Journal articles on the topic 'Фольклоронім'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Фольклоронім.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 47 journal articles for your research on the topic 'Фольклоронім.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Колесник, Наталя. "ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОЛЬКЛОРОНІМІВ." Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, no. 42 (December 22, 2018): 27–38. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4557.2018.42.151926.
Full text
2
Ріхтман-Аугуштін, Дуня. "Між фольклором і політикою." Народна творчість та етнологія, no. 5 (333) (2011): 67–69.
Find full text
3
Колесник, Н. "Основні засади створення словника фольклоронімів." Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки, no. 25 (274) (2013): 9–15.
Find full text
4
Кирчів, Р. "Початки наукового зацікавлення українським фольклором (збірання і вивчення)." Народна творчість та етнографія, no. 2 (2006): 27–36.
Find full text
5
Андрєєва, Т. "Відображення українським фольклором ініціаційних випробувань (на матеріалі чарівної казки)." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, вип. 18 (2007): 45–48.
Find full text
6
Ukraintseva, Nina Efimovna. "ASSIMILATION OF ROMANCE IN THE FOLKLORE OF THE SOUTHERN TRANS-URAL COSSACKS." Philological Sciences. Issues of Theory and Practice, no. 1-2 (January 2018): 253–55. http://dx.doi.org/10.30853/filnauki.2018-1-2.11.
Full text
7
Колесник, Н. "Структура статті в словнику фольклоронімів (на матеріалі бурлацьких та наймитьских пісень)." Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія : Філологічні науки, no. 2 (279) (2014): 7–14.
Find full text
8
Бабенко, О. ""Дума про Довбуша " В.С. Бібіка в аспекті діалогу композитора з фольклором." Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка, Вип. 38/39 (2016): 93–105.
Find full text
9
Кисельова, Л. Г. "Наивная литература: особенности поэтики, проблемы интерпретации." Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 1 (April 12, 2013): 198–207. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v1i0.2270.
Full textAbstract:
Статья посвящена наивной (инситной) словесности – разнообразным яв-лениям, относящимся к пограничной области между фольклором и профессио-нальной литературой. Определяются некоторые доминантные признаки такого рода текстов по аналогии с характеристиками наивного изобразительного ис-кусства. Анализируется произведение белорусского крестьянского поэта ХІХ – начала ХХ в. М. Морозика «Степан и Татьяна». На этом примере раскрываются основные проблемы изучения наивной литературы.
10
Antonova, M. P. "The subject modalities in the Strugatsky’s fantastic as a reflection of the connection with folklore." Sibirskiy filologicheskiy zhurnal, no. 4 (December 1, 2006): 52–62. http://dx.doi.org/10.17223/18137083/17/10.
Full text
11
Фетисова, Л. Е. "Ценностные ориентиры в традиционной культуре нивхов (по материалам устного творчества)." Известия Восточного Института 51, no. 3 (2021): 6–16. http://dx.doi.org/10.24866/2542-1611/2021-3/6-16.
Full textAbstract:
В статье осуществлён анализ ценностных установок, зафиксированных нивхским фольклором. Рассмотрены нематериальные ценности, имеющие общечеловеческую значимость, но сформированные средой обитания и этнокультурной спецификой одного из коренных дальневосточных народов. Это ценности, связанные с родственными отношениями, природным окружением, приоритетом традиционной культуры. Отмечена поэтизация любви как высокого чувства, что отличает нивхский фольклор от традиций тунгусо-маньчжурских народов. Показана трансформация ряда ценностных представлений под влиянием изменяющейся действительности.
12
Alimovna Khatipova, Inna. "Piano works by composers from the Republic of Moldova: genre and modal-tonal relationships with musical folklore." SCIENTIFIC WORK 61, no. 12 (December 25, 2020): 74–77. http://dx.doi.org/10.36719/2663-4619/61/74-77.
Full textAbstract:
In the article, the author analyzes some piano pieces written by the composers of the Republic of Moldova from the standpoint of determining how genre peculiarities and musical language elements of Moldavian folk songs and folk dances are reflected in them. In this light, an analysis of miniatures by Gh.Neaga, A.Starcea, C.Rusnac, and other Moldavian composers, which are a part of pedagogical repertoire in the country’s musical education institutions, is performed. The purpose of this article is to elucidate various forms of manifestation of national groundedness in the creations of Moldavian composers, the ways in which these forms evolved, and to characterize the evolution of the composers’ attitude towards the folk base of musical material. An examination of folk elements in the musical language of autochthonous piano pieces allows one to elucidate the national specificities of piano music by the composers of the Republic of Moldova, its originality and artistic uniqueness. The author shows conclusively that a familiarity with folk primary sources and a skillful modeling of their elements assists in creating a correct treatment of the piece performed. Key words: Moldavian composers, piano music, cantilena character, virtuoso character, Moldavian folk music genres, folk modes
13
Медведчук, Олеся. "ФЕНОМЕН МІФУ ТА МІФОКРИТИКИ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОМУ ДИСКУРСІ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, no. 8 (July 13, 2021): 59–67. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.9.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано погляди різних шкіл міфокритики на поняття міфу, виокремлено найголо- вніші концептуальні дослідницькі підходи до вивчення цього явища. Узагальнено та визначено основні власти- вості міфу, такі як: хронотопічна незалежність, універсальність, інтерпретаційний потенціал, поєднання реально- го й ірреального, колективного й індивідуального, метафоричність, символічність, наявність сакрального змісту. Виокремлено основні структурні елементи неоміфологічного мислення – міфологему і міфему, зроблено спробу чітко розмежувати ці поняття, зазначено їхні характеристики. Розглянуто особливості неоміфологізму як одного з провідних художніх стилів світової літератури ХХ–ХХІ ст. та визначено основні способи авторських запозичень первинних міфів. Наголошено на тісному зв’язку неоміфологізму із психологізмом, фольклором, символізмом, фантастикою та оніризмом.
14
Зосімова, О. В., and Т. О. Очнєва. "МОТИВАЦІЯ ПРІЗВИСЬК СПОРТИВНИХ КОМАНД АМЕРИКАНСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ І КОЛЕДЖІВ." Лінгвістичні дослідження, no. 53 (2020): 3–16. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.53.01.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості мотивації прізвиськ спортивних команд американських університетів і коледжів. У результаті дослідження виокремлено 2 основні мотиваційні типи — реально та умовно мотивовані неофіційні назви. До першого типу належать оніми, утворені від назв навчальних закладів; від назв штатів чи міст, де розташований коледж; від етнонімів; прізвиська, пов’язані з місцевою промисловістю й заняттями мешканців; з географією регіону; зі спеціальністю, яку отримують студенти; з кольором форми команди; з міфологією та фольклором. Умовно мотивовані прізвиська походять від назв тварин; рослин; назв титулів, рангів, професій і слів на позначення становища людини в суспільстві; назв природних явищ; об’єктів матеріального світу. З’ясовано, що найпоширенішими є прізвиська, утворені від назв тварин та пов’язані з кольором форми гравців.
15
Keting, Lu. "Веризм-символизм в фортепианном творчестве композиторов Одессы 1950-х — 1960-х годов (на примере произведений К. Данькевича и С. Орфеева)." Музичне мистецтво і культура, no. 21 (December 25, 2015): 176–87. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2015-21-176-187.
Full textAbstract:
В работе освещаются на примерах творчества высокоталантливых одесских композиторов К. Данькевича и С. Орфеева, в анализе самых популярных в исполнительских и слушательских кругах их сочинений, стилевые касания, которые имели специальный культурный контекст сопряженности с музыкальными традициями Одессы, откликаясь, одновременно, на стилевую парадигматику украинского искусства в целом и эпохальные «зовы времени» соответствующего исторически-хронологического измерения. Выделяется «синтаксически» опосредованный характер проявления национально-украинского феномена — приверженец украинской идеи К. Данькевич вообще не касается прямых связей с украинским фольклором, русский по корням С. Орфеев цитирует разнонациональные фольклорные материалы, в том числе украинский (наряду с русским и молдавским). Оба композитора нарочиты в подчеркивании контрастно-полифонических установок в строительстве фактурного облика произведений, оба приближены к умеренному модерну веристской школы (К. Данькевич) и мягкой формы неоклассицизма (С. Орфеев).Ключевые слова: веризм, символизм, фортепианный стиль исполнения, стиль эпохи в музыке, музыкальный жанр.
16
Борисова, Ольга Геннадиевна, and Людмила Юрьевна Костина. "Literary and Dialectal Linguistic Identity as an Embodiment of Folklife and Linguistic Culture." Philology & Human, no. 4 (2020): 76–92. http://dx.doi.org/10.14258/filichel(2020)4-06.
Full textAbstract:
В статье на примере конкретной литературно-диалектной творческой языковой личности (ЯЛ) жительницы станицы Старотитаровской Краснодарского края, обосновывается правомерность рассмотрения в качестве носителя традиционной народно-речевой культуры представителей сельской интеллигенции, испытавших влияние художественной литературы, текстов СМИ, но при этом знакомых с фольклором и усвоивших с детства традиции, этические, эстетические и речевые нормы диалектного сообщества. Рассматривается творческая деятельность изучаемой ЯЛ по созданию текстов на говоре, соответствующих фольклорному жанру бывальщины; анализируются собирательская работа по созданию сборника пословиц и фразеологизмов, составляющих личный пословично-фразеологический фонд ЯЛ, и лексикографическая – по подготовке словарных материалов для профессиональных диалектологов; делается вывод о развитом метаязыковом сознании ЯЛ, проявляющемся в способности дифференцировать диалектные слова, понимании важности фиксации места слова в лексической системе говора, а также в умении спонтанно приводить информативные контексты. В заключение высказывается идея о необходимости разработки типов крестьянской речевой культуры в среде современных сельских жителей и описания соответствующих им типов ЯЛ.
17
Борисова, Ольга Геннадиевна, and Людмила Юрьевна Костина. "Literary and Dialectal Linguistic Identity as an Embodiment of Folklife and Linguistic Culture." Philology & Human, no. 4 (2020): 76–92. http://dx.doi.org/10.14258/filichel(2020)4-06.
Full textAbstract:
В статье на примере конкретной литературно-диалектной творческой языковой личности (ЯЛ) жительницы станицы Старотитаровской Краснодарского края, обосновывается правомерность рассмотрения в качестве носителя традиционной народно-речевой культуры представителей сельской интеллигенции, испытавших влияние художественной литературы, текстов СМИ, но при этом знакомых с фольклором и усвоивших с детства традиции, этические, эстетические и речевые нормы диалектного сообщества. Рассматривается творческая деятельность изучаемой ЯЛ по созданию текстов на говоре, соответствующих фольклорному жанру бывальщины; анализируются собирательская работа по созданию сборника пословиц и фразеологизмов, составляющих личный пословично-фразеологический фонд ЯЛ, и лексикографическая – по подготовке словарных материалов для профессиональных диалектологов; делается вывод о развитом метаязыковом сознании ЯЛ, проявляющемся в способности дифференцировать диалектные слова, понимании важности фиксации места слова в лексической системе говора, а также в умении спонтанно приводить информативные контексты. В заключение высказывается идея о необходимости разработки типов крестьянской речевой культуры в среде современных сельских жителей и описания соответствующих им типов ЯЛ.
18
Kyrychenko, Yu. "THE PROBLEM OF TALE NARRATION BY H. KVITKA-OSNOV’IANENKO IN CONNECTION WITH THE FORMATION OF THE NEW UKRAINIAN PROSE: CONNECTION WITH FOLKLORE AND OLD LITERATURE." Alfred Nobel University Journal of Philoligy, no. 15 (2018): 51–60. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2018-0-15-51-60.
Full text
19
Цветкова, Алевтина Дмитриевна, and Наталья Ивановна Толокольникова. "СОВРЕМЕННЫЕ УСТНЫЕ ЮМОРИСТИЧЕСКИЕ РАССКАЗЫ В ФОЛЬКЛОРЕ ПАВЛОДАРСКОГО ПРИИРТЫШЬЯ." Bulletin of Toraighyrov University. Philology series, no. 1.2021 (March 26, 2021): 247–57. http://dx.doi.org/10.48081/hxcl8665.
Full textAbstract:
Статья посвящена мало изученному, но отвечающему всем требованиям фольклорности жанру – устному юмористическому рассказу, который является одной из наиболее непосредственных, ярких и выразительных форм народного художественного осмысления и отражения действительности. В научный оборот вводятся тексты, записанные с 2006 по 2011 гг. в селах Павлодарского Прииртышья. Внимание авторов сосредоточено на анализе жанровых, идейно-тематических и художественных особенностей юмористических нарративов. Комизм повествования зависит от отношения рассказчика к герою, его чувства юмора, умения видеть смешное в обыкновенной будничной жизни, от его сказительского мастерства. В принципах изображения героя явно видится связь с мировым фольклором о простаках и хитрецах. Особенности конфликта и сюжетосложения устных юмористических рассказов связаны с тем, что в них отражаются жизненные ситуации и человеческие характеры. Одним из способов раскрытия идейно-тематической сущности нарративов служит диалог. Речь персонажей своеобразна, индивидуальна, колоритна, выразительна и является средством их характеристики. Несмотря на то, что герои рассказов совершенно очевидно отличаются своими отрицательными качествами, совершают несуразные поступки, они вызывает смех и принимаются такими, каковы они есть, поскольку создают вокруг себя атмосферу веселья, балагурства, оптимизма.
20
Поліщук, О. "МІФОПОЕЗИС ТА ЕСТЕЗИС У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ МИТЦЯ: ФЕНОМЕН ЛЕСІ УКРАЇНКИ." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 1(84) (November 22, 2018): 64–70. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(84).2018.64-70.
Full textAbstract:
Розглянуто витоки своєрідності художнього мислення відомої української письменниці Лесі Українки та його найхарактерніші риси. Міфопоезис, виявлений в драмі-феєрії "Лісова пісня", дає змогу назвати його найважливішою рисою світогляду і мислення письменниці. Досліджено роль ранніх років життя цієї людини, як заможної панночки, проведених серед міщан і селян Волині та вказано, що завдяки цьому Лариса Косач, відома під псевдонімом Лесі Українки, долучилася до культурної спадщини українського народу та його естетичної традиції, цінностей, ідеалів та ін. Крім того, вона зацікавилася народним мистецтвом, а ще міфологією і фольклором, побутом і обрядами Волині й Полісся як регіонів України, ставши їх гарним знавцем. Про це свідчить, наприклад, здійснений нею в художньому творі точний опис рідкісного природного явища, яке на Волині і Поліссі називається Перелесником. Крім того, в статті стверджується про вплив ідей гілозоїзму на світогляд, мислення та естетичні спонуки творчості письменниці, як засвідчує авторський текст і фабула її драми-феєрії "Лісова пісня". При аналізі такого явища, як "естетика чудесного", в даному дослідженні також розглянуто зв'язок естетичного і міфологічного компонентів цього художнього твору.
21
Morgoeva, Larisa Batrazovna. "О ЛЕКСИКОГРАФИЧЕСКОМ ОПИСАНИИ ФРАЗЕОЛОГИЗМОВ ОСЕТИНСКОГО ЯЗЫКА." Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 10, no. 3 (January 21, 2019): 105. http://dx.doi.org/10.12731/2077-1770-2018-3-105-115.
Full textAbstract:
Цель. В рецензии на словарь, полностью составленный на осетинском языке, подчеркивается особая актуальность, острая необходимость в лексикографических работах различного типа, и потому своевременность его появления. Автор ставит целью дать объективную оценку структуре и содержанию данного словаря, необходимость в которой связана с повышенным вниманием к осетинскому языку в целом, и к семантике языковых единиц в частности.Метод или методология проведения работы. Использованы методы сравнительного и структурного анализа и обобщения.Результаты. Отмечается широкий охват представленных языковых единиц, где нашли отражение все типы фразеологических оборотов, семантика которых раскрывается на обширном иллюстративном материале; прослеживается неразрывная связь многих из них с культурными представлениями осетин, фольклором и традиционной обрядностью, которая, в свою очередь, нуждается в особом представлении и развернутом толковании. Словарь представляет собой свод наиболее употребительных и распространенных устойчивых оборотов речи, который может стать внушительной основой при составлении большого фразеологического словаря осетинского языка с возможным выявлением этимологии фразеоединиц, а также с частичным включением в состав словаря устойчивых конструкций из различных афористических жанров, которые в определенной мере претерпели фразеологизацию или послужили основой для образования собственно фразеологизмов, как в случае с «образными» частями некоторых осетинских речевых формул, свободно используемых в качестве самостоятельных фразеологизированных сочетаний.Область применения результатов. Результаты проведенного анализа могут быть учтены при составлении лингвистических словарей, при разработке концепций новых типов лексикографических сборников.
22
Литвин, Микола, and Тамара Литвин. "ІСТОРИК ПОЗА РОБОЧИМ СТОЛОМ: ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ (1886–1967)." Problems of humanities. History, no. 7/49 (July 20, 2021): 269–84. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.7/49.236609.
Full textAbstract:
Анотація. Мета дослідження. У статті реконструйовано повсякденне життя та побут відомого історика, краєзнавця, бібліофіла і колекціонера, академіка АН УРСР Івана Крип’якевича, який у радянську добу очолював важливу соціогуманітарну установу – Інститут суспільних наук АН УРСР, науковці якого досліджували історію та культуру, етнолінгвістичні процеси західного регіону. Показано родинне оточення вченого – працю та зацікавлення його дружини і дітей, краєзнавчі подорожі вченого в Карпати, околицями Львова, Жовкви та Рогатина. Стверджено, що вчений цікавився класичною музикою, фольклором, природним середовищем Високого замку та львівських парків. Показано його співпрацю з фотографами, колекціонерами екслібрисів, громадськими діячами на ниві дослідження та збереження пам’яток історії, культури та природи рідного краю. Розкрито толерантну і доброзичливу атмосферу, яку створював директор Інституту суспільних наук АН УРСР у колективі, де організовувалися сатиричні вечори і творчі зустрічі з письменниками Львова. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності та верифікації. Висновки. Як свідчать документи та спогади сучасників, вчений не терпів повсякденної суєти, чвар, інтриг, нашіптувань. Керівник установи був зорієнтований на формування в Інституті відчуття дружної творчої сім’ї, атмосфери доброзичливості, шанобливого ставлення до співробітника незалежно від звань і посад, реалізовуючи працю колективу не примусовими, диктаторськими методами, а логікою вчинків. За будь-яких умов у принципових питаннях львівський історик завжди мав свою позицію і послідовно її відстоював, був вірним професійному покликанню й намагався використати найменшу можливість зробити щось корисне для науки, народу, своєї родини.
23
Дударева, Марианна Андреевна. "Апофатика места, или Поиски «иного царства» в рассказе А. Грина «Сто верст по реке»." Znanie. Ponimanie. Umenie, no. 3 (October 5, 2021): 211. http://dx.doi.org/10.17805/zpu.2021.3.17.
Full textAbstract:
<p>Апофатика русской художественной культуры составляет самый широкий объект исследования. Апофатика, древнее понятие, сегодня иррадиирует во все исследовательские гуманитарные парадигмы. Предмет статьи: способы проявления апофатической реальности в рассказе А. Грина «Сто верст по реке», а именно анализ топоса жизни и смерти.</p><p>Методология исследования: онтогерменевтический анализ художественного произведения, который направлен на высвечивание философских вопросов текста, выявление этоса жизни и смерти. Параллель с русским фольклором, волшебной сказкой оказывается продуктивной. Для русской словесной культуры характерен поиск «иного царства», о котором в начале XX в. читал лекции философ Е. Н. Трубецкой в Московском религиозном обществе памяти Вл. Соловьева, куда входили многие представители Серебряного века. На типологическом уровне также продуктивно обращение к антропософскому учению Р. Штейнера, с которым хорошо был знаком ближайший друг писателя М. Волошин, встречавшийся с философом в 1906 г. в Париже. Немецкий антропософ в своих работах дает представление об особом имагинативном сверхчувственном восприятии действительности, которым обладают главные герои рассказа Грина.</p><p>Полученные выводы в ходе онтогерменевтического анализа могут быть полезны как культурологам, философам, интересующимся проблемами философии культуры, так и филологам, поскольку вносят уточнения в философскую концепцию жизни — смерти в русском варианте логоцентризма. В связи с этим данная методология, разрабатываемая в русской школе в трудах филолога и культуролога В. П. Океанского, может быть успешно применена и к другим художественным произведениям, в которых реализуется танатологический дискурс.</p>
24
ЄНГАЛИЧЕВА, Ірина. "МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ЛІТЕРАТУРНИМИ ТВОРАМИ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 6 (February 14, 2022): 9–14. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.2.
Full textAbstract:
Збереження та зміцнення здоров'я дитини, її самоцінності є першочерговим завданням сім'ї та закладів дошкільної освіти. На цьому наголошується у Державному освітньому стандарті дошкільної освіти, що визначає очікування суспільства з питань розвиненості, вихованості та освіченості дитини дошкільного віку, передбачає наявність сформованих у дитини компетентностей, які вказують на можливість активно проявляти особистісні надбання в різних самостійних та організованих за підтримки дорослого видах діяльності. Серед ключових для дошкільної освіти компетентностей нашу увагу привертає ігрова та художньо-мовленнєва. Саме ігрова компетентність реалізує можливість дитини застосовувати наявні та освоювати нові знання через провідний вид діяльності, а художньо-мовленнєва – відтворювати художньо-естетичні враження від сприйняття літературних і фольклорних творів засобами різних видів художньо-мовленнєвої діяльності. Значний внесок у розвиток ігрової діяльності зробили Г. Костюк, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та інші. На роль ігрової діяльності в розвитку і вихованні дошкільників вказували О. Безсонова, А. Богуш, Н. Бібік, А. Бондаренко, Н. Гавриш, А. Матусик, Д. Менджерицька, Т. Піроженко, І. Сікорський, О. Савченко, М. Шуть та інші. Художня література як вид діяльності, що сприяє розвитку дошкільників, була предметом дослідження А. Богуш, Н. Гавриш, В. Кузьменко, Д. Луценко, О. Кононко та інших. Проте, незважаючи на значну кількість досліджень у цьому напрямі, недостатньо дослідженим є питання організації ігрової діяльності у процесі ознайомлення дошкільників із художньою літературою. З огляду на це, мета статті – дослідити стан використання різних видів ігрової діяльності під час ознайомлення дітей дошкільного віку із творами художньої літератури та запропонувати можливі способи використання ігрових форм роботи під час ознайомлення дітей дошкільного віку із художніми творами. Відомо, що ігрова діяльність є найдоступнішим видом діяльності для дітей дошкільного віку, оскільки відповідає психічним властивостям дошкільників та сприяє розвитку їхніх інтересів та здібностей. Існує безліч класифікацій щодо видів ігрової діяльності: режисерські, сюжетно-рольові, конструкторсько-будівельні, ігри на теми літературних творів, рухливі, дидактичні, народні ігри тощо. Зрозуміло, що творчий вихователь у своїй діяльності зможе використати будь-який вид гри під час ознайомлення дітей із літературними творами (як із малим жанровим фольклором, так і з авторськими творами). Зазначимо, що, ознайомлюючи дітей із фольклором (забавлянками, примовками, мирилками, закличками тощо), можна запропонувати рухливі ігри, а для їх розучування можна використовувати мнемотаблиці. Під час читання та засвоєння казок (народних чи літературних) доречним буде проведення сюжетно-рольових або театралізованих ігор. Окрім того, існує багато дидактичних ігор, які сприятимуть кращому розумінню та аналізу дітьми змісту прочитаних казок. Серед таких дидактичних ігор можна назвати «Які права порушено у героїв казок», «Знайди в казці (творі) пару», «Відшукай тінь», «Впізнай казку за малюнком», «Збери казку», «Лото» тощо. Під час вивчення віршів (наприклад, П. Воронько «Їжачок-хитрячок», «Падав сніг на поріг», М. Познанська «Ромашка», П. Тичина «А я у гай ходила» тощо) та переказу творів (наприклад, Л. Українки «Мамо, іде вже зима», «Вишеньки», «На зеленому горбочку» тощо) можна використати мнемотаблиці або круги Лулія, які також використовують як дидактичну гру. Використання будь-яких ігор під час ознайомлення дітей із художніми творами сприяє розвитку у них пам'яті, уваги, закріпленню набутих знань і формуванню уміння використовувати їх на практиці. Головне, що процес навчання відбувається у цікавій формі та сприяє задоволенню однієї із природних потреб дошкільників – потреби у грі. Отже, розвиток креативності дошкільників буде залежати від творчого підходу дорослих у навчанні та вихованні дітей. Пропоновані нами види ігор під час ознайомлення дітей дошкільного віку з літературними творами не обмежують широкі можливості для інтеграції різних видів діяльності у роботі з дітьми дошкільного віку. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у дослідженні використання ІТ-технологій під час ознайомлення дітей дошкільного віку з літературними творами.
25
Kotsur, Victor Petrovich. "Історіографія українського скарбознавства." Ukrainian Numismatic Annual, no. 1 (December 21, 2017): 15–32. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2017-1-15-32.
Full textAbstract:
У статті розглянуто історіографію вивчення скарбів монет, пов’язаних з історією грошового обігу українських історичних регіонів. Сукупність знань щодо монетних скарбів, а саме: джерелознавча цінність монетних комплексів, їх класифікація, причини тезаврації, топографія знахідок, склад скарбів, скарбові ємності, методологія та джерела дослідження визначається поняттям скарбознавство. Дефініції поняття «скарб» досить повно та якісно наведені у нумізматичних словниках. Враховуючи те, що нумізматична наука суттєво збагатилася новими знаннями, вважаємо за необхідне внести доповнення у визначення поняття скарбу. Вивчення та детальний аналіз скарбів є одним із ефективних інструментів в уточненні окремих питань метрології монет, систем їх лічби, скарби тісно пов’язані з українським народним фольклором. У дореволюційній історіографії провідні вітчизняні дослідники приділяли увагу питанню надходження скарбів до збірки мюнц-кабінету Університету Св. Володимира, а також складання топографії знахідок монетних скарбів в окремих історичних регіонах України – Полісся, Волині, Північного Причорномор’я. У довоєнний період увага вітчизняних нумізматів у фокусі скарбознавства була акцентована головним чином на розширенні уявлень про топографії скарбів, знахідки монет Київської Русі та стародавнього Риму. Основи вітчизняного скарбознавства та основні аспекти методології наукового вивчення скарбів закладені М. Ф. Котляром. У період незалежності України продовжили наукову фіксацію скарбів та вивчення їх ролі як джерела у вивченні історії грошового обігу українських історичних регіонів. Вагомим джерелом у вивченні скарбознавчих аспектів є дані архівів, а також ресурсів мережі Інтернет. Враховуючи той факт, що численна кількість скарбів, що демонструють вже відомі «зрізи» грошового обігу тих чи інших історичних регіонів у різні історичні періоди, вже опублікована і достатньо широко вивчена, подальші дослідження сучасних науковців ми бачимо у вивченні скарбів із таким складом, який відрізняється за структурою від класичних, містить раніше невідомі у складі скарбів монети, уточнює або підкреслює роль монет окремих емітентів у грошовому обігу України та Східної і Центральної Європи на загал.
26
МІРОШНІЧЕНКО, Валентна, and Галина ДОБРОВОЛЬСЬКА. "НАРОДОЗНАВСТВО ЯК НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, no. 4 (March 26, 2021): 251–63. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.600.
Full textAbstract:
У статті визначається роль та місце виховного потенціалу української народної педагогіки у процесі національного виховання дітей дошкільного віку. Авторами розглянуто деякі аспекти патріотичного виховання дошкільнят, що вирішує ширше коло завдань, а саме виховання любові до рідного дому, сім’ї, дитячого садочку, зокрема, виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів його праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Звертається увага, що методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і, на цій основі, розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
Найбільш дієвими методами для ознайомлення дітей із народознавством є пізнавальні та практичні методи. Це знайомство з предметами, обстеження його чи прослухування, використання в побуті – погляд в історію нашого народу, нашого краю. До практичних методів відносимо зображення творів мистецтва, дотримуючись їх особливостей та притаманним їм елементам зображення.
Автори вважають, що інтеграція сучасних методів виховання з українською історією, традиціями народної педагогіки, фольклором, різними видами національного та світового мистецтва дає можливість всебічно розвивати дитину як особистість в освітньому середовищі дошкільних навчальних закладів, реалізуючи педагогічні завдання на національному ґрунті.
Звертається увага, що ознайомлення сучасних дошкільників з народними традиціями, українською народною творчістю, малими фольклорними жанрами становить найкращий матеріал для розвитку їх мовлення, для пошукової роботи дітей, їх активності, зацікавленості на занятті. Розмаїття виховних заходів народознавчої тематики як за змістом так і за формою дозволить поповнити активний словник дітей, виховати у них любов до рідної мови, до свого краю, українського народу, чесність, працьовитість, доброту, почуття прекрасного.
Автори доводять, що сучасний дошкільний навчальний заклад повинен виховувати майбутніх громадян України на основі культурно-історичного досвіду нашого народу, його багатовікової мудрості та духовності. Відтак, мета народного виховання в освітньому середовищі дошкільного навчального закладу повинна полягати у піднесенні загальної культури вихованця, підготовці до життя і праці, виховання справжнього патріота і громадянина своєї держави.
27
Kruk, Alina. "Use Of Local Folk Songs As Prezervation Of Cultural Heritage In Literary Worcs Of I. Ohiienko, I. Nechui-Levytskyi, Panas Myrnyi And T. Hardy." IVAN OHIIENKO AND CONTEMPORARY SCIENCE AND EDUCATION SCHOLARLY PAPERS PHILOLOGY, no. 17 (December 1, 2020): 172–77. http://dx.doi.org/10.32626/2309-7086.2020-17-2.172-177.
Full textAbstract:
У статті розглядаються пісенна культура у світосприйнятті І. Огієнка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного та Т. Гарді, витоки народного фольклору, культурні цінності закладені в звичаях та обрядах. Пісенна творчість охоплює життя як окремої людини, так і всієї нації у всіх проявах від давніх часів до сьогодення. Саме пісенну творчість поціновував та досліджував й І. Огієнко, називаючи наші пісні тихим раєм, привабливими ча-рами, солодкими та чарівними. Фольклорні мотиви зустрічаються у творі «Дві московки» І. Нечуя-Левицького. Дуже влучно І. Нечуй-Левицький поєднує українську народну пісню з красою природи. Письменник не просто створює пейзажне тло, а передає своє сприйняття при-роди. І. Нечуй-Левицький влучно та ретельно описує передвесільні обряди, супро-воджуючи їх жалібними піснями. Поціновувачем української народної пісенної творчості був і Панас Мирний. У творі «Повія» автор прикрашаючи усіма барвами зображує нам спів колядки, доносить до нас спів божественної великодньої пісні. Багатством пісенної творчості виділялось не лише українське письменство, а й англійське. Розглянемо, принаймні, творчість Томаса Гарді, а саме його ро-ман «Під деревом зеленим». Зовсім іншим постає з пісень образ парубка Діка Деві з твору «Під деревом зеленим» Томаса Гарді. Автор нас знайомить з персо-нажем ще на самому початку твору та, за допомогою пісні, показує його веселу вдачу, бадьорість та молодість. За допомогою пісні та манери співу автор описує риси характеру містера Шайнера, а саме гординю неналежне почуття власної вищості, кращості; невідповідної самооцінки, пихи, бундючності. Письменник навіть звертається до народної демонології поєднуючи з фольклорним матеріа-лом на сторінках свого художнього твору. Аналізуючи світогляд І. Огієнка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного та Т. Гарді, ми побачили, що автори глибоко занурюються в національні культурні тра-диції. У творах виразно виявляється взаємодія між авторською прозою та фольклор-ним матеріалом через майстерну реалізацію митців народнопісенних традицій, від-чувається тривала взаємодія авторів з фольклором та сільськими традиціями.
28
I.V., Nemchenko. "MARINE DIMENSION OF DMYTRO SHUPTA’S STANZAS COLLECTION “AUTUMN FACET”." South archive (philological sciences), no. 86 (June 29, 2021): 28–33. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-86-4.
Full textAbstract:
Purpose. Many writers from various epochs and countries have been admirers and propagandists of marine literature. The article examines the marine motifs and images of the Ukrainian poet Dmуtro Shupta’s lyrics in the early 21st century. The purpose of the work is to analyze the marine space in his stanzas collection “Autumn facet”.Methods. The elements of the following methods are used in the research: aesthetic (allows analyzing each text as a phenomenon of literature and art), hermeneutic (ensures free and open interpretation of texts with the possibility for new explanations), biographic (helps to describe autobiographic features in the writer’s literary works), intermedial (systematization of various elements of marine, musical and artistic presence in the lyrics of the poet), comparative (provides wide possibilities for the coverage of interdependence between poetry, music and painting micro-images), intertextual (links between writer’s poems and folklore songs and literary tradition), textual analysis (for coverage of the main motifs of stanzas collection). The research is based on the general method of analysis, synthesis, observation, selection and systematization of the material.Results. The effect of a hero’s co-living with the environment depicted by the author, with the marine environment in particular, is characteristic of D. Shupta’s stanzas collection “Autumn facet”. The article finds out that the Ukrainian writer has delicate understanding of music and painting, and can embody it in his own marine texts, combining different artistic elements. He uses auditory, visual and tactile impressions. Marine motifs and images of the literary works of D. Shupta play an important role in the creation of the artistic image of the world by verbal means. Marine space in his interpretation is a symbol of the nature and the world of human passions and life difficulties, their creative sources and ruinous essence. Shupta’s marine works combine real and fairy plans, have characteristics of legends, tales and mysteries. Close relations between the writer’s marine poetry and Ukrainian folklore songs and literary traditions are traced in the article.Conclusions. D. Shupta’s stanzas collection «Autumn facet» is an original artistic work on the crossing of literary, musical and descriptive imagery. The author presents different variants of stanzas, proposes many marine motifs, images, attributes, his own vision of the sea in its power and beauty. The collection confirms that the poet appertains to the best representatives of the national and the world marine literature.Key words: motif, image, metaphor, symbol, poetry, music, painting. Мета. Морська тематика є однією з найулюбленіших у доробку багатьох митців різних часів і країн – шанувальників і пропагандистів літературної мариністики. У статті розглядаються морські мотиви та образи в творчості українського поета Дмитра Шупти початку ХХІ століття. Метою нашої статті є висвітлення особливостей художнього осмислення мариністично-го простору письменником у його збірці стансів «Осіння грань».Методи. У статті використано елементи таких методів: естетичного (забезпечує розгляд творів митця як літературно-мистецького феномену), герменевтичного (пропонується вільна інтерпретація текстів із можливістю подальших витлумачень), біографічного (простежуються риси автобіографізму в поезіях співця), інтермедіального (здійснюється систематизація різноманітних мариністичних, музичних, живописних елементів, наявних у текстах поета), компаративного (висвітлюються взаємозалежності та взаємовпливи між поетичними, музичними, живописними мікрообразами), інтертекстуального (звертається увага на зв’язки між віршами митця та українським фольклором і літературною традицією), текстуального аналізу (застосовується для окреслення провідних мотивів cтансової збірки). Дослідження засноване на загальнонауковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу.Результати. Для ліричної збірки Дмитра Шупти «Осіння грань» характерним є ефект органічного вживання героя в зображуване автором середовище й це насамперед мариністичний світ. Цей нерозривний зв’язок український письменник, який тонко розуміє музику і живопис, уміє передавати через переплетіння елементів різних мистецьких стихій. Він майстерно використовує слухові, зорові враження. Морські мотиви та образи виконують важливу функцію у творенні автором художньої картини світу. Мариністичний простір у поета символізує й природну стихію, й амплітуду людських почуттів, і складний вир життя, і творче начало, і руйнівну сутність. У мариністичних замальовках збірки Д. Шупти поєднуються реальний і феєричний плани, дійсність переплітається з легендою, казкою, містичними уявленнями. У статті простежено зв’язки між віршами письменника-мариніста та українським фольклором і літературною традицією. Висновки. Збірка стансів Дмитра Шупти «Осіння грань» є самобутнім мистецьким витвором, що заснований на перехресті літературної, музичної та живописної образності. Варіюючи різні стансові форми, видозмінюючи найрізноманітніші мариністичні мотиви, образи, атрибутику, автор зумів передати своє власне бачення моря у всій його cилі та красі. Збірка потверджує належність митця до найяскравіших представників вітчизняної і світової літературної мариністики. Ключові слова: мотив, образ, метафора, символ, поезія, музика, живопис.
29
Золотова, Татьяна Аркадьевна, Наталья Игоревна Ефимова, and Екатерина Андреевна Плотникова. "Traditions of Russian Folklore in Mari El Republic (Folk Calendar of Russian Migrants)." ТРАДИЦИОННАЯ КУЛЬТУРА, no. 5 (December 10, 2019): 35–52. http://dx.doi.org/10.26158/tk.2019.20.5.003.
Full textAbstract:
В настоящей статье предложено описание календарных обрядов (зимних, весенних, летних и осенних) в пределах одной локальной традиции. В основе статьи - материалы, собранные на территории северо-восточной части Республики Марий Эл (Мари-Турекский, Новоторъяльский, Сернурский, Куженерский, частично Килемарский районы) по единой программе фольклорными экспедициями Марийского государственного университета в Республике Марий Эл (руководитель - профессор Т.А. Золотова) на протяжении последних десятилетий ХХ в. и первых десятилетий XXI в. Они представляют собой хронологический срез календарного фольклора 20-30-х годов XX века. Выводы о региональном своеобразии народного календаря вятских переселенцев РМЭ делаются на основе сопоставления определенных обрядовых действий всех населенных пунктов в пределах одного района, затем районов между собой и, наконец, всего контента календаря вятских переселенцев с календарно-обрядовыми традициями и фольклором Кировской области. Среди обрядовых действий и текстов для специалистов в данной области интерес могут представлять описания традиций ряженья и гаданий в период зимних Святок, катаний на шестах на Масленицу, действий с троицкой березкой, а также текстов подблюдных гаданий, вечерочных (гулевых) песен, хороводных (круговых) и троицких песен. The given article contains a description of calendar rites (winter, spring, summer and autumn) within one and the same local tradition. The material presented was collected in the area of the northeastern part of Mari El Republic (Mari-Turekskiy, Novotorjal'skiy, Sernurskiy, Kuzhenerskiy, partially Kilemarskiy regions) according to a programme of ethnographic expeditions of Mari State University conducted by professor Tatyana Zolotova from 1980s till present. Chronologically, the materials correspond to the calendar folklore of the 1920-1930s. Conclusions concerning regional peculiarities are drawn on the ground of consistent juxtaposition of certain ritual actions of all settlements within one region, of regions themselves, and of the whole calendar of Vyatka’s migrants with calendar rites and folklore of Kirov region. Among the ritual actions and texts, descriptions of fortune telling and mummers on Christmastide, katanie na shestah on Maslenitsa, actions with the Trinity birch tree, texts of podbljudnye fortune telling, youth party songs (vecherochnye, gulevye), round dance and trinity songs might be of a peculiar interest to a specialist in the field of ethnography.
30
Хуажева, Нурьят Хазретовна, and Асиет Асланбечевна Хатхе. "Lyrico-epic fundamentals in the poetry of Akhmed Khatkov." Вестник Адыгейского государственного университета, серия «Филология и искусствоведение», no. 3(282) (March 2, 2022): 142–50. http://dx.doi.org/10.53598/2410-3489-2021-3-282-142-150.
Full textAbstract:
Рассматриваются содержание, тематика и художественные черты поэтических произведений Ахмеда Хаткова, лирическое и эпическое начало в его творчестве, что тесно связано с постреволюционной эпохой в нашей стране. Выявляются истоки творчества, связь поэзии с фольклором адыгов, с традициями русской классической литературы. Выделяются этапы художественного творчества Хаткова (первый - 1920-е; второй - 1930-е годы) и их особенности. Поэтические произведения первого этапа - начало письменной поэзии адыгов, они посвящены природе, фактам из повседневности, небольшим картинкам действительности, поэт не стремится показать лирические переживания героев, широкое эпическое осмысление фактов жизни. Отмечается, что второй этап - это зрелый период творчества, расширяется тематика, появляются множество произведений с лирическим и эпическим составляющими, новые стилистические приемы, углубляются переживания и мысли лирического героя, стали складываться литературные жанры оды, лиро-эпической поэмы. Особое внимание уделено вопросам мастерства поэта в произведениях 1930-х годов, анализу выразительно-изобразительных средств, использованных в лирике. The paper examines the content, themes and artistic features of the poetic works of Akhmed Khatkov, the lyrical and epic fundamentals in his work, which is related to the post-revolutionary era in our country. The origins of creativity, the connection of poetry with Adyghe folklore, with the traditions of Russian classical literature are revealed. The stages of Khatkov's artistic creativity are distinguished (the first - the 1920s; second - 1930s) and their features. The poetic works of the first stage are the beginning of the written poetry of the Adyghes, they are devoted to nature, facts from everyday life, small pictures of reality. The poet does not seek to show the lyrical experiences of the heroes, a wide epic understanding of the facts of life. It is noted that the second stage is a mature period of creativity, the subject is expanding, many works with lyrical and epic components appear, new stylistic techniques, the experiences and thoughts of the lyrical hero deepen, literary genres of the ode and lyrico-epic poem began to take shape. Particular attention is paid to the issues of the poet's skill in the works of the 1930s, the analysis of expressive and pictorial means used in lyrics.
31
Світленко, C. "Український народолюбець Олександр Тищинський." Studies in history and philosophy of science and technology 29, no. 2 (December 26, 2020): 53–66. http://dx.doi.org/10.15421/272021.
Full textAbstract:
Метою статті є висвітлення формування і становлення особистості О. А. Тищинського (1835–1896) як українського народолюбця другої половини ХІХ ст. Методами дослідження стали історико-генетичний, історико-типологічний, персоналі- стичний. Джерела: архівні документи з фондів ІІІ відділу Власної його імператорської величності канцелярії та Особливого присутствія Правительствуючого Сенату Російської імперії, опубліковані спогади М. М. Грінченко та А. В. Верзиліва, С.Ф. Русової, автобіографічні нотатки П.С. Єфименка, творчі матеріали О. А. Тищинського, епістолярії О. Я. Кониського, А. П. Свидницького тощо. Основні результати полягають у тому, що автор з’ясував, що формування світогляду Олександра Тищинського відбувалося під впливом кількох важливих ідейних чинників, зокрема ліберальних ідей оновлення суспільства на основі утвердження конституційного способу правління; поглядів радикальної демократії, які популяризувалися «Колоколом» О. І. Герцена та М. П. Огарьова; українських народолюбних впливів, які спричинили формування зацікавленості українським фольклором і письменством, а особливо поезією Тараса Шевченка. Діяльність О. А. Тищинського як українського народолюбця зародилася в період його участі в Харківсько-Київському таємному товаристві (1856–1860), а утвердилася на початку 1860-х рр. – у часи діяльності в Чернігівській українській громаді. Як український національний демократ, О. А. Тищинський займався педагогічною, публіцистичною та громадською національно-культурницькою діяльністю, хоча його радикально-демократичні симпатії обумовлювали зв’язки з російськими землевольцями. У 1870–1880-х рр. український діяч був серед найактивніших організаторів Чернігівської громадської книгозбірні та книгарні, відстоював інтереси народу в лавах Чернігівського повітового земства, сприяючи поступу народної освіти, охорони здоров’я тощо. У 1890-х рр. О. А. Тищинський належав до тих діячів, які відновили Чернігівську українську громаду. Стислі висновки. Доведено, що О. А. Тищинський, незважаючи на впливи російської радикальної демократії, сформувався як діяч українського національно-демократичного руху, який від початку 1860-х і до середини 1890-х рр. належав до найпомітніших й найавторитетніших українських народолюбців Чернігівщини, зробив свій внесок у розвиток українського національного культурництва в цьому краї. Практичне значення статті в тому, що її матеріал представлятиме інтерес для студентів, аспірантів, докторантів та фахівців-істориків у процесі вивчення етнонаціональної та суспільно-політичної історії України ХІХ ст. Оригінальність статті полягає в осягненні маловивчених аспектів світогляду й діяльності українського діяча. Наукова новизна в актуалізації життя та діяльності О. А. Тищинського як українського національного демократа другої половини ХІХ ст. Тип статті: описово-аналітичний.
32
Мехнецова, Галина Николаевна. "Traces of Russian Bylina Epics: G. I. Suleymanov’s Recordings in the Kama Region." ТРАДИЦИОННАЯ КУЛЬТУРА, no. 4 (November 25, 2020): 41–53. http://dx.doi.org/10.26158/tk.2020.21.4.004.
Full textAbstract:
Статья раскрывает неизвестные страницы истории фольклористики Прикамья, связанные с фигурой известного пермского журналиста Галима Сулейманова (1928-2003). В период обучения на историко-филологическом факультете Молотовского (ныне - Пермского) государственного университета (1946-1951) он всерьез увлекся фольклором, во многом благодаря П. С. Богословскому, преподававшему в университете в 1946-1948 гг. Студент Г. И. Сулейманов проявил себя как талантливый, чуткий собиратель русского и татарского фольклора. Он неоднократно участвовал в фольклорных и диалектологических экспедициях в различные районы Прикамья. В 1948-1949 гг. на территории Юго-Осокинского (ныне - Кунгурский) и Соликамского районов Молотовской области (ныне - Пермский край) ему удалось зафиксировать пересказ былинного сюжета «Илья Муромец и Святогор» и контаминированный текст «Про Илью Муромца». Статья основана на архивных материалах, включающих в себя автобиографию Г. И. Сулейманова, его переписку с П. С. Богословским, тетради с фольклорными записями. Впервые вводятся в научный оборот прозаические пересказы былин, записанные Г. И. Сулеймановым, дается их краткая текстологическая характеристика, приводятся описания, позволяющие судить о методике работы собирателя. Рассматриваются факторы, в той или иной мере способствовавшие возникновению, сохранению и трансформации очагов былинной традиции в Пермском регионе. His article reveals unknown pages of the history of Kama Region folklore studies associated with the figure of the famous Perm journalist Galim Suleymanov (1928-2003). While studying at the Faculty of History and Philology at the Molotov (now Perm) State University (1946-1951), he became seriously interested in folklore, largely thanks to P. S. Bogoslovsky, who taught at the university in 1946-1948. Even as a student, Suleymanov proved to be a talented, sensitive collector of Russian and Tatar folklore. He repeatedly participated in folklore and dialectological expeditions to various regions of the Kama Region. In 1948-1949, on the territory of the Yugo-Osokinsky (now Kungursky) and Solikamsky Districts of the Molotov Region (now Perm), he was able to record the bylina stories “Ilya Muromets and Svyatogor” and the contaminated text of “About Ilya Muromets” in retold form. The article is based on archival materials, including Suleymanov’s autobiography; his correspondence with Bogoslovsky; and his notebooks containing folklore records. For the first time, the prose paraphrases of bylinas (Russian heroic epics) that Suleymanov recorded are introduced into scholarly circulation. Their textual characteristics are briefly described, and materials that allow us to judge the collector’s methodology are presented. Also considered are the factors that contributed to the emergence, preservation and transformation of the epic tradition in the Perm Region.
33
Гашарова, Аида Руслановна, and Абусупьян Татарханович Акамов. "REFLECTION OF KORANIC MOTIVES IN KUMYK AND LESGIN PAREMIES." Bulletin of the Chuvash State Pedagogical University named after I Y Yakovlev, no. 2(111) (July 7, 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.37972/chgpu.2021.111.2.004.
Full textAbstract:
В статье рассматривается вопрос воздействия религии на этнокультуру и фольклор, исследуются различные формы интерпретации и заимствования коранических текстов, их трансформация и использование в устно-поэтическом творчестве. Религия находится в тесной взаимосвязи с национальной культурой и фольклором. Она проникает во все сферы жизни: социально-бытовую, общественную, политическую, культурную, психологическую и др. Соответственно, она занимает главенствующее место в жизни человека, чем можно объяснить и широкое применение паремий на религиозную тематику. Пословицы и поговорки - это подлинное афористическое творчество, в котором в лаконичной форме содержатся основы народной философии, провозглашаются нормы морали, раскрываются черты всеобщей эстетики и мировосприятие, находит отражение мудрость этносоциума. Данное исследование выполнено на материале мусульманских религиозных текстов, под влиянием которых с установкой на идеологию и национально-специфическое религиозное мышление складываются самобытные пословицы и поговорки. Единицы, указывающие на религию, и их философское и смысловое содержание в репрезентации вербальной картины мира анализируются на материале фольклорных текстов, главным образом, народных пословиц и поговорок. Сложность объекта исследования состоит в том, что в этнофольклоре кумыков и лезгин этот аспект изучен слабо. The article discusses the issue of the interaction of religion on ethnoculture and folklore, explores various forms of interpretation and borrowing of the Koran texts, their transformation and use in oral poetry. Religion is closely related to national culture and folklore. It occupies a dominant place in human life, which can explain the widespread use of paremias on religious topics. This study was carried out on the basis of Muslim religious texts, under the influence of which original proverbs and sayings are formed. Substantial pictures of folk life, socio-historical experience, religious beliefs, national culture - all this is reflected in folk proverbs and sayings. The purpose of our study is to examine the influence of the scriptures on the people’s consciousness, on oral and poetic creativity, to identify generally accepted moral and ethical rules of behavior, integrated in wise sayings, which are akin to the Koran moral principles. The scientific novelty of the work lies in the implementation of a comparative analysis of the Kumyk and Lezgin folk proverbs and sayings in comparison with the Koran translations. The units indicating religion and their philosophical and semantic content in the representation of the verbal picture of the world are analyzed on the basis of folk proverbs and sayings. The complexity of the object of the research lies in the fact that this aspect is poorly studied in the ethnofolklore of the Kumyks and Lezghins.
34
Коровашко, Алексей Валерьевич. "“A Healer and a Wandering Poet”: The Spells, Incantations and Prayers of Varvara Malakhieva-Mirovich." ТРАДИЦИОННАЯ КУЛЬТУРА, no. 3 (November 2, 2020): 95–107. http://dx.doi.org/10.26158/tk.2020.21.3.008.
Full textAbstract:
В статье рассматривается та часть поэтического наследия Варвары Малахиевой-Мирович, которая представляет собой стихотворные тексты, претендующие, по замыслу автора, на полную функциональную тождественность с реальными восточнославянскими заговорами и заклинаниями. При этом устанавливается, что Варвара Малахиева-Мирович позиционировала себя не только как лирического поэта, сохраняющего верность художественным канонам Серебряного века, но и как прямого наследника «псковских кудесников», практиковавших когда-то различные виды магических практик и обладавших ярко выраженными сверхъестественными способностями. Схожая антиномичность является регулятивным принципом всего творчества Варвары Малахиевой-Мирович, нейтрализующего традиционные оппозиции низменного и возвышенного, устного и письменного, фольклорного и книжного, интуитивного и дискурсивного. Стихотворные заговоры Варвары Малахиевой-Мирович тяготеют к единому сюжету (движение протагониста к состоянию целительного сна), оперируют устойчивыми формулами народной магической поэзии, обнаруживают близость к жанру колыбельной песни и активно используют образную систему русского символизма. Вместе с тем в художественном сознании Варвары Малахиевой-Мирович стихотворные заговоры достаточно четко отделены от таких смежных жанровых форм, как молитвы и заклинания. Именно заклинания в творческом наследии Варвары Малахиевой-Мирович минимально соприкасаются с фольклором и максимально приближаются к символистским литературным опытам. Однако и в тех случаях, когда словесные магические эксперименты Варвары Малахиевой-Мирович мало напоминают воссоздание аутентичных заговорных текстов, они в полной мере сохраняют суггестивность и способность оказывать фасцинативное воздействие. This article examines the poetic legacy of Varvara Malachieva-Mirovich (1869-1954) and in particular the poetic texts that she intends as fully identical in terms of functionality with actual Eastern Slavic spells and incantations. At the same time, the study establishes that Malakhieva-Mirovich positioned herself not only as a lyric poet who remained faithful to the artistic canons of the Silver Age but also as direct heir to the “Pskov magicians” who once practiced various types of magic rituals and were said to possess definite supernatural abilities. A similar antinomy serves as the regulatory principle of Malachieva-Mirovich’s entire oeuvre, which nullifies traditional oppositions such as low and sublime, spoken and written, folkloric and bookish, intuitive and discursive. Malachieva-Mirovich’s poetic spells tend to a single plot (the protagonist’s movement to a state of healing sleep); operate with stable formulas of magic folk poetry; reveal an affinity to the genre of lullaby; and actively use the figurative system of Russian Symbolism. At the same time, in the poet’s artistic consciousness poetic spells are clearly distinguished from such related genre forms as prayers and incantations. Malachieva-Mirovich’s incantations have minimal contact with folklore and come as close as possible to Symbolist literary efforts. However, even in cases where the poet’s verbal magic experiments do not resemble authentic spells, they fully retain their suggestiveness and ability to exert a fascinating (enchanting) effect.
35
Скобелев, Михаил Анатольевич. "Prologue to Genesis (1, 1-11, 26): Prophetic Revelation, History, Myth or Metahistory?" Theological Herald, no. 3(38) (October 15, 2020): 17–46. http://dx.doi.org/10.31802/gb.2020.38.3.001.
Full textAbstract:
В статье рассматриваются богословие, композиция и литературная форма сюжетов, входящих в состав Пролога книги Бытия (1, 1-11, 26). Во второй половине XIX - начале XX вв. в результате появления Документальной гипотезы и сопоставления Священного Писания с литературными памятниками Древнего Ближнего Востока большая часть сюжетов, составляющих Пролог, была объявлена мифами и древнееврейским фольклором (Ю. Велльгаузен, Г. Гунекель, Дж. Фрезер). Кроме выявленных ближневосточных параллелей, новому отношению к повествованиям Пролога книги Бытия способствовали: отсутствие в нём ясно выраженной исторической задачи и символичность изложения. Защищая традиционный взгляд на Пролог как на священную историю и пророческое откровение, епископ Кассиан (Безобразов) предложил рассматривать все библейские сюжеты, содержащие теофанию, как метаисторию. Протоиерей Сергий Булгаков, А. Ф. Лосев, Б. П. Вышеславцев, занимавшиеся феноменом мифотворчества, назвали библейское повествование о начале мироздания мифом, но в ином смысле, чем это делали Г. Гункель и Дж. Фрезер. Они обосновали новый положительный взгляд, согласно которому миф не есть выдумка или фантазия, а реальность, основанная на мистическом опыте. В статье анализируется каждый из перечисленных терминов: «история», «миф», «метаистория» применительно к Прологу, а также рассматривается возможность их согласования с традиционным церковным взглядом на эту часть книги Бытия. The article deals with the theology, composition and literary form of the narrations which constitute the prologue part of the book of Genesis (1, 1-11, 26). During the second half of the 19th and at the turn of the 20th cent., following the emergence of the Documentary hypothesis as well as the comparison of the Holy Scripture with the newly-discovered literary monuments of Ancient Near East, the greater part of the narrations that constitute the Prologue were labeled myths and ancient Hebrew folklore (J. Wellhausen, H. Gunkel, J. Frazer). In addition to the then detected Near Eastern parallels, this new attitude towards the narrations of the Prologue was fostered by its lack of a clearly expressed historical dedication and the symbolic form of their exposition. Defending the traditional view of the Prologue as sacred history and prophetic revelation, bishop Kassian (Bezobrazov) proposed to consider all the biblical narrations that contain theophanies as metahistorical. Archpriest Sergey Bulgakov, A. F. Losev and B. P. Vysheslavtsev, who analyzed the phenomenon of myth-making, called the Biblical narration of the origins of the world a myth, but in a sense different from that proposed by Gunkel and Frazer. They have founded a new and positive conception according to which a myth is not fiction but rather a kind of reality based upon mystical experience. The author of the article analyzes each of the terms enumerated - «history», «myth», «metahistory» - in their use relating them to the Prologue; he also examines the possibility of their harmonizing with the traditional ecclesiastical view of this part of the book of Genesis.
36
Скобелев, Михаил Анатольевич. "Prologue to Genesis (1, 1-11, 26): Prophetic Revelation, History, Myth or Metahistory?" Theological Herald, no. 3(38) (October 15, 2020): 17–46. http://dx.doi.org/10.31802/gb.2020.38.3.001.
Full textAbstract:
В статье рассматриваются богословие, композиция и литературная форма сюжетов, входящих в состав Пролога книги Бытия (1, 1-11, 26). Во второй половине XIX - начале XX вв. в результате появления Документальной гипотезы и сопоставления Священного Писания с литературными памятниками Древнего Ближнего Востока большая часть сюжетов, составляющих Пролог, была объявлена мифами и древнееврейским фольклором (Ю. Велльгаузен, Г. Гунекель, Дж. Фрезер). Кроме выявленных ближневосточных параллелей, новому отношению к повествованиям Пролога книги Бытия способствовали: отсутствие в нём ясно выраженной исторической задачи и символичность изложения. Защищая традиционный взгляд на Пролог как на священную историю и пророческое откровение, епископ Кассиан (Безобразов) предложил рассматривать все библейские сюжеты, содержащие теофанию, как метаисторию. Протоиерей Сергий Булгаков, А. Ф. Лосев, Б. П. Вышеславцев, занимавшиеся феноменом мифотворчества, назвали библейское повествование о начале мироздания мифом, но в ином смысле, чем это делали Г. Гункель и Дж. Фрезер. Они обосновали новый положительный взгляд, согласно которому миф не есть выдумка или фантазия, а реальность, основанная на мистическом опыте. В статье анализируется каждый из перечисленных терминов: «история», «миф», «метаистория» применительно к Прологу, а также рассматривается возможность их согласования с традиционным церковным взглядом на эту часть книги Бытия. The article deals with the theology, composition and literary form of the narrations which constitute the prologue part of the book of Genesis (1, 1-11, 26). During the second half of the 19th and at the turn of the 20th cent., following the emergence of the Documentary hypothesis as well as the comparison of the Holy Scripture with the newly-discovered literary monuments of Ancient Near East, the greater part of the narrations that constitute the Prologue were labeled myths and ancient Hebrew folklore (J. Wellhausen, H. Gunkel, J. Frazer). In addition to the then detected Near Eastern parallels, this new attitude towards the narrations of the Prologue was fostered by its lack of a clearly expressed historical dedication and the symbolic form of their exposition. Defending the traditional view of the Prologue as sacred history and prophetic revelation, bishop Kassian (Bezobrazov) proposed to consider all the biblical narrations that contain theophanies as metahistorical. Archpriest Sergey Bulgakov, A. F. Losev and B. P. Vysheslavtsev, who analyzed the phenomenon of myth-making, called the Biblical narration of the origins of the world a myth, but in a sense different from that proposed by Gunkel and Frazer. They have founded a new and positive conception according to which a myth is not fiction but rather a kind of reality based upon mystical experience. The author of the article analyzes each of the terms enumerated - «history», «myth», «metahistory» - in their use relating them to the Prologue; he also examines the possibility of their harmonizing with the traditional ecclesiastical view of this part of the book of Genesis.
37
Мирвода, Татьяна Александровна. "“Scary” Folklore on the Web or the Web’s “Scary” Folklore? On the Problem of Defining and Typologizing Scary Narratives on the Internet." ТРАДИЦИОННАЯ КУЛЬТУРА, no. 2 (August 14, 2021): 68–80. http://dx.doi.org/10.26158/tk.2021.22.2.005.
Full textAbstract:
С момента наступления эпохи Web 2.0 и по сей день в Интернете востребованы истории о всевозможных ужасах, в обилии представленные на его просторах в виде различных жанров и форм и именуемые самими пользователями крипипастой. Но, как это ни парадоксально, существуя в виде самодостаточной традиции сетевой культуры более пятнадцати лет и продолжая развиваться, данное явление до сих пор остается слабо изученным. Чтобы разобраться в этом обилии присутствующих в Интернете страшных историй и родственных им явлений, мы были вынуждены ввести два интерферирующих понятия: «сетевой “страшный” фольклор» и «“страшный” фольклор в Сети», а также исследовать повсеместно употребляемый интернет-пользователями в отношении содержимого обоих понятий термин «крипипаста». По нашему определению, «“страшный” фольклор в Сети» - это все представленные в Интернете и каким-либо образом ассоциирующиеся со страшным у пользователей и/или исследователей произведения народного творчества как сетевого, так и несетевого происхождения. Сетевым «страшным» фольклором мы назвали пласт собственно интернет-фольклора, к которому относятся подпадающие под его определение произведения, тематически и функционально связанные с переживанием страха, а также все возникшие в Интернете пародии на них, рьяно эксплуатирующие макабрическую стилистику оригиналов, но на деле лишь прикидывающиеся пугающими. Что же касается термина «крипипаста», то, суммируя множество пользовательских трактовок, мы выделили три самых распространенных его понимания: 1) как жанра «страшного» интернет-фольклора; 2) как традиции сетевого «страшного» повествования; 3) как семантической категории, включающей в себя все каким-либо образом связанное со «страшным» в Интернете. From the beginning of the era of Web 2.0 and to this day, stories about all kinds of horrors are in demand on the Internet. They appear in abundance on the World Wide Web in a wide variety of genres and forms, called “creepypasta” by users themselves. But, paradoxically, this phenomenon, which has existed as a self-sufficient tradition of network culture for about fifteen years and continuing to develop, remains insufficiently explored. In this article, we offer two intersecting definitions of this material: “scary” folklore on the Web and the web’s “scary” folklore, and we also explore the term “creepypasta,” which is generally used by Internet users in relation to both phenomena. “‘Scary’ folklore on the Web” indicates all works of folk art, both of web and non-web origin, presented on the Internet and perceived by users and researchers as related to what is frightening. “The web’s ‘scary’ folklore” designates Internet folklore itself that is thematically and functionally related to the experience of fear, as well as Internet parodies which energetically exploit the macabre style of the originals, but in reality only pretend to be frightening. As for the term “creepypasta,” we sum up three of its most common understandings: 1) as a genre of the web’s “scary” folklore; 2) as the web tradition of “scary” narration; 3) as a semantic category including everything in any way connected with the “scary” on the Internet.
38
Киселев, Михаил Юрьевич. "Unknown pages of Russian folklore studies: B. L. Rosenfeld's report "Principles of Historical Study of Folklore"." ТРАДИЦИОННАЯ КУЛЬТУРА, no. 5 (December 10, 2019): 215–21. http://dx.doi.org/10.26158/tk.2019.20.5.01.
Full textAbstract:
В статье представлена информация о хранящейся в Архиве Российской академии наук стенограмме доклада Б. Л. Розенфельда «Принципы исторического изучения устной поэзии (фольклора)» на заседании Секции литературы Института литературы и искусства Коммунистической академии ЦИК СССР, датируемого 8 мая 1934 г. Доклад состоит из двух частей: методологические предпосылки; историко-стилевая классификация русской устной поэзии. В первой части поставлена задача перестройки фольклористики как дисциплины: на место абстрактно-теоретических построений старой фольклористики, начиная с мифологической школы и кончая исторической, выдвинут принцип изучения конкретных фактов и произведений словесного фольклора в их художественной целостности и живой эстетической действенности. Вместе с тем наука об устной поэзии должна четко установить свои задачи, очертить границы своего ведения и определить объект своего изучения, выделив его под своим специальным углом зрения из сложного комплекса явлений, именуемых фольклором. Во второй части доклада ученый предлагал начинать изучение русского словесного фольклора с доклассового общества на основе данных истории культуры и анализа соответствующего материала. Традиция поэтического наследия доклассового общества в последующих формациях (вплоть до нашей эпохи) идет в двух формах: в форме переживания (сохранения) образно воплощенных первобытных представлений и в форме переработки, переосмысления элементов доклассовой поэзии в стилях классового общества, включения этих переработанных, переосмысленных элементов в новые идеологические стилевые системы. The article provides information on the transcript of the report by B. L. Rosenfeld's "Principles of Historical Study of Folklore" at a meeting of the Literature Section of the Institute of Literature and Art of the Communist Academy of the CEC of the USSR, dated May 8, 1934. The report consists of two parts: methodological background; historical and stylistic classification of Russian oral poetry. In the first part, the task is to reorganize folklore as a discipline: in place of abstract-theoretical constructions of old folklore, starting with the mythological school and ending with the historical, the principle of studying specific facts and works of verbal folklore in their artistic integrity and lively aesthetic efficacy is foregrounded. At the same time the science of oral poetry must clearly establish its tasks, delineate the boundaries of its competence and define the object of its study, selecting it from its own complex point of view from a complex set of phenomena called folklore. In the second part of the report, the scientist suggested starting the study of Russian verbal folklore from the pre-class society on the basis of cultural history data and analysis of the relevant material. The tradition of the poetic heritage of the pre-class society in subsequent formations (up to our era) comes in two forms: in the form of experiencing (preserving) figuratively embodied primitive ideas and in the form of processing, rethinking elements of pre-class poetry in the styles of class society, including these recycled, rethought elements in new ideological style systems.
39
Монич, М. Л. "Contrapuntal Probes As a Special Type of a Music Manuscript." OPERA MUSICOLOGICA, no. 1 (March 15, 2021): 57–82. http://dx.doi.org/10.26156/om.2021.13.1.003.
Full textAbstract:
В середине 1870-х — начале 1880-х годов С. И. Танеев, воодушевленный идеей поиска «русского стиля», активно пополняет теоретические знания в области контрапункта и практикуется в полифонической работе с национальным мелодическим материалом: песенным фольклором и православными церковными напевами. В результате этой деятельности появляются многочисленные рукописи с контрапунктическими опытами, направленными не только на самообучение, но и на создание музыкальных произведений. Материалом для настоящей статьи стали документы указанного периода творчества композитора — черновые автографы к неоконченному циклу хоровых обработок причастных стихов и к Увертюре на русскую тему, хранящиеся в архиве Государственного мемориального музыкального музея-заповедника П. И. Чайковского в Клину. Танеев работает с напевами причастных стихов и трех песен «Про татарский полон» особым образом: многократно и последовательно испытывает каждый сегмент мелодии различными видами контрапунктической техники, в результате чего получает обширный комплект в основном имитационных, но также неимитационных построений и построений, совмещающих оба вида. Для своего времени танеевский метод и порождаемый им графический текст достаточно специфичны. Подобный тип рукописей предлагается обозначить термином контрапунктические пробы. Ориентируясь на форму, скрепленную полифонической техникой, композитор создает текст, имеющий сходство с уже атрибутированными в отечественной музыкальной текстологии образцами композиционных рукописей: набросками, эскизами, черновиками, учебными работами. Тем не менее, танеевские штудии принципиально от них отличаются и нуждаются в более точном описании и определении. In the mid 1870-s — beginning of 1880-s Sergey Taneev, inspired by the idea of the “Russian style,” began to replenish his theoretical knowledge in the field on counterpoint and to practice polyphonic writing based on national melodic material: folk songs and Orthodox church chants. These studies resulted in numerous manuscript fragments, the purpose of which was not just self-training but there were also drafts for future pieces. The article is based on the documents from this period, including the drafts for unfinished choir arrangements of communion verses and an Overture on the Russian Theme, from the archive of Pyotr I. Tchaikovsky’s Museum in Klin. The way Taneev works with the melodies of the communion verses as well as the songs “About the Tatar Captivity” is very particular: he tries each segment of the melody multiple times consistently applying different types of contrapuntal technique; this resulted in a large set of imitative and non-imitative fragments as well as fragments in which both types of polyphony are combined. For Taneev’s time, such a method and the generated graphic text are unique. We would suggest introducing a term contrapuntal probes to describe it. These texts, determined by the polyphonic forms and techniques, are in many ways similar to the drafts, sketches, and exercises by Taneev which have already been thoroughly examined by Russian specialists. However, there are also essential differences, which implies a more precise and specific description and classification.
40
I.V., Nemchenko. "TO PROBLEM OF EXAMINING ANIMALISTIC SYMBOLISM IN THE POETRY OF IVAN ZLATOKUDR." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 27–34. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-4.
Full textAbstract:
Purpose. Many writers from various epochs and countries have been admirers and propagandists of the bestiary space. The purpose of the work is to analyze the animalistic images and symbols in the Ukrainian poet Ivan Zlatokudr’s lyrics in the late of 20th and early 21st century.Methods. The elements of the following methods are used in the research: cultural and historical (helps to investigate the functions of poet’s lyrical images in the process of representation of the features of Ukrainian national nature and historical epoch), aesthetic (allows analyzing each text as a phenomenon of literature and art), miphological (for coverage of reproduction of miphological images by poet), hermeneutic (ensures free and open interpretation of texts with the possibility for new explanations), biographic (helps to describe autobiographic markers in the writer's literary works), descriptive (systematization of various elements of the animalistic space in the lyrics of the poet), intertextual (links between writer’s poems and folklore songs and literary general tradition), textual analysis (for coverage of the animalistic motifs and images of Zlatokudr’s collection). The research is based on the general methods of analysis, synthesis, observation, selection and systematization of the material.Results. The author of this article represented the results of literary analysis accomplished over the texts of Ivan Zlatokudr with animalistic motifs and images. The symbols of a horse, dog, cow, ox, sheep, cat, deer, wolf, fox, bear and other animals play an important role in the creation of the artistic image of the world in the writer’s version and show his psychology. The article finds out that Ivan Zlatokudr has delicate understanding of bestiarial space. The effect of a hero’s co-living with the environment depicted by the author, with the animalistic environment in particular, is characteristic of writer’s lyrical collection. Ivan Zlatokudr’s works combine real and fairy plans, have characteristics of legends, tales and mysteries. The poet’s bestiarial dimension deepens understanding of nature and difficult world of human relations and feelings and it has national and similarity sounding. Мета. Бестіарний світ приваблює багатьох письменників різних часів і народів – від давнини й до сьогодення. Метою нашої статті є висвітлення особливостей творення образів-символів звірів у ліричних текстах українського поета з Польщі Івана Златокудра кінця ХХ – початку ХХІ століття.Методи. У статті використано елементи таких методів: культурно-історичного (допомагає виcвітлити функції ліричної образності у процесі відтворення поетом рис українського національного характеру та історичної епохи), естетичного (забезпечує розгляд творів митця як літературно-мистецького феномену), міфологічного (використовується для відстеження репродукування поетом міфологічних образів), герменевтичного (пропонується вільна інтерпретація текстів із можливістю подальших витлумачень), біографічного (простежуються риси автобіографізму в поезіях співця), описового (здійснюється систематизація різноманітних елементів анімалістичного простору в текстах поета), інтертекстуального (звертається увага на зв’язки між віршами митця й українським та світовим фольклором і літературною традицією), текстуального аналізу (застосовується для окреслення анімалістичних мотивів та образів у Златокудровому доробку). Дослідження засноване на загально-науковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу.Результати. Автор статті репрезентує результати аналізу текстів Івана Златокудра, присвячених анімалістичним мотивам та образам. Символіка коня, собаки, корови, вола, вівці, кота, оленя, вовка, лисиці, ведмедя та інших тварин виконує важливу роль у розбудові автором художньої картини світу, сприяє розумінню його психології. Для поетичної творчості Івана Златокудра досить характерним є ефект органічного вживання ліричного героя в зображуваний світ, зокрема простір фауни рідного краю. Митець поєднує в текстах реальний і феєричний плани, переплітає дійсність із легендою, казкою, містичними уявленнями. Бестіарний вимір у поета поглиблює й розуміння природної стихії, і складність людських взаємин і почуттів, має як національне, так і загальнолюдське звучання. Висновки. Анімалістична образність у поетичній творчості Івана Златокудра закорінена у світ міфології та фольклору укра-їнського та інших народів, ґрунтується на літературних традиціях. Анімалістичні образи-символи в доробку митця відбивають особливості української ментальності, історико-культурний досвід нашого етносу, віддзеркалюють естетичні цінності нації.Ключові слова: лірика, фольклор, міфологія, зооморфні образи, анімалістична символіка.
41
Алексеев, Сергей Викторович, and Ольга Анатольевна Плотникова. "Отражение эпоса и преданий в древнейших памятниках славяноязычной литературы: к методологии выявления." Znanie. Ponimanie. Umenie, no. 3 (September 29, 2017). http://dx.doi.org/10.17805/zpu.2017.3.17.
Full textAbstract:
<p>Статья посвящена методам вычленения элементов устного происхождения в письменных памятниках. Цель статьи — дать обзор известных в науке методов на материале славянских литератур раннего Средневековья, выявить степень их применимости с позиций современного научного знания. В науке традиционно применяются источниковедческий анализ происхождения тех или иных сведений в нарративных памятниках (прежде всего о ранней истории); анализ жанровых особенностей целых памятников (например, эпического характера) и отдельных фрагментов; сопоставление сюжетов и мотивов, отмеченных в письменных памятниках, с фольклорными сюжетами и мотивами; выявление стилистических и лексических особенностей, сближающих письменный памятник или его фрагменты с фольклором. В то же время исследования последних десятилетий показали слабые стороны прямолинейно-упрощенного подхода к выявлению фольклорных элементов в средневековой славянской словесности, вероятность книжного происхождения многих сюжетов и мотивов, ранее безапелляционно относимых к числу фольклорных.</p><p>Обращается внимание на узость грани, отделяющей книжно-литературное творчество от устно-эпического (отсутствие на ранних этапах развития словесности осознанного авторства, общие для ранней книжности и фольклора механизмы уподобления реального идеальному и образцовому). Все это побуждает исследователей, акцентирующих внимание на устных источниках славянской словесности, скорректировать методику с учетом достижений коллег — прежде всего это касается необходимости более тщательного исследования текстов иноязычного происхождения, которые были или могли быть источниками славянских книжников.</p><p>Более четкие критерии вычленения элементов устной традиции из письменных памятников могут быть основаны только на сочетании методов филологических (исследование особенностей эпической «речи») и источниковедческих (вычленение элементов, заведомо не имеющих книжного прототипа, в древнейших сочинениях исторического содержания). </p>
42
Мельник, Наталiя. "СУЧАСНI НАРОДНI ТВОРИ ПРО МОСКАЛIВ: МIЖ ФОЛЬКЛОРНОЮ ТА ПОСТФОЛЬКЛОРНОЮ СВIДОМIСТЮ." Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 15 (December 19, 2021). http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v15i0.4549.
Full textAbstract:
У статтi розглянуто проблеми визначення формально-змiстових показникiв новiтнього фольклору та його зв’язкiв iз сучасною суспiльною дiйснiстю українцiв.
Трендовим напрямом у сучаснiй фольклористицi є дослiдження фольклорних явищ iз погляду нових громадсько-полiтичних, культурних умов спiвдiї iндивiда та колективу; проблеми визначення явищ фольклоризму, фольклоризацiї та нефольклорного мислення.
Звернено увагу на розумiння фольклоризму як процесу адаптацiї, трансформацiї i репродукцiї фольклору в суспiльному побутi, культурi й мистецтвi з акцентом на його соцiальних i художнiх причинах, якi визначають входження генетично лiтературного твору в межi
«мистецького канону» народної творчостi.
Вказано на активнi сучаснi фольклоризацiйнi процеси в українському культурному просторi. Фольклоризацiя трактується як введення народного твору в усний обiг iз друкованих джерел чи зi сцени, iз засобiв масової iнформацiї.
Вiдзначено, що поряд iз традицiйним фольклором, який продовжує активно функцiонувати, у культурне життя суспiльства увiйшов постфольклор, що трактується в статтi як якiсно новий культурний продукт, пов’язаний з цифровою свiдомiстю (кiбер-фольклор, ньюслор, iнтернет-фольклор) та дiагностує стан розвитку сучасних суспiльних цiнностей, культурних кодiв.
Акцентовано на активному побутуваннi в умовах росiйської агресiї народних творiв про москалiв, у яких лексема «москаль» набуває нових конотацiй.
Дослiджуванi твори осмислено як зразки, що перебувають на межi фольклорної та постфольклорної свiдомостi. Виникаючи на ґрунтi традицiйних соцiальних i морально-етичних стереотипiв, такi зразки акумулюють фольклорний досвiд, крiзь призму якого осмислюється реальна данiсть. Маючи переважно усний тип побутування, нинi фольклорнi новотвори можуть мiстити аудiовiзуальний компонент, iнтертекстуальну складову, досить швидко поширюватися в культурному просторi та демонструвати сучасне розумiння суспiльних реалiй.
43
Бердибай, Айжан, Баглан Бабижан, and Мурат Абугазы. "Песни свадебного обряда юго-запада Жетысу." Central Asian Journal of Art Studies 5, no. 4 (December 25, 2020). http://dx.doi.org/10.47940/cajas.v5i4.307.
Full textAbstract:
Предлагаемая статья посвящена исследованию казахских свадебных обрядовых песен юго-запада Жетысу. Среди жанров казахского обрядового фольклора наибольшей сохранностью характеризуется свадебный цикл, который входит в группу семейно-обрядовых песен. Специалистами старших поколений на протяжении прошлого столетия осуществлялась запись музыкального фольклора преимущественно восточных районов Жетысу. Это определяет актуальность выбранной темы. Цель статьи – рассмотреть семантику образов текстов свадебных песен юго-запада Жетысу и их музыкально-стилевые особенности. В освещении вопроса роли обрядового фольклора в традиции и этапов казахского свадебного ритуала в статье был применен компаративный метод. Рассмотрение устойчивых образов в текстах свадебных песен предопределило применение семантического анализа. Изучение музыкально-поэтической структуры, звукорядов и ритмической организации свадебных песен юго-запада Жетысу было осуществлено на основе структурного подхода. Семантика образов зеркала, дерева, порога в западножетысуйских свадебных песнях объединяет их с аналогичными образами других географических регионов Казахстана и некоторых этнических культур ближнего зарубежья. Ладо-мелодические особенности рассмотренных свадебных жанров указывают на их типологическую общность с аналогичными жанрами преимущественно восточной части региона и Восточного Казахстана. При изучении казахских свадебных песен этномузыковеды обращали большое внимание на этапы проведения свадебного ритуала, обуславливавшие исполнение различных жанров. Экспедиционный материал Б. Бабижан показал, что в связи с исчезновением некоторых этапов традиционной казахской свадьбы в настоящее время в памяти респондентов исследуемого региона сохранились только «сыңсу» и женский «жар-жар». В основном, в их текстах сохранился древнетюркский 7-8-сложный размер стихосложения – «жыр». Западножетысуйские свадебные песни сочинены в двух- или четырехстрочной музыкально-поэтической форме. Представленное исследование было проведено на основе материалов фольклорных экспедиций 2018 и 2019 гг., что позволяет составить объективное представление о современном состоянии обрядового фольклора в изучаемом регионе. Разностороннее рассмотрение свадебных жанров показало их типологические связи с фольклором соседних регионов и областей и дальнейшие пути развития. Ключевые слова: фольклор, песни, свадьба, обряд, жанр, сынсу, жар-жар, диалект, семантика, структура.
44
Солтобаева, К. Б., and Н. Т. Ыйсаева. "ФОРМИРОВАНИЕ НАЦИОНАЛЬНОЙ ЛИТЕРАТУРНОЙ СКАЗКИ." Вопросы гуманитарных наук, no. 2 (March 27, 2020). http://dx.doi.org/10.25633/vgn.2020.02.02.
Full textAbstract:
В статье рассказывается о трансформационной эволюции кыргызского устного народного творчества. Делается попытка показать этапы перехода фольклорной сказки к литературной сказке. Даются разъяснения и рассматриваются отличия терминов «жомок» (сказка) и «жөө жомок» (былина) в кыргызском фольклоре. Рассказывается, что пришедший к нам в советские времена наряду с фольклористикой термин «эпос» заменил термин «жомок» (сказка), а термин «жомок» (сказка) заменил термин «жөө жомок» (былина). Указывается, что при появлении письменной литературы жанр сказки продолжает свою «новую» жизнь под названием «литературная сказка». Устные народные сказки трансформировались сначала в устной форме, затем в письменной форме, затем трансформировались в переводах, что иллюстрирует то, как формировалась современная «литературная сказка». Рассматривается, что первопроходцами-трансформаторами в формировании и развитии связей между литературой и фольклором являются народные сказочники, акыны-импровизаторы, певцы, сказители, рассказчики. In article it is told about transformational evolution of the Kyrgyz folklore. The attempt to show stages of transition of the folklore fairy tale to the literary fairy tale becomes. Explanations are made and differences of the terms «zhomok» (fairy tale) and «oo zhomok» (epic poem) in the Kyrgyz folklore are considered. It is told that the comer to us in Soviet period along with folklore studies replaced the term «epos» to the term «zhomok» (fairy tale), and the term «zhomok» (fairy tale) replaced the term «oo zhomok» (epic poem). It is specifi ed that at emergence of written literature the genre of the fairy tale continue the “new” life under the name «literary fairy tale». Oral national fairy tales were transformed at fi rst in an oral form, then in writing, and then transformed in translations that illustrate how the modern «literary fairy tale» was formed. Is considered that pioneers transformers in formation and development of communications between literature and folklore are national storytellers, akyn-improvisators, singers, narrators, storytellers.
45
РАХНО, К. Ю. "BORN FROM A ROCK: MONGOLIAN-TIBETAN FOLK PARALLELS TO THE OSSETIAN NART EPOS." Kavkaz-forum, no. 3(10) (October 2, 2020). http://dx.doi.org/10.46698/o1778-0379-5580-n.
Full textAbstract:
Монгольская гипотеза происхождения осетинского нартовского эпоса, которую развил и многие годы отстаивал Тамерлан Гуриев, ввиду многих факторов не была затребована и не получила развития, но интенсифицировала дискуссию среди нартоведов, и в ходе полемики с ней осетинская наука обогатилась многими ценными наблюдениями. Между тем, вне поля зрения ученых остались параллели между мотивами нартовских сказаний и монгольским фольклором, преимущественно героическим эпосом. Среди прочего, это мотив рождения из камня, который в нартовском эпосе осетин является важной и неотъемлемой частью эпической биографии нарта Сослана. В теории Гуриева эпический Сослан прямолинейно отождествлялся с предмонгольским правителем Грузии аланского происхождения Давидом Сосланом, поэтому на мифологические составляющие его образа не обращалось внимания. Между тем, в монгольском эпосе из треснувшего камня рождаются богатыри Хёрёг цоохор баатар, Хэцуу-бэрх, Асар, Ергиль-Тюргюль, Донжин Молор эрдени, Чин джоригту ченггель кюю, Нюсгай жур, Шонходой-мэргэн. Из камня иногда появляются на свет и их кони. Присутствует этот мотив и в тибетской легенде, связанной с религией бон. Поскольку религия бон развилась из митраизма, в котором присутствует мотив рождения персидского бога света Митры из камня или скалы, аналогичный рождению нартовского Сослана, то возможно, что и в тибетской легенде этот мотив имеет иранские истоки. В монгольском героическом эпосе он тоже выглядит принесенным с Запада. Характерно, что у монголов отсутствует важный мотив оплодотворения камня, который есть и в нартовском эпосе осетин, и в мифах о Митре. The Mongolian hypothesis of the origin of the Ossetian Nart epos, which was developed and defended by Tamerlan Guriev for many years, was not requested and did not receive development due to many factors, but has intensified the discussion among the Nart scholars, and the Ossetian science was enriched with many valuable observations in the course of polemics with it. Meanwhile, parallels between the motives of Nart legends and Mongolian folklore, mainly heroic epic poems, remained outside the field of vision of the scientists. Among other things, this is the motive of birth from a stone, which in the Nart epic of Ossetians is an important and integral part of the epic biography of the Nart Soslan. In Guriev’s theory, the epic Soslan was straightforwardly identified with the pre-Mongol ruler of Georgia of Alanian origin, David Soslan, so no attention was paid to the mythological components of his image. Meanwhile, in the Mongolian epos, heroes Hörög coohor baatar, Kecüü-berh, Asar, Ergil-Türgül, Donžin Molor erdeni, Čing ĵoriγtu čenggel küü, Nüsgaj žur, Šonhodoj-mergen are born from a cracked stone. Sometimes their horses are born from the stone. This motive is also present in the Tibetan legend associated with the Bon religion. Since the Bon religion developed from Mithraism, in which there is a motive of the birth of the Persian god of light Mithra from a stone or rock, similar to the birth of the Nart Soslan, it is possible that in the Tibetan legend this motif has Iranian origins. In the Mongolian heroic epic, it also looks like it was brought from the West. It is characteristic that the Mongols lack an important motive of the insemination of a stone, which is also found in the Nart epic of the Ossetians and in the myths about Mithra.
46
Afonina, Olena. "Review to the monograph by O. V. Frajt "Musical-verbal eminence: dimensions and paradigms"." National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald, no. 1 (April 20, 2021). http://dx.doi.org/10.32461/2226-3209.1.2021.229607.
Full textAbstract:
У сучасному мистецтвознавстві все частіше спостерігаються процеси диференціації та науково-термінологічної інтеграції. Монографія Оксани Фрайт безпосередньо пов’язана із глобальним еволюціонізмом гуманітаристики, де музично-вербальна емінентність розкривається через взаємозв’язки й взаємовплив музики й слова у програмних фортепіанних композиціях, вокальному мистецтві, «музичній» прозі. Аналізуючи специфіку музичної програмності, у монографії особливої уваги заслуговує музична номеносфера, музично-вербальна емінентність (термін Г.-Ґ. Ґадамера) – кроскультурне взаємовивищення та взаємопрезентування музики і слова, музичного мистецтва і літератури.
Спираючись на концепцію відомого американського літературознавця Стівена Пола Шера, запропоновано авторський принцип емінентних зв’язків музики й слова у різних вимірах: від традиційного (програмова музика, вокальна музика), крізь менше вивчені («музична» проза, музична критика й публіцистика письменників), до невивчених раніше (белетристика музикантів, музичних ідіом у статтях про образотворче мистецтво, проекція музичних заголовків літературних творів на їхній художній зміст).
Зразки програмової української фортепіанної музики отримали оригінальне визначення з лексемою «музична номеносфера літературних заголовків». На основі порівняльного аналізу поезій С. Чарнецького та П. Карманського з тотожними музичними заголовками запроваджено нові термінологічні диференціації музичного екфразису у літературній творчості.
Музично-вербальна емінентність презентована з наскрізними творчими «конструктами». Універсальним принципом, звичайно, представлено мімезис. Ментально-художня основа музично-вербальної емінентності визначена національним пісенним фольклором. Антиципаційна дуальність музично-вербальної емінентності ґрунтовно підкріплена музично-критичними письменницькими спробами й літературно-публіцистичними надбаннями митців, які свій творчий досвід перенесли у музичні заголовки, що, в свою чергу, виокремило номеносферу як особливий індикатор вербальної «музикалізації».
Така послідовність спрямовує реципієнтів (слухачів, виконавців, читачів і дослідників) до герменевтики музично-вербальної емінентності. Хоча емінентні тексти завжди володіють певним авторитетом, їхній смисловий потенціал
довершений, вони є зразками, до яких постійно звертаються. Тому у монографії представлені музично-літературні зразки відомих митців І. Франка, О. Олеся, М. Лисенка, С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, Н. Нижанківського.
Вищесказане зумовлює актуальність теми представленої для рецензування монографії О. В. Фрайт «Музично-вербальна емінентність: виміри та парадигми» [1]. Об’єктом свого дослідження О. В. Фрайт визначає експліцитні та імпліцитні прояви музично-вербальних діалогів у просторі української культури. Відповідно, мета монографії сформульована автором на рівні спроби долучитися до «дискурсивної поліфонічності», спирається на музикознавчі й суміжні естетико-філософські, культурологічні, мистецтвознавчі, літературознавчі, мовознавчі наукові джерела для доведення емінентних результатів взаємодії музики й слова в кількох органічних сполученнях-вимірах. [1, 9].
Визначена О. В. Фрайт мета дослідження зумовлює структуру монографії, що складається з п’яти розділів, які послідовно розкривають сутність музично-вербальної емінентності на зразках фортепіанної і вокальної музики українських композиторів, української «музичної» прози, музичній критиці й публіцистиці українських митців.
У першому розділі монографії О. В. Фрайт актуалізується науково-джерельна база з проблем програмної музики в аспекті мистецтвознавчого дискурсу. Другий розділ монографії О. В. Фрайт зосереджений на виявленні музично-вербальної емінентності в українській вокальній музиці, де симбіоз музики й поезії знаходить оригінальне втілення в творчості І. Франка, О. Олеся та А. Кос-Анатольського, Н. Нижанківського, М. Лисенка, С. Людкевича.
Емінентний вимір української «музичної» прози розкривається у третьому розділі монографії, підкріплюючись зразками малої прози Д. Віконської, В. Домонтовича, У. Кравченко. Парадигми музично-вербальної емінентності характерні й для музичної критики й публіцистики, що ґрунтовно презентовано у четвертому розділі монографії. Особливу увагу привертає звернення авторки до емінентності музичної номеносфери на матеріалі літературної творчості С. Чарнецького у п’ятому розділі монографії.
Сказане визначає практичну цінність рецензованої монографії О. В. Фрайт «Музично-вербальна емінентність: виміри та парадигми», задану органікою входження її матеріалів до курсів теорії та історії культури, музичної культурології, історії мистецтва у вищій ланці музичної, культурологічної та мистецької освіти України.
47
Абисалова, Р. Н. "“ENAMOURED WITH THE CAUCASUS”: S. GORODETSKY IN OSSETIA." Известия СОИГСИ, no. 33(72) (September 2, 2019). http://dx.doi.org/10.23671/vnc.2019.72.35265.
Full textAbstract:
Объектом внимания в статье является творчество видного представителя русской литературы 1й половины XX века Сергея Митрофановича Городецкого, чей литературный путь начинается в контексте отечественной литературы конца XIX начала XX в., в сложную, противоречивую эпоху, насыщенную драматическими событиями. Имя Городецкого связывается с явлением, получившим название Серебряного века русской литературы. Он один из тех, кто стал неотъемлемой частью богатейшего культурного процесса первых десятилетий прошлого века, давшего миру А. Ахматову, А. Блока, В. Брюсова, К. Бальмонта, Н. Гумилева, М. Волошина, О. Мандельштама, С. Есенина и многих других. Это время творческих исканий и блестящих открытий, переосмысления идей, старых литературных направлений, методов и стилей и формирования новых. Творчество Городецкого занимает достойное место в этом процессе, но не ограничивается рамками Серебряного века . Его долгая творческая жизнь отличается удивительным разнообразием, многогранностью талантов и интересов. Его перу были подвластны поэзия и романная проза, публицистика и драматургия, поэтические переводы и литературоведческие статьи, оперные либретто и рассказы. Природа не обделила Городецкого и художественными способностями в его наследие вошли портретные зарисовки, дружеские шаржи, книжные и журнальные иллюстрации. Особую страницу составила его просветительская и преподавательская деятельность. В статье представлена та часть творчества Городецкого, которая связана с Осетией, ее фольклором, литературой, этнографией, культурным строительством и просвещением и которая осталась в его творческой биографии почти незамеченной. Знакомство Городецкого с Осетией началось с Нартовского эпоса, который оставил значительный след в его наследии. В статье рассмотрен авторизованный перевод нартовской легенды Ацамаз и Агунда , а также цикл очерков СагатИр , опубликованные Городецким в газете Известия в 1926 г. как результат его путешествия по горной Осетии в качестве корреспондента газеты. Цикл отразил не только журналистский дар поэта, но и его интерес к фольклору, этнографии, истории и языку осетин. С Осетией связана еще одна грань творчества Городецкого его перу принадлежит ряд оперных либретто. Одно из них написано на сюжет Нартовского и Даредзановского эпосов. Городецкий в древних эпических сюжетах выразил созвучные его времени идеи свободного труда, преодоления племенной розни, насилия, тяжелого положения женщиныгорянки. Героем оперы становится осетинский Прометей Амран , в ней также присутствуют Ацамаз, Агунда, Курдалагон. Опера Амран была поставлена на сцене Большого театра, а ее либретто было удостоено премии. Городецкий был знаком с осетинскими писателями и поэтами, портретные зарисовки которых, сделанные во время декады осетинского искусства и литературы в Москве, хранятся в фонде С.М. Городецкого в Научном архиве СОИГСИ. Там же находятся рукописные автографы белового и чернового вариантов стихотворения Городецкого Памяти Коста Хетагурова , жизнь и творчество которого вызывали интерес и восхищение русского поэта. В статье также нашла отражение просветительская деятельность Городецкого, связанная с Северной Осетией. The object of attention in the article is the work of the prominent representative of the Russian literature of the 1st half of the 20th century Sergei Gorodetsky, whose literary way begins in the context of Russian literature of the late 19th and early 20th centuries and into a complex, controversial era, full of dramatic events. Gorodetskys name is associated with the phenomenon known as the Silver Age of the Russian literature. He is one of those who became an integral part of the richest cultural process of the first decades of the last century, alongside with A. Akhmatova, A. Blok, V. Bryusov, K. Balmont, N. Gumilyov, M. Voloshin, O. Mandelstam, S. Yesenin and many others. This is a time of creative searches and brilliant discoveries, reconsidering ideas, old literary trends, methods and styles and the formation of new ones. Gorodetskys work takes significant place in this process, but is not limited to the framework of the Silver Age. His long creative life is remarkable for its amazing diversity, versatility of talents and interests. He was good at poetry and novel prose, journalism and dramaturgy, poetry translations and literary articles, opera librettos and short stories. Нis heritage included portrait sketches, friendly cartoons, book and magazine illustrations. He is also famous for his educational and teaching activities. The article presents that part of S. Gorodetskys work, which is associated with Ossetia, its folklore, literature, ethnography, cultural construction and education, which almost went unnoticed in his creative biography. Gorodetskys acquaintance with Ossetia began with the Narts epic, which left a significant mark on his heritage. The article deals with the authorized translation of the Narts legend Atsamaz and Agunda, as well as the series of essays SagatIr published by S. Gorodetsky in the newspaper Izvestia in 1926 as a result of his travels through mountainous Ossetia as a newspaper correspondent. The cycle reflected not only the journalistic talent of the poet, but also his interest in folklore, ethnography, history and the language of the Ossetians. Another aspect of Gorodetskys work connected with Ossetia is number of opera librettos. One of them is based on the plot of the Narts and Daredzan epics. Gorodetsky expressed the ideas of his time: free labour, overcoming tribal hatred, violence, and the plight of female highlanders in ancient epic plots. The Ossetian Prometheus Amran becomes the hero of the opera Atsamaz, Agunda, and Kurdalagon also taking part in it. The opera was staged at the Bolshoi Theater, and its libretto received an award. Gorodetsky was familiar with Ossetian writers and poets, whose portrait sketches, made during the decade of Ossetian art and literature in Moscow, are stored in the S. Gorodetsky collection in the Scientific Archive of the Institute for Humanitarian and Social Studies. There are manuscript autographs of Gorodetskys poem In Memoriam of KostaKhetagurov, whose life and work the Russian poetadmired. The article also reviews the educational activities of S. Gorodetsky related to North Ossetia.