Journal articles on the topic 'Форми освітнього процесу'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Форми освітнього процесу.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Форми освітнього процесу.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Козак, Людмила. "ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 49–57. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.308.
Full textAbstract:
У статті висвітлено актуальність питання використання сучасних форм організації освітнього процесу в закладах дошкільної освіти; встановлено, що освітній процес в умовах закладу дошкільної освіти – це цілісний процес взаємодії дорослих і дітей, який розвивається в часі та просторі в межах певної системи і спрямований на досягнення соціально-значущих результатів − набуттю життєвої компетентності, розвитку базових якостей особистості в різних видах діяльності; доведено, що сучасний освітній процес характеризується інтегративністю, проблемно-ігровою спрямованістю, передбачає пізнавальне спілкування вихователя і дітей, самостійність дітей і особистісно орієнтований підхід педагога; наголошено на доцільності організації освітньої діяльності з дітьми дошкільного віку у формі педагогічного спілкування в колі, різних видів занять, освітніх ситуацій та подорожей, тематичних проєктів, прогулянок, екскурсій, дослідницько-пошукової діяльності, ігор, гурткової роботи, продуктивної праці, самостійної діяльності дітей відповідно до завдань фізичного, соціального, комунікативного, пізнавального та художньо-естетичного розвитку; проаналізовано наукові дослідження стосовно питань застосування сучасних форм організації освітнього процесу в закладах дошкільної освіти; розкрито зміст понять «освітній процес в умовах закладу дошкільної освіти», «форми організації освітнього процесу», «спілкування в колі», «сучасне заняття», «освітня ситуація», «освітня подорож», «проєктна діяльність», «колекціонування», «експериментування», «квест», «геокешинг», «ігри з вільними матеріалами», «гра-стратегія»; охарактеризовано особливості сучасних форм організації освітнього процесу в закладах дошкільної освіти; визначено найбільш використовувані форми організації освітньої діяльності дошкільнят.
2
Красицька, Лариса Василівна. "ЗАСТОСУВАННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ПРАВНИКІВ: ПЕРЕВАГИ ТА РИЗИКИ." New Ukrainian Law, no. 1 (March 31, 2022): 119–24. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.1.18.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано питання застосування дистанційної форми навчання в процесі підготовки правників. Визначено, що виклики сьогодення, пов’язані із запобіганням виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), показали, що застосування дистанційної форми навчання в освітньому процесі підготовки правників є необхідністю. Визначено, що до переваг дистанційної форми навчання, зокрема, належать: 1) гнучкість та мобільність, що уможливлює одержання знань без перебування в закладі освіти і запобігає поширенню захворювань серед учасників освітнього процесу; 2) переваги для заочної форми навчання правників у частині одержання інформації і проведення поточного контролю знань (ураховуючи болонську систему оцінювання); 3) економія коштів закладу вищої освіти на забезпечення навчального процесу; 4) розвиток цифрових технологій, які використовують у процесі дистанційного навчання. Доведено, що до ризиків дистанційного навчання, зокрема, належать: 1) відсутність або зменшення соціальних зв’язків учасників освітнього процесу; 2) зменшення мотивації студента щодо особистісного професійного зростання; 3) недовіра до якості освітніх послуг; 4) збільшення самостійної роботи студента; 5) недостатність або неякісність матеріального забезпечення дистанційної форми навчання; 6) непрозорість критеріїв оцінювання; 7) відсутність усталених правил етичної поведінки учасників освітнього процесу. Запропоновано запроваджувати не дистанційну форму здобуття вищої юридичної освіти, а елементи дистанційного навчання, причому в заочну форму навчання, а деякі елементи дистанційного навчання – у денну форму навчання правників.
3
Вернидуб, Оксана. "Особливості роботи з обдарованими учнями в сучасних умовах на прикладі проведення учнівських онлайн-олімпіад." New pedagogical thought 108, no. 4 (December 29, 2021): 50–55. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-50-55.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовано поняття дистанційного навчання як інноваційної форми роботи, що застосовується в усіх видах освітньої діяльності, забезпечуючи розвиток творчої та особистісної складових освітнього процесу. Проаналізовано інноваційні форми роботи з обдарованими учнями в процесі їхньої підготовки до участі в онлайн-олімпіадах, зокрема використання дистанційного навчання, а також новітніх форм і методів роботи, що покликані забезпечили потреби дітей у самовираженні, сприяти самостійному пошуку відповідей на питання, що їх цікавлять.
Розглянуто олімпіади як одну із форм позакласної роботи з обдарованими учнями. Окреслено структуру всеукраїнських і міжнародних предметних онлайн-олімпіад з астрономії та астрофізики як однієї із перспективних у роботі з обдарованими учнями, визначено алгоритм дій щодо їх підготовки та проведення, зокрема використання пакету інструментів Google, серед яких Google-Документи, Google-Форма та ін. Доведено, що застосування нових підходів до організації онлайн-олімпіад допомагає педагогам вийти на новий, більш якісний рівень у підготовці обдарованих учнів.
4
Чернець, Ігор Валерійович, and Світлана Олегівна Даньшева. "Віртуальне освітнє середовище як фактор конкурентоспроможності вищої освіти." Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 13, no. 3 (December 25, 2015): 234–41. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v13i3.1005.
Full textAbstract:
У статті розглянуті різні аспекти визначення «віртуальне освітнє середовище».
Мета: виявлення педагогічних умов ефективного використання віртуального освітнього простору ВНЗ для організації саморозвитку студентів.
Завдання: 1) здійснити теоретичний аналіз досліджень, присвячених вивченню ролі віртуального інформаційного простору у розвитку особистості; 2) виявити можливості використання віртуального інформаційного простору для організації самонавчання і самовиховання студентів.
Об’єкт дослідження: процес педагогічного супроводу саморозвитку студентів у ВНЗ.
Предмет дослідження: процес оптимізації саморозвитку студентів в умовах їх знаходження у віртуальному освітньому просторі університету.
Методи дослідження: класифікація, систематизація, системно-структурний аналіз.
Результати: запропоновано власне визначення цього поняття, проаналізовано переваги та недоліки віртуальної форми мобільності, а також її ефективність та основні суб’єкти віртуального освітнього середовища.
Висновки: організація процесу навчання у ВНЗ повинна сприяти реалізації педагогічних умов, що забезпечують оптимальний педагогічний супровід самонавчання і самовиховання студентів в процесі їх знаходження в інформаційно-освітньому просторі.
5
Gladysh, M. O. "РОЗВИТОК СИСТЕМИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 1 (September 8, 2021): 112–16. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-17.
Full textAbstract:
У статті розглядаються такі поняття, як «інтегрований підхід», «інклюзивне середовище» й «інклюзивне навчання». Аналізуються різноманітні проблеми інклюзивного процесу в зарубіжній і вітчизняній науці. Виділяються особливості інтегрованого навчання осіб з особливими потребами. Інтеграція осіб з обмеженими фізичними можливостями в суспільство стала провідною тенденцією, яка базується на визнанні їхньої громадської рівноправності. При такому розумінні виділення людей з фізичними порушеннями стає неприпустимим, що й фіксується законодавчо на рівні держави. Ідеї інтеграції реалізуються в контексті суспільного протистояння будь-якому прояву дискримінації. Відбувається відмова від термінів «інвалід», «аномальність», «дефект», замість яких використовуються терміни «людина з інвалідністю», «особливі потреби», «нормалізація» тощо. Нова термінологія спрямована на гуманізацію суспільства й відповідає основній меті інтеграції в суспільство людей з особливими потребами. Аналізуються закономірності, процеси й особливості інтеграції в суспільство людей з особливими потребами завдяки отриманню вищої освіти. Розглянута інклюзія в освітньому середовищі, у професійному навчанні та подальшому прaцевлаштуванні. Аналіз педагогічних, психологічних, філософських теоретичних джерел засвідчує неухильне зростання наукового інтересу до створення освітнього середовища у вищих навчальних закладах, що потенційно гармонізує розвиток фізичних і духовних сил, здібностей, обдарувань особистості, оптимізує реалізацію потенціалу в умовах гуманізації суспільства, формування внутрішньої інтелектуально-моральної свободи людини. Стаття висвітлює організацію навчального процесу студентів з інвалідністю, спрямована на обґрунтування форм і методів пожвавлення їхньої освітньо-пізнавальної діяльності. Окреслено шляхи реалізації освітньої діяльності цієї категорії населення, подано практичні рекомендації, форми й методи гносеологічної діяльності студентів, основою якої став багаторічний досвід автора викладання на факультеті соціальної освіти і психології з використанням різних освітньо- кваліфікаційних рівнів і форм навчання. Стаття спрямована на педагогічних працівників, які забезпечують навчальний процес для молоді з інвалідністю, викладачів різних дисциплін.
6
Роганов, М. Л., and М. М. Роганов. "ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННИХ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 182–90. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-182-190.
Full textAbstract:
Підготовка висококваліфікованих фахівців вважається важливим стратегічним чинником розвитку нашої країни; інформаційні процеси є невід'ємним компонентом у всіх галузях діяльності суспільства. У статті розглядаються сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології, які дозволяють активно і ефективно використовувати інформаційні ресурси для підвищення рівня освіти в закладах вищої освіти.
В умовах стрімкого розвитку інформатизації в суспільстві освітнє середовище для виконання поставлених завдань повинно адаптуватися до нових умов. Одним з елементів інформаційно-освітнього середовища є електронні навчальні матеріали, які відносяться до відкритих та локальних освітніх систем. Переведення навчально-методичного матеріалу на електронні носії, використання комп'ютерних мереж різного рівня (локальних, регіональних, глобальних) в якості каналів інформації і створення в навчальних закладах дисплейних класів спричинило еволюцію освітніх технологій. В результаті викладач, який використовує у своїй діяльності електронні навчальні матеріали за рахунок перерозподілу інформаційних потоків між ним, студентами та навчально-методичним матеріалом, може більш ефективно організувати навчальний процес і цілеспрямовано керувати ним.
Розглянуто основні напрямки і способи переходу до електронних форм подання навчально-методичної інформації та їх використання в навчальному процесі. Запропоновано і проаналізовано концептуальну модель процесу навчання в залежності від форми навчання. Виокремлено компоненти освітньої діяльності. Проаналізовано шляхи створення електронних навчальних матеріалів, галузь їх застосування і основні вимоги до них. Зроблено висновок, що електронні навчальні матеріали є важливим елементом інформаційно-освітнього середовища.
Ключові слова: інформаційні технології, електронні навчальні матеріали, джерело знань, споживач знань, канал передачі знань, інформаційно-освітнє середовище, дистанційне навчання.
7
Козир, Маргарита, and Анастасія Бречко. "МОДЕРНІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ У ЗВО ЯК ПЕРШООСНОВА ЯКОСТІ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 174–88. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.393.
Full textAbstract:
У статті автори зауважують на важливості модернізації організаційних форм навчання у закладах вищої освіти як першооснові якості сучасної освіти. За мету визначають теоретичне обґрунтування та емпіричну перевірку проблеми модернізації організаційних форм навчання у ЗВО в умовах парадигмальних змін. Об’єктом дослідження окреслено процес модернізації організаційних форм навчання у ЗВО. Предметом дослідження – організаційні форми навчання у ЗВО в умовах парадигмальних змін.
Результати аналізу наукових джерел, вивчення та узагальнення педагогічного досвіду авторів (викладання та навчання), результати спостережень за магістрантами дозволили зробити висновки про основні напрямки оновлення (інтенсифікації) процесу викладання у ЗВО: зменшення обсягу викладання лекцій у зв’язку з розширенням доступу до освітньої інформації і, відповідно, «переформатуванням» функцій та змісту лекційного курсу (орієнтаційні, інструктивні, проблемні лекції); подолання протиставлення лекційних та практичних методів навчання студентській діяльності; активне використання сучасних технологій у процесі викладання тощо.
Автори дійшли висновку, що модернізація форм організації навчання є необхідною умовою якісної освіти у закладі вищої освіти, але при цьому важливим є врахування психолого-педагогічних аспектів комунікації студентів та викладачів в умовах цих змін. У перспективі варто дослідити оптимізацію освітнього процесу в закладах вищої освіти в умовах дистанційного навчання.
8
Басенко, Олена, Ірина Алексєєва, Яна Алексєнко, and Яна Жерновнікова. "ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ФІЗКУЛЬТУРНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ." Слобожанський науково-спортивний вісник 4, no. 84 (August 31, 2021): 11–17. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-4.002.
Full textAbstract:
Мета: проаналізувати організаційні та методичні особливості використання інформаційних засобів дистанційного навчання у підготовці майбутніх фахівців фізичної культури та спорту. Матеріал і методи: для реалізації поставленої мети нами були використані такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; ресурси мережі Інтернет; опитування за допомогою Google-форми; аналіз, синтез та узагальнення отриманих даних; методи математичної статистики. В опитуванні брали учать 93 студенти першого, другого та третього курсів денної форми навчання Харківської держаної академії фізичної культури. Результати: розглянуто особливості організації навчального процесу в умовах карантинних обмежень з використанням засобів дистанційного навчання у закладах вищої освіти фізкультурного профілю. Проведено онлайн-опитування студентів, яке виявило їх ставлення до дистанційної, очної і змішаної форм навчання; їх вподобання та забезпеченість різними електронними ресурсами, програмами, інструментами інформаційних комунікацій, які використовувалися викладачами в навчальному процесі. Проаналізовано можливі складнощі і значимість для здобувачів освіти переваг дистанційного навчання. Висновки: дослідження показало, що викладачі академії за короткий термін та у складних умовах освоїли цифрові інструменти, комунікаційні ресурси та дистанційні платформи, які не використовували раніше. Онлайн-опитування студентів виявило неодностайність їх ставлення до дистанційної, очної і змішаної форм навчання. Результати дослідження підтвердили думку інших вчених про те, що дистанційне навчання, як альтернативна форма освітнього процесу, не може в повній мірі замінити традиційну очну форму навчання, а використання засобів дистанційного навчання дозволяє урізноманітнити освітній процес, зробити його значно цікавішим та ефективнішим. Ключові слова: дистанційне навчання, студенти, онлайн-заняття, засоби дистанційного навчання, програми для відеоконференцій, інструменти електронного навчання.
9
Боярчук, О. Р., and О. М. Мочульська. "ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ПРИ ВИКЛАДАННІ ПЕДІАТРИЧНИХ ДИСЦИПЛІН НА ЕТАПІ ДОДИПЛОМНОЇ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ." Медична освіта, no. 2 (August 5, 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12143.
Full textAbstract:
Дистанційне навчання має свої переваги та недоліки щодо зручності освітнього процесу для викладачів і студентів, проте сучасні реалії життя вимагають широкого використання цієї форми медичної освіти у вищих навчальних закладах Укрaїни. Дистанційна освіта забезпечує якісне та всебічне навчання без відриву від повсякденної діяльності, у найбільш зручному місці й часі, доступ до електронних баз знань, суттєво підвищує активну роль студентів у процесі самостійного навчання, а від викладачів вимагає вдосконалення викладання як за змістом, так і за його формою. Важливими перевагами дистанційного навчання у сфері вищої медичної освіти є широке охоплення цільової аудиторії, гнучкість та можливість індивідуалізації освітньої програми, прозорість і можливість незалежного оцінювання. Основними варіантами, доступними для навчання за дистанційної освіти, є такі традиційні форми освітньої підготовки, як лекція, практичне заняття, семінар, консультація, що відповідають чинному законодавству. Технології дистанційного навчання в системі вищої медичної освіти повинні постійно вдосконалюватися, шляхом використання сучасних освітніх цифрових платформ, якісного методичного контентного наповнення web-ресурсів, запровадження ефективної системи контролю якості отриманих знань, щоб сприяти адаптації до нових реалій освітнього процесу та забезпечити високу якість медичної освіти.
10
Котюжинська, С. Г., І. П. Шмакова, and Л. В. Гончарова. "ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В МЕДИЦИНІ: СИЛЬНІ ТА СЛАБКІ СТОРОНИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 29, 2021): 147–51. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.12006.
Full textAbstract:
Питання про застосування дистанційної форми навчання в медичних навчальних закладах залишається дискусійним. З одного боку, перевагами дистанційної освіти є можливість навчання відразу великої кількості студентів та, виходячи з компетентнісного підходу в підготовці лікарів, передбачає нову роль студента в освітньому процесі: з пасивного споживача знань він повинен стати їх активним творцем, здатним критично мислити, планувати свою самостійну роботу, виявляти ініціативу, формулювати проблеми і знаходити шляхи їх вирішення, в тому числі в нестандартних ситуаціях. З іншого боку, освоєння практичних навичок, які є головною складовою при навчанні майбутніх медичних працівників, таким шляхом неможливе.
Мета – аналіз можливостей і перспектив використання дистанційної форми навчання в медичній освіті.
Основна частина. Особливостями сучасної медичної освіти є збільшення відсотка самостійної роботи студентів в процесі навчання, широке використання його інтерактивних форм. Глибоке вивчення тематичного матеріалу диктує необхідність застосування сучасних електронних технологій, що дозволяють надати студентам повний і вільний доступ до великого обсягу довідкових даних, моніторування змін змісту матеріалу відповідно до нових наукових досягнень світового масштабу.
До основних переваг дистанційного навчання можна віднести гнучкість, модульність, паралельність, далекодію, асинхронність, масовість, рентабельність, соціальність, інтернаціональність.
Застосування, поряд із традиційною формою навчання, елементів дистанційного навчання, сприяє вдосконаленню професійного рівня як викладачів, так і студентів. При цьому відбувається творчий та професійний розвиток особистості майбутнього лікаря. В результаті відбувається переорієнтація традиційного навчання на принципово новий рівень, де змінюється роль учня: він стає активним учасником освітнього процесу.
Висновки. Впровадження нових інноваційних підходів з елементами дистанційного навчання дозволяє перевести процес навчання на якісно вищий рівень, зробити його більш наочним, підвищити рівень компетентності у студентів та спонукати їх до активної участі в освітньому процесі.
Слід зазначити, що активний процес впровадження дистанційних технологій навчання з заміною очних форм доцільніший на етапі післядипломної освіти медиків, у структурі додипломної освіти ця форма може бути додатковою до практичних та семінарських занять.
11
Віролайнен, Оксана. "Проблеми та перспективи впровадження змішаної форми навчання в закладах загальної середньої освіти." New pedagogical thought 108, no. 4 (December 28, 2021): 20–23. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-20-23.
Full textAbstract:
У статті виокремлено й проаналізовано проблеми і перспективи впровадження змішаної форми навчання в закладах загальної середньої освіти, спричинені змінними та швидкоплинними вимогами часу, а також ситуацією із всесвітньою пандемією COVID-19. Запропоновано способи вдосконалення якості освітнього процесу в умовах упровадження змішаної форми навчання та окреслено шляхи подолання означених проблем із метою створення ефективної системи змішаної форми навчання, що відповідає сучасним вимогам і міжнародним стандартам.
Авторкою доведено, що карантинні обмеження спричинили стрімкий розвиток цифрових технологій та нових можливостей і зумовили появу нових викликів в освітній діяльності. У зв’язку з цим сьогодні неабиякою популярністю користуються освітні технології з віддаленим доступом, що сприяють організації освітнього процесу на основі принципу самостійного навчання здобувачів освіти за допомогою використання різноманітних інформаційних ресурсів. За цих умов освітній процес насичується різними формами подачі матеріалу та передбачає використання низки інтерактивних методів навчання.
12
Гриценко, А. П. "КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ." Педагогіка та психологія, no. 62 (August 2019): 68–78. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.08.
Full textAbstract:
У статті аналізуються основні теоретичні положення концепції формування професійної компетентності майбутніх учителів історії у процесі фахової підготовки й виокремлюються теоретичний, методичний, практичний та методологічний концепти. Звернено увагу, що завдяки інтеграції ряду педагогічних підходів методології системи (особистісно-орієнтованого, компетентнісного, гуманістичного, системного, діяльнісно-розвивального, середовищного, аксіологічного, акмеологічного, суб’єкт-суб’єктного) відбувається інтенсифікація результатів названої системи. Крім того, упровадження інтеграційного підходу допомагає загальному об’єднанню означених принципів формування професійної компетентності майбутніх учителів історії у процесі фахової підготовки завдяки поєднанню складових освітнього процесу (зміст, форми, методи, засоби) з інноваційністю та інтегрованістю навчання. Автор вважає, що професійна компетентність майбутніх учителів історії є конструктом п’яти взаємообумовлених та взаємозалежних компонентів: інформаційно-когнітивного, операційнодіяльнісного, креативно-проектного, оцінно-рефлексивного та мотиваційноціннісного. Розглядаючи професійну компетентність майбутніх учителів історії динамічною властивістю особистості, автором визначено, що процес її розвитку включає чотири рівні: початковий; середній; достатній; високий. У поданій статті звернено увагу, що дієвість концепції формування професійної компетентності майбутніх учителів історії у процесі фахової підготовки досягається рядом педагогічних умов, основними з яких є: упровадження інноваційних технологій навчання до процесу фахової підготовки майбутніх учителів історії; створення інформаційно-освітнього середовища фахової підготовки майбутніх учителів історії у закладах вищої освіти; переорієнтація освітнього процесу на оволодіння майбутніми учителями історії методологією науково-технічної творчості; проектування змісту освіти на основі ідей компетентнісного підходу; цілеспрямований розвиток особистісно-професійних якостей майбутніх учителів історії.
13
Сидорук, А. В. "ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ГАЛУЗІ ЗНАНЬ «СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ» В УМОВАХ КАРАНТИНУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, no. 3 (June 29, 2020): 214–23. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-214-223.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовано термін «практична підготовка» як складника професійної освіти, що відображає закономірності, зміст, методи і форми організації процесу формування готовності здобувачів вищої освіти до їх професійної діяльності. Проаналізовано погляди наукових діячів щодо організації практичної підготовки студентів галузі знань «Сфера обслуговування», а також законодавчі документи, що регламентують процес проходження практики. Обґрунтовано, що практична підготовка здобувачів вищої освіти Запорізького національного університету є невід’ємною складовою підготовки майбутніх фахівців за всіма рівнями вищої освіти. Навчально-методичне забезпечення практичної підготовки складають наскрізна програма практики для кожного освітнього рівня за освітньою програмою та робоча програма практики для кожного її виду практики. Перелік видів практики для кожної спеціальності та освітньої програми визначаються навчальними компонентами освітніх програм, тривалість і терміни практики – навчальними планами. До практичної підготовки студентів галузі знань «Сфера обслуговування», до якої належать спеціальності «Туризм» і «Готельно-ресторанна справа», належать такі види практик, як навчально-ознайомча та виробничі. Схарактеризовано сучасну епідеміологічну ситуацію, що склалася в нашій країні та світі, і опанування особливого режиму організації освітнього процесу – дистанційного (онлайн). Визначено заходи організації дистанційного проходження практичної підготовки здобувачів освіти означених спеціальностей за допомогою використання онлайн-платформи «Moodle», а також онлайн-платформи організації відео-конференцій «ZOOM».
14
Радкевич, Олександр, and Оксана Радкевич. "АКТУАЛЬНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ." Professional Pedagogics 2, no. 21 (January 21, 2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.53-59.
Full textAbstract:
Актуальність: пандемія Covid-19 докорінно змінила організацію освітнього процесу в закладах освіти і, зокрема, професійної (професійно-технічної). До таких змін можна віднести його часткове здійснення у дистанційній формі. Відповідно у педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти виникла необхідність навчитися взаємодіяти із суб’єктами освітнього процесу онлайн на дистанційних платформах. Це актуалізувало оволодіння ними новими формами, методами та технологіями організації освітнього процесу, а відтак набуття актуальних компетентностей. Мета: аналіз та виокремлення актуальних компетентностей педагогічних працівників для організації дистанційного навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Методи: аналіз і синтез – для з’ясування стану та рівня розробленості досліджуваної проблеми; систематизація та узагальнення – для формулювання висновків. Результати: Розкрито дефініціальне та наукове розуміння компетентності педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Встановлено, що концепція компетентнісного підходу в освіті спрямована на формування особистості майбутнього професіонала з позитивним світоглядом, ціннісними орієнтаціями, здатністю швидко адаптуватися до нових і непередбачуваних життєвих і професійних ситуацій. Висвітлено інформаційно-комунікаційну компетентність у вузькому та широкому розумінні. Встановлено, що інформаційно-комунікаційна компетентність педагогічних працівників закладів професійної освіти має включати в себе фактичну навчальну діяльність із застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та здійснюватися в умовах інформаційного середовища. Тобто, включати в себе знання із застосування в освітньому процесі спеціалізованого програмного забезпечення, що спрямоване на організацію дистанційної форми освіти (Moodle, Classroom, Unicraft, Microsoft Teams, Edmodo тощо). До технологічної компетентності віднесено комплекс знань і вмінь організовувати освітній процес у закладах професійної (професійно-технічної) освіти із застосуванням технологій дистанційного навчання, добираючи для цього оптимальні електронні засоби та відповідний електронний навчально-методичний матеріал. Висновки: Організація дистанційного навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти здійснюється на основі компетентнісного підходу та ґрунтується на положеннях Концепції навчання впродовж життя. Розвиток у педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти інформаційно-комунікаційної та технологічної компетентності сприяє підвищенню якості дистанційного навчання майбутніх кваліфікованих робітників.
15
Басюк, Уляна, and Олена Коваленко. "МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 30–34. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-7.
Full textAbstract:
Розкрита дефінітивна характеристика таких основних понять дослідження, як: методична робота і методичний супровід, новації, інновації та інноваційні технології. На основі аналізу дефініцій та наукових психолого-педагогічних досліджень розмежовані поняття «методична робота» та «методичний супровід» та показана їх особливість на засадах гуманізації. Виокремлені і проаналізовані нормативно-правові документи, у яких знайшли відображення питання методичного супроводу інновацій в освітньому процесі. Здійснено теоретичний аналіз досліджуваного питання. Представлені найбільш ефективні форми методичного супроводу з використання інноваційних технологій у організації освітнього процесу в ЗДО (семінари-практикуми, майстер-класи, круглі столи, тощо).
16
КОСОВЩУК, Ангеліна, and Лариса БЕЗКОРОВАЙНА. "НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТУРИЗМУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 248–55. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-248-255.
Full textAbstract:
У статті розглянуто процес активізації науково-дослідної діяльності майбутніх фахівців з туризму. З’ясовано ефективні шляхи реалізації науково-дослідної роботи студентів в освітньому процесі в закладах вищої освіти. Проаналізовано види науково-дослідної роботи майбутніх фахівців із туризму, принципи її організації та методичні умови забезпечення. Розглянуто розвиток особистості майбутнього фахівця з туризмознавства, його навчальних можливостей, потреб та інтересів. Виявлено, що вагомість самостійної роботи в професійній підготовці майбутніх фахівців з туризмознавства як найважливішої форми організації освітнього процесу закладу вищої освіти, що виконується під керівництвом викладача, проте без його безпосередньої участі. Розглянуто, що, виконуючи будь-який вид роботи самостійно, майбутні фахівці з туризмознавства набувають здатності приймати особисту відповідальність; самостійно вирішувати завдання. Ключові слова: дослідницька робота, туризм, самостійна робота, майбутні фахівці в галузі туризму, майбутні фахівці, студенти, професійна підготовка.
17
Пехник, А. В., Ю. В. Завгородня, and А. В. Кройтор. "Трансформаційні процеси освітньої діяльності в умовах COVID-19." Актуальні проблеми політики, no. 67 (May 25, 2021): 27–33. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1146.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасні перетворення в галузі освітньої діяльності в українському суспільстві. Проведено аналіз різних форм освітнього процесу в умовах пандемії, їх проблемні аспекти та позитивні особливості, які виникли під час використання різних сучасних платформ у мережі Інтернет. У сучасному студентському товаристві виникають серйозні дискусії щодо форми проведення навчального процесу в умовах вагомого приросту інфікованих осіб та збільшення рівня смертності від захворювання на COVID-19. За таких умов виконання компетентністного критерію освітньої програми зменшується, адже в онлайн-режимі перевірити рівень навичок у повному обсязі досить складно. Усі ці виклики у сучасному освітньому середовищі зумовлюють актуалізацію цієї проблематики в наукових дослідженнях. Основоположним принципом освітньої політики та загалом навчального процесу є рівність усіх суб’єктів у можливості здобути бажаний освітній багаж навичок у рамках окремого навчального підрозділу. Однозначно освітня політика щодо рівності усіх бажаючих є дзеркалом конституційних основ, які відтворюють демократичні ідеї та принципи. У зв’язку з цим діяльність політичних агентів має відповідати ключовим законно закріпленим принципам, спрямованим на створення умов для різних соціальних рівнів отримати можливість для здобуття освіти. Окрім того, важливим елементом в освітній політиці є можливість отримання рівного доступу до освітнього процесу, що в умовах пандемії реалізувати практично досить важко. Під час реалізації основних ідей рівності освітньої політики суспільство зможе набути позитивних якостей та підвищити рівень політичної свідомості. Усі позитивні зміни в рамках системи освіти показують можливість для консенсусу та компромісу в межах загальної політичної системи під час вирішення стратегічних питань для суспільства, а саме життя та здоров’я громадян. Суб’єкти політики в умовах високого суспільного інтересу не зможуть використовувати політичні технології з метою маніпуляції свідомістю населення, а політичні конфлікти стануть джерелом досягнення ефективних політичних рішень. Така система відносин зможе допомогти транзитному українському суспільству стати демократичним, правовим, громадянським не лише в межах норм права, але й в реальній площині відносин.
18
A.I., Lytvynchuk. "FEATURES OF EXPERIENCING A SENSE OF SECURITY BY PARTICIPANTS IN THE EDUCATIONAL PROCESS DURING DISTANCE LEARNING: PSYCHOPHYSIOLOGICAL CHARACTERISTICS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (December 1, 2021): 85–92. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-11.
Full textAbstract:
Purpose. Investigation of the peculiarities of psychophysiological characteristics of experiencing a sense of security by participants in the educational process in the process of introducing distance learning.Methods. A narrowly directed questionnaire was used developed by a team of specialists in the field of psychology. Its structure consisted of collecting general information; study of the features of the organization of distance learning and associative ideas about the full-time and distance forms of the educational process (a list of associations to the words-stimuli “distance learning” and “full-time education”); determination of the subjective level of personal safety in various forms of organization of the educational process: in an offline and online environment (5 point scaling: 1 – absolutely safe, 5 – absolutely dangerous environment).Results. There is a contextual significance of the conditions in which the individual feels protected. The organization of educational in a situation of transformation produces new risks and is perceived as a threat. The vast majority of respondents consider distance and face-to-face learning to be safe. The same percentage of respondents as distance learning consider full-time education unequivocally dangerous. It has been found that there is a significant direct link between a sense of security in online and offline learning.Conclusions. It was determined that the subjects who feel dangerous in the educational process feel insecure in any form of training organization. It is shown that respondents who felt comfortable in the traditional form of education will feel some anxiety and require a certain amount of time to adapt to new conditions. It has been proven that distance learning is predominantly perceived as a negative phenomenon that requires a change in the usual order of life. Face-to-face learning is associated with habitual behaviors that are generally perceived as comfortable.A group of associations is identified, which reflects the reflection of the psychophysiological states of the respondents during distance and full-time education. The peculiarity of the representations that are attributed to the group of “psychophysiological” is due to the educational situation in which the participants of the educational process find themselves. Two subgroups have been identified, which are characterized as “somatic” and “psychosomatic” manifestations.Key words: applicants for higher education, scientific and pedagogical workers, subjective sense of security, educational process in the HEI, psychophysiological manifestations of danger in educational activities. Мета. Дослідження особливостей психофізіологічних характеристик переживання почуття безпеки учасниками освітнього процесу впродовж упровадження дистанційної форми навчання.Методи. Було використано розроблений колективом спеціалістів у галузі психології вузько спрямований опитувальник. Його структура складалася зі збору загальної інформації; вивчення особливостей організації дистанційного навчання та асоціативних уявлень про очну та дистанційну форми освітнього процесу (переліку асоціацій до слів-стимулів «дистанційне навчання» та «очне навчання»); визначення субєктивного рівня особистої безпеки за різних форм організації навчального процесу: в офлайн та онлайн середовищі (5-бальне шкалювання: 1 – абсолютно безпечне, 5 – абсолютно небезпечне середовище).Результати. Існує контекстуальна значущість умов, в яких особистість почувається захищеною. Організація освітнього процесу в ситуації трансформацій продукує нові ризики та сприймається як загроза. Переважна більшість респондентів уважає дистанційне та очне навчання безпечним. Однаковий відсоток респондентів уважає однозначно небезпечною як очну форму навчання, так і дистанційну. Встановлено, що існує значущий прямий зв’язок між відчуттям безпеки в онлайн- та офлайн-навчанні.Висновки. Визначено, що досліджувані, які себе почувають небезпечно в освітньому процесі, відчуватимуть незахищеність за будь-якої форми організації навчання. Показано, що респонденти, які почували себе комфортно в традиційній формі навчання, відчуватимуть деяку тривогу та потребуватимуть певного часу на адаптацію до нових умов. Доведено, що дистанційне навчання переважно сприймається як негативне явище, яке вимагає зміни звичного порядку життя. Очне навчання асоціюється зі звичною поведінкою, яка зазвичай сприймається комфортною. Виокремлено групу асоціацій, яка відображає рефлексію психофізіологічних станів респондентів упродовж дистанційного та очного навчання. Особливість уявлень, які віднесено до групи «психофізіо-логічних», зумовлена навчальною ситуацією, в якій опинились учасники освітнього процесу. Виділено дві підгрупи, які охарактеризовано як «соматичні» та «психосоматичні» прояви. Ключові слова: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, суб’єктивне відчуття безпеки, освітній процес у ЗВО, психофізіологічні прояви безпеки.
19
Кулалаєва, Наталя. "ДОРОЖНЯ КАРТА ДЛЯ РОБОТОДАВЦІВ З УПРОВАДЖЕННЯ ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ." Professional Pedagogics 2, no. 21 (January 21, 2021): 5–11. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.5-11.
Full textAbstract:
Актуальність. На тлі реформування професійної освіти, що наразі відбувається в Україні, все більше загострюються проблеми, котрі суттєво впливають на якість підготовки майбутніх фахівців у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Наблизитися до їхнього розв’язання дає можливість упровадження дуальної форми навчання в означених закладах. Однак успішність цього процесу цілком залежить від участі в ньому соціальних партнерів – представників підприємств, на базі яких здійснюється професійне навчання майбутніх кваліфікованих робітників в умовах дуальної форми здобуття освіти. З огляду на це постала необхідність у розробленні дорожньої карти для роботодавців з упровадження дуальної форми здобуття освіти. Мета: розгляд етапів, відповідних їм заходів і процедур дорожньої карти для роботодавців з упровадження дуальної форми здобуття освіти, що сприятиме заохоченню представників суб’єктів господарювання до участі в цьому процесі. Методи: теоретичні (аналіз, синтез – для виокремлення відповідних заходів і процедур на кожному етапі дорожньої карти; узагальнення – для формулювання висновків дослідження; моделювання – для визначення логіки побудови етапів дорожньої карти); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз досвіду професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників в умовах дуальної форми навчання, нормативних документів – для виявлення обов’язків і функцій здобувачів, педагогічних працівників і представників підприємств, які є суб’єктами освітнього процесу в умовах дуальної форми навчання); опитувально-діагностичні (бесіди з педагогічними працівниками та роботодавцями – для визначення особливостей організації професійного навчання здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти на виробництві в умовах дуальної форми навчання). Результати: створено дорожню карту для роботодавців з упровадження дуальної форми здобуття освіти, що побудована за принципом Деминга-Шухарта й містить основні заходи та процедури, котрі доцільно здійснювати на кожному з чотирьох етапів її реалізації (планування, виконання, контролю та коригування), а також їхніх можливих виконавців. Висновки. Використання роботодавцями означеної дорожньої карти дасть їм можливість під час запровадження практичної підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти за дуальною формою врахувати її організаційні та методичні особливості та якісно управляти цим процесом.
20
Зелінський, Сергій Сергійович. "ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ УНІВЕРСИТЕТУ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ХІМІЇ." Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання, no. 22(29) (February 20, 2020): 95–101. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series2.2020.22(29).13.
Full textAbstract:
В статті розглядаються особливості створення структурно-функціональної моделі процесу навчання хімії з використанням інформаційних технологій навчання у закладі вищої освіти. Виокремлено основні напрями застосування інформаційно-освітнього середовища в процесі навчання дисциплін хімічного циклу. Визначено умови ефективності запровадження інформаційних технологій у навчальний процес.
Розроблена теоретична модель методичної системи додаткової хімічної освіти на основі інтеграції змісту навчання і активного застосування інформаційно-освітнього середовища (ІОС) і засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Протягом десятиліть моделювання є одним з найактуальніших методів наукового дослідження та широко застосовується в педагогічних дослідженнях. Використання методу моделювання дає можливість об’єднати емпіричні результати і теоретичні положення в педагогічному дослідженні.
Моделювання як універсальна форма пізнання застосовується під час дослідження і перетворення явищ в будь-якій сфері діяльності, це найбільш поширений метод дослідження об’єктів різної природи, в тому числі й об’єктів складної соціальної системи, тому цим методом широко користуються студенти, магістранти, аспіранти, докторанти під час проведення наукових досліджень. Застосування моделювання дуже тісно пов’язане з глибоким пізнанням сутності навчально-виховних явищ і процесів, поглибленням теоретичних основ дослідження. Також, було наведено основні форми самостійної роботи студентів із використанням мультимедійних технологій.
Одним з найбільш доцільних і ефективних методів збирання і систематизації факторів є метод інформаційного моделювання. У розвитку теорії і практики моделювання процесу навчання хімії в університеті задіяні наукові дослідження та виконання завдань з різних предметних галузей, спеціальні методи подання даних для побудови електронних засобів, задіяних під час автоматизації виконання завдань інформаційного характеру.
21
Псьол, Сергій, Олександр Рудик, and Максим Токарчук. "СПОСОБИ І ЗАСОБИ ДЛЯ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ З ТЕХНІЧНИХ ТА ВІЙСЬКОВИХ ДИСЦИПЛІН." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, no. 1 (May 7, 2021): 366–92. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.650.
Full textAbstract:
У статті представлено систему заходів, засобів та прийомів, спрямованих на інтенсифікацію та підвищення якості процесу засвоєння навчального матеріалу здобувачами вищої освіти при проведенні контактних і дистанційних занять. Поточний та підсумковий контроль знань пропонується здійснювати із застосуванням Google-форм. Цей інструмент дозволяє формувати тести відкритого і закритого типу, з використанням ілюстративного матеріалу. Обсяг тестів залежить від форми тестовихзавдань, змісту навчальної дисципліни й часу, виділеного для поточного чи підсумкового контролю. Процес узагальнення й аналізу результатів тестування автоматизований. Дотримання доброчесності під час контролю знань забезпечується відповідним налаштуванням тесту та організаційними заходами, зокрема організацією відеоспостереження.Перед проведенням занять пропонується надання здобувачам освіти адаптованого навчального матеріалу для попереднього ознайомлення і подальшого детального вивчення. Цей матеріал рекомендовано використовувати разом з відповідними підручниками, посібниками та іншими ресурсами. У ході занять рекомендовано застосування сучасних засобів візуалізації, які дозволяють вирішити проблематику показу невеликих за розмірами елементів матеріальної частини та демонстрації їх взаємодії. Додатковим способом підвищення наочності може служити організація швидкого доступу до завчасно підібраних навчальних ресурсів Інтернет за допомогою утворених QR-кодів. Посилання у формі QR-кодів можуть використовуватись як під час самостійної роботи здобувачів освіти, так і під час аудиторних чи дистанційних занять. Для проведення занять за змішаною формою організації освітнього процесу може застосовуватись платформа Classtime, яка дозволяє створювати інтерактивні навчальні додатки, аналізувати хід навчального процесу, реалізовувати стратегії індивідуального підходу та досягати програмних результатів навчання. Потужним інструментом для ефективного ведення освітнього процесу за змішаною і дистанційною формою є модульне середовище, засноване на системі Moodle. Застосування ресурсів модульного середовища дозволяє підтримувати навчальний матеріал в актуальному стані, реалізувати дистанційний доступ здобувачів освіти до навчальних ресурсів та ефективно проводити заходи контролю знань.
22
ВОЗНЯК, Володимир, Ореста ВОЗНЯК, and Степан ВОЗНЯК. "ПРИНЦИП ДІАЛЕКТИЧНОЇ СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ЙОГО ФІЛОСОФСЬКО-ОСВІТНЄ ЗНАЧЕННЯ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 44 (May 20, 2022): 86–102. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.6.
Full textAbstract:
Мета роботи. У статті розкривається методологічна роль принципу діалектичної суперечності як основи класичної діалектики для сучасної педагогічної теорії та практики. Методологія. Засобами досягнення поставленої мети постає сама діалектика у її класичному варіанті, виражена через необхідні категоріальні зв’язки. Тим самим вона розуміється як логіка і теорія пізнання, доведені до етики, естетики і тим самим до мислячої педагогіки. Наукова новизна. У статті обґрунтовується думка, що розуміння природи діалектичної суперечності має серйозне філософсько-освітнє значення, оскільки може постати рефлексивною методологією дійсної педагогічної теорії та практики у плані пошуків рушій ної сили розвитку освітнього процесу. При цьому варто брати до уваги, що суперечність у своїй істині є категорією сфери сутності, а не буття. Тому освітній процес варто розглядати не у виявах його наявного буття, а у вимірах сутності, тобто аналізувати спосіб побудови стосунків учасників педагогічного спілкування, саму форму їх спільності. Знання, що поступають у контекст освіти, повинні розкриватись як процес руху і результат розв’язання певних суперечностей розвитку науки, а не як готові результати пізнавального процесу. Рушійною силою виховання є реальні суперечності розвитку стосунків індивідів. При цьому слід розрізнювати внутрішні і зовнішні суперечності, бачити їх взаємні переходи, а також адекватно розуміти природу антагонізму як специфічного виду суто зовнішніх суперечностей. Висновки. Дослідження і вияв дійсних суперечностей як рушійної сили навчання і виховання – справа самої педагогічної науки, яка повинна піднятись на рівень справжньої фундаментальної теорії. Філософське вчення про діалектичну суперечність не прикладаються ззовні до наявних реалій освітнього процесу. Проте воно здатне допомогти педагогічній думці та педагогічним практикам крок за кроком розв’язувати гострі суперечності, які пронизують сферу сучасної освіти, тим самим виводити її з кризового стану і доводити до такої форми здійснення, яка відповідає глибинній сутності самого освітнього процесу.
23
Ichanska, N., and S. Sirovyi. "ЗАСТОСУВАННЯ ОСВІТНІХ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ У НАВЧАЛЬНІЙ РОБОТІ З ІНОЗЕМНИМИ СТУДЕНТАМИ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, no. 61 (September 11, 2020): 86–89. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.3.086.
Full textAbstract:
Предметом дослідження є методи та форми навчання, що використовують освітні інтернет ресурси. У статті описано та проаналізовано основні функції та переваги використання існуючих освітніх веб-ресурсів та мультимовних довідників. Наведений авторами аналіз та методичні рекомендації є особливо корисними для студентів, що отримують IT-освіту. У роботі показано зручність та ефективність використання інтернет ресурсів для навчання іноземних студентів, враховуючи особливості навчання та моменти адаптації. Авторами досліджено актуальну проблему відповідності освітнього середовища темпу розвитку сучасного світу й викликам часу та методи підвищення якості освітнього процесу в питанні підготовки іноземних студентів. Результати – авторами сформовано перелік ефективних навчальних модулів, описано переваги, наведено рекомендації та аргументи щодо використання розглянутих веб-ресурсів. Для наочності автори використовують тести та методичні матеріали, що створені особисто. Висновки – у роботі розглянуто ефективні навчальні модулі, що є особливо адаптовними для навчання іноземних студентів, запропоновано використання мультимовних довідників, які не тільки покращують якість освітнього процесу, а й спрощують процес адаптації
24
Chervinska, Inna. "МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ВЗАЄМОДІЇ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ І МУЗЕЇВ У СУЧАСНОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ." Освітні обрії 49, no. 2 (December 27, 2019): 16–21. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.49.2.16-21.
Full textAbstract:
У статті описуються сутність та особливості реалізації в освітньому процесі гірських шкіл нової галузі педагогічного знання – музейної педагогіки.
Акцентується увага на те, що музейна педагогіка сьогодні розглядається як міждисциплінарна наукова дисципліна та практична галузь освітньої діяльності, яка реалізує передачу культурного досвіду через педагогічний процес в умовах музейного середовища.
Автор розкриває інструменти взаємодії музеїв Прикарпаття з освітніми закладами крізь призму музейної педагогіки, вказує на її актуальність та значний дидактичний потенціал в організації виховного та освітнього процесу, окреслюються провідні напрями використання надбань музейної педагогіки Прикарпаття в освітньому процесі.
Вказується на те, що вітчизняна музейна педагогіка активно шукає нові форми та способи організації навчальної діяльності. Одним з провідних завдань наближення музейної педагогіки до навчального процесу гірських шкіл є визначення й апробація принципів, методів, прийомів роботи музеїв з учнями. Все більша низка музеїв адаптують свої пропозиції до потреб освітян, проводять консультації та тренінги для вчителів, щоб максимально використати свій потенціал музейної колекції.
У дослідженні розглядаються проблеми сутності музею як соціокультурного інституту в контексті глобалізаційних процесів початку ХХІ століття. Визначаються соціальні функції музею, розглядаються механізми об’єднання традиційної і інноваційної складових музейної діяльності.
Наголошується на необхідності поєднання історичної пам’яті невичерпних знань і духовного багатства, довершених зразків матеріальної культури, музейних експонатів та їх вплив на всебічний розвиток та формування особистості, залучення жителів краю до надбань національної та світової історико-культурної спадщини.
Автор аналізує соціальні і культурні умови, які впливають на перетворення музеїв на центри культурно-духовного відродження народу, скарбниці національної культури, які сприяють гуманізації суспільства.
Наголошується на великий дидактичний потенціал феномену музею, якому притаманний багатий резерв для науково-пізнавального, художньо-естетичного, розумового, морально-духовного та творчого розвитку учнів та професійному розвитку педагогів гірських шкіл.
25
Литвинова, Світлана. "Організація дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти у період пандемії Covіd-19." New pedagogical thought 103, no. 3 (December 17, 2020): 55–61. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-55-61.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовано питання дистанційного навчання учнів закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) у період пандемії. Доведено, що, незважаючи на рекомендації ЮНЕСКО, дистанційне навчання у вітчизняних закладах загальної середньої освіти реалізувалося як взаємодія педагогів та учнів із метою виконання навчальних програм засобамиінтернет-технологій. Пандемія COVID-19 змусила українських педагогів добирати прості інструменти для підтримки освітнього процесу. Незважаючи на наявність значної кількості цифрових інструментів для організації дистанційної форми, навчання учнів не сприяло швидкому та ефективному переходу ЗЗСО до неперервного навчання під час пандемії, зокрема для виконання навчальних програм і задоволення освітніх потреб учням, які активно використовують мобільні телефони, планшети, ноутбуки тощо, часто не вистачало компетентного в цифрових технологіях та цифрового освітнього контенту вчителя. Проаналізовано міжнародні статистичні дані стосовно діяльності закладів освіти у період карантину, стан використання інтернет-ресурсів вітчизняними педагогами, діяльність керівників ЗЗСО із метою забезпечення неперервності в навчанні. Обґрунтовано такі моделі дистанційного навчання, як «Урок-вебінар» і «Віртуальний клас», окреслено систему сервісів для їх реалізації, зокрема проведення лабораторних і практичних робіт, узагальнення,комунікації та обговорення. Запропоновано чотири кроки до впровадження дистанційного навчання у систему вітчизняних ЗЗСО. Установлено, що поліпшення освітнього процесу здійснюється за такими напрямами: розвиток освітнього середовища, використання інноваційних засобів навчання, впровадження новітніх технологій навчання, удосконалення організаційних форм навчання.
26
ШКОЛА, Олександр, and Олена АШИФІНА. "ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ З ФІЗИКИ В УМОВАХ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, no. 2 (2020): 227–35. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-227-235.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розв’язанню складної і багатогранної проблеми залучення учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності на уроках фізики як основи підвищення якості освітнього процесу в сучасних освітніх умовах. На основі опрацювання літературних джерел і з’ясування змісту базових понять дослідження (особистісно зорієнтований, діяльнісний і компетентнісний підходи, предметна компетенція і компетентність, метод і технологія навчання, освітні інновації) висвітлено сутність та основні принципи застосування інтерактивних технологій у навчанні фізики в загальноосвітній школі. Останні розглядаємо як системний спосіб організації навчально-виховного процесу, за якого гарантоване досягнення прогнозованих освітніх результатів досягається узгодженим поєднанням організаційних форм, методів і засобів навчання на основі активної взаємодії, рівності і взаємоповаги всіх його учасників. На основі узагальнення літературних джерел і передового педагогічного досвіду наведено різноманітні засоби, прийоми і способи активізації пізнавальної діяльності учнів у навчанні фізики. Встановлено, що розумово “переміщуючись” від однієї пізнавальної дії до іншої, від однієї задачі до іншої, учень залучається до активного процесу самостійного здобуття знань і таким чином здобуває власний досвід навчально-пізнавальної діяльності, що виступає обов’язковим та головним компонентом формування й оцінювання його предметної компетентності з фізики. Наведено організаційні форми, методи і прийоми роботи в умовах інтерактивного навчання фізики в загальноосвітній школі як елементів власного педагогічного досвіду. Доведено, що активний діалог і спільна діяльність усіх учнів класу у процесі засвоєння і застосування нових знань означає, що кожен з учасників освітнього процесу робить власний внесок і певний висновок; між ними відбувається обмін інформацією, знаннями, ідеями, емоціями, способами і досвідом діяльності. Така взаємодія сприяє підвищенню пізнавального інтересу учнів, розвитку їх інтелектуальних і творчих здібностей і загалом якості освітнього процесу з фізики. Ключові слова: мотивація, пізнавальний інтерес, діяльнісний підхід, метод навчання, технологія навчання, інтерактивна технологія навчання фізики, предметна компетентність учнів з фізики.
27
НАДВИНИЧНА, Тетяна. "ОЦІНКА ТА КОНТРОЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КОМПЕТЕНТНОГО ФАХІВЦЯ В ЗВО: ПСИХОДІАГНОСТИЧНИЙ ВИМІР." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 3 (52) (February 21, 2022): 82–88. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.12.
Full textAbstract:
У статті розглядаються актуальні проблеми пошуку й упровадження в освітній процес закладу вищої освіти ефективної системи оцінки та контролю професійної підготовки фахівця. Проаналізовано критерії (мотиваційний, діяльнісний, емоційно-оцінковий та рефлексивний), показники й рівні сформованості компе- тентностей студентів, що відображають зміст і функції контролю. Підтримано позицію представників діяльнісного, компетентнісного, особистісно орієнтованого підходів та зазначено, що всі види й форми контролю та оцінки сформованості компетентностей майбутнього фахівця мають бути наділені особистісним змістом. Запропоновано набір психодіагностичних методик, за допомогою яких можна зафіксувати якісні та кількісні показники змін, що відбуваються в особистості студента під час навчання в закладі вищої освіти. Метою статті є висвітлення результатів психодіагностичного дослідження, що окреслюють психолого-педагогічні умови, за яких ефективно реалізується система оцінки й контролю професійної підготовки компетентного фахівця в закладі вищої освіти. Висновки. Емпіричним шляхом доведено, що системний і змістовний підхід до організації освітнього процесу в закладі вищої освіти має передбачати поєднання методологічних, теоретичних та технологічних аспектів. Встановлено, що наявність цілісної і якісної освітньої моделі, яка не лише має освітнє значення та пропонує новий погляд на програмну підготовку студентів, а й сприяє особистісному становленню майбутніх фахівців та представлена як досконалий технологічний процес, гарантує досягнення прогнозованого результату – підготовку високоефективного компетентного фахівця. Особистісно орієнтований підхід, який лежить в основі зазначеної моделі, передбачає насамперед встановлення паритетних суб’єкт-суб’єктних відносин між учасниками освітнього процесу.
28
Кулалаєва, Наталя, and Ольга Гайдук. "МЕТОДИЧНА СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ З ЕЛЕМЕНТАМИ ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ." Professional Pedagogics 1, no. 22 (July 26, 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.96-103.
Full textAbstract:
Реферат. Актуальність: необхідність усвідомлення кожним важливості реалізації стратегії збалансованого розвитку суспільства, одним із інструментів якої є дуальна форма здобуття освіти, зумовлює її цілеспрямовану організацію в закладах професійної (професійно-технічної) освіти (далі – П(ПТ)О) та доцільність і своєчасність розроблення науково обґрунтованої методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання. Мета: розгляд суті та структури методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання, змістового наповнення її складників для успішного й ефективного впровадження цієї системи в закладах П(ПТ)О. Методи: теоретичні (аналіз, синтез – для визначення та обґрунтування складників методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання; узагальнення – для формулювання висновків дослідження; моделювання – для визначення взаємозв’язків між складниками системи); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, робочих планів, програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників за дуальною формою навчання – для виявлення особливостей освітнього процесу закладів П(ПТ)О в умовах дуальної форми навчання); опитувально-діагностичні (бесіди з педагогічними працівниками закладів професійної освіти та роботодавцями – для визначення змістового наповнення складників методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання). Результати: розроблено методичну систему професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання, що є динамічною відкритою системою й охоплює взаємопов’язані складники (учні, педагогічні працівники, соціальні партнери, цілі, зміст, засоби педагогічної взаємодії, діагностування й оцінювання, перспективні можливості для оновлення методичної системи). Висновки. Визначені структурні складники запропонованої методичної системи уможливлюють її життєвий цикл та подальші трансформації. Упровадження розробленої методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання в закладах П(ПТ)О сприятиме: успішному запровадженню дуальної форми навчання; чіткому усвідомленню всіма суб’єктами освітнього процесу суті, змісту та особливостей професійної підготовки кваліфікованих робітників в умовах дуальної форми навчання, а також узгодженості їхніх дій; підвищенню рівня професійних компетентностей здобувачів освіти, необхідних для діяльності за фахом, їхньої конкурентоздатності на ринку праці та скороченню періоду адаптації випускників цих закладів на першому робочому місці.
29
Денисюк, Катерина. "ДОСВІД ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ У ЗВО." Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, no. 15 (October 21, 2021): 105–13. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.15.2021.242953.
Full textAbstract:
У статті розкрито досвід викладання навчальної дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» в українському виші, що працює за системою змішаного навчання. Розглянуто переваги зазначеної форми навчання при роботі зі студентами за принципами менторської підтримки здобуття освіти. Окреслено складнощі, які виникають у процесі викладання та особливості адаптації зарубіжного досвіду освітнього процесу в умовах вітчизняного сьогодення. Наведено результати опитування здобувачів освіти щодо їх ставлення до такого виду взаємодії з педагогом та форми навчання. У розвідці запропоновано вирішення проблемних ситуацій у поєднанні аудиторних та позааудиторних занять, наведено приклади засобів навчання під час онлайн навчання української мови студентів різних спеціальностей, які дозволять гармонізувати поєднання обох видів занять.
30
Панок, Віталій, Надія Лунченко, Наталія Сосновенко, and Панок Ірина. "АГРЕСІЯ ТА КОНФЛІКТНІСТЬ У ВЗАЄМИНАХ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 4 (May 17, 2021): 493–501. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.092.
Full textAbstract:
Агресивна поведінка і конфлікти між учасниками освітнього процесу – розповсюджені соціально-психологічні явища, які характерні для багатьох закладів освіти і які суттєво впливають на освітній процес. У цій статті автори досліджують конфліктні явища в середовищі учнів, між учнями і вчителями, учнями і адміністрацією та батьками, в середовищі вчителів, вчителів і адміністрацією, вчителями і батьками. Дослідження проводилось шляхом опитування учнів і вчителів. Одержані результати дозволили авторам зробити висновок про те, що агресивна поведінка є поширеною практикою у спілкуванні учнів між собою, а також педагогів з учнями, що не сприяє створенню позитивної емоційної атмосфери у закладі освіти та знижує авторитет педагогів в очах учнів. Більше двох третин опитаних відмітили, що конфлікти в учнівському середовищі відбуваються часто або час від часу. При цьому педагоги схильні перебільшувати свою оцінку. Автори наголошують, що агресивні форми міжособистісного спілкування усе ще є широко розповсюдженими у закладах освіти і сприймаються багатьма учасниками як норма, що відповідає змісту їх соціальних ролей.
31
АЛЕКСЄЄНКО-ЛЕМОВСЬКА, Л. В., and А. А. КАПТЮРОВ. "МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ТУРИЗМОЛОГІВ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 4 (April 18, 2022): 11–16. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.2.
Full textAbstract:
У статті визначено специфіку процесу розвитку науково-методичної компетентності майбутніх туризмологів. Розглянуто метод моделювання на основі концепцій і наукових підходів, враховуючи низку методичних положень. Висвітлено взаємопов’язані компоненти структурно-функціональної моделі процесу розвитку науково-методичної компетентності майбутніх туризмологів: мету, завдання, педагогічні умови, принципи, функції, етапи, форми і методи науково-методичної роботи, критерії, показники та рівні розвитку науково-методичної компетентності. Виділено функції науково-методичної компетентності: гностична, прогностична, організаційна, комунікативна, рефлексивна. Представлено структуру моделі. Виокремлено рівні розвитку науково-методичної компетентності майбутніх туризмологів. Зазначено, що ефективність розвитку науково-методичної компетентності майбутніх туризмологів забезпечується шляхом впровадження двох груп педагогічних умов: організаційних та особистісних. Зміст компонентів науково-методичної компетентності розглядається в системі трьох компонентів: науково-теоретичного, практичного, особистісного. Передбачається, що науково-методологічний рівень організації фахової підготовки майбутніх туризмологів у процесі організації освітнього процесу забезпечує безперервність і системність процесу набуття особистого досвіду та формування особистості майбутніх туризмологів, відображає взаємозв’язок ключових наукових положень щодо організації освітнього процесу та базується на низці наукових підходів (системний, компетентнісний, середовищний). Наголошується на необхідності дослідження проблеми підготовки майбутніх туризмологів у системі неперервної освіти, що зумовлено новими тенденціями в інформаційному суспільстві, пов’язаними з накопиченням наукових знань і необхідністю пошуку ефективних механізмів їх передачі та використання.
32
Кулаков, Руслан. "РОЗВИТОК ЕМПАТІЇ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ." Психологія: реальність і перспективи, no. 15 (January 2, 2021): 91–96. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.189.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної психолого-педагогічної науки – розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку. У публікації обґрунтовано наукову й практичну значущість проблеми розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку. У статті розглядаються підходи до визначення поняття «емпатія» у психологічній науці, наводяться певні точки зору вчених на природу та онтогенетичні особливості виникнення цього соціально-психологічного явища. Визначено основні види, форми прояву емпатії, з’ясовано її основні функції. Здійснено аналіз основних рівнів розвитку емпатії. Розглядаються основні закономірності розвитку емпатії у молодших школярів в умовах навчальної діяльності у школі. З’ясовано роль педагогів в успішному розвитку емпатійності дитини молодшого шкільного віку. У публікації проаналізовано основні етапи, методи, форми та напрями психолого-педагогічного супроводу розвитку емпатії в учнів початкових класів.
33
МОРОЗ, Олена. "ШЛЯХИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ НЕПЕРЕРВНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 4 (November 26, 2021): 112–16. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.17.
Full textAbstract:
Стаття має на меті провести аналіз однієї з форм організації закладів освіти – університетських комп- лексів – для з’ясування потенціалу такої форми для підвищення якості професійної підготовки як одного із шляхів впровадження системи неперервної освіти. Встановлено, що неперервна освіта реалізується шляхом інтеграції навчальних планів та освітніх програм за умови системної взаємодії усіх ланок освіти, умож- ливлюючи комфортний перехід здобувачів освіти з одного ступеня на інший. У зв’язку з цим підвищується роль допрофесійної підготовки майбутніх фахівців у середніх загальноосвітніх та професійно-технічних закладах освіти (ліцеях), діяльність яких повинна пов’язуватися з роботою вищих навчальних закладів від- повідного профілю та бути зумовленою специфікою майбутньої професії, а також стати першою ланкою ступеневої підготовки фахівців. Встановлено, що для реалізації принципів неперервної освіти важливого значення набуває мережева взаємо- дія, тобто наявність чіткої координації та налагодженої системи зв’язків між усіма структурними підрозді- лами освітнього комплексу. Головною характеристикою освітнього комплексу є таке поєднання закладів освіти різних типів, за якого спостерігаємо глибинну інтеграцію усіх компонентів навчальної діяльності як на рівні цілей, так і на рівні процесу їх досягнення. Доведено, що організація навчально-виховного процесу в освітньому комплексі є раціональною завдяки мінімі- зації повторення та накопичення непотрібної інформації у викладанні дисциплін і вибудовуванню логіки подання наукових знань та методів навчання. Професійне удосконалення фахівців відбувається поступово шляхом інте- грації окремих компонентів їх підготовки за різними освітніми програмами та охоплює усі ланки професійної науки – початкову, середню, вищу та фундаментальну наукову. Підвищення якості професійної підготовки в умо- вах освітнього комплексу забезпечується узгодженістю, цілісністю, комплексністю та адаптованістю освіт- ніх програм на різних етапах неперервної освіти, що сприяє професійно-особистісному становленню здобувача освіти на усіх стадіях цього процесу.
34
Безкоровайна, Ольга, and Ольга Cад. "МЕДІАРЕСУРСИ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНИХ УМІНЬ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ." Інноватика у вихованні 2, no. 13 (June 15, 2021): 35–42. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.380.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано і вказано, що ефективність роботи вчителя іноземної мови залежить від того, наскільки успішно він опанує ідеями модернізації сучасної освіти і чи буде він впроваджувати ці ідеї в практику викладання іноземної мови. На основі узагальнення результатів аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел з’ясовано, що у сучасному навчально-освітньому процесі доцільним є використання моделі, яка вдало поєднує традиційні методи навчання іноземної мови з сучасними методами комп’ютеризованого навчання, а саме із застосуванням медіаресурсів. Проаналізовано ключові засади на яких базується застосування медіаресурсів як засобу підвищення ефективності процесу формування іншомовних умінь учнів початкових класів і вказано, що серед доступних і перевірених практикою шляхів підвищення ефективності заняття є планування та організація уроків із застосуванням медіаресурсів. Мета таких уроків гранично проста: оживити нудне, захопити творчістю, зацікавити повсякденним, оскільки інтерес – це каталізатор всієї навчальної діяльності. Урок із застосуванням медіаресурсів – це коли активні всі молодші школярі, коли кожен має можливість проявити себе в атмосфері успішності, а група може стати творчим колективом. Ці уроки включають в себе розмаїття форм і методів, особливо таких, як проблемне навчання, пошукова діяльність, міжпредметні і внутрішньопредметні зв’язки, опорні сигнали, конспекти та інше.
Перераховані в статті протиріччя складають серйозну проблему для освітнього процесу взагалі. При використанні медіаресурсів у навчальному процесі форми традиційної взаємодії «вчитель-учень» змінюються, оскільки, по-перше уводяться нові засоби навчання, що стають сполучною ланкою процесу (наприклад, у дистанційній освіті це – система «учень-комп’ютер-вчитель), по‑друге, учень перетворюється з об’єкта навчання в суб’єкт.
35
Коваль, Дар’я. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ." Інноватика у вихованні 1, no. 11 (May 30, 2020): 201–13. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.255.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність поняття «педагогічні умови», яка може бути представлена через два підходи: 1) комплекс заходів, зміст, методи і форми виховання, що забезпечують організацію матеріально-просторового середовища; 2) елемент педагогічної системи, що відображає можливості освітнього середовища за впливу на студентів (зміст, засоби, форми, технології). Педагогічні умови визначено як сукупність організаційних форм, педагогічних взаємодій, змісту навчання (дисциплін), що здійснюють спрямований вплив на студентів в ході їх фахової підготовки.
З’ясовано, що необхідними педагогічними умовами є ті, які забезпечують процес формування правової культури майбутніх учителів в ході фахової підготовки, а під достатніми ‒ таке їх поєднання, яке забезпечує ефективність цього процесу.
Обґрунтовано педагогічні умови формування правової культури майбутніх учителів історії та правознавства у фаховій підготовці, як-то: стимулювання мотивації пізнавальної діяльності, ціннісного ставлення студентів до норм права з урахуванням сучасних суспільно-історичних реалій з використанням інноваційних форм і активних методів навчання; диверсифікація змісту навчальних дисциплін для формування у студентів позитивного ставлення до правових знань; використання освітніх технологій, що забезпечують реалізацію правового досвіду (педагогічна і правова практики, правовиховна діяльність, громадська активність).
Розкрито процес реалізації першої умови, що здійснювався у ході застосуванні інноваційних форм активних методів навчання; другої ‒ через вивчення студентами навчальних дисциплін та спецсемінарів; третьої ‒ за допомогою освітніх технологій.
36
Gareeva, F. M., M. V. Chursanova, D. V. Savchenko, and O. V. Drozdenko. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ПЕРІОД КАРАНТИНУ COVID-19." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 1 (September 8, 2021): 212–18. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-33.
Full textAbstract:
Стаття звернена до проблеми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України в умовах карантинних заходів, коли традиційні форми очного навчання стають неможливими і необхідний швидкий, якісний та всебічний перехід до дистанційних форм навчання без втрат у змісті навчального процесу. Розглянуто, як виконав це завдання КПІ ім. Ігоря Сікорського, реалізуючи системний підхід до реорганізації навчального процесу на всіх рівнях. У статті проаналізовано використання відкритих віртуальних навчальних середовищ, що базуються на вебсередовищі Moodle, зокрема загальноуніверситетську платформу «Сікорський». Підкреслена важливість участі в роботі за умов дистанційного режиму всіх підрозділів університету, що утворюють єдину організовану систему. Серед них – Науково-технічна бібліотека (е-бібліотека) для підтримки навчальної та науково-дослідницької діяльності; загальноуніверситетське віртуальне середовище «Електронний кампус» (е-кампус) для проведення всіх видів контролю, починаючи з поточного та закінчуючи адміністративним; комп’ютерні засоби навчання та онлайн-технології у викладанні дисциплін тощо. У статті приділено увагу розробці кафедрами КПІ ім. Ігоря Сікорського власних спеціалізованих динамічних навчальних середовищ на базі Moodle для проведення в дистанційному режимі всіх видів занять, передбачених навчальною програмою певної дисципліни, а саме проаналізована платформа physics.zfftt.kpi.ua, яка розроблена на кафедрі загальної фізики та фізики твердого тіла. Таким чином, у статті описані ефективні способи організації дистанційного навчання та засоби контролю і перевірки знань студентів. Показана ефективність використання динамічних навчальних онлайн- середовищ для підтримки живого спілкування між студентами та викладачами в дистанційному режимі, масового впровадження інформаційних технологій в освітній процес, розвитку нових педагогічних технологій з використанням онлайн-ресурсів. Зазначено, що переваги дистанційних форм навчання мають перспективи залишатися інтегрованими в навчальний процес і надалі у разі переходу до очного або змішаного виду занять.
37
Степанов, Ю. М., and О. М. Власова. "ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ПІДГОТОВЦІ КУРСАНТІВ У РЕАЛІЯХ ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ." Медична освіта, no. 2 (October 13, 2021): 52–54. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12412.
Full textAbstract:
Анотація. В умовах пандемії COVID-19 дистанційні форми навчання лікарів-курсантів на факультетах післядипломної освіти виходять на перші місця і відповідають основним тенденціям надання освітніх послуг у світі. Сучасна ситуація з карантином буде лише збільшувати попит на нові інформаційні форми освіти. У статті висвітлено використання поряд із традиційними методами навчання інтерактивних методів. Ці методи потребують змін до підходів викладання усіх дисциплін, використання нових не типових форматів. Усім учасникам освітнього процесу необхідно оволодіти навичками використання компʼютерних та телекомунікаційних технологій. У статті охарактеризовані та проаналізовані переваги та недоліки дистанційного навчання. Переваги: доступність та комфортність навчання, свобода вибору змісту, часу, теми, форми і методу навчання тощо. До недоліків слід віднести труднощі лікарів в освоюванні онлайн-технологій, аудиторія має різний вік та рівень освітніх можливостей, немає очного спілкування між викладачами та курсантами, відсутня можливість освоєння нових практичних навичок.
Використання різноманітних методів та форм навчання у безперервній післядипломній освіті лікарів дозволяє надати різним соціальним групам у будь-яких регіонах країни рівні освітні можливості; підвищити якісний рівень освіти за рахунок більш активного використання наукового та освітнього потенціалу; дозволяє здобути лікарям нові знання паралельно з основною діяльністю.
38
Богдан, Тетяна, and Анастасія Гайдай. "ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЛЮБОВІ ДО ПРИРОДИ РІДНОГО МІСТА БАТУРИН." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 10–15. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-3.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано важливість виховання у дітей дошкільного віку любові до природи рідного міста в структурі екологічного виховання дошкільників в цілому, визначено основні напрями роботи педагога для досягнення найкращих результатів освітнього та виховного процесу, розкрито суть терміну «екологічна компетентність» як складника екологічної культури. Досліджуваним природним середовищем є місто Батурин, як приклад населеного пункту з багатим розмаїттям флори та фауни, вдалим географічним та екологічним розташуванням, безліччю культурних та природних заповідників, які розташовані на доступній відстані від закладу дошкільної освіти. Наукова новизна статті полягає у вивченні проблеми виховання у дітей дошкільного віку любові до природи рідної місцевості в умовах сучасного світу та з урахуванням особливостей окремого населеного пункту. Авторами проаналізовано та запропоновано найефективніші методи та форми роботи з дошкільниками для досягнення планомірного та поступового вивчення природи рідного міста, запропоновано авторські дидактичні ігри та художні твори як приклад ефективних форм освітнього процесу в сучасному закладі дошкільної освіти.
39
ВЕРІТОВ, Олександр. "ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОГО КОМПОНЕНТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ БАКАЛАВРІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 2020): 204–14. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-204-214.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ Актуальність проблеми обумовлена тим, що формування високого рівня підприємницької культури майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту не можливе без забезпечення певного рівня медійної та інформаційної грамотності, володіння інформаційними технологіями, обізнаності щодо основних засобів маркетингових комунікацій у спортивно-оздоровчій діяльності. З огляду на стрімкий розвиток інформаційних технологій інформаційно-комунікаційні навички здобувачів вищої освіти мають вплив на формування підприємницької культури, як і знання економічних законів та управлінських технологій. Метою статті є розроблення змістовного наповнення навчального модуля "Цифрове забезпечення підприємництва" та визначення доцільних форм і методів освітнього процесу як педагогічних умов формування інформаційно-комунікаційного компонента підприємницької культури бакалаврів фізичної культури і спорту. Для досягнення поставленої мети було використано абстрактно-логічний та системно-структурний методи дослідження. Відповідно до авторської концепції процес формування підприємницької культури здобувачів вищої освіти передбачає реалізацію підготовчого, теоретичного та практичного етапів. Визначено, що засвоєння навчального матеріалу дисципліни "Інформаційні технології у фізичній культурі і спорті", зокрема її змістовного модуля "Цифрове забезпечення підприємництва", може бути підготовчим етапом процесу формування підприємницької культури майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту. Структура зазначеного модуля містить три теми, засвоєння змісту яких передбачає проведення лекцій (6 год.), практичних занять (6 год.) та самостійну роботу студентів (18 год.). Головними навчальними завданнями аудиторної та позааудиторної роботи є: ознайомлення майбутніх бакалаврів з можливостями інформаційних систем управління проєктами, сервісів для створення сайтів, складання ментальних мап та прикладних комунікаційних програм для мобільних пристроїв. Формами і методами навчання визначено: традиційна лекція, лекція-прес-конференція, лекція-візуалізація, метод проєктів з використанням комп'ютерної програми "OpenProject", презентація і захист результатів самостійної роботи. Визначено, що самостійну роботу здобувачів вищої освіти доцільно спрямувати на розвиток термінологічної бази, яка необхідна для рефлексії та організації освітнього процесу. Зазначені форми й методи навчання дозволяють сформувати в студентів усвідомлення себе як суб'єктів творчості та значно активізувати їхню пізнавальну діяльність. Ключові слова: підприємницька культура; інформаційно-комунікаційні навички; інформаційні технології; форми і методи навчання; управління проєктами; створення сайту
40
Павелків, Роман, and Інна Петренко. "ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ." Інноватика у вихованні 1, no. 13 (June 15, 2021): 39–49. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.371.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз педагогічних підходів до формування освітнього простору. Освітній простір – це складна система, що розвивається, це динамічна єдність суб’єктів освітнього процесу і їх відносин. Освітній простір містить у собі: просторово-семантичний компонент (архітектурно-естетичну організацію життєвого простору учнів (архітектура шкільних будинків, організація класної кімнати, дизайн інтер’єру і т. п.); символічний простір школи (різні символи, настінна інформація і т. п.); змістовно-методичний компонент (концепції навчання, виховання, навчальні програми, плани, підручники і т. п.); форми й методи організації освіти; комунікаційно-організаційний компонент.
З’ясовано, що у зв’язку зі зміною змісту освіти змінюється підхід до формування освітнього простору й форма його організації. У педагогіці підхід є системотворчою категорією, що визначає процесуальну закономірність компонентів освітньої системи, а також є способом розгляду педагогічної діяльності. Як особлива наукова категорія підхід уважається основою формування не тільки будь-якої педагогічної теорії, але й практики: саме підхід лежить в основі формування принципів і методів навчання, виховання, освіти. На практиці від правильного розуміння сутності підходу залежить точне визначення його місця й ролі серед інших феноменів педагогічної діяльності, таких, як мета, принцип, форма, метод, прийом.
Схарактеризовано основні педагогічні підходи до визначення сутності освітнього простору, як-то: культурно-гуманістичний (Н. Щиголєва); системно-цілісний (Г. Сєріков); ментально-емоційний (Р. Еверман, Ю. Копиленко й ін.); особистісно-розвивальний (J. Sechrest, J. L. Parker); соціально-географічний (В. Кінєльов, О. Сошнєва); дистанційний (A. W. Bates, T. Evans, J. E. Lee й ін.); локально-постерний (Л. Санкін, M. Cesaronі, E. Kopachkov), просторовий (Р. Пономарьов), коадаптаційний підхід (Л. Іванова).
Доведено, що відмінностями між зазначеними підходами є: визначення сутності, основного ядра освітнього простору; розуміння місця освітнього середовища і його ролі, ієрархії структурних компонентів, механізмів формування освітнього простору, ролі педагога (від активного учасника до посередника).
41
ДРОБІН, Андрій. "ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКУ ІНТЕГРОВАНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 392–99. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-392-399.
Full textAbstract:
У статті розглянуто актуальну на сьогоднішній день наукову проблему – концептуальні зміни в системі організації загальної середньої освіти внаслідок інтеграційних процесів у фундаментальній науці природничого спрямування. Вони полягають в актуалізації створення в освітньому середовищі інтегрованих курсів природничих дисциплін, формування яких здійснюється на новій основі. Інтеграційні процеси навчальними дисциплінами зі своїми специфічними об'єктами вивчення, що включають у себе елементи різних дисциплін, що розглядаються комплексно і якісно. У контексті реалізації інтегрованих навчальних дисциплін в освітньому процесі актуальним стає дослідження уроку, як основної форми організації освітнього процесу та його особливостей. Встановлено, що актуальним залишаються результати досліджень М.О. Данілова та М.Н. Скаткіна щодо термінології та змісту поняття «урок», яке представлене цілісною і складною системою, що включає в себе отримання знань, розвиток розуму і світогляду, виховання почуттів і особистих якостей, формування компетентностей, оціночних суджень і т.д. Крім того, у статті встановлено, що структурна побудова уроку нагадує схематичну побудову наукового пізнання: вихідні факти → постановка проблеми → висунення гіпотези → побудова абстрактної моделі → введення системи понять, законів, принципів → теоретичне виведення наслідків і їх експериментальна перевірка. Основною формою організації навчальних занять сучасної системи освіти продовжує залишатись урок, як для звичайної навчальної дисципліни, так і для інтегрованої навчальної дисципліни. Але відповідно до цілей та завдань, що стоять перед інтегрованою дисципліною, урок інтегрованої навчальної дисципліни має свою певну специфіку, що визначають його структуру і зміст. У статті показані особливості, що визначають зазначену специфіку. Автором вказується, що системна побудова уроку інтегрованої навчальної дисципліни ґрунтується на теорії проблемного навчання М.І. Махмутова. На основі цієї теорії сформульовано цілі уроків інтегрованого курсу природничого спрямування та навчальні засоби реалізації до яких віднесено наступні: інтегративне завдання, міжпредметна проблемна ситуація, дослідницькі та експериментальні проекти, комплексні практико-орієнтовані задачі, навчальний експеримент тощо. У статті розглянуто ці засоби та наведено практичні приклади їх реалізації. За результатами дослідження зроблені висновки та запропоновано напрями подальших досліджень цієї тематики. Ключові слова: інтегрована навчальна дисципліна, урок, організація освітнього процесу, природничо-наукова компетентність, інтегроване навчання.
42
Андросович, Ксенія Анатоліївна. "СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ ЗАСОБАМИ І НФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Information Technologies and Learning Tools 84, no. 4 (September 28, 2021): 21–37. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v84i4.3538.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано педагогічні та психологічні умови, що зумовлюють зміст, форми, шляхи організації процесу соціалізації обдарованих учнів. Автором запропоновано та реалізовано проєкт, який мав на меті здійснити психолого-педагогічний супровід обдарованих учнів; забезпечити педагогічний колектив необхідними знаннями та навичками роботи з обдарованими дітьми, заохотити учасників освітнього процесу використовувати засоби інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) в освітній діяльності; ознайомити учнів та їх батьків з корисними можливостями, а також потенційними ризиками використання Інтернету для особистісного розвитку та отримання соціального досвіду. Встановлено, що формування поведінки обдарованих учнів, зокрема в мережі Інтернет, відбувається під впливом різних чинників на таких рівнях: індивідуальному, сімейному, рівні найближчого оточення (однолітків, освітньої установи) та суспільному, що обумовлюють поведінку учнівської молоді в Інтернет-мережі та формують її специфіку. Представлено розроблену модель психологічної підтримки та супроводу учасників освітнього процесу. У моделі визначені: мета, завдання, функції та технології. До організаційно-методичної реалізації моделі залучено всіх учасників освітнього процесу: учнів, учителів, батьків, адміністрацію закладу. Для досягнення результату: учні набувають статусу власної життєтворчості та активного члена суспільства. Для проведення опитування учнів було розроблено платформу онлайн тестування, завдяки чому учні та вчителі використали комплекс діагностичного інструментарію для виявлення соціально-комунікативних особливостей розвитку, вивчення ціннісної сфери обдарованих учнів, їх мотивації навчання, загального рівня соціалізованості незалежно від часу та місця перебування учнів, що передбачає, відкриває нові шляхи та методи роботи з обдарованою молоддю із застосуванням ІКТ. Проведений експеримент показав значні позитивні зрушення показників соціалізованості в експериментальній групі відносно контрольної групи. Це дає підстави зробити висновок, що запропонований нами комплексний підхід сприяє соціалізації обдарованих учнів.
43
Бєлова, Світлана. "ІНТЕРЕС ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ Л. ВИГОТСЬКОГО ТА Г. ШАРРЕЛЬМАНА." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 11, 2019): 101–7. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.16.
Full textAbstract:
У статті розглянуто погляди Л. Виготського та Г. Шаррельмана щодо ролі інтересу в навчально-виховному процесі. Співпадіння думок дослідників, віддалених один від одного в часі та просторі, цікаво тим, що у працях Л. Виготського надано теоретичне обгрунтування психологічних основ освітнього процесу, водночас Г. Шаррельман дійшов до схожих висновків у процесі тривалої вчительської практики. Обидва дослідника негативно оцінюють притаманну традиційній школі опору на зовнішнє спонукання (примус, оцінка), адже воно знеособлює учня, сприяє втраті інтересу до навчання, є причиною його низької продуктивності. Автори розрізняють інтерес-самоціль та інтерес-засіб, відстоюють інтерес-засіб як природний двигун поведінки дитини, ефективний засіб формування позитивного ставлення до навчання та активізації самостійної діяльності учня, який отримує задоволення у процесі цієї діяльності. Вчені звертають увагу на дійовий характер інтересу: активність, ініціативність, які проявляє дитина для задоволення власних інтересів, стають поштовхом для розвитку її творчих сил, сприяють виникненню та поглибленню нових інтересів. Дослідники високо оцінюють інтерес як важіль розвитку особистості, основу творчого ставлення до дійсності і тому вважають його ефективним засобом оптимізації навчального-виховного процесу. У статті наведені форми організації освітньої діяльності віповідно до віку учнів і завдання вчителя на кожному етапі у Бременських школах Г. Шаррельмана.
44
Chernetskyi, Ihor S., and Iryna A. Slipukhina. "ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ІНЖЕНЕРА: ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК У КОМП’ЮТЕРНО ІНТЕГРОВАНОМУ ЛАБОРАТОРНОМУ ПРАКТИКУМІ З ФІЗИКИ." Information Technologies and Learning Tools 38, no. 6 (December 25, 2013): 83–95. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v38i6.952.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу змісту категорії «технологічна компетентність» і визначенню її компонент у відповідності до освітнього процесу. Запропоновано структурно-функціональну модель її формування у майбутніх інженерів через форми, засоби, методи і технології комп’ютерно зорієнтованого лабораторного практикуму. Виділено блоки і елементи цієї моделі в процесі виконання студентами типової лабораторної роботи з курсу загальної фізики. Розглянуто деякі можливості використання цифрових лабораторій типу «Phywe», «Fourier» і сучасних електронних видань (флеш-зошитів) для оптимізації лабораторного практикуму у технічному університеті. Здійснено аналіз напрямків подальших досліджень структурних елементів моделі формування технологічної компетентності.
45
Kondur, Oksana, and Valerii Ratushniak. "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 21 (February 1, 2020): 13–18. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.21.13-18.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз сучасного тлумачення поняття «контроль знань». До основних функцій контролю знань і вмінь здобувачів освіти належать навчальна, діагностична, стимулювальна, виховна функція оцінки. Надзвичайне значення має управлінська функція. Оскільки, окрім перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу, контроль важливий для ухвалення рішень з оптимізації освітнього процесу.
Види контролю знань та вмінь класифікують залежно від місця в процесі досягнення дидактичної мети освітньої діяльності. Для збільшення ефективності навчання варто практикувати різні способи організації контролю. Адже правильна та раціональна організація контролю знань та вмінь сприяє вчасному виявленню прогалин у знаннях і вміннях здобувачів освіти, визначенню рівня готовності їх до засвоєння нового матеріалу, формуванню в них навичок самоконтролю.
До найефективніших методів контролю знань належать тестові форми. За сучасного стану розвитку технологій їх застосовують з використанням тестових оболонок стаціонарного типу або на онлайн-платформах.
Набувають поширення хмарні сервіси, які дозволяють залучати дистанційно широкі аудиторії та проводити оцінювання рівня знань і вмінь у реальному часовому режимі. Такі засоби рекомендуємо використовувати з урахуванням особливостей як фахових, так і регіональних (наприклад, для студентів нестаціонарної форми навчання з віддалених гірських регіонів).
46
Чаговець, А. І. "МЕТОДИЧНА РОБОТА В ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЯК ФОРМА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДОШКІЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 48 (2020): 155–63. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.14.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано особливості організації методичної роботи в закладах дошкільної освіти як форми підвищення кваліфікації кадрів дошкільного профілю. З’ясовано, що вивченням окремих питань організації методичної роботи в різних закладах освіти займалися Ю. Калугіна, М. Костенко, О. Кучерявий, І. Наумченко, Л. Рувінський, Т. Степанова, Т. Тихонова, П. Харченко та ін. Мета статті полягає в характеристиці методичної роботи в закладах дошкільної освіти як однієї із дієвих форм підвищення кваліфікації дошкільних працівників. На основі аналізу науково-педагогічних джерел установлено, що під методичною роботою в закладах дошкільної освіти фахівці розуміють цілісну систему, засновану на досягненнях сучасної науки та передового педагогічного досвіду, спрямовану на підвищення кваліфікації й професійної майстерності кожного вихователя. Основним центром організації методичної роботи в ЗДО виступають методичні кабінети. До основних принципів реалізації методичної роботи як форми підвищення кваліфікації дошкільних кадрів можна віднести: принцип демократизму та гуманізму; системного підходу до діяльності закладів дошкільної освіти; рівність умов для кожного працівника стосовно реалізації його творчого й інтелектуального потенціалу; принцип безперервності професійного зростання; принцип науковості та гнучкості організації методичної роботи з дошкільними працівниками; принцип зв’язку з життям, практикою ЗДО; принцип єдності та взаємозв’язку всіх складових та напрямів підвищення кваліфікації дошкільних працівників; принцип створення сприятливих умов для організації дієвої методичної роботи, проведення творчих пошуків вихователів. Установлено, що ефективність методичної роботи в закладі дошкільної освіти як форми підвищення кваліфікації педагогічних працівників залежить від рівня науково-методичного супроводу освітнього процесу, від чіткого управління зазначеною роботою. Методична робота у ЗДО як форма підвищення кваліфікації педагогів-вихователів спрямована, насамперед, на поглиблення раніше набутих знань, упровадження в освітньо-виховний процес перспективного досвіду, інформування педагогів-вихователів про сучасні педагогічні технології, надання їм практичної допомоги, створення відповідних умов для вдосконалення фахової освіти і кваліфікації персоналу. Основними напрямами методичної роботи фахівці визначили організаційно-методичний і екпериментально-методичний. Зміст методичної роботи включає як загальнокультурну складову вихователя, так і його дидактичну, психологічну, методичну, виховну, етичну і технічну підготовку.
47
Кузьмінська, Олена, Марія Мазорчук, Максим Мокрієв, and Ольга Барна. "ПРИЙНЯТТЯ СИНХРОННОЇ Й АСИНХРОННОЇ ОСВІТНЬОЇ КОМУНІКАЦІЇ ДО І ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ." Physical and Mathematical Education 30, no. 4 (September 13, 2021): 68–75. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-030-4-010.
Full textAbstract:
Формулювання проблеми. Реалізація електронного навчання вимагає вивчення питання співвідношення синхронних та асинхронних онлайн комунікацій між учасниками освітнього процесу, що узгоджується з навчальними цілями, інституційною готовністю до дистанційного навчання та рівнем цифрової компетентності викладачів, характером та стилем навчання студентів. Матеріали і методи. В дослідженні проаналізовано результати статистичного опитування близько 130 респондентів із 10 закладів вищої освіти України на предмет ставлення викладачів та студентів до застосування синхронних та асинхронних освітніх комунікацій як в умовах очного (змішаного) електронного навчання, так і дистанційного (спричинено карантинними обмеженнями COVID-19). Для опрацювання результатів анкети використано методи описової статистики та теорії статистичних висновків, зокрема перевірка гіпотез здійснювалася з використанням методу однофакторного дисперсійного аналізу та таблиць взаємної спряженості за допомогою програмного інструментарію для обробки статистичних досліджень SPSS. Результати. Викладачі та студенти однаково визначають важливість синхронної та (чи) асинхронної освітньої комунікації. Ставлення до типу комунікації не залежить від форми навчання. Тобто, при переході на дистанційну форму навчання, зумовлену карантинними обмеженнями, вибір типу освітньої комунікації не змінюється. Вибір типу комунікації не залежить від рівня цифрової компетентності суб’єктів освітнього процесу та галузі знань, яку вони опановують. Стать та вік респондентів частково впливають на надання переваг певному виду освітньої комунікації, цей фактор потребує детальнішого вивчення. Висновки. Встановлено, що не існує суттєвої різниці у проведенні асинхронних заходів в умовах дистанційного навчання в період COVID-19 у порівнянні з очним навчанням, синхронні ж комунікації, які превалюють у навчальних аудиторіях і яких так потребують студенти, не слід масштабувати, наприклад, у дистанційні лекції тривалістю 1,2 години чи вебінари замість очних семінарських занять. Потрібно вивчити цілі та зміст конкретної дисципліни, очікувані результати навчання, мотивацію, потреби й можливості студентів, перш ніж приймати рішення про використання того чи іншого типу освітньої комунікації.
48
ВЄНЦЕВА, Надія. "СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 19–25. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-19-25.
Full textAbstract:
Автор дослідження на основі аналізу наукової літератури визначає суспільно-політичні чинники та їх вплив на розвиток педагогічної освіти. У дослідженні проаналізовано суб’єктивні й об’єктивні, внутрішньополітичні, соціально-економічні фактори, які впливають на розвиток освіти. Визначено взаємопов’язані компоненти функціонування освітніх закладів та чинники, які впливають на освітній процес. Автор публікації доводить, що освітня галузь знаходиться під впливом низки чинників, головними серед яких є держава, суспільство і педагогічна наука. Зміни в державі й світі, нові ідеї, концепції, зразки кращого освітнього досвіду завжди впливають на стан освіти в країні. Будь-яка влада за допомогою державних механізмів прагне, аби молоде покоління засвоїло культурно-історичну традицію народу, інтегрувалося в державну цілісність та ідентифікувало себе як лояльного громадянина. Крім того, держава прямо або опосередковано визначає освітні стандарти. У дослідженні з’ясовано, що проблема ролі освіти, передусім зумовлена соціальними потребами та соціальними функціями, які вона виконує. В свою чергу педагогічна наука обґрунтовує принципи, методи й організаційні форми освітнього процесу, потребу вести постійний пошук ефективних форм, методів і прийомів навчання, а також удосконалення стандартів, програм і розробку нових освітніх методик. Ключові слова: державна та освітня політика, суспільство, наука, педагогічна освіта.
49
Bielienka, Hanna. "Вплив ідей Нової української школи на зміст діяльності педагогів закладів дошкільної освіти." Освітній простір України, no. 12 (June 19, 2018): 7–14. http://dx.doi.org/10.15330/esu.12.7-14.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз впливу концепції та основних ідей Нової української школи на організацію освітнього процесу в дошкільних закладах освіти (ЗДО), виділено основні напрями діяльності вихователів дітей дошкільного віку, що потребують змін: ознайомлення з концепцією нової української школи задля забезпечення наступності між дошкільним закладом і школою, посилення роботи у напрямі просвітництва батьків, введення гнучкого розпорядку дня для дітей, відмова від колективних занять як основної форми організації освітнього процесу, забезпечення дітям вільного вибору діяльності. Автором підкреслена необхідність перегляду змісту освітніх програм для закладів дошкільної освіти з метою перенесення акцентів з когнітивного на морально-етичні компоненти змісту. Зазначено, що основною метою ЗДО, у відповідності до Базового компонента дошкільної освіти є формування життєвої компетенції дитини.
50
Середа, Ірина Валеріївна. "РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ КАРАНТИНУ." Information Technologies and Learning Tools 88, no. 2 (April 29, 2022): 239–54. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v88i2.4532.
Full textAbstract:
Представлено результати дослідження стану реалізації змішаного навчання (ЗН) у підготовці педагогів спеціальної освіти в умовах карантину на базі Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Здійснено аналіз сучасного досвіду використання ЗН у практичній діяльності педагогів України та світу. Визначено умови ефективності реалізації ЗН, серед яких: технологічна готовність закладу освіти, ІК-компетентність викладачів і студентів, відповідне організаційно-методичне забезпечення освітнього процесу. Аналіз стану реалізації ЗН у підготовці педагогів спеціальності 016 Спеціальна освіта виявив його значні потенційні можливості при збалансованому поєднанні очної та дистанційної форми, а також відповідному організаційному, технологічному та методичному супроводі. Основні недоліки пов’язані з неузгодженістю аудиторних форм з проведенням занять у режимі онлайн, технічним забезпеченням та організацією ЗН, рівнем ІК-компетентності його учасників, нечіткістю критеріїв оцінювання, складністю, а подеколи й неможливістю формування в такий спосіб важливих професійних навичок, зокрема, комунікативних, соціальних тощо. Запроваджений спосіб організації та реалізації освітнього процесу в умовах карантинних обмежень не є технологією ЗН у класичному її розумінні, проте він продемонстрував гнучкість та мобільність такої форми навчання в екстрених умовах, сприяв підвищенню ІК-компетентності викладачів та студентів, дозволив дотримуватись умов дистанціювання та зменшення соціальних контактів з метою запобігання поширенню епідемії СOVID-19. Результати дослідження дозволяють розглядати змішане навчання не лише як вимушену міру, пов’язану з карантином, а, насамперед, як перспективну технологію, яка органічно вписується в освітній простір високотехнологічного суспільства, спроможна впоратись із складними викликами сьогодення та потребує подальшої розробки і впровадження.