Journal articles on the topic 'Український флот'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Український флот.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 24 journal articles for your research on the topic 'Український флот.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Данилов, Анатолій. "Український флот: біля джерел відродження." Військо України, no. 7 (109) (2009): 30–31.
Find full text
2
Данилов, Анатолій. "Український флот: біля джерел відродження." Військо України, no. 7 (109) (2009): 30–31.
Find full text
3
Тинченко, Я. "Український флот і кримське питання у 1917-1918 роках." Український тиждень, no. 11 (331) (2014): 44–47.
Find full text
4
Тинченко, Я. "Український флот і кримське питання у 1917-1918 роках." Український тиждень, no. 11 (331) (2014): 44–47.
Find full text
5
ПОКОТИЛО, Олексій, and Олександр НАШИВОЧНІКОВ. "ВИТОКИ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ЗБРОЙНОГО КОНФ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 18 (March 30, 2021): 210–18. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226536.
Full textAbstract:
Анотація. Мета дослідження – розкрити витоки російсько-українського збройного конфлікту на початку ХХІ століття, його передумови та обставини. Методологія дослідження спирається на принципах історизму, системності, науковості, авторської об’єктивності, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історії російсько-українських відносин на основі невідомих раніше джерел з’ясовано яким чином політичне керівництво Російської Федерації наприкінці ХХ століття закладало підвалини для виникнення російсько-українського збройного конфлікту 2014 року. Висновки: починаючі з 1991 року російське керівництво ефективно розпалювало конфлікт в окремих регіонах, зокрема в Криму, “не дозволяючи” Україні бути незалежною державою з правом на європейській розвиток. При цьому, з метою завдання шкоди територіальній цілісності і суверенітету України як основний важіль впливу був використаний Чорноморський флот. Зазначимо, що вплив на населення Кримського півострову скрізь призму подій навколо Чорноморського флоту здійснювався у багатьох сферах, насамперед воєнній, політичній, інформаційній, мовній тощо. Вирішення питання навколо розподілу Чорноморського флоту в 1997 році, на наш погляд, ознаменувало те, що к цьому моменту у більшості населення території Криму було сформовано негативне ставлення до української влади та, як слід, до Збройних Сил України. Тому, швидка окупація Кримського півострова в 2014 році та події на Донбасі стали закономірним наслідком недружньої політики російського політичного керівництва по відношенню до України, яку воно здійснювало починаючи із 1991 року.
Ключові слова: Україна, Російська Федерація, Військово-Морські Сили, Чорноморський флот, Крим, збройний конфлікт
6
Найденов, І. В., О. М. Бліндарук, Ю. О. Кравчук, and І. М. Смирнова. "МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ПАЛИВНОЇ ЕКОНОМІЧНОСТІ ТА ПОЛІПШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЗАСОБІВ РІЧКОВОГО ТРАНСПОРТУ В УМОВАХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ." Vodnij transport, no. 1(32) (January 27, 2021): 86–97. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2021.1.32.10.
Full textAbstract:
З огляду на те, що на сьогодні середній вік суден українського Дунайського пароплавства біля 40 років, і беручи до уваги їх частку в флоті що працюють в басейні річки Дунай, слід очікувати, що велика частина суден під українським прапором може виявитися в групі поза стандартних, якщо не будуть вжиті необхідні заходи для відновлення або модифікації флоту. Основними напрямками досліджень можна вважати пошук конструктивних зміни або нових рішень, пов’язаних із судновими технічними засобами або рішеннями, пов’язаними з модифікацією палива та застосуванням нових його типів та пов’язаних із охороною навколишнього середовища від шкідливого впливу засобів транспорту на всіх етапах життєвого циклу Вищезазначене вимагає вирішення актуального науково-технічного завдання, яке полягає в розробленні нового підходу функціонування паливної системи, що забезпечить істотне підвищення якості експлуатації за рахунок використання гомогенізованого палива і зниження шкідливих викидів, пов'язаних із експлуатацією судна в умовах посилення міжнародних вимог до скорочення шкідливих викидів в атмосферу. Наведено методи, що забезпечують підвищення паливної економічності та поліпшення екологічних показників засобів річкового транспорту в умовах експлуатації. Наведено можливості удосконалення та випробувано удосконалений мембранний диспергатор для виготовлення емульсій палива і води. Наведено результати дослідження енергетичних та екологічних характеристик дизеля на річковому штовхачі при роботі на безводному паливі і водопаливній емульсії. Впровадження результатів дисертаційного дослідження на морських та річкових суднах свідчить про значні підвищення екологічності річкового транспорту, а саме зменшення концентрації оксидів азоту на 29 %, оксиду вуглецю на 35%; температури випускних газів на 2,2 %; димності на 38 %.. Ключові слова: двигун, засоби річкового транспорту, діагностування технічного стану, екологічні показники, охорона навколишнього середовища.
7
Руснак, Олександр. "Місце Криму в неоімперській політиці Росії (1991-2020 рр.)." History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University 1, no. 51 (March 3, 2021): 48–58. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.51.48-58.
Full textAbstract:
Дослідження присвячене складній актуальній проблемі, котра виникла в україно-російських міждержавних відносинах після розпаду СРСР. Саме встановлення контролю над Кримським півостровом стало пріоритетним завданням Російської Федерації, яка неодноразово робила спроби його захоплення впродовж 1990-2000 рр. Проте добре скоординовані дії української влади й силових структур дозволили відбити найбільш небезпечні атаки у 1993-1994 рр., 2003 р.
Нове загострення на півострові та у російсько-українських відносинах загалом припало на 2005-2009 рр. Його основною причиною стала зміна зовнішньополітичного курсу України (поглиблення співпраці з Європейським Союзом, НАТО), а також посилення зв’язків між офіційним Києвом і Автономною Республікою Крим. Результатом такої політики мало стати поступове зменшення військової присутності у регіоні й остаточне виведення Чорноморського флоту РФ з військово-морських баз на півострові після 2017 р.
Для агресивної загалом зовнішньої політики РФ втрата військово-морських баз у Криму призвела б до суттєвих обмежень у можливості використання військових у Чорноморському регіоні. Адже в останні десятиріччя кораблі ЧФ РФ були задіяні у російсько-грузинській війні, для забезпечення російської військової присутності в Сирії тощо. Допустити остаточної втрати контролю над Кримом російське керівництво не могло. Відтак «Харківські угоди» 2010 р. стали поворотним пунктом у російсько-українських відносинах і, навпаки, дозволили РФ зміцнити свій вплив на півострові.
Перебування військово-морських сил ЧФ РФ в Україні посилювало дезінтеграційні тенденції в Криму та геополітичну роль Росії в Чорноморському регіоні. Збереження російського військового контингенту на півострові сприяло анексії Криму, підготовка до якої розпочалася 2013 р. Постмайданне переформатування влади в столиці України (президент і міністр оборони втекли) ускладнило протидію агресії РФ у Криму. Попри тиск міжнародних організацій та зарубіжних політиків, В. Путін завершив розпочату справу.
Анексія території Автономної республіки Крим Росією має негативні політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні наслідки для півострова та України. А також несе нові геополітичні виклики і загрози для держав усього Чорноморського регіону.
8
Yeroshkina, S. G. "СВІТОВІ УЧБОВІ ВІТРИЛЬНИКИ." Actual problems of regional economy development 2, no. 12 (April 26, 2016): 111–20. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.12.111-120.
Full textAbstract:
У роботі досліджені тенденції процесів, що відбувалися у історичному процесі світової сегментації світових учбових вітрильників та їх вплив на світовий сучасний склад вітрильних човнів у цілому. Зроблена найсучасніша оцінка учбових вітрильників за різноманіттям їх видів, складу, вітрильному озброєнню, за кількістю щогл та іншим параметрам. Дана повна технічна характеристика стану діючих найпотужніших вітрильних човнів на сьогодення. Виявлені та освітлені технічні можливості для подальшої експлуатації українських учбових вітрильників. Подана оцінка сучасного стану вітрильного флоту з точки зору економічних втрат від окупації півострова Крим та безперервної війни на східній частині України.
9
Гриценко, І. "Збройна політична боротьба за створення флоту Української Народної Республіки у листопаді 1917." Пам"ятки України: науковий альманах, no. 1/2 (47/48) (2018): 2–21.
Find full text
10
Гриценко, І. "Збройна політична боротьба за створення флоту Української Народної Республіки у листопаді 1917." Пам"ятки України: науковий альманах, no. 1/2 (47/48) (2018): 2–21.
Find full text
11
Гриценко, І. "Збройна політична боротьба за створення флоту Української Народної Республіки у листопаді 1917." Пам"ятки України: науковий альманах, no. 1/2 (47/48) (2018): 2–21.
Find full text
12
Машталір, В. В. "Діяльність українських військово-історичних музеїв в умовах тоталітарного режиму." Studies in history and philosophy of science and technology 29, no. 2 (January 13, 2021): 119–31. http://dx.doi.org/10.15421/272028.
Full textAbstract:
Мета дослідження – проаналізувати в історичному контенті діяльність українських військово-історичних музеїв в умовах тоталітарного режиму у 20–90 роки ХХ століття. Методологія дослідження вибудовувалася на підставі використання сукупності принципів і методів пізнання, застосування яких здійснювалося з опорою на міждисциплінарні підходи до розкриття мети дослідження. Базовими були такі методи історичного пізнання як історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний та історико-системний, на основі яких опрацьовано наукову та джерельну базу статті. Наукова новизна: на основі широкого кола опублікованих і неопублікованих архівних документів досліджено низку чинників як політичного, соціально-економічного, так і правового характеру функціонування на території України військово-історичних музеїв у визначених хронологічних межах. Досліджено діяльність на території України військово-історичних музеїв у 1920–1990 рр. Висновки. Основним завданням військово-історичних музеїв стало висвітлення та пропагування керівної ролі КПРС, історії радянської армії та флоту, радянського способу життя, досягнень соціалістичного будівництва, формування людини нового типу – будівника комунізму, принципів пролетарського інтернаціоналізму.
13
Даниленко, Олександр. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ МОРСЬКОГО ПРОФІЛЮ В УКРАЇНІ У ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ (КІНЕЦЬ ХV – ПОЧАТОК ХХ СТ.)." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, no. 2 (January 26, 2020): 111–24. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.35.
Full textAbstract:
У статті висвітлено періодизацію та історичні засади підготовки фахівців морського профілю в Україні від ХV до початку ХХ століття. З урахуванням результатів аналізу науково-педагогічної та історико-педагогічної літератури автор виокремлює п’ять періодів розвитку морехідної освіти і навчальних закладів морського профілю в Україні: перший період – козацький (кінець ХV – остання четверті ХVІІІ ст.); другий період – епоха вітрильного флоту (остання чверть ХVІІІ – початку ХІХ ст.); третій період – дореволюційний (початок ХІХ ст. – 1917 р.); четвертий період – радянський (1917–1991 роки); п’ятий – сучасний (1991 рік – наші дні).Перший період в історії морської освіти України, починається після офіційного розриву Кримського ханства з Великим князівством Литовським і спустошливих нападів Кримської орди на Україну впродовж 1480–1482 рр., і пов’язаний з українським козацтвом. Загалом у Запоріжжі напередодні зруйнування Січі на землях Війська Запорозького існувало близько 44 початкових шкіл. У січових школах Війська Запорозького вчили також плавати, веслувати, переховуватись від ворога під водою та добре маскуватися. Другий період характеризується: інтенсивною колонізацією південноукраїнських земель Російською імперією; знищенням Запорізької Січі разом з її флотилією, що були на той час серйозною військовою силою в південноукраїнському регіоні; початком побудови Чорноморського флоту; освоєнням нових морських шляхів до ринків Азії та Європи. Від першої половини до кінця ХІХ століття на південноукраїнських землях діяло понад двадцять закладів освіти, що готували фахівців для морської галузі. Для початку ХХ ст. характерним став бурхливий розвиток судноплавства та річкового флоту, особливо на Дніпрі і Десні. Це спонукало до вирішення проблеми кадрового забезпечення цієї галузі транспорту.
14
Рєпін, Ігор, Ігор Польцев, and Сергій Кохан. "ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ДЕСАНТНОЇ ОПЕРАЦІЇ ВІЙСЬК ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ ЩОДО ОВОЛОДІННЯ КЕРЧЕНСЬКИМ ПІВОСТРОВОМ (ГРУДЕНЬ 1941 Р. – СІЧЕНЬ 1942 Р.)." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 25–29. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-6.
Full textAbstract:
Проблематика підготовки та ведення бойових дій на теренах сучасної України в період 1941-1944 р., легендарну оборону Кримського півострова і його звільнення ще повністю не розкрита. Запропоновано короткий аналіз джерельної бази та наукових праць українських, радянських та російських авторів, в яких розглядаються питання Керченсько-Феодосійської десантної операції (грудень 1941р.-січень 1942р.). Коротко висвітлено об'єктивну обстановку, що створилася на південному крилі німецько-радянського фронту восени 1941 р., планування і прийняття рішення на проведення десантної операції військ Закавказького (з 30.12.1941 Кавказького) фронту, сил Чорноморського флоту, Азовської воєнної флотилії, Керченської військово-морської бази, яка проводилася з 25 грудня 1941р. по 2 січня 1942р. на Керченському півострові. Показано співвідношення сил на початок операції.
15
ШАПАР, Любов, and Тетяна ШПІЛЄВАЯ. "КОНКУРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПРАЦІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 80–88. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-80-88.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється важливе значення морської індустрії у світі, яка посідає одне з перших місць у системі міжнародних перевезень та торгівлі. Щорічне збільшення міжнародного торговельного флоту потребує більш інтенсивної підготовки кадрів морської галузі. Особлива увага приділяється підготовці офіцерського та рядового складу морських суден у різних країнах світу, які є основними постачальниками висококваліфікованих кадрів морської галузі. Серед основних країн світу, які готують дипломований офіцерський та рядовий склад морських суден, входять такі країни світу, як Китай, Філіппіни, Індія, Індонезія, Російська Федерація, Україна, Польща, В’єтнам, Японія, Туреччина та Сполучені Штати Америки. Морські заклади вищої освіти цих країн постійно шукають та впроваджують нові методи заохочення молоді вступати до морських закладів освіти, забезпечуючи підготовку та дипломування випускників. Вищезгадані навчальні заклади постійно вдосконалюють навчально-тренажерну базу за допомогою інвестицій судноплавних та крюінгових компаній, що дозволяє відпрацьовувати необхідні вміння та навички для отримання відповідної кваліфікації. Забезпечується поглиблене вивчення морської англійської мови для покращення мовної комунікації у змішаних екіпажах. За рахунок плідної співпраці морських вищих закладів освіти із судноплавними та крюінговими компаніями забезпечується можливість належної практичної підготовки молодих спеціалістів на морських суднах та отримання ними необхідних навичок та досвіду для подальшої роботи в морі. Організація навчання та практичної підготовки в закладах освіти вищезгаданих країн будується таким чином, щоб ще на етапі навчання забезпечити курсантів робочими місцями та сприяти їх стрімкому кар’єрному росту в морській галузі, що, у свою чергу, веде до збільшення як офіцерського, так і рядового кадрового складу морських суден. Ключові слова: дипломування моряків, офіцерський склад морських суден, рядовий склад морських суден, Конвенція ПДНВ, морські заклади вищої освіти, працевлаштування моряків.
16
Sasyn, H. V. "Інформаційна війна: сутність, засоби реалізації, результати та можливості протидії (на прикладі російської експансії в український простір)." Grani 18, no. 3 (February 10, 2015): 18–23. http://dx.doi.org/10.15421/1715052.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сутність та специфіку інформаційної війни, яка як явище існує з давніх часів та є глобальним ресурсом сьогодення. Методи і засоби інформаційної боротьби є невід’ємною частиною сучасних збройних конфліктів, які здатні привести до трагічних наслідків. Встановлено проблему інформаційної війни в Україні та її передумови. Досліджено, що проти України вже давно здійснюються інформаційні атаки, які розхитують ситуацію всередині країни та створюють негативний імідж України в світі. Прикладом інформаційних атак зі сторони Росії є: нав’язування ідей федералізації, надання російській мові статусу другої державної, проблеми Чорноморського флоту, проблематика паливноенергетичного комплексу, проблеми Криму і кримських татар, звинувачення у продажу зброї у російськогрузинській війні тощо. Проаналізовано застосування Російською Федерацією проти України засобів та методів інформаційного впливу. Встановлено, що сьогодні Росія веде інформаційну боротьбу відкрито, не шкодуючи фінансування. Виявлені основні напрямки та способи маніпулятивних, психоінформаційних технологій Російської Федерації відносно України. Автором запропоновано підходи щодо захисту інформаційного простору та національної безпеки України.
17
Кузнєцов, Сергій Сергійович. "УКРАЇНА – ДЕРЖАВА ПРАПОРА: КОНЦЕПТ «РЕАЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК» У КОНТЕКСТІ ПРАВОВОЇ (МОРСЬКОЇ) ДОКТРИНИ (ЧАСТИНА І. СТАНОВЛЕННЯ)." New Ukrainian Law, no. 4 (October 1, 2021): 237–44. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.35.
Full textAbstract:
У статті досліджується становлення сучасних інститутів реєстрації морських суден і реаль- ного зв’язку між судном і державою його реєстрації. Підкреслюється, що Морською доктри- ною одним із пріоритетних національних інтересів України на морі визнано посилення позиції серед провідних морських держав шляхом створення та розвитку національних судноплав- них компаній і торговельного флоту. Для поліпшення стану морської діяльності необхідно створити економічні стимули для реєстрації суден під українським прапором. Акцентовано на важливості створення обґрунтованого податкового режиму судноплавства, що відповідає податковим умовам відкритих реєстрів європейських держав і надання режиму найбільшого сприяння інвестуванню в морський і внутрішній водний транспорт України. Аналізуються визначення та зміст понять «відкрите море», «свобода відкритого моря» як такі, що мають безпосереднє відношення до реєстрації суден і здійснення над ними юрисдикції держави прапора. Досліджується історичний аспект питання про надання права на прапор і практика запровадження державами так званої «зручної реєстрації». Зазначається, що відсутність міжнародно-правового закріплення вимог, навіть мінімальних стандартів, пов’язаних із реа- лізацією державами права надання національності й права плавання під прапором, привело до появи полегшених, «зручних» реєстрів. Робиться висновок про те, що питання про надан- ня права на прапор держави є фактично питанням можливості допуску іноземного капіталу до свого торговельного флоту. Автор погоджується з поясненням Комісії міжнародного права 1956 року про те, що надання національності не є простою адміністративною формальністю, яка не супроводжується жодними гарантіями того, що судно прапора дійсно зв’язано з дер- жавою прапора, тобто фактично існує зв’язок, який виявляється не лише у виданні свідоцтва про реєстрацію та розуміє поняття «реальний зв’язок» як об’єднувальне, таке, що містить у собі певні складові частини. Відзначається, що дотепер не створено загальнообов’язкових вимог щодо реєстрації суден державами прапорів.
18
Підпала, І. В. "СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ МОРЯКІВ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 544–56. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.61.
Full textAbstract:
Соціальний захист є невід’ємною складовою прав людини, що вимагає приділяти особливу увагу формуванню соціальних стандартів на націо- нальному та міжнародному морському ринку праці. На сьогодні радикаль- ні економічні перетворення в Україні, гостро виділили проблему зайня- тості працівників морського торгівельного флоту. Істотне скорочення національного флоту, фінансова ситуація, що склалася, в галузі постави- ли перед моряками України проблему пошуку роботи на світовому ринку. Працевлаштовуючись до іноземного судновласника-роботодавця, моряк «випадає» з правового поля нашої держави і стає абсолютно беззахисним, як з боку нашої держави так і з боку судновласника. Однозначних статис- тичних даних по кількісному складу морської трудової міграції немає, кіль- кість українських моряків, що працюють за кордоном, оцінюється майже в 60-100 тисяч чоловік. Відсутність можливостей для застосування своїх професійних навиків в Україні є не єдиною насущною проблемою для моря- ка. Істотним є питання про соціальний захист моряків, що працюють за кордоном, як з боку судновласника-працедавця, так і держави прапора, дер- жави юрисдикції і держави громадянства. З’ясовано, що судновласники при працевлаштуванні моряків поза межами їхньої держави повинні сприяти у збереженні їх грошових заощаджень та допомагати перераховувати заро- бітну плату їхнім сім’ям, організувавши просту, швидку і надійну систему, яка діяла б за сприяння з боку консулів або інших компетентних органів, капітанів суден, представників судновласників або надійних фінансових установ і давала б змогу морякам, зокрема тим із них, котрі перебувають у іншій країні або служать на судні, зареєстрованому в іншій країні, депо- нувати чи переказувати свою заробітну плату повністю або частково. Ви- значено, що на сьогодні національне законодавство України є застарілим. Це полягає насамперед у медичному законодавстві, яке знаходиться у по- страдянській системі з недіючими механізмами безкоштовного медичного обслуговування та відсутністю законодавства у сфері обов’язкового ме- дичного страхування. Медичне законодавство України не передбачає спе- ціальних процедур медичного обслуговування моряків, а наявні механізми є неефективними.
19
Омельчук, Н. В. "Гай–Нижник П. П. Кримський вузол і питання Чорноморського флоту РФ у російсько–українських воєнно–політичних взаєминах (1991–2013 рр.)." Гілея, Вип. 117 (№ 2) (2017): 77–90.
Find full text
20
Красновська І.П. "ГУМАНІТАРНІ ДИСЦИПЛІНИ ЯК ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО МОРСЬКОГО ФАХІВЦЯ (ДРУГА ПОЛОВИНА XX – ПОЧАТОК XXI СТОЛІТТЯ)." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (November 25, 2021): 254–59. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.330.
Full textAbstract:
У статті розглянуто фахову компетентність майбутніх морських фахівців та висвітлено вплив гуманітарних дисциплін на її формування.Наведено приклади основних нормативно-правових актів, що мали вплив на зміст освіти, а саме закон України «Про вищу освіту», «Про освіту», Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), Концепції національного виховання, Національна доктрина розвитку освіти в ХХІ ст., Морська доктрина України на період до 2035 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1108 від 18.12.2018).Проаналізовано навчальний план зі спеціальності 14.03 Експлуатація суднових енергетичних установок (спеціалізація 14.03.01 Для морського флоту) з метою порівняння кількості годин, відведених на вивчення дисциплін соціально-гуманітарного та природничого циклів з дисциплінами спеціального циклу, яких у незалежній Україні стало більше у зв’язку з відродженням та гуманітаризацією системи освіти.Зазначено перелік гуманітарних дисциплін, яких на початку 90-х стало більше у зв’язку з відродженням та гуманітаризацією системи освіти в незалежній Україні. Так, відповідно до Інструктивного листа міністерства освіти України № 1/9-64 від 19.05.1993 р. «Про викладання соціально-гуманітарних дисциплін» у навчальних планах з’явилися такі гуманітарні дисципліни як: «Всесвітня історія», «Історія України», «Ділова українська мова», «Світова література», «Біологія», «Географія», «Філософія з релігієзнавством», «Правознавство», «Основи економічної теорії», «Допризовна підготовка юнаків», «Основи соціальної екології», «Політологія», «Соціологія», «Українська та зарубіжна культура».Визначено провідні складові фахової компетентності здобувачів освіти, які ґрунтуються на реалізації організаційних, когнітивних, світоглядних, технологічних і комунікативних операційних процесів.У ході дослідження з’ясовано, що гуманітарні дисципліни відіграють важливу роль у підготовці та формуванні фахової компетентності майбутніх фахівців морської галузі, оволодіння якою в майбутньому послужить підґрунтям для професійної та особистісної самореалізації.
21
Polovka, S. G., O. D. Lavryk, S. M. Dovbysh, and O. А. Polovka. "Доробок професора Володимира Христофоровича Геворк’яна в пізнанні дна акваторії Світового океану (до 85-річчя з дня народження)." Вісник Дніпропетровського університету. Геологія, географія 26, no. 1 (March 30, 2018): 150–57. http://dx.doi.org/10.15421/111816.
Full textAbstract:
Здійснено історичний зріз основних віх життя і висвітлено наукові напрацювання, організаційну і громадську діяльність відомого в Україні та за її межами морського геолога, доктора геолого-мінералогічних наук, професора Володимира Христофоровича Геворк’яна. Персоналізація геології океанів і морів в Україні дає можливість визначити етапи подальшого розвитку її наукових напрямів й надає історії української науки та освіти портретної конкретики. Вказані аспекти визначають актуальність дослідження. Тому за мету статті обрано висвітлення історичних віх життєвого шляху і наукової, дослідницької і педагогічної та громадської діяльності професора В. Х. Геворк’яна. Показано коло його наукових інтересів та акцентовано увагу на започаткованих науковцем трьох нових наукових напрямах у галузі геології океанів і морів в Україні. Значна частина статті присвячена розкриттю новітніх теоретичних напрацювань В. Х. Геворк’яна: висунення та обґрунтування нової концепції – аседиментаційної трансформації і мобілізації осадових порід та відкладів через вплив на них глибинних флюїдів; ролі органічної речовини в процесах аутигенного мінералоутворення, її значенню для формування горючих корисних копалин і для з’ясування більш загальних питань колообігу вуглецю у біосфері Землі; однієї з моделей відродження науково-дослідного флоту в Україні.
22
ВОЛОШИНОВ, СЕРГІЙ. "ПРОБЛЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 179–88. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-179-188.
Full textAbstract:
У статті автор на основі систематизації науково-педагогічних праць, що стосуються професійної підготовки фахівців морської галузі, у пошуку наукової літератури Google Академія та електронних каталогах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського подав його кількісний та якісний аналіз. Докладно вивчено дисертаційні дослідження сучасних українських науковців, зокрема Барсук С.Л., Волошинова С.А., Герганова Л.Д., Доброштан О.О., Козак С.В., Литвиненко І.Ю., Осадчої К.П., Пріміної Н.М., Сокола І.В., Спичак Т.С., Фролової О.О. Так, ґрунтуючись на науковій діяльності, що документально зафіксована в різні часові періоди, було констатоване зростання досліджень щодо професійної підготовки фахівців морської галузі та зокрема судноводіїв. Визначено такі аспекти вивчення проблеми професійної підготовки фахівців морської галузі в науково-педагогічній теорії: формування іншомовної компетентності (С.Л. Барсук, С.В. Козак, І.Ю. Литвиненко, Н.М. Пріміна), формування професійної компетентності (Л.Д. Герганов, І.В. Сокол), алгоритмічна підготовка (С.А. Волошинов), навчання математики (Т.С. Спичак, О.О. Доброштан), формування соціокультурної компетенції (О.О. Фролова), підготовка до професійно-орієнтованого спілкування (В.Б. Смелікова). У статті зазначається, що дисертаційні дослідження аспектів формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх морських спеціалістів зумовлені вимогами міжнародних документах морської галузі, особливостями професійної діяльності в мультинаціональному середовищі та зростанням конкуренції на світовому ринку праці. У дослідженні також наголошується, що формування ж професійної компетентності фахівців морського флоту теоретично та експериментально перевіряється структурними моделями в процесі вивчення фахових дисциплін т а на виробництві. Зазначається, що вивчення математики майбутніми морськими спеціалістами має бути побудовано на моделі методичної системи реалізації міжпредметних зв'язків. Подальші пошуки вбачаються в здійсненні аналізу практичного досвіду професійної підготовки фахівців морської галузі в Україні. Ключові слова: фахівці морської галузі, професійна підготовка, педагогічна теорія.
23
ПЛЕШКО, ЕДУАРД. "Проблематика міжнародних договорів України та Російської Федерації в умовах міждержавного конфлікту." Право України, no. 2020/12 (2020): 11. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-011.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на визначення міжнародно-правового змісту ситуації чинності, застосування та оскарження українсько-російських міжнародних договорів в умовах міждержавного конфлікту, що триває. Приділено увагу питанням впливу конфлікту на участь України та Російської Федерації (РФ) у колективних договорах, як універсальних, так і регіональних, а також на аспекти чинності та застосування двосторонніх міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод. Висвітлено специфіку застосування колективних і двосторонніх українсько-російських договорів через обставини конфлікту. Досліджено універсальні норми міжнародного права, застосовні до питань чинності міждержавних договорів в умовах міждержавного збройного конфлікту. Охарактеризовано особливості застосування до українсько-російського конфлікту вимог міжнародного гуманітарного права. Висвітлені у статті питання не мали широкого наукового дослідження до 2014 р. і розглядалися або у вимірі окремої галузі (зокрема стосовно правового співробітництва) чи предмета (договори про перебування в Україні Чорноморського Флоту), а також у вимірі правонаступництва України. Після початку російської агресії фундаментальні дослідження стану договірних відносин між Україною та РФ досліджувалися у фундаментальних працях видатного вітчизняного юриста-міжнародника О. Задорожнього, але його трагічна передчасна загибель призупинила розвиток відповідного провідного напряму вітчизняної правової доктрини. Метою статті є встановлення, з урахуванням приписів універсального міжнародного права та відповідної колективної і двосторонньої договірної бази, специфіки чинності, застосування та оскарження українсько-російських міжнародних договорів в умовах російської агресії, що триває, та напрацювання відповідних рекомендацій для органів державної влади. При цьому питання впливу ситуації міждержавного конфлікту на застосування двосторонніх угод слід відрізняти від проблематики застосування таких угод на тимчасово окупованих територіях сторонами конфлікту та використання двосторонніх угод для отримання у межах конфлікту політико-правових переваг. У висновках зазначається, що сучасне універсальне міжнародне право не має імперативно визначеного підходу до аспектів чинності міжнародних договорів в умовах міждержавного збройного конфлікту. Закріплені у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. механізми припинення, призупинення, виходу з договору варто оцінювати з урахуванням застереження ст. 73 цієї конвенції, яка передбачає додаткову диспозитивність дій держави щодо власних договорів в умовах збройного конфлікту. Схвалені Комісією з міжнародного права Організації Об’єднаних Націй у 2011 р. Статті про наслідки збройних конфліктів для міжнародних договорів мають характер доктринального регулятора та становлять інтерес насамперед у міркуваннях щодо особливостей ситуацій агресії та самооборони, а також стосовно переліку предметів угод, що не підлягають припиненню в умовах конфлікту. Така ситуація залишає певний обсяг дискреційних дій України щодо констатації чинності або втрати чинності окремих категорій двосторонніх угод із РФ. Практика України щодо припинення двосторонніх та колективних угод через російську агресію є сталою. При цьому процедури виходу України з двосторонніх договорів із РФ залишаються занадто бюрократизованими, а тому надмірно повільними. Наразі ситуація конфлікту у переважній більшості випадків розглядається Україною найімовірніше як фактор, який впливає на ситуацію застосування договору, аніж як підстава його припинення чи призупинення. Ситуація міждержавного конфлікту практично не вплинула на ситуацію дотримання і виконання Україною колективних та універсальних угод, за винятком угод Співдружності Незалежних Держав.
24
M.M., Kalashnik. "FORMATION OF ACMEOLOGICAL COMPETENCE OF FUTURE SHIPMAKERS: CURRENT STATE OF PROBLEM DEVELOPMENT." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 82–93. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-12.
Full textAbstract:
The article, based on the analyzed experience of leading specialists, identifies approaches to modeling the process of formation of acmeological competence of future drivers in the process of their professional training. Approaches to modeling different pedagogical systems of professional education of future drivers are analyzed. The main components of acmeological competence and the process of formation of competencies of cadets of VMNZ are determined, their content and interrelation are revealed. It is shown that the formation of acmeological competence of future drivers is a dynamic process, which is determined by external and internal factors. After all, acmeological competencies of future drivers are understood as a written description of the named process, presented by means of the schematic representation of distribution of semantic-structural components of the named process with reflection of hierarchical (horizontal-vertical ordering) communications between elements. Based on this, the formation of acmeological competence of future drivers in the process of their professional training is defined as the formation of the actual "acme" – that is, such individual-somatic, psychophysiological and socio-professional state of personality, which allows cadets to achieve the highest performance in subject-cognitive activities. Accordingly, the “acmeological competence of future drivers” will be formed, where the main tasks for its formation will be: in the cognitive sphere – the acquisition of acme-knowledge and acme-skills; in the personal sphere – the development of acme-qualities and acme-abilities, the formation of acme-abilities acme-values; in the professionally oriented sphere – the development of self-regulation of emotions and behavior, self-reflection, the formation of motivation for continuous self-improvement. And the introduction of the acmeological approach to the educational process will allow to orient the professional training of future drivers to the development of the necessary personal qualities; to implement contextual learning, the essence of which is to reproduce with the help of the whole system of didactic forms, methods and means of teaching the subject context of future professional activity.Key words: acmeological competence, future ship drivers, preparation for professional activity, activity approach, self-knowledge, training of specialists, personal qualities, acme-personality. У статті розкрито розуміння українським і зарубіжними науковцями сутності і структури понять «компетентність фахівця» та «акмеологічна компетенція» стосовно професії судноводія. Проаналізо-вано різні авторські погляди на зміст і структуру поняття «компетентність фахівця». Розглянуто осо-бливості застосування компетентнісного підходу у системі вищої морської освіти, розкрито його функ-ціональне призначення в результативному вимірі. Звернуто увагу на специфіку реалізації принципу гуманізації у вищій морській освіті, спрямованого на формування «акме»-особистості. Здійснено порівняння підготовки морських і військових офіцерів в особистісно-діяльнісному ракурсі. Виходячи з цих позицій, дослідники визначають компетентність фахівця морського флоту як готовність вирішувати інтегровані завдання у межах своєї професійної діяльності на підставі знань, умінь та навичок сукупно із сформованою системою особистісних характеристик. Аналізуючи їхні праці, робимо висновок, що «сукупність якостей особистості» за своїми характеристиками та ознаками має відповідати специфіці об’єктів професійної діяльності фахівця, більше того, вона має бути зумовлена цією специфікою. З’ясовано актуальність формування акмеологічної компетенції в майбутніх фахівців, зокрема судноводіїв. Виявлено тенденції до теоретичного обґрунтування емпірично виявлених чинників, що зумовлюють особливості формування професійної компетентності фахівців різних спеціальностей. Так, у процесі формування акмеологічної компетенції майбутнього фахівця регулювальна функція належить самопізнанню, орієнтації на внутрішній світ, що стимулює формування і подальший розвиток «акме-особистості». Проаналізована специфіка акмеологічної компетентності судноводіїв у контексті галузевих професійних вимог і сучасних суспільно-економічних викликів. Висновується низка процесуальних ракурсів дослідження процесу формування акмеологічної компетенції майбутніх судноводіїв, розвитку їхніх особистих якостей, значимих для «акме»-особистості. Обґрунтована потреба використання діяльнісного підходу до формування акмеологічної компетенції майбутніх судноводіїв у процесі їх профе-сійної підготовки.Ключові слова: акмеологічна компетенція, майбутні судноводії, підготовка до професійної діяльності, діяльнісний підхід, самопізнання, підготовка фахівців, особисті якості, акме-особистість.