Academic literature on the topic 'Українсько-польське співробітництво'

У статті представлено українсько-польське співробітництво в зовнішній політиці, де зазначено, що саме з моменту проголошення незалежності України розпочалась постановка питань пріоритетного розвитку українсько-польського співробітництва. 26 серпня 1991 року в польському урядовому часописі “Przegląd Rządowy” із цього приводу було вміщено заяву К. Скубішевського. У цьому документі стверджувалося, що Польща прихильно ставиться до прагнень України стати незалежною державою, визнавалося право на здійснення самостійної як внутрішньої та зовнішньої політики. Ще через кілька днів схвальні постанови з приводу цього рішення Верховної Ради України від 24 серпня прийняли Сенат та Сейм Республіки Польща. За таких обставин керівництво української держави виступило з ініціативою, реалізація якої мала підняти двосторонні відносини на новий рівень. Зокрема, 3 вересня 1991 року офіційний Київ звернувся до Польщі із пропозицією встановити дипломатичні відносини. Логічним завершенням надзвичайно високої дипломатичної активності у першій половині 1992 року ста- ло підписання у Варшаві 18 травня президентами Л. Кравчуком та Л. Валенсою «Договору між Україною і Республікою Польщею про добросусідство, дружні відносини і співробітництво». Цей документ став фундамен- том, на якому базується практично вся інституційно-правова база українсько-польських міждержавних відносин у різноманітних сферах. Ключовим у документі є стаття 1, в якій зазначалося: «Сторони зобов’язуються в нових політичних умовах розвивати відносини в дусі дружби, співробітництва, взаємної поваги, взаєморозуміння, довіри і добросусідства на основі міжнародного права, в тому числі принципів суверенної рівності, незастосу- вання сили або погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності, мирного врегулювання спорів, невтручання у внутрішні справи, самовизначення народів, поваги прав людини і основних свобод, сумлінного виконання міжнародно-правових зобов’язань». Співробітництво України з Польщею в зовнішній політиці набуло характеру стратегічного партнерства й співробітництва. Його формальним закріпленням став Меморандум про стратегічне партнерство Польщі і України від 21 червня 1996 року.

У роботі досліджуються сучасні українсько-польські міждержавні та міжнаціональні відносини. Коротко описана спільна історія українського та польського населення, що неоднаково трактується в науковій літературі й викликає певний резонанс серед народів. Визначається роль українсько-польського партнерства у процесі європейської інтеграції. Аналізуючи характерні методи дослідників та конкретні теми, які вони розкрили, виділено проблематичні питання історії та аспекти співпраці. Вказано визначення поняття «міжнародні відносини», тип та учасники. Окремі етапи стосунків залежать від внутрішньої ситуації в обох країнах, саме тому окреслено сильні та слабкі сторони економічних напрямків України та Польщі; а також обґрунтувано двосторонню співпрацю у політико-дипломатичній, економічній, соціальній, безпековій, культурній сферах шляхом вивчення спільної законодавчої бази країн, статистики, та документів пов’язаних із дипломатичною та економічною співпрацею між двома державами після здобуття ними політичної незалежності. У даній роботі здійснено аналіз національних інтересів України та РП, що допоміг у визначенні типу держав. З метою дослідження взаємозв'язків між основними факторами, що впливають на стан двосторонніх відносин створено когнітивну модель та розроблено сценарії розвитку взаємин між країнами, де знаходяться оптимістичні, песимістичні та реалістичні оцінки. Виконано прогнозування подальшого двостороннього діалогу на найближчі три роки (2020-2022 рр.). Проаналізовані ключові проблеми співпраці у сферах, а також надано рекомендації щодо вирішення проблем та покращення співробітництва України та Польщі.