Journal articles on the topic 'Управління медичним закладом'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Управління медичним закладом.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Управління медичним закладом.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Mykhalchuk, V. M., A. V. Kolomoyets, O. K. Tolstanov, and Z. V. Hbur. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЛОГІСТИКИ НОВОГО ЧАСУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МЕДИЦИНІ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (December 23, 2020): 67–73. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.3.11625.
Full textAbstract:
Мета: сформувати нову концептуальну модель логістики нового часу в сучасній українській медицині.
Матеріали і методи. Використано системний метод, метод порівняльного аналізу та прогнозування. Проаналізовано інформаційні системи, які використовують в управлінні медичними закладами (вітчизняними і зарубіжними), та дослідження, які проводили вітчизняні та зарубіжні вчені за цією тематикою, сформовано концептуальні засади впровадження та використання логістики в управлінні медичними закладами.
Результати. У статті висвітлено нові концепції логістики медичних організацій в сучасних умовах. Визначено, що новий підхід до формування логістики в управлінні медичним закладом передбачає ефективність потоків пацієнтів у системі охорони здоров’я. У такій концепції сформовано чотири основні потоки медичного закладу, які визначатимуть ефективність логістичної діяльності: фінансовий; матеріальний; людський; інформаційний (у тому числі управлінські рішення). За даних обставин медичний заклад має можливість одноразово приступити до впровадження декількох логістичних концепцій, які визначають якість надання медичних послуг, прикладом яких є система інтегрованого планування ресурсів, або ERP; загальне управління якістю, або TQM; система «точно в термін», або JIT (Just In Time); точне виробництво, або LP (Lean Production); логістика, орієнтована на час, або TBL (Time-based Logistics). Розглянуто впровадження нової концептуальної моделі зрілості логістики в сучасному медичному закладі. І саме логістичні концепції (ERP, TQM, JIT, LP, TBL) є новими стратегіями у досягненні ефективності в логістичній діяльності нового часу та можуть слугувати основою для формування, розробки, впровадження моделі зрілості логістики в медичному закладі.
Висновки. Логістика – це управління різними вхідними та вихідними потоками медичного закладу з метою їх оптимізації. Відповідно, управління логістичною діяльністю в медицині виходить за рамки традиційних фізичних потоків, враховуючи інші потоки, такі як пацієнти в ланцюгу надання медичної допомоги. Сучасним підходом до логістики медичної сфери є підхід з позицій створення цінності медичної послуги. Новий підхід до формування логістики в управлінні медичним закладом передбачає ефективність потоків пацієнтів у системі охорони здоров’я.
2
Іванюк, А. В. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ МЕДИЧНИМ ЦЕНТРОМ НА ПРИНЦИПАХ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 22, 2021): 69–73. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.2.12384.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати концептуальні напрями формування управління регіональним медичним центром на принципах державно-приватного партнерства.
Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети у роботі застосовували загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, інтерпретації наукових даних, а також системний і структурно-функціональний підходи.
Результати. Концептуальні напрями формування управління регіональним медичним центром спрямовані на вирішення практичного завдання – організації діяльності медичного закладу, який працює на принципах державно-приватного партнерства. Вони обґрунтовані з урахуванням системного підходу, Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права у галузі охорони здоровʼя, вітчизняного і зарубіжного досвіду. Концептуальні напрями формують нову систему управління медичним закладом на принципах державно-приватного партнерства, забезпечують стійкий економічний стан і можливість розвитку виробничої бази медичного закладу.
Висновки. Розробка концептуальних напрямів дозволила оптимізувати роботу регіонального медичного центру за рахунок визначення основних принципів формування управління з механізмами державно-приватного партнерства, організації інтегрованої системи управління, створення ефективної та результативної системи маркетингу і, як результат, забезпечити задоволеність пацієнтів послугами регіонального медичного центру.
3
Щиріна, Катерина, and Олександр Толстанов. "ОСНОВНІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНИМ ЗАКЛАДОМ В УМОВАХ КРИЗИ." Наукові перспективи (Naukovì perspektivi) 1, no. 2020-1 (2020): 119–34. http://dx.doi.org/10.32689/2708-7530-2020-1(1)-119-134.
Full text
4
Лубенченко, О., Р. Костирко, С. Шульга, and М. Василюк. "ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В НОВІТНІХ УМОВАХ ЇХ РЕФОРМУВАННЯ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 167–77. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.244919.
Full textAbstract:
Анотація. На основі дослідження стану бухгалтерського обліку закладів охорони здоров’я визначено неузгодженості облікових політик підприємств — закладів охорони здоров’я із законодавчими і нормативними вимогами та передумови формування облікової політики медичних закладів у новітніх умовах їх реформування. Розглянуто особливості сплати податку на додану вартість медичними закладами. Обґрунтовано науково-методичні рекомендації щодо вдосконалення облікової політики обліку зобов’язань, у тому числі з податку на додану вартість. Надано сутнісну характеристику дефініції «пов’язана сторона» за стандартами бухгалтерського обліку і податковим законодавством, обліку операцій із пов’язаними особами і сформовано рекомендації щодо обліку з пов’язаними сторонами. Уточнено методичні положення щодо облікової політики доходів, запасів і витрат у частині класифікації та оцінки доходів від надання медичних послуг. Уточнено структуру звіту про управління, який мають складати суб’єкти господарювання, у тому числі медичні заклади; доведено, що на процес складання звіту впливають облікова інформація та судження менеджменту, які реалізуються через облікову політику. На основі аналізу методів побудови звіту про рух грошових коштів від операційної діяльності (прямий, непрямий метод) запропоновано медичним закладам використовувати непрямий метод як більш інформативний для користувачів фінансової звітності. Доведена необхідність формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності. Розроблено пропозиції щодо організації ефективної системи внутрішнього контролю медичних закладів і визначено основні напрями його організаційного забезпечення в контексті попередження ризикових подій. Розкрито порядок формування інформації для складання звітів з управління, про рух грошових коштів і звітності за сегментами, що в усіх своїх суттєвих аспектах виповідатиме обраній концептуальній основі фінансового звітування. Ключові слова: облікова політика, заклад охорони здоров’я, фінансова звітність. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 4; бібл.: 18.
5
Ostaschenko, T. M., V. O. Zhakhovsky, and V. G. Livinskyi. "Сучасні підходи до управління Медичними силами Збройних Сил України." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 4 (December 30, 2021): 14–25. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-014.
Full textAbstract:
Вступ. Головною метою управління Медичними силами Збройних Сил України (Медичні сили) є підтримання визначеного рівня бойової та мобілізаційної готовності органів управління медичним забезпеченням, медичних підрозділів військових частин і військово-медичних закладів, їх всебічна підготовка до застосування та ефективної реалізації можливостей під час вирішення поставлених завдань.
Мета. Визначення сучасних підходів до управління Медичними силами Збройних Сил України в мирний час та в особливий період.
Матеріали та методи. Використані законодавчі та нормативно-правові акти, керівні документи, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті у відкритих виданнях щодо управління Збройними Силами (ЗС) України та їх медичним забезпеченням. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний.
Результати. Наведено основні положення управління військами (силами) у ЗС України, що здійснюється для підтримання готовності військ (сил) до виконання завдань за призначенням, їх підготовки та успішного виконання завдань у ході ведення операції (бойових дій). Висвітлено вимоги, завдання та функції військового управління. Розкрито поняття системи та органів управління військами (силами). Детально розглянуто систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період. Наведено перелік органів управління медичним забезпеченням ЗС України на всіх рівнях військового управління. Схематично представлено систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період, а також ієрархію органів управління медичним забезпеченням ЗС України.
Висновки. На даному етапі розвитку системи медичного забезпечення ЗС України під управлінням медичним забезпеченням слід розуміти цілеспрямовану діяльність командувача Медичних сил ЗС України, начальників (органів управління) медичним забезпеченням, начальників медичних служб військових частин щодо впливу на підпорядковані сили і засоби з метою виконання завдань за призначенням та досягнення поставленої мети. Управління медичним забезпеченням здійснюється командувачем Медичних сил у загальній системі управління ЗС України через пункти управління та базується на загальних принципах і вимогах, що лежать в основі управління військами (силами).
6
Shkilnyak, M. M., and N. M. Кryvokulska. "РОЗВИТОК КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 25, 2020): 22–30. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11406.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати концептуальні положення, які повинні лягти в основу управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я.
Матеріали і методи. Матеріалами дослідження слугували дані кошторисів Хмельницької обласної дитячої лікарні за 2017–2019 рр. Використано методи теоретичного узагальнення, групування; факторного аналізу; статистичного порівняння та узагальнення.
Результати. Обґрунтовано необхідність розвитку концептуальних підходів до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я. Визначено причини, які детермінують потребу управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я та його вдосконалення (приміром, приналежність закладів охорони здоров’я до публічного сектору економіки; необхідність вирішення проблем, пов’язаних із управлінням якістю медичних послуг за умов обмежених матеріальних, фінансових, технічних ресурсів, що виділяють на охорону здоров᾽я). Вказано на переваги розвитку концептуальних підходів до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я.
Висновки. Розвинуті концептуальні підходи до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я дозволять вдосконалити інституційну базу управління галуззю охорони здоров’я; вивчати заклади охорони здоров’я як соціальні системи в їх безпосередньому взаємозв’язку з іншими соціальними системами суспільства; зміцнити основи пацієнторієнтованої моделі охорони здоров’я в Україні; активізувати використання проектного підходу в управлінні закладами охорони здоров’я; посилити кадровий потенціал галузі охорони здоров’я та закладів цієї галузі.
7
Sichkoriz, O. Ye, L. B. Lototska, and T. S. Kolach. "МЕДИЧНА ІНФОРМАТИКА ЯК ПЕРСПЕКТИВНА СКЛАДОВА ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ." Медична освіта, no. 3 (October 28, 2019): 91–95. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10486.
Full textAbstract:
Інформаційні технології можуть змінити спосіб вивчення медицини студентами та медичними працівниками. У медичній освіті застосування симуляційних технологій, віртуальних пацієнтів та електронного навчання перетворилося на педагогічну стратегію у сприянні активному підходу до навчання, орієнтованого на слухачів. Підвищення рівня освіти вимагає визначити, які інформаційні технології, що сприяють навчанню, заслуговують на використання у лікарській діяльності.
Мета цієї публікації полягає у висвітленні ролі медичної інформатики у навчальному процесі на до- та післядипломному рівнях та формування компетентності в галузі компʼютерних технологій у професійній підготовці медичних фахівців, зацікавлених стати експертами у розробці, впровадженні та оцінці інформаційно-комунікаційних технологій у медицині.
У статті також проаналізовано доцільність та можливість впровадження циклів тематичного удосконалення з медичної інформатики для слухачів післядипломного навчання. Проведення таких циклів є особливо актуальним та необхідним в умовах автоматизації ведення обліку медичних послуг, управління медичною інформацією в електронному вигляді та сприятиме розвитку професійних компетенцій слухачів.
Адаптація медичних фахівців до електронної системи охорони здоровʼя дозволить кожному лікареві використовувати інформаційні технології для повноцінного партнерства з пацієнтами.
Підготовка медичних працівників у вищій школі передбачає систематичне та цілісне формування у студентів інформаційно-аналітичних знань і вмінь. Медична інформатика як складова вищої медичної освіти повинна прагнути досягнення ефективних академічних та освітніх програм до- і післядипломної освіти. Поширення викладання медичної інформатики в освітніх медичних закладах має супроводжуватися чіткими узгодженими зусиллями для позитивного впливу на всі залучені сторони.
8
Rogachevskyi, Oleksandr. "СТРАТЕГІЧНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 3(23) (2020): 33–40. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-3(23)-33-40.
Full textAbstract:
У статі досліджено проблему стратегічного розвитку закладів вищої медичної освіти в Україні. Здійснено аналіз чинників, які впливають на вибір споживача освітніх послуг закладу. Інструментарій стратегічного управління закладом вищої медичної освіти розглядається як ключовий засіб для забезпечення оптимального функціонування і сталого розвитку закладу. У статті наголошується на розвитку стратегічного потенціалу закладу вищої медичної освіти. Запропоновано модель стратегічного управління закладом вищої медичної освіти, а також модель стратегічного розвитку цього закладу. Досліджено умови розвитку закладу вищої медичної освіти. Акцентується увага на використанні PEST- та SWOT-аналізу під час реалізації функції стратегічного управління закладом вищої медичної освіти.
9
Bilous, M. V. "Можливості використання аналітичних інструментів для підтримки прийняття управлінських рішень щодо організації медичного постачання в Збройних Силах України." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 2 (June 30, 2021): 61–69. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.2(2)-061.
Full textAbstract:
Вступ. З огляду на процес впровадження єдиної системи логістичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України, адаптованої до стандартів країн-членів НАТО, здійснення організації й управління медичним постачанням ЗС України з використанням новітніх інформаційних технологій для підвищення ефективності функціонування Медичних сил ЗС України стає вимогою сьогодення. Світова тенденція переходу до цифрових методів створення, передачі, обробки та зберігання інформації обумовила необхідність у впровадженні єдиної інформаційної системи для управління потоковими процесами у Медичних силах ЗС України. Водночас, слід виокремити виняткову роль аналітичних інформаційних систем, як засобу підтримки обґрунтованих управлінських рішень.
Мета. Дослідження можливостей використання інформаційної аналітичної системи “IBM i2 Analyst’s Notebook” для підтримки прийняття управлінських рішень щодо організації медичного постачання в ЗС України.
Матеріали та методи. Для досягнення мети дослідження проведено аналіз закордонної і вітчизняної наукової літератури, чинної нормативно-правової бази України, наказів Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗС України, командувача Медичних сил ЗС України, а також зведена інформація, щодо потреби у лікарських засобах ЗС України та документація користувача аналітичної системи “IBM i2 Analyst’s Notebook”. Методами дослідження є бібліографічний, аналітичний, прогностичний та узагальнення.
Результати. Проведений аналіз літературних джерел, а також вивчення документації користувача аналітичної системи “IBM i2 Analyst’s Notebook” (інструкції з використання) спонукали дослідити можливості застосування вказаної системи для підтримки прийняття управлінських рішень щодо організації медичного постачання ЗС України у КМС ЗС України. Отримано наглядні приклади використання аналітичної системи “IBM i2 Analyst’s Notebook”, графічно зображені за допомогою можливостей програмного аналітичного забезпечення. Результати дослідження та відсутність альтернативних інформаційних аналітичних систем в Управлінні медичного постачання КМС ЗС України для оптимізації організації постачання медичної техніки та майна ЗС України стали основою розробки рекомендацій щодо впровадження вказаної ліцензійної інформаційної аналітичної системи для використання в органі управління Медичними силами. Це забезпечить мінімізацію логістичних витрат за рахунок гнучкого управління постачанням медичним майном військових частин ЗС України та закладів охорони здоров’я Міністерства оборони України на підставі створених аналітичних звітів.
Висновки. На основі аналізу літературних наукових джерел обґрунтовано оптимальний вибір аналітичної системи щодо організації медичного постачання ЗС України. Здійснено короткий опис аналітичної системи “IBM i2 Analyst’s Notebook” та досліджено можливості використання цієї інформаційної аналітичної системи для підтримки прийняття управлінських рішень з організації медичного постачання в Управлінні медичного постачання КМС ЗС України. Розроблено рекомендації щодо доцільності та практичного застосування цієї аналітичної системи для оптимізації управління постачанням медичною технікою та майном військових частин ЗС України та закладів охорони здоров’я МО України.
10
Mikhalchuk, V. M., Z. V. Gbur, K. V. Shchyrina, and O. O. Chernenko. "МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ДО ОПТИМІЗАЦІЇ РОБОТИ ПРИВАТНОЇ БАГАТОПРОФІЛЬНОЇ КЛІНІКИ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (March 17, 2020): 16–23. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10943.
Full textAbstract:
Мета: розкрити суть та особливості застосування мультидисциплінарного підходу в управлінні діяльністю багатопрофільної клініки.
Матеріали і методи. У роботі використано метод економічного аналізу, системний підхід, системний аналіз. Шляхом системного аналізу та мета-аналізу джерел літератури, власного спостереження, вивчення та аналізу міжнародних рекомендацій керівників приватних медичних закладів розвинених країн світу запропоновано власне бачення мультидисциплінарного підходу в управлінні діяльністю багатопрофільної приватної клініки.
Результати. При побудові сукупної системи керування закладами охорони здоров’я необхідно враховувати особливості кожної з галузей. Адже існує це на основі того, що усі послуги, надані медичними установами чи працівниками, мають індивідуальні характеристики, які потребують розгляду в економічному управлінні діяльністю установ, що спеціалізуються на їх виробництві та реалізації.
Зазначено, що установа охорони здоров’я є юридичною особою будь-якої форми власності та організаційно-правовою формою або її відокремленим підрозділом, який займається наданням медичної допомоги для населення, але діє в межах як ліцензій, так і професійних діяльнісних навичок медичних співробітників. У статті зазначено, що міждисциплінарність має три цінності: широту, інтеграцію та трансформацію. Поняття широти включає кількісні та якісні показники. Адже, з одного боку, це набір взаємодоповнюючих дисциплін, а з іншого боку, це методологічні та теоретичні аспекти, наукові групи, набір якісних стандартів, диференціація розподілу праці між працівниками, адекватність результатів. Для того, щоб досягти успіху варто діяти в умовах співпраці та обміну. Інтелектуальна міждисциплінарна взаємодія сприяє формуванню самовизначених монолітних структур.
Висновки. За результатами досліджень встановлено, що мультидисциплінарний підхід до управління багатопрофільною приватною клінікою має три аспекти: аспект загального управління закладом, що передбачає надання широкого профілю медичних послуг, інноваційних підходів та підбору багатопрофільної команди фахівців; аспект мультидисциплінарного підходу в командному управлінні (орієнтована допомога, міжгалузева команда, команда менеджера з мультидисциплінарного догляду, команда з багатопрофільної консультації та догляду); аспект мультидисциплінарного підходу в послугах багатопрофільної клініки.
11
Krasiuk, Eduard. "МОЖЛИВОСТІ І ПЕРСПЕКТИВИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ КИЇВСЬКИМ МІСЬКИМ ЦЕНТРОМ НЕФРОЛОГІЇ ТА ДІАЛІЗУ." Actual Problems of Nephrology, no. 26-27 (December 22, 2020): 8–10. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2020.26-27-01.
Full textAbstract:
У передовій статті наведено дані про структуру та функції лікувально-профілактичного закладу комунальної форми власності – міський нефрологічний центр нефрології та діалізу, регламентовані Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.12.2018 року № 2182 «Про затвердження Статуту Комунального некомерційного підприємства «Київський міський центр нефрології та діалізу») та який надає вторинну(спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу дорослим та дітям.Відповідно до ліцензії Наказ № 1650 від 19.07.2019 “Про ліцензування медичної практики”, КНП «Київський міський центр нефрології та діалізу» маєправо на провадження господарської діяльності медичної практики за спеціальністю організація і управління охороною здоров’я, клінічна лабораторна діагностика, клінічна біохімія, дитяча нефрологія, нефрологія, ультразвукова діагностика, хірургія, анестезіологія, дитяча анестезіологія; за спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою: сестринська справа, лабораторна справа (клініка). У Центрі працює 298 працівників, з них надання медичної допомоги забезпечують 59 лікарів та 101 молодший спеціаліст з медичною освітою. У складі лікарів – 1 доктор медичних наук та 5 кандидатів медичних наук. Центр забезпечує щоденне амбулаторне консультуваннякиян, цілодобове консультування пацієнтів, які перебувають на лікуванні в медичних закладах, підпорядкованих департаменту охорони здоров’я, госпіталізацію хворих нефрологічного профілю з усіх районів м. Києва.
12
Pechyborsch, V. P., V. M. Yakimets, I. V. Ogorodniychuk, V. V. Yakimets, and O. V. Pechyborsch. "Територіальна оборона та її медичне забезпечення – веління сьогодення." Ukrainian Journal of Military Medicine 3, no. 1 (March 11, 2022): 5–18. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.1(3)-005.
Full textAbstract:
Мета роботи полягає в дослідженні позитивного досвіду АТО/ООС та шляхів оптимізації діяльності медичних сил ЗС України з метою створення оптимізованої моделі організації медичного забезпечення Сил територіальної оборони в умовах національного спротиву - територіальної оборони, руху опору та підготовки громадян України до національного спротиву.
Матеріали та методи. Вивчали стан організації медичного забезпечення Сил територіальної оборони, проблемні питання та шляхи їх вирішення на предмет позитивного досвіду організації медичного забезпечення Сил оборони в АТО/ООС та екстреної медичної допомоги (далі ЕМД) в надзвичайних ситуаціях (далі НС) в системі охорони здоров’я України та Єдиній державній системі цивільного захисту. Матеріалами слугували нормативно-правові акти, що регламентують діяльність медичних сил ЗС України, та ЕМД в НС, публікації у відкритих джерелах інформації. Методи досліджень: бібліографічний, аналітичний, системного підходу
Результати. В результаті проведеного аналізу визначено, що медичні сили ЗС України в цілому готові до виконання завдань за призначенням, але повна готовність медичної служби командування Сил територіальної оборони як органу управління медичним забезпеченням, медичної служби бригад та батальйонів Сил територіальної оборони у такий короткий термін не можлива, але є альтернативні варіанти вирішення цієї важливої державної проблеми.
Висновки. Медична служба Сил територіальної оборони зможе виконати завдання з надання медичної допомоги особовому складу підрозділів Сил територіальної оборони та населенню у повному обсязі при умові використання територіального принципу в єдиному медичному просторі із залученням сил і засобів територіальних підрозділів Центрів ЕМД та медицини катастроф областей та наявних закладів охорони здоров’я, підсистеми медичного захисту в Єдиній державній системі цивільного захисту.
13
Ivanova, L. O., and O. M. Vovchanska. "Полікритеріальна маркетингова діагностика ринку приватних медичних послуг в Україні." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 81 (October 8, 2017): 16–25. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8103.
Full textAbstract:
Стаття присвячена полікритеріальній маркетинговій діагностиці ринку приватних медичних послуг в Україні та визначенню впливу маркетингового середовища на перспективи його розвитку. Виявлено, що низька конкурентоспроможність державного медичного сектору, неефективне маркетингове управління, хронічний дефіцит коштів на модернізацію і створення нових медичних закладів сприяють розвитку в Україні сегменту приватних медичних послуг. Показано, що ринок приватних медичних послуг в Україні розвивається за різновекторними тенденціями. Аналізуються перешкоди якісного розвитку соціально-орієнтованого ринку приватних медичних послуг в Україні. Визначено, що основними з них є: фінансова непрозорість ведення бізнесу, відсутність державних стимулів, низький рівень охоплення добровільного медичного страхування; низькі реальні доходи населення; відсутність належного законодавчого регулювання ринку приватних медичних послуг; відсутність гарантій для вітчизняних і закордонних інвесторів; маркетингові принципи фінансування галузі охорони здоров’я загалом; непрозорість ринку. Сьогодні відсутній системний підхід та маркетингові стратегії щодо побудови бізнесу в сфері приватних медичних послуг. Важливими складовими успішної діяльності приватного медичного закладу як бізнесу є торгова марка (бренд) та інша інтелектуальна власність; команда фахівців; нерухомість (власна чи орендована); договори з ключовими клієнтами; сучасне обладнання. Показано, що тільки постійний моніторинг співвідношення попиту і пропозиції, регулярна маркетингова оцінка власної бізнес-моделі дозволяє приватному медичному закладу оцінити позицію на ринку та необхідним чином адаптовуватись до змін маркетингового середовища. Запропоновано для покращання свого становища на ринку медичних послуг приватним медичним закладам ретельно розробляти стратегію інтегрованих маркетингових комунікацій, підвищувати культуру надання медичних послуг, покращувати сервіс, впроваджувати новітні технології медичного обладнання і новизну медичних протоколів, дотримуватись корпоративної етики та клієнтоорієнтованості.
14
Bakai, A. E. "Міжвідомча взаємодія як інструмент публічного управління галуззю охорони здоров’я в Україні." Public administration aspects 5, no. 10 (January 30, 2018): 29–38. http://dx.doi.org/10.15421/15201732.
Full textAbstract:
Розглянуто сутність міжвідомчої взаємодії та поняття єдиного медичного простору, проведено теоретичне обґрунтування структурно-організаційного забезпечення якісних трансформацій у системі охорони здоров’я, наголошено на необхідності подальшого розвитку загальної системи медичного забезпечення зі збереженням безпекової складової на засадах єдиного медичного простору та її інтеграції в загальнодержавну систему охорони здоров’я. Проаналізовано існуючі моделі міжвідомчої кооперації з питань медичного забезпечення населення, розглянуто існуючі ограни управління медичним захистом населення та проектні форми міжвідомчої взаємодії в надзвичайних ситуаціях воєнного і мирного характеру, підтверджено доцільність удосконалення механізмів міжвідомчої взаємодії з організації медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях. Визначено основні передумови побудови єдиного медичного простору відомчих медичних служб та цивільних закладів охорони здоров’я, що обумовлює необхідність централізації механізмів управління системою медичного захисту населення, визначення та впровадження єдиних принципів організації медичної допомоги, розроблення і реалізації нових стратегій і програм міжвідомчої та міжсекторальної взаємодії, у тому числі в підходах до програм медичної освіти, функціональної інтеграції відомчих систем усіх форм власності, застосовування єдиних стандартів на загальних принципах тощо. Доведено необхідність опрацювання і впровадження перспективної міжвідомчої системи медичного забезпечення, що базується на національних стандартах, із використанням єдиної загальнодержавної мережі закладів охорони здоров’я та об’єднана спільним управлінням, запропоновано модель єдиного простору надання медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях як міжвідомчої системи управління ресурсами.
15
ЗАВРОЦЬКИЙ, Олександр. "ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ РЕФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИХ КАДРІВ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, no. 1 (August 17, 2020): 79–91. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.400.
Full textAbstract:
У статті, відповідно до законодавчої бази, виокремлено стратегічні дії Міністерства охорони здоров’я України щодо запровадження системи інноваційних заходів у сфері медичної освіти та розвитку кадрового потенціалу. На основі змісту кваліфікаційних характеристик до посади генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я, заступника генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я, медичного директора окреслено компетенції, що мають формуватись у процесі магістерської підготовки керівних кадрів у закладах вищої освіти. В контексті повноважень генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я схарактеризовано економічну, правову, технічну, організаційну, загальногалузеву, продуктивну, комунікативну, навчальну, інформаційну, діагностичну, здоров’язбережувальну компетенції; заступника генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я – економічну, правову, технічну, організаційну, комунікативну, навчальну, діагностичну, здоров’язбережувальну компетенції; медичного директора – організаційну, загальногалузеву, комунікативну, навчальну компетенції.
Автором запропоновано підходи закладам вищої освіти, що здійснюють підготовку керівних кадрів системи охорони здоров’я за напрямами «Управління та адміністрування», «Публічне управління та адміністрування», «Право», «Соціальні та поведінкові науки» до структурування змісту підготовки магістрантів із врахуванням специфіки функціонування медичних закладів. Проаналізовано принципи менеджменту (соціальної детермінації; гуманізації; науковості та компетентності; інформаційної достатності; аналітичного прогнозування; оперативного регулювання; зворотного зв’язку; наступності і перспективності; демократії та централізму; стимулювання; законності; ділової активності та фінансово-економічної раціональності), що мають враховуватись науково-педагогічними працівниками у побудові змісту дисциплін навчального плану.
16
Шлапко, Т. В., and Д. О. Тверитінова. "ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 142–46. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).337.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу історії розвитку та становлення медичного обслуговування та українського законодавства, яке врегульовувало та на сьогодні регулює сферу надання медичних послуг населенню в Україні. Історія становлення і розвитку медичного права як науки, дисципліни та галузі права бере свій початок із Х століття, часів існування на території України Київської Русі. Історичні джерела права та зводи законів доводять, що регулювання даної сфери діяльності було започатковано саме в ті часи. Медичні послуги та медична діяльність завжди існували та надавалися населенню. Різниця була тільки в тому, що якісна допомога кваліфікованих лікарів надавалася вищим верствам населення (князі, дворяни, феодали), а прості люди отримували медичну допомогу від лікарів-ремісників, знахарів та знахарок. На лікарів, які надавали медичну допомогу людям, поширювалась кримінальна відповідальність у вигляді смертної кари.
У статті проаналізовані відомі сьогодні нормативні акти, які торкалися питання медичного обслуговування населення, починаючи з Х ст., включаючи етапи розвитку українського законодавства за часів перебування України під правлінням різних держав, досліджено вплив іноземних держав на формування та становлення принципів медичного обслуговування, нормативні акти регулювання медичної діяльності, зроблено їх аналіз і порівняно з українськими нормативно-правовими актами, які існують сьогодні. Здійснено історичний екскурс розвитку медицини на території України. Розглянуто визначення медичного обслуговування, медичної послуги. Окрема увага приділяється проведенню в Україні медичної реформи, новоствореним актам законодавства, які регулюватимуть сферу здійснення медичного обслуговування, а також нововведенням в частині управління та фінансування діяльності медичних закладів.
17
Tolokova, T. I., and O. Y. Bilan. "СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 1, 2020): 115–21. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11309.
Full textAbstract:
Резюме. Соціальний захист медичних працівників спрямований на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечує задоволення професійних та матеріальних потреб медиків відповідно до особливого виду їх професійної діяльності, визначної ролі в суспільстві. Належне регулювання питань формування позитивного іміджу медичної професії, просування її цінностей надасть професіоналам у медичній сфері широкі можливості, які впливають на рівень мотивації та якість надання медичної допомоги пацієнтам.
Мета дослідження – визначити пріоритетні потреби та висхідні запити медиків щодо соціального захисту, а також запропонувати шляхи зміцнення потенціалу підвищення якості медичного обслуговування.
Матеріали і методи. Ми провели анонімне анкетування 100 медичних сестер районної лікарні Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка М. Давидова» щодо моральної свідомості пацієнтів, адміністрації лікувального закладу та держави стосовно поваги до медиків, що, у свою чергу, формує вмотивованість у роботі, самооцінку, готовність до альтруїзму в роботі та емпатії в умовах соціального захисту.
Результати. Cистема управління системою охорони здоров’я України в процесі поглиблення інтеграції в світове економічне співтовариство зазнає багато істотних змін на основі ідеї єднання ефективності як результату дієвості соціального компромісу та кваліфікованої медичної допомоги. Отже, винайдення ефективних механізмів та дієвих методів функціонування системи соціального захисту медичних працівників є нагальним напрямком досліджень та актуальним завданням, що повинно ґрунтуватись на висхідних ініціативах з урахуванням потреб медиків.
Висновки. Якісний соціальний захист дасть змогу висококваліфікованим медичним працівникам зосередитися на більш важливих завданнях, що передбачають безпосереднє професійне удосконалення та спілкування з пацієнтом; ключові показники ефективності медичного персоналу, зокрема щодо якості медичних послуг і задоволення пацієнтів потребують удосконалення й упровадження їх у якості публічної інформації; необхідно сформувати кадровий резерв відповідно до кваліфікаційних запитів й освітніх можливостей, який забезпечуватиме ресурс у разі перегляду функцій медичних працівників у напрямку новітніх тенденцій дигіталізації й пов’язаних з цим змін у медичному обслуговуванні. Необхідно досліджувати національні можливості для імплементації міжнародних вимог до соціального захисту медиків, з огляду на високі запити сучасної охорони здоров’я щодо якості медичної допомоги.
18
Smirnova, V. L., and V. V. Reputa. "МІСЦЕ ТА РОЛЬ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (December 23, 2020): 97–102. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.3.11629.
Full textAbstract:
Мета: дослідити систему медичного забезпечення органів і підрозділів служби цивільного захисту, її завдання та ключові повноваження.
Матеріали і методи. Використано чинні нормативно-правові акти та керівні документи щодо організації медичного забезпечення в системі ДСНС. Методи дослідження: бібліосемантичний, аналітичний, системного підходу.
Результати. У статті визначають завдання медичної служби у контексті основних повноважень ДСНС щодо забезпечення реалізації державної політики з питань медичного та біологічного захисту населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій; здійснення ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, надання екстреної медичної допомоги у зоні надзвичайної ситуації (осередку ураження) постраждалим та рятувальникам, проведення заходів з медичного забезпечення прикріпленого контингенту, які здійснюють заклади охорони здоров’я сфери управління ДСНС. Розглядають головні напрями діяльності закладів охорони здоров’я ДСНС, а саме: лікувально-профілактичний, санітарно-гігієнічний, організаційно-методичний, протиепідемічний, медичного постачання і медико-психологічної реабілітації.
Висновки. Медичне забезпечення в системі ДСНС є невід’ємною частиною повноважень, покладених на службу цивільного захисту. Безпосередні заходи з медичного забезпечення безперервно здійснюють заклади охорони здоров’я сфери управління ДСНС як у пунктах постійної дислокації органу, підрозділу служби цивільного захисту, так і під час виконання завдань за призначенням у зоні надзвичайної ситуації (осередку ураження) при ліквідації її наслідків й на шляху медичної евакуації. Медико-санітарну допомогу надають відповідно до державних соціальних нормативів та галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я та вона включає весь комплекс лікувально-профілактичних заходів на всіх рівнях надання допомоги у тісній взаємодії з закладами охорони здоров’я та медичними підрозділами інших центральних органів виконавчої влади.
19
Halushka, A. M., V. V. Zhahovskiy, and V. G. Livinskiy. "Медичне забезпечення Збройних Сил України: досвід, здобутки, перспективи." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 1 (April 19, 2021): 28–37. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.1(2)-028.
Full textAbstract:
Мета роботи: узагальнення досвіду медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації та визначення перспектив розвитку Медичних сил Збройних Сил України.
Матеріали та методи. Використані нормативно-правові акти, керівні документи, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті у відкритих виданнях щодо медичного забезпечення ЗС України. Об’єкт дослідження – система медичного забезпечення ЗС України. Предмет дослідження – Медичні сили Збройних Сил України. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний.
Результати. Узагальнено практичний досвід медичного забезпечення ЗС України та надання медичної допомоги пораненим, ураженим, травмованим і хворим військовослужбовцям під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України. Висвітлено розвиток нормативно-правового врегулювання функціонування системи охорони здоров’я військовослужбовців та медичного забезпечення військ. Критично оцінено здобутки щодо розвитку системи медичного забезпечення ЗС України, зокрема вдосконалення організаційно-штатної структури медичних підрозділів військових частин і військово-медичних закладів, формування системи управління Медичними силами. Сформульовано засади єдиного медичного простору держави та визначено перспективи розвитку Медичних сил ЗС України.
Висновки. Вивчення, аналіз та узагальнення досвіду медичного забезпечення ЗС України під час АТО/ООС стали основою формування сучасної системи медичного забезпечення військ. Найбільш важливим здобутком Медичних сил є розроблення і впровадження на державному рівні сучасної функціонально-організаційної моделі медичного забезпечення ЗС України та інших військових формувань під час дії особливого періоду, надзвичайного стану та інших кризових ситуацій для забезпечення національної безпеки і оборони держави. Спроможні Медичні сили та, як результат, надійне медичне забезпечення військ в умовах бойових дій є вагомим внеском у забезпечення національної безпеки та оборони держави через підвищення боєготовності і боєздатності ЗС України та інших складових Сил оборони.
20
Яремко, Ірина. "АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДАМИ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Молодий вчений, no. 11 (99) (November 30, 2021): 272–77. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-61.
Full textAbstract:
Узагальнено концептуальні засади парадигм антикризового управління та їх особливості у медичній сфері. Аргументовано доцільність та передумови впровадження підсистеми антикризового управління у практику вітчизняних закладів сфери охорони здоров’я. Проаналізовано сутність, зміст та функціональну спрямованість механізмів антикризового менеджменту з критичною оцінкою використовуваних інструментальних засобів та методів в системі державного та внутрішнього управління у сфері охорони здоров’я. Визначено проблеми впровадження у практику елементів антикризового управління. Сформульовано окремі пропозиції для впровадження у практику медичних закладів антикризовового моніторингу для аналізу та аргументована доцільність використання методів діагностики для розпізнавання ознак кризових ситуацій для закладів галузі в умовах нестійкого зовнішнього середовища. Наведено принципи формування (розробки) антикризової програми і запропоновано окремі організаційні заходи для забезпечення ефективності антикризового управління в закладах галузі.
21
Бричко, Аліна Михайлівна, and Світлана Миколаївна Лукаш. "Мінімізація ризиків інноваційного розвитку бізнесу (на прикладі закладів охорони здоров’я)." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(98) (December 29, 2021): 37–41. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-37-41.
Full textAbstract:
Специфічний характер медичної сфери вимагає особливого підходу до надання медичної допомоги з огляду на характер продукту – медичної послуги. Соціальне значення медичної практики диктує використання спеціальних методів управління. Щороку комерційний сектор охорони здоров’я країни постійно зростає, а населення все більше пристосовується до платних медичних послуг. Однак ментальність значної частини населення все ще не дозволяє фактично приймати платну медицину як належне. Варто розуміти, що інноваційна діяльність у галузі охорони здоров’я призводить до розвитку медичних технологій, досліджень та найкращих практик, спрямованих на отримання якісно нової ідеї щодо оздоровлення, лікування, управління процесами в медицині, закупівлі нових медичних виробів, технологій або послуг з конкурентними перевагами.
Стаття присвячена дослідженню теоретико-методичних і прикладних засад мінімізації ризиків на шляху створення і управління інноваціями у закладах охорони здоров’я.
Сформульовано низку «сил управління на ринку» медичних послуг. До них належать: учасники ринку в цій галузі; фінансування; громадський порядок; технології; клієнти; інвестори (спонсори). Усі вони можуть або сприяти, або перешкоджати впровадженню інновацій. Для того щоб захистити життя та здоров’я людей, законодавча база в сфері охорони здоров’я вимагає проходження інновацією великої кількості процедур та акредитацій перед впровадженням у стандарти лікування.
Для вдосконалення національного регулювання інновацій у галузі охорони здоров’я у напрямі створення та впровадження інновацій у цьому секторі необхідно постійно контролювати перешкоди на шляху управління інноваційними проєктами для своєчасного виявлення та ефективного управління ризиками. Серед найважливіших напрямів, пов’язаних із підвищенням ефективності управління в закладах охорони здоров’я, безумовно необхідно враховувати умови та можливості реформування процесів управління охороною здоров’я шляхом запровадження нових структурних підрозділів.
22
Lopina, N. A., and L. V. Zhuravlyova. "СТРУКТУРА ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО ВЕБ-СЕРЕДОВИЩА ТА ВЕБ-САЙТУ КЛІНІЧНОЇ КАФЕДРИ ВИЩОГО МЕДИЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ." Медична освіта, no. 2 (August 16, 2019): 24–30. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10350.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано та проаналізовано структуру інформаційно-освітнього веб-середовища клінічної кафедри вищого медичного навчального закладу, яка включає сайт клінічної кафедри (самостійний або як піддомен сайту навчального закладу), піддомени сайту кафедри (установи) з системою управління навчанням (Moodle) та електронною базою клінічних випадків (тренувальний та екзаменаційний режими), кімнату для проведення вебінарів (програмне забезпечення, встановлене на виділеному сервері установи, чи оренда сервера), канал кафедри на YouTube, відкриту групу на Facebook (студенти, вітчизняне та міжнародне співробітництво) та закриті групи на Facebook (групи по цільових аудиторіях – курсанти курсів підвищення кваліфікації в рамках післядипломної медичної освіти, група підвищення кваліфікації медичних педагогів кафедри тощо).
Використання клінічними кафедрами вищих медичних навчальних закладів сучасних інформаційно-освітніх веб-технологій, інформаційно-освітнього веб-середовища в навчальному процесі на додаток до традиційних форм дозволить підвищити якість освіти і надає ряд переваг для безперервного професійного розвитку і підвищення кваліфікації фахівців, що, як наслідок, буде сприяти підвищенню якості надання медичної допомоги населенню.
23
Mykhalchuk, V. M., A. V. Kolomoyets, and Z. V. Hbur. "МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЛОГІСТИКИ В УПРАВЛІННІ КОМУНАЛЬНИМ НЕПРИБУТКОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ᾽Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (March 25, 2020): 67–74. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.1.11210.
Full textAbstract:
Мета: розкрити особливості застосування логістичних підходів в управлінні комунальним неприбутковим підприємством (КНП) закладу охорони здоров᾽я.
Матеріали і методи. Аналіз (теоретичний огляд наукової літератури з проблеми дослідження); синтез, завдяки якому вдалося з’єднати окремі частини об’єкта у єдине ціле (наведення основних елементів медичного постачання та циклу потоку ресурсів у КНП закладу охорони здоров’я); порівняльний аналіз, що дозволив зіставити явища з метою встановлення схожості чи відмінності між ними.
Результати. У статті висвітлено сутність поняття «логістика», «логістична система». Наведено основні функції та складові логістичної системи. Виокремлено елементи медичного постачання ресурсів у КНП закладу охорони здоров’я. Зображено цикл потоку ресурсів у КНП закладу охорони здоров’я. Визначено особливості застосування логістичного підходу в управлінні потоковими процесами медичних установ. З’ясовано, що у КНП галузі охорони здоров’я існують кілька видів потоків (пацієнтів, інформації, фінансів, матеріально-технічних ресурсів), які формують єдиний багатокомпонентний потік, де пацієнти є першочерговими об᾽єктами ефективного управління, оскільки від них залежить динаміка показників інших видів потоків. Ефективний механізм організації логістичних процесів, пов᾽язаних із потоками ресурсів і їх використанням у КНП закладу охорони здоров’я, є одним з елементів оптимізації бізнес-процесів. Зазначено важливість задіяної в бізнес-процесах сукупності потоків ресурсів, що впливає на формування ефективних логістичних систем управління. Розкрито принципи логістики, якими необхідно керуватися КНП закладу охорони здоров᾽я для розвитку логістичних систем: раціональності, цілісності, системності, ієрархії, інтеграції, формалізації і формування. Обґрунтовано необхідність впровадження логістичних інновацій у КНП. Запропоновано напрямки застосування логістики в управлінні КНП закладу охорони здоров’я.
Висновки. Впровадження логістичних підходів допоможе підвищити рівень організації роботи медичних закладів, культури обслуговування хворих та, зрештою, розв’язати проблему самофінансування і матеріально-технічного забезпечення всієї галузі завдяки налагодженню їхньої рентабельної роботи.
24
Фединець, Н. І., and О. В. Кушнір. "ОСНОВНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ САНАТОРІЇВ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 64 (October 7, 2021): 88–96. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-14.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні питання, пов’язані з управлінням конкурентоспроможніс-тю підприємств некомерційної сфери – протитуберкульозних санаторіїв. Цілями статті є визначення основ-них напрямів управління конкурентоспроможністю протитуберкульозних санаторіїв, аргументування доціль-ності оцінювання конкурентоспроможності як передумови забезпечення її відповідного рівня. Підтверджен-ням актуальності цього питання є значний інтерес зі сторони наукової спільноти. У ході дослідження встано-влено, що медична сфера за останні роки характеризується рядом змін: перепрофілювання медичних закладів, надання їм автономії, функціонування в особливому режимі через COVID-19. Виявлено, що важливою переду-мовою забезпечення конкурентоспроможності є формування системи критеріїв оцінювання конкурентоспро-можності протитуберкульозних санаторіїв. З’ясовано, що сильними сторонами протитуберкульозних сана-торіїв є кваліфікований персонал, висока якість послуг, застосування ефективних методів діагностики, ліку-вання та реабілітації, надання кваліфікованої спеціалізованої санаторно-реабілітичної допомоги хворим на активну та неактивну форму туберкульозу. Серед слабких сторін протитуберкульозних санаторіїв: взаємодія з іншими лікувально-профілактичними установами з питань охорони здоров’я, платне проведення окремих діагностичних досліджень; недостатнє оздоровлення медичних працівників протитуберкульозного санаторію; потреба у постійному навчанні діагностики та лікування хворих на туберкульоз лікарів-фтизіатрів через ін-тернатуру, ординатуру на базі вищих навчальних закладів; незавершена реструктуризація ліжкового фонду; низькі посадові оклади персоналу. Зроблено висновок, що для забезпечення конкурентоспроможності санаторі-їв слід концентруватися в першу чергу на якості медичних послуг. Запропоновано основні етапи процесу управ-ління конкурентоспроможністю протитуберкульозних санаторіїв. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на формування ефективного механізму управління розвитком протитуберкульозних санаторіїв в Україні.
25
Барзилович, Анастасія Дмитрівна. "ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ." Науковий вісник: Державне управління 3, no. 5 (September 14, 2020): 34–48. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-34-47.
Full textAbstract:
Величезне значення такого блага, як здоров’я, зумовлює необхідність його постійної охорони. Забезпечення громадян лікувально-профілактичною допомогою на високому якісному рівні та в достатньому обсязі залежить від наявної матеріально-технічної бази медичних закладів, професіональної підготовки та кваліфікації спеціалістів медицини. Серед обов’язкових умов надання високоякісних медичних послуг є фінансове забезпечення – один з фундаментальних чинників, що першочергово впливає на розвиток охорони здоров’я й соціально-економічну результативність медицини в цілому. Основною проблемою фінансування установ охорони здоров’я, надання медичних послуг для забезпечення галузі охорони здоров’я, є залишковий принцип, який пов’язаний із хронічним дефіцитом бюджетних коштів, виділених на вітчизняну медицину. У зв’язку із недостатнім фінансуванням та нераціональним використанням коштів державного бюджету, не в повному обсязі задоволення потреб населення в наданні медичних послуг, було прийнято рішення про реформування системи охорони здоров’я в Україні, що дасть змогу в короткі терміни мотивувати медичних працівників до надання якісної медичної допомоги населенню на всіх рівнях. У рамках спеціалізованої та стаціонарної медичної допомоги основним принципом вважається «гроші йдуть за пацієнтом». Установи охорони здоров’я у процесі проведення реформи є тепер фінансово мотивованими на використання доказових (ефективних) методів лікування, щоб можна було позбутися недієвих (недоцільних) процедур. Створення автономності установ охорони здоров’я сприяє тому, що збільшується фінансова та господарська незалежність медичних установ, управління закладами стає більш гнучким, формуються стимули покращення надання якісних медичних послуг населенню, а також одночасно підвищується економічна ефективність використання лікарняних активів.
26
Brezytska, D. M., and I. V. Guschuk. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРИ ПОВОДЖЕННІ З МЕДИЧНИМИ ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (November 15, 2019): 44–50. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10591.
Full textAbstract:
Мета: провести аналіз проблем, які виникають при поводженні з медичними відходами, та визначити основні гігієнічні підходи щодо безпечного поводження з ними.
Матеріали і методи. У процесі дослідження використано такі методи: описовий, медико-статистичний, бібліографічний, епідеміологічний, санітарно-гігієнічний.
Результати. Проведено аналіз проблем, які виникають при поводженні з медичними відходами, та визначено основні гігієнічні підходи щодо безпечного поводження з ними. На сьогодні в нашій країні немає досконалої законодавчої бази у вирішенні цього питання. Медичні відходи мають різний ступінь епідеміологічної та екологічної безпеки залежно від їх складу та ступеня контамінації біологічними, хімічними та радіоактивними агентами. Відходи та побічні продукти їх розкладу спричиняють та завдають шкоду не тільки довкіллю, а й життю та здоров’ю населення. Виділено основні ризики, спричинені відходами медичних закладів (інфекційні, хімічні, радіаційні), та ризики, пов’язані з утилізацією відходів. Нині єдиним шляхом подолання цих проблем є впровадження Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 р. Це – перший стратегічний документ державного рівня, який визначає політику управління всіма видами відходів до 2030 р. Стратегія визначає головні напрями державного регулювання у сфері поводження з відходами в найближче десятиліття з урахуванням європейських підходів із питань управління відходами, що ґрунтуються на положеннях Директив ЄС.
Висновки. Основними завданнями, які постають на сьогодні при поводженні з медичними відходами (МВ), є створення основи для впровадження апробованих методів і технологій управління МВ та розробка загальнонаціональної мережі з їх подальшої утилізації, вдосконалення стандартів поводження з відходами з метою зменшення забруднення навколишнього середовища. Впровадження та дотримання цих вимог не тільки вирішить проблему поводження з МВ, а й буде сприяти поліпшенню екологічної ситуації в країні.
27
Кваско, О. Ю., and А. Ю. Кондаурова. "СУЧАСНІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ДИСТАНЦІЙНОГО ВИКЛАДАННЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН МЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ." Медична освіта, no. 4 (February 2, 2022): 56–60. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12532.
Full textAbstract:
Поряд із традиційними технологіями навчання з’являються та активно розвиваються дистанційні методи, використання яких дозволяє навчати і навчатися в індивідуальному режимі, незалежно від місця і часу. Мета роботи – висвітлення окремих питань, пов’язаних з організацією дистанційної викладацької роботи із вітчизняними англомовними студентами медичного закладу вищої освіти IV рівня акредитації на рівні фундаментальної кафедри. Медична освіта та методики викладання медичних наук мають свої особливості. Зокрема, значну роль відіграє наочність викладання матеріалу та переважання саме практичних занять. Отже, дистанційне викладання медичних наук супроводжується складнощами, пов’язаними з проведенням практичних занять, наближених до реальних аудиторних занять з аналогічною ефективністю. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця перейшов на дистанційне навчання з початком пандемії COVID-19 у березні 2020 р. Тоді було створено платформу Neuron, на зміну якій у січні 2021 р. прийшла інша платформа – Likar.nmu (обидві розроблені на базі системи управління навчанням Moodle). Введення в роботу зазначених платформ дало можливість уніфікувати процес дистанційної роботи в університеті та створити основу для перебудови викладання на інший формат. Перехід закладів вищої освіти на дистанційне навчання стимулював стрімкий розвиток і освоєння новітніх технологій в освіті, зокрема розроблення онлайн-платформ для навчання, скринінг наявних додатків для проведення онлайн-конференцій та виявлення найбільш вдалих для викладання конкретної дисципліни, розроблення нових методик викладання з урахуванням особливостей дистанційної роботи тощо. Звісно, викладання медичних дисциплін має свої особливості, які важко перенести в дистанційний формат, і на початку введення дистанційного формату видавалося взагалі неможливим. Проте стрімкий розвиток технологій розкриває нові можливості, необхідно тільки встигати опановувати та адаптувати до тієї чи іншої навчальної дисципліни. Навчання медичних наук також достатньо успішно може бути переведено в дистанційний формат. Цілком ймовірно, що після закінчення пандемії COVID-19 значна частина елементів дистанційної освіти може залишитись як складова аудиторних занять.
28
Voronova, L. A. "ВИЯВЛЕННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ СЕРЕД СТАРШИХ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 16, 2020): 27–33. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11379.
Full textAbstract:
Резюме. Нагальна необхідність реформування системи охорони здоров’я України потребує якісно нового підходу до управління як на державному рівні, так і на рівні закладу охорони здоров’я.
Мета дослідження – проаналізувати контингент старших медичних сестер з точки зору оцінки лідерських якостей та підготовленості в питаннях організації та управління в системі охорони здоров’я.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 25 старших медичних сестер комунального закладу «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини імені проф. М. Ф. Руднєва» Дніпропетровської обласної ради», які відповіли на запитання розробленого нами опитувальника.
Результати. При максимально можливій сумі балів, що дорівнює 250, сумарний середній бал був 180,32±4,06, що свідчить про необхідність більш ґрунтовної підготовки реальних і потенційних керівників із різних аспектів менеджменту. Їх позиції є досить сильними у відносинах із вищим керівництвом у питаннях стратегічного управління, в цілому позитивній оцінці інновацій, у глибоких знаннях професійних питань, а також в тому, що вони високо цінують колективи, в яких працюють. У той же час не завжди у них є досить чіткі критерії для оцінки якостей конкретних співробітників; вони явно не повністю довіряють і не завжди радяться з колективом, з одного боку, і, з іншого, недостатньо чітко контролюють його роботу.
Висновки. Розвиток лідерських якостей старших медичних сестер є запорукою підвищення ефективності управління сестринським персоналом.
29
Krut, A. G., and V. V. Gorochuk. "ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ СТАНДАРТІВ НА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (November 15, 2019): 38–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10590.
Full textAbstract:
Мета: визначити відмінності вимог стандарту «ДСТУ EN 15224:2019 (EN 15224:2016, IDT). Системи управління якістю. EN ISO 9001:2015 у сфері охорони здоров’я» від стандарту «ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT). Системи управління якістю. Вимоги».
Матеріали і методи. Використано наукові літературні джерела, вітчизняні й міжнародні документи, стандарти на системи управління якістю. Застосовано методи системного підходу, системного й порівняльного аналізу, контент-аналізу, графічний.
Результати. У специфічному для сфери охорони здоров’я стандарті більш детально представлені характеристики якості медичної допомоги (відповідність потребам пацієнта, доступність, безперервність, ефективність, результативність, неупередженість, безпека, своєчасність, наукова обґрунтованість, орієнтованість на пацієнта, залучення пацієнта) на відміну від існуючих (ефективність, результативність, справедливість, орієнтованість на пацієнта, безпека, своєчасність). Уточнено поняття потреб пацієнта в медичній допомозі як відхилення поточного стану здоров’я від бажаного. Наголошено, що процесний підхід у закладі охорони здоров’я має бути зосереджений на клінічних процесах, а ризик-орієнтоване мислення – на безпеці пацієнта та розробці превентивних заходів. Рекомендовано здійснювати управління клінічними процесами на основі циклу Демінга (PDCA). Структура процесів представлена клінічними процесами, процесами управління ресурсами, менеджменту, дослідними та навчальними процесами. Підкреслено важливість формування, накопичення та використання власної бази знань в закладах охорони здоров’я.
Висновки. Досліджуваний стандарт, специфічний для сфери охорони здоров’я, після введення в дію в Україні, доповнить арсенал управлінських інструментів із розробки, впровадження та підтримки функціонування систем управління якістю в закладах охорони здоров’я.
30
Криничко, Лілія. "ЕТАПИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ." Litopys Volyni, no. 22 (March 16, 2021): 104–11. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.17.
Full textAbstract:
У статті визначено етапи реформування системи охорони здоров’я в Україні, які виділяють вітчизняні вчені, а також з’ясовано напрями, які ними пропонуються для вдосконалення. Загалом вважаємо, що для реалізації ефективних методів удосконалення системи охорони здоров’я потрібно на державному рівні визначити стратегічні напрями розвитку досліджуваної галузі з обмеженням впливу політичних змін. Це дозволить забез- печити в повній мірі реалізацію стратегії та уникнути фрагментарних реформ. У статті досліджено сутність та значення державного регулювання ринку приватної медицини, а також висвітлено особливості системи охо- рони здоров’я як вкрай важливого сектора соціально-економічного життя з точки зору забезпечення соціально- економічної та політичної стабільності держави. Проаналізовано ключові засади отримання позитивних результатів у політиці державного управління медичними закладами. Окреслено, що за державної підтримки розвитку ринку медицини та мінімізації перешкод розвитку галузі створення сприятливих умов для фінансування системи охорони здоров’я в цілому є досить імовірним. Проведено огляд основних цілей державного регулювання ринку медицини України. Доведено, що реалізація права людини на якісні медичні послуги зумовлює спрямуван- ня політики держави в Україні на реформування чинної системи охорони здоров’я та створення ефективної національної моделі. Охарактеризовано завдання, які стоять перед державним управлінням щодо реформуван- ня системи охорони здоров’я, у свою чергу зазначені завдання визначають зміст та форму реалізації тієї чи іншої реформи у сфері охорони здоров’я як ключового складника соціальної політики держави. Виявлено, що зміни в стратегії державного управління приватними медичними закладами є необхідною передумовою розвитку кардинально нового, потенційно здорового суспільства. Здійснено періодизацію процесів реформування системи охорони здоров’я України.
31
Гбур, Зоряна. "МЕХАНІЗМ ТА ІНСТРУМЕНТИ МЕНЕДЖМЕНТУ МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ КОМУНАЛЬНОГО НЕПРИБУТКОВОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РЕФОРМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Public management 23, no. 3 (March 20, 2020): 75–94. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-75-94.
Full textAbstract:
Досліджено особливості сучасної реформи національної сфе- ри охорони здоров’я та особливості державного управління в цій галузі, ви- значено основні проблеми в системі охорони здоров’я України з точки зору населення. Проаналізовано суттєві зміни в медичному секторі з прийняттям реформи, процес підготовки та певні особливості процесу перетворення ЗОЗ у КНП. Розглянуто переваги, ризики та перепони в роботі закладу охорони здоров’я у якості комунального некомерційного підприємства, визначено напрями оптимізації витрат. Вказано на необхідність дослідження проблем менеджменту в системі охорони здоров’я та розглянуто основні компетенції, необхідні менеджеру сучасного КНП. Проаналізовано віддмінності фінансо- вого та управлінського обліку КНП та етапи впровадження управлінського обліку. Доведено, що трансформація медичної галузі неможлива без існую- чих інституційних перетворень, що сприяють подальшому розвитку базових соціальних, політичних й економічних інститутів нашого суспільства, а охо- рона здоров’я розглядається як система взаємопов’язаних економічних сис- тем та механізмів державного управління.
В умовах реформування сфери охорони здоров’я існуючі організаційні технології підготовки медичних закладів до зміни організаційно-правової форми з бюджетних установ у КНП (як визначеної на законодавчому рівні обов’язкової передумови впровадження якісно нової системи системи охо- рони здоров’я) виявляються на жаль недосконалими, але готовими до функ- ціонування в конкурентному середовищі. Кожне сучасне КНП є унікальним, має свою організаційну структуру та перелік послуг, тому структура управ- лінського обліку повинна бути зрозумілою, з правильно обраною обліковою політикою, вірогідною інформацією, сприяти правильним управлінським рі- шенням для оптимізації витрат, збільшення дохідності шляхом впроваджен- ня нових медичних послуг та підвищення якості медичного обслуговування. Зроблено висновок, що існуючі сьогодні організаційні технології підготов- ки медичних закладів до зміни організаційно-правової форми з бюджетних установ у КНП виявляються недосконалими, але готовими до функціону- вання в конкурентному середовищі.
32
Krut, A. G. "Задоволеність лікарів-стоматологів професійною діяльністю." Health of Society 10, no. 4 (January 18, 2022): 118–26. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.10.4.2021.246354.
Full textAbstract:
Актуальність. Підтримка задоволеності медичних працівників професійною діяльністю та мотивація їх до праці є одним із засобів ефективного управління людськими ресурсами. Від мотивації та задоволеності роботою медичного працівника залежить його здоров’я та пов’язана з ним якість життя пацієнта. Задоволеність як характеристика організаційної культури відрізняється серед лікарів різних спеціальностей. Мета дослідження: визначити рівень задоволеності професійною діяльністю лікарів-стоматологів закладів, що надають високоспеціалізовану стоматологічну допомогу. Матеріали та методи. Використані авторські структуровані анкети, що були заповнені 110 лікарями-стоматологами трьох регіональних закладів стоматологічної допомоги. Методи: соціологічний; медико-статистичний; логіко-структурного аналізу; узагальнення. Результати. У цілому лікарі-стоматологи надали високі оцінки задоволеності професійною діяльністю за 5-тибальною шкалою: 4,6±0,5 балів – лікарі КНП «Житомирське обласне стоматологічне медичне об’єднання»; 4,2±0,4 балів – лікарі КНП Харківської обласної ради «Обласна стоматологічна поліклініка», 4,3±0,9 балів – лікарі КНП «Чернігівська обласна стоматологічна поліклініка Чернігівської обласної Ради». Однак респонденти КНП «Чернігівська обласна стоматологічна поліклініка Чернігівської обласної Ради» висловили лише часткову задоволеність можливістю підвищувати кваліфікацію на робочому місці, станом забезпечення лікарськими препаратами, розхідними матеріалами та доказовими технологіями, рівнем заробітної плати (діапазон оцінок 3,5±0,9 – 3,7±1,1 балів). Виявлено, що найнижчі оцінки задоволеності лікарі-стоматологи усіх закладів надали професійним стосункам з колегами структурних підрозділів поліклініки, де вони працюють, адміністрацією, а також з лікарями інших закладів охорони здоров’я: оцінки коливалась, в залежності від закладу, в межах відповідно 4,2±0,4 – 4,4±0,7 балів, 4,4±0,5 – 4,5±0,5 балів, 4,0±1,0 – 4,4±0,7 балів. Висновки. При загальній високій задоволеності професійною діяльністю потребують удосконалення професійні відносини лікарів-стоматологів, покращення – стан ресурсного забезпечення закладів та можливості професійного розвитку лікарів; підвищення – заробітна плата. Отримана інформація може бути використана для прийняття управлінських рішень зі зміцнення організаційної культури закладу охорони здоров’я шляхом удосконалення менеджменту персоналу.
33
I., Trunina, Serbin R., and Andriienko M. "FEATURES OF PERSONNEL MANAGEMENT IN THE MEDICAL SECTOR." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, no. 43 (October 22, 2021): 51–56. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2021-43-8.
Full textAbstract:
For today effective personnel management is the key to the successful functioning of any organization. Particular attention should be paid to non-productive areas – the medical sector. The personnel management system in this case is imperfect, because there are inefficient management tools, and human capital is not of high importance, so the question arises to study the features of effective human resource management. The article considers the components of personnel management of medical institutions, examines the problems faced by the institution during hiring a new employee and its further adaptation. Also analyzed the situation with medical staff in recent years and substantiated to choose European vector of development, namely the introduction of a system of lifelong learning and mentoring as ways to overcome negative factors. The concept of lifelong learning solves the problem of shortage of qualified specialists and includes the relationship between continuing education, training, acquiring new skills and abilities and later life. The basic principles of lifelong learning are: the relationship of physical, moral, intellectual aspects of human development at certain stages of life, the perception of the education system as a holistic and comprehensive, uniting and integrating all its levels and forms; the presence of certain stages of education, as well as various social roles played by the individual at certain stages of life; inclusion of informal and non-institutional forms of education in the education system. Mentoring as a way of organizational activity is aimed at adapting to corporate culture, accelerates the process of learning the basic skills of the profession, develops the ability to independently perform functions in a particular position. Therefore, the implementation of mentoring in a medical institution has been proven to be effective. Mentoring programs are appropriate for implementation in medical institutions, as they promote better adaptation of new em-ployees or interns, faster learning and meet the principles of the concept of lifelong learning, which is especially important for health professionals.Keywords: personnel management, medical sector, life learning, human resources, mentoring. На сьогоднішній день ефективне управління персоналом є запорукою успішного функціонування будь-якої організації. Особливу увагу слід приділити невиробничим сферам, а саме – медичній галузі. Система управління персоналом у даному випадку є недосконалою, оскільки наявні неефективні інструменти керування, а людський капітал не має високого значення, тому постає питання вивчення особливостей ефективного керування людськими ресурсами. У статті розглянуто складові управління персоналом медичних закладів, вивчено проблеми, з якими стикається заклад при прийомі на посаду нового співробітника та його подальшій адаптації. Проаналізовано ситуацію з медичними кадрами за останні роки та обґрунтовано доцільність обрати європейський вектор розвитку, а саме впровадження системи навчання протягом життя та менторства як способів подолання негативних факторів.Ключові слова: управління персоналом, медична галузь, life learning, людські ресурси, менторство.
34
Stupak, F. Y. "Особливості розвитку охорони здоров’я в Україні у першій половині ХХ століття." Grani 18, no. 1 (November 24, 2014): 148–52. http://dx.doi.org/10.15421/1715027.
Full textAbstract:
У статті робиться спроба показати особливості розвитку охорони здоров’я в Україні у першій половиі ХХ ст. Зазначено, що в Російській імперії створювалися численні комісії з питань охорони здоров’я, які ретельно вивчали медичну справу в країні, подавали грунтовні пропозиції щодо її реорганізації. Організації медичної допомоги в країні заважало підпорядкування органів і закладів охорони здоров’я різним відомствам. Перша світова війна стала справжнім випробуванням для медикосанітарної системи і тяжким тягарем лягла на Україну. Внаслідок воєнних невдач Росії до різних міст України був спрямований потік біженців і переселенців. Наводиться перелік негативних сторін охорони здоров’я дорадянського періоду. У період української державності створено одне з перших у світі Міністерство народного здоров’я і опікування, що свідчить про розуміння і визнання державою пріоритетності питань охорони здоров’я населення. У радянський довоєнний період вирішували питання організаційної побудови системи охорони здоров’я у нових соціальноекономічних умовах, формування радянських органів управління, боротьби з епідеміями і голодом, пошуків нових організаційних форм надання медичної допомоги. У справі якісного поліпшення галузі охорони здоров’я, що розвивалася виправданим на той час екстенсивним шляхом, було зроблено чимало: закладено фундамент тієї системи медичної допомоги, яка витримала випробування в роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. У роки Великої Вітчизняної війни головними завданнями охорони здоров’я стали допомога пораненим і хворим військовослужбовцям, медичне обслуговування працівників тилу, охорона здоров’я дітей та широкі протиепідемічні заходи.
35
Рогачевський, О. П. "Роль маркетингового підходу в ефективному управлінні медичним закладом вищої освіти." Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління 19, вип. 2 (45) (2020): 428–45.
Find full text
36
Бордюг, К. Д. "Таксономія стилів лідерства та особливості лідерства в управлінні медичним закладом." Європейський вектор економічного розвитку 2, no. 27 (2019): 28–38. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5362-2019-2-27-3.
Full text
37
Nazirova, T. O., and O. B. Kostenko. "Нейрономережева інформаційна технологія опрацювання медичних даних." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 8 (October 25, 2018): 141–45. http://dx.doi.org/10.15421/40280828.
Full textAbstract:
Швидкий розвиток комп'ютерної техніки формує передумови для розробок нейрокомп'ютерів (тобто комп'ютерів 6-го покоління), які, за прогнозами в галузі штучного інтелекту, активно будуть використані для перероблення будь-якої інформації, за тими ж принципами, що й біологічні нейронні мережі – такі як людський мозок. Тому попит на використання нейромережеві технології поступово охоплює дедалі ширший коло користувачів зокрема й у галузі охорони здоров'я. Досліджено можливості застосування штучних нейронних мереж для оброблення даних регіональної охорони здоров'я. Нейронні мережі – потужний метод моделювання, що дає змогу відтворювати складні нелінійні залежності, що актуально для систем прийняття рішень управління пацієнтопотоком у медичних закладах. Запропоновано інформаційну технологію оброблення медичних даних за допомогою штучних нейронних мереж, що дасть змогу підвищити ефективність надання медичної допомоги під час профілактичних медоглядів, ніж відомі інформаційні технології класифікації. Розглянуті такі положення: принципи дії штучних нейронних мереж, переваги і недоліки їх використання та основні функції. Також наведено перспективи використання штучних нейронних мереж щодо класифікації пацієнтів для проходження профілактичного медичного огляду.
38
Федчун, А. М. "МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ПАЦІЄНТІВ." Знання європейського права, no. 3 (September 7, 2021): 108–12. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.241.
Full textAbstract:
У статті розглянуто та проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо реалізації права пацієнтів на охорону здоров’я. Зокрема, висвітлено те, що основними складовими частинами реалізації права на охорону здоров’я, які визначають рівень якості та доступності медичної допомоги та базис функціонування системи охорони здоров’я, є такі критерії, як: доступність до медичної допомоги, ставлення до пацієнтів, адміністративна ефективність державних та приватних медичних закладів, результативність охорони здоров’я та його фінансування. У статті охарактеризовано досвід функціонування систем охорони здоров’я та наведено характеристику систем медичного страхування у різних зарубіжних країнах залежно від форми їх фінансування. На основі порівнянь доведено, що на практиці не існує єдиної правильної, універсальної моделі фінансового забезпечення системи охорони здоров’я. Зарубіжний досвід функціонування охорони здоров’я продемонстрував, що механізм фінансування охорони здоров’я може бути успішно вдосконалений у межах як бюджетного фінансування, так і соціального медичного страхування. Зроблено висновок, що у зв’язку з реформуванням української національної системи охорони здоров’я необхідно розробити та запровадити свою національну програму медичного страхування. Необхідно детально дослідити важливі моменти політики охорони здоров’я та сконцентрувати зусилля на вирішенні центральних проблем охорони здоров’я. До таких проблем можна віднести: 1) відсутність доступної, своєчасної та якісної медичної допомоги; 2) відсутність високої ефективності охорони здоров’я; 3) необхідність у поліпшені стандартів якості послуг. Введення обов’язкового медичного полісу в Україні позитивно вплине на покращення якості надання медичних послуг, вдосконалення управління всією системою та її фінансування, але ці нововведення неохоче будуть сприйняті та виконуватися громадянами України.
39
Василенко, Юлія Вікторівна. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 1 (May 10, 2022): 113–18. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.17.
Full textAbstract:
У статті здійснено науковий огляд сучасних досліджень у галузі публічного управління з проблем розвитку післядипломної медичної освіти та виокремлено перспективи подальшого розгляду механізмів її реформування. Узагальнено аспекти соціальної значущості розвитку післядипломної медичної освіти як підґрунтя для визначення підходів до вирішення актуальних теоретичних і практичних завдань у цій сфері. Виявлено низку проблем державного управління у сфері охорони здоров’я, що пов’язуються науковцями з удосконаленням післядипломної медичної освіти: розвиток інтенсивного навчання всіх груп фахівців цієї галузі, навчання в установах охорони здоров’я, самостійного навчання, забезпечення якості підготовки керівних кадрів органів управління охороною здоров’я, закладів охорони здоров’я, удосконалення механізмів формування державного замовлення на підготовку кадрів. Підтверджено необхідність більшого врахування специфіки механізмів розвитку післядипломної медичної освіти, зумовленої міжгалузевим характером управління (охорона здоров’я, освіта). Зазначене дозволило окреслити завдання поглиблення знань про механізми міжгалузевого управління з урахуванням розвитку сучасної теорії публічного управління й запитів суспільства. Робиться висновок про необхідність узагальнення теорії та практики запровадження механізмів державного управління в умовах утвердження концепту «публічності». Реформування післядипломної медичної освіти в Україні пов’язуються з запровадженням механізмів інноваційного розвитку системи охорони здоров’я. Еволюція теоретичних поглядів на механізми державного управління розглядається у контексті пошуку нових ідей щодо запровадження засобів, важелів, стимулів впливу влади на систему медичної освіти з точки зору поглиблення суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі управління суспільними справами та в умовах міжсекторального підходу. Підкреслюється важливість вивчення впливів демократизації державно-суспільних відносин, децентралізації влади на вибір механізмів публічного управління.
40
Nazarko, Svitlana. "СУЧАСНА ПАРАДИГМА УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ПРОВЕДЕННЯ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(20) (2019): 170–75. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-4(20)-170-175.
Full textAbstract:
The article discusses the process of moving from an administrative to an economic model of managing a healthcare facility. The possibility and specifics of the application of socio-economic and systematic approaches to the economic management of the health care institution with regard to the ownership and sphere of activity are determined. Requirements for candidates for management positions in medical institutions are considered, and new knowledge and requirements that heads of medical institutions in Ukraine must possess are highlighted. It has been found that the main criterion for marketing a health care institution in the market economy is quality competition.
41
Чорнобрива, Наталя, and Людмила Чорнобрива. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 81–84. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-16.
Full textAbstract:
Розглянуто теоретичні засади формування майбутніх медичних сестер в освітньому процесі фахової підготовки медичного коледжу відповідно до сучасних вимог Концепції розвитку охорони здоров’я населення України. Проведено аналіз психолого-педагогічних джерел, нормативних документів із організації освітнього та виховного процесів медичних освітніх закладів. З’ясовано особливості формування професійної компетентності майбутніх медичних сестер котрі пов’язані з розвитком пізнавальної активності, особистісних якостей, творчого потенціалу, загальної культури, професійної майстерності. Охарактеризовано структуру професійної підготовки майбутніх медичних сестер яка характеризується управлінням освітнім процесом і шляхами підвищення ефективності процесу підготовки майбутніх медичних сестер до фахової діяльності. Виявлено пріоритети спрямованості педагогічного процесу на професійної компетентності майбутніх медичних сестер в освітньому процесі медичного коледжу.
42
Микитенко, П., and І. Кучеренко. "ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМИ МАТЕРІАЛАМИ В ПРОЦЕСІ ІНФОРМАТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ." Physical and Mathematical Education 28, no. 2 (April 27, 2021): 63–70. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-028-2-011.
Full textAbstract:
Формування проблеми. У роботі розглядаються теоретичні та практичні аспекти застосування систем управління навчальними матеріалами. Зважаючи на значний педагогічний потенціал та умови сьогодення, беззаперечно, актуальними є питання щодо побудови моделей, розробки методів і методик та пошуку ефективних шляхів впровадження систем управління навчальними матеріалами в процес інформатичної підготовки студентів медичних ЗВО.
Методи. Для виконання поставлених завдань дослідження було використано комплекс наукових методів досліджень, а саме: метод системного аналізу, бібліосемантичний метод, емпіричні методи та моделювання.
Результати. Обґрунтовано доцільність впровадження систем управління навчальними матеріалами та здійснено виклад загальних принципів їх застосування. Висвітлено компоненти методичної системи інформатичної підготовки, зокрема, визначено цілі та завдання навчання інформатичних дисциплін в медичних ЗВО. Досліджено критерії, що висуваються до систем управління навчальними матеріалами та проаналізовано можливості їх використання. Виокремлено низку функціональних характеристик з метою встановлення найефективнішої системи та здійснено їх порівняльний аналіз.
Висновки. Встановлено, що LСMS Moodle та Google Classroom мають споріднене завдання ‒ організація та управління навчальним процесом, однак вони володіють і низкою відмінностей в функціональних можливостях. Проте, компенсувати відсутність певних можливостей можна завдяки комбінованому використанню окремих елементів цих систем. У сучасній системі організації навчального процесу в медичних закладах вищої освіти застосування технологій дистанційного навчання є невід’ємною умовою забезпечення якісної підготовки майбутніх фахівців. Використання систем управління навчальними матеріалами, зокрема, хмарних сервісів розширює можливості організації дистанційного навчання, надає нові можливості для більш активного залучення студентів в освітній процес, сприяє підвищенню рівня загальнокультурної обізнаності майбутніх фахівців.
43
Грузєва, Т. С. "РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ СОЦІАЛЬНО-ГІГІЄНІЧНОЇ НАУКОВОЇ ШКОЛИ У ХХ СТОЛІТТІ (1920–1990 рр.)." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (December 23, 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12630.
Full textAbstract:
Мета: дослідити процеси розбудови Київської соціально-гігієнічної наукової школи як самостійний науковий напрям у період 20–90-х років ХХ століття.
Матеріали і методи. Методологічна основа науково-дослідної роботи ґрунтується на аналізі наукових публікацій та даних архівних матеріалів із застосуванням історико-бібліографічного методу.
Результати. У ХХ столітті відбувався поступальний розвиток Київської соціально-гігієнічної наукової школи, в якому періоди активної розбудови змінювалися періодами стагнації медико-соціальної науки, репресіями відносно її представників. Закладені професором О. В. Корчаком-Чепурківським підвалини соціально-гігієнічної науки стали надійним фундаментом для виокремлення цього напряму в самостійну галузь медичної науки і освіти, створення кафедри соціальної гігієни у Київському медичному інституті та викладання окремого предмету в закладах вищої медичної освіти. Наукові дослідження школи охоплювали широкий спектр медико-соціальних проблем здоров’я населення у взаємозв’язку з чинниками, потреб у різних видах медичної допомоги, організації її надання, підготовки кадрів охорони здоров’я, у тому числі керівних, управління охороною здоров’я тощо. Вихованцями школи є видатні соціальні гігієністи, у тому числі академік Ю. В. Вороненко, професори О. А. Грандо, Б. П. Криштопа, О. П. Мінцер та інші.
Висновки. Розвиток Київської соціально-гігієнічної наукової школи у 1920–1990 рр. заклав основи її майбутнього розквіту в ХХІ ст.
44
Запорожченко, А. "Особливості розвитку охорони здоров’я в Україні 1950-2000 рр." Юридичний вісник, no. 3 (February 4, 2020): 18–24. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.930.
Full textAbstract:
У статті робиться спроба показати особливості розвитку охорони здоров’я в Україні у другій половині ХХ ст. Історичний аналіз зазначеного спрямування розпочинається з післявоєнного періоду. Відбудова та відновлення медико-санітарної мережі в республіці були визначені п’ятирічним планом. Виконанню поставлених завдань повинна була сприяти реформа медичної мережі. Важливим організаційним заходом стало об’єднання лікарень і поліклінік в єдині медичні заклади. Починаючи з 60-х рр. в Україні розгорнулося будівництво великих лікарень для забезпечення потреби населення у всіх видах висококваліфікованої медичної допомоги. Основним правовим документом були Основи законодавства про охорону здоров’я 1969 р. У вирішенні завдань охорони здоров’я вагоме місце належало розробленій в країні концепції організації первинної медичної допомоги. З середини 70-х рр. почалося зниження темпів розвитку охорони здоров’я, фінансування якої проводилося за залишковим принципом. У 80-х рр. система охорони здоров’я все помітніше відчувала труднощі, пов’язані з недостатнім фінансуванням і екстенсивним механізмом розвитку. Потрібні були серйозні зміни в системі фінансування, впровадження нових економічних методів управління охороною здоров’я. Спроби проведення окремих економічних експериментів у сфері охорони здоров’я не дали очікуваних результатів. Вдалішими були спроби налагодження диспансеризації за окремими захворюваннями. В незалежній Україні з 1991 р. розпочався період формування нормативно-правових засад охорони здоров’я у нових соціально-економічних умовах.
45
Levytska, O. R. "ОПИСОВЕ ПРОЄКТУВАННЯ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ З ГОСТРИМИ ПОРУШЕННЯМИ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ В ЧАСТИНІ ФАРМАКОТЕРАПІЇ." Фармацевтичний часопис, no. 4 (November 30, 2020): 81–88. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11645.
Full textAbstract:
Мета роботи. Здійснити моделювання системи управління якістю медичної допомоги (МД) хворим з гострими порушеннями мозкового кровообігу (ГПМК), пов'язаною з використанням лікарських засобів (ЛЗ).
Матеріали і методи. Матеріалом дослідження були теоретичні питання управління якістю МД хворим з ГПМК в частині фармакотерапії. Використано концепцію управління якістю А. Фейгенбаума, методи системного підходу, інформаційного пошуку, узагальнення, моделювання.
Результати й обговорення. Опрацьовано модель управління якістю МД хворим з ГПМК, реалізація якої через інтеграцію 5 управлінських рівнів та 17 вертикальних функцій за концепцією управління якістю А. Фейгенбаума та скеровування основних зусиль на комплексний контроль якості МД уможливить доступ хворого з ГПМК до раціональної фармакотерапії (ФТ).
Висновок. На засадах концепції управління якістю А. Фейгенбаума опрацьована модель управління якістю МД хворим з ГПМК, реалізація якої закладами охорони здоров’я гіпотетично забезпечить отримання пацієнтами раціональної ФТ за комплексного контролю якості цього процесу, що в кінцевому результаті уможливить позитивний вплив на якість життя хворих з ГПМК.
46
Співак, М. В. "ЄДИНИЙ МЕДИЧНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР ЯК ЗАСІБ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ." Kyiv Law Journal, no. 1 (May 11, 2022): 136–42. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.21.
Full textAbstract:
Анотація. Стаття присвячена функціонуванню електронної системи охорони здоров’я як ефективному засобу прийняття управлінських рішень в галузі охорони здоров’я. Наголошуєься на тому, що на сучасному етапі реформування, успішна діяльність галузі охорони здоров’я безпосередньо залежить від ефективного використання інформаційних технологій, які виконують особливу роль у вдосконаленні внутрішніх процесів управління. e-Health розглядається автором як технічний елемент системи управління охорони здоров’я, під яким слід розуміти збалансований комплекс окремих видів технічного обладнання спеціальних засобів, або їх поєднання і може в окремих випадках включати людей, що його експлуатують, обслуговують та ремонтують. Кожна частина технічного елементу має певну функцію, що забезпечує реалізацію відповідний споживчої потреби. Наголошується на тому, що у системі треба враховувати вплив на людей які приймають управлінські рішення, як на одну з складових частин технічного елементу. Вказано, що для того щоб управлінське рішення було ефективним і забезпечувало досягнення цілей, воно повинно задовольняти сукупності певних вимог і пройти певні стадії. У статті наводяться етапи провадження е-Health визначені законодавством та розглянуті приклади існуючих систем які підключені до е-Health. Зроблений висновок, що більшість розглянутих систем побудовано на основі клієнт-серверної архітектури, яка забезпечує обмежену кількість функцій – переважно підготовку статистичних звітів і стандартних форм. Не здійснюються заходи щодо впровадження стандартів кібербезпеки на основі стратегічних напрямів розвитку кібербезпеки е-Health. Відсутня інтеграція між системами і вивантаження даних з систем. Розробка управлінського рішення може являти собою як окрему функцію управління, так і входити до складу інших процесів управлінського циклу, тому оптимізацію управління у закладі охорони здоров’я та її ефективний розвиток слід, передусім, пов’язувати з удосконаленням процесів прийняття управлінських рішень.
47
Малігон, Юлія Михайлівна. "Державна кадрова політика у сфері охорони здоров’я: теоретичні засади та сучасні тенденції." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(94) (December 29, 2020): 160–64. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-160-164.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано теоретичні засади державної кадрової політики та сучасні тенденції її розвитку. Доведено, що кадри відіграють ключову роль у вирішенні проблемних питань розвитку медичної галузі. Виокремлено основні чинники впливу на формування державної кадрової політики. Визначено, що серед невідкладних завдань, що стоять перед системою охорони здоров’я в Україні, першочергово потребує вдосконалення кадрова політика. З’ясовано, що кадровий потенціал є найвагомішою складовою ресурсного забезпечення системи охорони здоров’я. Обґрунтовано необхідність професійної підготовки кадрів вищих медичних навчальних закладів в Україні. Доведено, що шляхом втручання держави в усі напрями підготовки кадрів для системи охорони здоров’я в перспективі можливі реальні зміни в кількості хворих та відповідно зменшення показника смертності населення й підвищення якості надання медичних послуг. Визначено актуальність підвищення рівня професіоналізму кадрів сфери охорони здоров’я, у тому числі кадрів – представників середнього медичного персоналу у контексті реформування системи охорони здоров’я України. Виявлено, що стратегічні зміни в механізмі державного управління системи охорони здоров’я є необхідною передумовою побудови країни кардинально нової генерації із здоровим населенням. Окреслено основні напрями, за якими може формуватися державна політика у сфері охорони здоров’я України в подальшій перспективі. Доведено, що перспективність досліджень аналогічної тематики та важливість кардинальних змін висуває на перший план необхідність удосконалення й оновлення державної кадрової політики в системі охорони здоров’я відповідно до новітніх вимог та викликів сучасного світу. Адже головними завданнями розвиненої держави є побудова дієвої моделі системи охорони здоров’я, покращення рівня здоров’я населення та забезпечення розвитку здорової української нації.
48
Dzvinchuk, Dmytro, and Mariia Baran. "ЗАСТОСУВАННЯ ДІАЛОГІЧНОЇ МОДЕЛІ ЗМІН У ПРОЦЕСІ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ НА ПЕРВИННОМУ РІВНІ." Public Administration and Regional Development, no. 7 (April 7, 2020): 89–108. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.07.04.
Full textAbstract:
У публікації констатовано підстави проведення реформування охорони здоров’я в Україні зважаючи на кризову медико-демографічну ситуацію та потребу збереження й покращення здоров’я не тільки як факту відсутності захворювань чи фізичних дефектів, а й як факту повного фізичного, психічного та соціального благополуччя населення.
Проаналізовано ключові кроки, що були зроблені у контексті впровадження реформи системи охорони на первинному рівні здоров’я з позиції діалогічної моделі змін, яка передбачає орієнтоване на результат структуроване планування та проведення діалогу зацікавлених сторін протягом чотирьох етапів: вивчення та залучення; розбудова та формалізація; впровадження та оцінка; подальший розвиток, відтворення / інституалізація. Кожен із чотирьох етапів діалогічної моделі змін включає кроки, яких варто дотримуватися, щоб будь-яка ініціатива досягла поставленої мети. Діалогічна модель змін пояснює, що потрібно врахувати для однозначного сприяння діалогу та орієнтації на результат.
Доведено, що результат реформи системи охорони здоров’я, як і будь-якої іншої, залежить від досвіду управління процесами та змінами, ґрунтовного розуміння концепції змін, вміння всіма зацікавленими суб’єктами процесу реформування аналізувати та оперувати інформацією.
Підсумовуючи позитивні досягнення реформи системи охорони здоров’я – забезпечення державних гарантій надання медичних послуг відповідно до видів медичної допомоги; розвиток ефективної та доступної мережі закладів; безперервне покращення якості медичної допомоги; впровадження електронної системи охорони здоров’я; забезпечення пацієнтів лікарськими засобами тощо, акцентовано на потребі комплексного застосування організаційного-управлінського, інформаційно-комунікаційного, фінансово-економічного, нормативно-правового та інших механізмів для ефективного впровадження реформи системи охорони здоров’я через призму діалогічної моделі змін.
49
Kholodnytska, Alla, and Marina Lukiashko. "МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В УПРАВЛІННІ МЕДИЧНИМИ ЗАКЛАДАМИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 1(21) (2020): 108–14. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-1(21)-108-114.
Full textAbstract:
The article is devoted to the study of the prospects of implementing a competence approach to medical institutions management at the current stage of reforming and modenrizing the Healthcare system of Ukraine. The authors outlined the reserves and ways of improving the personal qualities of the Health Care Chief Executive Officer and proved the necessity of their development. A list of practical recommendations has been drawn up on methods of using a competence approach in professional activity, which in turn gives managers the opportunity to expand their communication and entrepreneurial skills, form a coordinated teamwork, improve the quality and quantity of services.
50
Yurystovska, Natalia, Roksolana Nedilko, and Ulyana Bezkorovaina. "TRANSFORMATION OF THE MANAGEMENT SYSTEM OF THE HEALTHCARE INSTITUTION INTO PANDEMIC AND POST PANDEMIC PERIOD." Scientific Notes of Ostroh Academy National University, "Economics" Series 1, no. 20(48) (March 24, 2021): 15–22. http://dx.doi.org/10.25264/2311-5149-2021-20(48)-15-22.
Full textAbstract:
У статті висвітлено сутність менеджменту в охороні здоров’я. Зазначено особливості зміни системи менеджменту закладу охорони здоров’я (СМЗОЗ) в умовах пандемії. Зазначено необхідність застосування управлінської стратегії, що включає SMART-цілепокладання (формулювання конкретної, вимірної, досяжної, актуальної і обмеженою у часі цілі). Наведено схему процесу менеджменту закладу охорони здоров’я в пандемічний період та основні принципи його розвитку. Розглянуто процесно-орієнтований підхід як один з перспективних в СМЗОЗ. Запропоновано з метою подальшого ефективного функціювання системи менеджменту розділити управлінський апарат закладу на п’ять оперативних груп: медичну, кадрову, інформаційно-аналітичну, фінансово-економічну, адміністративно-господарську. Визначено, що трансформація до соціально-психологічних і економіко-математичних методів управління в постпандемічний період можливий тільки еволюційним шляхом. Наведено напрями підвищення соціально-економічної ефективності функціювання СМЗОЗ в посткоронавірусний період.