Journal articles on the topic 'Учитель основ здоров'я'

Висвітлено актуальну проблему збереження здоров’я, яке є запорукою розвитку гармонійної особистості та професійних якостей майбутніх учителів початкових класів. Експериментально апробовано та впроваджено у навчально-виховний процес моделі професійно-прикладних основ формування здорового способу життя. На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що необхідно підвищувати валеологічну культуру майбутніх учителів.

Актуальність дослідження. Насильство в освітньому середовище – соціально-психологічне явище, для якого характерне використання будь-яких дій однієї людини щодо іншої (учень-учень, учитель-учень, учень-учитель) в умовах закладу освіти, внаслідок яких завдається шкода фізичному і/або психічному здоров’ю індивіда. Результати дослідження. У цій статті теоретичний огляд проблеми дозволив авторам виокремити емпіричні критерії найбільш поширених у закладі освіти видів насильства, а саме: бійки і тілесні ушкодження; образи і приниження; ізоляція (ігнорування, бойкот); цькування; перехід до іншого закладу освіти як результат різних форм насильства; відбирання і пошкодження особистих речей; вимагання грошей. На основі обґрунтованих критеріїв і показників емпіричного дослідження авторами було проведено анкетування учнів і педагогічних працівників 10 закладів загальної середньої освіти з різних регіонів України. Результати дослідження показали, щопричини та форми насильства у закладі освіти надзвичайно складні і різноманітні, вони не є ізольованими одна від одної. Тому і дослідження феномену насильства у освітньому середовищі, причин, що його породжують, має бути комплексним. На основі одержаних результатів визначено, що психологічна профілактика як особливий вид діяльності працівника психологічної служби має бути спрямована на збереження, зміцнення й розвиток психічного здоров’я усіх учасників освітнього процесу.

У статті розглянуто науково-методичні аспекти підготовки майбутніх учителів біології та основ здоров’я у закладах вищої освіти, проаналізовано психолого-педагогічні умови навчання студентів в контексті впровадження компетентнісно-діяльнісного підходу. Сучасна орієнтація освіти на формування компетенцій передбачає створення дидактичних і психологічних умов, у яких студент може проявити не тільки інтелектуальну і пізнавальну активність, але й особистісну соціальну позицію, індивідуальність, суб'єктність. Саме тому, для організації успішної освітньої діяльності майбутніх фахівців потрібно обирати такі форми та методи, які б викликали в них зацікавленість та бажання пізнавати нове. Формування предметної компетентності в процесі навчання біології та основ здоров’я тісно пов’язано з використанням методу біологічного експерименту. У процесі вивчення біологічних наук у ЗВО майбутні фахівці формують ключові компетентності, яких потребує сучасне життя, застосовуючи інноваційні форми навчання. Значущим для здобуття методичних знань, формування методичних умінь і навичок є досвід самостійної діяльності майбутніх педагогів, що дає їм змогу визначити свою позицію з того чи іншого методичного питання, висловити власну думку щодо професійної проблеми. Сьогодні важко уявити собі освітній процес ЗВО без використання сучасних технологій, перш за все, інформаційно-комп'ютерних технологій. Вдале використання хмарних сервісів надає змогу створення єдиного інформаційного простору ЗВО – хмаро орієнтоване освітнє середовище. Сучасна підготовка майбутніх вчителів біології та основ здоров’я з кожним роком модернізується й орієнтується на формування професійних компетенцій, завдяки чому студенти проявляють інтелектуальну й пізнавальну активність, особистісну соціальну позицію, індивідуальність, суб'єктність. Формування знань, мети, основних завдань біологічної освіти досягається в процесі вивчення біологічних наук у ЗВО із активним застосуванням інновацій. Для повного формування та розвитку біологічних знань студентів необхідно цілеспрямовано і наполегливо користуватися активними та інтерактивними формами та технологіями організації вивчення біологічних наук. Ключові слова: вчителі біології, методична підготовка, компетентнісно-діяльнісний підхід.

Анотація. У статті актуалізується проблема втрати здоров’я учнів та вчителів у шкільному загальноосвітньому середовищі. Зазначається, що така ситуація зумовлена сукупною дією різних освітніх та суспільних чинників, однак однією з основоположних причин є недостатня працеохоронна спрямованість майбутніх учителів початкових класів як сукупність цінностей та мотивів, що визначають алгоритми поведінки щодо збереження життя, здоров’я та працездатності суб’єктів навчально-виховного процесу. Звертається увага на те, що вагомою проблемою у контексті формування працеохоронної спрямованості майбутніх учителів початкових класів є недостатня професійна зорієнтованість змісту навчання з «Охорони праці в галузі». Визначається професійно-зорієнтований зміст навчання з «Охорони праці в галузі» на основі врахування законодавчих та нормативних документів, що регламентують збереження життя, здоров’я та працездатності суб’єктів навчально-виховного процесу, негативних виробничих чинників загальнооствітнього шкільного середовища, можливих векторів майбутньої професійної діяльності, наявних наукових та методичних розробок щодо збереження життя, здоров’я та працездатності суб’єктів навчально-виховного процесу. Стверджується про позитивний вплив професійно-зорієнтованого змісту навчання із «Охорони праці в галузі» на працеохоронну спрямованість майбутніх учителів початкових класів.

У статті встановлено, що формування основ здоров'язбереження в учнів на уроках англійської мови в початковій школі залежить від рівня сформованості здоров'язберігаючої компетентності у майбутніх вчителів; виявлено, що діяльнісний компонент здоров'язберігаючої компетентності студентів найменш сформований й потребує особливої уваги. Його сформованість передбачає практичне оволодіння здоров'язбережувальними технологіями, техніками, методами та іншими засобами, відповідно до концепції нової української школи упродовж практичної діяльності майбутніх учителів англійської мови в початковій школі. Автори дійшли висновку, що збереження здоров'я учнів початкової школи, неможливо без наявності сформованої здоров'язберігаючої компетентності не лише у майбутніх вчителів початкових класів, а й у всіх інших педагогічних працівників, що співпрацюють з молодшими школярами, зокрема учителів англійської мови.

В статье рассматривается построение концептуальной модели формирования физической культуры личности будущего учителя в процессе непрерывного профессионального образования. Формирование физической культуры личности обусловлено требованиями общества к выпускаемым специалистам и отражено в законодательной базе Российской Федерации. Формирование физической культуры способствует личностному становлению, а также сохранению и укреплению здоровья. Процесс формирования физической культуры возможно отобразить с помощью разработанной концептуальной модели. Она состоит из пяти уровней: постановки цели (социальная востребованность по сохранению и укреплению здоровья будущего учителя; цель исследования – формирование физической культуры личности в процессе непрерывного профессионального образования); методологического (теоретические составляющие физической культуры личности будущего учителя; осуществление реализации методологических подходов для проведения исследования; формирование духовной составляющей; система педагогических воздействий для формирования физической культуры личности будущего учителя); содержательного уровня (основа состоит из: организационно-педагогических и психолого-педагогических условий, системы дисциплин; методики формирования физической личности будущего учителя); структурного – отображает составляющие элементы физической культуры личности будущего учителя (занятие физической культурой и здоровый образ жизни); итоговый – показывает результат работы по формированию физической культуры личности будущего учителя в процессе непрерывной профессиональной подготовки. The article discusses the construction of a conceptual model of the formation of physical culture of the personality of a future teacher in the process of continuous professional education. The formation of a person's physical culture is conditioned by the requirements of society for graduated specialists and is reflected in the legislative base of the Russian Federation. The formation of physical culture contributes to personal development, as well as the preservation and strengthening of health. The process of physical culture formation can be displayed using the developed conceptual model. It consists of five levels: goal setting (social demand for the preservation and strengthening of the health of the future teacher; the purpose of the study is the formation of a person's physical culture in the process of continuous professional education); methodological (theoretical components of the physical culture of the personality of the future teacher; implementation of the implementation of methodological approaches for conducting research; the formation of the spiritual component; the system of pedagogical influences for the formation of physical culture of the personality of the future teacher); content level (the basis consists of: organizational-pedagogical and psychological-pedagogical conditions, a system of disciplines; methods of forming the physical personality of a future teacher); structural - reflects the constituent elements of physical culture of the personality of the future teacher (physical education and a healthy lifestyle); final - shows the result of work on the formation of physical culture of the personality of the future teacher in the process of continuous professional training.

Статтю присвячено дослідженню ролі саногенного мислення у збереженні і зміцненні професійного здоров’я майбутніх учителів. На основі вивчення й аналізу психолого-педагогічної літератури з’ясовано сутність саногенного мислення, саногенного потенціалу і саногенного виховання особистості, структуру і функції саногенного мислення у здоров’ятворчій діяльності педагога. Виявлено можливості та описано досвід формування саногенного мислення майбутніх учителів на етапі підготовки у закладі вищої освіти. Схарактеризовано діяльність, спрямовану на формування саногенного мислення майбутніх учителів, що проводиться на заняттях з курсів «Вступ до педагогічної професії», «Педагогіка», «Професійне здоров’я педагога», також під час психолого-педагогічного тренінгу. Представлено комплекс методів роботи, що спрямовується на розвиток внутрішніх психічних сил майбутніх учителів, гармонізацію самооцінки і Я-концепції студентів, активізацію механізмів особистісної саморегуляції, ресурсів стресостійкості, формування продуктивних копінг-стратегій, самоефективності їх особистості. Це, зокрема, психомалюнки, групова дискусія, розігрування рольових ситуацій, психологічні ігри і вправи, методи невербальної взаємодії, використання притч, що використовуються в діяльності груп активного соціально-психологічного навчання. Запропонований підхід сприяє попередженню соціально і професійно небажаних рис і якостей, виробленню конструктивних способів подолання професійних труднощів для профілактики професійної дезадаптації, професійних деформацій, емоційного вигорання, розвитку саногенного потенціалу. Визначено перспективи подальших наукових розвідок, що передбачають дослідження проблеми підвищення рівня професійної стресостійкості та формування резільєнтності вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Рассматривается идея о том, что базовой составляющей, необходимой для реализации инклюзивного образования, выступает готовность педагогов к этой работе. Отдельное место в структуре готовности отводится деятельностному компоненту, позволяющему будущему учителю реализовать имеющиеся знания в профессиональной деятельности с детьми с ограниченными возможностями здоровья. Описаны диагностические процедуры, их критерии и показатели, позволяющие определить состояние сформированности деятельностного компонента готовности будущего учителя начальных классов к работе с обучающимися с ограниченными возможностями здоровья в условиях малочисленной сельской школы. На основе анализа полученных результатов, сделано предположение о том, что подготовка будущих педагогов может быть результативной, если в работу будут включены образовательные технологии, которые позволят студентам овладеть способами работы с обучающимися с нарушениями развития, сформировать собственный смысл организации взаимодействия с ними. The article emphasizes the idea that the readiness of teachers for this work is a basic component necessary for the implementation of inclusive education. A separate place in the structure of readiness is given to the activity component, which allows the future teacher to implement existing knowledge in professional activities with children with disabilities. The diagnostic procedures, their criteria and indicators are described, which allow to determine the state of formation of the activity component of the readiness of the future primary school teacher to work with students with disabilities in a small rural school. Based on the analysis of the results obtained, it was assumed that it was shown that the training of future teachers can be effective if educational technologies are included in the work that will allow students to master ways of working with students with developmental disabilities, to form their own sense of organizing interaction with them.

The paper concerns the outcomes of implementing pedagogical conditions for nurturing professional liability among future teachers, specializing in teaching the basics of health. Quantitative and qualitative measures for a number of performance criteria, related to experimental study, are introduced.

Перспектива исследований внутриличностных ресурсов педагога связана с пересмотром концептуальных основ здоровья и развитием биопсихосоциальной модели, в которой внимание гуманитариев сосредоточено на социальных и психологических факторах здоровья.В статье представлены результаты исследования внутриличностных ресурсов здоровья и психологического благополучия педагогов в Камчатском крае.Целью исследования являлось выявление и анализ взаимосвязей жизнестойкости и показателей здоровья и психологического благополучия учителей.Диагностический инструментарий был направлен на исследование уровня жизнестойкости («Тест жизнестойкости» Д. А. Леонтьев, Е. И. Рассказова в адаптации Е. Н. Осина); субъективную оценку физического и психического здоровья (методика PHQ-9, GAD-7, анкета, разработанная в рамках проекта № 17-29-02438/17 «Психологические, социальные и средовые ресурсы здоровья учащихся разных ступеней образования в современной России»); оценку психологического благополучия (методика «Спектр психологического здоровья» в адаптации Е. Н. Осина).Данные были структурированы в соответствии с исследовательским вопросом: существуют ли различия у педагогов с разным уровнем жизнестойкости в субъективных показателях физического здоровья, психического и психологического благополучия? Мы предполагаем, что жизнестойкие установки являются значимым ресурсом сохранения здоровья и психологического благополучия учителя.Кластерный и сравнительный анализ данных позволил сделать выводы о значимых различиях между показателями здоровья и психологического благополучия учителей с разным уровнем жизнестойкости по следующим критериям: субъективное оценивание физического здоровья (наличие госпитализаций, прием лекарств, удовлетворенность весом, самооценка физического здоровья); субъективная оценка соматического и эмоционального состояния (частота головной боли, головокружения, боли в различных частях тела, ощущение плохого настроения, тревоги, раздражительности, трудности с засыпанием); депрессивное состояние; тревожное состояние; психологическое благополучие.Изучение роли внутриличностных ресурсов в сохранении здоровья и психологического благополучия учителя способствует конструктивному решению прикладных задач в системе повышения квалификации, выбору эффективных мер профилактики неблагополучия участников образовательных отношений и созданию комфортной и безопасной образовательной среды. The investigation of teachers’ personal resources entails a reconsideration of conceptual foundations of health and is associated with a biopsychological model which centres on social and psychological factors of health.The article presents the results of a research of Kamchatka teachers’ personal resources of health and psychological wellbeing.The aim of the research is the investigation and analysis of an interconnection between teachers’ resilience and their health and psychological wellbeing.In order to assess teachers’ resilience, the author of the article uses a resilience test originally developed by A. D. Leontyev and E. I. Rasskazova and adapted by E. N. Osin. The author also uses subjective assessment of teachers’ physical and mental health (PHQ-9, GAD-7) and a questionnaire developed expressly for the purposes of investigation within the framework of project no. 17-29-02438/17 “Psychological, Social and Environmental Resources of Student Health in Modern Russia”. The author also assesses teachers’ psychological wellbeing using the Specter of Mental Health method adapted by E. N. Osin.The received data are structured to answer the question whether teachers’ resilience has an impact on their physical health and psychological wellbeing. The author maintains that resilience is an essential resource of physical health and psychological wellbeing.Cluster analysis and comparative analysis of the collected data enables the author to conclude that teachers’ resilience has a significant impact on their physical and mental health and psychological wellbeing. The author uses the following criteria: subjective assessment of teachers’ physical health (hospitalization, medication, extra weight, self-assessment of health), subjective assessment of somatic and emotional state (regular headaches, dizziness, various aches and pains, despondence, anxiety, irritability, insomnia), depression, anxiety, psychological wellbeing.The investigation of personal resources of teachers’ health and psychological wellbeing enables one to effectively solve applied tasks of teachers’ training, ensures mental health prevention, secures comfortable and safe learning environment.

У статті звертається увага на проблему втрати здоров’я учнів та вчителів під дією негативних чинників освітнього середовища. Наголошується на стратегічному значенні вирішення означеної проблеми. Зазначається, що дана проблема пов’язана із недоліками формування фахової працеохоронної компетентності майбутніх учителів (як компетентності по збереженню життя, здоров’я та працездатності суб’єктів освітнього процесу) у системі вищої педагогічної освіти, що, зокрема, зумовлено недослідженістю педагогічних умов формування фахової працеохоронної компетентності у студентів педагогічних спеціальностей. На основі власного досвіду викладання «Охорони праці в галузі» для майбутніх учителів та звернення до відповідних поглядів педагогів обґрунтовуються педагогічні умови формування фахової працеохоронної компетентності у студентів педагогічних спеціальностей. Перша педагогічна умова формування фахової працеохоронної компетентності у студентів педагогічних спеціальностей – професійна зорієнтованість змісту навчання з «Охорони праці в галузі». Друга педагогічна умова формування фахової працеохоронної компетентності у студентів педагогічних спеціальностей – формування ціннісного ставлення до фахової працеохоронної діяльності. Третя педагогічна умова формування фахової працеохоронної компетентності у студентів педагогічних спеціальностей – активне застосування інноваційних навчальних технологій.

The article deals with the new development and method of improving the training of future teachers of the foundations of health, since at the present stage of the formation of the Ukrainian state one of the urgent needs is the reform of the system of training pedagogical staff, the creation of a higher educational institution of health-preserving educational and educational environment; actualization of the healthcare-saving context in the content of the future teacher’s preparation of the fundamentals of health and its focus on professional activities. In modern conditions, the peculiarities of pedagogical education in secondary education institutions of Ukraine are represented by several factors, namely, the improvement of the content of the pedagogical system through change and its main goal is determined in the training of specialists with a new type of thinking capable of ensuring the versatile development of the student as a person and the highest value of society. The analysis of the results of implementation of the methodical system of training of future teachers of the basics of health to the application of health-saving technologies in professional activity is presented. The results of the experimental work prove the effectiveness of the implemented methodical system of training future teachers of health care to the application of health-saving technologies. This suggests the expediency of its wide use in the professional training of future teachers of the foundations of health. The study does not exhaust all aspects of the identified problems of healthcare-saving technologies in the professional activities of future teachers.

У статті викладено структуру готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями. У структурі окресленого феномену виокремлено: компоненти (мотиваційно-аксіологічний, когнітивно-інтегративний, діяльнісно-проєктувальний, рефлексивно-творчий), критерії (мотиваційний – стійка мотивація студентів до реалізації гуманістичної, особистісно зорієнтованої освітньої парадигми в процесі фізичного виховання учнів шляхом індивідуалізації занять фізичною культурою задля збереження та зміцнення здоров’я школярів; пізнавальний – здатність студентів інтегрувати загальнопедагогічні й специфічні знання про особливості організації індивідуальної роботи з учнями на уроках фізичного виховання в процесі проєктування рішень професійно зорієнтованих колізійних завдань; поведінковий – вияв майбутніми вчителями фізичної культури сформованих загальнопедагогічних і спеціальних умінь проєктувати методику організації індивідуальної роботи з учнями на уроках фізичного виховання та в позаурочний час, що інтегрує надбання педагогіки, психології, фізіології, гігієни й забезпечує збереження та зміцнення здоров’я школярів із різним рівнем розвитку фізичних здібностей; рефлексивний – здатність студентів до систематичної самооцінки ефективності професійно-педагогічних дій, спрямованих на забезпечення індивідуалізації фізичної активності школярів і безперервної самоосвітньої діяльності в напрямі збагачення знань, умінь, навичок щодо інноватизації засобів фізичного виховання в напрямі організації індивідуальної роботи з учнями), показники готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями й визначено й схарактеризовано її рівні (низький, задовільний, достатній, високий), запропонована сукупність компонентів і критеріїв оцінки рівня сформованості окресленої якості, що виявляється в конкретних ознаках, розроблена на основі теоретико-експериментальної роботи й інтегрує думки експертів, у ролі яких виступали викладачі закладу вищої освіти, методисти й студенти. Сформованість показників компонентів готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями свідчить про певний рівень її розвитку.

Purpose. The purpose of the article is to reveal and study the concept of “mental health” and its relationship with the age and pedagogical experience of teachers, to identify signs of mental health at different ages.Methods. The paper uses a set of theoretical methods, such as: analysis, comparison, systematization and generalization of scientific psychological literature.Results. Today, teachers are subject to high requirements for the organization of the educational process, the education of students. Of course, a teacher can fulfill these requirements only when he has good health, a positive attitude towards him, as well as to preserve and strengthen his pupils, maintain a healthy lifestyle, which contributes to improving efficiency, full use of professional knowledge and skills. in practice. On the basis of the analysis can be classified patterns of development of attitudes to their health in teachers, which will concentrate educational resources and create corrective manuals for prevention, rehabilitation, forming a healthy lifestyle of teachers as a professional group designed to educate a healthy younger generation.Conclusions. Teachers, whose main task is to teach and educate students, should have appropriate training in the formation and maintenance of the health of their students. The obtained results allow us to speak about the need for psychological help and support of a professional group of teachers. The health of the teacher determines the effectiveness of his professional activities and is a major factor in maintaining the mental health of students. Preservation of teachers’ psychological health is possible only with a comprehensive approach to solving this problem. It is necessary to organize work aimed at increasing the stress resistance of the teacher, increasing his self-esteem, self-acceptance, reducing anxiety, self-aggression and self-destruction. Another important area should be to increase the literacy of teachers in maintaining and strengthening their own health.Key words: teacher, mental health, stress, self-acceptance, professional destruction, professional accentuations. Мета статті полягає в розкритті і вивченні поняття «психологічне здоров’я», його взаємозв’язку з віком і педагогічним досвідом учителів, виокремленні ознак психологічного здоров’я в різному віці.Методи. У роботі використано комплекс теоретичних методів: аналізування, порівняння, систематизацію й узагальнення наукової психологічної літератури.Результати. З’ясовано, що нині до вчителя ставляться високі вимоги щодо організації освітнього процесу, виховання школярів. Встановлено, що здоров’я вчителя визначає ефективність його професійної діяльності і є основним чинником збереження психічного здоров’я учнів, тому збереження психологічного здоров’я вчителів можливе тільки в разі комплексного підходу до вирішення даної проблеми. Звісно, дотриматися цих вимог педагог може лише тоді, коли має міцне здоров’я, позитивне ставлення до нього, що сприяє підвищенню працездатності, повноцінному використанню професійних знань і вмінь у практичній діяльності. На основі проведеного аналізу визначено класифіковані закономірності розвитку ставлення до свого здоров’я у вчителів, що дозволить концентрувати освітні ресурси і створювати корекційні методичні посібники із профілактики, оздоровлення, формування здорового способу життя вчительства як професійної групи, покликаної виховувати здоровим молоде покоління.Висновки. Вчителі, основним завданням яких є навчання і виховання учнів, повинні мати відповідну підготовку в галузі формування і збереження здоров’я своїх вихованців. Отримані результати дозволяють говорити про необхідність психологічної допомоги та підтримки професійної групи вчителів. Здоров’я вчителя визначає ефективність його професійної діяльності і є основним чинником збереження психічного здоров’я учнів. Збереження психологічного здоров’я вчителів можливе тільки в разі комплексного підходу до вирішення даної проблеми. Необхідною є організація роботи, яка спрямована на підвищення стресостійкості педагога, підвищення його самооцінки, рівня самоприйняття, зниження тривожності, самоагресії і самодеструкції. Іншим важливим напрямом має стати підвищення грамотності в педагогів з питань збереження і зміцнення власного здоров’я.Ключові слова:вчитель, психологічне здоров’я, стресостійкість, самоприйняття, професійна деструкція, професійні акцентуації.

У статті йде мова про дослідження впливу отриманої педагогічної освіти на ефективність подальшої викладацької роботи в різних педагогічних закладах КНР. У КНР, як правило, відбувається навчання перед працевлаштуванням на посаду вчителя, так і навчання безпосередньо під час роботи. Мета цих заходів – дати майбутнім учителям можливість оволодіти знаннями і здібностями, необхідними для навчання та управління класами, і в кінцевому підсумку сприяти розвитку особистих педагогічних навичок. Освіту до працевлаштування також називають педагогічною, яка є відмінною формою вищої освіти з моменту заснування Нового Китаю. Статус вчителя до працевлаштування забезпечується безпосередньо рівнем навчання у закладі освіти з наступним отриманням відповідного ступеня, мотивацією в навчанні відповідного рівня установи, що надає ступінь, напрям академічної освіти за професійним спрямуванням, кваліфікацію та бажання продовжувати навчання на робочому місці. Ефективність вирішення такого питання була з’ясована за допомогою самозвіту респондентів. Результати дослідження вказують на те, що академічна кваліфікація викладачів в основному відповідає стандарту, але кількість викладачів з окремих предметів, в тому числі й з фізичного виховання, все ж таки є недостатньою. Рівень освіти більшості вчителів в основному відповідає вимогам підготовки, однак кількісний показник все ще потребує корегування. В початкових і середніх школах КНР існує серйозна нестача вчителів фізкультури, що різко контрастує з проханням уряду збільшити курси і заняття з фізичного виховання та основ здоров'я. Тому в майбутньому КНР необхідно змінити концепції і зосередитися на підготовці саме вчителів фізичної культури. Отримані результати можуть бути корисними для тих установ, які в даний час працюють над збільшенням кількості професійних курсів підготовки вчителів з відповідною кількістю годин навчання.

Мета: визначити організаційно-педагогічні умови забезпечення якості фізичного виховання учнів закладів загальної середньої освіти України на основі екстраполяції зарубіжного досвіду. Матеріал і методи: дослідження проводились у Придніпровській державній академії фізичної культури і спорту. У ході дослідження використано такі методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та документальних матеріалів, метод порівняння, метод системного аналізу. Результати: визначено організаційно-педагогічні умови забезпечення якості фізичного виховання школярів, дотримання яких дозволить досягти належного рівня фізичної підготовленості та здоров’я учнів, сформованої системи знань учнів в сфері фізичного виховання, у тому числі, для організації самостійної рухової активності, сформованої звички до занять фізичними вправами протягом всього життя, стійкого інтересу учнів до видів рухової активності, наявності соціальних зв’язків та навичок взаємодії, розвиненої здатності учителя та учнів здійснювати рефлексію. Висновки: аналіз та узагальнення досвіду організації фізичного виховання в країнах Європи, Азії та США дозволили визначити організаційні та педагогічні умови забезпечення якості процесу фізичного виховання, які можна застосовувати в системі загальної середньої освіти України. Ключові слова умови, якість, зарубіжні країни, досвід, критерії ефективності.

Мета: визначити організаційно-педагогічні умови забезпечення якості фізичного виховання учнів закладів загальної середньої освіти України на основі екстраполяції зарубіжного досвіду. Матеріал і методи: дослідження проводились у Придніпровській державній академії фізичної культури і спорту. У ході дослідження використано такі методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та документальних матеріалів, метод порівняння, метод системного аналізу. Результати: визначено організаційно-педагогічні умови забезпечення якості фізичного виховання школярів, дотримання яких дозволить досягти належного рівня фізичної підготовленості та здоров’я учнів, сформованої системи знань учнів в сфері фізичного виховання, у тому числі, для організації самостійної рухової активності, сформованої звички до занять фізичними вправами протягом всього життя, стійкого інтересу учнів до видів рухової активності, наявності соціальних зв’язків та навичок взаємодії, розвиненої здатності учителя та учнів здійснювати рефлексію. Висновки: аналіз та узагальнення досвіду організації фізичного виховання в країнах Європи, Азії та США дозволили визначити організаційні та педагогічні умови забезпечення якості процесу фізичного виховання, які можна застосовувати в системі загальної середньої освіти України. Ключові слова умови, якість, зарубіжні країни, досвід, критерії ефективності.

Октябрьская революция предоставила горским народам уникальную возможность получить образование, приобщиться к достижениям мировой и русской культуры и тем самым создать предпосылки для дальнейшего развития своей собственной. Из тьмы невежества и мракобесия, столь поощряемых царским режимом, горская молодежь потянулась к свету знаний. Так сложилась первая плеяда горской интеллигенции. Советская мораль, если отбросить ее идеологическую окраску, воспитывала в молодых людях патриотизм, любовь к родине, беззаветную преданность своему делу, народу, отчизне и готовность защищать страну в суровый час испытаний. Поэтому неслучайно, когда началась Великая Отечественная война, тысячи молодых людей из числа интеллигенции выразили готовность сражаться с врагом. Среди них были учителя школ, техникумов, научные и творческие деятели, преподаватели вузов. В данной статье на основе документальных материалов отражены все имеющиеся сведения об участии интеллигенции Чеченр-Ингушетии в Великой Отечественной войне. Это дань уважения всем, кто отдал жизнь, здоровье, силы ради приближения Великой Победы.

Стаття присвячена аналізу актуальних проблем формування фахової компе-тентності майбутніх учителів-логопедів в процесі професійної підготовки. Професійна підготовка майбутніх учителів-логопедів розглядається як цілеспрямований керований процес, який забезпечує формування професійної компетентності та особистісно значущих якостей, необхідних для здійснення логопедичної діяльності. Завдяки кожному структурному елементу професійної підготовки майбутніх логопедів до професійно-педагогічної діяльності, важливе місце серед яких належить мотиваційно-цільовому, змістовому, операційному та результативно-оціночному компонентам відбувається забезпечення педагогічних умов для формування їх професійної компетентності. Акцентується, що актуальною проблемою сучасної вищої освіти фахівців у галузі організації професійної підготовки учителів-логопедів є необхідність переосмислення підходу до освітньої діяльності студентів, відмова від морально застарілої дидактичної моделі й переходу на позиції гуманістичної освітньої парадигми зі студентоцентрованим підходом. Це зумовлює необхідність створення педагогічних умов для отримання освіти, на основі кращих досягнень національної освіти та європейських традицій, формування в студентів особистісних якостей, загальнокультурних і професійних компетенцій відповідно до вимог напряму підготовки “Корекційна освіта” та спеціалізації “Логопедія: рання діагностика і корекція”. Метою навчального процесу закладів вищої освіти в статті визначається підготовка кваліфікованих випускників, що: володіють новітніми технологіями, здатних здійснювати професійно абілітаційну, превентивну діяльність стосовно дітей раннього віку, надати диференційовану допомогу дітям дошкільного віку з розвитку, навчання і виховання мовлення, активізувати їх потенціал, на демократичних та гуманістичних засадах реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, що спрямовується на розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб на базі установ освіти, соціальної сфери й охорони здоров’я, а також бути конкурентоспроможними на ринку праці.

Актуальність. Соціальна зрілість – складне соціально-психологічне явище, яке включає низку компонентів: самосвідомість, світогляд, моральну зрілість, соціальні почуття. Формування соціальної зрілості та її компонентів відбувається під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Особливого значення набуває виховання й закріплення комплексу особистісних якостей, моральної самосвідомості та соціальних почуттів – основи соціальної зрілості. Соціальні почуття покликаний виховувати і вчитель фізкультури, який формує не лише фізичне, але й моральне здоров’я, соціальну активність, почуття відповідальності, групової інтелектуальної, вольової, емоційної й організаторської єдності та інші важливі особистісні якості вихованців. Тому ставимо за мету виявити шляхи та фактори становлення соціальної зрілості в учнівської молоді під впливом фізкультурних занять, під час яких, окрім фізичного, формується моральне здоров’я, соціальна активність, почуття належності до команди, почуття групи. Методи дослідження – аналіз наукової літератури, спостереження, індивідуальні та групові бесіди, анкетування, тестування, методи статистичного опрацювання результатів дослідження. Результати роботи. Доводимо, що заняття з фізкультури й спорту дають змогу старшокласникам усвідомити існування багатьох форм суспільно корисної діяльності, де вони можуть розкрити себе, свої потенційні можливості, знайти місце їх застосування як у професійному плані, так і в суспільстві. Висновки. Аналіз емпіричних досліджень засвідчує важливу роль занять із фізкультури й спорту у формуванні компонентів соціальної зрілості старшокласників: самоорганізації, самопізнання, вольових та морально-соціальних якостей, почуття групи, взаємодопомоги, уважності, культури спілкування тощо. Виявлено дисонанс між вимогами старшокласників щодо особистості вчителя фізкультури сучасної школи й вимогами майбутніх учителів: учні ставлять більше серйозних вимог, ніж майбутні вчителі, що може вплинути на ставлення учнів до самих занять та на результати роботи вчителя.

У статті розкрито сутність поняття «булінг» як соціального та психолого-педагогічного феномену. Булінг розглянуто як соціально-психологічне явище, яке виникає одноразово або довготривало у шкільному колекти- ві. Вивчено такі змістові характеристики булінгу, як цькування, фізичне насильство, психологічне приниження. З’ясовано, що у ситуаціях булінгу дитина рідко звертається за порадою та допомогою до дорослих, а це значно ускладнює виявлення таких випадків. На основі аналізу наукової літератури нами визначено відмінні ознаки булінгу від конфлікту чи сварки: систематичність дій; умисне заподіяння фізичної або психологічної шкоди; різницю між булером і потерпілим (за фізичним станом, соціальним статусом, станом здоров’я тощо); не визнання своєї провини. У ході дослідження з’ясовано низку причин, які спонукають до вчинення цькування, знущання у класі або школі: зовнішній вигляд, успішність або неуспішність, фізичні вади, матеріальний стан тощо. У процесі професійно-практичної підготовки студентів до роботи з дитячим колективом важливо навчити їх розпізнавати ситуації булінгу та визначати усіх учасників цього процесу. Дослідження засвідчило, що майбутні учителі мають не тільки володіти теоретичним матеріалом, а й бути готовим практично діяти у ситуаціях булінгу. Розглянуто основні компоненти сформованості готовності студентів до роботи із ситуаціями булінгу в освітньому процесі: когнітивний (знання структури булінгу, методів і технік впливу на учасників, профілактику), мотива- ційно-оцінний (ставлення до своєї роботи, оцінку своїх можливостей), операційний (аналіз ситуацій, володіння стилями педагогічного спілкування), емоційний (стресостійкість, врівноваженість, розуміння невербальної кому- нікації учасників), особистісний (прогнозування поведінки учнів, саморозвиток, самовдосконалення).

В статті проаналізовано досвід американських учителів щодо використання інформаційних технологій у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Важливо зауважити, що запровадження в Україні інклюзивного навчання та зміна системи освіти загалом співпали у часі з інтенсивним розвитком цифрових комунікацій. Відтак важливим завданням сучасної школи стає повнота використання можливостей інформаційних технологій, їх потенціалу в навчанні дітей з особливими освітніми потребами. Актуальності набуває саме вивчення та розумне застосування досвіду американських педагогів, співзвучного загальносвітовим тенденціям оновлених підходів до освіти в Україні. Проаналізовано теоретико-методологічні основи, стан та тенденції використання інформаційних технологій в освіті учнів з особливими освітніми потребами в США задля успішного їх використання в умовах інклюзивного освітнього середовища України.Доведено, що використання потенціалу інформаційних технологій, як засобу навчання, так і способу оволодіння ними на належному рівні, стає найважливіших завдань підготовки сучасних фахівців в галузі освіти.Аргументовано, що освітній процес слід організовувати таким чином, щоб кожна дитина, чи з проблемами фізичного/психічного здоров’я чи з “типовим” розвитком, мала можливість самостійно виконувати завдання у зручному для неї темпі та могла демонструвати власні досягнення.Узагальнено, що проблеми, які обмежують використання інформаційних технологій в освіті дітей з особливими освітніми потребами в США, здебільшого універсальні, тобто є спільними на шляху інформатизації освіти в країні загалом, водночас вони схожі з перешкодами, які гальмують інформатизацію вітчизняної освіти.Відтак набуває актуальності саме підготовка вчителів щодо формування у них цифрової компетентності та застосування інформаційних технологій у роботі з дітьми особливими освітніми потребами; вирішення проблеми доступності якісного спеціального програмного забезпечення; врахування санітарно-гігієнічних вимог щодо роботи дитини з комп’ютером. Отож вивчення досвіду американських вчених та практиків має незаперечну цінність для вітчизняної освіти, в якій інформаційні технології починають широко застосовуватись, особливо в невеликих містах та в сільській місцевості.

Інтелектуальному розвитку учнів молодшого шкільного віку слід приділяти особливу увагу, оскільки численними дослідженнями психологів доведено, що саме на цей період припадає формування основних логічних структур мислення та інтелектуальних умінь дитини – фундаменту її успішного навчання і розвитку в подальші роки. Спрямованість сучасного навчального процесу на особистісний розвиток учня, з одного боку, і визнання молодшого шкільного віку сензитивним для інтелектуального розвитку дитини, з іншого, зумовлюють необхідність розробки і впровадження у практику навчання ефективних способів формування інтелектуальних умінь учнів молодших класів. У працях А. Люблінської, Б. Ананьєва, М. Бантової, А.Зака, Н. Істоміної, Т. Бистрової, А. Савченко, В. Паламарчук, Н. Лошкарьової, В. Репкіна, Ш. Амонашвілі та ін. закладено теоретичні й методичні засади формування зазначених умінь у традиційних умовах початкової школи, проте її інформатизація потребує подальшого розвитку розроблених ідей у напрямі їх поєднання з перевагами комп’ютерно-орієнтованого навчання.Використання комп’ютера у практиці роботи з молодшими школярами пов’язане з певними особливостями. Проведені дослідження впливу роботи за комп’ютером на психофізіологічний стан учня (В. Бондаровська, Н. Полька та ін.) виявили наявність певних чинників ризику для здоров’я дитини, що у свій час поставило бар’єр для застосування комп’ютера в початковій школі. Однак ясно позначена об'єктивна тенденція незупинного прогресу інформаційних технологій та їх необмеженого розповсюдження має наслідком стрімке зниження вікової границі «зустрічі» дитини з комп’ютером всупереч будь-яким заборонам і застереженням. Це зумовлює актуальність пошуку і впровадження у практику початкового навчання здоров’я-зберігаючих й ефективних з точки зору комплексного розв’язання завдань навчання і розвитку дитини способів використання комп’ютера у початковій школі.Із зазначеного вище випливає необхідність здійснення спеціальної підготовки майбутніх учителів молодших класів до застосування комп’ютера у практиці навчання. Така підготовка має враховувати результати педагогічних досліджень, які проведені в цьому напрямі. На підставі вивчення ґрунтовних праць Д. Богоявленського, П. Гальперіна, В. Давидова, Л. Виготського, Д. Ельконіна, С. Жуйкова, А. Зака, Л. Занкова, А. Запорожця, Е. Кабанової-Мєллєр, Г. Костюка, О. Леонтьєва, А. Люблинської, А. Матюшкіна, Н. Менчинської, Ж. Піаже, С. Рубінштейна, Н. Тализіної, Л. Тихомірової та ін., де окреслено шляхи формування інтелектуальних здібностей дитини, а також враховуючи потужний дидактичний потенціал сучасних інформаційних технологій, висвітлений в працях Н. Апатової, В. Бикова, Л. Бабенко, В. Безпалька, Л. Білоусової, І. Булах, А. Верланя, Р. Вільямса, Б. Гершунського, Ю. Дорошенка, А. Єршова, М. Жалдака, Б. Житомирського, Р. Кларка, М. Лапчика, В. Мадзігона, Ю. Машбиця, В. Монахова, Н. Морзе, Л. Панченко, С. Пейперта, О. Пєхоти, С. Ракова, Ю. Рамського, О. Співаковського, М. Шкіля та ін., ми теоретично обґрунтували способи формування інтелектуальних умінь школярів-початківців. Обґрунтування спирається на психофізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку і визначені фактори доцільності організації діяльності учнів початкової школи з використанням комп’ютера для формування їх інтелектуальних умінь.Розроблені способи зорієнтовано на реалізацію двох основних шляхів формування інтелектуальних умінь – непрямого (у процесі навчання) і прямого (у процесі спеціально організованої діяльності). Застосування комп’ютера за першим способом зорієнтовано на підвищення ефективності навчання предметним дисциплінам за рахунок створення умов, за яких дитина охоче працює на уроці і легше засвоює навчальний матеріал на рівні, який є оптимальним для її індивідуальних навчальних можливостей; за другим способом – на урізноманітнення і надання привабливості діяльності учня, яка спрямована на виконання спеціально розроблених завдань пошуково-творчого характеру і потребує певного розумового напруження.Експериментальну перевірку запропонованих способів формування інтелектуальних умінь молодших школярів ми зосередили на уміннях аналізувати й планувати. Багатьма провідними педагогами і психологами (А. Артемов, Ю. Бабанський, Т. Бистрота, О. Дмитрієв, А. Леонтьєв, Н. Лошкарьова, Н. Менчинська, В. Паламарчук, Н. Тализіна, Т. Шамова та ін.) наголошується, що серед інтелектуальних умінь дитини особливе місце посідають уміння аналізувати й планувати: вміння аналізувати визначає динаміку інтелектуального розвитку школяра і розглядається як основа теоретичного навчання; вміння планувати тісно пов’язане з умінням аналізувати і є необхідним компонентом успішної навчальної діяльності.Дані проведеного педагогічного експерименту переконливо підтвердили ефективність розроблених способів застосування комп’ютера у практиці роботи з учнями шкільного віку для формування їх інтелектуальних умінь, зокрема вмінь аналізувати й планувати.

Актуальность исследования. Современный этап развития общества характеризуется переходом к инновационной модели развития науки, техники, технологий. Наивысший приоритет получило направление информационно-телекоммуникационных технологий. В этих условиях решающее значение приобретает проблема информатизации образования.В настоящее время в украинский образовательный процесс внедряются технологии мультимедиа, представляющие особый вид компьютерных технологий, которые объединяют в себе как традиционную статическую визуальную информацию (текст, графику), так и динамическую (речь, музыку, видеофрагменты, анимацию), обусловливая возможность одновременного воздействия на зрительные и слуховые органы чувств обучающихся, что позволяет создавать динамически развивающиеся образы в различных информационных представлениях (аудиальном, визуальном).Анализ отечественных и зарубежных научных источников показал, что характерной (отличительной) особенностью технологий мультимедиа по сравнению с традиционными в учебном процессе является представление информации не только в виде текста, но и в виде образов (Зайнутдинова Л. Х., Касторнова В. А., Поздняков С. Н., Осин А. В., Роберт И. В., Уайт М. А., Шлыкова О. В. и др.), которые позволяют максимально сконцентрировать внимание обучающихся, способствуют лучшему пониманию, осмыслению и запоминанию информации [1].Целью статьи является разработка теоретических основ создания и применения мультимедийных обучающих систем (МОС) лекционного курса дисциплины «Профессиональная педагогика», обеспечивающая активизацию учебно-познавательной деятельности.Благодаря одновременному воздействию на обучающегося аудиальной (звуковой) и визуальной (зрительной статической и динамической) информации? мультимедийные обучающие системы обладают большим эмоциональным зарядом, способствуют развитию креативного потенциала обучаемых, созданию разнообразных и действенных форм и методов обучения.Технологии мультимедиа в системе образования – явление достаточно новое и до конца не изученное. До настоящего времени отдельные аспекты проблемы изучения и использования мультимедийных технологий в учебном процессе были отражены в работах: использование технологий мультимедиа в процессе подготовки учителя – Косенко И. И., Смолянинова О. Г., Тумалев А. В.; создание мультимедийных средств учебного назначения – Белицын И. В., Касторнова В. А., Кравцов С. С., Манторова И. В., Лобач О. В., Осин А. В.; применение технологий мультимедиа в обучении – Анисимова Н. С., Браун Ю. С., Клемешева Н. В., Муравлев Д. П., Шампанер Г. М., Шлыкова О. В. Несмотря на бесспорную ценность проведенных в этих направлениях исследований, следует отметить, что они не в полной мере решают комплекс задач по созданию и применению мультимедийных обучающих систем. Наименее исследованными являются методические аспекты, учитывающие специфику преподавания профессиональной педагогики.В настоящее время имеется ряд исследований (Великанова С. С., Зайнутдинова Л. Х., Лыскова В. Ю., Огородников Е. В., Павлова Л. В., Сташкевич И. Р., Сероусов И. Ю. и др.), подтверждающих активизацию учебно-познавательной деятельности обучающихся на практических и лабораторных занятиях программными и психолого-педагогическими возможностями электронных средств образовательного назначения.Анализ научно-педагогических материалов по вопросам применения мультимедийных технологий на лекционных занятиях показал, что в настоящее время основная дидактическая цель применения мультимедийных технологий, как правило, сводится лишь к визуализации учебного материала и организации учебно-познавательной деятельности обучающихся на репродуктивном уровне. Практически не исследованы вопросы использования мультимедийных технологий в лекционных курсах педагогических дисциплин в сочетании с активными методами обучения, котороее могло бы активизировать учебно-познавательную деятельность обучающихся и перевести ее на продуктивный уровень.Проблема исследования отражает противоречие между объективными потребностями учебного процесса инженерно-педагогического вуза в расширении использования средств информационных технологий и отсутствием теоретических основ и методических подходов к созданию и применению мультимедийных обучающих систем, способных обеспечить активизацию учебно-познавательной деятельности не только на лабораторно-практических, но и на лекционных занятиях.На основании проведенного анализа научно-методический литературы выявлено, что применение средств информационных и коммуникационных технологий на лекционных занятиях потенциально обеспечивает, по сравнению с лекциями, проводимыми по традиционной технологии, более высокий уровень реализации таких традиционных дидактических требований, как научность, наглядность, доступность, прочность, сознательность и активность обучающихся, единство образовательных, развивающих и воспитательных функций обучения [2].В результате экспериментального исследования обоснована целесообразность введения новых дидактических требований к мультимедийным обучающим системам лекционных курсов по профессиональной педагогике:1. Требование синкретичности предъявления учебной информации, под которым мы предлагаем понимать комбинированное предъявление учебной информации, включающее в себя дидактически обоснованное соотношение ее различных форм: текст, звук, графика, видео, анимация.Данное дидактическое требование является основным отличительным требованием МОС (ЛК) по сравнению с ранее создаваемыми электронными средствами учебного назначения, т. к. отражает существенную отличительную особенность мультимедийных средств учебного назначения, объединяющих традиционную статическую визуальную информацию (текст, графику) и динамическую (речь, музыку, видеофрагменты, анимацию).2. Требование обеспечения полной структуры учебно-познаватель­ной деятельности (цель, мотив, собственно деятельность, конечный результат).Данное дидактическое требование впервые предлагается для проведения лекционных занятий. Выполнение этого требования на лекции обеспечивает обратную связь, а соответственно, замкнутый вид управления учебно-познавательной деятельностью и ее активизацию [3].На основании проведенного исследования специфики преподавания профессиональной педагогики сформулированы следующие методическиетребования к МОС лекционных курсов:а) с целью организации доступности, прочности обучения и формирования у обучающегося собственного корректного наглядно-образного представления изучаемого объекта на лекции Мультимедиа-предъявление учебной информации должно удовлетворять требованию избыточности учебной информации (тривиальная, синкретичная избыточность и избыточность кодированием);б) с целью формирования у обучающегося системы ценностей, мировоззрения, мотивации, целеполагания предъявление учебной информации на лекциях с применением МОС лекционных курсов должно осуществляться на основе требования комплементарности мультимедиа и традиционных технологий; с целью облегчения изучения абстрактных понятий и отношений с ними, процессов, протекающих в технических устройствах как во времени, так и в пространстве, предъявление учебной информации в МОС (ЛК) должно удовлетворять требованию динамически развивающегося теоретического образа, реализуемого либо с помощью дискретной подачи визуализированной информации, либо с помощью программ имитационного моделирования.[2].Результаты экспериментального исследования выявили: обязательное участие эмоций при организации учебного процесса с применением мультимедаиных технологий обучения, высокий уровень учебно-познавательной деятельности определяется интервалом оптимального эмоционального возбуждения, который в свою очередь зависит от многих факторов: от сложности темы лекции, применяемых методов обучения, психофизиологических особенностей аудитории, а также от приемов эмоционального регулирования.На основании структуры учебно-познавательной деятельности предложено выделить в мультимедиа-лекции следующие дидактические компоненты: целевой, потребностно-мотивационный, содержательный, операционально-деятельностный, эмоционально-волевой, контрольно-регулировочный и оценочно-результативный. [3].Целевой компонент включает в себя: определение темы, постановку цели и задач, рассматриваемых на лекции, установление связи данной темы с предшествующими и последующими, а также связи этой темы с другими дисциплинами, изучаемыми студентами на старших курсах. Потребностно-мотивационный компонент лекции может быть усилен программными и психолого-педагогическими возможностями МОС (ЛК), а именно за счет включения документальных материалов по теме лекции, визуализированных интеллектуальных мини-задач, создающих положительные эмоции и стимулирующих познавательный интерес обучающихся. Содержательный компонент лекции может быть реализован на более высоком уровне за счет создания электронного конспекта лекций, обладающего возможностью регулярного изменения контента новыми научными достижениями в предметной области знаний. Операционально-деятельностный компонент, являясь основным компонентом лекции, может быть усилен применением метода компьютерного моделирования проблемных задач с помощью МОС (ЛК) и возможностью включения в структуру лекции программ имитационного моделирования. Эмоционально-волевой компонент лекции усиливается применением приемов эмоциональной регуляции учебно-познавательной деятельности возможностями МОС (ЛК). Контрольно-регулировочный компонент лекции может быть усилен систематическим и регулярным проведением контроля усвоения теоретических знаний, осуществляемым программными возможностями МОС (ЛК). Оценочно-результативный компонент лекции характеризуется введением обратной связи между МОС (ЛК) и студентами, обеспечивает замкнутый вид управления учебно-познавательной деятельностью обучающихся. Введение обратной связи – принципиальное отличие лекции с применением МОС (ЛК) от традиционной. Организация обратной связи на лекционном занятии предполагает проведение:– оценки усвоения лекционного материала обучающимися;– коррекции методики проведения лекции самим преподавателем.Анализ структуры МОС (ЛК) в плане реализации основных функций показал, что лекция с применением МОС (ЛК) по сравнению с традиционной лекцией обладает потенциальными возможностями усиления познавательной, развивающей, воспитательной, организующей функций.Предложена структура МОС (ЛК) в плане реализации контента учебного материала, включающая: 1) блок установочно-целевой, обеспечивающий постановку цели и задач для каждой лекции. Основная функция блока – организующая; 2) блок справочно-энциклопедических данных, реализующий в МОС (ЛК) потребностно-мотивационную компоненту за счет включения биографических данных и данных об основных научных достижениях известных ученых в изучаемой предметной области; информации, отражающей результаты новых научных исследований и перспективы развития данной области; основные понятия и определения по дисциплине. Основными функциями данного блока являются: воспитательная, организующая; 3) блок электронного конспекта лекций, отражающий содержательный компонент лекции, структурированный по учебным темам. Основными функциями данного блока являются: познавательная, организующая, воспитательная; 4) блок объяснительно-иллюстративный, организующий репродуктивный уровень учебно-познавательной деятельности обучающихся на лекции представлен в виде совокупности структурированных тем лекций (модулей) по дисциплине. Основными функциями данного блока являются: познавательная, организующая, воспитательная; 5) блок проблемных задач, организующий продуктивный уровень учебно-познавательной деятельности обучающихся на лекции, представлен в виде совокупности проблемных задач, структурированных по учебным темам лекций. Основными функциями данного блока являются: познавательная, развивающая, организующая, воспитательная; 6) блок тестовых заданий, организующий экспресс-тестирование, представлен в виде совокупности тестовых заданий, структурированных по учебным темам лекций, обеспечивает организующую и воспитательную функции лекций.[3].Результаты проведенного педагогического эксперимента на лекционных занятиях с применением МОС (ЛК) по дисциплине «Профессиональная педагогика» показали: повышение уровня усвоения основных понятий лекционного материала; формирование у обучающихся состояния функционального комфорта; достижение оптимального уровня активизации психологических процессов (оперативная память, внимание); обеспечение позитивного отношения к применению МОС (ЛК); отсутствие негативного физиологического влияния МОС (ЛК) на здоровье обучающихся. Полученные результаты свидетельствуют об активизации учебно-познавательной деятельности обучающихся на лекции Мультимедиа.Выводы.Мультимедийная обучающая система (МОС) – это совокупность взаимосвязанных учебных программ (справочно-энциклопедической, информационной, тренировочной, моделирующей, контролирующей), обеспечивающих полную структуру учебно-познавательной деятельности: цель, мотив, собственно деятельность, результат, – при условии интерактивной обратной связи, выполненных на основе технологий мультимедиа. Выделены следующие виды МОС электротехнической дисциплины: МОС (ЛК) – мультимедийная обучающая система для организации лекционных занятий, в которой превалирует информационная компонента; МОС (ПЗ) – мультимедийная обучающая система для организации практических занятий (упражнений), в которой превалирует тренировочная компонента; МОС (ЛЗ) – мультимедийная обучающая система для организации лабораторных занятий, в которой превалирует моделирующая компонента.Выделены следующие этапы педагогической деятельности по организации проблемного обучения на лекционных занятиях с применением МОС (ЛК): целеполагающий, моделирующий, программной реализации, исполнительский, диагностический и рефлексивный [4].Разработана интегративная структура мультимедийной обучающей системы лекционного курса, отражающая не только блоки контента учебного материала (установочно-целевой, справочно-энциклопедичес­кий, электронного конспекта, объяснительно-иллюстративный, проблемных задач, тестовых заданий), но и их соотнесение с дидактическими компонентами лекции и ее основными функциями (познавательной, развивающей, организующей, воспитательной).Активизация учебно-познавательной деятельности студентов в процессе обучения профессиональной педагогике может быть усилена за счет применения на лекционных занятиях мультимедийной обучающей системы, разработка и использование которой будут осуществляться в соответствии с теоретическими основами создания и применения, включающими:– комплекс дидактических, психологических и методических требований, учитывающих специфику обучения профессиональной педагогики;– модель активизации учебно-познавательной деятельности программными и психолого-педагогическими возможностями мультимедийной обучающей системы лекционного курса;– методы активизации учебно-познавательной деятельности студентов на лекционных занятиях, основанные на синтезе методов проблемного обучения и компьютерного моделирования;– структуру мультимедийной обучающей системы лекционного курса как форму отражения контента учебного материала, основных функций лекции и ее дидактических компонентов;– методические основы применения мультимедийных обучающих систем лекционных курсов в проведении вариативных видов лекций. Полученные результаты свидетельствуют об активизации учебно-познавательной деятельности обучающихся на мультимедиа-лекции. Под руководством автора в лаборатории мультимедийных образовательных технологий РВУЗ КИПУ разработан мультимедийный курс лекций по профессиональной педагогике для студентов инженерно-технологического факультета.

В умовах реформування сучасної освіти, модернізації освітніх стандартів постає проблема підготовки кваліфікованих наукових та виробничих кадрів, що є основною рушійною силою розвитку економіки та соціальних відносин, каталізатором суспільних процесів у науковій, освітній та виробничій сферах. Особливо складним та важливим завданням є виховання здатної до продуктивної діяльності особистості, формування фахових та освітніх компетентностей, що забезпечували б їй можливість вирішувати особисті та професійні задачі в умовах інформаційного суспільства, що характеризується інтенсивним розвитком високих технологій.Сучасні електронні засоби освітнього призначення, мультимедійні та дистанційні технології постають невід’ємною складовою навчання більшості предметів шкільного циклу, багатьох сфер вищої освіти. Використання засобів ІКТ збагачує та розширює можливості навчання, що призводить до поняття електронного навчання [4; 5]. Трактування цього поняття має різні тлумачення, крім того, із розвитком технологій суттєво трансформується його об’єм і зміст. Наприклад, згідно електронної енциклопедії освіти (Education encyclopedia), це поняття «охоплює всі форми навчання та викладання, що відбуваються за електронної підтримки, є процедурними по своїй суті і спрямовані на формування знань із врахуванням індивідуального досвіду, практики і знань того, хто вчиться. Інформаційні і комунікаційні системи, мережеві чи ні, постають як специфічні засоби для забезпечення процесу навчання» [5].Сучасна тенденція полягає у значному розмаїтті і складності систем електронного навчання. Це дає більше можливостей для інтеграції, концентрації і вибору ресурсів та систем. Використання новітніх засобів та сервісів сприяє досягненню якісно нового рівня якості освітніх послуг, створюючи потенціал для індивідуалізації процесу навчання, формування індивідуальної траєкторії розвитку тим, хто вчиться, добору і використання підходящих технологічних засобів. Необхідною умовою в цьому відношенні є відповідність засобів ІКТ низці вимог до підтримки та управління ресурсами, проектування інтерфейсу, ергономіки та інших.Як визначити, які засоби та технології найбільш продуктивні для підтримки навчальної діяльності, для досягнення необхідного рівня якості освіти та формування компетентностей учнів? Відповідь на це питання залежить від змісту електронного навчання, від того, які застосовуються методи і способи оцінки систем електронного навчання, а також від вибору та використання технологій їх реалізації.Метою статті є визначення тенденцій розвитку систем е-навчання в сучасній освіті та виявлення вимог до перспективних шляхів використання інформаційно-технологічних платформ їх реалізації.Загалом, визначальною рисою електронного навчання є використання інформаційно-комунікаційних ресурсів та технологій як засобів навчання [4; 5]. Сучасний стан розвитку інформаційно освітнього середовища характеризується підвищенням якості інформаційних ресурсів наукового та навчального призначення, впровадженням інтегральних платформ доступу до цих ресурсів як для освітніх установ, так і для індивідуальних користувачів. Це потребує забезпечення умов для створення та поширення якісного програмного забезпечення – електронних книг, бібліотек, освітніх порталів, ресурсів інформаційно-комунікаційних мереж, дистанційних освітніх сервісів.Засоби інформаційно-комунікаційних технологій постають інструментами реалізації систем відкритого та дистанційного навчання. В цьому контексті виникають нові потреби і виклики, нові професійні та навчальні цілі, пов’язані з сучасним станом розвитку інформаційного суспільства. Інноваційні освітні технології мають задовольняти певним системним педагогічним та інформаційно-технологічним вимогам, що продиктовані рівнем науково-технічного прогресу та максимально відповідати принципам відкритої освіти серед основних з яких мобільність учнів і вчителів, рівний доступ до освітніх систем, формування структури та реалізації освітніх послуг [1].Серед основних цілей, що постають перед освітою із розвитком інформаційного суспільства, зазначають формування в учнів системи компетентностей ХХІ сторіччя. На думку Т. Бітмана, який узагальнив деякі дослідження, більшість авторів виокремлюють серед них такі компоненти, як технологічні навички, серед яких: інформаційна грамотність; знайомство з інформаційно-комунікаційними носіями; знайомство з засобами інфомаційно-комунікаційних технологій; соціальні навички, такі як: загальнокультурна грамотність; гнучкість та адаптивність; навички мислення та набування знання високого рівня; комунікативність та здатність до співпраці [2]. Цей автор відмічає такі тенденції у розвитку сучасного суспільства, як все більш високий рівень взаємозв’язку та швидкості перебігу суспільних процесів та різке зростання обсягів доступної інформації, до якої можуть залучатися широкі верстви суспільстваРозвиток нових технологій характеризується низкою показників, що стосуються різних аспектів реалізації систем електронного навчання. Ці показники тісно пов’язані із потребою формування в учнів освітніх компетентностей в контексті сучасних вимог відкритості, мобільності, гнучкості навчання та розвитку пізнавальних та особистісних якостей учня.Однією з проблем у сфері реалізації електронного навчання є забезпечення його доступності. Цей показник стосується наявності та організації доступу до необхідних систем навчання, розширення участі, що на наш час розглядаються в двох аспектах. Поняття «доступу до е-навчання» трактується, по-перше, як зміст і обсяг послуг, наявних у певний час. По-друге, як комплекс майнових, соціальних, класових, статевих, вікових, етнічних чинників, фізичних чи розумових здібностей та інших чинників, що впливають на реалізацію е-навчання і мають бути враховані при його проектуванні [4].Поряд з цим, серед суттєвих причин, які перешкоджають ширшому впровадженню і використанню систем електронного навчання, є такі, як наявність достатньої кількості комп’ютерів, програмного забезпечення і необхідних сервісів, доступу до Інтернет, включаючи широкосмуговий доступ, швидкість з’єднання тощо. Розгляд цих питань суттєво залежить від вибору платформи реалізації електронного навчання, на базі якої організується добір і використання різноманітних типів ресурсів, їх систематизація та оптимізація використання.Варто також звернути увагу на доступність важливої інформації, чи є зручні можливості пошуку і вибору необхідного навчального матеріалу. Цей чинник також є критичним при залученні у процес навчання необхідних ресурсів на електронних носіях.Існує ще один вимір доступу до е-навчання, що стосується обмежень у часі і просторі. Це протиріччя вирішується певною мірою за рахунок використання мобільних технологій і розподіленого навчання, які є перспективним напрямом розвитку систем відкритої освіти.Наступний показник стосується якості освітніх послуг, що надаються за допомогою систем е-навчання. Якість електронного навчання і її оцінювання мають багато рівнів таких, як: зміст освіти, рівень підготовки методичних та навчальних матеріалів; персонал і кваліфікація викладачів; стан матеріально-технічного забезпечення; управління навчальним процесом; рівень знань та компетентностей учнів та інших.Предметом численних досліджень є питання оцінки результатів навчання за допомогою комп’ютера. Технологія оцінювання стосується багатьох аспектів середовища навчання. Серед труднощів, які виникають при реалізації електронного оцінювання є такі, як ризик відмови обладнання, висока вартість потужних серверів з великою кількістю клієнтів, необхідність опанування технології оцінювання студентами та викладачами та інші [4].Якість навчальних матеріалів потребує врахування також вимог до обслуговування, управління, проектування інтерфейсу, ергономіки, гігієни та інших. Ці питання не втрачають актуальності у зв’язку з швидким оновленням комп’ютерної техніки. Розробка та впровадження навчальних матеріалів та ресурсів на електронних носіях суттєво взаємообумовлена використанням ефективних методів оцінки їх якості.Окремий комплекс проблем пов’язаний з розробкою вимог і стандартів для освітнього програмного забезпечення. Зокрема, це стосується визначення психолого-педагогічних, дидактичних параметрів оцінки якості освітніх ресурсів. Багато авторів (С. Санс-Сантамарія, Дж. А. Ва­діле, Дж. Гутьєррес Серрано, Н. Фрізен та інші [6]) погоджуються на думці, що хоча стандарти у галузі електронного навчання були розроблені з метою визначення шляхів і способів використання у педагогічній діяльності навчальних об’єктів, реалізованих засобами ІКТ, це скоріше сприяло подальшому пошуку в цьому напрямку, ніж було остаточним рішенням. Існуючі педагогічні характеристики об’єктів орієнтовані здебільшого на можливість спільного використання різних одиниць контенту окремими системи управління е-навчанням. Це не відображає в достатній мірі педагогічні підходи, що стоять за навчальними об’єктами.Загалом із розвитком електронного навчання зростають вимоги до якості освітніх послуг, яка, як свідчать дослідження, суттєво залежить від технологій оцінювання електронних ресурсів та матеріалів та від технологій їх створення та надання користувачеві. В той же час, застосування інтегральних підходів до організації використання та постачання ресурсів та сервісів сприяє удосконаленню і уніфікації підсистем їх розробки та апробації, пошуку та відбору кращих зразків програмного забезпечення, що також може бути передумовою підвищення якості освітніх послуг.Ще один показник, пов’язаний з реалізацією систем е-навчання, характеризує ступінь адаптивності. Цей чинник передбачає застосування досить спеціалізованих та диференційованих систем навчального призначення, що ґрунтуються на моделюванні індивідуальних траєкторій учня чи студента, його рівня знань [3]. У зв’язку з цим, поширення набувають адаптивні технології е-навчання, що враховують особливості індивідуального прогресу учня. Адаптивність передбачає налаштування, координацію процесу навчання відповідно до рівня підготовки, підбір темпу навчання, діагностику досягнутого рівня засвоєння матеріалу, розширення спектру можливостей навчання, придатність для більшого контингенту користувачів.Побудова адаптивної моделі студента, що враховувала б особистісні характеристики, такі як рівень знань, індивідуальні дані, поточні результати навчання, і розробка технологій відстеження його навчальної траєкторії є досить складною математичною і методичною проблемою [3; 4]. Побудова комп’ютерної програми в даному випадку передбачає деякі форми формалізованого подання сукупності знань в предметній області, що вивчається. Розвиток даного типу систем, здебільшого з елементами штучного інтелекту, є досить трудомістким. Зростання ступеню адаптивності є однією з тенденцій розвитку систем електронного навчання, що відбувається за рахунок удосконалення технологій подання, зберігання і добору необхідних засобів. Різноманітні навчальні матеріали, ресурси і сервіси можуть бути надані за потребою користувача, та дають можливість динамічної адаптації до досягнутого рівня знань, компетентності та освітніх уподобань того, хто вчиться.Наступний показник стосується інтеграції та цілісності систем електронного навчання, і тісно пов’язаний із стандартизацією технологій і ресурсів в управлінні системами е-навчання. Ці проблеми виникають у зв’язку з формуванням відкритого середовища навчання, що забезпечує гнучкий доступ до освітніх ресурсів, вибір та зміну темпу навчання, його змісту, часових та просторових меж в залежності від потреб користувачів [1]. Існує тенденція до координації та уніфікації стандартів навчальних матеріалів, розроблених різними організаціями зі стандартизації, такими як IEEE, IMS, ISO / IEC JTC1 SC36 й інші, а також гармонізації національних стандартів з міжнародними. У зв’язку з цим, наукові основи оцінювання інформаційних технологій та способів їх добору і застосування потребують подальшого розвитку.Наступний показник пов’язаний з повномасштабною інтерактивністю засобів ІКТ навчального призначення. Справді, сучасні технології спрямовані на підтримування різних типів діяльності вчителя у віртуальному комп’ютерному класі. Це стосується таких форм навчання, як формування груп, спільнот, що навчаються і взаємодіють віртуально в режимі он-лайн. Щоб організовувати навчальну діяльність в таких спільнотах, використовуються функції, що забезпечують колективний доступ до навчального контенту для групи користувачів, можливість для вчителя проглядати всі комп’ютери у групі, концентрувати увагу учнів за рахунок пауз і повідомлень, підключати або відключати учасників навчального процесу, поширювати файли або посилання серед цільової групи учнів, надсилати повідомлення конкретним учням. Учні також можуть звертатися до учителя за рахунок надання запитань, коментарів, виступів тощо [7]. Організація навчання у віртуальному класі потребує застосування апаратно-програмних засобів доставки навчального контенту, що також суттєво залежить від добору відповідних технологій.Наступний показник стосується безпеки освітнього середовища і передбачає аналіз ризиків та переваг використання комп’ютерних технологій у навчанні. При створенні систем електронного навчання мають враховуватись чинники збереження здоров’я, розвитку інтелектуального потенціалу учня.З огляду на визначені тенденції розвитку та використання систем е-навчання у сучасному освітньому процесі виникає потреба у певній інформаційно-технологічній платформі, яка могла б підтримувати нові форми навчання у відповідності сучасним вимогам доступності, гнучкості, мобільності, індивідуалізації та відкритості освіти [1].Продуктивним видається підхід, за якого проблеми розвитку е-навчання вирішувалися б через призму нових технологій, що надали б підходящу основу для дослідження цих систем, їх розробки і використання. Зокрема, перспективним є використання технології хмарних обчислень, за якої електронні ресурси і об’єкти стають доступні користувачеві в якості веб-сервісу [7].За визначенням Національного Інституту Стандартів і Технологій США (NIST), під хмарними обчисленнями (Cloud Computing) розуміють модель зручного мережного доступу до загального фонду обчислювальних ресурсів (наприклад, мереж, серверів, файлів даних, програмного забезпечення та послуг), які можуть бути швидко надані при умові мінімальних управлінських зусиль та взаємодії з постачальником.Переваги хмарних обчислень у сфері освіти можна охарактеризувати наступними чинниками:- спрощення процесів встановлення, підтримки та ліцензійного обслуговування програмного забезпечення, яке може бути замовлено як Інтернет-сервіс;- гнучкість у використанні різних типів програмного забезпечення, що може порівнюватись, обиратись, досліджуватись, завдяки тому, що його не потрібно кожний раз купляти і встановлювати;- можливість багатоканального поповнення колекцій навчальних ресурсів та організація множинного доступу;- універсалізація процесів розподіленого навчання, завдяки віртуалізації засобів розробки проектів, наприклад, командою програмістів, які всі мають доступ до певного середовища і програмного коду, приладів або лабораторій, інших засобів;- здешевлення обладнання завдяки можливості динамічного нарощування ресурсів апаратного забезпечення, таких як обсяг пам’яті, швидкодія, пропускна здатність тощо;- спрощення організації процесів громіздких обрахунків та підтримування великих масивів даних завдяки тому, що для цього можуть бути використані спеціальні хмарні додатки;- мобільність навчання завдяки використанню хмарних сервісів комунікації, таких як електронна пошта, IP-телефонія, чат, а також надання дискового простору для обміну та зберігання файлів, що уможливлює спілкування та організацію спільної діяльності.Таким чином, впровадження технології хмарних обчислень є перспективним напрямом розвитку систем електронного навчання, що сприятиме реалізації таких засобів і систем, які задовольнятимуть сучасним вимогам до рівня доступності, якості, адаптивності, інтеграції та повномасштабної інтерактивності.

Уровень мотивации к обучению является основополагающим фактором, влияющим на результаты обучения.Для изучения факторов, влияющих на мотивацию студентов к обучению, нами была разработана анкета и проведено анкетирование студентов 1-5 курсов факультета прикладной математики Днепропетровского национального университета. Студенты участвовали в анкетировании добровольно, они не обязаны были указывать свою фамилию, но многие её указали. Ответы дали 60 студентов. Часть тех студентов, которые получили анкету, не приняли участие в анкетировании. Судя по ответам, откликнулись студенты, которые активны и/или хорошо занимаются. Многие студенты дали развернутые ответы, анкетирование подтолкнуло их к более глубокому осмыслению мотивов своей деятельности.Анкета«Мотивы обучения в данном вузе по данной специальности»Исходные мотивы обученияКаковы были мотивы поступления в данный вуз на данную специальность?Изменение мотивации в процессе обученияКак влияют на Вашу мотивацию к обучению следующие факторы:– степень успеха в обучении (результаты обучения)– степень удовлетворения от процесса обучения (качество преподавания, содержание курсов, … )– отношение к учебе других студентов.Считаете ли Вы, что даже при очень плохой учебе отчисление из вуза очень маловероятно? Каким образом осознание этого положения повлияло (влияет) на Вашу мотивацию к обучению?Считаете ли Вы, что даже отличная учеба (по данной специальности) не является гарантией Вашего успеха в жизни? Каким образом осознание этого положения повлияло (влияет) на Вашу мотивацию к обучению?Какие факторы в своё время (когда именно?) повысили Вашу мотивацию к обучению?Какие факторы сейчас и в дальнейшем могут существенно повысить Вашу мотивацию к обучению?Какие факторы в своё время (когда именно?) снизили Вашу мотивацию к обучению?Какие факторы сейчас и в дальнейшем могут существенно снизить Вашу мотивацию к обучению?Какие факторы не влияют на Вашу мотивацию к обучению?Какие изменения в системе образования в Украине могли бы повысить мотивацию студентов к обучению?Какие изменения в организации процесса обучения в Вашем вузе могли бы повысить мотивацию студентов к обучению?Каким образом конкретный преподаватель может повысить интерес к своему предмету?Сколь сильно влияет на интерес к предмету личность преподавателя, качества его характера (какие влияют положительно, какие отрицательно?), его поведение на занятиях и вне их?Нынешнее состояние Вашей мотивационной сферыМотивация в каким видам деятельности существует у Вас сегодня?На удовлетворение каких потребностей направлена Ваша мотивация сегодня?Краткосрочный прогноз изменения Вашей мотивационной сферыУдовлетворение каких потребностей будет превалировать в Вашей мотивации к деятельности к ближайшем будущем?Долгосрочный прогноз изменения Вашей мотивационной сферыУдовлетворение каких потребностей будет превалировать в Вашей мотивации к деятельности в отдаленной перспективе?Смысл жизниКаков, по Вашему мнению, смысл жизни? Как связан он с Вашим образованием?Как видно, вопросы в анкете сформулированы в открытой форме, студенты сами указывали факторы влияния.На выбор университета и факультета влияли следующие факторы: 1) высокий рейтинг ДНУ среди вузов города и Украины, 2) высокий рейтинг факультета прикладной математики ДНУ, популярная специальность, 3) желание стать высокооплачиваемым работником перспективной сферы – сферы компьютерных систем и технологий, 4) «желание учиться среди умных людей», 5) мнение или выбор родителей, 6) способности и наклонности, хорошее знание математики и программирования и выбор программирования как профессии.Практически все считают, что учиться нужно всю жизнь, вспоминая пословицу «Век живи, век учись».В таблицах 1, 2 приведены те основные факторы влияния, указанные в ответах, которые связаны с учёбой в университете.Таблица 1 Факторы, повышающие мотивациюФакторы, понижающие мотивациюСоциальная средаосознание необходимости образования и саморазвития, возможность применять свои знания на практике; желание иметь интересную работу, создать семью и обеспечить ей достойную жизнь; возможность выезда за границупадение ценности диплома в глазах работодателейСистема учебных курсовинтересные курсы; профессионально значимые курсыкурсы, значимость которых студентам неясна; профессионально устаревшие курсыОрганизация процесса обученияповышение размера стипендии; проведение конкурсов по предметам, даже на уровне курса; поощрение за участие в общественной жизниснижение размера стипендии; плохо составленное расписание, не учитывающее психологию восприятия новой научной информацииДля многих студентов факторов, которые не влияют на мотивацию к обучению, существенно больше, чем тех, которые влияют, поэтому они не брались указывать даже основные. С другой стороны, некоторые считают, что «таких факторов нет. Пока человек живет – он учится, а для того, чтоб мне надоело учиться, наверное, можно только перестать жить».Таблица 2Качества преподавателя повышающие мотивацию к обучениюпонижающие еёЛюбит свой предмет и владеет имНекомпетентенВдохновляет на получение знанийОтбивает охоту учитьсяИскренно желает донести свои знания и умеет это делатьБезразличен к результату обученияУмеет заинтересовать предметом, показать его полезность для профессии и его связь с другими предметами (особенно это важно на начальном этапе)Необоснованно требователен не к пониманию самого предмета, а его зубрежкеПрименяет нестандартные, эффективные методы преподаванияМонотонно, без эмоций читает лекциюУделяет существенное внимание практическим приложениям теории. Подбирает интересный дополнительный материал, примеры из жизни«Сухо» излагает теоретический материалДает интересные, творческие задания, посильные для студентовЗадания оторваны от практики и развитияОбладает ораторскими способностями. Говорит на доступном студенту языкеГоворит невнятно, скороговоркойОбязателен и ответствененНеобязателен и безответствененРовно, с пониманием относится ко всем студентамОриентирован на сильных студентовУважает студентов, заинтересован в их развитииУнижает студентов, ущемляет их праваСправедлив, объективен в оценке знанийНесправедлив в оцениванииДоброжелателен, терпим, лоялен, открыт, коммуникабелен, обладает чувством юмораВысокомерен, предвзято относится к студентамМотивация к деятельности прямо связана с осознаваемыми целями этой деятельности. В анкете вопрос был сформулирован философски – о смысле жизни. В основном, студенты заменили понятие смысла жизни (то, зачем живём) её целью (то, к чему стремимся), интуитивно понимая, что человек не может достоверно определить, зачем он пришёл в этот мир. Радует то, что их цели созидательные, соединяющие личное с общественным: «Смысл жизни заключается в самой жизни. … мы должны совершать ошибки, добиваться целей, исполнять желания, совершать добро, рожать детей, сажать деревья, покупать сумочки, кормить бездомных животных и быть ответственными, понимая, что мы не последнее поколение, которое живёт на этой Земле», «Построить дом, вырастить сына, посадить дерево, войти в историю, увидеть и познать мир, достигнуть высот в духовном развитии», «Смысл жизни в том, чтобы прожить её счастливо», «Максимальная реализация своих потенциалов», «Хотелось бы в старости понять, что достиг всего, чего мог». Есть и прямой ответ третьекурсницы, активно занимающейся не только учебой: «не знаю я каков смысл жизни … и знать не хочу, хочу просто жить: быть счастливой, здоровой и любимой».Но некоторые на философский вопрос отвечали философски: «Смыслом жизни в узком смысле этого слова является самоусовершенствование души. Ведь душе, как и телу, тоже требуется воспитание и забота. В широком же смысле слова смысл жизни вообще мы не способны понять. Люди – это как часть огромной системы, в которой вечно будет происходить движение энергии. И как только душа становится «зрелой» и способной на новые испытания, то она переходит на новую ступеньку развития. Вы можете быть несогласным со мной, но моя точка зрения по этому вопросу никогда не изменится».Достоинством приведенных результатов автор считает тот факт, что они отражают оценку реальных современных студентов, а не являются плодом теоретических размышлений. Однако, следует отметить особенность опроса именно студентов факультета прикладной математики. Она состоит в том, что большинство студентов этого факультета изначально настроены стать программистами, а программирование выделяется среди других видов профессиональной деятельности тем, что многие начинают осваивать его со школьных лет и достигают такого уровня, что в студенческие годы, иногда уже с первого курса, начинают профессионально работать. Поэтому, в отличие от студентов других специальностей, они знают из практики, что им нужно, и именно этому хотели бы научиться. Поэтому у них сильна исходная мотивация и выражена направленность на практику и изучение современных методов и средств программирования.Но программирование – столь бурно развивающаяся отрасль, что преподаватели не всегда успевают отражать эти изменения в учебных планах. Неактуальность учебных курсов многие студенты 3-5 курсов отметили, как существенный фактор снижения мотивация к обучению. Студентов, которые знают, чего хотят, и в качестве мотивов своей деятельности указывают стремление к образованию, саморазвитию, духовному совершенствованию учить непросто, но приятно.Отметим, что ни один студент не обмолвился об учёных степенях и заслугах преподавателей. В то же время было подчеркнуто, что если профессор, признанный ученый, рассказывает пусть даже о новейших достижениях своей науки невнятно, скороговоркой и как бы самому себе, то слушать его невозможно. Этот факт ещё раз показал, что научная и педагогическая деятельности различны по своей сути, и что большинство студентов, по крайней мере, в первые 2-3 года обучения, интересуют, прежде всего, педагогические способности преподавателей. Научить делать «открытия для других» в своей науке может только ученый, который такие открытия делал. Но на такой уровень можно вывести лишь нескольких студентов, способных к научной работе и желающих ею заниматься. А вот помочь большинству студентов понять и усвоить основы науки, делая «открытия для себя», может только отличный педагог, и ученая степень для этого не обязательна. Лучше бы такому педагогу защитить диссертацию в области педагогических наук.Результаты анкетирования обсуждались на заседании Днепропетровского межвузовского методологического семинара «Актуальные проблемы высшего образования», посвященном проблеме мотивации студентов к обучению. Участники семинара с сожалением констатировали, что проблема мотивации большинства современных студентов осложняется крайне низким уровнем их школьного образования, из-за чего они не способны освоить вузовские предметы, особенно, в начале обучения. А школьная привычка к инфантильности не рождает у них мотивацию к самостоятельному преодолению трудностей в учебе.

Львиная доля нашей жизни – это учеба. Учеба в школе, институте, университете… Учеба – это, прежде всего, учителя, каждый из которых наделен своими особенностями. Чьи-то личностные особенности нам помогают адаптироваться, заинтересоваться наукой, понять, кем я хочу быть. Таким учителям мы благодарны всю свою жизнь. Но всегда на долгом пути образования встречаются и те, кто нам не нравится по каким-то причинам. Причинам, которые мы часто и сами осознать не можем. Известный факт, что профессия педагога – одна из наиболее затратных психологически и эмоционально. Хорошему учителю нужно быть зрелым, эмоционально устойчивым, здоровым психически и физически.Если же педагог, помимо своей основной деятельности, занимается также реализацией дополнительных образовательных проектов, уровень энергозатрат возрастает вдвойне. Труд учителя всегда насыщен ситуациями, которые, в итоге, могут привести (и приводят) к выгоранию: эмоциональная загруженность, огромная ответственность, длительное нахождение в состоянии перманентного стресса. В результате перегруженный педагог очень быстро «сгорает» в пламени неврозов, депрессий, психосоматических заболеваний.Таким образом, в школе давно назрела ситуация, где основным клиентом психолога должен быть педагог.Автор настоящей статьи рассматривает попытку реализации психотерапевтической работы с педагогами на базе МАОУ «Гимназии №23 г. Челябинска» в рамках реализации модели проектной школы «Практики будущего» на примере метапредметной области «Урбанистика».В статье представлены теоретические основания и методические указания, касающиеся применения психотерапии на основе метода символдрамы в работе с педагогами. Теоретический материал иллюстрирован примерами из практики автора. В качестве данных для исследования были использованы протоколы сессий.В результате исследования автор приходит к выводу, что целесообразно вводить в штат школ ставку психотерапевта или клинического психолога именно для работы с педагогическим составом. A huge period in person's life is closely associated with studying at school, college, or university. Studying is teachers, each of whom is endowed with their own characteristics. Teacher's personality traits help us to adapt, to become interested in science, to understand who we are to be. We are grateful to teachers all our lives. But there are always those who we do not like for some reasons on the long road of education. The reasons that we often cannot even realize. It is well known that teaching as a profession is one of the most energy-intensive. A good teacher needs to be mature, emotionally resilient, mentally and physically healthy.If a teacher, in addition to their main activity, is also engaged in the implementation of additional educational projects, the energy expenditure becomes even greater. The teacher's work is always full of situations, which, in the end, can (and do) lead to burnout: emotional workload, huge responsibility and permanent stress. As a result, an overworked teacher is likely to burn out in the flame of neuroses, depression, psychosomatic diseases.Thus, the school has a long overdue situation where the main client of a psychologist must be the teacher.After all, professional activity is replete with factors that provoke emotional burnout: high emotional workload, many a number of emotional factors, the daily and hourly need for empathy, sympathy, responsibility for children and their work. As a result, a teacher becomes a hostage to the situation of emotional burnout, a prisoner of the emotional and professional behavior stereotypes. Among the professional illnesses of teachers there are various neuroses, and psychopathic conditions, in addition to a number of psychosomatic disorders.In this regard, an important part of a psychologist's activity at school is psychotherapeutic work with teachers and educators who implement additional educational projects.The author of this article considers an attempt to implement psychotherapeutic work with teachers in the MAEI "Gymnasium № 23 of Chelyabinsk" within the framework implementation of the model project school "Practices of the Future" in the example of the metasubject area "Urban Studies".The article presents theoretical foundations and guidelines for the use of psychotherapy based on the symboldrama method for work with teachers. The theoretical material is illustrated with the examples from the author's practice. Session protocols were used as data for the study.As a result of the study, the author therefore asserts the conclusion that it is advisable to introduce a psychotherapist or a clinical psychologist into the school specifically for working with the teaching staff.

Статтю присвячено проблемі мотивації різновікової взаємодії у молодших школярів. З метою дослідження стану сформованості мотивації різновікової взаємодії у молодших школярів використано методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення результатів психологічних досліджень); емпіричні (аналіз шкільної документації, соціометрична методика «Вибір партнера для діяльності» Я.Л. Коломінського, проективна методика «Діагностика моральної саморегуляції молодшого школяра» О.С. Безверхого, методика «Незакінчені речення»); математичної статистики (визначення відсоткових співвідношень, χ2-критерія). Визначено, що різновікова взаємодія виникає між субʼєктами, що належать до одного вікового періоду, але до різних його етапів, мають різницю у віці більшу, ніж один рік, та відзначаються співвідношенням позицій старшого і молодшого. Пілотне обстеження 30 класів початкової школи показало, що сучасні класи початкової школи є фактично різновіковими групами, в яких навчаються не однолітки, а діти з різницею 1-2 роки, що зумовлює досить відчутну психологічну дистанцію між ними в умовах характерного для молодших школярів інтенсивного психічного й особистісного розвитку. Мотивацію молодших школярів до взаємодії з однокласниками, що належать до різних вікових відтинків, було визначено на підставі показників ділових, позиційних, морально-ціннісних мотивів. Встановлено, що найкраще сформованими в досліджуваних є морально-ціннісні мотиви (31,8% дітей з високим та 60,2% iз середнім рівнями), потім позиційні (21,6% дітей з високим та 57,2% із середнім рівнями) та нарешті ділові мотиви різновікової взаємодії (18,6% дітей з високим та 47,1% із середнім рівнями). Сформованість у молодших школярів мотивації різновікової взаємодії знижується внаслідок невідповідності знаних (морально-ціннісних) і реально діючих (ділових) мотивів. Краща сформованість морально-ціннісних мотивів свідчить про бажаність (привабливість) для молодших школярів різновікової взаємодії, що становить собою значний потенціал у розвитку їх партнерства з дітьми іншого віку. Література Авраменко, О.О. (2013). Соціалізація дітей у різновікових групах дошкільного навчального закладу. (Дис. канд. пед. наук).Умань. Максименко, С.Д, Максименко, К.С., & Главник, О.П. (2003). Адаптація дитини до школи. Київ : Мікрос – СВС. Бушай, І.М. (2012). Психологічні особливості консультування дітей молодшого шкільного віку. Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент, 28–35. Режим доступу:http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6217/Forum_Issue_pdf;jsessionid=2319582D6EBAC1691717F72155007365?sequence=1 Дзюбко, Л.В., & Шатирко, Л.О. (2019). Запобігання деструктивним формам взаємодії суб’єктів освітнього простору, як умова збереження та зміцнення психічного здоров’я особистості в онтогенезі. Матеріалів IV всеукраїнської науково-практичної конференції. «Психічне здоров’я особистості у кризовому суспільстві» (м. Львів, 18 жовтня 2019 року).(с. 82–84). Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ. Киричок, В.А (2014). Теоретичні основи виховання моральної самосвідомості молодших школярів. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді, 8(1), 316–324 . Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tmpvd_2014_18%281%29__37 Кузьменко, В.У. (2000). За віком і за інтересами (комплектування різновікових груп). Дошкільне виховання, 7, 19–20 . Київ : Видавництво «Світич». Манжелій, Н.М. (2004). Організаційно-педагогічні основи діяльності сільських навчально-виховних комплексів «школа – дитячий садок». Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: науковий збірник. УДПУ ім. П.Тичини,8, 101–106 . Москаленко, В.В. (2013). Соціалізація особистості. (Монографія). Київ : Фенікс. Москаленко, Л.С. (2015). Психологічні умови становлення соціального статусу молодшого школяра. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. Psychology, 4(10), 31–40. Мостова, Т.Д (2021). Особливості психологічної готовності учителів початкових класів до професійної діяльності в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа». Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 14(59), 72–79. doi:10.31392/NPU-nc.series12.2021.14(59).08 Нова українська школа: порадник для вчителя (2017). Бібік, Н.М. (Ред.)Київ : Видавничий дім «Плеяди»». Павелків, Р.В. (2019). Онтогенетичні аспекти морального становлення особистості. Особистість у контексті морального та професійного зростання. (Монографія). Р.В. Павелків, & Н.В. Корчакова (Ред.). (с. 6–22). Київ : Центр учбової літератури. Печенко, І.П. (2004). Різновікова взаємодія вихованців комплексу «школа – дошкільний навчальний заклад» як чинник соціалізації. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи, 9, 193–197. Київ : Науковий світ. Приходько, Ю.О. (1987). Формування позитивних взаємин у дитячому колективі. Київ : Радянська школа. Смольникова, Г.В. (2014). Методи дослідження спілкування дітей в умовах різновікової групи. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 43, 313–319. Тришневська, Г.Б., & Олійник, Н.Ю. (2003). Особливості формування особистості молодшого школяра у різновіковому колективі. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи, 5, 169–173.

У статті окреслено психологічні виміри самоствердження дитини дошкільного віку; визначено різні способи рухової діяльності дитини, що забезпечує її повноцінний та гармонійний розвиток; зроблено акцент на позитивному сприйнятті себе в певних соціальних дитячих ситуаціях, зокрема, самоствердження за допомогою моторних дій, активностей, дитячих випробувань; здійснено ретельний аналіз спектру рухової діяльності дитини-дошкільника та її вплив на самопочуття та здоров’я; здійснено бліц-опитування для вихователів (міні-дослідження); запропоновано перелік творчих зустрічей із батьками, вихователями щодо підвищення рухової компетентності та життєствердження дошкільників. Мета: статтю присвячено вивченню психологічного аспекту життєствердження за допомогою використання рухових дій дошкільниками; особливостей формування рухових навичок та набуття рухового досвіду дітьми; конструктивного налагодження комунікації дорослого з дітьми дошкільного віку засобами фізкультурно-оздоровчого спрямування. Методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, моделювання); емпіричні (спостереження, бесіда, інтерв’ю, вивчення продуктів діяльності). Результати. В онлайн міні-дослідженні (бліц-опитування) взяло участь 600 педагогічних працівників сфери дошкільної освіти Тернопільської області, де було встановлено, що лише 43% респондентів мають сумніви щодо професійної компетентності в руховій діяльності, оскільки остання вимагає надмірних зусиль, активностей, моторних прагнень; 34% респондентів вважають за необхідне бути міцними, стрункими, активними вихователями та демонструвати свої досягнення перед дітьми; 19% – не змогли визначитися однозначно й 4% респондентів дали негативну відповідь. Висновки. За результатами проведеного бліц-опитування (онлайн) для вихователів закладів дошкільної освіти було визначено, що діти-дошкільники постійно себе презентують у різних рухах, активностях, сміливо та впевнено демонструють власне «Я» (швидкість, спритність, витривалість рухів, дій), вірніше «шукають» себе в цій діяльності, однак прагнення дітей мають співпадати з бажаннями вихователя задля поставленої мети власної «рухової» реалізації. Література Агіляр Туклер, В.В. (2016) Ініціативністьдитини дошкільного віку як психолого-педагогічна проблема сучасності. Матеріали VІ щорічної Всеукраїнської науково-практичної конференції. «Дослідження молодих учених у контексті розвитку сучасної науки» (Київ 21 квітня 2016). (с. 77–84 ). Київ Агіляр Туклер, В.В. (2020). Виховання ініціативності дітей старшого дошкільного віку в сюжетно-рольовій грі. (Дис. канд. пед. наук). Київ. Бєлєнька, Г.В, & Пуйо, О.І. (2019). Формування ціннісних орієнтирів дітей дошкільного віку: Сінгапур – Україна, порівняльний аспект. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Педагогіка, 2, 6–13. Блага, К., & Шебек, М. (1991). Я – твой ученик, ты мой учитель. Москва : «Просвещения». Божович, Л.И. (1995). Проблемы формирования личности. Избранные психологические труды. Москва : Международная педагогическая академия Дятленко, Н.М. (2002). Психологічні умови розвитку самоповаги у дошкільників. (Автореф. дис. канд. псих. наук). Київ. Карасьова, К.В., & Піроженко, Т.О. (2010). Ігровий простір дитини. Київ : «Шкільний світ». Карасьова, К.В, & Піроженко, Т.О. (2011). Самодіяльні ігри дитини. Київ : «Шкільний світ». Карасьова, К.В. (2014). Розвиток ціннісних орієнтирів старших дошкільників у самодіяльній грі. Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/6218/1/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82_Microsoft_Office_Word.Pdf Карнаух, Л.П. (2010). Виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі. (Дис. канд. пед. наук). Київ Кононко, О.Л. (1998). Соціально-емоційний розвиток особистості. Київ : «Освіта». Коток, М.О. (2019). Виховання особистісної ідентичності у дітей старшого дошкільного віку. (Дис. канд. пед. наук). Київ. Котырло, В.К., & Кульчицкая, О.И. (1963). Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста. Киев. Лисина, М.И. (1986). Проблемы онтогенеза общения. Москва : «Педагогика». Литвишко, О.М. (2019). Формування основ соціальної компетентності дітей 5–6 років засобами казки в дошкільних навчальних закладах. (Дис. канд. пед.наук). Київ. Михальська, С.А. (2020). Психологія мовленнєвої поведінки дитини 5-7 років життя. (Дис. доктора пс. наук). Київ. Мухина, В.С. (2000). Возрастная психология: феноменологія, развития, детство, отрочество. Москва : «Академия». Наказ МОН України від 12.01.2021р. №33 «Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти» (Державного стандарту дошкільної освіти). Нова редакція. Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2021/12.01/Pro_novu_redaktsiyu%20Bazovoho%20komponenta%20doshkilnoyi%20osvity.pdf Піроженко, Т.О., Ладивір, С.О., & Вовчик–Блакитна, О.О. (2012). Становлення внутрішньої картини світу дошкільника. (Монографія). Кіровоград : «Імекс-ЛТД». Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/1604/ Піроженко, Т.О. (2010). Комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільника. Тернопіль : «Мандрівець». Піроженко, Т.О. (2010). Особистість дошкільника: перспективи розвитку. Тернопіль : «Мандрівець». Пуйо, О.І. (2021). Рухливі ігри як засіб формування ціннісних орієнтацій дітей старшого дошкільного віку. (Дис. доктора філософії). Київ. Рейпольська, О.Д. (2021). Теоретико-методичні засади формування у дошкільників ціннісного самоставлення. (Дис. доктора пед. наук). Київ. Bielenka, H., & Puyo, O. (2019). Emphathy formation of senior preschoolaged children in the process of active games. Modern world tendencies in thedevelopment of science, 2, 16–25. Bielenka, H. & Puyo, O. (2020). Педагогічні умови використання рухливих ігор з метою формування ціннісних орієнтацій дошкільників. Pedagogia. Zeszyty naukowe, 1, 6–10. ISSN 2544-8889 Puyo, O. (2020). Active games of preschoolers in the measurement of personal values in Ukraine. Journal of Education. Health and Sport. 10(4). ISSN 2391–8306. Режим доступу: https://apcz.umk.pl/czasopisma/index.php/JEHS/article/view/JEHS.2020.10.04.036