To see the other types of publications on this topic, follow the link: Управління галуззю.
Journal articles on the topic 'Управління галуззю'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Управління галуззю.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Shkilnyak, M. M., and N. M. Кryvokulska. "РОЗВИТОК КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 25, 2020): 22–30. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11406.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати концептуальні положення, які повинні лягти в основу управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я.
Матеріали і методи. Матеріалами дослідження слугували дані кошторисів Хмельницької обласної дитячої лікарні за 2017–2019 рр. Використано методи теоретичного узагальнення, групування; факторного аналізу; статистичного порівняння та узагальнення.
Результати. Обґрунтовано необхідність розвитку концептуальних підходів до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я. Визначено причини, які детермінують потребу управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я та його вдосконалення (приміром, приналежність закладів охорони здоров’я до публічного сектору економіки; необхідність вирішення проблем, пов’язаних із управлінням якістю медичних послуг за умов обмежених матеріальних, фінансових, технічних ресурсів, що виділяють на охорону здоров᾽я). Вказано на переваги розвитку концептуальних підходів до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я.
Висновки. Розвинуті концептуальні підходи до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я дозволять вдосконалити інституційну базу управління галуззю охорони здоров’я; вивчати заклади охорони здоров’я як соціальні системи в їх безпосередньому взаємозв’язку з іншими соціальними системами суспільства; зміцнити основи пацієнторієнтованої моделі охорони здоров’я в Україні; активізувати використання проектного підходу в управлінні закладами охорони здоров’я; посилити кадровий потенціал галузі охорони здоров’я та закладів цієї галузі.
2
Прав, Юрій. "БУДІВЕЛЬНА ГАЛУЗЬ ЯК ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ." Public management 17, no. 2 (February 27, 2019): 230–40. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-230-240.
Full textAbstract:
Розглядаються актуальні питання розвитку будівельної галузі України з урахуванням трансформаційних процесів національної економіки та переходу на євроінтеграційний вектор розвитку. Будівельна галузь є од- нією з галузей мультиплікаторів, які здатні забезпечити зростання супутніх галузей народного господарства (для галузі будівництва це понад 70 галузей промисловості), забезпечити інвестиційну привабливість економіки. Акту- альність розвитку будівельної галузі також полягає у соціальному забезпеченні через реалізацію проектів будівництва комерційної нерухомості з ме- тою розвитку малого та середнього бізнесу та житлових площ для вирішення соціально-побутових питань населення. Таким чином, актуальність розвитку будівельної галузі визначає необхідність пошуку механізмів державного ре- гулювання у будівництві з метою забезпечення ефективного функціонуван- ня будівельної сфери. Дієвим механізмом забезпечення розвитку економіки є налагодження раціональної системи державного управління. Система дер- жавного управління включає у себе комплекс взаємоузгоджуваних механіз- мів впливу на суб’єкт управління з метою реалізації управлінських функцій держави: планування, прогнозування, регулювання, організації, моніторин- гу, контролю — шляхом наділення владними повноваженнями органи дер- жавної влади відповідно до ієрархічної структури чи делегування владних повноважень у межах, зазначених чинним законодавством, органам громад- ського контролю або приватним структурам. Реалізація управлінських цілей полягає у розробці організаційно-економічного механізму через реалізацію управлінських функцій, застосування інформаційно-аналітичного забезпе- чення та формування умов для їх практичного впровадження. Отже, у статті розглядаються теоретико-методичні підходи до розвитку ефективних ме- ханізмів державного управління галуззю будівництва з урахуванням вимог національного будівельного ринку, стратегічних цілей розвитку економічної системи країни та максимальної реалізації потенціалу будівельної галузі для забезпечення її конкурентоспроможності в умовах євроінтеграційних проце- сів та виходу на світові ринки збуту
3
Lopushynskyi, Ivan, and Olena Durman. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ОСВІТНЬОГО ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА." Public Administration and Regional Development, no. 3 (April 11, 2019): 92–113. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.03.06.
Full textAbstract:
У статті розглядаються підходи до вдосконалення організаційного механізму управління освітньою галуззю.
Визначено, що на сьогодні існує некомфортний стан управління через недостатню кількість інформації про діяльність ЗВО або про значний час, потрібний для її отримання. Для ліквідації такого стану пропонується застосовувати підходи, засоби та інструменти, що їх пропонують сучасні інформаційно-комунікаційні технології. Так, для оптимізації процесів ухвалення управлінських рішень пропонується застосовувати підходи теорії ухвалення рішень та проектування і створення відповідних інформаційних систем. Зв’язки розподіляються на суб’єктно-об’єктні (прямі), об’єктно-суб’єктні (зворотні), а також суб’єктно-суб’єктно та об’єктні-об’єктні. Зважаючи на те що успіх управлінської діяльності певною мірою залежить від дотримання системного принципу зворотного зв’язку інформаційних потоків, його сутність полягає у зв’язку між отриманим ефектом та управлінським впливом.
Для підвищення якості та швидкості ухвалення управлінських рішень в освітній галузі пропонується формування єдиного освітнього інформаційно-комунікаційного середовища, а також використання інформаційних технологій в освітній галузі. Автором зроблено висновки що дальші розробки можуть бути спрямовані на вивчення та вдосконалення механізмів державного управління освітньою галуззю через децентралізацію та дерегуляцію державного управління з метою підвищення його ефективності.
Це дасть змогу поліпшити взаємодію різних рівнів управління освітньою галуззю як по вертикалі, так і по горизонталі. Крім того, пропонується також поширити цей підхід і на інші сфери державного управління.
4
Konarivska, О. B., N. B. Kushnir, and M. S. Yakovyshyna. "ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ГАЛУЗЗЮ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 82 (June 26, 2019): 51. http://dx.doi.org/10.31713/ve220186.
Full textAbstract:
В статті визначено зміст механізму державного управління туристичною галуззю, проведена характеристика його складових елементів: об’єкт, суб’єкт, інструменти, методи та форми управління, організаційне, інформаційне, кадрове, науково-методичне та матеріально-технічне забезпечення.
5
SemenyukYuriy and Kolisnichenko Natalia. "Європейський освітній простір як чинник змін в системі управління загальною освітою." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 66 (September 24, 2019): 227–35. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.03.27.
Full textAbstract:
У статті вивчаються наслідки впливу європейського освітнього простору на управління національними системами середньої освіти. Досліджується ідея європейського освітнього простору як відображення багаторівневого управління в освіті. Розглядаються національні, наднаціональні та транснаціональні суб'єкти освітньої політики. Відслідковується поява та розвиток ідеї «європеїзації» освіти. Як невід'ємний процес формування освітнього простору в Європі обґрунтовується особливість розширення громадської участі в управлінні галуззю, зокрема, розглядаються різні форми громадського врядування в системі середньої освіти: шкільні ради, ради керівників закладів, батьківські ради, самоврядування учнів тощо.
6
ДВІГУН, А. О. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ЯК ЧИННИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГРОМАД." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 15–20. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/242066.
Full textAbstract:
У статті досліджено питання впровадження освітньої реформи в умовах децентралізації та реформування адміністративно –територіального устрою в Україні. Дана оцінка тенденцій розвитку освіти та процесам секторальної децентралізації у сфері освіти, виокремлено сучасні проблеми, які постали в управлінні освітньою галуззю після завершення першого етапу адміністративно-територіальної реформи в Україні, визначено роль місцевих органів управління освітою в умовах децентралізації. У статті окреслено напрями та шляхи вирішення проблем у подальшому розвитку галузей освіти, як впливого чинника сталого розвитку територій. Мета. Дослідити основні тенденції розвитку освіти в умовах її реформування та децентралізації, запропонувати шляхи вирішення сучасних проблем, що сформувалися в освітніх галузях. Методика. У процесі дослідження використано емпірично- теоретичний метод, заснований на аналізі статистичних даних, синтезі соціально-економічного стану територіального розвитку та розвитку громад, структурний метод; порівняльного аналізу; абстрактно-логічного узагальнення. Наукова новизна. Дослідження та отримані наукові результати присвячені новітнім тенденціям розвитку освітніх галузей в умовах впровадження в України наступного етапу адміністративно-територіальної реформи. Результати. Запропоновані у досліджені рекомендації можуть бути використані органами держаної та місцевої влади.
7
Чередніченко, С. В. "Концепція антикризового управління металургійною галуззю України." Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво, no. 4 (79) (2014): 50–54.
Find full text
8
Любчук, Ольга Костянтинівна, and Юлія Віталіївна Ярченко. "УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТРАНСФОРМАЦІЄЮ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ НА ОСНОВІ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Public management 28, no. 3 (April 12, 2022): 56–61. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-8.
Full textAbstract:
В умовах глобалізації людської діяльності та впровадження цифрових технологій відбуваються трансформаційні процеси у сфері обслуговування, з’являються нові види туризму, нові потреби та послуги, все це потребує удосконалення державного управління туристичною галуззю. Мета роботи. Визначити структурні складові частини механізму державного управління туристичною галуззю в умовах пандемії та цифровізації економіки. Методологія. До теоретико-методологічних передумов розв’язання даної проблеми можна віднести такі роботи науковців: «Проблема розвитку ринку кваліфікацій для туріндустрії в Україні» (Любчук О.К., Ярченко Ю.В. Вісник), «Комбінаторика алгоритму Форда-Фулкерсона для зниження ризиків пандемії COVID-19 у міжнародному туризмі» (Sharko M., Fomishyna V., Liubchuk O., Petrushenko N., Yakymchuk T), «Методичне забезпечення управління підтриманням фінансових потоків зовнішнього туризму в глобальних ризикованих умовах» (Sharko M., Liubchuk O., Fomishyna V., Yarchenko Y., Fedorova N., Petrushenko N., Ohorodnyk R.), «Туризм як сучасна детермінанта суб’єктивної задоволеності життям в Україні» (Любчук О.К.), «Концептуально-стратегічні засади цільового механізму державного управління суб’єктивною задоволеністю життям українських громадян» (Любчук О.К., Ярченко Ю.В. Менеджер). Наукова новизна полягає у з’ясуванні теоретико-методологічних засад функціонування та розвитку механізму державного управління. Висновки. Удосконалення державного управління туристичною галуззю в умовах цифровізації економіки повинно включати розробку цільового механізму, кадрового механізму, функціонального механізму, правового механізму, інструментального механізму, організаційного механізму, фінансового механізму та механізму управління інноваційним розвитком.
9
Bakai, A. E. "Міжвідомча взаємодія як інструмент публічного управління галуззю охорони здоров’я в Україні." Public administration aspects 5, no. 10 (January 30, 2018): 29–38. http://dx.doi.org/10.15421/15201732.
Full textAbstract:
Розглянуто сутність міжвідомчої взаємодії та поняття єдиного медичного простору, проведено теоретичне обґрунтування структурно-організаційного забезпечення якісних трансформацій у системі охорони здоров’я, наголошено на необхідності подальшого розвитку загальної системи медичного забезпечення зі збереженням безпекової складової на засадах єдиного медичного простору та її інтеграції в загальнодержавну систему охорони здоров’я. Проаналізовано існуючі моделі міжвідомчої кооперації з питань медичного забезпечення населення, розглянуто існуючі ограни управління медичним захистом населення та проектні форми міжвідомчої взаємодії в надзвичайних ситуаціях воєнного і мирного характеру, підтверджено доцільність удосконалення механізмів міжвідомчої взаємодії з організації медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях. Визначено основні передумови побудови єдиного медичного простору відомчих медичних служб та цивільних закладів охорони здоров’я, що обумовлює необхідність централізації механізмів управління системою медичного захисту населення, визначення та впровадження єдиних принципів організації медичної допомоги, розроблення і реалізації нових стратегій і програм міжвідомчої та міжсекторальної взаємодії, у тому числі в підходах до програм медичної освіти, функціональної інтеграції відомчих систем усіх форм власності, застосовування єдиних стандартів на загальних принципах тощо. Доведено необхідність опрацювання і впровадження перспективної міжвідомчої системи медичного забезпечення, що базується на національних стандартах, із використанням єдиної загальнодержавної мережі закладів охорони здоров’я та об’єднана спільним управлінням, запропоновано модель єдиного простору надання медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях як міжвідомчої системи управління ресурсами.
10
Мельников, Олександр Валерійович. "Формалізація предметної області управління видавничо-поліграфічною галуззю." Технологія і техніка друкарства, no. 2(40) (June 20, 2013): 99–108. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.2(40).2013.30741.
Full text
11
Кільова, Г. О. "Якість освіти як основний критерій управління галуззю." Теоретичні питання культури, освіти та виховання, no. 45 (2012): 177–82.
Find full text
12
Bahriy, M. V. "Управління туристично-рекреаційною галуззю в умовах нестабільності ринку." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 76 (March 4, 2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7601.
Full textAbstract:
У статті розглядаються напрямки управління ефективністю розвитку туристично-рекреаційної галузі в умовах нестабільності ринку України. Відзначається актуальність туристично-рекреаційної галузі, яку вважають одним із перспективних напрямів соціально-економічного розвитку країни. Визначені загальноєвропейські принципи з розвинутою індустрією туризму, яка дозволяє надавати державну підтримку розвитку, зокрема у сфері інформаційно-рекламної діяльності. Зазначені загальнодержавні та регіональні чинники впливу на розвиток туристично-рекреаційних ресурсів. Об’єктом дослідження туристично-рекреаційної галузі є туристично-рекреаційні ресурси. З метою вдосконалення управління розмежовано вивчення питання розвитку туристично-рекреаційної галузі з точки зору соціального статусу регіону та його географічного розміщення, оскільки вплив цих чинників на галузь різний та неоднозначний. Запропоновано вирішення локальних проблем розвитку земельно-ресурсного потенціалу туристично-рекреаційної галузі та формування рекреаційно-туристичної інфраструктури на регіональному рівні через розробку стратегій з обґрунтуванням пріоритетних напрямів розвитку кожної окремої області західного регіону; розробку системи бюджетів для розвитку земельно-ресурсного потенціалу туристично-рекреаційної галузі в розрізі окремих сфер її діяльності; вдосконалення існуючих та створення нових маршрутів регіональних спеціалізованих туристичних напрямів; розробку планів залучення інвестиційних ресурсів для розвитку земельно-ресурсного потенціалу регіону тощо. Визначено можливі шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму туристично-рекреаційної діяльності.
13
Брусакова, О. "Суб’єкти державного регулювання в галузі авіаційного транспорту та їх адміністративно-правовий статус." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 2 (August 13, 2020): 59–73. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.2.06.
Full textAbstract:
Дослідження присвячено аналізу правового змісту поняття суб’єкт управління. Уточнено властивості, характеристики і особливості, що притаманні «суб’єктам адміністративного регулювання в галузі авіації», викладене авторське визначення цього поняття. Зроблено висновок, що основна особливість управління галуззю авіаційного транспорту полягає у складності системи, що утворюють органи виконавчої влади на яких законодавством покладається функція з її регулювання. Акцентовано увагу, що характерною для діяльності зазначених органів є необхідність вироблення спільних рішень у межах розподілу їх компетенції, наприклад, у питаннях створення нормативно-правових актів з питань використання повітряного простору України відповідними уповноваженими органами.
14
Мазур, Ю. В. "Моніторинг вищої освіти в забезпеченні ефективного управління галуззю." Статистика України, no. 2 (2007): 9–12.
Find full text
15
Lukash, S., and A. Brychko. "Інновації в публічному управління та адмініструванні: е-урядування." Bulletin of Sumy National Agrarian University, no. 1(79) (January 28, 2019): 71–76. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.1.13.
Full textAbstract:
Ефективне управління будь-якою галуззю у сучасних умовах всеохоплюючої діджиталізації неможливе без широкого застосування сучасних інструментів електронного урядування, зокрема автоматизації обробки великих об’ємів даних та інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень, оптимізації та автоматизації адміністративних процесів, запровадження електронних форм взаємодії уряду з громадянами та бізнесом.
16
Киндюк, Б. В. "Організаційно-правові засади управління лісовою галуззю в період громадянської війни." Проблеми законності, Вип. 114 (2011): 44–53.
Find full text
17
Василенко, Дар’я, Лариса Бутко, and Дальзар Салем. "Управління архівами в умовах цифровізації архівного фонду." Socio-Cultural Management Journal 4, no. 1 (June 27, 2021): 83–100. http://dx.doi.org/10.31866/2709-846x.1.2021.235693.
Full textAbstract:
Вступ. Процеси науково-технічного прогресу у ХХІ столітті зумовили формування державної стратегії загальної цифровізації держави. Із запровадженням інноваційних цифрових технологій у роботу архівних установ держава і суспільство матимуть можливість розширити доступ до інформаційної бази, а використання сучасних методів допоможе отримати їм найбільш об’єктивну і достовірну інформацію для державного, суспільного і наукового регулювання, відкрити додаткові ресурси аналізу інформаційних багатств архівних фондів. Мета і методи. Метою дослідження є аналіз імплементації процесу модернізації системи управління архівною галуззю на основі засобів та інструментів цифровізації архівних установ через призму державної політики. Щоб вирішити завдання дослідження, було використано традиційний комплекс загальнонаукових принципів (детермінізму, відображення, єдності протилежностей) і методів (аналізу і синтезу, системний і структурний, опитування, контент-аналізу, спостереження, статистичний). Результати. У статті охарактеризовано нормативний інструментарій як елемент державного регулювання цифровізації архівного простору України. Проаналізовано елементи архівної цифровізації в контексті модернізаційних перетворень суспільства і держави. Результати дослідження підтверджено соціологічним опитуванням на тему «Чи потрібна цифровізація архівної справи?». Висновки. Весь шлях розвитку архівної галузі показує, що основне протиріччя в архівній діяльності простежується у відносинах традиційного та інноваційного методів роботи архівів. Причиною цього є потреба у стійких компонентах для стабілізації процесу розвитку архіву, які згодом складаються в обов’язкові інновації.
18
Малінін, Володимир, and Олена Лебідь. "ВІДКРИТА ОСВІТА ЯК СКЛАДОВА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ СИСТЕМОЮ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ." Public management 24, no. 4 (March 20, 2020): 213–25. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-213-216.
Full textAbstract:
Висвітлено світові процеси глобалізації та інформатизації, ре- формування сфери освіти України, що спонукають до вирішення питання управління знаннями в публічному управлінні. Використання механізму управління знаннями в публічному управлінні освітою підкреслює важли- вість використання форм і методів, що пояснюватимуть зв’язок між формаль- ним, неформальним та інформальним навчанням. Процеси інформатизації, впровадження нових форм та методів роботи спонукають до використання форм відкритої освіти в системі неперервної освіти, зокрема в післядипломній педагогічній освіті. Відкрита післядипломна педагогічна освіта сприяє роз- витку якісної освіти без гендерних, вікових, національних та територіальних відмінностей. Відтак роль неперервної освіти виявляється у якісному профе- сійному розвитку педагогів з урахуванням сучасних вимог до якості та змісту освіти. Позитивну роль відіграє використання хмарних технологій у публіч- ному управлінні освітньою галуззю та навчальному процесі. Загальна модель відкритої освіти визначає її доступність, вільне використання інформаційних матеріалів у наші дні та в майбутньому. Під час розбудови відкритого контен- ту необхідно дотримуватися принципів відкритої освіти, зокрема масовість і доступність, інтернаціональність та глобалізація, відкритість, адаптивність та гнучкість, модульна структурованість та асинхронність, економічна ефектив- ність. Вивчено діяльність Українського відкритого університету неперервної освіти в напрямі відкритої освіти. Проведено дослідження кількості заявок на проходження дистанційних курсів підвищення кваліфікації та виданих до- кументів про їх успішне закінчення у закладах післядипломної педагогічної освіти України. Визначено основні ризики впровадження відкритої освіти в публічному управлінні, зокрема недостатня ефективність методів оцінюван- ня, рівень комп’ютерної грамотності користувачів, захист авторських прав, недостатнє фінансування закладів та нерівномірне матеріальне і кадрове за- безпечення післядипломної педагогічної освіти.
19
Бакай, А. Є. "Міжвідомча взаємодія як інструмент публічного управління галуззю охорони здоров’я в Україні." Аспекти публічного управління 5, no. 10 (2017): 29–38.
Find full text
20
Levrints (Lőrincz), М. І. "ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ У США." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, no. 6 (November 29, 2019): 179–89. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-179-189.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз нормативно-правового компонента системи підготовки вчителів іноземних мов у США та галузі іншомовної освіти. З'ясовано, що освітня політика США формується на найвищому державному рівні, однак функціонування вищої освіти не регламентується конгресом. Вектор освітньої політики визначається федеральним урядом, але управління галуззю належить до компетенції штатів і муніципалітетів. Департамент освіти США виконує формальну роль у здійсненні контролю за системою освіти, тоді як реальними повноваженнями володіють департаменти освіти штатів. Прерогативами освітньої політики США є оптимізація доброякісності освітньої галузі, зростання якості й ефективності професійно-педагогічної діяльності, а також іншомовної комунікативної компетентності широких суспільних верств і т.і. Спираючись на децентралізованість як основний принцип регулювання системи вищої освіти, освітня політика навчальних закладів затверджується уповноваженими органами штатів. Зважаючи на значну автономність американської освітньої галузі у прийнятті важливих рішень щодо управління й організації освітніх процесів, система освіти у кожному штаті є, певною мірою, унікальною, вирізняючись широким діапазоном освітніх закладів, цілей, завдань і змістовими підходами.
У США не існує національної мовної політики чи закону, що регулює використання та вивчення іноземних мов, проте деякі її відповідні питання вирішуються в підзаконних актах, проєктах, урядових ініціативах і, перш за все, численних програмах, спрямованих на просування іноземних мов, мовної освіти. Однією з найважливіших завдань американської освітньої політики є підвищення якості освіти, ефективності та якості викладання, а також популяризація освіти з іноземних мов.
21
Удод, О. А. "Підвищення ефективності управління освітньою галуззю на основі національної системи оцінювання якості освіти." Вісник ТІМО. Тестування і моніторинг в освіті, no. 1/2 (2013): 3–5.
Find full text
22
Бех, В. П. "Державна освітня політика, регулювання й управління освітянською галуззю як предмет наукового аналізу." Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія, no. 1 (19) (2014): 5–7.
Find full text
23
Турицька, М. М. "ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИРОДООХОРОННИХ ВИТРАТ ЛІСОВОЇ ГАЛУЗІ." Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, no. 17(67) (December 29, 2020): 248–59. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-25.
Full textAbstract:
В статті досліджено науково-теоретичну базу ефективності діяльності підприємств. На основі опрацьованих джерел розширено термін еколого-економічна ефективність діяльності суб’єктів господарювання, яка є результатом ефективних управлінських рішень спрямованих на утримання балансу між економічними та екологічними показниками виробничої діяльності, врахуванням впливу на довкілля в майбутніх періодах виробничих циклів та витратами на природоохоронні заходи згідно стратегії розвитку підприємства.
Розглянуто питання економічної та екологічної ефективності природоохоронних заходів лісової галузі спрямованих на утримання балансу між економічною віддачею виробничих процесів та екологічним збитком. Досліджено природохоронні витрати лісової галузі та визначено їх еколого-економічну ефективність в майбутніх періодах. Доведено, що для забезпечення ефективного управління лісовою галуззю є важливим дослідження методів оцінки ефективності природоохоронних заходів лісогосподарських підприємств, розробка нормативно методичних розрахунків екологічних збитків та антропогенного впливу на довкілля.
Досліджено принципи екологічної ефективності, що полягають у прагненні отримувати прибуток, але разом з цим знижувати вплив на довкілля і зменшувати використання природних ресурсів, цим самим підвищувати рентабельність лісової галузі.
24
Бойко, А. В. "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПУБЛІЧНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 80–88. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.10.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що формування правоздатної системи публічного адміністрування транспортним сектором економіки, побудованої на основі розвитку владно-суспільних взаємовідносин, взаємодії органів публічної влади та інститутів громадського суспільства, вдоско- налення правового статусу та форм і методів діяльності її суб’єктів, без- перечно виступає наразі нагальною для України потребою. Водночас інсти- туціональна складова публічного адміністрування транспортною сферою в нинішніх умовах як ніколи вимагає вжиття рішучих реформаційних за- ходів особливо у напрямі реалізації державної транспортної політики через активну діяльність спеціалізованої публічної адміністрації. У статті, на основі аналізу чинного законодавства, наявних наукових, публіцистичних та методичних джерел, у тому числі зарубіжного досвіду, зроблено спробу визначити оптимальну інституціональну модель адміністративно-пра- вового забезпечення реалізації державної транспортної політики в Україні. Вказано на необхідність кардинальних структурних перетворень в транс- портній сфері, що нагально стоїть на порядку денному та підтверджуєть- ся багатьма транспортними аналітиками, громадськими діячами та фахівцями субʼєктів публічного адміністрування окремих транспортних галузей. Наголошено на необхідності створення принципово нової систе- ми управління, що була б орієнтована на розвʼязання як загальних проблем функціонування транспортного комплексу країни, так і вирішення спец- ифічно галузевих завдань. Підкреслено передчасність утворення пропонова- ної Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транс- порту, що має забезпечити ефективне державне регулювання діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках у галузі транспорту, зокрема, з питань формування цінової (тарифної) політики. Утворення ще однієї структури зі спеціальним статусом, повноваження якої зараз актив- но реалізовує Міністерство інфраструктури України, ускладнить процес публічного адміністрування галуззю та уповільнить реалізацію основних напрямів державної транспортної політики України. Наголошено на особ- ливому значенні спеціалізованої публічної адміністрації, яка спроможна на одночасне вирішення багатьох правових, технічних, політичних, економіч- них та інших проблем розвитку й функціонування транспортної галузі. Ра- зом з тим, додаткові труднощі виникають через невирішеність проблем розмежування повноважень між центральними, регіональними та місце- вими органами управління транспортною системою.
25
Давибіда, Лев. "ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я В ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ: ІСТОРИКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ." Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", no. 32 (December 27, 2019): 83–91. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.83-91.
Full textAbstract:
Автор розглядає процес становлення і функціонування системи охорони здоров’я ЗУНР, засто- совуючи методологічні підходи, притаманні для історії повсякденного життя як історико-антропо- логічної дисципліни. Особлива увага приділяється висвітленню організаційних заходів, спрямованих на розбудову ланок управління галуззю охорони здоров’я і забезпечення цивільного населення медичною опікою, аналізується практична діяльність влади і окремих представників лікарської професії у цих процесах. На підставі вивчення архівних джерел, згромаджених у фонді 3982 “Державний секретаріат внутрішніх справ Західно-Української Народної Республіки. Відділ санітарний” Центрального держав- ного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), охарактеризовано рівень доступності якісної медичної допомоги для пересічного мешканця Східної Галичини в 1918–1919 рр. в умовах занепаду санітарно-гігієнічних відносин, спричиненого тривалими військовими діями, а також з’ясовано, які практичні заходи проводилися задля покращення санітарного стану ЗУНР і подолання інфекційних захворювань.
26
Protsiv, O. R. "Вплив корупції на державне управління галуззю мисливського господарства Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (September 17, 2017): 139–43. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.05.20.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості правозастосування у галузі мисливського господарства Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. та вплив корупції на ухвалення рішень щодо ведення мисливського господарства. Аналіз корупційних схем структуровано в частині вирішення питань щодо оренди права полювання, відшкодування збитків, завданих мисливськими видами тварин сільськогосподарським угіддям, та зловживань посадових осіб, уповноважених до охорони дичини. Висвітлено вплив громадських мисливських організацій на подолання корупційних проявів.
27
Казюка, Н. П. "СПЕЦИФІКА СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 246–53. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.246-253.
Full textAbstract:
У статті здійснено узагальнення підходів щодо визначення поняття стратегічного менеджменту підприємств туріндустрії. Проведено аналіз основних процесів у циклі стратегічного менеджменту на практиці функціонування підприємств туристичної індустрії, розглянуто етапи стратегічного планування як базової платформи стратегічного менеджменту, виокремлено специфічні ознаки стратегічного менеджменту туристичного підприємства. Виокремлено чинники побудови та реалізації ефективної стратегії розвитку туристичного підприємства в умовах глобальної інтеграції в світову індустрію турбізнесу.
Узагальнено визначення стратегічного управління та стратегічного планування, виокремлено їх специфіку для підприємств туристичного бізнесу. Наведено особливості функціонування сфери туризму в контексті формування стратегії туристичних підприємств. Здійснено узагальнення аспектів стратегічного планування як основи стратегічного менеджменту. Розглянуто стадії стратегічного планування, а також виокремлено його переваги.
У статті обґрунтовано, що стратегічний менеджмент охоплює широке коло організаційних рішень з приводу ситуацій, орієнтованих на майбутній розвиток, які пов’язані із генеральними цілями турфірми і знаходяться під дією неконтрольованого зовнішнього середовища.
Визначено напрями розвитку стратегічного менеджменту як елементи забезпечення управління стратегічними можливостями фірми. Доведено, що туризм є тією галуззю, що характеризується високим рівнем невизначеності через вплив на її розвиток політичних, економіко-правових, соціально-економічних факторів; ефективний розвиток системи туріндустрії неможливий без продуманого стратегічного планування, особливо на етапі створення та виходу на ринок підприємства туристичного бізнесу.
Доведено, що керівництво туристичного підприємства повинно визначати бачення перспектив розвитку шляхом розробки та майбутньої реалізації стратегії, місії та цілей фірми, а розвиток туризму в Україні повинен відбуватися у відповідності до світових туристичних тенденцій та трендів. Виокремлено фактори, які гальмують розвиток ринку туристичних послуг в Україні, а також стратегічні орієнтири в управлінні туризмом.
28
Zhezhkun, I. M. "Встановлення ринкових цін на необроблену деревину." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 4 (April 26, 2018): 63–68. http://dx.doi.org/10.15421/40280411.
Full textAbstract:
В Україні обсяги використання деревного ресурсу щорічно збільшуються, частину якого на суму понад 1 млрд дол. США експортують за кордон. Вигідність експортування круглого лісу зумовлена ціновою різницею на 30–40 % на внутрішньому та зовнішньому ринках. На сучасному етапі розвитку країни не вдалось реалізувати напрями державної цінової політики зі забезпечення збалансованості ринку необробленої деревини та запобігання зловживанню монопольним становищем у сфері ціноутворення на лісові ресурси. Для відродження вітчизняної деревообробної промисловості та стабілізації поставок деревної сировини на внутрішній ринок в Україні з 2017 р. строком на 10 років заборонено експорт необробленої деревини та дров паливних, завдовжки понад 2 м. В Україні тривають суперечки між лісогосподарської галуззю та галузями лісопромислового комплексу (ЛПК) щодо встановлення справедливого ринкового механізму ціноутворення та динаміки відпускних цін на необроблену деревину. Останніми роками загострились суперечності між великим і дрібним вітчизняним бізнесом деревообробної галузі щодо рівних можливостей закупівель необхідних обсягів деревної сировини та встановлення прийнятних ринкових цін. Дискусійним залишається й питання економічної доцільності та правомірності фактичного керування з боку Держлісагентства України та регіональних органів управління лісогосподарської галуззю процесом встановлення цін на деревну сировину підвідомчих лісогосподарських підприємств. Наведено результати та доведено економічну ефективність для постійних лісокористувачів електронних дистанційних аукціонів з продажу необробленої деревини, проведених упродовж 2017 – І кварталу 2018 рр., порівняно з очними торгами. Визначено основні недоліки та проблеми ціноутворення на продукцію необробленої деревини, що виникають за умов її реалізації на усних аукціонах. Встановлено недосконалість дієвого в Україні механізму організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини. Запропоновано заходи з поліпшення механізму проведення аукціонів та підходів до ціноутворення на продукцію необробленої деревини.
29
Поперечний, С. І., and О. С. Саламін. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ." Підприємництво та інновації, no. 11-1 (May 29, 2020): 107–12. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.16.
Full textAbstract:
Метою статті є обґрунтування способів удосконалення державного регулювання сільського господарства України в умовах активізації міжнародних інтеграційних процесів. Актуальність дослідження визначається несформованістю загальноприйнятих підходів до розроблення та здійснення державної регуляторної політики. Застосовувалися загальноприйняті методи досліджень. Монографічний метод використано для вивчення проблем розроблення регуляторної політики, статистичного аналізу – для дослідження волатильності цін на продукцію та їхнього впливу на обсяги її виробництва. Результати досліджень полягають у зіставленні різних способів державного регулювання сільського господарства. Обґрунтована доцільність сприяння державною регуляторною політикою формуванню саморегулівних економічних систем, у яких без прямого державного регулювання формувалися би прийнятні і стабільніші ціни. Практична значущість полягає у можливості використання запропонованих способів регулювання сільського господарства державними органами управління галуззю та суб’єктами господарювання.
30
Sannikova, Marina. "Шляхи вдосконалення діяльності системи спортивного арбітражу та третейських судів у спорті." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(46) (June 30, 2019): 21–27. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-21-27.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Сучасний спорт належить до розважального шоу-бізнесу. У його основу покладено комерційні інтереси. Однак він не може існувати без тісного зв’язку з політичною, економічною й соціальною системами суспільства. Він також не може існувати й поза загальною національною правовою системою. У зв’язку з цим актуалізується значущість наукових досліджень міжнародного спортивного арбітражу з погляду системного підходу. Мета дослідження – вивчення та аналіз системи міжнародного спортивного арбітражу як основного інституту вирішення конфліктів, пов’язаних зі спортом, для формування в Україні сучасного Спортивного арбітражного суду. Методи дослідження – аналіз та узагальнення літературних джерел; аналіз документальних матеріалів; метод історизму; метод аналогії досліджуваних закономірностей; системний аналіз. Результати дослідження. Визначено й обґрунтовано правову основу функціонування міжнародного спортивного арбітражу, зокрема досліджено особливості, основні функції міжнародного спортивного арбітражного процесу та нормативно- правові документи, що регламентують діяльність суду. Представлено шляхи подальшого реформування й удосконалення діяльності Міжнародного спортивного арбітражного суду. Висновки. З’ясовано найбільш характерні недоліки наявної системи організації правової діяльності у спорті. Установлено основну причину невирішеності наявних труднощів в управлінні галуззю спорту вищих досягнень. Виявлено необхідність звернення до загальної теорії систем, що самоорганізуються. Запропонований підхід дасть змогу створити більш ефективну правову основу організації системи управління діяльністю арбітражних і третейських судів у спорті.
31
Nahorna, Olha. "Регулювання юридичної освіти магістерського рівня в університетах Великої Британії." Освітній простір України, no. 16 (September 16, 2019): 30–36. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.30-36.
Full textAbstract:
Світове визнання ефективності британської вищої освіти значною мірою залeжить від державного управління цією галуззю. Агентство з забезпечення якості та центральний уряд Великої Британії займаються питанням координації освіти, проте основну відповідальність за освіту та її розвиток несуть національні уряди Англії, Північної Ірландії, Уельсу та Шотландії. Це пояснює низку відмінностей в класифікації кваліфіка-ційних рівнів, різних вимог до підготовки, а інколи і до встановлених термінів навчання. Основна ідея, яка домінує наразі, полягає у тому, що програми юридичних шкіл повинні надавати уніфіковані знання та формувати загальні навички, що передбачає відступ університету від абсолютної автономії у питаннях, пов’язаних з розробкою програми та її змісту для задоволення інтересів та потреб суспільства. Головним тут є врахування попи-ту на кваліфікованих представників юридичних професій, які домінують на ринку праці.
32
Ryzhuk, I., О. Bryhinets, and О. Halus. "Anti - Corruption Policy in the Field of Public M anagement of the Social Sector in the Context of Decentralization." Ûridičnij časopis Nacìonalʹnoï akademìï vnutrìšnìh sprav 21, no. 1 (2021): 47–54. http://dx.doi.org/10.33270/04212101.47.
Full text
33
Безмилов, Микола, Оксана Шинкарук, and Терренс Мерфі. "Підготовка спортивного резерву та відбір баскетболістів в США." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 3 (April 20, 2021): 10–20. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.3.10-20.
Full textAbstract:
Анотація. Постійне зростання конкуренції та динамічність спортивного результату на світовій арені потребують постійного пошуку ефективних шляхів вдосконалення системи підготовки спортивного резерву. Особливо гострою ця проблема є для ігрових командних видів спорту. Мета. Проаналізувати соціально-економічні та організаційно-методичні особливості системи підготовки резерву та відбору баскетболістів в США. Методи. Аналіз літературних джерел та даних всесвітньої мережі Internet, аналіз змагальної діяльності, опитування експертів, методи математичної статистики. Результати. Проаналізовано та представлено особливості системи підготовки баскетбольного резерву в США. Систематизовано ключові фактори, які визначають ефективність функціонування самобутньої американської моделі багаторічної підготовки спортивного резерву в багатьох видах спорту: 1) відсутність прямого державного фінансування та управління галуззю фізичного виховання і спорту; 2) багаточисельність, автономність та розрізненість окремих учасників фізкультурно-спортивного руху; 3) провідна роль освітніх установ у процесі підготовки спортивного резерву; 4) ціннісне ставлення до занять спортом та велика масовість тих, хто займається. Показано особливості організації шкільного та студентського спорту в США, на базі якого відбувається підготовка віддаленого та найближчого резерву для професійного спорту. Виділено основні ланки системи організації та управління баскетболом у США. Функціонування спорту та підготовка резерву в США переважно відбуваються екстенсивним шляхом. Основою багаторічних успіхів американських баскетболістів на міжнародній арені є популярність і масовість занять та розгалужена мережа високих за своїм рівнем шкільних та студентських змагань. Вказується на важливість врахування історичних, соціально-економічних, політичних та інших особливостей держави, традицій вітчизняної школи спорту під час перенесення досвіду зарубіжних моделей багаторічної підготовки для реалізації в умовах іншого соціокультурного середовища.Ключові слова: баскетбол, підготовка резерву, відбір, система змагань, драфт, студентськийспорт, професійний спорт.
34
Мороз, Світлана. "ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ СТУДЕНТАМИ З КИТАЮ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО ДОСВІДУ В УДОСКОНАЛЕННІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТЯНСЬКОЮ ГАЛУЗЗЮ УКРАЇНИ." Public management 19, no. 4 (May 29, 2019): 178–92. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-178-192.
Full textAbstract:
З’ясування напрямів та умов ефективного реформування сис- теми вищої освіти України, з огляду на неабияку її значущість у забезпеченні суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України, є акту- альним напрямом в організації наукових пошуків. Серед можливих науко- вих завдань, у межах відповідної проблематики є й ті, зміст яких пов’язано з виявленням особливостей функціонування зарубіжних моделей розбудови системи вищої освіти та з’ясування рівня задоволеності об’єктів навчальної комунікації якістю надання освітніх послуг.
Проаналізовано думки студентів з Китаю щодо якості вищої освіти на університетському та державному рівнях, а також виявлено ті з напрямів державної політики, які свого часу забезпечили динаміку зростання якості функціонування системи вищої освіти Китаю.
За результатами аналізу міжнародного рейтингу Quacquarelli Symonds встановлено той факт, що темпи зростання якості системи вищої освіти Ки- таю є значно вищими порівняно з тими темпами, які демонструють системи вищої освіти інших країн світу. З метою з’ясування особливостей сприйнят- тя феномену якості вищої освіти китайськими студентами, авторами цієї пу- блікації було проведено опитування студентів Institute of International and Comparative Education at Beijing Normal University (China). За результатами аналізу відповідей студентів встановлено такі факти: показники рівня оцінки якості вищої освіти в Китаї та конкретному університеті не є ідентичними; переважна більшість китайських студентів не лише оцінює якість вищої осві- ти на високому рівні, а й є задоволеною його показниками (відповідність яко- сті вищої освіти вимогам ринку праці); думка студентів має враховуватись суб’єктами державного управління під час проведення загальнонаціонально- го моніторингу якості вищої освіти.
Державна політика України щодо забезпечення якості вищої освіти має розбудовуватися за кращими світовими моделями системи вищої освіти. У цьому контексті пропонуємо скласти та забезпечити реалізацію програм на кшталт китайських Проектів 211 (вибір 100 найкращих ЗВО Китаю для реа- лізації державного замовлення на підготовку висококласних фахівців) та 985 (забезпечення позиціонування кращих університетів Китаю на рівні ЗВО-лі- дерів у межах міжнародних університетських рейтингів).
35
Gribovych, A. L. "СУЧАСНІ ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 14 (April 26, 2018): 46–52. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.46-52.
Full textAbstract:
В умовах інформаційного суспільства крім інформації важливим є людський капітал. Тому на розвиток сучасної економіки впливає ефективність освітньої галузі. У результаті висуваються підвищені вимоги особливо до вищої освіти, її ефективної організації та управління. В управлінні людськими ресурсами важливе місце посідає інститут лідерства. З цією метою систематизовано сучасні трансформації теорій лідерства. Здійснено їх проекцію на освітню галузь. Запропонована класифікація лідерів у закладах вищої освіти.
36
Muniv, R. M., and O. M. Nosalchuk. "Роль місцевих органів влади в розвитку регіонального АПК." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 81 (October 6, 2017): 49–55. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8108.
Full textAbstract:
Проблема регулювання у сфері управління агропромисловим розвитком на місцевому рівні, а саме низький рівень управління галуззю, є однією з ключових для поліпшення соціально-економічного розвитку села. З метою створення передумови стабільного динамічного розвитку виробництва конкурентоспроможної продукції сільського господарства та переробної сфери малими суб’єктами господарювання та особистими селянськими господарствами для розбудови ефективної економіки села як передумови формування самодостатніх територіальних сільських громад та запровадження засад сталого сільського розвитку Львівська обласна рада затвердила комплексну програму підтримки та розвитку агропромислового виробництва Львівської області на 2016–2020 роки, в якій передбачено фінансування ефективного розвитку аграрного сектору Львівщини. Для виконання комплексної програми у вказаний період потреба у фінансових ресурсах обласного бюджету складає 86,3 млн грн. На реалізацію завдань і заходів комплексної програми, крім коштів обласного бюджету, заплановано залучити 387,0 млн грн з інших джерел, в тому числі з державного бюджету – 96,0 млн грн, з інших місцевих бюджетів – 11,0 млн грн, проектів міжнародної технічної допомоги – 30,0 млн грн, кошти суб’єктів господарювання, особистих господарств населення – 250,0 млн грн. За рахунок фінансової підтримки АПК Львівщини у 2016 році здешевлено понад 320 млн грн кредитних ресурсів. Індекс валового виробництва сільськогосподарської продукції за 2016 р. склав 102,0%, в т. ч. сільськогосподарських підприємств – 108,3%, господарств населення – 98,8%. У 2016 році вироблено 1,4 млн тонн зерна (104,4% до 2015 року),1,6 млн. тонн картоплі (100%), 0,5 млн. тонн овочів (104,5%), близько 0,2 млн тонн м’яса (в живій вазі) (101,0%), понад 546,1 млн. штук яєць (101,8%). Додатково у 2016 році залучено в сільськогосподарський оборот 23,9 тис га. Надано дотацію 26 підприємствам. На площі 56 тис. га проведено збагачення ґрунтів біологічним азотом після використання інокулянтів азотофіксуючих мікроорганізмів. На площі 760 га проведено сидерацію ґрунтів та проведено вапнування на площі 2019 гектарів. Досягнення основної мети комплексної програми сприятиме поглибленню інтеграційних зв’язків, розбудові соціально-орієнтованої ринкової економіки Львівської області, інвестиційній привабливості агропромислового комплексу, дасть основу для розбудови ефективної економіки села як передумови формування самодостатніх територіальних громад.
37
Потравка, Л. О., and І. О. Пічура. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 3 (November 9, 2020): 30–36. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.4.
Full textAbstract:
У статті публічне управління визначено ефективною системою управління розвитком туризму. Встановлено стан розвитку туристичної галузі національної економіки. Досліджено відповідність напрямів розвитку туризму цілям сталого розвитку. Визначено практичні проблеми розвитку туризму в частині інформатизації, стандартизацію та сертифікацію послуг. Акцентовано на проблемах управління розвитком туристичної галузі, які пов’язані з відсутністю системи стимулів туристської діяльності, туристичного менеджменту, управління якістю послуг та управлінням екологізацією туристичної галузі. Доведено ефективність системи управління туристичною діяльністю у напрямах реформування публічного управління. Визначено векторність публічного управління туризмом та актуальність проєктного підходу у контексті пошуку інвестиційних ресурсів для туристичної галузі регіонів.
38
Бойко, Ольга, Анна Єремус-Левандовська, Лариса Отрощенко, Тетяна Повалій, and Юлія Байдак. "Використання ситуаційних задач у професійній підготовці менеджерів соціокультурної діяльності." Socio-Cultural Management Journal 4, no. 1 (June 27, 2021): 125–42. http://dx.doi.org/10.31866/2709-846x.1.2021.235711.
Full textAbstract:
Вступ. Культурні та креативні індустрії в сучасному суспільстві посідають важливе місце. Тому питання управління соціокультурною галуззю стають досить актуальними. У зв’язку із залученням у цей процес менеджера, зміст діяльності якого полягає в керуванні культурними процесами, виникає необхідність висвітлення інноваційних форм навчання майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності. Мета і методи. Мета – теоретичний аналіз, систематизація та узагальнення результатів наукових досліджень щодо використання ситуаційних задач у професійній підготовці менеджерів соціокультурної діяльності. У ході дослідження використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення теоретичних положень; конкретно наукові методи термінологічного аналізу, ретроспективний, біографічний, порівняння, конкретизації та класифікації, а також емпіричні методи бесіди та педагогічного спостереження. Результати. Висвітлено значення ситуаційних задач як провідної організаційної форми підготовки менеджерів соціокультурної сфери. Розроблено теми ситуаційних задач, які сформовані блоками. Розкрито види ситуаційних задач: «на мобільне рішення», «на вибір рішення», «на аналіз даних», «задачі-зразки», «на обґрунтування», «на формування умінь та навичок», «на дискусійне рішення», «на аналіз прийнятого рішення», «на пошук інформації», «на ускладнення», «на складання алгоритму» та «на передбачення». Проаналізовано структуру та зміст ситуаційної задачі й подано рекомендовані фахові ситуації в менеджменті. Висновки. Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні необхідності використання ситуаційних задач як організаційної форми проблемного навчання при підготовці менеджерів, а практичне значення – у підвищенні їхньої конкурентоспроможності.
39
БОДНАР, ТЕТЯНА. "Проблеми застосування норм Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів до регулювання сімейних відносин." Право України, no. 2019/02 (2019): 119. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-02-119.
Full textAbstract:
У статті розкриваються окремі аспекти застосування норм Цивільного кодексу України (ЦК України) та інших нормативно-правових актів національного законодавства до регулювання сімейних відносин. Метою статті є дослідження проблем застосування норм зазначених актів на прикладі окремих сімейних правочинів. Автор, ґрунтуючись на розумінні сімейного права як самостійної галузі українського права, поділяє думку низки українських учених про те, що норми ЦК України застосовуються до регулювання сімейних відносин субсидіарно, а не безпосередньо. Зазначається, що судова практика не завжди дотримується припису ч. 1 ст. 9 ЦК України, згідно з яким його положення застосовуються до врегулювання сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таке нерозуміння співвідношення норм ЦК України і Сімейного кодексу України (СК України) при застосуванні їхніх положень до регулювання сімейних відносин стосується, зокрема, особливостей визнання недійсними сімейних правочинів із підстави відсутності згоди у відносинах щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя; щодо управління майном, належним малолітній дитині; щодо укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, тощо. Окрему увагу приділено згоді батьків, інших законних представників або дитини, відсутність якої не визнається СК України підставою для визнання недійсними договорів про патронат над дитиною, про влаштування дітей до прийомної сім’ї, про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Особливість цих договорів полягає у тому, що за своєю правовою природою і суттю ці договори не є сімейно-правовими у вузькому розумінні, а тому, на думку автора, можуть визнаватися недійсними з підстав, передбачених ЦК України. Наявність низки нормативно-правових актів сімейного законодавства, значна кількість норм яких, так само, як і частина норм СК України, має публічний характер, підтверджує висновок про те, що сімейне право не може визнаватися підгалуззю цивільного права як права приватного, а є самостійною галуззю українського права, що містить як приватноправові (переважно), так і публічно-правові (які обслу говують, власне, сімейні відносини) норми.
40
Петренко, Олександр. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЬКОГО ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ." Public management 22, no. 2 (February 26, 2020): 167–76. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-167-176.
Full textAbstract:
Розглянуто узагальнення теоретико-методологічних засад дер- жавного регулювання діяльності міського пасажирського транспорту. Визна- чено, що ринковий механізм не здатний вирішити в повному обсязі існуючі та виникаючі економічні проблеми та надання соціально значущих послуг, до яких відносяться послуги міського пасажирського транспорту.
Доведено, що проблема організації ефективного регулювання міського пасажирського транспорту залишається однією з найскладніших, оскіль- ки послуги міського пасажирського транспорту є соціально значущими, і в зв’язку з цим необхідне державне регулювання цією галуззю, яке має адмі- ністративно-правову і економічну форми, і здійснюється органами держав- ного і місцевого управління. При цьому в процесі децентралізації економіки України зросла роль місцевих органів влади в загальній системі державного регулювання.
Перехід на ринкову економіку створив нові й посилив вже існуючі про- блеми у сфері перевезень, основними з яких є погіршення стану основних виробничих фондів транспорту, зниження інвестицій в транспортну галузь, відсутність чіткої державної політики, спрямованої на сприяння формуван- ню і розвитку конкурентного ринку транспортних послуг, на прискорення процесів переходу транспортних підприємств на більш високий організацій- но-управлінський і технологічний рівень і на більш високий рівень якості на- даних транспортних послуг.
Для подолання кризового стану необхідна державна участь у всіх сферах господарсько-виробничої діяльності транспортних підприємств: норматив- но-правової, податкової, ліцензійної, фінансової та тарифної. У сфері тран- спорту повинна превалювати тенденція протекціонізму з боку держави, що вимагає чіткої розстановки пріоритетів, а також конкретного визначення в бюджеті розмірів коштів, які передбачається виділяти на субсидування утри- мання й розвиток транспортної інфраструктури
Для вирішення протиріч у системі міського пасажирського транспорту необхідна зовнішня контролююча сила, яка виступає в особі суспільства та держави. Доведено, державним регулюванням міського пасажирського тран- спорту є створення комплексу умов формування адекватних соціально-еко- номічних відносин для забезпечення цілеспрямованого розвитку системи, яка має високу соціальну значущість.
41
Moskvichova, O. S., and O. V. Buriachenko. "СКЛАДОВІ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ." Actual problems of regional economy development 2, no. 17 (November 30, 2021): 159–67. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.159-167.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження складових системи економічної безпеки туристичних дестинацій. Для цього було проаналізовано економічні показники розвитку сфери туризму в Україні та світі, а також видаткові статті державного бюджету України, їх розподіл між безпосередніми та опосередкованими складовими туристичної індустрії та їх динаміка. Доведено необхідність трансформації української сфери туризму з метою популяризації держави як туристичної дестинації світового рівня та збільшення потоків туристів. Встановлено складові системи економічної безпеки України як туристичної дестинації. Метою статті є формування системи забезпечення економічної безпеки туристичної дестанації в системі невизначеності національної економіки.
Методологічною основою проведеного дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, дослідно-пошукова література, наукові праці вітчизняних вчених з питань економічної безпеки туристичних дестинацій, особливо в умовах невизначеності національної економіки, а також інші методи, такі як системний аналіз; синтез, статистичний метод та інші.
Наукова новизна полягає в проведеному аналізі економічних показників розвитку сфери туризму в Україні та світі, а також проведеному аналізі видаткових статей державного бюджету України, їх розподілу між безпосередніми та опосередкованими складовими туристичної індустрії та їх динаміка.
Практична значимість статті полягає в пропозиціях щодо державного управління туристичною галуззю України, яка складається з чотирьох підсистем, які взаємовпливають одна на іншу (політична, економічна, природна і соціальна), а також як таку, що спрямована на сталий розвиток складових об’єктів економічної безпеки та туристичних дестинацій зокрема. Функціонування системи економічної безпеки туристичної дестинації повинно забезпечуватись всіма об’єктами та під пильним керівництвом державних органів влади.
42
Riabets, K. A. "Модель формування політико-правових засад публічного управління у галузі водного господарства України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (November 15, 2019): 80–85. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.06.09.
Full textAbstract:
Мета статті – обґрунтування змісту і структури теоретичної моделі формування політико-правових засад публічного управління в галузі водного господарства України.
Наукова новизна. Проблеми, що пов’язані із функціонуванням водного господарства, є об’єктом дослідження в межах технічних, економічних, юридичних та інших галузей наук. Вітчизняні вчені у контексті зазначених галузей наук розробляють моделі удосконалення функціонування водного господарства. Поряд із цим, науково-теоретична розробка моделі формування політико-правових засад публічного управління у галузі водного господарства України дотепер не здійснена, що й обґрунтовує наукову новизну проведеного дослідження. Доведено, що визначальним чинником рівня ефективності публічного управління водним господарством є його політико-правові засади. Сучасну систему публічного управління водним господарством України представлено сукупністю взаємопов’язаних елементів, які взаємодіють між собою для досягнення спільної мети шляхом виконання загальних завдань. Систему публічного управління водним господарством України поділено на цільову та структурну підсистеми. Платформою здійснення ефективного функціонування публічного управління у водному господарстві запропоновано публічний полілог, у сутність якого вкладено організоване спілкування усіх керуючих елементів (суб’єктів) публічного управління у водному господарстві, у процесі якого відбувається напрацювання напрямів публічної водної політики, обговорюються наявні водогосподарські проблеми та формулюються взаємоузгоджені пропозиції щодо їх вирішення.
Висновок. Запропонована модель формування політико-правових засад публічного управління в галузі водного господарства України відображає загальну послідовність управлінських дій у визначених законодавством напрямах та межах, метою яких є реалізація регламентованих нормами права напрямів публічної водної політики, що направлені на виконання поставлених перед водним господарством цілей та завдань.
43
Баженков, Є. В. "ГЕНЕЗИС МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ ПІД ВПЛИВОМ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, no. 4 (63) (December 29, 2021): 128–33. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-20.
Full textAbstract:
У статті розглянуто стратегічне управління у освітній галузі. Дано визначення поняттю «стратегічне управлін- ня в освітній галузі». Охарактеризовано стратегію розвитку освітньої галузі. Виявлено основні напрямки внутрішньо- галузевих цілей. Визначено підґрунття процедури формування стратегії у освітній галузі та основні потреби освіт- ньої галузі України в умовах глобалізації. Проілюстровано алгоритм формування стратегії у освітній галузі. Визначено важливість місії та стратегічних цілей у освітній галузі. Виокремлено базові компоненти місії, які характерні для освітньої галузі. Визначено ключові пункти змісту стратегії. Проаналізовано найважливіші правила, які включають в себе принципи та тенденції розвитку структури стратегічного управління у освітній галузі. Розглянуто страте- гічні альтернативи, які є в освітній галузі Сформовано висновки щодо процесу формування та реалізації стратегій у освітній галузі.
44
Shcherbakova, A. S. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПІДХОДУ ДО ОЦІНКИ ІНТЕГРОВАННОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯК НЕОБХІДНОЇ УМОВИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, no. 95 (September 24, 2021): 157. http://dx.doi.org/10.31713/ve3202114.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано, що впровадження інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання дозволить зменшити перекоси в економіці, підвищити якісні та кількісні показники господарської діяльності підприємств, залучити інвестиції для підвищення ефективності діяльності тощо. Необхідність залучення інвестиційних ресурсів у підприємства зумовлена гострою потребою оновлення матеріальнотехнічної та технологічної бази, реструктуризацією основних засобів, рядом екологічних та економічних питань. У статті розглядаються підходи до визначення «інвестиційного потенціалу підприємства». Оскільки ефективність інвестування підприємств, що працюють в суміжних галузях залежить від комплексного використання фінансовоекономічних чинників та ефективності функціонування суміжної галузі, тому дані галузі виступають як лімітуючий і в той же час об’єктивнонеобхідний фактор розвитку підприємств. Автором запропоновано концепцію «інтегрованого інвестиційного потенціалу» для підприємств суміжних сфер, яка враховує специфіку поєднання таких галузей. У роботі проведено концептуалізацію поняття «інтегрований інвестиційний потенціал». Запропоновано методичний підхід до оцінювання інтегрованого інвестиційного потенціалу підприємств, що працюють в суміжних галузях, який дозволяє інтегрувати різноманітні й часто різнонаправлені за напрямом змінні показники, представити їх у легко оглядовій і прийнятній для інтерпретації формі; розширити можливості для більш якісного і надійного аналізу та прогнозування діяльності підприємств та кількісного виміру їх фінансових перспектив. Встановлені на його основі рівні інвестиційного потенціалу можуть слугувати орієнтиром для визначення суб’єктів господарювання, які найбільше потребують державної підтримки, що стане потужним підґрунтям фінансового забезпечення їх економічного розвитку.
45
Шпіньова, Юлія. "ВИКОРИСТАННЯ БІЗНЕС-ТЕХНОЛОГІЙ В ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 198–201. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-40.
Full textAbstract:
Світ став динамічним, змінилось і управління – воно стало більш проективним, тобто, здатним не лише реагувати, але і змінювати не тільки об'єкт управління, але і систему управління. Пріоритет змістився від оперативних функцій до функцій конструювання організації «з нуля» у відповідь на нові виклики в управлінні. Багато методів «організації» в бізнесі можуть застосовуватися щодо органів влади та державної корпорації в галузі управління родовими визнаннями цих соціотехнічних систем і достатньо загальних умов, необхідних для їх прогресивного розвитку. Існує переконлива потреба в тому, щоб державне управління в країнах, що розвиваються, ставало все більш економічно вигідним, щоб вони залишались глобально конкурентоспроможними та підтримували свій розвиток. Ця стаття розглядає використання інноваційних бізнес технологій у державного управління, таких як інжиніринг для вирішення цього питання.
46
БАЙГУШЕВ, В. В., and К. Є. ХАННУФ. "УПРАВЛІННЯ ОБ'ЄДНАНИХ КОРПОРАТИВНИХ СТРУКТУР ПРИ ЗАМІЩЕННІ В ГАЛУЗІ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 86–94. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243627.
Full textAbstract:
Мета. Виконати дослідження управління бізнесом об'єднаних корпоративних структур (далі ОКС), коли стратегія заміщення товарів галузі на інші, так звані товари-субститути або товари-замінники, стає ефективною для отримання конкурентних переваг. Методика. Для досліджень використані метод вивчення та узагальнення відомостей, загальна теорія систем і системний аналіз. Результати. Визначено, що за період 2018-2021 рр. стратегія заміщення товарів у різних галузях ринку на інші, так звані товари-субститути або товари-замінники має принципові ознаки невизначеності. Запропонована схема потенційних джерел появи продуктів-замінників у галузі та схема моделі управління процесом реалізації конкурентної стратегії заміщення для ОКС з позитивними і негативними зворотними зв'язками. Наукова новизна. Вперше розроблено та визначено формалізовані вимоги до управління заданих показників реалізації конкурентної стратегії заміщення для ОКС за допомогою зворотних зв'язків. Практична значимість. Визначено основні формалізовані вимоги та заходи управління бізнесом об'єднаних корпоративних структур, коли стратегія заміщення товарів галузі стає головною.
47
Лебідь, Ольга, and Надія Лебєдєва. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОТЕКЦІОНІСТСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО АМАТОРСЬКОГО КІНОМИСТЕЦТВА." Public management 16, no. 1 (January 30, 2019): 84–94. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-84-94.
Full textAbstract:
Досвід, що давно існує та використовується світовими підпри- ємствами, поступово впроваджується в інших галузях життя суспільства. З такої точки зору актуальності набуває застосовування механізмів держав- ного управління в контексті протекціоністської політики держави щодо аматорського кіномистецтва. Формуванню інноваційних механізмів управ- ління в Україні присвячено багато досліджень провідних українських нау- ковців: В. Баштаник, Н. Дармограй, І. Чаплай, І. Чухно та ін. Потребами су- часного розвитку нашої держави, спираючись на наукові праці з державного управління українських науковців В. П. Рубцова та Н. І. Перинської можемо виокремити соціальний механізм формування та реалізації протекціоніст- ської політики державного управління аматорським кіномистецтвом, що може бути зображено як низка взаємопов’язаних явищ, що опосередковані державою як суб’єктом управління: духовні потреби суспільства патріотич- ного спрямування — інтереси суспільства стосовно духовних потреб — цілі, тобто наявність компетентних фахівців з державного управління на всіх рів- нях культурної галузі — рішення щодо покращення кінопослуг — результа- том чого є якісна і конкурентоспроможна мистецька галузь України.
Напрямом протекціоністської політики держави щодо аматорського кі- номистецтва стає соціальна форма, що являє собою адекватність самороз- витку та самореалізації національних інтересів. Разом з нею маємо функ- ціональну форму, тобто протекціоністська політика щодо аматорського кіномистецтва стає арсеналом інструментів повного невтручання держави у творчий процес. Формування механізмів протекціоністської політики щодо аматорського кіномистецтва є важливим процесом реформування держав- ного управління в Україні.
Спираючись на наукові праці сучасних українських науковців, розгля- нуто перспективи розвитку й удосконалення механізмів протекціоністської політики державного управління аматорським кіномистецтвом і вдоскона- лення механізмів державного управління, що відрізняються від існуючих наявністю вдосконаленого організаційно-правового механізму та маркетин- гового механізмів державного управління.
48
Andreiev , S. O. "Про державно-управлінську освітню компоненту професійної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» в Україні." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 31, 2020): 96–112. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.10.
Full textAbstract:
Метою статті є оцінка державно-управлінської освітньої компоненти професійної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» (на прикладі другого (магістерського) рівня) в Україні.
Наукова новизна полягає у проведенні аналізу державно-управлінської освітньої складової професійного навчання студентів спеціальності «Публічне управління та адміністрування» в Україні та висвітленні нагальних теоретичних і прикладних проблем її формування в сучасних умовах. Аналіз здійснювався шляхом експертної оцінки: урядових рішень 2015 р. та 2016 р. щодо скасування освітньої галузі «Державне управління» та запровадження галузі знань і спеціальності «Публічне управління та адміністрування»; наукового підґрунтя концепції публічного управління та відповідного понятійного апарату; освітніх стандартів, а також магістерських програм закладів вищої освіти за цією спеціальністю.
За результатами дослідження сформульовано такі висновки: скасування в Україні у 2015 р. унікальної на пострадянському просторі галузь знань – «Державне управління» у складі 12 спеціальностей, яка давала можливість забезпечувати якісну підготовку державно-управлінських кадрів за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, свідчить про незатребуваність та знецінення державно-управлінської освіти; понижується щабель професійної підготовки управлінських кадрів для органів державної влади та місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права з магістерського (як було в період з 1997 по 2015 рр.) до бакалаврського рівня, що вказує на істотне зменшення вимог держави до їхньої професіоналізації; відбувається роздержавлення та демонополізація національної системи професійної підготовки державних службовців шляхом втрати монополії Національної академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутів, а також широкого залучення до цього процесу інших закладів вищої освіти, зокрема приватної форми власності, які в ринкових умовах керуються не державними, а комерційними інтересами; підготовка кадрів за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» в Україні набуває масового характеру, без належного обґрунтування з боку держави потреб у такій кількості фахівців та наявності ефективних гарантій їхнього подальшого працевлаштування на ринку праці у державному секторі.
Інтегральний висновок полягає у тому, що за існуючих підходів керівництва країни, реалізованих у чинному законодавстві, зокрема у відповідних стандартах вищої освіти, мова не може йти про ефективне виховання та належну професійну підготовку державно-управлінської еліти, спроможної піднятися до осмислення, реалізації та захисту національних інтересів суверенної держави. Наслідком сьогоднішньої державної політики щодо підготовки осіб за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» прогнозовано буде випуск освітніми закладами великої кількості «фахівців» для органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі слабкою теоретичною державно-управлінською підготовкою, нерозумінням інституту держави як соціальної цінності, її завдань та функцій в управлінні суспільними та державними справами, принципів та закономірностей функціонування системи державного управління, відсутністю державницького мислення та світогляду.
У статті обґрунтовано пропозицію щодо необхідності відновлення в установленому порядку галузі знань «Державне управління», для чого представники експертного співтовариства повинні активніше відстоювати цю ідею, продовжуючи доводити відсутність для України альтернативи цьому напряму розвитку професійної управлінської освіти.
49
Єрофеєв, М. І. "Вплив реформи управління в галузі водних відносин на правове забезпечення повноважень органів місцевого самоврядування з питань водокористування та охорони вод." Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 4, no. 84 (December 28, 2018): 186–94. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.84.186-194.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості реформування управління в галузі водних відносин, наслідки впливу цього реформування на повноваження органів місцевого самоврядування з питань водокористування, охорони вод. Зроблено висновки та надано аргументовані пропозиції, спрямовані на удосконаленняводного законодавства в частині, що стосується участі органів місцевого самоврядування в управлінні водним господарством.
50
Kryukova, Iryna, and Svitlana Stoyanova-Koval. "Концептуальні засади стратегічного управління розвитком молокопереробних підприємств." University Economic Bulletin, no. 39 (December 27, 2018): 13–22. http://dx.doi.org/10.31470/2306-546x-2018-39-13-22.
Full textAbstract:
Предмет, мета роботи. У статті здійснено дослідження теоретичних та практичних аспектів стратегічного управління молокопереробними підприємствами. Здійснена оцінка сучасного стану розвитку підприємств молокопереробної галузі. Проведено порівняння методичних засад оперативного і стратегічного менеджменту бізнес-суб’єктів галузі. Обґрунтовано складові процесу стратегічного управління молокопереробних компаній. Метод або методологія проведення роботи. При здійсненні наукових досліджень було використано сукупність наступних методів і прийомів наукового пізнання: абстрактно-логічний (при формуванні логіко-структурної схеми процесу стратегічного управління), монографічний та економіко-статистичний (при оцінці сучасного стану розвитку молокопереробної галузі), методи аналізу і синтезу (при формалізації та оцінці дії факторів на процес стратегічного управління), метод наукового порівняння. Результат роботи. За результатами дослідження встановлено, що в умовах загострення конкуренції та посилення ризиків економічного середовища процес менеджменту підприємств молокопереробної галузі має орієнтуватись на стратегічну перспективу. Систематизація наукових підходів до стратегічного управління дозволила визначити, що його слід трактувати у тісному зв’язку із потенціалом компанії, факторами зовнішнього і внутрішнього середовища, сукупністю функціональних цілей бізнес-суб’єкта. Аналіз сучасного стану розвитку молокопереробної галузі України показав наявність значного потенціалу виробництва поряд із існуючим дисбалансом внутрішніх тенденцій функціонування галузі. Разом з тим, досягнення значних успіхів на ринку молокопродуктів сьогодні виявляється неможливим без імплементації засад стратегічного управління у діяльність молокопереробних компаній. За дослідженнями системних переваг стратегічно орієнтованих бізнес-структур обґрунтовано етапність та основні складові процесу стратегічного управління сучасних молокопереробних підприємств. Галузь застосування результатів. Отримані результати можуть бути використані при обґрунтуванні та реалізації стратегічних засад управління підприємств молокопереробної сфери АПВ. Висновки. Наявні методичні підходи до сутності стратегічного управління сьогодні демонструють відсутність єдиної концепції до обґрунтування процесу стратегічного управління бізнес-суб’єктами. Разом з тим, систематизація наукових поглядів дозволяє виділити ключові аспекти такої концепції, на засадах яких має ґрунтуватись стратегічне управління: оригінальність та диверсифікація пропозиції на ринку; максимізація ринкової вартості бізнесу; забезпечення синергійного ефекту менеджменту; адаптивність та результативність управлінського процесу. Порівняння оперативного і стратегічного управління свідчить про значний потенціал підвищення результативності менеджменту за умов імплементації стратегічних підходів до управлінського процесу молокопереробних підприємств.