Journal articles: 'Управління компанією'

1

Loiko, Valeryia, and Maria Boieva. "УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 4 (August 5, 2019): 21–29. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0203.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто види фінансових ризиків страхової компанії, виділено причини, які можуть посприяти виникненню фінансових ризиків: економічні фактори, зовнішні втручання в діяльність страхової компанії, юридичні втручання, внутрішні дії (або бездіяльність), нестабільність фінансового ринку. Виділено наступні види фінансових ризиків страхової компанії: ризики, пов’язані із купівельною спроможністю грошей; ризики, пов’язані із вкладанням капіталу; ризики, пов’язані із операційною діяльністю компанії. Виокремлено фінансові ризики, які можна застрахувати і які не можна застрахувати. Виділено найбільш чутливі складові діяльності страхових компаній до фінансових ризиків: продажі, податки, маркетинг, інвестиції, фінанси. Процес управління ризиками передбачає здійснення як внутрішнього, так і зовнішнього факторного аналізу. Виділено п’ять етапів, з яких складається процес управління фінансовими ризиками страхової компанії: ідентифікація, оцінка, пріоритизація, реагування, реалізація плану управління ризиками. До найважливіших загроз фінансової діяльності страхової компанії при оцінці фінансових ризиків віднесено наступні види ризиків: ризик втрати платоспроможності; ризики втрати фінансової стійкості та незалежності. Проведено розрахунки коефіцієнтів оцінки фінансового стану та ризиків страхової компанії. За результатами розрахунків зроблено висновок, що страхова компанія, яку було обрано для дослідження, підтверджує статус фінансово стійкої та надійної компанії. Більшість показників перевищували нормативний рівень в декілька разів, показуючи позитивні тенденції до збільшення. Наведено порівняльну характеристику основних методів, завдяки яким у компаніях відбувається процес мінімізації фінансових ризиків. У страховій компанії, яка досліджувалась, для зниження фінансових ризиків використовується методи диверсифікації, хеджування і страхування ризиків. Зроблено висновок, що стандартизація фінансових ризиків у діяльності страхових компаніях відсутня. Великі страхові компанії нівелюють виникнення фінансових ризиків обсягами надання страхових послуг, а невеликі страхові компанії приймають рішення в основному спираючись на міркуванні їх власників або управляючих компанією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Птащенко, O., Л. Чернобай, С. Малихіна, I. Верезомська, and С. Яремчук. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЙ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ МІЖНАРОДНИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ БІЗНЕС-ПРАКТИЦІ." Financial and credit activity problems of theory and practice 1, no. 42 (March 31, 2022): 406–14. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3661.

Full text

Abstract:

Анотація. У статті досліджено вплив персоналу на успішне функціонування підприємства у довгостроковій перспективі. Компаніям необхідно враховувати погляди, цінності, очікування, сприйняття та типову поведінку працівників різних культур. Успіх компаній на світовому ринку все більше визначається тим, чи вдалося їм створити ефективну систему управління персоналом, щоб усунути тертя у відносинах між працівниками різних національностей і з різними культурними традиціями. При оцінці точного внеску як окремого працівника, так і колективу в цілому кінцевий результат господарської діяльності міжнародної компанії є складним процесом, оскільки окрім прямих витрат праці, продукт також вкладається в постійні та поточні. активи. На сьогоднішній день HR-фахівцю необхідно задовольнити потреби роботодавців у контексті нових фахівців, зокрема, менеджер з навчання, спеціаліст з персоналу, менеджер з персоналу, директор з персоналу, менеджер команди, тренер з продажу, хедхантер, менеджер з корпоративної культури та ін. Визначено глобальні зміни та їх наслідки у сфері HR-менеджменту: інформатизація, поширення цифрових технологій, старіння знань та технологій, національні демографічні зрушення, нестача кваліфікованих кадрів, індивідуалізація, невизначеність на глобальних, регіональних та національних ринках, акцент на таких науках, як психологія та соціологія. Культурні, економічні, соціальні та політичні відмінності міжнародної компанії мають значний вплив на формування стилів управління та адаптацію та функціонування персоналу в країні перебування. Висвітлено проблеми стратегій управління персоналом міжнародних компаній в українській бізнес-практиці: стиль та практика керівництва компанією, соціо-культурні фактори, відмінності заробітних плат та трудових умов, проблеми переміщення робочої сили, фактор відносин, фактор контролю та суперечливості. Досліджено переваги стратегій управління персоналом міжнародних компаній в українській бізнес-практиці: тренінги для персоналу, диджиталізація на підприємствах, дотримання норм діючого законодавства, забезпечення об’єктивного оцінювання компетенцій персоналу, розвиток корпоративної культури серед персоналу підприємства. Ключові слова: стратегія, персонал, підприємство, підвищення, розвиток, стимулювання, керівництво. Формули:0; рис.:2; табл.:1; бібл.:13

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Soboleva-Terschenko, Olena, and Kateryna Bronitska. "ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН РЕГУЛЮВАННЯ УЧАСНИКІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 4 (November 28, 2019): 68–79. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0207.

Full text

Abstract:

В рамках статті досліджуються зміст і основні проблеми формування, реалізації та управління фінансовою стратегією страхової компанії, фінансового стратегічного планування. Позначається місце фінансової стратегії в загальній системі фінансового планування та прогнозування. Розроблено етапи впровадження фінансових стратегій страховими компаніями на основі існуючих розробок для інших суб’єктів господарювання, розкрито сутність та послідовність здійснення кожного з етапів застосування страховою компанією фінансової стратегії. Проведено аналіз адекватності розроблених етапів фінансової стратегії страхових компаній існуючим екзогенним та ендогенним факторам та обґрунтовано застосування саме розроблених стратегічних етапів. Проведено аналіз законодавчих змін стосовно регулювання діяльності учасників небанківського фінансового ринку та встановлені вірогідні результати вказаних змін. Встановлено позитивні та негативні наслідки запровадження змін законодавства стосовно «СПЛІТУ». Виявлено зміну факторів, які впливають на процес здійснення суб'єктами небанківського фінансового ринку своєї діяльності та здійснено її аналіз на основі існуючих статистичних даних. На основі аналізу літературних джерел та існуючого досвіду діяльності страхових компаній досліджено вплив запровадження Закону про «СПЛІТ» на фінансову стратегію страхової компанії. Дається оцінка перспектив та ефективності впровадження заходів щодо змін умов регулювання страхових компаній як учасників небанківського фінансового ринку. Проаналізовано зміну чинників, що впливають на провадження страховою компанією фінансової стратегії у зв’язку з запровадженням закону про «СПЛІТ» та здійснено передбачення майбутньої результативності здійснення страховими компаніями своєї фінансової стратегії в умовах практичного запровадження Закону про "СПЛІТ".

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Михайленко, Ольга, Віктор Годун, and Євгенія Юхименко. "РОЗРОБКА БІЗНЕС-ПЛАНУ ПІДПРИЄМСТВА." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 211–14. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-43.

Full text

Abstract:

Об’єктом дослідження є основні методологічні підходи та основні процедури підготовки бізнес-плану як ключової складової стратегії управління бізнесом. Метою написання цієї статті є визначення сутності та положення бізнес-плану в системі стратегічного управління компанією. Метою дослідження є вивчення ролі бізнес-плану в стратегічній системі управління компанією, аналіз методології формування структурних елементів бізнес-плану та їх зміст. Методологічну основу дослідження складали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених та провідних експертів, детальний матеріал з проблеми дослідження, нормативна база. Досліджено сутність поняття "бізнес-план", визначено функції, завдання та основні структурні елементи бізнес-плану. За основу для розробки планів малого бізнесу пропонується взяти міжнародні стандарти. Сфера результатів. Результати дослідження можуть бути використані менеджерами малого та середнього бізнесу та спеціалізованими організаціями для поліпшення якості бізнес-планів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

КОЛОГОЙДА, ОЛЕКСАНДРА, and АНАСТАСІЯ ПРОКОПЮК. "Страхування цивільно-правової відповідальності директорів і посадових осіб, що здійснюють управління акціонерним товариством." Право України, no. 2021/07 (2021): 116. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-116.

Full text

Abstract:

Страхування цивільно-правової відповідальності директорів та посадових осіб товариства (D&O) є перспективним напрямом посилення економічної безпеки компанії. У статті досліджено інститут страхування цивільно-правової відповідальності директорів і посадових осіб товариства, його історію виникнення, правову природу та видову належність, об’єкт страхування, страхові ризики й обмеження страхування, умови здійснення. Визначено видову належність страхування D&O до страхування відповідальності та співвідношення страхування D&O зі страхуванням відповідальності перед третіми особами, відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань і професійної відповідальності. Авторки визначили передумови та зміни до законодавства й тенденції формування судової практики, що актуалізують перспективи розвитку страхування D&O: впровадження доктрини “проникнення за корпоративну вуаль”, інституту похід-ного позову, персональної відповідальності посадових осіб у випадку неплатоспроможності боржника. Страхування D&O є комплексним видом страхування, що поєднує страхування договірної і деліктної відповідальності директорів, деліктної відповідальності компанії, та фінансових ризиків (витрат на захист). Страховий поліс D&O може включати три програми: а) покриває відповідальність директорів; б) відшкодування компанії витрат, виплачених унаслідок дій її директорів; в) збитки компанії за позовами, пов’язаними з випуском цінних паперів. Аналіз правової природи відносин, що виникають із заподіяння шкоди (збитків) товариству та третім особам у процесі виконання посадовими особами фідуціарних обов’язків, зумовили висновок, що відповідальність директорів за невиконання або неналежне виконання фідуціарних обов’язків перед компанією є корпоративною, а відповідальність перед третіми особами – деліктною. Класичний поліс страхування D&O покриває відповідальність перед третіми особами (з делікту). Доктрина корпорації (дії директорів розглядаються як дії юридичної особи) часто вступає у протиріччя з концепцією відповідальності за делікт. Випадки порушення фідуціарних обов’язків, як правило, не покриваються полісом D&O. Страховики в цьому випадку можуть лише компенсувати витрати на захист. Інтереси кредиторів виходять на перший план, витісняючи інтереси акціонерів, коли компанія стає неплатоспроможною. Проведене дослідження страхування цивільно-правової відповідальності директорів та посадових осіб товариства дало змогу авторкам сформулювати низку науково-практичних висновків і пропозицій до законодавства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Литвин, Андрій Віленович. "Розвиток електронного навчання компанією Microsoft: від локальних технологій до хмарних сервісів." New computer technology 13 (December 25, 2015): 264–68. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v13i0.912.

Full text

Abstract:

Метою дослідження є аналіз розвитку послуг електронного навчання компанії Microsoft. Об’єктом дослідження є процес використання послуг електронного навчання компанії Microsoft. Предметом дослідження є послуги електронного навчання компанії Microsoft. Задачами дослідження є аналіз розвитку послуг електронного навчання компанії Microsoft (від локальних рішень до хмарних сервісів): від платформи для управління навчальним процесом Microsoft Class Server, далі – до Microsoft SharePoint Learning Kit, далі – до служби Live@edu та до онлайн-сервісу Office 365. Визначено можливості для навчального процесу, переваги та недоліки кожного із програмних продуктів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Кузьміна, Олена, and Світлана Яремко. "УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ." Підприємництво та інновації, no. 23 (April 29, 2022): 144–48. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.24.

Full text

Abstract:

Механізм ефективного корпоративного управління суттєво розширює можливості залучення інвестицій в український бізнес, сприяє зростанню продуктивності й конкурентоспроможності компаній. Однієї з ключових проблем у менеджменті корпорацій є управління бізнес-процесами. Саме тому найбільшій інтерес для аналітиків компаній становить питання ефективного управління бізнес-процесами. Впровадження процесного підходу в компанії може зробити бізнес більш прозорим і передбачуваним, керованим, контрольованим. Формалізація та інжиніринг бізнес-процесів формують системний підхід до управління процесами з точки зору їх максимальної ефективності. У сучасних умовах цифровізації економіки інтеграція та автоматизація бізнес-процесів стали головними пріоритетами для досягнення ефективності та результативності діяльності компаній. Враховуючи мінливість внутрішнього та зовнішнього середовища, компанії мають швидко адаптуватися до таких змін. Управління бізнес-процесами – дозволяє компаніям моделювати, автоматизувати, виконувати, контролювати, вимірювати та оптимізувати потік ділової діяльності. Вирішення цієї проблеми можна здійснити за допомогою інтегрованих систем (ERP-систем), які є інструментарієм для прийняття ефективних управлінських рішень, моделювання та оптимізація бізнес-процесів. У статті розглянуто принципи та сутність ERP-систем, їхню необхідність використання у корпоративному управлінні, як перший крок до цифровизації. Далі показано, що розвиток інформаційних технологій та аналітичних систем буде все більше використовувати штучний інтелект, а цифрові технології будуть розвиватися як гібридні рішення. Таким чином, чим скоріше корпорація стане на шлях цифровізації, тим ефективніше буде корпоративне управління.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Матюха, М. М. "ПОСТАНОВКА УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В УМОВАХ АУТСОРСИНГУ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 11 (January 28, 2022): 102–7. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.11.14.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено питання формування системи управлінського обліку в умовах застосування зовнішнього аутсорсингу. Встановлено, що хронологічна послідовність досліджень управлінського обліку свідчить про наявні відхилення теоретико-методологічного змісту, який орієнтований на міжнародну практику, від вітчизняної методики ведення оперативного та виробничого обліку. Новітні дослідження методики становлення та ведення управлінського обліку в умовах аутсорсингу показали, що найбільш актуальні проблеми пов’язані з визнанням на практиці необхідності ефективної організації управлінського обліку та, як наслідок, достовірним визначенням його предмета та об’єктів. Такий стан речей ускладнює теоретичне та практичне тлумачення мети та завдань ведення управлінського обліку в умовах аутсорсингу. Розширення предметної площини управлінського обліку в умовах аутсорсингу відбувається за рахунок включення інформації, що формується в рамках комплексних показників для прийняття управлінських рішень щодо оптимізації прийняття управлінських рішень, доведено наявність прямого зв’язку управлінського обліку з податковим щодо інформації про розмір податків структурних підрозділів, що формуються аутсорсинговою компанією, що підлягає обробленню у системі управлінського обліку. При цьому через функції управління управлінський облік на рівні структурних підрозділів підприємства забезпечує одноманітний підхід до визначення складу витрат, що належать до тих чи інших виробничих процесів під час планування та обліку, контролю. Істотний вплив на постановку управлінського обліку, як було зазначено, справляє функція управління, реалізована через створення в умовах аутсорсингу раціональної економічно-організаційної структури, що впливає на формування інформаційних потоків для ефективного управління економічними суб’єктами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Дорошева, А., О. Байрамова, Н. Урум, and О. Медведєва. "ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕТОД ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ НА ПАЛИВО В ТРАНСПОРТНИХ КОМПАНІЯХ." Vodnij transport, no. 2(30) (February 27, 2020): 23–31. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.2.30.03.

Full text

Abstract:

Задача з мінімізації витрат на паливо стає першочерговою в системі управління витратами транспортних компаній. В статті розглянуті такі методичні принципи планування в суднохідній компанії, як збалансованість, ефективність, варіантність, оптимальність, ієрархічність, динамічність, та планомірність. Доведено необхідність впровадження адаптивної трьохрівневої системи планування: навігаційного, оперативного та рейсового рівнів. Розглянуто структуру витрат суднохідної компанії. Показано, що близько третини витрат у транспортних компаніях відноситься до витрат на паливо. В статті доведено, що існують технічні і організаційні методи зниження витрат на паливо в транспортних компаніях. Організаційні методи пов’язані зі змінами в процесі планування витрат в цілому. Показано, що на сьогоднішній день при плануванні потреби палива в судноплавних компаніях установлюються норми витрати палива, виходячи з даних минулої навігації (з корегуванням на зміни обсягу роботи-вантажообігу). Запропоновано для планування витрат на паливо використовувати функціональне та імітаційне моделювання. Функціональне моделювання допускає опис процесу планування у вигляді чітко структурованих взаємозалежних функцій. При імітаційному моделюванні розглядається процес планування з урахуванням впливу різних зовнішніх і внутрішніх умов, з аналізом динамічних характеристик зміни процесу і з оцінкою ефективності розподілу ресурсів. Використання різних видів моделювання дозволяє сконцентрувати увагу на визначених характеристиках процесу моделювання. З метою підвищення якості планування витрат на паливо запропоновано використовувати метод моделювання бізнес-процесів, в основі якого лежить опис процесу через дії. Процесний підхід до планування витрат на паливо дозволяє вибудувати логічний взаємозв'язок всіх елементів, властивий процесу планування від початку до його завершення. Наведено існуючий бізнес-процес та розроблено удосконалений бізнес-процес планування. Ключові слова: бізнес-процеси, витрати на паливо, організаційні методи, принципи планування, процесний підхід, транспортна компанія

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Danylkiv, K. P., and K. V. Gorbova. "Дослідження якості страхового портфеля АСК "Інго Україна"." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 4 (April 25, 2019): 42–46. http://dx.doi.org/10.15421/40290408.

Full text

Abstract:

Страхові компанії відіграють провідну роль у становленні та подальшому розвитку країн з перехідною економікою, їхня спроможність нівелювати різні несприятливі події, а також бути активними інвесторами на фінансовому ринку стимулюють трансформаційні процеси в економіці. Водночас ефективне функціонування самих страхових компаній забезпечується реалізацією значної кількості управлінських процесів, базовим з яких є формування оптимального страхового портфеля. У сучасних умовах завдання управління страховим портфелем актуалізується передусім унаслідок появи ризиків, зумовлених розвитком інформаційних технологій і автоматизованих систем управління, а також ризиків, що виникають внаслідок трансформаційних тенденцій щодо конвергенції та інтеграції сегментів фінансового ринку, раніше не пов'язаних між собою. Окрім цього, потребу дослідження питань щодо управління страховим портфелем зумовлюється появою нових інструментів мінімізації ризиків, що дають змогу змінювати підходи до формування страхового портфеля, включаючи в нього більше спеціалізованих і масштабних ризиків без загрози втрати платоспроможності компанії. З урахуванням сучасних тенденцій розвитку фінансового ринку, зокрема його трансформації, під впливом глобалізаційних процесів виникає об'єктивна потребу у розвитку та вдосконаленні підходів до управління страховим портфелем страхових компаній. Досліджено теоретичні засади управління якістю страховим портфелем та обґрунтовано підходи до формування оптимального страхового портфеля з урахування заданого рівня ризику та прибутковості, що є однією з умов забезпечення фінансової стійкості страховика. Проаналізовано структуру страхового портфеля ПрАТ АСК "ІНГО Україна" і оцінено його збалансованість. Визначено, що страхова компанія має високу прибутковість та досить низьку ризиковість.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

ПАЦУРІЯ, НІНО. "Комплаєнс-контроль у системі корпоративного управління страхових компаній." Право України, no. 2021/06 (2021): 196. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-06-196.

Full text

Abstract:

Перспективні зміни правового регулювання страхових відносин вказують на обов’язковість запровадження у страхових компаніях якісної, структурованої, незалежної та сучасної системи управління ризиками, поява яких обумовлюється як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Така система у світовій практиці отримала назву комплаєнс-контроль. Отже, відсутність належної та ефективної системи управління ризиками (комплаєнс-контролю) загрожує виникненням внутрішніх проблем у страховика, які здатні завдати йому катастрофічних збитків як суб’єкту господарювання, що може вплинути на виконання ним прийнятих на себе зобов’язань і правил здійснення страхової діяльності. Чинне страхове законодавство не містить вимог до встановлення системи комплаєнс-контролю у страхових компаніях, на відміну від найкращих міжнародних практик. Наведене актуалізує потребу визначення сутності, розмежування, співвідношення та формулювання понять комплаєнсу та комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній. Термін “комплаєнс” є відносно новим для українського ринку фінансових послуг, зокрема небанківського. Дослідження проблематики дало змогу виявити наукові підходи, за якими поняття комплаєнсу ототожнюється із поняттям комплаєнс-контролю. Комплаєнс-контроль виступає наріжною складовою (елементом) системи комплаєнсу, яка є основою загальної системи корпоративного управління – категорії вищого порядку. Окремої уваги потребує питання розкриття принципів комплаєнс-контролю у системі корпоративного управління страхових компаній. У цьому випадку йдеться про закріплення принципів як основних ідей, вихідних положень, які визначені в офіційних документах, мають загальну значущість й імперативність. У контексті викладеного варто відзначити, що європейська практика утвердження державної політики у сфері нагляду за страховою діяльністю здійснюється із дотриманням принципу прозорості (the Principles of Transparency). Прозорість як принцип корпоративного управління у страховій діяльності нині ще не віднайшов свого належного правового унормування та усталеного змістов-ного розуміння. У разі належного вирішення вказаних питань буде забезпечено створення сприятливих умов для зміцнення сталого розвитку ринків небанківських фінансових послуг, здатних забезпечувати реальний сектор економіки необхідними фінансовими ресурсами, задовольняти потреби споживачів у якісних фінансових послугах, підвищити ефективність використання коштів державного та місцевих бюджетів під час управління ризиками, а також створення нових робочих місць через реалізацію державної політики зваженого регулювання і нагляду через застосування принципу прозорості та стане підґрунтям для формування цілісної, на уковообґрунтованої концепції корпоративного управління в страховій діяльності. Отже, з метою забезпечення ефективності корпоративного управління страховика існує необхідність запровадження комплаєнс-контролю, який слугуватиме підтвердженням того, що страхова компанія відповідає вимогам норм, стандартам і правилам, які встановлюються законодавством. Мета статті полягає в аналізі чинного та перспективного законодавства, що регулює питання внутрішнього контролю загалом та у страхових компаніях зокрема, комплаєнс-контролю, обґрунтуванні теоретико-практичних аспектів комп лаєнсконтролю і розробці пропозицій з метою удосконалення нормативно-правового забезпечення реалізації комплаєнс-функції в системі корпоративного управління страховика. Відповідно до поставленої мети у дослідженні вирішені такі завдання: визначено поняття комплаєнсу як системи корпоративного управління страхових компаній; визначено поняття комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній; визначено місце комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній; надано пропозиції щодо удосконалення страхового законодавства України в частині комплаєнс-контролю як елемента системи корпоративного управління страховика. Проведене дослідження комплаєнс-контролю у системі корпоративного управління страхових компаній дало змогу сформулювати низку науково-практичних висновків

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Mykolayets, D. "НЕДОЛІКИ СУЧАСНОГО СТАНУ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ." Juridical science 2, no. 5(107) (April 3, 2020): 40–47. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.05.

Full text

Abstract:

Актуальність статті полягає в тому, що потреба в пристосування адміністративного законодавства у сфері електроенергетики до європейських вимог та стандартів, запровадження ринку електроенергетики, існування загроз для незалежності та стабільності електроенергетики призвели до того, що адміністративно-правове регулювання відносин у даній сфері є доволі неоднорідним та має, як негативні, так й позитивні сторони. Виявлення недоліків сучасного стану направлене на встановлення причин неефективного адміністративно-правового регулювання, виявлення прогалин та колізій, а отже й шляхів їх вирішення в межах досягнення спільної цілі. Зі свого боку, з’ясування переваг сучасного стану вказуватиме на ті аспекти адміністративно-правового регулювання відносин у сфері електроенергетики, що важливо зберегти в процесі реформування й продовжити їх розвиток. У статті досліджено засади формування та функціонування системи державного регулювання електроенергетичного сектору в Україні. Практика показала, що об’єднання крупних теплових електростанцій у компанії (по принципу чотири електростанції в кожній компанії) створило умови, як до сумнівної приватизації окремих теплових електростанцій і виділення їх в окрему компанію, так і до створення умов монополізації виробництва електричної енергії на теплових електростанціях компаній, шляхом приватизації їх одним суб’єктом. Методи державного управління, якими здійснювалися ці перетворення, були суто адміністративно-командними, оскільки всі підприємства електроенергетики були державною власністю. Разом із тим, це дозволило провести акціонування реорганізованих підприємств та створити умови для їх приватизації. Для акціонованих та приватизованих компаній «державне управління» щодо переходу до нової моделі ринку можливо тільки при запровадженні регуляторних методів управління, що потребує оновлення нормативно-правової бази регулювання суб’єктів, які будуть працювати за новою моделлю ринку електричної енергії установлені позитивні практики та можливі перспективи розвитку та модернізації системи державного регулювання цього сектору крізь призму організаційно-правового забезпечення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Bondarenko, N. B., and T. O. Hryboiedova. "ПРОБЛЕМA ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 1 (September 8, 2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-01.

Full text

Abstract:

У статті досліджується актуальна проблема сучасності – шляхи підвищення ефективності управління закладом дошкільної освіти. Зроблено аналіз останніх досліджень і публікацій, надана характеристика понять, на які спираються автори: «управління», «управлінська діяльність», «менеджер освіти», «освітній простір», «освітнє середовище», «ефективність управління», «компетентність» тощо. Окреслено мету статті, яка полягає у визначенні шляхів підвищення ефективності управління дошкільної освіти у сучасному освітньому просторі. У статті використані сучасні нормативно-директивні документи стосовно організації закладу дошкільної освіти, управління освітнім процесом: Базовий компонент дошкільної освіти, Нова редакція та Положення про заклад дошкільної освіти. Розкриті психолого-педагогічні та методологічні основи управлінської діяльності керівника ЗДО. Охарактеризовано основні складники змісту роботи директора закладу та принципи управління: демократизації, децентралізації, гуманізації та людиноцентризму. Особливу увагу приділено вимогам до сучасного управлінця. У дослідженні виділено основні напрямки роботи керівника: робота з педагогічним колективом та обслуговуючим персоналом; створення досконалої матеріально-технічної бази; удосконалення предметно- розвивального освітнього середовища; планування; контроль; підготовка дошкільного закладу до нового навчального року; проведення літньої оздоровчої компанії; робота з батьками та охорона життя і здоров’я, створення безпечних умов життя. Виділено важливі фактори підвищення ефективності управління ЗДО: представлена виважена стратегія спілкування; партнерська взаємодія колективу закладу освіти і батьків; формування іміджу дошкільного закладу. Особливу увагу приділено впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій в управлінську діяльність, що позитивно сприяє переходу на новий якісний рівень всіх структурних компонентів ЗДО. Значна увага приділена використанню кваліметричного підходу в управлінні та необхідності керівнику володіти міжнародною методикою ECERS-3, використання якої надає можливість якісно оцінити освітній процес ЗДО. Проаналізовано значення володіння елементами етикету, поведінковою культурою для підвищення авторитету, покращенню стилю у спілкуванні. Визначено значення комунікативних, сугестивних, перцептивних вмінь управлінця. Особливо важливою є асертивність поведінки як складової частини управлінського потенціалу керівника. Охарактеризовані технології «тайм-менеджмету» та «лідерства-служіння» в управлінні ЗДО. Зроблено висновки та надано бібліографічний список.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Kucher, G. Ya. "Модель максимізації доданої вартості енергосервісних компаній." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 5 (November 3, 2020): 71–75. http://dx.doi.org/10.36930/40300512.

Full text

Abstract:

Обґрунтовано необхідність розвитку механізму енергосервісу в Україні як напряму енергоефективності. Енергосервісну діяльність розглянуто як засіб реалізації політики енергозбереження для підвищення економічної безпеки України. Доведено, що енергосервіс є найефективнішим механізмом для здійснення швидкої модернізації енергетичної системи. Проаналізовано принципи і схему роботи енергосервісних компаній та особливості їх функціонування на ринку енергосервісних послуг. Розглянуто питання забезпечення фінансування енергоефективних заходів енергосервісними компаніями. Енергосервісна компанія повністю приймає на себе всі фінансові ризики і є відповідальною за реалізацію проєкту з підвищення енергоефективності. Проаналізовано основні методи реалізації енергосервісних контрактів, які використовуються у світовій практиці, визначено їх переваги і недоліки. Розглянуто основні моделі доданої вартості підприємств (ЕVA) у контексті їх застосування у вартісно-орієнтованому управлінні на мікрорівні сучасної економіки і розкрито їх економічний зміст. Вони спрямовані на визначення величини приросту вартості підприємств. Наведено розрахунок показника ефективності енергосервісного договору як суми дисконтованих грошових потоків та охарактеризовано механізм здійснення оплати за цим договором енергосервісній компанії. Обґрунтовано економічний зміст показника доданої вартості. Визначено основні підходи до оцінки доданої вартості компаній. Розглянуто моделі доданої вартості (модель ринкової доданої вартості та модель рентабельності інвестицій), які можуть використовуватися для розрахунку показників ефективності діяльності енергосервісних компаній. Наведено основні підходи до побудови та обґрунтована модель доданої вартості та її максимізації для енергосервісних компаній. Розкрито значення цієї моделі для досягнення економічного ефекту компанії і підвищення енергоефективності всієї економіки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Khaustova, Viktoriia, Olena Kozyreva, and Mykola Ivanov. "IMPROVEMENT OF THE PROJECT RISK MANAGEMENT SYSTEM IN IT COMPANIES OF UKRAINE." Scientific Notes of Ostroh Academy National University, "Economics" Series 1, no. 20(48) (March 24, 2021): 53–58. http://dx.doi.org/10.25264/2311-5149-2021-20(48)-53-58.

Full text

Abstract:

У статті запропоновано удосконалення системи управління проектними ризиками в ІТ-компаніях України у сучасних економічних умовах. Зазначено, що в умовах сьогодення всі розвинуті країни світу та країни, що прагнуть до розвитку, орієнтовані на інновації та розвиток ІТ-технологій як найбільш перспективних напрямів економічного зростання. Відзначено, що практично у всіх ІТ-компаніях основним процесом загальної системи управління організацією є «управліня проектами», а система «управління ризиками» вважається допоміжним, незважаючи на те, що проектні ризики мають величезний вплив на досягнення основних цілей проекту та рентабельність проекту загалом. Зроблено висновок про необхідність удосконалення існуючої системи управління проектними ризиками в ІТ-компаніях України на основі удосконалення оцінки проектних ризиків та визначення послідовності управлінських дій у разі виникнення ризикових ситуацій по проектах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Hrytsiuk, Yu I., and E. A. Nemova. "Особливості управління процесом розроблення вимог до програмного забезпечення." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 8 (October 25, 2018): 161–69. http://dx.doi.org/10.15421/40280832.

Full text

Abstract:

Наведено технологічні особливості управління процесами розроблення вимог до ПЗ та внесення змін до них, методи і засоби яких дають змогу проконтролювати стан їхнього виконання та встановити статус кожної з вимог протягом усіх етапів реалізації програмного проекту. Проаналізовано основні поняття про план виконання завдань програмного проекту та управління процесом його реалізації, що допомогло зрозуміти суть пропонованих методів і засобів здійснення контролю за станом виконання кожного із завдань та відстеження їхнього статусу на усіх етапах реалізації програмного проекту. Виявлено проблеми, які виникають під час управління процесом розроблення вимог до ПЗ, що дає змогу запобігти непередбачені втрати і неприємні інциденти, які можуть виникнути на деяких етапах реалізації програмного проекту. З'ясовано, що більшість виявлених проблем пов'язані насамперед з: плануванням послідовності виконання робіт; контролем за станом виконання робіт; управлінням змінами вимог до ПЗ; відстеженням статусу кожної вимоги. Характер проблем, з якими стикаються IT-компанії при управлінні вимогами до ПЗ, залежить також і від специфіки їхньої діяльності. Досліджено деякі особливості управління вимогами до ПЗ в процесі діяльності компанії його замовника, виконавця та виробника, що дає змогу своєчасно підготувати відповідні плани виконання завдань програмного проекту та ефективно управляти процесом їх реалізації. Встановлено, що на початкових етапах розроблення користувацьких вимог до ПЗ процедура внесення змін має мати незначний ступінь формалізації, яка повинна постійно збільшуватися в міру просування етапів реалізації програмного проекту. Зроблено відповідні висновки та надано рекомендації щодо практичного використання запропонованих методів і засобів управління процесом розроблення вимог до ПЗ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Bunke, Oleksander. "ПЕРЕВАГИ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИКОРИСТАННІ В INTERNET OF THINGS (IOT)." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, no. 1 (15) (2019): 127–33. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-1(15)-127-133.

Full text

Abstract:

Актуальність теми дослідження. Сьогоднішній вплив Internet of Things (IoT) на людське життя є таким же значущим, як і мережа Інтернет в останні десятиліття, тому IoT можна вважати «Інтернет-next». IoT – це мережа фізичних об’єктів, які містять вбудовані технології для спілкування, визначення або взаємодії з їхнім внутрішнім станом або зовнішнім середовищем і злиттям ефективних бездротових протоколів, поліпшених датчиків, більш дешевих процесорів і зарекомендованих компаній, що розробляють необхідне програмне забезпечення для управління й додатки основного напряму дії IoT. Інтелектуальні середовища і Smart Platforms утворюють інтелектуальну мережу, в якій підтримуються користувачі в професійній, домашній або суспільній сфері життя. Тому розгляд переваг хмарних технологій при використанні у Internet of Things (IoT) є актуальним питанням. Постановка проблеми. Оскільки є безліч платформ Internet of Things (IoT), необхідно виявити переваги хмарних технологій при використанні у Internet of Things (IoT). Аналіз останніх досліджень і публікацій. У результаті проведеного аналізу встановлено, що початком сучасного етапу розвитку хмарних технологій є запуск у 2006 році компанією Amazon.com сервісу хмарних обчислень Elastic Compute Cloud (EC2) і онлайнового сховища файлів Simple Storage Service (S3) та проаналізовані існуючі платформи IoT. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Розгляд хмарних технологій вівся і до теперішнього часу, але переваги застосування хмарних технологій при використанні у Internet of Things (IoT) не були дослідженні. Постановка завдання. У роботі на основі аналізу хмарних технологій необхідно встановити їхні переваги при використанні у Internet of Things (IoT). Виклад основного матеріалу. Встановлено, що основними перевагами при застосуванні хмарних технологій при використанні у Internet of Things, що включають багатофункціональність і зручність використання, є: можливість необмеженого доступу, мобільність, економічність, висока технологічність, гнучкість, достатньо-високий рівень безпеки даних. Висновки відповідно до статті. У роботі на основі аналізу хмарних технологій встановлено їхні переваги при використанні у Internet of Things (IoT). Визначено, що хмарні технології дають змогу використовувати об’єднані ресурси зберігання й обчислювальні ресурси та забезпечувати високу надійність служб хмарних сховищ і ефективних послуг хмарних обчислень в IoT. Інтеграція хмарних обчислень і IoT свідчить про наступний великий стрибок у світі Інтернету. Нові додатки, створені на основі цієї комбінації, відомі як IoT Cloud, відкривають нові можливості для бізнесу та досліджень. Така комбінація представляє нову парадигму майбутнього мультимережевої взаємодії і відкритої сервісної платформи для всіх користувачів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Підвальна, О. Г. "ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ КОМПАНІЙ ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ В РЕГІОНІ." Підприємництво та інновації, no. 10 (December 30, 2019): 107–13. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.16.

Full text

Abstract:

Упровадження інноваційних технологій виражається у поліпшенні діючих і впровадження нових методів та форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму. Для виробництва туристського продукту необхідно використовувати різноманітні ресурси і відповідну організацію, тобто правильно й ефективно поєднувати живу працю (людський капітал працівників) із речовими елементами виробництва (знаряддя, природні ресурси і предмети праці). У статті розроблено механізм управління інноваційною діяльністю компаній індустрії туризму в регіоні на основі комплексних експертних оцінок впливу результатів інноваційної діяльності на розвиток самої компанії. Економічний компонент полягає у тому, що: по-перше, втілення отриманих результатів інноваційної діяльності в практику діяльності компаній індустрії туризму вимагає витрат; по-друге, ці витрати мають потребу в обґрунтуванні; по-третє, для створення ринково значущих результатів можуть знадобитися певні економічні умови всередині компанії; по-четверте, важливим стає питання оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності, різних проєктів, результатів і т. д. та їхній вплив на розвиток регіону.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Kholodnytska, Alla, and Kateryna Molyboha. "КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ТА КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ: АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 3 (19) (2019): 106–12. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-106-112.

Full text

Abstract:

У статті через синтез понять «корпоративна культура» та «корпоративне управління» визначено аспекти їх взаємодії, розглянуто процес формування корпоративної культури та її роль у корпоративному управлінні. Досліджено спільні та відмінні складові дефініцій «корпоративна культура» та «корпоративне управління» через опрацьовану наукову літературу, визначено етапи їх формування. Встановлено компетенції керівника, у межах кожного з понять. Виділено ключові фактори вдосконалення корпоративного управління через зміни в корпоративній культурі. Зауважено важливість корпоративної культури для ефективного розвитку компанії. Також з’ясовано компонентний склад основних понять.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Pavlova, N. L. "СІТКОВА МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСТАВКИ ВАНТАЖIВ У КОНТЕЙНЕРАХ." Transport development, no. 2(7) (March 15, 2021): 52–59. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.05.

Full text

Abstract:

Вступ. Високий рівень конкуренції між транспортними компаніями у секто- рі контейнерних перевезень зумовлює необхідність пошуку шляхів підвищення ефективності організації бізнес-процесів, одним з яких є застосування інно- ваційних технологій управління, що полягає в застосуванні проєктної мето- дології, тобто переорієнтації бізнес-процесів під вимоги проєктного підходу. Основною діяльністю транспортної компанії є організація доставки ванта- жів, зокрема вантажів у контейнерах. Нині доставка вантажів – це склад- ний багатоетапний і багатоопераційний процес із залученням значної кількос- ті учасників. Одним із напрямів планування й управління комплексом операцій із доставки вантажів є використання методу сіткового планування. Мета статті полягає у формуванні типового процесу організації доставки вантажу, використання якого на практиці дасть змогу підвищити ефективність проце- су доставки вантажів у контейнерах. Результати. У роботі виділено основні бізнес-процеси транспортної компанії, при цьому під терміном «транспорт- на компанія» мається на увазі компанія – організатор доставки, яким може виступати як лінійний агент, так і експедиторська компанія або логістичний оператор. Розроблено типову схему організації доставки вантажів у контей- нерах (на прикладі їх транспортування за системою «від дверей до дверей»). Систематизовано бізнес-процеси транспортної компанії в логічній послідов- ності, додатково виділено чотири умовні групи: продажі, операції, фінанси й обслуговуючі. Побудовано сітковий графік організації доставки вантажів, як інструментарій використовувалося програмне забезпечення Microsoft Project. Висновки. Моделювання процесу організації перевезення зовнішньоторговель- них вантажів у контейнерах на основі інформаційних технологій дасть змогу підвищити ефективність усього процесу доставки за рахунок кращої коорди- нації процесу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Grytsenko, Anton Vadimovich, Pavel Pavlovich Shcherban, and Yuriy Vasilievich Girman. "Керування нетиповими внутрішніми фінансовими ризиками фінансових посередників." European Journal of Management Issues 25, no. 2 (June 25, 2017): 64–71. http://dx.doi.org/10.15421/191709.

Full text

Abstract:

Мета роботи – охарактеризувати внутрішні ризики, які виникають під час керування діяльністю фінансового посередника (страхової компанії), визначити їх періодичність та шляхи антикризового управління ними. Метод. Дослідження проведено із застосуванням методів наукової абстракції, структурного і декомпозіціонного аналізу, інструментів причинно-наслідкової комунікації. Результати. Охарактеризовано роль та місце внутрішніх фінансових ризиків в системі ефективності роботи суб’єкта господарювання та клієнтів фінансового посередника. Сформульовано рекомендації для нейтралізації нетипових ризиків, що виникають у фінансових посередників, зокрема страхових компаній, як комплекс антиризових заходів, зокрема, із розвитку діяльності страхової компанії за рахунок прогнозування показників та застосування нефінансових методів регулювання. Практичне значення дослідження. Результати дослідження можна використовувати в керуванні нетиповими видами внутрішніх ризиків страхових компаній та інших фінансових посередників. Оригинальность / ценность / научная новизна исследования. Висвітлено розширену характеристику нетипових внутрішніх ризиків фінансових посередників та сформульовані підходи до часових тенденцій розвитку напрямків діяльності страховика шляхом прогнозування її показників та застосування нефінансових методів регулювання. Перспективи подальших досліджень – удосконалювати механізм управління внутрішніми фінансовими ризиками фінансових посередників у нетиповому середовищі та з урахуванням не тематичних аспектів діяльності. Тип статті – теоретична.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Beztelesna, L. I. "РОТАЦІЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ КОМПЕТЕНЦІЄЮ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, no. 84 (July 24, 2019): 24. http://dx.doi.org/10.31713/ve420183.

Full text

Abstract:

У статті запропоновано використовувати ротацію людських ресурсів для забезпечення конкурентоспроможної діяльності організації (компанії, підприємства) у глобальній економіці. Доведено, що ротації має передувати налагодження ефективного управління, у межах якого відбуватиметься ідентифікація людських ресурсів за їх компетентністю, системні зміни в управлінні та створення центру компетенцій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Herasymenko, Olena. "НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ З РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 2(14), no. 2 (14) (2018): 84–93. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-2(14)-84-93.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто найпопулярніші та найуживаніші національні стандарти з ризик-менеджменту. Досліджено особливості кожного стандарту. Так, британський стандарт не передбачає етапу ідентифікації і є майже незастосовним для українських компаній. За результатами дослідження австралійський стандарт AS/NZS 4360:2004 є найбільш популярним у всьому світі, а тому процес управління ризиком подано графічно. Враховуючи аналітичну роботу, у статті лаконічно розглянуто основні ідеї серії австрійських стандартів, канадського та японського стандартів. Розглянуто також російський стандарт, що є професійним документом, орієнтованим на ризик-менеджерів, також досліджено стандарти, що безпосередньо стосуються управління ризиками в компаніях реального сектору економіки. Загалом виділено ключові моменти національних стандартів ризик-менеджменту, що можуть бути застосовними у вітчизняній практиці управління ризиками.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Гуржій, Н., O. Гурман, С. Леськова, З. Тягунова, and М. Любецька. "АНАЛІЗ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІД ВПЛИВОМ ЦИФРОВІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ: ДОСВІД МІЖНАРОДНИХ КОМПАНІЙ, УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ." Financial and credit activity problems of theory and practice 1, no. 42 (March 31, 2022): 484–92. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3731.

Full text

Abstract:

Анотація. Досліджується розвиток сучасної системи управління персоналом під впливом цифровізації, яка в останні роки прискорила темпи розвитку, це перш за все було викликано поширенням короновірусної інфекції, яка завдала загрози функціонуванню багатьох підприємств та економіки країни в цілому. Цифрові зміни, що відбуваються в економіці, відкривають можливість модернізації технології роботи з працівниками, що може значно підвищити ефективність роботи компанії. Нині підприємства почали впроваджувати у свою діяльність цифрові технології, які спрощують і підвищують ефективність управління персоналом. Зазначено, що на сучасному етапі розвитку управлінням персоналу для працівників створюються умови, які підвищують мобільність в ухваленні рішень, наприклад для того, щоб керівник проєкту відслідковував його виконання, йому не обов’язково перебувати на підприємстві, він зможе через програмне забезпечення подивитися показники КРІ кожного співробітника. Підвищення кваліфікації робітників також набуває нових можливостей, за рахунок створення курсів, лекцій та семінарів, які можуть проходити підлеглі в будь-який час. Слід відзначити, що також на цьому етапі можна проводити збори керівництва в комфортний для кожного час. Для цифровізації управління персоналом характерні такі принципи: гнучкий підхід до розвитку співробітників; систематична відповідність цілям підприємства; інтеграція менеджменту та власників бізнесу в загальну систему управління; розширена мотивація; персонал розглядається як інвестиція, яку потрібно розвивати; використання потенціалу під час працевлаштування; переважання робочих груп і проєктних груп над традиційними структурними підрозділами; проактивна функція інновацій; стимулювання змін. Постійно зростаюча кількість мережевих команд і співробітників за короткостроковими контрактами у світі дозволяє багатьом галузям швидко впроваджувати бізнес-процеси на основі HR-трансформації. Було досліджено досвід міжнародних компаній у контексті цифровізації управління персоналом та визначено показники, які демонструють ефективність упровадження новітніх технологій. Ключові слова: діджиталізація, персонал, підприємство, технології, процеси, відповідальність. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 1; бібл.: 13.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Литвак, Дар’я, and Людмила Величко. "УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 367–71. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-71.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню проблеми забезпечення економічного розвитку будівельних підприємств в Україні. Визначено тенденції розвитку даної галузі економіки, вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на збутову діяльність підприємств. Також проведено оцінку господарської діяльності двох успішних будівельних підприємств Дніпропетровського регіону. З’ясовано переваги та недоліки будівельних компаній. Встановлено, що головними напрямами підвищення збутової діяльності є активізація маркетингової діяльності підприємств будівництва в Україні. Також розроблено основні заходи, що дозволять підвищити попит і пропозицію на надання будівельних послуг на прикладі досліджуваних підприємств. В ході дослідження було запропоновано здійснити такі маркетингові заходи: PR-методи; доповнити асортимент послугами з більш дешевої вітчизняної сировини (наприклад, декоративна шпаклівка, натяжна стеля і т.д.). Визначили, що важливим завданням, яке стоїть перед будь-якою фірмою, є формування індивідуального фірмового стилю, що забезпечить ідентифікацію компанії на ринку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Klymenko, O. M., I. A. Kuian, and Yu V. Danyliuk. "Рецензія на підручник за редакцією Грушка В. І. та Скулиш Ю. І. «Пенсійна система»." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 10, 2019): 154–56. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.05.16.

Full text

Abstract:

Актуальність наукового осмислення проблематики пенсійного забезпечення обумовлюється нагальною потребою розробки дієвих механізмів реалізації пенсійної реформи. Складність, багатоаспектність та соціальна значущість процесів модернізації пенсійної системи держави є додатковими викликами на цьому шляху, що потребують уваги не лише законотворця і виконавчої влади, а й наукової спільноти. У світлі цього рецензований підручник колективу авторів, за редакцією В.І. Грушка та Ю.І. Скулиш, є вагомим за обсягом та досягнутими результатами дослідженням сучасних систем пенсійного забезпечення і страхування. Самостійне місце у тексті книги займає також аналіз засад та особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні та окремих зарубіжних країнах. За складністю поставлених завдань та своїм практичним потенціалом підручник можна назвати не лише навчальним виданням (із такими класичними елементами, як питання для самоперевірки, словник основних понять і термінів, перелік рекомендованої літератури та значна кількість корисних не лише в навчальному процесі, але й для практичної діяльності додатків), а й універсальною працею з питань пенсійного забезпечення. Видання характеризується комплексним підходом до розгляду питань пенсійної реформи, що знайшло безпосереднє відображення у побудові загального змісту та його структурних елементів. У першій главі розглядаються загальні питання правової природи та значення соціального захисту й соціального страхування у світлі завдань і функцій сучасної соціальної держави, розкриваються складові елементи системи соціального захисту, прослідковується історичне становлення пенсійного страхування та інших видів соціального захисту населення (соціального та пенсійного забезпечення) у їх функціональному та еволюційному взаємозв’язку. Окремий підрозділ 1.3 присвячено характеристиці сучасного стану пенсійного забезпечення в Україні, його проблем, наслідків дії численних негативних факторів. Засновуючись на багатосторонньому аналізі конкретних соціально-економічних показників, що ілюструється численними актуальними таблицями та графіками, автори резюмують, що характерними рисами нинішньої пенсійної системи є низький рівень пенсій, старіння населення, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді тощо. Аргументується необхідність запровадження низки заходів, спрямованих на детінізацію економіки країни та поліпшення фінансового стану в рамках солідарної пенсійної системи, зокрема оптимізації єдиного соціального внеску, звільнення солідарної пенсійної системи від невластивих їй виплат, розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, запровадження єдиних для всіх громадян правил пенсійного забезпечення, побудованих на принципах пенсійного страхування та ін. Друга глава присвячена характеристиці структури та особливостей систем пенсійного забезпечення, в першу чергу, – солідарної системи. Заслуговує на увагу проведений авторами аналіз трьох рівнів системи пенсійного забезпечення: солідарної та накопичувальної систем загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, системи недержавного пенсійного забезпечення, що здійснювався з огляду на їхню структуру, суб’єктний склад та особливості реалізації правовідносин. Визначено сутність, порядок внесення та адміністрування єдиного соціального внеску, види пенсій та детально описано механізми управління в солідарній системі. Третя, четверта та п’ята глави, об’єднані темами сутності накопичувальної системи пенсійного страхування та порядку створення, особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів. Базові теоретичні позиції викладаються у главі третій, де, серед іншого, визначені джерела формування накопичувальної системи пенсійного страхування, способи використання коштів цієї системи, управління пенсійними активами недержавного пенсійного фонду, його організаційна структура тощо. Важливим питанням, що детально розглядається на сторінках підручника, є діяльність із адміністрування пенсійних фондів, для чого юридична особа повинна отримати в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ліцензію на провадження відповідної діяльності. Важливо, що правовою підставою надання адміністратором послуг пенсійному фонду є договір, який укладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі та повинен містити широкий перелік істотних умов. У главі четвертій ключовим питанням є забезпечення належної діяльності недержавних пенсійних фондів. Пропонується перелік робіт, що здійснюються в рамках діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, серед яких: розроблення пенсійних схем та інвестиційних декларацій; укладення пенсійних контрактів; укладення договорів з компанією з управління пенсійним фондом, компанією з управління пенсійними активами, банківською установою-зберігачем, аудитором чи аудиторською фірмою, страховими організаціями; залучення пенсійних внесків і ведення персоніфікованого обліку цих внесків і пенсійних контрактів; накопичення пенсійних активів, їх розміщення та інвестування та ін. Попри договірну природу аналізованих відносин, важливе місце посідає система державного нагляду та регулювання недержавного пенсійного забезпечення, функції у сфері яких на сьогодні покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в Україні, Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет та Національний банк. Додаткової цінності підручнику надає проведений у підрозділі 4.4 порівняльний аналіз пенсійного забезпечення та пенсійних систем у зарубіжних країнах. У главі п’ятій увага зосереджується на дослідженні структури пенсійних схем, можливих видів та умов здійснення пенсійних виплат, порядку визначення розміру останніх та, з іншого боку, порядку, розміру та термінів сплати пенсійних внесків. Розглянуто механізми здійснення недержавного пенсійного забезпечення залежно від суб’єкта його провадження: пенсійними фондами, страховими організаціями або банківськими установами. Не залишені поза увагою авторів підручника й питання оподаткування пенсійної діяльності та успадкування пенсійних активів. Окремо висвітлено питання про можливість розроблення недержавним пенсійним фондом пенсійних схем для юридичних осіб. Мова йде про накопичення у фонді, коли внески здійснюються підприємством на користь своїх працівників. Наукове, навчальне та практичне значення підручника «Пенсійна система» за редакцією В.І. Грушка та Ю.І. Скулиш полягає у формуванні цілісної картини правової природи пенсійної системи, особливостей функціонування систем пенсійного забезпечення та пенсійного страхування у світлі виконання державою функції соціального захисту, в окресленні тенденцій і перспектив розвитку пенсійного забезпечення. Слід відзначити належний науковий рівень підручника, поєднаний з доступністю викладення матеріалу. Розкриття змісту пенсійного страхування, правового регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів, управління активами останніх та інвестування пенсійних резервів сприятиме отримання студентом не просто сукупності інформації, а системи взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих знань. Ще однією позитивною рисою рецензованої праці є наведення після кожної глави питань для самоперевірки, що, безумовно, сприятиме полегшенню підготовки студентів до практичних занять, складання заліків та іспитів, підвищить рівень засвоєння матеріалу. Заслуговує на увагу список рекомендованої у підручнику літератури, в тому числі, подання окремо переліку законодавчих актів, монографій, підручників, навчальних посібників, наукових статей, посилань на інформаційні джерела. Таке групування рекомендованих джерел сприятиме покращенню інформаційно-пошукових навичок, формуванню системних знань у студентів. Розміщення в кінці підручника додатків стане у нагоді для закріплення вивченого матеріалу та застосування на практиці отриманих знань. Підручник буде корисним студентам і слухачам вищих навчальних закладів, у яких вивчаються дисципліни, дотичні до проблематики пенсійної системи, в тому числі, з фінансів і кредиту, права соціального забезпечення і пенсійного права, окремі спецкурси та практикуми з відповідних тем, а також для викладачів, аспірантів, практичних працівників і всіх, хто цікавиться питаннями пенсійної системи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Remnova, Lyudmyla. "ОСНОВНІ ВИКЛИКИ ТА ДЕТЕРМІНАНТИ НОВОЇ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У VUCA-СВІТІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 3 (19) (2019): 99–105. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-99-105.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано наявні взаємозв’язки між основними викликами та детермінантами VUCA-світу в контексті їхнього впливу на парадигмальні зрушення в системі сучасного HR-менеджменту. Обґрунтовано необхідність удосконалення бізнес-процесів сучасних компаній шляхом трансформації викликів VUCA-світу в джерело конкурентних переваг. Виокремлено основні детермінанти деструктивної та конструктивної моделей управління та розвитку персоналу в розрізі окремих ознак VUCA-світу. Обґрунтовано основні компетентності ефективного управлінця у швидко змінюваному середовищі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Ліпич, Л. Г., К. П. Мельник, С. М. Бортнік, Ю. Я. Візняк, and М. А. Козоріз. "АУДИТОРСЬКА ПОЛІТИКА СУБ’ЄКТІВ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ." Financial and credit activity problems of theory and practice 2, no. 43 (April 29, 2022): 39–45. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3580.

Full text

Abstract:

В статті ґрунтовно проаналізовано сучасне нормативно-правове регулювання аудиторської діяльності та виявлено напрямки його вдосконалення в частині внутрішнього забезпечення аудиторської діяльності, яке передбачає для аудиторських компаній можливість вибору підходів до управління якістю своїх послуг, політики ціноутворення, корпоративної етики тощо, що посилюється умовами сталого розвитку та процесами децентралізації влади й управління. Можливість вибору методів і процедур в бухгалтерському обліку призвело до появи поняття «облікова політика». Назрілим є застосування в теорії і практиці аудиту категорії «аудиторська політика». Така категорія для суб’єктів аудиторської діяльності обґрунтовується необхідністю комплексної систематизації в одному внутрішньому документі як опису підходів (розкриття політики) щодо особливостей управління якістю і ціноутворенням своїх послуг, так і розкриття свого суспільного позиціонування й відповідальності. Публічна аудиторська політика сприятиме формуванню в суспільстві (зокрема, на певних сільських територіях) позитивного іміджу цієї діяльності, її відповідності цілям сталого розвитку. Запропоновано широке використання в науці та практиці аудиту категорії «аудиторська політика суб’єкта аудиторської діяльності» та змодельовано основні положення (розділи) її змісту (місія, управління якістю, розвиток персоналу й гендерна рівність, корпоративна етика, партнерська відповідальність, ціноутворення й винагород персоналу, дорожня карта розвитку суспільної корисності, професійно-громадська активність). Застосування аудиторської політики як внутрішнього документу, що визначає ключові орієнтири і вибір підходів функціонування аудиторської компанії на певний період, формує стрижень її фінансової діяльності та слугує комплексним представленням компанії для зовнішніх партнерів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Kryukova, Iryna, and Svitlana Stoyanova-Koval. "Концептуальні засади стратегічного управління розвитком молокопереробних підприємств." University Economic Bulletin, no. 39 (December 27, 2018): 13–22. http://dx.doi.org/10.31470/2306-546x-2018-39-13-22.

Full text

Abstract:

Предмет, мета роботи. У статті здійснено дослідження теоретичних та практичних аспектів стратегічного управління молокопереробними підприємствами. Здійснена оцінка сучасного стану розвитку підприємств молокопереробної галузі. Проведено порівняння методичних засад оперативного і стратегічного менеджменту бізнес-суб’єктів галузі. Обґрунтовано складові процесу стратегічного управління молокопереробних компаній. Метод або методологія проведення роботи. При здійсненні наукових досліджень було використано сукупність наступних методів і прийомів наукового пізнання: абстрактно-логічний (при формуванні логіко-структурної схеми процесу стратегічного управління), монографічний та економіко-статистичний (при оцінці сучасного стану розвитку молокопереробної галузі), методи аналізу і синтезу (при формалізації та оцінці дії факторів на процес стратегічного управління), метод наукового порівняння. Результат роботи. За результатами дослідження встановлено, що в умовах загострення конкуренції та посилення ризиків економічного середовища процес менеджменту підприємств молокопереробної галузі має орієнтуватись на стратегічну перспективу. Систематизація наукових підходів до стратегічного управління дозволила визначити, що його слід трактувати у тісному зв’язку із потенціалом компанії, факторами зовнішнього і внутрішнього середовища, сукупністю функціональних цілей бізнес-суб’єкта. Аналіз сучасного стану розвитку молокопереробної галузі України показав наявність значного потенціалу виробництва поряд із існуючим дисбалансом внутрішніх тенденцій функціонування галузі. Разом з тим, досягнення значних успіхів на ринку молокопродуктів сьогодні виявляється неможливим без імплементації засад стратегічного управління у діяльність молокопереробних компаній. За дослідженнями системних переваг стратегічно орієнтованих бізнес-структур обґрунтовано етапність та основні складові процесу стратегічного управління сучасних молокопереробних підприємств. Галузь застосування результатів. Отримані результати можуть бути використані при обґрунтуванні та реалізації стратегічних засад управління підприємств молокопереробної сфери АПВ. Висновки. Наявні методичні підходи до сутності стратегічного управління сьогодні демонструють відсутність єдиної концепції до обґрунтування процесу стратегічного управління бізнес-суб’єктами. Разом з тим, систематизація наукових поглядів дозволяє виділити ключові аспекти такої концепції, на засадах яких має ґрунтуватись стратегічне управління: оригінальність та диверсифікація пропозиції на ринку; максимізація ринкової вартості бізнесу; забезпечення синергійного ефекту менеджменту; адаптивність та результативність управлінського процесу. Порівняння оперативного і стратегічного управління свідчить про значний потенціал підвищення результативності менеджменту за умов імплементації стратегічних підходів до управлінського процесу молокопереробних підприємств.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Ратинська, Ірина. "МЕХАНІЗМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ АКЦІОНЕРНИМИ ТОВАРИСТВАМИ: СУТНІСТЬ ТА РІЗНОВИДИ." Public management 19, no. 4 (May 29, 2019): 242–58. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-242-258.

Full text

Abstract:

Проаналізовано сутність механізмів стратегічного управління державними акціонерними товариствами в сучасній ринковій економіці. Для цього досліджено основні підходи до дефініцій “стратегічне управління”, “ме- ханізм управління”, а також узагальнено погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників стосовно функцій стратегічного управління. З урахуванням того факту, що в державних акціонерних товариствах суб’єктом управління виступають уповноважені органи державної влади, які здійснюють довгостроковий вплив на зазначені компанії, доведено, що під комплексним механізмом стратегічного управління державними акціонер- ними товариствами доцільно розуміти систему практичного впливу органів державної влади на розвиток акціонерних товариств державного сектору еко- номіки з метою узгодження та досягнення довгострокових цілей основних стейкхолдерів товариства, зокрема держави-акціонера. Визначено, що ме- ханізми стратегічного управління державними акціонерними товариствами можуть бути класифіковані за різними ознаками, однак їх важливим різновидом у сьогоденних ринкових умовах виступають механізми стратегічного управління за функціональною ознакою. Такими основними механізмами є: стратегічне планування, організація, мотивація, контроль. Надано характе- ристики зазначених механізмів. Підкреслено, що стратегічне управління в державних акціонерних товари- ствах має багаторівневий ієрархічний характер, що надає особливої важливо- сті здатності механізму корпоративного менеджменту забезпечувати реаліза- цію прав держави як власника відповідних господарських товариств. З огляду на потреби створення умов довгострокової конкурентоспроможності держав- них акціонерних товариств уточнено особливості формування стратегії роз- витку цих компаній, посилення ролі наглядових рад та формування інституту незалежних директорів, запровадження механізмів стратегічного аудиту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Суханов, М. О. "ПРАВО НА УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ." Знання європейського права, no. 1 (September 18, 2020): 43–46. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.45.

Full text

Abstract:

У статті досліджено сутність та зміст права на участь в управлінні товариством з обмеженою відповідальністю. Розглянуто думки сучасних науковців щодо сутності управління організацією (товариством). Проаналізовано різноманітні погляди сучасних науковців щодо змісту права на участь в управлінні товариством з обмеженою відповідальністю та висловлено певні зауваження щодо віднесення певних складників до змісту досліджуваного права. Охарактеризовано право участі у загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю та визначено, що до змісту цього права можна відносити можливість брати участь у дискусії, ставити питання членам інших органів товариства та подавати заяви відповідно до порядку зборів. Зроблено висновок, що право участі учасника ТОВ у загальних зборах залежить від його обізнаності щодо часу їх проведення. Підтримано думки науковців, що право голосу є правом учасника товариства з обмеженою відповідальністю, яке надає можливість участі в прийнятті рішень та в такий спосіб забезпечує йому вплив на формування рішень (волевиявлень) товариства. Звернуто увагу на відмінності реалізації права голосу учасника товариства з обмеженою відповідальністю від реалізації цього права акціонерами під час участі в управлінні акціонерним товариством. Охарактеризовано випадки, коли право голосу учасника товариства може бути обмежено. Підтримуються думки науковців, які вважають, що до змісту права на участь в управлінні товариством з обмеженою відповідальністю також належить право учасника бути обраним до органів управління товариством. Визначено особливості права участі в управлінні щодо «компанії однієї особи». На основі аналізу сутності та складників права на участь в управлінні товариством з обмеженою відповідальністю надане власне визначення поняття цього права.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Гурман, О. М., and І. М. Комарницький. "КОРПОРАТИВНІ КУЛЬТУРИ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ ТА МЕНТАЛЬНІ ДОМІНАНТИ УКРАЇНСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ: СТРУКТУРНО-ЦІННІСНИЙ АНАЛІЗ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 59 (June 18, 2020): 105–15. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-14.

Full text

Abstract:

Глобалізація світової економіки, злиття капіталів та інтернаціоналізація компаній зумовлює поступове зникнення економічних відмінностей. При цьому домінантним у забезпеченні конкурентоспромож-ності стає чинник корпоративної культури — базовий елемент інтелектуального капіталу. Присутність на українському ринку світових корпорацій актуалізує необхідність розуміння цінностей, сутності, відмінностей корпоративних культур та колаборації з ними ментальності українських працівників. У статті розглянуто зміст, сутність, структуру та цінності корпоративних культур найбільших автовиробників світу — “Toyota Motor Corporationˮ, “Volkswagen Groupˮ та “General Motorsˮ. Досліджено, що у випадку впровадження кор-поративної культури в свої представництва у новій країні керівництва транснаціональних компаній уважно вивчають місцеві особливості, менталітет людей та національні цінності і те, як їх можна адаптувати до своєї культури. Наведено найуживаніший підхід до вивчення національної складової в корпоративній культурі компанії, розроблений голландським дослідником проблематики крос-культурного менеджменту Г. Хофстеде. Розглянуто особливості національної складової в корпоративній культурі України, США, Японії та Німеччини. Консолідовано ментальні характеристики національної складової у корпоративній культурі українців. До-сліджено корпоративну культуру дилерського центру “Toyota Motor Corporationˮ — ТОВ “Гранд моторˮ у м. Хмельницькому. Доведено, що корпоративна культура підвищує ефективність роботи команди і вирішує задачі як індивідуального розвитку співробітників, так і розвитку компанії загалом. Вона створює передумови для формування стійкого та ефективно працюючого колективу, що чітко представляє місію компанії. Зроб-лено висновок, що вміле управління корпоративною культурою та використання її потенціалу робить можли-вими підвищення ефективності діяльності компанії та генерує позитивні економічні наслідки, такі як підви-щення відданості працівників та розвиток співпраці, вища продуктивність праці, краще виконання своїх функцій і покращення процесу прийняття рішень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Пасічник, Т. О. "ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19." Підприємництво та інновації, no. 15 (December 30, 2020): 27–31. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.4.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено вивченню сценаріїв виходу логістичної індустрії з економічної кризи, спричиненої пандемією COVID-19, а також дослідженню перспектив розвитку логістичного управління в умовах постепідемічної реальності. Показано, що COVID-19 став визначальним фактором світового скорочення обсягів виробництва і торгівлі у 2020 р. Разом із тим після першого локдауну відбулося поступове відновлення темпів виробництва, і стали можливими декілька сценаріїв подальшого розвитку подій. Показано потенційні загрози, що супроводжують кожен із сценаріїв, що може бути корисним для логістичних компаній, які займаються стратегічним плануванням. Виявлено, що активно розвивається ринок логістичних послуг для кінцевих споживачів (B2C), причинами чого є перехід людей на роботу в онлайн, зміна купівельних звичок у напрямі здійснення покупок через Інтернет. Виявлено, що логістичні компанії в умовах пандемії зосереджують увагу на трьох основних маркерах: безпеці, економічній ефективності і комунікаціях із клієнтами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Kutsenko, Maryna, and Yevheniya Boiko. "ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ОЩАДЛИВОГО ВИРОБНИЦТВА ЯК ІНСТРУМЕНТУ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА." World Science 1, no. 6(58) (June 30, 2020): 38–42. http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_ws/30062020/7103.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена обґрунтуванню необхідності впровадження технології економного виробництва на будівельному підприємстві. Розглянуто доцільність застосування концепції пісного виробництва як інструменту управління економічною ефективністю підприємства в будівельній галузі. У цій роботі розкрито значення поняття худого виробництва, описано мету та спосіб його реалізації. Узагальнено види втрат при реалізації інвестиційних та будівельних проектів, які необхідно мінімізувати для підвищення економічної ефективності будівельної компанії, а саме: втрати через перевиробництво, втрата часу через очікування, втрати через непотрібне транспортування, втрати через непотрібну обробку, втрати через непотрібні запаси, втрати через надання неякісних послуг, втрати через ігнорування людського фактору. Розкрито зміст перелічених збитків та яку загрозу вони представляють для діяльності будівельного підприємства. Принципи економного виробництва будівельної компанії, яких необхідно дотримуватися при організації будівельного процесу: визначення вартості, визначення потоку створення вартості, забезпечення потоку, "видобуток" продукту та кайзену. Саме застосування концепції бережливого виробництва в управлінні інвестиційними та будівельними проектами підвищить економічну ефективність та конкурентоспроможність будівельної компанії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Доманчук, А. І. "СТРАХОВИЙ ІНТЕРЕС ЯК ДЕТЕРМІНАНТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ." Підприємництво та інновації, no. 11-2 (May 29, 2020): 83–90. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.32.

Full text

Abstract:

Дослідження присвячене виявленню особливостей управління фінансами страхових компаній в контексті реалізації страхового інтересу. Розглянуто процес реалізації страхового інтересу в загальній структурі управління фінансами страховика: під час укладання договору страхування та після настання страхового випадку. Проаналізовано динаміку показників впливу на управління фінансами страхових компаній на страховому ринку України. Обґрунтовано, що від якості управління страховими угодами залежить основне джерело доходів страхових компаній – обсяги надходжень страхових премій. Автором проаналізовано напрями управління фінансами під час врегулювання страхових збитків та виплати страхового відшкодування, визначено етапи у циклі управління страховими виплатами. Виокремлено методологічну базу врегулювання збитків.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Bespalova, A. "Управління ризиками страхової компанії." Фінанси, облік, банки, no. 1 (2019): 8–16. http://dx.doi.org/10.31558/2307-2296.2019.1.1.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Нагайчук, Н. Г. "Управління капіталом страхової компанії." Фінанси України, no. 11 (2008): 106–16.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Нагайчук, Н. Г. "Управління капіталом страхової компанії." Фінанси України, no. 11 (2008): 106–16.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Ялоха, Тетяна Олександрівна, and Ростислав Анатолійович Громадський. "Event-менеджмент як елемент сучасної культурномистецької практики." Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, no. 27-28 (May 25, 2021): 180–90. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238849.

Full text

Abstract:

Так історично склалось, що більшість нових видів діяльності та професій постіндустріального суспільства народилися і отримали широкий розвиток спочатку в США, пізніше у Західній Європі, а сьогодні в Україні. Еvent-бізнес, який активно розвивається в ринкових умовах, не є винятком. Дедалі частіше маркетингові події стають ключовим елементом просування продукції компаній. Організація заходів дуже впливає на суспільство в цілому і є незмінною складовою на всіх етапах його розвитку.Event-бізнес — є найважливішим інструментом у вирішенні зовнішніх та внутрішніх корпоративних завдань. Професійно організований і проведений захід піднімає рейтинг не лише компанії, а й агентства, яке його організує.Стаття присвячена актуальним питанням застосування методів управління проєктами для створення і розвитку культурно-мистецьких заходів у сучасних умовах. Управління проєктами або подіями включає в себе вивчення тонкощів бренду, визначення цільової аудиторії, розробку концепції події, планування логістики координації технічних аспектів перед безпосереднім застосуванням методів проведення пропонованого заходу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Тарасюк, Галина Миколаївна. "Логістичні рішення та управління постачаннями в компанії: виклики часу." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(98) (December 29, 2021): 42–48. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-42-48.

Full text

Abstract:

Процеси глобалізації, розвитку конкуренції, використання нових систем управління вимагають постійної адаптації логістичної системи підприємства до умов внутрішнього та зовнішнього середовищ. Логістична стратегія визначає зв’язок між стратегією розвитку організації та операційними стратегіями в частині логістичної політики підприємства та логістичних завдань, які визначені поточними планами діяльності. Місце логістичної стратегії визначається між довгостроковими рішеннями підприємства (місія підприємства, логістична місія, корпоративна стратегія, виробнича стратегія, маркетингова стратегія, логістична концепція) та рішеннями тактичними й оперативними (логістичні технології, системи, підсистеми, модулі, бізнес-процеси, операції та функції, інформаційне забезпечення). Найбільшою проблемою, з якою бізнес зіткнувся під час поширення COVID-19, був зрив ланцюгів поставок. Більшість компаній усвідомили, наскільки вразливі їхні ланцюги поставок, прийняли рішення про диверсифікацію, знайшли нових постачальників. Окрім того, нові технології стали в нагоді для компаній у цей період. У статті розглядаються зміни в логістичних процесах, які були викликані пандемією, проаналізовані інноваційні технології, які доцільно використовувати у сфері логістики в сучасних умовах цифровізації процесів. Зокрема, приділяється увага особливостям використання технологій Big Data Analytics, Machine Learning і Internet of Things. Визначено основні переваги та обґрунтовано їх ефективність у логістиці. Доведено, що важливим поряд із впровадженням інноваційних технологій є формування нових бізнес-моделей, інтегрування в діяльність рішень по штучному інтелекту, застосування цифрових двійників тощо. Використання автоматизованої системи управління логістикою дозволить не лише оптимізувати роботу, упорядкувати комунікацію, контролювати та скорочувати витрати, а й забезпечить довгострокову конкурентоспроможність компанії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Самофалов, Дмитро. "ОЦІНКА СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ." Public management 25, no. 5 (June 3, 2021): 210–31. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-210-231.

Full text

Abstract:

Наведено оцінку комунікативної діяльності в публічному управлінні громадським здоров’ям в Україні. Для оцінювання визначені ета- пи становлення громадського здоров’я в Україні, вивчені відповідні норма- тивно-правові акти, офіційні вебсайти, надано аналіз розбудови комунікативної діяльності громадського здоров’я на різних етапах розвитку. Вивчені основні показники, які можуть бути індикаторами успішності комунікатив- ної діяльності в країні. До таких показників віднесено: фактичні показни- ки здоров’я (кількість інсультів, інфарктів, відмова від шкідливих звичок), комунікативні компоненти, прийняті населенням (виявлення інсульту не медичними працівниками, вуличні реанімації, використання засобів індиві- дуального захисту, вакцинація) та комунікативні (комунікативні компанії запам’ятовуються населенням, рівень довіри до відправника інформації). Вивчено фактичні показники, та наведено тенденції до змін цих показників за останні п’ять років. Зроблено якісну та кількісну оцінку на основі об’єк- тивних показників комунікативних компаній та показників здоров’я нації. Визначено, що в Україні тільки починається розбудова інституції громад- ського здоров’я. Нормативно-правові акти (НПА) недостатні, а стратегія комунікативної діяльності не сформована. Серед комунікативних компаній найбільшу ефективність мала комунікативна діяльність, розроблена за під- тримки міжнародних партнерів (ВІЛ, Туберкульоз), та ті, які мають потужні світові тренди (тютюнопаління), однак результати цих компаній також важ- ко вважати задовільними. Визначено, що більшість комунікативних компа- ній спрямовані на ситуаційну проблему (спалах інфекційних захворювань, вакцинація тощо), при чому повністю відсутня довгострокова комунікацій- на стратегія. Також визначено, що деякі важливі питання громадського здоров’я не бу- ли включені та не розглядаються на державному рівні (ожиріння, позалікар- няні реанімації тощо).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Мовчан, Т., and О. Шикула. "РОЗРОБКА АВТОМАТИЗОВАНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ОБЛІКУ ПРОДУКЦІЇ AVON." Vodnij transport, no. 2(30) (February 27, 2020): 120–27. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553/2020.2.30.14.

Full text

Abstract:

Компанія AVON - косметична фірма, яка поширює свою продукцію виключно через консультантів (мережевий маркетинг). Компанія AVON розповсюджує свою продукцію за методом прямого продажу. Прямий продаж – це реалізація товарів та послуг кінцевому споживачу за межами звичайних місць роздрібної торгівлі шляхом індивідуальної презентації товарів чи послуг. Серед компаній, які працюють за методом прямого продажу в Україні, AVON посідає перше місце за рівнем першого згадування назви компанії опитуваними та у числі лідерів серед компаній прямого продажу, продукція яких популярна серед споживачів усіх вікових груп у віці до 45 років. Конкурентами її є такі фірми, як – Mary Kay, Oriflame, Faberlic, Amway. Хороша інформаційна система обліку, вбираючи в себе всю корисну інформацію, є найкращою помічницею персоналу і засобом успішної діяльності в умовах конкуренції. Тому актуальним є створення привабливої та інформативної інформаційної системи обліку продукції Avon. Для Avon потрібно розробити автоматизовану інформаційну систему обліку продукції: структуру меню інформаційної системи обліку продукції Avon, логічну структуру бази даних, фізичну модель даних, екранні форми по відображенню необхідної інформації. Створена логічна модель даних, або логічна схема – модель даних конкретної предметної області, виражена незалежно від конкретного продукту керування базами даних або технології зберігання (фізична модель даних), але в термінах структур даних, таких як реляційні таблиці та колонки, об'єктно-орієнтовані класи чи теги XML. Фізичне проектування бази даних залучає глибоке використання конкретної технології керування базами даних. Як СУБД використовувалась Microsoft Access – система управління базами даних, програма, що входить до складу пакету офісних програм Microsoft Office. Створено екранні форми інформаційної системи. Для запуску інформаційної системи обліку продукції Avon необхідно зайти до кореневого каталогу системи та запустити виконавчий файл. В результаті отримаємо головну форму інформаційної системи. Далі робота інформаційної системи здійснюється за допомогою форм, які відкриваються при натисканні на відповідний елемент. Таким чином, розроблена автоматизована інформаційна система обліку продукції Avon, в якій реалізовано оновлення бази даних та реалізовано вхідну інформацію, що є найбільш детальною і становить основу для наступної логічної та арифметичної обробки даних. Впровадження створеної інформаційної системи обліку продукції AVON дозволить отримати повну, достовірну та своєчасну інформацію стосовно обліку наявності косметичної продукції на офісі Ключові слова: автоматизована інформаційна система обліку продукції Avon, мережевий маркетинг, логічна структура бази даних, фізичне проектування бази даних, Microsoft Access, екранні форми інформаційної системи

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Dzhur, О. Y., and А. S. Shuljakova. "Інноваційні аспекти удосконалення системи менеджменту організацій у сучасних умовах." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 6 (July 1, 2016): 55. http://dx.doi.org/10.15421/191606.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю створення ефективної системи менеджменту для організації, яка забезпечить можливості виходу на новий рівень розвитку, що передбачає модернізацію організаційної структури управління та збільшення її ефективності; зниження витрат; підвищення рівня безпеки послуг і продукції; випуск продукції із якістю, на яку очікує споживач, збільшення кількості кінцевих споживачів і займання позиції найкращого постачальника; збільшення обсягів збуту продукції та послуг; оперативне реагування на ринкові коливання; підвищення продуктивності; захист своєї торговельної марки і репутації.Метою написання статті є розробка загальної системи менеджменту організації, виявлення суттєвих якісних характеристик ефективної системи менеджменту організації та різних інновацій, які дозволяють упроваджувати їй довгострокові стратегії і забезпечують конкурентоспроможність в цілому.Методи дослідження – системний підхід, методи аналізу та синтезу, порівняння.Проаналізовано підходи щодо змісту, структури та наповнення сучасних систем менеджменту організації. Розкрито специфіку й проаналізовано функціонування компаній-рітейлерів і їх структурних одиниць. Виділено якісні результативні характеристики сучасної системи менеджменту організації, сформульовано визначення сучасної системи менеджменту організації (підприємства). Запропоновано загальну схему системи менеджменту організації «вищого рівня» для забезпечення конкурентоспроможності та розвитку організації.Сформульовано заходи із підвищення конкурентоспроможності та стратегічної стійкості компанії «АЛЛО», а саме: 1) врахування сезонних факторів попиту на товари; 2) упровадження нових ідей (соціальних інновацій) залучення клієнтів, які відрізняються від ідей компаній-конкурентів; 3) упровадження в систему менеджменту більшої кількості мотиваційних програм для заохочення співробітників; 4) застосування інноваційних освітніх заходів програми лояльності клієнтів, що підвищують цінність послуг компанії як для індивідуумів, так і суспільства в цілому; 5) розширення асортименту магазинів для залучення нових клієнтів і підвищення прибутку.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні сучасних вимог споживачів до компаній-рітейлерів електронної техніки, обґрунтуванні розширення обсягу соціальних інновацій в умовах нестабільного зовнішнього середовища та активізації євроінтеграційних процесів в Україні, формулюванні суттєвих якісних характеристик ефективної системи менеджменту організації, трактуванні терміна «системи менеджменту організації» та розробці оптимальної загальної схеми функціонування системи менеджменту («вищого рівня») організації із урахуванням процесів створення та покращення.Практична значущість дослідження полягає у створенні чіткої схеми реалізації системи менеджменту («вищого рівня») організації, яка реалізує функції розвитку, виконання, оцінки, підтримки для організації будь-якого типу, у тому числі й для компанії-рітейлера електронної техніки.Подальшого дослідження потребують розробка нормативних документів за системою менеджменту організації в межах загальної схеми системи менеджменту («вищого рівня»), розробка різноманітних інновацій, які враховують регіональний аспект розміщення компанії, швидке впровадження позитивного досвіду міжнародних компаній-рітейлерів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Шкромида, В. В. "ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕПУТАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 254–64. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.254-264.

Full text

Abstract:

Тенденція впродовж останніх десятиліть характеризується зростаючою заінтересованістю представників бізнесу до своєї репутації та її впливу на результати діяльності і, відповідно, розвиток на майбутнє. Усвідомлення важливості і цінності останньої серед керівництва більшості бізнес-структур виникає потреба різними шляхами і способами вибудувати беззаперечну репутацію, підсилити серед зацікавлених сторін та ефективно її використовувати. Зрозуміло, досягнення такої мети є можливим за допомогою впровадження репутаційного менеджменту. Впровадження дієвої системи управління репутацією у ході діяльності господарюючого суб’єкта повинне підтверджуватися отриманням очікуваних результатів від здійснення такого роду управлінських заходів. Визначено, впровадження і реалізація репутаційного менеджменту забезпечує корисність і ряд переваг для компанії, які дозволяють розвинути бездоганну репутації та отримати прихильну лояльність серед представників зовнішнього бізнес-оточення. У ході проведеного дослідження доведено ключову особливість ділової репутації, яка виражається «об’єкт-суб’єктивним» взаємовідношенням. Бінарність вказаної особливості пояснюється переходом об’єкта в суб’єкт та, за інших обставин, навпаки. Серед елементів теоретико-організаційних основ впровадження репутаційного менеджменту на підприємстві посилену увагу приділено дослідженню атрибутів його ділової репутації. Встановлено, детальне вивчення структурного наповнення репутації компанії сприятиме її конструюванню з врахуванням специфіки діяльності та особливостей бізнес-оточення. Практичною цінністю проведених досліджень є доповнення теоретико-методологічної основи репутаційного менеджменту, зокрема в частині його впровадження у діяльності компаній. Вважаємо, отримані наукові результати сприятимуть розробці дієвого механізму інформаційного забезпечення системи управління репутацією господарюючого суб’єкта.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Леськова, С. В. "ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ В ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ РОЗДРІБНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ МЕРЕЖ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 59 (June 18, 2020): 116–23. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-15.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто основні тенденції в управлінні персоналом, в результаті чого встановле-но, що навчання персоналу є найважливішим трендом в HR. Обґрунтовано необхідність системного управління розвитком персоналу роздрібних торговельних мереж під впливом світових тенденцій у впровадженні іннова-цій в торгівлі. Сформовано модель імплементації інноваційної системи управління розвитком персоналу в про-цес управління персоналом роздрібних торговельних мереж. Проведено аналіз даних щодо визначення компете-нцій, необхідних для працевлаштування у вітчизняні роздрібні торговельні мережі. Обґрунтовано використан-ня в управлінні персоналом роздрібних торговельних мереж таких інструментів, як HR-брендинг, HR-маркетинг, моделі компетенцій. Сформовано профіль компетенцій торговельного персоналу, що дозволить HR-фахівцям роздрібних торговельних мереж створити модель компетенцій, з допомогою якої підвищити ефективність пошуку і відбору персоналу. Окреслено важливість впровадження у процес адаптації нових пра-цівників інноваційних методів: гейміфікація, навчання з використанням технологій віртуальної і додаткової реальності (VR, AR), менторство. Показано необхідність розроблення планів індивідуального розвитку праців-ників, згідно з якими буде можливість системно застосовувати reskilling (перенавчання) і upskilling (підвищен-ня кваліфікації) торговельного персоналу. Визначено алгоритм розроблення плану індивідуального розвитку працівника, що ґрунтується на рекомендаціях щодо організації навчання персоналу, визначених у ДСТУ ISO 10015:2008 “Управління якістю. Настанови щодо навчання персоналу”. Проведено аналіз методів оцінки пер-соналу, які використовують у своїй практиці вітчизняні роздрібні торговельні мережі, і обґрунтовано доціль-ність застосування в оцінюванні персоналу таких методів, як «360 градусів» і Assessment centre. Обгрунтовано значення створених умов для системного розвитку персоналу і кар’єрного зростання для утримання й залучен-ня працівників у роздрібних торговельних мережах і сприяння зміцненню HR-бренда, що є важливою складовою кадрової стратегії компанії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Литвинова, Світлана Григорівна. "Віртуальні предметні спільноти як засіб управління нормативно-методичним забезпеченням діяльності вчителя ЗНЗ." Theory and methods of e-learning 3 (February 10, 2014): 162–66. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.334.

Full text

Abstract:

З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з’являються нові форми і програмні сервіси для зберігання та управління даними. В останні роки багато робиться для того, щоб використати досвід обміну знаннями і залучити учнів, студентів, вчителів та викладачів до участі в житті реальних предметних спільнот, де у рамках окремої спільноти усі учасники можуть обмінюватися повідомленнями, текстовими документами, відео та аудіо файлами, а також знаннями, які вони можуть використати у своїй діяльності.Актуальність дослідження обумовлена тим, що «Концепція Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року» визначає фундаментальну природничо-математичну освіту однією з основних факторів розвитку особистості, і потребує оновлення її змісту з урахуванням суспільних запитів, потреб інноваційного розвитку науки та виробництва, запровадження сучасних методів навчання, поліпшення якості підготовки та видання навчально-методичної літератури, удосконалення механізмів оцінювання результатів навчальної діяльності [5].Систематичне використання ІКТ під час навчання предметів природничо-математичного циклу у загальноосвітніх навчальних закладах спонукає вчителів до постійного і систематичного створення власних презентацій до окремих тем уроків, тестів, пошуку відео і аудіо фрагментів дослідів тощо. Виникає проблема збереження навчальних матеріалів їх оцінювання, обміну з колегами, використання під час атестації, конкурсів. Виникає потреба у створенні і розвитку динамічних віртуальних предметних спільнот.Наукові пошуки питання обумовлені широким використанням мережі Інтернет, як комунікаційного середовища з широким комунікаційним потенціалом. У зарубіжній науковій літературі дослідження віртуальних спільнот мають, в основному, описовий характер і орієнтовані на вирішення наступних завдань: формування визначення поняття «віртуальна спільнота» (А. Денніс, К. Рідінгз, Б. Уеллман, К. Фігалло, С. Хільц та ін.), розробку класифікації віртуальних спільнот (К. Портер, У. Долакіа, М. Вірнош, К. Джонс, С. Рафаелі, С. Кришнамерти, Л. Коміто, У. Маркус, Р. Багоззі, Б. Батлер, Дж. Прііс, А. Армстронг та ін.), визначення структурних властивостей віртуальних спільнот (К. Фігалло, К. Портер, К. Джонс, С. Кришнамерти, А. Бленкард, С. Харрісон та ін.), педагогічний підхід до вивчення віртуальних спільнот (Є. Д. Патаракін). Розвиток віртуальних спільнот розкрито у працях таких науковців, як: В. Ю. Биков, Р. О. Голощук, М. І. Жалдак, Н. Т. Задорожна, В. М. Кухаренко, І. Д. Малицька, Н. В. Морзе, В. В. Осадчий, С. А. Раков, О. М. Самойленко (Україна), О. О. Андрєєв, Є. Д. Патаракін, Є. С. Полат, А. В. Хуторський, Н. С. Чураєва (Росія), С. Віркус (Великобританія), Д. Боуден (США) та інших.Нові можливості, які відкриваються перед навчанням, пов’язані з розвитком «цифрової пам’яті». Це не тільки збереження даних, але і наявність сервісів, які полегшують можливість індивідуального та колективного їх використання.З розвитком мережі ми переходимо від індивідуального програмного забезпечення до мережних програм та управлінню колективною пам’яттю. Прикладом колективної пам’яті може слугувати Всесвітня глобальна павутина (World Wide Web), в якій усі ресурси зберігаються по універсальних адресах URL. «Цифрова пам’ять» не тільки вбудовується в усі об’єкти мережної культури але поступово вбирає в себе матеріали архіві, музеїв, бібліотек та дослідних інститутів, зазначає Є. Д. Патаракін [4, с. 18]Усі ці новітні підходи щодо «цифрової» і колективної пам’яті останнім часом реалізуються у різних віртуальних спільнотах, особливо у тих, які формуються і підтримуються освітянами.Втіленням інформаційної епохи сьогодні стала глобальна мережа Інтернет як ключова інформаційна технологія і універсальний засіб вільної комунікації в освіті. Досягнення у сфері ІКТ є підґрунтям для створення нової форми педагогічної комунікації, яка отримала назву віртуальних предметних спільнот.Важливим фактором у дослідженні віртуальних предметних спільнот є формування основних понять. Переклад англійських аналогів virtual community, online community, online group узагальнено у понятті «віртуальна спільнота».Спільнота – мала група або велика соціальна група людей, які активно спілкуються між собою як на професійні, так і на непрофесійні теми [4, с. 22-23].Спільнота – це група людей, які мають спільні інтереси, прагнення та цілі [8].Спільнота – це група людей які взаємодіють між собою, живуть у деякій близькості (просторі, часі, відносинах) [1].Віртуальна спільнота – соціальне об’єднання, яке виростає з мережі, коли група людей підтримує відкрите обговорення досить довго і по-людськи, для того, щоб сформувати мережу особистих відношень у кіберпросторі. [4, с. 8]. У середині спільноти обмін знаннями і досвідом здійснюється на основі електронної розсилки повідомлень, списку новин, дошки оголошень або віртуальних сайтів тощо. Всі заохочення взаємодії, іноді фокусуються навколо особливого інтересу, а іноді і просто спілкуванні.Віртуальна спільнота – це сукупність індивідів, об’єднаних спільними інтересами, цілями та звичаями, тривала взаємодія яких повністю, або у крайньому випадку, частково здійснюється засобами Інтернету і регулюється специфічними для нього засобами комунікації протоколами і нормами [6] .Всередині спільноти обмін знаннями і досвідом здійснюється у вигляді обміну професійними даними і відомостями.Віртуальна предметна спільнота  це об’єднання вчителів-предметників, яке виростає з мережі, має спільні інтереси, прагнення та цілі, активно спілкується між собою як на професійні, так і на непрофесійні теми.У співробітництві з НАПН України компанією «Майкрософт Україна» було започатковано мережу «Партнерство в навчанні» [3], яка надає більше можливостей освітянам дізнатися про новітні ІКТ з метою покращання якості навчання. Призначення мережі – створювати професійні віртуальні спільноти, спільно працювати над розробкою уроків, навчальних і методичних матеріалів, обмін досвідом та ідеями, про що зазначає І. Д. Малицька [7].Розвиток та інтегрування ІКТ у системах освіти зарубіжних країн та України є одним з пріоритетних напрямів, тому у мережі «Партнерство в навчанні» було започатковано шість віртуальних предметних спільнот природничо-математичного циклу природничо-математичного циклу: математика (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/mathematics), фізика (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/physics), хімія (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/chemistry), біологія (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/biology_b), географія (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/geography), інформатика (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/informatic).Мета створення предметних спільнот: стійкий інноваційний розвиток та навчально-методичне забезпечення природничо-математичної освіти.Характерні особливості віртуальної предметної спільноти: 1) відсутність бар’єрів комунікації як психологічних, так і географічних; 2) інтерактивний характер взаємодії членів, які можуть ефективно обмінюватися корисною і цікавою інформацією; 3) можливість самопрезентації і самореалізації вчителів-предметників; 4) неформальна структура он-лайн спілкування; 5) структурований банк навчально-методичних матеріалів.Повідомлення, які розміщуються у спільноті можна розділити на п’ять основних груп:статичні з постійною адресою. До цієї групи відносяться різноманітні мережні публікації. Наприклад, статті, книги, фото тощо;динамічні без постійної адреси. Ця група формується на засадах дискусії, діалогу, обміну думками. Наприклад, електронна пошта, списки розсилки, форуми, чати;динамічні з постійною адресою. Прикладами можуть слугувати блоги, wiki-wiki;інтерактивні з постійною адресою. До цієї групи відносяться різноманітні мережні публікації (статті, книги, нормативні документи, розробки уроків, презентації, фото тощо) які формуються на засадах інтенсивного колективного використання, обговорення та поліпшення;он-лайн без постійної адреси. Ця група формується на засадах дискусії, діалогу, презентації, обміну думками в режимі реального часу. Наприклад, Adobe Acrobat Connect; COMDI; Dimdim; BigBlueButton, WiZiQ, V-class.ru, Glance Networks (англ.); IBM Lotus Sametime; InterCall (англ.); Microsoft Office Live Meeting; WebEx (англ.); WebTrain (англ.) тощо [2].Структура предметної спільноти включає наступні компоненти: оголошення, дискусії, події, посилання, спільні документи, відео матеріали, презентації, розробки уроків, фото матеріали, методичне забезпечення.Залучення вчителів до предметних спільнот здійснено за такими напрямками: електронна розсилка посилань з адресою предметних спільнот на електронні скриньки загальноосвітніх навчальних закладів; проведення он-лайн навчальних семінарів для вчителів-предметників; презентація предметних спільнот на науково-практичних семінарах та конференціях.Наповнення нормативно-методичних сховищ спільнот здійснено вчителями-предметниками, координаторами спільнот та методистами. Нормативно-методичні документи регламентують діяльність вчителя та включають інструкції (з техніки безпеки, протипожежної безпеки, безпека під час проведення екскурсій, лабораторних робіт тощо), навчальні плани, методичні рекомендації (щодо викладання предметів, проведення Всеукраїнських олімпіад), листи МОНмолодьспорт України, листи місцевих органів управління (ГУОН м. Києва, обласні управління освіти тощо), листи інститутів підвищення кваліфікації (графіки проходження курсів підвищення кваліфікації) тощо.Таким чином, створення та наповнення інформаційних сховищ віртуальних предметних спільнот слугує засобом управління нормативно-меточним забезпеченням діяльності вчителя-предметника загальноосвітнього навчального закладу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Пікус, Р. "Управління ціновою політикою страхової компанії." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 94/95 (2007): 63–64.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Приказюк, Н. В. "Управління агентською мережею страхової компанії." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 126 (2011): 27–30.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Пікус, Р. "Управління ціновою політикою страхової компанії." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 94/95 (2007): 63–64.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Приказюк, Н. В. "Управління агентською мережею страхової компанії." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 126 (2011): 27–30.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Управління компанією'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles