Journal articles on the topic 'Управління регіональним розвитком'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Управління регіональним розвитком.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Управління регіональним розвитком.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Sychenko, Victor, and Valery Marenichenko. "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ НА ЗАСАДАХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ." Public Administration and Regional Development, no. 4 (June 25, 2019): 441–63. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.04.11.
Full textAbstract:
Визначено сутність розвитку регіонів в сучасній науковій літературі. Проаналізовано європейський досвід управління регіональним розвитком та базові принципи здійснення регіональної політики ЄС. Визначено концептуальні засади Державної стратегії регіонального розвитку на період до трьох років, засновані на європейських стандартах. Наголошено що регіональний розвиток доцільно трактувати як розвиток соціально-економічної територіальної системи у просторовому аспекті, що поряд з просторовим розвитком цілісної системи також включає комплексний розвиток її соціально-економічних територіальних підсистем. Відповідно до цього, регіональне управління має розглядатися як управління просторовим розвитком світу, наднаціональних територіальних формувань, держави або регіонів субнаціонального рівня як цілісними соціально-економічними комплексами та їх підсистемами. Акцентовано увагу на те що регіональне управління, що здійснюється у державі, являє собою діалектичне поєднання державного регіонального управління та самоврядування кожного з регіонів країни. У свою чергу державне регіональне управління включає державне управління цілісним соціальноекономічним територіальним комплексом держави у просторовому аспекті та державне управління кожним регіоном країни як окремою підсистемою.
В результаті проведених досліджень обґрунтовано застосування ефективних механізмів державного управління регіональним розвитком на засадах європейських стандартів в Україні.
2
Стогова, Ольга Володимирівна. "ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА МОДЕЛІ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ В ДЕРЖАВАХ – ЧЛЕНАХ ЄС." New Ukrainian Law, no. 4 (October 1, 2021): 117–23. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.18.
Full textAbstract:
Автор аналізує основні моделі місцевого управління в країнах-членах ЄС та вплив децен- тралізації на їх еволюцію. Централізована модель найчастіше реалізується в невеликих за територією країнах та базується на визначальній ролі центрального уряду та його відомств. У цій моделі місцеві та регіональні органи управління мають обмежені компетенції в галузі регіонального розвитку та планування. Така модель реалізується в невеликих державах- членах Європейського Союзу, насамперед у країнах, які мають однорівневу систему місце- вого самоврядування. Зроблено висновок, що модель місцевого управління визначається розміром країни та системою регіонального розвитку. Виділяють централізовані, децентра- лізовані та федеральні моделі. У статті проаналізовано основні елементи адміністративного управління регіональним плануванням та розвитком у централізованих та децентралізова- них державах. У нових державах-членах ЄС централізована модель є домінуючою через менший розмір країн та значну роль фондів ЄС у регіональному розвитку. Розподіл цих ресурсів контролюється центральним урядом та його відомствами, але в кількох країнах сформовані спеціальні гібридні органи. Таким чином, децентралізація в невеликих за роз- мірами державах стимулювалася коштами фондів ЄС. Після кризи 2008 року в управлінні регіональним розвитком запанували нові підходи: централізація та концентрація. Ці тенден- ції можна спостерігати в централізованих системах, які раніше частково децентралізували регіональний розвиток. Так, регіональні органи та агенції було скасовано, у регіоналізо- ваних країнах регіональні одиниці було об’єднано, а тенденції федералізації було призу- пинено. У нових державах-членах та в середземноморських країнах вплив законодавства Європейського Союзу є більш значним, оскільки їхні регіональні одиниці переважно менш розвинені та є основними одержувачами коштів фондів ЄС.
3
Andriichuk, Yu М. "Децентралізація та збалансованість публічного управління регіональним і місцевим розвитком: питання теорії." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (April 25, 2019): 144–50. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.15.
Full textAbstract:
У статті досліджуються теоретичні питання децентралізації державного управління в Україні. Розкриті категорії та суспільні відносини в сфері управління регіональним і місцевим розвитком в Україні. зокрема досліджено відмінності між державним і публічним управлінням в Україні.
Мета статті. У роботі поставлено за мету з’ясувати трактування категорій децентралізація та публічне управління в якості окремих управлінських категорій, застосування яких пов’язане з використанням сучасних механізмів державного управління в країні. Дослідити новітні теоретичні дослідження та позиції формування ефективних суспільних відносин у сфері управління на регіональному і місцевому рівнях.
Наукова новизна. У статті здійснено дослідження напрямів модернізації інституту представництва держави на регіональному та місцевому рівнях в Україні та теоретично доведено, що сучасною метою процесу децентралізації є реформування та посилення інституційної спроможності керівних органів, формування раціональної та збалансованої місцевої влади в управлінських сферах і необхідність існування децентралізованої управлінської моделі регіонального та місцевого розвитку в Україні.
Висновки. У роботі обґрунтовані наукові положення щодо удосконалення використання в управлінській практиці механізмів децентралізації державного управління, які знаходиться ще на початковому етапі.
Крім цього при дослідженні сучасних публікацій та з’ясуванні теоретичної сутності понять «регіональне управління», «територіальне управління» і «децентралізація» доведено, що суспільні відносини в конкретних відповідно зазначених інститутах, наприклад, місцеві державні адміністрації, не є стійкими, адже змінюються разом із їх розвитком, а також за умов формування сучасних реальних управлінських і фінансових повноважень.
4
Канцур, І. Г., А. М. Гусятинська, and В. О. Повч. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 2 (February 12, 2020): 96–108. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2019.96-108.
Full textAbstract:
У статті досліджено сучасний стан державної політики регіонального розвитку України. Визначено, що регіональна політика є невід’ємною частиною державної політики, яка здійснює регулювання відносин між державою та регіонами і спрямована на організаційне забезпечення території відповідно до державної стратегії розвитку. Встановлено проблеми розвитку регіонів України та окреслено напрями їх розвитку. Досліджено досвід регіональної політики Європейського Союзу та встановлено, що стратегічним завданням української влади є посилення результативності процесів співпраці з Євросоюзом у контексті ефективної реалізації державної регіональної політики. Встановлено, що удосконалення регіональної політики та механізмів її реалізації має відбуватись за умов забезпечення комплексного підходу до управління регіональним розвитком.
5
Khovrak, I. V. "Політико-правове забезпечення збалансованого регіонального розвитку: український та світовий досвід." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 10, 2019): 133–44. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.05.14.
Full textAbstract:
Збалансований регіональний розвиток є системним підходом до управління регіоном, що враховує його багатовимірність та багатоаспектність при одночасному визнанні здатності до самовідновлення та динамічної адаптації до змін, а не лише збереження регіону в певному «ідеальному» сталому стані. При цьому політико-правове забезпечення є базисом формування збалансованого регіонального розвитку.
Метою статті є компаративний аналіз українського та світового досвіду політико-правового забезпечення збалансованого регіонального розвитку.
Наукова новизна. У статті вперше проаналізовано нормативно-правове забезпечення збалансованого регіонального розвитку в Україні. Автор навів та порівняв основні аспекти збалансованого розвитку регіону, відображені в законодавстві України. Встановлено, що в країні склалася вкрай нераціональна система управління регіональним розвитком, яка потребує зміни свідомості та підходів до управління. Значна увага приділена нормативно-правовому забезпеченню реалізації концепції збалансованого регіонального розвитку в Євросоюзі. Також досліджено інструментарій досягнення збалансованого регіонального розвитку країнами Великої сімки.
Висновки. Кожний регіон є унікальним зі своїми специфічними передумовами та пріоритетами розвитку, тому в основу стратегії збалансованого розвитку мають бути покладені принципи регіональної індивідуальності, взаємозалежності і взаємозумовленості екологічної, соціальної та економічної сфер на територіальному рівні. Одночасно, національну та регіональні стратегії бажано розробляти з урахуванням світових стандартів. Проведене дослідження дозволило сформулювати основні детермінанти, що визначають сутність збалансованого регіонального розвитку, а саме: самодостатність, партнерство, відкритість, довготривалість, гнучкість і відповідальність.
6
Koblianska, I. "СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА БУДОВА РЕГІОНАЛЬНОЇ ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, no. 1 (March 20, 2020): 42–50. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.06.
Full textAbstract:
Сучасні трансформації змісту економічних відносин та форм їх організації на логістичних засадах визначають необхідність трансформації й діяльності органів влади з метою забезпечення адекватності здійснюваних регулювальних заходів. Це особливо актуально з точки зору збалансування цілей функціонування регіону в умовах сталого розвитку та логістичних структур, що функціонують у регіональному просторі. Імплементація методології логістики в управлінні регіональним розвитком реалізується через формування, абстрактне моделювання, аналіз функціонування регіональної логістичної системи. Дана стаття ставить за мету визначити сутність, елементний склад та структуру, цілі та функції різних учасників регіонального простору при формуванні та управлінні регіональною логістичною системою (РЛС) в умовах сталого розвитку. У процесі дослідження уточнено зміст взаємозв’язку елементів РЛС, що має двоїстий характер: вони взаємопов’язані у процесі використання регіональних ресурсів та їх перетворення та трансформації у потоці вартості, що здійснюється з метою підвищення рівня добробуту населення. Характер розвитку такої системи та її підпорядкування цілям системи вищого порядку – регіональної соціо-еколого-економічної системи – відбувається у відповідності до умов розвитку останньої. Функціональна роль органів влади щодо управління РЛС полягає саме у визначенні та регулюванні умов для бажаного розвитку РЛС через інформаційні зв’язки з економічними агентами. Через розкриття природи потоків регіонального простору виділені рівні регіональної логістичної системи як управлінського механізму, цілі та завдання, що перед нею ставляться: просторово-часова та вартісна оптимізація ресурсопотоку (операцій щодо нього); матеріалопотоку (операцій щодо нього); потоку вартості. Останнє формує предмет логістичного аналізу органів влади та повинно здійснюватися з точки зору соціального благополуччя (належний рівень життя за збереження якісних параметрів навколишнього природного середовища), формуючи тим самим базис для прийняття управлінських рішень та формування політики відповідно до принципів сталого розвитку.
7
Andriichuk, Yu M. "Публічне управління регіональним і місцевим розвитком: шляхи реформування системи в Україні." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 26, 2018): 123–29. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.06.14.
Full textAbstract:
У статті досліджуються напрями реформування публічного управління регіональним і місцевим розвитком в Україні. Розкриті механізми і шляхи вдосконалення управління регіональним і місцевим розвитком в Україні.
8
Ковальчук, В. "Управління регіональним розвитком: глобальний контекст." Державне управління та місцеве самоврядування, Вип. 3 (30) (2016): 79–83.
Find full text
9
Ковальчук, В. "Управління регіональним розвитком: глобальний контекст." Державне управління та місцеве самоврядування, Вип. 3 (30) (2016): 79–83.
Find full text
10
Карпець, С. Л. "Світовий досвід управління регіональним розвитком." Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки, Вип. 2 (44) (2008): 252–58.
Find full text
11
Петрук, І. П. "ОЦІНКА МЕХАНІЗМУ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 65 (January 28, 2022): 123–31. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-17.
Full textAbstract:
Сучасні соціально-економічні кризи не тільки є наслідком фінансово-економічної диспропорції та інших негативних процесів, а й результатом найважливіших інституціональних змін, що охоплюють як елементи економіки, так і держави загалом. У контексті означеного постає проблема вибору адекватних підходів до оцінки інструментарію антикризового управління, які б дозволили виявити ті з них, котрі максимально здатні знизити рівень ризику території та підвищити результативність соціально-економічних показників. Найперше, на що слід звернути увагу, – це на забезпечення впровадження ефективних державних інструментів, котрі дозволять найкраще реалізовувати регіональні програми розвитку. Один критерій при визначенні депресивного регіону не є достатнім і не показує реальну картину його стану. Власне тому важливо більш раціонально й науково підходити до формулювання положень чинних нормативних документів, що мають стосунок до регіонального розвитку загалом і антикризового управління на регіональному рівні зокрема. Формування системи антикризового управління на базі ретельної оцінки вихідного рівня регіонального розвитку, окрім наявності певної врегульованої її методики, затвердженої на державному рівні, вимагає чіткого механізму та злагодженості в межах країни. Недопустимим є плюралізм думок і розрізнених напрямів регіонального розвитку та заходів антикризового управління без їх збалансованості в межах держави.
12
Латинін, Микола. "Теоретичні основи державного управління регіональним розвитком." Науковий вісник: державне управління 1, no. 2018-1 (2019): 57–66. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2018-1/1-57-66.
Full text
13
Самойленко, Лариса Яківна, and Ірина Василівна Драган. "Основи модернізації публічного управління: регіональний аспект." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(98) (December 29, 2021): 86–90. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-86-90.
Full textAbstract:
У статті приділено увагу державному програмно-цільовому стратегічному управлінню регіональним розвитком, яке запропоновано розглядати у вигляді управлінського циклу, що забезпечує послідовну взаємодію програми розвитку, метою якої є якісні перетворення у соціально-економічній системі, та програмно-цільового бюджетування, орієнтованого на адаптацію суб’єкта публічного управління – виконавчої гілки влади – до цих перетворень. Послідовно розкрито положення, що за допомогою такої взаємодії реалізується дуже важлива інституційна функція програми регіонального розвитку, що полягає не тільки в досягненні, але і в подальшому регулярному відтворенні її результатів. Обґрунтовано, що податкова децентралізація є невід’ємною умовою створення платформи для ефективного забезпечення платоспроможності регіонів і місцевого самоврядування, стійкого економічного та соціального розвитку територіальних громад, якісного та ефективного надання публічних послуг їхнім мешканцям.
14
Bizonych, Dmytro. "СІЛЬСЬКІ ТЕРИТОРІЇ ЯК ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА." Public Administration and Regional Development, no. 10 (December 28, 2020): 973–96. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.01.
Full textAbstract:
В статті розглянуто основні концепції типізації сільських територій, які є територіальною основою для організації місцевого самоврядування в нашій країні та управління сферою ЖКГ, яка в свою чергу, є підсистемою інфраструктури адміністративно-територіальних одиниць цього рівня. Проблеми в управлінні сільськими територіями, їх відмінності, які слугують основою для типізації, позначаються на управлінні інфраструктурними об’єктами, в тому числі – житлово-комунальному господарстві. В статті визначені також основні нормативно-правові засади в регулюванні розвитку сільських територій, подальші напрями удосконалення державної політики в цій сфері. Досліджено зміст термінів «аграрний» і «сільський», встановлено, що на основі різноманітних ознак та історичного розвитку поняття «сільський сектор» є значно ширшим, ніж «аграрний сектор». Встановлено взаємозв’язки між розвитком сільських територій та регіональним розвитком.
15
Войтик, О. "Особливості державного управління регіональним розвитком: теоретичні аспекти." Державне управління та місцеве самоврядування, Вип. 1 (32) (2017): 21–26.
Find full text
16
Чекан, I. В. "ІНСТИТУЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ ЯК СИСТЕМА." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», no. 2(54) (December 2, 2019): 79–84. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2019.2(54).79-84.
Full text
17
Коротич, О. Б. "Державне управління регіональним розвитком країни: визначення основних понять." Вісник економічної науки України, no. 2 (18) (2010): 57–60.
Find full text
18
Федяй, Н. О. "Правове поле стратегічного управління регіональним розвитком в Україні." Економіка і прогнозування, no. 4 (2012): 54–62.
Find full text
19
Труніна, І. М., О. Л. Загорянська, and О. Л. Головач. "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ ТУРИЗМУ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ." International scientific-practical conference «Ideas of academician Vernadskyi and problems of sustainable development of education and science» 19 (September 10, 2021): 72. http://dx.doi.org/10.30929/2079.vern.2021.72.
Full text
20
Melnyk, T. O. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ." Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України, no. 2 (December 18, 2018): 253–65. http://dx.doi.org/10.36030/2664-3618-2018-2-253-265.
Full text
21
Томарева, В. В. "Процес стратегічного управління регіональним розвитком в Україні: напрями його удосконалення." Економіка та держава, no. 8 (2011): 18–21.
Find full text
22
Мельник, Т. О. "Окремі аспекти організації інформаційно-аналітичного забезпечення публічного управління регіональним розвитком." Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України, no. 2 (2018): 253–65.
Find full text
23
Churikanova, O. Y. "The Current Principles of Regional Development Management and Regional Policy Formation." Business Inform 12, no. 515 (2020): 128–33. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-12-128-133.
Full textAbstract:
The article is concerned with the current principles of regional development management and formation of regional policy. The key aspects and mechanisms of regional governance such as public administration and regionalistics are examined. The directions of research in the sphere of regional development management are provided. The main stages and components that provide for the implementation of the State policy of regional development are considered. Based on both Ukrainian and European regional development strategies, the following key principles of regional development management and regional policy formation are allocated: regional development based on the principles of sustainability; regional development based on the principles of circular economy; regional development based on the principles of typologization of regions; regional development based on the principles of investment policy. Each of these principles is considered separately in terms of the importance of application in the formation of regional development policy. During the analysis, it was noted that the topical issues in the formation of regional development strategies on the basis of sustainability were and remain the issues of assessment of the achieved results, which are distilled down to the development of a single conception and determination of the relevant goals of the group of indicators on which this conception should be based. It also emphasized the need to develop certain measures for the implementation of circular business models, development of transition strategy and policy of both the State-controlled and regional support. It is specified that in order to effectively develop territories in the management of regional development and formation of regional policy, it is necessary to take into account the specifics of each region, and therefore to perform a preliminary typologization. When considering regional investments in the formation of a regional development strategy, it is emphasized that in the formation of an effective investment policy at the regional level, the application of the approach based on the typologization of regions both in terms of development in general and in terms of investment development in particular becomes an important aspect. The general conception of regional development management and regional policy formation has been formed. The author emphasizes the conformity of such a conception to modern conditions for the development of Ukrainian regions.
24
Фіалковський, А. Р. "ІННОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ФАКТОР РЕГІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ: УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНТЕНТ." Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, no. 2 (50) (August 12, 2021): 94–98. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-18.
Full textAbstract:
Ускладнення відносин, посилення турбулентності, новизна викликів, що виникають перед регіональною економікою обумовлюють доцільність пошуку нових чинників підвищення регіональної конкурентоспромож- ності, однин з яких виступає інноваційне підприємництво. Метою публі- кації є обґрунтування пропозицій щодо застосування сучасних управлін- ських технологій активізації інноваційного підприємництва як фактору підвищення конкурентоспроможності регіону. В статті показана роль інноваційного підприємництва в процесі формування регіональної кон- курентоздатності. Запропоновано розглядати інновації як економічну цін- ність в її економічному значінні: вона створює принципово нові ресурси, які потрібні економіці регіону для її інтенсивного, якісного зростання. Доведено, що активізація інноваційного підприємництва відбувається за наявності політичних, економічних, культурних та управлінських умов. Розкрито значення управління як базової консігнації успішного розвитку інноваційного підприємництва в регіоні. Регіональний менеджмент є умовою, коли рішення сприятимуть підтримці інноваційного підпри- ємництва, яке буде створювати інновації, і перетворюватися на детермі- нантну конкурентну перевагу регіонального розвитку. Описані елементи механізму управління інноваційним розвитком, у складі якого виділені преативні та інтерактивні складові. Преативне управління спрямоване на майбутнє і є частиною стратегічного менеджменту, включає страте- гію, стратегічну інфраструктуру, освіту. Інтерактивне управління забез- печує дотримання інтересів всіх учасників регіональної життєдіяльності і виступає складовою поточного менеджменту, формує узгодженість інте- ресів в процесі здійснення тактики регіонального розвитку. Інтерактив, крім застосування на етапі розробки стратегії розвитку регіону та його інноваційного підприємництва, проявляється, наприклад, в наступному: консалтинг стартапів стосовно вибору найбільш оптимальної органі- заційно-правової форми бізнесу, фінансова підтримка поточних акцій інноваційних підприємців, регіональні цільові програми підтримки інноваційного бізнесу. Управлінські умови перетворення інноваційного підприємництва на чинник регіональної конкурентоздатності передбача- ють поєднання преативної компоненти управління з інтерактивною, що надає можливості регіональній адміністрацій стратегічні рішення пого- джувати з тактикою розвитку території, здійснити в процесі підтримки інноваційного підприємництва адекватні фіскальні, кредитні, консалтин- гові та інші заходи.
25
Узунов, В. В. "Інноваційний потенціал як визначальна умова формування механізмів державного управління регіональним розвитком." Інвестиції: практика та досвід, no. 24, грудень (2013): 140–44.
Find full text
26
Matviyenko, N., V. Matviyenko, and Yu Denisyuk. "Management regional development of tourism of Croatia." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Geography, no. 62 (2014): 64–66. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2721.2014.62.15.
Full textAbstract:
A structure and dynamics of tourist streams of Croatia is analysed. The hierarchical system of organs of management development of tourism is considered. Strategy of development of tourist cluster of Croatia is lighted up. The features of successful tourist clusters of Croatia are selected. Problems, retentive the competitiveness of country in area of tourism, are indicated. One of key trends activity of strategy of development of tourism of Croatia in 2020 is introduction of new case tourist objects frames is described.
27
Buchniev, Maxym, Yevhen Ivchenko, Nataliya Derzhak, and Illia Morhachov. "Research of the Issue of Effective Management of Regional Development in the System of State Regional Policy." Modern Economics 25, no. 1 (February 23, 2020): 33–39. http://dx.doi.org/10.31521/modecon.v25(2021)-05.
Full textAbstract:
Annotation. Introduction. Strategic management of the region – management activities aimed at achieving the goals in an unstable competitive market environment, including diagnostic analysis of the region. Purpose. The aim of the article is to study the management of regional development in the system of state regional policy at different levels, which is the prerogative of functional management of the region, identifying problems and forecasting socio-economic development of the region, developing strategies and ways to improve state regional policy in transformational conditions. Results. State regional policy in Ukraine allows to consider the composition of subsystems of the region on the basis of the theory of organization, can serve as a basis for systematic analysis of the region depending on the scale of management, production capacity, population and market infrastructure. The basis of regional planning is a reasonable formation of its goals and criteria. The development strategy of the region should be based on the theory of program-target management and provide for setting strategic and tactical goals, as well as criteria for achieving them – quantitative indicators that determine the extent or composition of the assessment of the goal compared to other possible options for regional development. Conclusions. At present, the sphere of the state regional policy is being reformed, which should take into account the provision of balanced development of the state and its regions. Asymmetry and problems of development of the territories of Ukraine are connected with many negative phenomena. The state regional policy should be aimed at creating a single integrated space, taking into account the European experience and new approaches to its improvement. Difficult economic situation in the region; budget problems do not allow for expanded production, so it is advisable to apply strategies of “fire extinguishing”, “retreat”, “guerrilla warfare”, “reduction” and “elimination”. Keywords: Regional development, state regional policy, region, management system, strategic management, strategy, planning, concept.
28
Безена, Іван. "РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: АСПЕКТИ ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ТА СТРАТЕГІЇ РОЗБУДОВИ (1991–2021 РР.)." Litopys Volyni, no. 23 (April 20, 2021): 107–12. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.19.
Full textAbstract:
У дослідженні проаналізовано історичні аспекти євроінтеграційних процесів у регіональній практиці і результати трансформацій структури, змісту діяльності обласних та місцевих органів влади, яка спрямова- на на сталий соціально-економічний розвиток території і задоволення запитів людини. Ключовими питаннями історичного розвитку державної регіональної політики є подолання наслідків авторитарних методів управління й вибудовування демократичних основ і механізмів ефективної співпраці регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськими інституціями території, жителями сіл й міст. Актуалізуються історичні аспекти формування адміністративно-територіального устрою, які націлені на ресурсне забезпечення діяльності соціально-культурних об’єктів території та стратегії їх розвитку і трансформації. Окреслені процеси проходять у контексті вибудовування державного управління відповідно до ідеології європейського співтовариства. Демократизація й децентралізація спрямовані на перерозподіл владних повноважень «від центру до регіону», розвиток демократичних основ на територіях, формування відповідального регіонального управління, повернення довіри громадян до влади і долучення людини до процесів врядування в громаді. Структурно-функціональну модель системи державного управління на регіональному рівні було нормативно вста- новлено Конституцією України, яка прийнята 28.06.1996 року та залишається чинною донині. У дослідженні розглянуто історичні процеси вибудовування органів державної влади регіону та місцевого самоврядування, процесів формування ефективної співпраці між владою і громадським активом території. Стратегія вибудовування партнерських стосунків спрямована на розбудову успішної території та ефектив- ного розв’язання критичних проблем соціально-економічного розвитку регіону. Сучасні регіональні практи- ки підтверджують актуальність вибудовування нових стратегій розвитку території, наявності активних, професійних і системоутворюючих суб’єктів публічної організаційної діяльності. Демократизація регіональної влади окреслена через публічне обговорення ситуації в громаді й експертизу суспільних проблем, відкриті процеду- ри розгляду і прийняття публічних рішень, внутрішнього і зовнішнього бюджетування інфраструктури регіону.
29
Кравченко, Л. А. "ЦІЛЕПОКЛАДАЛЬНИЙ ВИМІР СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, no. 4 (April 15, 2022): 95–103. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.14.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню цілепокладального виміру стратегічного планування розвитку професійно-технічної освіти на регіональному вимірі як механізму системи публічного управління освітою, що дає можливість визначити та забезпечити найбільш сприятливі умови для розвитку вказаної складової регіональної системи освіти. У якості методології дослідження використано системний аналіз, моделювання розвитку об'єкта управління, інтерпретацію результатів SWOT-аналізу. Показано, що саме на основі визначення цілей стратегічного планування розвитку регіональної системи професійно-технічної освіти здійснюється стратегічне управління її розвитком через реалізацію комплексних заходів, що підкріплені інструментами найбільш ефективного використання наявних ресурсів. Застосовано структурування різнорівневих цілей стратегічного планування в якості найбільш ефективного механізму публічного регулювання напрямків та динаміки процесів у вказаному секторі регіональної освіти. Обґрунтовано необхідність збалансованості процесів у регіональній системі професійно-технічної освіти із загальними соціально-економічними тенденціями розвитку регіону та країни. Відтак стратегічне планування у цілепокладальному вимірі має поєднувати комплекс конкретних завдань та основні характеристики довгострокового бачення вирішення наявних проблем регіональної системи професійно-технічної освіти, підтримуючи послідовність та цілеспрямованість управлінських дій. На основі визначення базових цілей розроблено комплекс конкретних заходів як інструмент організації діяльності суб'єктів публічного управління освітньою діяльністю на регіональному рівні на шляху досягнення стратегічної мети розвитку згаданої регіональної освітньої підсистеми.
30
Sytnyk, Yevhen. "DISADVANTAGES AND PROBLEMS OF THE INSTITUTIONAL ENVIRONMENT IN THE FIELD OF PUBLIC GOVERNANCE OF REGIONAL DEVELOPMENT IN UKRAINE." HERALD OF KHMELNYTSKYI NATIONAL UNIVERSITY 298, no. 5 Part 1 (October 4, 2021): 170–74. http://dx.doi.org/10.31891/2307-5740-2021-298-5(1)-28.
Full textAbstract:
Effective state management of regional development is one of the main conditions for creating a favorable investment environment, one of the criteria for the country’s success in the implementation of comprehensive reforms in various fields. State regional policy is closely linked to investment processes in Ukraine. Since 2014, several attempts have been made in Ukraine to modernize public administration of regional development. Within the framework of this governmental course, significant institutional transformations have been carried out and a number of normative legal acts have been adopted. However, Ukraine has not yet developed an effective institutional system that would ensure optimal use of national economic potential and achieve at least average European living standards. The urgency and priority of the problem is due to the fact that the investment attractiveness of national economies is increasingly determined by the quality of the institutional environment, the ability to innovate through the use of institutional features of society. The state of public administration institutions is an important component of a favorable investment climate, affects the well-being of citizens and regional development, and must be brought into line with the needs of large-scale reforms and new regional policies. The changes in the institutional environment of regional development in Ukraine over the past decade are shown: creation of the legal field and new institutions. The growth of transaction costs of consumers of public administration services is considered. It is shown why modern Ukraine still remains in an institutional trap and why the transition to an effective institutional environment and to investment-friendly environment is complicated. It is proposed to improve the institutional and regulatory policy in the field of public administration of regional development in Ukraine: restraining the process of creating new institutions, clear delineation of their functionality, increase of own incomes of local budgets, reducing the number of existing regulations.
31
Гречаник, Б. В. "ПРОГРАМУВАННЯ МІСЦЕВОГО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, no. 4 (April 15, 2022): 22–30. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.4.
Full textAbstract:
У статті досліджено процес управління місцевим економічним розвитком на основі програмування соціально-економічного розвитку суспільних систем в умовах проведення реформи децентралізації влади в Україні. Ідентифіковано визначальну особливість сучасного управління соціально-економічним розвитком регіональних суспільних систем –застосування певного алгоритму «програми» управління їхнім розвитком на основі «тригоризонтної» системи «планування-управління». Визначено, що основними складниками такої системи «планування-управління» є: концепція стратегії розвитку, стратегія розвитку, політика розвитку та цільові програми. Встановлено, що одночасне використання такої системи і на загальнодержавному, і на регіональному рівнях, а також їх узгодження між собою за рахунок вертикальних зв’язків між основними складниками моделей управління різних рівнів перетворює «стандартну» систему управління розвитком у систему «програмування розвитку». Запропоновано використання такої моделі – програмування управління соціально-економічним розвитком – на рівні регіону як одного з найбільш ефективних дієвих сучасних системних інструментів управління розвитком адміністративно-територіальних одиниць, що видається особливо актуальним в умовах завершення реформи децентралізації в Україні. Отримані висновки свідчать про доцільність використання такого алгоритму «програмування розвитку» у вітчизняній практиці управління розвитком суспільних систем із метою підвищення ефективності управління місцевим економічним розвитком та якості проведення реформ в основних сферах українського суспільства.
32
Bahriy, M. V. "Управління туристично-рекреаційною галуззю в умовах нестабільності ринку." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 76 (March 4, 2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7601.
Full textAbstract:
У статті розглядаються напрямки управління ефективністю розвитку туристично-рекреаційної галузі в умовах нестабільності ринку України. Відзначається актуальність туристично-рекреаційної галузі, яку вважають одним із перспективних напрямів соціально-економічного розвитку країни. Визначені загальноєвропейські принципи з розвинутою індустрією туризму, яка дозволяє надавати державну підтримку розвитку, зокрема у сфері інформаційно-рекламної діяльності. Зазначені загальнодержавні та регіональні чинники впливу на розвиток туристично-рекреаційних ресурсів. Об’єктом дослідження туристично-рекреаційної галузі є туристично-рекреаційні ресурси. З метою вдосконалення управління розмежовано вивчення питання розвитку туристично-рекреаційної галузі з точки зору соціального статусу регіону та його географічного розміщення, оскільки вплив цих чинників на галузь різний та неоднозначний. Запропоновано вирішення локальних проблем розвитку земельно-ресурсного потенціалу туристично-рекреаційної галузі та формування рекреаційно-туристичної інфраструктури на регіональному рівні через розробку стратегій з обґрунтуванням пріоритетних напрямів розвитку кожної окремої області західного регіону; розробку системи бюджетів для розвитку земельно-ресурсного потенціалу туристично-рекреаційної галузі в розрізі окремих сфер її діяльності; вдосконалення існуючих та створення нових маршрутів регіональних спеціалізованих туристичних напрямів; розробку планів залучення інвестиційних ресурсів для розвитку земельно-ресурсного потенціалу регіону тощо. Визначено можливі шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму туристично-рекреаційної діяльності.
33
Пустовойт, Євген Олексійович. "ВПЛИВ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА РОЗВИТОК КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ РЕГІОНУ." Public management 29, no. 1 (May 24, 2022): 110–15. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-16.
Full textAbstract:
Визначено, що розвиток конкурентних переваг регіону полягає у постійному пошуку нових можливостей, необхідно, щоб цей процес був керованим, включаючи вивчення майбутніх потреб усіх зацікавлених сторін, розробку проектів та їх реалізацію. У розвитку конкурентних переваг регіонів беруть участь органи публічного управління, населення безпосередньо чи через участь у громадських ініціативах (некомерційних організаціях), бізнес-структури, що діють у регіоні або сфера діяльності яких пов’язана із цим регіоном; освітні та наукові організації. Органи публічного управління можуть бути як ініціаторами цього процесу так і організаторами. Велике значення має їх готовність до проектування розвитку конкурентних переваг регіонів та реалізації цих проектів. У той же час ініціаторами та організаторами можуть виступати й інші суб’єкти, проте в даному випадку була б доцільною підтримка з боку регіональної адміністрації (адміністративна, фінансова, юридична тощо). Зазначено, що джерелом конкурентних переваг регіону є розвиток таких специфічних сфер активності, як взаємодія та обмін знаннями між органами державної влади, місцевого самоврядування, науковими та освітніми установами, громадськими організаціями; підготовка керівних кадрів та фахівців органів державного регіонального управління та місцевого самоврядування, регіональних підрозділів органів влади; державно-приватне партнерство, запровадження державного індикативного планування та інші. У свою чергу, це сприяє розвитку пріоритетних сфер суспільної діяльності, наприклад, покращення якості життя населення, збільшення тривалості життя, розвитку регіональної економіки, формування сприятливої демографічної обстановки тощо. Зазначено, що можливості управління (прийняття рішень) на основі інформації, що отримується в реальному часі, в регіональних системах доступні не тільки операторам, але і всім користувачам. Завдання вирішується шляхом побудови інтегрованої системи: виробнича інфраструктура, новітні інформаційні технології. Впровадження інтелектуальних регіональних систем має стратегічний характер, визначає загалом конкурентоспроможність країни на світовому ринку. Мета роботи. Мета полягає у дослідженні та визначенні впливу публічного управління на розвиток конкурентних переваг регіону. Методологія. При дослідженні загально-теоретичних проблем публічного управління на регіональному рівні використано такі методи дослідження, як аналіз, синтез, наукова абстракція. У дослідженні використано методи, які використані у розвитку конкурентних переваг регіону та визначені у працях Трухана О.Л., Васильцівa Т.Г., Столбовa В.Ф., Подольчак Н.Ю., Іващенко О.В., Ольшанська О.В., Кокнаєва М.О., Мойсеєнко І.П., Полевик Г.М., Коваленко М.А., Пастернак-Таранушенко Г.А., Мартинюк В.П. Наукова новизна. Уточнено поняття «конкурентоспроможність регіонів», що зі сторони впливу органів публічного управління передбачає гнучке, динамічне реагування складових регіону на зміни навколишнього середовища і здатність створювати нове оточення; визначення соціальних, економічних, технологічних, культурних тенденцій розвитку, що намітилися, своєчасне реагування і в той же час створення нових тенденцій. Розвинуто науково обґрунтовані напрями розвитку регіону залежно від його специфіки, а саме: організація інноваційних виробництв з глибоким ступенем переробки ресурсів; створення структур, що об’єднують учасників кластера, що представляють їх інтереси та здійснюють науково-технологічні та маркетингові дослідження; використання інноваційних технологій у вдосконаленні інфраструктури. Висновки. Представлені напрями впливу органів публічного управління на розвиток конкурентних переваг регіону є одним із рішень, вироблених за допомогою системи інформаційної підтримки аналітичної діяльності, організації комунікацій між існуючими виробництвами, науково-дослідними та навчальними закладами в регіоні, активізації обміну знаннями між ними.
34
Sydoruk, A., YE Bortnykov, and R. Oleksenko. "INCOME- AND INSIDE-TOUR OPERATIONS AS TOOLS OF MANAGEMENT OF REGIONAL DEVELOPMENT OF TOURISM AND HOSPITALITY (ON THE EXAMPLE OF ZAPORIZHZYA REGION)." Scientific papers OF DMYTRO MOTORNYI TAVRIA STATE AGROTECHNOLOGICAL UNIVERSITY (ECONOMIC SCIENCES) 44 (2021): 104–9. http://dx.doi.org/10.31388/2519-884x-2021-44-104-109.
Full text
35
Марушева, Олександра, Юрій Прав, and Дмитро Барзилович. "СУЧАСНІ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У БУДІВНИЦТВІ." Public management 16, no. 1 (January 30, 2019): 95–109. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-95-109.
Full textAbstract:
Визначено та проаналізовано сучасні підходи до державного регулювання будівельної галузі, що дає змогу виявити основні тенденції розвитку системи державного регулювання галузі, сформувати пріоритет- ні напрями сучасної економічної політики держави у цій сфері. Розглянуто механізми державного регулювання соціально-економічних відносин у бу- дівництві, що характеризуються стратегічним та тактичним плануванням, а також своєчасним моніторингом. Визначено підходи до регулювання со- ціально-економічних відносин у будівництві: дерегуляція підприємниць- кої діяльності, децентралізація управління будівництвом, регіональний розвиток та розвиток місцевих громад, перехід від функціонального до проектного управління, управління проектами на принципах ризик-ме- неджменту тощо. Застосування підходу дерегуляції сприятиме створенню жорстокого конкурентного середовища у будівництві. Результатом проце- су децентралізації є можливість громад самостійно розпоряджатися ресур- сами, що сприятиме реалізації громадами спільних проектів будівництва та покращенню інфраструктури. В рамках регіонального розвитку та роз- витку місцевих громад спостерігається розвиток житлового забезпечення на регіональному та місцевому рівнях, як результат розвитку житлового будівництва. Визначено, що впровадження проектно-орієнтованого під- ходу до управління є актуальним питанням. Застосування ж системного підходу до виявлення причин виникнення ризиків та вибір оптимальних методів їх оцінювання сприятиме забезпеченню ефективнішого управлін- ня проектами в будівельній галузі.
Таким чином, на сьогодні зростає необхідність у системному застосуван- ні сучасних підходів до регулювання соціально-економічних відносин у бу- дівництві та своєчасному моніторингу будівельної галузі, що надасть змогу обрати основні напрями її подальшої модернізації.
36
Кудріна, О. Ю., and Н. В. Руденко. "Проблема удосконалення засобів публічного управління розвитком економіки." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6(262) (December 23, 2020): 63–70. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-63-70.
Full textAbstract:
У статті проведено ретроспективний аналіз еволюції теорії публічного управління. Досліджено базові принципи в ієрархії публічного управління інноваційним розвитком. Розглянуто необхідність формування і розвиток регіональних кластерів як ефективний механізм публічного управління.Досліджено європейські моделі публічного управління, які враховують історичні управлінські традиції (принципи, функції та структуру системи управління) і особливості соціально-економічного розвитку (ресурсний потенціал, економіко-політичну стабільність, фінансову забезпеченість, рівень життя і сформованість демократичного суспільства, характер конкурентних переваг). Проаналізовано суб’єкти управління у сфері економіки, проведено діагностику сучасного стану публічного управління у сфері економіки.
37
Каткова, T., Н. Ткачова, K. Київська, О. Добровольська, and K. Редько. "ДО ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ В УМОВАХ РЕФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН: ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД, УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ." Financial and credit activity problems of theory and practice 1, no. 42 (March 31, 2022): 324–34. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3707.
Full textAbstract:
Анотація. Розглянуто визначення сутності економічної безпеки України як основоположного елементу національної безпеки країни. Проаналізовано досвід різних країн у сфері забезпечення економічної безпеки національної економіки. Визначено основні складові елементи економічної безпеки держави та основні проблеми забезпечення економічної безпеки держави в умовах реформаційних змін. Висвітлено особливості механізму державного управління економічною безпекою України, зважаючи на регіональну специфікацію. Проаналізовано, що державна політика, направлена на розвиток економічної безпеки, передбачає формування національної стратегії в напрямі модернізації національної економіки, створення не тільки умов протидії та упередження можливих загроз, проблем і викликів економічної безпеки країни, а й процедур їх подолання та нівелювання за рахунок забезпечення структурного реформування економіки країни, гармонізації законодавчої бази, формування інноваційного розвитку. Подальше зміцнення механізму системи державного управління економічною безпекою країни лежить у площині розроблення законодавчої бази, яка враховуватиме регіональну направленість економіки країни, розвиток кожного окремого регіону в контексті загального розвитку країни, посилення конкурентоспроможності країни на світовому ринку, залучення прямих іноземних інвестицій, захисту національних пріоритетів, ефективного державного регулювання. Зважаючи на світовий досвід реалізації систем і моделей економічної безпеки як основоположного і визначального конкурентні переваги держави, запропоновано ефективний механізм визначення і врахування загроз національним економічним інтересам крізь призму регіональної рівноваги, що дозволить урахувати специфіку розвитку економіки регіонів країни, дотримання інтересів регіональної специфікації шляхом розрахунку індексу інклюзивного розвитку регіону і врахування його під час розрахунку інтегрального індексу економічної безпеки України. Ключові слова: економічна безпека, державна політика, національна економіка, державне управління, механізми державного управління, зарубіжний досвід. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 1; бібл.: 19.
38
Світлана, МАРОВА, ТОКАРЕВА Валентина, and СОЛОХА Дмитро. "ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ АДАПТАЦІЇ КОНЦЕПТІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙНИХ СТРУКТУР РОЗВИНЕНИХ КРАЇН В УКРАЇНІ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 86, no. 1 (December 8, 2020): 33–59. http://dx.doi.org/10.35340/10.35340/2308-104x.2020.86-1-03.
Full textAbstract:
Наукове дослідження, основні матеріали якого наведені в данійстатті, присвячене дослідженню можливості адаптації ключовихконцептів державного управління розвитком інноваційних регіональнихструктур розвинених країн в Україні.В роботі досліджено системо утворюючі концепти державногоуправління інноваційним розвитком за європейською, азіатською таамериканською моделями суспільного розвитку у довгостроковійпролонгованій перспективі, виокремлено основні рішення, що спрямованіна підвищення інноваційної активності підприємств, функції ринку, щовиконує ринок інноваційних товарів та технологій як специфічний секторринкової економіки.Визначено вплив держави на розвиток і формування інноваційнихпідприємницьких структур. Доведено, що функціонуванняпідприємницьких структур інноваційного типу відбувається всередовищі, що формується під впливом функціонування адекватнихмеханізмів державного управління інноваційним розвитком.Надано порівняльну характеристику існуючим моделямінноваційного розвитку розвинених країн, доведено можливість йнеобхідність наявного позитивного досвіду в умовах вітчизняних реалій.
39
Некрасова, Л. А. "ІНСТИТУЦІЙНА РОЛЬ АГЕНЦІЙ СУБРЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В РЕГУЛЮВАННІ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД." Підприємництво та інновації, no. 10 (December 30, 2019): 62–68. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.9.
Full textAbstract:
Запропоновано більш досконалу модель формування та стратегічного управління регіональною політикою для реалізації успішної децентралізації, основне місце в якій приділяється агенціям субрегіонального розвитку (АСР), регулювання діяльності котрих здійснюється агенцією регіонального розвитку (АРР), адмінресурсом і наукою. Проведено зіставлення функцій АРР та АСР, виявлено взаємне доповнення функцій та їх відповідність принципам реалізації державної регіональної політики, при цьому основні функції генерації, забезпечення, комунікації та моніторингу реалізації стратегічних цілей повинні виконувати агентства субрегіонального розвитку за рахунок консолідації виробничого та соціального капіталу громади. Систематизовано інструменти АСР сприяння розвитку підприємств в об’єднаних територіальних громадах. Запропонована архітектура АСР дасть змогу сформувати і забезпечити розвиток полюсів і точок економічного зростання об'єднаних територіальних громад в умовах сталого розвитку.
40
Khymchak, V. "АНАЛІЗ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ГАЛУЗІ НАУКИ “ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ” ЗА НАПРЯМОМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ." Theory and Practice of Public Administration 2, no. 69 (May 26, 2020): 88–95. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.11.
Full textAbstract:
Проаналізовано наукові дoслідження вчених у галузі науки “Державне управління” за напрямом забезпечення сталого розвитку в Україні. За результатами проведеного аналізу серед механізмів державного управління, що досліджувалися вченими в цій галузі в контексті сталого розвитку, можна відділити такі механізми: державне управління сталим розвитком регіонів (на засадах регіонального та транскордонного співробітництва); державне управління стійкістю регіональних еколого-економічних систем; регулювання валового регіонального продукту як чинник сталого розвитку регіону; забезпечення сталого розвитку територіальної громади; регулювання збалансованого розвитку сфери комунальних послуг; оптимізація державного управління в умовах сталого розвитку; випереджальне державне управління.
41
Rybalka, S. V. "Особливості формування і функціонування регіональних політичних еліт в сучасній Україні." Grani 18, no. 8 (June 22, 2015): 47–52. http://dx.doi.org/10.15421/1715155.
Full textAbstract:
Стаття розглядає принципи елітотворення на регіональному рівні відповідно до завдань та пріоритетів вітчизняної політичної науки та специфіки політичного процесу. Визначаються тенденції структурування регіональних еліт на основі формальних і неформальних інститутів відстоювання інтересів та агрегування місцевих спільнот. Мета статті: встановлює особливості формування і функціонування регіональних політичних еліт в сучасній Україні в контексті політичних та соціальноекономічних перетворень. Засобами структурнофункціонального аналізу визначено, що функціонування регіональних політичних еліт сучасної України, як цілісних утворень, здійснюється на основі непублічних зв’язків, які, загалом не пов’язані з політичним впливом, або зв’язком з соціальнополітичними силами. Механізми функціонування регіональних політичних еліт в сучасній Україні тісно пов’язані з тенденціями реформування адміністративнотериторіального устрою. Такими тенденціями є концептуальна дискусія щодо децентралізації, а також пропозиції щодо збільшення обсягу регіонів. Водночас базовою тенденцією функціонування регіональних еліт в сучасній Україні є пристосування, як основного способу взаємодії з центром. Увага регіональних політичних еліт до моделей перетворення політикоадміністративного устрою України є низькою. Регіональні політичні еліти в сучасній Україні мають низку особливостей свого формування і функціонування. До складу політичних еліт на рівні регіонів, зумовлених економічною структурою та впливом бізнесгруп. Крім того, зазначені групи не перебувають у відносинах вільної конкуренції або боротьби за сферу впливу, а перебувають у відносинах ієрархічного підпорядкування. Соціальний склад українських регіональних політичних еліт перебуває у стадії формування і до 2014 року був детермінований, передусім, специфікою номенклатурного та адміністративного складу пострадянського регіонального управління. Після «революції гідності» відбувається болісний процес зміни вікових поколінь та зміна професійного і гендерного складу еліт. Ці чинники репрезентують регіональні політичні еліти України як явище, яке потребує глибокого аналізу і залучення нових емпіричних даних. Функціонування сучасних регіональних політичних еліт в Україні відбувається на основі існування місцевих та регіональних політичних режимів, які відображають наявну соціальноекономічну специфіку регіонів, а також пріоритетність і значення їх для центрального рівня. Політикоадміністративний склад регіональних політичних еліт істотно коригується за рахунок представників бізнесу та громадських організацій. Основною вимогою щодо функціонування регіональних політичних еліт з боку центру є керованість загальною політичною ситуацією та соціальноекономічним розвитком регіонів. В цих умовах регіональні політичні еліти групуються навколо однієї провідної постаті, здебільшого губернатора або голови обласної ради. Взаємодія з центром та забезпечення лояльності серед регіональних та місцевих еліт щодо правлячої партії та діючого президента сформували особливі підходи до функціонування регіональних еліт, які полягають у прагненні до самозабезпечення. Лояльність до центру надає можливість убезпечити своє становище від можливого усунення від важелів політичного впливу. Соціальний, віковий та гендерний склад регіональних політичних еліт забезпечує уявлення щодо відносної відповідності цих показників основним соціальним показникам суспільства. Водночас демократичні засади забезпечення гендерного паритету, а також соціальної мобільності за рахунок демократичних процедур ще перебувають на стадії формування. Функціонування регіональних політичних еліт, як цілісних утворень, здійснюється на основі не публічних зв’язків, які загалом не пов’язані з політичним впливом, або зв’язком з соціальнополітичними силами. Покращення цих практик є основою модернізації сучасних регіональних політичних еліт в Україні. Регіональні політичні еліти в Україні постійно перебувають під тиском обставин та процесів загальнодержавного рівня. Це ускладнює перетворення регіональних та місцевих еліт на реальні центри прийняття рішень щодо організації розвитку відповідних територій. Істотною проблемою для вітчизняних регіональних еліт, на думку автора, є вимивання кадрів внаслідок рекрутування місцевих та регіональних лідерів для заміщення посад на столичному рівні.
42
Sychenko, Viktor, and Maiya Khytko. "Проблемно-цільові засади стратегічного планування розвитку системи освіти регіону." Public Administration and Regional Development, no. 8 (June 30, 2020): 596–617. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.08.12.
Full textAbstract:
У статті досліджується необхідність та особливості стратегічного планування освітнього розвитку на регіональному рівні з використанням наявних проблем у якості основи цілепокладання управлінської діяльності. На основі системного аналізу та виокремлення спільного і особливого у тенденціях освітнього розвитку на рівні країни та регіону визначаються базові проблеми стратегічного планування та управління. Здійснюється узагальнюючий аналіз розвитку регіональної системи освіти на прикладі Дніпропетровської області з виходом на постановку стратегічних цілей її реформування.
Показано що основою стратегічного планування розвитку освіти є розроблення нового цілепокладання розвитку української освіти на базі цінностей демократичного суспільства, особистісного розвитку, спрямованості до європейського освітнього простору; створення каркаса нового законодавчого поля функціонування освіти;визначення засад рівного доступу кожного громадянина до якісної освіти всіх рівнів як магістральний напрям її розвитку; формування змісту освіти на основі державних стандартів як важеля управління якістю освіти в країні.
Акцентуються проблеми стратегізації управління освітою на регіональному рівні та необхідність пов’язаних з цим інновацій у нормативно-організаційній царині. Показано що в основі освітньої парадигми має лежати завдання забезпечення потреб споживачів освітніх послуг, розширення можливостей доступу до якісної освіти, забезпечення ефективного соціального механізму конкурентоздатності випускників шкіл на сучасному ринку праці. На основі проведеного дослідження робляться пропозиції щодо удосконалення стратегічного планування розвитку основних складових регіональної системи освіти.
43
Таран С.Ф. "ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА РЕГІОНУ." Економічний форум 1, no. 1 (February 26, 2021): 93–106. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-11.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичним засадам формування організаційно-економічного механізму розвитку інноваційного підприємництва на рівні регіону. Проаналізовано та визначено основні фактори впливу на стан та розвиток інноваційного підприємництва в регіоні, до яких віднесено: посилення деструктивних впливів на стан та розвиток регіону; нестача кваліфікованих кадрів, задіяних в розвитку інноваційного підприємництва; недосконалість комунікацій між наукою, бізнесом та владою; відсутність єдиного стратегічного бачення розвитку інноваційного підприємництва регіонів держави тощо.
Визначено структурні елементи досліджуваного механізму, до яких віднесено організаційні, інституційні та економічні складові, що формують комплекс важелів управління процесом розвитку інноваційного підприємництва регіону. Систематизовано основні типи стейкхолдерів розвитку інноваційного підприємництва регіону, до яких віднесено органи влади, підприємницькі суб’єкти регіону, інвестори, громадськість, міжнародні стейкхолдери, інститути знань.
З метою більш чіткого визначення переліку інструментів досліджуваного механізму, які відповідають його конкретним стратегічним цілям, сформовано та деталізовано пріоритети регулювання розвитку інноваційного підприємництва регіону. До таких приорітетів віднесено: формування та реалізацію конкурентоспроможних регіональних інноваційних продуктів та послуг; підвищення рівня якості інституційної інфраструктури інноваційного підприємництва регіону; удосконалення інформаційного забезпечення інноваційного підприємництва регіону; організація системи якісної підготовки кваліфікованих фахівців для сфери інноваційного підприємництва; системна детінізація діяльності суб’єктів підприємництва регіону.
Доведено, що регулювання розвитком інноваційного підприємництва регіону здійснюється шляхом визначення і підтримки пріоритетних напрямів як державного та галузевого, так і регіонального та місцевого рівня. Більшість регіонів, шляхом формування і реалізації регіональних стратегій та програм самостійно здійснюють підтримку та розвиток інноваційного підприємництва, виділяють кошти з власних бюджетів на провадження науково-дослідницької діяльності та на впровадження інновацій в регіоні. Крім того, регіони захищають права та інтереси суб’єктів інноваційної діяльності, забезпечують фінансову підтримку виконання інноваційних проектів, стимулюють комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, що кредитують виконання інноваційних проектів; підтримують функціонування і розвиток сучасної інноваційної інфраструктури регіону тощо.
Організаційно-економічний механізм розвитку інноваційного підприємництва може стати дієвим напрямом соціально-економічного розвитку регіону. Чітке та дієве регулювання процесів розвитку інноваційного підприємництва регіонів передбачає застосування комплексу економічних, організаційних та інституційних заходів, що забезпечують ефективне використання ресурсного потенціалу регіону, реалізацію потенціалу всіх суб’єктів інноваційного підприємництва та збалансування інтересів усіх стейкхолдерів регіону. Визначено, що не існує ідеальної формули для створення оптимальної системи регулювання розвитку інноваційного підприємництва, але реалізація цілеспрямованої, послідовної та добре продуманої регіональної політики у даній сфері дозволяє досягти значних позитивних результатів.
44
Kokhan, I. V. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ НА ПРИКЛАДІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 142–51. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.142-151.
Full textAbstract:
Домінуючими тенденціями сучасного етапу розвитку національної економіки є посилення процесів регіоналізації, що передбачають перенесення уваги в прийнятті рішень щодо соціально-економічного розвитку на регіональний рівень, з одночасним зміщенням акцентів на розкриття внутрішнього потенціалу. З іншого боку, нові виклики, зумовлені глобальними та міжнаціональними дисбалансами, які негативно впливають на соціально-економічний розвиток українських регіонів і є тим бар’єром, який перешкоджає органам місцевого самоврядування проводити самостійну політику розвитку. В цьому контексті процеси реформування державних фінансів, які на даний час переживає Україна, є актуальними та вимагають переосмислення закономірностей впливу інструментів та важелів фінансової політики на соціально-економічний розвиток регіонів.Соціально-економічний розвиток регіону характеризується нерівномірністю та суперечливістю результатів і потребує активізації структурної перебудови та пошуку підходу до здійснення структурних перетворень. Формування ефективної економічної структури є важливим питанням, яке потребує першочергового вирішення в контексті стратегічних завдань макроекономічного розвитку країни. В розвинутих країнах основну роль в забезпеченні стійкого зростання економіки належить механізму державного регуляторного впливу. Досліджуючи структуру економіки регіону, слід звернути увагу на структурні зміни, без яких неможливе повне вивчення трансформаційної системи. Структурна політика є загальною стратегією максимізації соціально-економічного розвитку шляхом реалізації пріоритетних державних програм і проектів.На тлі проведення процесів децентралізації в Україні, суттєво актуалізується роль бюджетної політики, яка визначає масштаби первинного розподілу ВВП, стає активним елементом системи державного регулювання та визначальним фактором управління економічними й соціальними процесами та їх розвитком. Зазначене зумовлює необхідність проведення наукового дослідження, спрямованого на вдосконалення процесів бюджетного фінансування соціально-економічного розвитку регіонів України.У статті розглянуто сутність та структуру фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. Проведено аналіз надходжень і видатків місцевих бюджетів Івано-Франківської області.Пріоритетністю регіональної фінансової політики є забезпечення соціально-економічного розвитку регіону. Розвиток місцевого самоврядування із самодостатніми місцевими бюджетами та передача місцевим органам влади визначених повноважень обумовлюють формування бюджетного процесу відповідно до європейських стандартів, а це передбачає пошук нових резервів фінансового забезпечення регіону, відповідно до його ресурсного та людського потенціалів.
45
Полінкевич О.М. "РЕГІОНАЛЬНІ СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ ЧЕРЕЗ УПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНОЮ АКТИВНІСТЮ СТЕЙКХОЛДЕРІВ." Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, no. 16 (63) (January 29, 2020): 119–27. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2019-16(63)-14.
Full textAbstract:
В статті зазначено, що рушійною силою економіки розвинених країн є формування регіональних систем розвитку бізнесу, які не тільки рекомендуються, але й необхідні для забезпечення соціально-екологічного та економічного розвитку регіону, забезпечення його безпеку. Зазначено, що оскільки стейкхолдерів розглядають як фізичних, так і юридичних осіб, то підходів до підвищення фізичної активності є два: заходи із впливу на фізичних осіб та заходи із залучення організація та установ до фізичної активності через розробку комплексу програм для їх працівників. Визначено сутність регіональної системи розвитку бізнесу, описано принципи її функціонування та умови реалізації
46
Смолінська, Софія, and Тетяна Овчиннікова. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 106–10. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-24.
Full textAbstract:
В статті визначено суть та особливості фінансового забезпечення регіонального розвитку на сучасному етапі розвитку України. Розглянуто основні владні органи, наділені державою повноваженнями у сфері управління фінансовим забезпеченням регіонів як інституційні елементи досліджуваного механізму. Розглянуто питання децентралізації та бюджетної децентралізації у напрямі покращення управління фінансовим забезпеченням на регіональному рівні. Підсумовано, що прогресивний розвиток територій залежить від злагодженої взаємодії елементів механізму управління фінансовим забезпеченням на регіональному рівні, які органічно пов’язані між собою і в сукупності становлять систему, на основі якої реалізуються управлінські функції держави.
47
Пехник, А. В., and А. В. Кройтор. "Реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні в контексті становлення громадянського суспільства." Актуальні проблеми політики, no. 65 (September 2, 2020): 68–75. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.308.
Full textAbstract:
У статті розглянуто аспекти ефективності місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні в контексті розвитку громадянського суспільства як невід'ємного елемента процесу демократизації політичної системи держави. Зокрема, проаналізовано сучасний стан та визначено перспективи розвитку регіональної політики в Україні крізь призму реформування місцевого самоврядування, що не лише забезпечить економічну самодостатність місцевих громад, а й дозволить їм стати сучасним механізмом формування місцевих еліт та лідерів, незалежних у своїй діяльності від регіональних та національних; розглянуті питання оцінювання основних чинників, що впливають на ефективність діяльності регіональних та місцевих органів влади. Підкреслюється, що органам місцевого самоврядування завжди необхідно проводити аналіз якості й ефективності своєї діяльності; визначати, чому реальне виконання виявляється гірше очікуваних результатів або перевищує встановлені раніше очікувані результати виконання. Крім того, у статті зазначено, що реформування місцевого самоврядування повинно забезпечити підвищення якості життя громадян через створення умов сталого розвитку громад. Ефективне реформування регіональної політики держави дозволить зменшити ідеолого-політичне протистояння еліт та використання у виборчих кампаніях як регіонального, так і місцевого рівнів історичних, мовних гасел як вдалої маніпулятивної виборчої технології. Гальмом у вирішенні проблеми дисбалансу регіонального розвитку впродовж декількох років було небажання колишнього керівництва держави відмовлятися від ручного управління регіонами. Збереження непрозорості й суб'єктивності в ухваленні рішень щодо регіонального розвитку давало змогу вищим посадовим особам держави необмежено впливати на керівників регіональних і місцевих органів влади.
48
Зварич, І. Т., and О. І. Зварич. "МЕХАНІЗМ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 4 (December 2, 2020): 37–50. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.4.5.
Full textAbstract:
У цій науковій розвідці розглянуто механізм інвестиційного розвитку у системі соці- ально-економічної та культурної розбудови регіону. При цьому обгрунтовано, що активна інвестиційно-інноваційна діяльність є важливою умовою ринкових стосунків у вітчизня- них регіонах, а це вимагає удосконалення і кардинальної перебудови управління нею на макро-, мезо- та мікро-рівнях. Одночасно найважливіше завдання регіональної інвести- ційно-інноваційної політики – це безумовне забезпечення комплексного соціально-еконо- мічного і культурного розвитку території, а вихідні напрямки її розробки – насамперед формування її відповідної критеріальної основи та встановлення цільової спрямованості, подальше зміцнення будівельного комплексу, визначення механізму і структури менедж- менту інвестиційної діяльності та формування і розвиток її нормативно-правового забез- печення. Водночас винятково важливо, щоби відповідні регіональні та місцеві державні органи влади і управління належно використовували усі свої можливості у здійсненні усіх форм як прямого, так і опосередкованого цілеспрямованого впливу на стан вітчизняного ринку інвестиційних ресурсів, що є особливо важливим в сучасних умовах цілком виправда- них євроінтеграційних устремлінь України.
49
Сторонянська, І., and Л. Беновська. "ФІНАНСОВІ ТА ІНВЕСТИЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 521–32. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241439.
Full textAbstract:
Анотація. Метою дослідження є оцінка фінансових та інвестиційних детермінант розвитку українських регіонів в умовах економічної нестабільності, зумовленої пандемією COVID-19. Проаналізовано вплив рестриктивних і стимулювальних інструментів державної політики на національному і регіональному рівнях на сучасний стан регіональних економічних систем, зокрема в контексті таких складових, як стабільність цін, залучення інвестицій, поліпшення ділового клімату, кредитування, капіталовкладення, прозорість адміністрування бюджетоутворюючих податків і стабільність державних фінансів. Цісекторинайбільшчутливі до заходівдержавноїполітики, особливо в умовах суспільної турбулентності. Аналіз фінансових детермінант регіонального розвитку в умовах короновірусної кризи сприяв окресленню таких негативних тенденцій: значне падіння інвестицій в економіку регіонів і зниження частки нових інвестиційних проєктів є найбільш негативними наслідками, які суттєво вплинуть на темпи економічного зростання в наступні періоди; погіршення ділового клімату, падіння обсягів позик, що надаються суб’єктам господарювання, і зростання частки короткострокових позик вплинули на нові інвестиційні рішення; невиконання запланованих показників податкових доходів місцевих бюджетів (ПДФО, місцеві податки), вплинуло на обсяги доходів місцевих бюджетів, включаючи інвестиційні; зменшення трансфертів до місцевих бюджетів від державного вплинуло на фінансування програм регіонального розвитку; відплив іноземного капіталу, який відбувся не лише через погіршення ділового клімату в країні, а й унаслідок впливу психолого-емоційних факторів поведінки інвесторів в умовах невизначеності. Економічні, фіскальні та соціальні наслідки COVID-19 територіально диференційовані. Різніризики пандемії багато в чому зумовлені економічними та просторовими особливостями регіонального розвитку. Водночас паніка, спричинена поширенням COVID-19, що призвела до ухвалення низки нераціональних рішень фінансово-економічними суб’єктами на різних рівнях управління, є важливою причиною загострення визначених проблем. Значне зменшення інвестицій в економіку регіонів і падіння частки нових інвестиційних проєктів є найбільш негативними наслідками, які суттєво вплинуть на темпи економічного зростання в наступні періоди. Ключові слова: регіональний розвиток, економічна невизначеність, COVID-19, фінанси, інвестиції, детермінанти. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл.: 15.
50
Махортов, Павло. "ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ НАСЕЛЕННЯ В ДЕРЖАВНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ ВИМІРІ." Public management 23, no. 3 (March 20, 2020): 165–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-165-177.
Full textAbstract:
Підкреслено, що в сучасних умовах вибір раціональної держав- ної політики у сфері забезпечення безпеки населення і захисту критично важ- ливих об’єктів у надзвичайних ситуаціях передбачає дослідження основних теоретичних і практичних підходів до організації системи державного управ- ління в Україні.
Зазначено, що аналіз й оцінка стану державного управління значно утруд- нені, оскільки вони тісно взаємопов’язані з державно-управлінською й еко- номічною ситуацією в Україні, невизначеністю низки суспільно-політичних та економіко-управлінських проблем, які безпосередньо впливають на всю систему державного управління. Особливо це актуально в сучасних умовах, коли фактори світового розвитку можуть розглядатись як такі, що гальму- ють розвиток, коли все більше країн замислюються над проблемою захисту національних цінностей (а в умовах пандемії коронавірусу COVID-19, що хопила весь світ, це стає світовою тенденцією). У зв’язку з цим у держав- ному управлінні велике значення в методологічному аспекті надається саме організаційним методам вирішення проблеми, за допомогою яких досягаєть- ся сформульована мета. Зазначено, що останнім часом значно посилилась увага науковців до питань, пов’язаних із системою організаційних механіз- мів державного управління національною безпекою держави. Серед них варто назвати таких авторів, як Т. Кравцова, Г. Калініченко, В. Воронкова, А. Оболенський, О. Коротич, А. Харчук, Р. Сукач та інші, які присвятили свої дослідження різним аспектам цієї проблематики. Однак сучасні дослідники зосереджують увагу переважно на окремих проблемах, при цьому питан- ня перетворення України на ефективну державу з точки зору забезпечення ефективної політики національної безпеки, особливо в питаннях цивільного захисту населення, ще не стали предметом всебічного науково-практично- го вивчення, що, своєю чергою, потребує системного аналізу ролі та місця цивільного захисту населення в державному управлінні громадською безпе- кою як частини забезпечення національної безпеки. Виходячи з цього, ме- тою статті є аналіз основних наукових підходів щодо організаційних механіз- мів державного управління цивільного захисту населення в державному та регіональному вимірі в перехідний період розвитку. Доведено, що в найза- гальнішому й приблизному вигляді можна вважати, що в сучасний період перед організацією державного управління України об’єктивно стоять такі завдання:
1. Модернізація всієї системи державного управління в Україні, подальша децентралізація державної влади, оптимізація діяльності існуючої системи виконавчої влади.
2. Розгортання й зміцнення суспільних інститутів, що забезпечують стій- кий демократичний розвиток суспільства та держави.
3. Формування й практичне здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки населення і захист критично важливих об’єктів.
4. Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки суб’єктів державного управління на регіональному рівні, створення сприятливих мирних умов (в умовах ведення бойових дій на частині території України, що особливо акту- ально) для життєдіяльності регіону.
5. Досягнення гармонійного, збалансованого і взаємопов’язаного розвит- ку регіонів у взаємодії з центром на основі поглиблення процесів формуван- ня та функціонування загальнонаціонального ринку.
Питання про зміст і структуру функцій державного управління у сфері забезпечення безпеки населення і захисту критично важливих об’єктів поля- гає у визначенні місця і ролі регіональних суб’єктів державного управління у певній сфері життєдіяльності. Саме місце і роль регіону визначають його зміст і форму, а потім функції управління та інші особливості. На основі проведених досліджень визначено структуру та основні напрями діяльно- сті щодо забезпечення системи безпеки, яку слід розглядати як сукупність структур у сфері державної влади України та суб’єктів управління на місцевому рівні, організацій і громадян, а також спеціально створюваних органів управління, сил і засобів, які здійснюють цілеспрямовану діяльність і беруть безпосередню участь у реалізації цілей і завдань забезпечення безпеки у сфе- рі цивільного захисту.