Journal articles: 'Управління вимогами'

1

Hrytsiuk, Yu I., and E. A. Nemova. "Особливості управління процесом розроблення вимог до програмного забезпечення." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 8 (October 25, 2018): 161–69. http://dx.doi.org/10.15421/40280832.

Full text

Abstract:

Наведено технологічні особливості управління процесами розроблення вимог до ПЗ та внесення змін до них, методи і засоби яких дають змогу проконтролювати стан їхнього виконання та встановити статус кожної з вимог протягом усіх етапів реалізації програмного проекту. Проаналізовано основні поняття про план виконання завдань програмного проекту та управління процесом його реалізації, що допомогло зрозуміти суть пропонованих методів і засобів здійснення контролю за станом виконання кожного із завдань та відстеження їхнього статусу на усіх етапах реалізації програмного проекту. Виявлено проблеми, які виникають під час управління процесом розроблення вимог до ПЗ, що дає змогу запобігти непередбачені втрати і неприємні інциденти, які можуть виникнути на деяких етапах реалізації програмного проекту. З'ясовано, що більшість виявлених проблем пов'язані насамперед з: плануванням послідовності виконання робіт; контролем за станом виконання робіт; управлінням змінами вимог до ПЗ; відстеженням статусу кожної вимоги. Характер проблем, з якими стикаються IT-компанії при управлінні вимогами до ПЗ, залежить також і від специфіки їхньої діяльності. Досліджено деякі особливості управління вимогами до ПЗ в процесі діяльності компанії його замовника, виконавця та виробника, що дає змогу своєчасно підготувати відповідні плани виконання завдань програмного проекту та ефективно управляти процесом їх реалізації. Встановлено, що на початкових етапах розроблення користувацьких вимог до ПЗ процедура внесення змін має мати незначний ступінь формалізації, яка повинна постійно збільшуватися в міру просування етапів реалізації програмного проекту. Зроблено відповідні висновки та надано рекомендації щодо практичного використання запропонованих методів і засобів управління процесом розроблення вимог до ПЗ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Ушакова, І. О., and Г. В. Макарова. "Методика управління вимогами в гнучких методологіях." Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, no. 2(56) (May 22, 2018): 93–98. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2018.56.13.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

СЛИВА, Ю. В. "НАУКОВІ ОСНОВИ КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕЧНІСТЮ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ЗГІДНО З ВИМОГАМИ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ." Товарознавчий вісник 1, no. 14 (March 12, 2021): 95–105. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-10.

Full text

Abstract:

Мета. Основною метою дослідження було розроблення концепції управління безпечністю харчових продуктів з врахуванням ризик орієнтованого та процесного підходу та вимог міжнародних стандартів щодо систем управління безпечністю харчових продуктів. Для досягнення поставленої мети потрібно було вирішити наступні завдання: дослідити сучасні концепції управління безпечністю харчових продуктів, проаналізувати вимоги та підходи міжнародних стандартів і схем сертифікації до систем управління безпечністю харчових продуктів і управління ризиками та керуючись методами аналізу, синтезу та узагальнення розробити концепцію управління безпечністю харчових продуктів, яка застосовна на організаційному та операційному рівнях систем управління з врахуванням принципів НАССР, VACCPі TACCP. Методика. У роботі застосовувались методи системного аналізу спрямовані на виявлення альтернативних варіантів вирішення проблеми, а саме системний підхід і загальна теорія систем Методика системного аналізу застосовувалась до дослідження систем управління безпечністю харчових продуктів. Крім того, нами був застосований метод моделювання, який є науково обґрунтованим методом оцінок характеристик складних систем, що використовуються для прийняття рішень в різних сферах економічної, та соціальної діяльності. Результати. Розроблено концепцію управління безпечністю харчових продуктів, яка включає застосування процесного і ризик-орієнтованого підходу та застосування принципів НАССР, VACCPі TACCP, як взаємопов’язаних елементів системи управління безпечністю харчових продуктів. Встановлено, що управління ризиком щодо ненавмисних загроз базується на методології відповідності (якість), та методології попередження (безпечність, НАССР). Управління ризиком щодо навмисних загроз базується на методології захисту (шахрайство VACCP, навмисна шкода ТACCP). Крім того встановлено, що з точки зору сфер впливу як на оператора ринку харчових продуктів, так і споживача управління ризиками стосовно якості та шахрайства з харчовими продуктами лежить в економічній площині, управління ризиками стосовно безпечності та навмисної шкоди лежить в площині впливу на здоров’я споживачів. Слід брати до уваги, що в окремих випадках управління ризиками навмисних загроз (шахрайство VACCP, навмисна шкода ТACCP) може лежати в площині впливу як на економічну складову так і на здоров’я споживача. Практична значимість. Запропоновано концепція та новий підхід до управління безпечністю харчових продуктів, які відображають поєднання методологій процесного та ризик-орієнтованого підходів з врахуванням вимог міжнародних стандартів до розроблення та функціонування систем управління безпечністю харчових продуктів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Myshchyshyn, Iryna, Khrystyna Kalahurka, and Orest Myshchyshyn. "Операційно-діяльнісні компетенції менеджера освіти." Педагогічний дискурс, no. 29 (October 21, 2020): 71–76. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2020.29.09.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано, що успішна діяльність освітньої установи є наслідком ефективної діяльності керівництва. Охарактеризовано особливості реалізації операційно-діяльнісної компетенції й практичних умінь у процесі застосування різноманітних управлінських технік: управління через делегування, винятки, ціль, результати, конфлікти, нагляд і розпорядження, мотивацію, інновації, комунікування, інвігіляцію, контроль. Констатовано, що практичні уміння керівника формуються в процесі професійної підготовки й вдосконалюються в умовах активної й творчої професійної діяльності. Різноплановість завдань і функцій професійної діяльності керівника, зумовлена сучасними вимогами й контекстами відображаються у появі нових елементів операційно-діяльнісної компетенції, вдосконаленні дискретних умінь й системних комплексів, прийомів майстерності управлінця.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Koval, S. I., and Ye A. Kovalchuk. "УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В СФЕРІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, no. 81 (April 26, 2018): 33. http://dx.doi.org/10.31713/ve120184.

Full text

Abstract:

Якість туристичного продукту характеризується якістю послуг, що входять до його складу. При вивченні якості туристичних послуг виділяють три рівні: технічна, соціальна та якість навколишнього середовища. В умовах розвитку туристичної індустрії, обов’язковими вимогами є забезпечення безпеки життя і здоров’я; гарантія надання послуг; збереження майна туриста; охорона навколишнього середовища. Реалізація стратегії «управління якістю» може бути представлена в трьох варіантах: 1-й – формування якості управлінської діяльності у вищій і середній ланках управління; 2-й – формування якості управлінської діяльності в системі управління якістю; 3-й – формування якості на рівні технології реалізації туристських послуг. Для належного управління якістю продукту (послуги) в умовах конкурентного середовища і розширення ринків діяльності, в тому числі закордонних, компанії переходять на використання міжнародних стандартів, головним із яких є стандарт серії ISO 9000.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Корендович, В. С., А. Д. Наливайко, and А. І. Поляєв. "Підходи до створення та функціонування системи управління вимогами щодо розвитку спроможностей в органах управління складових сил оборони." Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, no. 1-62 (May 14, 2018): 51–56. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2018-1-62/51-56.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Калач, Г. М., and Н. В. Онищук. "Особливості логістичних процесів підприємств електронної комерції." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 7 (September 14, 2021): 42–51. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.42-51.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню ринку електронної комерції та її логістичних процесів. Розглянуто основні функціональні сфери е-логістики: ланцюг постачань, управління запасами, зворотну логістику. Проаналізовано основні тенденції розвитку логістики в сфері е-комерції. Визначено напрями покращення діяльності логістичних компаній: покращення вхідного ресурсу; покращення внутрішнього потоку; злагоджена комунікація зі споживачами, забезпечення найбільш точної відповідності вихідних потоків товарів та послуг з їх вимогами. Запропоновано шляхи зменшення вартості логістичних послуг та комплекс організаційно-технологічних заходів державного рівня, спрямованих на підвищення ефективності електронної логістики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Коженовські, Лєшек Фредерік, and Євген Литвиновський. "ІНФОРМАЦІЯ – ВАЖІЛЬ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА." Науковий вісник: Державне управління, no. 4(10) (December 2, 2021): 71–94. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2021-4(10)-71-94.

Full text

Abstract:

Вимогами сучасності для сталого функціонування глобального суспільства в умовах надзвичайних викликів до його стійкості є проведення методологічних та науково-прикладних досліджень з проблематики цивільної безпеки, вивчення кращих практик антикризового менеджменту країн Європи. Також науковим завданням є теоретичне обґрунтування складових механізму державного управління сферою цивільної безпеки та їх характеристик. На основі аналізу механізму державного антикризового управління республіки Польща гіпотетично визначено інформацію як центральний (базовий) його важіль, обгрунтовано її значущі характеристики. Методами дослідження були метод компаративного аналізу, контент-аналізу, гіпотетичний, метод інтерв’ювання експертів. На основі аналізу попередніх наукових розвідок визначено, що такі структурні елементи механізму державного управління як політики, важіль, інструменти, зокрема в управлінні сферою цивільної безпеки, не знайшли свого місця, часом їх ототожнюють, а здебільшого лише похідно про них згадують. Зазначені дослідження є теоретичною базою підтвердження гіпотези, що інформація є основою прийняття державних управлінських рішень, невід'ємною частиною системи, метою якої є зменшення стану невизначеності її функціонування, не лише міждисциплінарним терміном, який суперечить невідомому, а й ключовим фактор (важелем державного управління) національної безпеки. Обіг інформації є підгрунтям належного функціонування системи антикризового управління Республіки Польща (далі – РП). Аналіз системи антикризового менеджменту РП свідчить, що діяльність органів управління спрямована на організацію і підтримку всіх можливих систем комунікації – інформаційних, транспортних, логістичних тощо. Чим вищий рівень управління, тим важливішим є фактор координації окремих видів діяльності. Ця координація органів управління (сил) антикризового менеджменту заснована на базі отримання (надання) повідомлень (інформації) з наявних сил і засобів та проведених заходів суб’єкта системи нижнього рівня управління та повідомлень із запитом необхідних сил і засобів з вищих рівнів управління. Також значна увага приділяється системі моніторингу визначених загроз. Пропонується замість поняття «моніторинг» ввести «контролінг», в основі якого лежить збір, обробка, перевірка, стандартизація відповідної інформації (повідомлення) про стан (загрозу, ризик) об’єкта захисту. Визначено, що для упорядкування ієрархічної інформації та обробки даних у системі антикризового менеджменту РП, підтримання ефективного інформаційного потоку стандартизованих даних (збір мінімального обсягу даних, доповнення (за необхідності) їх додатковою інформацією та представлення у вигляді звіту (початкового, корегуючого, заключного) про ситуацію) функціонує інформаційно-аналітична система «Central Reporting Application». Зроблено висновок, що інформація – це зміст, який передається повідомленням, що надає можливість зрозуміти сенс даних і взаємозв’язок між ними, точка опори системи (механізму) державного управління антикризового менеджменту, відповідно до характеристик якої визначається ефективність діяльності його комунікаційної складової зокрема та всієї системи антикризового менеджменту загалом. Визначено значущі характеристики інформації, серед яких: актуальність, цінність, своєчасність, обґрунтованість, правдивість або істинність (хибність), суб’єктність (суб’єктивність), об’єктивність, первинність (вторинність), корисність, повнота, точність, гнучкість, достовірність, достатність, унікальність, однозначність. Напрямом подальшого дослідження є вивчення практичних кейсів щодо функціонування інформаційно-аналітичних систем антикризового менеджменту країн Європи з визначення значущих характеристик інформаційних потоків, що в них обробляються.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Братішко, Ю. С., О. В. Посилкіна, and Я. М. Деренська. "ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ФАРМАЦІЇ." Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, no. 1 (February 7, 2021): 26–34. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-1-3.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена розробці засад управління соціально відповідальною діяльністю фармацевтичних компаній як найважливішої умови підвищення якості, ефективності та доступності фармацевтичного забезпечення населення. Визначені специфічні характеристики існуючої національної моделі соціальної відповідальності бізнесу. Визначено, що українська модель об’єднує сучасний світовий досвід формування корпоративної соціальної відповідальності та відображає концептуальні спрямування її подальшого розвитку згідно з вимогами міжнародних стандартів. Обґрунтовані основні методологічні принципи побудови концептуальної моделі соціальної відповідальності фармацевтичного бізнесу в умовах розвитку глобалізаційних та інтеграційних процесів і необхідності імплементації вимог міжнародних стандартів, що регламентують соціально відповідальну діяльність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

ВОРОХОБІНА, Діана. "ЛІДЕРСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ З НАВІГАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ СУДНОМ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, no. 1 (April 20, 2022): 20–33. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.953.

Full text

Abstract:

У статті узагальнено результати досліджень, публікацій та нормативно-правових актів, у яких розкриваються теоретичні аспекти лідерської компетентності фахівців з навігації та управління судном. З’ясовано, що лідерство є одним з найважливіших компонентів професійної компетентності фахівців з навігації та управління судном. На це наголошується у сучасних нормативно-правових документах, що регламентують підготовку майбутніх судноводіїв. У зв’язку із цими вимогами, а також сучасними викликами і загрозами у сфері судноплавства потребують ретельного аналізу результати навчання – знання, уміння, навички, способи мислення, ціннісні орієнтації, професійно важливі властивості фахівцівз на вігації й управління суднами, які складають зміст лідерської компетентності. З’ясовано, що важливі аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців річкового та морського транспорту неодноразово привертали увагу науковців. Однак наукове завдання щодо формування і розвитку лідерської компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління судном у процесі професійної підготовки не було предметом окремого дослідження. Зроблено висновок, що лідерська компетентність – це інтегроване поняття, що охоплює професійну компетентність і професійну мобільність, а також здатність швидко адаптуватися до нових умов, орієнтуватися в інформаційних потоках, оптимально вирішувати професійні й соціальні проблеми, здійснювати ефективне управління персоналом і вміння працювати в команді. Лідерська компетентність фахівців з навігації та управління судном охоплює досить значний перелік компонентів, серед яких знання (психології роботи з персоналом, особливостей управління людськими ресурсами, комунікації, особливостей формування команди тощо), уміння та навички (підтримувати серед членів суднової команди атмосферу взаєморозуміння, доброзичливості, взаємодопомоги, навички керівника і вміння працювати в команді, застосовувати методи ефективного управління ресурсами, здійснювати менеджмент та мотивацію персоналу суднової команди тощо), а також лідерські якості (організаторські, професійно-ділові, емоційно-комунікативні, інтелектуально-креативні та морально-вольові). Важливе значення в умовах сучасного мореплавання є володіння капітанами суден та їх помічниками міжкультурною та етнічною толерантністю.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Масесов, Микола, Вадим Кротов, and Павло Опенько. "АКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ЧЕРГОЮ В ТАКТИЧНИХ РАДІОМЕРЕЖАХ З ВИКОРИСТАННЯМ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ." Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, no. 1 (June 9, 2021): 37–46. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-37-46.

Full text

Abstract:

Діяльність Збройних Сил характеризується специфічними вимогами до інформації, до засобів зв’язку та передачі даних. Аналіз сучасного світового досвіду показує, що успішне проведення військових операцій вимагає своєчасного комплексного інформаційного забезпечення бойових дій, що вже неможливе без впровадження сучасних інформаційних технологій. Для забезпечення зв’язку в умовах впливу деструктивних зовнішніх чинників і відсутності традиційної телекомунікаційної інфраструктури потрібні мережі передачі інформації, що мають швидке розгортання, автономність електроживлення кожного вузла, високу живучість, здатність передачі інформації при випадкових процесах переміщення, знищення, включення і виключення вузлів. Все це можливо завдяки використання мобільних Ad-Hoc мереж з децентралізованої структурою (Mobile Ad-Hoc Networks, MANET) [1, 2]. Основними перевагами побудови MANET є: реалізація децентралізованого управління компонентами мережі; відсутність фіксованих вузлів; здатність кожного вузла виконувати функції маршрутизатора. Завдяки вказаним перевагам мережі MANET мають перспективи застосування для забезпечення зв’язку в тактичній ланці управління, та забезпечать мобільним абонентам можливість безперервного і стійкого обміну інформацією під час знаходження в рухомих об’єктах (КШМ, бронетехніці, автомобілях) або переміщенні пішим порядком. Проблема забезпечення якості обслуговування в Ad-Hoc мережах, була і залишається актуальною для розробників протоколів, мережевого устаткування і кінцевих користувачів. На всіх рівнях мережі активно використовуються механізми буферизації і управління чергою пакетів, в тому числі і адаптивні, покликані, з одного боку, обслуговувати сплески трафіку з мінімальними втратами пакетів, а з іншого, – забезпечити достатню смугу пропускання і прийнятні тимчасові затримки. В статті досліджені процеси в тактичній радіомережі з розробленим нечітким регулятором на основі інтерактивної системи MATLAB. Мережа представлена замкненою системою автоматичного керування (системою з активним управлінням чергою) зі змінними параметрами (змінною кількістю комунікаційних каналів чи кількістю сесій TCP N(t) та часом проходження пакетів туди й назад R(t)). Застосування розробленого нечіткого регулятора в тактичній радіомережі є ефективним, дозволяє утримувати поточну довжину черги, близькою до бажаної та ефективну швидкість передачі даних достатню для практичного використання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Станков, Г. "Участь громадян у державному управлінні: безперечні переваги та неминучі ризики." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 7 (September 14, 2021): 152–60. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.152-160.

Full text

Abstract:

У статті досліджується криза сучасної демократії і участь громадян у державному управлінні як інструмент подолання кризи. Представлені причини наростаючої невідповідності між вимогами громадян і діями влади. Автором узагальнено переваги і недоліки участі громадян для того, щоб визначити певні аспекти цієї складної проблеми. Значна частина сучасної теорії демократії присвячена якості демократії та динаміці процесів демократизації та протилежних їй процесів. У наукових дослідженнях обґрунтовано тезу, що в демократичних суспільствах зростає незадоволення функціонуванням влади, і все більше громадян вважають свої уряди недостатньо демократичними. Іншими словами, демократії стикаються з викликом стати більш демократичними. Метою цієї публікації є дослідження можливостей підвищення якості демократії через посилення участі громадян у прийнятті рішень. Для досягнення цієї мети проаналізовано широкий спектр літератури у галузі політології та державного управління щодо практичних наслідків залучення та участі громадян. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані широким загалом фахівців і науковців, які в галузі публічного управління вирішують комплексну проблему залучення та участі громадян у державному управлінні з погляду на безперечні переваги та неминучі ризики. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновок, що за певних обставин участь громадян може бути досить корисною, а за інших обставин – навпаки. З огляду на потенційні переваги та недоліки залучення та участі громадян у визначеній політиці, наукова дискусія щодо того, як саме громадяни повинні брати участь у прийнятті рішень, триває. Основне питання полягає у тому, який тип процесу участі найкраще працює для усіх зацікавлених сторін та в яких конкретно випадках. Як теорія, так і практика демократичних інновацій мають бути зосереджені на розробці ефективних моделей та процедур, які використовують і збільшують переваги участі громадян та зменшують або нейтралізують її недоліки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Yaroshevych, R., and A. Kovalenko. "АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЙ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТАКТИЛЬНОГО ІНТЕРНЕТУ У КОМП'ЮТЕРНИХ МЕРЕЖАХ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 67 (April 1, 2022): 106–10. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2022.1.106.

Full text

Abstract:

Метою даної роботи є проведення аналізу технологій які зможуть забезпечити підвищення ефективності Тактильного Інтернету (ТІ) у комп'ютерних мережах. Концепція ТІ набула свого розвитку завдяки появі та розвитку технологій, що вимагають досить малої затримки при доставці даних. Це насамперед послуги з певними вимогами до інтерактивності. Зокрема, це можуть бути різноманітні системи управління, пов'язані з передачею тактильних відчуттів від виконавчих механізмів і сенсорів на органи управління. Для підвищення ефективності ТІ сьогодні розглядається низка перспективних технологій, наприклад, технологія взаємодії пристрій-пристрій, D2D (Device-to-Device), без використання базової станції, що дозволяє ефективно побудувати надщільні комп'ютерні мережі. Для побудови мереж з малими затримками великого значення набувають технології типу MEC (Mobile Edge Computing), програмно-конфігурованих мережах SDN (Software Defined Networks) та віртуалізації мережних функцій NFV (Network Functions Virtualization). Комп’ютерні мережі з низькими затримками, в основі яких лежить концепція Тактильного Інтернету, мають велике значення при виборі методу побудови комп’ютерних мереж. В даній статті розглянуто різні технології та проаналізовані основні переваги та проблеми означених технологій, які вимагають подальшого їх дослідження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Малихіна, Яна, and Алла Брацлавська. "ТЕСТУВАННЯ ЯК МЕТОД КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ ВІЙСЬКОВОЇ АВІАЦІЇ ЗА ВИМОГАМИ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ (ІКАО)." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, no. 1 (June 12, 2021): 267–78. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.704.

Full text

Abstract:

У статті розглядається тестування як метод контролю якості знань з англійської мови курсантів льотного факультету Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, з урахуванням особливостей військової авіації. Метою контролю є визначення відповідності якості знань курсантів рівневі 4 (операційний) за шкалою ІКАО, під час вивчення дисципліни “Іноземна мова професійного спрямування” у процесі професійної підготовки військових льотчиків та офіцерів бойового управління у ХНУПС. Тести для льотчиків, офіцерів бойового управління та диспетчерів військової авіації у ХНУПС повинні не тільки відповідати стандартам ІКАО, але також мають містити автентичні матеріали з військової тематики, без яких неможлива підготовка таких спеціалістів до ефективної роботи у спільному повітряному просторі з іноземними військовими авіаційними фахівцями та їхньої взаємосумісності під час спільних навчань. Співвідношення між кількістю завдань з військової та цивільної тематики має бути на користь військової авіації, бо курсанти набувають саме військову спеціальність. Тест ІКАО складається з 5-ти завдань для перевірки розуміння на слух та спроможності розмовляти англійською мовою. Результати тесту оцінюються за допомогою 6-ти холістичних дескрипторів: вимова, плавність та швидкість мовлення, використання граматичних структур, вживання лексики, розуміння на слух та взаємодія з рейтером під час розмови. Ефективність упровадження таких мовних тестів була доведена за допомогою експерименту, проведеного з курсантами льотного факультету у ХНУПС. Результати експерименту продемонстрували, що експериментальна група, яка була протестована за допомогою тестів, що містили більшу кількість завдань з військовою лексикою, та мали у своєму складі відкриті форми контролю, впоралася із завданнями успішніше. Мовні тести ІКАО, розроблені рейтерами кафедри авіаційної англійської мови ХНУПС, можна вважати валідними, достатньо об’єктивними та надійними. Такі тести довели свою ефективність і можуть у подальшому використовуватися під час тестування майбутніх військових льотчиків та офіцерів бойового управління за вимогами ІКАО у ХНУПС.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Тоцька, Олеся Леонтіївна. "УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТОМ ПІДГОТОВКИ ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ ЗАСОБАМИ MICROSOFT OFFICE PROJECT." Information Technologies and Learning Tools 78, no. 4 (September 11, 2020): 177–92. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v78i4.2852.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, присвячені окремим аспектам освітніх і наукових проєктів. Сформовано методику розроблення проєкту й алгоритм її автоматизації за допомогою програми Microsoft Office Project з покроковим описом дій від завантаження програми до формування базового плану. Обґрунтовано підготовку доктора філософії як освітньо-наукоий проєкт, зокрема зазначено його характерні ознаки (мету, наявні ієрархічні цілі, координоване виконання пов’язаних між собою дій, часові рамки, наявність бюджету, унікальність), віднесено до певних видів проєктів за різними класифікаційними ознаками (масштабом / розміром, тривалістю / строками реалізації, галузевою приналежністю, функціональним спрямуванням, характером залучених сторін, ступенем складності, складом і структурою залучених організацій, вимогами до якості проєкту, ступенем обов’язковості, ступенем зв’язку, кількістю учасників), перелічено характеристики проєкту (ціль, бачення та стратегію, комерційну вигоду, організаційні зміни, час і витрати), конкретизовано процеси, пов’язані з проєктом, які реалізують різні функції управління (ініціації, планування, виконання, моніторингу й управління, завершення). Розроблено засобами Microsoft Office Project проєкт підготовки доктора філософії за спеціальністю «073 Менеджмент» на прикладі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Сформовано перелік робіт проєкту. Універсальність розробленого проєкту полягає в тому, що його можна застосовувати в діяльності відділу аспірантури та докторантури будь-якого закладу вищої освіти України для управління підготовкою докторів філософії не тільки за спеціальністю «073 Менеджмент», але й за іншими спеціальностями з відвідними змінами назв дисциплін. Розроблений проєкт підготовки доктора філософії також може слугувати основою для інших освітніх, наукових чи освітньо-наукових проєктів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Юзькова, Олена. "ІННОВАЦІЙНЕ ЛІДЕРСТВО ЯК ФОРМА ПРОФЕСІЙНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ." Public management 19, no. 4 (May 29, 2019): 320–31. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-320-331.

Full text

Abstract:

Проблемні питання впровадження механізмів інноваційного лідерства в діяльність органів державної влади в Україні в умовах суспіль- них змін привертають все більше уваги дослідників різних наукових на- прямів. Цей процес має кілька базисних детермінантів, які представлені за результатами дослідження поведінки інноваційного лідера в організації на засадах організаційного досвіду. Надано порівняльний аналіз бачення інно- ваційного лідера представниками органів державної влади та представника- ми бізнесу з точки зору особистісних характеристик та поведінкової моделі всередині організації з метою виявлення закономірностей до формування інноваційного лідерства як форми професійної еволюції у сфері державного управління та в бізнес-середовищі. Досліджено понятійний та методичний аспект інноваційного лідерства на основі виявлення когніцій щодо бачення інноваційного лідерства в управлінні організаціями, зокрема в державно- му управлінні. Дослідження орієнтоване на поглиблення розуміння такого явища як інноваційне лідерство, тобто детальним вивченням і розумінням інноваційного лідерства в його цілісності і безпосередньому взаємозв’язку з іншими явищами. Зазначено, що бізнес завжди першим впроваджує нові ідеї та концепції, а громадський сектор та державні організації переймають досвід. Наразі, у зв’язку з вимогами зовнішнього середовища, бізнес шукає нові відповіді на старі питання: що таке лідерство? Яка організація буде ефективною? І зараз ми бачимо, як компанії впроваджують нову культуру, що сприяє інноваціям, творчості, дає можливість експериментувати, і діляться напрацюваннями, ста- ють прикладом для інших. Чи не найголовніший виклик сьогодення — ство- рювати культуру відповідальності, у якій рішення та пропозиції надходять не від авторитетної особи, представника влади, а від людей на усіх рівнях.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

РЯБУЩЕНКО, Олег, and Павло КВАСНИКОВ. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ “МОРСЬКОЇ ПРАКТИКИ” Й “НАВЧАЛЬНОЇ ПЛАВАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ” У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ МОРСЬКОГО ПРОФІЛЮ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 25, no. 2 (July 1, 2021): 166–80. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v25i2.789.

Full text

Abstract:

У статті представлено вирішення наукового завдання щодо реалізації міждисциплінарних зв’язків навчальної дисципліни “Морська практика” й навчальної плавальної практики у закладі вищої освіти морського профілю з метою удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців спеціальності “Навігація і управління морськими суднами”. Мета статті полягає в обґрунтуванні можливості поліпшення якості практичної підготовки курсантів (майбутніх фахівців із навігації і управління морськими суднами) шляхом авторської реалізації міжпредметних зв’язків навчальної дисципліни “Морська практика” й навчальної плавальної практики у закладі вищої освіти морського профілю. Для цього проаналізовано низку нормативно-правових актів. З результатів аналізу стає очевидним, що важливим компонентом підготовки майбутніх фахівців із навігації і управління морськими суднами є практика. Проте її проходження передбачає опанування курсантами (студентами) теоретичних знань та практичних навичок. З’ясовано, що існує суперечність, яка полягає у невідповідності або обмежених дидактичних можливостях навчально-матеріальної (матеріально-технічної) бази професійної підготовки курсантів (студентів) у закладах вищої освіти морського профілю і швидким темпом оновлення техніки і засобів праці й управління ними на суднах. Також науковці вказують на протиріччя між вимогами роботодавців до професійної компетентності фахівців морського та річкового транспорту та недостатньою практичною підготовкою, обсяг якої визначається професійними нормативами в галузі професійної морської діяльності. Вирішення цих суперечностей можливе шляхом використання дидактичного потенціалу міждисциплінарних зв’язків навчальних дисциплін та плавальної практики. Запропоновано під час вивчення навчальної дисципліни “Морська практика” реалізувати методичні вказівки до практичних робіт, якими передбачено набуття курсантами (студентами) знань щодо застосування корабельного палубного обладнання; вивчення питань повсякденної організації судна; вивчення пристроїв і матеріалів під час виконання корабельних робіт, для забезпечення безпеки плавання і стоянки судна в різних умовах обстановки тощо. Ці та інші знання і компетентності необхідні під час проходження практичної підготовки, яка поділяється на навчальну плавальну практику (обов’язковий компонент освітньо-професійної програми) та виробничі плавальні практики за видами (є вибірковими компонентами освітньо-професійної програми).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

КРИСТОПЧУК, Михайло, Ігор ХІТРОВ, Олег ЦЬОНЬ, and Олег ПОЧУЖЕВСЬКИЙ. "ДОСЛІДЖЕННЯ КООРДИНОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ПОТОКАМИ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ МІСТА." СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 1, no. 16 (May 19, 2021): 82–90. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v1i16.511.

Full text

Abstract:

Проблеми, пов’язані з погіршенням функціонування вулично-дорожньої мережі суттєво впливають на роботу всього транспортного комплексу міста. Затримки транспорту в процесі руху, виникнення заторів, які характеризуються збільшенням часу на переміщення, погіршення транспортного обслуговування, підвищення рівня забруднення міського середовища внаслідок збільшення шкідливих викидів і підвищення рівня шуму, зростання кількості дорожньо-транспортних пригод свідчать про невідповідність пропускної здатності вулично-дорожньої мережі міст сучасному рівню автомобілізації. Найбільші труднощі з раціональною організацією дорожнього руху виникають на перехрестях вулиць, оскільки вони є «вузькими місцями» на вулично-дорожній мережі з погляду ефективного та безпечного обслуговування транспортних та пішохідних потоків. Для управління дорожнім рухом на перехрестях найчастіше використовують світлофорне регулювання, яке дає змогу підвищити безпеку дорожнього руху, скоротити затримки учасників дорожнього руху, зменшити споживання енергоресурсів та негативний вплив на довкілля, що, в свою чергу, має істотний вплив якість життя у містах. Створюючи умови для оптимізації роботи регульованих перехресть потрібно враховувати технічний стан транспортних засобів, стан дорожнього покриття та технічні засоби регулювання дорожнього руху. Зменшення витрат часу на пересування, мінімізація фінансових і матеріальних витрат, забезпечення безпеки руху автомобілів і пішоходів, комфорт та зручність при пересуваннях є основними вимогами до функціонування вулично-дорожньої мережі та транспортної інфраструктури. В багатьох випадках, інтенсивність руху транспортних засобів перевищує пропускну здатність вулично-дорожньої мережі, тому важливим є питання підвищення ефективності її функціонування із найменшими капітальними фінансовими витратами. У роботі розглянуто результати дослідження впливу координованого управління транспортними потоками в центральній частині міста Рівне на зниження транспортних затримок при проїзді перехресть транспортними засобами та запропоновано технічні рішення щодо підвищення безпеки дорожнього руху шляхом обладнання перехресть додатковими технічними засобами регулювання дорожнього руху. Ключові слова: інтенсивність транспортних потоків, склад транспортного потоку, координоване управління, потік насичення, регульоване перехрестя, цикл світлофорного регулювання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Sazonova T., Potapiuk I., and Janush V. "ОСОБЛИВОСТІ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ОРГАНІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 152–57. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-21.

Full text

Abstract:

В статті розглянуто сутність корпоративної культури, особливості її функціонування в умовах сучасного бізнес-середовища. Визначена роль корпоративної культури у системі менеджменту організації. Охарактеризований управлінський та соціально-психологічний вплив корпоративної культури на організацію в цілому та персонал зокрема. Зроблена спроба довести вплив корпоративної культури на всі організаційні процеси: виробництва, трудові, технології, маркетингу, комунікаційні, процеси кар’єри та соціалізації, а також прийняття та ухвалення рішень; на організаційну поведінку (індивіда та колективу, мотивацію та соціально-психологічний клімат); на конкурентоспроможність, потенціал організації. Враховуючи групування організаційних цінностей за визначеними ознаками: на етико-соціальні, економіко-прагматичні та емоційно-розвивальні, запропоновані варіанти їх доповнення, продиктовані вимогами сучасності та всесвітньою пандемією COVID-19. Це цінності життя, безпеки, єдності, самодисципліни та взаємодопомоги, залучення. Запропоновані заходи із модернізації корпоративної культури в сучасних нестабільних умовах, з огляду на виклики зовнішнього середовища, які охоплюють індивідуальну діагностику впливу пандемії на організацію, розробку схему заходів переміщення та захисту персоналу, організацію роботи у нових реаліях, забезпечення персоналу необхідними технологіями, а також розробку нових підходів до управління згуртованістю та лояльністю персоналу. Сформовані поради для менеджерів щодо управління в умовах гібридної трудової діяльності (змішаний тип online та offline). Сформований вектор розвитку корпоративної культурі з акцентом на забезпечення бізнес-безпеки, кадрової безпеки, що передбачає, культивування оновлених цінностей, норм, правил; залучення персоналу; впровадження системи підтримки працівників; впровадження інновацій в робоче середовище тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Віролайнен, Оксана. "Особливості управлінської діяльності в умовах упровадження технологій змішаного навчання в закладі загальної середньої освіти." New pedagogical thought 107, no. 3 (November 25, 2021): 20–25. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-20-25.

Full text

Abstract:

Із метою організації високоефективного освітнього процесу в умовах упровадження змішаного навчання в закладі загальної середньої освіти необхідно вивчати та враховувати особливості управлінської діяльності. Низка вчених України та світових дослідників вивчали організаційно-педагогічні основи управління закладом освіти, проте під впливом глобальних освітніх змін суспільство вимагає нового погляду на означену проблему. Завдяки сучасним технологіям, котрі використовуються в закладі освіти, управлінський аспект набуває новітніх та інноваційних відтінків системи організації освітньої діяльності. Процес навчання може відбуватися будь-де та у будь-який час, єдина умова – підключення до мережі «Інтернет». Така форма навчання надає змогу впровадженню інтерактивних технологій викладання освітнього матеріалу. У статті виокремлено й проаналізовано управлінські функції та задачі, необхідні для організації інноваційного освітнього процесу, скерованого вимогами часу. Завдяки вивченню цього матеріалу визначено завдання і зміст управлінської діяльності успішного керівника закладу освіти щодо розвитку професійної компетентності вчителя. Зроблено висновок, який визначає рівень системності в закладі загальної середньої освіти, а також вказує на створення ефективної функціонуючої системи, що відповідає міжнародним стандартам.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Bondarenko, N. B., and T. O. Hryboiedova. "ПРОБЛЕМA ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 1 (September 8, 2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-01.

Full text

Abstract:

У статті досліджується актуальна проблема сучасності – шляхи підвищення ефективності управління закладом дошкільної освіти. Зроблено аналіз останніх досліджень і публікацій, надана характеристика понять, на які спираються автори: «управління», «управлінська діяльність», «менеджер освіти», «освітній простір», «освітнє середовище», «ефективність управління», «компетентність» тощо. Окреслено мету статті, яка полягає у визначенні шляхів підвищення ефективності управління дошкільної освіти у сучасному освітньому просторі. У статті використані сучасні нормативно-директивні документи стосовно організації закладу дошкільної освіти, управління освітнім процесом: Базовий компонент дошкільної освіти, Нова редакція та Положення про заклад дошкільної освіти. Розкриті психолого-педагогічні та методологічні основи управлінської діяльності керівника ЗДО. Охарактеризовано основні складники змісту роботи директора закладу та принципи управління: демократизації, децентралізації, гуманізації та людиноцентризму. Особливу увагу приділено вимогам до сучасного управлінця. У дослідженні виділено основні напрямки роботи керівника: робота з педагогічним колективом та обслуговуючим персоналом; створення досконалої матеріально-технічної бази; удосконалення предметно- розвивального освітнього середовища; планування; контроль; підготовка дошкільного закладу до нового навчального року; проведення літньої оздоровчої компанії; робота з батьками та охорона життя і здоров’я, створення безпечних умов життя. Виділено важливі фактори підвищення ефективності управління ЗДО: представлена виважена стратегія спілкування; партнерська взаємодія колективу закладу освіти і батьків; формування іміджу дошкільного закладу. Особливу увагу приділено впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій в управлінську діяльність, що позитивно сприяє переходу на новий якісний рівень всіх структурних компонентів ЗДО. Значна увага приділена використанню кваліметричного підходу в управлінні та необхідності керівнику володіти міжнародною методикою ECERS-3, використання якої надає можливість якісно оцінити освітній процес ЗДО. Проаналізовано значення володіння елементами етикету, поведінковою культурою для підвищення авторитету, покращенню стилю у спілкуванні. Визначено значення комунікативних, сугестивних, перцептивних вмінь управлінця. Особливо важливою є асертивність поведінки як складової частини управлінського потенціалу керівника. Охарактеризовані технології «тайм-менеджмету» та «лідерства-служіння» в управлінні ЗДО. Зроблено висновки та надано бібліографічний список.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Корнута, Л. М. "ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ЯК ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 3(28) (March 23, 2020): 68–71. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).360.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто сутність праксеологічного підходу у професійній підготовці державних службовців в Україні із урахуванням досвіду окремих європейських країн. Визначено особливості праксеологічного підходу при застосуванні такого виду професійної освіти, як підвищення кваліфікації. Зазначається, що у системі професійної підготовки державних службовців можна виокремити три складники – змістовий, технологічний і особистісний, у контексті дослідження яких необхідно акцентувати увагу на технологічному складнику як такому, що забезпечує реалізацію праксеологічного підходу. Саме праксеологічний підхід у контексті підготовки державного службовця являє собою найважливішу змістову характеристику професійної спрямованості особистості майбутнього професіонала. Акцентовано, що головним завданням праксеологічного підходу у процесі підготовки державних службовців є вивчення й упровадження необхідних знань для здійснення ефективної діяльності. Зауважено, що саме ефективність виступає як показник якості професійної підготовки, а також як якісна категорія, що сприяє розвитку та вдосконаленню професійної діяльності державного службовця. Використання праксеології у сфері професійної підготовки державних службовців є основою для розуміння та дослідження професійної службової діяльності з позиції практичних цінностей, зокрема ефективності та результативності. Це важливо у процесі оцінювання результатів службової діяльності. Визначено, що ефективність діяльності системи професійного навчання державних службовців може бути досягнута за умови відповідності професійної підготовки та післядипломної освіти вимогам освіти для суспільства, побудованого на знаннях і інформації. Цими вимогами є такі: освіта протягом усього життя; освіта без кордонів, що ґрунтується на інформаційно-комп’ютерних технологіях і доповнює традиційні методи і технології новими можливостями; освіта за креативними моделями навчання та індивідуальними освітніми траєкторіями; освіта, що розвивається на основі фундаментальних знань. Одним із таких видів професійного навчання, що покликаний забезпечити високу освіченість та професійну компетентність державних службовців, є саме підвищення кваліфікації. Варто пам’ятати, що проблему підвищення кваліфікації державних службовців можна розглядати й у межах безперервної освіти. Праксеологічний підхід таке дозволяє. Так, більшість розвинених держав здійснює політику безперервного продовження освіти й підготовки кадрів. Специфіка функціонування системи підвищення кваліфікації державних службовців у контексті праксеологічного підходу полягає в тому, що вона є підсистемою державної служби, обслуговує її, готуючи високопрофесійні кадри. Це відбувається через вирішення низки таких завдань: приведення рівня професійних знань, умінь і навичок державних службовців у відповідність до вимог теорії та практики публічного управління; вивчення й застосування на практиці передового світового досвіду й досягнень науки державного будівництва та науки управління; формулювання установок на оволодіння предметом діяльності у сфері державної служби; формування професійних здібностей державних службовців.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Лубенченко, О., Р. Костирко, С. Шульга, and М. Василюк. "ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В НОВІТНІХ УМОВАХ ЇХ РЕФОРМУВАННЯ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 167–77. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.244919.

Full text

Abstract:

Анотація. На основі дослідження стану бухгалтерського обліку закладів охорони здоров’я визначено неузгодженості облікових політик підприємств — закладів охорони здоров’я із законодавчими і нормативними вимогами та передумови формування облікової політики медичних закладів у новітніх умовах їх реформування. Розглянуто особливості сплати податку на додану вартість медичними закладами. Обґрунтовано науково-методичні рекомендації щодо вдосконалення облікової політики обліку зобов’язань, у тому числі з податку на додану вартість. Надано сутнісну характеристику дефініції «пов’язана сторона» за стандартами бухгалтерського обліку і податковим законодавством, обліку операцій із пов’язаними особами і сформовано рекомендації щодо обліку з пов’язаними сторонами. Уточнено методичні положення щодо облікової політики доходів, запасів і витрат у частині класифікації та оцінки доходів від надання медичних послуг. Уточнено структуру звіту про управління, який мають складати суб’єкти господарювання, у тому числі медичні заклади; доведено, що на процес складання звіту впливають облікова інформація та судження менеджменту, які реалізуються через облікову політику. На основі аналізу методів побудови звіту про рух грошових коштів від операційної діяльності (прямий, непрямий метод) запропоновано медичним закладам використовувати непрямий метод як більш інформативний для користувачів фінансової звітності. Доведена необхідність формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності. Розроблено пропозиції щодо організації ефективної системи внутрішнього контролю медичних закладів і визначено основні напрями його організаційного забезпечення в контексті попередження ризикових подій. Розкрито порядок формування інформації для складання звітів з управління, про рух грошових коштів і звітності за сегментами, що в усіх своїх суттєвих аспектах виповідатиме обраній концептуальній основі фінансового звітування. Ключові слова: облікова політика, заклад охорони здоров’я, фінансова звітність. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 4; бібл.: 18.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

БУЧИК, АННА. "Впровадження принципу процесуальної регламентації в адміністративному судочинстві." Право України, no. 2018/02 (2018): 39. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-02-039.

Full text

Abstract:

Вдосконалення вітчизняного адміністративного судочинства неминуче вимагає ширшого втілення у ньому вимог процесуальної регламентації. Необхідність регламентування судових процедур чіткими, короткими та зрозумілими приписами процесуальних норм, таксономічними вимогами до судового процесу викликана потребою в ефективному засобі регулювання судових процедур. Адже чинне національне адміністративне процесуальне законодавство визначає вирішення спорів пріоритетним завданням адміністративного судочинства. Метою статті є розкриття сутності, змісту принципу процесуальної регламентації та формулювання його дефініції для внесення пропозиції щодо подальшого законодавчого закріплення серед засад (принципів) адміністративного судочинства, що надасть головуючому судді важелі управління судовим процесом і сприятиме раціоналізації та покращенню судових процедур. Проведено аналіз принципу процесуальної регламентації адміністративного процесу, механізм реалізації якого процесуально не закріплений. Визначено, що його впровадження в адміністративному судочинстві позитивно впливатиме та гарантуватиме дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб при здійсненні правосуддя, сприятиме чіткості регулювання порядку, ефективності та оптимальності судового розгляду справ. Регулювання ходу судового засідання потребує окреслення права судді на встановлення чітких меж для надання пояснень, клопотань, реплік учасників процесу з метою досягнення максимальної результативності та запобігання судовій тяганині. На підставі комплексного аналізу процесуальних норм і теоретичних засад сформульовано дефініцію поняття “принцип процесуальної регламентації”, під яким розуміють зовнішні вимоги до порядку ведення судового засідання та встановлені часові обмеження процедур, що визначаються головуючим суддею у межах процесуальних повноважень, є чіткими, зрозумілими та підлягають неухильному виконанню учасниками судового розгляду. Застосування принципу процесуальної регламентації нерозривно пов’язане з організацією ведення судового процесу як частини єдиного масштабного механізму, покликаного забезпечити життєдіяльність ефективної та доступної судової системи, а також активну роль судді в цьому процесі задля реальної дієвості в практичній щоденній діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Гребеник, Т., and О. Сосненко. "ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК СКЛАДОВА ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ." Physical and Mathematical Education 27, no. 1 (April 26, 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-027-1-001.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано проблему формування управлінської компетентності керівників закладів фахової передвищої освіти як складову їх професійної підготовки, а також наукові джерела, які стосуються управлінської компетентності керівників закладів освіти Формулювання проблеми. В наш час якісна освіта є основним індикатором соціально-економічного розвитку суспільства. В умовах прогресивних змін, реформування освіти та збільшення реальної автономії закладів, докорінно змінюється значущість керівних функцій управлінців, розширюється уявлення про зміст та роль управлінської діяльності керівників закладів освіти. Також актуальності набуває проблема формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти в професійній підготовці, специфіка якої обумовлена новими нормативними вимогами до особистості керівника закладу фахової передвищої освіти та його управлінської діяльності. Матеріали і методи. У процесі написання статті застосовувались матеріали дисертаційних досліджень, психолого-педагогічної літератури та наукової періодики. Основними методами, які використовувались для дослідження окресленої проблеми, стали теоретичні й емпіричні методи. Результати. Систематизовані наукові погляди на проблему формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти, що зумовлено становленням ступеневої освіти та змінами в управлінні освітніми закладами. Проаналізовано організаційно-педагогічні умови та фактори формування управлінської компетентності освітніх менеджерів нового покоління в процесі професійної підготовки, що є елементами освітнього середовища закладів, на які покладено зазначені функції. Висновки. Узагальнення теоретичних джерел дозволили скласти уявлення про управлінську компетентність майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти як складову їх професійної компетентності. Управлінська компетентність керівника закладу освіти – це органічний комплекс загальних і спеціальних знань, умінь, навичок, здібностей, які забезпечують ефективність управління закладом освіти в сучасних умовах. Вона складається з низки компонентів, що формуються в процесі професійної підготовки. Подальшого дослідження потребують питання щодо розробки моделі формування управлінської компетентності керівників закладів фахової передвищої освіти в професійній підготовці та її організаційно-методичного забезпечення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Швидун, В. М. "ПЕДАГОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ У ПРАКТИЦІ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 1 (September 7, 2021): 35–39. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-05.

Full text

Abstract:

У статті здійснено аналіз сучасного стану якості шкільної освіти України на основі участі українських школярів у міжнародних дослідженнях яко- сті освіти та опитувань батьків, учнів, роботодавців. Констатується факт про невідповідність очікувань суспільства стосовно підготовки учнів у закладах загальної середньої освіти та реального стану речей через неготовність випускників до виконання завдань, що передбачають інте- грацію теоретичних та практичних знань, застосування їх для з’ясування суті явищ, що відбуваються у навколишньому світі, перенесення знань у нові умови та застосування на практиці, генерування власних способів реалізації знань на підставі аналізу наявних фактів. Обґрунтовується теза про те, що для вирішення наявних суперечностей між теорією й практикою освітньої діяльності та вимогами суспільства до системи освіти доцільно запроваджувати освітні та педагогічні інновації. Визначено позитивні та негативні аспекти традиційної системи освіти, проаналізовано термін «інновація», звернено увагу на необхідність дотримання системи під час організації та управління інноваційною діяльністю в закладі освіти. Акцентується увага на необхідності враховувати наявність певних супе- речностей, з якими стикаються педагоги у своїй практичній діяльності: невідповідністю традиційних методів навчання та виховання учнів сучас- ним вимогам до освіти; обмеженістю термінів навчання та швидкістю оновлення інформації; непідготовленістю конкретного педагога до впро- вадження інновацій на належному рівні; прагненням новаторів онов- лювати навчально-виховний процес та протидією з боку консервативно налаштованих колег тощо. Із метою вирішення означених проблем пропонується під час навчання здобувачів вищої освіти – майбутніх педагогів та під час підвищення ква- ліфікації педагогічних працівників здійснювати низку заходів: включати у зміст навчальних планів та програм дисципліни, що містять інформацію про педагогічну інноватику; ознайомлювати з інноваційним методами та формами навчання: діалоговими, діагностичними, активними, інтерак- тивними, дистанційними, комп’ютерними, тренінговими, проєктними тощо; рекомендувати органічно поєднувати інноваційні методики з кла- сичними, традиційними, продумано й гармонічно підбирати різні методи щодо кожної дисципліни та кожного заняття залежно від їх мети та специ- фіки; розвивати особистісні установки педагогів; орієнтувати на необхід- ність спільного проєктування навчального процесу; пропагувати потребу зміни функцій міжособистісного спілкування між учителем та учнями.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Storchak, V., and V. Rudenko. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТРЕНАЖЕРІВ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДИСПЕТЧЕРІВ УПРАВЛІННЯ ПОВІТРЯНИМ РУХОМ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 53 (February 5, 2019): 41–44. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.1.041.

Full text

Abstract:

Предметом вивчення статті є аналіз способів та засобів забезпечення підвищення рівня професійної підготовки диспетчерів управління повітряним рухом за рахунок використання тренажерів у навчальному процесі. Метою роботи є визначення порядку оцінки ефективності тренажерів для підготовки диспетчерів управління повітряним рухом. Задача – визначити ефективність використання тренажерів у навчальному процесі, а також відповідність даного тренажера вимогам підготовки диспетчерів управління повітряним рухом. А саме, здатність вирішувати конкретні завдання тренажерної підготовки і забезпечити необхідний рівень компетентності диспетчера управління повітряним рухом. Висновки - застосування такого підходу дозволяє визначити, чи відповідає даний тренажер вимогам досягнення диспетчерами управління повітряним рухом необхідних компетентностей, зазначених у вимогах кваліфікаційної характеристики, і оцінити ефективність тренажера за результатами навчання на ньому.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Ostaschenko, T. M., V. O. Zhakhovsky, and V. G. Livinskyi. "Сучасні підходи до управління Медичними силами Збройних Сил України." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 4 (December 30, 2021): 14–25. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-014.

Full text

Abstract:

Вступ. Головною метою управління Медичними силами Збройних Сил України (Медичні сили) є підтримання визначеного рівня бойової та мобілізаційної готовності органів управління медичним забезпеченням, медичних підрозділів військових частин і військово-медичних закладів, їх всебічна підготовка до застосування та ефективної реалізації можливостей під час вирішення поставлених завдань. Мета. Визначення сучасних підходів до управління Медичними силами Збройних Сил України в мирний час та в особливий період. Матеріали та методи. Використані законодавчі та нормативно-правові акти, керівні документи, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті у відкритих виданнях щодо управління Збройними Силами (ЗС) України та їх медичним забезпеченням. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний. Результати. Наведено основні положення управління військами (силами) у ЗС України, що здійснюється для підтримання готовності військ (сил) до виконання завдань за призначенням, їх підготовки та успішного виконання завдань у ході ведення операції (бойових дій). Висвітлено вимоги, завдання та функції військового управління. Розкрито поняття системи та органів управління військами (силами). Детально розглянуто систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період. Наведено перелік органів управління медичним забезпеченням ЗС України на всіх рівнях військового управління. Схематично представлено систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період, а також ієрархію органів управління медичним забезпеченням ЗС України. Висновки. На даному етапі розвитку системи медичного забезпечення ЗС України під управлінням медичним забезпеченням слід розуміти цілеспрямовану діяльність командувача Медичних сил ЗС України, начальників (органів управління) медичним забезпеченням, начальників медичних служб військових частин щодо впливу на підпорядковані сили і засоби з метою виконання завдань за призначенням та досягнення поставленої мети. Управління медичним забезпеченням здійснюється командувачем Медичних сил у загальній системі управління ЗС України через пункти управління та базується на загальних принципах і вимогах, що лежать в основі управління військами (силами).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Denysenko, A., H. Hrinchenko, V. Burdeina, and Y. Lys. "МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ДЛЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ ВИРОБІВ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, no. 55 (June 21, 2019): 25–30. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.3.025.

Full text

Abstract:

Метою статті є розробка методичних рекомендацій, щодо створення методики управління ризиками при розробленні, підтриманні та управлінні системою управління якістю, відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 13485:2016 «Вироби медичні. Системи управління якістю. Вимоги щодо регулювання». У статті розглянуті етапи та алгоритм створення методики оцінювання та управління ризиками, яка необхідна для створення системи управління якістю при виробництві виробів медичного призначення. Для оцінювання ймовірності настання збитку застосовують постійну 5-ти бальну шкалу описових рівнів ймовірності, яка визначається і характеризується експертами перед проведенням оцінки ймовірностей збитків встановлених небезпек, що виникають при використання певного медичного виробу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Грабовська, Ірина. "ПРОБЛЕМИ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ І ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 14 (September 21, 2018): 15–21. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.15-21.

Full text

Abstract:

У статті проведено аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців із проблеми забезпечення якості професійної освіти в умовах глобалізації та трансформації українського суспільства, описано стан дисонансу між професійною підготовкою майбутніх фахівців та вимогами ринку праці, уточнено сутність поняття «якість професійної освіти» в динаміці його змін, підкреслюється місце та роль крос-культурного компоненту в системі професійної освіти для вирішення проблеми міжкультурної взаємодії та міжкультурних комунікацій, розкрито значний потенціал культурологічного підходу з метою формування фахівця високого ступеня готовності до крос-культурної взаємодії, що сприятиме професійній компетентності. Поняття «якість освіти» визначається як сукупність соціальних норм і вимог до особистості, освітнього середовища, в якому відбувається її становлення та розвиток та системи освіти в цілому, з допомогою якої людина набуває певних знань, умінь і навичок. У статті виокремлені внутрішні та зовнішні чинники якості професійної освіти, які характеризують освітній процес та його результат, з‘ясовано фактори, які забезпечують якість професійної освіти, здійснено спробу запропонувати шляхи підвищення якості професійної освіти через запровадження європейських стандартів якості професійної освіти в системі оцінювання в даній сфері та інноваційних моделей управління професійною освітою на основі врахування крос-культурного менеджменту. Описано систему моніторингу професійної освіти, яка вибудовується на загальноприйнятих і апробованих європейських моделях порівняльної оцінки якості освіти, що враховує багатонаціональність та мультикультурність. Базуючись на загальноєвропейських та світових підходах до розбудови освітнього сектору, проблема якості професійної освіти потребує пріоритетного вирішення. Виходячи з цього, підкреслено важливість підвищення рівня культурного потенціалу держави, який визначається, насамперед якістю вітчизняної професійної освіти та є запорукою її конкурентоспроможності та рейтингу на світовій арені.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Семенець-Орлова, Інна Андріївна. "РОЗБУДОВА ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЛІДЕРСТВА ЯК ЕЛЕМЕНТ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ (В УМОВАХ COVID)." Public management 26, no. 1 (July 19, 2021): 225–34. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-1(26)-225-234.

Full text

Abstract:

Проаналізовано роль організаційного лідерства у сучасній сис- темі публічного управління. Реактуалізовано проблемні аспекти розвитку організаційного лідерства, які проаналізовано на прикладі кейсу періоду пандемії коронавірусної інфекції. Наголошено, що вимушені обставини зміщення роботи організацій у віртуальний контекст зумовили нові виклики та посилення децентраліза- ційних тенденцій в управлінні, потребу колективного лідерства. Також та- кий контекст зумовив нові вимоги перед керівниками організацій, зокрема, посилення рівня свого емоційного інтелекту для гнучного реагування на надзвичайну ситуацію та управління зростаючими емоціями тривожності з боку працівників. Розглянуто кейси публічних організацій з метою детермінації рівня емо- ційного інтелекту серед керівників та ключові характеристики емоційної грамотності управлінця у кризовий період. Запропоновано розширення сфер віртуальної реальності діяльності орга- нізацій, що забезпечить результативність за умови розвиненого організацій- ного лідерства. Наголошено, що розвинене організаційне лідерство потре- бує балансу EQ та IQ. Eфективна команда може складатися з різних особистостей. Групова згуртованість і взаєморозуміння досягаються активними методами навчан- ня, включаючи рольові ігри, індивідуальне управлінське консультування і тривалі соціально-психологічні тренінги. Обов’язковою умовою для форму- вання згуртованої команди є наявність у самого керівника лідерських якостей і організаторських здібностей, його участь у всіх тренінгах компетент- ного ділового спілкування на однаковому рівні з іншими членами команди. З виявленням командного духу, засвоєнням корпоративної культури важ- ливим залишається створення системи постійного моніторингу міжособи- стісних відносин і психологічного коригування конфліктів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Semenenkо, Olegh, Artem Remez, Vladimir Musienko, Ivan Motrunych, Andrii Bulhakov, and Oleh Tarasov. "Рекомендації щодо порядку застосування методичного підходу до воєнно-економічного обґрунтування вибору варіанту розвідувально-ударної системи або комплексу в програмах (планах)." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 2 (April 30, 2021): 209–21. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.18.

Full text

Abstract:

Стан вітчизняної економіки та рівень впровадження сучасних технологій на підприємствах оборонно-промислового комплексу роблять проблематичним виконання у встановлені терміни всіх планів переозброєння Збройних Сил України. Тому найбільш прийнятним, як з воєнної, так і з економічної точки зору є підхід щодо ситуаційного інтегрування наявних сил і засобів у цільові системи в єдиному інформаційному просторі шляхом інтеграції засобів розвідки, управління та ураження. Тобто розвідувально-ударна система, побудована з множини підсистем об'єднаних інформаційними відносинами, які функціонують, як одне ціле, на основі єдиних принципів і правил, з погодженими основними вимогами до їх складових дозволить збільшити ефективність бойового застосування військ за рахунок синергетичного ефекту. Але інтегрування різних сил і засобів у цільові системи створює передумови щодо наявності декілька можливих варіантів цих систем, які мають різні оцінки ефективності їх застосування, вартісні показники їх створення, утримання та застосування, а також різні часові інтервали щодо їх створення та приведення у бойову готовність. Тому система показників і критеріїв оцінювання та порівняння різних варіантів розвідувально-ударно систем чи комплексів, а також методичні підходи щодо обґрунтування вибору раціонального варіанту цих систем чи комплексів повинні мати інтегральний критерій вибору пріоритетного варіанту в умовах обстановки, що складається на час оцінювання. Тому авторами в статті запропоновано загальну структуру побудови методичного підходу до воєнно-економічного обґрунтування вибору раціонального варіанту розвідувально-ударної системи або комплексу з урахуванням воєнних, економічних та часових факторів, що вливають на їх створення, утримання та застосування, а також сформовано повну структурно-логічну схему цього підходу. У свою чергу запропонований методичний підхід дозволяє сформувати основні рекомендації щодо порядку його застосування в штабах, службах Збройних Силах України під час формування програм та планів розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил України та Збройних Сил України в цілому.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Мороз, Віта Петрівна. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОРГАНІВ ТА ОСІБ, УПОВНОВАЖЕНИХ НА ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ." New Ukrainian Law, no. 6 (December 27, 2021): 114–19. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.16.

Full text

Abstract:

З-поміж правових проблем, які зумовлюють неефективність виконавчого провадження в Україні, незважаючи на реформування та суттєве оновлення законодавства й упровадження змішаної системи виконавчого провадження, не останнє місце посіли недосконалість правового врегулювання адміністративно-правового статусу органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, неврахування норм законодавства ЄС при розробленні й нормативному закріпленні принципів діяльності таких органів та осіб, установлення майже однакових вимог до адміністративної правосуб’єктності державних і приватних виконавців, закріплення більш суворої відповідальності для державних виконавців як осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, ніж для приватних виконавців тощо. Основним суб’єктом виконання рішень є державні виконавці. Вони мають статус державних службовців, від імені держави виконують функції з примусового виконання рішень публічних органів управління. З метою забезпечення успішного виконання цих завдань докорінного поліпшення потребують не лише форми й методи діяльності державних виконавців, а і якісний підхід до визначення адміністративно-правового статусу зазначених суб’єктів. З’ясовано, що вимог щодо високих особистих і ділових якостей до осіб приватних виконавців законодавець не встановлює, що є суттєвою прогалиною сучасного законодавства. Запровадження інституту приватного виконавця в Україні пройшло тривалий шлях, аргументи, що обґрунтовують компетентність державних виконавців порівняно з приватними виконавцями є встановленими відповідно до вимог законодавства, однак проблемні аспекти є відкритими й потребують удосконалення. Зроблено висновок, що адміністративно-правовий статус і діяльність органів та осіб, уповноважених на виконання судових рішень, вимагають поступового перегляду законодавчої бази для визначення регуляторних і наглядових функцій держави. Загальними вимогами, яка висуваються до особи як державного, так і приватного виконавця, є громадянство України; вища юридична освіта за ступенем «магістр»; здатність за своїми особистими й діловими якостями здійснювати повноваження державного виконавця.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Minina, Oksana, Nataliia Shadura-Nykyporets, and Olha Derii. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТОЧНОГО СТАНУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ УПАКОВКИ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(24) (2020): 57–63. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-57-63.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню існуючої в Чернігівській області системи управлінні відходами упаковки. Ви-явлено, що динаміка обсягів утворення відходів упаковки має мінливий характер на фоні загальної тенденції до зростання, що створює екологічні проблеми їх накопичення та економічні проблеми надмірного ресурсоспоживання. Рівень утилізації відходів упаковки не відповідає національним та європейським вимогам. Встановлено, що головною проблемою в цій сфері є відсутність нормативно-правового забезпечення, яке б дозволило визначити організаційно-правові засади ефективної системи управління відходами упаковки, чітко класифікувати це поняття та розмежувати зони відповідальності між окремими суб’єктами

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Lipych, Lubov, Oksana Khilukha, Myroslava Kushnir, and Iryna Volynets. "КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕНЕДЖЕРА З ЛОГІСТИКИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА." Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 1, no. 25 (March 28, 2021): 119–28. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-01-119-128.

Full text

Abstract:

У статті доведено, що ринок праці в Україні потребує від менеджерів з логістики високого рівня теоретичних знань і практичних навичок в управлінні логістичними операціями, процесами та логістичними системами. Встановлено, що логістика стає все ближчою до управління. Про це свідчать функції управління, що визначають концепцію логістики, а також її інтеграція з сучасними концепціями та методами управління бізнесом. Тому зміни в логістиці повинні супроводжуватися змінами у вимогах до персоналу, який здійснює логістичну діяльність. Тобто менеджеру з логістики потрібен новий набір компетентностей. Обґрунтовано, що компетентності менеджерів з логістики можна описати з допомогою «Моделі T9» , що поєднує загальні управлінські компетентності, компетентності для вирішення проблем, міжособистісні, а також функціональні логістичні компетентності. Отже, наступна хвиля вдосконалень та інвестицій повинна бути зосереджена на персоналі, який управляє логістичними послугами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Gribovych, A. L. "СУЧАСНІ ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 14 (April 26, 2018): 46–52. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.46-52.

Full text

Abstract:

В умовах інформаційного суспільства крім інформації важливим є людський капітал. Тому на розвиток сучасної економіки впливає ефективність освітньої галузі. У результаті висуваються підвищені вимоги особливо до вищої освіти, її ефективної організації та управління. В управлінні людськими ресурсами важливе місце посідає інститут лідерства. З цією метою систематизовано сучасні трансформації теорій лідерства. Здійснено їх проекцію на освітню галузь. Запропонована класифікація лідерів у закладах вищої освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Minchak, N. J., and G. V. Ozhubko. "Інформаційно-методичне забезпечення управління персоналом." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 9 (October 25, 2018): 40–43. http://dx.doi.org/10.15421/40280907.

Full text

Abstract:

Досліджено особливості застосування інформаційно-методичного забезпечення процесу управління персоналом підприємства. Обґрунтовано вплив інформаційного забезпечення на ефективність професійного навчання персоналу. З'ясовано, що під інформацією розуміють сукупність даних, що зменшують рівень невизначеності знання про конкретний суб'єкт. Визначено, що інформація з розвитку персоналу повинна відповідати таким вимогам: повнота й точність, своєчасність та оперативність, корисність, об'єктивність, доступність, стислість, оброблення та зберігання. Розглянуто наукові підходи щодо інформаційної системи професійного навчання персоналу в контексті широкого застосування ЕОМ, сучасних інформаційних технологій, економіко-математичних методів та методів моделювання. Проаналізовано наукові дослідження і публікації щодо ефективності застосування інформаційних технологій в управлінні персоналом підприємства. Визначено, що основу інформаційної системи персоналу на підприємстві становить єдиний масив, що містить інформацію про кожного працівника. Запропоновано способи запровадження автоматизованого вирішення управлінських завдань. Досліджено технологію вирішення управлінських завдань за допомогою автоматизованих систем. Обґрунтовано, що інформаційне забезпечення (ІЗ) є з'єднувальним ланцюгом між функціональними можливостями системи управління і їх програмною реалізацією. Виокремлено окремі аспекти інформаційного, методичного і алгоритмічного забезпечення процесу управління кадрами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Remez, Artem. "Рекомендації щодо оцінювання бойової ефективності застосування військ із урахуванням створення та застосування різних варіантів розвідувально-ударних систем в операціях." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 3 (July 1, 2021): 189–201. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.18.

Full text

Abstract:

Досвід застосування військ в операціях об’єднаних сил показав необхідність удосконалення існуючих підходів щодо принципів та способів бойового застосування угруповань військ. Сьогодні чітко просліджується тенденція переходу від платформоцентричних до мережоцентричних принципів ведення бойових дій. Одним із можливих шляхів переходу до мережоцентричних принципів ведення бойових дій є створення розвідувально-ударних систем шляхом ситуаційного інтегрування наявних сил і засобів розвідки, управління та ураження у цільові системи в єдиному інформаційному просторі. Розвідувально-ударна система повинна бути побудована із множини підсистем об'єднаних інформаційними відносинами, які функціонують, як одне ціле, на основі єдиних принципів і правил, з погодженими основними вимогами до їх складових. Інтегрування різних сил і засобів у цільові системи створює передумови щодо наявності декілька можливих варіантів цих систем, які мають різні оцінки ефективності їх застосування, вартісні показники їх створення, утримання та застосування, а також різні часові інтервали щодо їх створення та приведення у бойову готовність. Одним із критерієм прийняття рішення щодо доцільності вибору того чи іншого варіанту розвідувально-ударної системи є показник приросту ефективності бойового застосування військ за рахунок принципів синергетичного ефекту під час застосування розвідувально-ударних систем. Тому практична реалізація пропозицій щодо створення нових або удосконалення існуючих розвідувально-ударних систем у Збройних Силах України, а також розроблення методичних підходів щодо вибору найбільш раціонального варіанту цих систем буде вимагати наявності певних методичних рекомендацій щодо роз’яснення підходів до оцінювання бойової ефективності застосування військ із урахуванням результатів застосування того чи іншого варіанту розвідувально-ударної системи в операціях Об’єднаних Сил Збройних Сил України. Автором в статті запропоновано алгоритм оцінювання бойової ефективності застосування військ з урахуванням створення та застосування різних варіантів розвідувально-ударних систем в операції, на основі якого сформовано основні рекомендації щодо оцінювання бойової ефективності з урахуванням застосування розвідувально-ударних систем в операції, наведено практичні розрахунки бойової ефективності різних варіантів розвідувально-ударних систем, а також запропоновано номограму вибору раціональної кількості засобів ураження розвідувально-ударної системи за умов заданої кількості засобів ураження противника.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

КРАВЧЕНКО, Ганна, and Дзін ЛАНЬ. "ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ УПРАВЛІННІ ЗАКЛАДАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ КИТАЮ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, no. 2 (2020): 78–86. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-78-86.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто питання вдосконалення сучасної університетської системи управління з китайськими характеристиками. Звернено увагу, що в ефективності адміністративного управління коледжами та університетами Китаю реалізація цінностей відіграє важливу роль. Зазначено, що організаційна культура є іманентною складовою системи управління закладом вищої освіти і, одночасно, інтегральною характеристикою організаційного оточення науково-педагогічних працівників та студентів. Надано розуміння сутності поняття «організаційної культури» та її ролі в адміністративному управлінні закладами вищої освіти в Китаї. З’ясовано, що доречним для дослідження є таке визначення: організаційна культура – набір найважливіших спрямованих на членів колективу припущень, що набувають вираження в цінностях, декларованих організацією, і задають людям орієнтири їх поведінки та дій. Організаційна культура університетів включає такі поняття цінностей, які передбачають норми-стандарти та вимоги, що відображено адміністративним департаментом управління та його персоналом. Встановлено, що зріла система повинна суворо реалізовувати цінності для досягнення розвитку всіх рівнів управління закладами вищої освіти. Академічний стиль, академічний характер, освітнє середовище відображається в багатьох відділах та робочих зв’язках в університеті. Надано характеристику цінностей управління університетської адміністрації, які включають: створення динамічного, інтелектуального, стандартизованого, ефективного адміністративного офісу; наявність ефективного стилю управління, починаючи з першого рівня; постійний професійний розвиток співробітників організації; створення умов, які підкреслюють орієнтацію на людину, її фізичне та психічне здоров’я, оптимістичне ставлення до життя та роботи, що забезпечує якість професійної діяльності. Ключові слова: організаційна культура, адміністративний менеджмент, цінності управління, університет.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Bakumenko, Valery, Olena Bielousova, and Vitaly Bielousov. "ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ І РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ." Public Administration and Regional Development, no. 7 (April 7, 2020): 286–308. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.07.14.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено дослідженнюпроблемиоцінкиефективності і результативності адміністративного управління в процесі реформування в сфері державного управління. Акцентовано увагу на ключових питаннях реформування державного управління, а саме на тому, як визначити які реформи необхідні, задля досягнення яких цілей і результатів їх необхідно здійснювати, і насамперед – наскільки це ефективно з точки зору співвіднесення очікуваних ефектів та витрат на процес реформування. Обґрунтування відповідей на ці запитання та створення об’єктивної методології оцінювання результатів та ефективності реформування в державному управлінні, здатне виключити хаотичність процесу реформування, невизначеність строків та бажаних результатів, що передбачає реформування – заради процесу, а не досягнення ефективності. Вважаємо, що в умовах процесу реформування державного управління в Україні, який до речі є далеким від процесу, спрямованого на результат, необхідно чітко усвідомлювати причини та наслідки неефективності державного управління та сформувати власну методологію оцінки вимірювання якості та ефективності державного управління, яка б враховувала специфіку різних аспектів державного управління в Україні з урахуванням міжнародного досвіду розробки та застосування таких методик, що надасть можливість визначити проблемні питання та намітити подальші напрямки реформування системи державних послуг в Україні. На підставі дослідження міжнародного досвіду впровадження оцінки ефективності і результативності державного управління, аналізу існуючих методологій оцінювання в Україні, визначення проблем розробки та впровадження єдиної системи оцінювання, що здатна об’єктивно проводити моніторинг та задовольняти інтереси основних стейхолдерів реформ державного управління, визначені та запропоновані ключові принципи таобов'язкові вимоги до критеріїв і показників ефективності процесів реформування та державного управління.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Задорожна-Княгницька, Л. В. "НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЕТИКО-ДЕОНТОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ НА ПОЧАТКУ XXІ СТОЛІТТЯ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, no. 5 (November 29, 2019): 86–96. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-86-96.

Full text

Abstract:

У статті визначено й розкрито найбільш важливі напрями розвитку етико-деонтологічного знання у сфері управління закладами освіти в Україні. Перший напрям розвитку управлінської деонтології полягає в обґрунтуванні її проблематики у площині управлінської культури. Відповідно до зазначеного підходу, управлінська культура визначається дослідниками як відповідність керівника вимогам, що ставляться до управлінської діяльності і до його особистісних якостей. Управлінська культура є універсальною і розглядається як фундамент професійної поведінки керівника, що обумовило упровадження у науковий обіг поняття «деонтологічна культура». Другим напрямом розвитку теорії управлінської деонтології на початку ХХІ ст. є «деонтологізація» управління. Науковцями розглядаються такі проблеми: механізми ціннісної та смислової детермінації управління закладом освіти, деонтологічні вимоги до керівника закладу освіти, сутність його професійного обов’язку й відповідальності, обґрунтування змісту деонтологічної етики. Третім напрямом розвитку теорії професійної деонтології є зростання інтересу вітчизняних науковців до проблем етичної та деонтологічної підготовки фахівців. Підкреслено, що у площині професійної підготовки менеджера освіти зазначена проблема висвітлюється побіжно. Причина цього полягає в розрізненості деонтологічних знань. За результатами здійсненого дослідження зроблено висновок, що проблема оформлення статусу управлінської деонтології у системі наукового знання пов’язана з нагальною потребою її виділення з площини суміжних наук в окреме проблемне поле, систематизації й узагальнення деонтологічних знань у сфері управління освітою. Ключові слова: професійна етика, управлінська деонтологія, управлінська культура, управління освітою, керівник закладу освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Куцик, П. О., Р. М. Воронко, К. І. Редченко, and О. С. Воронко. "АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ СУБ’ЄКТІВ БІЗНЕСУ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 62 (January 4, 2021): 4–11. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-01.

Full text

Abstract:

Розглянуто важливість показників фінансових результатів для оцінювання ефективності діяль-ності суб’єктів господарювання. Економічний аналіз визначено як інструмент інформаційного забезпечення прийняття раціональних управлінських рішень. Визначено завдання аналізу фінансових результатів, спрямовані на виявлення факторів впливу на їх величину, надання пропозицій з мобілізації виявлених резервів щодо поліп-шення прибутковості діяльності та підвищення рентабельності. Акцентовано увагу на проблемних питаннях, які стосуються аналізу фінансових результатів та використання прибутку, зокрема інформаційної бази та методики його проведення. Економічний зміст фінансового результату встановлено як співставлення отри-маних доходів з понесеними витратами звітного періоду, що спричиняє приріст або зменшення величини влас-ного капіталу. Фінансовий результат характеризує підсумок діяльності суб’єкта бізнесу (прибуток або зби-ток) за певний період часу. Розкрито загальноекономічний, управлінський і обліково-аналітичний аспекти тлумачення фінансових результатів. Встановлено, що фінансовий результат, який формується в управлінсь-кому обліку, зорієнтований на можливі варіанти прийняття рішень менеджерами різних рівнів, власниками, інвесторами чи кредиторами. Аналіз фінансових результатів повинен включати не тільки деталізоване оціню-вання процесу формування прибутку, але і його використання. Визначено, що аналіз фінансових результатів діяльності суб’єктів господарювання здійснюється з використанням різних методів і моделей, конкретний вибір яких залежить від цілей та завдань, що ставляться. Виділено окремі напрями проведення аналізу фінан-сових результатів (вертикальний, горизонтальний, трендовий тощо). Встановлено, що для повноцінного вико-ристання в управлінні результати аналізу фінансових результатів мають відповідати встановленим вимогам. Запропоновано загальну структурно-логічну схему управління фінансовими результатами підприємства та її аналітичного забезпечення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Вдовенко, Сергій, Микола Гульков, Сергій Сидоров, and Володимир Джола. "ЗАСОБИ КРИПТОГРАФІЧНОГО ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ СРСР ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ." Воєнно-історичний вісник 39, no. 1 (July 10, 2021): 97–113. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-39-1-97-113.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються шляхи створення й розвитку техніки криптографічного захисту інформації СРСР на передодні та в період Другої Світової Війни та їх вплив на систему управління військами. Теорія «глибокої операції», фактично — воєнна стратегія СРСР того часу, внаслідок технічного прогресу засобів збройної боротьби, зокрема засобів зв’язку, зміни поглядів на організацію військ, їх оперативну побудову, просторовочасові характеристики операцій вимагала докорінних змін в управлінні військами та організації взаємодії міжвидових угруповань. Одним зі шляхів досягнення цієї мети була автоматизація процесів шифрування інформації. Науково-технічний прогрес у всі часи впливає на форми і способи ведення бойових дій. Розвиток систем зв’язку та інформатизації, технічної розвідки, криптоаналізу вимагають впровадження в сучасних умовах новітніх засобів озброєння та військової техніки, форм і способів їх застосування. На основі досвіду, набутого Радянським Союзом, досліджуються вимоги, які необхідно врахувати для підвищення скритності та оперативності управління військами під час підготовки та в ході ведення операцій, в т.ч. — операції Об’єднаних сил. Ключові слова: конфіденційність, криптографічний захист інформації, оперативність, скрите управління військами, скритність, шифрувальна машина, шифрувальний орган, шифрувальна техніка.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Zapolovsky, M., and M. Mezentsev. "СИНТЕЗ КЕРУВАНЬ ДИЗЕЛЬ-ПОЇЗДА З ЕЛЕКТРОПРИВОДОМ ЗМІННОГО СТРУМУ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, no. 61 (September 11, 2020): 57–63. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.3.057.

Full text

Abstract:

Завдання синтезу системи керування тяговим електроприводом змінного струму є складовою частиною загального завдання створення оптимальної системи керування транспортними засобами, що забезпечує виконання графіка руху у відповідності заданому критерію якості. Метою даної роботи є розроблення математичних моделей для синтезу системи керування електроприводу змінного струму з використанням алгоритму векторного управління, синтез управлінь та проведення досліджень їх моделей, отримання якісних характеристик роботи системи керування в процесі моделювання з використанням пакету МАТLAB. Розглянуті питання синтезу систем керування тяговим електроприводом змінного струму дизель-поїзда та їх дослідження за допомогою математичних моделей, які реалізовані в пакеті МАТLAB. Проведено огляд літературних джерел на задану тематику та аналіз існуючих підходів до розв’язання задач синтезу систем керування у даній галузі, зокрема систем керування з використанням алгоритмів векторного управління. Виконано синтез управлінь, побудовані математичні моделі досліджуваних об’єктів керування, проведене моделювання їхнього функціонування. Отримані аналітичні співвідношення, які можуть бути використані для розробки структури САР електроприводу дизель-поїзда і розрахунку її параметрів при задані критерію якості з урахуванням певного завантаження дизель-поїзда. Синтезовані закони управління забезпечують стійкий розгін дизель-поїзда в різних точках тягової характеристики і при цьому виконуються вимоги щодо точності приведення об’єкта керування в задану точку фазового простору і якості перехідних процесів

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Трофимов, І. М., В. Ф. Зюкін, І. В. Гурєєв, І. О. Гурін, and О. М. Дзігора. "Захист РЛС від високоточної зброї шляхом використання відволікаючих джерел електромагнітного випромінювання." Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, no. 3(44) (July 22, 2021): 116–23. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.44.13.

Full text

Abstract:

Найбільш ефективна протидія повітряному противнику при захисті РЛС від високоточної зброї може здійснюватися у єдиній радіолокаційній системі на основі реалізації автоматизованого адаптивного управління енергетичним та частотним ресурсом угруповання РТВ. Важливими складовими при цьому являються розробка і приведення в дію команд по управлінню ресурсами угруповання конфліктно-стійкими методами. З урахуванням цих методів розглянуті роль, місце і особливості функціонування засобів захисту РЛС від високоточної зброї у радіолокаційної системі. Розглянуті деякі вимоги до формування відволікаючих квазістаціонарних перешкод мерехтливого типу для відведення протирадіолокаційних ракет з урахуванням забезпечення необхідної інформативності РЛС і скритності її роботи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Панченко, В. А., and О. П. Панченко. "ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПОБУДОВИ МАТРИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 65 (January 28, 2022): 97–103. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-13.

Full text

Abstract:

У теорії та практиці менеджменту персоналу залишається недостатньо ґрунтовно розкрита специфіка організаційного проектування, особливо для виробничих підприємств. Передбачається, що застосування матричної організаційної структури управління в умовах впровадження інновацій може вирішити проблеми бюрократії, недисциплінованості, нераціональної організації праці, одночасно зменшуючи фінансові витрати на управління персоналом. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні вдосконалення системи управління персоналом шляхом створення матричної організаційної структури управління в умовах впровадження інновацій. Для того, щоб бізнес ефективно, злагоджено та систематично працював, він потребує планової структури, яка відповідає меті, завданням, стилю, розмірам та комерційним операціям підприємства. Обґрунтовано, що організаційна структура управління підприємством є одночасно: системою елементів для досягнення конкретних бізнесцілей; соціальним об’єктом керівництва; формою взаємодії усіх елементів (ланок, рівнів) управління. Обґрунтовано, що інновації являють собою новостворені або удосконалені конкурентоздатні технології, продукцію або послуги, які суттєво поліпшують структуру та якість виробничих процесів, соціальної сфери підприємства. Визначено, що менеджери можуть впроваджувати різні удосконалення, інновації, здійснювати модернізацію системи управління персоналом, перерозподіляти ресурси, розширювати та укрупнювати різні відділи, що вимагає якісної зміни організаційної структури. Визначено, що матрична організаційна структура виробничого промислового підприємства має відповідати програмно-цільовому характеру проектної господарської діяльності. Побудовано проект та визначено переваги та недоліки застосування матричної організаційної структури управління підприємством в умовах впровадження інновацій. Доведено, що матричну організаційну структуру для виробничого підприємства можна ефективно використовувати в умовах високого рівня невизначеності і динамізму ринкового середовища при впровадженні інновацій. Це дозволить визначити зміни цілей і завдань, розробку нової стратегії бізнесу, досягти низького рівня структурованості проблем, мотивації працівників при проектуванні робіт. Організаційна структура управління підприємством являє собою соціально-виробничу систему, яка складається з рівнів та органів менеджменту, підпорядкованих робочих елементів (відділів, цехів, служб, структурних підрозділів) та передбачає їх взаємозв’язок, які забезпечують реалізацію стратегічних цілей бізнесу підприємства. За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що матрична організаційна структура управління відповідає основним вимогам реалізації інноваційних проектів у межах всього підприємства і націлена на розвиток бізнесу. При цьому досягається одночасно вертикальна, функціональна спеціалізація і проектно-цільова інтеграція всіх працівників та менеджерів підприємства, що призводить до зменшення кількості помилок в управлінні персоналом. Перспективами подальших досліджень можуть стати обґрунтування та проектування організаційної структури відділу економічної безпеки інноваційного підприємства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Кійко, С. Г. "Предиктивна адаптація при управлінні портфелем проектів енергозбереження на металургійному підприємстві." Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, no. 4(41), (October 25, 2020): 133–44. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.41.16.

Full text

Abstract:

Сьогодні для авіабудування ПрАТ «Дніпроспецсталь» виплавляє більше ста марок сталей і сплавів з особливими експлуатаційними властивостями. Подальший розвиток підприємства та забезпечення конкурентоспроможності цієї та іншої продукції пов’язано з управлінням портфелем енергозберігаючих проектів, спрямованих на виконання таких завдань, як оптимізація енергетичного балансу, мінімізація споживання енергоресурсів, оптимізація енергоефективності та ін. Запропоновано нову методологію управління портфелями проектів енергозбереження на металургійних підприємствах, яка формує парадигму предиктивної адаптації, що базується на взаємопов'язаних адаптивних системах планування, моніторингу і управління змінами та дозволяє на основі прогнозування енергоспоживання для складних технологічних процесів і виробництв, а також моделювання і оцінки якості паливно-енергетичного балансу, в умовах обмеженості ресурсів і ризиків здійснювати формування і відбір для реалізації проектів енергозбереження при узгодженні пріоритетів бізнес-стратегії і стратегії енергоефективності металургійного підприємства. Сформульовано основні вимоги до організації системи планування і управління портфелем проектів енергозбереження на металургійному підприємстві. Представлена структурна схема комп'ютерної системи планування і управління портфелем проектів енергозбереження на ПрАТ «Дніпроспецсталь». Ядром виступає корпоративна інформаційна система управління на базі SAP ERP (ECC 6.0). Для отримання точної та оперативної інформації про постачання і витрати енергоресурсів використовується кілька програмно-апаратних комплексів систем обліку, а саме, автоматизована система комерційного обліку енергоресурсів підприємства, автоматизована система технічного обліку електроенергії, автоматизована система обліку і балансу паливно-енергетичних ресурсів та інші. Розроблена система процесів енергозбереження повинна вбудовуватися в систему процесів підприємства, відповідати стратегічним цілям підприємства і особливостям виробничого процесу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Slivenko, V. А. "Новації у сфері управління діяльністю прокуратури." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 6 (July 1, 2016): 123. http://dx.doi.org/10.15421/191613.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – аналіз ефективності процесів, пов’язаних з новаціями у сфері управління діяльністю прокуратури під час перебудови правоохоронної системи держави, вивчення важливих факторів переформатування та динаміка подальших змін відомства. Для досягнення мети використано комплекс методів: порівняльний, структурного аналізу, синтезу, індукції та дедукції.Проаналізовано процеси, пов’язані з перебудовою правоохоронних інститутів держави, уточнено правовий статус.Показано напрями переформатування правоохоронних інститутів держави, новації в управлінні прокурорською діяльністю під час реформування правоохоронної сфери: формування нових принципів кадрової політики відомства (незалежний та прозорий конкурсний механізм призначення на вакантні посади), упорядкування системи мотивації, підвищення рівня незалежності у прийнятті рішень, позбавлення непритаманних функцій та підвищення дисциплінарної відповідальності працівників. Зазначено, що реформи у сфері управління відомства здійснено з урахуванням міжнародного досвіду та європейських стандартів правоохоронної діяльності.Наукова новизна полягає в дослідженні новацій у сфері управління прокурорською діяльністю в період кардинального реформування суспільства: формування нових принципів кадрової політики відомства, незалежний та прозорий конкурсний механізм призначення на вакантні посади, упорядкування системи мотивації, удосконалення системи контролю, підвищення рівня незалежності працівників у прийнятті рішень, звільнення співробітників від неофіційного «тиску» керівництва, організація незалежних та демократичних органів прокурорського самоврядування – Ради прокурорів та кваліфікаційної комісії, позбавлення непритаманних функцій (загального нагляду за законністю) та підвищення дисциплінарної відповідальності. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки можуть бути враховано в подальшому переформатуванні прокуратури в нову правоохоронну структуру, яка відповідатиме вимогам правової держави.Подальші наукові дослідження в цьому напрямку сприятимуть пошукам інноваційних шляхів розв’язання проблем реформування правоохоронної сфери нашої держави.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Прокопченко, С. В. "Акредитація та сертифікація як типові методи верифікації в Службі безпеки України." Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, no. 4(70) (November 25, 2021): 114–17. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.70.16.

Full text

Abstract:

У статті висвітлюються аспекти верифікації при розробленні та виробництві озброєння, військової техніки, а також іншої продукції оборонного призначення, до якої відносяться спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв'язку та інші технічні засоби негласного отримання інформації. Верифікація визначається за термінологією нормативних документів НАТО в якості набору видів діяльності, що порівнює продукт життєвого циклу системи озброєння та військової техніки, з необхідними характеристиками цього продукту. Наведені рекомендовані етапи верифікації, склад результатів верифікації та дії з керування результатом верифікації. Розглянуто умови узгодження заходів з верифікації та типові методи верифікації. На прикладі акредитації на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IEC 17025:2017, ДСТУ ISO/IEC 17024:2012, ДСТУ EN ISO/IEC 17021-1:2015 та сертифікації продукції оборонного призначення, послуг, персоналу в Службі безпеки України із застосуванням ДСТУ ISO/IEC 27001:2015 “Методи захисту системи управління інформаційною безпекою. Вимоги”, ДСТУ STANAG 4107:2018 “Вимоги НАТО щодо проектування, розроблення та виготовлення” та пропонується механізм впровадження міжнародних стандартів і стандартів НАТО в Україні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Hovorovska, Olga. "Вплив суспільних запитів на появу та розвиток систем управління якістю вищої освіти у ХХ-ХХІ ст." HUMANITARIUM 45, no. 2 (July 3, 2020): 36–43. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-36-43.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються деякі аспекти виникнення сучасних систем управління якістю освіти. Визначається місце та роль системи вищої освіти в державі, рівень вимог та тенденції розбудови інформаційного суспільства на початку XX століття.Розглядається вклад американського аналітика У. Шухарта, який заснував методику статистичного аналізу виробничого процесу та виявлення браку на виробництві, які згодом були названі карти Шухарта.Також, приділяється увага теорії якості Е. Демінга, який зробив величезний вплив на відродження післявоєнної Японії і США у 80-х роках. Теорії Джозефа М. Джурана – автора «Довідника по управлінню якістю» (Handbook for Quality Control), від якої веде свій початок поняття «керування якістю». Розглядаються роботи Ісікави, як автора японського варіанту комплексного управління якістю. Геніті Тагуті (Genichi Taguchi, нар. в 1924р.) – відомий японський статистик, розвинув ідеї математичної статистики планування експерименту і контролю якості. У статті розглядаємо визначення підходу TQM та МС ІСО 9004:2000: вимоги, які вони містять до запитів споживачів. Порівнюються основні критерії якості вищої освіти, за визначенями Європейської асоціації ENQA (European Network for Quality Assurance) та UNESCO-CEPES.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Управління вимогами'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles