Journal articles on the topic 'Функція регулювання'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Функція регулювання.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Функція регулювання.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Хоміч, Юрій Григорович. "ПРАВООХОРОННА ФУНКЦІЯ СУЧАСНОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ: ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 5 (February 1, 2022): 103–7. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.16.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню сутності правоохоронної функції демократичної держави. Охарактеризовано правоохоронну функцію держави. Розмежовано поняття «правоохоронна функція держави», «функції правоохоронної діяльності», «функції правоохоронних органів». Встановлено зміст правоохоронної функції серед функцій демократичної держави. Проаналізовано дослідницькі підходи щодо основних функцій держави в контексті сучасних державноуправлінських реформ. Визначені головні особливості механізмів реалізації правоохоронної функції в контексті інституціонального змісту державної влади. Наведена авторська класифікація змісту правоохоронної функції з позицій суб’єктності управління, особливостей регулювання, а також предметного поля реалізації такої функції. Запропонована авторська наукова позиція щодо змісту правоохорони, правореалізації та правозабезпечення. Конкретизовано зміст механізмів регулювання діяльності правоохоронних органів та органів, що включені у процес реалізації правоохоронної функції. Систематизовано наукові підходи щодо законодавчого закріплення поняття «правоохоронна функція» у контексті понять «функція держави» та «функція державного управління». Доведено, що сучасний правовий механізм реалізації здійснення правоохоронної функції може бути сформований на основі принципів публічного управління у сфері державної безпеки й охорони громадського порядку, базується на виключній ролі засад існування сучасної європейської держави. Результатом концептуалізації поняття «правоохоронна функція» виступатиме формування методологічного розуміння такої функції як поєднання забезпечення державою демократичного алгоритму забезпечення прав і свобод громадян шляхом раціонального нормотворення та діяльності держави щодо забезпечення правопорядку, конституційного режиму захисту прав та законних інтересів людини шляхом точного та повного дотримання законодавства всіма громадянами, організаціями та державними органами.
2
КОВАЛЬ, ІРИНА, and ЮЛІЯ ПАВЛЮЧЕНКО. "Охоронна функція господарського права." Право України, no. 2019/08 (2019): 15. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-08-015.
Full textAbstract:
Завдання держави щодо належного упорядкування та ефективного розвитку господарських відносин обумовлює потребу в існуванні сукупності правових норм, здатних врегулювати зазначені відносини, які утворюють галузь господарського права. При цьому процеси інноваційних перетворень у суспільному виробництві призводять до ускладнення і зміни господарських зв’язків, що відображається на меті правового регулювання господарських відносин задля забезпечення більш високого рівня їх розвитку. З урахуванням цього існує потреба у переосмисленні змісту функцій господарського права, зокрема охоронної функції. Мета статті полягає у розкритті змісту й особливостей реалізації охоронної функції господарського права. У процесі дослідження проаналізовано наукові погляди щодо функцій права, їх особливостей, видів функцій права та значення. Крім того, зроблено висновок про взаємообумовленість і взаємозв’язок мети та функцій господарського права у вирішенні завдання щодо утвердження і зміцнення суспільного господарського порядку в економічній системі. Доводиться, що тлумачення охоронної функції господарського права переважно в контексті захисту порушених прав суб’єктів господарської діяльності призводить до звуженого розуміння цього напряму впливу господарсько-правових норм. З урахуванням того, що господарські відносини становлять результат тісного перетинання та взаємодії приватних і публічних інтересів учасників відносин у сфері господарювання, обстоюється думка, що саме цим визначається зміст охоронної функції господарського права та її призначення максимально забезпечити належне дотримання, виконання, використання, застосування відповідних правових норм. Обґрунтовується, що для ефективної охорони господарських відносин і забезпечення правопорядку в економіці охоронні господарсько-правові норми мають регламентувати: 1) заходи й умови попередження господарських правопорушень; 2) підстави, форми і способи захисту прав учасників відносин у сфері господарювання; 3) підстави, заходи і порядок застосування заходів господарсько-правової відповідальності. Для розкриття особливостей реалізації охоронної функції господарського права охарактеризовано заходи попередження господарських правопорушень (превентивну (попереджувальну) складову), захист прав та законних інте ресів учасників відносин у сфері господарювання (центральну складову) та засто сування господарсько-правової відповідальності як складові охоронної функції господарського права. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що охоронна функція господарського права становить вплив господарсько-правових норм на відносини у сфері господарювання, який здійснюється через диспозитивні й імперативні засоби правового регулювання, які забезпечують впорядкування господарських відносин на основі поєднання індивідуального підприємницького (майнового) інтересу з загальносуспільними і державними потребами.
3
ОНІЩЕНКО, НАТАЛІЯ. "Порівняльно-правові дослідження: прагматичний контекст." Право України, no. 2019/03 (2019): 195. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-03-195.
Full textAbstract:
Порівняльно-правові дослідження зайняли відповідну нішу у вітчизняному доктринальному вивченні, узагальненнях та апробаціях. Утім, особливої уваги представників правової науки і юридичної практики в сучасних умовах потребують прагматичні функції порівняльного правознавства. Певну цікавість у цьому контексті становлять порівняльні практики оптимізації прийняття нормативно-правових актів, а також особливості нормопроектувальної діяльності. Однак нині ці аспекти порівняльно-правових напрацювань недостатньо окреслені змістовно. Метою статті є аналіз порівняльно-правових досліджень у контексті реалізації їх прагматичних завдань і функцій. Віддаючи належне доктринальним напрацюванням у сфері порівняльного правознавства, видається необхідним закцентувати увагу на практичній значущості порівняльно-правових досліджень як необхідної умови сучасного правового розвитку. Прагматичні функції порівняльного правознавства (функція сприяння законотворчості, функція забезпечення належного тлумачення законодавства, функція сприяння правозастосовній практиці, інтеграційна функція, функція правової аналітики) заслуговують на спеціальну увагу й вивчення під різними кутами зору, хоча сьогодні у пріоритеті, на нашу думку, саме порівняльне “законознавство” та підзаконна нормотворчість, тобто напрями в сфері ефективності законодавства й нормопроектувальної діяльності. Увага акцентована на положенні, що напрям наукових узагальнень “порівняльне правознавство” і метод порівняння, що застосовується у галузевих дисциплінах, не є “опонуючими категоріями”. Зроблено висновок, що серед прагматичних функцій порівняльно-пошукових досліджень функція правової аналітики займає особливе місце, оскільки багато прорахунків у сучасних умовах пов’язані саме з відсутністю аналітичних напрацю-вань, прогностичних висновків, методик “попереднього оцінювання”, наслідків тих чи інших процесів у сфері законотворення, нормопроектування, юридичної техніки (контекст вивчення зарубіжного досвіду). Обґрунтовується необхідність вивчення законодавчого процесу в різних країнах, оскільки останній характеризується певними особливостями, що зумовлені, перш за все, історичними умовами розвитку конкретної держави, структурою парламентів, певними традиціями та звичаями, специфікою конституційно-правового регулювання. Підкреслена нагальність не тільки вивчення особливостей зарубіжних нормопроектувальних систем (Бельгії, Нідерландів, Латвії, Канади тощо), а й розповсюдження цього досвіду у вітчизняних наукових центрах та закладах вищої освіти з метою напрацювання власних аналогових взірців щодо удосконалення нормопроектувальної діяльності.
4
Ковач, О. В. "Державне регулювання як основна функція управління." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Економіка, Вип. 27 (2009): 30–36.
Find full text
5
Прохоров, П. "Проблемні питання розгляду і вирішення справ присяжними у цивільному процесі в Україні." Юридичний вісник, no. 1 (April 12, 2021): 174–83. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2096.
Full textAbstract:
У статі досліджується прак-тика розгляду судами цивіль-них справ за участю присяжних. Окрім функції відправлення пра-восуддя, можна виділити такі функції інституту присяжних, як: 1) політична, 2) правотворча; 3) сприяння примиренню сторін; 4) підвищення довіри до судів; 5) забезпечення незалежності суду; 6) виховна функція та підвищення правосвідомості громадян; 7) легі-тимація судових рішень.
Політична функція інституту присяжних в Україні спрямована, в тому числі, на формальне вико-нання вимог Конституції України щодо забезпеченні участі народу у здійсненні судочинства. Пра-вотворча функція та сприяння примиренню сторін, характерні для класичного інституту при-сяжних на підставі аналізу ста-тистики винесених вердиктів, доз-воляють державі вдосконалювати законодавче регулювання певних відносин, а сторонам – визначати перспективи судового розгляду.
Стверджується, що функція підвищення довіри до судів та забезпечення незалежності суду за вітчизняного законодавчого регулювання у повному обсязі забезпечені інститутом присяж-них не можуть бути, оскільки вну-трішня незалежність присяжних як осіб, що наділені усіма правами судді, так само може бути пору-шена професійним суддею. Ствер-джується, що «домінування» професійного судді призводить до того, що присяжні не схильні уважно стежити за процесом, вони задають мало запитань і, як правило, погоджуються з профе-сійними суддями, саме тому біль-шість рішень є одностайними, а в разі розходження думок найчас-тіше позицію змінюють не судді, а присяжні.
Виховна функція та підви-щення правосвідомості громадян реалізується за рахунок озна-йомлення присяжних із судовою процедурою та законодавством, усвідомлення ними своїх прав та обов’язків як громадянина, однак незначна кількість справ, що роз-глядаються присяжними, не доз-воляє стверджувати про підви-щення правосвідомості в цілому. Легітимація судових рішень про-являється в тому, що колективна справедливість є важливішою за юридичну правильність кваліфі-кації.
Отже, ті функції, які виконує класичний суд присяжних, у пере-важній більшості в Україні не можуть бути реалізовані, однак існують й інші суто процесуальні недоліки, які перешкоджають ефективності такого інституту: неможливість своєчасного виклику і заміни присяжних, що перешкод-жає своєчасному розгляду деяких категорій справ окремого провадження. Із наведеного зроблено висновок щодо доцільності виклю-чення участі присяжних у цивіль-них справах і в Україні.
6
Rekova, Nataliia Yuriyivna, Hanna Volodymyrivna Telnova, and Andrei Pavlovych Kislyuk. "СИСТЕМА ІНСТРУМЕНТІВ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ВОЛАТИЛЬНОСТІ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ УКРАЇНИ ДО 2020 Р." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 3(15) (2018): 96–103. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-3(15)-96-103.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Економіка України нещодавно зазнала чергової рецесії, що обумовлює необхідність усунення структурних проблем, стабілізації або збільшення податкових надходжень. Постановка проблеми. Динаміка і структура вітчизняної податкової бази і об’єктів оподаткування стають все більш нестабільними та непередбачуваними. Подолання цього явища є науковою задачею, на вирішення якої мають спрямовуватися зусилля науковців. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробці теоретичних та методологічних засад податкової статистики, які створюють підґрунтя виміру мінливості податкових надходжень, присвячені вітчизняні дослідження Ю. Бойко, О. Гірської та Г. Цегелик, М. Дєдушевої, К. Ілляшенка та Г. Левченка, Г. Кучерової, В. Лукіна та В. Савченко, В. Мартинюка, П. Чернова та інших вчених. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Термін «волатильність», під яким розуміється мінливість, рухливість, нестійкість показника, майже не застосовується вітчизняними дослідниками відносно податкових надходжень. Постановка завдання. Формалізація системи інструментів механізму регулювання волатильності податкових надходжень в розрізі окремих податків. Виклад основного матеріалу. У статті встановлено, що кожен податок має свою суттєву роль у виконанні функцій регулювання волатильності податкових надходжень. Фіскальна функція реалізується в основному через ПДВ та акцизний податок; розподільча – через ПДФО, регулююча стимулююча та дестимулююча – через податок на прибуток підприємств, економічна відновлювальна та превентивна – через податок на прибуток підприємств та ПДФО. Висновки. В процесі дослідження отримала подальший розвиток формалізована система інструментів механізму регулювання волатильності податкових надходжень до 2020 р., яка включає конкретні заходи з встановлення ставок податків, надання податкових пільг, регулювання податкового навантаження основних податків, враховуючи специфічні функції, що ними реалізуються. Наведене дозволить підвищити дієвість податкового регулювання з урахуванням поточної та майбутніх фаз економічного циклу в економіці України.
7
Proskura, V. V. "Роль громадських організацій у ресоціалізації засуджених до позбавлення волі." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 5 (June 14, 2018): 54–65. http://dx.doi.org/10.15421/171868.
Full textAbstract:
Виявлено, що, незважаючи на відсутність чіткого державного регулювання форм і напрямів діяльності громадських організацій (ГО), вони активно залучаються до діяльності установ виконання покарань (УВП) в різних сферах їх функціонування. Актуальність залучення ГО пов’язана з наступними чинниками: державні інституції не в змозі забезпечити успішну ресоціалізацію засуджених в контексті пенітенціарних закладів та створити передумови для подальшої їх реінтеграції у суспільство; працівники пенітенціарних установ та самі засуджені високо оцінюють діяльність ГО; представники ГО виступають важливим каналом зв’язку із соціумом, пропагуючи його норми та цінності тощо.
Встановлено, що роль ГО в ресоціалізації засуджених до позбавлення волі полягає у втіленні заходів, що безпосередньо сприяють повторному процесу засвоєння цими особами соціальних норм, цінностей, ролей та навичок, що є адаптивними для функціонування в некримінальних соціальних середовищах, а також сприяють активізації ресоціалізаційного впливу на засуджених з боку персоналу УВП.
З’ясовано, що основними функціями ГО щодо ресоціалізації засуджених до позбавлення волі є: 1) група функцій, що безпосередньо (або переважно) орієнтовані на засуджених (правова, психологічна, соціальна, матеріально-економічна, професійна, освітня, просвітницько-виховна, культурна, медична, фізкультурно-оздоровча), 2) група функцій, що не мають безпосередньої орієнтації на засуджених (інформування громадськості, налагодження співпраці, контролю, навчально-методичних заходів для працівників). Встановлено, що найширше у першій групі представлені професійна, просвітницько-виховна та культурна функції, а в другій – функція інформування громадськості.
З’ясовано, що за локалізацією серед ГО переважають місцеві та всеукраїнські, а за функціями – ГО з чітко вираженою соціальною спрямованістю, правозахисні та ті, які сприяють діяльності інших ГО.
8
Федоренко, В. Л. "Завдання та функції конституційного права як галузі конституційного права." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 1, no. 93 (March 30, 2021): 80–89. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.93.80-89.
Full textAbstract:
На основі аналізу робіт українських і польських учених-конституціоналістів у статті досліджено такі фундаментальні категорії теорії конституційного права, як: «завдання конституційного права» та «функції конституційного права»; визначено їх сутність, зміст і співвідношення. Наголошено, що завданням галузі конституційного права є насамперед утвердження та захист (через механізми конституційно-правового регулювання фундаментальних цінностей) конституційних прав і свобод людини, демократії, верховенства права, конституційного ладу, гарантованості та захищеності конституції та ін. Обґрунтовано, що функція галузі конституційного права – це основний усталений напрямок і вид здійснення цілеспрямованого впливу конституційного права на суспільні відносини, які є предметом конституційного права, для реалізації завдань конституційного права. Визначено та охарактеризовано основні функції галузі конституційного права.
9
Новіков, Д. О., and І. В. Григор’єва. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ТРУДОВОГО ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ ПРИ РОЗВ’ЯЗАННІ ПРОБЛЕМ ГНУЧКОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ." Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", no. 34 (2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.34.04.
Full textAbstract:
Автори вивчають взаємозв’язку соціальної функції трудового права та соціального діалогу при розв’язанні проблем гнучкого регулювання праці. Автори вказують, що соціальна функція трудового права у сучасних умовах залежить не лише від державного впливу на правове регулювання трудових відносин. На переконання авторів, сучасна держава у багатьох політико-економічних аспектах зацікавлена у послабленні соціально-правового захисту трудящих через необхідність одержання інвестицій та залучення інозем-них компаній для створення виробництва. Відзначається, що трудове законодавство посту-пово набуває все більшої гнучкості, переносячи все більше питань, що стосуються умов праці, на договірний рівень. Автори вказують, що об’єктивним є те, що на індивідуальному договірному рівні працівникові, який залежить від необхідності отримання роботи, вкрай складно проявляти власну волю при взаємодії із роботодавцем. Автори підкреслюють, що одночасно підсилюється значення та підвищуються колективних договірних засобів регулювання трудових відносин, що вимагає належного рівня організованої солідарності трудящих. Авторами констатується, що солідарність у цьому сенсі представляє собою соціальну єдність індивідів поєднаних певною властивістю при усвідомленні необхідності такого поєднання для досягнення конкретної позитивної мети. Результатом солідарності має стати активне впровадження у практику соціального діалогу укладення міжнародних рамкових угод між транснаціональними корпораціями, державою та населенням, представ-леному спеціалізованими професійними спілками, зокрема, міжнародними. Автори зазначають, що на підставі укладення міжнародних рамкових угод реалізовуватиметься соціальна функція трудового права, котра тепер не будучи прив’язаною до держави та її органів, означатиме дійсний баланс інтересів учасників трудових відносин. На думку авторів, доцільною є розробка національної програми із підтримки профспілкового руху в Україні та колективного співробітництва з міжнародними профспілками на 2021-2031 роки. Результатом цього співробітництва має стати збільшення кількості міжнародних рамкових угод, укладених з транснаціональними корпораціями
10
Павлюк, Н. М. "ЗАХИСНА ФУНКЦІЯ НОТАРІАТУ В ЦИВІЛЬНОМУ ОБОРОТІ." Знання європейського права, no. 3 (September 7, 2021): 29–33. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.224.
Full textAbstract:
Стаття розкриває особливе місце і роль нотаріату в системі захисту цивільних прав через призму цивілістич- них категорій і широкого кола проблем цивільного права, а також системного розгляду захисної функції нотаріату в цивільному обороті. Розкрито сутність цивільно-правового захисту суб'єктивних прав. За допомогою аналізу проблем теорії предмета цивільного права встановлено співвідношення цивільно-правового регулювання і цивільно-правового захисту. На підставі аналізу поняття суб'єктивного цивільного права і його структури визначена правова природа права на захист у цивільному праві. На основі аналізу існуючих у цивільно-правовій доктрині наукових поглядів і правозастосовчої практики виявлено сутнісні ознаки і вироблений цілісний підхід до нотаріальної охорони і захисту прав як до спеціального публічно-правового інституту, органічно вбудованого в систему цивільного права. Проаналізовано правову природу і характер захисної функції - нотаріату в цивільному обороті. Нотаріальна охорона і захист розглянуті як складова частина цивільно-правового регулювання, спрямована на безперешкодне здійснення суб'єктивних цивільних прав. Визначено призначення нотаріальної охорони і захисту цивільних прав. Виявлені проблеми нотаріального посвідчення угод як інституту щодо забезпечення та захисту майнових прав громадян і організацій. Охарактеризована правова природа виконавчого напису нотаріуса як позасудового способу захисту зобов'язальних прав. Проаналізовані перспективи нотаріального захисту корпоративних прав. Виявлені особливості та правові проблеми нотаріального захисту спадкових прав. Розкрито поняття і значення правових ризиків у цивільному праві. Розглянута система нотаріального провадження як фактора зниження цивільно-правових ризиків. Зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку цивілістики, законодавства і правозастосовчої практики назріла необхідність у визнанні самостійності нотаріального порядку цивільно-правової охорони і захисту цивільних прав.
11
Марчук, Микола Іванович. "ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ПРЕЗИДЕНТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА." New Ukrainian Law, no. 4 (October 1, 2021): 84–91. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.13.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню основних підходів до визначення функцій Президента у польській конституційній доктрині. Констатується багатовимірність та системна неузго- дженість наукових поглядів польських конституціоналістів та політичних діячів як на саме розуміння поняття «функції», так і на їх змістовне наповнення. Досліджується співвідношен- ня понять «функції» Президента Республіки Польща як конкретні напрями його діяльності, «цілі та цінності», захисту й реалізації яких Президент повинен приділити особливу ува- гу, «завдання та повноваження» Президента тощо. На підставі системного аналізу чинного законодавства, теоретичних наукових джерел та матеріалів практики Конституційного Три- буналу доводиться логічність та виправданість доктринального використання саме терміну «функції Президента Республіки Польща». Встановлено, що з огляду на особливості свого конституційно-правового статусу Прези- дент Республіки Польща не є органом stricte, наділеним функціями, характерними для вико- навчої влади. Його повноваження проникають також до сфер як законодавчої, так і судової влади. До числа основних функцій Президента Республіки Польща автором віднесено такі: функцію найвищого представника Республіки Польща; функцію гаранта неперервності дер- жавної влади; функцію нагляду за дотриманням Конституції (функція «хранителя Конститу- ції»); функцію «охоронця» суверенітету й безпеки Польської держави, а також недоторкан- ності та неподільності її території. Наголошується, що здійснення визначених у ч. 1 та 2 ст. 126 Конституції Республіки функцій, покладених на Президента, може відбуватися лише за допомогою повноважень, передбачених у конкретних нормах Конституції та законів. Водночас піднімається питан- ня нормативної повноти Конституції як правової основи діяльності Президента Республіки Польща та зазначається потреба приведення наявного конституційно-правового регулюван- ня функцій Президента Республіки Польща у цілковиту відповідність до загального систем- ного принципу легалізму діяльності органів державної влади.
12
Соколов, В. І., О. Г. Степанова, and Є. О. Батурін. "Корекція автоматичного електрогідравлічного приводу технологічного обладнання." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 4(260) (March 10, 2020): 72–78. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-260-4-72-77.
Full textAbstract:
Розглянуто питання вибору коригуючої ланки для підвищення якості регулювання електрогідравлічного приводу технологічного обладнання. Виконано аналіз способів корекції динамічних характеристик електрогідравлічних слідкуючих приводів з дросельним регулюванням. Для приводів, побудованих на основі стандартних модулів, показана доцільність послідовної установки в ланцюг електромеханічного перетворювача коригуючої ланки - реального пропорційно-диференцуючого регулятора. Як параметри налаштування коригуючої ланки розглядаються постійна часу і коефіцієнт передачі регулятора, до уваги також прийнята постійна часу, що характеризує інерційність ланки. Для вибору оптимальних значень параметрів настроювання коригуючої ланки електрогідравлічного приводу технологічного обладнання рекомендовано проведення досліджень в середовищі Simulink пакета прикладних програм MATLAB. Наведено приклад дослідження впливу параметрів настройки коригуючої ланки на динамічні характеристики електрогідравлічного приводу з дросельним регулюванням. Представлена блок-діаграма для моделювання перехідних процесів в середовищі Simulink. Відмічені особливості вибору рекомендованих значень параметрів налаштування коригуючої ланки електрогідравлічних приводів технологічного обладнання для механічної обробки матеріалів. Отримано передавальна функція електрогідравлічного слідкуючого приводу з коригувальною ланкою.
13
Брусакова, О. "Суб’єкти державного регулювання в галузі авіаційного транспорту та їх адміністративно-правовий статус." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 2 (August 13, 2020): 59–73. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.2.06.
Full textAbstract:
Дослідження присвячено аналізу правового змісту поняття суб’єкт управління. Уточнено властивості, характеристики і особливості, що притаманні «суб’єктам адміністративного регулювання в галузі авіації», викладене авторське визначення цього поняття. Зроблено висновок, що основна особливість управління галуззю авіаційного транспорту полягає у складності системи, що утворюють органи виконавчої влади на яких законодавством покладається функція з її регулювання. Акцентовано увагу, що характерною для діяльності зазначених органів є необхідність вироблення спільних рішень у межах розподілу їх компетенції, наприклад, у питаннях створення нормативно-правових актів з питань використання повітряного простору України відповідними уповноваженими органами.
14
Мокрій, Я. О. "ОСОБЛИВОСТІ АРГУМЕНТАТИВНОСТІ НА ПЕРЕМОВАХ В АСПЕКТІ ПЕРЕКЛАДУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, no. 5 (December 1, 2020): 140–48. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-140-148.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аргументативності англомовного дискурсу перемов в аспекті перекладу. Зазначено важливість аргументативного дискурсу, що трактується як зв'язний усний або письмовий текст, що має на меті переконати співрозмовника в істинності якого-небудь судження й змусити його прийняти цю думку. Розглянуто функції ділових перемов: інформаційно-комунікативна функція, функція регулювання, контролю та координації дій та аргументативна функція. Виокремлені характерні стратегії та тактики ведення перемов, які забезпечують їхню ефективність: стратегії суперництва, поступливості, ухилення, компромісу та співробітництва. Доведено, що однією з умов успішності перемов є вдала аргументація. Від того наскільки переконливими будуть аргументи, залежить результат перемов. Бо аргументація є однією із небагатьох можливостей мовного впливу на свідомість людини. Вона має своїм завданням посилення або ослаблення переконань комуніканта. Аргументація спрямована на іншу людину або інших людей, припускає діалог й активну реакцію іншої сторони на докази. Доведено, що перемовам як виду бізнесового спілкування властива певна структурна та жанрова своєрідність, а характер аргументативності має свою специфіку і зумовлений необхідністю впливу на опонента з метою досягти домовленості та спільної вигоди. Виявлено, що учасники перемовин використовують різні техніки аргументації. Це в свою чергу ще раз підкреслює відносність та вільність реального аргументування. Зазначено, що аргументування у бізнесовій сфері проходить через підтвердження, протилежної думки, протилежної оцінки, розширення та обґрунтування. При перекладі на перемовах необхідно брати це до уваги і точно передавати характер аргументації. Перекладач у перемовах відіграє дуже важливу роль, результат яких певною мірою залежить і від його майстерності.
15
Чорна, Наталія. "Психологічна природа духовності та національний фалькльор: особливості музично-педагогічної діяльності." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T2 (2019): 209–20. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-209-220.
Full textAbstract:
У статті досліджується взаємозв’язок між природою духовності людини та специфікою національного фольклору, який відображається у процесі професійного становлення майбутніх учителів музики. У статті зроблено спробу розкрити природу духовності, котра показана як одна із форм суспільної й особистісної свідомості. Розкрито функціональний аналіз духовності, де основною вважається її регулятивна функція. Виокремлено специфічні особливості духовної регуляції поведінки людини. Проаналізовано вияв у духовності свободи й універсальності світосприйняття, її поширеність на всі сфери життя людини, базованість на протиставленні належного (ідеального) та наявного (екзистенціального). Показано, що фактор духовності впливає на процес цілезумовлення – постановку максимальних вимог у процесі життєдіяльності. Духовність проявляється й у рефлексії – зіставленні громадської думки та переконань особистості. Розкрито провідні особливості трактувань національного фольклору в культурі, що позначається на його рецепції особистістю: 1) в основі розвитку поняття «національний фольклор» лежить філософська концепція про апріорність ідеалу без досвіду його втілення у життєдіяльність; 2) національний фольклор є чинником регулювання поведінки та точкою відліку в процесі оцінювання досвіду сприймання, відтворення та викладання того чи іншого твору майбутнім вчителем музики; 3) національний фольклор у музично-педагогічної діяльності виконує наступні функції: регулятивно-етичну або оціночну; нормативну – функцію зразка у формуванні етичних надбудов у мистецькому ідеалі; 4) функції національного фольклору можуть бути як позитивними, так і негативними; 5) розуміння національного фольклору формується під впливом наступних чинників: сукупність соціальної, спеціальної та персональної компетентності; 6) національний фольклор входить до духовного конструкту світогляду особистості.
16
Володимирович, Матійко Микола. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ФУНКЦІЙ ПРИВАТНОПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ І ПОШИРЕННЮ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ЛЮДИНИ, ЛОКАЛІЗАЦІЇ Й ЛІКВІДАЦІЇ ЇХ СПАЛАХІВ ТА ЕПІДЕМІЙ." Часопис цивілістики, no. 43 (December 25, 2021): 15–20. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i43.439.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню функцій приватноправового регулювання запобігання виникненню і поши-ренню інфекційних хвороб людини, локалізації й ліквідації їх спалахів та епідемій.За допомогою аналізу практики дії норм приватного та цивільного права досліджено напрями впливу засо-бів регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини. Розглянуто погляди вчених щодо напрямів впливу приватноправового регулювання на суспільні відносини, його ролі та соціального значення. Охарактеризовано прояви функціоналізму в сфері приватноправового регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини.Проаналізовано думки вчених з приводу диференціації функцій права, функцій приватного права, функційцивільного права, функцій приватноправового регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізації й ліквідації їх спалахів та епідемій.Визначена можливість застосування теоретичних розробок щодо поняття та структури функцій права і функційгалузей до приватноправового регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізації й ліквідації їх спалахів та епідемій.Підкреслено, що взаємозв’язок категорій «функції права» і «функції правового регулювання» не дозволяє кон-струювати останню правову категорію як самостійну. Водночас зроблено припущення, що функції права та функції правового регулювання повинні збігатися за результатом регулювання.Виокремлено та охарактеризовано регулятивну, охоронну, інформаційну, виховну, уповноважувальну функціїприватноправового регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізаціїй ліквідації їх спалахів та епідемій. Також зроблене припущення, що оскільки приватне право як наднаціональне утворення без умови опосередкування правом цивільним та міжнародним приватним правом також виконує певні функції (цивілізаційну, основоутворювальну, інтеграційну, ціннісну, системоутворювальну), то зазначені функції теж певною мірою можуть бути властиві й окремим приватноправовим інститутам, зокрема приватно-правовому регулюванню запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізації й ліквідації їх спалахів та епідемій.Сформульовано пропозиції щодо подальшого розвитку досліджень функцій цивільного права, функцій приватного права, функцій приватноправового регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини.
17
Самбор, M. A. "Право на свободу мирних зібрань у громадянському суспільстві: цінність та функція." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 4, no. 92 (December 17, 2020): 38–53. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.92.38-53.
Full textAbstract:
У статті досліджуються громадянське суспільство в Україні, його розуміння та місце права на свободу мирних зібрань у сучасному громадянському суспільстві. Указано, що громадянське суспільство не здатне існувати та розвиватися, а й зароджуватися без реалізації громадянами їхнього права на самовизначення, зокрема права на свободу мирних зібрань. Однак, важливим є правове регулювання права на свободу мирних зібрань, яке повинно відображати свободу здійснення цього права виключно в межах та в спосіб, визна чених Конституцією та законами України. Автором зауважено, що право на свободу мирних зібрань виступає цінністю громадянського суспільства, критерієм демократії відносин у суспільстві.
18
Пухальський, Вадим. "ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ ПОДАТКОВИЙ МОНІТОРИНГ ЯК НАПРЯМ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 146–51. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-28.
Full textAbstract:
Однією із основних функцій податків, як економічної категорії є контрольна функція, яка реалізується через різні форми податкового контролю, визначені Податковим кодексом України. Однак в умовах цифрової економіки впровадження інформаційних технологій стає одним із факторів, який забезпечує високу швидкість прийняття управлінських рішень, що в свою чергу вимагає миттєвого отримання і аналізу інформації. Все більше платників податків подають податкову звітність в електронному вигляді, ведуть реєстр податкових накладних, а органи податкової служби запроваджують електронні сервіси для платників податків. Обмін документами (інформацією) в електронному вигляді також сприяє подальшій трансформації як моделі ведення бізнесу і бізнес-процесів організацій, так і традиційної концепції податкового контролю. У цьому контексті така форма податкового контролю, як горизонтальний податковий моніторинг, стала новим інструментом – цифровим майбутнім податкового контролю. Предметом дослідження становлять теоретичні аспекти «горизонтального моніторингу», «податкового моніторингу», які викладені в зарубіжній та вітчизняній практиці. Метою даної роботи є дослідження сутності, мети, завдань, нормативного регулювання горизонтального податкового моніторингу, визначення місця, ролі, поточного стану, проблем та перспектив подальшого функціонування цієї форми податкового контролю в системі податкового контролю України. У статті проведено аналіз зарубіжного досвіду застосування даної форми податкового контролю, обґрунтовано та наведено авторське визначення поняття «горизонтальний податковий моніторинг», визначено мету, принципи, правові аспекти його функціонування.
19
Кириченко, Альона Олегівна. "ШОУ ЯК ФЕНОМЕН МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ: СУТНІСНІ ОЗНАКИ Й ФУНКЦІЇ." Питання культурології, no. 38 (October 29, 2021): 109–19. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245783.
Full textAbstract:
Мета статті — аналітично осмислити визначення поняття «шоу», розкрити функції та сутнісні ознаки концертних шоу в сучасній масовій культурі. Методологія дослідження ґрунтується на системному підході (для розкриття взаємозв’язків між різними видами шоу, виявлення та концептуалізації їх функціональних характеристик); аналітичному та компаративному аналізі (для уточнення понятійного апарату). Наукова новизна одер- жаних результатів полягає у з’ясуванні сутнісних рис шоу як культурного продукту масо- вого суспільства, таких як публічність, масовість, видовищність, висока технологічність, орієнтація на глядача, краса, яка проявляється в стані артиста і зовнішньому антуражі. Висновки. Зазначено, що технічні відкриття, демократичні перетворення, урбаністичні процеси ХІХ−ХХ ст. стали основою створення нових соціально-економічних відносин, прояву нового типу культури — масової, що спричинило розвиток нових тенденцій в куль- турі та мистецтві. Проаналізовано багатозначність терміна «шоу» в культурологічному дискурсі: шоу може називатися телевізійна, радіопрограма, театральна вистава, масове видовище, модний показ. Визначено, що під концертним шоу розуміється концертна про- грама — сольна чи збірна, яка характеризується видовищністю, масовістю, яскравістю, технологічністю виражальних засобів. Сучасне шоу — це більше «як?», аніж «що?», тоб- то украй ефектно, помпезно, захопливо, різнобарвно, динамічно та оригінально, адже сучасний глядач прагне незабутніх вражень. Виокремлено основні функції шоу: гедоніс- тична, компенсаторна, комунікативна, інформативна та пізнавальна, функція емоційного регулювання. Наголошено на тому, що концертне шоу має сприяти розвитку творчого потенціалу аудиторії, розширювати світогляд, надавати нову інформацію. Найвищою ме- тою організаторів шоу можна вважати підвищення загальної культури суспільства.
20
Петренко, Олександр. "ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ФАКТО РІВ НА ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОМАДСЬКОГО ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ." Public management 20, no. 5 (December 29, 2020): 166–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-166-177.
Full textAbstract:
Розглянуто основні фактори, що впливають на діяльність гро- мадського пасажирського автомобільного транспорту. Визначено, що еко- номічну політику у сфері державного регулювання громадського пасажир- ського транспорту слід розглядати як важливу частину загальної державної економічної і соціальної політики, спрямованої на підвищення якості життя населення. Обґрунтовано, що формування та реалізація економічної полі- тики має пов’язуватися зі створенням дієвих методів, процедур і механізмів соціального та економічного обґрунтування дотацій та встановлення ефек- тивних тарифів на перевезення, спрямованих на збереження і розвиток сис- теми громадського транспорту, узгоджених з планами розвитку, а також раціонального управління маршрутами з метою їх оптимізації при використан- ні сукупності соціально-економічних обмежень.
Доведено, що управління безпекою руху — найважливіша функція дер- жави, яка має ефективно і комплексно реалізовуватися у складі механізмів і процедур управління громадським транспортом. Кількісне зростання ав- тотранспортних засобів в Україні не супроводжується якісними змінами в позитивний бік. Навпаки, зношення автопарку щорічно збільшується, що є причиною підвищеного забруднення навколишнього середовища, аварій- ності і високих транспортних витрат.
Вибору соціальної за своєю сутністю політики має передувати моделю- вання її основних характеристик і результатів. Отже, такі моделі доцільно створювати і використовувати у практиці державного макроекономічного ре- гулювання. Підвищення ефективності державного регулювання має забезпе- чуватися податковою регламентацією діяльності підприємств пасажирсько- го транспорту та приватних перевізників через правові механізми, а також рядом організаційних заходів, що забезпечують паспортизацію маршрутів, моніторинг процесів перевезень та їх фінансування з бюджету, вдосконален- ня механізму та процедур інформаційного забезпечення процесів формуван- ня економічної політики та її реалізації.
21
ПЕРЕСТЮК, НАТАЛІЯ. "Правова кваліфікація у міжнародному приватному праві: удосконалення теоретичних і практичних підходів в Україні." Право України, no. 2020/06 (2020): 54. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-06-054.
Full textAbstract:
Зважаючи на доктринальну дискусійність питань про місце правової кваліфікації в оперуванні з колізійною нормою, її межі, предмет, розмежування понять “кваліфікація” і “тлумачення”, автор загалом підтримує вдалий підхід українського законодавця до нормативного регулювання цього питання у Законі України “Про міжнародне приватне право” (Закон про МПрП). Як показано у статті, у концепції чинної ст. 7 Закону про МПрП прослідковується кореляція з доктринальним підходом кваліфікації за функціональним призначенням (“par la fonction” або “enlightened lege fori”), за яким саме функція, втілена в іноземному правовому інституті, має братись за точку синхронізації такого інституту з відповідною колізійною нормою закону суду. Мета статті – вдосконалити регулювання в Україні питання правової кваліфікації в міжнародному приватному праві з орієнтиром на розвиток права ЄС та особливим акцентом на уніфікацію підходів до правової кваліфікації у питаннях регулювання колізій законів та колізій юрисдикцій. У руслі зазначеного тренду та з огляду на підписання Гаазької конвенції у 2019 р. та на відносини асоціації України з Європейським Союзом, рекомендовано низку удосконалень регулювання в Україні питання правової кваліфікації у міжнародному приватному праві. Такі пропозиції спрямовано на уніфікацію підходів до право вої кваліфікації в контексті регулювання колізій законів і колізій юрисдикцій. Серед ключових рекомендацій: 1) доповнення Закону про МПрП новим розділом V1 “Колізійні норми щодо трастів” із відповідним розширенням понятійного апарату Закону про МПрП терміном “траст” у світлі доктрини правової кваліфікації за функціональним призначенням; 2) вдосконалення положення ст. 75 Закону про МПрП, спрямованого на уникнення ефекту паралельного розгляду однієї справи двома судами (“lis alibi pendens”), із відповідним закріпленням підходу Європейського Суду Справедливості (ЄСС) (у контексті тлумачення понять, властивих системам цивільного судочинства іноземних країн); 3) відображення запропонованих удосконалень Закону про МПрП (за певними виключеннями) на рівні відповідних процесуальних кодексів. Поряд із цим рекомендовано утриматись від безпосереднього закріплення на рівні процесуальних кодексів положення ч. 3 ст. 75 Закону про МПрП (яким запропоновано впровадження принципу телеологічного і системного тлумачення, притаманного практиці ЄСС). Зважаючи на природу такого принципу, впровадження його в судову практику вбачається більш ефективним через відповідні правові позиції Верховного Суду. Аналогічний підхід рекомендовано і щодо правової кваліфікації за функціональним призначенням у питаннях внутрішніх аспектів трастів (як запропоновано у положеннях нового розділу V1 та нового пункту перехідних положень Закону про МПрП). Так, на шляху впровадження у життя доктрини правової кваліфікації за функціональним призначенням авторка бачить визначальну роль саме за судовою практикою. Адже, окрім доктринальної неоднозначності, правова кваліфікація ще й завжди невід’ємно пов’язана з фактичними обставинами конкретної справи, а намір передбачити у конкретному законі виключний перелік фактів навряд чи можна вважати реалістичним.
22
Єременко, Сергій. "ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ В АСПЕКТІ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЄДИНОЮ ДЕРЖАВНОЮ СИСТЕМОЮ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, no. 8 (July 13, 2021): 203–8. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.30.
Full textAbstract:
Регулювання соціальної сфери є однією з головних функцій держави. У соціальній сфері держави цивільний захист має такі функції, як політична і правова. Інформаційну діяльність розглянуто як необхідну складову частину організації державного управління у сфері цивільного захисту, роботи керівного складу та фахівців. Ця діяльність розглядається як частина роботи Держав- ної служби України з надзвичайних ситуацій, виконання завдань якої пов’язана безпосередньо з регулюванням соціальних процесів. Політико-правову складову частину забезпечення цивільного захисту, у т. ч. і пожежної без- пеки розкрито через призму необхідності поширення заходів державного контролю. Розкрито основні підходи до розв’язання проблем підвищення управління єдиною державною системою цивільного захисту, її інформаційно-правового забезпечення. Висвітлено актуальність потреби вдосконалення механізмів організаційно-правового регулювання у цій сфері, доведено необхідність надання пріоритетності про- цесам інформатизації управління у справі забезпечення цивільного захисту в Україні.
23
Tsebenko, N. M. "Вплив ресурсів страхового ринку на модернізацію виробничої інфраструктури Української економіки." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 9 (October 25, 2018): 126–30. http://dx.doi.org/10.15421/40280924.
Full textAbstract:
Досліджено основні тенденції розвитку страхового ринку України. Охарактеризовано страховий ринок як стратегічно важливий та перспективний сегмент економіки і джерело внутрішніх довгострокових інвестицій в національну економіку, зокрема в модернізацію виробничої інфраструктури. Визначено сутність інвестиційної діяльності страхових компаній у сфері виробничої інфраструктури. Страхові компанії можна віднести до установ, яким притаманна можливість продукувати насамперед довгострокові інвестиційні ресурси, дефіцит яких спостерігається в українській економіці. Простежено зростання інвестиційних ринків України, що значною мірою може бути забезпечено завдяки ефективному використанню страхових ресурсів вітчизняних страхових компаній. Вказано, що інвестиційна функція страхового ринку реалізується через розміщення тимчасово вільних засобів у цінні папери, депозити банків, нерухомість тощо. Виявлено основні джерела інвестиційної діяльності страхових компаній – власні кошти (статутний фонд, резервний фонд, прибуток, цільове фінансування і надходження) та залучені кошти (поточне надходження страхових премій, резерви страхових внесків та відшкодувань, фонд запобіжних заходів). Запропоновано напрями вдосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній: вдосконалення законодавчої бази та ринку капіталів, щоб забезпечити ефективне функціонування страхових компаній у сфері інвестування.
24
КРАВЕЦЬ, ІРИНА. "Поняття та функції організаторів торгівлі за законодавством України." Право України, no. 2018/06 (2018): 71. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-071.
Full textAbstract:
Актуальність обраної теми дослідження зумовлена важливою роллю організаторів торгівлі в системі суб’єктів господарсько-торговельних відносин, недостатнім нормативно-правовим регулюванням і фрагментарним дослідженням у наукових працях їх правового статусу. Зокрема, мало вивченими залишаються питання, які є загальними для всіх видів організаторів торгівлі: поняття, основне призначення, функції цих суб’єктів господарсько-торговельних відносин. Метою статті є проведення комплексного аналізу нормативно-правового регулювання правового статусу найбільш розповсюджених видів організаторів торгівлі, з’ясування їхніх основних функцій та призначення, обґрунтування поняття “організація торгівлі”, визначення особливостей правового статусу найбільш розповсюджених видів організаторів торгівлі. З’ясовано, що формами здійснення організації господарсько-торговельної діяльності є управління та регулювання господарсько-торговельною діяльністю, які здійснюють суб’єкти організаційно-господарських повноважень. Обґрунтовано, що організація торгівлі – це створення належних умов для купівлі/продажу майна шляхом укладення договорів купівлі-продажу, поставки завдяки зосередженню покупців та продавців (постачальників) у відповідному місці/на відповідному майданчику електронних торгів, що забезпечує можливість здійснення купівлі/продажу у максимально короткі строки з мінімальними витратами за оптимальними цінами. З’ясовано, що організаторами торгівлі можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, суб’єкти господарювання, які створюють належні умови та можливості для укладення господарсько-торговельних договорів, швидкого встановлення ділових контактів між продавцями (постачальниками) та (або) покупцями, купівлі/реалізації майна за оптимальними цінами, розвитку торгівлі загалом. Встановлено, що основними функціями організаторів торгівлі є: координаційна, регулятивна, стабілізаційна, акумулятивна, оперативна та інформаційна. У статті здійснено аналіз особливостей правового статусу найбільш розповсюджених видів організаторів торгівлі (бірж, ринків та ярмарків).
25
Брояков, Сергій Вікторович. "ІНФОРМАЦІЙНА ТА ГАРАНТІЙНА ФУНКЦІЇ ПОДАТКОВИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ." Знання європейського права, no. 4 (February 7, 2020): 16–24. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.2.
Full textAbstract:
Виокремлено наступні функції податкових консультацій: а) інформаційну; б) гарантійну. Встановлено, що інформаційна функція має своїм призначенням сприяти платнику податків у розумінні ним належних йому прав та обов’язків. Інформаційна функція податкових консультацій полягає також у привнесенні правової визначеності у правозастосування. Виокремлено також гарантійну функцію податкових консультацій, яка на сьогоднішній день перебуває радше на етапі свого становлення. Зазначається, що гарантійна функція має усічений характер, адже не забезпечує в повній мірі довіру до правотлумачних позицій контролюючого органу, як гаранту майнових інтересів правозобов’язаного учасника податкових відносин та не здатна цілковито убезпечити платника податків від донарахування податкових зобов’язань у майбутньому.
Загальноприйнятим є підхід, у відповідності з яким інформаційні відносини та гарантійні механізми, які мають місце у сфері оподаткування, в основному прийнято розглядати крізь призму забезпечення публічних інтересів. Такого роду фіскальний ухил дослідження відповідної проблематики не позбавлений сенсу, однак не слід забувати про інформаційні відносини та гарантійні механізми у податково-правовому регулюванні, які мають своїм спрямуванням забезпечити реалізацію інтересів платників податків. Такого роду фіскальний ухил дослідження відповідної проблематики не позбавлений сенсу, однак не слід забувати про інформаційні відносини та гарантійні механізми у податково-правовому регулюванні, які мають своїм спрямуванням забезпечити реалізацію інтересів платників податків. Саме податкові консультації є одним із інформаційних та гарантійних інструментів, за посередництвом яких створюються умови для послідовної реалізації платником податків належних йому прав та обов’язків.
26
Kuts, Yuri, and Sergeyeva Olena. "Сучасна державна мовна політика України: європейський вимір." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 66 (September 24, 2019): 16–23. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.03.02.
Full textAbstract:
Проаналізовано ситуацію щодо проблем реалізації конституційних вимог розвитку й застосування мов в Україні.
Виявлено, що процеси русифікації ще не припинені та набувають витончених форм; мовна реабілітація громадян України подекуди свідомо гальмується; зрусифіковано вищу освіту і механізми впровадження державної мови в навчально-виховний процес проходять досить-таки повільно; дуже неохоче і кволо переходить до українського ділового мовлення численний корпус державних службовців, особливо на місцевому рівні.
Доведено, що у сфері внутрішньої політики має бути всіляка підтримка державної мови, яка є одним із символів державності. Основна її функція – забезпечення єдиного політичного, економічного та освітнього простору на території всієї країни. Мовна політика держави має здійснюватися на базі чітко розробленого мовного законодавства. Державна мовна політика України має достатній набір формалізованих і відокремлений цілей, а також інших властивостей та якостей, щоб виділити її в окремий тип державної політики.
Кожна з мов, які існують в Україні, є об’єктом правового регулювання в державній мовній політиці України, оскільки вони є об’єктом ділової, культурної, наукової та інших видів діяльності. Державна мова України також є інструментом державного управління, що слугує для виявлення волі народу і волі держави.
27
Валентинович, Войчишин Олексій. "ДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОВУ ПРИРОДУ КОРПОРАТИВНОГО ДОГОВОРУ." Часопис цивілістики, no. 43 (December 25, 2021): 27–35. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i43.441.
Full textAbstract:
Оскільки корпоративний договір лише нещодавно був закріплений у законодавстві України, у статті зробленаспроба розкриття правової природи цього договору. Визначено стан дослідження проблематики, проаналізовано останні праці та дослідження науковців із даного питання.Для розкриття правової природи договору необхідно надати його вичерпну характеристику, розкрити його специфічні риси, з’ясувати місце в системі договорів. З’ясування правової природи договору має велике практичне значення, оскільки дозволяє встановити галузеву приналежність договору, розкрити його загальні та специфічні ознаки і функції, здійснити класифікацію договору. Розкриття правової природи договору здатне спростити його застосування на практиці та сприяти послідовній правозастосовній практиці.Спираючись на попередні дослідження науковців та враховуючи новели законодавчого регулювання, установлено ознаки корпоративного договору. Обґрунтовано, що поряд із загальними ознаками, що притаманні корпоративному договору як договірній конструкцій, він має і специфічні, як-от особливий предмет договору і акцесорність його зобов’язань щодо статутних документів товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю й акціонерних товариств. Саме наявність спеціальних ознак є ключовим критерієм для відмежування корпоративного договору від суміжних за своєю природою договорів, наприклад його розмежування із засновницьким договором. Окрім цього, запропоновано похідні специфічні ознаки.У статті також досліджено функції корпоративного договору. До загальних функцій цього договору можна віднести гарантійну, регулятивну й охоронну функції. Запропоновано й обґрунтовано специфічні функції корпоративного договору (напрями його впливу на суспільні відносини), а саме: майнову функцію, управлінську функцію, прогностичну функцію та функцію контролю.Також здійснена спроба класифікувати корпоративний договір за дихотомічними критеріями. Установлено, щокорпоративний договір є вільним, поіменованим, здебільшого взаємопогодженим та двостороннім, консенсуальним, безоплатним, організаційним договором, що вчиняється в обов’язковій письмовій формі.Окрім того, у статті аргументується, чому за своєю правовою природою корпоративний договір більше тяжієдо групи цивільно-правових договорів, ніж до господарсько-правових договорів.
28
Веркалець, І. Д. "ЮРИДИЧНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ ПРАВАВ КОНТЕКСТІ ЗАГАЛЬНОГО РІВНЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 4(29) (April 10, 2020): 23–27. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).388.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано особливості юридичного закріплення функцій права. Охарактеризовано зміст функцій сучасного українського права та їх реалізації в контексті правової свідомості. З’ясовано, що функція виражає найбільш істотні, головні риси права і спрямована на здійснення корінних завдань, що стоять перед правом на даному етапі його розвитку. Функція права виявляє, як було вже зазначено, напрям його активного впливу, покликаного впорядкувати певний вид суспільних відносин. Функціональність права є його інтегральною та універсальною характеристикою, вираженням його природи і характерна для будь-якої правової системи на всіх історичних етапах її розвитку. Функція права виявляються водночас у суспільному бутті й у свідомості індивіда. Визначено, що основне призначення права полягає саме в регулюванні суспільних відносин, натомість правосвідомість суспільні відносини безпосередньо не регулює, її регулятивна сила спрямована на внутрішній світ людини, її переконання та оцінки. Інакше кажучи, правосвідомість регулює поведінку людей: правосвідомість можна розглядати як спосіб впливу права через свідомість окремих індивідів на закріплення навичок їхньої правової позитивної поведінки. Таким чином, вплив правосвідомості на суспільні відносини є опосередкованим: прямо впливаючи на поведінку людей, правосвідомість впливає і на суспільні відносини, що виникають між ними. У зв’язку з цим вважаємо, що визначення функцій правосвідомості потребує уточнення щодо об’єкта впливу даного феномену. Наголошено, що форма реалізації функцій права, виступаючи характеристикою функцій права в зовні, що виражається в ефективності й результативності правового впливу, повинна відповідати виключно об’єктивним критеріям. Інакше дуже складно буде оцінити ефективність правового впливу загалом і кожної функції права окремо. Зроблено висновок, що право має соціальну цінність тільки тоді, коли воно чинить реальну, а не номінальну дію на стан суспільних відносин, підвищує якість державних органів та інститутів громадянського суспільства. При цьому саме якість реалізації функцій права як динамічної складової частини правосвідомості, на наш погляд, має ключове значення під час визначення міри ефективності сучасного українського права.
29
Веркалець, І. Д. "Правосвідомість суб’єктів у процесі здійснення функцій права." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 3–7. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).505.
Full textAbstract:
У статті здійснюється теоретико-правовий аналіз особливостей взаємодії правосвідомості суб’єктів у процесі реалізації функцій права. Визначаються основні передумови необхідності взаємодії правової свідомості суб’єктів, правового регулювання та функціональної реалізації права в контексті єдності їхніх основних складових частин. Наголошено, що за джерелами формування та глибиною зображення правової дійсності в загальнотеоретичній правовій літературі традиційно виокремлюються три рівні правової свідомості: буденний (повсякденний, побутовий), професійний (практичний) і науковий (теоретичний). Визначено, що вплив правосвідомості на суспільні відносини є опосередкованим: прямо впливаючи на поведінку людей, правосвідомість впливає і на суспільні відносини, що виникають між ними. У зв’язку із цим вважаємо, що визначення функцій правосвідомості потребує уточнення щодо об’єкта впливу такого феномена. З’ясовано, що доцільно виокремлювати три основні функції правосвідомості: пізнавальну, оцінювальну, регуля-тивну. Вони повністю охоплюють те значення, яке має правосвідомість для людини: забезпечує пізнання та сприйняття правової реальності, її оцінку й вибір варіанта поведінки відповідно до отриманих знань і сформованих орієнтацій та установок. Це свідчить, по-перше, що основні функції правосвідомості орієнтовані на суб’єкта, й по-друге, що між функціями правосвідомості та її структурою існує діалектична взаємодія. Зроблено висновок, що відносно визначені норми права похідні від внутрішньої структури норм права й видів її структурних компонентів. Вони надають скоріше уявну, ніж реальну свободу вибору суб’єктам правовідносин, що також може траплятися та бути, безумовно, корисним з урахуванням мети правового регулювання. Проте структурованість і зрозумілість нормативних регуляторів, тобто їхнє розумово-емоційне сприйняття, безпосередньо залежить і від застосовуваного правотворцем методу правового регулювання з його чіткою кристалізацією в усвідомленні як законодавця, так і адресата правового припису, що, відповідно, накладатиме відбиток на правову поведінку.
30
Дєточка, А. Ю. "ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗАВДАНЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ПРАВООХОРОННОГО ХАРАКТЕРУ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 123–29. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.15.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що правоохоронна функція, як напрям діяльності держави, спрямовано на вирішення основних завдань, пов’язаних із забезпеченням охорони конституційного ладу, прав та свобод громадян, законності та правопорядку, що проголошується Конституцією України. Тож для нормального функціонування держави, повноцінного ви- конання нею своїх завдань та реалізації основних прав і свобод людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, створюють- ся державні органи, які є складовими механізму держави. Сутність будь-я- кого об’єкта, суб’єкта чи явища визначається у процесі встановлення мети та завдання його створення та діяльності. Саме вони є тією основою, що забезпечує аналіз своєрідних ознак певного явища, його взаємодію з інши- ми категоріями та місце в системі понять. Цінність категорій «мета та завдання» проявляється як у характеристиці реальних дій суб’єктів пра- вового регулювання, так і при з’ясуванні залежності між нормами права, правовідносинами, юридичними актами у певному соціальному контексті. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, окреслено коло завдань державної служби правоохоронно- го характеру. Наголошено, що ті завдання, які ставляться перед службами правоохоронного характеру залежать від сучасних реалій, цілей та пріори- тетів, які ставить перед собою держава, серед яких можна виділити по- треби та інтересів суспільства, його економічних можливостей, професіо- налізму державних службовців і структур та ін. Визначено, що до головних завдань правоохоронної системи взагалі слід віднести такі: охорона кон- ституційного ладу, суверенітету та територіальної цілісності держави; забезпечення та охорона прав та свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави в цілому від протиправних посягань; боротьба та протидія злочинності, застосовуючи при цьому заходи з виявлення, попе- редження та припинення здійснення злочинів; сприяння вдосконаленню всієї системи права України, як національного законодавства, так і в галузі діяльності державної служби правоохоронного характеру (діяльність яких спрямована на виконання функції держави (зокрема правоохоронну).
31
Близнюк, Андрій. "ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ." Public management 15, no. 5 (September 29, 2018): 42–52. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-42-52.
Full textAbstract:
Систематизовано та уточнено теоретичні основи дослідження інституційного забезпечення механізмів державного регулювання розвитку рекреаційної сфери.
Інституційну підтримку сектору рекреації формують державні та неу- рядові організаційні структури, створені на різних рівнях механізму, та ре- алізують свої рішення за допомогою методів державного управління в ре- креаційній сфері в межах своїх повноважень. Існують тісні підпорядковані, координаційні зв’язки між цими організаційними структурами. Здійснено аналіз функціонального призначення основних інституційних акторів у ре- креаційній сфері.
Визначено проблемні питання сучасного стану інституційного забезпе- чення механізмів державного регулювання розвитку рекреаційної сфери в Україні. Визначено, що складність її регулювання полягає в тому, що в Ук- раїні відсутня чітка, уніфікована система державного регулювання рекреа- ційної сфери, тому певні її аспекти в нашій державі нині перебувають під контролем багатьох державних органів (міністерства, служби, агентства).
Підкреслено, що в системі державного управління рекреаційною сферою немає органу, що відповідає за проведення виключно функцій управління рекреаційними територіями; фактично усі органи державної влади мають функції управління відповідно до реакційних територій та рекреаційних ресурсів, поряд з функціями управління іншими ресурсами, об’єктами, те- риторіями. Адміністративна діяльність органів влади спрямована на вирі- шення проблем організації, охорони рекреаційних територій та використан- ня рекреаційних ресурсів тією мірою, що й для виконання інших завдань у різних сферах діяльності суспільства.
Викладено напрями оптимізації інституційного механізму державного регулювання розвитку рекреаційної сфери. Зазначено, що організаційно- економічний механізм має ґрунтуватися на формуванні регіональних інсти- туцій, що дасть можливість концентрувати та координувати зусилля всіх суб’єктів рекреаційної діяльності з метою досягнення оптимального рівня рекреаційного потенціалу на регіональному рівні.
32
Якубаш, І. В. "Автоматичне керування процесом сушіння плодоовочевої сировини в конденсаційній термоелектричній сушарці." Automation of technological and business processes 13, no. 1 (April 19, 2021): 11–17. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v13i1.1995.
Full textAbstract:
Сушіння є одним з найбільш ефективних методів збереження сільськогосподарських і харчових продуктів. Якість висушеного продукту залежить від дотримання регламенту технологічного процесу сушіння. Підвищення якості ведення технологічного процесу (ТП) сушіння плодоовочевої сировини впливає на якість виготовленої продукції, що, в свою чергу, призводить до підвищення конкурентоспроможності підприємства. Дотримання регламенту ТП можливе лише за його автоматизації. Тому завдання автоматизації ТП дедалі більше постає перед сучасними підприємствами. Огляд існуючих вітчизняних розробок в сфері автоматизації сушіння, зокрема сушіння плодоовочевої сировини, показує наявність суттєвих недоліків. В ОНАХТ, на кафедрі АТП і РС у рамках випускної роботи бакалавра розроблено новий підхід до автоматизації керування конденсаційною сушаркою, задля забезпечення високоефективного сушіння плодоовочевої сировини. Метою роботи є розробка найдосконалішої математичної моделі, функція якої б полягала в відтворенні основних властивостей середовища сушіння сільськогосподарських та харчових продуктів, з можливістю їхнього відображення та дослідження. В роботі розкрито мету ТП сушіння та виділено основні технологічні параметри, для яких необхідно скласти регламент, для забезпечення високої якості готової продукції. Складено структурну схему моделі об’єкта керування. Проведено аналіз його каналів зв’язку та їх ідентифікацію. Канали математично описано статичними аперіодичними ланками другого порядку. Розроблено модель id-діаграми вологого повітря, яка є достовірною. Також розроблено повну математичну модель об’єкту керування і зроблено висновки про можливість її використання у подальших розробках як основу при синтезі моделі системи автоматичного регулювання. На кафедрі АТП і РС було реалізовано фізичну модель, яка працює з відповідними встановленими параметрами та відповідає всім перехідним процесам.
33
Латишева, В. В. "Забезпечення паритету інтересів роботодавців та працівників у регулюванні нових форм зайнятості: вітчизняний і міжнародний досвід." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1 (July 2, 2021): 51–55. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1.731.
Full textAbstract:
У статті досліджено сучасний стан правового регулювання нових форм зайнятості населення в Україні, а саме дистанційної, тимчасової зайнятості та самозайнятості, щодо збереження в них паритету інтересів працівників та роботодавців.
Актуальність тематики статті підтверджується низкою вітчизняних та зарубіжних досліджень, присвячених правовому регулюванню дистанційної, тимчасової зайнятості та самозайнятості, які вказують на необхідність їх відповідного унормування до сучасних тенденцій, у тому числі використання ІТ-технологій.
У процесі дослідження виявлено недоліки у правовому регулюванні нових форм зайнятості. Проаналізовано зміни до трудового законодавства, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 та проектом Закону України «Про працю» (від 11.01.2020 № 2708-1) щодо забезпечення паритету інтересів працівників.
Проаналізовано кращу світову практику правового регулювання нових форм зайнятості та визначено основні підходи щодо правового регулювання відповідних форм на сучасному етапі.
Досліджено можливості колективно-договірного регулювання за умови використання дистанційних форм зайнятості, насамперед ІТ-технологій.
Виявлено неспроможність сучасних профспілкових комітетів, за умови використання традиційних форм та методів роботи, забезпечити належний рівень участі громадян в процесі колективно-договірного регулювання, а також належний рівень захисту їхніх трудових прав.
На прикладі досвіду Сполучених Штатів Америки та Бельгії досліджені альтернативні організаційні форми, за своїми функціями подібні до профспілкових комітетів, а саме створені на базі неприбуткових громадських організацій профільного спрямування робочі центри та SMart-компанії.
Вищезазначені утворення не ведуть колективних переговорів із роботодавцями за зразком профспілкових комітетів – вони здійснюють юридичний та консультаційний супровід працівників, надають адвокатські юридичні послуги та згуртовують індивідуальних працівників із метою забезпечення представництва їх інтересів на всіх рівнях.
34
Ковриго, Ю. М., and П. В. Новіков. "Двоканальний нечіткий контролер для регулювання технологічних параметрів в умовах нестаціонарності динамічних характеристик об’єкта керування." Automation of technological and business processes 11, no. 1 (April 26, 2019): 4–13. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v11i1.1328.
Full textAbstract:
Розглянуто схему системи автоматичного керування з двоканальним нечітким контролером при регулюванні технологічних параметрів в умовах нестаціонарності динамічних характеристик об’єкта керування. Актуальність даного дослідження полягає у використанні більш складних структур керування, коли необхідно добитися малих відхилень показників якості керування за умов зміни параметрів моделі керування. Застосування схем з предикторами і алгоритмами адаптації обмежене на об’єкта теплоенергетики, зокрема прямоточних котлоагрегатах. Як вдосконалення існуючих систем розповсюдженим підходом є реалізація ПІД-алгоритму регулювання за допомогою нечіткого регулятора, а потім за рахунок підбору функцій належності і побудови бази правил відбувається вдосконалення алгоритму регулювання. На відміну від описаної схеми, в основі побудови двоканального нечіткого контролера лежить не ПІД-закон, а знання і досвід оператора при регулюванні технологічного параметра в ручному режимі. Визначені діапазони вхідних і вихідних змінних fuzzy-контролера. На основі експертних знань і аналізу дій оператора укладено базу правил для блоків нечіткої логіки. Виконано математичне моделювання спроектованої системи. Проведено порівняння одноконтурної системи при незмінних налаштуваннях регулятора і двоканального нечіткого контролера для різних режимів роботи об’єкта, що визначаються змінним навантаженням енергоблоку ТЕС. Розраховано показники якості функціонування обох систем. Застосування двоканального нечіткого контролера забезпечує сталість показників якості функціонування системи автоматичного регулювання. При цьому забезпечується робастність системи автоматичного регулювання за стійкістю в умовах параметричної нестаціонарності досліджуваного об’єкта.
35
Степанов, Є. "Правове регулювання екологічної функції держави в системі функцій сучасної Української держави." Юридична Україна, no. 9 (93) (2010): 95–101.
Find full text
36
Nebozhenko, T. T. "ДІАГНОСТИКА ПРОБЛЕМ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ У АГРОПРОМИСЛОВІЙ СФЕРІ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, no. 2 (September 7, 2016): 107–12. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6921.
Full textAbstract:
Доведено необхідність та значимість державного регулювання функціонування суб’єктів господарювання агропромислової сфери. Виявлено проблеми державної регуляторної політики у агропромисловій сфері вітчизняної економіки та окреслено перелік напрямків їх усунення. Проведено дослідження сучасного стану державного регулювання функціонування суб’єктів аграрної сфери та його впливу на розвиток сільськогосподарських підприємств в Україні. Конкретизовано функції державного регулювання сільського господарства. Охарактеризовано організаційно–правові форми підприємництва, які використовуються в сільському господарстві України. Проаналізовані різні види підприємств, що провадять свою діяльність у сільськогосподарській сфері. Наголошено на необхідності законодавчого закріплення основоположних принципів державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, такі як системність і стабільність. Доведено необхідність державного регулювання функціонування підприємницьких структур у сільському господарстві. Проідентифікувались теоретичні й загальнометодологічні проблеми державного регулювання організаційно–правових форм сільськогосподарських підприємств. Деталізувалися правові проблеми державного регулювання сільського господарства в Україні. Обґрунтовано недостатню ефективність державної політики щодо створення умов формування кооперативних та інших некомерційних об’єднань сільськогосподарських підприємств у сфері виробництва та збуту сільськогосподарської продукції. Проводиться виявлення недоліків у організації та регулюванні агропромислового виробництва в Україні.
37
Некрасова, Л. А. "ІНСТИТУЦІЙНА РОЛЬ АГЕНЦІЙ СУБРЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В РЕГУЛЮВАННІ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД." Підприємництво та інновації, no. 10 (December 30, 2019): 62–68. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.9.
Full textAbstract:
Запропоновано більш досконалу модель формування та стратегічного управління регіональною політикою для реалізації успішної децентралізації, основне місце в якій приділяється агенціям субрегіонального розвитку (АСР), регулювання діяльності котрих здійснюється агенцією регіонального розвитку (АРР), адмінресурсом і наукою. Проведено зіставлення функцій АРР та АСР, виявлено взаємне доповнення функцій та їх відповідність принципам реалізації державної регіональної політики, при цьому основні функції генерації, забезпечення, комунікації та моніторингу реалізації стратегічних цілей повинні виконувати агентства субрегіонального розвитку за рахунок консолідації виробничого та соціального капіталу громади. Систематизовано інструменти АСР сприяння розвитку підприємств в об’єднаних територіальних громадах. Запропонована архітектура АСР дасть змогу сформувати і забезпечити розвиток полюсів і точок економічного зростання об'єднаних територіальних громад в умовах сталого розвитку.
38
Лань, Дзін. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ У КИТАЇ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 51 (2021): 67–76. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.07.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження зумовлена недостатнім вивченням питання особливостей формування організаційної культури в Китайській Народній Республіці як країні, яка на сьогодні має одні із вищих показників розвитку економіки та виробництва. Метою статті стало виявлення особливостей формування організаційної культури в Китайській Народній Республіці (КНР). Установлено, що, починаючи з 1978 року, КНР активно впроваджувала реформи, спрямовані на відкритість та розвиток економіки країни. Важливе місце серед цих реформ було призначено саме освіті, науці та культурі. Поняття «організаційна культура» набуло популярності на початок 1980-х рр., проте і досі не існує його єдиного загальноприйнятого визначення. Під сутністю поняття «організаційна культура» у КНР розуміють поведінку як норму відносин на виробництві, котра базується на неприхованих правилах спілкування, які підпорядковані меті компанії, і виступає важливим чинником економічного розвитку виробництва. Серед функцій організаційної культури фахівці визначають: планувальну, згуртування колективу; мотиваційну; контролюючу; функцію впливу; інтегративні функції; функцію гармонії; управлінську. Серед особливостей формування організаційної культури у КНР визначено: позитивне ставлення до культури та мистецтва, котрі спрямовані на розвиток сфери духу, емоцій, чуйності та унікальності особистості; розумне управління компаніями у КНР, яке передбачає прояв таких якостей, як: чуйність, творчість, професійна етика та емоційність; регулювання взаємовідносин в управлінні перш за все моральними нормами, які іноді стають вище за закон; домінування політичної культури в суспільному та культурному житті; формування організаційної культури в процесі постійного реформування; розвиток особистості та суспільства через інновації; вивчення моделей управління зарубіжних країн та їх упровадження з урахуванням національних особливостей; ґрунтування організаційної культури на відповідних компетентностях, наполегливій праці; розробка системи мотивів і стимулів з урахуванням національних традицій країни.
39
Левченко, Сергій Андрійович, Віктор Леонідович Коваленко, Віктор Васильович Артемчук, Сергій Вікторович Башлій, and Аліна Анатоліївна Єрофєєва. "ЕЛЕКТРОДИНАМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕМІШУВАННЯ МЕТАЛУ." Scientific Journal "Metallurgy", no. 2 (February 22, 2022): 80–86. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2021-2-09.
Full textAbstract:
Запропоновано методику виконання теоретичних досліджень за допомогою конформних відображень щодо визначення дії сил на розплав металу в електросталеплавильних печах з урахуванням цілеспрямованої дії магнітного поля. Проаналізовано вид магнітного поля з двофазним статором. На підставі запропонованої методики використання конформного відображення є можливим визначити тягове зусилля у кожній точці розплаву. Запропоновані функції конформних відображень, використання яких дозволяє перейти від нерівномірного магнітного поля до сукупності взаємоперпендикулярних прямих. Запропоновано функції переходу від нерівномірного магнітного поля до рівномірного. Вказано на складнощі за підбирання функцій перетворення та застосування інтегралу Кристоффеля-Шварца. Заміна інтегральних рівнянь для визначення загальної сили, яка створює рух розплаву металу, на алгебраїчні функції конформних відображень дає можливість розробити відповідні комп’ютерні програми для автоматичного регулювання потужності індукційно-дугових сталеплавильних печей, що є підґрунтям для проектування сучасних електрометалургійних комплексів з покращеними техніко-економічними показниками, які спроможні забезпечити конкурентоздатність вітчизняного металургійного виробництва.
40
Рябець, Катерина. "СИСТЕМА ТА СУТНІСТЬ ЗАГАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СУЧАСНИЙ ПЕРІОД." Науковий вісник: Державне управління, no. 1(11) (April 18, 2022): 207–21. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-207-221.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні системи та сутності загальних функцій державного управління у сучасний період. Практична реалізація функцій державного управління здійснюється системою органів державного управління, рівень ефективності функціонування яких залежить від правильно визначеного у конкретних ситуаціях кола управлінських функцій та від розуміння їх сутності. З огляду на останнє твердження науково-теоретичне обґрунтування функцій державного управління має надзвичайну актуальність. Для досягнення мети було використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Зокрема, за допомогою: аналізу було з’ясовано зміст об’єкта та предмета дослідження; узагальнення – об’єднано науково-теоретичні положення щодо загальних функцій державного управління; абстрактно-логічного методу – проведено теоретичні узагальнення та уточнення розуміння сутності загальних функцій державного управління тощо. Досліджено теоретичні засади функцій державного управління та узагальнено їх визначення. Сформульовано авторське визначення поняття «функції державного управління» як напрями державно-управлінської діяльності, що спрямовані на досягнення цілей та виконання завдань держави. Виявлено та узагальнено погляди вітчизняних вчених на зміст системи загальних функцій державного управління. Викладено авторський підхід до складу системи загальних функцій державного управління, до якої включено: планування, організацію, аналіз, прогнозування, регулювання, координацію та контроль. Проаналізовано сутність зазначених функцій державного управління та окреслено авторське розуміння їх визначення. Зроблено висновок, що державне управління може бути успішним лише за умови реалізації сукупності загальних функцій. Одним із напрямів подальших досліджень визначено здійснення порівняльного аналізу співвідношення загальних і спеціальних функцій державного управління.
41
Ю. Г., ПРАВ. "ПРІОРИТЕТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ У ВДОСКОНАЛЕННІ ТРАНСПОРТНОКОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 86, no. 1 (December 14, 2020): 226–35. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.86-1-16.
Full textAbstract:
Визначено, що у нинішній економічній ситуації треба вибрати основні,пріоритетні, ті, які могли б дати віддачу в короткі терміни проєкти.Зазначено, що вирішуючи питання про пріоритетність інвестицій увдосконаленні транспортно-комунікаційної інфраструктури та, перш завсе, в автомобільні дороги, необхідно вирішити питання про вибірметодології оцінки економічної ефективності. Запропоновано до ключовихпередумов управління інвестиційним процесом віднести: поглиблення рівняобґрунтованості прийнятих рішень; високий ступінь скоординованості таконтролю в процесі реалізації прийнятих рішень; постійне «відстеження»зовнішніх змін; аналіз кон’юнктури ринку за всіма видами ресурсів.Визначено напрямки сучасного процесу розвитку суспільства: послідовнийперехід від прямих до непрямих методів регулювання економіки; різкепосилення соціальних функцій держави, його ролі в регулюванні соціальнихпроцесів
42
Svyatohor, V. V. "Теоретичні основи державної інноваційної політики і її складників." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 7 (December 25, 2016): 258. http://dx.doi.org/10.15421/191629.
Full textAbstract:
Сучасна динаміка соціально-економічного розвитку актуалізувала питання підвищення ефективності державної інноваційної політики, її адекватності сучасним пріоритетам і проблемам розвитку країни. Доцільне і актуальне питання – систематизація знань, одержаних під час дослідження теоретичних основ державної інноваційної політики, і результативність її впровадження залежно від методів реалізації.Мета роботи – узагальнити теоретико-методологічні основи державної інноваційної політики.Автор розглянув типи державної інноваційної політики, фактори, що впливають на її формування, складники розробки та здійснення державної інноваційної політики. Зазначено, що реалізація державної інноваційної політики підпорядкована стратегії інноваційного розвитку й вказано стратегічні напрями інноваційного розвитку національної економіки. Окрему увагу автор звернув на етапи формування державної інноваційної політики в індустріально розвинених країнах та охарактеризував методи реалізації державної інноваційної політики. На основі отриманих результатів наукового дослідження запропоновано основні напрями інноваційної політики для України в умовах сьогодення.Зроблено висновок, що державна інноваційна політика являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених форм, механізмів, інструментів, технологій впливу держави на процеси формування, розвитку та реалізації науково-технічного, технологічного й інноваційного потенціалу країни, заснованих на перспективних світових тенденціях науково-технологічного розвитку. Реалізація державної інноваційної політики підпорядкована стратегії інноваційного розвитку, головна функція якої полягає у визначенні основних довготривалих напрямків наукових розробок, упровадженні нововведень, забезпеченні ресурсами для досягнення поставлених цілей. Держава, реалізуючи інноваційну політику, перш за все у сфері регулювання НДДКР, застосовує два основні типи методів: адміністративні й програмно-цільові. У ході розвитку програмно-цільових методів сформувалося кілька варіантів їх реалізації: система субсидій, інституційних програм і кооперативних впроваджувальних програм.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні методології державної інноваційної політики, яка охоплює інтегровану систему методів, способів, засобів її реалізації, із урахуванням пріоритетів сучасного інноваційного розвитку індустріально розвинених країн.Практичне значення дослідження – використання особливостей теоретико-методологічних основ державної інноваційної політики для вибору таких напрямів і методів реалізації інноваційної політики, які найбільш прийнятні для України в сучасних економічних умовах.
43
Марушева, Олександра. "ОСОБЛИВОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У БУДІВНИЦТВІ: ЗАРУБІЖНИЙ АСПЕКТ." Public management 19, no. 4 (May 29, 2019): 156–65. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-156-165.
Full textAbstract:
Розкрито зарубіжний аспект особливостей нормативно-право- вого регулювання соціально-економічних відносин у будівництві. Зазначе- но, що сучасна економіка України перебуває у стані хронічної кризи, тому цікаво проаналізувати досвід будівництва США, Канади та країн Європей- ського Союзу з точки зору встановлення нормативно-правового механізму управління соціально-економічними відносинами у будівництві. Обґрун- товано, що у США особливістю державного управління нормативно-правовим регулюванням соціально-економічних відносин у будівництві є роз- роблення власного нормативно-правового механізму та системи контролю за дотриманням відповідних законодавчих вимог. З цією метою відбулося прийняття відповідних кодексів, законодавчих актів у сферах будівництва та іпотечного кредитування, надання пільгових кредитів, гарантій, забезпе- чення дієвих механізмів системи страхування тощо.
Визначено, що у більшості зарубіжних країн спостерігається тенденція “приватизації” функцій нагляду та контролю за дотриманням вимог буді- вельного законодавства, органів та організацій, відповідальних за функ- ціонування системи технічного регулювання у будівництві тощо. Причини цього — ускладнення та вдосконалення будівельних технологій, збільшення обсягів будівництва та перехід багатьох країн світу до використання пара- метричних норм.
Доведено, що світовий досвід впровадження архітектурно-будівельного контролю у зарубіжних країнах є необхідною основою для вдосконалення національної державної системи будівництва. Включення до системи наг- ляду та контролю незалежних приватних спеціалізованих установ або екс- пертів до виконання функцій контролю не тільки покращить якість заходів контролю, але й знизить рівень корупції у будівельній сфері.
44
ВАТАН, Юлія. "МЕТАКОГНІТИВНА АКТИВНІСТЬ У СУБ’ЄКТНОМУ ВИМІРІ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 1 (54) (May 19, 2022): 12–18. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.2.
Full textAbstract:
У статті висвітлено результати теоретичного аналізу метакогнітивної активності з позицій суб’єктного підходу. Актуальність пошукувань у цьому напрямі зумовлена назрілою потребою подолання безсуб’єктності цієї активності, введення в проблемне поле дослідження її носія в розмаїтті його біологічних, психофізіологічних та особистісних характеристик. Метою статті є теоретичне обґрунтування метакогнітивної активності як властивості суб’єкта, описання того, яким саме чином особистість є залученою до регуляції своїх когнітивних процесів. Для досягнення поставленої мети використовувались загальнонаукові теоретичні методи: аналізу та синтезу, індукції та дедукції, зіставлення та узагальнення результатів наукових досліджень; було враховано основні психологічні принципи: детермінізму, розвитку, системності, об’єктивності. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше інтерпретовано метакогнітивну активність з позицій суб’єктного підходу; описано її співвідношення із суб’єктною активністю; уточнено її специфічні властивості. Висновки. Носієм метакогнітивної активності як інтегративного утворення, головна функція якого полягає в регулюванні пізнавальних психічних процесів, виступає суб’єкт, оскільки саме на нього покладаються функції саморегуляції, самоорганізації, самодетермінації. Особистість в якості суб’єкта діяльності характеризується здатністю до цілеспрямованого перетворення об’єктивної дійсності, творення власного буття, реалізації своїх намірів, управління своїм життєвим шляхом, що виявляється в рівні її суб’єктності. Суб’єкт приймає рішення про необхідність застосування регулятивних функцій, виступає ініціатором і організатором метакогнітивної активності. На основі аналізу наукових досліджень встановлено, що деякі метакогнітивні процеси можуть мати неусвідомлений характер, ініціюватися об’єктивними чинниками, проте метакогнітивна активність у разі, коли є вмотивованою інтересами особистості, набуває рис саме суб’єктної активності.
45
Барабаш, Т. О. "РИЗИКООРІЄНТОВАНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК ЗАПОБІЖНИК ВИНИКНЕННЮ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (42) (January 27, 2022): 38–45. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-42-2-38-45.
Full textAbstract:
Досліджено правове регулювання виконання такої функції Бюро економічної безпеки України, якантикорупційний контроль, а також окреслено законодавчі вимоги до програм із запобігання корупції.Розглянуто складові елементи й структуру дій суб’єктів господарювання при розробці антикорупційноїпрограми юридичної особи. Обґрунтовано наявність підстав для застосування дієвих важелів впливу насуб’єктів господарювання в частині виконання ними припису щодо здійснення функцій антикорупційногоконтролю. Запропоновано розробити пропозиції про внесення змін і доповнень до Закону України «ПроБюро економічної безпеки України», що стосуються суті, змісту процедур ризикоорієнтованого контролю у сфері господарювання як його функції.Ключові слова: економічні правопорушення, шахрайство, Бюро економічної безпеки, антикорупційний контроль, антикорупційна програма юридичної особи, ризикоорієнтований контроль у сфері господарювання.
46
Kazarian, G. G., and R. V. Gryshova. "Умови формування системи законодавчого забезпечення прав осіб з інвалідністю в Україні." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 26, 2018): 112–22. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.06.13.
Full textAbstract:
За умов сьогодення забезпечення прав осіб з інвалідністю є важливою метою нормативно-правового регулювання суспільних відносин, учасниками яких є особи з інвалідністю. При цьому відносини, пов’язані з соціально-економічним забезпеченням цих осіб, регулюються нормами різних галузей. Зазначено, що саме лідерські позиції законодавчої сфери дозволяють розуміти, на якому рівні й наскільки якісно держава, її органи й посадові особи виконують покладені на них функції щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю. Проаналізовано сучасний стан нормативно-правової бази регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні. Досліджено всі рівні нормативно-правового регулювання шляхом проведення стислого аналізу базових нормативно-правових актів, які регулюють систему забезпечення осіб з інвалідністю. Належне соціально-економічне забезпечення осіб з інвалідністю передбачає надання їм значної кількості різноманітних прав. Зокрема, передбачається забезпеченість інвалідів житлом, їх пересування, лікування, реабілітація, освіта, працевлаштування тощо. Визначено, що для ефективного нормативно-правового регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю необхідно перш за все здійснити певні координаційні роботи між усіма суб’єктами цієї системи. Ідентифіковані прогалини та недоліки у нормативно-правовому регулюванні соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні: відсутність затверджених державних стратегічних планів і програмних документів; недостатня розробленість, систематизація та впровадження інструментів механізму інституційного регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю; прогалини у бюджетному законодавстві. До концептуальних питань, які потребують вирішення, належать: гармонізація вітчизняного законодавства до міжнародних стандартів; посилення контролю за рівнем та якістю соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю; підвищення результативності координаційної діяльності між суб’єктами системи соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю; розробка ефективних механізмів фінансування соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю.
47
Зайченко, В. В. "НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗМІЦНЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ." Підприємництво та інновації, no. 7 (December 30, 2019): 33–38. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.5.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано актуальність формування технологічної конкурентоспроможності економіки України за сучасних глобальних викликів і загроз. Здійснено аналіз вітчизняної інституційно-організаційної системи державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки. Розкрито стан інституційно-правової системи державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки України. Наведено результати аналізу державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки України за функціями управління. Встановлено, що недоліками державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності за функцією аналізу є відсутність системи комплексного аналізу й оцінювання інноваційно-технічної активності; за функцією планування – неінституціалізованість системи програмування та планування технологічної конкурентоспроможності економіки; за функцією організації – невибудованість цілісної організаційно-інституційної системи державного регулювання інноваційної діяльності; за функцією мотивації – відсутність достатнього митно-тарифного та бюджетно-податкового стимулювання інноваційно-технологічної діяльності; за функцією контролю – несформованість середовища незалежних інституцій моніторингу й контролю державної інноваційної і технологічної політики.
48
Панасюк, О. "Джерела адміністративно-деліктного права України: становлення та сучасний стан." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 2 (August 13, 2020): 83–93. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.2.08.
Full textAbstract:
Визначено, що адміністративно-деліктне право будучи підгалуззю адміністративного права виконує схожі функції з врахуванням предмету правового регулювання та відносин пов’язаних з притягнення до адміністративної відповідальності. До функцій джерел адміністративно-деліктного права можна віднесено наступні: охоронна, регулятивна, виховна, пізнавальна, відновлювальна, ідеологічна, вирішення правових конфліктів, політична. Виділено види джерел адміністративного-деліктного права. Наведено основні етапи кодифікації історії розвитку вітчизняного адміністративно-деліктного права. Визначено основні напрямків реформування інституту адміністративної відповідальності в Україні з огляду на формування адміністративно-деліктного права в Україні. Визначено, що кодифіковані джерела адміністративно-деліктного права потребують розвитку. Виходячи з основних джерел адміністративного права країн Європейського Союзу визначено напрямок розвитку кодифікованих джерел адміністративно-деліктного права України.
49
Іванов, Ю. "Функції податків та податкове регулювання." Формування ринкової економіки в Україні, Вип. 19 (2009): 36–43.
Find full text
50
Гудіма, Т., and О. Чабан. "ЩОДО ДОЦІЛЬНОСТІ ПОСИЛЕННЯ ДИСКРЕЦІЙНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 12–20. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.238589.
Full textAbstract:
Анотація. Проаналізовано функції Національного банку України і Банку Англії крізь призму викликів, що накладаються динамічним характером суспільства та процесами глобалізації. Висвітлено різний підхід України і Великобританії під час імплементації однакових положень Директиви (ЄС) 2015/2366 Європейського Парламенту і Ради від 25 листопада 2015 року про платіжні послуги на міжнародному ринку у внутрішнє законодавство. Доводиться, що наявність необмежених дискреційних повноважень у центрального банку може завдати негативного впливу на стимулювання фінансової стабільності й одночасне забезпечення функції наглядового органу, зокрема на ринку платіжних послуг. Обґрунтовано, що замість цього збалансована система, яка складається з низки повністю або частково незалежних один від одного фінансових установ та органів влади, повинна взаємодіяти за зрозумілими і прозорими правилами. Наголошується на невідповідності вітчизняних підходів правового регулювання діяльності центрального банку принципам, установленим європейськими вимогами, зокрема Директивою (ЄС) 2015/2366. Зокрема, законопроєкт «Про платіжні послуги» № 4364 від 12.11.2020 містить положення, які поєднують в особі Національного банку України повноваження регуляторного, наглядового органу та учасника ринку платіжних послуг. Крім того, широкі дискреційні повноваження центрального банку в Україні передбачають також деякі законодавчі функції. Зазначене не відповідає європейським принципам, правилу розподілу влади, несе загрози для фінансового ринку та фінансової стабільності країни в цілому. На підставі досвіду Великобританії аргументовано доцільність розмежування наглядових і регуляторних функцій, зокрема на ринку платіжних послуг, між різними інституціями та забезпечення їхньої постійної взаємодії. Саме такий підхід здатен урівноважити вплив центрального банку та інших органів на шляху до сприяння фінансовій стабільності економіки країни. Ключові слова: незалежність, платіжні послуги, дискреційні повноваження, імплементація, фінансова стабільність, нагляд, правове регулювання, європейські принципи. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 22.