To see the other types of publications on this topic, follow the link: Управлінське середовище.
Journal articles on the topic 'Управлінське середовище'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Управлінське середовище.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Voloshyna, Oksana. "КОМПЕТЕНЦІЇ ЯК КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СЛІДЧОГО". HUMANITARIUM 42, № 1 (2019): 41–48. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-41-48.
Full textAbstract:
Статтю присвячено визначенню критеріїв формування організаційно-управлінської компетентності слідчого, зокрема її базових компетенцій. Встановлено, що генератором ефективної організаційно-управлінської діяльності слідчого є його організаційно-управлінська компетентність, яка з одного боку складається із низки організаційних та управлінських компетенцій, а з іншого – виступає якісною особистісною характеристикою, до якої входять здібності і вміння самоорганізовуватися та організовувати інших людей для спільної діяльності, впливати на процеси цієї діяльності, приймати організаційні та управлінські рішення щодо досудового розслідування. Емпірично визначено ключові компетенції організаторсько-управлінської компетентності слідчого: суто організаційно-управлінські (уміння планувати розкриття та розслідування злочинів, здатність приймати оптимальні організаційно-управлінські рішення в службовій діяльності й нестандартних ситуаціях, здатність планувати і організовувати роботу малого колективу виконавців, навички організаційного лідера); комунікативні (здатність виражати власну точку зору в усній та письмовій формі, здатність ефективно організувати роботу СОГ) та соціально-психологічні (вміння управляти своїм робочим часом, здатність проявляти ініціативу, здатність до рефлексії). Доведено, що найважливішими детермінантами організаційно-управлінської компетентності слідчого є вміння впливати на оточуючих, здібності та вміння навчати й виховувати людей та схильність до постійного саморозвитку й зростання. Встановлено, що компетентнісна парадигма становлення професіонала дозволяє досліджувати особистісно-професійне становлення не лише через призму професійно-формувального впливу в освітньому середовищі вищої освіти, але і як форму самоосвіти особистості професіонала, і як процес індивідуального супроводу (коучу) на шляху до акмемоделі професіоналізму.
2
Орєхова, А. І. "УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 58–61. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-10.
Full textAbstract:
Дана стаття висвітлює питання ролі управлінської звітності як інструменту корпоративного управління та контролю та визначає основні підходи до формування та впровадження управлінської звітності на підприємстві, оскільки сьогодні все більшого практичного значення в діяльності організацій набувають питання постановки та ведення управлінського обліку, підсумком чого є формування управлінської звітності, яка є ідеальною інформаційною базою для прийняття належних управлінських рішень. Основний акцент автор робить на питаннях значимості управлінської звітності на підприємстві, що дає змогу проводити огляд усієї діяльності, автоматизацію управлінського обліку, регулювання взаємодії між інформаційною системою і користувачами, що значно підвищує результативність та якість прийнятих керівництвом рішень і має прямий вплив на ефективну й стійку діяльність організації, особливо в умовах цифровізації економіки. Також зазначено, що інформаційне наповнення управлінської звітності з погляду найбільш важливих аспектів діяльності організації все більше розширюється, оскільки зростають потреби користувачів в інформації, а також спостерігається прагнення до відповідності управлінської звітності форматам найкращих світових практик. Доведено, що звітність, сформована в системі управлінського обліку, у тому числі й стратегічного, створює інформаційну базу, ґрунтуючись на якій менеджери приймають належні управлінські рішення, орієнтовані на розвиток економічного суб'єкта. Управлінська звітність поряд із бухгалтерською та податковою формує повноцінне обліково-аналітичне забезпечення управління економічним розвитком організації. Визначено, що використання управлінської звітності на підприємстві дасть змогу менеджерам організації виконувати такі функції: підводити проміжні підсумки по всіх ділянках діяльності підприємства; аналізувати ефективність роботи підприємства в поточних умовах; постійно контролювати розвиток підприємства. Дані такого виду обліку є важливою інформаційною базою для прийняття стратегічних рішень. Використання управлінської звітності допомагає оперативно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі і сприяє швидкій адаптації підприємства в умовах економічних змін.
3
Косташ, Тетяна, та Анжеліка Карп. "РОЛЬ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 4 (14 травня 2021): 64–67. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.008.
Full textAbstract:
Невід’ємною частиною сучасного інформаційного простору є система управлінського обліку. В управлінні сучасними бізнес-процесами на підприємстві роль та значення управлінської інформації постійно зростає і вона стає важливим ресурсом для прийняття економічно ефективних та результативних управлінських рішень. У зв’язку з цим, важливо вивчити будову інформаційного простору на підприємстві, визначити його елементи, взаємозв’язок між ними та роль підсистеми управлінського обліку в інформаційному середовищі. У статті розглянуто інформаційну спрямованість управлінського обліку на підприємствах. Оцінено управлінський облік як основний інструмент інформаційного забезпечення менеджменту.
4
Lopushynskyi, Ivan, та Olena Durman. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ОСВІТНЬОГО ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА". Public Administration and Regional Development, № 3 (11 квітня 2019): 92–113. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.03.06.
Full textAbstract:
У статті розглядаються підходи до вдосконалення організаційного механізму управління освітньою галуззю.
 Визначено, що на сьогодні існує некомфортний стан управління через недостатню кількість інформації про діяльність ЗВО або про значний час, потрібний для її отримання. Для ліквідації такого стану пропонується застосовувати підходи, засоби та інструменти, що їх пропонують сучасні інформаційно-комунікаційні технології. Так, для оптимізації процесів ухвалення управлінських рішень пропонується застосовувати підходи теорії ухвалення рішень та проектування і створення відповідних інформаційних систем. Зв’язки розподіляються на суб’єктно-об’єктні (прямі), об’єктно-суб’єктні (зворотні), а також суб’єктно-суб’єктно та об’єктні-об’єктні. Зважаючи на те що успіх управлінської діяльності певною мірою залежить від дотримання системного принципу зворотного зв’язку інформаційних потоків, його сутність полягає у зв’язку між отриманим ефектом та управлінським впливом.
 Для підвищення якості та швидкості ухвалення управлінських рішень в освітній галузі пропонується формування єдиного освітнього інформаційно-комунікаційного середовища, а також використання інформаційних технологій в освітній галузі. Автором зроблено висновки що дальші розробки можуть бути спрямовані на вивчення та вдосконалення механізмів державного управління освітньою галуззю через децентралізацію та дерегуляцію державного управління з метою підвищення його ефективності.
 Це дасть змогу поліпшити взаємодію різних рівнів управління освітньою галуззю як по вертикалі, так і по горизонталі. Крім того, пропонується також поширити цей підхід і на інші сфери державного управління.
5
Стадник, Світлана. "ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГБІ-КЛУБУ «ОЛІМП» ХАРКІВ". Слобожанський науково-спортивний вісник 3(77), № 3(77) (2020): 62–67. http://dx.doi.org/10.15391/2020-3.009.
Full textAbstract:
Мета: визначити особливості маркетингової діяльності регбі-клубу «Олімп» для подальшого її удосконалення. Матеріал і методи: за допомогою PEST-аналізу охарактеризовано вплив зовнішнього середовища на діяльність регбі-клубу «Олімп». За допомогою SWOT-аналізу виявлено можливості та загрози зовнішнього середовища та сильні і слабкі сторони внутрішнього середовища регбі-клубу «Олімп». Опитування проводилось серед 10 організаційно-управлінських працівників регбі-клубу «Олімп» Харків з метою визначення думки респондентів щодо різноманітних аспектів його діяльності, а також серед 25 спортсменів-регбістів клубу з метою виявлення потреб та пріоритетів, мотивації гравців команди. Результати: обґрунтовано необхідність маркетингової стратегії, процес розробки якої у нашому дослідженні включав 3 етапи: аналіз зовнішнього та внутрішнього середовищ клубу; формування цілей, основних напрямків та маркетингового комплексу; реалізація та оцінка маркетингової стратегії. Проаналізовано організаційну структуру регбі-клубу «Олімп», його логотип, проведено аналіз маркетингових комунікацій клубу. Висновки: за результатами власних досліджень розроблено маркетингову стратегію регбі-клубу «Олімп» та план її практичної реалізації. Результати експертної оцінки свідчать, що запропонована нами маркетингова страте- гія має високу очікувану ефективність, науково обґрунтована та реальна для виконання. Ключові слова: регбі-клуб, маркетинг, стратегія, план, маркетингове середовище, маркетингова діяльність.
6
Стадник, Світлана. "ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГБІ-КЛУБУ «ОЛІМП» ХАРКІВ". Слобожанський науково-спортивний вісник 77, № 3 (2020): 62–67. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-3.009.
Full textAbstract:
Мета: визначити особливості маркетингової діяльності регбі-клубу «Олімп» для подальшого її удосконалення. Матеріал і методи: за допомогою PEST-аналізу охарактеризовано вплив зовнішнього середовища на діяльність регбі-клубу «Олімп». За допомогою SWOT-аналізу виявлено можливості та загрози зовнішнього середовища та сильні і слабкі сторони внутрішнього середовища регбі-клубу «Олімп». Опитування проводилось серед 10 організаційно-управлінських працівників регбі-клубу «Олімп» Харків з метою визначення думки респондентів щодо різноманітних аспектів його діяльності, а також серед 25 спортсменів-регбістів клубу з метою виявлення потреб та пріоритетів, мотивації гравців команди. Результати: обґрунтовано необхідність маркетингової стратегії, процес розробки якої у нашому дослідженні включав 3 етапи: аналіз зовнішнього та внутрішнього середовищ клубу; формування цілей, основних напрямків та маркетингового комплексу; реалізація та оцінка маркетингової стратегії. Проаналізовано організаційну структуру регбі-клубу «Олімп», його логотип, проведено аналіз маркетингових комунікацій клубу. Висновки: за результатами власних досліджень розроблено маркетингову стратегію регбі-клубу «Олімп» та план її практичної реалізації. Результати експертної оцінки свідчать, що запропонована нами маркетингова стратегія має високу очікувану ефективність, науково обґрунтована та реальна для виконання. Ключові слова регбі-клуб, маркетинг, стратегія, план, маркетингове середовище, маркетингова діяльність.
7
Мізюк, Б. М. "ПОТЕНЦІАЛ ТУРИСТИЧНО-ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА КІНЕТИЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЙОГО ПЕРЕТВОРЕННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 65 (28 січня 2022): 33–38. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-04.
Full textAbstract:
Мета статті - наукове обгрунтування теоретико-змістовних характеристик потенціалу підприємства чи організації, яке займається бізнесом в сфері обслуговування, що є основою їх ефективного управління. У статті розглянуто фундаментальний базис формалізації механізму формування та використання інструментарію управління. У дослідженні акцент на потенціал зроблено з енергетичної точки зору, коли ресурсна складова потенціалу, наряду з виробничим та економічним компонентом, перетворюється в кінетичну енергію за рахунок управлінської складової потенціалу. В статті увага звертається на те, що саме управлінська складова приводить у дію усю решту компонентів повного потенціалу за допомогою певного механізму. Його узагальнена модель являє собою взаємопов’язану сукупність ресурсної, виробничої та економічної складових, які через управлінський компонент перетворюють скриті потенційні можливості в бажані результати. Графічно зображено структурно-ієрархічну побудову такої моделі. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на проектування побудови системи управління запропонованої моделі, пошук та використання ресурсів зовнішнього середовища, які б могли з успіхом використовуватись у веденні готельно-ресторанного бізнесу. При цьому заслуговує на увагу використання операційного підходу до побудови системи управління. Він дає можливість систематизувати знання стосовно теорії менеджменту і розробити алгоритми виконання завдань практичної управлінської діяльності туристично-готельних підприємств.
8
Гребеник, Т., та О. Сосненко. "ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК СКЛАДОВА ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Physical and Mathematical Education 27, № 1 (2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-027-1-001.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано проблему формування управлінської компетентності керівників закладів фахової передвищої освіти як складову їх професійної підготовки, а також наукові джерела, які стосуються управлінської компетентності керівників закладів освіти 
 Формулювання проблеми. В наш час якісна освіта є основним індикатором соціально-економічного розвитку суспільства. В умовах прогресивних змін, реформування освіти та збільшення реальної автономії закладів, докорінно змінюється значущість керівних функцій управлінців, розширюється уявлення про зміст та роль управлінської діяльності керівників закладів освіти. Також актуальності набуває проблема формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти в професійній підготовці, специфіка якої обумовлена новими нормативними вимогами до особистості керівника закладу фахової передвищої освіти та його управлінської діяльності. 
 Матеріали і методи. У процесі написання статті застосовувались матеріали дисертаційних досліджень, психолого-педагогічної літератури та наукової періодики. Основними методами, які використовувались для дослідження окресленої проблеми, стали теоретичні й емпіричні методи. 
 Результати. Систематизовані наукові погляди на проблему формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти, що зумовлено становленням ступеневої освіти та змінами в управлінні освітніми закладами. Проаналізовано організаційно-педагогічні умови та фактори формування управлінської компетентності освітніх менеджерів нового покоління в процесі професійної підготовки, що є елементами освітнього середовища закладів, на які покладено зазначені функції. 
 Висновки. Узагальнення теоретичних джерел дозволили скласти уявлення про управлінську компетентність майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти як складову їх професійної компетентності. Управлінська компетентність керівника закладу освіти – це органічний комплекс загальних і спеціальних знань, умінь, навичок, здібностей, які забезпечують ефективність управління закладом освіти в сучасних умовах. Вона складається з низки компонентів, що формуються в процесі професійної підготовки. Подальшого дослідження потребують питання щодо розробки моделі формування управлінської компетентності керівників закладів фахової передвищої освіти в професійній підготовці та її організаційно-методичного забезпечення.
9
Шоробура І. М. "МОДЕЛІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (25 листопада 2021): 168–76. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.320.
Full textAbstract:
У статті розкрито моделі прийняття управлінських рішень у контексті зарубіжного досвіду. Висвітлено сутність управлінського рішення, яке спрямовано на досягнення цілей, керівництво колективом, розподіл ресурсів, переробку інформації тощо. Визначено функції управлінського рішення: забезпечувальна, скеровуюча, координуюча, мобілізуюча та ін. Показано вимоги до управлінських рішень в Україні та за рубежем: наукова обгрунтованість, цілеспрямованість, оптимальність, своєчасність, комплексність та ін. Зосереджено увагу на європейських технологіях та видах управлінських рішень, як-от: програмованість та непрограмованість.Акцентовано на моделях прийняття управлінських рішень у вітчизняній та зарубіжний науці. Це класична модель, яка спрямована на визначеність умов щодо рішень; поведінкова модель, де рішення приймається на основі поведінки об’єкта та ірраціональна модель, де рішення приймається без дослідження альтернатив.Також показано визначення сутності моделі з точки зору зарубіжних науковців, як відображення в схемі, формулі характерних ознак об’єкта, що досліджується, а також в реальних подіях та управлінських ситуаціях. Звернено увагу на різні моделі прийняття управлінських рішень в Італії, Франції, Великобританії, Швеції, показано особливості середовища прийняття таких рішень, особисті якості менеджера, стилі управління, стандарти.Проаналізовано ціннісні чинники, пов’язані з соціокультурним середовищем міжнародного менеджменту, який спрямований на потребу адаптації в певному оточенні та її внутрішню інтеграцію.Підкреслено, що кожна Європейська модель менеджменту має свої особливості, оскільки враховує певні національні цінності, своєрідність національної психології, менталітету. Розглянуто моделі прийняття рішень у Франції, які спрямовано на стилі управління, що є відображенням управлінських цінностей, які частково формуються під впливом освіти.Визначено, що англійська модель менеджменту має великий вплив на розвиток інших європейських моделей, а також, що британські управлінські рішення спрямовані на навички спілкування і прагматизм. Відзначено неординарність шведської політики у прийнятті управлінських рішень у сфері перекваліфікації працівників, що дозволяє скоротити міграцію населення, пов’язану з пошуком роботи; доцільно використати економічний цикл тощо. Також показано своєрідність прийняття управлінських рішень в Італії.
10
Bondarenko, N. B., та T. O. Hryboiedova. "ПРОБЛЕМA ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-01.
Full textAbstract:
У статті досліджується актуальна проблема сучасності – шляхи підвищення ефективності управління закладом дошкільної освіти. Зроблено аналіз останніх досліджень і публікацій, надана характеристика понять, на які спираються автори: «управління», «управлінська діяльність», «менеджер освіти», «освітній простір», «освітнє середовище», «ефективність управління», «компетентність» тощо. Окреслено мету статті, яка полягає у визначенні шляхів підвищення ефективності управління дошкільної освіти у сучасному освітньому просторі. У статті використані сучасні нормативно-директивні документи стосовно організації закладу дошкільної освіти, управління освітнім процесом: Базовий компонент дошкільної освіти, Нова редакція та Положення про заклад дошкільної освіти. Розкриті психолого-педагогічні та методологічні основи управлінської діяльності керівника ЗДО. Охарактеризовано основні складники змісту роботи директора закладу та принципи управління: демократизації, децентралізації, гуманізації та людиноцентризму. Особливу увагу приділено вимогам до сучасного управлінця. У дослідженні виділено основні напрямки роботи керівника: робота з педагогічним колективом та обслуговуючим персоналом; створення досконалої матеріально-технічної бази; удосконалення предметно- розвивального освітнього середовища; планування; контроль; підготовка дошкільного закладу до нового навчального року; проведення літньої оздоровчої компанії; робота з батьками та охорона життя і здоров’я, створення безпечних умов життя. Виділено важливі фактори підвищення ефективності управління ЗДО: представлена виважена стратегія спілкування; партнерська взаємодія колективу закладу освіти і батьків; формування іміджу дошкільного закладу. Особливу увагу приділено впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій в управлінську діяльність, що позитивно сприяє переходу на новий якісний рівень всіх структурних компонентів ЗДО. Значна увага приділена використанню кваліметричного підходу в управлінні та необхідності керівнику володіти міжнародною методикою ECERS-3, використання якої надає можливість якісно оцінити освітній процес ЗДО. Проаналізовано значення володіння елементами етикету, поведінковою культурою для підвищення авторитету, покращенню стилю у спілкуванні. Визначено значення комунікативних, сугестивних, перцептивних вмінь управлінця. Особливо важливою є асертивність поведінки як складової частини управлінського потенціалу керівника. Охарактеризовані технології «тайм-менеджмету» та «лідерства-служіння» в управлінні ЗДО. Зроблено висновки та надано бібліографічний список.
11
Федоренко, Андрій. "УМОВИ РОБОЧОГО СЕРЕДОВИЩА І ДИСБАЛАНС ЗУСИЛЬ-ВИНАГОРОДИ ПРАЦІВНИКІВ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ". Вісник Університету банківської справи, № 1(40) (24 травня 2021): 58–65. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x1(40)2021237616.
Full textAbstract:
В умовах глобалізації та зростаючих вимог, що пред’являються працівникові, важливим є підтримання здоров’я і благополуччя людини на робочому місці. Розглянуто можливість регулювання рівня стресу і зусиль, а також балансу зусиль і винагороди в рамках моделі Effort-Reward imbalance (ERI). Мета статті — виявити зв’язок між певними факторами робочого середовища та оцінюванням відповідності зусиль і винагороди згідно з моделлю ERI. Дослідження розглядає зв’язок чинників організації праці з рівнем стресу працівників і доданими зусиллями на роботі.
 Дослідження базується на відповідях 1 148 осіб, що працюють у фінансовому секторі 35 країн Європи. Опитування респондентів відбувалося в рамках European Working Conditions Survey 2015 (EWCS 2015). За результатами проведення кореляційного аналізу було виявлено: слабкий зв’язок рівня стресу з балансом зусиль-винагороди; помірний зв’язок оцінки справедливості з балансом зусиль-винагороди; слабкий зв’язок між справедливістю і рівнем стресу.
 Зв’язок зусиль працівника і рівня стресу з певними факторами робочого середовища (автономія, чіткість завдань і зворотний зв’язок, залученість до управління, ефективні управлінські практики, гнучкість робочого графіка, навчання, соціальна підтримка) слабкий або відсутній. Спостерігається зв’язок соціальної підтримки і ефективних управлінських практик із компонентом винагороди моделі ERI.
 Поліпшення показників факторів робочого середовища не впливає на рівень стресу і зниження зусиль працівників. Стрес і певний рівень напруги є необхідними умовами виконання роботи. Соціальна підтримка та ефективні управлінські практики сприймаються працівниками у взаємозв’язку з компонентом винагороди в моделі ERI. Регулювання оцінювання балансу зусиль і винагороди можливе за рахунок факторів винагороди, соціальної підтримки, ефективних управлінських практик.
12
Мазіна, О. І. "ЗНАЧЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ У РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ, ПРАКТИКИ І ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 2 (27 лютого 2018): 83–90. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.2.2018.83-90.
Full textAbstract:
Прийняття ефективних управлінських рішень у середовищі неструктурованих інформаційних потоків є важливим процесом. Основою теоретичних засад управлінського обліку є його концепції і принципи. Концептуальні засади управлінського обліку необхідно формувати з урахуванням процесів, що відбуваються у внутрішньому та зовнішньому середовищі суб’єкта господарювання як об’єкта управління. Розроблені міжнародними організаціями Глобальні принципи управлінського обліку визначають передову практику бухгалтерського обліку, яка сприяє забезпеченню сталої цінності організації. Дотримання глобальних принципів управлінського обліку дозволяє досягти зростання вартості бізнесу та забезпечує сталий розвиток економіки. Важливе значення мають компетенції фахівців, які приймають управлінські рішення та забезпечують зростання вартості бізнесу.
13
Kotlyar, Lyudmila. "Взаємозалежність дезадаптації та прокрастинації державних службовців в різні періоди кар'єрного зростання". Public Administration and Regional Development, № 12 (24 травня 2021): 433–53. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.12.06.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі взаємозалежності дезадаптації та прокрастинації державних службовців, виявленню основних підходів. Процес адаптації передбачає резерви державних службовців щодо забезпечення управлінської діяльності та існування в умовах підвищеної стресогенності зовнішнього середовища, яке постійно змінюється. Дезадаптація державних службовців призводить до порушення взаємодії з середовищем, посилювання проблемних ситуацій в управлінській діяльності та супроводжується міжособистісними і внутрішньоособистісними конфліктами в різні періоди кар’єрного зростання. Діагностичними критеріями дезадаптації державних службовців є порушення в професійній діяльності в різні періоди кар’єрного зростання та в міжособистісній сфері.
 Дезадаптація як процес, що посилює проблемні ситуації в управлінській діяльності та супроводжується міжособистісними і внутрішньоособистісними конфліктами є предиктором прокрастинації державних службовців в різні періоди кар’єрного зростання. У результаті аналізу наукових джерел визначено сутність та основні ознаки дезадаптації та прокрастинації державних службовців. Розглянуті та проаналізовані актуальні наукові підходи до визначення понять. З’ясовані основні аспекти вищевказаних явищ показали, що феномен прокрастинації є негативне явище, яке перешкоджає суспільному розвитку і розуміється як постійне відкладання важливих справ та прийняття рішень, що завжди повторюються всупереч усвідомленню державними службовцями негативних наслідків та неготовністю взяти на себе відповідальність.
 Висновком є те, що в процесі дезадаптації державні службовці менш енергетично обдаровані, не досить гнучкі та мобільні, а проблемні ситуації, міжособистісні та внутрішньоособистісні конфлікти, які виникають в різні періоди кар’єрного зростання, підвищують рівень прокрастинації виконання справ і прийняття рішень. Показниками дезадаптації державних службовців є: нездатність до формування нового гомеостатичного стану під час взаємодії організму та середовища; нездатність забезпечення дільності в умовах підвищеної стресогенності зовнішнього середовища, що постійно змінюється; нездатність враховувати особливості середовища й активно впливати на нього; низький рівень суб’єктивного відчуття благополуччя; об’єктивна або суб’єктивна неможливість самореалізації та досягнення значимих цілей.
 Проявами прокрастинації державних службовців в різні періоди кар`єрного зростання є: відволікання з причини розсіяної уваги і неможливістю зібратися; недбалість і поспішність в процесі виконання справ і прийняття рішень; негативний вплив Інтернету, який постійно відволікає від виконання справ і прийняття рішень; імпульсивність, яка ускладнює контроль поведінки та планування дій відповідно до мети; різноспрямована пошукова поведінка, що приводить до порушення цілепокладання.
14
Дарманська, Ірина. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (2020): 125–38. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.36.
Full textAbstract:
У статті наведено організаційно-педагогічні умови формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти, під якими ми розуміємо сукупність чинників впливу на створення освітнього середовища у підготовці слухачів другого (магістерського) рівня вищої освіти, що сприяють якісній підготовці директорів. Саме організаційно-педагогічні умови підсилюють систему формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти, породжуючи не тільки дієвість у підготовці, а й результативність. Із цієї позиції педагогічні умови супроводжуються функціональними чинниками їх реалізації, забезпечують взаємодію суб’єктів і об’єктів освітнього процесу, сприяють активізації та оптимізації їх впровадження.У системі формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти нами виділено загальні умови (створення програмного забезпечення спеціальності 073 “Менеджмент” галузі знань 07 “Управління та адміністрування”, що передбачає оволодіння слухачами магістратури компетентностями, необхідними для реалізації управлінських функцій; реалізація міждисциплінарної інтеграції на рівнях “бакалавр” – “магістр” та “магістр” із урахуванням наступності та неперервності; адаптація теоретичного програмного матеріалу до практичної управлінської діяльності, створення умов для власної самореалізації в якості керівника) та спеціальні умови (формування позитивної мотивації до необхідності формування управлінської компетентності, створення на цій основі мотиваційного середовища; формування ціннісних орієнтирів у власній самореалізації із позиції керівника закладу загальної середньої освіти). Зовнішні організаційно-педагогічні умови сприяють змістовому структуруванню процесу надання освітніх послуг слухачам магістратури, тоді як внутрішні забезпечують формування усвідомленого позитивного ставлення у слухачів магістратури до сприймання інформації.
15
H.A., Poliakova, and Danylenko I.S. "THE DEVELOPMENT OF TEAM LEADERSHIP IN THE EDUCATIONAL ENVIRONMENT OF AN EDUCATIONAL INSTITUTION." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-2.
Full textAbstract:
The work is devoted to the problem of transition to a new concept of management (from administration and management to leadership). The purpose of the article is to highlight the features of team leadership as a form of management of an educational institution, to identify factors and tools that affect its development, to outline the factors of the influence of the educational environment on the formation of the management team. It is emphasized that team leadership is a promising form of educational institution management, as it is able to respond adequately and quickly to changes in both internal and external environment of the educational institution, to ensure more effective collegial management of educational institutions in conditions of instability and constant changes. It was found that team leadership is based on the principles of delegation of power and cooperation, the use of a matrix organizational structure of management, the formation of a management team, effective teamwork in performing management functions to achieve goals of development and competitiveness of educational institutions in the market of educational services. It is proposed a model of development of team leadership in an educational institution, which provides for the implementation of targeted, meaningful, organizational, effective components, taking into account changes in the external and internal environment. It is determined that the development of the internal educational environment of the educational institution will promote the development of management teams and the transition to team management through a number of factors related to target orientations, socio-psychological support, introduction of a number of actions and measures for team building and leadership development. It is paid the attention to the introduction of trainings on team building and the development of leadership in the educational institution. It is given the general stages of the organization and carrying out of such training for administrative staff, members of pedagogical, scientific and pedagogical staff of educational institutions.Key words: leadership, management, team leadership, educational institution, educational environment. Робота присвячена проблемі переходу до нової концепції управління (від адміністрування та менедж-менту до лідерства). Метою статті є висвітлення особливостей командного лідерства як однієї з форм управлін-ня закладом освіти, визначення факторів та інструментів, що впливають на його розвиток, окреслення факторів впливу освітнього середовища на формування управлінської команди. Актуалізовано, що командне лідерство є перспективною формою управління закладом освіти, оскільки воно здатне адекватно й оперативно реагувати на зміни як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі закладу освіти, забезпечувати більш ефективне колегіальне управління закладом освіти в умовах нестабільності та постійних змін. Результати. З’ясовано, що командне лідерство гуртується на принципах розподілу влади та відповідальності, співробітництва, викорис-танні матричної організаційної структури управління, побудові управлінської команди, ефективній командній взаємодії під час виконання функцій управління для досягнення цілей розвитку та конкурентоспроможно-сті закладу освіти на ринку освітніх послуг. Запропоновано модель розвитку командного лідерства в закладі освіти, яка передбачає реалізацію цільового, змістовного, організаційного, результативного компонентів з ура-хуванням змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Визначено, що розвиток внутрішнього освітнього середовища закладу освіти сприятиме розвитку управлінських команд та переходу до командного управління через низку факторів, пов’язаних із цільовими орієнтаціями, соціально-психологічною підтримкою, запровад-женням ряду дій та заходів щодо командоутворення і розвитку лідерства, створенням комфортних умов функ-ціонування. Приділено увагу запровадженням тренігів із командоутворення та розвитку лідерства в закладі освіти. Наведено загальні етапи організації та проведення такого тренінгу для управлінських кадрів, членів педагогічного і науково-педагогічного колективів закладів освіти.Ключові слова: лідерство, управління, командне лідерство, заклад освіти, освітнє середовище.
16
Балагур, Леся. "ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ДО УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (2020): 32–43. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.68.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до здійснення своєї професійної діяльності. Основна увага зосереджена на управлінському різновиді діяльності офіцерів прикордонного відомства. Автор розкрив актуальність представленої у статті проблеми на державному та відомчому рівні. Подано результати ґрунтованого аналізу наукової літератури філософського, педагогічного, психологічного та соціологічного спрямування. В аналіз наукових праць із запропонованої проблеми перераховано прізвища вітчизняних та зарубіжних вчених практиків та теоретиків.
 У статті визначено сутність проблеми – удосконалення змісту підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до управлінської діяльності. Виклад основного матеріалу відбувався за певним алгоритмом – виокремлення способу (шляху) оптимізації підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників і його докладне обґрунтування. З-поміж чималої кількості факторів підвищення ефективності того чи іншого виду підготовки майбутніх фахівців, що висвітлено в науковій літературі виділено наступні: насичення навчального матеріалу управлінськими категоріями, поглядами, концепціями про специфіку управлінської діяльності у підрозділах охорони кордону; особа, з притаманними їй психічними якостями формується у діяльнісному середовищі; впровадження методів та технологій навчання, що дають змогу формувати вміння приймати ефективні управлінські рішення; забезпечення практичної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників; впровадження методів та технологій навчання, що дають змогу формувати вміння приймати ефективні управлінські рішення. Сформульовано висновки проведеного наукового дослідження, а також можливі напрямки досліджень, що є дотичні до обраної теми наукової публікації.
17
Goncharenko, Tatiana Petrivna. "СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА БАНКУ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 190–98. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-190-198.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Внутрішнє середовище банку є важливим елементом стратегічного управління, що визначає його конкурентоспроможність на ринку та ефективність прийняття управлінських рішень. Постановка проблеми. Численні дослідження розглядають окремі аспекти внутрішнього середовища, що формує фрагментоване уявлення про нього. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження внутрішнього середовища та його окремих складових присвячено праці таких науковців, як Богацької Н. М., Віханського О., Грішнової О. А., Зверякова М. І. Лунякова О. В., Науменко А. В., Оборської С. В., Паладія М. В., Стефанової Н. А., Ткачука В. О., Шпига Ф. І. тощо. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на численні дослідження в цій сфері, в умовах трансформації економіки систематизація внутрішніх факторів банку, а особливо визначення його фінансового стану потребує більш поглибленого вивчення. Постановка завдання. Дослідження основних складових внутрішнього середовища банку та формування підходу до оцінки фінансового стану банку за допомогою поєднання коефіцієнтного аналізу та методів комплексної оцінки. Викладення основного матеріалу. У роботі запропоновано виділяти такі складові в структурі внутрішнього середовища банку: організаційний, кадровий, інформаційно-технологічний, маркетингововиробничий та фінансовий. Автор пропонує за наведеними структурними рівнями проаналізувати АТ КБ «ПриватБанк» та оцінити його фінансовий стан за допомогою коефіцієнтного аналізу та методів комплексної оцінки. Висновки. На основі оцінки фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності та рентабельності банку за 2002-2018 роки було виявлено незадовільний стан (за запропонованою шкалою до 2016 року – «з деякими ознаками проблемності» та після 2016 – нестійкий (передкризовий) фінансовий стан»). Запропонований аналіз внутрішнього середовища повинен бути покладений в основу стратегічного управління банку задля вибору найкращої стратегії та прийняття ефективних управлінських рішень.
18
Жорова І. Я. та Кузьменко В.В. "ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У ВИМІРІ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТРАНСФОРМАЦІЙ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (25 листопада 2021): 155–61. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.318.
Full textAbstract:
У статті досліджено професійні компетентності керівника закладу освіти у вимірі сучасних освітніх трансформацій.Автори статті проаналізували основні напрями професійної діяльності керівника закладу освіти, визначені Законом України «Про освіту»; перелік професійних компетентностей і зміст трудових функцій керівника закладу освіти відповідно до професійного стандарту «Керівник (директор) закладу загальної середньої освіти». Визначено, що ефективність забезпечення виконання управлінських завдань освіти уможливлюється системою професійних компетентностей, визначених професійним стандартом. У дослідженнях українських учених також наголошується на важливості формування методологічної і фасилітативної компетентностей.Дослідження кращих світових практик організації управлінської діяльності свідчить про багатоаспектність професійної діяльності менеджера у фінській системі освіти: педагогічне управління школою, професійне ухвалення рішень у межах чинного нормативно-правого законодавства, стратегічне управління як умова довгострокової узгодженості шкільної роботи, фінансовий менеджмент, господарський менеджмент, створення безпечного освітнього середовища, участь у розвитку національної освітньої політики, планування діяльності закладу освіти із залученням учасників освітнього процесу. Вирізняльними особливостями управлінської діяльності в освітній системі Сінгапуру є реалізація принципу конкурентної співпраці, забезпечення балансу підзвітності і відповідальності, горизонтальна професійна мобільність керівників закладів освіти. У статті зроблено висновок про те, що в закордонних освітніх системах позитивною рисою є глобалізація управлінської діяльності, що передбачає проєктування впливу управлінських рішень на локальному шкільному рівні на інші заклади освіти і розвиток країни в цілому та досвід реалізації системного залучення керівників закладів освіти до формування національної освітньої політики.
19
Cherchyk, Larysa. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, № 17 (2019): 55–61. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-01-55-61.
Full textAbstract:
У статті розглянуто існуючі підходи до визначення сутності екологічної безпеки. Набули подальшого розвитку підходи до змістовного наповнення екологічної безпеки підприємства як стану захищеності від негативних впливів внутрішнього та зовнішнього середовища та здатності швидко усунути загрози, забезпечити своє функціонування на основі екологічно орієнтованих техніко-технологічних та управлінських інновацій, що унеможливлюють нанесення шкоди навколишньому природному середовищу, життю та здоров’ю людей. Отже екологічну безпеку підприємства доцільно розглядати з двох позицій: як захищеність довкілля, людей від негативного впливу діяльності підприємства та захищеність підприємства від екологічних загроз.
20
Олійник, H., Г. Мокрицька та І. Рощин. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СУЧАСНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ". MEASURING AND COMPUTING DEVICES IN TECHNOLOGICAL PROCESSES, № 1 (27 травня 2021): 105–12. http://dx.doi.org/10.31891/2219-9365-2021-67-1-15.
Full textAbstract:
Наукова стаття являє собою оригінальне дослідження особливостей введення, а також актуальних тенденцій практичного застосування інформаційних технологій в структурі сучасного менеджменту. Використання інформаційних технологій в управлінській роботі є важливим інструментом підвищення конкурентоспроможності як окремих суб’єктів господарювання, так і держави загалом, яка в умовах сьогодення є мультикомпонентним складним середовищем, що побудоване на засадах ефективної взаємодії органів публічного управління та громадськості. Таким чином, в умовах динамічного розвитку різних сфер життєдіяльності, оптимізація взаємовідносин суб’єктів економічного середовища неможлива без оновлення інструментів організації їх співпраці. Це підтверджує необхідність трансформації підходів управління, інформаційні технології в структурі яких мають займати провідне значення.
21
Короткова, Ліна. "ЧИННИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ПОСЛУГ В УМОВАХ ОСВІТНЬО-ВИРОБНИЧОГО КЛАСТЕРА". Інноватика у вихованні 1, № 12 (2020): 161–67. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.296.
Full textAbstract:
Анотація. У статті обґрунтовано чинники професійної підготовки майбутніх фахівців сфери послуг в умовах освітньо-виробничого кластера. До зовнішніх чинників віднесено законодавчо-правові, економічні, соціально-демографічні, науково-технологічні фактори. Внутрішніми чинниками визначено управлінську діяльність, інформаційно-освітнє середовище, професійну компетентність педагогічних працівників.
 Законодавчо-правові чинники, що мають характер чинних законодавчих актів державного, регіонального, місцевого рівнів та правових норм, регулюють відносини між учасниками освітнього процесу й окреслюють перспективи їхнього подальшого розвитку. Економічні забезпечують збалансованість співпраці між учасниками освітньо-виробничого кластера. Серед соціально-демографічних чинників важливе місце займають соціальне замовлення, статево-вікова структура населення країни, зайнятість працездатного населення. Науково-технологічні чинники визначають структуру професійної підготовки, виникнення її нових форм, видів й спеціалізації.
 Управлінська діяльність в умовах кластерної структури визначається інтеграцією суб’єктів, пов’язаних освітньо-виробничим циклом, передбачає задоволення здобувачів освіти й представників підприємств завдяки впровадженню єдиної для стратегії професійної підготовки та розвитку кадрового потенціалу. Інформаційно-освітнє середовище створено для забезпечення умов ефективної взаємодії учасників освітньо-виробничого кластера, реалізації спільних проектів та ініціатив щодо розвитку професійної компетентності майбутніх фахівців сфери послуг. В умовах кластерного об’єднання підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників має важливе значення для професійної підготовки майбутніх фахівців й оцінюється за розробленими комплексними критеріями.
22
Гончарук, Світлана, та Леся Малімон. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ У МЕНЕДЖМЕНТІ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 140–48. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.420.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано, що педагогічна майстерність включає управлінську, організаторську, виховну, трудову, ігрову та громадську діяльність викладача. Забезпечення функціонування усіх цих складових неможливе без правильного менеджменту освітнього середовища. Охарактеризовано загальні тенденції у менеджменті освітнього середовища за кордоном та виокремлено основні підходи до управління та організації навчального процесу.
 Наголошено, що імплементація конструктивної політики управління навчальними закладами передбачає: відбір основних стейкхолдерів та залучення їх до прийняття важливих рішень; підлаштування політики менеджменту до конкретних навчальних закладів; інформування учнів, батьків, викладацького складу; визначення доречності й ефективності впровадженої політики.
 З’ясовано, що процес навчання повинен бути чітко визначеним і структурованим, а управління навчальним середовищем має бути логічним та антропоцентричним на кожному етапі навчально-пізнавальної діяльності учнів. Врахування особливостей закордонного освітнього менеджменту дозволить чітко й організовано спланувати проведення навчального процесу в закладах освіти нашої країни. Впровадження в дію певних особливостей збагачуватиме вітчизняну систему управління освітнім процесом досвідом менеджменту інших країн.
23
Мац, Т. П., та З. М. Левченко. "ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ В СЕРЕДОВИЩІ УПРАВЛІНСЬКИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2014): 135–38. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2014.03.28.
Full textAbstract:
Узагальнено й систематизовано підходи вітчизня-них і зарубіжних вчених щодо організації аудиту.Запропоновано визначення організації аудиту на ос-нові аналізу основних складових організаційної діяль-ності, що здійснюється на основі управлінських ін-формаційних систем і технологій. Враховуючи спе-цифічні ознаки аудиту, його види та цілі здійснення,авторами запропоновано складові організації ауди-торського процесу. До того ж внутрішні й зовнішніпроцеси, пов’язані з організацією аудиту, можутьбути реалізовані різними електронними методами.
 Generalized and systematic approach of localscientists and foreign scientists on the organizationof the audit. The definition of audit based on theanalysis of the main components of organizationalperformance that is based on managementinformation systems and technologies. Taking intoaccount the specific features of the audit, its typesand purposes of implementation, we proposedcomponents of the audit process. In this case, theinternal and external processes related to theorganization of the audit can be implemented byvarious electronic means.
24
Топило, Вікторія Анатоліївна. "Порядок вибору концепції бюджетування у вертикально інтегрованих структурах". Економіка, управління та адміністрування, № 3(97) (13 жовтня 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-53-60.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження питань бюджетування у вертикально інтегрованих структурах обумовлена важливістю впровадження ефективних інформаційно-управлінських систем для підтримки та розвитку фінансового потенціалу; наявністю проблеми неекономного використання ресурсів для одержання майбутніх конкурентних переваг; необхідністю запровадження ефективної системи бюджетів для мотивації персоналу вертикальної структури на отримання єдиного фінансового результату в межах сформованої стратегії. Метою статті є оцінка концептуальних підходів до впровадження системи бюджетування на підприємствах та наукове обґрунтування вибору ефективної концепції формування бюджетів у вертикально інтегрованих структурах на основі ідентифікації детермінант впливу на підприємство та існуючих обмежень. У статті запропоновано порядок вибору концепції бюджетування у вертикально інтегрованих структурах на підставі оцінки впливу системоутворюючих факторів внутрішнього (управлінські, технологічні, організаційні) та зовнішнього (галузеві, правові, економічні) середовищ, яка є теоретичним базисом створення індивідуальної моделі бюджетування, сформованої з урахуванням існуючих обмежень, методичного інструментарію, і структурованою у контур системи управління суб’єкта господарювання. Впровадження індивідуальної концепції бюджетування у вертикально інтегрованих структурах має бути спрямоване на вирішення таких завдань: системне охоплення всіх видів і напрямів діяльності вертикально інтегрованої структури; транспарентність звітної інформації; чіткий порядок формування облікової інформації; забезпечення інформаційної безпеки; гнучкість системи бюджетування, що надає можливість пристосувати окремі бюджети та генеральний бюджет до трансформацій зовнішнього і внутрішнього середовищ; оперативність системи бюджетування.
25
V., Fomishyna, Plyaskina A., Fedorova N., and Rezanov M. "THE INFLUENCE OF THE EXTERNAL ENVIRONMENT OF HOST COUNTRIES ON MANAGERIAL DECISIONS ON COMMODITY EXPORT OF BUSINESS UNITS." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, no. 45 (March 30, 2022): 5–13. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2022-45-1.
Full textAbstract:
The paper presents an algorithm for studying the external environment of host countries for the managerial decision-making process. It can be used by small and medium enterprises deciding to enter foreign markets. It is shown that the decisions made on the introduction of commodity export operations are preceded by the analytical work on the company’s internal potential, the choice of entry strategy, and the country for export. A modified PES-TEL analysis was performed to analyze the external environment of the host countries. It was the basis for conclusions on the state of the elements of the external environment of two countries: the Netherlands and Turkey. The external business environment of Turkey is characterized by: 1) the number of problems related to the rule of law, political instability, low efficiency of the government, assessment of the quality of legislation, corruption; 2) deterio-ration of the economic environment since 2016 due to political instability: unemployment and inflation rate have increased, the negative international trade balance has increased, the country's global competitiveness has declined; 3) the improvement of the social component: growth of the Human Development Index, life expectancy, and population; 4) despite the improvement of the legal environment for starting and running a business, there are problems in the legal field. Ukraine does not have a free trade agreement with Turkey. The external business environment of the Netherlands is characterized by: 1) favorable political climate for doing business: the high rule of law, political stability, the absence of corruption; 2) favorable economic situation and development: GDP (PPP) per capita, export, and import have increased, the unemployment rate has declined, the country has a high position in international rankings. Economic problems include rising inflation, excessive tax burdens, and excessive government spending; 3) the improvement of the social component: growth of the Human Development Index, life expectancy, popula-tion, and average wage; 4) high appreciation of the rule of law. Ukraine and the EU have a free trade agreement. The investigation of the external environment of the Netherlands and Turkey to assess its impact on future foreign economic operations has shown that the Netherlands has a more favorable external environment than Turkey. The Netherlands is a more attractive market due to the free trade agreement and therefore zero duty rate and fewer documents that need to be processed in the export process, long experience of cooperation between countries, higher prices for Ukrainian corn in the Dutch market.Keywords: external environment, international rankings, foreign economic activity, foreign markets, export. У статті викладено алгоритм дослідження зовнішнього середовища приймаючих країн для прийняття рішення під час виходу українського бізнесу на зовнішні ринки, який може бути використано діючими компаніями, у т. ч. малими і середніми. Показано, що прийняттю рішення про запровадження товарних експортних операцій компаніями передує аналітична робота щодо оцінки власного потенціалу, вибору стратегій виходу та країни експорту. Для аналізу зовнішнього середовища приймаючих країн виконано модифікований PESTEL-аналіз. На його основі зроблено висновки щодо стану елементів зовнішнього середовища Нідерландів та Туреччини та встановлено, що у цілому Нідерланди мають більш сприятливе зовнішнє середовище, ніж Туреччина. Нідерланди є більш привабливим ринком через наявність угоди про вільну торгівлю і нульову ставку мита, меншу кількість документів, які потрібно оформлювати в процесі експорту, тривалий досвід співпраці між країнами, вищу ціну на українську кукурудзу на ринку Нідерландів.Ключові слова: зовнішнє середовище, міжнародні рейтинги, зовнішньоекономічна діяльність, закордонні ринки, експорт.
26
Чуйко, О. В. "Управлінські засади створення середовища особистісно-професійного розвитку на кафедрі". Організаційна психологія. Економічна психологія, № 1 (8) (2017): 84–90.
Find full text
27
Чуйко, О. В. "Управлінські засади створення середовища особистісно-професійного розвитку на кафедрі". Організаційна психологія. Економічна психологія, № 1 (8) (2017): 84–90.
Find full text
28
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna та V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 1)". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (2018): 112–24. http://dx.doi.org/10.15421/40281121.
Full textAbstract:
Встановлено, що сучасний пришвидшений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазовій промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної тощо) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних рис; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано й побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод вирішення конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
29
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna та V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 2)". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (2019): 126–35. http://dx.doi.org/10.15421/40290127.
Full textAbstract:
Сучасний прискорений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазової промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної…) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних ознак; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано і побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод розв'язання конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
30
Atamanenko, I. B. "Функціонування бізнес-організацій в умовах сучасного ринку: джерела основних ризиків". Grani 18, № 10 (2015): 109–17. http://dx.doi.org/10.15421/1715204.
Full textAbstract:
У статті розглядаються основні джерела економічних, соціальних та культурних ризиків функціонування бізнес-організацій у сучасних соціально-економічних умовах. Поняття ризику розглянуто крізь призму соціологічного підходу. Бізнес-організація розглядається з точки зору її системних зв’язків із соціально-економічною системою окремого суспільства та глобальною економікою в цілому. Зроблено акцент на співвідношенні культури суспільства та окремої корпоративної культури, як джерелі потенційних ризиків. Ідентифіковані основні джерела соціально-економічних та культурних ризиків, а також рівні, основні сфери їх прояву у зовнішньому та внутрішньому організаційному середовищі. Запропонована класифікація ризиків, пов’язаних як із внутрішнім, так і з зовнішнім організаційним середовищем, природою їх виникнення та особливостями проявів у сучасному ринковому господарстві. Таким чином, здійснена спроба подолання економічного редукціонізму при класифікації основних ризиків, що виникають перед бізнес-організаціями в умовах нестабільних ринкових систем. Доведено, що сучасні культурні та економічні умови вимагають від управлінців особливого типу стратегічного мислення, яке б забезпечувало не лише здатність організацій до подолання економічних загроз, але й здатність вибудовувати ефективну соціальну та культурну політику. Таким чином, обґрунтована роль інноваційної бізнес-стратегії в умовах перманентної економічної та соціально-культурної кризи, як основного стратегічного напряму бізнес-діяльності у соціально-економічних умовах перехідного суспільства. При цьому іноваційність організацій полягає не лише у ринкових новаціях, але й у застосуванні новітніх методів управління персоналом та взаємодії із зовнішнім соціокультурним середовищем. Усе це ставить перед системою менеджменту та соціологією бізнес-організацій вимоги постійного вивчення змін як у зовнішньому, так і у внутрішньому організаційному середовищі, а також реалізації ефективних управлінських рішень.
31
Bezgin, K., та I. Panchenko. "Формування інноваційно-активного середовища співтворчості: організаційно-управлінський аспект." Економіка і організація управління, № 4 (2019): 7–20. http://dx.doi.org/10.31558/2307-2318.2019.4.1.
Full text
32
Дмитрук, Сергій. "УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СИСТЕМІ СТРАТЕГУВАННЯ БЕЗПЕКОВОГО СЕРЕДОВИЩА: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ". Public management 23, № 3 (2020): 95–108. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-95-108.
Full textAbstract:
Стратегія національної безпеки України та Концепція роз- витку сектору безпеки і оборони України передбачає необхідність пошуку наукових підходів до стратегування безпекового середовища задля мініміза- ції ризиків та протидії загрозам національній безпеці. Особливої уваги по- требує проблема непередбачуваності безпекового середовища, яка пов’язана з асиметрією загроз і дій. Розроблено методики та моделі опису майбутньо- го безпекового середовища, формування їх бачення та моделі того безпеко- вого стану, в якому буде розвиватись Україна в стратегуванні безпекового середовища, залежатиме від розроблення подальших політичних та страте- гічних документів (державно-управлінських рішень), в яких буде задекла- ровано мета, цілі та зобов’язання.
 Для цього необхідно розробити відповідний дієвий інструментарій у вигляді механізму з розроблення ефективних стратегій та процедур здійс- нення їх, а також вимог до робочих команд і координаційного (об’єднаного) ситуаційного центру для вирішення завдань прогнозування майбутнього безпекового середовища України. Це надасть можливість удосконалити за- сади галузі знань “Публічне управління та адміністрування”.
 Розроблено удосконалену модель державного управління у секторі без- пеки і оборони України, яка ґрунтується на запропонованих вище механіз- мах і принципах розробки та здійснення ефективної стратегії державного управління у сфері національної безпеки України, а саме: представлено схе- му проходження інформаційних потоків за етапами управління ризиками та запобіганню загроз і алгоритм функціонування інформаційної системи стратегування безпекового середовища України. Крім того, представлено структурно-функціональну схему прийняття рішень з управління ризика- ми в інформаційній системі стратегування безпекового середовища України та вдосконалено загальну модель державного управління у секторі безпеки і оборони України. Виходячи з проведеного дослідження, запропоновано створити в системі Апарату Ради національної безпеки і оборони України — Об’єднаний ситуаційний центр.
 Запропоновано практичні рекомендації, що сприятимуть удосконаленню та підвищенню ефективності стратегування безпекового середовища.
33
Korobka, I. M., та S. S. Pavlov . "Стратегічні напрями удосконалення публічного управління ризиками та загрозами надзвичайних ситуацій: організаційно-правові підходи". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 122–28. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.12.
Full textAbstract:
У статті досліджуються теоретичні та практичні питання стратегічних напрямів удосконалення публічного управління ризиками та загрозами надзвичайних ситуацій у частині використання організаційно-правових механізмів публічного управління та адміністрування. Розкриті категорії та суспільні відносини в сфері стратегічного управління ризиками надзвичайних ситуацій, зокрема досліджено теоретичні розробки та погляди науковців на стан і цілі системи (механізмів) стратегічного управління в сфері цивільного захисту в Україні за умов нових викликів і світових пандемій.
 Мета статті. В даній роботі поставлено за мету з’ясувати трактування категорій «стратегічне управління ризиками та загрозами», «ризики надзвичайних ситуацій» і «публічне управління ризиками» в якості окремих управлінських категорій, визначення яких пов’язане з використанням сучасних механізмів і методів (інструментів) публічного управління в країні. Дослідити новітні теоретичні розвідки та позиції українських авторів щодо формування організаційно-правових механізмів (законодавства) у сфері стратегічного управління ризиками та загрозами за умов реформування всієї національної управлінської системи, зокрема в безпековій сфері.
 Наукова новизна. В роботі комплексно досліджено теоретичні питання організаційно-правового забезпечення функціонування механізмів публічного управління та адміністрування. Обґрунтовано теоретичне розуміння змісту категорії «організаційно-правовий механізм», «цивільний захист» і «публічне управління ризиками», обґрунтовано також необхідність оновлення та модернізації організаційно-правових механізмів публічного управління та адміністрування за сучасних умов і нових викликів для людства (COVID-19).
 Висновки. У статті обґрунтовані наукові положення щодо удосконалення використання стратегічних підходів в управлінській практиці в сфері захисту населення (територій, майна та ін.), які знаходяться ще на початковому етапі.
 Встановлено, що в сучасних умовах провідним нормативно-правовим актом в цій сфері є Кодекс цивільного захисту, який регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту. Кодекс усуває суперечності та дублювання законодавства, але потребує суттєвого опрацювання за умов нових безпекових викликів сьогодення, зокрема COVID-19.
34
Sazonova T., Potapiuk I. та Janush V. "ОСОБЛИВОСТІ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ОРГАНІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ". Economic forum 1, № 4 (2021): 152–57. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-21.
Full textAbstract:
В статті розглянуто сутність корпоративної культури, особливості її функціонування в умовах сучасного бізнес-середовища. Визначена роль корпоративної культури у системі менеджменту організації. Охарактеризований управлінський та соціально-психологічний вплив корпоративної культури на організацію в цілому та персонал зокрема. Зроблена спроба довести вплив корпоративної культури на всі організаційні процеси: виробництва, трудові, технології, маркетингу, комунікаційні, процеси кар’єри та соціалізації, а також прийняття та ухвалення рішень; на організаційну поведінку (індивіда та колективу, мотивацію та соціально-психологічний клімат); на конкурентоспроможність, потенціал організації.
 Враховуючи групування організаційних цінностей за визначеними ознаками: на етико-соціальні, економіко-прагматичні та емоційно-розвивальні, запропоновані варіанти їх доповнення, продиктовані вимогами сучасності та всесвітньою пандемією COVID-19. Це цінності життя, безпеки, єдності, самодисципліни та взаємодопомоги, залучення. Запропоновані заходи із модернізації корпоративної культури в сучасних нестабільних умовах, з огляду на виклики зовнішнього середовища, які охоплюють індивідуальну діагностику впливу пандемії на організацію, розробку схему заходів переміщення та захисту персоналу, організацію роботи у нових реаліях, забезпечення персоналу необхідними технологіями, а також розробку нових підходів до управління згуртованістю та лояльністю персоналу. Сформовані поради для менеджерів щодо управління в умовах гібридної трудової діяльності (змішаний тип online та offline). Сформований вектор розвитку корпоративної культурі з акцентом на забезпечення бізнес-безпеки, кадрової безпеки, що передбачає, культивування оновлених цінностей, норм, правил; залучення персоналу; впровадження системи підтримки працівників; впровадження інновацій в робоче середовище тощо.
35
Petrovska, Alina. "ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ МОДЕЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(20) (2019): 95–104. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-4(20)-95-104.
Full textAbstract:
У статті узагальнено науковий матеріал із досліджуваної теми, обґрунтовано ідею про те, що на сучасному етапі гостро постає питання необхідності вирішення екологічних проблем, причиною яких є активізація та інтенсифікація впливу людини на навколишнє середовище. Доведено зв’язок переходу до концепції сталого розвитку, яка передбачає побудову якісно нової соціо-еколого-економічної моделі розвитку суспільства, із вирішенням проблем екологізації. Розкрито категоріально-змістовну характеристику поняття «екологізація», під якою розуміємо процес послідовного впровадження технічних, технологічних та управлінських інновацій для реалізації процесів сталого розвитку, шляхом досягнення збалансованості складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), з одночасним збереження та поліпшенням стану навколишнього середовища на всіх таксономічних рівнях. Здійснено класифікацію інструментів екологізації з урахуванням рівня їхнього впливу на економічну систему. Наведено принципи реалізації державної екологічної політики, серед яких: відкритість, підзвітність, гласність органів державної влади; участь громадськості у формуванні державної політики; дотримання екологічних прав громадян; заохочення до ведення екологічно відповідального бізнесу та екологічно свідомої поведінки громадян; запобігання екологічній шкоді; міжнародна співпраця та євроінтеграція.
36
Bokovykova , Y. "ПИТАННЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ: УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 69 (2020): 18–26. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.02.
Full textAbstract:
Проаналізовано загальнодержавні поресурсові програми та доведено відсутність у них складника щодо збереження та відновлення природних ресурсів. З’ясовано необхідність існування окремого спеціально уповноваженого органу у сфері довкілля. З метою удосконалення функції організації запропоновано заходи для забезпечення комплексного підходу до реагування на всі види загроз у навколишньому середовищі. Доведено необхідність удосконалення чинного законодавства в частині віднесення об’єктів до категорії небезпечних, контролю правильності внесених даних об’єктів підвищеної небезпеки суб’єктами господарювання.
37
ЗАВИДІВСЬКА, ОЛЬГА. "РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ УПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕМЕНТАРНО-ІНТЕГРАТИВНОЇ ЗДОРОВ’ЯОРІЄНТОВАНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 268–79. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-268-279.
Full textAbstract:
Розкрито сутність та представлено результативність упровадження авторської комплементарно-інтегративної здоров’яорієнтованої педагогічної технології навчання в систему професійної освіти майбутніх менеджерів. Йдеться про зміну парадигмальних уявлень, а саме про те, що пропонована педагогічна комплементарно-інтегративна технологія навчання передбачає формування системи нетрадиційних поглядів на розуміння процесів здоров’яорієнтованого управління, безпосереднє залучення майбутніх менеджерів у простір оздоровчих методик і технологій, де домінуватимуть загальнолюдські цінності. Змістовна сутність комплементарно-інтегративної технології формування в майбутніх менеджерів готовності до створення здоров’яорієнтованого середовища організації спрямована на всебічний розвиток людини, праці і сфери управління. У дослідженні було використано такі методи: аналіз, синтез, систематизація, порівняння інформації у філософській, спеціальній педагогічній та економічній літературі з проблеми дослідження; а також педагогічний експеримент: формувальний етап, що передбачав упровадження авторської технології здоров’яорієнтованого професійного навчання студентів-управлінців. Виокремлено компоненти для оцінювання рівнів готовності майбутніх менеджерів до створення здоров’яорієнтованого середовища організації: мотиваційно-особистісний, когнітивно-інтелектуальний, комунікативний (здатність до емпатії), соціально-ціннісний, організаційно-діяльнісний. Визначено абсолютні середні значення приросту результатів у студентів контрольних і експериментальних груп після експерименту та обчислено коефіцієнт ефективності впровадження авторської педагогічної технології. Результати самооцінки студентами власної спрямованості на певні види управлінської діяльності вказують на те, що після експерименту майже на половину збільшилася кількість прихильників здоров’яорієнтованого управління серед студентів експериментальної групи. У контрольних групах суттєвих змін не відбулося. Декларовано, що пріоритети професійної освіти студентів-управлінців ґрунтуються на розумінні того, що “здоров’я” є невід’ємною складовою економічного багатства будь-якої держави, тим фактором, від якого залежать як матеріальне, так і духовне збагачення людини в поточному та перспективних періодах. Готовність майбутніх менеджерів до створення здоров’яорієнтованого середовища організації розглядається як їхня здатність скористатися знаннями в інноваційному режимі і вирішувати управлінські завдання через прогностичний спосіб моделювання. Ключові слова: комплементарно-інтегративна педагогічна технологія, компоненти, результативність, майбутні менеджери, здоров’яорієнтоване управління.
38
Shaporenko, Olga, та Lyudmila Parshchenko. "ІННОВАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 2 (8 листопада 2018): 12–19. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0202.
Full textAbstract:
Перехід від індустріального до інформаційного суспільства, так званого «суспільства знань», провокує формування нового типу економіки, заснованої на знаннях, де процеси створення та розподілення знань стають ключовими. В наш час знання вже є капіталом і головним ресурсом держави. Зміна соціальних орієнтацій провокує спрямування акценту на кожну окрему особистість, як основну соціальну цінність. Вибір інноваційного типу розвитку, створення та впровадження наукових технологій, постійно зростаюча роль інформації та знань у соціально-економічному розвитку держави призводять до підвищення попиту на висококваліфікованих фахівців. Крім того, формування інноваційної моделі розвитку суспільства розширює коло функціональних особливостей системи вищої освіти в напрямку поєднання функції передачі накопиченого суспільного досвіду, знань та навичок зі сприянням у розробці нових наукових ідей, технічних рішень і технологічних процесів та підготовкою фахівців нового рівня, які відзначаються розвинутими аналітичними та професійними здібностями. Вища школа покликана стати центром формування інноваційного середовища, що забезпечить спрямованість професійної підготовки на формування готовності майбутніх фахівців до інноваційної діяльності. Враховуючи вище зазначене, у статті проаналізовано правове поле, у якому функціонує система освіти нашої держави, виокремлено класично-управлінські моделі, що можуть бути реалізовані у процесі вирішення нагальних управлінських проблем сьогодення, а також міжнародний досвід, пов’язаний із питанням дослідження інноваційної складової менеджменту освітою. Підкреслено важливість застосування принципу інноваційності для вдосконалення професійної компетентності керівника ВНЗ. У статті розглянуто проблему формування й удосконалення професійної компетентності управлінських кадрів завдяки моделюванню їхньої діяльності. Запропоновано діяльність вищого навчального закладу розглядати як єдину цільову програму. Визначено основні напрямки інноваційного управління, цілі внутрішніх підсистем діяльності вищих навчальних закладів, розкрито їх структурні складові та функції управління освітньою діяльністю.
39
Koval, S. I., та Ye A. Kovalchuk. "УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В СФЕРІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 81 (2018): 33. http://dx.doi.org/10.31713/ve120184.
Full textAbstract:
Якість туристичного продукту характеризується якістю послуг, що входять до його складу. При вивченні якості туристичних послуг виділяють три рівні: технічна, соціальна та якість навколишнього середовища. В умовах розвитку туристичної індустрії, обов’язковими вимогами є забезпечення безпеки життя і здоров’я; гарантія надання послуг; збереження майна туриста; охорона навколишнього середовища. Реалізація стратегії «управління якістю» може бути представлена в трьох варіантах: 1-й – формування якості управлінської діяльності у вищій і середній ланках управління; 2-й – формування якості управлінської діяльності в системі управління якістю; 3-й – формування якості на рівні технології реалізації туристських послуг. Для належного управління якістю продукту (послуги) в умовах конкурентного середовища і розширення ринків діяльності, в тому числі закордонних, компанії переходять на використання міжнародних стандартів, головним із яких є стандарт серії ISO 9000.
40
Трубачева, Світлана, та Оксана Мушка. "ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ У ПРОЄКТУВАННІ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА СУЧАСНОЇ ГІМНАЗІЇ". Ukrainian Educational Journal, № 4 (24 грудня 2021): 142–48. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-142-148.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу, систематизації та узагальненню основних методологічних та дидактичних положень, які покладені в основу сучасного етапу проєктування освітнього середовища гімназії як закладу загальної середньої освіти ІІ ступеня. Процес проєктування моделі освітнього середовища гімназії передбачає такі аспекти: концептуальний, організаційно-управлінський, змістовий, технологічний. Розкривається сутність як актуальних традиційних, так й інноваційних принципів проєктування кожного з висвітлених складників освітнього середовища. Аналізуються шляхи їх реалізації в сучасному освітньому процесі гімназії.
41
Radko, A. О., N. E. Kovshun та I. D. Melnуk. "ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ МЕНЕДЖМЕНТУ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 95 (2021): 120. http://dx.doi.org/10.31713/ve3202111.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню відповідності навиків працівниківорганів управління природокористуванням і охороною навколишньогосередовища України сучасним трендам цифрової економіки. Дослідженорівень використання інформаційних технологій загалом та відповідноїтрансформації потреб менеджменту. Показано роль інформаційноцифрових технологій для підвищення ефективності об’єкта управління.Досліджено інформаційно-аналітичні системи, які реалізовані в органахуправління природокористуванням і охороною навколишньогосередовища в Рівненській області на трьох рівнях: обласному, районномута міському. Проведено опитування адміністративного персоналу.Описана систематизація циркулюючих документів здійснюється за рядомкласифікаторів. В умовах цифровізації автоматизовані системиуправління виконують різноманітні функції. Визначено, що основноюпотребою, що задовольняється з використанням цифрових технологій, єархівування та реєстрація документів. На районному рівні зареєстрованобільше всього органів управління, де комп’ютерну інформаційноаналітичну систему або її елементи не впроваджено. Доведено низькийрівень і незацікавленість керівників у використанні інформаційногозабезпечення в процесі прийняття управлінських рішень. встановлено,що для інформаційного підтримки управлінської діяльності найбільшимпопитом користуються бази даних з питань фінансово-економічноїдіяльності, нормативно-правового, кадрового, ресурсного, матеріальнотехнічного забезпечення та еколого-статистичні. Визначені головнізавдання, які повинна вирішувати інформаційно-аналітична система зпитань охорони природного середовища України, в умовах цифровізації.Інформаційно-аналітична система повинна бути диференційована таорієнтована на сучасні потреби управління природокористуванням;поєднанням екологічних, економічних та нормативних підсистемзабезпечувати комплексний аналіз інформації; орієнтована наперспективу розвитку охорони довкілля в умовах цифровізації.
42
Войтовська, О. М. "ВЕКТОРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ВІДКРИТОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-21.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено, що в останні два десятиліття істотною парадигмою розвитку систем освіти у багатьох країнах є відкритість освітнього середовища, поширення принципів якої проявляється у впровадженні вимог відкритості у стандартах діяльності не лише громадських і державних освітніх установ, а й цілих національних освітніх систем. Зазначено, що побудова системи відкритої освіти стає провідною стратегією розвитку освіти дорослих загалом та післядипломної педагогічної зокрема, оскільки ґрунтується на світоглядних і методологічних основах відкритості та неперервності процесу пізнання. Це стало особливо актуальним у сучасних реаліях пандемії COVID-2019. Вказано, що нова якість вітчизняних закладів вищої та післядипломної педагогічної освіти формується завдяки впровадженню вимог, зазначених у чинних нормативно-правових, організаційно-управлінських та концептуально-програмних державних документах. У результаті створення освітнього середовища в закладах вищої та післядипломної педагогічної освіти має бути забезпечений професійний розвиток учителів з пріоритетних напрямів. У цьому разі акцент робиться на врахування впливу інтеграційних процесів, що сприяють впровадженню інновацій у процес професійного розвитку вчителів в умовах вищої та післядипломної педагогічної освіти. Встановлено, що відкрита освіта – це складна соціальна система, особливістю якої є її здатність реагувати на швидкозмінні соціально- економічні ситуації, персональні та загальні освітні потреби і запити. Головні її принципи – відкритість і неперервність гносеологічного процесу, а основою є планомірна, контрольована, посилена самостійна робота здобувачів освіти у зручному місці за індивідуальним навчальним планом чи розкладом за умов використання комплекту спеціальних засобів навчання і здатність спілкування з викладачем та тими, хто навчається. Дано власне визначення поняття «відкрите освітнє середовище професійного розвитку вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти».
43
ДУДКО, Сергій. "КОМПЕТЕНТНІСТЬ КЕРІВНИКА ЗЗСО У СТВОРЕННІ БЕЗПЕЧНОГО ТА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА". Acta Paedagogica Volynienses 2, № 1 (2022): 56–62. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.9.
Full textAbstract:
Розглядається компетентність керівника закладу загальної середньої освіти у формуванні безпечного та здоров’язбережувального освітнього середовища. Звертається увага, що в професійних стандартах серед переліку управлінських та професійних функцій керівника закладу загальної середньої освіти, пов’язаних із реалізацією побудови НУШ, є здоров’язбережувальна компетентність та професійні функції з розбудови безпечного і здорового освітнього середовища. Методологію дослідження становили праці І. Анохіна, В. Маслова, І. Підласого, О. Ващенко, В. Ільченко, Л. Рибалко, Н. Тамарської, А. Хуторського, А. Цимбалару. Науковці та педагоги у своїх дослідженнях неодноразово звертали увагу на розвиток професійних та управлінських компетентностей керівників закладів освіти. У дослідженні уточнюється поняття «здоров’язбережувальна компетентність». Передбачено, що керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників, забезпечує створення в закладі безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування). Наголошується, що сучасний освітній заклад має забезпечити створення таких умов навчання, за яких усі учасники освітнього процесу матимуть однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які також мають навчатися в дошкільних та загальноосвітніх установах, а керівник освітнього закладу повинен мати відповідні професійні компетентності та сприяти створенню в закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування. Проаналізовано Національну стратегію розбудови безпечного і здорового освітнього середовища в Новій українській школі. Таким чином, керівник закладу ЗЗСО має володіти компетентностями щодо цілісного формування безпечного і здорового освітнього середовища в Новій українській школі.
44
Побережна, З. М. "УПРАВЛІННЯ АДАПТИВНІСТЮ БІЗНЕС-МОДЕЛІ АВІАПІДПРИ-ЄМСТВА ДО УМОВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 130–34. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.22.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз проблем адаптації авіапідприємств до умов зовні-шнього середовища. Запропоновано напрями адаптації бізнес-моделей авіа-підприємств, систематизовано методичні підходи до побудови бізнес-моделі авіапідприємства, серед яких виокремлюють: орієнтований на бізнес-процеси; орієнтований на цінність чи клієнта. Визначено низку факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, які впливають на формування конкурентної бізнес-моделі на ринку. Охарактеризовані основні риси для авіапідприємств, які потребують оптимізації та адаптації до змінних ринкових умов зовнішнього середовища. Узагальнено основні підсистеми впливу зовнішнього середовища на авіапідприємство. Запропоновано комплекс заходів для підвищення ефективності управління адаптивністю бізнес-моделі на авіапідприємстві, яка ґрунтується на управлінських бізнес-процесах задля підвищення ефективності процесу управління та координації рішень.
45
Danova, K. "АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТАНІВ ЛЮДИНИ-ОПЕРАТОРА З ІНВАЛІДНІСТЮ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 2, № 60 (2020): 114–17. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.2.114.
Full textAbstract:
Актуальність. Ефективне використання трудового потенціалу є важливим у забезпеченні сталого розвитку підприємництва України, підвищення рівня його конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. У ситуації відтоку кадрів з металургійної, машинобудівної та інших галузей економіки, активізація та включення трудового резерву у виробничі процеси є необхідною передумовою розвитку економіки регіонів України. Одним з напрямів реалізації цього підходу є створення інклюзивного виробничого середовища та залучення на робочі місця працівників із інвалідністю. Важливу роль при цьому відіграє розробка та реалізація організаційно-технічних рішень по адаптації робочих місць та трудових процесів під можливості працівників із інвалідністю. Прийняття управлінських рішень стосовно адаптації робочих місць та урахування фізичного й психічного стану працівника мають ґрунтуватися на вивченні особливих потреб осіб із інвалідністю з метою попередження погіршення стану їх здоров’я та створення травмонебезпечної ситуації на робочому місці. Мета. Метою статті є аналіз особливостей функціональних станів людини-оператора із інвалідністю задля підвищення рівня ефективності та безпеки системи «людина – машина – виробниче середовище». Методика дослідження. Методика ґрунтується на аналізі функціональних станів осіб із інвалідністю у контексті ефективності та безпеки трудового процесу із застосуванням теорії ланцюгів Маркова для отримання математичних залежностей, що описують ймовірність знаходження людини-оператора з інвалідністю на певному рівні трудової активності. Наукова новизна. Полягає у розробці наукового підходу для дослідження функціональних станів працівника із інвалідністю задля попередження виникнення нещасного випадку чи створення аварійної ситуації на підприємстві. Практичне значення. Отримані математичні залежності дозволяють визначити ймовірність переходу працівника із інвалідністю у певний функціональний стан за наявності деградаційних процесів у системі «людина – машина – виробниче середовище», які можуть призвести до травматизму на робочому місці, а також процесів, що стабілізують систему та підвищують рівень безпеки. Це дає можливість визначити пріоритетні шляхи щодо вдосконалення стану охорони праці на робочому місці
46
Напльоков, Юрій Васильович. "ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОДІЇ КОЛЕКТИВНОГО СВІДОМОГО ТА НЕСВІДОМОГО В УМОВАХ ДИНАМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА". Public management 26, № 1 (2021): 152–71. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-1(26)-152-171.
Full textAbstract:
Розглядається прийняття управлінського рішення на основі аналізу взаємодії колективного свідомого та несвідомого в умовах дина- мічного середовища. Колективне свідоме та несвідоме представляють ди- вергентний та конвергентний процеси мислення. Колективне свідоме має рефлексію, яка забезпечує зворотній зв’язок та нові ідеї. Колективне несві- доме створює опір до змін та стабілізує соціальну систему. Результати аналізу взаємодії колективного свідомого та несвідомого в умовах динамічного середовища показують, що ця взаємодія є змінною та залежить від рівноваги між соціальною системою та середовищем, вона спрямована на мислення, яке спрямоване на збереження системи через її опір або адаптацію до середовища залежно від критичності стану соціальної системи. Також синергетичний ефект від узгодженої роботи елементів соці- альної системи може давати енергію для змін. В умовах зниження рівноваги метальна складова соціальної системи у вигляді набору архетипів як шаблонів мислення може вимагали перегляду для прийняття рішень, які віднов- лять рівновагу. Моніторинг взаємодії колективного свідомого та несвідомого є важли- вим для управління і планування розвитку соціальної системи. Для визна- чення цієї взаємодії запропоновано такі інструменти, як коефіцієнт дина- мічної рівноваги, методичний інструментарій соціально-психологічного мислення. З причини того, що взаємодія колективного свідомого та несвідомого не завжди відповідає ситуації, в якій знаходиться соціальна система, існує по- треба в контролі цього процесу. Тому завданням публічного управління стає створення умов, в яких взаємодія колективного свідомого та несвідомого в мисленні буде працювати для вирішення проблем, а не спиратись на заста- рілі переконання, які не сприяють прийняттю відповідних управлінських рішень. Це можливо робити за допомогою занурення соціальної системи в певні сценарії та використання атракторів, які будуть ініціювати взаємодію в необхідному напрямі. Публічне управління сприятиме створенню умов, які зроблять соціальну систему “розумною”. Це можливо досягти через співпрацю державної влади з громадянським суспільством, децентралізацію та делегування владних по- вноважень від державної влади до громадянського суспільства, встановлен- ня довіри та порозуміння на основі єдиної мети та зусиль.
47
КОТКО, О. К., О. М. ШАРОВАРА, С. О. МАЛАНЧІЙ та І. О. ГОРДЄЄВА. "МОДЕЛЬ АДАПТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТНО-ОРІЄНТОВАНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ЗА КРИТЕРІЯМИ ЕФЕКТИВНОСТІ І СВОЄЧАСНОСТІ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (19 листопада 2021): 194–205. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243658.
Full textAbstract:
Мета. Удосконалення моделі адаптивного управління проектно-орієнтованими організаціями за критеріями ефективності і своєчасності з ціллю зниження руйнівних шкідливих впливів VUCA-оточення, забезпечення адаптації до наслідків COVID-19, Індустрії 4.0 та переходу до циркулярної економіки. Методика. Для вирішення поставлених завдань в роботі застосовано метод аналізу і синтезу, системний підхід, теорія рішення винахідницьких задач (ТРВЗ), методи прийняття рішень, метод структурного аналізу і проектування систем, групування, узагальнення. Результати. Моніторинг та виявлення на ранніх етапах відхилень або негативної тенденції за критеріями «ефективність управлінських рішень-своєчасність» забезпечує збільшення кількості успішно реалізованих проектів та реалізацію стратегії розвитку організації з меншими втратами. Наукова новизна. На основі деталізації критеріїв «ефективність прийняття управлінських рішень» та «своєчасність» удосконалено модель адаптивного управління організаціями у процесі здійснення нею проектної діяльності. Модель складається з трьох основних складових: протидії руйнівним факторам середовища, прагнення до ідеальності розвитку системи та своєчасності прийнятих управлінських рішень. Прагнення до ідеальності запропоновано визначати через оцінку властивостей ідеальності системи, а руйнівні фактори організації оцінювати за трьома групами: зовнішні, внутрішні, ентропійні. Отримані результати покладено в основу матриці оцінки спроможності до адаптації проектно-орієнтованої організації. В результаті розроблено матрицю із шести квадрантів, кожний із яких отримано на перетині критеріїв «ефективність – неефективність» управлінських рішень і дій та своєчасності реалізації цих рішень у станах запізнення, своєчасно, випередження (передчасно). Визначено характеристики кожного квадранта: адаптацію організації до руйнівних факторів середовища, області керованості системи (життєстійкість, руйнування, не життєстійкість), ефективність реалізації стратегії через проектну діяльність, конкурентоспроможність. Практична значимість. Розроблені підходи можуть бути використані при удосконаленні процедури оцінювання ефективності проектної діяльності будь-якої галузі економіки. Ці підходи дозволять оперативно керувати та забезпечувати адаптацію до руйнівних факторів середовища. Стаття може представляти інтерес керівникам проектів та менеджерам вищої ланки.
48
Шматковська Т. О. "СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТА КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Економічний форум 1, № 3 (2021): 110–15. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-16.
Full textAbstract:
Особливості економічного розвитку в умовах інтенсифікації технічних та технологічних змін передбачають необхідність врахування багатьох факторів для забезпечення ефективності професійної управлінської діяльності, чим ускладнюють існуючу систему формування менеджменту для багатьох суб’єктів господарювання. Уже зараз можна упевнено стверджувати, що без залучення інноваційних рішень, які базуються на компонентах новітніх інформаційних технологій, як то цифрові платформи, новітнє програмне забезпечення, когнітивні технології тощо, неможливе ефективне функціонування будь-якого підприємства. Більше того – без застосування даних інформаційних технологічних рішень наразі неможливою є ефективна реалізація таких процесів, як управління, контроль, збір та оперативна обробка економічної інформації, а загалом – якість використовуваних інформаційних технологій в сучасних умовах напряму впливає на фінансові результати та прибутковість діяльності підприємств. Також одним із ключових елементів забезпечення успішної реалізації сучасного управлінця є формування належного рівня та оперативності комунікації між різними ланками підприємства, включаючи вертикальні управлінські зв’язки та горизонтальне адміністрування на кожному із ієрархічних рівнів управління. Саме сучасні цифрові рішення у сфері комунікацій дозволяють із належною ефективністю розв’язати це питання і забезпечити оперативне реагування управлінського апарату на будь-які зміни у зовнішньому середовищі функціонування господарюючого суб’єкта.
 В статті розглянуто особливості ефективного застосування інформаційних та комунікаційних технологій в процесі управлінської діяльності сучасних підприємств. При цьому визначено, що новітні технологічні рішення стосуються не лише підвищення результативності процесу виробництва, але й напряму впливають на професійну діяльність працівників підприємства у кожному його підрозділі. При цьому цифрові та інформаційні рішення з однаковою ефективністю можуть застосовуватися як для процесів підбору персоналу на підприємстві, так і з метою підвищення ефективності функціонування конкретної ділянки виробництва та результативності діяльності підприємства в цілому. Запропоновано комплекс рішень щодо впровадження інформаційних та комунікаційних технологій, які рекомендовано до впровадження господарюючими суб’єктами для формування засад щодо підвищення ефективності їх функціонування в умовах швидкого зростання темпів науково-технічного прогресу та розвитку цифрової економіки.
49
Oplachko, I. O. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ ЦЕМЕНТНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 84 (2019): 119. http://dx.doi.org/10.31713/ve4201812.
Full textAbstract:
У статті досліджено стан розвитку підприємств цементної промисловості. Здійснено оцінку впливу динамічних змін нестабільного ринкового середовища на діяльність підприємств галузі в Україні. Визначено проблеми та перспективи управління діяльністю підприємств у сучасних умовах. На основі розгорнутого аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на ефективність діяльності підприємств і шляхів досягнення ними стратегічного успіху обґрунтовано необхідність перегляду цільових орієнтирів галузі. Окреслено низку передумов, розгляд яких дозволить створити підґрунтя для прийняття ефективних управлінських рішень топменеджментом підприємств.
50
Мyniv, R. М., та О. Y. Batyk. "СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (2016): 96–101. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6919.
Full textAbstract:
В статті проаналізовано сучасні концепції управління ефективністю діяльності з метою їх адаптації до застосування в умовах сільськогосподарських підприємств України. В сучасних умовах розвитку усе більше поширення й застосування сучасних концепцій управління ефективністю діяльності сільськогосподарських підприємств з метою їх адаптації до застосування в умовах глобалізацієї світової економіки, підвищенням динамічності ринкового середовища і посиленням конкуренції в Україні. Відібрано і досліджено найбільш перспективні концепції, а саме концепція Business Performance Management (BPM) т аBalanced Scorecard (BSС), які б дозволили трансформувати поставлені стратегії та цілі у ряд дій, що б забезпечили їх досягнення; інтегрувати системний аналіз ефективності діяльності в управлінні. BPM спрямована на оптимізацію реалізації стратегії і складається з набору інтегрованих циклічних аналітичних процесів, підтримуваних відповідними технологіями і мають відношення як до фінансової, так і до операційної інформації та дозволяє сільськогосподарським підприємствам визначати, вимірювати і управляти ефективністю своєї діяльності, спрямованої на досягнення стратегічних цілей. BSС це система, яка переводить місію і загальну стратегію сільськогосподарських підприємств в систему чітко поставлених цілей і завдань, а також показників, що визначають ступінь досягнення даних установок. Вона забезпечує зворотний зв'язок між внутрішніми бізнессередовищем й зовнішніми показниками, необхідний для підвищення стратегічної ефективності й досягнення результатів. Концепції Business Performance Management та Balanced Scorecard є результатом еволюції як управлінської теорії, так і інформаційних технологій і вони ввібрали в себе як актуальні управлінські принципи, так і сучасні технології управління ефективністюсільськогосподарських підприємств.