To see the other types of publications on this topic, follow the link: Фракція білкова.
Journal articles on the topic 'Фракція білкова'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 42 journal articles for your research on the topic 'Фракція білкова.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Savchuk, Y. Y., S. I. Usatiuk та O. P. Yanchyk. "ДОСЛІДЖЕННЯ ДИСПЕРСНОСТІ НАПОЮ З ВОЛОСЬКОГО ГОРІХА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (2016): 83–86. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6816.
Full textAbstract:
Проблема підвищення рівня білкового забезпечення в харчуванні населення як і раніше залишається актуальною. На сьогоднішній день вживання населенням білка є дефіцитним як в кількісному, так і в якісному відношенні. Серед можливих шляхів вирішення цієї проблеми головне і вирішальне місце належить залученню резерву білків рослинного походження. Нестачу білка в раціоні можливо ліквідувати за рахунок використання нетрадиційних джерел рослинного походження.
 Нові форми білкової їжі – це продукти харчування, які одержують на основі різних білкових фракцій продовольчої сировини із застосуванням науково обґрунтованих способів переробки і мають певний хімічний склад, структуру і властивості, високу харчову та біологічну цінність. Хоча за збалансованістю амінокислотного складу рослинний білок поступається тваринному, білкові продукти рослинного походження мають ряд переваг. До корисних властивостей білкових продуктів рослинного походження відносять відсутність лактози і холестерину, низьку калорійність, підвищений вміст моно- і поліненасичених жирів, високий вміст вітамінів та мінеральних речовин; збалансовану кількість натрію і калію.
 Сегмент споживачів білкових продуктів рослинного походження включає всі соціальні шари населення, такі продукти дозволені для дитячого харчування, їх можна рекомендувати для дієтичного харчування, для харчування людей інтолерантних до лактози та під час посту. При впровадженні нового виду білкових продуктів харчування крім харчової та біологічної цінності необхідно оцінювати їх якість з точки зору технологічних показників та фізико-хімічних властивостей, які мають дуже велике значення. До найбільш важливих фізико-хімічних властивостей відносяться гомогенність маси продукту в тому числі і дисперсність. У більшості випадків напої-екстракти рослинних білків представлені дисперсними системами типу вода: нерозчинна фаза. У статті наведені результати визначення розмірів частинок дисперсної фази та швидкість їх осідання. У результаті досліджень було проведено седиментаційний аналіз напою, визначено густину та в’язкість, побудовано седиментаційну криву, наведено розрахунки.
2
Savchuk, Y. Y., та S. I. Usatiuk. "Дослідження біологічної цінності напою з ядер волоського горіха". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 75 (2017): 124–28. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7525.
Full textAbstract:
Рослинні білоквмісні продукти – це продукти харчування, які одержують на основі різних білкових фракцій рослинної сировини із застосуванням науково обґрунтованих способів переробки та мають певний хімічний склад, структуру і властивості, високу харчову та біологічну цінність. Сегмент споживачів білкових продуктів рослинного походження включає всі соціальні сфери населення. Також їх можна рекомендувати для дієтичного харчування, для харчування людей, інтолерантних до лактози, та під час посту. Хоча за збалансованістю амінокислотного складу рослинний білок поступається тваринному, білок рослинного походження містить всі незамінні амінокислоти. Також до корисних властивостей білкових продуктів рослинного походження відносять відсутність лактози і холестерину, низьку калорійність. Актуальним напрямком у харчовій промисловості є розроблення білоквмісних продуктів з рослинної сировини. Подібні продукти існують у багатьох країнах світу, зокрема у країнах Азії традиційним продуктом є білоквмісний напій з сої – соєве молоко. В країнах південно-західної Європи вживають білоквмісний напій з мигдалю – мигдальне молоко. Існують технології рисового та вівсяного білоквмісних напоїв. Поширеною, але не дослідженою у цій сфері, сировиною в Україні є волоський горіх. Він містить високий вміст білка (15…20%), володіє приємними смаковими та ароматичними властивостями. Рослинні білоквмісні продукти, зокрема напій з волоського горіха, рекомендовані до вживання особам, інтолерантним до лактози, вегетеріанцям, а також під час посту, оскільки не містять лактози, тваринних жирів і мають виключно рослинне походження. Тому актуальною є розробка технології та дослідження показників якості білоквмісного напою з ядер волоського горіха. Оскільки один із основних акцентів робиться на білок, то доцільно дослідити біологічну цінність білка напою та порівняти її з біологічною цінність білка горіха. У даній статті досліджено біологічну цінність волоського горіха та напою з нього. Досліджено амінокислотний склад та розраховано амінокислотний скор білка волоського горіха та напою з нього. Визначено коефіцієнти різниці амінокислотного складу та утилітарності білків горіха та напою з нього. В перспективі проведені дослідження дозволять збалансувати білкову фракцію напою додаванням інших рослинних компонентів багатих амінокислотами, за якими лімітований розроблений напій. А також розробити рецептури рослинних коктейлів на основі напою з волоського горіха зі збалансованим амінокислотним складом.
3
Pakhomov, O. Y., O. M. Vasilyuk та T. A. Zamesova. "Вплив іонів Ni на активність аспартатамінотрансферази в листках Glechoma hederacea в умовах рийної діяльності ссавців". Biosystems Diversity 21, № 2 (2013): 64–69. http://dx.doi.org/10.15421/011311.
Full textAbstract:
Визначено загальну активність ферментів класу трансфераз і вміст білків водорозчинної фракції в листках Glechoma hederacea L. Оцінено середовищетвірну роль рийної активності крота (Talpa europaea L.) в умовах екзогенного забруднення Ni у спектрі концентрацій 0,2, 1,0 та 2,0 г/м2, що відповідає 1, 5 та 10 гранично допустимим концентраціям (ГДК). Виявлено зниження активності аспартатамінотрансферази в листках G. hederacea на 12–65% і концентрації водорозчинної фракції білка на 30–60% відносно контролю (ділянка без забруднення на Ni та рийної активності крота). Комбінований ефект рийної активності T. europaea та дії Ni у дозах 5 та 10 ГДК сприяв збільшенню активності ферменту удвічі – утричі (порівняно з контролем у відповідній концентрації Ni). Концентрація водорозчинної фракції білка в листках G. hederacea L. в умовах рийної активності крота та за внесення Ni у максимальній концентрації знижена удвічі (порівняно з контролем у відповідній концентрації Ni), оскільки системі за даних умов навантаження важко відновити та нормалізувати функції, у той час як за низьких і середніх концентрацій Ni білковий обмін інтенсифікувався на 11–150%. Вивчено вплив рийної активності мишоподібних гризунів Apodemus sylvaticus L., A. flavicollis Melchior, Clethrionomys glareoles Schreber на формування біологічної активності ґрунтів заплавної діброви за умов їх забруднення Ni. Важкі метали значною мірою інгібують протеолітичну активність ґрунту, яка визначається активністю мікроорганізмів. Рийна діяльність гризунів сприяє відновленню біологічної активності та відіграє важливу роль у формуванні механізму гомеостазу в едафотопі. У місцях пориїв тварин при концентрації Ni 1 ГДКна глибині 0–30 см протеолітична активність вища в 1,99 раза порівняно з відповідними ділянками без пориїв, при 5 ГДК – у 1,92 раза, при 10 ГДК – в 1,90 раза вища.
4
Kosov, Mykola, та Olena Kapitonova. "ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ СПОСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВНОЦІННИМ ЖИВЛЕННЯМ ПОРОСЯТ НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4(43) (25 грудня 2020): 45–49. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.4.7.
Full textAbstract:
Висвітлено результати впливу розроблених балансуючих кормових добавок в складі малокомпонентних комбікормів виготовлених на розробленому агрегаті на морфологічний і біохімічний склад крові поросят. Вивчення ефективності використання балансуючих добавок в складі малокомпонентних комбікормів виготовлених на розробленому агрегаті, було проведено в експериментальних дослідженнях по визначенню продуктивної дії їх на головні господарсько-корисні ознаки поросят на дорощуванні. Рецептура розроблених балансуючих добавок і комбікорму на основі зернової частини з пшениці і ячменю проводилася в виробничих умовах на поросятах породи уельс (2-4 місяці) живою масою від 20 кг до 40 кг на збалансованих раціонах за всіма поживними речовинами: білком, вуглеводами, жирами, мінеральними речовинами, вітамінами, ферментами та іншими. Дослідні групи поросят відрізнялися зерновою частиною комбікорму і розробленим складом БВМД для кожної групи окремо: І дослідна група - ячмінь + БВМД №1, II дослідна - ячмінь + пшениця + БВМД №2, III дослідна - пшениця + БВМД №3, IV контрольна - на господарському раціоні на основі дерті ячмінної. Результати вивчення білка і білкових фракцій крові свідчать, що зміна рівня загального білка в крові спостерігається в усіх групах тільки з віком і відповідає фізіологічній нормі, без істотної різниці між дослідними і контрольними тваринами. У 2-х місячному віці вміст загального білка в сироватці крові був на рівні від 6,21 г% до 6,69 г% при невірогідный різниці між групами. У порівнянні з ним, в 4-х місячному віці, він збільшився з 6,34 г% до 7,25 г%. Спостерігалася тенденція збільшення вмісту альбуміну, алфа-, бета- і гамма-глобулінів з віком у всіх групах. Результати вивчення лізоцимної активності показали зменшення її з віком в I і II групах в 0,88 рази і 0,93 рази і збільшення в III і IV групах в 1,04 і 1,28 рази. Вірогідна різниця лізоцимної активності була в 2 місяці I і III груп при Р> 0,90 у порівнянні з контролем. Отримані дані за морфологічним і біохімічним складом крові поросят при вирощуванні за показниками вмісту гемоглобіну та еритроцитів показали, що більш високопродуктивна група тварин мала тенденцію до збільшення. Вікові зміни інших показників відповідали фізіологічного стану і не виходили за межі фізіологічних норм. показники білкових фракцій і опсоно-фагоцитарні реакції.
5
Локес-Крупка, Т. П., Т. Л. Бурда та М. І. Цвіліховський. "ВПЛИВ РАЦІОНІВ НА РОЗВИТОК НАДМІРНОЇ МАСИ ТІЛА СОБАК ПОРІД СЕРЕДНЬОГО РОЗМІРУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 224–32. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.29.
Full textAbstract:
У статті наведені дані стосовно впливу надмірної та ненормованої годівлі свійських собак поро-ди мопс за умови вживання раціонів різних класів на метаболізм ліпідів і білків, а також на характе-ристики вгодованості. Вибір породи зумовлено як поширеністю мопсів як домашніх улюбленців у на-селення України, так і схильністю цих тварин до надмірного споживання корму, а отже до накопи-чення надмірної маси тіла. Упродовж чотирьох місяців проведений експеримент щодо впливу дозо-ваності раціонів різних класів (натуральний, промислові раціони супер-преміум та економ класів) на зміни зовнішнього вигляду тварин (відкладання абдомінального жиру) та стан метаболізму білків та жирів свійських собак породи мопс. На початку дослідження, через два місяці та через чотири місяці проводили клінічні дослідження, оцінку вгодованності, біохімічні дослідження сироватки крові (визначення в сироватці крові вмісту загального білка та його фракцій, тригліцеролів, холестеролу загального, ліпопротеїдів високої, низької та дуже низької густини), отримані дані обробляли ста-тистично. У результаті надмірної неконтрольованої годівлі в собак зареєстрували наявність гіпер-протеїнемії, що проявлялося підвищенням рівня загального білка в сироватці крові усіх 3-х груп тва-рин у 1,13, 1,16 та 1,12 раза, відповідно. Аналіз протеїнограми показав, що підвищення вмісту зага-льного білка в сироватці крові виникав за рахунок підвищення рівня білків фракції альбумінів у 1,15, 1,28 та 1,14 раза, відповідно. У разі застосування раціону економ класу у вільному доступі на тлі гіперпротеінемії та зростання маси. У сироватці крові собак достовірно підвищилась концентрація тригліцеролів та ЛПДНГ у 1,31 раза, холестеролу загального та ЛПНГ у 1,26 та 1,57 раза, відповід-но. Важливим є відсутність достовірних змін щодо рівня ЛПВГ у сироватці крові собак, що свід-чить про відсутність компенсаторного посилення зворотного шляху холестеролу з тканин і стінок судин у печінку. У собак, які утримувалися на раціоні 3 (натуральний), наприкінці І-го етапу експе-рименту не було встановлено негативних змін морфометричних показників, а також показників об-міну білків і ліпідів, як і в разі вживання раціону 1. По закінченню ІІ-го етапу експерименту як мор-фометричні (зростання маси тіла в 1,14 раза), так і біохімічні показники собак зазнавали певних змін: зростав уміст білків; рівень тригліцеролів, холестеролу загального та ЛПВГ збільшувався в 1,31, 1,23 та 1,23 раза, відповідно. Такі зміни метаболізму в подальшому можуть спричинити роз-виток ожиріння та іншої супутньої внутрішньої патології. Одержані результати є важливими для сучасної ветеринарної практики як елемент експериментально-доказової науки, що дозволить вести ефективну просвітницьку діяльність серед населення з профілактики ожиріння в собак.
6
Andreychyn, S. M., та Yu R. Dzordzo. "ПОРУШЕННЯ ЗВ’ЯЗУВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ СИРОВАТКОВОГО АЛЬБУМІНУ, БІЛКОВОГО ТА ЛІПІДНОГО ОБМІНУ І ЇХ КОРЕКЦІЯ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ В ПОЄДНАННІ З НЕАЛКОГОЛЬНИМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (5 травня 2020): 34–39. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.10728.
Full textAbstract:
В останні роки значно підвищився інтерес до вивчення гіпертонічної хвороби, у зв’язку з високим рівнем захворюваності на цю патологію, що призводить до тривалої втрати працездатності. Серйозність проблеми пов’язана також із низькою ефективністю лікування таких хворих. Важлива роль у перебігу цього захворювання належить різним коморбідним станам, зокрема, неалкогольному стеатогепатиту, однак патогенез такої поєднаної патології досліджений недостатньо.
 Мета – дати клініко-патогенетичну оцінку порушень зв’язувальної функції сироваткового альбуміну (ЗФСА) при гіпертонічній хворобі з діастолічною серцевою недостатністю у хворих із супутнім неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) та запропонувати медикаментозну корекцію виявлених змін.
 Матеріал і методи. Обстежено 40 хворих на гіпертонічну хворобу ІІ–ІІІ ступенів. Їх було поділено на 2 групи. До 1 групи увійшли пацієнти з гіпертонічною хворобою без ураження печінки, до 2 – хворі із супутнім неалкогольним стеатогепатитом. Усі хворі пройшли стандартне клінічне обстеження, також у них визначали ЗФСА, білкові фракції, ліпідограму.
 Результати. У пацієнтів 1 групи виявлені порушення ліпідограми (атерогенний тип дисліпідемії), при супутньому НАСГ виявлено достовірне зниження ЗФСА, а також порушення білкового та ліпідного обміну. Хворі обох груп отримували базову антигіпертензивну терапію. У другій групі додатково приймали препарат Антраль 200 мг тричі на добу впродовж 2 місяців. Після проведеного лікування у більшості хворих 2 групи мали місце достовірне збільшення ЗФСА та покращення білкових фракцій та ліпідного обміну.
 Висновки. Коморбідність гіпертонічної хвороби з неалкогольним стеатогепатитом супроводжується достовірним зниженням ЗФСА та більш глибокими змінами в білковому та ліпідному обміні. Додаткове призначення Антралю таким хворим проявляється істотним збільшенням ЗФСА та нормалізацією білкового та ліпідного обміну.
7
Бужилов, Микола Георгійович, Леонід Вікторович Капрельянц та Лілія Георгіївна Пожіткова. "ОЦІНКА ФРАКЦІЙ ВИСІВОК ПШЕНИЦІ ЯК ОБ’ЄКТІВ БІОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПЕРЕРОБКИ". Scientific Works 82, № 2 (2019): 55–61. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v82i2.1144.
Full textAbstract:
У роботі розглянуто можливість використання пшеничних висівок як джерела ряда біологічно активних речовин та харчових волокон. Проаналізовано структурні зміни, які відбуваються в клітинах алейронового шару висівок в результаті їх замочування, це в свою чергу значно підвищує дифузію поживних речовин вакуолей в навколишнє водне середовище, і створює сприятливе поживне середовище для подальшого розвитку мікроорганізмів. Встановлено закономірність кількісного співвідношення розміра фракцій в залежності від вмісту вологи. Досліджено хімічний склад загальних пшеничних висівок з трьох зернопереробних підприємств одеської області: Грейн Милл, ВАТ Одесахарчкомбінат і ТОВ Софія. Встановлено всі досліджувані зразки не перевищують вимог показників, які висуваються до пшеничних висівок згідно ДСТУ 3016-95. З огляду біохімічного складу та морфологічних ознак клітини визначено і обґрунтовано доцільність проведення фракціонування за розміром часток пшеничних висівок. Показано, що вміст білку, легко гідролізуємих полісахаридів та кількість крохмалю у всїх фракціях відрізняється, це обумовнене тим, що кожна з фракцій утворюється у процесі переробки з різних шарів зерна. Графічно наведено залежність розміру фракцій пшеничних вісівок на вміст білку, полісахаридів та вологості. Встановлено, що вміст білків, вуглеводів та біологічно активних речовин дає нам можливість, їх подальшого використання, як питомого середовища для культивування пробіотичних мікроорганізмів.
8
Raznatovska, O. M., V. V. Smirnova, I. O. Kostenko та Yu O. Koroliova. "Особливості показників білкових фракцій у хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень на початку лікування". ACTUAL INFECTOLOGY, № 3.04 (1 липня 2014): 35–38. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.3.04.2014.82435.
Full textAbstract:
Метою роботи було вивчення особливостей показників білкових фракцій у хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень залежно від клінічної форми та профілю резистентності мікобактерій туберкульозу на початку лікування. Дослідження показників білкових фракцій проведено в 62 хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень. Встановлено, що найбільш прогностично несприятливий перебіг захворювання у пацієнтів із деструктивним туберкульозом легень із розширеною резистентністю мікобактерій туберкульозу з фіброзно-кавернозною формою.
9
Голопура, С. І., та М. І. Цвіліховський. "ВПЛИВ НАТИВНИХ ЛІПОСОМ ТА ПРЕПАРАТУ «МЕМБРАНОСТАБІЛ» НА ЕКСПРЕСІЮ БІЛКІВ ПЛАЗМОЛЕМИ ЕНТЕРОЦИТІВ ТЕЛЯТ ПІД ЧАС ФОРМУВАННЯ КОЛОСТРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 176–82. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.22.
Full textAbstract:
Досліджені показники експресії білків з молекулярними масами від 50 до 75 кДа у плазмолемі ен-тероцитів порожньої кишки щойно новонароджених телят, через 6 та 24 години після народження. Дослідження проведені на телятах трьох груп (контрольна та дві дослідні) української чорно-рябоїмолочної породи. Телятам першої дослідної групи разом з молозивом задавали всередину нативні лі-посоми з фосфоліпідного бішару на основі соєвого лецитину, а телятам другої дослідної групи пре-парат «Мембраностабіл», який ми створили на основі соєвого лецитину. Препарат «Мембраноста-біл» представляє макрокапсули з фосфоліпідного бішару, наповнені водорозчинними формами віта-мінів А та Е. Дослідні зразки ентероцитів порожньої кишки відбирали від новонароджених телят допершої випойки молозива та через 6 і 24 години після народження тварини. У виділених ентероцитахпорожньої кишки телят визначали експресію білків мембранної фракції лізатів за допомогою мето-ду електрофорезу. Відсотковий вміст окремих фракцій білків визначали методом денситометрії звикористанням програмного забезпечення TotalLab. Статистичну обробку результатів дослідженьта кореляційну залежність між вмістом IgM та білками плазмолеми ентероцитів з молекулярнимимасами 50‒75 кДа проводили з використанням комп’ютерної програми Microsoft Excel 2016. Встано-влено, що застосування новонародженим телятам з молозивом нативних ліпосом на основі соєвоголецитину та препарату «Мембраностабіл» сприяє подовженню часу експресії білків плазмолеми ен-тероцитів з молекулярними масами від 50 до 75 кДа порівняно з такими в телят контрольної групи.Показана динаміка експресії білків з молекулярними масами від 50 до 75 кДа у плазмолемі ентероци-тів порожньої кишки телят контрольної й дослідних груп за та без впливу досліджуваних засобів.Показана кореляційна залежність між вмістом IgM у сироватці крові телят контрольної й дослід-них груп та експресією білків плазмолеми ентероцитів з молекулярними масами від 50 до 75 кДа. До-ведено, що застосування телятам нативних ліпосом на основі соєвого лецитину та препарату«Мембраностабіл» сприяє підвищенню вмісту IgM в сироватці крові цих тварин.
10
Обуховська, О. В., О. П. Руденко, Л. В. Матюша та О. М. Попова. "Білкові фракції сироватки крові у курей, щеплених інактивованими вакцинами проти респіраторного мікоплазмозу птиці". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2013): 88–91. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.04.23.
Full textAbstract:
Доведено, що дворазове внутрішньом’язеве введення інактивованих вакцин проти респіраторного мікоплаз-мозу птиці сприяє підвищенню рівня альбумінів і γ-глобулінів у сироватці крові курей, що свідчить про активізацію імунної системи організму. Застосування вакцини на основі інактивованого бактерину підвищує рівень альбумінів на 47,0 % та γ-глобулінів на 91,9 % на 21-шу добу після другого введення препарату. Застосу-вання за аналогічною схемою субодиничної вакцини на основі дезінтегрованої бакмаси підвищує рівень альбумі-нів на 39,6 % та γ-глобулінів на 84,2 % відповідно.
 It is proved that the double intramuscular introduction of inactivated vaccines against respiratory mycoplasmosis of poultry will help to increase albumin and γ-globulin in the blood serum of chickens, indicating activation of the immune system. The use of a vaccine based on inactivated bacterinum increases to 47.0% albumin level and γ-globulin to 91.9% on the 21-st day after the second injection. Using by a similar scheme of subunit vaccine based on the unintegrated bacmass increases by 39.6% albumins loevel and γ-globulins by 84.2%, respectively.
11
Ощипок, І. М. "ЗАСТОСУВАННЯ КОМПОЗИТНИХ БОРОШНЯНИХ СУМІШЕЙ У ВИРОБНИЦТВІ КОВБАС ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 25 (11 травня 2021): 74–81. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-25-10.
Full textAbstract:
Борошно в ковбасному виробництві використовують для надання виробу потрібної щільної консистенції і достатньої вологості без надлишку. Встановлено, що за вологоутримуючої здатності (ВУЗ) борошно можна розташувати в такий ряд: пшеничне>горохове>рисове>гірчичне>с оєве. Встановлено, що рН водних суспензій соєвого і рисового борошна знаходиться в діапазоні 7,2–7,3, горохового і пшеничного – 6,8–6,9, що зумовлює можливості їх технологічного застосування. Най- частіше використовують крупу із зерен пшениці, а саме: манну. Показано, що введення солі масовою часткою від 0 до 5% по-різному впливає на ВУЗ. Так, ВУЗ горохової муки і гірчичної зростає зі збіль- шенням концентрації солі, зменшується в пшеничному борошні і залишається незмінним у соєвому, що пояснюється різним впливом іонного зв’язку на властивості білків і полісахаридів у складі борошна. Ці властивості визначалися в умовах термообробки протягом 15 хвилин при 75 °С. За величиною жиро- утримуючої здатності (ЖУЗ), яка визначалася в згаданих умовах термообробки, борошно утворює такий ряд: пшеничне>горохове>рисове>гірчичне>соєве. Дослідження емульсійних властивостей (ЕВ) показали, що соєве і горохове борошно, а також гірчиця здатні стабілізувати емульсії рослин- ної олії, стійкі до теплообробки. Для пшеничного і рисового борошна утворення стійких емульсій не спостерігається. Представлено результати аналізу хімічного складу подрібненого насіння червоної сочевиці, в тому числі амінокислотного складу білків. Основний напрям досліджень було націлено на розробку композитних борошняних сумішей на основі пшеничного борошна, збагаченого повноцінним білком, харчовими волокнами і мінеральними речовинами за рахунок насіння сочевиці. Вибір сочевиці був зумовлений тим, що вона має високу харчову і біологічну цінність. Насіння сочевиці відрізняється високим вмістом білка (21,3–36,0%), збалансоване за амінокислотним складом. У білках насіння осно- вними фракціями є глобуліни (85,9%), причому білки за своєю природою повноцінні. Сочевиця багата мінеральними речовинами, в тому числі калієм, кальцієм, магнієм, цинком, залізом, міддю і селеном. Крім того, насіння сочевиці характеризується високим вмістом вітамінів: β-каротин, PP, В1, В2, В6. Насіння сочевиці використовують як у повсякденному раціоні, так і в лікувальному, дитячому і веге- таріанському харчуванні. Пшеничну хлібопекарську муку різних сортів вибирали як найбільш затребу- вану сировину у виробництві багатьох продуктів харчування. Порівняльним аналізом хімічного складу сортового пшеничного борошна і подрібненого насіння червоної сочевиці показано значну перевагу останніх за вмістом білка, харчовими волокнами і мінеральними речовинами, в тому числі кальцію і магнію. У результаті комп’ютерного моделювання визначено дозування подрібненого насіння чер- воної сочевиці, що дасть змогу отримати композитні борошняні суміші з високою біологічною цін- ністю білка. Представлено дані аналізу хімічного складу композитних борошняних сумішей з борошна пшеничного хлібопекарського різних сортів і подрібненого насіння червоної сочевиці. Встановлено, що вибрані дозування подрібненого насіння червоної сочевиці дають змогу створити композитні борош- няні суміші з високим вмістом білка (18,9–17,0%), харчових волокон (11,32–8,6%) і мінеральних речовин (2,21–1,9%), у тому числі кальцію і магнію. Білки розроблених композитних борошняних сумішей від- різняються високим значенням коефіцієнта раціональності амінокислотного складу (0,87–0,86) і низь- кою величиною показника «порівнянної надмірності» (5,4-5,9).
12
Панікар, І. І. "Біохімічні особливості формування поросят першої доби життя". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2013): 129–32. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.03.26.
Full textAbstract:
Рівень майже всіх показників клінічного метаболі-зму, а особливо білкових фракцій, у сироватці крові поросят у «домолозивному» періоді значно відріз-няється від показників поросят першої доби життя, які отримували молозиво. Зміна показни-ків білкового обміну пов’язана з надходженням в організм білків молозива. Підвищення активності АлАт, ЛДГ рівня вмісту глюкози, концентрації загального білірубіну за зниження лужної фосфа-тази та сечовини в крові свідчить про стресовий стан організму, що можна пояснити стресовим фактором, отриманим організмом під час та відразу після народження. 
 The level of many indicators of clinical metabolism, especially protein fractions in the blood serum of piglets in the «pre-colostrum» period significantly differ from that of the piglets of the first day of life fed by colostrum. Changing the parameters of protein metabolism is associated with intake of colostrum proteins. Increase of ALT, LDH levels of glucose, serum total bilirubin with a decrease of alkaline phosphatase and urea in the blood indicates a stressful condition of the body, which can be explained by a stress factor, obtained by the body during and immediately after birth.
13
Козар, С. Ф., та О. М. Білоконська. "ВПЛИВ АZOTOBACTER CHROOCOCCUM IMB B-7836 СУМІСНО З ПОЛІСАХАРИДНО-БІЛКОВИМ КОМПЛЕКСОМ НА УРОЖАЙНІСТЬ ОГІРКА". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.09.
Full textAbstract:
Сьогодні актуальним напрямом досліджень є вивчення впливу мікробних препаратів на основі агрономічно корисних мікроорганізмів на продуктивність овочевих культур. Одним із видів бактерій, які здатні вступати у взаємовідносини з рослинами, є Azotobacter chroococcum. Цей діазотроф за рахунок фіксації атмосферного азоту і продукування фізіологічно активних сполук позитивно впливає на сільськогосподарські культури, зокрема овочеві. Інтродукція азотобактера в ризосферу рослин відбувається шляхом обробки насіння, але в період часу від бактеризації до висіву насіння у ґрунт під впливом факторів зовнішнього середовища більшість клітин бактерій гине. Підвищити життєздатність мікроорганізмів можна за рахунок використання сполук різної хімічної природи. Метою нашої роботи було вивчення ефективності штаму A. chroococcum ІМВ В-7836 за дії полісахаридно-білкового комплексу (ПБК). Завдання – визначити вплив бактеризації штамом A. chroococcum ІМВ В-7836 сумісно з ПБК на врожайність та структуру врожаю огірка. Результати досліджень свідчать, що бактеризація з одночасним застосуванням полісахаридно-білкового комплексу сприяє підвищенню до 50,8 т/га врожайності огірка, яка перевищує як контрольний варіант, так і варіанти без застосування ПБК. Завчасна бактеризація з додаванням ПБК сприяла врожайності в 47,7 т/га, що на 29,6 % вище, ніж контрольний варіант та на 12,9 % за бактеризацію огірка без використання ПБК. Аналіз структури врожаю показав, що більшу частину становлять корнішони другої фракції, за рахунок якої й відбувається збільшення продуктивності огірка. Корнішонів першої фракції менше, ніж другої (22,7 %), а найменше – зеленців (7,7 %). Використання ПБК дозволяє здійснювати завчасну обробку насіння огірка азотобактером без зменшення ефективності бактеризації. Так, найбільша частка корнішонів другої фракції була у варіанті з передпосівною бактеризацією A. chroococcum ІМВ В-7836 із сумісним застосуванням ПБК, і становила 75,5 %. Урожайність корнішонів другої фракції у разі завчасної бактеризації насіння огірка A. chroococcum ІМВ В-7836 із сумісним використанням ПБК становила 35,54 т/га, що більше на 12,7 % за варіант із завчасною бактеризацією насіння огірка A. chroococcum ІМВ В-7836 без використання ПБК, але менше на 8,5 % щодо варіанту з передпосівною бактеризацію з використанням ПБК.
14
Korda, M. M., Ye B. Dumukhalska та T. Ya Yaroshenko. "ВПЛИВ ПЕПТИДІВ НА СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗМУ ТА ВМІСТ БІЛКОВИХ ФРАКЦІЙ КРОВІ ЩУРІВ, УРАЖЕНИХ СОЛЯМИ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ І РАУНДАПОМ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (8 листопада 2018): 70–75. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9568.
Full textAbstract:
Вступ. Свинець, як і всі важкі метали, – протоплазматична отрута широкого спектра дії, що викликає зміни в нервовій, серцево-судинній системах та крові. Він порушує ферментативні реакції і знижує імунобіологічну резистентність організму. В організмі іони свинцю гальмують гуморальну імунну відповідь, що проявляється низьким продукуванням антитіл та імуноглобулінів класів M, E, A, збільшенням частоти респіраторних захворювань в осіб, уражених сполуками Плюмбуму.
 Мета дослідження – вивчити вплив пептиду цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцину на стан імунної системи та вміст білкових фракцій у сироватці крові щурів різного віку з хронічним токсикозом, викликаним важкими металами і гліфосатом.
 Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп: статевого дозрівання, статевої зрілості й старих тваринах, яким внутрішньошлунково протягом 30 днів вводили водні розчини Плюмбум ацетату, Купрум сульфату, гліфосату (у формі гербіциду раундапу). З метою корекції на 21 день через 6 год після введення токсикантів протягом 10 днів вводили пептид цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцин. Стан імунної системи оцінювали за рівнем імуноглобулінів класів A, M, G та циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові щурів. 
 Результати й обговорення. Встановлено, що в інтактних тварин і щурів при комбінованій дії Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) з віком підвищувалась концентрація циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів у сироватці крові. Введення пептиду призводило до часткового відновлення співвідношення білкових фракцій у сироватці крові щурів та вмісту імуноглобулінів. 
 Висновок. Використання пептиду як чинника корекції частково нормалізує стан імунної системи та співвідношення білкових фракцій у сироватці крові щурів із токсикозом, викликаним Плюмбум ацетатом, Купрум сульфатом і раундапом.
15
Zaitceva, I. O. "Кількісна оцінка посухостійкості інтродуцентів роду Syringe L. в умовах степового Придніпров’я". Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель 46 (6 червня 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.15421/441712.
Full textAbstract:
Проведено комплексне дослідження показників, що характеризують стійкістьінтродукованих видів роду Syringa L. до дії стресових гідротермічних факторів.Швидкість водовіддачі тканинами листя, розрахована з використанням регресійно-го аналізу, може служити діагностичним критерієм реакції рослин на посуху. Кіль-кісні оцінки водоутримуючої здатності корелюють із оцінками польової посухостій-кості в період вегетації і визначаються вмістом розчинних фракцій білків прото-пласту клітин.
16
Gladun, D., T. Vovk, N. Raksha, A. Savchuk, and L. Ostapchenko. "Obtaining target protein fractions from marine organisms of Antarctic Region." Ukrainian Antarctic Journal, no. 13 (2014): 133–39. http://dx.doi.org/10.33275/1727-7485.13.2014.220.
Full text
17
Samogalska, O. E., та Z. P. Mandziy. "ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ У ХВОРИХ З ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 140–45. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11765.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора гепаризин у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами.
 Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 29 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – з гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – з хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемову проби.
 Результати. Окрім скарг з приводу основного захворювання (а це загальна слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення), хворих турбували важкість та відчуття розпирання у правому підреберї, нудота. Інколи відмічалась жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих виявлено збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена за рахунок як правої, так і лівої часток. У 19 хворих спостерігалось підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також виявлено підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії вираженість токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалося підвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігалась жовтяничність шкіри та склер.
 Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату гепаризину відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлялася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням важкості в правому підребер'ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували показники АЛТ, АСТ, білірубіну, лужної фосфатази.
 У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталась до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю вказані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
18
Духницький, В. Б., І. М. Деркач, С. С. Деркач та ін. "БІЛКОВИЙ СПЕКТР СИРОВАТКИ КРОВІ ПОРОСЯТ ЗА ВПЛИВУ ПРЕПАРАТІВ ФЕРУМУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 250–55. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.31.
Full textAbstract:
Найбільш простим та ефективним методом лікування хворих на анемію поросят та для її профі-лактики на сьогодні вважають застосування феродекстранових засобів, проте цей метод має низку недоліків. Отже, хоча проблема дефіциту Феруму досліджується досить давно, вона не втрачає актуальності й донині. Метою наших досліджень було визначити вплив клатрохелату Феруму (IV) на білковий спектр сироватки крові поросят при його застосуванні поросним свиноматкам. Для ви-конання поставленої мети було сформовано 2 групи новонароджених поросят-аналогів (гібриди по-рід ландрас та велика біла) у період їхнього утримання зі свиноматками на підсосі – контрольна та дослідна, по 15 тварин у кожній. В основі науково-виробничого досліду, тривалість якого становила 30 діб, було визначення впливу клатрохелату Феруму (IV) на організм поросят, народжених від сви-номаток, яким у період вагітності дворазово внутрішньом’язево вводили досліджуваний препарат у формі розчину. У результаті проведених досліджень не було відмічено народження мертвих поросят та будь-яких клінічних ознак анемії. Вміст альбумінів упродовж усього періоду досліду був дещо ви-щим у сироватці крові поросят дослідної групи порівняно з контролем. Збільшення рівня протеїну загального та його основної фракції – альбумінів у сироватці крові поросят дослідної групи свідчить про активацію анаболічного шляху обміну протеїнів та переважанням процесів синтезу. Уміст β-глобулінів на початку досліду на 30 добу вірогідно перевищував показник контролю. Рівень γ-глобулінів на 5 добу в сироватці крові поросят дослідної групи був у 1,2 раза вищим порівняно з ко-нтролем, проте на 30-у добу, навпаки, у стільки ж разів нижчий. Дослідження білкового спектру сироватки крові поросят за умови впливу препаратів Феруму підтверджують, що запропонована схема профілактики ферумдефіцитної анемії виявилась ефективною.
19
Samogalska, O. Ye, Z. P. Mandzii, H. H. Kmita та ін. "ВИКОРИСТАННЯ КОМБІНОВАНОГО ГЕПАТОПРОТЕКТОРА “ЛЕСФАЛЬ ВІТ” ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Вісник наукових досліджень, № 4 (31 січня 2019): 33–37. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9790.
Full textAbstract:
За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні відмічено збільшення зростання частоти захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки.
 Мета дослідження – вивчити ефективність застосування комбінованого гепатопротектора “Лесфаль Віт” у складі комплексної терапії у хворих на гемобластози.
 Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 29 пацієнтів із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – із гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 хворих – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік пацієнтів був від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та біохімічні показники функції печінки, а саме, аланінамінотрансфарази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), білірубіну, лужної фосфатази, тимолової та сулемової проб.
 Результати досліджень та їх обговорення. Окрім скарг основного захворювання (а це загальна слабість, недомагання, тяжкість у нижніх кінцівках, головокружіння), пацієнтів турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер’ї, нудота. Інколи шкіра та слизові оболонки набували жовтяничності. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому вона була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 пацієнтів спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, в 11 хворих також підвищився білірубін через непряму фракцію. Активність процесу переважно відповідала середньому 58,7 % та вираженому 21,3 % ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також було збільшення лужної фосфатази, білірубіну через непряму фракцію. У 5 хворих на гемобластоз спостерігали жовтяничність шкіри та склер.
 Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату “Лесфаль Віт” відмічали позитивну динаміку клінічного перебігу основного захворювання, що проявлалася поліпшенням самопочуття, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер’ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза. У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники повертались до нормальних величин. У пацієнтів із вираженою активністю дані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
20
Самогальська, О. Є., та З. П. Мандзій. "ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ Й ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ ІЗ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 127–33. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12228.
Full textAbstract:
За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні значно зросла частота захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг захворювання супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки.
 Мета – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора «Гепаргін» у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами.
 Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 42 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (6 – із гострими лімфобластними лейкеміями; 16 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями; 9 – із неходжкінськими лімфомами: 7 – із неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 5 хворих – із неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 34 до 68 років. Середня тривалість захворювання становила 4–7 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемові проби, ядерний індекс інтоксикації.
 Результати. Хворі скаржилися на загальну слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення. Їх турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер᾽ї, нудота. Інколи відмічали жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 хворих спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також відмічали підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії, активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалось підвищення лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігали жовтяничність шкіри та склер.
 Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату «Гепаргін» відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлалася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер᾽ї.
 Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза, ядерний індекс інтоксикації.
 У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталися до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю – зменшувалися. Також встановлений позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
21
Коzhukhov, S. M., О. M. Parkhomenko, O. I. Irkin, Ya M. Lutay, O. V. Shumakov та O. A. Skarzhevsky. "Гостра серцева недостатність у хворих на інфаркт міокарда зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка: клініко-гемодинамічні, електрофізіологічні особливості та вплив на прогноз". EMERGENCY MEDICINE, № 3.58 (11 квітня 2014): 126–35. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.58.2014.83295.
Full textAbstract:
Гостра серцева недостатність (ГСН) є одним із найнебезпечніших захворювань у всьому світі. 30–55 % пацієнтів із гострим інфарктом міокарда (ГІМ), у яких відзначаються ознаки ГСН, мають збережену фракцію викиду (ФВ). Наша мета полягала у вивченні виживаності таких хворих при довгостроковому спостереженні.Серед 606 пацієнтів із ГІМ і елевацією сегмента ST на ЕКГ (вік 54,8 ± 0,4 року, 90,8 % чоловіків) 28,2 % мали СН зі збереженою ФВ (ФВ > 45 %) протягом перших 24 годин. У цих хворих частіше відзначалися шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків (р > 0,05), аневризма лівого шлуночка (р > 0,05). Крім того, ці пацієнти мали високий рівень глюкози (р > 0,05) і C-реактивного білка (р > 0,05). У хворих зі СН і збереженою ФВ відзначалася ниркова дисфункція: швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) була статистично значно нижчою від моменту надходження й до 10-го дня (обоє р > 0,05). Розмір інфаркту був меншим на 18,5 % порівняно з пацієнтами без ГСН. Під час перебування в лікарні кінцево-діастолічний, кінцево-систолічний об’єми та ФВ у пацієнтів були схожими. Наші дані показали, що у хворих із гострим інфарктом міокарда та фракцією викиду ≥ 45 %, що мають ознаки гострої серцевої недостатності, ризик серцево-судинної смерті протягом п’яти років підвищується у два рази (17,2 % порівняно з 9,3 % у пацієнтів без ГСН, р < 0,034).Деякі клінічні характеристики у хворих із ГІМ і збереженою ФВ відрізнялися в пацієнтів із ГСН і без такої. У той час як ГСН явно пов’язана з більш низькою ШКФ, високим рівнем системного запалення, розміром інфаркту тощо. Довгостроковий прогноз у таких пацієнтів характеризується зниженням серцево-судинної смерті протягом наступних 5 років.
22
Kuzmak, I. P. "ДЕЯКІ ПОКАЗНИКИ БІЛКОВОГО ОБМІНУ В ЩУРІВ, ОТРУЄНИХ БЛІДОЮ ПОГАНКОЮ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (6 лютого 2019): 130–35. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9825.
Full textAbstract:
Вступ. Бліда поганка (Amanita phalloides) є одним із найнебезпечніших отруйних грибів. Токсини блідої поганки належать до сильних отрут, а з огляду на відсутність специфічних антидотів до них, лікування отруєнь цим грибом залишається важливою проблемою. Тяжка клінічна картина отруєнь блідою поганкою зумовлена токсичним ураженням печінки і нирок, розвитком гострого гастроентероколіту, виникненням ендотоксикозу, пов’язаного з порушенням показників гомеостазу і накопиченням в організмі токсичних речовин ендогенного походження.Мета дослідження – вивчити вплив отрути блідої поганки на деякі показники білкового обміну в щурів.
 Методи дослідження. Дослідження проводили на нелінійних білих 18–24-місячних щурах-самцях (період старості; старі). Отруювали тварин шляхом одноразового внутрішньочеревного введення їм екстракту блідої поганки, отриманого за методом H. Wieland, у дозі 85 мг/кг маси тіла. Евтаназію щурів здійснювали шляхом декапітації під тіопенталовим наркозом через 6, 24 та 72 год після отруєння з подальшим забором крові. У сироватці крові визначали концентрацію загального білка та білкових фракцій, креатиніну і сечовини. Стан ендогенної інтоксикації оцінювали за еритроцитарним індексом інтоксикації (ЕІІ) та вмістом молекул середньої маси.
 Результати й обговорення. Встановлено, що отруєння експериментальних тварин токсинами блідої поганки призводило до суттєвих порушень білкового обміну. Найбільш виражені зміни показників білкового обміну спостерігали через 72 год з моменту інтоксикації. У щурів відзначали зниження концентрації сечовини, підвищення концентрації креатиніну, гіпопротеїнемію, гіпоальбумінемію, зменшення вмісту α1- і α2-глобулінів та зростання вмісту β- і γ-глобулінів. Найбільш виражені зміни показників ендогенної інтоксикації були характерні через 24 год з моменту інтоксикації. Висновки. Отримані результати свідчать про різкий негативний вплив аманіта-фалоїдинів на білоксинтезувальний апарат гепатоцитів. Прогресування патологічного процесу в печінці та зниження компенсаторних можливостей призводять до ендотоксикозу, на що вказує зростання в динаміці показників ендогенної інтоксикації – еритроцитарного індексу інтоксикації та вмісту молекул середньої маси.
23
Pakhomov, O. Y., та O. M. Vasilyuk. "Вплив антропогенних факторів на активність трансфераз на фоні середовищетвірної функції ссавців". Biosystems Diversity 20, № 2 (2012): 64–70. http://dx.doi.org/10.15421/011229.
Full textAbstract:
Середовищетвірна активність ссавців має велике значення для нейтралізації забруднення на техногенно трансформованих територіях. Екскреторна та рийна активність деяких видів ссавців проявляється зниженням активності аланінамінотрансферази (АлАт) на 59–62 % на фоні стабілізації активності аспартатамінотрансферази (АсАТ). Показано токсичну дію іонів цинку на водорозчинну фракцію білка в умовах комбінованої дії антропогенних чинників. Комбінований вплив рийної активності ссавців і цинку сприяв підвищенню (t/t0,05 = 1,15 та 1,42) активності АлАТ на фоні зниження активності АсАТ (t/t0,05 = 1,22 та 1,15). В умовах антропогенного навантаження великого значення набувають прості та чутливі методи визначення змін навколишнього середовища з використанням трансаміназ.
24
В. Курсир, Галина, Валентина Г. Захарчук, Олена В. Севастьянова, Людмила М. Филипенко та Ксенія І. Мазуренко. "ВИДІЛЕННЯ ЛІЗОЦИМУ ЧОРНОМОРСЬКОЇ МІДІЇ MYTILUS GALLOPROVINCIALIS". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 3 (2021): 410–16. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i3.223378.
Full textAbstract:
Аналітичний огляд показав перспективність використання лізоциму як цінного природного антибактеріального препарату. Експериментальний моніторинг природних джерел препаратів з антибактеріальною активністю виявив доцільність використання вторинної сировини з водних ресурсів чорноморського басейну, отриманого в процесі переробці мідій. Проведено виділення і хроматографічне очищення ферментного препарату лізоциму. Визначено, що тільки зразки, елюйовані 0.6 М розчином NaСl в 0.02 М ацетатному буфері, pH 5.0, виявляють літичну активність. Фракція з літичною активністю склала 54 см3 при елююванні 0.6 М розчином NaCl в 0.02 М ацетатному буфері, pH 5.0. Лізоцим, досліджений за результатами гель-електрофорезу в 15 % ПААГ з використанням калібрувальної кривої, характеризується молекулярною масою 18 кДа, що підтверджує його приналежність до низькомолекулярних білків. Отримано препарат лізоциму з соку чорноморських мідій з питомою активністю 206 од / мг, молекулярна маса якого становить 18 кДа, ступінь очищення – 946.6. Досліджено антибактеріальну активність отриманого препарату лізоциму до збудників харчових отруєнь і псування харчових продуктів. Отримані результати дозволяють прогнозувати перспективи використання мідій як джерела високоактивного лізоциму.
25
Govorova, Yu S., O. V. Zinchenko, O. Yu Semenchenko, O. M. Bobrova, E. O. Nardid, and O. A. Nardid. "DSC investigation of the influence of human placenta fractions on the thermal stability of protein complexes of erythrocyte membranes." Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, no. 3 (March 18, 2018): 116–22. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2018.03.116.
Full text
26
Korol, L. V., N. M. Stepanova, O. V. Lavrenchuk та L. Ya Migal. "Вікові особливості оксидативного стресу у пацієнтів з пієлонефритом". Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis, № 3(59) (30 вересня 2018): 44–49. http://dx.doi.org/10.31450/ukrjnd.3(59).2018.07.
Full textAbstract:
Метою нашої роботи було порівняти показники оксидативного стресу дітей та дорослих хворих на пієлонефрит.
 Методи. Це дослідження зосереджено на вікових особливостях змін оксидантно-антиоксидантних параметрів та інтенсивності оксидативного стресу (ОС) у крові 252 дорослих та 123 дітей з пієлонефритом. Контрольну групу склали 68 здорових донорів одного віку та статі. Поряд із стандартними діагностичними методами визначали концентрації малонового діальдегіду у сироватці крові та еритроцитах, церулоплазміну, трансферину та SH-груп у сироватці крові, визначали активність глутатіонредуктази, глутатіонпероксидази та загальну активність пероксидази в еритроцитах, розраховували індекс ОС. Статистичний аналіз проводився за допомогою програм Statistica 10 для Windows та "MedCalc".
 Результати дослідження підтвердили підвищення концентрації малонового діальдегіду і карбонільних груп білків у крові та зниження антиоксидантних маркерів, а саме: концентрації трансферину, різних фракцій тіолових груп, загальної пероксидазної активності в еритроцитах, активності глутатіонредуктази і глутатіонпероксидази. Збільшення активності окислення ліпідів та білків на тлі зниження показників антиоксидантного захисту характерне для пацієнтів з хронічним пієлонефритом. Найбільша інтенсивність ОС та концентрація церулоплазміну в сироватці спостерігалася у дорослих пацієнтів з гострим пієлонефритом. Найвища активність перекисного окислення ліпідів та низький рівень антиоксидантного захисту крові характерні для педіатричних пацієнтів. 
 Висновки. Таким чином, інтенсифікація ОС залежить від віку пацієнтів.
27
Ткаченко, П., С. Білоконь, Н. Лохматова та ін. "ЗМІНИ КІЛЬКОСТІ ТА ЯКІСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ РОТОВОЇ РІДИНИ У ДІТЕЙ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ЕРИТЕМАТОЗНОМУ ГАСТРИТІ ЗІ ЗБЕРЕЖЕНОЮ КИСЛОТОУТВОРЮВАЛЬНОЮ ФУНКЦІЄЮ В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 161–65. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12814.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Дані, наведені в фундаментальних і періодичних наукових виданнях, вказують на наявність тісних кореляційних зв’язків між функціональними та органічними змінами в різних відділах шлунково-кишкового тракту, що стосується і порожнини рота, яка є його початковим відділом.
 Мета – вивчити зміни кількості і якісних властивостей ротової рідини у дітей при хронічному еритематозному гастриті зі збереженою кислотоутворювальною функцією в період загострення.
 Матеріал і методи. Обстежено 27 дітей віком від 12 до 15 років з відповідною нозологічною формою захворювання. В нестимульованій фракції ротової рідини визначали рН, оптичну щільність, в’язкість, активність α-амілази, вміст у ній молекул середньої маси, сіалових кислот і загального білка при зверненні та після завершення курсу лікувальних заходів.
 Результати. Встановлено, що при загостренні хронічного еритематозного гастриту зі збереженою кислотоутворювальною функцією прослідковується зниження швидкості салівації в 1,4, концентрація іонів водню в ротовій рідині падала в 1,2, а активності α-амілази – в 1,4 рази. Це супроводжувалося підвищенням у ній молекул середньої маси і сіалових кислот в 1,4, а загального білка в 1,7 рази, відповідно. За рахунок цього збільшувалися показники її оптичної щільності в 1,5 і в’язкості в 1,8 раза.
 Висновок. Вищезазначені складові компоненти ротової рідини, що обумовлюють підтримання гомеостазу порожнини рота, можуть з успіхом використовуватися в якості додаткових діагностично-прогностичних критеріїв при різних нозологічних формах захворювань шлунково-кишкового тракту.
28
Ліпкан, Н. Г., О. Б. Кучменко та Л. С. Мхітарян. "Активність індуцибельної No-синтази та вміст цитруліну в сироватці крові як маркери імунозапальної активації та оксидативного стресу при хронічній серцевій недостатності". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 46–52. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12492.
Full textAbstract:
Резюме. Оксид азоту (NO) є потужним ендотелійрозслаблювальним фактором, що викликає розслаблення гладких м’язів судин, пригнічує їх проліферацію, бере участь у регуляції системного та легеневого судинного опору, процесів агрегації тромбоцитів, зсідання крові тощо. Мета дослідження – вивчити активність іNOS, показників імунозапальної реакції та інтенсивності оксидативного стресу при хронічній серцевій недостатності (ХСН). Матеріали і методи. Дослідження виконано на базі відділення серцевої недостатності ДУ ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М. Д. Стражеска НАМН України». Обстежено 120 пацієнтів із ХСН обох статей у віці (63±3,4) року, з них 76 з ішемічною хворобою серця (ІХС) та 44 – із гіпертонічною хворобою (ГХ). Критеріями залучення пацієнтів у дослідження були: 1) ХСН ІІ–IV функціональних класів за NYHA із СД ЛШ (фракція викиду (ФВ) ЛШ ≤45 %); 2) вік ≤75 років. Критеріями виключення в дослідження були: 1) вік >75 років; 2) ФВ ЛШ ≥45 % за даними ехокардіографічного дослідження; 3) ХСН як наслідок клапанних вад, запальних захворювань серця; 4) гіпертрофічна та рестриктивна кардіоміопатії; 5) гостра ішемічна хвороба серця; 6) перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака давністю <6 місяців; 7) онкологічні захворювання; 8) гострі інфекційні захворювання. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакета прикладних програм Statistica for Windows. Достовірність відмінностей між кількісними ознаками із нормальним розподілом проводили за допомогою непарного t-критерію Стьюдента. При порівнянні двох незалежних груп використовувався критерій Манна – Уїтні (U) та критерій Вілкоксона (W) для двох залежних груп, якщо розподіл показника не відповідав нормальному. Різницю вважали статистично достовірною при р<0,05. Результати. Обстежено 120 пацієнтів із ХСН обох статей у віці (63±3,4) року, з них 76 з ішемічною хворобою серця та 44 – із гіпертонічною хворобою. В результаті досліджень продемонстровано, що за ХСН спостерігається формування оксидативного стресу, на що вказує зростання вмісту продуктів окиснення ліпідів, білків у сироватці крові та в ліпопротеїнових фракціях. Інтенсифікація вільнорадикальних окиснювальних процесів відбувається на фоні значного пригнічення активності антиоксидантних систем захисту – каталази та супероксиддисмутази. Разом з цим спостерігається зниження рівня відновленого глутатіону й активності параоксонази-1. На наявність імунозапальної активації вказує зростання у 2 рази вмісту в сироватці крові церулоплазміну та прозапальних цитокінів IЛ-6 та ФНП-α. Результати НСТ-тесту з імунокомпетентними клітинами свідчать про збільшення фагоцитарної активності клітин в умовах системної запальної реакції. Підвищення активності ферменту мієлопероксидази в 2 рази у крові обстежуваних пацієнтів також слугує доказом активності нейтрофілів та моноцитів в умовах системної запальної реакції. Вказані зміни імунобіохімічних показників супроводжувались підвищенням загального вмісту цитруліну в сироватці крові в 2 та більше разів. Це може бути результатом надмірної активації індуцибельної ізоформи NO-синтази в умовах запальної реакції та під впливом підвищеного рівня прозапальних цитокінів. Активність ізоформи іNOS в цих умовах виявилася підвищеною в 3 рази. Висновки. У взаємозв’язку між системною імунною активацією та інтенсивністю оксидативного стресу важливою зв’язувальною ланкою можна вважати активацію іNOS у клітинах крові та серцево-судинної системи. У зв’язку з цим активність іNOS та підвищення рівня цитруліну в циркулюючій крові можуть вважатися маркерами наявності імунної активації та оксидативного стресу, які зумовлюють прогресування основного серцево-судинного захворювання та ХСН.
29
Lymar, L. E., Yu P. Vdovychenko, I. M. Malanchyn та N. A. Lymar. "РІВЕНЬ КАЛЬЦІЮ І ВІТАМІНУ D У ЖІНОК ІЗ ПОРУШЕННЯМИ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ НА ТЛІ ХРОНІЧНИХ ГЕПАТИТІВ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (5 березня 2020): 39–42. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10923.
Full textAbstract:
Мета дослідження – визначення рівня кальцію і вітаміну D у жінок із порушеннями менструальної функції (ПМФ) на тлі хронічного гепатиту (ХГ), його впливу на якість життя жінок та комплексна терапія.
 Матеріали та методи. Обстежено 77 жінок репродуктивного віку (від 18 до 43 років) із ПМФ на тлі ХГ: аномальними матковими кровотечами (АМК) та дисменореєю. У контрольній групі було 30 жінок із ПМФ без патології печінки. Вивчено прояви ПМФ, визначено рівень кальцію, вітаміну D, білкових фракцій при загостренні та ремісії ХГ, оцінено якість життя жінок.
 Результати дослідження та їх обговорення. Пацієнток було розподілено на 2 групи залежно від методу лікування. Виявлено достовірне зниження рівня кальцію, вітаміну D та альбуміну, отримані результати підтверджують літературні дані. У жінок обох груп до лікування спостерігали помірний рівень зниження якості життя. Застосування в комплексній терапії комбінованого препарату кальцію з вітаміном D сприяло достовірному підвищенню рівня кальцію, вітаміну D та альбуміну. У 2 групі підвищився рівень якості життя за рахунок фізичного здоров’я. У доступній для обробки літературі ми не знайшли подібних досліджень при зазначеній коморбідній патології.
 Висновки. У жінок з ПМФ на тлі загострення ХГ спостерігається зниження рівня кальцію та вітаміну D в крові, що призводить до погіршення якості життя. Комплексна терапія з урахуванням дефіциту кальцію та вітаміну D забезпечує тривалу ремісію та покращує якість життя пацієнток.
30
Аксьонов, Е. А. "БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ КРОЛІВ М'ЯСО-ШКУРКОВОГО НАПРЯМУ ПРОДУКТИВНОСТІ ЗА ЗГОДОВУВАННЯ МАЛОКОМПОНЕНТНИХ КОМБІКОРМІВ". Effective rabbit breeding and fur farming, № 5 (24 квітня 2020): 16–25. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2019.5.16-25.
Full textAbstract:

 
 
 В статті висвітлено результати експериментальних досліджень гематологічних та біохімічних показників крові кролів, комбінованого напряму продуктивності, вирощених за різних умов годівлі. 
 Слід зазначити, що різні умови годівлі піддослідному молодняку забезпечували шляхом згодовування їм малокомпонентних комбікормів, з різною структурою складників та співвідношенням компонентів комбікорму (% за масою). І група: ячмінь – 70, соя – 20, сінне борошно – 10; ІІ група: ячмінь – 60, соя – 30, сінне борошно – 10; ІІІ група: ячмінь – 50, соя – 40, сінне борошно – 10. Зернові корми були екструдованими. 
 Встановлено, що біохімічні показники крові кролів дослідних груп знаходилися у межах фізіологічної норми. 
 Варто зазначити, що покращення рівня і повноцінності протеїнового живлення тварин, за рахунок підвищення частки сої у складі комбікорму кролів ІІ і ІІІ груп, сприяло підвищенню загального рівня білка у сироватці крові. Так у кролів 3-ої дослідної групи вміст білка був вірогідно вищим у порівнянні з 1-ою та 2-ою – на 20,75–16,75 г/л. 
 
 
 
 Виявлено чітку тенденцію між збільшенням частки сої у складі комбікорму та зростанням у дослідних кролів вмісту сечовини у крові. Кролі ІІІ дослідної групи, за цим показником, перевищували ровесників ІІ та І групи відповідно на 10,1 % та 28,6 %. 
 Встановлено, що сприятливіші щодо мінерального складу, умови годівлі, забезпечили більший вміст основних мікроелементів в сироватці крові кролів третьої групи. За вмістом кальцію різниця між І і ІІІ групою вірогідна, а за вмістом фосфору вона склала 5,7 % та 1,2 % відповідно. 
 Слід вказати на суттєву різницю біохімічних показників крові між групами кролів, яких вирощували за різним співвідношенням складових раціону. Підвищення обмінних процесів спостерігається в організмі кролів 3-ої дослідної групи, які отримували раціон за структурою: ячменю – 50 %, сої – 40 %, сінного борошна – 10 %. За фракціями білка, глюкози, кальцію та фосфору вони вірогідно переважали кролів інших дослідних груп. 
 
 
 
 
 
31
Жилюк, В. І., Г. О. Ушакова, Ю. В. Харченко та Д. В. Муравйова. "Стан мнестичних процесів і рівень білків клітинної адгезії (NCAM) у гіпокампі щурів за умов введення S-аденозил-L-метіоніну та пре/пробіотиків на тлі медикаментозно-індукованого ураження печінки". Pharmacology and Drug Toxicology 13, № 3 (2019): 166–74. http://dx.doi.org/10.33250/10.33250/vol13iss3pp166-174.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчення впливу S-аденозил-L-метіоніну, пре/пробіотиків та їхнього сумісного застосування на мнестичні процеси та рівень білків клітинної адгезії (NCAM) у гіпокампі щурів за умов тривалого введення рифампіцину та ізоніазиду. Дослідження проводили на 68 білих щурах-самцях лінії Wistar масою 180–220 г. Експериментальну модель токсичного медикаментозно-індукованого ураження печінки (МІУП) відтворювали шляхом повторних внутрішньошлункових (в/ш) введень ізоніазиду та рифампіцину у дозах 50 мг/кг і 86 мг/кг маси тіла відповідно протягом 28 діб. Тварин було розподілено на п’ять груп (n = 8 у кожній). І – інтактна, ІІ – контроль (МІУП). Щурам ІІІ групи протягом останніх 14 діб експерименту за 1 год до введення туберкулостатиків внутрішньом’язово вводили S-аденозил-L-метіонін у дозі 35 мг/кг. Щури IV групи в/ш отримували комбіновану терапію, що поєднувала пребіотик Лактулозу в дозі 2680 мг/кг і пробіотик, що містить 4 млрд активних клітин (КУО): Lactobacillus acidophilus, Lactobacillus rhamnosus, Streptococcus thermophilus, Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus у дозі 1 КУО/кг. Тваринам V групи проводили потрійну комбіновану фармакотерапію з усіма препаратами, які застосовували в ІІІ і ІV групах у відповідних дозах. Ноотропну активність оцінювали в тесті умовної реакції пасивного уникнення (УРПУ) за умов введення скополаміну. Для оцінки впливу скополаміну на процеси навчання використані значення показників груп тварин (інтактні, n = 10; МІУП, n = 18), які попередньо не отримували цей препарат. Кількісний уміст NCAM визначали за допомогою інгібіторного методу імуноферментного аналізу з використанням моноспецифічних антитіл щодо NCAM (Аbcam, Англія) і відповідного очищеного білка як стандарту (Аbnovo, США) у цитозольній фракції гомогенату гіпокампа. Отриманий цифровий матеріал обробляли методом варіаційної статистики за допомогою програми статистичного аналізу StatPlus, AnalystSoft Inc. Версія 6 (http://www.analystsoft.com/ru/). Результати експериментів свідчать про те, що курсове введення S-аденозил-L-метіоніну покращувало процеси навчання за умов введення скополаміну, що проявлялося суттєвим збільшенням латентного періоду в 3,14 разу (Р = 0,027) порівняно з групою тварин з МІУП, а число тварин з набутою навичкою складало 62,5 % (Р = 0,007). При цьому за умов введення цього препарату спостерігалося зростання на 38,7 % (Р = 0,004) рівнів цитоплазматичної форми NCAM у гіпокампі, яке ймовірно мало компенсаторний характер. Характерно, що корекція стану мікробіоти кишечника також може чинити позитивний вплив на мнестичні функції за умов тривалого введення туберкулостатиків, однак за своїм ноотропним потенціалом комбінація Лактулоза/Йогурт поступалася S-аденозил-Lметіоніну, хоча рівні NCAM у гіпокампі зростали на 39,6 % (Р = 0,004) порівняно з групою тварин з МІУП. Слід зазначити, що сумісне застосування пребіотика та пробіотика з S-аденозил-L-метіоніном не супроводжувалося підвищенням ноотропної активності. Отримані дані експериментально обґрунтовують застосування насамперед S-аденозил-Lметіоніну, а також пре/пробіотиків як перспективних засобів корекції когнітивних порушень за медикаментозних гепатитів. Необхідні подальші дослідження щодо можливості комбінованого використання зазначених засобів за умов вказаної патології.
32
Жилюк, В. І., Г. О. Ушакова, Ю. В. Харченко та Д. В. Муравйова. "Стан мнестичних процесів і рівень білків клітинної адгезії (NCAM) у гіпокампі щурів за умов введення S-аденозил-L-метіоніну та пре/пробіотиків на тлі медикаментозно-індукованого ураження печінки". Фармакологія та лікарська токсикологія 13, № 3 (2019): 166–74. http://dx.doi.org/10.33250/13.03.166.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчення впливу S-аденозил-L-метіоніну, пре/пробіотиків та їхнього сумісного застосування на мнестичні процеси та рівень білків клітинної адгезії (NCAM) у гіпокампі щурів за умов тривалого введення рифампіцину та ізоніазиду. Дослідження проводили на 68 білих щурах-самцях лінії Wistar масою 180–220 г. Експериментальну модель токсичного медикаментозно-індукованого ураження печінки (МІУП) відтворювали шляхом повторних внутрішньошлункових (в/ш) введень ізоніазиду та рифампіцину у дозах 50 мг/кг і 86 мг/кг маси тіла відповідно протягом 28 діб. Тварин було розподілено на п’ять груп (n = 8 у кожній). І – інтактна, ІІ – контроль (МІУП). Щурам ІІІ групи протягом останніх 14 діб експерименту за 1 год до введення туберкулостатиків внутрішньом’язово вводили S-аденозил-L-метіонін у дозі 35 мг/кг. Щури IV групи в/ш отримували комбіновану терапію, що поєднувала пребіотик Лактулозу в дозі 2680 мг/кг і пробіотик, що містить 4 млрд активних клітин (КУО): Lactobacillus acidophilus, Lactobacillus rhamnosus, Streptococcus thermophilus, Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus у дозі 1 КУО/кг. Тваринам V групи проводили потрійну комбіновану фармакотерапію з усіма препаратами, які застосовували в ІІІ і ІV групах у відповідних дозах. Ноотропну активність оцінювали в тесті умовної реакції пасивного уникнення (УРПУ) за умов введення скополаміну. Для оцінки впливу скополаміну на процеси навчання використані значення показників груп тварин (інтактні, n = 10; МІУП, n = 18), які попередньо не отримували цей препарат. Кількісний уміст NCAM визначали за допомогою інгібіторного методу імуноферментного аналізу з використанням моноспецифічних антитіл щодо NCAM (Аbcam, Англія) і відповідного очищеного білка як стандарту (Аbnovo, США) у цитозольній фракції гомогенату гіпокампа. Отриманий цифровий матеріал обробляли методом варіаційної статистики за допомогою програми статистичного аналізу StatPlus, AnalystSoft Inc. Версія 6 (http://www.analystsoft.com/ru/). Результати експериментів свідчать про те, що курсове введення S-аденозил-L-метіоніну покращувало процеси навчання за умов введення скополаміну, що проявлялося суттєвим збільшенням латентного періоду в 3,14 разу (Р = 0,027) порівняно з групою тварин з МІУП, а число тварин з набутою навичкою складало 62,5 % (Р = 0,007). При цьому за умов введення цього препарату спостерігалося зростання на 38,7 % (Р = 0,004) рівнів цитоплазматичної форми NCAM у гіпокампі, яке ймовірно мало компенсаторний характер. Характерно, що корекція стану мікробіоти кишечника також може чинити позитивний вплив на мнестичні функції за умов тривалого введення туберкулостатиків, однак за своїм ноотропним потенціалом комбінація Лактулоза/Йогурт поступалася S-аденозил-Lметіоніну, хоча рівні NCAM у гіпокампі зростали на 39,6 % (Р = 0,004) порівняно з групою тварин з МІУП. Слід зазначити, що сумісне застосування пребіотика та пробіотика з S-аденозил-L-метіоніном не супроводжувалося підвищенням ноотропної активності. Отримані дані експериментально обґрунтовують застосування насамперед S-аденозил-Lметіоніну, а також пре/пробіотиків як перспективних засобів корекції когнітивних порушень за медикаментозних гепатитів. Необхідні подальші дослідження щодо можливості комбінованого використання зазначених засобів за умов вказаної патології.
33
Котелюх, М. Ю. "ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН СТРУКТУРИ ТА ФУНКЦІЇ МІОКАРДА У ХВОРИХ ІЗ ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ З УРАХУВАННЯМ ВМІСТУ FABP 4 І CTRP 3". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 21–28. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12668.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Актуальною проблемою сучасної медицини є вивчення запальних і протизапальних процесів поєднаного перебігу гострого інфаркту міокарда (ГІМ) із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Мета – визначити взаємозв’язок між білком, що зв’язує жирні кислоти 4 (FABP 4), C1q / Фактором некрозу пухлини асоційованим білком 3 (CTRP 3) та ехокардіографічними показниками у пацієнтів із ГІМ за наявності ЦД 2-го типу. Матеріал і методи. Обстежено 134 пацієнти із ГІМ. Першу групу склали 60 пацієнтів з ГІМ, а другу групу – 74 пацієнти із ГІМ та ЦД 2-го типу. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Вміст FABP 4 і CTRP 3 визначали імуноферментним методом. Результати. У групі 1 визначено взаємозв'язок між FABP 4 і кінцеводіастолічним розміром (КДР) (r=-0,458, р<0,01), кінцевосистолічним розміром (КСР) (r=-0,460, р<0,01), кінцеводіастолічним об’ємом (КДО) (r=-0,452, р<0,01), лівим передсердям (r=-0,487, р<0,01), масою міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) (r=-0,411, р<0,01), індексом ММЛШ (r=-0,419, р<0,01) та між CTRP 3 і КДР (r=0,469, р<0,01), КДО (r=0,425, р<0,01), ударним об’ємом (r=0,407, р<0,05), відносною товщиною задньої стінки ЛШ (ВТЗСЛШ) (r=-0,469, р<0,01). У групі 2 виявлено взаємозв'язок між FABP 4 і КСР (r=-0,452, р<0,01), кінцево-систолічним об’ємом (r=-0,482, р<0,01), ММЛШ (r=-0,424, р<0,01), ІММЛШ (r=-0,464, р<0,01), фракцією викиду (ФВ) ЛШ (r=0,402, р<0,01) та між CTRP 3 і КДР (r=0,402, р<0,01), КДО (r=0,424, р<0,01), ФВ ЛШ (r=-0,465, р<0,05). Висновок. У групах 1 та 2 ехокардіографічні показники мали вірогідно слабкі зворотні кореляційні зв'язки із FABP 4 та слабкі прямі взаємозв’язки із СTRP 3, окрім ВТЗСЛШ і ФВ.
34
Polupan, Yu, та А. Klimkovetskyi. "ЗВ’ЯЗОК МІЖ ГЕМАТОЛОГІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ТА СКЛАДОМ МОЛОЗИВА КОРІВ І РОЗВИТКОМ ЇХНЬОГО ПРИПЛОДУ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4(43) (25 грудня 2020): 133–47. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.4.20.
Full textAbstract:
Для пошуку шляхів селекції тварин за гематологічними ознаками телят залежно від статі, складу молозива, та параметрів крові матерів вивчали морфологічний і біохімічний склад крові телят та матерів і кількість та склад молозива корів. Дослідження проводили на 14 телятах (8 бугайців і 6 телиць) у стаді племінного репродуктора української чорно-рябої молочної породи АК «Тарасівський» Київської області. Істотної різниці за морфологічним, біохімічним складом та імунологічними показниками крові корів у віці до і старших за чотири роки та за народження бугайців чи телиць не встановлено. За кількістю одержаного за перші п’ять доїнь молозива природну перевагу мають старші корови. За складом молозива першого доїння істотної, статистично значущої різниці між коровами молодшими та старшими чотирирічного віку не встановлено. За народження бугайців відмічена тенденція до вищого вмісту у молозиві першого доїння загального білка, гамма-глобулінів і усіх фракцій Ig. За вмістом у молозиві альбумінів і альфа-глобулінів незначну перевагу мали корови, що народили теличок. Різноспрямованість кореляційного зв’язку гематологічних показників новотільних корів зі складом молозива першого надою засвідчує відсутність усталеного біологічного зв’язку і неможливість прогнозування якості молозива за параметрами крові корів. Дослідження гематологічних показників крові підконтрольних телят за більшістю ознак не виявляє істотної різниці середніх у бугайців і телиць як у першу, так і на шосту добу після народження. Від першої до шостої доби у телят дещо підвищується вміст у крові еритроцитів, сегменто-ядерних нейтрофілів, Ig І, фагоцитарна, бактерицидна і лізоцимна активність та фагоцитарний індекс, а вміст лімфоцитів достовірно зростає майже удвічі. Натомість дещо знижується вміст глобуліну, Ig G і помітно – палочко-ядерних нейтрофілів, моноцитів та Ig А. За більшістю досліджуваних гематологічних ознак новонароджених телят на першу і шосту добу після випоювання молозива не виявлено істотної стійкої односпрямованої співвідносної мінливості з гематологічними показниками, кількістю та якістю молозива першого надою матері. Статистично значущий різноспрямований кореляційний зв’язок виявлено лише за окремими показниками крові та молозива, що не може забезпечити надійний прогноз формування пасивного колострального імунітету. Постнатальний ріст телят у довжину обернено пропорційний вмісту в молозиві матері загального білка, прямо пропорційний – вмісту альфа і бета-глобуліну, а вміст у молозиві гамма-глобулінів виявляє співвідносну мінливість формування відносно вузькотілості потомства у річному віці.
35
Терзієв, Сергій Георгійович, Наталія Володимирівна Ружицька, Максим Володимирович Щербич та Юсеф Альхурі. "Інтенсифікація процесу екстрагування в технологіях утилізації відходів харчових та олійних виробництв". Scientific Works 85, № 1 (2021). http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v85i1.2079.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання утилізації відходів олійної, харчоконцентратної, консервної промисловості. Пропонується задіяти технології екстрагування для вилучення цінних компонентів, які залишаються у відходах після виробництва основного продукту. Розглянуто можливість вилучення олій з лушпиння кави та макухи амаранту. Також досліджено екстрагування водо- та лугорозчинних фракцій з макухи амаранту як стадія вилучення цінного білка. Розглянуто екстрагування водорозчинних компонентів зі свіжих яблучних вичавок – фруктово-ягідних відходів. Інтенсифікувати процес екстрагування запропоновано шляхом підведення енергії у вигляді мікрохвильового випромінення, яке викликає у структурах сировини явище бародифузії, та забезпечення режиму кипіння екстрагенту, який організує постійний контакт свіжих порцій екстрагенту з сировиною. Для збереження термолабільних речовин та запобігання денатурації білка в екстракторі кипіння здійснюється у вакуумі. Показано результати вилучення олії та спирторозчинних компонентів лушпиння кави та макухи амаранту. Отримано кінетичні криві процесу екстрагування макухи амаранту водою та лужним розчином в умовах дії мікрохвильового поля та вакууму. Наведено порівняння кінетики екстрагування лугорозчинної фракції макухи амаранту із застосуванням адресної доставки енергії та при традиційному енергопідведенні. Показано значну інтенсифікацію процесу. Визначено питомі енерговитрати процесу. Отримано кінетичні криві процесу екстрагування яблучних вичавок водою при різних гідромодулях. Встановлено відсоток сухих речовин твердої фази, який переходить до екстракту. Визначено питомі енерговитрати на процесс одержання екстракту. Одержано продукт з аромтом яблук та вираженими желюючими властивостями.
36
Smolkova, O. V., та L. M. Yashchenko. "ЗМІНИ МІНЕРАЛЬНОГО ТА БІЛКОВОГО ОБМІНУ У ВАГІТНИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПОТОНІЄЮ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ РОЗВИТКУ КАРІЄСУ ЗУБІВ У ДІТЕЙ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (17 липня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2015.1.4714.
Full textAbstract:
<p> Дані щодо впливу артеріальної гіпотонії (АГ) при вагітності на розвиток плода і новонародженого є неоднозначними і суперечливими, тому проведене нами дослідження є актуальним. Вивчали мінеральний та білковий обмін у 70 вагітних з АГ, а також у 50 жінок з нормальним артеріальним тиском на 16-24 та 32-40 тижні вагітності, та розповсюдженість карієсу у 80 дітей, народжених від матерів з АГ. Контрольну групу склали 50 дітей від матерів з фізіологічним перебігом вагітності. Показано, що на тлі АГ у вагітних спостерігається суттєве збільшення у сироватці крові калію та кальцію, незначне збільшення магнію, достатньо помітне зниження натрію та незначне - фосфору. Одночасно у вагітних з АГ спостерігалося зниження показників мікроелементів (мідь, марганець, цинк, кобальт). Підвищений рівень кальцію в крові вагітних з АГ можна розглядати як ризик розвитку остеопорозу у післяродовому періоді. Дослідження протеїнограми у вагітних з АГ показало підвищення рівня загального білка (Р&lt;0,05), зростання кількості альбумінів (Р&lt;0,05), зниження ^-глобулінів (Р&lt;0,001), зниження у-глобулінів (Р&gt;0,05), збільшення а2-глобулінів (Р&lt;0,05) та в-глобулінів (Р&gt;0,05). Зниження фракції у-глобулінів на тлі підвищеної кількості загального білка є однією з ознак зниження імунних процесів в організмі вагітних з АГ. Поширеність карієсу молочних та постійних зубів у дітей, народжених від матерів з АГ, складає 95,7 %, що є значно вище, ніж у дітей, народжених від матерів з фізіологічним перебігом вагітності (72,7 %).<br /><br /></p>
37
Полумбрик, М. О., Є. О. Котляр, Х. В. Омельченко, М. М. Полумбрик та В. М. Пасічний. "Використання комплексу β- циклодектрину з йодом при виробництві варених ковбасних виробів". Food Science and Technology 10, № 3 (2016). http://dx.doi.org/10.15673/fst.v10i3.180.
Full textAbstract:
Отримано комплекс β-циклодекстрину з йодом, який був використаний в якості добавки для збага-чення йодом м’ясних сосисок.Досліджено можливість утворення 3,5-дийодтирозину внаслідок взаємодії між L-тирозином та отриманим ком-плексом за допомогою методу високоефективної рідинної хроматографії. Концентрація 3,5-дийодтирозину збільшу-ється від 640 нг/см3 до 1200 нг/см3 при підвищенні концентрації тирозину від 2,2 до 11 мM при постійній (2 мM) кон-центрації комплексу β-циклодектрин-I2.Об’єктом збагачення йодом слугували м’ясні сосиски, зважаючи на їхнє розповсюдження в раціоні харчуваннялюдини та значну кількість фрагментів L-тирозину у білковій фракції. Розроблено рецептуру м’ясних сосисок із вміс-том отриманого комплексу 4 мкг/ г продукту, що повністю забезпечує добову потребу в цьому мікроелементі приспоживанні 150 г цих виробів. Розроблений комплекс не впливає на органолептичні та мікробіологічні характеристи-ки готових виробів.
38
Капустян, Антоніна, and N. Cherno. "OBTAINING AND CHARACTERISTIC OF MUROPEPTIDES OF PROBIOTIC CULTURES CELL WALLS." Food Science and Technology 14, no. 1 (2020). http://dx.doi.org/10.15673/fst.v14i1.1661.
Full textAbstract:
Розглянуто можливість отримання муропептидів пептидогліканів клітинних стінок Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus B-3964 шляхом комбінації застосування автолітичних процесів та ферментативної обробки біомаси за участю лізоциму та папаїну. Встановлено, що найбільш значні автолітичні зміни біомаси мають місце при застосуванні високотемпературної обробки (90°С протягом 30 хв) на завершальній стадії логарифмічної фази росту бактерій. Так, на восьмій годині інкубації при 37°С вміст амінокислот у культуральному середовищі складає 1,8 мг/см3, а при 90°С – 5,7 мг/см3. Із метою подальшої деструкції автолізату біомаси та отримання низькомолекулярних фрагментів пептидоглікану, досліджували процес його ферментолізу лізоцимом та папаїном окремо та при їхній комбінації. Найвищий вміст НМП у реакційному середовищі мав місце при ферментолізі біомаси Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus B-3964 композицією ферментів при співвідношенні лізоцим:папаїн 1:2. При концентрації ферментів 10 мг/см3 вміст НМП складав 7,2 мг/см3 на 8-му годину інкубації реакційної суміші. Результати досліджень показали, що ефективність ферментолізу автолізату значно вища. Так, кількість НМП у ферментолізаті, який отримали при обробці автолізату композицією лізоцим:папаїн 1:2 при концентрації ферментів 10мг/см3 та тривалості процесу протягом 8 годин на 36% більша, ніж за аналогічних параметрів без застосування процесу автолізу.
 Методом гель-хроматографії доведено, що у складі ферментолізату присутні фракції білкових сполук з молекулярною масою в межах 70–90 кДа, 30–40 кДа та 294–650 Дa. Молекулярна маса останньої фракції відповідає масі мурамилдипептиду.
39
Smiyan, S. I., M. V. Franchuk, U. S. Slaba, R. R. Komorovskyi та N. V. Hrymaliuk. "ОЦІНКА МОЖЛИВОСТЕЙ НЕФРОПРОТЕКТОРНОЇ ДІЇ КАНЕФРОНУ® Н У ХВОРИХ НА ПОДАГРИЧНУ НЕФРОПАТІЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 25, № 1 (2016). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2016.v25.i1.6022.
Full textAbstract:
<p>РЕЗЮМЕ. Зі стійким підвищенням сечової кислоти в крові ризик розвитку хронічної ниркової недостатності<br />зростає у 3–10 разів. Відомо, що білкові фракції тісно корелюють із рівнем сечової кислоти, і саме тому<br />мікроальбумінурію та мікроглобулінурію вважають ранньою ознакою ураження нирок. Обстежено 50 хворих<br />чоловічої статі на подагру, серед яких шляхом визначення мікропротеїнурії у 60 % констатовано подагричну<br />нефропатію. Для нефропротекторного лікування обрано комбінований фітопрепарат – Канефрон Н (Біонорика,<br />Ноймаркт, Німеччина), який також позитивно зарекомендував себе у пацієнтів з порушенням ліпідного обміну.<br />Серед пацієнтів, які брали участь у дослідженні, всі були чоловіками з надлишковою масою тіла. Встановлено,<br />що включення Канефрону Н у комплексне лікування разом зі стандартною гіпоурикемічною терапією сприяє<br />достовірному зменшенню рівня сечової кислоти в крові та збільшенню її виведення із сечею, а також чинить<br />нефропротекторну дію, яка проявляється достовірним зниженням мікроальбумінурії та мікроглобулінурії.</p><p><br />КЛЮЧОВІ СЛОВА: подагра, ураження нирок, гіперурикемія, Канефрон Н, мікроальбумінурія, мікроглобулінурія.</p>
40
Харченко, Ю. В., О. О. Дьомшина, Т. Г. Андрейко та ін. "Порівняльна характеристика гепатопротекторних ефектів фіксованої комбінації іпідакрину/фенібуту, пре/пробіотиків і S-аденозил-L-метіоніну за умов ізоніазид-рифампіцинового ураження печінки в щурів". Фармакологія та лікарська токсикологія 13, № 6 (2020). http://dx.doi.org/10.33250/13.06.417.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчення впливу фіксованої комбінації іпідакрину/фенібуту, пре/пробіотика та S-аденозил-L-метіоніну на прояви гепатотоксичності в щурів за умов тривалого введення ізоніазиду та рифампіцину. Дослідження проводили на 40 білих щурах-самцях лінії Wistar масою 180–220 г. Експериментальну модель токсичного медикаментозного ураження печінки (МІУП) відтворювали шляхом повторних внутрішньошлункових введень ізоніазиду та рифампіцину в дозах 50 мг/кг і 86 мг/кг маси тіла протягом 28 діб. Тварин було розподілено на 5 груп (n = 8 у кожній). І – інтактна, ІІ – контроль (МІУП). Щурам ІІІ групи протягом останніх 14 діб експерименту за 1 год до введення туберкулостатиків внутрішньом’язово вводили S-аденозил-L-метіонін у дозі 35 мг/кг. Тваринам IV групи в співставному режимі інтрагастрально вводили фіксовану комбінацію іпідакрину гідрохлориду/ фенібуту в дозах 1/60 мг/кг, V група шлунково отримувала комбіновану терапію, що поєднувала пребіотик Лактулозу в дозі 2680 мг/кг та пробіотик, що містить 4 млрд активних клітин (КУО): Lactobacillus acidophilus, Lactobacillus rhamnosus, Streptococcus thermophilus, Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus у дозі 1 КУО/кг. Гепатопротекторні властивості оцінювали за показниками відносної маси печінки (на 100 г), активністю аланінамінотрансферази в сироватці крові, показниками окисної модифікації білка, метаболічного обміну (вміст лактату та пірувату), кількісного вмісту білка S100b та за результатами гістологічного дослідження тканини печінки. Результати експериментів свідчать про те, що тривале введення медикаментозних гепатотоксикантів – ізоніазиду та рифампіцину призводило до ушкодження печінки, яке проявлялося явищами гепатоцитолізу, розвитком оксидативного стресу, пригніченням метаболічних процесів і зниженням рівня білка S100b. У свою чергу, S-аденозил-L-метіонін чи комбінації іпідакрин/ фенібут і лактулоза/йогурт за повторних, протягом 14 діб, введень сприяли значній оптимізації процесів метаболізму глюкози, пригнічували окисну модифікацію білка та зменшували виразність явищ гепатоцитолізу за умов ізоніазид-рифампіцинового ураження печінки. Причому, використання комбінацій іпідакрин/фенібут чи лактулоза/йогурт призводило до відновлення вмісту цитозольної фракції білка S-100b у тканині печінки в тварин з МІУП. У дещо меншому вираженні, однак у 1,3 разу статистично значимо більшими, ніж у групі тварин контролю за відповідних умов були значення цього показника в разі використання S-аденозил-L-метіоніну. Слід зазначити, що корекція стану мікробіоти кишечника лактулозою/йогуртом характеризується найбільшим захисним потенціалом відносно печінки порівняно з використанням комбінації іпідакрин/фенібут чи гепатопротектора – S-аденозил-L-метіоніну. Отримані дані експериментально обґрунтовують доцільність відновлення біоценозу кишечника шляхом використання пре/пробіотиків з метою попередження чи комплексного лікування розладів печінки, що виникають внаслідок тривалого використання туберкулостатичної терапії.
41
Todorov, M., та V. Kushnir. "ВПЛИВ ВВЕДЕННЯ ДО РАЦІОНУ КОРІВ ПРОПІЛЕНГЛІКОЛЮ ТА СТА-ХОЛу НА ДЕЯКІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПЛАЗМИ КРОВІ". Аграрний вісник Причорномор'я, № 96 (21 липня 2020). http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2020.96.05.
Full textAbstract:
Проведено дослід на 3-х групах корів української молочної чорно-рябої породи з продуктивністю за попередню лактацію 5,5-6 тис. кг молока, по 7 тварин у групі. Мета роботи: дослідити вплив додавання до раціону корів підчас транзиторного періоду пропіленгліколю що підвищує кількість пропіонової кислоти у рубці та СТА-ХОЛу якій впливає на ліпідний обмін, запобігає жирову інфільтрацію печінки та виникнення кетозу, на деякі біохімічні показники плазми крові корів. Перша контрольна, корови якої отримували звичайний раціон якій передбачений в господарстві, друга (дослідна1) отримувала до раціону 150г пропіленгліколю сухого і третя група (дослідна2), крім пропіленгліколю сухого додатково отримувала 20г кормової добавки Ста-Хол. Дослід був проведений під час транзиторного періоду (три тижні до, та три після отелення). Додавання до раціону корів під час транзиторного періоду пропіленгліколю та Ста-Холу сприяє підвищенню концентрації глюкози у крові тварин. Відбувається зниження вмісту триацилгліцеролів у плазмі крові на 26,7% порівняно з контрольною та 23% з першою дослідною групами тварин. Аналогічні дані отримані і за таким показником ліпідного обміну, як загальний холестерол, якій був нижчим у другій дослідній групі тварин на 9,9% порівняно з контрольною та на 8% порівняно з першою дослідною групами тварин. Додавання до раціону корів під час транзиторного періоду пропиленгликоля та Ста-Холу сприяло зниженню в другій піддослідній групі тварин вмісту βгидроксибутирату (ВНВА) на 1,9% нижче в порівнянні з першою піддослідної групою і на 64% нижче контрольної групи корів і суми кетонових тіл, в порівнянні з першою піддослідної та контрольної групами на 12,9% і 64,6% відповідно. Наприкінці досліду альбумінова фракція білків сироватки крові в другій дослідній групі була вище за першою дослідною та контрольною групами тварин на 7,1% та 18,0% відповідно. Даний показник, відображає функціональний стан печінки, та свідчить про сприяння пропіленгліколю та СТА-ХОЛу у відновленні ії білоксинтезуючої функції.
42
Vasilyuk, O. M., та O. Y. Pakhomov. "Вплив екскреторної функції ссавців на активність аспартатамінотрансферази в листках Glechoma hederacea в умовах забруднення кадмієм". Biosystems Diversity 22, № 2 (2014). http://dx.doi.org/10.15421/011415.
Full textAbstract:
Проаналізовано дослідження зі впливу Cd на активність ферменту азотного метаболізму аспартатамінотрансферази (АСТ, КФ 2.6.1.1) і вміст водорозчинної фракції білка (альбумінів) в листках Glechoma hederacea L., яка домінувала на дослідній території (липово-ясенева діброва зі Stellaria holostea L.), де був внесений Cd у вигляді солі Cd(NO3)2 у спектрі концентрацій 0,25, 1,25 та 2,50 г/м2, що еквівалентно включенню Cd 1, 5 та 10 доз ГДК. З’ясовано каталізацію (P < 0,05) активності АСТ у 2,6–3,0 рази (на фоні 1 та 5 ГДК) та вмісту альбумінів на 37% (на фоні 10 ГДК) відносно контролю (ділянка без забруднення Cd та екскреторної функції ссавців). Залучення екскретів Capreolus capreolus L. сприяло нівелюванню токсичної дії Cd та відновленню функціонального метаболізму активності АСТ на 23% (на фоні Cd 1 ГДК), на 34% (Cd 5 ГДК), що довело протекторну функцію ссавців та їх нівелювальний вплив в умовах даних концентрацій Cd, тоді як за умов унесення максимальної дози Cd (10 ГДК) активність АСТ була інгібована утричі, токсична дія металу екскреторною функцією ссавців не зменшувалась. Спостерігали нормалізацію вмісту альбумінів на 22% відповідно в умовах Cd 1 ГДК за умов унесення екскретів Capreolus capreolus L. та до контрольного рівня за умов унесення екскретів Sus scrofa L. на фоні Cd 10 ГДК, що доводить необхідність використання представників ссавців для інтегрованої та всебічної нормалізації екосистем, порушених впливом важких металів.