Journal articles on the topic 'Ультразвукова терапія'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Ультразвукова терапія.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Ультразвукова терапія.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Лабінська, Галина. "Особливості мануальної терапії у пацієнтів із синдромом хребтової артерії." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 114–17. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.114-117.
Full textAbstract:
Резюме. Нині головними чинниками виникнення в осіб молодого віку порушень мозкового кровотоку є зміни в шийному відділі хребта. Мета. Проаналізувати ефективність мануальної терапії у студентів із синдромом функціональної компресії хребтової артерії внаслідок порушення біомеханіки в шийному відділі хребта. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, опитування, комплексне ультразвукове дослідження, методи математичної статистики. Результати. Заняття за розробленою програмою, що включали лікувальну гімнастику, постізометричну релаксацію м’язів і м’які техніки мобілізації для розблокування функціональних блоків у міжхребцевих рухомих сегментах шийного відділу хребта, показали значне покращення клінічного стану обстежуваних. Результати дослідження показали, що застосування запропонованої комплексної програми, яка включає мануальну терапію, сприяє зниженню клінічних проявів захворювання і в короткі строки повертає пацієнтам якість життя.
Ключові слова: синдром хребтової артерії, мануальна терапія, фізична терапія.
2
Пустовойт, Борис, Святослава Пашкевич, Ольга Без’язична, and Тетяна Парфанюк. "Фізична терапія пацієнтів з посттравматичними контрактурами ліктьового суглоба." Слобожанський науково-спортивний вісник 6, no. 81 (February 22, 2021): 27–35. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-1.004.
Full textAbstract:
Мета: розробити та обґрунтувати сучасну програму фізичної терапії осіб з посттравматичними контрактурами ліктьового суглоба у пізньому післяопераційному періоді з використанням оціночних шкал для окремих категорій Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) для оцінки ефективності реабілітації. Матеріал і методи: у дослідженні брали участь 17 пацієнтів у віці від 28 до 50 років. Було виділено контрольну групу (КГ) – 9 осіб (4 жінки, 5 чоловіків) та основну (ОГ) – 8 осіб (3 жінки, 5 чоловіків). У пацієнтів ОГ програма фізич-ної терапії поряд із загальноприйнятими зараз засобами включала ультразвукову терапію з негайними наступними мобілізаційними техніками для ліктьового суглоба. За даними літератури, були визначені оціночні шкали катего-рій МКФ: гоніометрія, мануальне м’язове тестування, опитувальники Quick Disability of the Arm, Shoulder and Hand Outcome Measure (QuickDASH), Patient-rated elbow evaluation (PREE). Результати: з базового набору МКФ для станів рук було виділено 8 категорій, що були значимими для пацієн-тів та встановлено відповідні оцінки категорій за шкалами. Після проведення фізичної терапії у пацієнтів ОГ оцінки категорії b710 «Функції рухливості суглоба» за результатами гоніометрії покращилися з 2,8±0,2 до 1,9±0,2 ум.од., р<0,001, у пацієнтів у КГ – з 2,9±0,2 до 2,4±0,6 ум.од., р<0,05, з достовірною різницею між групами порівняння, р<0,05. Також оцінки категорії d445 «Використання кисті та руки» за шкалою функцій PREE у пацієнтів ОГ мали по-зитивну динаміку: з 3,5±0,5 до 2,4±0,5 ум.од., порівняно з КГ – з 3,5±0,5 до 3,0±0,2 ум.од., р<0,05, р<0,001, при достовірній різниці між показниками ОГ та КГ, р<0,05. Середня тривалість пізнього післяопераційного періоду у пацієнтів ОГ була 21,62±2,28 днів, у пацієнтів КГ – 27,11±2,52 з достовірною різницею між групами, р<0,05. Висновки: визначені найбільш значимі категорії МКФ для контрактури ліктьового суглоба, їх оціночні шкали. На підставі достовірних відмінностей за оцінками двох категорій МКФ (b710 «Функції рухливості суглоба», d445 «Ви-користання кисті та руки», р<0,05) та скороченням тривалості періоду реабілітації (р<0,05) були доведені переваги розробленої програми фізичної терапії. Ключові слова: посттравматична контрактура ліктьового суглоба, фізична терапія
3
Khafizova, L. Sh, H. A. Khamidullaieva, D. R. Kurbanova, and B. Sh Karimova. "Эффективность двойной комбинированной терапии у больных артериальной гипертензией с высоким кардиоваскулярным риском." HYPERTENSION, no. 4.42 (September 15, 2015): 58–64. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.4.42.2015.80674.
Full textAbstract:
Цель исследования: изучить антигипертензивную эффективность и возможность органопротекции комбинированной терапии лерканидипином и блокаторами ренин-антгиотензин-альдостероновой системы периндоприлом или эпросартаном у больных эссенциальной гипертензией с высоким и очень высоким риском сердечно-сосудистых осложнений.Материал и методы исследования. В исследование были включены 78 больных эссенциальной артериальной гипертензией I–III степени (ESH/ESC, 2007). Средний возраст больных составил 46,52 ± 10,31 года, средняя длительность заболевания — 5,96 ± 4,04 года. Больным назначалась терапия лерканидипином и периндоприлом либо лерканидипином и эпросартаном. Проводились эхокардиография, ультразвуковые исследования сосудов с определением эндотелийзависимой вазодилатации плечевой артерии, толщины комплекса интима-медиа общей сонной артерии, биохимические анализы с определением уровня креатинина, микроальбуминурии, липидного спектра крови, скорости клубочковой фильтрации. Результаты исследования. Применение комбинированной терапии лерканидипином с периндоприлом и эпросартаном у больных эссенциальной гипертензией с высоким и очень высоким риском сердечно-сосудистых осложнений позволяет быстро достичь целевых уровней систолического и диастолического артериального давления. Комбинированная терапия обеспечивает достоверную регрессию гипертрофии левого желудочка, нормализацию эндотелийзависимой вазодилатации плечевой артерии и уменьшение толщины комплекса интима-медиа общей сонной артерии. Отмечалось достоверное снижение уровня микроальбуминурии, креатинина сыворотки крови, повышение расчетной скорости клубочковой фильтрации, что характеризует высокий нефропротективный эффект комбинированной терапии. На фоне терапии наблюдалось достоверное снижение уровня общего холестерина, триглицеридов, повышение уровня холестерина липопротеидов высокой плотности. При этом оба режима терапии характеризовались хорошей переносимостью.Заключение. Комбинированное применение лерканидипина с ингибиторами ренин-ангиотензин-альдостероновой системы отличается высокой антигипертензивной эффективностью, выраженностью органопротективных воздействий, метаболической нейтральностью, хорошей переносимостью, что в целом характеризует данную комбинацию как наиболее оптимальную и эффективную в снижении риска сердечно-сосудистых осложнений у большинства больных артериальной гипертензией.
4
Ніколаєва, О. Д. "Гепатотоксичні побічні реакції при лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз у поєднанні з ВІЛ-інфекцією та вірусними гепатитами." Infusion & Chemotherapy, no. 2.1 (July 31, 2021): 21. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-18.
Full textAbstract:
Обґрунтування. Проблема поєднаного перебігу мультирезистентного туберкульозу (МРТБ), ВІЛ-інфекції й вірусних гепатитів (ВГ) В та С в Україні набула глобального значення у зв’язку з неухильним підвищенням захворюваності на ВІЛ і поширеності МРТБ серед інфікованих. Наявність МРТБ/ВІЛ/ВГ потребує інтегрованого підходу до ведення випадку. Хворі на ТБ у поєднанні з ВГ належать до групи ризику щодо виникнення тяжких гепатотоксичних побічних реакцій, що ускладнює процес лікування та зумовлює несприятливий прогноз.
Мета. Визначити частоту, ступінь і можливості усунення побічної дії поєднаної терапії ТБ/ВІЛ залежно від функціонального стану печінки.
Матеріали та методи. Ми проаналізували 30 випадків МРТБ/ВІЛ/ВГ. Усі ВІЛ-інфіковані мали CD4 ≤200 кл/мкл, IV стадію хвороби. Серед клінічних форм ТБ діагностовано легеневий ТБ у поєднанні з множинними позалегеневими локалізаціями процесу. Хворі були обстежені на маркери ВГ В та С. Використовували й стандартні лабораторні методи: біохімічне дослідження крові з визначенням білірубіну, аланінамінотрансферази (АлАт) й аспартатамінотрансферази (АсАт), лужної фосфатази, альбуміну, протромбінового індексу. Також усім хворим було виконано ультразвукову еластометрію печінки апаратом FibroScan і визначено ступінь фіброзу в паренхімі за шкалою METAVIR.
Результати та їх обговорення. Серед обстежених хворих у 8 (26,7 %) діагностували вірусний гепатит В, у 22 (73,3 %) – гепатит С. При визначенні функціонального стану печінки за рівнем біохімічних показників у 14 (46,6 %) хворих відзначено підвищення рівня трансаміназ, у 9 (30 %) – білірубіну, в 5 (16,7 %) – зниження рівнів альбуміну. За даними еластометрії в 4 (13,3 %) пацієнтів діагностували ступінь фіброзу за шкалою METAVIR F3, у 12 (40,0 %) – F2, у 14 (46,6 %) – F1. Після дообстеження хворі отримували комплексне лікування за схемою Cm Lfx Pt Cs Pas і противірусну терапію TDF+3TC+EFV, а після впровадження в Україні бедаквіліну й сучасні схеми – Bdq Lfx Lzd Cs Cfz і противірусну терапію TDF+FTC+DTG. Схеми противірусної терапії не включали гепатотоксичні препарати. Встановлено, що найвищий ризик виникнення гепатотоксичних реакцій мають пацієнти з вихідним підвищенням рівнів АлАт й АсАт, зниженим альбуміном, ураженням печінки F2 та F3. Ці хворі потребують лікування в поєднанні з гепатопротекторами й ретельнішого моніторингу показників функції печінки. Гепатотоксичні реакції 1-2 ступеня траплялися частіше в перший і другий місяці лікування в 73,3 % хворих і були усунені без відміни терапії. У 8 (26,7 %) хворих діагностували тяжкі гепатотоксичні реакції 3 ступеня, що потребували відміни протитуберкульозної терапії з проведенням дезінтоксикаційного лікування разом із гепатопротекторами. Протитуберкульозну терапію відновлювали після нормалізації функціональних показників печінки. За попередніми даними, режим хіміотерапії туберкульозу з бедаквіліном зумовлював менше гепатотоксичних побічних реакцій порівняно з попередньою схемою Cm Lfx Pt Cs Pas.
5
Buldygina, Yu V., G. M. Terekhova, Shlachtych S. L. Shlachtych, T. V. Fed’ko, V. M. Klochkova, and L. S. Strafun. "Результати хірургічного лікування хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією." Endokrynologia 25, no. 1 (March 20, 2020): 5–10. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-1.5.
Full textAbstract:
Лікування дифузного токсичного зоба з автоімунною офтальмопатією є однією з проблем сучасної ендокринології через складний механізм патогенезу захворювання та його тяжкий перебіг, що в деяких випадках призводить до інвалідизації пацієнтів. Одним із методів лікування цієї патології є хірургічне втручання, а саме тиреоїдектомія, яка забезпечує швидку ліквідацію не лише тиреотоксикозу, а й «мішені» для антитиреоїдних антитіл (АТ рТТГ). У подальшому для лікування автоімунної офтальмопатії застосовують пульс-терапію глюкокортикоїдами згідно з рекомендаціями EUGOGO 2016 року. Але вибір оптимального часу для початку пульс-терапії після тиреоїдектомії остаточно не з’ясовано. Метою дослідження було вивчення концентрації АТ рТТГ та перебігу автоімунної офтальмопатії у хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією в різні терміни після тиреоїдектомії. Матеріал і методи. Виконано проспективне дослідження, до якого було включено 70 пацієнтів (60 жінок і 10 чоловіків; середній вік 46,0±3,4 року), хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією. Досліджували стан очей і клінічний перебіг автоімунної офтальмопатії (огляд офтальмолога, екзофтальмометрія, ультразвукове дослідження орбіт), а також концентрації АТ рТТГ перед операційним втручанням і через 6, 12, 24 і 36 місяців після нього. Результати. Отримані результати дослідження дозволяють стверджувати, що після тиреоїдектомії поступово зменшується активність автоімунного процесу, підтвердженням чого є зменшення концентрації АТ рТТГ. Рівень АТ рТТГ вірогідно (р<0,05) зменшувався вже через 6 місяців після тиреоїдектомії, далі ця тенденція зберігалася протягом 36 місяців. Паралельно зі зниженням рівня АТ рТТГ протягом року після тиреоїдектомії значно зменшувалися клінічні прояви офтальмопатії в 14,3% випадків. У цілому по групі також зменшилась активність офтальмопатії (за САS), але вірогідних змін розмірів екзофтальму, товщини хоріоретинального комплексу та ретробульбарної клітковини не виявлено. Висновки. Після хірургічного втручання (в обсязі тиреоїдектомії) з приводу дифузного токсичного зоба з автоімунною офтальмопатією рівень АТ рТТГ вірогідно зменшується вже через 6 місяців, а мінімального рівня досягає через 36 місяців. У 14,3% випадків значно зменшилися клінічні прояви офтальмопатії — зникли спонтанний ретробульбарний біль, періорбітальний набряк, гіперемія кон’юнктиви та хемоз. Доцільно починати пульс-терапію глюкокортикоїдами через 6 місяців після тиреоїдектомії, коли досягнуто стану еутиреозу на тлі замісної терапії левотироксином і вірогідного зменшення концентрації АТ рТТГ.
6
Кривобок, А. Г., С. Г. Ермилов, Ю. А. Виненцов, and Г. И. Ермилов. "КОНСЕРВАТИВНАЯ ТЕРАПИЯ БОЛЕЗНИ ПЕЙРОНИ." Университетская клиника, no. 4(29) (December 3, 2018): 38. http://dx.doi.org/10.26435/uc.v0i4(29).233.
Full textAbstract:
Целью исследования было изучение эффективности консервативной терапии у пациентов с болезнью Пейрони.
Материал и методы. Нами проведен ретроспективный анализ историй болезни и амбулаторных карт 196 пациентов с болезнью Пейрони. Возраст пациентов был от 23 до 76 лет. Продолжительность заболевания варьировала от 2 до 32 месяцев. Угол девиации полового члена колебался от 0° до 90°. Половая жизнь была затруднена или невозможна у 102 (52,04%) мужчин там, где угол искривления составлял от 45° до 90°. Количество бляшек отмечалось от одной до трех. Болевой синдром разной степени выраженности беспокоил всех больных во время эрекции. Консистенция бляшки у 137 (69,89%) пациентов была плотноэластической, у 55 (28,06%) – хрящеподобной, у 4 (2,04%) – костной консистенции.
Клиническое обследование пациентов осуществлялось в соответствии рекомендациям Европейской ассоциации урологов.
Назначалась консервативная терапия, разработанная кафедрой урологии ГОО ВПО «Донецкого национального медицинского университета имени М. Горького», на протяжении до 3-х месяцев. Консервативная терапия включала: назначение плаквенила, тамоксифена, токоферола ацетата.
Параллельно с пероральной консервативной терапией назначались физиотерапевтические методы лечения: электрофорез с лидазой (64 ЕД) через день №20; электрофорез с 3% раствором калия йодида через день №20 и фонофорез с 1% гидрокортизоновой мазью в область фиброзной бляшки через день №20, с частотой ультразвуковых волн 2500-3000 кГц, t=10'.
Результаты и обсуждение. Болевой синдром после лечения остался у 12 (6,1%) пациентов, что потребовало продолжения консервативной терапии более трех месяцев. Размер бляшки, который измерялся пальпаторно и при помощи ультрасонографии, после проведенной консервативной терапии уменьшился у 121 (61,7%) пациента. Полного рассасывания бляшки удалось достичь у 43 (21,9%) пациентов. Угол искривления полового члена во время эрекции уменьшился у 152 (77,6%) пациентов, остался без изменений у 31 (15,8%) и увеличился у 13 (6,6%) пациентов. Улучшение эрекции наблюдалось в 167 (85,2%) наблюдениях. У 44 (22,4%) пациентов эффекта от проводимой консервативной терапии не было, что послужило показанием к хирургическому лечению.
Выводы. Болезнь Пейрони тяжело поддается консервативному лечению, и основной его целью можно считать остановку процесса гиалинизации и оссификации структур белочной оболочки. Комплекс консервативной терапии, разработанный кафедрой урологии ГОО ВПО «Донецкого национального медицинского университета имени М. Горького», позволяет добиться удовлетворительных результатов при воспалительной стадии заболевания. В стадии стабилизации процесса необходимо хирургическое лечение.
7
Pankiv, І. V. "Вплив функціонального стану щитоподібної залози на мінеральну щільність кісткової тканини." TRAUMA 16, no. 6 (December 18, 2015): 33–41. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.16.2015.79679.
Full textAbstract:
Актуальність. У результаті досліджень, проведених останніми роками, встановлено, що тиреоїдні гормони впливають на метаболізм кісткової тканини, тим самим зумовлюючи виникнення остеопорозу. Попри проведені в минулі роки дослідження, чіткого пояснення механізму розвитку метаболічної остеопатії, що асоціюється з патологією щитоподібної залози (ЩЗ), на сьогодні немає. Мета дослідження. Встановити вплив функціонального стану ЩЗ на характеристики кісткової тканини за даними ультразвукової денситометрії і лабораторних методів дослідження, розробити алгоритм своєчасної діагностики остеопенії та остеопорозу. Матеріали та методи. У дослідження було включено 168 пацієнтів репродуктивного віку з дифузним нетоксичним зобом, дифузним токсичним зобом, післяопераційним гіпотиреозом внаслідок тиреоїдектомії з приводу раку ЩЗ і первинним гіпотиреозом. Функціональний стан ЩЗ оцінювали за допомогою визначення базальних концентрацій тиреотропного гормона і вільного тироксину в сироватці крові. Визначали рівень остеокальцину, β-ізомеру C-кінцевого телопептиду колагену І типу. Для оцінки структурно-функціонального стану кісткової тканини використовували метод ультразвукової денситометрії за допомогою кількісного кісткового ультрасонометра Sahara. Результати. В осіб із патологією ЩЗ зміни показників мінеральної щільності кісткової тканини виявлені в 59 (39,9 %) випадках, із них остеопенія — в 45 (30,4 %) і остеопороз — у 14 (9,5 %). Частота остеопенії та остеопорозу вірогідно збільшувалася в усіх групах хворих із порушеннями функціонального стану ЩЗ. Основним чинником, що призводить до зниження кісткової міцності у пацієнтів із тиреопатіями, є надмірна або недостатня продукція тиреоїдних гормонів, а також лікування супресивними дозами левотироксину. На стан кісткового метаболізму не впливає субклінічний гіпотиреоз, а також тривалість і прийом низьких (менше ніж 75 мкг/добу) доз замісної терапії левотироксином. Найбільш виражена зміна кісткового ремоделювання відбувається у пацієнтів із дифузним токсичним зобом. Лікування супресивними дозами левотироксину сприяє активації як резорбції, так і формування кістки, а замісні дози призводять до збільшення швидкості резорбції при збереженні швидкості формування кістки. Висновки. Вперше наведений комплексний підхід до оцінки стану кісткового метаболізму у хворих із патологією ЩЗ, що включає ультразвукову денситометрію і лабораторні методи дослідження. Встановлені чинники (надмірна та недостатня продукція гормонів ЩЗ, прийом препаратів тиреоїдних гормонів у супресивній дозі) і механізми негативного впливу (стимуляція остеокластичної активності, зниження остеобластної активності) на стан кісткової міцності у хворих із різною патологією ЩЗ.
8
Ситель, А. Б., А. Ю. Нефёдов, and С. П. Канаев. "Ультразвуковая допплерография в диагностике синдрома грушевидной мышцы (piriformis-sindrome)." NATIONAL JOURNAL OF NEUROLOGY, no. 3 (January 8, 2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.28942/nnj.v1i3.177.
Full textAbstract:
B статье изложены современные воззрения на патогенез синдрома грушевидной мышцы, развивающегося при компрессии седалищного нерва в подгрушевидном пространстве и возможности тривиальной ультразвуковой допплерографии в диагностике и контроле эффективности лечения в клинике мануальной терапии.
9
Vyshnyakov, A. Ye, and K. V. Makolinets. "Обґрунтування можливості використання ультразвукової діагностики для виявлення ранніх стадій гонартрозу." TRAUMA 14, no. 3 (May 1, 2013): 73–77. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.14.2013.87984.
Full textAbstract:
У статті розглянуті переваги та недоліки існуючих методів діагностики гонартрозу. Обґрунтовано можливості використання методу ультразвукової діагностики, що дозволяє виявити у хворих уже первинні зміни в тканинах колінного суглоба остеоартрозного характеру. Наведені клінічні спостереження доводять можливість використання даного методу при діагностиці гонартрозу саме на ранніх стадіях, що дозволяє своєчасно проводити лікування даного захворювання й покращити результати терапії.
10
Стець, М. М., Н. В. Войтюк, В. М. Черненко, and В. В. Фіночко. "Ультразвуковий скринінг гострого апендициту у вагітних." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 18, 2022): 95–98. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12725.
Full textAbstract:
Мета роботи: профілактика передчасних родорозрішень шляхом удосконалення методів діагностики з використанням ультразвукового скринінгу та вибору хірургічної тактики у вагітних з гострою хірургічною патологією залежно від результатів скринінгу.
Матеріали і методи. проведено ретроспективний огляд історій хвороби та амбулаторних карт пацієнтів із підозрою на гостру хірургічну патологію органів черевної порожнини у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1» з 2016 року до 2021 р.
Результати досліджень та їх обговорення. Всім вагітним проводили необхідні клініко-лабораторні та інструментальні методи дослідження відповідно до оновлених клінічних протоколів надання хірургічної допомоги вагітним. В окремих випадках було виконано магнітно-резонансну діагностику та комп’ютерну томографію для деталізації поширення патологічного процесу та відповідно вибору методу операційного втручання.
Особливості клінічної картини ГА зумовлені анатомо-фізіологічними особливостями вагітних жінок. Із збільшенням терміну гестації ми спостерігали більш виражену зміну клінічних проявів ГА з більш стрімким перебігом захворювання. Певне значення в діагностиці ГА у вагітних мають показники лабораторних досліджень. Лейкоцитоз, нейтрофільний зсув лейкоцитарної формули вліво, лімфоцитопенія свідчать на користь апендициту.
Токолітичну терапію використовували як при передопераційній підготовці, так і інтраопераційно, що суттєво впливає на профілактику передчасних пологів та ускладнень вагітності.
Післяопераційних ускладнень у даній популяції не спостерігали.
Деталізація діагнозу у вагітних із гострою хірургічною патологією за допомогою новітніх методів діагностики дала можливість вибору тактики та методології хірургічного лікування. Ультразвукове сканування є високочутливим та специфічним у 71 % вагітних при гострому апендициті.
Впровадження мініінвазивних методів дало можливість скоротити кількість перебування вагітних у стаціонарі та використання їх в ІІІ триместрі вагітності (8 % від загальної кількості оперованих).
11
Litovchenko, T. A., and V. N. Grimailo. "Кардиальные нарушения у пациентов с эпилепсией. Применение леветирацетама в терапии эпилепсии у пациентов с кардиальными нарушениями." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 1.71 (February 2, 2015): 19–24. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.1.71.2015.78416.
Full textAbstract:
В статье представлены данные мировой литературы и собственные наблюдения, касающиеся нарушений сердечного ритма и проводимости, а также наличия факторов кардиоваскулярного риска у пациентов с эпилепсией. Рассмотрена корреляция нейрофизиологических, ультразвуковых, биохимических показателей c развитием кардиальных нарушений у пациентов данной категории. Представлены особенности антиэпилептической терапии у пациентов с эпилепсией и кардиальными нарушениями.
12
Kuntsevskaya, I. V. "Коррекция нарушений церебральной гемодинамики у больных с хроническими обструктивными заболеваниями легких." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 2.56 (January 5, 2013): 33–37. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.2.56.2013.85816.
Full textAbstract:
В статье представлены результаты исследования церебральной гемодинамики у пациентов с хроническими обструктивными заболеваниями легких. Проведено ультразвуковое исследование сосудистой системы головы. Выявлено снижение показателей артериального кровотока, цереброваскулярного резерва, затруднение венозного оттока из полости черепа, прогрессирующее с нарастанием стадии хронических обструктивных заболеваний легких. Сделан вывод о целесообразности применения препарата диосмина в составе комплексной терапии.
13
Fernandes de Rives, S. F., S. K. Yevtushenko, and I. N. Karaban. "К вопросу оптимизации дифференциальной диагностики и патогенетической терапии функциональных тиков." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 6.60 (September 1, 2013): 20–25. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.6.60.2013.85982.
Full textAbstract:
Проведено комплексное клинико-нейрофизиологическое обследование, включающее электроэнцефалографию, эхоэнцефалоскопию и ультразвуковую допплерографию интракраниальных и экстракраниальных сосудов 120 больных с тикозными гиперкинезами, у 104 из которых обнаружены функциональные тики (ФТ). В результате у 86 (82,69 %) больных ФТ (или 71,67 % всех обследованных) выявлены существенные нарушения биоэлектрической активности головного мозга (БАМ), внутричерепного давления (ВЧД) и церебрального кровообращения, что позволило диагностировать у них неврозоподобные тики (НПТ). Применение разработанной комплексной дифференцированной селективной патогенетически обоснованной терапии НПТ, включающей, помимо традиционного базисного противотикозного лечения, коррекцию выявленных у каждого пациента нарушений БАМ, церебрального кровоснабжения и уровня ВЧД, значительно повышает клиническую эффективность терапии НПТ.
14
Ибрагимов, В. М. Э., И. В. Сарвилина, М. М. Батюшин, and А. М. Алискандиев. "К вопросу о роли белка липокалина-2 в прогрессировании диабетической нефропатии и оценке эффективности терапии цитофлавином." Экспериментальная и клиническая фармакология 83, no. 3 (April 3, 2020): 15–22. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2020-83-3-15-22.
Full textAbstract:
Исследована роль белка липокалина-2 в прогрессировании диабетической нефропатии (ДНП) при сахарном диабете (СД) 2 типа и оценке эффективности включения в стандартную терапию препарата цитофлавин. Проведено многоцентровое проспективное контролируемое рандомизированное исследование с учетом критериев включения/невключения. Продолжительность исследования — 12 мес. Включено 79 пациентов с диагнозом «СД 2 типа, ДНП. Хроническая болезнь почек, стадия 1. Артериальная гипертензия 1 – 2 степени», получавших гипотензивную, антиагрегационную, гиполипидемическую терапию. Пациенты были рандомизированы на 2 группы: группа 1 (n = 45) — пациенты, которые принимали ингибитор натрий-зависимого переносчика глюкозы 2-го типа — эмпаглифлозин в дозе 25 мг/сут ежедневно; группа 2 (n = 34) — эмпаглифлозин в дозе 25 мг/сут ежедневно и в течение 25 дней 10-го и 12-го мес цитофлавин по 2 таблетки внутрь 2 раза в сутки. Через 9 и 12 мес после включения пациентов в исследование проведена ультразвуковая допплерография сосудов почек, получены показатели гликемии натощак, липидограммы, коагулограммы, креатинина, калия, C-пептида, гликозилированного гемоглобина, скорости экскреции альбумина, скорости клубочковой фильтрации, уровня липокалина-2 в моче методом иммуноферментного анализа. Добавление цитофлавина в режим терапии ДНП приводило к значимому снижению концентрации глюкозы в крови натощак, Hb1Ac, С-пептида, холестерина в липопротеинах низкой плотности (ХС ЛПНП), фибриногена, креатинина, калия при увеличении активности белка С и активированного частичного тромбопластового времени (АЧТВ) по сравнению с группой пациентов, не получавших цитофлавин. Показано значимое уменьшение уровня липокалина-2 в моче. Показано значимое прямое влияние уровня липокалина-2 в моче пациентов обеих групп на показатели скорости экскреции альбумина, гликемии натощак, ХС ЛПНП и фибриногена крови, наиболее выраженное при приеме цитофлавина. Выявлена прогностическая роль липокалина-2 в прогрессировании ДНП у лиц с СД 2 типа и реализации фармакологических эффектов цитофлавина.
15
Антропова, Елена Ю., and Мадина И. Мазитова. "Мифепристон в терапии миомы матки у женщин репродуктивного возраста." Экспериментальная и клиническая фармакология 83, no. 2 (March 21, 2020): 23–26. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2020-83-2-23-26.
Full textAbstract:
Изучена эффективность мифепристона в адъювантной терапии миомы матки у женщин репродуктивного возраста. Всем больным было проведено общеклиническое исследование, трансвагинальное ультразвуковое сканирование с допплерометрией маточных и опухолевых сосудов, определение уровня гормонов в крови до применения мифепристона, через 3 и 6 мес после начала применения. Полученные данные о содержании в сыворотке крови фолитропина, лютропина, эстрадиола и прогестерона у больных, получающих мифепристон, подтверждают роль прогестерона в развитии миомы матки. Показано, что размеры миомы матки и доминантного узла по данным ультразвукового исследования уменьшились в 2,3 раза; интенсивность кровообращения через 6 мес приема препарата уменьшилась на 15,4 % (p < 0,01), что отражает положительный эффект мифепристона, а использование допплерометрических критериев на ранних этапах применения препарата обеспечивает неинвазивную оценку эффективности проводимого лечения.
16
Kryvenko, V. I., and O. I. Borodavko. "СТАН ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ У ХВОРИХ З ПОЄДНАНИМ ПЕРЕБІГОМ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ ТА ОСТЕОПОРОЗУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 1, 2018): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9281.
Full textAbstract:
Одним із факторів, який може впливати на розвиток та прогресування як цукрового діабету 2 типу (ЦД), так і остеопорозу (ОП), є оксидативний стрес (ОС). Однак, у літературі ми не знайшли повідомлень про виразність ОС у хворих з поєднаним перебігом ЦД та ОП.
Мета роботи – оцінити стан оксидативного стресу у хворих з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та остеопорозу.
Матеріал і методи. У дослідження включено 94 особи (від 50 до 70 років). До 1 групи увійшли 22 хворих на ОП, до 2 – 22 пацієнти з ЦД, до 3 – 50 хворих з поєднаним перебігом ЦД та ОП. Усім пацієнтам проводили ультразвукову денситометрію на ультразвуковому денситометрі Omnisense 7000 (BeamMedLtd, Ізраїль). Оцінку стану кісткової тканини проводили за критеріями ВООЗ. Інтенсивність ОС оцінювали за рівнем нітротирозину у сироватці крові. Пацієнтам з ЦД проводили дослідження глюкози натще, HbA1с, інсуліну та розрахунок індексу НОМА.
Результати. У хворих з поєднаним перебігом ЦД та ОП має місце збільшення виразності ОС, що підтверджено достовірним зростанням рівня нітротирозину у 2,8 раза, порівняно з хворими з ізольованим перебігом ОП, та у 2,1 раза – з ЦД (p<0,05). Рівень нітротирозину має вірогідний позитивний взаємозв’язок з HbA1c (r= +0,29, p<0,05). Тривалість ЦД понад 10 років супроводжується підвищенням рівня нітротирозину у 2,3 раза, порівняно з пацієнтами, які хворіють на ЦД до 5 років (p<0,05). Рівень нітротирозину асоціювався з параметрами ультразвукової денситометрії, що підтверджено зворотним взаємозв’язком нітротирозину та Т-індексом променевої кістки (r= -0,29, p<0,05), Т-індексом фаланги (r= -0,25, p<0,05).
Висновки. У пацієнтів з поєднаним перебігом ЦД та ОП відбувається інтенсифікація оксидативного стресу, яка може бути проявом синдрому «взаємного обтяження». Логічно припустити, що поряд із стандартною терапією, ці хворі повинні отримувати і препарати з антиоксидантними властивостями.
17
Mykhalchyshyn, G. P., P. M. Bodnar, and N. M. Kobyliak. "Вплив пробіотикотерапії на клініко-біохімічні та інструментальні показники неалкогольної жирової хвороби печінки у хворих на цукровий діабет типу 2." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 4.60 (July 15, 2014): 49–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.4.60.2014.76683.
Full textAbstract:
Обстежені 72 пацієнти з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу та неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП). Відповідно до проведеного курсу терапії всі пацієнти розділені нами на дві групи. Хворі основної групи (n = 45) отримували пероральні цукрознижувальні засоби та мультипробіотик симбітер протягом 30 днів. Для оцінки функціонального стану печінки досліджували білковий, пігментний, ферментативний та ліпідний обмін. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження, у тому числі еластографію хвилі зсуву. Доведена ефективність застосування мультипробіотика симбітер ацидофільний концентрований у хворих на ЦД 2-го типу із НАЖХП. За наявності підвищення трансаміназ гепатопротекторний ефект проявляється зниженням рівня їх у крові, запально-некротичних змін у паренхімі печінки. У хворих із нормальними показниками трансаміназ проявляються гіполіпідемічний та антистеатогенний ефекти мультипробіотика.
18
Мамедалиева, Н. М., И. А. Лялькова, А. М. Курманова, Г. Н. Мошкалова, and Г. Ж. Анартаева. "DYNAMICS OF ULTRASONIC AND DOPPLEROMETRIC PARAMETERS IN THE BACKGROUND OF COMPLEX TREATMENT IN PATIENTS WITH MISCARRIAGE ASSOCIATED WITH THE SYNDROME OF "THIN" ENDOMETRY." Vestnik, no. 4 (February 25, 2022): 8–15. http://dx.doi.org/10.53065/kaznmu.2021.62.18.002.
Full textAbstract:
В статье представлены результаты обследования 30 пациенток с невынашиванием беременности в анамнезе и «тонким» эндометрием в сравнении с 20 пациентками без репродуктивных потерь и наличием нормальной толщины эндометрия. На фоне комплексной терапии, включающей элиминацию патогенных возбудителей, внутриматочную УЗ кавитацию и персонифицированную гормональную терапию с использованием трансдермальных эстрогенов и микронизированного прогестерона (Лютеина) интравагинально, исследовалась динамика УЗИ параметров эндометрия. До лечения у пациенток с невынашиванием беременности наблюдалось уменьшение толщины эндометрия. После комплексной терапии отмечено увеличение толщины эндометрия: М-эхо с 5,4±0,6 до 10,3 ±1,7; увеличивалась частота визуализации сосудов матки до 80-100%; в спиральных артериях достоверно снижался пульсационный индекс - PI (1,43±0,04 против 0,79±0,06), индекс резистентности RI (0,96±0,05 против 0,54±0,04), систоло/диастолическое соотношение - S/D в маточных (4,5±0,04 против 2,3±0,05) и аркуатных артериях (3,67±0,04 против 2,41±0,02). The article presents the results of checking up 30 patients with a history of miscarriage and "thin" endometrium in comparison with 20 patients without reproductive loss and the presence of normal endometrial thickness. Against the background of complex therapy including the elimination of pathogenic agents, intrauterine ultrasound cavitation and personalized hormonal therapy using transdermal estrogens and micronized progesterone (Luteina) intravaginally was studied the ultrasound changes of endometrial parameters. Before treatment patients with miscarriage were found to have decreased endometrial thickness. An increase in the thickness of endometrium has been noted after comprehensive therapy: M-echo from 5.4 ± 0.6 to 10.3 ± 1.7; the frequency of visualization of uterine vessels increased to 80-100%; in the spiral arteries, the pulsation index significantly decreased - PI (1.43 ± 0.04 versus 0.79 ± 0.06), resistance index RI (0.96 ± 0.05 versus 0.54 ± 0.04), systole / diastolic ratio - S / D in the uterine (4.5 ± 0.04 versus 2.3 ± 0.05) and arcuate arteries (3.67 ± 0.04 versus 2.41 ± 0.02).
19
Ніканоров, О., and В. Заєць. "Особливості застосування засобів фізичної терапії у осіб з пошкодженням Ахіллового сухожилля у передопераційному періоді." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (February 15, 2021): 26–30. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.26-30.
Full textAbstract:
Мета. Розробити алгоритм застосування найбільш ефективних засобів реабіліта-ції на етапі передопераційної підготовки хворих з пошкодженням Ахіллового сухожилля.Матеріал і методи. Було обстежено 120 хворих віком 41 ± 11 р. з підшкірним пошкодженнямАхіллового сухожилля. Обстежувані були розподілені на дві групи: в першій групі (n = 50)проводили стандартну передопераційну підготовку, у другій групі (n = 70) використовувалирозроблений нами підхід відповідно до стадій перебігу регенеративного процесу в організмі(застосовували лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапевтичні та фармакологічні методи,локальну санацію місця операції). Пацієнти обох груп під час госпіталізації крім обстеженнязони ураження (МРТ, ультразвукове дослідження, рентгенографія) проходили додатковіобстеження: рентгенографію поперекового відділу хребта, обстеження за шкалою AOFAS таBoyden; визначали обсяг рухів у надп’ятково-гомілковоюому суглобі, силу м’язів згиначів/розгиначів стопи, проводили антропометрічне вимірювання мінімального та максимальногодіаметра гомілки, подометрію, подографію за Штретгаром; визначали швидкісну витривалістьзгиначів стопи, здатність стояти на пальцях стопи, опороздатність кінцівки на місці ураженнята на здоровому боці. Висновки. Комплексне використання засобів фізичної реабілітації маєпереваги порівняно з окремим використанням різних методів відновлення. Тільки за умовисистематичного раціонального та комплексного застосування засобів фізичної реабілітаціївдається усунути негативні наслідки пошкодження та покращити рухову активність.Результати аналізу дозволяють зробити висновки, що успішне проведення лікувально-відновних заходів потребує участі широкого кола спеціалістів, котрі об’єднані умультидисциплінарну бригаду з чіткою узгодженістю та координованістю дії для забезпеченняцілеспрямованого підходу в реалізації завдань реабілітації.
20
Заморська, Т. М., Н. Г. Грушанська, В. М. Костенко, and М. В. Дробот. "ДІАГНОСТИКА ГОСТРОЇ ДИХАЛЬНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ І НЕВІДКЛАДНА ТЕРАПІЯ ЗА НАБРЯКУ ЛЕГЕНЬ У КОТІВ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, no. 4 (55) (May 10, 2022): 3–11. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.4.1.
Full textAbstract:
Набряк легень – це загрозливий для життя стан, зумовлений проникненням плазми крові до альвеол та інтерстиційного простору. Кількість тварин з ознаками задишки, які надходять в клініку ветеринарної медицини поступово зростає, а початкові дії лікаря для стабілізації стану тварини мають вирішальне значення у виживанні пацієнта, тому тема досліджень є актуальною. Стаття присвячена питанням оцінки параметрів організму тварини, що можуть бути використані в протоколах щодо стабілізації критичних станів за набряку легень у котів. У досліджувані групи були включені коти з ознаками набряку легень, власники яких звернулись до клініки «Vet House» м. Вінниця у період 2018–2021 рр. Особливу увагу було приділено таким дослідженням: анамнестичні дані, результати клінічного огляду, особливості рентгенографічних змін, результати ультразвукової діагностики легень та серця, лабораторні показники крові. На початкових етапах прояву захворювання коти можуть взагалі не проявляти жодних симптомів, і виглядати абсолютно здоровими. Тому виявити та попередити даний патологічний стан дуже важко. Однак, під час клінічного огляду ветеринарним лікарем, можуть бути виявлені деякі ранні ознаки серцевих захворювань ще до появи будь-яких клінічних симптомів набряку легень. Усі свійські коти належать до групи ризику щодо розвитку серцево-судинних захворювань, однак деякі породи піддаються підвищеному ризику. До таких належать породи регдолл (і споріднені породи), породи мейнкун, сфінкс і рекс. Коти, яких годують неякісними кормами з дефіцитом таурину, також піддаються підвищеному ризику виникнення дилятаційної кардіоміопатії. Уроджені патології серця реєструються у котів нечасто, як правило це стеноз або недостатність клапана, відкритий артеріальний проток, тетрада Фалло, тощо. Набряк легень може бути спричинений різними факторами: серцево-судинні захворювання, обструкції верхніх дихальних шляхів, дія токсичних речовин, астма, сепсис, шок, удар електричним струмом, черепно-мозкова травма, метастатична неоплазія. Лікування котів із ознаками набряку легень є багатоступеневим, що передбачає на першому етапі стабілізацію пацієнта до встановлення остаточного діагнозу. Тварини з набряком легень незалежно від причини виникнення, потребують стандартизованих процедур напочатку стабілізації стану. Однією з переваг початкової стабілізації є те, що у лікаря з’являється час для розгляду відповідного діагностичного та наступного терапевтичного підходу.
21
Орлова, E. Orlova, Круглова, L. Kruglova, Котенко, and K. Kotenko. "Laser and Ultrasound Therapy in the Treatment of Rosacea." Journal of New Medical Technologies. eJournal 8, no. 1 (November 5, 2014): 1–4. http://dx.doi.org/10.12737/5813.
Full textAbstract:
The data on efficiency of the combined application of pulse laser and ultrasonic therapy in the treatment of patients with rosacea are presented. It is shown that this method has high efficiency concerning all clinical symptoms of a disease, especially, positive effect on a vascular component rosacea.
22
Рузахон, А. Х., and Б. Б. Исломжон. "МЕТОД СОНОГРАФИИ ДЛЯ ВЕРИФИКАЦИЯ ПАТОЛОГИИ ПЕЧЕНИ У ВИЧ- ИНФИЦИРОВАННЫХ, БОЛЬНЫХ ТУБЕРКУЛЕЗОМ." Сбор. мат. межд. науч.-практ. конф., посвященной 30-летнему юбилею Мед. института «Современная медицина новые подходы и актуальные исследования», no. 1 (October 22, 2020): 640–43. http://dx.doi.org/10.36684/33-2020-1-640-643.
Full textAbstract:
Целью данного исследования явилось: изучить частоту патологии печени у ВИЧ- инфицированных больных в сочетании с различными формами туберкулеза. Материалы и методы исследования: проведен анализ 179 пациентов ВИЧ инфицированных, находившихся на лечении в Андижанском противотуберкулезном диспансере в течение двух лет. Из 53 взрослых взрослые пациенты, 126 дети и подростки. Выводы: ВИЧ- инфицированные пациенты, больные различными формами туберкулеза на ряду с традиционными методами обследования должны подвергаться ультразвуковой соннографии. Этот метод является неинвазивным, не имеет лучевую нагрузку и позволяет выявить изменения в органах брюшной полости в частности печени. Это позволяет своевременно проводить симптоматическую гепатопротекторную терапии, что позволяет предупредить развитие непереносимости противотуберкулезных препаратов.
23
NIKITIN, V. А., А. V. POPOV, L. А. TITOVА, and L. V. VАSILIEVА. "LASER-ULTRASOUND THERAPY IN THE COMPREHENSIVE TREATMENT OF CHRONIC OBSTRUCTIVE PULMONARY DISEASE." TUBERCULOSIS AND LUNG DISEASES 96, no. 8 (2018): 31–36. http://dx.doi.org/10.21292/2075-1230-2018-96-8-31-36.
Full text
24
Швецова, Н. А., Д. И. Макарьев, И. А. Швецов, С. А. Щербинин, and А. Н. Рыбянец. "НОВЫЕ МЕТОДЫ И КОНСТРУКЦИИ ФОКУСИРУЮЩИХ ПЬЕЗОПРЕОБРАЗОВАТЕЛЕЙ ДЛЯ УЛЬТРАЗВУКОВОЙ ДИАГНОСТИКИ И ТЕРАПИИ, "Известия Российской академии наук. Серия физическая"." Известия Российской академии наук. Серия физическая, no. 3 (2018): 293–98. http://dx.doi.org/10.7868/s0367676518030067.
Full text
25
Успенский, С. А., П. А. Хаптаханова, А. А. Заборонок, Т. С. Куркин, О. Ю. Волкова, Л. В. Мечетина, А. Н. Таранин, В. В. Каныгин, А. Мацумура, and С. Ю. Таскаев. "Получение наночастиц элементного бора методом ультразвуковой обработки в водной среде и их применение в бор-нейтронозахватной терапии." Доклады Российской академии наук. Химия, науки о материалах 491, no. 1 (2020): 20–24. http://dx.doi.org/10.31857/s2686953520020119.
Full text
26
Shadrin, O. G., and Ye V. Shutova. "Подходы к терапии ранней стадии желчнокаменной болезни у детей." CHILD`S HEALTH, no. 7.50 (November 1, 2013): 45–49. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.7.50.2013.84888.
Full textAbstract:
Цель исследования: комплексная оценка эффективности применения урсодеоксихолиевой кислоты (Укрлив суспензия) в лечении ранней стадии желчнокаменной болезни (ЖКБ) у детей.Методы исследования. Проведено обследование 30 детей в возрасте от 4 до 18 лет с ранней стадией желчнокаменной болезни. Продолжительность наблюдения — 2 месяца. Диагностический комплекс: клинико-анамнестические данные, ультразвуковое исследование (УЗИ) билиарного тракта с функциональной нагрузкой, трехмоментное дуоденальное зондирование, микроскопия желчи в прямом и поляризованном свете, уровень в крови аспартатаминотрансферазы, аланинаминотрансферазы (АлАТ), щелочной фосфатазы (ЩФ), общего билирубина, общего холестерина, липопротеиновый профиль.Результаты исследования. В группе наблюдения большинство были девочки (66,4 %). Дети старше 12 лет составили 53,7 %. Не выявлено различий в частоте ЖКБ при изолированных функциональных расстройствах билиарного тракта и при сочетании с воспалительными заболеваниями желчевыводящих путей. Основные клинические симптомы ранней стадии ЖКБ у детей: боли в животе (23 %), боли в эпигастрии (21 %), ноющие боли в правом подреберье (19 %). Наиболее частый признак при УЗИ — эховзвесь в просвете желчного пузыря (58 %). Билиарный сладж (БС) с формированием замазкообразной желчи выявлен в 31 % случаев, а микролитиаза — у 11 % больных. ЩФ повышена у 28 % детей, АлАТ — у 12 %, общий билирубин — у 8 %. Преимущественный вариант нарушения липидного профиля — снижение уровня липопротеидов высокой плотности (42,6 %) и повышение уровня липопротеидов низкой плотности (30 %). Все пациенты получали урсодеоксихолиевую кислоту (Укрлив суспензия; 250 мг/5 мл) по 10 мг/кг/сут. Наблюдение в динамике показало регрессию клинических и эхографических симптомов. Тенденция к нормализации функции желчного пузыря и сфинктера Одди отмечена у 41 % пациентов. Количество случаев БС — эховзвеси уменьшилось на 37 %, БС — замазкообразной желчи — на 17 %, БС — микролитиаза — на 2 %.Выводы. Диагностика и лечение ЖКБ на ранней стадии позволяет повысить эффективность терапии в целом. Отмечена высокая эффективность и безопасность урсодеоксихолиевой кислоты (Укрлив суспензия) в лечении ранней стадии ЖКБ у детей.
27
Русин, В. І., and Я. М. Попович. "Роль венозного колектору у виборі показів до хірургічного лікування тромбозів глибоких вен системи нижньої порожнистої вени." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, no. 2 (December 31, 2019): 8–15. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.8-15.
Full textAbstract:
Мета дослідження: визначити покази до хірургічного лікування тромбозів глибоких вен системи нижньої порожнистої вени залежно від стану колатерального та магістрального венозного кровоплину у венозному колекторі. Матеріали та методи. В роботі проведено аналіз результатів обстеження та лікування 790 пацієнтів із тромбозами глибоких вен системи нижньої порожнистої вени, що знаходилися на лікуванні у Закарпатській обласній клінічній лікарні ім. А. Новака та Закарпатському обласному клінічному онкологічному диспансері з 2006 по 2016 рік. Для обстеження хворих застосували лабораторні методи дослідження, а також інструментальні: ультразвукову доплерографію, ультразвукове дуплексне сканування, рентгеноконтрастну флебографію, мультиспіральну комп’ютерну томографію з внутрішньовенним контрастуванням, радіоізотопну флебосцинтиграфію та ехокардіоскопію. Під час радіоізотопної флебосцинтиграфії у пацієнтів оцінювали функцію м’язово-венозної помпи гомілки в спокої і з навантаженням, визначаючи середній час транспорту, лінійну швидкість кровоплину й індекс навантаження. Результати досліджень та їх обговорення. Формування тромбу у 89,2% випадків починається у дрібних м’язових гілках гомілки, що дають початок медіальній групі суральних вен і прогресують знизу вверх, поширюючись на гомілкові та підколінну вену, а далі на стегнові вени і вище. За характером тромботичних мас виділили пухкі, сформовані (організовані) та пухлинні імплантаційні тромби. Пухкі тромботичні маси виявили у 417 (52,8%) пацієнтів, сформовані – у 344 (43,5%) та імплантаційні – у 29 (3,7%) хворих. У більшої частини хворих (408 (73,5%)) основної групи виявили оклюзійний варіант тромботичного ураження, у 129 (23,2%) хворих – пристінковий та у 18 (3,3%) – фрагментарний, у тому числі в 403 (72,6%) пацієнтів основної групи проксимальна частина тромботичних мас мала флотуючий характер. У пацієнтів контрольної групи оклюзійний варіант тромботичного ураження виявили у 162 (68,9%), а пристінковий – у 73 (31,1%) хворих. Флотуючу верхівку тромботичних мас у пацієнтів контрольної групи спостерігали у 34 (14,5%) випадках. Наявність фрагментарних тромбів, які втратили точку фіксації, вважали абсолютним показом до операційного лікування. Найбільш небезпечними у плані ТЕЛА вважали також свіжі пухкі тромботичні маси, які не фіксовані до венозної стінки. Сформовані тромби, особливо при їх оклюзійному характері несли меншу небезпеку ТЕЛА. При наявності флотуючої верхівки тромботичних мас оцінювали довжину вільної проксимальної частини тромбу. При протяжності вільної проксимальної частини тромбу до 4 см обирали очікувальну тактику, за винятком булавоподібної форми флотуючої верхівки у 8,7% пролікованих пацієнтів, яку розцінювали як емболонебезпечну та вважали абсолютним показом до операції. Наявність пухлинних тромбів, внаслідок відсутності ефекту від антикоагулянтної терапії, вважали прямим показом до операційного лікування. При необхідності резекції стінки НПВ при пухлинному тромбозі, з метою попередження стенозування останньої, виконували алопластику (дефект НПВ більше ⅓ окружності) або алопротезування (дефект – більше ⅔ окружності) останньої. Висновки. При сегментарній тромботичній оклюзії магістралі операційне лікування тромбозів глибоких вен показано лише при наявності флотуючої верхівки. При оклюзії приносної магістралі та венозного колектора перевагу слід надавати тромбектомії, а при наявності флотуючої верхівки покази до операційного лікування стають абсолютними. При ураженні двох венозних колекторів і їх магістралей лише операційне втручання здатне відновити магістральний кровоплин. Ключові слова: тромбоз глибоких вен, тромбектомія, флотуючий тромб, колатеральний кровоплин, венозний колектор.
28
Портнов, V. Portnov, Панина, A. Panina, Круглова, L. Kruglova, Жукова, et al. "The Combined Ultrasonic Therapy and Laser Phoresis in the Treatment of Patients with Trophic Ulcers of Venous Genesis." Journal of New Medical Technologies. eJournal 8, no. 1 (November 5, 2014): 1–4. http://dx.doi.org/10.12737/5814.
Full textAbstract:
This paper represents the data about trophic ulcers pathogenesis and the review of modern techniques of therapy. Research results of efficiency use of ultrasonic therapy and laser phoresis by hyaluronic acid in 26 patients with venous trophic ulcers are given. High efficiency of the combined physiotherapeutic technique is proved at this pathology.
29
Boyko, V. V., А. А. Serenko, А. G. Кrasnoyaruzhskiy, D. V. Міnukhin, V. G. Hroma, and D. O. Yevtushenko. "Ендоскопічні методи дренування хронічних абсцесів легенів та оцінка їх ефективності за допомогою сонографії." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 5 (June 26, 2018): 10–13. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.05.10.
Full textAbstract:
Мета. Оцінити за допомогою сонографії ефективність ендоскопічних методів дренування хронічних абсцесів легенів.
Матеріали і методи. На базі клініки Інституту проведено обстеження та лікування 98 хворих з хронічними абсцесами легенів. Хворих розподілили на дві групи: основну та порівняльну. Хворим основної групи разом із протизапальними препаратами системно та місцево призначали ліпосомальний препарат ліпін. У хворих порівняльної групи застосовували cтандартні методи.
Результати. Ефективність ендоскопічного дренування порожнини хронічних абсцесів доведена позитивною ультразвуковою (УЗ) динамікою в більш ранні строки, ніж у разі застосування стандартних методів лікування. На підставі аналізу лабораторних показників встановлено суттєвий позитивний вплив застосованої методики на зниження рівня показників ендогенної інтоксикації.
Висновки. Результати свідчать про ефективність запропонованого методу ендоскопічного дренування порожнини хронічного абсцесу разом із комбінованою протизапальною терапією з використанням препарату ліпін та його перевагу перед стандартними схемами лікування.
30
Лецин, Д. В. "КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК УСПІШНОГО ЛІКУВАННЯ СИНДРОМУ ГІПЕРСТИМУЛЯЦІЇ ЯЄЧНИКІВ ТЯЖКОГО СТУПЕНЯ В РАННЬОМУ ТЕРМІНІ ВАГІТНОСТІ (ІСТОРІЯ ХВОРОБИ)." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (September 9, 2021): 87–92. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12361.
Full textAbstract:
Мета дослідження – опис клінічного випадку з використанням різних методів обстеження та лікування синдрому гіперстимуляції яєчників у ранньому терміні вагітності. Матеріали та методи. Описано клінічний випадок синдрому гіперстимуляції яєчників, який виник у пацієнтки З., 34 роки, в ранньому терміні вагітності в результаті екстракорпорального запліднення. У роботі використано загальноклінічні (клінічний аналіз крові та сечі), біохімічні (біохімічний аналіз крові) та інструментальні методи дослідження (ультразвукове обстеження органів грудної та черевної порожнин). Терапію проводили з урахуванням принципів лікування відповідно до чинних нормативних документів МОЗ України. Результати дослідження та їх обговорення. За результатами аналізу даних по клінічному випадку слід сказати, що у пацієнтки синдром гіперстимуляції яєчників виник у пізні терміни з моменту проведення трансвагінальної пункції фолікулів, а клінічна картина синдрому гіперстимуляції яєчників у хворої типова для ІІІ ступеня тяжкості. Висновки. Застосування комплексного підходу в діагностиці та лікуванні синдрому гіперстимуляції яєчників дозволяє простежити динаміку патологічного процесу під впливом вагітності в ранньому терміні та призначених лікувальних заходів. Таким чином, синдром гіперстимуляції яєчників є важливим фактором ризику ускладненого перебігу вагітності, індукованої в програмі екстракорпорального запліднення та репродуктивних втрат у І триместрі. Тому до кожної конкретної пацієнтки повинен бути індивідуальний підхід при виборі протоколів екстракорпорального запліднення, враховуючи ступінь ризику виникнення синдрому гіперстимуляції яєчників у жінки.
31
STEPANOVA, OLGA А., and ASIA I. SAFINA. "ultrasound diaGnostics in neonatal intensiVe care units." Bulletin of Contemporary Clinical Medicine 7, no. 6 (2014): 92–97. http://dx.doi.org/10.20969/vskm.2014.7(6).92-97.
Full text
32
Moskvicheva, Moskvicheva L. I. "Possibilities of using high-intensity focused ultrasound therapy in patients with endometriosis." Akusherstvo i ginekologiia 1_2021 (January 20, 2021): 19–26. http://dx.doi.org/10.18565/aig.2021.1.19-26.
Full text
33
Литвин, Г. О., О. Л. Личковська, М. В. Стасів, and В. Р. Міщук. "БОРОТЬБА ЗА ЖИТТЯ ДИТИНИ З COVID-19 ТРИВАЛІСТЮ 68 ДНІВ." Інфекційні хвороби, no. 4 (April 11, 2022): 58–63. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.4.12840.
Full textAbstract:
COVID-19 у дітей не викликав занепокоєння у лікарів, оскільки діти є менш уразливими до нової коронавірусної інфекції. Незважаючи на те, що, за даними статистики, у пацієнтів дитячого віку спостерігався легкий перебіг COVID-19, на жаль, пневмонія, Кавасакі-подібний синдром, мультисистемний запальний синдром (МЗС), інфекційно-токсичний шок, міокардит розвиваються й у дітей. Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), синдром мультисистемного запалення та поліорганна недостатність – основні причини тяжкого ступеня хвороби та летальності у дітей. Описано випадок стрімкого розвитку дихальної недостатності, що потребував різних методів респіраторної підтримки, в тому числі екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО).
У наведеному клінічному випадку описано тяжкий перебіг COVID-19, ускладненої двобічною пневмонією з дихальною недостатністю III ступеня у трирічної дівчинки, яка перебувала на ЕКМО впродовж одного тижня. Діагноз підтверджено виявленням РНК SARS-CoV-2 методом ПЛР, рентгенологічним та ультразвуковим дослідженням легень.
Хвороба мала тяжкий драматичний перебіг, супроводжувалася ускладненнями під час терапії. Відчайдушна боротьба медиків за життя дитини завершилася перемогою – повним одужанням дитини.
Висновки. Загрозливі для життя стани пов’язані з COVID-19 у дітей, спричинені не тільки розвитком гострого респіраторного дистрес-синдрому та геморагічними ускладненнями внаслідок гепаринотерапії при використанні екстракорпоральної мембранної оксигенації, а й розвитком Clostridium difficile-інфекції при антибіотикотерапії та тривалій госпіталізації.
34
Tokmakova, Alla Yu, Daria A. Semenova, and Ekaterina L. Zaitseva. "Skin lesions in diabetes mellitus: clinical manifestations, diagnosis, differential diagnosis, features of treatment." Consilium Medicum 22, no. 7 (2020): 64–68. http://dx.doi.org/10.26442/20751753.2020.7.200315.
Full textAbstract:
Сахарный диабет (СД) – одно из наиболее распространенных хронических заболеваний, которое регистрируется примерно у 6% населения. Различные изменения кожи у лиц с СД как 1, так и 2-го типа встречаются достаточно часто и способны вызывать определенные трудности в диагностике и выборе терапевтической тактики. Такие пациенты могут нуждаться в помощи не только эндокринолога, но и врачей других специальностей – дерматолога, хирурга, аллерголога. В статье представлены данные о наиболее часто встречающихся дерматологических заболеваниях, ассоциированных с СД, обозначены основные звенья их патогенеза, методы диагностики и дифференциальной диагностики. Обсуждены возможности использования метода ультразвукового сканирования кожи в диагностике и дифференциальной диагностике одного из наиболее распространенных при диабете дерма-тозов – липоидного некробиоза. Отмечены особенности терапии дерматологических заболеваний у больных с нарушенным углеводным обменом. Ключевые слова: сахарный диабет, дерматоз, патогенез, диагностика, ультразвуковое сканирование кожи. Для цитирования: Токмакова А.Ю., Семенова Д.А., Зайцева Е.Л. Поражения кожи при сахарном диабете: клиническая картина, диагностика, дифференциальная диагностика, особенности лечения. Consilium Medicum. 2020; 22 (7): 64–68. DOI: 10.26442/20751753.2020.7.200315
35
Текучева, С. В., Л. С. Персин, Я. И. Афанасьева, М. А. Постников, И. В. Попова, and Е. М. Постникова. "Алгоритм морфофункциональной диагностики зубочелюстной системы пациентов с аномалиями окклюзии в сочетании с заболеваниями височно-нижнечелюстного сустава." Stomatologist Minsk, no. 4 (43) (December 2021): 47–55. http://dx.doi.org/10.32993/dentist.2021.4(43).12.
Full textAbstract:
Цель исследования. Разработать и на клиническом примере продемонстрировать алгоритм морфофункциональной диагностики зубочелюстной системы пациента с гнатической формой мезиальной окклюзии в сочетании с внутренними нарушениями височно-нижнечелюстных суставов (ВНЧС). Объекты и методы исследования. Представлен клинический пример обследования пациента с гнатической формой мезиальной окклюзии, ассоциированной с заболеваниями височно-нижнечелюстных суставов (ВНЧС), с применением разработанного алгоритма, включающего клинические, антропометрические, лучевые, функциональные, ультразвуковые методы исследования и МРТ. Результаты исследования и их обсуждение. Описан и апробирован алгоритм комплексной диагностики зубочелюстной системы на примере пациента с гнатической формой мезиальной окклюзии, осложненной внутренними нарушениями ВНЧС, в результате применения которого был поставлен основной диагноз и определен порядок проведения лечебных мероприятий, включающий окклюзионно-стабилизирующую терапию с последующим комбинированным ортодонто-хирургическим лечением. Заключение. Предлагаемый нами комплексный подход к диагностике зубочелюстной системы пациентов с аномалиями окклюзии в сочетании с внутренними нарушениями ВНЧС с использованием современных методов позволяет систематизировать получаемые в ходе обследования данные для постановки окончательного диагноза, составления обоснованного плана лечения, объективной оценки динамики показателей в процессе лечения и после его завершения.
36
Apolikhina, Apolikhina I. A., Chochueva A. S. Chochueva, Gorbunova E. A. Gorbunova, Saidova A. S. Saidova, Bulgakova N. N. Bulgakova, and Zulfigarova T. S. Zulfigarova. "Low-frequency ultrasonic cavitation in the treatment of vulvar burns after photodynamic therapy with photodithazine." Akusherstvo i ginekologiia 10_2017 (November 2, 2017): 144–49. http://dx.doi.org/10.18565/aig.2017.10.144-149.
Full text
37
Samogalska, O. E., and Z. P. Mandziy. "ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ У ХВОРИХ З ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (February 12, 2021): 140–45. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11765.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора гепаризин у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами.
Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 29 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – з гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – з хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемову проби.
Результати. Окрім скарг з приводу основного захворювання (а це загальна слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення), хворих турбували важкість та відчуття розпирання у правому підреберї, нудота. Інколи відмічалась жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих виявлено збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена за рахунок як правої, так і лівої часток. У 19 хворих спостерігалось підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також виявлено підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії вираженість токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалося підвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігалась жовтяничність шкіри та склер.
Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату гепаризину відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлялася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням важкості в правому підребер'ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували показники АЛТ, АСТ, білірубіну, лужної фосфатази.
У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталась до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю вказані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
38
Khitrova, A. N., and L. I. Moskvicheva. "HIGH-INTENSITY FOCUSED ULTRASOUND THERAPY IN THE COMPOSITION OF NEOADJUVANT TREATMENT IN PATIENTS WITH BREAST CANCER: CLINICAL OBSERVATIONS." EurasianUnionScientists 2, no. 60 (2019): 26–32. http://dx.doi.org/10.31618/esu.2413-9335.2019.2.60.26-32.
Full text
39
Vereshchagina, T. V. "СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ДІАГНОСТИКУ ГІПЕРПЛАСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ЕНДОМЕТРІЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (March 31, 2020): 6–13. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11063.
Full textAbstract:
Мета роботи – провести аналіз перспектив та можливостей діагностики гіперпластичних процесів ендометрія у жінок дітородного віку, використовуючи вітчизняну та зарубіжну літературу.
Матеріал і методи. У дослідженні використано бібліосистематичний та аналітичний методи. Під час виконання дослідження проведено огляд та проаналізовано 37 джерел сучасної та зарубіжної літератури щодо методів та новизни діагностики гіперпластичних процесів ендометрія.
Результати. Патологію ендометрія діагностують під час самостійного звернення до лікаря ультразвукової діагностики, наступне патогістологічне дослідження нерідко виявляє наявність гіперплазії ендометрія. Лікування, яке спрямоване на пригнічення проліферативних процесів в ендометрії, на сьогодні призначає лікар з урахуванням власного досвіду, матеріальних можливостей пацієнта, можливих побічних ефектів. Але при цьому досить складно спрогнозувати, наскільки обрана терапевтична тактика буде ефективною. Деякі дослідники повідомляють про те що, після проведеного курсу гормональної терапії при лікуванні гіперпластичних процесів ендометрія спостерігають 45 % рецидивів процесу. Аналіз огляду літератури вказує на актуальність проблеми урогенітальної інфекції як етіологічного фактора, що потребує подальшого більш поглибленого дослідження її розповсюдженості, етіології та патогенезу, а також особливостей клінічних проявів і перебігу.
Висновки. Подальше поглиблене дослідження поширеності та спектра клінічних проявів генітальної вірусної інфекції, а також патогенетичних механізмів довготривалої персистенції вірусу папіломи людини в організмі буде сприяти розробці удосконалених комбінованих підходів до лікування гіперпластичних процесів ендометрія, у тому числі з залученням нових противірусних засобів.
40
Khafizova, L. Sh, G. A. Khamidullayeva, N. Z. Srozhidinova, G. Zh Abdullayeva, N. Sh Shakirova, and N. B. Tursunova. "Оценка антигипертензивной и кардиопротективной эффективности индапамида у больных с мягкой и умеренной артериальной гипертензией в режиме монотерапии." HYPERTENSION, no. 2.34 (March 1, 2014): 45–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.2.34.2014.82707.
Full textAbstract:
Цель исследования: изучение клинической и кардиопротективной эффективности 12-недельной монотерапии индапамидом у больных с мягкой и умеренной АГ. Материал и методы исследования. В исследование включены 33 больных эссенциальной гипертонией I–II стадии с артериальной гипертензией 1–2-й степени (мягкой и умеренной) (ESH/ESC 2007), мужского и женского полов, средний возраст которых составил 47,61 ± 9,62 года, средняя длительность заболевания — 6,21 ± 4,31 года. В качестве антигипертензивной терапии назначался индапамид в дозе 2,5 мг/сут. Эхокардиографическое исследование проводилось в соответствии с рекомендациями Американской ассоциации эхокардиографии в М- и В-режиме на аппарате ультразвуковой системы EnVisor C (philips, Голландия).Результаты исследования. В ходе 12-недельной монотерапии индапамидом отмечена высокая антигипертензивная эффективность препарата у больных с мягкой и умеренной АГ с достижением целевого уровня систолического и диастолического артериального давления у 75,6 % больных. Высокая антигипертензивная эффективность препарата также характеризовалась достоверной кардиопротекцией, обратным развитием гипертрофии левого желудочка у 52 % больных, снижением индекса массы миокарда левого желудочка на 10,86 %. Заключение. Индапамид в режиме монотерапии рекомендуется как антигипертензивный препарат, обладающий кардиопротективной эффективностью, для лечения больных с мягкой и умеренной артериальной гипертензией.
41
Teterina, Teterina T. A., Ishchuk M. P. Ishchuk, Ramazanova M. O. Ramazanova, and Apolikhina I A. Apolikhina I. "The use of high-intensity focused ultrasound in the treatment of genital forms of scleroatrophic lichen." Akusherstvo i ginekologiia 9_2021 (September 23, 2021): 199–203. http://dx.doi.org/10.18565/aig.2021.9.199-203.
Full text
42
Баранова, І. В., and А. Ф. Гуменюк. "Поєднання різних шляхів уведення хондропротекторних препаратів у лікуванні хворих на остеоартрит колінних суглобів І–ІІ рентгенологічних стадій." Pain medicine 3, no. 2/1 (October 16, 2018): 9. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.25800.
Full textAbstract:
Актуальність. Остеоартрит (ОА) відносить-ся до найбільш розповсюдженої патології суглобів, що охоплює близько 15 % населення планети. Згідно з Європейськими рекомендаціями (ESCEO, 2014, 2017), застосування препаратів хондропротекторної дії є перспективним напрямком лікування гонартриту. Дослідження останніх років неодноразово підтвердили симптомомодифікуючу та структурно-модифікуючу дію хондропротекторів, продемонстрували високу безпечність їх призначення при загостренні захворювання й на етапі реабілітації (Cochrane Database of Systematic Reviews, 2015; J. Martel-Pelletier et al., 2015; Raynauld J. P. et al., 2016).
Мета. порівняти ефективність різних шляхів уведення хондропротекторних препаратів у хворих на гонартрит І–ІІ рентгенологічної стадії.
Матеріали та методи. Протягом 2015–2017 рр. під спостереженням перебувало 57 хворих (20 чоловіків та 37 жінок у віці 56 ± 2,3 року) з гонартритом І–ІІ стадії за Н. Kellgren, J. S. Lawrence і тривалістю захворювання від 2 до 8 років. Усі хворі отримували парентеральне (в/м) введення хондроїтину сульфату 200 мг/2 мл No 25 через день. Пацієнти були рандомізовані на 2 групи. В основній групі додатково щоденно проводили процедури електрофорезу з 5 % хондроксид-гелем в імпульсному рухомому режимі, потужністю 0,6–0,8 Вт/см2, No 15. Курси базисної парентеральної терапії хондроїтину сульфату та фізіотерапію повторювали двічі на рік про-тягом двох років. Методи обстеження хворих включали рентгенологічне та ультразвукове дослідження колінних суглобів, 100-бальну шкалу Лісхольма та опитувальник EQ-5D.
Отримані результати. Проведене лікування позитивно вплинуло на якість життя в обох групах згідно з опитувальником EQ-5D. Однак пацієнти основної групи достовірно вирізнялись покращенням функціональної здатності колінних суглобів за шкалою Лісхольма та відсутністю загострень захворювання. Через 2 роки спостереження у 87 % пацієнтів основної групи та у 58 % пацієнтів 2 групи не зафіксовано негативної УЗД-динаміки по звуженню міжсуглобової щілини (p < 0,05).
Перспективи подальших досліджень. Планується продовження зазначених курсів лікування у сформованих групах до 6 років з верифікацією подальшого терапевтичного ефекту із залученням інструментальних методів (УЗД та МРТ суглобів) і за допомогою опитувальників.
Висновки. Тривалі курси хондропротекторної терапії, що проводились парентерально в поєднанні з електрофорезом, мають переваги перед ізольованими системними курсами введення препаратів і здатні покращувати метаболічні процеси в суглобах, відновлювати їх функціональний стан та профілактувати загострення у пацієнтів з початковими стадіями ОА.
43
Самогальська, О. Є., and З. П. Мандзій. "ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ Й ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ ІЗ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 28, 2021): 127–33. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12228.
Full textAbstract:
За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні значно зросла частота захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг захворювання супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки.
Мета – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора «Гепаргін» у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами.
Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 42 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (6 – із гострими лімфобластними лейкеміями; 16 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями; 9 – із неходжкінськими лімфомами: 7 – із неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 5 хворих – із неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 34 до 68 років. Середня тривалість захворювання становила 4–7 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемові проби, ядерний індекс інтоксикації.
Результати. Хворі скаржилися на загальну слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення. Їх турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер᾽ї, нудота. Інколи відмічали жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 хворих спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також відмічали підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії, активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалось підвищення лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігали жовтяничність шкіри та склер.
Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату «Гепаргін» відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлалася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер᾽ї.
Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза, ядерний індекс інтоксикації.
У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталися до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю – зменшувалися. Також встановлений позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
44
Tarashchenko, Yu М., А. Ye Kovalenko, V. І. Kravchenko, O. I. Kovzun, and О. V. Simurov. "Йодо- та селенодефіцит у патогенезі зобної трансформації щитоподібної залози та автоімунних тиреопатій (огляд літератури та результати власних досліджень)." Endokrynologia 25, no. 4 (December 14, 2020): 297–304. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-4.297.
Full textAbstract:
У статті описано сучасний погляд на роль дефіциту йоду та селену в патогенезі захворювань щитоподібної залози (ЩЗ), зокрема її зобної трансформації та автоімунних тиреопатій. Відмічена кореляція вираженості патологічних змін зі ступенем йододефіциту. У зонах зниженого споживання йоду (<50 мкг на добу) 25-30% населення мають ту чи іншу патологію ЩЗ, серед яких найчастішою є ендемічний зоб. Другою за частотоювиникнення патологією ЩЗ є вузловий зоб, частота якого в ендемічних по зобу регіонах досягає 50-70% від усіх захворювань ЩЗ. Поєднаний дефіцит йоду і селену посилює проблему йодної недостатності, призводить до зростання частоти гіпертрофічних і гіперпластичних процесів у ЩЗ і автоімунних тиреопатій. Метою роботи було визначення вмісту йоду та селену в пацієнтів із доброякісною патологією ЩЗ. Матеріал і методи.Обстежено 81 пацієнта, віком від 19 до 69 років, яким проводили ультразвукове обстеження ЩЗ, визначали рівень екскреції йоду зі сечею церій-арсенітним методом у модифікації J.T. Dunn та ін. і рівень селену в сироватці крові спектрофлуориметричним методом. Результати. У 43,6% пацієнтів при різних видах зобної трансформації, колоїдному проліферуючому зобі, автоімунних тиреопатіях та їх поєднанні відзначено низький рівень йодної екскреції (<100 мкг/л); у 38,5% пацієнтів виявлено стабільно оптимальне йодне забезпечення (100-150 мкг/л) і в 17,9% пацієнтів — стабільно високе (>150 мкг/л). У 76,5% пацієнтів виявлено значно знижений рівень селену в крові (<80 мкг/л), у 13,6% пацієнтів — субоптимальний (81-100 мкг/л) і лише в 9,9% пацієнтів — оптимальний (101-120 мкг/л). Також відзначено, що в пацієнтів із вузловою патологією ЩЗ, автоімунними тиреопатіями та при їх поєднанні зафіксовано дефіцит селену в порівнянні з контрольною групою (ехографічно незмінена ЩЗ). Висновок. Терапія препаратами йоду та селену під контролем їх вмісту виправдана в процесі тривалого спостереження за пацієнтами із зобною трансформацією ЩЗ і автоімунними тиреопатіями.
45
Tkachenko, R. P., O. G. Kuryk, A. S. Golovko, and G. O. Lazarenko. "Локальний рецидив адренокортикального раку через 18 років після адреналектомії: клінічний випадок." Клінічна та профілактична медицина 2, no. 5-6 (October 25, 2018): 116–22. http://dx.doi.org/10.31612/2616-4868.2-5.2018.13.
Full textAbstract:
Адренокортикальна карцинома – дуже рідкісна пухлина, що трапляється в 0,5-2 випадках на мільйон людей на рік. Частіше виникає в жінок (59% випадків). У 50% випадків пухлини є гормонально активними, що проявляється специфічною клінічною картиною даного захворювання, включаючи вірилізм і прояви гіперадреналового синдрому. В більшості випадків адренокортикальні карциноми досягають 20 см у діаметрі та мають тенденцію до інвазії в надниркову та нижню порожнисту вену. Середня тривалість виживання – 2 роки.
Клінічний випадок. Жінку віком 35 років було госпіталізовано з болем у животі, головним болем і гіпертензію, резистентною до консервативної терапії, що тривала близько двох місяців (до 220/130 мм рт. ст.). З анамнезу: лівобічна адреналектомія з приводу адренокортикального раку 18 років тому. Патогістологічний висновок – низькодиференційована адренокортикальна карцинома ліворуч, остаточний клінічний діагноз – рТ3NxМо, ІІІ стадія, третя клінічна група. Пацієнтка підлягала профілактичним оглядам кожні 3 місяці з контролем лабораторних показників метаболітів глюкокортикоїдів у сечі, комп’ютерною томографією органів черевної порожнини тощо. За результатами даних фізикальних та інструментальних обстежень (комп’ютерна томографія органів черевної порожнини з внутрішньовенним контрастом, комп’ютерна томографія органів грудної клітки, мамографія, ультразвукове дослідження) встановлено клінічний діагноз – новоутворення заочеревинного простору ліворуч. Проведено оперативне втручання: лівобічна нефректомія, видалення локального рецидиву адренокортикального раку ліворуч. Патоморфологічний висновок: низькодиференційована адренокортикальна карцинома, з ділянками некрозу та з інвазією в ліву ниркову вену.
Обговорення. Адренокортикальний рак – рідкісна та дуже агресивна пухлина, що складає до 0,02% усіх неоплазій. Крім того, в літературі повідомлено про 20 випадків із максимальним виживанням пацієнтів до 5 років. З огляду на наявність утворення в ложі надниркової залози ліворуч проведено комплекс діагностичних заходів для виключення метастазів з інших локалізацій. Біопсію надниркової залози не проводили згідно з останніми рекомендаціями.
46
Dudar, Iryna, Valentyna Savchuk, Оlena Loboda, Yuriy Gonchar, Iryna Shifris, Victor Krot, and Eduard Krasyuk. "ПОШИРЕНІСТЬ ЕНДОКРИННИХ РОЗЛАДІВ У ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ НИРОК VД СТАДІЇ." Actual Problems of Nephrology, no. 28 (July 30, 2021): 32–36. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.28-04).
Full textAbstract:
Мета. Вивчити структуру та поширеність ендокринних розладів (дисфункція щитоподібної залози, гіперпролактинемія) у хворих на ХХН VД ст.Матеріали і методи. У проспективне когортне дослідження включено 118 хворих на ХХН VД стадії, які отримують лікування гемодіалізом (ГД) або перитонеальним діалізом (ПД). У всіх хворих (98 на ГД та 20 пацієнтів на ПД) визначали вміст в сироватці крові тиреотропного гормону (ТТГ), Т4 (тироксин вільний), Т3 (трийодтиронін вільний) та пролактину (ПЛ). Ультразвукове дослідження щитоподібної залози було проведено у 92 хворих на ГД та 19 хворих на ПД.Результати та їх обговорення. Частка хворих на гіпотиреоз становила 23,7%. При цьому явний гіпотиреоз діагностовано у 21 особи (17,8%) та у 7 осіб (5,9%) субклінічний гіпотиреоз. Поширеність гіпотиреозу в нашому спостереженні перевищує показники поширеності гіпотиреозу в загальній популяції в Україні – 6,4%. Синдром «низького» Т3 (низький рівень Т3 при нормальному ТТГ, Т4) встановлено у 29 пацієнтів (24,6%). Рівень ПЛ в сироватці крові був підвищеним у 93 (78,8%) хворих та у 25 (21,2%) не відрізнявся від нормальних значень. Зміни ехографічної картини щитоподібної залози діагностовано з 111 обстежених у 81 пацієнтів (73%). За ознаками УЗД ЩЗ 29 пацієнтів (26,1%) мали ознаки тиреоїдиту, 37 (33,3%) – одновузловий зоб, 44 (39,6%) – багатовузловий зоб. Статистично значущої відмінності в розповсюдженості УЗД змін у ГД-хворих та ПД-хворих не було (χ2 1,8, р> 0,05).Висновки. Ендокринні порушення, зокрема гіпотиреоз, синдром «низького» Т3, гіперпролактинемія є поширеними у пацієнтів, які лікуються нирковою замісною терапією та потребують подальшого вивчення.
47
Abramova, M. F., S. N. Novoselova, I. A. Stepanova, and N. S. Shurupova. "Clinical features of cerebral venous hemodynamics disorders in children: treatment options under the control of ultrasound diagnostics." Consilium Medicum 18, no. 9 (2016): 73–79. http://dx.doi.org/10.26442/2075-1753_2016.9.73-79.
Full text
48
Korkmazov, M. Yu, A. M. Korkmazov, I. D. Dubinets, A. A. Smirnov, and N. V. Kornova. "Influence of low-frequency ultrasonic cavitation on the severity Of clinical symptoms in complex therapy of exacerbations Of chronic rhinosinusitis." Russian Otorhinolaryngology 19, no. 4 (2020): 39–47. http://dx.doi.org/10.18692/1810-4800-2020-4-39-47.
Full textAbstract:
The variability of clinical course and frequent exacerbations of chronic rhinosinusitis make it necessary to improve conservative therapy. According to current literature and EPOS 2020 data the main trends are aimed to improve drug treatment, while physiotherapy is rarely applied. The aim of the study was to increase clinical effectiveness of chronic rhinosinusitis exacerbations treatment by using low-frequency ultrasonic cavitation. Clinical examination and treatment of 57 patients with exacerbation of chronic rhinosinusitis and formation of two groups was carried out. The main group (34 patients), in addition to the conventional treatment, received a course of low-frequency ultrasonic cavitation irrigation of the nasal cavity (frequency – 29 kHz, amplitude – 25 µm), and the control group (23 patients) received a course of standard therapy in accordance with clinical recommendations. The treatment resulted in improvement of clinical symptoms and reduced disease recurrence rates in 31 (91,2%) patients in the main group and 16 (69,4%) patients in the control group. A satisfactory result was obtained in 3 (8,8%) patients in the main group and 6 (27,6%) in the control group. An unsatisfactory result was noted in one case in the control group.
49
Krushelnitsky, A. A., D. I. Yudenkov, M. V. Kondratev, A. S. Petrova, and O. F. Serova. "SAFE-R+ ultrasound protocol in the medical practice of intensivist of neonatal intensive care unit." Neonatology: News, Opinions, Training 10, no. 1 (2022): 34–39. http://dx.doi.org/10.33029/2308-2402-2022-10-1-34-39.
Full text
50
Улезко, Е. А., and Е. В. Левандовский. "Lung Ultrasound in Preterm Neonates as Useful Tool of Assessing the Condition of Lung Tissue and Pleural Cavity." Репродуктивное здоровье. Восточная Европа, no. 4 (November 4, 2020): 500–508. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2020.10.4.012.
Full textAbstract:
За последние два десятилетия возросла частота рождения недоношенных детей. Вероятность летального исхода у новорожденных с массой тела менее 2500 г в 40 раз превышает таковую у детей с нормальной массой тела. Использование новых технологий в реанимации и интенсивной терапии новорожденных значительно улучшило выживаемость детей с экстремально низкой массой тела. Одной из основных причин перинатальной смертности является нарушение со стороны респираторной системы. Диагностика патологии органов дыхания, в частности легких, у недоношенных новорожденных в основном основывается на данных рентгенологического метода исследования. С целью минимизации воздействия вредных факторов, в частности ионизирующего рентгеновского излучения, в литературе предложен метод ультразвукового исследования легких. В статье представлен обзор литературы по методике ультразвукового исследования легких и описание основных патологических состояний. The frequency of premature births has increased over the past two decades. The probability of fatal outcome in newborns with body weight less than 2500 g is 40 times higher than in children with normal weight. The use of new technologies in intensive care units has significantly improved the survival rate of infants with extremely low birth weight. One of the main causes of perinatal mortality is respiratory system disorders. Diagnosis of respiratory pathology, particularly in lungs, in premature newborns is mainly based on X-ray data. In order to minimize the impact of harmful factors, particularly ionizing X-rays, the method of ultrasound examination of the lungs has been proposed in the literature. The article presents a review of the literature on the method of lung ultrasound with a description of the main pathological conditions.