Journal articles on the topic 'Українська лексикографія'

У статті подано характеристику комбінаторного словника відповідно до засад практичної комбінаторної лексикографії, а також на тлі історичної лексикографії. Наведено основні принципи створюваного Комбінаторного словника української мови XVІ–XVIII століть на основі ад’єктивно-субстантивних словосполучень, особливості його будови, специфіку джерельної бази, будову словникової статті. Згадано важливість короткого Словника малозрозумілих іменників, доданого до Комбінаторного словника української мови XVІ–XVIII століть.

У статті розглянуто питання тенденцій перекладу нової термінології цифрової освіти з англійської українською. Актуальність дослідження зумовлена активним використанням цієї термінології під час пандемії COVID-19, а отже, постає нагальне питання стандартизовації й уніфікованої термінології цифрової освіти. Мета дослідження – аналіз особливостей перекладу англійських термінів-неологізмів, об’єднаних семою «цифрова освіта» українською мовою. Джерелами фактичного матеріалу для цього дослідження слугували освітні веб-сайти, документи Європейської комісії з цифрової освіти, наукові та методичні статті, а також «Інновації в словниковому запасі англійської мови на початку XXI століття: Англо-український словник», укладений Ю. Зацним та А. Янковим. Результати цього дослідження грунтуються на аналізі способів перекладу 80 лексем. Перекладознавчий аналіз термінології цифрової освіти вказує на тенденцію до перекладу такої лексики з англійської українською за допомогою використання транскодування й калькування. Близько 49 % аналізованих термінів перекладено за допомогою транскодування, калькування використовується для утворення 39 % українських еквівалентів, описовий переклад застосовується для відтворення 10 % термінів, застосування аналогів становить близько 2 % українських еквівалентів. Ще одна тенденція, виявлена в результаті дослідження, полягає у перенесенні скорочених форм англійських термінів цифрової освіти в українські тексти без жодних графічних змін. Окрім того, у результаті перекладознавчого аналізу виявлено проблему уніфікації та стандартизації перекладних еквівалентів, оскільки не всі англійські термін цифрової освіти мають уніфіковані українські відповідники. Спостерігаємо тенденцію до використання кількох українських відповідників одному англійському терміну. Це дослідження може бути використане для опису теоретичних засад сучасних тенденцій перекладу нової термінології цифрової освіти з англійської мови українською. На нашу думку, розв’язання проблеми характеру адекватності українських перекладних відповідників англійської термінології цифрової освіти може сприяти розвиткові перекладної лексикографії.

У статті розкрито зміст понять «термінографічна традиція», «новаторство в термінографії». Здійснено аналіз традиційних і новаторських ознак української термінографії (50-і рр. ХІХ ст. — початок ХХІ ст.) на основі врахування комплексу параметрів систематизації (класифікації) термінологічних словників. Установлено, що українська термінографія більшою мірою наслідує кращі її традиції і меншою — удається до новаторства. Наголошено, що новаторські підходи до створення термінологічних словників можуть формувати базу термінографічного досвіду, збагачуючи традиції спеціальної лексикографії.

У статті висвітлено життєвий і науковий шлях української вченої Г. Наконечної, яка в міжвоєнний період емігрувала до Німеччини, де жила й творила до кінця своїх днів. На основі різних джерел (архівних документів, спогадів сучасників, публікацій про вчену) з’ясовано, що професор Г. Наконечна – талановитий науковець, педагог і перекладач, яка залишила після себе цікаву лінгвістичну спадщину в різних царинах мовознавчої науки. Встановлено, що за хронологічним порядком життєвий шлях ученої можна поділити на такі три періоди: перемишльський (1896– 1915 роки); берлінський (1916–1944 роки); мюнхенський (1945–1994 роки). Виявлено, що найбільш продуктивним і багатим у наукових дослідженнях був берлінський період, який дуже позитивно відобразився на її кар’єрі. Окреслено мовознавчий доробок Г. Наконечної, який, на жаль, до цього часу є маловідомим для українців, оскільки з її працями здебільшого можна було ознайомитися лише в архівах. З’ясовано, що невелика, але дуже цінна частина документів зберігається в архіві Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина). Зазначено, що багаторічна наукова діяльність лінгвістки присвячена дослідженням з лексикографії, діалектології, лінгвогеографії та лінгводидактики. Головними працями вченої є перекладні словники, зокрема “Deutsch-Ukrainisches Taschenwörterbuch” (1939 рік), “Polnisch- Deutsch und Deutsch-Polnisch: mit einem Anhang der wichtigeren Neubildungen des Polnischen und Deutschen und Erläuterungen zur polnischen Aussprache” (1943 рік), монографія “Ukrainische Mundarten. Südkarpatoukrainisch (Lemkisch, Bojkisch und Huzulisch)” (1940 рік) (у співавторстві з Я. Рудницьким), навчальний посібник “Kurze deutsche Grammatik fur Ukrainer” (1941 рік), які є вагомим внеском вченої в українську лінгвістичну науку. Особливу увагу звернено на кропітку й сумлінну працю Г. Наконечної в царині української діалектології. Проаналізовано зразки діалектологічних анкет-питальників (квестіонарів), які мали велике значення для наукових розвідок авторки. Відзначено також активну громадянську позицію української вченої, яка була щирою патріоткою, «фанатично відданою Україні», служінню та розвитку якої вона віддала все своє життя.

Стаття присвячена актуальній проблемі нинішньої української мовознавчої науки – перекладу англомовних лінгвістичних термінів українською мовою загалом, викорис- танню термінологічного утворення «дискурсивна постава» на позначення явища «позиції суб’єкта дискурсивної діяльності» (англ. stance) зокрема. Нагальність цього питання продик- тована, з одного боку, відсутністю питомо українського терміна для номінації «стансу», а з іншого – щоразу більшою популярністю однойменного явища, що завойовує увагу все біль- шої кількості дослідників мови й дискурсу в усьому світі. Дискурсивну поставу тлумачимо як динамічне ситуативно-залежне дискурсне утворення, у якому виділяємо індивідуально-особи- стісний та інтеракційно-міжособистісний рівні мовленнєвого втілення. У статті запропоновано коротку історичну довідку стосовно досліджень дискурсивного позиціювання в лінгвістиці, схарактеризовано цей феномен і зазначено, що відрізняє його від суміжних понять. За допомогою методів корпусного, лексико-семантичного, лексикографіч- ного й етимологічного аналізів доведено релевантність обраного україномовного словосполу- чення. Так, за допомогою кількісного корпусного аналізу визначено частотність слова stance в англійській мові. Шляхом використання процедури якісного аналізу англійської лексеми stance окреслено основні лексико-семантичні характеристики цієї лексичної одиниці: (1) stance як ‘фізичне положення тіла’ і (2) stance як ‘ментальна позиція’. Простежено відповідність між семантикою англійського слова «stance» й українського слова «постава». Проаналізовано зна- чення англійського слова «stance» в його різноманітних узусах, пов’язаних, зокрема, із термі- новживанням у мовознавстві та інших гуманітарних сферах, що також допомогло обґрунту- вати доцільність уведення до наукового обігу мовознавства терміноутворення «дискурсивна постава».

У статті порушено проблему прецедентності загалом та лексикографування прецедентних феноменів зокрема, розглянуто принципи лексикографування прецедентних імен та прецедентних висловлень, запропоновані Д. Гудковим, проаналізовано наявні зразки словникових статей. Представлено наукове підґрунтя для розробки проекту перш за все українськомовного «Словника прецедентних феноменів». Зосереджено увагу на особливостях добору корпусу фактичного матеріалу, його систематизації, на труднощах, із якими зіштовхуватимуться лексикографи. Акцентовано, що реєстр проектованого словника повинен містити передусім зразки одиниць, які демонструють так звану сильну прецедентність, становлять ядро культурної пам’яті народу, зберігаються у свідомості більшості носіїв мов. Виокремлено основні елементи лексикографічного аналізу прецедентних феноменів: 1) форму вербалізації (прецедентне ім’я; прецедентне висловлення; прецедентний текст; прецедентна ситуація); 2) рівень прецедентності (універсально прецедентний; соціумно прецедентний; національно прецедентний); 3) джерело походження (літературне (біблійне, світова література, українська література і т. ін.); нелітературне (фольклорне, міфологічне і т. ін.). В анонсованих словникових статтях передбачено наявність обов’язкових структурних елементів у вигляді енциклопедичної довідки, ілюстрації та паспортизації.

The lexicographical study of the Ukrainian electric power engineering terminology at the present stage of its development is analyzed and outlined. The characteristics of national explanatory and translation dictionaries that contain the terms of the electric power engineering industry is proposed in this study. It is observed that from 1991 till now the Ukrainian electric power engineering terminological system is at the stage of development, revival and revitalization of terminological searches. During the mentioned period significant number of dictionaries of high quality, providing both teaching of professional disciplines in the Ukrainian language and the creation of the Ukrainian educative literature were published. The analyzed lexicography of the present indicates the existence in Ukrainian terminology of a number of valuable and closely related to the electric power industry lexicographic works, which, to a greater or lesser extent, contain electric power engineering terms that serve the electricity industry with a clearly expressed own terminology. Particularly the specific dictionaries that were published in the end of the 20th – beginning of the 21st century, namely, Brief Russian-Ukrainian Electric Power Engineering Dictionary: 5000 terms created by a team from Lviv Polytechnic National University (Lviv, 1990); Russian-Ukrainian Scientific and Technical Dictionary by V. Perkhach, B. Kinash (Lviv, 1997); Russian-Ukrainian Explanatory Thermal Power Dictionary edited by Ya. Mysak, M. Kruk (Lviv, 2001); Explanatory Russian-Ukrainian-English dictionary on Energy. Basic terms: over 3500 terms edited by А.А. Rudnik (Kharkiv, 1999); Ukrainian-Russian-English-French Explanatory Dictionary of Basic Terms in Power Engineering and Electrical Engineering edited by Ye.S. Yemelianova (Kharkiv, 2012) are analyzed. The research once again showed that modern series of terminology dictionaries should be supplemented by a narrow-sector electric power engineering dictionary of explanatory type. This will promote compliance with standards, unification of Ukrainian electric power engineering terminology, and will prevent divergences in existing normative documents.

Purpose. The aim of the article is a presentation of the repertoire and a description of the nomination of family rites of Ukrainian dialects of the region between Buh and Ingul in structural-semantic aspect.Methods: theoretical analysis of the literature; critical analysis of research; descriptive and linguistic-geographical; elements of comparative-historical, comparative-typological methods and methods of contextual analysis.Results. For the first time the verbal means of family rites of Ukrainian dialects as a fragment of the linguistic picture of the world of the speakers of these dialects were studied; published a significant amount of dialectal and ethnographic material, which reflects the state of preservation of traditional family rites and their nomination in the second half of the twentieth century; the spatial behavior of language elements related to traditional culture is studied.Carried out on the border of related related sciences (linguistics, ethnography and folklore) research helps to address theoretical issues related to the specifics of folk cultural terminology, the interaction of the rite and its linguistic implementation in semiotic terms. The practical significance of the study is that the collected and systematized linguistic and ethnographic material can be used in dialect lexicography, etymology, ethnography, didactics.Conclusions. The vocabulary of traditional family rites is one of the most archaic layers of the dialect dictionary. It is not isolated from the vocabulary of other dialects. The Dictionary of Ukrainian dialects of the region between Buh and Ingul contains more than 1000 names to denote the realities associated with the family rites of the region between Buh and Ingul. In the article the vocabulary of the wedding ceremony is structured by thematic and lexical-semantic groups.This opinion is confirmed by the presence of a large number of names that have a permanent character. Constantly verbalized in various dialects were the concepts that make up the core of the rite: the names of the stages of the rites, participants, ceremonial clothing, items used for ritual purposes.Key words: lexical-semantic groups, the vocabulary of traditional family rites, the region between Buh and Ingul, the vocabulary of wedding action. Метою статті є презентація репертуару та опис номінації родинних обрядів українських говірок Бузько-Інгульського межиріччя у структурно-семантичному аспекті.Методи: теоретичний аналіз літератури; критичний аналіз досліджень; описовий та лінгвогеографічний; використано еле-менти порівняльно-історичного, зіставно-типологічного методів та методики контекстуального аналізу.Результати. Уперше досліджено вербальні засоби родинних обрядів українських говірок як фрагмент мовної картини світу носіїв цих говірок; оприлюднено значний за обсягом діалектний та етнографічний матеріал, який відбиває стан збереження традиційних родинних обрядів та їх номінації у другій половині ХХ ст.; досліджено просторову поведінку мовних елементів, пов’язаних із традиційною культурою.Здійснене на межі споріднених суміжних наук (лінгвістики, етнографії та фольклористики) дослідження сприяє вирішенню теоретичних питань, що стосуються проблем специфіки народної культурної термінології, взаємодії обряду та його мовної реалізації в семіотичному плані. Практичне значення дослідження полягає в тому, що зібраний і систематизований мовний та етнографічний матеріал може бути використаний у діалектній лексикографії, етимології, етнографії, дидактиці.Висновки. Лексика традиційних родинних обрядів є одним із найбільш архаїчних шарів діалектного словника. Вона не є ізольованою від лексики інших говірок. У Словнику українських говірок Бузько-Інгульського межиріччя зафіксовано понад 1000 назв на позначення реалій, пов’язаних із родинними обрядами Бузько-Інгульського межиріччя. У статті лексику весільного обряду структуровано за тематичними і лексико-семантичними групами. Спостереження над лексикою досліджуваного регіону дає підстави відзначити збереження репертуару зафіксованих назв як у старшого, так і молодшого поколінь. Таку думку підтверджено наявністю великої кількості найменувань, що мають сталий характер: веис’і|л:’а, |свад’ба, об|зорини, |огл’адита ін. Постійно вербалізованими у різних говірках виявилися поняття, що складають ядро обряду: назви етапів обрядів, учасників, обрядового одягу, предметів, що використовуються з ритуальною метою. Страви і напої рідко мають спеціальні назви (окрім суто обрядових страв). До складу весільної лексики входять здебільшого полісемічні лексеми. Мотивованість назв пов’язана насамперед із вибором мотиваційних ознак, що є основою для називання предметів і явищ.Ключові слова: лексико-семантичні групи, словниковий склад традиційних родинних обрядів, ареал між Бугом та Інгулом, специфіка народної культурної термінології, лексика весільного дійства.

У семантиці багатьох прикметників – слів, що характеризують різні властивості предметів, значне місце належить ознакам, які людина отримує через органи сприйняття. У психолінгвістичному дослідженні, проведеному з носіями російської мови, була виявлена значна група іменників (більше ніж 7,6 тисяч одиниць), які безпосередньо пов’язані з тим чи тим відчуттям (слухом, зором, нюхом, смаком чи дотиком). Серед них близько 100 прикметників, на думку опитаних, називають такі ознаки, які мовці сприймають на дотик (температурні параметри предметів, фактура їхньої поверхні, консистенція, наявність чи відсутність вологи тощо). Мета нашого дослідження полягає у виявленні кореляцій між даними, які було отримано в психолінгвістичному експерименті, та лексикографічному описі відповідних прикметників, здійсненому традиційними лінгвістичними прийомами. Ми залучали інформацію переважно із різних словників російської мови, доповнюючи її даними із лексикографічних джерел англійської, української, польської та італійської мов. Докладно обстежено тлумачення прикметників двох груп: з семантикою температури та семантикою фактури поверхні. Загальний висновок полягає в тому, що лексикографи здебільшого ігнорують згадку про канал перцептивної інформації, часто використовуючи в тлумаченнях синоніми чи внутрішні відсилки. Це робить лексикографічний опис прикметників малоінформативним, не відбиває психолінгвальної реальності, не дає уявлення про ту значну роль, яка належить перцептивному компоненту в семантичному навантаженні прикметників. Література References Величковский Б. М., Зинченко В. П., Лурия А. Р. Психология восприятия. Москва: Из-во МГУ, 1973. Кузнецов А.М. Некоторые теоретические проблемы семантики последних десятилетий // Лингвистические исследования в конце ХХ века: Сб. обзоров. Москва, 2000. С. 173–185.Колбенева М. Г., Александров Ю. И. Органы чувств, эмоции и прилагательные русского языка: Лингво-психологический словарь. Москва: Языки славянских культур, 2010. Лаенко Л. В. Перцептивный признак как объект номинации. Воронеж : Воронеж. гос. ун-т, 2005. Селиверстова О. Н. Роль информантов в процессе семантических исследований // Психолингвистические проблемы семантики / Отв. ред. А. А. Леонтьев и А. М. Шах­нарович. Москва: Наука, 1983. С. 256-267. References (translated and transliterated) Velichkovskiy, B. M., Zinchenko, V. P., Luriya, A. R. (1973). Psihologiya Vospriyatiya [Psychology of Perception]. Moscow: Moscow State University. Kolbeneva, M. G., Aleksandrov, Yu. I. (2010). Organy chuvstv, emocii i prilagatelnye russkogo yazyka: Lingvo-Psihologicheskij Slovar [Organs of Senses, Emotions and Adjectives of the Russian Language]. Moscow: Yazyki slavyanskih kultur. Kuznecov, A.M. (2000). Nekotorye teoreticheskie problemy semantiki poslednih desyatiletiy [Some theoretical problems of semantics of recent decades]. Lingvisticheskie Issledovaniya v Kontse ХХ Veka. Moscow, 173-185. Layenko, L. V. (2005). Perceptivny Priznak kak Obyekt Nominatsii [Perception Feature as an Object of Nomination]. Voronezh: Voronezh State University. Seliverstova, O. N. (1983). Rol’ informantov v processe semanticheskikh issledovanij [The informants’ role in the process of semantic study]. In: Psiholingvisticheskiye Problemy Semantiki, (pp. 256-267). A. A. Leontyev, A. M. Shahnarovich, (Eds.). Moscow: Nauka Джерела АСРЯ – Активный словарь русского языка. Отв. ред. акад. Ю. Д. Апресян. М.: Языки славянской культуры. Т. 1, 2014. Т. 2, 2014. БАС – Словарь современного русского литературного языка в 17 т. М. – Л.: Из-во АН СССР, 1950-1967. Дм. – Толковый словарь русского языка под ред. Д. Дмитриева. М.: Астрель. 2003. Ефр. – Ефремова Т.Ф. Новый словарь русского языка: Толково-словообразовательный. М.: Русский язык, 2000. Т. 1: А-О., Т. 2: П-Я. Режим доступа: http://efremova-online.ru/ МАС – Словарь русского языка. В 4-х томах / Под ред. А.П. Евгеньевой. М. : Русский язык, 1985-1988. САР – Словарь Академии Российской, по азбучному порядку расположенный. В 6-и частях. СПб., 1806-1822. СУМ – Словник української мови : в 11-ти т. К. : Наукова думка, 1970-1980. ОШ – Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка: 4-е изд., дополн. М.: ООО «А Темп», 2006. Collins – The Collins English Dictionary. Retrieved from http://www.collinsdictionary.com Dorosz. – Słownik języka polskiego pod red. W. Doroszewskiego. Retrieved from: http://sjp.pwn.pl/doroszewski/lista Hornby – Hornby A. S. The Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English. V. 1, 2. М.: Рус. язык, 1982. Longman – The Longman Dictionary of Contemporary English. Retrieved from https://www.ldoceonline.com/ Zing – Zingarelli, Nicola. Vocabolario della lingua italiana: decima edicione. Bologna, 1973. Sources Slovar sovremennogo russkogo literaturnogo yazyka v 17 t. (1950—1967) M. L.: Iz-vo AN SSSR,Aktivnyj slovar russkogo yazyka. (2014). Yu. D. Apresyan, Ed. Moscow: Yazyki slavyanskoj kultury. V. 1, V. 2. Tolkovyj slovar russkogo yazyka. (2003). D. Dmitriev, Ed. Moscow: Astrel. Efremova T.F. (2000). Novyj slovar russkogo yazyka: Tolkovo-slovoobrazovatelnyj. Moscow: Russkiy Yazyk, 2000. T. 1: A-O. T. 2: P-Ya Slovar russkogo yazyka. (1985-1988). V 4-h tomah. A.P. Evgeneva, Ed. Moscow: Russkij Yazyk. Slovar Akademii Rossijskoj, po azbuchnomu poryadku raspolozhennyj. (1806—1822). 6 Vo­lumes. S.-Petersburg. Slovnyk ukrayinskoyi movy (1970-1980). 11 Volumes. Kyiv: Naukova Dumka. Ozhegov S. I., Shvedova N. Yu. (2006). Tolkovyj slovar russkogo yazyka: 4-e izd., dopoln. Moscow: A Temp Ltd. Collins – The Collins English Dictionary. Retrieved from: http://www.collinsdictionary.com Dorosz. – Słownik języka polskiego pod red. W. Doroszewskiego. Retrieved from: http://sjp.pwn.pl/doroszewski/lista Hornby — Hornby A. S. (1982). The Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English. V. 1, 2. Moscow: Rysskiy Yazyk. Longman – The Longman Dictionary of Contemporary English. Retrieved from: https://www.ldoceonline.com/ Zing – Zingarelli, N. (1973). Vocabolario della lingua italiana: decima edicione. Bologna.

У статті висвітлено фразеотвірні можливості релігійних фразеологізмів української мови (і тих, що не потребують декодування, і тих, які функціонують в узагальнено-образних значеннях). Ступінь відтворюваності мотивувальних ознак внутрішніх форм фразеологізмів із узагальнено-образним значенням висока. Аналітичним релігійним термінам, крилатим бібліїзмам, народним прислівʼям і приказкам, формулам мовного етикету і божби, власне фразеологізмам ‒ усім фразеологічним одиницям, що містять релігійний компонент і видозмінені за формою чи за семантикою, притаманні підвищена експресія, образність, стилістична маркованість та оцінність. Ключові слова: релігійна лексика, релігійна фразеологічна одиниця, трансформація / усічення / нарощення / компонентна заміна фразеологізму. Покликання Список використаних джерел Великий тлумачний словник сучасної української мови, за ред. В. Т. Бусла. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. Жайворонок, Віталій. Знаки української етнокультури: словник‑довідник. Київ: Довіра, 2006. Коваль, Алла. Спочатку було Слово: крилаті вислови біблійного походження в українській мові. Київ: Либідь, 2001. Словник української мови, за ред. В. В. Жайворонка. Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2012. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Словник української мови, за ред. В. М Русанівського. В 20 т. Київ: Наукова думка, 2010‒2018. Пуряєва, Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. Львів: Видавничий відділ «Свічадо» Монастиря Монахів Студитського Уставу, 2001. Українські приказки, прислів’я і таке інше, укл. М. Номис. Київ: Либідь, 1993. Фразеологічний словник української мови, укл. В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін. У 2 кн. 2-ге вид. Київ: Наукова думка, 1999. Список використаної літератури Арутюнова, Нина. Метафора и дискурс. Москва: Прогресс, 1990. Бабич, Надія. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки. Чернівці: Букрек, 2009. Богдан, Світлана. «Біблеїзми в системі епістолярного автопортретування Лесі Українки». Волинь філологічна: текст і контекст, вип. 17, 2014, с. 15‒36. Васильченко, В’ячеслав. «Відображення українськими обрядовими фразеологізмами статусної зміни зовнішності людини». Українська мова, № 1, 2010, с. 67–81. Денисюк, Василь. «Варіантність фразеологічних одиниць (на матеріалі східнослов’янської середньовічної історіографії)». Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету: Філологічні студії, вип. 16, 2017, с. 87‒95. Івченко, Анатолій. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків, 1996. Колоїз, Жанна. «Біблійна алюзія як засіб вираження авторської інтенції в романі В. Шкляра «Залишенець. Чорний Ворон»». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 659, 2013, с. 3‒9. Куза, Анжела. Українська релігійна фразеологія: особливості функціонування в сучасному мовному просторі. Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2016. Кузь, Г. «Вплив християнського світогляду на компонентний склад та функції вигукових фразеологізмів». Біблія і культура, вип. 1, 2000, с. 233–7. Мацьків, Петро. Концептосфера Бог в українському мовному просторі. Київ ‒ Дрогобич: Коло, 2007. Мойсієнко, Анатолій. «Aктуалізація фразеологічних одиниць у художньому тексті». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 115‒21. Мокиенко, Валерий. Славянская фразеология. Москва: Высшая школа, 1989. Німчук, Василь. «Християнство й українська мова». Українська мова, № 1, 2001. с. 11‒30. Огієнко, Іван. Українське монашество. Київ: Наша культура, 2002. Осінчук, Юрій. Історія української богослужбово-обрядової лексики. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. Піддубна, Наталія. Формування номенклатури назв релігійних споруд в українській мові: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2000. Потебня, Олександр. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. Харьков: Госиздат Украины, 1930. Селіванова, Олена. Нариси з української фразеології (психолінгвістичний та етнокультурний аспекти). Київ ‒ Черкаси: Брама, 2004. Скаб, Марія, Скаб, Мар’ян. «Біблійні фразеологізми як об’єкт мовної гри в сучасній українській літературі». Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации, т. 25 (64), № 2 (1), 2012, с. 232–7. Скаб, Марія. «Фразеологізми з релігійним компонентом в українських словниках». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 107–14. Скрипник, Лариса. Фразеологія української мови. Київ: Наукова думка, 1973. Слонов В. «Біблія на уроках української мови». Урок української, № 2, 2002, с. 37–42. Сулима, Віра. Біблія і українська література. Київ: Освіта, 1998. Телия, Вероника. Типы языковых значений. Связанное значение слова в языке. Москва: Наука, 1981. Ткач, Л., Шепетюк, І. «Євангелійні мотиви в українській народній фразеології та в дискурсі української мемуаристики початку ХХ ст. (за щоденниками С. Єфремова)». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Слов’янська філологія, вип. 87, 2000, с. 109–127. Ужченко, Віктор, Ужченко, Дмитро. Фразеологія сучасної української мови. Київ: Знання, 2007. Царьова, Ірина. «Обрядофраземи північноукраїнських і східнослобожанських говірок». Волинь-Житомирщина, № 22(II), 2010, с. 289‒95. Ципердюк, Оксана. «Біблійні алюзії в поетичних текстах Василя Герасим’юка». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 772, 2016, с. 110‒5.

Стаття присвячена українсько-польським мовним контактам у царині діахронної фразеології. Об’єктом дослідження слугували щоденникові записи генерального підскарбія Якова Марковича, у яких зафіксовано фразеологізм загнати в тарапати. Автор на основі аналізу апелятивної та пропріальної лексики робить висновок, що цю фразеологічну одиницю українська мова запозичила з польської. Субстантив стійкого сполучення слів, на думку етимологів, польська мова запозичила з німецької. Географія поширення лексеми тарапата та різний ступінь її функціювання в сучасних польській, українській та білоруській мовах, зокрема обмежене вживання в говірках польської мови, а також «пограничне» використання в говірках української та білоруської мов, слугують додатковим підтвердженням її статусу запозичення. Іншим вагомим чинником запозиченого характеру лексеми тарапата є лексикографічна й фразеографічна кодифікація, яка найбільшою мірою представлена в польській мові, в українській маємо тільки лексикографічну фіксацію, а білоруські лексикографи її не кодифікують. Автор також звертає увагу на те, що українська мова могла стати посередницею в запозиченні польською лексеми тарапата, адже потрібно враховувати, що до активізації українсько-польських мовних контактів одним з основних лексичних «постачальників» були тюркські мови. Функціювання в українській мові слів тарапать «порохівниця, патронташ» та прізвища Тарапат, географічно презентованих значною мірою українським південним сходом, змушують звернутися до тюркських мов, у яких лексеми з коренем *dar/*тāр уживаються із вторинними, переносними значеннями «скрутне становище, утиски», «те, що створює проблеми». Перспективним автор уважає залучення в орбіту дослідження українсько-румунських зв’язків, адже значна частина прізвищ із коренем тарап діахронно представляє регіон, який у ХІV–ХV ст. входив до складу Молдавського князівства, а нині межує з Румунією.

Вивчення українського мовознавства в Угорщині має давню історію. Увага дослідників зосереджу-валася насамперед на питаннях синхронної та діахронної діалектології, зокрема закарпатської, про-блемах українсько-угорських міжмовних контактів. Ім’я Ласлова Чопея в українській лексикографії відоме насамперед як укладача «Русько-мадярського словаря» (Будапешт, 1883).У статті проаналізовано статтю «Magyar szók a rutén nyelvben» (Угорські слова в руській мові) та реєстр «Русько-мадярського словаря», подано етимологію слів, які з погляду їх первинного похо-дження були спірними, зіставлено різні оцінки словника мовознавцями з часу його появи до сього-дення.Ласлов (Василь) Чопей (уг. Csopey / Csopei László) – угорський педагог, перекладач, мовознавець. В енциклопедії «Українська мова» написано: «Ласлов (Василь) Чопей – український мовознавець; писав мовою дуже близькою до закарпатського народного мовлення центральної частини краю». Ю. Шевельов доповнює: «Чопей Василь – педагог, упорядник підручників для народних шкіл Закар-паття (1881–1890)».Угорський славіст Аттіла Голлош зі вступною статтею Іштвана Удварі підготував до видання уза-гальнювальну працю «Csopey László élete és művei» (Життя і праці Ласло Чопея). А. Голлош уклав бі-бліографію праць Л. Чопея, класифікувавши їх за такими галузями: літературознавство, етнографія, мовознавство, переклади, фахова література, підручники для русинських шкіл, природознавство, експедиції, виставки, поштова скринька, статистика, рецензії, лекції в Малій Академії, редакторська робота, листування. На прохання міністерства Л. Чопей уклав та переклав вісім підручників для народних шкіл.З появою статті «Magyar szók a rutén nyelvben» (Угорські слова в руській мові), опублікованій у 1881 році, Ласло Чопей розпочав дослідження угорсько-слов’янських мовних зв’язків. Працю Чо-пея можна вважати першою у дослідженні угорських лексичних запозичень в українських говорах сучасної території Закарпаття. У своїй статті, написаній на науковому рівні свого часу, автор пе-рерахував відомі йому угорські лексичні елементи березької говірки, вказав на фонетичні зміни, які відбулися на українському мовному ґрунті, подав тематичну класифікацію, указавши, по суті, напрямки подальших досліджень.Традиційно вважається, що українсько-угорська словникова справа бере свій початок від другої половини ХІХ ст. із появою «Русько-мадярського словаря» Ласлова Чопея. Словник високо оцінила Угорська королівська академія наук – автор отримав премію Фекешгазія. Словниковий реєстр нараховує 20 тисяч вокабул і відображає лексичний склад добре відомих укладачеві закарпатських східнослов’янських говорів.Проживаючи далеко від україномовної території, у кінці ХІХ ст. наголошував на самостійності української мови, відстоював право на її розвиток і функціювання.Вважаємо, що словник є цінною лексикографічною працею, а його автора можемо вважати осно-воположником українсько-угорської лексикографії. Доробок Л. Чопея і сьогодні може стати в при-годі лексикологам, діалектологам, історикам мови, а також дослідникам міжмовних та діалектних контактів, а його результати формують основу для нових наукових розробок.The investigation of Ukrainian linguistics in Hungary has a long history. The researchers in this field have focused mainly on issues of synchronic and diachronic dialectology, in particular Transcarpathian, as well as the problems of Ukrainian–Hungarian interlingual contacts. László Csopey’s name is first known in Ukrainian lexicography as the compiler of the Ruthenian–Hungarian Dictionary (Budapest, 1883). We have analyzed the paper Hungarian words in the Ruthenian language and the register of the Ruthenian–Hungarian dictionary in order to present the etymology of words that are controversial in terms of their origin and aimed to compare various assessments of the dictionary by linguists from the time of its appearance to the present.László Csopey was a Hungarian teacher, translator, and linguist. In the encyclopaedia of the Ukrainian language, he is described as follows: “László (Vasyl) Csopey – a Ukrainian linguist; he wrote in the language which is very close to the Transcarpathian folk language of the central part of the region”. Yurii Shevelyov adds: “Vasyl Csopey is a teacher, compiler of textbooks for public schools of Transcarpathia (1881–1890)”.In 2004, the Hungarian Slavist Attila Hollós prepared for publication the generalized work László Csopey’s life and works with an introductory paper by István Udvari. At the request of the Ministry of Education, László Csopey compiled and translated eight textbooks for public schools. He began to investigate Hungarian–Slavic language contacts and published the paper Hungarian words in the Ruthenian language in 1881. The paper can be considered the first in the field of investigation of Hungarian lexical borrowings in the Ukrainian dialects on the territory of present-day Transcarpathia. In his paper, the author has listed all the Hungarian lexical elements of the Bereg dialect known to him, pointed out the phonetic changes that took place in the Ukrainian language, and gave a thematic classification indicating, in fact, areas for further research.It is traditionally believed that the Ukrainian–Hungarian dictionary publication dates back to the second half of the nineteenth century with the appearance of Ruthenian–Hungarian Dictionary by László Csopey. The dictionary was highly praised by the Hungarian Royal Academy of Sciences and the author received the Fekésházi Prize. The dictionary register has 20,000 entries and reflects the lexical composition of the Transcarpathian East Slavic dialects well-known to the compiler. Living far from the Ukrainian-speaking area in the late nineteenth century, László Csopey emphasized the independence of the Ukrainian language, defended the right to its development and functioning.We believe that the analyzed dictionary is a valuable lexicographical work, and its author is considered the founder of Ukrainian–Hungarian lexicography. László Csopey’s work is still relevant up to now and it can be used by lexicologists, dialectologists, language historians as well as specialists in interlingual and interdialectical contacts, and its results form the basis for further research in these fields of linguistics.

У статті проаналізовано текстові заміни в рукописі казань ≪Вѣнецъ Хв̃ъ≫ А. Радивиловського порівняно з його стародруком (друкарня Києво-Печерської лаври, 1688). На основі їх порівняння встановлено такі типи змін: лексичні, фонетико-орфографічні, граматичні заміни; особливості цитування джерел; зміна модальних параметрів висловлювання; звуження діалогічності. Найбільше таких замін стосується лексики, переважно окремих слів у тексті. Вони зредаговані в рукописі та здебільшого перенесені у стародрук. Проаналізовано лексичні заміни в контексті, розкрито їх фіксацію в тогочасних словниках, історичних лексикографічних працях. Схарактеризовано, що переважають заміни окремих латинізмів і зрідка полонізмів, фіксуються окремі заступлення української лексики. Замість них використовувалися церковнослов’янізми та книжна українська лексика. Причини таких замін, передусім активніше використання церковнослов’янізмів, зумовлені соціокультурною ситуацією в Україні наприкінці ХVІІ ст., спробою поширити книгу та отримати суспільний запит на неї в Україні, а також Росії. У рукописі А. Радивиловського зафіксовано лексеми, які не засвідчені в тогочасних словниках, або їхнє значення відрізняється від перекладу тогочасних лексикографів. Виявлений лексичний матеріал є фіксацією еволюції літературної норми староукраїнської мови, розвитку синонімічності, розрізненням слововживання в проповіді за її ознаками традійності / інноваційності, конвенційності / неконвенційності.

The State and Prospects of Discursive-Stylistic Lexicography: An OverviewThis article presents a general analysis of traditional and new lexicography. In doing so, it argues for the relevance of discursive-stylistic theoretical approaches and practices in compiling innovative dictionaries. Using the example of Ukrainian and Polish media dictionaries, the authors describe the evolutionary process of transition from print to electronic (computer) dictionaries, and from descriptive to analytical ones. A survey they conducted among students of the Taras Shevchenko National University of Kyiv confirms this process: 84% of the respondents preferred using new dictionaries based on computer technologies. The authors note that the trends observed in Polish and Ukrainian media lexicography are logical in the context of the development of world lexicography. In order to confirm this, they provide an overview of American, German and British media dictionaries. They also describe new Ukrainian dictionaries of the discursive type (e.g. Medialinhvistyka: Slovnyk terminiv i poniatʹ [Media Linguistics: A Dictionary of Terms and Concepts] by Larysa Shevchenko, Dmytro Derhach and Dmytro Syzonov, 2014) and the frequency type (e.g. Novi slova ta frazeolohizmy v ukrains′kykh media: Slovnyk [A Dictionary of New Words and Phraseologisms in the Ukrainian Mass Media] by Larysa Shevchenko and Dmytro Syzonov, 2017). The dictionaries are discussed in the context of the development of Ukrainian lexicography and its interrelation with current European, particularly Polish, lexicographic tendencies. The authors plan to continue developing multimedia dictionaries, focusing in particular on collecting media material and its computer processing. The aim of this work is to expand and further organise a dataset for new dictionaries of the twenty-first century, guided by the discursive-stylistic theoretical approach. Stan i perspektywy leksykografii dyskursywno‑stylistycznej: przegląd problemuArtykuł przedstawia ogólną analizę leksykografii tradycyjnej i nowej, uzasadniając przy tym istotność dyskursywno-stylistycznych podejść i praktyk teoretycznych w tworzeniu innowacyjnych słowników. Na przykładzie ukraińskich i polskich słowników medialnych opisuje ewolucyjny proces przejścia od słowników drukowanych do elektronicznych (komputerowych) i od słowników opisowych do analitycznych. Ankieta przeprowadzona przez autorów wśrod studentów Kijowskiego Uniwersytetu Narodowego im. Tarasa Szewczenki potwierdza zachodzenie tego procesu: 84% respondentów woli korzystać z nowoczesnych słowników opartych na technologii komputerowej. Autorzy zauważają, że trendy obserwowane w polskiej i ukraińskiej leksykografii medialnej są logiczne w kontekście rozwoju leksykografii światowej, co potwierdza przegląd słowników z USA, Niemiec i Wielkiej Brytanii. Opisane zostały także ukraińskie neosłowniki – typu dyskursywnego (np. Медіалінгвістика: Словник термінів і понять [Media-lingwistyka: Słownik terminów i pojęć] Łarysy Szewczenko, Dmytra Derhacza i Dmytra Syzonowa, 2014) oraz frekwencyjnego (np. Нові слова та фразеологізми в українських медіа: Словник [Nowe słowa i idiomy w ukraińskich mediach: Słownik] Łarysy Szewczenko i Dmytra Syzonowa, 2017). Słowniki te omówiono w kontekście rozwoju ukraińskiej leksykografii i jej relacji ze współczesnymi europejskimi, a szczególnie polskimi, trendami leksykograficznymi. Autorzy planują dalsze prace nad nowoczesnymi słownikami multimedialnymi, w szczególności gromadzenie materiału medialnego i jego przetwarzanie komputerowe. Celem tej pracy naukowej jest dalsza rozbudowa elektronicznej kartoteki, która posłuży za podstawę nowych, dyskursywno-stylistycznych słowników XXI wieku.

У статті представлено результати експерименту зі впорядкування електронного тезаурусу перекладознавчих термінів, що підготовлено у рамках практичних занять з перекладної комп’ютерної лексикографії і термінографії. Тезаурус поповнюється термінами з галузі перекладознавства українською, іспанською і португальською мовами. Потреба в упорядкуванні тезарусу продиктована значною невпорядкованістю перекладознавчої термінології, відсутністю дефініції для використовуваних термінів або ж суттєвими розбіжностями між наявними дефініціями. Тезарус дозволяє добувати такі парадигматичні характеристики терміна: гіперонім, гіпонім, меронім, голонім, причина, наслідок, характеризація та інші. З-поміж синтагматичних характеристик терміна у тезаурусі надаються прикметникові і дієслівні колокації. Перші можуть пролити світло на якісні характеристики явища/предмета, позначуваного терміном; другі здатні охарактеризувати дії, виконувані предметом або ж дії, впливу яких зазнає цей предмет. Отже, семантична парадигма терміна ґрунтується переважно на його зв’язках з іншими термінами; частково парадигматичні відношення можуть бути виведені з його синтагматичних характеристик: прикметникові колокації терміна закономірно вказують на його гіпоніми. Характеризація терміна за вказаними характеристиками (зокрема, гіперонім, а також інші суттєві семи: причина, наслідок, меронім, голонім та інші) можуть бути використані для розробки дефініції терміна за інтенсіоналом. На підставі зв’язків між тезарурсними статтями можуть генеруватися нові знання, зокрема, завдяки транзитивності більшості тезаурусних функцій можуть автоматично створюватися ланцюги тезаурусних зв’язків; завдяки інверсійному пошуку можна знаходити не лише статті, в якій вихідний термін зазначено у лемі, а й його вживання у глосі й відповідні семантичні зв’язки з іншими термінами.