Academic literature on the topic 'Триацилгліцероли'

Йододефіцитні стани та інсулінорезистентність – це патофізіологічні процеси, які зумовлюють розвиток комплексу захворювань та порушень, тому детальне вивчення біохімічних механізмів їх виникнення та розвитку є надзвичайно актуальним. Метою цієї роботи було визначення вмісту продуктів окисної модифікації білків, показників ліпідного спектру та рівня амінотран-сфераз у щурів з інсулінорезистентністю, йододефіцитом та інсулінорезистентністю у поєднанні з йододефіцитом. У крові та гепа-тоцитах щурів визначали вміст продуктів окисної модифікації білків. У крові визначали вміст триацилгліцеролів, загального холес-теролу, ліпопротеїдів низької щільності та ліпопротеїдів високої щільності, активність аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази.Встановлено, що у крові та гепатоцитах щурів з інсулінорезистентністю, йододефіцитом та інсулінорезистентністю у поєд-нанні з йододефіцитом зростає рівень продуктів ОМБ. У крові тварин трьох дослідних груп зростає активність аспартатамінотран-сферази та аланінамінотрансферази, вміст холестеролу, триацилгліцеролів, ЛПНЩ, знижується вміст ЛПВЩ.

Вступ. На сьогодні в клініках широко виконують резекцію печінки. Видалення великих її об’ємів призводить до розвитку різних пострезекційних ускладнень та змін жовчоутворення. Мета дослідження – вивчити особливості жовчоутворювальної функції печінки при резекції різних об’ємів її паренхіми. Методи дослідження. Дослідження проведено на 45 лабораторних статевозрілих білих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи: 1-ша нараховувала 15 інтактних тварин; 2-га – 15 щурів після резекції 31,5 % паренхіми печінки; 3-тя – 15 тварин, у яких було видалено 58,1 % об’єму печінки. Через місяць від початку досліду за умов тіопенталового наркозу катетеризували спільну жовчну протоку і проводили забір жовчі протягом 1 год. При цьому розраховували інтенсивність секреції жовчі, в якій визначали концентрацію жовчних кислот: таурохолевої, глікохолевої, холевої, хенодезоксихолевої+дезоксихолевої, вміст фосфоліпідів, вільних жирних кислот, триацилгліцеролів і протеїнів. Евтаназію тварин здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу через місяць від початку експерименту. Гістологічні мікропрепарати печінки досліджували світлооптично. Кількісні показники обробляли статистично. Результати й обговорення. Резекція 58,1 % паренхіми печінки призводила до пострезекційної портальної гіпертензії, яка характеризувалася розширенням ворітної печінкової вени, повнокров’ям з дилатацією брижових вен, венозного русла тонкої і товстої кишок, асцитом, спленомегалією. Інтенсивність секреції жовчі за досліджуваних умов експерименту знизилася на 28,9 % порівняно з контролем, концентрація таурохолевої кислоти – на 21,5 %, глікохолевої – на 15,56 %, холевої – на 18,6 %, а хенодезоксихолевої+дезоксихолевої – на 16,2 %, концентрація фосфоліпідів – на 11,0 %, вільних жирних кислот – на 10,4 %, триацилгліцеролів – на 19,8 %, протеїнів – на 8,02 %. Світлооптично в мікропрепаратах печінки тварин 3-ї групи спостереження відмічали повнокров’я венозних судин, осередки гіпертрофії, дистрофії гепатоцитів, появу лімфоїдно-гістіоцитарних інфільтратів та збільшення стромальних структур. Висновок. Резекція лівої і правої бокових часток печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та змін жовчоутворення і жовчовиділення, що характеризується зниженням інтенсивності секреції жовчі, концентрації жовчних кислот, фосфоліпідів, вільних жирних кислот, триацилгліцеролів та протеїнів.

Резюме. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основною причиною захворюваності та смертності у пацієнтів із ЦД 2, які мають у 2–4 рази вищий ризик розвитку ССЗ порівняно з недіабетиками. Мета дослідження – проаналізувати залежність змін ліпідограми від коморбідності надмірної маси тіла/ожиріння та артеріальної гіпертензії у хворих на цукровий діабет 2 типу. Матеріали і методи. З метою ретроспективного аналізу медичної документації було включено 579 хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД 2) залежно від коморбідності: надмірної маси тіла/ожиріння та артеріальної гіпертензії. Верифікацію ЦД 2 проводили відповідно до рекомендацій Американської діабетичної асоціації (2019). Діагноз артеріальної гіпертензії (АГ) 1 стадії встановлювали згідно з рекомендаціями ESC/ESH з АГ 2018 р. Показники ліпідного профілю сироватки крові вимірювали за допомогою комерційно доступних наборів на аналізаторі Cobas 6000 (Roche Hitachi, Німеччина). Результати. У хворих із коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу, ожиріння та артеріальної гіпертензії зміни у ліпідограмі характеризувалися вірогідно вищими значенням загального холестеролу (на 18,3 %), триацилгліцеролів (на 93,1 %) та залишкового холестеролу (на 76,9 %) стосовно даних із цукровим діабетом 2 типу. Результати аналізу показників ліпідного обміну в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, залежно від наявності артеріальної гіпертензії, вказує на вірогідно вищу концентрацію загального холестеролу та триацилгліцеролів у хворих на цукровий діабет 2 типу з артеріальною гіпертензією стосовно даних без артеріальної гіпертензії (р=0,04). А результати аналізу показників ліпідного обміну в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, залежно від ступеня надмірної маси тіла, показав, що у хворих на ЦД 2 з надмірною масою тіла/ожирінням дані ліпідограми вірогідно вищі стосовно пацієнтів із нормальною масою тіла, зокрема концентрація загального холестеролу (на 15,0 та 11,8 %), триацилгліцеролів (на 43,3 та 67,2 %), не-ХС-ЛПВЩ (на 17,7 та 15,0 %) та залишкового холестеролу (на 35,6 та 52,9 %) відповідно. Висновки. У хворих на цукровий діабет 2 типу як і артеріальна гіпертензія, так і надмірна маса тіла впливають на вираження дисліпідемії.

Вступ. Формування атерогенних змін ліпідного профілю при метаболічному синдромі зумовлене дією багатьох факторів ризику. Атерогенна дисліпопротеїнемія являє собою не лише фактор ризику розвитку та прогресування атеросклерозу, а й одну з основних складових метаболічного синдрому. Мета дослідження – оцінити зміни ліпідного профілю у щурів із змодельованим метаболічним синдромом. Методи дослідження. Дослідження проведено на 40 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 200–250 г. До контрольної групи ввійшли 8 тварин. Щурів-самців основної групи (n=32) годували дієтою з високим вмістом жиру (понад 60 % енергії від жирів) упродовж 16 тижнів, таким чином моделюючи в них розвиток метаболічного синдрому. Тварин виводили з експерименту шляхом декапітації. Ліпідний профіль у сироватці крові щурів оцінювали за допомогою біохімічного аналізатора “HTI BioChem SA” (США) і стандартних тест-наборів. Результати й обговорення. Було встановлено, що на тлі перебігу метаболічного синдрому в щурів основної групи, порівняно з контрольною, розвивались явища гіперхолестеринемії, які характеризувалися підвищенням у крові тварин показників: загального холестеролу – на 18,38 %, триацилгліцеролів – на 77,35 %, ліпопротеїнів низької щільності – на 156,52 % з одночасним зниженням рівня ліпопротеїнів високої щільності на 36,14 %. Висновок. У тварин із метаболічним синдромом зміни ліпідного обміну характеризувалися гіпер- та дисліпідемією (за статистично значимо вищими рівнями загального холестеролу, триацилгліцеролів, ліпопротеїнів низької щільності на тлі зниження вмісту ліпопротеїнів високої щільності) порівняно з контрольною групою.

Досліджено біохімічні показники сироватки крові людини: систему перекисного окиснення, загальний вміст ліпідів, холестеролу, ліпопротеїнів високої щільності, триацилгліцеролів та церулоплазміну за умов хронічних неспецифічних запальних захворювань кишок. Проаналізовано отримані дані з боку біохімічних показників та частоти відхилень показників у сироватці крові від норми у хворих на вищезазначені патології. Встановлено наявність біохімічних змін у хворих на запальні захворювання кишок з боку ліпідного обміну та системи перекисного окиснення, які відіграють головну роль у патогенетичних механізмах цих захворювань, мають свої клінічні прояви та потребують терапевтичної корекції.

Вступ. Гіпотиреоз частіше розвивається у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, ніж у загальній популяції. Це два найпоширеніших ендокринологічних розлади у світі. При коморбідності цукрового діабету 2 типу та гіпотиреозу частіше виникають макроваскулярні ускладнення, погіршується якість життя і збільшується смертність. Усе більше дослідників рекомендують рутинно досліджувати тиреоїдну функцію у хворих на цукровий діабет, що допоможе краще контролювати ці два стани. Мета дослідження – оцінити лабораторні показники у хворих з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та гіпотиреозу і виявити можливі маркери їх коморбідного перебігу. Методи дослідження. Проведено ретроспективне дослідження медичної документації 538 хворих на цукровий діабет 2 типу, які перебували на лікуванні в ендокринологічному відділенні протягом 2019 р. Сформовано 2 дослідних групи: 1-ша – 501 хворий на цукровий діабет 2 типу; 2-га – 37 пацієнтів з коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу та гіпотиреозу. Оцінювали лабораторні показники (результати загального аналізу крові, ліпідограми, гормони щитоподібної залози, біохімічні маркери) та здійснювали статистичну обробку за допомогою розрахунку медіани (Ме), нижнього (Lq) і верхнього (Uq) квартилів, U-критерію Манна – Уїтні. Результати й обговорення. При дослідженні показників загального аналізу крові виявлено ймовірно нижчі показники гемоглобіну й еритроцитів у 2-й групі (p=<0,001 і p=0,043), швидкість осідання еритроцитів була на 15,4 % більшою порівняно з 1-ю групою (p=0,045). Показники глікозильованого гемоглобіну на 10,0 % вищі у 2-й групі (p=0,035) порівняно з 1-ю групою. Під час оцінювання ліпідограми виявлено вірогідні відмінності в показниках холестеролу ліпопротеїнів високої щільності, залишкового холестеролу, не холестеролу ліпопротеїнів високої щільності й триацилгліцеролів при порівнянні дослідних груп (p=0,01, р=0,004, р=0,008, р=0,047). Висновки. У пацієнтів з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та гіпотиреозу виявляють нижчі значення гемоглобіну й еритроцитів, вірогідно вищі рівні швидкості осідання еритроцитів, глікозильованого гемоглобіну, а також у них прогресує дисліпідемія за рахунок холестеролу ліпопротеїнів високої щільності, не холестеролу ліпопротеїнів високої щільності, залишкового холестеролу і триацилгліцеролів порівняно з хворими на цукровий діабет 2 типу.

На сьогодні дефіцит вітаміну D3 (холекальциферолу) та порушення сигналювання через рецептор вітаміну D (vitamin D receptor, VDR) вважають одними із факторів ризику розвитку гепатопатії на тлі цукрового діабету 2-го типу (ЦД2). Протизапальна і гепатопротекторна дія вітаміну D3 і в цілому наукове обґрунтування можливості його ефективного застосування в клініці ЦД2 активно висвітлюється в літературі, однак конкретні механізми залишаються недостатньо з’ясованими. Мета — дослідження впливу вітаміну D3 на рівень експресії мРНК ключових компонентів вітамін D-авто-/паракринної системи та цитокінового шляху фактора некрозу пухлини-альфа/транскрипційного фактора NF-κB (tumor necrosis factor alpha/nuclear factor kappa-light-chainenhancer of activated B cells, TNF-α/NF-κB) у тканині печінки за експериментального ЦД2. Матеріал і методи.У щурів-самців лінії Вістар викликали ЦД2 шляхом поєднання високожирової дієти та низької дози стрептозотоцину (25 мг/кг). Вимірювання вмісту триацилгліцеролів, холестеролу, вищих жирних кислот, загальних ліпідів та загального холестеролу в сироватці крові проводили стандартними біохімічними методами. Вміст 25(OH)D визначали методом імуноензимного аналізу. Аналіз експресії мРНК генів RelA, Iκb, Tnf-α, Cyp27a1, Cyp2r1,Cyp27b1 та Vdr проводили методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі. Результати. Експериментальний ЦД2 супроводжувався дефіцитом вітаміну D в організмі піддослідних тварин та розвитком діабетичної гепатопатії, свідченням чого є підвищення активності аланінамінотрансферази, а також акумулювання холестеролу, триацилгліцеролів і вищих жирних кислот у крові тварин. Показано зниження вмісту мРНК ключових компонентів вітамін D-авто-/паракринної системи в печінці діабетичних тварин, що призводило допорушення сигналювання через VDR та активування цитокінового шляху TNF-α/NF-κB. Введення вітаміну D3 в дозі 800 МО/кг протягом 30 діб тваринам із ЦД2 істотно нормалізувало експресію Vdr та ензимів метаболічного перетворення вітаміну D у тканині печінки та знижувало експресію прозапальних факторів — NF-κB та TNF-α. Висновки. Застосування вітаміну D3 в комплексній терапії ЦД2 потенційно може чинити гепатопротекторний ефект шляхом нормалізування функціонального стану вітамін D-авто-/паракринної системи печінки та модулювання прозапальних процесів, залежних від ядерного фактора κВ.

Вступ. Діабет і його ускладнення належать до 10 основних причин смертності у світі. Більшість пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) має хоча б одне ускладнення. Дисфункція щитоподібної залози (ЩЗ), після цукрового діабету, є другою найбільш розповсюдженою метаболічною дисфункцією у світі. В останні роки дослідники приділяють більше уваги коморбідному перебігу ЦД2 та дисфункції ЩЗ. Гіпотиреоз (ГТ) і дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ) є розповсюдженими патологіями ЩЗ. Мета дослідження – оцінити лабораторні показники і виявити можливі маркери коморбідного перебігу цукрового діабету 2 типу, гіпотиреозу та дифузного нетоксичного зоба. Методи дослідження. Проведено ретроспективне дослідження медичної документації 519 хворих на цукровий діабет 2 типу, які перебували на лікуванні в ендокринологічному відділенні протягом 2019 р. Сформовано 2 дослідних групи: 1-ша – 501 хворий на цукровий діабет 2 типу; 2-га – 18 пацієнтів з коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу, гіпотиреозу та дифузного нетоксичного зоба. Оцінювали лабораторні показники (результати загального аналізу крові, ліпідограми, гормони щитоподібної залози, біохімічні маркери) та здійснювали статистичну обробку за допомогою розрахунку медіани, нижнього і верхнього квартилів, U-критерію Манна – Уїтні. Результати й обговорення. При дослідженні показників загального аналізу крові виявлено ймовірно вищі значення швидкості осідання еритроцитів (p=0,03834), індексу маси тіла (p=0,0009), глікозильованого гемоглобіну (p=0,0009), аспартатамінотрансферази (р=0,01379) у 2-й групі порівняно з 1-ю. Також у пацієнтів з коморбідним перебігом ЦД2, ГТ і ДНЗ спостерігали прогресування дисліпідемії за рахунок холестеролу ліпопротеїнів високої щільності (p=0,0003), залишкового холестеролу (р=0,0003) і триацилгліцеролів (p=0,0084) порівняно з хворими на ЦД2 без патологій ЩЗ. Висновки. У пацієнтів з коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу, гіпотиреозу і дифузного нетоксичного зоба виявляють вірогідно вищі показники індексу маси тіла, глікозильованого гемоглобіну, аспартатамінотрансферази, швидкості осідання еритроцитів порівняно з хворими лише на цукровий діабет 2 типу. Також спостерігають порушення ліпідного обміну, що характеризується вірогідним зниженням рівня холестеролу ліпопротеїнів високої щільності й підвищенням вмісту залишкового холестеролу і триацилгліцеролів.

У статті наведено дані щодо застосування різних кількостей наносульфуру цитрату та сульфату натрію у раціоні кролів з 60- до 118-добового віку та їх впливу на біохімічні показники плазми крові. Дослідження проведені на молодняку кролів породи Hyla, розділених на шість груп по 6 тварин у кожній. Тваринам першої (І), другої (ІІ), третьої (ІІІ) і четвертої (ІV) дослідних груп згодовували корми раціону контрольної групи і впродовж доби випоювали наносульфуру цитрат з розрахунку відповідно 2; 4; 8 і 12 мг S/кг маси тіла. Молодняку п’ятої (V) дослідної групи згодовували корми раціону контрольної групи і з водою задавали сульфат натрію (Na2SO4) в кількості 40 мг S/кг маси тіла. Дослід тривав 68 діб, в тому числі підготовчий період 10 діб, дослідний – 58 діб. У підготовчому періоді – на 60 добу і в дослідному – на 91 та 118 доби життя (31 та 58 доби випоювання добавок) відбирали зразки крові з крайової вушної вени кролів для біохімічних досліджень. У результаті досліджень встановлено, що введення в раціон наносульфуру цитрату у кількості 8 мг S/кг маси тіла мало виражений вплив на вірогідне зменшення вмісту холестеролу та підвищення альбуміну (р<0,05) на 31 добу дослідження порівняно з контрольною групою. Випоювання наносульфуру цитрату в більшій кількості 12 мг S/кг маси тіла відзначається вірогідним зменшенням вмісту холестеролу впродовж експерименту та зменшенням триацилгліцеролів на 31-у добу дослідження порівняно з контрольною групою. У плазмі крові кролів II і III дослідних груп рівень альбуміну відповідно зростав на 14,7 і 13,5 % (р<0,05) на 31 добу випоювання добавок порівняно з контрольною групою. У тварин інших дослідних груп цей показник мав тенденцію до зростання. У результаті проведених досліджень визначено оптимальні дози наносульфуру цитрату для молодняку кролів.

Мета роботи. Вивчити ризик виникнення патологій серцево-судинної системи залежно від тривалості ЦД 2 типу, індексу маси тіла (ІМТ), змін у ліпідограмі: ліпопротеїнів високої (ЛПВЩ) та низької щільностей (ЛПНЩ), триацилгліцеролів (ТГ) та рівня артеріального тиску (АТ). Матеріали і методи. Ми проаналізували стаціонарні карти 30 хворих на цукровий діабет 2 типу, які перебували на лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2», визначили ІМТ та оцінили їх ліпідограму. Серед обстежених було 18 чоловіків (60 %) та 12 жінок (40 %) віком від 34 до 69 років з тривалістю хвороби від 1 до 21 року.​ Залежно від тривалості захворювання, стаціонарні карти хворих поділили на 3 групи: перша – тривалість ЦД 2 типу до 5 років (n=6), друга група – від 6 до 10 років (n=16), третя група – понад 11 років (n=8). Результати й обговорення. У хворих першої групи ІМТ становив 26,5 (надмірна маса тіла). У пацієнтів другої групи відповідно 33,99 (ожиріння 2 ступеня). У третій групі ІМТ був 28 (ожиріння 1 ступеня). ​Аналіз показників ліпідограми дозволив виявити значне зростання ТГ та зниження ЛПВЩ у хворих із найтривалішим перебігом ЦД 2 типу (третя група), а більш виражене підвищення ЛПНЩ було у пацієнтів із тривалістю ЦД від 6 до 10 років. Аналізуючи показники АТ у групах хворих, ми виявили найвищі цифри гіпертензії у третій групі, виражені зміни на ЕКГ, порушення ритму, провідності. У 2-х пацієнтів було діагностовано інфаркт міокарда в анамнезі. Висновки. У хворих на ЦД 2 типу з тривалістю захворювання від 6 до 10 років спостерігають зростання ІМТ(ожиріння 2 ступеня), підвищення рівня ЛПНЩ. В пацієнтів із ЦД 2 типу з тривалістю хвороби більше 11 років зростає рівень ТГ, збільшується ризик ускладнень збоку серцево-судинної системи (за даними ЕКГ).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.18.06 – технологія жирів, ефірних масел і парфумерно-косметичних продуктів. – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2018. Дисертаційну роботу присвячено науковому обґрунтуванню перспективної технології одержання жирових продуктів з наперед заданими властивостями. Визначено триацилгліцерольний склад найбільш поширеної жирової сировини. Показано, що при загальній кількості триацилгліцеролів від 11 до 20 у кожному компоненті визначальними (за вмістом) є 7 – 10 триацилгліцеролів, від яких і залежать фізико-хімічні властивості жирових сумішей. На діаграмах диференційної скануючої калориметрії проаналізовані фазові перетворення для процесів плавлення та кристалізації в широкому діапазоні температур для одинадцяти сумішей. Виконано порівняльний аналіз температури в характерних точках з температурами плавлення і застигання. В результаті проведених обчислень знайдені коефіцієнти апроксимації для обчислення вмісту твердих триацилгліцеролів в характерних точках на діаграмі диференційної скануючої калориметрії і отриманих за допомогою ядерного магнітного резонансу, що дозволяє зіставляти і перераховувати результати обох аналізів, а це, в свою чергу, дозволяє досягати більш достовірних результатів. За допомогою плану Шеффе отримані рівняння регресії на базі яких розраховано рівняння залежності фізико-хімічних властивостей від триацилгліцерольного складу, що підтверджує можливість створення жирових основ жировмісних продуктів за допомогою відомого триацилгліцерольного складу. Розроблена методологія дозволяє скорегувати рецептуру жирових сумішей згідно із заданими фізико-хімічними властивостями або відтворювати вже існуючі рецептури за допомогою іншої сировини, на стадії лабораторних досліджень, ще до початку технологічного процесу і мінімізувати втрати енергоресурсів та час роботи лабораторії.
Thesis for a candidate Degree in Technical sciences, specialty 05.18.06 – technology of fats, essential oils and perfumery and cosmetic products. – National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", of Ministry of Education and Science of Ukraine Kharkiv, 2018. The thiacylglycerol composition of the most common fatty material is determined. It is shown that in the total number of triacylglycerols from 11 to 20 in each component, the determinant (in content) is 7-10 triacylglycerols, on which the physical and chemical properties of fatty mixtures depend. In the diagrams of differential scanning calorimetry, phase transformations for melting and crystallization processes in a wide temperature range for eleven mixtures are analyzed. A comparative analysis of temperature at characteristic points with melting and freezing temperatures has been performed. As a result of the calculations, the coefficients of approximation were calculated for the calculation of the content of solid triacylglycerols in the characteristic points on the differential scanning calorimetry diagram and obtained with the help of a nuclear magnetic resonance, which allows to compose and recalculate the results of both analyzes, which in turn allows us to achieve more reliable results. Using the Scheffe plan, regression equations were derived on the basis of which the equation of the dependence of physical and chemical properties on the triatsilglycerol composition was calculated, which confirms the possibility of creating fatty bases of fat-containing products with the help of knowledge of the triacylglycerol composition. The developed methodology allows to adjust the formula of fat mixtures according to the given physical and chemical properties or to reproduce already existing recipes with the help of other raw materials, at the stage of laboratory research, before the beginning of the technological process and to minimize energy losses and the time of the laboratory.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.18.06 – технологія жирів, ефірних масел і парфумерно-косметичних продуктів. – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2018. Дисертаційну роботу присвячено науковому обґрунтуванню перспективної технології одержання жирових продуктів з наперед заданими властивостями. Визначено триацилгліцерольний склад найбільш поширеної жирової сировини. Показано, що при загальній кількості триацилгліцеролів від 11 до 20 у кожному компоненті визначальними (за вмістом) є 7 – 10 триацилгліцеролів, від яких і залежать фізико-хімічні властивості жирових сумішей. На діаграмах диференційної скануючої калориметрії проаналізовані фазові перетворення для процесів плавлення та кристалізації в широкому діапазоні температур для одинадцяти сумішей. Виконано порівняльний аналіз температури в характерних точках з температурами плавлення і застигання. В результаті проведених обчислень знайдені коефіцієнти апроксимації для обчислення вмісту твердих триацилгліцеролів в характерних точках на діаграмі диференційної скануючої калориметрії і отриманих за допомогою ядерного магнітного резонансу, що дозволяє зіставляти і перераховувати результати обох аналізів, а це, в свою чергу, дозволяє досягати більш достовірних результатів. За допомогою плану Шеффе отримані рівняння регресії на базі яких розраховано рівняння залежності фізико-хімічних властивостей від триацилгліцерольного складу, що підтверджує можливість створення жирових основ жировмісних продуктів за допомогою відомого триацилгліцерольного складу. Розроблена методологія дозволяє скорегувати рецептуру жирових сумішей згідно із заданими фізико-хімічними властивостями або відтворювати вже існуючі рецептури за допомогою іншої сировини, на стадії лабораторних досліджень, ще до початку технологічного процесу і мінімізувати втрати енергоресурсів та час роботи лабораторії.
Thesis for a candidate Degree in Technical sciences, specialty 05.18.06 – technology of fats, essential oils and perfumery and cosmetic products. – National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", of Ministry of Education and Science of Ukraine Kharkiv, 2018. The thiacylglycerol composition of the most common fatty material is determined. It is shown that in the total number of triacylglycerols from 11 to 20 in each component, the determinant (in content) is 7-10 triacylglycerols, on which the physical and chemical properties of fatty mixtures depend. In the diagrams of differential scanning calorimetry, phase transformations for melting and crystallization processes in a wide temperature range for eleven mixtures are analyzed. A comparative analysis of temperature at characteristic points with melting and freezing temperatures has been performed. As a result of the calculations, the coefficients of approximation were calculated for the calculation of the content of solid triacylglycerols in the characteristic points on the differential scanning calorimetry diagram and obtained with the help of a nuclear magnetic resonance, which allows to compose and recalculate the results of both analyzes, which in turn allows us to achieve more reliable results. Using the Scheffe plan, regression equations were derived on the basis of which the equation of the dependence of physical and chemical properties on the triatsilglycerol composition was calculated, which confirms the possibility of creating fatty bases of fat-containing products with the help of knowledge of the triacylglycerol composition. The developed methodology allows to adjust the formula of fat mixtures according to the given physical and chemical properties or to reproduce already existing recipes with the help of other raw materials, at the stage of laboratory research, before the beginning of the technological process and to minimize energy losses and the time of the laboratory.