Dissertations / Theses on the topic 'Утилізація відходів виробництва'

Основу енергетики України сьогодні складають теплові електростанції (ТЕС) на органічному паливі, що забезпечують 75–80 % усього виробництва електроенергії. У процесі спалювання вугілля для виробництва тепло- і електроенергії на ТЕС утворюється значна кількість золи та шлаків, які направляються на золошлаковідвали, утримання яких вимагає значних затрат. Тому тема утилізації золошлакових відходів є актуальною і потребує дієвих методів вирішення. Метою роботи є підвищення рівня утилізації золошлакових відходів виробництва теплової енергії в Україні та зниження техногенного навантаження на навколишнє середовище.

Проблема екологічної безпеки хімічних виробництв стає все більш актуальною. Основними екологічними проблемами на сучасному етапі розвитку підприємств хімічних і нафто-газопереробних виробництв є: забруднення водних об'єктів, атмосферного повітря, збільшення відходів виробництва та споживання і т.п.

Проблема утилізації відходів гумотехнічних виробів має дві сторони: завдання екологічно чистого знищення цих виробів і завдання максимально ефективного використання цінної сировини, з якого ці вироби виготовлені. Внаслідок поховання на звалищі використані шини витягуються з економічного обороту, і в зв'язку з цим не можуть бути використані для подальшої переробки. Даний спосіб використання шин може бути прирівняний до знищення ресурсів. Утилізація вторинної сировини є важливим ресурсозберігаючими напрямком в умовах наростаючого дефіциту природних ресурсів, а значним джерелом такої сировини є відходи виробів з гуми, серед якого зношені автопокришки становлять близько 90% від всього обсягу цього виду вторинної сировини. Економічна доцільність переробки цього виду сировини також обумовлена тим, що він за термін служби не втрачає своїх властивостей і може бути використаним для виробництва нових матеріалів будівельного і технічного призначення. Таким чином, утилізація відходів гумотехнічних виробів не тільки зменшує забруднення навколишнього середовища, але і дозволяє повернути у виробництво цінні матеріали. Все вищенаведене і визначило мету та завдання роботи. Метою роботи є аналіз та вибір технологій переробки гумовотехнічних виробів для отримання вторинної сировини або енергії.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню рівня екологічної безпеки нафтогазових підприємств за рахунок вибору оптимальних заходів зменшення відходів. Розширена концепція зменшення відходів нафтогазової галузі на основі багатофакторності їх характеристик та багатоваріантність напрямків зменшення об'ємів відходів. Удосконалено методологічні засади вибору оптимального варіанту поводження з відходами, що апробовано на прикладі поводження з нафтошламами в НГВУ "Надвірнанафтогаз", НГВУ "Долинанафтогаз" і на Долинському ГПЗ. Як один з варіантів поводження з відходами розглядався розроблений на основі ефектів механоактивації речовин метод переробки нафтошламів на мінеральний порошок для дорожнього будівництва. Запропонований графічний метод відбору групи можливих заходів зменшення відходів за допомогою області еколого-економічного оптимуму при умові їх впровадження на підприємстві. Обґрунтована група показників для проведення комплексної еколого-економічної оцінки відібраних заходів і визначені критерії оптимальності для вибору оптимального варіанту. Для практичної реалізації методу вибору оптимального варіанту зменшення відходів розроблена структура інформаційно-аналітичної системи поводження з відходами нафтогазової галузі. На основі окремих її блоків розроблена інформаційно-комп'ютерна система обліку відходів та промвикидів ВАТ "Укрнафта".
Диссертационная работа посвящена повышению уровня экологической безопасности нефтегазовых предприятий на основе усовершенствования методов и средств уменьшения отходов производства. В работе рассмотрены пути решения проблемы обращения с отходами нефтегазового комплекса. Установлено, что современное решение экологических проблем отрасли в отношении отходов сводится, как правило, к решению проблемы уменьшения отрицательного влияния отдельных загрязняющих веществ на окружающую среду, что не решает проблемы в целом. На всех технологических стадиях нефтегазового производства образуются значительные объемы сложных по составу разнообразных отходов, что усложняет процессы их утилизации, транспортирования, захоронения и приводит к постоянному накоплению значительных масс отходов. Доказывается, что задача повышения уровня экологической безопасности нефтегазовых предприятий может быть решена только при усовершенствовании системы обращения с отходами отрасли,: на, основе проведения многовариантного и многофакторного анализа по выбору оптимальных природоохранных мероприятий. Усовершенствован метод выбора оптимального варианта обращения с отходами при последовательном выполнении следующих операций: 1) отбор возможных вариантов при помощи области эколого-экономического оптимума, 2) расчет группы эколого-экономических показателей для каждого варианта, 3) выбор оптимального варианта на основе критериев оптимальности для показателей группы. Предлагаемый метод отработан на примере выбора оптимального варианта обращения с нефтешламами Долинского ГПЗ, НГДУ "Надвірнанафтогаз", НГДУ "Долинанафтогаз". Проанализированы возможные варианты уменьшения количества отходов с учетом объемов их образования на предприятии. Как один из вариантов рассматривался разработанный способ переработки нефтешламов в минеральный порошок для дорожного строительства. По результатам проведенных исследований были определенны оптимальные условия подготовки минерального порошка на основе нефтешламов и механоактивированного кварцевого песка при соотношении компонентов 1 : 1, и который по заключению спецлаборатории Ивано-Франковского облавтодора соответствует требования стандартов. Предложена технологическая схема переработки нефтешламов на компонент для дорожного строительства с использованием установки струйного помола. Апробация предложенного метода выбора оптимального варианта обращения с отходами показала его применимость. С целью выбора оптимального решения по уменьшению объемов отходов с учетом взаимосвязи экологических, технических, технологических и экономических показателей разработана структура информационно-аналитической система обращения с отходами нефтегазового комплекса, определено информационное обеспечение и принципы действия ее составляющих блоков. Для автоматизации процесса экологической отчетности ОАО "Укрнафта" на основе отдельных блоков системы обращения с отходами нефтегазового комплекса разработана справочная информационно-компьютерная система учета отходов и промвыбросов.
Thesis is dedicated to heightening the ecological safety level of oil and gas enterprises at the expense of choosing the optimum means of wastes lessening. The approach concept towards the oil and gas complex wastes has been broadened which enables to take into variability of the trends aimed at lessening the wastes. The grounds of choosing the optimum version of the approach to wastes which have been approved using as an example the oil residue treatment at Oil and Gas Production Office and Gas Processing Plant. On the basis of the substances mechanic activation developed was a method of reprocessing the oil residues into mineral powder to be used in highway engineering. Suggested is a graphic approach to choosing a set of possible measures aimed at waste lessening by means of ecological and economic optimum area. Amplified is a set of indices aimed at earning out a complex ecological and economic estimation and determined are the optimum indices criteria aimed at choosing the optimum version of nature protection measures. With the view of the practical realization of the choosing approach to the optimum version of wastes lessening developed is the structure of informational and analytical system approach to oil and gas wastes, scientifically amplified is the structure of its constituents. On the basis of separate elements of it developed for "Ukrnafta" is an computer system aimed at recording the wastes and emissions.

Виробництво двоокису титана сульфатним способом супроводжується накопиченням такого промислового відходу, як залізний купорос. В складі залізного купоросу міститься вільна сірчана кислота та сірчанокисле залізо. Вплив на навколишнє середовище пов’язаний саме з наявністю цих компонентів. Джерелом забруднення навколишнього середовища є аерозоль заліза (ІІ)сульфату. Період піврозпаду 7-1 діб (стабільне). Трансформується в навколишнє середовище в вигляді солей трьохвалентного заліза. На сьогоднішній день на ВАТ «Сумихімпром» накопичено більше 1млн.т. залізного купоросу. Під звалище зайнято біля 1,2 га орної землі. Необхідно відмітити, що шляхи утилізації залізного купоросу визначаються наявністю в його складі цінних компонентів таких як сірчана кислота та залізо. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/7747

В Україні щорічно утворюється понад 3 млн. т нафтошламів. На нафтовидобувні компанії припадає понад 1 млн. т нафтошламів та нафтозабруднених грунтів. Існує декілька розміщень вуглеводневмісних відходів: шламові амбари, ставки додаткового відстою, ілонакопичувачі та шламонакопичувачі. Ці об'єкти були влаштовані ще при розробці нафтових родовищ і в період будівництва нафтопереробних підприємств. Обсяг накопичених вуглеводневмісних відходів оціночно досягає приблизно 400 тис. т. При попаданні нафтошламів в грунт відбуваються глибокі незворотні зміни фізичних, фізико-хімічних і мікробіологічних властивостей, що призводить до втрати забрудненими ґрунтами родючості і відторгнення площ із сільськогосподарського використання. Термін відновлення, саморекультивації грунтів, забруднених нафтою, становить від 2 до 15 років. Проблема дослідження полягає в накопиченні великої кількості нафтошламів на території України та відсутність ефективних технологій на їх утилізації безпосередньо на місці їх розміщення.

Дисертаційна робота присвячена зниженню техногенного навантаження від зберігання ТВ у шламонакопичувачі шляхом розроблення комплексної технології їх переробки з отриманням корисних продуктів. Проведено системні дослідження з вивчення хімічного складу накопичених за тривалий час у шламонакопичувачі твердих відходів виробництва титан(IV) оксиду пігментного за сульфатнокислотною технологією. Досліджено процес переробки ТВ за сульфатнокислотною технологією. За цим методом експериментально досліджено технологічні режими вилучення титан(IV) оксиду. Проведення процесу гідролізу з додаванням в якості реагента-модифікатора амонія сульфату за температури 363 К дозволяє отримати концентрат титан(IV) оксиду із вмістом 96,7 % рутилу з масовою часткою TіO2 94,6 %. Запропоновано технологічні засади знешкодження залишкової сульфатної кислоти, яка міститься у «вторинних» ТВ, що передбачають попередню термічну обробку ТВ або хімічну нейтралізацію з утворенням кристалічних сполук, які під час отримання керамічних виробів спікаються, конденсовані шкідливі речовини при цьому повністю іммобілізуються.
Диссертационная работа посвящена снижению техногенной нагрузки при хранении титаносодержащих отходов (ТО) в шламонакопителе путем разработки комплексной технологии их переработки с получением полезных продуктов. Проведены системные исследования по изучению химического состава накопленных за длительное время в шламонакопителе твердых отходов производства титан(IV) оксида пигментного по сернокислотной технологии. На основании комплексного изучения состава отходов химическими, атомно-эмиссионным, рентгенофазовым и дифференциально-термическим методами анализа установлен его состав. Основными компонентами являются TiO2, Fe2O3, SiO2 и H2SO4. Исследован процесс переработки ТО по сернокислотной технологии. По этому методу экспериментально исследованы технологические режимы извлечения титан(IV) оксида, а именно: влияние реагентов-модификаторов, концентрации серной кислоты, температуры, времени протекания, режима перемешивания. По результатам исследований выбраны следующие оптимальные технологические режимы: количество добавки аммоний сульфата – 5% к массе ТВ; температура разложения - 458 ± 2 К, температура выщелачивания – 338 ± 2 К; разложении – 30 мин., время выщелачивания – 6 ч. По указанным технологическими режимами можно достичь степень извлечения титан(IV) оксида в раствор до 55-60%. Последующее извлечение титан(IV) оксида из полученных растворов проводили с помощью процесса гидролиза. Проведение процесса гидролиза с добавлением в качестве реагента-модификатора аммония сульфата при температуре 363 К позволяет получить концентрат титан(IV) оксида с содержанием 96,7 %. Содержание тяжелых металлов в продукте не превышает норм. Предложены технологические основы обезвреживания остаточной серной кислоты, которая содержится во «вторичных» ТО, предусматривающие предварительную термическую их обработку или химическую нейтрализацию с использованием в качестве щелочного реагента золы теплоэлектростанции. Образованные при этом кристаллические соединения при получении керамических изделий спекаются, конденсированные вредные вещества полностью иммобилизуются. Предложено использовать «вторичные» ТО, обезврежены от содержания серной кислоты, в качестве примеси в количестве от 5 до 10% в состав шихты в производстве строительной керамики. При выборе оптимальных режимов по изготовлению керамических изделий с добавлением в качестве примеси к шихте указанных отходов были проведены исследования их свойств. Предложенные методы переработки «вторичных» ТО дают возможность получения керамической продукции (кирпича) с использованием обезвреженных от остаточной серной кислоты «вторичных» ТО как способ утилизации. Разработанные методы почти идентичны по технологическим параметрам и могут быть реализованы на типовом оборудовании для промышленности керамических строительных материалов. Получаемый кирпич соответствует требованиям ДСТУ 530-95 и ДСТУ 7484-78 «Кирпич и камни керамические лицевые». Марки кирпича – 75 , 100 , 125 и 150.
The thesis is devoted to the reduction of anthropogenic impact on the storage ТW into slurry reservoir through the development of complex technology of their processing to yield useful products. A systematic study on the chemical composition of accumulated solid waste production of titanium(IV) oxide pigment on sulfuric technology over a long period of time in slurry reservoir has been done. The process for recycling ТW on sulfuric technology has been investigated. Technological modes of extraction of titanium(IV) oxide have been investigated according to this method experimentally. Conducting the hydrolysis process with the addition of a reactant modifier of ammonium sulfate at a temperature 363 K allows to obtain a concentrate of titanium(IV) oxide with a rutile content of 96,7 %. The technological basis of neutralization of residual sulfuric acid has been proposed, which is contained in the «secondary» ТW providing prebaked ТW or chemical neutralization to form crystalline compounds, the preparation of sintered ceramic products, condensed harmful substances are completely immobilized.