Academic literature on the topic 'Турбулентне середовище'

У статті аналізуються чинники розвитку підприємства в умовах ринкової конкуренції. Дано визначення поняття «конкурентний розвиток підприємства». Отримала подальший розвиток класифікація чинників конкурентного розвитку, що враховує турбулентність сучасного ринку та дуагенну взаємодію чинників зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Дана оцінка впливу турбулентних і дуагенних чинників на формування цілей конкурентного розвитку підприємства.

Визначено особливості процесу рекрутингу українських політичних партій на прикладі місцевих виборів 2015, 2020 років. Доведено, що новітні підходи до рекрутингу до політичних партій впливають на ефективне забезпечення виборчих прав громадян, впровадження гендерної квоти у виборчих списках.Констатується, що сучасне зовнішнє середовище, у якому діють політичні партії, особливо українські, є вкрай турбулентним, невизначеним і нестійким. Тому в ньому не можуть бути ні ефективними, ні результативними традиційні українські політичні партії з їх застарілою ієрархічною структурою. Визначається, що місцеві еліти розглядають нову виборчу систему як інструмент парламентських партій для консолідації навколо них популярних локальних лідерів. Підкреслюється, слабкий рівень розвитку місцевих організацій політичних партій, що спричиняє ризики централізованого контролю партійних лідерів за місцевим політичним процесом. Аналізується спроможність традиційних політичних організацій елітних груп адекватно діяти у швидкозмінних, невизначених і турбулентних умовах сучасного інформаційного суспільства. Доводиться важливість запровадження процедури відкликання депутатів місцевих рад. Вбачається, що поширення пропорційної ви­борчої системи на відносно невеликі громади політичні партії отримає потужний механізм впливу на обраних осіб у системі місцевого самоврядування. Визначається, що успіх партій нового покоління, створених з нуля або побудованих шляхом реорганізації старих у майбутньому визначатиме вибір їхніми лідерами найбільш оптимальної з множини можливих горизонтальних структур.Вбачається, що у міру розвитку організації та набуття її членами позитивного досвіду, сформується нова організаційна культура, яка укріпиться і зможе сама підтримувати своє відтворення та активувати всіх членів організації для забезпечення максимально прозорих демократичних практик в реалії суспільно-політичного життя українців.

Стаття присвячена пошуку шляхів ефективного управління інтелектуальними продуктами починаючи від етапу винаходження, реєстрації та виходу на ринок. Для досягнення поставлених завдань використано методи: аналізу та синтезу; системний аналіз; логічний; абстрактний. Авторами статті запропоновано визначення суті поняття «інтелектуальний продукт», який слід розуміти як новостворені духовні і матеріальні цінності, які виступають результатом інтелектуальної діяльності особистості чи групи в результаті роботи. В статті висвітлено найпоширеніші типи прав інтелектуальної власності, до яких відносяться патенти, торгові марки, авторське право, зареєстровані знаки, права на компоновку ланцюгів, права селекціонерів. Доведено, що знання та розуміння правил ефективного використання інтелектуальних продуктів дає змогу суб’єктам господарювання краще розуміти інструменти управління ними, та отримувати вигоди чи користь, які вони можу приносити бізнесові, адже це додатковий прибуток. Обґрунтовано, розуміння керівниками компаній цінність різних засобів захисту та отримання вигоди від інтелектуальних продуктів, адже вона на пряму залежить від стратегії фірми, конкурентного середовища та швидко змінюваних контурів права інтелектуальної власності, та незалежно від форми власності повинні мати стратегію щодо формування портфеля інтелектуальної власності. Розглянуто вплив зовнішнього середовища на розвиток суб’єкта господарювання, адже з’являються нові правила, і вони досить потужно впливають на розвиток внутрішніх інтелектуальних продуктів, і сильно залежить від внутрішнього потенціалу суб’єкта господарювання. Зокрема, у статті проаналізовано, що розвиток процесів провокує стрімкий розвиток Індустрії 4.0 (Industry 4.0), а це повністю автоматизація виробництва, де управління всіма процесами здійснюється в режимі реального часу, та з врахуванням факторів мінливого зовнішнього середовища. Запропоновано застосовувати патентні стратегії або ж «охоронних стратегій» для більшого захисту запатентованих технологій, які надають продуктам та послугам перевагу над продуктами та послугами конкурентів. Патенти або ж так звані «охоронні стратегії» мають слугувати суб’єктам господарювання захистом для створених продуктів, які будуть лідирувати в категоріях, та посилювати зусилля щодо брендування даних продуктів. Управління інтелектуальними продуктами відіграє важливу роль в управлінні суб’єктами господарювання, адже розпочинається процес входження в технологічні життєві цикли продуктів, що зумовлені змінним турбулентним середовищем. Стаття є актуальною як в науковому, так і прикладному аспектах.

У статті розглянуто питання підвищення ефективності управління науковими проектами у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ) за рахунок особливостей планування діяльності наукових та науково-педагогічних працівників, оптимізації організаційної системи управління науковою і науково-технічною діяльністю (НіНТД), введення більш гнучкої – мережевої системи управління, комерціалізації результатів НіНТД, підвищення інтеграції воєнної науки у національне та міжнародне наукове середовище, проведено аналіз та надано рекомендації щодо вдосконалення процесів забезпечення у системі управління НіНТД Збройних Сил України.

Реформування органів виконавчої влади, виникнення нових політико-правових реалій потребує переосмислення низки науково-теоре- тичних положень щодо здійснення державного управління у сфері зовніш- ніх зносин з метою пошуків нових форм та механізмів, які б дали можли- вість підвищити ефективність реалізації зовнішньої політики України задля забезпечення національних інтересів і безпеки нашої держави в умовах без- прецедентних викликів та загроз, викликаних російською агресією “гібрид- ного” характеру, турбулентних змін міжнародного безпекового середовища, а також глобальних трансформацій світової політичної архітектоніки. У цьому контексті актуально визначити сутність поняття “сфера зов- нішніх зносин” та обґрунтувати доцільність застосування його в сучасному державному управлінні. Оскільки доволі часто в сучасній українській нау- ковій літературі, офіційних документах, законодавчих актах зустрічаються синонімічні вживання термінів “зовнішні зносини”, “зовнішні відносини”, “закордонні справи” та “міжнародні відносини”, а також “сфера зовнішніх зносин” і “галузь закордонних справ”, що далеко не завжди точно характери- зують предмет і поле діяльності. Розкрито сутність поняття “сфера зовнішніх зносин” та визначено, що це — сфера, яка охоплює офіційні, підтримувані за допомогою особливих державних органів, зв’язки і відносини між державами та іншими суб’єкта- ми міжнародного права з метою здійснення їх зовнішніх функцій мирними засобами відповідно до основних принципів міжнародного права. Встановлено сутність категорій: “зовнішні зносини”, “зовнішні відноси- ни”, “закордонні справи” та “міжнародні відносини”, та проведено співвідно- шення між ними.

Розроблено комплексне методологічне підґрунтя для дослідження й опису гомеостатичних механізмів забезпечення стійкості економічних систем, що полягає у обґрунтуванні й удосконаленні понятійно-категоріального апарату теорії сталого господарювання, за використання якого структуровано й ідентифіковано чотири види гомеостазу (еволюційний, структурний, резистентний, системний). Розкрито їхній ієрархічний замкнений взаємозв’язок та взаємозалежність між чотирма підсистема управління гомеостазом; стабілізаційні, інерційні, адаптаційні, організаційно-економічні, кінематичні, кібернетичні, алармові, когнітивно-інформаційні, репаративні, регенеративні, бінарні, специфічні й прогностичні управлінські властивості економічних систем, якими мають володіти останні задля досягнення певного виду гомеостазу. Обґрунтовано комплекс умов і механізмів забезпечення оберненого взаємозв’язку між елементами саморегулюючої економічної системи та її адаптації до зовнішніх і внутрішніх трансформацій задля досягнення певного виду гомеостазу. Це стало основою побудови схеми замкненого взаємозв’язку і взаємозалежності між чотирьохрівневою ієрархією гомеостатичних властивостей, яка убезпечує проектування регуляторів і важелів консолідації за пріоритетними об’єктами внаслідок набування утвореннями системних ознак за чотирма видами гомеостазу. Доведено, що вказане уможливлює: формування матричної управлінської структури щодо забезпеченням стійкості економічних систем; створення конгруентного інституційного середовища на кожному етапі досягнення системного гомеостазу; ефективне подолання інституційних обмежень, поряд, із елімінуванням різної природи найгостріших загроз і ризиків сталому розвитку. Сформульовано методологічні висновки за наслідками проєктної реалізації (в турбулентних умовах) чотирьох етапів управління забезпеченням стійкості економічних систем за домінантами гомеостазу. Підтверджено, що в наслідок досягнення гомеостазу: система не лише зберігає головні життєво важливі параметри в процесі адаптації до умов функціонування і критичних зрушень, а й забезпечує стабілізацію діяльності; системні гомеостатичні властивості та її стабілізаційні параметри залежать від набутих системою на попередніх етапах генерування еволюційних, структурних та резистентних ознак; для системи та її елементів чи процесів (економічної, виробничої, природно-ресурсної, соцієтальної природи) у кожний момент часу має визначатися стан за узагальненими результатами оцінювання п’яти властивостей і стабілізаційних параметрів (самовирівнювання, інерційності, запізнення, вимірів галузевої та структурно-логічної побудови) та задаватися концепт зміни цих параметрів і властивостей у часі.

Глобалізація сприяє переформатуванню структури сучасного світу, впливає на коригування національних систем державного управління. Посилюється взаємозалежність та взаємопереплетення економік світу, відбувається зміна стратегії економічного, соціального та політичного розвитку держав. Нестабільне соціально-економічне середовище характеризується кризовими процесами та довготривалими періодами відновлення. Пролонгована світова криза, турбулентне соціально-економічне середовище сприяє появі концепції світового суспільства ризику, де діють ризики нового типу, які важко контролювати, а їх наслідки неможливо передбачити. Для усунення негативних наслідків, що викликані неконтрольованими зовнішніми та внутрішніми чинниками, автор використовує сучасні методи стратегічного аналізу в умовах SPOD, VUCA, DEST та BANI світу.

В статті розкрито сучасні особливості стратегічного управління підприємство із врахуванням змін у зовнішньому середовищі. Досліджена проблематика стратегічного управління підприємства. Розглянуто основні етапи стратегічного управління підприємством, а також сучасні методи обґрунтування стратегії підприємства. Встановлено, що стратегічне управління підприємством сприяє забезпечення успіху його на ринку, а також вмілому пристосуванню до турбулентних умов зовнішнього середовища, що є актуальним для сьогодення, коли поширюється пандемія COVID-19 та вводяться різні обмеження на діяльність підприємств. Важливим аспектом вдалого стратегічного управління підприємством є вміння застосовувати різний арсенал методів для визначення відповідної стратегії підприємства. Основою стратегічного управління підприємства є проведення аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища.