Academic literature on the topic 'Угоди міжнародні'

Анотація. У статті висвітлено найбільш важливі проблеми, пов’язані із здійсненням міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, та обґрунтування шляхів щодо їхнього подолання. Підкреслюється багаторівневе правове регулювання міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом як трансграничної діяльності: 1) національний рівень (законодавство України, зокрема Закон України «Про автомобільний транспорт», та законодавство країни, територією якої здійснюється перевезення вантажу,); 2) міжнародному рівні (дво- та багатосторонні міжнародні договори, зокрема Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (1956); Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (1970); Європейська Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (1957) та ін.). Стверджується, що автомобільний транспорт забезпечує значну частину торгівлі товарами між Україною та ЄС та є важливою умовою для ефективного функціонування Поглибленої і всеохопної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Співпраця України із країнами ЄС у секторі автомобільних перевезень, окрім Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію), регулюється низкою дво- та багатосторонніх договорів. Зроблено висновок, що лібералізація міжнародних автомобільних перевезень вантажів потребує вирішення за допомогою комплексу заходів, зокрема: підписання спеціальної угоди з ЄС відповідно до ст. 136 Угоди про асоціацію (спеціальна угода замінить чинну систему щорічних двосторонніх переговорів із країнами ЄС щодо квот дозволів для здійснення міжнародних вантажних автомобільних перевезень); гармонізація законодавства України у сфері автомобільного транспорту із законодавством ЄС в частині вимог, що ставляться до автомобільних перевізників; підвищення прозорості розподілу та обліку дозволів на міжнародні вантажні автомобільні перевезення шляхом цифровізації.

Метою статті є визначення та аналіз основних міжнародно-правових актів, які регламентують відносини держав у сфері протидії зміні клімату. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні міжнародних договорів універсального характеру в сфері протидії зміні клімату та зʼясуванні їх переваг або недоліків. Висновки. До основних міжнародно-правових актів, які регулюють міждержавні відносини в сфері протидії зміні клімату, належать Рамкова конвенція ООО про зміну клімату 1992 р. та Паризька угода, яка замінила з 2020 р. Кіотський протокол до вищезазначеної конвенції. Незважаючи на їх суперечливий характер стосовно ефективності реалізації відповідних положень, ці два міжнародні договори заклали фундамент для становлення та розвитку сучасного міжнародно-правового режиму охорони клімату. Паризька угода 2015 р. є новим важливим інструментом кліматичного правового режиму, який врахував прогалини Кіотського протоколу та встановив нові механізми імплементації з метою зменшення викидів парникових газів. Безумовно, дієвість цього міжнародного договору буде залежати від дотримання його державами та проведення ними комплексної правової кліматичної політики. При розробці державами свого національно визначеного внеску згідно з положеннями Паризької угоди 2015 р. слід ставити не тільки амбітні цілі, але й реальні, досягнення яких дійсно забезпечить скорочення або обмеження викидів парникових газів. Україна як активний учасник міжнародної кліматичної політики планує посилити свої позиції та готується взяти на себе зобовʼязання щодо Другого національно визначеного внеску.

У статті досліджуються особливості імплементації міжнародних кримінально-процесуальних та кримінально-правових норм як форми впливу міжнародного права на національне право. Аналізуються основні доктринальні підходи вчених до визначення поняття «імплементація» і відмежування його від інших подібних понять. Виявляється специфіка впливу правових норм міжнародних конвенцій на правові норми кримінального права окремих держав. Можна зробити висновок, що основною метою реалізації як кримінального процесуального, так і міжнародного кримінального права як форми впливу міжнародного права на національне право є зміна чинного законодавства для виконання міжнародних зобов'язань з урахуванням кримінально-правової системи, структури чинного галузевого законодавства, законодавчої техніки. Це дозволяє законодавцю реалізувати положення міжнародної угоди та покращити якість законодавства, а положення міжнародного кримінального права є поштовхом, який ініціює перегляд національного законодавства у випадках, коли це прямо передбачено в тексті міжнародної угоди або вимагається законом. На ефективність реалізації безпосередньо впливає якість національного законодавства, а також вибір законодавцем методів реалізації: прийому, адаптації, трансформації та направлення. Незважаючи на різні доктринальні підходи до визначення поняття «імплементація», найбільш точним слід вважати визначення національної правової імплементації як процесу, що передбачає реалізацію міжнародного кримінального права в державі у сфері внутрішнього права з його допомогою та зі встановленим порядком; юридична діяльність державних органів, спрямована на фактичне виконання міжнародних зобов'язань, взятих на себе державою. Підтримую думку А.Л. Лучиніна про те, що поняття «реалізація» не є синонімом поняття «виконання», оскільки реалізація - це процес, а виконання - можливий результат цього процесу. Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також інші міжнародні договори, норми яких стосуються самореалізації, безпосередньо застосовуються, вони не потребують прийняття внутрішнього законодавства для їх реалізації. Зазвичай у конституціях держав містяться положення, які є прикладом загального довідкового правила, що дозволяють застосовувати міжнародні угоди, обов'язкові для держави, належним чином ратифіковані та опубліковані, або загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, або визначають місце міжнародного права в межах правової системи конкретної держави.

У статті проаналізовано міжнародні правові акти щодо забезпечення інформаційної безпеки країн Європейського союзу (далі – Євросоюз). Досліджено внутрішнє європейське законодавство щодо правового регулювання означеної проблематики. Охарактеризовано правові механізми регулювання міжнародних відносин у сфері інформаційної безпеки. Наголошено на існуванні на європейському просторі реальної небезпеки використання інформаційно-комунікаційних технологій з терористичною метою, зокрема для здійснення терористичних атак. Наголошено на високій вірогідності створення потужної, ефективної служби інтернет-пропаганди та інтернет-рекрутування в умовах відсутності загальноєвропейських узгоджених заходів та механізмів протидії кібернетичній агресії. Відзначено, що на сьогодні спостерігається тенденція деяких країн (насамперед Російської Феде рації) до домінування в світовому інформаційному просторі, що шкодить ефективній співпраці України з цивілізованими європейськими державами, а також містить загрози конституційним правам і свободам людини та громадянина, інформаційному забезпеченню державної політики, розвитку вітчизняної індустрії інформації, безпеки інформаційних засобів та систем. Акцентується увага на потребі “переорієнтування” законотворчої діяльності на розроблення концептуального механізму, визначення основних видів загроз, мети, завдань, пріоритетних напрямків у забезпеченні міжнародної інформаційної безпеки прийняттям спеціальних законів, а не лише через міжнародні угоди та проекти міжнародних конвенцій. Підкреслюється, що розроблення та реалізація міжнародних і національних програм створення інформаційних мереж та інформаційних технологій, заснованих на безперервному впровадженні засобів обчислювальної техніки і зв’язку, систем телекомунікацій, є ключовим завданням вступу України в міжнародну інформаційну спільноту. Мета статті полягає у з’ясуванні проблем та перспектив правового регулювання інформаційної безпеки країн Євросоюзу та виробленні на цій основі науково обґрунтованих пропозицій до інформаційного законодавства України.

Серед основних проблем економіко-правового регулювання особливе місце займає охорона та збереження біорізноманіття екосистем. Доведено, що збіднення та зникнення біорізноманіття екосистем неминуче позначиться на якості життя і здоров’я населення. Важливо звернути увагу на визначення терміну «біорізноманіття» у національних та міжнародно-правових актах. На цей час існує близько 85 визначень терміну «біорізноманіття» і, цей термін використовують уже понад п’ятдесят років. Проаналізовано основні причини та наслідки руйнування і втрати біорізноманіття екосистем в Україні та світі, як основного національного багатства кожної держави. Його збереження та невиснажливе використання розглядається як один із пріоритетів у сфері екологічної безпеки, а також охорони, використання та відтворення природних ресурсів. У зв’язку з євроінтеграційними процесами в Україні та необхідністю адаптації нормативно-правових актів до міжнародних договорів, які Україна підписала та ратифікувала, проаналізовано міжнародні конвенції та угоди у сфері охорони і збереження біорізноманіття екосистем, подано практичні рекомендації щодо ефективного економіко-правового регулювання у сфері охорони та збереження екосистемного біорізноманіття. Запропоновано шляхи імплементації міжнародних конвенцій та угод у національне законодавство, прийняття Закону України «Про охорону та збереження біорізноманіття екосистем», проведення моніторингу біорізноманіття, здійснення монетизації екосистемних послуг, інтеграцію Конвенції про охорону біологічного різноманіття у Лісовий, Водний, Земельний, Податковий Кодекси України.

Пахлеванзаде А. Становлення міжнародно-право-вого механізму протидії корупції. – Стаття.У статті розглянуто етапи становлення міжна-родно-правового механізму протидії корупції. Зазна-чено, що на першому етапі відбувалося зародженняміжнародного механізму протидії корупції. В цейперіод міжнародні організації, зокрема ООН, почализвертати серйозну увагу на необхідність боротьби зпідкупом державних посадових осіб у сфері міжна-родних комерційних та фінансових операцій. У цейчас боротьба з корупцією стала одним із пріоритет-них напрямів державної політики багатьох європей-ських держав.У статті підкреслено, що другий етап можна наз-вати етапом національно-правового регулюванняпротидії міжнародній корупції. Робляться спробиюридичного визначення корупції та підготовки між-народної угоди із боротьби з незаконними виплатамий іншими видами корупційних практик. Підкресле-но, що на цьому етапі не було прийнято жодного між-народного нормативно-правового акта конвенційно-го характеру щодо корупції. Корупція насампередрозглядалася як питання внутрішнього, а не міжна-родного значення.Третій етап було визнано етапом інтернаціоналі-зації антикорупційних норм. В цей час активізуєтьсяробота в межах універсальних та регіональних між-народних організацій із розробки заходів протидіїнезаконним виплатам та іншим різновидам корупції.Було прийнято низку міжнародних договорів та іншихнормативно-правових актів органів міжнародних орга-нізацій, в яких визначалися основні методи боротьбиз корупцією в різних сферах життя держави і суспіль-ства. Багато регіональних міжнародних антикоруп-ційних договорів містили положення, що стосуютьсякримінальної відповідальності за підкуп іноземнихдержавних посадових осіб.Проаналізовано четвертий етап, який можна оха-рактеризувати як етап універсалізації антикоруп-ційних норм. У міжнародному праві було прийнятоперший універсальний міжнародний договір у ційсфері – Конвенцію ООН проти корупції. Саме на цьо-му етапі визначну роль у формуванні загальносвітовоїстратегії протидії корупції починають відігравати між-народні неурядові організації

У статті здійснено класифікацію форм зовнішнього вираження чинного митного права Європейського Союзу. Стверджується, що серед усіх наявних форм митного права Євро- пейського Союзу первинне місце належить його установчим угодам, зокрема Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу. Водночас у повсякденному правовому регулюванні митних відносин у межах митної території Євро- пейського Союзу основне місце належить актам, що ухвалюються установами Європейсько- го Союзу. З огляду на це приділено увагу положенням: чинного Митного кодексу Європей- ського Союзу, затвердженого Реґламентом № 952/2013 Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Європей- ського Союзу; Спільного митного тарифу, застосування якого здійснюється відповідно до Реґламенту Ради Європейського Економічного Співтовариства № 2658/87 від 23 липня 1987 року щодо тарифної і статистичної номенклатури і спільного митного тарифу; Реґламенту Ради Європейського Союзу № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, що встановлює систе- му Співтовариства для звільнення від сплати мит. Міжнародні угоди Європейського Союзу, що містять положення в галузі митного права, класифіковано за такими видами: угоди між державами – членами Європейського Союзу; багатосторонні міжнародні угоди, учасником яких є Європейський Союз та його держави-члени; угоди Європейського Союзу та його дер- жав-членів із третіми державами або міжнародними організаціями. Проаналізовано статті Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, присвяче- ні упорядкуванню відносин у сфері митного регулювання. Визначено роль національного митного права держав – членів Європейського Союзу та судової практики у формуванні, дії та розвитку митного права Європейського Союзу.

Конституційно-правові перспективні питання щодо проведення правової реформи в України закономірно привертають неабияку увагу всього суспільства, стають у центрі політичних дискусій, що в свою чергу визначає одну з основних сфер застосування наукових знань і теоретичних досліджень в правовій системі України. Процес конституційної модернізації України спрямований, в першу чергу, на утвердження української держави як демократичної та правової, що передбачає обов’язкове врахування європейських правових стандартів.

Кваліфікаційна робота магістра складається з трьох розділів. Об’єктом дослідження є зовнішньоторговельна діяльність ТОВ «Естеті Косметік» та процес її вдосконалення. У роботі розглядаються теоретичні аспекти здійснення зовнішньоторговельних угод по контрактному виробництву гігієнічної продукції на підприємстві, та методи їх оцінки. Проаналізовано зовнішньоекономічну діяльність ТОВ «Естеті Косметік», здійснено аналіз впливу чинників, що сприяють та заважають здійсненню операційній діяльності. Запропоновано напрями підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльністі на підприємстві, пов'язаної з контрактнім виробництвом, розроблено заходи щодо оптимізації виробничого процесу та визначено особливості здійснення зовнішньоторговельних угод.
The master's thesis consists of three sections. The object of research is the foreign trade activity of "Esteti Cosmetics" LLC and the process of its improvement. The paper considers the theoretical aspects of the implementation of foreign trade agreements on the contract production of hygienic products at the enterprise, and methods of their evaluation. The foreign economic activity of Esteti Cosmetics LLC is analyzed, the analysis of the influence of the factors that promote and hinder the implementation of operational activities is carried out. The directions of increase of efficiency of foreign trade activity at the enterprise connected with contract production are offered, measures on optimization of production process are developed and features of realization of foreign trade agreements are defined.

Вихренко К. П. Міжнародно-правове регулювання праці в рибальському секторі : дис ... к.ю.н. : 12.00.11 / Вихренко Катерина Петрівна. - Одеса, 2015. - 237 арк.
Дисертацію присвячено міжнародно-правовим засадам регулювання праці у рибальському секторі. Висвітлено еволюцію моделей праці у рибальському секторі та його місце у системі міжнародного правового регулювання. Досліджено розвиток правового регулювання праці у рибальському секторі під егідою МОП та його кодифікацію, визначено специфіку правового регулювання праці у рибальському секторі в актах ММО та ФАО. Окреслено процеси відображення міжнародних правових стандартів праці у рибальському секторі у праві ЄС. Узагальнено специфіку імплементації цих міжнародних стандартів у право іноземних держав та визначено особливості практики їх застосування в Україні. Міжнародно-правове регулювання праці у рибальському секторі визначено як процес утворення, реалізації, імплементації та виконання норм міжнародних договорів, схвалених під егідою ООН, ММО, МОП та ФАО, щодо трудових та пов’язаних з ними відносин членів екіпажів (персоналу, рибалок) на риболовних суднах, що здійснюють власну діяльність в рамках їх мореплавства. Реалізація, імплементація та виконання цих норм відбувається шляхом схвалення актів права ЄС, національного законодавства, положень галузевих та колективних угод, утворення організаційних механізмів підготовки, контролю, охорони праці, ведення тристороннього діалогу, розслідування інцидентів у рибальському секторі.
Диссертация посвящена международным правовым основам регулирования труда в рыболовном секторе. Рассматривается эволюция моделей работы в рыболовном секторе и его место в системе международного правового регулирования. Исследовано развитие правового регулирования труда в рыболовном секторе под эгидой МОТ и его кодификация. Определяется специфика правового регулирования труда в рыболовном секторе в актах ММО и ФАО. Очерчены процессы отображения международных правовых стандартов труда в рыболовном секторе в праве ЕС. Определены специфика имплементации этих международных стандартов в праве иностранных государств, особенности практики их применения. Международно-правовое регулирование труда в рыболовном секторе определено как процесс реализации, внедрения и выполнения норм международных договоров, одобренных под эгидой ООН, ММО, МОТ и ФАО, в трудовых и связанных с ними отношениях членов экипажей (персонала, рыбаков) на рыболовных судах, осуществляющих свою деятельность в рамках мореплавания. Реализация, имплементация и выполнение этих норм происходит путем принятия актов права ЕС, национального законодательства, положений отраслевых и коллективных соглашений и договоров, организационных механизмов подготовки, контроля, охраны труда, ведения трехстороннего диалога, расследования инцидентов в рыболовном секторе.
The thesis is dedicated to the international legal grounds of regulation the labour relations in the fishing sector. The evolution of labour models in this sector and its place in the international legal regulation are lighted at. The development of international legal regulation of labour in the fishing sector under the auspices of the ILO, also as its codification in XXI cent., are investigated, the specific features of international legal regulation of labour in this sector in acts of IMO and FAO are determined at. Processes of reflecting into EU law the international legal standards of labour in the fishing sector are outlined. Author made the overview of specifics the implementation of those labour international standards in the right of foreign countries and lighted the peculiarities of such implementation practices in Ukraine. International legal regulation of labour in the fishing sector is defined as the process of implementation, realization and enforcement of the international agreements` norms approved by aegis the UN, IMO, ILO and FAO on labour and related relations of the fishing vessels` crew members (staff, fishermen) carrying out their activities within shipping. Such implementation, realization and enforcement of those standards is being through the acts of approval of the EU law, the national laws, the regulations of sector and collective agreements, the institutional mechanisms` preparation, monitoring, providing labor safety, holding trilateral dialogue, investigating incidents in the fishing sector. Thesis shows the mechanisms of application to regulate the labour relations in fishing sector the norms of the UN Convention on the Law of the Sea, 1982; the UN Agreement for the Implementation of the Provisions of the UNCLOS, 1982 relating to the Conservation and Management of Straddling Fish Stocks and Highly Migratory Fish Stocks, 1995; the Agreement to Promote Compliance with International Conservation and Management Measures by Fishing Vessels on the High Seas, 1993; the Torremolinos International Convention for the Safety of Fishing Vessels, 1977, superseded by the Torremolinos Protocol, 1993 and by the Cape Town Agreement, 2012; the International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Fishing Vessel Personnel (STCW-F), 1995; the ILO Convention Concerning Work in the Fishing Sector № 188, 2007, other ILO conventions and recommendations etc. Author proves that national legislation and sector collective agreements, also as the legal practice for fishermen labor have significant differences in modern countries, particularly in the implementation of international standards. The main differences are in relation to fishermen as to the employees or as to the self-employed individuals, in the status of national fishermen associations, in priority of collective or sector agreements for establishing basic conditions of individual labour contracts fishermen and others. Anyway the developed countries implement now not only the demands of conventions that are in force, such as STCW-F, but also the norms of agreements that are not in force but have the significant importance for fishing sector, such as Torremolinos Convention, Protocol and Agreement or ILO Convention № 188.

У червні 2004 р. Базельським Комітетом по банківському нагляду була опублікована угода “Basel II: Міжнародні стандарти виміру капіталу”. Угода розглядає методи розрахунку необхідної величини капіталу для покриття ризиків: кредитного, ринкового і операційного.
In June 2004 the Basel Committee on Banking Supervision published an agreement "Basel II: International Standard for Capital Measurement". The agreement examines the methods of calculating the required amount of capital to cover risks: credit, market and operational.

Зовнішня політика є важливим фактором становлення держави як міжнародного гравця і в пошуках зовнішньополітичного курсу України, з моменту становлення її незалежності, обрано курс європейської інтеграції. Внутрішньо-економічні та зовнішньо-політичні проблеми України потребують залучення зовнішніх партнерів для їх вирішення, Європейський Союз є потужним та вигідним партнером для України, дослідження питання інтеграційного процесу, загроз та перспектив для співробітництва з ЄС є перспективою для розвинутої та демократичної держави. Перший розділ розкриває теоретичні, історичні та законодавчі аспекти інтеграційної політики ЄС та місця в них України. У другому розділі проведено детальний аналіз основних сфер діяльності України та ЄС, їх розвитку в перерізі з зовнішніми загрозами та впливами. Також розглянуто основні засади інтеграційної політики ЄС та стану основних сфер діяльності Європейського Союзу У третьому розділі побудовано когнітивну та тренд-сезонну моделі розвитку інтеграційних процесів ЄС та України. Проведено прогноз міграції Європейського Союзу як невід’ємної складової інтеграційної політики ЄС та впливу її на інтеграційну політику України. Результати роботи можуть бути використані при подальшому дослідженні даної теми та використані у темах навчальних курсів, які стосуються інтеграційних процесів ЄС та України.

Навчально-методичний посібник з курсу «Актуальні питання захисту прав інтелектуальної власності» підготовлений з врахуванням положень міжнародних договорів та угод, Ци¬вільного кодексу України, спеціального законодавства України про інтелектуальну власність, аналізу матеріалів судової практики та призначається для підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії за спеціалізацією «Право».