних органів і військових формувань.Узагальнення результатів огляду масиву публікацій з проблеми дисертаційного дослідження дозволяє перейти до наступного етапу дослідження – узагальнення особливостей та характеристики змісту фізичної підготовки курсантів і слухачів на тактичному та оперативно-тактичному рівнях в умовах традиційної системи військової освіти у ВЗВО ДПСУ.
7
Anokhin, Yevhen. "Аналіз цільового компонента спортивно-масової роботи у вищих військово-навчальних закладах Збройних сил України." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(42) (July 26, 2018): 43–50. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-43-50.
Full textAbstract:
Фізична підготовленість військовослужбовців є основою їхньої боєздатності. Тому її забезпеченню приділяють багато уваги з перших років служби військовослужбовців. Однак практика засвідчує, що внаслідок зниження в сучасному суспільстві інтересу до фізичної культури й спорту, до військових навчальних закладів поступають особи без попереднього спортивного досвіду та з рівнем фізичної підготовленості, який не відповідає вимогам навчально-бойової й особливо бойовій діяльності військових спеціалістів. Прийнятими на сьогодні в збройних силах психолого-педагогічними методами в кращому випадку вдається підвищити підготовленість майбутніх офіцерів до мінімально необхідного рівня, але сформувати в них ціннісне ставлення до фізичної підготовки, стійку мотивацію підтримувати фізичну підготовленість на необхідному рівні впродовж усієї служби не вдається.
Фізичне вдосконалення курсантів здійснюється в декількох організаційних формах. Кожна з них володіє різним потенціалом із погляду виховання в майбутніх офіцерів фізичної культури. Унаслідок особливостей організації й проведення найвищими можливостями в цьому плані володіє спортивно-масова робота. Саме тому ми вирішили дослідити стан спортивно-масової роботи у військових навчальних закладах Збройних сил України, вияснити, як ефективно використовується її педагогічний потенціал щодо виховання в курсантів особистісної фізичної культури – основне для їх багаторічної фізичної активності, зокрема, і формування військового професіоналу в цілому.
Нами встановлено, що невизначення керівними документами з фізичної підготовки військовослужбовців єдиної чітко сформульованої конкретної цільової установки спортивно-масової роботи у військових навчальних закладах послужило причиною зміщення акцентів спортивно-масової діяльності у військових академіях із виховання особистості майбутніх офіцерів на суто кількісні показники – бали, очки й місця та, головне, утрати зв’язку з освітнім процесом.
Основним висновком нашого дослідження є те, що в цьому вигляді спортивно-масова робота у військових навчальних закладах не в стані служити справі виховання особистості курсанта, формуванню в нього особистої фізичної культури та ціннісного ставлення до фізичної підготовки.
8
ГНИДЮК, Олександр. "ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПІВРОБІТНИКІВ ПОЛІЦІЇ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, no. 4 (March 26, 2021): 95–109. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.611.
Full textAbstract:
У статті представлено особливості фізичної підготовки співробітників поліції у країнах Європейського Союзу. З’ясовано, що проблема удосконалення фізичної підготовки співробітників правоохоронних служб неодноразово привертала увагу науковців. Необхідність дослідження передового зарубіжного досвіду фізичної підготовки співробітників поліції обумовлена потребою в удосконаленні якості формування і розвитку фізичних властивостей фахівців Державної прикордонної служби України шляхом застосування і впровадження сучасних ефективних інноваційних методик.
З’ясовано, що різноманітні аспекти навчання й виховання фахівців ДПСУ – співробітників правоохоронного органу спеціального призначення, у тому числі їхньої фізичної підготовки останнім часом привертали увагу значної кількості науковців. Водночас теоретичні і методичні засади неперервної фізичної підготовки військовослужбовців ДПСУ на різних рівнях освіти, обґрунтовані з урахуванням узагальнення зарубіжного досвіду не були предметом окремого дисертаційного дослідження.
Результати узагальнення зарубіжного досвіду дозволяють зробити висновок, що попри всю різноманітність педагогічних підходів до професійної підготовки співробітників поліції можна виокремити три основні моделі поліцейської освіти в Європі – німецьку, французьку та британську.
У професійній поліцейській освіті особливу увагу приділено розвитку фізичних якостей, навичок і умінь особистої безпеки. Кандидати на навчанні проходять ретельний професійний відбір, що передбачає випробовування фізичної витривалості, сили, швидкості, рухових павичок, гнучкості, координації, спритності тощо. Співробітники поліції щороку проходять обов’язкову фізичну підготовку. Обсяг підготовки, яку повинен пройти співробітник, як правило залежить від особливостей його професійної діяльності та виконуваної роботи.
Перспективи подальших досліджень полягають у дослідженні та узагальненні досвіду підготовки офіцерських кадрів сектору безпеки та оборони в країнах Північної Америки.
9
Anokhin, Yevhen, Yurii Bobko, Oksana Matveiko, Ivan Pylepchak, Ihor Lototskyi, and Maksim Kuznetsov. "Дослідження рівня мотиваційно-ціннісного ставлення курсантів до фізичного вдосконалення на початку навчання у військовій академії." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 1(57) (March 31, 2022): 24–30. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2022-01-24-30.
Full textAbstract:
Актуальність. Бойова діяльність (БД) військовослужбовців відноситься до дуже важких видів професійної діяльності (ПД), яка вимагає від них значних м’язових зусиль, прояву на високому рівні відповідних фізичних якостей, рухових навичок; підвищеної активності значної кількості різноманітних органів і систем; залучення до роботи великої кількості морфофункціональних і психічних структур організму людини. Це супроводжуєть- ся витратою такої кількості енергії, якої не здатні продукувати механізми енергозабезпечення організму більшості військовослужбовців, що призводить до швидкої втрати працездатності. Підвищення рухових спро- можностей і розширення функціональних резервів організму офіцерів до рівня, що вимагає БД, відбувається під час їх навчання в академії. А його підтримання є актуальним продовж всієї професійної кар’єри офіцера. Однак, одразу після випуску з академії фізична активність більшості офіцерів знижується, а разом з нею й їх фізична підготовленість.
Враховуючи, що фізична підготовленість є фундаментом для всіх інших компонентів боєздатності військовослужбовців, актуальним є пошук шляхів забезпечення належного рівня ефективності фізичного вдоскона- лення офіцерів продовж всієї їх служби. Мета роботи – визначення рівня мотиваційно-ціннісного ставлення курсантів до фізичного вдосконалення на початку їх військової служби як умови і передумови доцільних систематичних занять ними фізичними вправами. Методи – аналіз та узагальнення наукових праць, опитуван- ня. Результати. Встановлено, що в структурі мотивації до фізкультурно-спортивної діяльності (ФСД) значної кількості курсантів на момент їх вступу до академії переважають гедоністичні мотиви, а метою їх занять спортом є розвага. Виявлено, що 60,2 % курсантів на початку навчання в академії мають низький рівень мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичного вдосконалення, якій характеризується неадекватністю оцінки своєї фізичної підготовленості, відсутністю бажання виявляти зусилля при виконанні рухової активності, що не дозволяє розраховувати на високу результативність фізичного вдосконалення. Висновки. Для підвищення ефективності фізичної підготовки офіцерів у військах потребує посилення формування в них мотиваційно- ціннісного ставлення до фізичного вдосконалення під час навчання в академії.
10
Pylypchak, Ivan, and Orest Loiko. "Авторська програма фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів у період первинної підготовки з використанням засобів кросфіту." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(42) (July 26, 2018): 38–42. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-38-42.
Full textAbstract:
У роботі розглянуто актуальні проблеми вдосконалення фізичної підготовленості курсантів вищих військових навчальних закладів у період первинної підготовки. Досліджено можливості підвищення ефективності тренувального процесу використанням системи неспеціалізованої високоінтенсивної підготовки кросфіт. Проведений аналіз сучасних наукових і літературних джерел дає підставу стверджувати, що система підготовки кросфіт позитивно впливає на рівень фізичної підготовленості курсантів, підсилює їх мотивацію до фізкультурно-спортивної діяльності, сприяє оволодінню знаннями сучасних підходів до організації фізичної підготовки, навичками й уміннями самостійного тренування та ведення здорового способу життя. Мета статті – розробити програму вдосконалення фізичної підготовленості курсантів вищих військових навчальних закладів у період первинної підготовки із застосуванням засобів кросфіту. Структура експериментальної авторської програми містить мету, завдання програми, засоби, етапи та їх завдання, форми проведення тренувань. Запропоновано методологічний підхід до розробки програми фізичної підготовки курсантів, що поєднує в собі загальноприйняті засоби розвитку фізичних якостей (70 % від загального часу навчального заняття) і засоби кросфіту (30 % від загального часу навчального заняття). Отримані дані можуть бути використані в розробці типових програм із фізичної підготовки курсантів, у викладанні теорії й методики фізичного виховання для курсантів спеціалізованих вищих навчальних закладів освіти, а також військовослужбовців Збройних сил України. Установлено, що система фізичного виховання курсантів, яка склалася в державі, є малоефективною. Вона не забезпечує бойової та прикладної готовності курсантів до професійної діяльності й подальшої служби та потребує постійного вдосконалення. У перспективі передбачено експериментальну перевірку ефективності розробленої програми.
11
ЛОПАТКІН, Ігор, and Ярослав КІЦАЙ. "МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНИХ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З КУРСАНТАМИ ЧЕТВЕРТОГО КУРСУ НА КАФЕДРІ ВОГНЕВОЇ ТА ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 22, no. 3 (January 16, 2021): 113–23. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v22i3.516.
Full textAbstract:
Головними завданнями підготовки військовослужбовців Державної прикордонної служби України (далі–ДПСУ) є нарощування практичної складової в системі підготовки особового складу, враховуючи досвід бойового застосування прикордонних підрозділів, підвищення рівня боєздатності органів і підрозділів ДПСУ та їх спроможності з виконання завдань із захисту державного кордону; нарощування системи професійної підготовки персоналу, який ефективно виконуватиме функції держави на кордоні, з метою формування високих стандартів діяльності, що відповідають європейським нормам; продовження планової допідготовки військовослужбовців, які направляються для проходження служби в район проведення операції Об’єднаних сил; удосконалення рівня практичної підготовки з метою реалізації правоохоронних та правозастосовних функцій у повсякденній діяльності під час проведення спільних оперативно-профілактичних заходів та локалізації нестандартних (кризових) ситуацій на державному кордоні, підвищення антитерористичної навченості особового складу органів та підрозділів Державної прикордонної служби України. Метою вогневої підготовки у підрозділах Державного кордону є – вдосконалення практичних навичок військовослужбовців під час поводження зі зброєю, підготовки зброї до стрільби, її вмілого використання, застосування зброї з меншими витратами боєприпасів під час дій самостійно або у складі підрозділу (групи). Основні зусилля підготовки персоналу зосереджувати на ефективному використанні зброї під час виконання службових завдань з урахуванням факторів, які впливають на умови стрільби, умінні військовослужбовців спостерігати за полем бою, виборі способів ведення вогню, визначенні вихідних установок для стрільби. Заняття проводяться на військових стрільбищах на фоні відповідної обстановки з використанням наявної навчальної матеріальної бази. Це заняття має передбачати опрацювання питань з фізичної підготовки, тактичної медицини, особистої безпеки та застосування сили, тактичної підготовки, тому основною формою підготовки персоналу є – комплексні практичні заняття. Як ми бачимо, проведений аналіз керівних документів, які регламентують підготовку персоналу свідчить про те, що основною формою навчання персоналу ДПСУ є – комплексні практичні заняття, тому у цій статті розкрита методика проведення комплексного практичного заняття, як основної форми навчання персоналу ДПСУ. Надано приклад навчальних питань та методика їх проведення, в залежності від умов у яких здійснюється навчання, з урахуванням особливостей оперативно-службової діяльності.
12
Приходько, Ігор. "ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ БОЙОВОГО СТРЕСУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 64 (2021): 193–215. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.12.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження. Статтю присвячено вивченню проблеми стресу, який є основним чинником, що впливає на життя людей, та тісно пов’язаний з їх психічним здоров’ям, фізичним та соціальним благополуччям. Це стає вкрай актуальним, коли під час бойових дій практично всі військовослужбовці переживають бойовий стрес. Його наслідки можуть проявлятися не тільки у гострому періоді у вигляді бойових стресових реакцій, поведінкових порушень, але й у більш віддаленому періоді у вигляді посттравматичних стресових розладів, сімейних, побутових та професійних проблем, асоціальної поведінки, розвитку психічних розладів. Мета дослідження: здійснити систематизацію наукових досліджень проблеми стресу, проаналізувати сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовців у провідних країнах-партнерах НАТО та окреслити основні напрями вдосконалення української системи профілактики та контрою бойового стресу у військовослужбовців. Методи дослідження. Аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація та інтерпретація отриманих даних дозволили проаналізувати наукову літературу та нормативно-правові документи щодо стресу, бойового стресу, сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовцівСША та провідних країн-партнерів НАТО, запропонувати шляхи вдосконалення української системи профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців. Результати. Для запобігання, ідентифікації та управління небезпечною поведінкою та бойовими стресовими реакціями, які можуть виникати у військовослужбовців під час участі в бойових діях, розробляються програми контролю бойового та оперативного стресу (COSC). Програми СOSC направлені на покращення виконання бойових завдань, збереження боєготовності та боєздатності військовослужбовців та підрозділів, запобігання або мінімізацію негативного впливу бойового стресу на соматичне, психічне та соціальне здоров’я військовослужбовців, найшвидше повернення особового складу до виконання бойових завдань. Програми СOSC діють протягом всього процесу виконання бойових завдань військовослужбовцями (підготовка, участь у бойових діях, повернення з подальшою реадаптацією до мирного життя). Висновки. Теорія збереження ресурсів С. Хобфолла найбільш повно та обґрунтовано пояснює генезис бойового стресу, що виникає у військовослужбовців під час діяльності в екстремальних умовах. Згідно з цією теорією стрес виникає, коли ключові ресурси людини (здоров’я, благополуччя, родина, почуття власного достоїнства, мети та сенсу життя) перебувають під загрозою втрати, загублені або не вдається їх відновити після значних зусиль. Визначено, що бойовий стрес є процесом впливу факторів бойової обстановки на психіку військовослужбовця, що супроводжується зниженням рівня психологічної безпеки особистості та появою неспецифічних доклінічних психологічних проявів, які у сукупності уявляються поняттям «бойова психологічна травма особистості» або сягають специфічних нозологічних ознак психічних розладів, об’єднаних у категорію «бойова психічна травма». Для запобігання виникнення та розвитку бойового стресу необхідно розробляти та впроваджувати систему профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців, яка повинна складається з заходів психологічної роботи, що проводяться на трьох етапах: підготовчому (перед виконанням бойових завдань), етапі безпосереднього виконання завдань у зоні бойових дій, завершальному етапі (після виконання завдань після повернення в пункт постійної дислокації).
13
Zhaldak, Anastasiia, Olesia Ivanko, and Yurii Deputat. "ВИВЧЕННЯ ДОСВІДУ ЗАСТОСУВАННЯ НЕІНВАЗИВНИХ МЕТОДІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ПРИ ФІЗИЧНИХ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНИХ НАВАНТАЖЕННЯХ (огляд літератури)." Ukrainian Scientific Medical Youth Journal 124, no. 2 (June 24, 2021): 53–63. http://dx.doi.org/10.32345/usmyj.2(124).2021.53-63.
Full textAbstract:
Огляд літератури присвячений питанням особливостей професійної діяльності військовослужбовців новоствореного роду військ – Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, зокрема, при відборі та підготовці фахівців на кваліфікаційному курсі спеціальних операцій Збройних Сил України. Узагальнено дані літератури стосовно реакцій організму до фізичних та психоемоційних навантажень. При цьому звертається увага, що результатом первинної метаболічної відповіді організму на екстремальні чинники (фізичні навантаження та стрес) є активація вільно радикального окиснення ліпідів мембран. Біохімічним маркером активації цього процесу можуть слугувати поліненасичені жирні кислоти, а їх якісні і кількісні зміни в біологічних рідинах характеризують функціональний стан організму при фізичних і психоемоційних навантаженнях.
Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми застосування неінвазивних методів дослідження біологічних рідин засвідчила, що на основі даних біохімічного дослідження цих рідин можна охарактеризувати рівень активації перекисного окиснення ліпідів, тобто метаболічних пристосувальних реакцій в організмі.
14
Крижановський, В. О., А. С. Андрес, and Т. І. Дух. "ВАГОМІСТЬ ТА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПСИХОФІЗИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 4 (April 18, 2022): 32–39. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-04.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню ступеня взаємозв’язків психофізичних якостей та вагомості їх у структурі професійної психофізичної підготовки військовослужбовців Національної гвардії України. Нестабільна політична ситуація в Україні, високий рівень злочинності зумовлюють значну кількість випадків застосування військовослужбовцями Національної гвардії України та поліцейськими фізичної сили, спеціальних засобів, засобів індивідуального захисту та активної оборони, табельної вогнепальної зброї. Тому актуальним є питання перегляду психофізичної готовності військовослужбовців Національної гвардії України. Проведено анкетування нацгвардійців щодо вагомості психофізичних показників для професійної діяльності. Здійснено відсоткове співвідношення відповідей фахівців, визначено оцінку вагомості якості та виконано кореляційний аналіз психофізичних показників на основі опитування військовослужбовців. Серед фізичних якостей у структурі професійно-прикладної психофізичної підготовки військовослужбовців 50 % респондентів надали найвищий ранг спритності, швидкість обрали 47,6 %, швидкісну силу – 45,8 %, а 44 % опитаних надали найбільшого значення силовій витривалості. На думку військовослужбовців, найбільш важливими психофізичними показниками є час простої реакції на слуховий та зоровий подразник, час складної реакції та реакції з вибором. Нейродинамічні показники, безумовно, відіграють провідну роль під час екстремальних ситуацій, які вимагають швидкого прийняття рішень. За результатами дослідження нами виявлено, що показник часу реакції з вибором характеризується середнім ступенем взаємозв’язку з показниками стійкості (r = 0,61) та переключенням уваги (r = 0,59), дещо вищий ступінь взаємозв’язку спостерігається з показником розподілу уваги (r = 0,64). Важливість стійкості уваги та вміння сконцентруватися для військовослужбовців Національної гвардії України оцінюється у 4,4 бала, об’єм уваги – 4,3 бала. На чільному за значущістю місці – логічне мислення (4,4 бала), відчуття ритму (4,3 бала) та довготривала пам’ять (4,3 бала). З’ясовано, що інформативними психофізичними показниками є координованість рухів, час простої реакції на зоровий подразник, диференціація зусиль та час реакції за вибором. Найбільшу щільність за середньої сили (r = 0,58–0,69) взаємозв’язків виявлено у показника координованості рухів із показниками уваги.
15
Deputat, Yu M., and A. Yu Zhaldak. "Гігієнічна оцінка середньодобового раціону харчування військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 4 (December 30, 2021): 60–70. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-060.
Full textAbstract:
Вступ. Харчуванню військовослужбовців приділяється значна увага, оскільки воно на пряму впливає на фізичний та психологічний стан, і як наслідок на виконання бойового завдання. Встановлено, що досліджень з вивчення особливостей харчування військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України проводилося мало. Разом з тим, навчально-бойова підготовка цього виду Збройних Сил України супроводжується значними фізичними та психоемоційними навантаженнями, що підвищує вимоги до раціону харчування та актуалізує дане дослідження.
Мета. Здійснити гігієнічну оцінку нутрієнтного складу фактичного середньодобового раціону харчування військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Матеріали і методи. Проведено розрахунки енергетичної та харчової цінності фактичного добового раціону харчування військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України за тижневими розкладками продуктів військових частин з використанням таблиць хімічного складу продуктів харчування.
Результати. Встановлено, що співвідношення білків, жирів і вуглеводів у фактичному раціоні за масою складало 1:1,04:3,8 і не відповідало фізіологічній нормі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров’я України для працівників 5 групи фізичної активності (особливо важкої фізичної праці). При середньодобовій масі білка у фактичному раціоні 140±4,0 г, мав місце неоптимальний вміст ессенціальних амінокислот в ньому. Жирова квота у середньодобовому раціоні складала 146,6±5,7 г, задовольняючи на 95% встановлені вищезгаданим наказом норми (154 г). Вміст вуглеводів становив 525±12,3 г, що на 10,4% нижче нормованого наказом значення (586 г). Аналіз вітамінного та мікроелементного складу фактичного раціону засвідчив про недостатність вітамінів С та РР, а також зменшену кількість мікроелементів – Са (кальцію) на 27% та J (йоду) на 80%, що може мати негативні наслідки для організму військовослужбовців.
Висновки. Середньодобова калорійність фактичного раціону харчування військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України становить 3977 ккал та не відповідає нормам фізіологічних потреб наказу Міністерства охорони здоров’я України - 4100 ккал. Встановлена білкова квота фактичного раціону незбалансована за рахунок недостатньої кількості тваринних білків - 44 %, при рекомендованих 50%. Виявлено незбалансованість жирних кислот за рахунок зниження поліненасичених жирних кислот, що забезпечують 5,1% енергетичної цінності добового раціону та вдвічі нижче рекомендованих наказом Міністерства охорони здоров’я України. Забезпеченість фактичного добового раціону військовослужбовців вітаміном С становить 71%, а вітаміном РР 91% відповідно до добових потреб згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України. Встановлена знижена кількість в раціоні Са (кальцію) на 27% та J (йоду) на 80% відповідно до рекомендацій.
16
Andres, Andrii, Valeriy Kryzhanovsky, and Olha Rymar. "Соціально-особистісні аспекти психофізичної підготовки особового складу Національної Гвардії України." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 2(54) (July 1, 2021): 3–11. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-02-03-11.
Full textAbstract:
Актуальність. Соціальна спрямованість професійної підготовки, особливості розвитку й формування психофізичної готовності правоохоронних органів України в цей час зумовлені, передусім, ускладненням соціально-політичної ситуації в державі та труднощами розвитку українського суспільства. Психофізичні особливості працівників правоохоронних органів України повинні визначати зміст професійно-прикладної фізичної підготовки. Із підвищенням рівня розвитку психофізичних якостей покращується функціональний стан організму й забезпечується його стійкість до впливу несприятливих чинників в екстремальних умовах. Мета роботи – з’ясування ступеня важливості та впливу професійно-прикладної психофізичної підготовки на ефективність роботи військовослужбовців. Матеріали і методи. У роботі використано методи теоретичного аналізу й узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури та інформаційних ресурсів мережі Інтернет; соціологічний метод (анкетування) та методи статистичної обробки даних. У ході дослідження про- ведено опитування 168 фахівців військово-облікових спеціальностей Київського національного університету Національної гвардії України з актуальних питань професійно-прикладної психофізичної підготовки військово- службовців. Результати дослідження та ключові висновки. З’ясовано, що потребує розв’язання проблема встановлення мирного врегулювання воєнного конфлікту на Сході країни, пошуку ефективних засобів, методів і технологій для покращення фізичної підготовленості офіцерів та модернізація озброєння військових. Перспек- тивними напрямами вдосконалення фахової підготовки військовослужбовців є формування психофізичної підготовки та розвиток професійно важливих якостей особового складу Національної гвардії України. 92,3% фахівців відзначили актуальність питання пошуку шляхів удосконалення психофізичних професійно-важливих якостей офіцерів Національної гвардії України. 51,2 % фахівців військової сфери відзначили, що підвищення психофізичної підготовленості в особистісному аспекті матиме позитивний вплив на психічне й соматичне здоров’я офіцерів. У соціальному плані вдосконалення психофізичної підготовленості, на думку 44,6 % фахівців, сприятиме покращенню обороноздатності країни та 42,3 % указали на підвищення іміджу офіцерів.
17
Откидач, В. С., М. В. Корчагін, Є. А. Куришко, І. М. Данілішин, and А. А. Білуха. "ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ВІЙСЬКОВО-СПОРТИВНИМ БАГАТОБОРСТВОМ НА РІВЕНЬ ПОКАЗНИКІВ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ КУРСАНТІВ ВВНЗ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 1 (September 27, 2021): 65–72. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-09.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальному питанню корекції рівня показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів. Мета статті – дослідити вплив занять військово-спортивним багатоборством на рівень показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів. До дослідження залучено 95 курсантів контрольної групи, які навчалися за чинною системою фізично підготовки, і 36 курсантів експериментальної групи, які займалися в секції військово-спортивного багатоборства. Вік досліджуваних – від 17 до 26 років. У ході експерименту проведено дослідження показників лідерських здібностей на час проходження тестування. Результати дослідження демонструють покращення рівня показників лідерських якостей представників ЕГ щодо респондентів КГ: лідерські якості на 4,9% (p<0,05). Лідерство залишається ключовим компонентом забезпечення професійної діяльності як окремих військовослужбовців різних категорій, так й органів військового управління, військових частин (підрозділів) під час виконання завдань за призначенням, незважаючи на різноманіття визначень і методів реалізації. Визначальну роль лідерство військовослужбовців відіграє, зокрема, у цінностях, традиціях, етиці поведінки, досвіді дотримання військової дисципліни та корпоративної військової культури в арміях держав-членів НАТО. Управління (менеджмент) у військах (силах) підтримує стабільність і контрольованість процесів і моніторинг результатів діяльності, а військове лідерство стимулює позитивні зміни, зосереджуючись на натхненні й взаємодії з особовим складом. Незалежно від особливостей історичного розвитку лідерство залишається душею армії, її ціннісною основою. Набутий бойовий досвід військовослужбовців ЗС України переконливо демонструє необхідність теоретичного осмислення та практичного впровадження в підготовці й застосуванні військ (сил) притаманної національним бойовим традиціям ціннісної основи військового лідерства, яка відображає систему поглядів, керівні принципи, умови та шляхи досягнення його мети. Висновок: засоби військово-спортивного багатоборства можуть бути використаними для корекції рівня показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів.
18
Karabanov, Y., A. Protsenko, and I. Belikov. "WAYS TO IMPROVE PROFESSIONAL AND APPLIED PHYSICAL TRAINING OF MILITARY PERSONNEL." Scientific Bulletin Melitopol State Pedagogical 2, no. 23 (February 13, 2019): 112–17. http://dx.doi.org/10.33842/22195203/2019/23/112/117.
Full text
19
Bosenko, Anatoly, Elijah Fedorenko, and Rostislav Radzievskii. "Organizational streamlining as a means of improvement of military servicers’ physical training." Scientific bulletin of South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky 17, no. 5 (124) (October 25, 2018): 7–13. http://dx.doi.org/10.24195/2617-6688-2018-5-1.
Full text
20
Gomanuk, Sergiy, Volodymyr Gradusov, Vyacheslav Gunchenko, Oleksandr Zonov, and Helen Makogon. "Application of automated control system in the system of physical training of military personnel." Слобожанський науково-спортивний вісник 43, no. 5 (October 31, 2014): 20–24. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2014-5.004.
Full text
21
Romanchuk, S. V., M. V. Kuznetsov, A. P. Petruk, and O. V. Didenko. "Technology of Formation of Moral and Psychological Qualities of Military Servants by Means of Physical Training." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 6, no. 2 (April 28, 2021): 284–90. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs06.02.284.
Full textAbstract:
Changing social priorities of servicemen requires the search for new technologies to form moral and psychological qualities. The experience of physical training shows that in case of properly organized and conducted physical training, it can serve as an effective means of educating devotion, a sense of responsibility, community and mutual assistance, loyalty to duty and team cohesion among the servicemen. The purpose of the research is to determine the areas of application of physical training for the effective development of moral and psychological qualities in military units. Research methods. The analysis of literature sources and documents, sociological methods (surveys) and methods of mathematical statistics were used to conduct the research. The organization of the study included a survey of servicemen on the basis of military units of Lviv and Odesa regions. 465 servicemen who serve in various military specialties, including: operator specialties (n=171), tank units (n=108); airmobile troops (n=96); missile and artillery units (n=53); units of mechanized infantry (n=37), specialists in physical training and sports (n=12), were involved in the observation. The results of the study show that the most effective means of physical training that have a positive impact on the development of psychological qualities are sports games (29,1%), military-applied sports in the unit (28,3%). Less significant are hand-to-hand combat (15,3%), light athletics (9,2%), combat sport (8,4%), gymnastics (8,7%). According to the research results, the technology of psychological and pedagogical activities of physical training specialists to improve the moral and psychological qualities of servicemen is substantiated. It is said in the theoretical preface that in the process of physical training and sports there is a formation of the integral personality of the serviceman, his physical and mental abilities, moral and volitional qualities, collective consciousness and behavior. At the first stage of development of moral and psychological qualities it is necessary to use means of physical training and sports on interests; on the second- sports and active games; on the third – military-applied sports in the units. Conclusion. Within the time devoted to physical training and sports of servicemen to develop moral and psychological qualities, the following techniques were used: in training sessions – increasing the time for sports and active games, as well as group exercises through the rational construction of complex classes; in sports and mass work – the involvement of each serviceman to participate in training sessions according to their interests; increasing the share of military-applied sports activities in the units; use of methodical ways of stimulation, including a complex of military sports games in the plan of sports actions
22
Korchagin, М. V., S. M. Kubrakova, and O. M. Olkhovyі. "The Influence of Special Physical Training on the Servicemen-Operators’ Psychophysiological Qualities Level." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 2, no. 7 (November 10, 2017): 37–41. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs02.07.037.
Full text
23
Romanchuk, S., V. Dobrovolsky, and V. Melnyk. "Contents of Physical Training of Military Personnel taking into Account the Tasks in the Joined Forces Operations." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 4, no. 3 (April 11, 2019): 81–86. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs04.03.081.
Full text
24
Aleksandrov, D. O. "NERVOUS-PSYCHIC STABILITY AS A PREREQUISITE OF MILITARY PERSONNEL’S READINESS TO SPECIAL PHYSICAL-COMBAT TRAINING." Ukrainian Psychological Journal, no. 1 (13) (2020): 9–29. http://dx.doi.org/10.17721/upj.2020.1(13).1.
Full textAbstract:
The article presents the results of the author’s empirical study of nervous-psychological stability as a prerequisite for the military personnel’s readiness for special physical-combat training. Military personnel’s personal factors that determine the formation of their nervous-psychological stability and psychological readiness for service-combat and service-training activities are described. The study included a psychological diagnostic study of military personnel in the course of their special physical-combat training. We determined that the increase in the overall level of service members adaptability, their emotional stability and self-control, insistence and determination within the normative behaviour limits, and courage and willingness to accept a justified risk is in line with the growth of their nervous-psychic stability, as a prerequisite of readiness to special physical-combat training. As for interpersonal interaction, extraversion, trust, easiness, high self-control, practicality, certain conformity and willingness to adhere to discipline and subordination become really important, which indicate the improved professional communicative skills with experience and development of mental and physical stability and professional adaptability, in general. In addition, the system of attitudes towards oneself is harmonized in a general and confidence in one's own potential becomes deeper. Thus, nervous-psychic stability, as one of the leading professionally significant qualities in the structure of a service member’s personality, influence directly psychological readiness for both service-combat and service-training activities, which is realized in the process of special physical-combat training. This help improve the tools of professional and psychological selection and can become the basis for military personnel staffing with people having necessary potential for the effective performance of their duties and professional growth.
25
Romanchuk, S. V., A. M. Oderov, I. V. Tychyna, V. B. Klymovych, S. V. Homanyuk, A. A. Baldetskiy, and M. A. Smovzh. "Physical Training Principles for US Land Military Service Personnel according to FM-7-22." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 7, no. 1 (March 22, 2022): 324–30. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs07.01.324.
Full textAbstract:
The purpose of the work was to study the structure and content of the Guidelines for Physical Training of the US Army. To solve the goal, the following tasks were formed: to analyze the main components of the guiding document, their tasks and directions of implementation; to determine the basic principles of organization and content of physical training in the ground forces of the US armed forces. Materials and methods. The main materials were scientific articles, archival data, guidelines on the organization, structure and content of physical training in the armed forces of NATO and the United States. To achieve this goal, a set of general scientific research methods was used. First of all, we used the story because it allows us to describe a wide range of issues. At the same time, the use of different sources of information helped to minimize subjective views and judgments, but they preferred literary and documentary sources, using a critical approach to their choice. The formation of a circle of literature sources was carried out after their search in the Scopus, SPORT Discus, Web of Science database. The temporal aspect of the appearance of information on certain topics was also taken into account. Similarly, there was a direct study of printed literature sources, including information from journal articles on lists of used literature. In total, more than 60 sources of information were analyzed, followed by a final review and 28 sources of literature, including 10 foreign authors, the material of which was processed using general scientific methods. With the help of the method – theoretical analysis and generalization of scientific and methodological literature, we obtained scientific information on the research topic. Results and discussion. The work determines that the Physical Training Manual consists of three main chapters, which reveal the methodology for organizing physical exercises with military personnel. We have isolated seven principles, according to which the content of physical training classes is formed at different stages of military service and its various conditions. The main direction of all principles is the interdependence of the physical readiness of military personnel and the effectiveness of the performance of combat training tasks. Conclusion. It has been proved that the opinion of the majority of domestic experts on the formation of the content of forms of physical training in the Armed Forces of Ukraine does not differ significantly from the provisions of the governing documents on the physical training of the US Armed Forces
26
РЕФЕЛЬ, Вадим, Іван БОНДАР, and Златоуста-Софія ГРИНЧУК. "СКЛАДОВИЙ КОМПОНЕНТ МОТИВАЦІЇ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ІЗ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У КУРСАНТІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 27, no. 4 (January 1, 2022): 170–87. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v27i4.918.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню мотивації серед курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, як одного з найважливіших компонентів для досягнення високого рівня фізичної підготовленості. Дослідження опирається на аналіз попередніх результатів, які стосуються діагностики мотиваційної структури особистості як основного напряму роботи. Визначено, що мотивація – це готовність людей докласти максимальних зусиль з метою досягнення організаційних цілей, що зумовлена здатністю цих зусиль задовольняти певну індивідуальну або групову потребу. У статті ідентифіковано фактори, які формують безпосередню мотивацію курсантів і впливають на успішність і рівень фізичного виховання. Значна увага приділяється вивченню побудови системи цінностей на мотиваційну сферу у повсякденній діяльності та викладено основні рекомендації покращення мотивуючого робочого середовища. Подано результати тестування за методикою діагностико-мотиваторів соціально-психологічної активності особистості та результати за методикою діагностики мотиваційної структури особистості. Доведено, що в основі побудови системи прогресивної мотивації буде неодноразове повторення на орієнтування на цілі, постійний вербальний контакт, пошук індивідуальної системи підготовки. Оцінено ефективність обраних заходів впливу викладача (тренера) на покращення спортивних результатів військовослужбовців. Розроблено рекомендації щодо покращення компонента мотивації у курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України.
27
Височіна, Надія, Василь Білошицький, and Ольга Малахова. "ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА І СПОРТ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ." Військова освіта, November 2, 2021, 43–55. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-43/43-55.
Full textAbstract:
У статті розглянуто актуальні проблеми фізичної підготовки і спорту у Збройних Силах України. Проаналізовано причини та фактори, що чинять негативний вплив на ефективність організації та управління процесом фізичної підготовки військовослужбовців. Показано шляхи вирішення проблем. Фізична підготовка військовослужбовців є невід'ємною складовою частиною загальної системи виховання і навчання особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань сектора безпеки і оборони, утворених відповідно до законів України, та спрямована на забезпечення фізичної готовності особового складу до професійної діяльності.У зв'язку з цим особливої актуальності набуває питання ефективної організації централізованої підготовки кадрів з фізичної підготовки і спорту для структур сектору безпеки і оборони України. Для вирішення цієї проблеми Міністерством оборони України проводиться системна робота щодо вдосконалення військової освіти для її адаптації до системи підготовки країн-членів НАТО і ЄС. Вивчення досвіду цих країн свідчить про тенденцію централізації підготовки фахівців у сфері фізичної підготовки і спорту для Збройних Сил, правоохоронних органів і поєднання процесу підготовки кадрів з організацією наукових досліджень. Існуюча система організації фізичної підготовки та спорту у Збройних Силах України не повною мірою забезпечує належний рівень фізичної готовності військовослужбовців до виконання навчально-бойових завдань, недостатньо спонукає військовослужбовців до занять фізичною культурою і спортом, підтримання здорового способу життя, що негативно впливає на якість освітнього процесу підготовки курсантів і слухачів вищих військових навчальних закладів та на ефективність управління процесом фізичного вдосконалення військовослужбовців. Тому, впровадження запропонованих рекомендацій дозволить оптимізувати процес фізичної підготовки військовослужбовців.
28
Мартиросян, Артур, Оксана Юденко, Олександр Петрачков, and Василь Білошицький. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МОЛОДІЖНИХ КОМАНД ЗБРОЙНИХ СИЛ ТА СИЛОВИХ СТРУКТУР УКРАЇНИ ДО ЗМАГАНЬ З РЕГБІЛІГ." Військова освіта, November 2, 2021, 165–79. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-43/165-179.
Full textAbstract:
У статті авторами розглянуто аспекти активного розвитку регбіліг серед молоді в Україні, особливої його популярності серед військовослужбовців ЗСУ та представників спецпідрозділів; зазначено особливості регбіліг як виду спорту та охарактеризовано його специфічну технічну, тактичну, національно-патріотичну сторону виховання молоді в процесі сучасної регбійної підготовки; зазначено, що регбіліг є майже універсальним засобом у фізичній підготовці військовослужбовців країн НАТО, підкреслюється, що в Україні вже створено спеціалізовану команду регбістів на базі 95 ОДШБр, які успішно виступили на чемпіонаті регбі серед військовослужбовців у 2019 р., констатується, що саме з цього року за рішенням Михайла Забродського регбі офіційно введено у комплексну фізичну підготовку військовослужбовців; представлено особливості розробленної та впровадженної авторської програми «Регбі-13» та подано основні модельні характеристики закладені в основу цієї програми; зазначено, що ця програма є ефективною у формуванні фізичної та спеціальної підготовленості регбістів.
29
Рибчук, Олег. "СУЧАСНІ МЕТОДИКИ ПІДГОТОВКИ ШТУРМОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ ДО ВИКОНАННЯ БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ." Військова освіта, December 29, 2021, 221–30. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-44/221-230.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню сучасних підходів до підготовки штурмових підрозділів до виконання бойових завдань. На основі аналізу наукових розвідок визначено закономірності та тенденції, що характеризують умови забойної боротьби у війнах сучасності, перенесення бойового простору з полів битв на відкритій місцевості до урбанізованого середовища, де конкурентна перевага противників вирівнюється і скорочується, що свідчить про необхідність перегляду пріоритетів та модернізації методик підготовки військових штурмових підрозділів для завоювання переваги в нових умовах протиборства. У статті розкрито структуру та основний зміст сучасних методик підготовки військовослужбовців до штурмових дій, які спрямовані на удосконалення спроможностей окремих солдатів, доведення їх до оптимальних фізичних і розумових здатностей. Це стосується розвиту системи специфічних когнітивних, психічних, фізичних якостей військовослужбовця – хоробрості, впевненості, зосередженості, холоднокровності і здатності швидко ухвалювати рішення. Сучасні методики охоплюють систему методів та форм підготовки, до яких належать психологічні тренінги, вправи з рукопашного бою, вправи стрільб зі зброї, моделювання та імітація різних умов бойової обстановки, відеофіксація та робота над типовими помилками.
Ключові слова: методика; тренування; підготовка; штурмові дії; бойові навички.
30
Хацаюк, Олександр, Вадим Шемчук, Володимир Соколовський, Артем Ковтуненко, Олександр Корнієнко, and Юрій Муштатов. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ДО ДІЙ В УМОВАХ РАДІАЦІЙНОЇ, ХІМІЧНОЇ ТА БІОЛОГІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ." Військова освіта, November 2, 2021, 360–80. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-43/360-380.
Full textAbstract:
Розглянуто актуальну проблему формування прикладних професійнихкомпетентностей майбутніх офіцерів (на прикладі курсантів груп спеціального призначенняНаціональної академії Національної гвардії України) до дій в умовах радіаційної, хімічної табіологічної небезпеки. Підсумовуючи результати моніторингу науково-методичної таспеціальної літератури (інтернет-ресурсів), членами науково-дослідної груписконструйовано та апробовано змістово-функціональну модель, яка забезпечує формуванняготовності майбутніх офіцерів (курсантів груп спеціального призначення Національноїакадемії Національної гвардії України) до дій в екстремальних умовах (радіаційної, хімічноїта біологічної небезпеки) із використанням засобів спеціальної фізичної підготовки.Відповідно до результатів емпіричного дослідження, членами науково-дослідної групивстановлено, що результати, отримані наприкінці педагогічного експерименту удосліджуваних групах, зросли відносно вихідних даних, і ці відмінності переважно єдостовірні (ЕГ, p≤0,05). Крім цього, наприкінці дослідження, членами науково-дослідноїгрупи встановлено, що рівень витривалості, швидкості, сили та спритності удосліджуваних курсантів ЕГ підвищився, на відміну від курсантів КГ про що свідчатьрезультати заліку з навчальної дисципліни «Спеціальна фізична підготовки» (7 семестр2020/2021 навчальний рік, у досліджуваних ЕГ – середній рівень спеціальної фізичноїпідготовленості складає 4,9 бали, у той час, як у курсантів КГ зазначений показникзнаходиться в межах 4,6 бали). Варто зауважити, що також підвищилися якісні показникивідпрацювання нормативів з бойової та спеціальної підготовки військовослужбовців НГУ,так у курсантів ЕГ середній бал за виконання тренувальних завдань складає 4,7 бали, у тойчас, як у курсантів КГ зазначений показник сягає відмітки 4,2 бали. Членами науково-дослідної групи встановлено високу ефективність засобів спеціальної фізичної підготовки, що сприяло ефективному формуванню прикладних професійних компетентностей у досліджуваних курсантів ЕГ. Зазначена педагогічна модель може використовуватися в системі професійної освіти офіцерів інших інституцій сектору безпеки і оборони України із урахуванням нормативно-правової бази, що сприятиме більш стійкому та якісному формуванню прикладних професійних компетентностей, які необхідні для виконання завдань в умовах радіаційної, хімічної та біологічної небезпеки (екстремальних умовах).