Journal articles on the topic 'Українська сесія'

У статті висвітлено господарсько-адміністративні питання українців у діяльності послів Галицького крайового сейму в 1908–1914 рр., напередодні Першої світової війни. Автор поставив за ме­ту визначити основні господарсько-адміністративні проблеми населення Галичини, з’ясувати кількість внесків, поданих послами-українцями, та їх результативність, розкрити загальну активність українсь­кого сеймового представництва та окремих політичних партій, найбільш активних депутатів і таких, що вели себе більш пасивно. Зокрема, у внесках представників української сеймової репрезентації пору­шувалися питання надання допомоги мешканцям для боротьби з наслідками природних лих, спорудження об’єктів інфраструктури, вирішення соціальних проблем, сприяння веденню сільського господарства, прийняття крайових законів у господарській сфері та внесення до них поправок, виділення нових адмі­ністративних і судових одиниць у межах краю. Проблематика роботи дозволяє дослідити найбільш нагальні потреби повсякденного життя галицьких українців, з’ясувати, наскільки швидко та ефективно вони вирішувалися місцевою законодавчо-представницькою владою. Ключові слова: Галицький крайовий сейм, посол, депутат, українці, поляки, господарсько-адмі­ністративні питання.

Мета дослідження: з’ясування суті поняття «specialization» в практиці масових онлайн курсів. Об’єкт дослідження: процес навчання на масових відкритих дистанційних курсах. Предмет дослідження: особливості «data science» спеціалізації проекту Coursera. Завдання дослідження: взяти участь в якості студента в декількох онлайн масових курсах з категорії «data science specialization», з’ясувати сутність і структуру цієї спеціалізації, визначити її особливості, шляхи включення в традиційний навчальний процес українських вузів. Методи дослідження: включене спостереження, контент-аналіз, аналіз продуктів діяльності. Результати дослідження: спеціалізація Data science проекту Cousera – серія з 9-ти курсів, що охоплюють концепції і засоби аналізу даних, починаючи з постановки дослідницьких питань і закінчуючи публікацією результатів. Послідовність курсів завершується виконанням спеціального проекту (Capstone Project). Курси в серії пов’язані жорсткою і м’якою залежністю. Щомісяця курси повторюються. Структуру курсу становить Сілабус, короткі відеолекції, тести, рeer оцінювання, курсові проекти, форум. Для завдань з програмування використовуються R, RStudio, Git, GitHub. Висновки і рекомендації: шляхи включення такої форми навчання як спеціалізація data science в традиційний навчальний процес українських вузів: оновлення навчально-методичного забезпечення дисциплін, що викладаються, організація самостійної роботи студентів з матеріалами курсів, включення в тематику кваліфікаційних робіт, використання нових засобів і методів, що вивчаються в спеціалізації, в дослідженнях аспірантів і докторантів для аналізу отриманих даних.

The events that are taking place today in the church field of the Ukrainian State testify to the importance of the national church in building the national security of the country. The union of the church with the state has been formed for centuries, and to consider the absence of this tandem today would be wrong. However, such an alliance can be dangerous for the state if the church provokes separatism, ignites national conflict, undermines the national security of the state. Evidence of this is the aggressive policy of the leaders of the Russian Orthodox Church towards Ukraine throughout history, which has turned the church into an instrument of political games. Thus, by annexing the Metropolitan of Kiev in 1686 and establishing a protectorate over the Ukrainian church space, the leaders of the Russian Orthodox Church did everything to destroy the Ukrainian church tradition. History of Ukraine of the twentieth century testifies to the repeated attempts of Ukrainians to get out of the grip of the Russian Orthodox Church and build their own independent Ukrainian Orthodox Church. A striking example of this is the All-Ukrainian Orthodox Church Council of 1918, which, in the context of national competitions of the Ukrainian people for their own state, brought to the agenda of the revolutionary events the question of independence of the Ukrainian Church. At the second session of the Council, the idea of autocephaly of the Ukrainian Orthodox Church for the first time in many years consolidated a small part of the Ukrainian church and political elite around it. This article is devoted to analyzing the documents of this council session. The author tries to present the main stages of the competition for the autocephaly of the Ukrainian Orthodox Church and the difficulties that have arisen.

Статья посвящена рисунку известного археолога, искусствоведа и художника Н.Е. Макаренко, случайно найденного несколько лет назад в Донецке. Библиографические ссылки Анисимов Н. «Диалог миров» в матрице коммуникативного поведения удмуртов / Dissertationes folkloristicae Universitatis Tartuensis. 26. Tartu: University of Tartu Press, 2017. 286 с. Букатевич Н.І. Чумацтво на Україні: історично-етнографічні нариси / Господарство та право: Записки Одеського інституту народного господарства. Одеса, 1928. 89 c. Величко Т. Традиції народного харчування гуцулів Верховинського району Івано-Франківської області // Народна творчість та етнологія. 2013. № 6 (346). С. 49–56. Воспоминания Елены Николаевны Екимовой, жены Виктора Михайловича Евсеева / Вел беседу и запись – А.В. Колесник. Донецк, обл. Дворец пионеров, 4 декабря 1986 г. // Рукопись. Архив А.Н. Усачука. В.Щ. Пища и питье крестьян-малороссов, с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами // Этнографическое обозрение. 1899. № 1–2, кн. XL–XLI. С. 266–322. Галайчук В. Народний календар зарічненщини в обрядах, звичаях та фольклорі // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. Вип. 13–14. Львів, 2012–2013. C. 43–83. Галайчук В., Рачковський Г. Розділ XVIІI. Календарна обрядовість // Етнографія українців / За ред. проф. С.А. Макарчука. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2015. С. 503–547. Граб В. Екслібріс Миколи Макаренка і бібліофіли // Книжник. Ч. 1 (18). Київ, 1993. С. 21–22. Граб В.И., Супруненко А.Б. Из эпистолярного наследия Н.Е. Макаренко // Донецкий археологический сборник. Вып. 3. / Науч. ред. В.А. Посредников. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1993. С. 36–45. Грошева Г.B. Глава 3. Чулымские тюрки // Этнография народов Томской области: Учебное пособие / Отв. ред. А.Г. Тучков. Томск: Изд-во Томского государственного педагогического университета, 2018. С. 41–50. Гуменний В.Д., Денисюк О.В., Остапенко А.І., Миронов О.С., Горячковський А.С. Чумацькі шляхи України // Актуальні питання технології продукції тваринництва: Збірник статей за результатами всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції студентів і молодих учених. Полтава, 2016. С. 111–126. Гуржій О.І. Чумацтво як всеукраїнське явище найму робочої сили (друга половина XVII – XVIII ст.) // Гуманітарний вісник. Сер.: Історичні науки. Ч. 21, Вип. 5(1). 2014. С. 18–33. Гюнтер Д. Бумага ручной вычерпки и поверхностная проклейка // Производство полуфабрикатов и бумаги. Т. III. Ч. I. М.: Промиздат, 1927. 57 с. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х томах. Т. 2. И – О. М.: Русский язык, 1979. 779 с. Данилова Н.К. «Вещный мир» в сакральном пространстве: ритуальная атрибутика в контексте знаковой информации (архетипы, образы и символы) // Человек и культура. 2020. № 5. С. 1–10. Демченко В. Свят-вечір та коляда на західноукраїнських землях кінця ХІХ-40-х років ХХ ст. (на матеріалах етнографічних експедицій Чернівецького університету) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових статей. Т. 2. Чернівці, 1999. С. 243–250. Длужневская Г.В. Археологические исследования в Европейской части России и на Кавказе в 1859–1919 гг. (по документам Научного архива Института истории материальной культуры РАН). СПб.: ЛЕМА, 2014. 218 с. Ермолин Д.С. Погребально-поминальная обрядность и культура захоронений // Новик А.А., Бучатская Ю.В., Ермолин Д.С., Дугушина А.С., Морозова М.С. «Приазовский отряд». Язык и культура албанцев Украины / Отв. ред. А.А. Новик. Часть I. Т. 1. Санкт-Петербург: МАЭ РАН, 2016. С. 727–909. Завадська В. Ложка як антропоморфний образ української міфології // Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць НАН України ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Асоціація етнологів. Вип. 4 (7). Київ, 2004. С. 232–236. Завадська В. Ложка як відповідник людської душі у фольклорі та матеріальній культурі українців // Українознавство. 2005. Ч. 3. С. 247–252. Завадська В. Символіка ложки у міфологічному світогляді слов’ян // Література. Фольклор. Проблеми поетики. Вип. 36. Присвячений дослідженню творчої спадщини Л.Ф. Дунаєвської. Київ, 2012. С. 105–115. Звагельський В. Справа Макаренка // Червоний Промінь. 1989. 15 липня. № 29. С. 4. Звагельський В.Б. Нові матеріали про Миколу Макаренка (розшуки 1988-1990 рр.) // Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. Тези доповідей та повідомлень до наук.-практичної конференції. Суми; Ромни, 1990а. С. 23–29. Звагельський В.Б. Хроніка життя і діяльності М. Макаренка // Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. Тези доповідей та повідомлень до наук.-практичної конференції. Суми; Ромни, 1990б. С. 53–60. Звагельський В.Б. Невтомний у праці (М.О. Макаренко) // Репресоване краєзнавство (20-30-і роки). Київ: «Рідний край», 1991. С. 161–167. Звагельський В.Б. Нове про професора Миколу Макаренка // Шоста Всеукраïнська наукова конференція з історичного краєзнавства. Луцьк, 1993а. С. 233–234. Звагельський В. Микола Макаренко: «Iстина мусить стояти на першому місці» // Червоний Промінь. 1993б. 17 квiтня. № 16. С. 4–5. Звагельський В. Нове про професора Миколу Макаренка // Червоний Промінь. 1993в. 18 грудня. № 51. С. 3. Иванова С.В. Добыча соли в Северном Причерноморье и Крыму (по археологическим и историческим данным) // Археологія: можливості реконструкцій / Археологія і давня історія України. Вип. 2 (13). Київ, 2014. С. 7–17. Календарные обряды и обрядовая поэзия Воронежской области. Афанасьевский сборник. Материалы и исследования. Вып. III. / Сост. Т.Ф. Пухова, Г.П. Христова. Воронеж: ВГУ, 2005. 249 с. Каталог. Памятные и наградные медали XVIII - нач. XX в. из фондов Донецкого областного краеведческого музея / Авторы-составители Т.П. Койнаш, С.М. Радюк. Донецк, 2003. 48 с. Клюев Н. Избранное. Томск, 2015. 348 с. Коваль-Фучило І. Похоронний обряд на Косівщині: семантика і номінація // Народна творчість та етнологія. 2013. № 6 (346). С. 65–79. Кожанов К.А. Сглаз в традиции цыган-кэлдэраров России // Живая старина. 2018. № 4 (100). С. 40–44. Коренюк Ю. Микола Макаренко – дослідник середньовічного стінопису // Студії мистецтвознавчі. Ч. 3 (19). Архітектура. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Київ: ІМФЕ, 2007. С. 39–62. Косиков В.А. Новые находки рисунков Н.Е. Макаренко // Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. Тези доповідей та повідомлень до наук.-практичної конференції. Суми; Ромни, 1990. С. 44–48. Косиков В.А. История исследования археологических памятников Донбасса. Донецк: Истоки, 2001. 84 с. Косикова Е.В. Возвращенное имя // Донецкий археологический сборник. Вып. 3. / Науч. ред. В.А. Посредников. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1993. С. 3–17. Косикова Е.В., Косиков В.А. Возвращенное наследие Н.Е. Макаренко // Человек в современном мире: Тезисы докладов Межрегионального научно-практического семинара 28 декабря 1991 г. М.; Донецк: Моск. отд. ФО СССР, Донецк. отд. ФО Украины, МНПП «Возрождение», 1991. С. 28–29. Кузьминых С.В., Усачук А.Н. «Милльон этой власти проклятий!..» (письма Н.Е. Макаренко А.М. Тальгрену) // История археологии: личности и школы. Материалы Международной научной конференции к 160-летию со дня рождения В.В. Хвойки / Отв. ред. Н.И. Платонова. СПб: Нестор-История, 2011. С. 195–216. Кузьминых С.В., Усачук А.Н. «Глубокоуважаемый и дорогой друг Михаил Маркович!» (Хельсинкская коллекция писем Н.Е. Макаренко А.М. Тальгрену) // Interactions, Changes and Meanings. Essays in honour of Igor Manzura on the occasion of his 60th birthday / Edited by Stanislav Ţerna and Blagoje Govedarica. Kishinev: Stratum Plus, 2016. С. 379–427. Клейна / Отв. ред. Л.Б. Вишняцкий. СПб.: Нестор-История, 2017. С. 64–92. Кузьминых С.В., Усачук А.Н. «С нетерпением жду ответа от Вас» (письма Н.Е. Макаренко Э.Х. Миннзу) // Ex Ungue Leonem: Сборник статей к 90-летию Льва Самуиловича Кузьминых С.В., Усачук А.Н., Белозёрова И.В. «Мои работы и ничего не стоят, и никому не нужны…»: письма Н.Е. Макаренко В.А. Городцову // Stratum plus. 2021. № 2. С. 361–402. Кучугура Л.И. Новые материалы к биографии исследователя палеолита Донбасса В.М. Евсеева // Кам’яна доба України. Вип. 4. До 130-річчя відкриття Гінцівської стоянки. Київ; Полтава: Шлях, 2003. С. 90–94. Левина-Дорш А., Кунов Г. Техника доисторической эпохи. Часть третья. Оружие. Украшение тела. Одежда. Одесса: Госиздат Украины, 1923. 115 с. Левкиевская Е.Е. Славянский оберег. Семантика и структура. М.: Идрик, 2002. 336 с. Лукина Н.В., Парнюк Л.В. Глава 5. Ханты // Этнография народов Томской области / Отв. ред. А.Г. Тучков. Томск: Изд-во ТГПУ, 2018. С. 67–84. Магрицька І.В. Весільний обряд на Східній Слобожанщині: навч. посібник. Луганськ: СПД Рєзніков В.С., 2011. 44 с. Мазур І.І. Чумацтво як передумова виникнення підприємництва в Україні // Теоретичні та прикладні питання економіки. Вип. 24. Київ: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2011. С. 191–195. Макаренко Д.Е. Малоизвестные страницы жизни археолога и искусствоведа Н.Е. Макаренко // Охорона i дослiдження пам’яток археологiї Полтавщини. Третiй обласний науково-практичний семiнар. Тези доповідей. Полтава, 1990. С. 39–41. Макаренко Д.Є. Микола Омелянович Макаренко. Київ: Наукова думка, 1992. 168 с. Макаренко М. Запорозькі клейноди в Ермітажі. Корогви // Україна. Кн. 3. Київ, 1924. С. 25–38. Макаренко М. Орнаментація української книжки XVI–XVII ст. / Труди наукового інституту книгознавства 1. Київ: Держтрест «Київ-Друк», 1926. 70 с. Макаренко М. Передмова од редактора // Павлуцький Г. Історія українського орнаменту. Київ: Вид-во Украïнськой АН, 1927. С. 5–7. Макаренко М. Старогородська «божниця» та її малювання // Чернігів і Північне Лівобережжя: огляди розвідки, матеріали / Записки Історико-філологічного відділу. 23. Київ: Видавництво АН УРСР, 1928. С. 205–223. Макаренко М. Скульптура й різьбярство Київської Русі передмонгольських часів // Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва. Збірник І. Київ: ВУАН, 1931. С. 27–96. М.Н. [Макаренко Н.] Исследование архитектурных памятников Черниговской земли, доложенные на XIV Археологическом Съезде // Зодчий. № 39. 1908а. С. 364–366. Макаренко Н. Памятник украинского искусства XVIII века // Зодчий. № 24. 1908б. С. 211–215. Макаренко Н. Памятник украинского искусства XVIII века // Зодчий. № 25. 1908в. С. 219–222. Макаренко Н. Путевые заметки и наброски о русском искусстве. Вып. 1. Белозерский край. Санкт-Петербург: Издание А.А. Жукова, 1914. 60 с. Макаренко Н. Искусство Древней Руси. У Соли Вычегодской. Петроград: Свободное искусство, [1918]. 157 с. Мандельштам О. Письмо о русской поэзии // Собр. соч.: В 2 т. – Т. 2. Проза. М.: Художественная литература, 1990. С. 263–266. Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України. Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів: Сіверянська думка, 1997. 205 с. Німенко Н.А. До історії українського орнаменту (Науковий доробок Г.Г. Павлуцького очима М.О. Макаренка) // Актуальні питання вітчизняної та світової історії: збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції, 23-24 квітня 2010 року. Суми: СумДУ, 2010. С. 209–212. О библиотеке В.М. Евсеева и Н.Е. Макаренко (воспоминания В.Н. Горбова) / Вел беседу и запись – А.Н. Усачук. Донецк, ул. Маршака, д. 72, кв. 6 (В.Н. Горбова), 7 февраля 2017 г. // Рукопись. Архив А.Н. Усачука. Павловский И.Ф. Первое дополнение к Краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава: Изд. Полтав. учен. Архивн. Комиссии, 1913. 87 c. Пискулин А.А. Материалы по этнографии Черноземья второй половины ХХ – начала ХХI века: традиционные праздники, обряды, верования, обычаи и поверья Липецкой, Орловской, Курской, Тульской областей. / Научные труды ООО НПО «Черноземье». Вып. 3. Воронеж: Изд.-полиграф. центр «Научная книга», 2015. 208 с. Полідович Ю.Б. «Музейна» археологія: люди, події, знахідки // Літопис Донбасу. Краєзнавчий збірник. Вип. 7. (Додаток до Археологічного альманаху). Донецьк, 1999. С. 25–31. Полідович Ю. Люди, події, знахідки // Донбас. 2004. Спецвыпуск. С. 14–20. Проскурова С.В. Чумацтво як українське соціокультурне явище. Автореф. диcс. … канд. іст. наук. Київ, 2001. 14 с. Руденко С. Семантика глютонімів-інструментативів в українській мові // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна. Вип. 48. Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія». 2014. С. 103–106. Салмин А.К. Система фольк-религии чувашей. СПб.: Наука, 2007. 605 с. Салмин А.К. Традиционные обряды и верования чувашей. СПб.: Наука, 2010. 240 с. Сауляк Б.М. Розвиток деревообробних ремесел Східного Поділля кінця ХІХ – початку ХХІ ст. Київ: Наукова думка, 2018. 215 с. Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України. Становлення і розвиток. Київ: Наукова думка, 1989. 304 с. Сокур Ю.В, Малишко К.І. Аспекти становлення чумацького звичаєвого права // Митна справа. № 5 (89). Ч. 2. Кн. 1. 2013. С. 62–69. Супруненко О.Б. Археологічні дослідження та зібрання Лубенського музею К.М. Скаржинської. Автореф. дисc. … канд. іст. наук. Київ, 1997. 24 с. Супруненко О.Б. Археологія в діяльності першого приватного музею України (Лубенський музей К.М. Скаржинської). Київ; Полтава: Археологія, 2000. 392 с. Терюков А.И. Предсказание будущего в традиционной культуре народов коми // Аспекты будущего по этнографическим и фольклорным материалам / Отв. ред. Т.Б. Щепанская. Санкт-Петербург: МАЭ РАН, 2012. С. 100–113. Топорков А.Л. Об одном символе в поминальной обрядности и в гаданиях восточных славян (ложка) // Балто-славянские этнокультурые и археологические древности. Погребальный обряд / Отв. ред. Вяч. Вс. Иванов. М.: Ин-т славяноведения и балканистики, 1985. С. 87–88. Тумайкин В.П. Семейные обряды мордвы Алтайского края // Этническая история народов Урала и Поволжья (препринты докладов и сообщений) / ред. Р.Г. Кузеев, Н.В. Бикбулатов. Уфа: БФАН СССР, 1976. С. 42–43. Усачук А.М., Горбов В.М., Звагельський В.Б. Невiдомий альбом малюнкiв Миколи Макаренка // Полтавський археологічний збірник. Ч. 3. Полтава, 1995. С. 199–214. Усачук А.М., Гриб В.К. Ще один документ з архіву М.О М???????? // акаренка // Донецький археологічний збірник. 2018. № 21. С. 192–205. Усачук А.Н. Раскопки Н.Е. Макаренко и В.М. Евсеева на территории Донецка // Донецкий археологический сборник. Вып. 3. / Науч. ред. В.А. Посредников. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1993. С. 46–52. Усачук А.Н. Из истории украинской археологии: альбом рисунков и письма Н.Е. Макаренко // Евразийский археолого-историографический сборник / Отв. ред. А.С. Вдовин, И.В. Тункина. СПб.: СПбФ АРАН; Красноярск: КГПУ,2012а. С. 93–103. Усачук А.Н. К истории отечественной археологии: альбом рисунков Н.Е. Макаренко из фондов Донецкого краеведческого музея // Історія археології: дослідники та наукові центри / Археологія і давня історія України. Вип. 9. Київ, 2012б. С. 315–324. Усачук А.Н. Об исследованиях Н.Е. Макаренко в 1930 г. (документы и материалы) // Верхнедонской археологический сборник. Вып. 11./ Отв. ред. А. А. Бессуднов, Е. Ю. Захарова. Липецк: ЛГПУ им. П.П. Семенова-Тян-Шанского, 2019. С. 487–508. Усачук А.Н., Колесник А.В. Виктор Михайлович Евсеев: начало // Літопис Донбасу. 2012. № 20. С. 4–25. Усачук А.Н., Колесник А.В. Археологические исследования в Донбассе в конце 20 – начале 30-х гг. XX века (по материалам архива В.М. Евсеева) // Грани гуманитарного знания. Сборник статей к 60-летию профессора Сергея Павловича Щавелёва / Отв. ред. Д.П. Кузнецов, О.В. Пыжова. Курск: КГМУ, 2015. С. 412–433. Франко А.Д., Франко О.О. Огляд маловідомих архівних матеріалів про життя і наукову діяльність Миколи Макаренка // Вісник Інституту археології. 2013. Вип. 8. С. 75–81. Фролов В. Собори наших душ 4. Робочий щоденник зняття і консервації мозаїк Михайлівського монастиря в Києві (1934 року) // Пам’ятки України. 1990/1991. № 4’90/1’91. С. 35–39. Ходак І. Листи Миколи Макаренка до Данила й Вадима Щербаківських // Студії мистецтвознавчі. Ч. 3 (19). Архітектура. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Київ: ІМФЕ, 2007. С. 63–73. Чесноков В.И. Производство деревянных ложек. М.; Л.: Всесоюзное кооп. объедин. изд-во, 1933. 153 с. Шарапова Н.С. Краткая энциклопедия славянской мифологии. М.: ООО «Изд-во АСТ»; ООО «Изд-во Астрель»; ООО «Русские словари», 2001. 624 с. Щавелєв С., Звагельський В. Микола Макаренко та Дмитро Самоквасов: зустріч на терені вивчення старожитностей України // Червоний Промінь. 1992. 1 лютого. № 5. С. 6–7. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1. Київ: Наукова думка, 1990. 592 с. Hansson H. Gotlands bronsålder. / Kungliga Vitterhets Historie och Antikvitets Akademiens Handlingar, Del 37:1. Stockholm, 1927. 156 s.

Реформа системи вищої освіти завдяки цілеспрямованій праці Міністерства освіти і науки та вузів дала позитивні результати, але ще не вирішила головного завдання – підвищення якості підготовки спеціалістів, які потрібні державі і суспільству для творчої професійної діяльності в період науково-технічного прогресу людства і ринкових відносин.Головною причиною цього, на мій погляд, є те, що розвиток системи освіти тісно пов’язаний з економічними проблемами держави та національними особливостями суспільства, а ми намагаємось розв’язати освітянські проблеми за іноземним зразком, забуваючи що, наприклад, в Америці, звідки взято найбільше запозичень, цивілізована ринкова економіка, в якій визначальними є закони та справа. В них життєвий успіх спеціаліста визначається рівнем його підготовки у вузі, а недоукам не дають роботи на власних фірмах навіть батьки. У нас життєвий успіх спеціаліста у великій мірі залежить від зв’язків, причому ця “хвороба” так укоренилася, що сприймається за нормальні речі. Дане явище потрібно якнайшвидше ліквідувати, бо воно сильно гальмує прогресивний розвиток.В порівнянні з економікою передових капіталістичних держав, економіка України має інші проблеми. Там її основою є новітні технології з використанням сучасної техніки і головним для них є знайти ринки збуту для конкурентноспроможної продукції. В нас же головною проблемою є необхідність технічного переозброєння більшості галузей промисловості і сільського господарства, тому що на одиницю продукції (в більшості низької якості) відносно світових показників набагато вищі витрати енергоносіїв та сировини.Зрозуміло, що ці проблеми можуть успішно вирішувати спеціалісти високої кваліфікації, які підготовлені до творчої професійної діяльності по створенню ефективних технологій та машин для їх реалізації. Рівень кваліфікації спеціаліста будь-якого профілю, а особливо це стосується підготовки сучасних інженерів, залежить від рівня його базової фундаментальної підготовки, яка є наріжним каменем технічної освіти. За всіх часів дана теза була постулатом і ніким не спростовувалась. Тим більш вражаючим є той факт, що роль фундаментальних дисциплін в навчальному процесі постійно знижується. Щоб переконатися в цьому, достатньо порівняти обсяги годин, що відводяться на їх викладання в недалекому минулому з нинішніми. Але ж ми хочемо, щоб наші випускники мали рівень кваліфікації не нижчий за рівень спеціалістів, що випускають кращі закордонні вузи!Проведений порівняльний аналіз навчального навантаження з математики, фізики і хімії для різних напрямків підготовки у нас і в деяких закордонних вузах також засвідчує, що питома вага майже з усіх фундаментальних дисциплін в них приблизно в два рази більша, ніж у нас. Деякі відхилення маємо в Краківській гірничій академії, але в Польщі зовсім інша система середньої освіти. В них дванадцятирічна середня освіта, причому в технічних ліцеях чи гімназіях, наприклад, учні вже вивчили матаналіз, який в нас студенти вивчають протягом першого курсу. Крім цього, в них має місце тісний зв’язок фундаментальних дисциплін з майбутньою професією. В австрійських і німецьких вузах, наприклад, назва дисциплін звучить так: математика для машинобудівників, чи електриків, чи економістів. Точно так само і фізика та хімія читаються відповідно до обраної спеціальності. Тут, на мою думку, йдеться про питання державної ваги і його треба вирішувати на відповідному рівні. Не принижуючи значення інших наук, необхідно все ж наголосити, що саме фундаментальні дисципліни формують основи наукового світогляду кожної людини, саме фізика, хімія і математика складають основу науково-технічного прогресу людства.Також треба визнати, що у справу погіршення фундаментальної освіти значний “внесок” робить і середня школа, в якій рівень знань учнів, наприклад, з фізики і хімії, вже опускається до критичної межі. Одним із каталізаторів такого становища стала відміна вступного іспиту з фізики на переважну більшість факультетів багатьох технічних університетів. Цей сигнал чітко зрозуміли вчителі, учні і їхні батьки. В результаті вузівські викладачі, а пізніше і викладачі інших технічних дисциплін, в розпачі від низького рівня знань фундаментальних дисциплін своїх студентів. Вони за перші семестри намагаються ліквідувати прогалини шкільної освіти, але це, як правило, не вдається. Пізніше такі студенти отримують дипломи інженерів, деякі вступають до аспірантури та стають викладачами, тобто колесо виродження все більше розкручується. Те, що в даний час відбувається із шкільними і вузівськими програмами фундаментальних дисциплін, є копіюванням нашою освітою чужих методик і ідей. Але саме наші спеціалісти, які навчались математики, фізики і хімії за традиційними програмами, є бажаними в різних зарубіжних наукових центрах, які працюють в галузі фізики плазми, твердого тіла, квантової електроніки, тощо. Тому не варто відкидати те позитивне, що напрацьовано десятиріччями і яке давало нам Нобелівських лауреатів та здобутки світового рівня у різних областях знань, технологій і техніки.Треба відзначити, що одне із найгостріших питань, які обговорювались на загальних зборах Відділення фізики і астрономії НАН України – низький рівень освіти з фізики у школах і вузах країни. До Президента України і уряду відповідне звернення підписали сорок дійсних членів та членів-кореспондентів НАН України. Як же покращити фундаментальну підготовку фахівців? Відомо, що тепер вузи мають значні автономні права і варто ними скористатися, не чекаючи рішень “згори”. В нашому національному університеті нафти і газу завдяки правильному розумінню ситуації з боку ректора, відомого у світі вченого в області механіки машин, академіка Української нафтогазової академії, професора Крижанівського Є.І., зроблені відповідні кроки щодо виправлення ситуації та покращення викладання фундаментальних дисциплін, без яких не може бути повноцінного інженера, який би успішно конкурував на міжнародному ринку праці. Два роки тому Вченою Радою університету було створено інститут фундаментальної підготовки, який згідно Положення є навчально-методичним, навчально-організаційним і науково-дослідним підрозділом університету на правах факультету для практичного втілення концепції вищої багатоступеневої інженерно-технічної освіти на базі глибоких фундаментальних знань з вищої математики, фізики і хімії. До складу інституту входять три кафедри фундаментальних наук, на черзі створення іще двох кафедр. Сьогодні можна констатувати, що створення такого інституту було необхідним і корисним, так як кафедри фізики, вищої математики і хімії вирішують спільні питання та об’єднані однією метою – покращити базову фундаментальну підготовку фахівців. Викладачі мають можливість обмінюватись досвідом своєї роботи, бо знаходяться на одному рівні, тоді як раніше були в певній мірі на другорядних ролях, оскільки кафедри відносились до різних факультетів, які більше розв’язують задачі спеціальної підготовки.Дуже важливим моментом у діяльності інституту була участь в організації і проведенні VIII науково-методичної конференції, на якій обговорювались питання фундаментальної підготовки фахівців і на яку були запрошені викладачі з інших вузів та вчителі шкіл і коледжів. При підготовці до конференції виконано значний об’єм роботи по вивченню і порівнянню навчальних планів різних спеціальностей у нашому університеті та багатьох європейських технічних вузах. Цей аналіз було покладено в основу рекомендацій, які затвердила наша Вчена Рада і які стали програмою діяльності інституту. Так, враховуючи неможливість перегляду навчальних планів спеціальностей в сторону збільшення аудиторних годин на вивчення фізики, математики, хімії, інформатики і програмування ми змістили акцент при їх викладанні в сторону профілізації навчального процесу в залежності від потреб профілюючої кафедри, тобто змінили зміст робочих програм дисциплін. Також на кафедрах інституту запроваджено керовану і контрольовану самостійну роботу, тобто йде мова про індивідуалізацію навчального процесу, оскільки світ на початку ХХ1 століття надзвичайно швидко змінюється, – вперше в історії розвитку людства покоління теоретичних ідей і машин змінюються в часі швидше, ніж покоління людей, а тому потрібно навчити студентів, майбутніх фахівців, самостійно знаходити необхідні знання в морі інформації що нас оточує для досягнення певного освітнього рівня. Для реалізації даного напрямку роботи потрібно змінити роль викладача: замість передавача певної суми знань студенту, він повинен стати координатором навчального процесу, консультантом, керівником навчання. Зауважу, що зміна функцій викладача – це довготривалий процес по підвищенню фахового рівня професорсько-викладацького складу.Проведений аналіз показав, що в нас є недостатнє забезпечення студентів навчально-методичною літературою. Тому в інституті сформовано єдиний план підготовки і випуску підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій, електронних посібників тощо, а також створені творчі колективи, які повинні якнайшвидше забезпечити всіх студентів необхідними дидактичними матеріалами українською мовою.Дуже важливим напрямком діяльності інституту є налагодження співпраці і зв’язків наших кафедр із спорідненими кафедрами технічних вузів України. До речі, це один із шляхів більш швидкого забезпечення методичною літературою студентів внаслідок обміну, а також підвищення кваліфікації викладачів.Розв’язанню проблеми покращення фундаментальної підготовки майбутніх фахівців сприяє використання нових інформаційних та телекомунікаційних технологій проведення навчального процесу з використанням відповідних технічних засобів (аудіо- і відеоапаратури, комп’ютерів, телебачення, мережі Інтернет та ін.). Для цього потрібно використовувати як мізерні бюджетні кошти, так і залучати кошти різних фондів під проекти навчально-методичного характеру. Адже саме отримання грантів у великій мірі допомагає зміцнювати матеріально-технічну базу кафедр.Також хочу зачепити іще одне болюче питання вищої школи. З метою виживання зараз у вузах ми маємо поряд із студентами, які навчаються за рахунок бюджетних коштів, так званих контрактників. Це добре, але борючись за гроші ми намагаємось зберегти більшість студентів, що веде до зниження якості навчання. У даній ситуації кафедри фундаментальної підготовки в найгіршому становищі, тому що перед ними постає завдання виправлення браку середньої школи і відбору студентів для їх подальшого навчання. В нашому університеті знайдено вихід з даної ситуації: в навчальний процес впроваджено модульну технологію в поєднанні з визначенням рейтингу студентів. Було проведено п’ять науково-методичних конференцій, результати роботи яких дозволили розробити і вдосконалити “Положення про систему поточного, підсумкового контролю і оцінювання знань та визначення рейтингу студентів”. Треба відзначити, що через консерватизм характеру людини, все нове важко приживається. Але завдяки саме волі ректора Крижанівського Є.І. дана система організації і проведення навчального процесу працює, стимулюючи систематичну і самостійну роботу студентів протягом всього семестру. Вона підвищує об’єктивність оцінки знань, активізує навчальну діяльність та розвиває творчі здібності студентів, а результати екзаменаційних сесій та висновки більшості викладачів стверджують, що впровадження даної технології навчання є виправдане і сприяє підвищенню фахового рівня спеціалістів.Аналізуючи етапи і тенденції розвитку фундаментальної підготовки в технічному вузі приходимо до висновку, що зараз, коли створені нові форми і методи управління навчальним процесом, потрібен перехід до нових принципів формування змісту. Тому, створюючи нові інтенсивні технології навчання, треба зберегти глибокі традиції нашої фундаментальної підготовки та поєднати їх із здоровим прагматизмом заходу, тобто додати їй прикладну спрямованість. Це потребує координації зусиль викладачів різних предметів, великих затрат часу, тому що ці технології повинні базуватись на ідеї синтезу усіх дисциплін та принципу фундаментальності освіти, які об’єднують закономірності процесу пізнання і повинні враховувати ментальність нашого народу.

Подається інформація про виїзне засідання Відділення загальної середньої освіти Національної академії педагогічних наук України до Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Відділення і університет поєднують давні наукові зв’язки, одним із проявів яких є проведення тематичних науково-практичних сесій. Цього року така сесія була присвячена проблемам трансформаційних процесів у Новій українській школі. Учені академії і викладачі університету обговорили нагальні питання реформування загальної середньої освіти, обмінялися досвідом з упровадження результатів наукових досліджень в освітню практику. Учасники сесії ознайомилися з роботою педагогічного факультету університету, його інноваційними лабораторіями і центрами.

У статті досліджено семантику, етимологію та стилістичні функції неологізмів у мові сучасних українських засобів масової інформації. Проаналізовано джерела виникнення нових слів, типологію запозичень. На основі фактичного матеріалу (друкованих та електронних ЗМІ) виділено й досліджено основні стилістичні функції лексичних інновацій у мас-медійному просторі. Вивчено використання різних типів неологізмів у мові сучасних українських ЗМІ. Ключові слова: неологізм, засоби масової інформації, медіадискурс, лексичні інновації, стилістичні функції, неологізація, семантика. Покликання Список використаних джерел Газета по-українськи, № 17(2181), 01 березня 2019 року. Калашник, Павло. «Через хейтерство і образи ми можемо втратити країну». Громадське. URL: https://hromadske.ua/posts/cherez-hejterstvo-i-obrazi-mi-mozhemo-vtratiti-krayinu-radnik-zelenskogo (31.03.2019). День: щоденна всеукраїнська газета, № 159–160, 6–7 вересня 2013 року. Експрес, № 9 (10016), 28 лютого – 07 березня 2019 року. Лисяна, Галина. «Як визначити перед вами психотерапевт чи психогвалтівник?» Українська правда. URL: https://life.pravda.com.ua/columns/2019/03/31/ 236317/. Мазуренко, Альона. «Порошенко пожалівся, що його тролять через телемедицину в селі». Українська правда. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2018/06/14/ 7183329/. Олещук, Петро. «Хайп для Мураєва». Українська правда. URL: https://www.pravda. com.ua/columns/2018/06/10/7182917/. «Пранкери намагаються дискредитувати Україну в США». Українська правда. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2018/11/19/7198715/. «Профілактика джетлегу, їжа в літаку та ще 5 лафхаків, які допоможуть легше подорожувати». Українська правда. URL: https://life.pravda.com.ua/travel/2018/12/2/234382/. Фірсов, Єгор. «Остаточна відповідь «фейкометам» влади». Українська правда. URL: https://blogs.pravda.com.ua/authors/firsov/5c920dcae6dd3/. Чорновол, Тетяна. «Три завдання «порохоботам», що тендерять харчування армії». Українська правда. URL: https://blogs.pravda.com.ua/authors/chornovol/ 5c8fc2bc0d9dd/. «Стартап з українським корінням залучив 8,4 мільйона доларів». Українська правда. Економічна правда. URL: https://www.epravda.com.ua/news/2018/12/14/643604/. Український тиждень, № 9 (589), 1–6 березня 2019 року. Український тиждень, № 3 (375), 23–29 січня 2015року. Черепова, Тетяна. «Колаборація Google і Міносвіти: що вийшло?» Вежа. URL: https://vezha.net.ua/suspilstvo/kolaboraciya-google-i-minosviti-shho-vijshlo/ (20.11.2018) . Список використаної літератури Бойчук, Марія. Неологізми в заголовках інтернет-видань: структурно-семантичний та функціонально-стилістичний аспекти. Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2013. Бойчук, Наталія. «Функціонування неологізмів-телескопізмів в англомовних засобах масової інформації». Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, вип. №25, т. 1, 2016, с. 164–6. Кузь, Галина. «Українська суспільно-політична неологія: лексика та фразеологія». Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство, вип. ІІ (24), 2014, с. 134–9. «Культ мови». Редакторський портал. URL: http://redactor.in.ua/ru/language/ 6516.Kult_movi_Tsirk_na_drot%D1%96_abo_Yak_vi_pishete_slovo_onlayn Пашинська, Людмила. Фразеологічні неологізми в сучасному українському мас-медійному дискурсі. Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2011. Селіванова, Олена. Світ свідомості в мові. Черкаси, 2012. Словник іншомовних слів, укл. Л. О. Пустовіт та ін. Київ: Довіра, 2000. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Стишов, Олександр. Динамічні процеси в лексико-семантичній системі та в словотворі української мови кінці ХХ ст. (на матеріалі мови засобів масової інформації). Автореф. дис… д-ра філол. наук: 10.02.01. Київ, 2003. Стишов, Олександр. «Семантичні неологізми в дискурсі українськомовних мас-медіа початку ХХІ століття». Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету, вип. 13, 2015, с. 364–74. Стишов, Олександр. «Стилістично марковані лексичні неологізми в дискурсі ЗМІ початку ХХІ століття». Лінгвістичні дослідження, вип. 47, 2018, с. 91–8. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика, за ред. А. К. Мойсієнка. Київ : Знання, 2010. Ткачук, Ольга. Неологізми в мові хорватських засобів масової інформації 90-х років XX –початку XXI ст. Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.03. Київ, 2011. Українська мова: енциклопедія, за ред. В. М. Русанівського, і О. О. Тараненка. Київ, 2000.

Статтю присвячено аналізові основних тематичних груп футбольної термінолексики, яка функціює в художніх текстах Юрія Смолича. Зафіксовані футбольні назви зіставлено з футбольними найменуваннями, які вживали в Галичині до Другої світової війни. З’ясовано, що художні твори Юрія Смолича містять надзвичайно цінний фактичний матеріал, який відображає особливості розвитку українського футбольного дискурсу в Наддніпрянській Україні в першій половині ХХ століття. Ключові слова: український футбольний дискурс, Юрій Смолич, художній текст, футбольна термінолексика, тематичні групи футбольної лексики. Покликання Список використаних джерел Смолич, Юрій. «Наші тайни». Смолич, Юрій. Дитинство; Наші тайни; Вісімнадцятилітні. Київ : Наукова думка, 1987, с. 136–377. Смолич, Юрій. «Я вибираю літературу». Смолич, Юрій. Твори. В 6 т. Т. 6. Київ, 1973, с. 582–602. Список використаної літератури Процик, Ірина. «„Копаний м’яч учить боронити і здобуватиˮ: тематична класифікація української футбольної термінолексика кінця ХІХ – початку ХХ ст.». Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Серія: Проблеми української термінології, № 842, 2016, с. 151–7. Процик, Ірина. «„На ціле життя залишився гарячим прихильником копаного м’ячаˮ. Українська футбольна лексика в художніх творах 30–40-х рр. ХХ ст.». Записки з українського мовознавства, вип. 24, т. 1, 2017, с. 318–28. Процик, Ірина. «Функціювання футбольних термінів першої половини ХХ століття в художньому тексті». Термінологічний вісник, вип. 4, 2017, с. 281–8. Струганець, Юрій. Семантика, структура, функціонування футбольної лексики в українській літературній мові початку ХХІ століття. Автореф. дис. …канд. філол. наук: 10.02.01. Івано-Франківськ, 2016. Струганець, Юрій. «Функціонування футбольної лексики у художній мові». Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку: матеріали ХХ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (30–31 січня 2016 року, Переяслав-Хмельницький), вип. 20, 2016, с. 122–4.

У статті розглянуті стилістичні та емоційно-експресивні особливості українських синтаксично нечленованих висловлень для вираження згоди та незгоди порівняно з білоруськими, чеськими та болгарськими. Зроблено висновки про те, що система таких висловлень має свої стилістичні та емоційно-експресивні особливості навіть у близьких мовах. Ключові слова: висловлення, комунікація, незгода, синтаксис, синтаксично нечленовані висловлення, слов’янські мови, згода. Покликання Список використаних джерел Васючэнка, Пятро. «Хведар Набілкін – беларускі касінер». Сучасная беларуская драматургія: традыцыі і наватарства. Мінск: ТАА «Сэр-Віт», 2003, с. 621–38. Уварова, Наталя. Шахрайки. URL: http://ukrdrama.at.ua/load/0-0-0-1-20. Фольварочний, Василь. «Дитячі забави: драма на дві дії». Фольварочний, Василь. Спокуса: драми. Чернівці: Зелена Буковина, 2000, с. 109–58. Щученко, Сергій. Help. URL: http://dramaturg.org.ua. Список використаної літератури Білодід, Іван. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис. Київ: Наукова думка, 1972. Борисова, Инна. Русский разговорный диалог: структура и динамика. 3-е изд. Москва: Книжный дом «Либроком», 2009. Вихованець, І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. Київ: Либідь, 1993. Вінтонів, Михайло. «Нечленовані речення в сучасній українській мові: статус, функції». Мовознавчий вісник, вип. 6, 2008, с. 44–8. Галактионова, Ирина. Средства выражения согласия / несогласия в русском языке. Дис. …канд. филол. наук: 10.02.01. Москва, 1995. Грайс, Герберт. «Логика и речевое общение». Новое в зарубежной лингвистике, вып. 16, 1985, с. 217–38. Гурко, Олена. «Нечленовані речення як засоби реалізації категорії ствердження в українській мові». Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство), вип. 127, 2014, с. 396–400. Гурко, Олена. Функційно-семантична категорія ствердження в українській літературній мові. Дис. …докт. філол. наук: 10.02.01. Дніпро, 2018. Дудик, Петро. Із синтаксису простого речення. Вінниця: ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 1999. Ермакова, О. П., и Земская, Е. А. «К построению типологии коммуникативных неудач (на материале естественного русского диалога)». Русский язык в его функционировании: Коммуникативно-прагматический аспект, отв. ред. Е. А. Земская, Д. Н. Шмелев. Москва, 1993, с. 30–64. Ермакова, Ольга. «Функции согласия и несогласия в дружеской беседе (психолого-лингвистические заметки)». Жанры речи, №1(17), 2018, с. 60–6. Загнітко, Анатолій. «Еквіваленти речення: статус, обсяг і функційна типологія». Лінгвістичні студії, вип. 19, 2009, с. 79–91. Иванова, К., и Ницолова, Р. Ние, говорещите хора. София: Университетско издателство «Св. Климент Охридски», 1995. Иссерс, О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. 5-е изд. Москва: Издательство ЛКИ, 2008. Киселев, Игорь. Частицы в современных восточнославянских языках. Минск: БГУ, 1976. Костусяк, Наталія. «Функційно-комунікативні ознаки стверджувальної / заперечної модальності». Studia Ucrainica Varsoviensia 1. Warszawa, 2013, с. 133–141. Кучер, А. С. «Нечленимые предложения в современном украинском языке: статус, функции». Studia Philologica (Філологічні студії), №(9), 2018, с. 47–54. Озаровский, О. В. «Согласие-несогласие как категория коммуникативного синтаксиса». Проблемы учебника русского языка как иностранного. Синтаксис. Москва, 1980, с. 109–20. Речник на българския език, глав. ред. К. Чолакова. Т. 1 (А–Б). София: Издателство на БАН, 1977. Сирота, Е. В. «Специфика функционирования функционально-семантического поля „согласиеˮ в современном русском языке». Русистика: вчера, сегодня, завтра: сборник документов юбилейной международной научной конференции, 29 июня – 2 июля 2017 года, София. София, 2018, с. 261–73. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Сусов, Иван. Лингвистическая прагматика. Москва: Восток–Запад, 2006. Сучасна українська літературна мова, за ред. М. Я. Плющ. Київ: Вища школа, 2000. Шаронов, И. А. «Коммуникативы и методы их описания». Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии, вып. 8 (15), 2009, с. 543–7. Шатілова, Олена. «Спонукальний потенціал еквівалентів речення». Лінгвістичні студії, вип. 25, 2012, с. 79–83. Широкова, А. Г., Адамец, П., Влчек, И., и Роговская, Е. Р. Чешский язык. 2-е изд. Москва: Высшая школа, 1988. Шиць, Андрій. «Висловлення нечленованого різновиду як засоби експлікації заперечної модальності». Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія 10: Проблеми граматики і лексикології української мови, вип. 11, 2014, с. 163–7. Шиць, Андрій. «Нечленовані речення як специфічні засоби вираження позамовних ситуацій». Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна, вип. 49, 2014, с. 140–2. Karlík, P., Nekula, M., Pleskalová, J. Encyklopedický slovník češtiny. Praha: Lidové noviny, 2002. Leech, G. N. Principles of Pragmatics. London: Longman, 1983. Slovník spisovné češtiny pro školu a veřejnost, upr. V. Červená, J. Filipec. 2 vyd. Praha: Academia, 1998.

У статті проаналізовано характерне для лінгвальної дійсності явище переходу мовних одиниць одного стилю в інший. З’ясовано, що терміни в публіцистичних текстах Дмитра Донцова отримують конотативне забарвлення завдяки авторським дефініціям, атрибутивним модифікаторам та використанню численних тропів (метафор, антитез, порівнянь). Доведено, що емоційні тексти Трибуна нації є базою для формування державотвірного світогляду та основою в теоретичному осмисленні сучасних суспільно-політичних проблем. Ключові слова: суспільно-політичні терміни, шовінізм, фанатизм, Дмитро Донцов, конотація. Покликання Список використаної літератури Баган, Олег. Актуальна націософія: теоретичні, культурологічні, геополітичні та історіософські аспекти. Львів: Піраміда, 2016. Баган, Олег. Поміж містикою і політикою (Дмитро Донцов на тлі української політичної історії першої половини ХХ ст.). Київ, 2008. Башнянин, Григорій, Мисловський, Петро, Шевчик, Богдан, і Пасічник, Василь. Українська національна ідея: політико-економічний та історико-соціальний аналіз. Львів: Ліга-Прес, 2018. Гомза, Іван. Суспільно-політичні рухи. Київ, 2018. Грицак, Ярослав. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. Київ: Генеза, 1996. Донцов, Дмитро. Дух нашої давнини. Львів–Київ: Накладом Юрія Криворучка, 2011. Донцов, Дмитро. Єдине, що є на потребу. Київ: Діокор, 2002. Донцов, Дмитро. Націоналізм. Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. Донцов, Дмитро. Хрестом і мечем. Тернопіль: Рада, 2010. Касьянов, Георгій. Теорії нації та націоналізму. Київ: Либідь, 1999. Квіт, Сергій. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. 2-ге вид. Львів: Галицька видавнича спілка, 2013. Короткий оксфордський політичний словник, за ред. І. Макліна, А. Макмілана; пер. з англ.: В. Сидоров, Д. Таращук та ін. Київ: Основи, 2005. Кузик, Петро. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах. 2-ге вид. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. Кузик, Петро. Націоналізм та шовінізм у міжнародних відносинах. Автореф. дис. …канд. політ. наук: 23.00.04. Львів, 2004. Лісовий, Василь. Культура – ідеологія – політика. Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 1997. Манелюк, Юрій, і Чубур Наталія. Сучасні ідейно-політичні течії. Київ: КНЕУ, 2010. Микитюк, Оксана. «Суспільно-політична термінологія Дмитра Донцова як основа українських державотвірних традицій». Куньч, Зоряна, Наконечна, Галина, Микитюк, Оксана, Булик-Верхола, Софія, Теглівець, Юлія. Теорія терміна: конкретизація лексико-семантичних парадигм. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2018, с. 67–90. Новоставська, Оксана. «Парадигматичні відношення (синонімія та антонімія) у філософській термінології творів Івана Франка». Українська мова, № 2, 2013, с. 68–75. Паночко, Михайло. «Українська суспільно-політична термінологія кінця ХІХ – початку ХХ ст.: лексикографічний аспект». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Ів. Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство), № 7, 2017, с. 133–6. Панько, Таміла. Від терміна до системи. Львів, 1979. Панько, Таміла, Кочан, Ірина, і Мацюк, Галина. Українське термінознавство. Львів: Світ, 1994. Сосновський, Михайло. Дмитро Донцов – політичний портрет: З історії розвитку ідеології українського націоналізму. Нью-Йорк–Торонто, 1974. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. Чугуєнко, Михайло. Формування та розвиток ідеології Дмитра Донцова. Автореф. дис. …канд філософ. наук: 09.00.12. Харків, 1998. Шведа, Юрій. Політичні партії: енциклопедичний словник. Львів: Астролябія, 2005. Coleman, Heather, Hrytsak, Yaroslav, Hundorova, Tamara, Zaitsev, Oleksandr and Shkandrij, Myroslav. A roundtable on Myroslav Shkandrij’s Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929–1956. DOI: 10.1080/00085006.2017.1319619.

У статті окреслено проблему становлення індивідуальних стилів на тлі загальнонаціональної мови. Розглянуто афоризми в романі Мирослава Дочинця «Мафтей», здійснено їх семантико-стилістичну класифікацію. Доведено особливості їх використання у художньому дискурсі та роль і місце в індивідуальній мовній картині письменника. Ключові слова: ідіостиль, афоризми, сентенції, концепт, етносемантика. Покликання Список використаної літератури Антологія афоризмів, упор. Л. П. Олексієнко. Донецьк, 2004. Вегеш, Анастасія. «Промовистість назв романів М. Дочинця». Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації, вип. 2 (32), 2014, с. 8–12. Дочинець, Мирослав. Мафтей. Книга написана сухим пером. Мукачево: Карпатська вежа, 2016. Жайворонок, Віталій. «Національна мова та ідіолект». Мовознавство, № 6, 1996, с. 27–32. Єрмоленко, Світлана. «Стиль індивідуальний». Українська мова: енциклопедія, за ред. В. М. Русанівського, і О. О. Тараненка. Київ, 2000, с. 603–4. Єрмоленко, Світлана. «Своєрідність художнього мовомислення Євгена Пашковського». Єрмоленко, Світлана. Мовно-естетичні знаки української культури. Київ: Інститут української мови НАН України, 2009. Мацько, Любов. «Індивідуальний мовостиль Івана Драча». Філологічні науки: Збірник наукових праць. Суми: Сумський ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2008, с. 85–92. Мирослав Дочинець – прозаїк, філософ, публіцист. URL: http://miroslav–dochinets.com /?tmpl= unsupported. Потебня, Александр. «Эстетика и поэтика». Мысль и язык. Москва, 1976. Прокопович, Лідія. «Вербалізація концепту час у романі Мирослава Дочинця „Мафтейˮ». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологічні науки». Мовознавство, № 8, т. 2, 2017, с. 66–9. Радзієвська, Тетяна. Комунікативно-прагматичні аспекти текстотворення. Автореф. дис. …докт. філол наук: 10.02.15. Київ, 1999. Русанівський, Віталій. «Знайдене слово (Про мову творів Ю. Мушкетика)». Мовознавство, №4–5, 2000, с. 3–7. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Сологуб, Надія. Мовний світ Олеся Гончара. Київ: Наукова думка, 1991. Ставицька, Леся. Естетика слова в художній літературі 20-30 рр. ХХ ст. (Системно-функціональний аспект). Автоеф. дис. ...докт. філол. наук: 10.02.01. Київ, 1996. Статєєва, Валентина. «Специфіка мовостилю Івана Чендея». Лінговстилістика: Об’єкт – стиль, мета – оцінка. Київ, 2007, с. 288–97. Теребус, Роман. «Функціне навантаження власних назв у романах Мирослава Дочинця „Криничарˮ та „Вічникˮ». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологічні науки». Мовознавство, № 8, т. 2, 2017, с. 110–3. Фізер, Іван. Психолінгвістична теорія літератури Олександра Потебні: Метакритичне дослідження. Київ, 1996.

У статті досліджено загальні назви одягу, що побутують на території Підгаєччини Тернопільської області. Кожне з найменувань, що зафіксоване у говірках Підгаєччини охарактеризовано за певними параметрами: з’ясовано семантику лексем, подано перелік населених пунктів, вказано на їх фіксацію у загальномовних і фахових словниках, відзначено лексико-семантичні паралелі в інших говорах української мови та в інших мовах, встановлено походження лексеми. Ключові слова:підгаєцькі говірки, лексико-семантична група, назви одягу, лексема, номен. Покликання Список використаних джерел Гуцульські говірки: короткий словник, за ред. Я. Закревської. Львів, 1997. Дуда, Ігор. Лемківський словник. Тернопіль, 2011. Даль, Владимир. Толковый словарь живого великорусского язика. В 4 т. Москва, 1978-1994. Дзендзелівський, Йосип. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР. У 2 ч. Ужгород, 1958–1960. Етимологічний словник української мови, під ред. О. С. Мельничук. В 7 т. Київ: Наукова думка, 1982–2012. Желехівський, Євген. Малорусько-німецький словар: фотопередрук з післясловом Олекси Горбача. В 2 т. Мюнхен, 1982. Пиртей, Петро. Короткий словник лемківських говірок. Івано-Франківськ: Сіверсія МВ, 2004. Бялькевіч, Іван. Краёвы слоўнік усходняй Магілёўшчыны. Мінск, 1970. Хобзей Наталя. Лексикон львівський: поважно і на жарт. Львів, 2009. Корзонюк, Микола. Матеріали до словника західноволинських говірок. Київ: Наукова думка, 1987. Словник буковинських говірок, за ред. Н. В. Гуйванюк. Чернівці: Рута, 2005. Онишкевич, Михайло. Словник бойківських говірок. У 2 ч. Київ: Наукова думка, 1984. Неґрич, Микола. Скарби гуцульского говору: Березови. Львів, 2008. Аркушин, Григорій. Словник західнополіських говірок. У 2 т. Луцьк: Вежа, 2000. Лисенко, Панас. Словник поліських говорів. Київ: Наукова думка, 1972. Горбач, Олекса. Південнолемківська говірка й діалектний словник села Красний Брід близько Междилаборець (Пряшівщина). Мюнхен, 1973. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наук. думка, 1970–1980. Словарь української мови, за ред. Б. Д. Грінченка. В 4 т. Київ, 1907–1909. Фасмер, Макс. Этимологический словарь русского языка. В 4 т. 2-е изд. Москва: Прогресс. Чабаненко, Віктор. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. У 4 т. Запоріжжя, 1992. Список використаної літератури Бичко, Зиновій. Діалектна лексика наддністрянського говору. Тернопіль: Лідер, 2000. Войтів, Ганна. Назви одягу в пам’ятках української мови XIV–XVIII ст. Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 1995. Гримашевич, Галина. «Назви одягу та взуття у контексті східнослов’янських мов (на матеріалі драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»)». Вісник Житомирського державного університету ім. Івана Франка, № 7, 2001, с. 28–32. Гримашевич, Галина. «Середньополісько-гуцульські лексико-семантичні паралелі (на матеріалі назв одягу та взуття)». Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Серія : Філологія (мовознавство), № ХІХ–ХХ, 2008, с. 30–2. Гримашевич, Галина. Словник назв одягу та взуття середньополіських та суміжних говірок. Житомир, 2002. Дзендзелівський, Йосип. «Словник української мови Я. Ф. Головацького». Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, № 10, 1982, с. 311–612. Маркович, Яков. Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях. Cанктпетербург, 1798. Матейко, Катерина. Український народний одяг: етнографічний довідник. Київ, 1996. Никончук, Микола. Назви одягу та взуття правобережного Полісся. Житомир, 1998. Пономар, Людмила. Назви одягу Західного Полісся. Київ, 1997.

У статті проаналізовано різні підходи до визначення поняття «науково-навчальний текст» у науковій літературі, сформульовано дефініцію термінологічного сполучення «науково-навчальний мовознавчий текст» під кутом зору лінгводидактики вищої школи, обґрунтовано необхідність формування у магістрів-філологів умінь здійснювати аналіз науково-навчального мовознавчого тексту за структурно-семантичними й комунікативно-прагматичними параметрами, розроблено схему аналізу, запропоновано систему текстових завдань аналітико-синтетичного типу для формування таких умінь у межах дисциплін лінгвістичного циклу ВЗО. Ключові слова: науково-навчальний текст, науково-навчальний мовознавчий текст, структурно-семантичні, комунікативно-прагматичні особливості тексту, аналіз тексту. Покликання Список використаної літератури Бацевич, Флорій. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: ВЦ «Академія», 2009. Габідулліна, Алла. Навчально-педагогічний дискурс: категоріальна структура та жанрова своєрідність (на прикладі шкільного предмета «російська мова»). Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.02. Київ, 2010. Златів, Леся. «Робота з науково-навчальним текстом під час засвоєння студентами-філологами дисципліни «Текстознавство»». Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки, № 2, ч. 1, 2011. с. 103–9. Онуфрієнко, Галина. Науковий стиль української мови: навчальний посібник з алґоритмічними приписами. 2-ге вид. Київ: Центр учбової літератури, 2009. Плющ, Марія. Граматика української мови. У 2 ч. Київ: Вища школа, 2005. Пономарів, Олександр. Стилістика сучасної української мови. Київ: Либідь, 1992. Стандарт вищої освіти магістра філології (проект). URL: https://mon.gov.ua/ storage/app/.../035-filologiya-magistr22.05.2017.docх (27.03.2019). Хомутова, Тамара. «Научный текст: единицы интегральной модели». Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия: Лингвистика, вып. 10, № 1 (177), 2010, с. 60–6. Чемпоєш, Валентина. Навчальний мовознавчий текст: семантико-синтаксичний та прагматичний аспекти. Дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2017. Шабуніна, Вікторія. Засоби діалогічної організації науково-навчальних текстів технічної галузі в сучасній українській мові. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ, 2010.

Статтю присвячено дослідженню ролі ціннісно-мотиваційної сфери особистості українських зимівників в процесі адаптації до життєдіяльності на Українській антарктичній станції «Академік Вернадський». Актуальність обраної теми ґрунтується на тому факті, що Україна є однією з 19 країн світу, що мають на шостому континенті, Антарктиді, постійно діючі антарктичні станції. Члени Українських антарктичних експедицій виконують наукові дослідження з таких галузей наук, як біологія, гідрометеорологія, геофізика, геологія, інженерія, психологія, психофізіологія. Зимівникам доводиться працювати в екстремальних умовах, які пов’язано з впливом на людину низьких температур, зсуву часових і світлових поясів, сенсорної депривації, психологічних особливостей роботи і відпочинку в обмеженому колективі тощо. Метою статті є теоретичне обґрунтування та емпіричне доведення ролі ціннісно-мотиваційної сфери особистості в процесі адаптації українських зимівників до життєдіяльності в умовах Антарктики. Проаналізовано наукові розробки вітчизняних і зарубіжних дослідників, що займаються проблемою адаптації до життєдіяльності в екстремальних умовах. Уточнено поняття адаптації та адаптивності до екстремальних умов; обґрунтовано та описано методологічний інструментарій дослідження. Проведено емпіричне дослідження щодо виокремлення груп високої, середньої та низької адаптивності до життєдіяльності в екстремальних умовах Антарктики; визначено критерії для виділення груп різного рівня адаптивності: кількість зимівель, соціометричний рейтинг, наявність якостей особистості, необхідних для життєдіяльності в екстремальних умовах. Визначено роль ціннісно-мотиваційної сфери у представників кожної групи. Доведено, що в зимівників високого рівня адаптивності переважають професійні цінності; у зимівників середнього та низького рівнів адаптивності – пізнавальні цінності; також для зимівників низького рівня адаптивності велику роль мають цінності матеріального характеру. Література Гордєєв, А.Д. (2016). Розробка інформаційної технології процесу професійного відбору операторів екстремальних видів діяльності. Технологічний аудит та резерви виробництва, 5/1(31), 11–16. Даниленко, Н.В. (2019). Теорія інстинктів В.І. Гарбузова як ресурс особистості. Матеріали ІІІ міжрегіон. наук.-практ. конф. (каталог психотехнологій; тези доп.) «Харківський осінній марафон психотехнологій» (м. Харків, 26 жовтня 2019 р.), (с. 99–102). Харків : Діса плюс. Ларссен, Е.Б. (2016). На пределе. Неделя без жалости к себе. Москва : Манн, Иванов и Фербер. Маклаков, А.Г. (2017). Общая психология: учебное пособие для студентов вузов и слушателей курсов психологических дисциплин. Санкт-Петербург : Питер. Мирошниченко, О.А. (2016). Роль темперамента зимовщика в процессе адаптации к условиям жизнедеятельности в Антарктике. Наука i освіта. Психологія: наук.-практ. журнал, 7/CXXХVІІІ, 126–132. Мірошниченко, О.А., Гуцуляк, О.П., & Марченко, О.В. (2018). Впровадження діагностичних процедур і тренінгових програм у психологічну підготовку та реабілітацію зимівників. Український антарктичний журнал, 16, 178–187. Мірошниченко, О.А., & Пасічник, І.Д. (2020). Готовність українських зимівників до життєдіяльності на антарктичній станції. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. 10(55), 58–67. Моісеєнко, Є.В., Мірошниченко, О.А., Мадяр, С.А., Розова, К.В., Кузовик, В.Д., Ковалевська, О.Е., та ін. (2019). Технології діагностики і прогнозу психофізіологічного статусу для відбору фахівців до роботи в екстремальних умовах (методичні рекомендації). Київ : НТР «Антарктика». Налчаджян,А.А. (2010). Психологическая адаптация: механизмы и стратегии. Москва : Эксмо. Пишнов, Г.Ю. (2011). Підходи до оцінки ступеня вигоряння у осіб з напруженою працею за допомогою логістичних моделей. Український медичний часопис, 3, 101–105. Райгородский, Д.Я. (2008). Практическая диагностика. Методики и тесты: учеб. пособие. Самара : «БАХРАХ-М». Сидоренко, Е.В. (2007). Методы математической обработки в психологии. Санкт-Петербург : Речь. Фресс, П., & Пиаже, Ж. (1975). Экспериментальная психология. Москва : Прогресс. Bakhmutova, L. (2019). Factors and models of interpersonal interaction of participants in long-term Ukrainian Antarctic Expeditions. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools, 36(6), 48–55. Mehta, , & Chugh, G. (2011). Achievement Motivation and Adjustment in Members of Indian Scientific Expedition to Antarctica. Psychological Studies, 56(4), 404–409. https://doi.org/10.1007/s12646-011-0109-7 Moiseyenko, E., Sukhorukov, V., Pyshnov, G., Mankovska, I., Rozova, K., Miroshnichenko, O. et al. (2016). Antarctica challenges the new horizons in predictive, preventive, personalized medicine: preliminary results and attractive hypothesis for multidisciplinary prospective studies in the Ukrainian “Akademik Vernadsky” station. EPMA Journal, 7(1), 11. https://doi.org/10.1186/s13167-016-0060-8

Статтю присвячено проблемі мотивації різновікової взаємодії у молодших школярів. З метою дослідження стану сформованості мотивації різновікової взаємодії у молодших школярів використано методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення результатів психологічних досліджень); емпіричні (аналіз шкільної документації, соціометрична методика «Вибір партнера для діяльності» Я.Л. Коломінського, проективна методика «Діагностика моральної саморегуляції молодшого школяра» О.С. Безверхого, методика «Незакінчені речення»); математичної статистики (визначення відсоткових співвідношень, χ2-критерія). Визначено, що різновікова взаємодія виникає між субʼєктами, що належать до одного вікового періоду, але до різних його етапів, мають різницю у віці більшу, ніж один рік, та відзначаються співвідношенням позицій старшого і молодшого. Пілотне обстеження 30 класів початкової школи показало, що сучасні класи початкової школи є фактично різновіковими групами, в яких навчаються не однолітки, а діти з різницею 1-2 роки, що зумовлює досить відчутну психологічну дистанцію між ними в умовах характерного для молодших школярів інтенсивного психічного й особистісного розвитку. Мотивацію молодших школярів до взаємодії з однокласниками, що належать до різних вікових відтинків, було визначено на підставі показників ділових, позиційних, морально-ціннісних мотивів. Встановлено, що найкраще сформованими в досліджуваних є морально-ціннісні мотиви (31,8% дітей з високим та 60,2% iз середнім рівнями), потім позиційні (21,6% дітей з високим та 57,2% із середнім рівнями) та нарешті ділові мотиви різновікової взаємодії (18,6% дітей з високим та 47,1% із середнім рівнями). Сформованість у молодших школярів мотивації різновікової взаємодії знижується внаслідок невідповідності знаних (морально-ціннісних) і реально діючих (ділових) мотивів. Краща сформованість морально-ціннісних мотивів свідчить про бажаність (привабливість) для молодших школярів різновікової взаємодії, що становить собою значний потенціал у розвитку їх партнерства з дітьми іншого віку. Література Авраменко, О.О. (2013). Соціалізація дітей у різновікових групах дошкільного навчального закладу. (Дис. канд. пед. наук).Умань. Максименко, С.Д, Максименко, К.С., & Главник, О.П. (2003). Адаптація дитини до школи. Київ : Мікрос – СВС. Бушай, І.М. (2012). Психологічні особливості консультування дітей молодшого шкільного віку. Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент, 28–35. Режим доступу:http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6217/Forum_Issue_pdf;jsessionid=2319582D6EBAC1691717F72155007365?sequence=1 Дзюбко, Л.В., & Шатирко, Л.О. (2019). Запобігання деструктивним формам взаємодії суб’єктів освітнього простору, як умова збереження та зміцнення психічного здоров’я особистості в онтогенезі. Матеріалів IV всеукраїнської науково-практичної конференції. «Психічне здоров’я особистості у кризовому суспільстві» (м. Львів, 18 жовтня 2019 року).(с. 82–84). Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ. Киричок, В.А (2014). Теоретичні основи виховання моральної самосвідомості молодших школярів. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді, 8(1), 316–324 . Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tmpvd_2014_18%281%29__37 Кузьменко, В.У. (2000). За віком і за інтересами (комплектування різновікових груп). Дошкільне виховання, 7, 19–20 . Київ : Видавництво «Світич». Манжелій, Н.М. (2004). Організаційно-педагогічні основи діяльності сільських навчально-виховних комплексів «школа – дитячий садок». Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: науковий збірник. УДПУ ім. П.Тичини,8, 101–106 . Москаленко, В.В. (2013). Соціалізація особистості. (Монографія). Київ : Фенікс. Москаленко, Л.С. (2015). Психологічні умови становлення соціального статусу молодшого школяра. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. Psychology, 4(10), 31–40. Мостова, Т.Д (2021). Особливості психологічної готовності учителів початкових класів до професійної діяльності в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа». Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 14(59), 72–79. doi:10.31392/NPU-nc.series12.2021.14(59).08 Нова українська школа: порадник для вчителя (2017). Бібік, Н.М. (Ред.)Київ : Видавничий дім «Плеяди»». Павелків, Р.В. (2019). Онтогенетичні аспекти морального становлення особистості. Особистість у контексті морального та професійного зростання. (Монографія). Р.В. Павелків, & Н.В. Корчакова (Ред.). (с. 6–22). Київ : Центр учбової літератури. Печенко, І.П. (2004). Різновікова взаємодія вихованців комплексу «школа – дошкільний навчальний заклад» як чинник соціалізації. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи, 9, 193–197. Київ : Науковий світ. Приходько, Ю.О. (1987). Формування позитивних взаємин у дитячому колективі. Київ : Радянська школа. Смольникова, Г.В. (2014). Методи дослідження спілкування дітей в умовах різновікової групи. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 43, 313–319. Тришневська, Г.Б., & Олійник, Н.Ю. (2003). Особливості формування особистості молодшого школяра у різновіковому колективі. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи, 5, 169–173.

У статті проаналізовано функціювання топонімів у сучасній українській художній прозі та встановлено їхню участь в оформленні текстової категорії регулятивності, яка контролює адекватне сприйняття художньої інформації. З’ясовано, що регулятивність топонімів залежить від макро- чи мікропозиціювання їх у текстовому просторі, формування на їхній основі мережі стилістичних прийомів, спеціального впорядкування топонімних сигналів регулятивними способами – повтором, конвергенцією, винесенням топоназви в сильну позицію, контрастуванням, мовною грою. Ключові слова: топонім, категорія регулятивності тексту, регулятивна функція, регулятема, спосіб регулятивності. Покликання Список використаних джерел Андрухович, Софія. Фелікс Австрія. Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. Андрухович, Юрій, Дереш, Любко, і Жадан, Сергій. Трициліндровий двигун любові. Харків : Фоліо, 2008. Андрухович, Юрій. Рекреації. Харків : Фабула, 2017. Винничук, Юрій. Цензор снів. Київ : Довженко Букс, 2016. Вдовиченко, Галина. Бора. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2011. Вдовиченко, Галина. Пів’яблука. Інші пів’яблука. Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. Гранецька, Вікторія. Абонентська скринька. Львів. Кава. Любов. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2015. Гримич, Марина. Варфоломієва ніч. Львів : Кальварія, 2002. Даниленко, Володимир. Газелі бідного Ремзі: Любовні послання мудрого й правовірного кримського хана Хаджи Селіма Герая І своїм сорока жінкам із країни гяурів. Львів : ЛА «Піраміда», 2008. Дашвар, Люко. Мати все. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2011. Дашвар, Люко. Село не люди. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2014. Денисенко, Лариса. Сарабанда банди Сари. Київ : Нора-Друк, 2014. Забужко, Оксана. Музей покинутих секретів. Київ : Факт, 2009. Карпа, Ірена. З роси, з води і з калабані. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2012. Карпа, Ірена. Піца «Гімалаї». Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2013. Кожелянко, Василь. Дефіляда в Москві. Львів : Кальварія, 2000. Курков, Андрій. Остання любов президента. Харків : Фоліо, 2019. Матіос, Марія. Містер і місіс Ю в країні укрів. Mr. & Ms. U in country UA. Львів : Літературна агенція «Піраміда», 2006. Медвідь, Ганна. «Велосипед». Медвідь, Ганна. На струнах душі. Львів : ЛА «Піраміда», 2014, с. 196–201. Мельничук, Богдан. «Брудно ви живете». Літературна Україна, 8 вересня 2016, (№ 34), с. 12. Найдич, Ніна. «Таємниця маленького міста». Найдич, Ніна. Казки та історії для дорослих, які були дітьми. Київ : Гамазин, 2016, с. 169–172. Положій, Євген. Іловайськ: розповіді про справжніх людей. Харків : Фоліо, 2015. Роздобудько, Ірен. Мандрівки без сенсу і моралі. Київ : Нора-Друк, 2011. Санченко, Антон. Нариси бурси. Київ : Темпора, 2011. Шкляр, Василь. Елементал. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2014. Список використаної літератури Бут, Сергій. Листи з того світу. Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2015. Вінтонів, Тетяна. Реальна онімія як засіб образності в історичній оповіді. Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.15. Донецьк, 2008. Горбач, Олена. Ономастикон українських сатирично-гумористичних текстів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01. Кам’янець-Подільський, 2017. Калинкин, Валерий. «От литературной ономастики к поэтонимологии». Логос ономастики, № 1, 2006, с. 81–9. Карпенко, Юрій. Літературна ономастика. Одеса: Астропринт, 2008. Максимюк, Марта. «Особливості функціонування топонімів у романі В. Кожелянка «Дефіляда в Москві». Логос ономастики, №1, 2006, с. 97–103. Мельник, Світлана. «Прагматичні функції іншомовних вкраплень в українській прозі кінця ХХ – початку ХХІ століть». Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна», вип. 52, 2015, с. 177–9. Мороз, Оксана. «Топоніми як компоненти художнього тексту (на матеріалі роману «Сонячна машина» В. Винниченка)». Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства, вип. 15, 2011, с. 351–5. Немировская, Т. В. «Некоторые проблемы литературной ономастики». Актуальные вопросы русской ономастики. Киев : УМКВО, 1988, с. 112–22. Серебрякова, Валерія. Концептуалізація поетонімосфери циклу романів С. Мейер «Сутінки». Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.04. Одеса, 2016. Хрептулов, А. А. «Топонимическая стратификация художественного произведения». Шоста Республіканська ономастична конференція. Т. 1. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса, 1990, с. 167–8.

Статтю присвячено дослідженню особистісно-професійної зрілості майбутнього логопеда як психологічної умови формування комунікативної компетентності. Проаналізовано наукові підходи до вивчення понять «зрілість», «особистісна зрілість», «професійна зрілість», «комунікативна компетентність» та її структуру. З’ясовано, що особистісна та професійна зрілість є складовими особистісно-професійної зрілості майбутнього фахівця, який володіє визначеною життєвою та громадянською позицією, здатний до прийняття себе та безумовного прийняття інших, може швидко адаптуватися до вимог професії та суспільства, прагне самореалізації та професійного зростання. Для вирішення мети та поставлених завдань було використано теоретичні (аналіз, порівняння та систематизація психологічних джерел), емпіричні (тестування, психолого-педагогічний експеримент) та математичні (c2-критерій Пірсона, коефіцієнт кореляції Спірмена) методи дослідження. Для вивчення особливостей розвитку компонентів комунікативної компетентності та визначення особистісно-професійної зрілості як психологічної умови її формування було використано комплекс взаємодоповнюючих психодіагностичних методик. Виявлено психологічні особливості розвитку структурних компонентів комунікативної компетентності майбутнього логопеда, визначено її рівні розвитку. Теоретично визначено та експериментально перевірено психологічну умову її формування – особистісно-професійну зрілість. Зафіксовано наявність позитивного кореляційного зв’язку між рівнями розвитку комунікативної компетентності та особистісно-професійною зрілістю, що є свідченням її позитивного впливу на формування комунікативної компетентності. Впродовж навчання у закладі вищої освіти комунікативна компетентність майбутнього логопеда розвивається недостатньо, а умовою її підвищення є особистісно-професійна зрілість як характеристика особистості. Література Гильбух, Ю.З. (1995). Тест-опросник личностной зрелости: пособие. Киев : НПЦ Перспектива. Дідик, Н.М. (2014). Феномен особистісної зрілості в інтерпретації українських дослідників. Молодий вчений, 1,128–131. Долинська, Л. (2019). Особистісна зрілість як чинник формування психологічної культури майбутнього фахівця. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології», 16, 285– https://doi.org/10.32626/2227-6246.2012-16.%p. Дружилов, С.А. (2003). Психология профессионализма человека: интегративный поход. Журнал прикладной психологи, 4–5, 35–42. Немов, P.C. (1995). Общие основы психологии: учеб.пособие. Москва : Просвещение: ВЛАДОС. Петровский, А.В., & Ярошевский, М.Я. (1990). Психология: словарь. Москва : Политиздат. Реан, А.А. (1999). Психология изучения личности: учебн. пособ. Санкт-Петербург : Изд-во Михайлова В.А. Темрук, О.В. (2005). Особливості розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя на початковому етапі професійної підготовки. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки, 4(28), 116-122. Цина, В. (2014). Сутність, структура, особливості особистісно‐професійної зрілості майбутнього вчителя. Витоки педагогічної майстерності, 14, 305–310. Штепа, О.С. (2004). Пропріум зрілої особистості. Практична психологія та соціальна робота, 2, 26-35. Coban, A.S. (2005). Predictor of levels of vocational maturity of high school students study some of the variables. Journal of Inonu University Faculty of Education, 6(10), 39-54. Greene, J. (2016). Communication skill and competence. Oxford Res Encyclop Comm. doi:10.1093/acrefore/9780190228613.013.158.

У статті йдеться про значущість ефективно організованого інклюзивного навчання як показника якісної освіти. Представлено дослідження науковців, яке виявило суттєву невідповідність української нормативно-правової бази стосовно інклюзивного навчання європейським цінностям та керівним засадам; сформульовано чинники складнощів впровадження інклюзивної освіти в Україні. Увага в статті концентрується на кадровому забезпеченні інклюзивної освіти, і передусім – на позиції психолога в інклюзивному освітньому просторі. Систематизовано нормативно-правові, методичні та дослідницькі матеріали, присвячені визначенню змісту та форм діяльності психолога в закладі освіти. Здійснено порівняльний аналіз щодо змісту та форм діяльності психолога та інших учасників команди супроводу в українському нормативно-правовому законодавстві. У статті наголошено на тому, що у стандарті «Практичний психолог закладу освіти» відсутня інклюзивна компетентність, а поняття «інклюзивне навчання» подано в переліку таких ситуативних втручань, як булінг, прояви насильства та шкідливі звички. Дослідження за доступними нам джерелами понятійного поля вислову «інклюзивна компетентність» виявило недостатню конкретику та відповідність цього поняття потребам часу. Висвітлено головну спрямованість статті, яка полягає в обґрунтуванні поняття «інклюзивна компетентність» практичного психолога як необхідної його здатності щодо професійної допомоги дітям з особливими освітніми потребами в закладі освіти. Розроблена нами структура інклюзивної компетентності охоплює особистісні, міжособистісні та діяльнісні компетенції; конкретизовано зміст цих компетенцій та зазначено найкращий формат їх становлення – безпосереднє навчання із супроводом експертного коучингу. Орієнтир на інклюзивну компетентність при підготовці майбутніх психологів або в процесі підвищення кваліфікації вже досвідчених психологів дасть змогу сформувати їхні професійні уміння у відповідності до вимог часу; сприятиме поліпшенню фахової підтримки дітей з особливими освітніми потребами в закладах освіти. Література Вінтюк, Ю.В. (2018). Модель формування професійної компетентності майбутніх психологів у ВНЗ. Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки», 8, 42–48. Головань, М.С. (2008). Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду. Вища освіта України, 3, 23–30. Клименюк, Н. (2017). Формування інклюзивної компетентності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 1(65), 72–86. Мартинчук, О.В., & Скрипник, Т.В. (2020). Потреба у концептуалізації понять інклюзивної освіти в Україні як виклик сьогодення. Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки): збірник наукових праць, 16(1), 186–197. Марчак, Т.А. (2020). Психолого-педагогічний супровід навчання дітей з порушенням психофізичного розвитку як складова інклюзивного навчання. Матеріали міжнародної наукової конференції «Проблеми та перспективи реалізації та впровадження міждисциплінарних наукових досягнень» (Київ, 12 липня 2020), 97–101. Київ : МЦНД. https://doi.org/10.36074/12.06.2020.v1.06 Посадова інструкція практичного психолога закладу загальної середньої освіти (2018). Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/posadova-instrukcia-prakticnogo-psihologa-zzso-zrazok-354222.html Примірне положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти (2018). Наказ МОН України № 609 від 08.06.2018. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0609729-18#Text Професійний стандарт за професією «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти» (2020). Режим доступу: https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2020/12/pdf Професійний стандарт «Практичного психолога закладу освіти» (2020). Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2020/12/Standart_Praktychnyy_psykholoh.pdf Саврасова-В’юн, Т.О. (2015). Зміст і структура професійно-психологічної компетентності майбутніх педагогів. Освітологічний дискурс, 2(10), 241–254. Скрипник, Т., & Бірюкова, К. (2020). Неперервний експертний коучинг для підвищення компетентності учасників інклюзивного процесу в закладах освіти. Неперервна професійна освіта: теорія і практика, 1(62), 23–29. Хитрюк, В.В. (2015). Инклюзивная готовность педагога: генезис, феноменология, концепция формирования. (Монография). Барановичи : БарГУ. Шолох, О.А. (2020). Ціннісні аспекти підготовки майбутніх психологів до діяльності в інклюзивному середовищі. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені ТГ Шевченка. Серія: Педагогічні науки, 6(162), 177–184 . Вlândul,-C., & Bradea, А. (2017). Developing psychopedagogical and methodical competences in special / inclusive education teachers. Problems of Education in the 21st Century, 75(4), 335–344. Global Education Monitoring Report Summary (2020): Inclusion and education: All means all. Paris : Martynchuk, О., Skrypnyk, Т., Sofiy,Z., & Bahdanovich Hanssen, N. (2020). Inclusive education in Ukraine: Tension between policy and practice. Dialogues between Northern and Eastern Europe on the Development of Inclusion: Theoretical and Practical Perspectives. Great Britain : Routledge, 148–16 . Martynchuk, О., Skrypnyk, Т., Maksymchuk, M, Babych,, & Biriukova, K. (2021). Professional readiness of future special education teachers for inclusive education in Ukraine. Society. Integration. Education. Proceedings of the International Scientific Conference, III, 159–172.

The article draws on a broad interpretation of the invective as a non‑standard (non-literary) vocabulary known in linguistics as jargonisms, expletives, vulgarisms; foul, pejorative, negatively coloured, disparaging, slang, obscene, coarse, abusivу, taboo words and other lexical units that contain the meaning of an insult in their semic structure; less often the invective is understood as a codified (literary) vocabulary which acquires the insulting meaning in a context as an expression of the speaker’s communicative intention and pragmatic tactics of consciously offering a public affront to a specific addressee of communication. The aim of the research is the lexico-semantic and communicative-pragmatic characteristics of the invective vocabulary in a modern media discourse and social networks as a specific verbal means of a psychological impact on the consciousness of the recipients. By resorting to the method of free word association test, the authors have studied a conscious and/or subconscious reaction of Ukrainian females and males to pejorative by-words that stir up a feeling of insult. 100 people have been selected as respondents (50 people of each gender). All of them were Ukrainian native speakers including female and male lecturers and students of Lesya Ukrainka Eastern European National University (Ukraine) and Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University (Ukraine); choosing the stimuli, the authors proceeded from the frequency of their use in the texts of modern mass media (out of 300 detected nominations the authors used 100 units). According to the extent of the insult caused by the given words they were rated on a scale of 1 to 4 which made it possible to combine the analyzed stimuli into four groups with the following scores: 1) 2.65–2.93; 2) 1.67–2.31; 3) 1.03–1.54; 4) 0 (zero). The experiment gave a clear structure of the invective – a psycholinguistic category including a communicative-pragmatic intention of the insult. References Білоконенко Л. Пейоративна й інвективна лексика в міжособистісному конфлікті. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2012. Вип. 7, Ч. 2. С. 119–127. Войцехівська Н. Інвективи в конфліктному діалогічному дискурсі. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. Київ, 2014. № 29. С. 322–332, https://doi.org/10.18372/2520-6818.29.8011. Гаврилів О. Непряма вербальна агресія. East European Journal of Psycholinguistics. 2019. Т. 6, № 2. С. 7–20. https://doi.org/10.5281/zenodo.3637704. Иссерс О. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Москва : КомКнига, 2008. 288 с. Костусяк Н., Межов O. Префіксальні інновації як засіб психологічного впливу на свідомість реципієнтів. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2018. Вип. 24, № 2. С. 97–113. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2018-24-2-97-113. Макаренко Н. Інвективна лексика як форма міжособистісного спілкування. Проблеми сучасної психології. 2013. Вип. 22. С. 336–347. https://doi.org/10.32626/22276246.2013-22.%p. Мамич М. Вульгаризація мови дитячого мультиплікаційного тексту як психолінгвістична проблема. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2019. Вип. 26, № 2. С. 260–277. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-260-277. Навальна M. Пейоративи в мові української періодики. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 22, № 2. С. 85–97. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069544. Пирожков В. Законы преступного мира молодёжи (криминальная субкультура). Тверь : ИПП «Приз», 1994. Прищепа Г. «Мова ненависті» як лінгвістичний маркер «гібридної війни». Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 22, № 2. С. 98–112. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069546. Сидоренко Е. Личностное влияние и противостояние чужому влиянию. В кн.: Психологические проблемы самореализации личности. Санкт-Петербург: СПбГУ, 1997. С. 123–142. Словник української мови: в 11 т. Київ : Наукова думка, 1970–1980. Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціяція української мови. Київ: Критика, 2005. Ставицька Л. Український жарґон /A Dictionary of Ukrainian Slang: словник. Київ : Критика, 2005. Судус Ю. Мовленнєві тактики реалізації стратегії дискредитації в дискурсі дипломатів США. East European Journal of Psycholinguistics. 2018. Т. 5, № 2. С. 70–82. https://doi.org/10.5281/zenodo.143636. Топчий Л. Засоби реалізації інвективної прагматики в публіцистичному дискурсі Ірини Калинець. Держава та регіони. Серія: Гуманітарні. науки. 2018. Вип. 1, № 52. С. 95–100. Форманова С. Стилістичні особливості інвективи в українській мові. Записки з українського мовознавства. Одеса, 2013. Вип. 20. С. 124–131. Холод O. Кореляція вербальної агресії інтернет-читачів і даних електронного декларування чиновників України (в період з 23 серпня по 7 листопада 2016 року). Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 21, № 2. С. 118–150. Retrieved from: https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/view/62. Шевченко Л., Дергач Д., Сизонов Д., Шматко І. Юрислінгвістика: словник термінів і понять. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2015. Giles, D. (2003). Media Psychology. Mahwah, New Jersey, London: Lawrence Erlbaum Associates, Publishers. Novick, Ja. M., Kim, A., & Trueswell, J. C. (2003). Studying the Grammatical Aspects of Word Recognition: Lexical Priming, Parsing, and Syntactic Ambiguity Resolution. Journal of Psycholinguistic Research, 32(1), 57–75. https://doi.org/10.1023/a:1021985032200. Tausczik, Y., & Pennebaker, J. W. (2010). The Psychological Meaning of Words: LIWC and Computerized Text Analysis Methods. Journal of Language and Social Psychology, 29(1), 24–54. https://doi.org/10.1177/0261927X09351676. References (translated and transliterated) Bilokonenko, L. (2012). Peioratyvna i іnvektyvna leksyka v mizhosobystisnomu konflikti [Invective and pejorative vocabulary in interpersonal conflict]. Filolohichni Studii. Naukovyi Visnyk Kryvorizkoho Derzhavnoho Pedahohichnoho Universytetu, 7(2), 119–127. Voitsekhivska, N. (2014). Invektyva v konfliktnomu dialohichnomu dyskursi [Invectives in Conflict Dialogical Discourse]. Humanitarna Osvita v Tekhnichnykh Vyshchykh Navchalnykh Zakladakh, 29, 322–332, https://doi.org/10.18372/2520-6818.29.8011. Havryliv, O. (2019). Nepriama verbalna ahresiia [Indirect verbal aggression]. East European Journal of Psycholinguistics, 6(2), 7–20. https://doi.org/10.5281/zenodo.3637704. Issers, O. (2008). Kommunikativnye Strategii i Taktiki Russkoy Rechi [Communicative Strategies and Tactics of Russian Speech]. Moscow: KomKniga. Kostusiak, N., & Mezhov, O. (2018). Prefiksalni innovatsii yak zasib psykholohichnoho vplyvu na svidomist retsypiientiv. [Prefixal Innovations as a Means of Psychological Impact on Consciousness of Recipients]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 24(2), 97–113. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2018-24-2-97-113. Makarenko, N. (2013). Invektyvna leksyka yak forma mizhosobystisnoho spilkuvannia [Invective vocabulary as a form of interpersonal communication]. Problemy Suchasnoi Psykholohii, 22, 336–347. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2013-22.%p. Mamych, M. (2019). Vulharyzatsia movy dytiachoho multyplikatsiinoho tekstu yak psykholinhvistychna problema. [The vulgarization of the language of a children’s multiplication text as a psycholinguistic problem]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 26(2), 260–277. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-260-277. Navalna, M. (2017). Peioratyvy v movi ukrainskoi periodyky [Pejoratives in the language of Ukrainian periodicals]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 22(2), 85–97. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069544. Pirozhkov, V. (1994). Zakony prestupnogo mira molodezhi (kriminalnaya subkultura) [Laws of The Criminal World of Youth (Criminal Subculture)]. Tver: Priz. Retrieved from: http://www.e-readinglib.org/bookreader.php/75561/Pirozhkov-Zakony_prestupnogo_mira_molodezhi.html. Pryshchepa, G. (2017). “Mova nenavysti” yak lingvistychnyi marker “Gibrydnoi Viiny» [“Hate Speech” as a Linguistic Marker of a Hybrid War]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 22(2), 98–112. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069546. Sidorenko, Y. (1997). Lichnostnoe vliyanie i protivostoyanie chuzhomu vliyaniyu [Personal Influence and Opposition to Another’s Influence]. In: Psikhologicheskie Problemy Samorealizatsii Lichnosti. (pp. 123–142). S.-Petersburg: S.-Petersburg State University. Slovnyk Ukrainskoi Movy [A Dictionary of the Ukrainian Language]: 11 Volumes. (1970–1980). Kyiv: Naukova Dumka. Stavytska, L. (2005). Arho, Zharhon, Slenh: Sotsialna Dyferentsiatsiia Ukrainskoii Movy [Argot, Jargon, Slang: Social Differentiation of the Ukrainian Language]. Kyiv: Krytyka. Stavytska, L. (2005). Ukrainskyi Zhargon / A Dictionary of Ukrainian Slang: Slovnyk [Ukrainian Jargon = A Dictionary of Ukrainian Slang: Dictionary]. Kyiv: Krytyka. Sudus, Y. (2018). Movlennievi taktyky realizatsii stratehii dyskredytatsii v dyskursi dyplomativ SShA [Speech tactics of discrediting strategy in the U.S. diplomatic discourse]. East European Journal of Psycholinguistics, 5(1), 70–82. https://doi.org/10.5281/zenodo.143636. Topchyi, L. (2018). Zasoby realizatsii invektyvnoi prahmatyky v publitsystychnomu dyskursi Iryny Kalynets [Methods of implementing invective pragmatics in Iryna Kalynets’ journalistic discourse]. Derzhava ta Rehiony. Seriia: Humanitarni Nauky, 1(52), 95–100. Formanova, S. (2013). Stylistychni osoblyvosti invektyvy v ukrainskii movi [Stylistic Peculiarities of Invective in Ukrainian Language]. Zapysky z Ukrainskoho Movoznavstva, 20, 124–131. Kholod, O. (2017). Koreliatsiia verbalnoi ahresii internet-chytachiv i danykh elektronnoho deklaruvannia chynovnykiv Ukrainy (v period z 23 serpnia po 7 lystopada 2016 roku). [Correlation Between Verbal Aggression of Online Readers and Data of Electronic Incomes Declaration of Ukrainian Officials (during the period from August 23 to November 7, 2016)]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 21(2), 118–150. Retrieved from: https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/view/62. Shevchenko, L., Derhach, D., Syzonov, D., & Shmatko, I. (2015). Yuryslinhvistyka: Slovnyk Terminiv i Poniat [Juridical Linguistics: Dictionary of Terms and Concepts]. Kyiv: Kyivskyi Universytet Publishers. Giles, D. (2003). Media Psychology. Mahwah, New Jersey, London: Lawrence Erlbaum Associates, Publishers. Novick, Ja. M., Kim, A., & Trueswell, J. C. (2003). Studying the Grammatical Aspects of Word Recognition: Lexical Priming, Parsing, and Syntactic Ambiguity Resolution. Journal of Psycholinguistic Research, 32(1), 57–75. https://doi.org/10.1023/a:1021985032200. Tausczik, Y., & Pennebaker, J. W. (2010). The psychological meaning of words: LIWC and computerized text analysis methods. Journal of Language and Social Psychology, 29(1), 24–54. https://doi.org/10.1177/0261927X09351676.

The aim of the article is to examine the relationship between students’ reflective information processing style and speech production during academic tasks solving. The study applies Index of Learning Styles Questionnaire (Felder & Solomon, 2001) to examine four pairs of learning styles, notably active –reflective, sensing – intuitive, visual – verbal and sequential - global. The study applies functional analysis suggested by Naydonov (2008). The students were asked to solve the academic tasks aligned with their knowledge of the academic module. The study applies analysis of fourteen categories according to the following two criteria, notably considering the content/meaning of students’ responses and type of solution. The findings indicate that students with a high level of reflective and verbal style less frequently apply category text (34.55±12.39), comparatively with students with a low level of reflective та verbal style (65.94±4.13). Students with a high level of reflective and verbal style more frequently apply category tools (6.61±1.96) and less frequently category intentions (1.69±1.78) comparatively with students with a low level of reflective and verbal style (1.06±.78 and 2.30±.71, respectively). Category models are more frequent in students with a medium level of reflective style (3.61±.99), comparatively with students with a high (2.05±2.76) and a low (2.69±1.01) level. Therefore, speech production in categories of models and tools evaluates the best solutions in the academic setting, providing an efficient academic task solving. References Боса, В. П. Мовленнєва компетентність майбутніх учителів іноземних мов: методологія проблеми. Восточный Европейский научный журнал: международный польский научный журнал. 2017, 11 (27), Ч. 3, 8-13. Залевская А. А. «Рефлексия» и «языковое сознание»: вопросы терминологии. Вестник Тверского государственного университета. Серия «Филология». 2015, 4, 29–36. Карпов А. В. Психология рефлексивных механизмов деятельности. М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 2004. Кулик О. Поняття рефлексії, її сутність та роль у методиці навчання української мови. Українська мова і література в школі. 2014, 3, 2–7. Найдьонов М. І. Формування системи рефлексивного управління в організаціях. К.: Міленіум, 2008. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. Человек и мир. СПб.: Питер, 2003. Савченко О. В. Рефлексивна компетентність особистості. Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2016. Савченко О. В. Стиль розв’язання проблемно-конфліктної ситуації як аспект аналізу життєвого шляху особистості. Вісник Одеського національного університету. Серія : Психологія. 2015, Т. 20, 2 (36), Ч. 1, 142–152. Семенов И. Н., Степанов С. Ю. Рефлексия в организации творческого мышления и саморазвития личности. Вопросы психологии. 1983, № 2, 35–42. Старовойтенко Е. Б. Культурная психология личности. М.: Академический проспект : Гаудемус, 2007. Холодная М. А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума. СПб.: Питер, 2004. Шаров А. С. Онтология психологических механизмов рефлексии. Вестник Омского государственного педагогического университета : электрон. науч. журнал. 2006. Режим доступа : http://sfrik.omskreg.ru/res/. Щедровицкий Г. П. Процессы и структуры в мышлении: курс лекций. Из архива Г. П. Щедровицкого. М.: «Путь», 2003, Т. 6. Felder R.M. & Solomon B.A. Index of learning styles questionnaire. North Carolina State University, 2001. Retrieved from http://www2.ncsu.edu/unity/lockers/users/f/felder/ public/ILSdir/ILS-a.html. Kagan J. Reflection-impulsivity: the generality and dynamics of conceptual tempo. Journal of Abnormal Psychology. 1965, 77, 17–24. Vygranka Т. The Features of Formation of Speech Competence of Future Philologists in the Educational Process of Institution of Higher Education. International Academy Journal Web of Scholar. 2019, 5(35), 26-30. https://doi.org/10.31435/rsglobal_wos/31052019/6502. References (translated and transliterated) Bosa, V. P. (2017). Movlennieva kompetentnist maybutnikh uchyteliv inozemnykh mov: metodolohiya problemy. Vostochnyj Evropejskij nauchnyj zhurnal: mezhdunarodnyj polskij nauchnyj zhurnal, 11 (27), P. 3, 8-13. Zalevskaya, A. A. (2015). «Refleksiya» i «yazykovoe soznanie»: voprosy terminologii ["Reflection" and "linguistic consciousness": questions of terminology]. Vestnik Tverskogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya «Filologiya», 4, 29–36. Karpov, A. V. (2004). Psihologiya Refleksivnyh Mehanizmov Deyatelnosti [Psychology of reflective mechanisms of activity]. Moscow: Izd-vo «Institut psihologii RAN». Kulyk, O. (2014). Poniattia refleksiyi, yii sutnist ta rol u metodytsi navchannia ukrayinskoyi movy [The concept of reflection, its essence and role in the methodology of teaching the Ukrainian language]. Ukrayinska mova i literatura v shkoli, 3, 2–7. Naydonov, M. І. (2008). Formuvannia Systemy Refleksyvnoho Upravlіnnia v Orhanіzatsіyakh [Formation of Reflexive Management System in Organizations]. Kyiv: Mіlenіum. Rubinshtejn, S. L. (2003) Bytie i Soznanie. Chelovek i Mir [Genesis and Consciousness. Man and the World.]. St. Peterburg: Piter. Savchenko, O. V. (2016). Refleksyvna Kompetentnist Osobystosti [Personality`s Reflective Competence]. Kherson: Vyshemyrskyi. Savchenko, O. V. (2015) Styl rozvyazannia problemno-konfliktnoyi sytuatsiyi yak aspekt analizu zhyttievoho shliakhu osobystosti [Style of resolving a problem-conflict situation as an aspect of person's life experience analysis]. Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu. Seriya: Psykholohiya, T. 20, 2 (36), P. 1, 142–152. Semenov I. N. & Stepanov S. Yu.(1983) Refleksiya v organizatsii tvorcheskogo myishleniya i samorazvitiya lichnosti [Reflection in the organization of creative thinking and personal self-development]. Voprosyi psihologii, 2, 35–42. Starovoitenko, E. B. (2007). Kulturnaya Psihologiya Lichnosti [Cultural Psychology of the Person]. Moscow: Akademicheskij prospekt: Gaudemus, 2007. Holodnaya, M. A. (2004). Kognitivnye Stili. O Prirode Individualnogo Uma [Cognitive Styles. About the Nature of the Individual Mind]. Sankt-Peterburg: Piter. Sharov A. S. (2006) Ontologiya psihologicheskih mehanizmov refleksii [Ontology of psychological mechanisms of reflection]. Vestnik Omskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta : elektron. nauch. zhurnal. Retrieved from http://sfrik.omskreg.ru/res/. Schedrovitskiy G. P. (2003) Protsessyi i strukturyi v myishlenii: kurs lektsiy [Processes and structures in thinking: a course of lectures.]. Iz arhiva G. P. Schedrovitskogo. Moscow: «Put», T. 6. Felder, R.M. & Solomon, B.A. (2001). Index of learning styles questionnaire. North Carolina State University. Retrieved from http://www2.ncsu.edu/ unity/lockers/users/f/felder/public/ILSdir/ ILS-a.html. Kagan, J. (1965). Reflection-impulsivity: the generality and dynamics of conceptual tempo. Journal of Abnormal Psychology,77, 17–24. Vygranka, Т. (2019) The Features of Formation of Speech Competence of Future Philologists in the Educational Process of Institution of Higher Education. International Academy Journal Web of Scholar, 5(35), 26-30. https://doi.org/10.31435/rsglobal_wos/31052019/6502.