Journal articles on the topic 'Тренінгові заняття'

Дуднік Н. Ю. Тренінгові заняття як важлива умова формування у майбутніх учителів умінь професійної самоорганізації. У статті розглядаються питання застосування тренінгових занять під час вивчення дисциплін педагогічного циклу з метою формування в майбутніх учителів умінь професійної самоорганізації.

У статті представлено опис одного з ефективних методівпідготовки майбутнього вчителя до роботи у новій українській школі –розвиток креативного мислення. Надано стислий огляд науковихпублікацій з проблеми. Зазначено основні критерії креативного мислення:швидкість, гнучкість, оригінальність. Вміщено стислий опис структурипрограми розвитку: лекційний блок, практичні заняття, тренінгові заняття,вправи для самостійного опрацювання. Стисло представлено основнезмістовне наповнення лекцій, тренінгових занять, обґрунтованаможливість самостійного розвитку креативного мислення. Доведенаефективність інтерактивних засобів розвитку креативного мислення.

У статті розглянуто і проаналізовано низку сучасних соціально-педагогічних технологій, спрямованих на розвиток виховного потенціалу батьків, таких як: тренінгові програми для батьків на базі «Центру психологічної реабілітації населення» (Акименко), модель навчальної взаємодії учителя із сім’єю школяра у процесі формування педагогічної культури батьків (Цуркан), технологія формування усвідомленого батьківства у груповій взаємодії (Тюптя, Лук’яненко,), технологія соціально-педагогічної підтримки сім’ї і сімейного виховання (Т. Алєксєєнко), «Просвіта для батьків із числа внутрішньо переміщених осіб» (Трубавіна), модель партнерських відносин навчального закладу із сім’єю (Оржеховська, Кириченко, Ковганич). Змістово-методичне наповнення цих технологій охоплює різні форми роботи з батьками, такі як різноманітні методичні прийоми та техніки, які дають змогу впливати на емоційний, когнітивний, поведінковий компоненти батьківського ставлення (інтерактивна лекція, відеолекторій; круглий стіл, тренінг, семінар, майстер-клас, практикум, презентація, інформаційний дискурс, виїзне заняття, заняття із залученням фахівців, день відкритих дверей, екскурсія, батьківська парта, консультативні пункти, електронне листування тощо). Тренінгові технології впроваджуються завдяки принципам комплексності, добровільності, педагогічного оптимізму, врахування взаємозв’язку усвідомлюваних і неусвідомлюваних мотивів поведінки у кожного члена сім’ї, а їх ефективність досягається за рахунок поглиблення пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення своїх дій і думок, зміцнення позитивних якостей особистості, набуття навичок адекватної поведінки у певних соціальних ситуаціях; вивчення світу дитинства як такого, поглибленого пізнання своєї дитини, її вчинків, емоцій, думок, а також на підставі знаходження оптимальних шляхів спілкування з дитиною, пошуку та використання адекватних методів виховання і розвитку дитини на основі її повного прийняття.

Мета статті полягає в розкритті особливостей проведення заходів психологічної програми розвитку особистісних детермінант вибору копінг-стратегій. Запропоновано структуру проведення основних етапів психологічної роботи. Проаналізовано особливості проведення занять, основні методи та техніки роботи з учасниками операції об’єднаних сил. У дослідженні використано наступний психологічний інструментарій: арт-терапії: музикотерапія, ізотерапія, пісочна терапія, техніки візуалізації, психоедукація, тренінгові заняття, консультування. Дослідження було проведене з 60 респондентами під час проводження психологічної програми розвитку особистісних детермінант вибору ефективних копінг-стратегій на етапі декомпресії, після тривалого перебували в зоні проведення операції Об’єднаних Сил. Визначено, що опрацьовуючи кожен етап, військовослужбовці проходять комплексне психологічне відновлення, що дає змогу продовжувати проходження військової служби та виконання завдань за призначенням. При проведенні психологічної програми виделено наступні сфери особистості, які відіграють важливу роль у виборі ефективних копінгів: емоційно-регулятивна, ціннісно-нормативна, особистісно-рефлексивна, соціально-адаптивна. Запропонована програма реалізовувалась через ряд заходів, які проводились з респондентами під час проходження ними декомпресії за встановленим графіком і розпорядком. Запропонована програма активізує особистісні риси військовослужбовців, які виступають ресурсом для вибору копінг-стратегій. Завдяки виявленню особистісних детермінант вибору копінг-стратегій, військовослужбовці можуть частіше використовувати копінги більш ефективні у боротьбі зі стресом, водночас рідше – копінги пасивного пристосування до стресу.

У статті розглянуто проблему впровадження тренінгових технологій на уроках з іноземної мови у старшій школі. Розкрито поняття «тренінг», «освітній тренінг» та «тренінгові технології». Освітній тренінг у дослі- дженні розглядається як оптимальний спосіб створення суб’єктам освіт- нього процесу можливостей для надання й отримання соціально значи- мої інформації, поповнення та поновлення знань, формування ставлень, умінь і навичок, що забезпечується шляхом послідовної реалізації впо- рядкованих, взаємопов’язаних дій, які базуються на певних принципах, у спеціально створюваних умовах. Авторкою описано специфічні риси освітнього тренінгу та переваги тренінгу як активної форми навчання. Обґрунтовано доцільність та ефективність використання тренінгових технологій на уроках іноземної мови саме з учнями старших класів. Зазначено, що старшокласники досконаліше володіють морфологічними та синтаксичними аспектами мовлення, зв’язністю, логічністю та послі- довністю висловлювання. У мовленні старшокласників проявляються вміння аналізувати, робити висновки, прогнозувати. Визначено найефек- тивніші тренінгові техніки, що призначені для використання на уроках іноземної мови в старшій школі та описано основні етапи підготовки освітнього тренінгу з іноземної мови: аналіз психолого-педагогічної літератури, визначення структури тренінгу, вибір найбільш ефективних прийомів активізації пізнавальної активності учнів, підбір тренінгових технік, які полегшують процес відвертого і доброзичливого спілкування учасників, тощо. Зазначено, що тренінгові технології сприяють розвитку сили волі, цілеспрямованості учнів, адаптації їх до напруженої праці та самовдосконалення; формуванню позитивного ставлення до професії вчителя; виявленню сильних та слабких боків кожної особистості; фор- муванню почуттів обов’язку та відповідальності; співставленню запла- нованих цілей із власними можливостями та навчанню способів пове- дінки, типових для людини з високорозвиненою мотивацією.

Зміст статті полягає у дослідженні особливостей розвитку креативності як професійної та особистісної якості майбутнього практичного психолога у процесі проведення тренінгових занять та навчання ведучих тренінгових груп. Підготовка практичних психологів до різних аспектів професійної діяльності передбачає використання широкого спектра форм та методів навчання. Одним зі способів подолання репродуктивного підходу в підготовці практичних психологів є підвищення активності суб’єктів навчального процесу та впровадження активно-творчих форм і методів навчання майбутніх спеціалістів. Яскравою особливістю активно-творчих методів є проведення різного роду тренінгів і ефективне навчання ведучих тренінгових груп, навиками яких повинен володіти кожен психолог. Ефективність тренінгу залежить від особистості тренера, від його уміння створити в групі атмосферу емпатії, щирості, саморозкриття, теплі взаємини між членами групи і ведучим. Креативність і є тією особистісною якістю, яка дозволяє ведучому піклуватися про створення максимально сприятливих умов для самопізнання, самоактуалізації та розвитку учасників групи, що і забезпечує ефективність тренінгової роботи. Проблеми професійної підготовки майбутніх практичних психологів до роботи з різними категоріями клієнтів розкриваються саме через розкриття креативного потенціалу ведучих тренінгових груп. Ведучий повинен мати великий запас терпіння, оскільки впродовж роботи він може зустріти зовсім різних людей, зіткнутися з різними проблемами, для розв'язання яких потрібні витримка, вольовий самоконтроль, гнучке і дивергентне мислення. Сам тренінг – найефективніша технологія навчання конкретним навичкам і умінням, а креативність – риса особистості, запорука професіоналізму.

У статті доведено актуальність спеціальної підготовки майбутніх учителів до виховання толерантності школярів. Розкрито суть толерантності як соціально та особистісно значущої цінності, котра виступає як інтегрована моральна якість особистості, що відбиває активну моральну позицію і підготовленість до конструктивної взаємодії з людьми і групами незалежно від їхньої національної, соціальної, релігійної приналежності, поглядів, світогляду, стилю мислення і типу поведінки (виключаючи асоціальні прояви свідомості і поведінки). З‟ясовано суть і структуру готовності майбутнього вчителя до виховання толерантності школярів (далі – ВТШ). Визначено педагогічні умови процесу підготовки майбутніх учителів до виховання толерантності школярів, що передбачають: формування професійної спрямованості майбутніх учителів на підготовку до ВТШ; створення толерантного освітнього середовища, в основу якого покладено принципи гуманізму, демократизму та педагогічної деонтології; оволодіння студентами необхідними професійними знаннями й уміннями, моральноетичними якостями, а також відповідним навчально-методичним інструментарієм (методами, формами, засобами) щодо ВТШ у різних видах діяльності: навчальній (аудиторній, позааудиторній), виховній, педагогічній практиці тощо. Презентовано комплекс педагогічних засобів забезпечення визначених умов досліджуваної підготовки (бінарні лекції і семінари, що проводяться викладачем і студентами-старшокурсниками з метою мотивації, ділового співробітництва та обміну практичним досвідом; тренінгові заняття з розвитку толерантності як професійної якості і особистісно значущої цінності; відеометод; метод створення виховних ситуацій; курс за вибором «Педагогіка толерантності», технологія тематичного портфоліо та ін.). Автори статті вважають, що в подальшому науковцям слід більше уваги приділяти формуванню готовності майбутніх педагогів до ВТШ у таких 68 важливих видах професійної підготовки, як педагогічна практика, позааудиторна виховна робота, волонтерська діяльність, студентське самоврядування, що має стати перспективними напрямами подальших наукових розвідок у означеному напрямі. Також потребує більшої уваги вчених звернення до процесу формування методичної складової готовності майбутніх учителів до ВТШ

У статті розглянуто питання ефективності застосування тренінгу як методу подолання страхів. Метою роботи є теоретичне обґрунтування застосування тренінгових технологій у роботі зі страхами та висвітлення ефективних аспектів застосування тренінгових технік. Окреслено ключові завдання тренінгу, вказано на особливості і переваги групових та індивідуальних занять. Методологія дослідження передбачає застосування загальнонаукових і спеціальних методів та методик, зокрема аналізу, синтезу, абстрагування, конкретизації, описового методу, часткового прогнозування. З метою мінімізації страхів запропоновано різні вправи в рамках тренінгових програм. Акцентовано на необхідності попередньо проводити коротку лекцію, присвячену ролі когнітивних фільтрів у виникненні страхів. Ефективною методикою знайомства запропоновано вправу «Сліпий поводир»; прогнозовано, що в такий спосіб ефективно зняти емоційну напругу, вибрати відповідні засоби налагодження контакту. Обґрунтовано доцільність вправи на формування рефлексії самооцінки. Методику «Драматична арена» запропоновано використовувати з метою формування загальної картини, яка є фактично монтажем індивідуальних флешбеків. З’ясовано доцільність застосування вправи «Цунамі» для викорінення страху самотності. Наголошено на необхідності дотримання організаційних принципів тренінгу (зворотний зв’язок, конфіденційність та закритість групи, обговорення ситуацій, котрі мають місце в групі, активність та спільна відповідальність), що стоять в основі успішності такої форми групової роботи. На основі проведеної роботи сформовано пропозиції щодо оптимальних технологій проведення тренінгів, спрямо- ваних на боротьбу зі страхами. Зроблено висновок щодо доцільності розробки тренінгової програми, спрямованої на зниження інтенсивності переживання різного роду страхів, профілактики і корекції негативних емоційних станів, невпевненості у собі жінок середнього віку.

Лоштун О. Б. Принципи тренінгової роботи в системі формування професійної компетентності майбутнього вчителя. Статтю присвячено розв’язанню проблеми використанню тренінгу у професійній підготовці майбутніх учителів. Автором проаналізовано стан проблеми у психолого-педагогічній літературі та визначено принципи реалізації тренінгових занять у вищій школі.

Модернізація освіти в Україні відповідно до сучасних вимог актуалізує дослідження тренінгової форми роботи для студентів різних спеціальностей. Розглянуто мету, завдання та переваги використання тренінгів у навчальному процесі. Фахівець у сфері біології має широкі можливості для працевлаш­тування (від лабораторій і садово-паркових господарств, до екологічного туризму). Найкращим методом для розвитку вузькоспеціалізованих професій­них умінь (hard skills) та навичок міжособистісної взаємодії (soft skills) для студента-біолога вважаємо тренінг. Запропоновано структуру навчального тре­нінгу для студентів-біологів. Описано основну мету, завдання й три тематичні блоки тренінгу: 1) спрямований на усвідомлення важливості професії, цілісного уявлення та формування адекватної реакції студентів до певного виду ді­яльності; 2) націлений на формування специфічних професійних умінь і на­вичок; 3) зорієнтований на усвідомлення учасниками себе в системі, яка стає частиною їхньої діяльності, та оптимізацію відносин до цієї системи. Описано застосування тренінгу на заняттях на тему: «Будова та функції квітки» для студентів-біологів як ефективного методу практичної підготовки. У тренінгу використано метод групового обговорення. Шляхом реалізації тренінгового заняття в межах курсу «Біоморфологія рослин» здійснено спробу розвитку в студентів-біологів hard skills (повторення й систематизація знань про будову квітки, її функції та будову плоду) і soft skills (уміння працювати в групі, налагоджувати міжособистісну взаємодію, розподіл обов’язків, визначення лідера). Перспективи дослідження вбачаємо в повноцінній розробці й апробації тренінгу для студентів-біологів.

Система підвищення кваліфікації вчителів закладів середньої освіти починає реформуватися. Учителі отримують свободу підвищувати свій фаховий рівень через недержавні організації, прийнятними визнаються різні форми такого навчання. Вимоги нового стандарту природничої освітньої галузі визначають уміння, пов’язані з дослідженнями. У статті описані основні положення навчання, яке отримало назву Inquiry- Based Science Education (навчання природничим наукам, що базується на дослідженнях), обґрунтовано, чому навчання з дослідженнями має стати важливим для освіти вчителів, які викладають предмети природничої освітньої галузі. Виклики, що постають перед учителями відповідно до основних положень НУШ та участі України в міжнародному дослідженні PISA, можуть бути реалізовані завдяки розвитку нових форм підвищення фахового рівня вчителів природничої освітньої галузі. Пропонується проведення тренінгу з формування в учнів і вчителів компетентностей, пов’язаних з навчанням через дослідження з використанням комп’ютерних моделювань. Описана, розроблена і апробована програма навчання вчителів щодо використання інтерактивних моделювань для навчання через дослідження. У статті описані деякі елементи методики проведення тренінгових занять з учителями, що викладають предмети природничої освітньої галузі, зокрема при проведенні фронтальних видів діяльності в класі, при виконанні учнями домашніх завдань та для супроводу практичних і лабораторних робіт. Ці види діяльності обрані з огляду на результати опитування вчителів щодо забезпечення засобами ІКТ в класах, де вони викладають. Тренінгові вправи спираються на особливості проведення занять з учнями. Наведені онлайнові ресурси і приклади вправ, пропонованих на тренінгу вчителів фізики і біології, запропонована послідовність проведення занять з учнями. Обґрунтовані переваги використання сервісу Plickers для отримання і обробки миттєвих відповідей учнів як елементу формувального оцінювання під час проведення фронтальних форм занять з учнями з використанням моделей при вивченні фізики, хімії, біології.

Актуальність теми дослідження. Оновлення концепції вищої освіти передбачає формування у студентів уміння самостійно та відповідально вчитися та займатися науковою діяльністю. В умовах зростаючих вимог до здобувачів вищої освіти помітною є негативна тенденція недобросовісного виконання норм академічної доброчесності. Постановка проблеми. Привласнення і використання чужих праць та їх фрагментів не розвиває особистість майбутнього фахівця, гальмує розвиток наукового знання і негативно впливає на освітнє середовище закладу вищої освіти. Відтак, питання формування академічної культури як стилю поведінки учасників освітнього процесу набуває критично важливого значення на всіх освітніх рівнях. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням академічної доброчесності присвячені наукові розробки зарубіжних вчених: Т. Фішман, І. Глендіннінг, Е. Мак-Кланг, Дж. Шнейдер, С. Джордан та інші. У контексті дослідження вагомим є також доробок вітчизняних науковців: Курбатов С.В., Сацик В. І., Семененко Л. П., Семеног О. М., Фініков Т. В., Артюхов А. Є., Чмир О. С. та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Напрями підвищення академічної доброчесності на основі закордонного досвіду, а також дієві форми роботи зі здобувачами вищої освіти у напрямку підвищення їх академічної культури потребують дослідження. Постановка завдання. Мета статті полягає у визначенні напрямів підвищення академічної доброчесності як складової забезпечення якості вищої освіти. Виклад основного матеріалу. Тренінг є найефективнішою формою занять для студентської молоді в аспекті питання академічної доброчесності, оскільки передбачає не лише набуття нових теоретичних знань, а й вироблення практичних навичок в ненав’язливій gameформі, що є рушійним фактором у навчанні з даної тематики. Пройшовши тренінгове заняття з акцентом на юридичну відповідальність за порушення норм академічної доброчесності учасники переосмислили свої погляди у напрямку більш відповідального формування своєї академічної культури. Запропонований тренінг дозволив підвищити рівень обізнаності щодо поняття академічної доброчесності, а також юридичної відповідальності за порушення принципів академічної доброчесності та сформувати позитивне ставлення до поширення інформації щодо академічної чесності серед студентів тренінгової групи. Висновки. Розроблений тренінг «Академічна доброчесність як компетенція фахівця» спрямований на набуття нових теоретичних знань, а також вироблення практичних навичок в ненав’язливій game-формі, що є рушійним фактором у навчанні молоді з даної тематики.

Мета роботи – аналіз ефективності навчально-виховної роботи серед іноземних студентів на опорній кафедрі невідкладної та екстреної медичної допомоги щодо засвоєння ними клінічних знань та практичних навичок із невідкладної медицини, а також оцінка перспективи впровадження нових сучасних віртуальних навчально-контролюючих програм. Основна частина. Апробовані на кафедрі невідкладної та екстреної медичної допомоги сучасні навчально-виховні методики роботи з іноземними студентами (єдиного навчального дня, проведення занять у навчальному симуляційно-тренінговому центрі, використання сучасних європейських віртуальних навчальних програм, групові та індивідуальні заняття з іноземними студентами з урахуванням їх етнічно-релігійних особливостей) є досить перспективними напрямками в педагогічному процесі. Так, використання в навчальному процесі на кафедрі системи єдиного навчального дня протягом 6 годин дає змогу не лише глибоко проаналізувати зі студентами теоретичні питання за темою заняття, але й впровадити в навчання елементи симуляційно-тренінгового засвоєння практичних навичок. Високий методичний рівень забезпечення навчального процесу на кафедрі, наявність університетського навчально-тренінгового центру симуляційного навчання за адаптованими європейськими віртуальними навчально-контролюючими програмами та широке залучення студентів-гуртківців у науковий, навчальний та тренінговий процес дозволяють забезпечити високий кінцевий рівень засвоєння ними теоретичних знань та практичних навичок. Висновок. Навчання за системою єдиного навчального дня дає змогу враховувати етнокультурні та релігійні особливості іноземних студентів та впровадити елементи симуляційно-тренінгового засвоєння практичних навичок.

У статті наведено результати теоретично-практичного узагальнення досвіду організації соціально-психологічного тренінгу як форми проведення занять із молодшими школярами в умовах дитячої телевізійної студії. Зазначено, що тренінг як педагогічна технологія поєднує в собі риси інструменту розвитку потенціалу особистості, дидактичний набір технік та пізнавальні функції. Під час тренінгових занять у людини формуються важливі вміння: самостійність у прийнятті рішень, креативне та критичне мислення, уміння визнавати та виправляти помилки, вдало комунікувати з іншими людьми, впевненість. Більшість комплексу рис (розвиток процесів пізнавальної сфери; тренування волі; збагачення досвіду соціальної поведінки, поява стійких ціннісних орієнтацій, внутрішнього плану дій, рефлексії; розвиток естетичних почуттів; зростання самооцінки) може ефективно формуватися в рамках організованої позанавчальної виховної діяльності, ґрунтуючись на інтересах самої дитини, які виявляються під час роботи. Зміни в особистості відбуваються завдяки використанню засобів психологічного впливу. При цьому тренінг виступає не просто набором методичних та дидактичних засобів, а представляється формою тренінгу психіки учасників. Соціально-психологічний тренінг розвитку особистості дитини молодшого шкільного віку розглядається як запланований процес, призначений надати знання та навички, розвинути здібності та властивості дитини. Однією з найважливіших цілей такого тренінгу є націленість на саморозвиток, внутрішня активність дитини. Усвідомлення виявлених протиріч у розвитку спонукає дитину до самозростання, зняттю комунікаційних та інших бар’єрів, що заважають оптимальному розвитку. Головним завданням соціально-психологічних тренінгів стає підтримка дитини та надання поштовху для розвитку, розкриття її креативності, допомога у визначенні напрямків роботи над собою, розвиток комунікативних навичок. Для цього потрібно креативне середовище. Сучасне становлення загальної соціально-психологічної системи медіаосвіти викликало появу різних форм підготовки дитини до взаємодії зі світом. Медіастудія представляє таку соціальну модель. Медіастудія – це креативне середовище, в якому здійснюється особистісний та допрофесійний розвиток, формування початкових компетентностей для здобуття майбутніх професій у медіасфері та загальної підготовки дитини до майбутнього дорослого життя в інформаційно насиченому соціумі. Медіастудія для всіх учасників виступає своєрідною моделлю соціальної взаємодії, формою дитячо-дорослого соціального співтовариства, в якому важливим під час усіх занять, а особливо під час проведення соціально-психологічних тренінгів із молодшими школярами, є психологічний супровід та підтримка дорослого.

Актуальність: наявність у закладах професійної (професійно-технічної) освіти сучасних електронних освітніх ресурсів не гарантує зростання професійної майстерності здобувачів освіти; тому проведення тренінгів із застосуванням цифрових інтернет-технологій та електронних освітніх ресурсів є одним із способів теоретичної та практичної підготовки педагогічних працівників до цифровізації освітнього процесу. Мета: визначення особливостей тренінгової підготовки педагогічних працівників до застосування цифрових інтернет-технологій у освітньому процесі. Методи: аналіз та синтез – для визначення стану розробленості досліджуваної проблеми; узагальнення – для формулювання висновків і рекомендацій щодо розвитку компетентності педагогічних працівників до застосування цифрових інтернет-технологій у освітньому процесі; діагностичні (анкетування, бесіда) – для з’ясування рівня компетентності педагогічних працівників до застосування цифрових інтернет-технологій у освітньому процесі. Результати: встановлено, що застосування цифрових інтернет-технологій та електронних освітніх ресурсів в освітньому процесі дає змогу: представити матеріал з високим ступенем унаочнення; підвищити мотивацію, шляхом демонстрації можливостей застосування цифрових ресурсів у практичній діяльності; забезпечити дієве контактне середовище з усіма учасниками освітнього процесу; організувати широкий простір для активної самостійної діяльності здобувачів освіти; удосконалити освітній процес шляхом моделювання освітніх ситуацій із застосуванням цифрових інтернет-технологій та електронних освітніх ресурсів на практичних заняттях у якості як навчального матеріалу, так і результатів виконання практичних завдань; створити передумови для розроблення ефективних електронних навчальних матеріалів (електронних курсів). Висновки: цифрові інтернет-технології надають унікальні можливості для вдосконалення освітньої діяльності; простір інтернету містить невичерпний масив навчально-методичної інформації та інструментів для її пошуку, трансформації і представлення; педагогічним працівникам потрібна підтримка й час, щоб навчитися ефективно використовувати та поєднувати нові технології; вибір дидактичних матеріалів цифрових інтернет-технологій та електронних освітніх ресурсів у процесі тренінгів передбачає більш ніж просто навчання і тренування щодо використання онлайн-сервісів та програмного забезпечення (необхідно зрозуміти, які є можливості у цифрових технологій і як саме можна їх використовувати для досягнення навчальної мети).

Анотація. Однією із актуальних проблем у практиці фізичного виховання студентської молоді на сьогодні стоїть питання пошуку та розробки оздоровчих технологій, які будуть сприяти збереженню та зміцненню фізичного здоров’я. Мета. Визначити вплив засобів функціонального тренінгу на фізичний стан юнаків 18–19 років у процесі фізичного виховання. Методи. Аналіз літературних джерел і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури; педагогічне спостереження, педагогічне тестування фізичної підготовленості та педагогічний експеримент; методи антропометрії і функціональної діагностики; методи математичної статистики. Результати. В ході педагогічного експерименту було встановлено, що заняття із використанням засобів функціонального тренінгу мали позитивний комплексний вплив на роботу кардіо-респіраторної системи, рівень фізичної працездатності і підготовленості. Порівнюючи результати показників функціонального стану наприкінці педагогічного експерименту, виявили у юнаків вірогідні зміни (р < 0,05; р < 0,01) у показниках частоти серцевих скорочень у стані відносного спокою та пробах із затримкою дихання Штанге і Генчі. Середньогрупові значення індексу Руф’є та Робінсона теж зазнали позитивних вірогідних змін (p < 0,05; p < 0,01), що вказує на покращення функціональної здатності серцевого м’яза, резервних можливостей серцево-судинної та дихальної систем. Завдяки заняттям функціональним тренінгом переважна більшість юнаків змогли скласти тести і нормативи щорічного оцінювання фізичної підготовленості населення України на позитивні бали. Отримані результати педагогічного експерименту дають підстави стверджувати, що засоби функціонального тренінгу, які застосовували у процесі фізичного виховання, мали позитивний вплив на переважну більшість досліджуваних показників. Ключові слова: фізичний розвиток, кардіо-респіраторна система; фізична підготовленість, студентська молодь.

У представленому матеріалі статті розкрито значення соціального феномену професійної взаємодії в системі професійної підготовки майбутніх педагогічних працівників України. Здійснено аналіз понять «взаємодія» та «професійна взаємодія». Процес взаємодії необхідно вважати об’єктивним процесом, оскільки він і залежить від особистості, і одночасно не залежить від неї. У проблемі взаємодії між людьми варто зрозуміти, що існують можливості не лише впливу один на одного, але й організація спільної діяльності, обмін переконаннями, ідеями, думками, формування цінностей, інтересів та потреб, і навіть емоцій. Сформульовано рекомендації щодо забезпечення формування здатності до професійної взаємодії в майбутніх педагогічних кадрів: впровадження достатньої кількості тренінгових занять щодо формування комунікативних вмінь та навичок; соціально-психологічні інтерактивні заняття щодо сформованості вмінь створювати соціально-психологічний портрет педагогічного колективу (норми та традиції колективу, схвалення певного зразку поведінки, виділення неформальних лідерів, осіб-поширювачів інформації, осіб-пасіонаріїв тощо); сприяння формуванню рефлексії та емпатії; сприяння формуванню тих професійно-особистісних характеристик, що становитимуть основу аналітичної діяльності педагога, проектної діяльності; забезпечення позитивної складової професійного досвіду майбутнього педагога; сприяння формуванню оптимістичного сприйняття об’єктивної діяльності; сприяння зацікавленості у побудові професійних контактів та багато іншого. Формування здатності до професійної взаємодії майбутніх педагогів передбачає реалізацію конкретної мети – успішне розв’язання професійних завдань, що провокують особу педагога на активність як професійну, так і соціальну. Ключові слова: професійна взаємодія, взаємодія, педагогічні працівники, фахівці, здатність.

Школа неврологів надає унікальну можливість лікарям багатьох спеціальностей почерпнути нові знання, досвід, ознайомитись з новинками в сфері діагностики та лікування різноманітних захворювань, в тому числі і в неврології. Створена школа неврологів за допомогою «Всеукраїнської асоціації по неврології та рефлексотерапії» під керівництвом Свиридової Наталії Костянтинівни, яка започаткувала проведення різних майстер-класів тренінгів з міжнародною участю. Практичні заняття проводять висококваліфіковані спеціалісти, талановиті молоді вчені, а також іноземні доповідачі. На кожній школі неврологів присутні більше 100 лікарів різних спеціальностей зі всієї України.

У статті представлено результати науково-дослідної роботи кафедри теорії та методик природничо-математичних дисциплін та технологій Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти щодо розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності педагогічних працівників. Запропоновано дефініцію поняття «пролонгований дистанційний тренінг», проаналізовано методичні аспекти супроводу педагогічних працівників під час проведення тренінгів. Значну увагу приділено формувальному оцінюванню учасників, детально висвітлено використання онлайн-сервісів для забезпечення інтерактивної взаємодії тренера та слухачів на заняттях, що проводяться дистанційно засобами платформ для вебінарів. Зокрема, у статті наведено приклади самооцінювання, взаємооцінювання слухачів, які здійснювалися на пролонгованих дистанційних тренінгах із питань розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності працівників методичних служб, а також використання інтернет-ресурсів для проведення рефлексії.Ґрунтовно проаналізовано діагностичні методики дослідження професіоналізму педагогічних працівників, які використовувалися під час навчання, та їх вплив на покращення процесу навчання.

Стаття присвячена створенню командою фахівців системи соціально-психологічного забезпечення процесу формування життєвого цілепокладання у підлітків з обмеженими інтелектуальними можливостями в умовах спеціальних освітніх установ, розробці та апробації комплексу корекційно-розвивальних заходів, методів організації процесу формування соціальних компетентностей в учнів з інтелектуальними порушеннями в рамках їх комплексного супроводу. У статті теоретично обґрунтовано та висвітлено зміст програми корекційно-розвивальних занять з формування вміння планувати власне майбутнє у підлітків спеціальних закладів освіти. Основні завдання, які вирішувалися під час проведення занять – формування у підлітків з інтелектуальними порушеннями самостійності у виборі та реалізації життєвих планів та встановлення перспектив майбутнього життя після закінчення навчального закладу, формування соціальних компетентностей для успішної інтеграції в соціум. Визначено критерії готовності підлітка до життєвого цілепокладання та устрою власного життя. Наведено методики, тренінгові вправи формування розуміння підлітками характеру взаємозв’язку між етапами життя людини та досягненнями на кожному етапі, вміння орієнтуватися у часових рамках подій, вміння проектувати та планувати власні життєві події. Статистично доведено, що після проведення програми корекційно-розвивальних занять значно збільшилася кількість підлітків з високим рівнем життєвого цілепокладання. Значно зменшився показник підлітків, які мали низький рівень. Зазначено, що низький відсоток сформованості життєвого цілепокладання у підлітків після проведення програми обумовлений їх рівнем первинного порушення та слабкістю формування причинно-наслідкових зв’язків.

У статті проаналізовано питання формування професійних компетенцій студентів-магістрантів музичного мистецтва як майбутніх викладачів закладів вищої освіти. Наведено приклади використання інтерактивних методів навчання під час проведення практичних занять із дисципліни «Інтерактивні технології в галузі музичного мистецтва». Застосування в межах даного курсу дискусійних методів, рольових імітаційних ігор та тренінгів розглянуто у двох аспектах: вивчення навчального матеріалу та вдосконалення професійних якостей здобувача освіти.

Мета статті – дослідити особливості соціально-часових уявлень у підлітків з інтелектуальними порушеннями та на основі отриманих даних розробити зміст програми їх корекції. Розкрити основну мету, завдання, напрями, принципи та форми корекційної програми з формування соціально-часових уявлень, вміння планувати власне майбутнє у підлітків спеціальних закладів освіти. Основні завдання, які вирішувалися під час проведення занять – формування у підлітків з інтелектуальними порушеннями самостійності у виборі та реалізації життєвих планів та встановлення перспектив майбутнього життя після закінчення навчального закладу, формування соціальних компетентностей для успішної інтеграції в соціум. Основні методи дослідження – спостереження, опитування, констатувальний та формувальний експеримент, метод аналізу тематичного відео фрагменту, метод планування та способи його реалізації (від провідної діяльності до власного життя). Запропоновано етапи проведення корекційних занять з формування соціально-часових уявлень та життєвого цілепокладання. Результати: уточнено вибір соціальних та часових об’єктів для цілепокладання та проектування під час пізнавальної діяльності підлітків з інтелектуальними порушеннями; визначено основні демонстративні матеріали, доступні для розуміння підлітками різноманітних явищ та феноменів життєвого шляху людини; наведено методики, тренінгові вправи формування розуміння підлітками характеру взаємозв’язку між етапами життя людини та досягненнями на кожному етапі, вміння орієнтуватися у часових рамках подій, вміння проектувати та планувати власні життєві події. Статистично доведено, що після проведення програми корекційно-розвивальних занять значно збільшилася кількість підлітків з середнім та високим рівнем соціально-часових уявлень. Значно зменшився показник підлітків, які мали низький рівень уявлень про способи організації та проектування часу власного життя. Висновки: результати порівняльної діагностики засвідчують ефективність використання корекційних занять для формування соціально-часових уявлень у підлітків з інтелектуальними порушеннями в умовах спеціальних закладів освіти. Окреслено перспективи подальших наукових розробок, зокрема, питання формування життєвого цілепокладання підлітків з інтелектуальними порушеннями на основі соціально-часових уявлень.

В умовах євроінтеграційних процесів зростає роль іноземної мови, що зумовлює пріоритетні завдання професійної підготовки майбутніх юристів. Одним із них є формування культури іншомовного професійного спілкування. Автор підкреслює, що першою умовою формування культури ІПС у майбутніх юристів є стимулювання їх професійної мотивації щодо оволодіння культурою іншомовного спілкування як важливого складника професіоналізму. Для розвитку професійної мотивації оволодіння культурою ІПС уже на перших заняттях з іноземної мови, а також під час вивчення курсу “Вступ до спеціальності” студентам надали цільову установку на оволодіння обраною професією в цілому й особливу значущість для сучасного фахівця комунікативної діяльності, що вимагає, у тому числі, оволодіння культурою ІПС у зв’язку з підвищенням ролі зв’язків з іноземними партнерами для забезпечення ефективності виробничого процесу. На заняттях з інших фахових дисциплін (лекціях, семінарах) викладачі (за нашим проханням) також намагалися впливати на мотиваційну сферу студентів щодо оволодіння культурою ІПС, акцентуючи увагу на поглибленні інтеграційних процесів у сфері юриспруденції. Для формування позитивної мотивації професійної підготовки студентів запровадили форми роботи, що передбачають безпосереднє ознайомлення з реальним виробництвом, особливостями професійної діяльності сучасного юриста, зустрічі з випускниками, які набули досвіду ІПС в професійній діяльності, які наводили переконливі докази щодо необхідності оволодіння студентами культурою ІПС як запоруки їхньої конкурентоспроможності в майбутній професії, розкривали значущість ділової взаємодії з зарубіжними партнерами в сучасних ринкових відносинах тощо. Також на заняттях приділялася увага проведенню тренінгів (тренінг іншомовного спілкування, тренінг мотивації досягнення успіху, імідж-тренінг), під час яких орієнтували студентів на формування культури професійного спілкування і культурою ІПС, а також на корекцію й розвиток мотиваційних, поведінкових установок. Ключові слова: мотивація, культура іншомовного професійного спілкування, майбутні юристи, тренінг.

У статті представлено результати експериментальної перевірки ефективності навчання майбутніх офіцерів-прикордонників правильного оформлення бойових графічних документів за стандартами НАТО. З’ясовано, що труднощі, на які натрапляють науково-педагогічні працівники вищих військових навчальних закладів під час викладання навчального матеріалу, пов’язані з низьким рівнем володіння іноземною мовою як викладачів, так і курсантів, нормативною невизначеністю (недосконалістю) методичних підходів до використання графічних умовних знаків для відображення відповідної інформації в різних документах і програмних продуктах, а звідси й суперечливим трактуванням вимог до бойових графічних документів на кафедрах і факультетах.Експериментально встановлено, що рівень ефективності навчання майбутніх офіцерів-прикордонників правильного оформлення бойових графічних документів за стандартами НАТО значно підвищується за умов проведення тематичних тренінгів (взаємного відвідування занять викладачами зацікавлених кафедр) зі спеціального перекладу, на які залучається науково-педагогічний склад і курсанти, напередодні практичних занять за визначеною тематикою; постійного обговорення під час методичних заходів (конференцій, спільних нарад, комплексних інструкторсько-методичних занять тощо) результатів порівняльної характеристики нормативних документів, що регламентують порядок використання бойових графічних документів силовими відомствами країн НАТО та України; регулярної участі у міжнародних навчаннях й інших релевантних заходах науково-педагогічного складу з подальшою підготовкою звітних матеріалів (бюлетенів передового досвіду) з метою опрацювання чітких вимог до оформлення та використання бойових графічних документів за стандартами НАТО під час проведення всіх видів занять з майбутніми офіцерами-прикордонниками.

Стаття присвячена з’ясуванню способів реалізації спеціально організованого процесу розвитку емоційного інтелекту майбутніх психологів у закладі вищої освіти з метою оптимізації їхніх емоційних переживань з приводу навчання. На основі аналізу наукових праць виявлено, що емоційні переживання, які забезпечують емоційно-почуттєве відображення світу, піддаються впливу з боку особистості в напрямі зміни модальності і знаку за умови розвиненості її емоційного інтелекту. Доведено, що розвиток емоційного інтелекту майбутніх психологів можна забезпечити шляхом цілеспрямованого впливу на їх когнітивну та емоційну сфери під час аудиторних занять, з допомогою спецкурсів та тренінгів та водночас за умови забезпечення емоційної освіти науково-педагогічних працівників, які викладають навчальні дисципліни, визначені змістом професійної підготовки.

Вступ. Швидкий розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІКТ) змінює практично всі сфери діяльності людини, серед яких освіта займає одне з перших місць щодо впровадження інновацій на основі ІКТ. Сьогодні поняття он-лайн навчання міцно закріпилося у свідомості сучасних студентів, а Internet значною мірою перетворився на освітній простір, надаючи студентам більші можливості для доступу до інформаційних ресурсів і для співпраці. Стрімкими темпами розвиваються нові підходи до навчання: дистанційне навчання, електронне навчання, мобільне навчання, он-лайн навчання (навчання через Internet), комбіноване навчання (див., наприклад [1]-[8]). Але, на думку фахівців у галузі освіти, саме комбіноване навчання (blended learning) є одним з перспективних інноваційних трендів у вищій школі.Розглянемо деякі теоретичні і практичні аспекти впровадження комбінованого навчання у ВНЗ, як інноваційної освітньої технології.1. Що таке «комбіноване навчання»? Вlended learning (змішане, гібридне або комбіноване навчання) – вже давно популярний термін у галузі корпоративних тренінгових програм. Ще наприкінці 90-х ХХ століття багато компаній почали активно використовувати технології електронного навчання, оскільки при великій зайнятості співробітників потрібний індивідуальний набір засобів подання матеріалу та методів навчання, що передбачає обов’язкову самостійну роботу особи, що навчається.«Комбінованими називають такі програми навчання, в яких заняття в аудиторіях комбінуються з дистанційними заняттями, часто за допомогою он-лайн інструментів, що надають можливість студентам отримати консультації викладачів у віддаленому режимі. До таких інструментів належать Internet-форуми, відеоконференції і телефонні технології в мережі Internet, наприклад, Skype» [9].Комбіноване навчання в першу чергу спрямоване на навчальні та професійні потреби кожного з учасників освітнього процесу. Якщо при традиційному навчанні в лекційному залі від усіх студентів очікується якийсь загальний рівень підготовленості, а заняття проходять за стандартною схемою, де індивідуальні здібності та навички майже не враховуються, то заняття за комбінованою формою надають кожному студенту можливість самостійно обирати як темп засвоєння навчального матеріалу, так і пріоритети в навчанні. Комбіноване навчання підходить для студентів, які з певних причин не можуть щодня бути на заняттях у ВНЗ (за станом здоров’я, за сімейними обставинами, тимчасова або постійна робота, особливо на старших курсах навчання), а також для осіб, чия професійна діяльність вимагає довготривалих поїздок і відряджень, тобто відсутності протягом певного періоду в місті, де знаходиться ВНЗ.За принципами комбінованого навчання проходить перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців або отримання другої вищої освіти. Так, випускник, що вже має диплом бакалавра, може отримати магістерський ступінь у тій галузі, де він зайнятий, без відриву від виробництва. Навчання за такими програмами пропонують університети Німеччини, Великобританії та інших країн (див., наприклад, [10]-[11]). У багатьох європейських університетах певні модулі викладають одночасно традиційним і дистанційним студентам, щоб останні не почували себе в ізоляції. Комбіноване навчання також відкриває двері європейських університетів іноземним студентам, які не мали раніше можливість з фінансових чи інших причин розраховувати на одержання вищої освіти в Європі.Розглянемо сутність поняття «комбіноване навчання», його основні характеристики та особливості впровадження у ВНЗ України.2. Аналіз поняття «комбіноване навчання»У сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі можна знайти багато різних перекладів і тлумачень поняття «Вlended learning». Це пов’язано з неоднозначним перекладом слова «blend» (англ.): «змішувати», «сполучати», «гармонувати», «комбінувати» та ін. Тому «Вlended learning» перекладають як «гібридне навчання», «змішане навчання», «комбіноване навчання». Враховуючи тлумачення слів: «гібрид» (з грецької ὕβριδικά – помісь) – комбінація двох або більше різних об’єктів або характеристик, властивостей у одному об’єкті», «суміш» – сукупність предметів різного виду, сорту, «змішувати» – порушуючи звичайний порядок, розташовувати безладно, «комбінувати» – сполучати, об’єднувати або розташовувати що-небудь у певному порядку; об’єднувати спільним технологічним процесом чи адміністративно» (див., наприклад, [12]), як і багато інших дослідників будемо термін «blended learning» перекладати як «комбіноване навчання», оскільки, на нашу думку, цей термін найповніше відображає суть і найбільш характерні риси цього навчання.Б. Колліс і Дж. Мунен розглядають комбіноване навчання як «гібрид традиційного очного та онлайн-навчання, за якого навчання відбувається як в аудиторії, так і у мережі, причому онлайн-складова стає природнім розширенням традиційного аудиторного навчання [13, 9].А. Хейнце, К. Проктер зазначають, що комбіноване навчання – це «навчання, що підтримується ефективним поєднанням різних способів доставляння навчальних матеріалів, моделей викладання та стилів навчання, і ґрунтується на прозорій взаємодії між усіма учасниками навчального процесу [14, 10].Сутність методології «Blended learning», яка в освітніх дослідженнях зарубіжних авторів трактується як «змішування різних навчальних середовищ і поєднує в собі традиційне навчання «face-to-face» в аудиторії та методи з більш сучасною комп’ютерно-опосередкованою діяльністю» [2], подана на рис. 1. Рис. 1. Схематичне подання методології «Blended learning» [2] Розглянемо поняття комбінованого навчання у роботах деяких вітчизняних науковців.В роботі О. Ф. Мусійовської [15] комбіноване навчання – «це інтегрована форма різних видів Інтернет-навчання, електронного дистанційного та традиційного навчання, за якої навчальний матеріал у будь-якому електронному виді (текстовому, аудіо- або відеоформаті, у вигляді РРТ-презентацій, flash-анімації, Веб-ресурсів та ін.) передається студентові через Інтернет або локальні мережі для самостійного опрацювання, а закріплення та перевірка якості здобутих студентом знань і навичок проводиться в аудиторії під безпосереднім керівництвом викладача з використанням традиційних і мультимедійних засобів навчання».Т. І. Коваль [16, 5] зазначає, що комбіноване навчання – це «органічне поєднання традиційних і комп’ютерно-орієнтованих методів, комплексне використання паперових і електронних носіїв інформації, традиційних і комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання, впровадження як традиційних, так і дистанційних форм організації навчального процесу за принципом взаємного доповнення».В. М. Кухаренко та інші автори вважають, що комбіноване навчання – це «вид е-навчання, у якому спільно використовуються методи та засоби традиційних форм навчання та е-навчання. При цьому частка технологій е-ДН в навчальному процесі може коливатися від 30% до 80% [17, 2].У роботах А. М. Стрюка (див., наприклад, [18]) комбіноване навчання тлумачиться як спосіб реалізації змісту навчання, що інтегрує аудиторну та позааудиторну навчальну діяльність за умови педагогічно виваженого поєднання технологій традиційного, електронного, дистанційного та мобільного навчання з метою ефективного досягнення навчальних цілей.Сутність комбінованого навчання з позицій вітчизняних авторів можна подати у схематичному вигляді (на рис. 2).Рис. 2. Комбіноване навчання = Традиційне+ Електронне+ Дистанційне+Мобільне навчання 3. Комбіноване навчання як інноваційна освітня технологіяГоловним завданням трансформації вищої школи на сучасному етапі розвитку суспільства є створення найсприятливіших умов для тих, хто навчається, в здобутті ними вищої освіти, підвищенні кваліфікації, реалізації свого інтелектуального потенціалу за рахунок впровадження в навчальний процес інноваційних педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.Існуючі й майбутні інноваційні педагогічні технології не можна реалізувати без широкого використання інноваційних інформаційних технологій, в першу чергу комп’ютерних і телекомунікаційних, оскільки саме з їх використанням можливо у повній мірі розкрити дидактичні функції цих технологій, реалізувати потенційні можливості їх використання.Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у вищій школі, на думку авторів, це важлива складова об’єктивного процесу комп’ютеризації та інформатизації освіти, побудови інформаційного суспільства, а також найважливіший чинник впровадження педагогічних інновацій у навчальний процес.«Інновація – це не будь-яке нововведення, а тільки таке, що істотно підвищує ефективність діючої системи. … Інновації – це ідеї та пропозиції (в багатьох випадках засновані на результатах відповідних спеціальних наукових досліджень і інженерних розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) існуючих товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може покращити «якість життя» людства» [19].Педагогічна інновація – сукупність нових професійно-педагогічних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання, навчання й розвитку учнів (студентів) з позицій освітніх підходів, зорієнтованих на зміну навчального процесу з метою формування якісно іншої педагогічної практики і підвищення якості освіти. При цьому основними освітніми підходами здійснення інновацій у вищій школі є: акмеологічний підхід, андрагогічний підхід, діяльнісний підхід, кваліметричний підхід, компетентісний підхід, особистісно-орієнтований підхід, професіографічний підхід, синергетичний підхід.Сьогодні інноваційні технології в освіті ґрунтуються на інтеграції інноваційних педагогічних технологій та інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій навчання.Інноваційна педагогічна технологія – система оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів і які цілеспрямовано, систематично й послідовно впроваджуються в педагогічну практику з метою підвищення якості освіти.Серед педагогічних технологій, що як найкраще інтегруються з ІКТ є: навчання у співпраці; ситуаційне навчання; метод проектів; методи проблемного навчання; продуктивне навчання.Інноваційні інформаційно-комунікаційні технології навчання – оригінальні технології (методи, засоби, способи) створення, передавання і збереження навчальних матеріалів, інших інформаційних ресурсів освітнього призначення, а також організації і супроводу навчального процесу (традиційного, електронного, дистанційного, мобільного) за допомогою телекомунікаційного зв’язку та комп’ютерних систем і мереж, що цілеспрямовано, систематично й послідовно впроваджуються в педагогічну практику з метою підвищення якості освіти.Серед сервісів і послуг мережі Internet, використання яких забезпечує впровадження інноваційних ІКТ в навчальному процесі ВНЗ, можна виділити:електронна пошта, списки розсилки, веб-форуми;FTP, файлообмінні мережі (Usenet);чати, вебінари (WizIQ);соціальні мережі (Facebook, Twitter);потокове мультимедіа, YouTube, Internet-радіо, Internet-TV;IP-телефонія, Skype, Google Talk;Web 2.0 (wiki, сервіси Google, Flickr, Digg.com, блоги).Разом з тим, не дивлячись на те, що сьогодні традиційна система вищої освіти не задовольняє повною мірою потреби студентів й вимоги інформаційного суспільства до підготовки майбутніх фахівців, а завдяки використанню дистанційних, електронних та мобільні технології студент і викладач можуть плідно співпрацювати не тільки під час занять в аудиторії, а й за межами навчального закладу, не варто повністю відмовлятися від традиційних форм організації, методів і засобів навчання, що добре відомі й в деяких реальних педагогічних ситуаціях є просто незамінними.Враховуючи вище сказане, будемо вважати, що комбіноване навчання – це цілеспрямований процес здобування знань, набуття умінь і навичок, засвоєння способів пізнавальної діяльності суб’єктом навчання й розвитку його творчих здібностей на основі комплексного і систематичного використання традиційних й інноваційних педагогічних технологій та інформаційно-комунікаційних технологій навчання за принципом взаємного доповнення з метою підвищення якості освіти.4. Особливості організації комбінованого навчання у ВНЗЯк зазначалося вище, тенденція в організації навчального процесу у ВНЗ чітко розвивається в напрямі комбінованого навчання, яке органічно поєднує в собі як традиційні (очні), так і комп’ютерно орієнтовані методи, засоби і форми організації навчання.Залежно від технічних можливостей ВНЗ, підготовки його професорсько-викладацького складу у комбінованому навчанні можна поєднати такі види навчальної діяльності студентів під керівництвом викладача (див., наприклад, [15]):традиційні практичні заняття або семінари з відеоконференціями та вебінарами;традиційні заняття з наступним їх обговоренням у форумах, чатах або з використанням листування через електронну пошту;групову роботу над завданнями для самостійного виконання із подальшим його обговоренням в аудиторії;лекційні заняття в мережі Internet з практичними і лабораторними заняттями в аудиторії;лекційні заняття в аудиторії з консультаціями з викладачем через мережу Internet;виконання індивідуальних завдань і надсилання результатів їх виконання для перевірки викладачеві, використовуючи сервіси мережі Internet;реалізація рольових ігор та дослідницьких проектів у віртуальному середовищі у позааудиторний час або під час аудиторних заняття;інші комбінації використання технологій дистанційного, електронного, мобільного навчання та традиційних форм, методів і засобів навчання.Як правило, комбіноване навчання з дисципліни складається з таких етапів:самостійне опрацювання студентами теоретичного матеріалу з використанням технологій електронного, дистанційного або мобільного навчання;засвоєння практичних вмінь і навичок у формі традиційних аудиторних занять з використаннях інноваційних педагогічних технологій;обговорення проблемних ситуацій в он-лайн і/або офф-лайн режимі з використанням технологій електронного, дистанційного або мобільного навчання;поточний та проміжний контроль і оцінювання навчальних досягнень студентів з використанням автоматизованих засобів контролю, зокрема комп’ютерного тестування;проведення підсумкового контролю з дисципліни (екзамену, заліку) і/або захисту курсової роботи у традиційній (очній) формі.Комбінована модель навчання – це модель використання розподілених інформаційно-освітніх ресурсів у традиційному навчанні із застосуванням елементів асинхронного й синхронного дистанційного і мобільного навчання. У ВНЗ комбіноване навчання рекомендується як складова традиційного навчання при проведенні як аудиторних занять, так і організації самостійної роботи студентів. Основне завдання комбінованого навчання: успадкувати переваги як традиційного, так і дистанційного навчання й зменшити їх недоліки.Основна проблема при впровадженні комбінованого навчання у ВНЗ, полягає в тому, що таке навчання вимагає високого ступеня самоорганізації та особистого контролю тих, хто навчається, і якщо цей ступінь не досить високий, то навчальний матеріал може залишитися незасвоєним або неправильно зрозумілим, що вплине на якість навчання. Тому цілеспрямована робота з формування у студентів уміння самостійно навчатися і здобувати знання, бути комунікабельним і вміти працювати у команді є, на думку авторів, не менш важлива ніж формування в них ІКТ-компетентностей.В Черкаському державному технологічному університеті створено систему електронного навчання (СЕН) на базі Moodle [20], яка призначена для підтримки навчального процесу студентів різних форм навчання (денної, заочної, дистанційної), організації їх самостійної роботи, а також для проведення різних видів контролю та оцінювання навчальних досягнень студентів у автоматизованому режимі. СЕН ЧДТУ доступна в мережі Internet керівництву університету, викладачам і студентам у відповідності до прав доступу до інформаційних ресурсів і підсистем цієї системи [21].Для організації комбінованого навчання, контролю і оцінювання навчальної діяльності студентів у середовищі системи електронного навчання ЧДТУ створено загальну структуру електронного навчального курсу (ЕНК), а також його структурних елементів: структура курсу, календарний

Автором статті обґрунтовано актуальність порушеної проблеми. Акцентовано увагу на тому, що професійний розвиток вчителя є усвідомленим процесом, спрямованим на удосконалення педагогічних якостей відповідно до соціальних вимог і потреб щодо особистісно-професійного зростання. Доведено доцільність упровадження інноваційних технологій у навчанні дорослих; наголошено на важливості застосування особистісно-орієнтованого підходу, що передбачає безпосередню участь кожного суб’єкта навчального процесу у пошуку шляхів і засобів розв’язання проблем; охарактеризовано особливості застосування інтерактивних технологій в післядипломній педагогічній освіті, що сприяють обміну інформацією, досвідом, удосконаленню професійного саморозвитку вчителів філологічного напряму. У статті наведено приклади застосування різноманітних завдань, проблемних запитань для обговорення в групах під час проведення занять з учителями-словесниками. Проаналізовано можливості використання тренінгових і кейс-технологій, «Світового кафе», педагогічного практикуму тощо. Ключові слова: післядипломна педагогічна освіта; професійний розвиток; інтерактивні технології; учителі-філологи.

Стаття присвячена проблемі підготовки магістрів початкової освіти, зокрема особливостям формування технологічно-проєктувальних умінь у контексті майбутньої професійної діяльності в Новій українській школі. Детально розкрито зміст технологічної підготовки майбутніх учителів початкової школи на другому (магістерському) рівні вищої освіти. Авторкою статті визначено структуру та зміст ключових компетентностей у технологічній освіті майбутніх учителів початкової школи. У роботі наголошується, що в пpoцeсi oсмислeння й пpoєктувaння кoнцeптуaльних пiдхoдiв фaхoвoї пiдгoтoвки майбутніх магістрів початкової освіти важливо звернути увагу на застосування пeдaгoгiчних тeхнoлoгiй як засобу oнoвлeння змiсту, фopм opгaнiзaцiї цього процесу, формування технологічно-проєктувальних умінь тa пpoфeсiйнo вaжливих oсoбистiсних якoстeй, гoтoвнoстi дo викoнaння piзнoмaнiтних функцiй професійної педагогічної діяльності У статті подається авторське визначення дефініції «технологічно-проєктувальні вміння магістрів початкової освіти» як складника професійної компетентності, що забезпечує прогнозування майбутньої діяльності, послідовності власних дій, пошук оптимальних шляхів вирішення науково-дослідницьких проблем. Авторкою визначено, що процес формування технологічно-проєктувальних умінь магістрів доцільно здійснювати за такими напрямками: засвоєння знань про сутність і структуру означених умінь та особливості їх формування, поглиблення дидактико-методичних знань про організацію та проведення наукових досліджень у ЗВО, проєктування і проведення лекційних, практичних та лабораторних занять з фахових методик початкової освіти, організація квазіпрофесійної діяльності, створення і презентація проєктів, проведення тренінгових занять. Кожен із напрямків детально розкрито в змісті статті. Результатом дослідження є висновки про те, що технологічний складник професійної підготовки майбутніх магістрів початкової освіти забезпечує інтеграцію освітньої стратегії закладу вищої освіти та індивідуальних особливостей, професійних інтересів, конструктивних умінь та практичних навичок студентів. Ключові слова: технологічна освіта, підготовка магістрів початкової освіти, технологічно-проєктувальні уміння, проєктивна лекція, квазіпрофесійна діяльність на основі проєктування.

У статті на підставі теоретичного вивчення проблеми розвитку психологічної культури у майбутніх офіцерів з урахуванням специфіки професійної діяльності офіцерів Збройних Сил України в сучасних умовах, структури психологічної культури майбутніх офіцерів та опитувань курсантів визначено критерії і показники сформованості психологічної культури у майбутніх офіцерів. Описано рівні її сформованості та викладено результати експерименту, який полягав у вивченні та комплексній психологічній діагностиці психологічної культури у майбутніх офіцерів за визначеними методиками. Було визначено також загальний рівень гармонійності психологічної культури майбутніх офіцерів.На початку експерименту проведено контент-аналіз визначення психологічної культури. Підтверджено гіпотезу про те, що кожна молода людина, вступаючи до закладу вищої освіти, вже має мінімальний базовий рівень психологічної культури.Результати експерименту свідчать, що для підвищення рівня сформованості психологічної культури майбутнього офіцера необхідно зосередити увагу на покращенні рівня розвитку комунікативних властивостей і навичок, що сприяють ефективній взаємодії з іншими людьми, здатності до саморегуляції власних психічних станів, самоаналізу особистісних та поведінкових особливостей, самоорганізації та самовдосконалення під час професійної діяльності, а також на підвищенні рівня психологічної грамотності майбутніх офіцерів шляхом збільшення обсягу психологічних знань, нових психологічних умінь та навичок, нових компетенцій тощо.Для реалізації цього завдання пропонується розробити та експериментально перевірити програму розвитку психологічної культури у майбутніх офіцерів, яка передбачає комплекс лекцій, семінарських занять та тренінгів.

У статті розкрито психолого-педагогічний аспект превенції асоціальної поведінки неповнолітніх. Проаналізовано поняття «превенція», «асоціальна поведінка». Схарактеризовано форми асоціальної поведінки: девіантна, адиктивна, суїцид. Встановлено, що превентивна діяльність є системним утворенням, що включає діагностичний, прогностичний, плануючий, регулюючий і контрольний етапи. Розкрито сутність діагностичного етапу. Запропонована низка діагностичних методик для виявлення причин виникнення асоціальної поведінки неповнолітніх. З’ясовано, що превенція асоціальної поведінки у закладі освіти повинна починатися із з'ясування можливих причин відхилень у поведінці школярів, пов’язаних із порушенням дисципліни (грубість, невідвідування школи, лайка, вживання нецензурної лексики), тобто, з діагностики проблеми. Це, по-перше, дозволить зібрати і систематизувати інформацію, на підставі якої може бути зроблений той чи інший висновок, і по-друге, визначити мету і завдання, які необхідно вирішити для попередження у школярів відхилень у поведінці і надання їм педагогічної підтримки. З огляду на те, що первинна превенція полягає в комплексному впливі не тільки на школярів з асоціальною поведінкою, а й на їхнє найближче оточення (однокласників, батьків, педагогів), то на цьому етапі доцільна просвітницька діяльність, що включає проведення циклу тренінгових занять. Педагогічна підтримка передбачає: надання неповнолітнім педагогічної допомоги у важких життєвих ситуаціях, формування в них стійкості до прояву різного роду протиправних дій і поведінки, сприяння їх захисту від негативних впливів, орієнтація на саморозвиток, самоствердження, самоорганізацію і самореалізацію неповнолітньіх та норми життя і діяльності в цивілізованому суспільстві.

В оглядовій статті проаналізовано особливості фахової підготовки майбутніх офіцерів у вищих навчальних закладах МВС України. Акцентовано увагу на необхідності вдосконалення змісту фахових дисциплін шляхом збагачення тематики навчальних і робочих програм, розроблення проблемних змістових модулів, лекцій, практичних і семінарських занять, програм ознайомчої практики і стажування; використання інтерактивних форм пізнавальної діяльності (лекція-дискусія, бінарна лекція, рольові ігри, проведення відеолекторіїв), організація виховних заходів (зустрічі з військовослужбовцями, керівним складом); проведення тренінгів (комунікативних, з педагогічної майстерності); використання різноманітних методів (проектів, мозкового штурму, дискусія, професійно орієнтовані ситуації, практикуми та ін.); організація семінарів для викладачів фахових дисциплін з проблем досвіду управлінської культури правоохоронних органів в Україні та зарубіжжі.Автори доводять, що удосконалення змісту фахової підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України з метою формування готовності до управлінської діяльності має ґрунтуватися на цінностях професійного розвитку фахівця та основних положеннях провідних методологічних підходів (діяльнісного, особистісно орієнтовного, культурологічного, системного, компетентнісного).Наголошено, що на сучасному етапі розвитку правоохоронної сфери актуалізується потреба у підготовці мобільного фахівця, здатного вчитися упродовж усього життя, наділеного позитивним ставленням до свого фаху, прагненням до постійного особистісного та професійного саморозвитку, розумінням фахових функцій, здатністю до їх виконання на високому професійному рівні, розвитку власної моральності, інтелекту, емпатійності, культури, що становить підґрунтя ефективної управлінської діяльності.Ключові слова: фахова підготовка; курсанти вищих навчальних закладів МВС України; управлінська діяльність; майбутні офіцери; фахові дисципліни.

У статті висвітлюються опис та апробаційні результати комплексної програма психологічного забезпечення розвитку життєстійкості особистості засобами позитивної психотерапії, яка складається з трьох блоків і є розвиваючою психолого-терапевтичною програмою. Показано, що особистісні ресурси можуть бути представлені як система здібностей людини до усунення протиріч особистості з життєвим середовищем, подолання несприятливих життєвих обставин за допомогою засобів позитивної психотерапії. Інакше кажучи, особистісні ресурси виступають як характеристика особистості, яка забезпечує особистості можливість долати важкі життєві ситуації. Тому досить актуальним напрямком в дослідженні психологічних ресурсів є вивчення їх структури, механізмів функціонування, динамічних характеристик, а також розробка тренінгових програм, де позитивна психотерапія виступає фактором розвитку життєдіяльності особистості. Зазначено, що тренінг життєстійкості заснований на припущенні, що життєстійкість не є вродженою якістю, а формується протягом життя. Це система переконань, яка може бути розвинена. Для пoбудoви тренінгoвoї прoграми ми базувались на принципаx групoвoї рoбoти. Тренінг проводився зі студентами-бакалаврами денної форми навчання кафедри психології Інституту соціальних технологій Університету «Україна» та тривав 10 тижнів, протягом яких було проведено 5 занять по 6 годин. Встановлено, що учасники тренінгу надали достатньо високі бали, що вказує на те, що тренінг для них був такий, що має важливу тему, містить нову інформацію, є практично значущим, насиченим та послідовним. Визначено, що розроблена програма психологічного забезпечення життєстійкості особистості позитивно позначається на всіх складових життєстійкості. Усі показники життєстійкості особистості підвищились. Ключові слова: життєстійкість особистості, позитивна психотерапія, особистісні ресурси, актуальні здібності.

У статті висвітлюються опис та апробаційні результати комплексної програма психологічного забезпечення розвитку життєстійкості особистості засобами позитивної психотерапії, яка складається з трьох блоків і є розвиваючою психолого-терапевтичною програмою. Показано, що особистісні ресурси можуть бути представлені як система здібностей людини до усунення протиріч особистості з життєвим середовищем, подолання несприятливих життєвих обставин за допомогою засобів позитивної психотерапії. Інакше кажучи, особистісні ресурси виступають як характеристика особистості, яка забезпечує особистості можливість долати важкі життєві ситуації. Тому досить актуальним напрямком в дослідженні психологічних ресурсів є вивчення їх структури, механізмів функціонування, динамічних характеристик, а також розробка тренінгових програм, де позитивна психотерапія виступає фактором розвитку життєдіяльності особистості. Зазначено, що тренінг життєстійкості заснований на припущенні, що життєстійкість не є вродженою якістю, а формується протягом життя. Це система переконань, яка може бути розвинена. Для пoбудoви тренінгoвoї прoграми ми базувались на принципаx групoвoї рoбoти. Тренінг проводився зі студентами-бакалаврами денної форми навчання кафедри психології Інституту соціальних технологій Університету «Україна» та тривав 10 тижнів, протягом яких було проведено 5 занять по 6 годин. Встановлено, що учасники тренінгу надали достатньо високі бали, що вказує на те, що тренінг для них був такий, що має важливу тему, містить нову інформацію, є практично значущим, насиченим та послідовним. Визначено, що розроблена програма психологічного забезпечення життєстійкості особистості позитивно позначається на всіх складових життєстійкості. Усі показники життєстійкості особистості підвищились. Ключові слова: життєстійкість особистості, позитивна психотерапія, особистісні ресурси, актуальні здібності.

Значна увага в експериментальній роботі щодо формування політичної культури курсантів у фаховій підготовці у ВВНЗ приділялася впровадженню в освітній процес інтерактивних форм лекцій і семінарів. Розглянемо ті з них, які викликали найбільший інтерес у курсантів і викладачів під час експерименту. Так, для лекції-“парадокса” відбирався матеріал, що стосується теми, яка вивчається, але в нього включаються і відомості, що містять заплановані помилки.Організація семінарських занять методом “круглого столу” і “тренінгів” налаштовувала до невимушеного спілкування і правильного сприйняття критики однокурсників, сприяла формуванню інтересу до майбутньої професійної діяльності, уміння порівнювати свої судження з думкою оточення і робити необхідні висновки, уміння оцінювати ситуацію, що склалася, і приймати оптимальні рішення, вимагала від кожного учасника об’єктивної оцінки своїх можливостей. Інтерактивні методи класичних форм освіти активно застосовувалися у формувальному експерименті при вивченні гуманітарних, соціально-політичних і психологічних дисциплін. Важливими засобами створення педагогічних умов стали такі інноваційні методи навчання, як синектика, “техніка акваріума”, “мозковий штурм”, “кейс-аналіз”. Застосування подібних методів у поєднанні з традиційними (розповідь, пояснення, вправа, тренування тощо) дало змогу актуалізувати здобуті професійні знання, підвищити інтерес до них, а отже, сприяти спрямованості професійної підготовки на розвиток суб’єктності майбутніх офіцерів, особистої саморегуляції, багатоконтекстного креативного мислення, професійної самосвідомості.Значна увага в процесі формування політичної культури майбутніх офіцерів (вивчення професійних модулів) була приділена також навчально-професійним завданням.У статті розкрито особливості проведення дослідно-експериментальної роботі щодо формування політичної культури курсантів у процесі фахової підготовки у ВВНЗ.

У статті порушено проблеми набуття дитиною важливих соціальних навичок, досвіду соціальної взаємодії через використання лялькотерапії: психодіагностика; розвиток самоконтролю; розвиток комунікативних навичок; розвиток самосвідомості; розвиток емоційної та моторної адекватності; розв’язання внутрішніх конфліктів; профілактика й корекція страхів; розвиток мовлення. Доведено, що лялькотерапія сприяє розвиткові природних здібностей, образного мислення, удосконаленню пам’яті, поглибленню емоційної сфери, самосвідомості й самоконтролю, оптимізує формування позитивних настанов, емоційної та моторної адекватності, комунікативних навичок, допомагає в лікуванні страхів, заїкання, полегшує соціальну реабілітацію людей з інвалідністю, інтенсифікує внутрішні резерви для боротьби з хворобою та для її подолання. Відрефлектовано світовий досвід розвитку лялькотерапії, що представлений у психолого-педагогічних працях. Виокремлено три основні напрями лялькотерапії, що використовують у процесі становлення дитячої особистості: 1) терапевтично-стабілізаційний, що передбачає роботу з хворими дітьми в умовах тимчасового перебування особи, яка має важкий стан, у лікарні; 2) психокорекційний, що застосовують у роботі з дітьми, які вимагають посиленої уваги (лялька слугує засобом у психокорекційній діяльності та соціально-навчальних проектах); 3) навчально-виховний напрям. Проаналізовано наявні класифікації ляльок, із якими працюють під час навчання й виховання дітей з особливими освітніми потребами (ляльки-маріонетки; пальчикові; тіньові; мотузкові; площинні ляльки; ляльки-рукавички; ляльки-костюми; логопедичні ляльки; ляльки-«моральні путівники»; «Я-ляльки»). Перспективний вектор дослідження пов’язаний із формулюванням науково-методичних рекомендацій для фахівців галузі спеціальної та інклюзивної освіти щодо використання різних видів ляльок під час навчання й виховання дітей з особливими освітніми потребами, зокрема в ході лекційних, семінарсько-практичних занять, вебінарів, майстер-класів, воркшопів, тренінгів.

Статтю присвячено одній з актуальних проблем підготовки майбутніх учителів історії – компетентнісному підходу в освітньому процесі. Учитель історії має не лише збагачувати учнів історичними знаннями, а насамперед допомагати їм орієнтуватися у соціальному й культурному просторі, формувати в учнів національну самосвідомість, сприяти цілісному сприйняттю світу. Задля реалізації означених цілей в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти вчитель історії має бути готовим до цього. Отже, професійна підготовка майбутнього вчителя історії має базуватися на формуванні у нього ціннісних (аксіологічних) орієнтацій, здатності критично мислити, приймати ефективні рішення у складних життєвих і педагогічних ситуаціях. Доведено, що підготовка майбутніх учителів історії до формування в учнів аксіологічної компетентності сприяє підготовці їх до творчої діяльності через парадигму гуманістичної освіти та виховання. У процесі творчої діяльності відбувається створення нових ціннісних понять, які залежать від економічних, політичних, соціальних відносин у суспільстві. У статті, зокрема, розкривається сутність таких понять, як компетентність, компетенція, професійна компетентність, предметні компетентності (історичні), аксіологічна компетентність, педагогічна практика. У дослідженні виділено підходи в освітньому процесі педагогічних закладів вищої освіти, що сприяли ефективній підготовці майбутніх учителів історії до формування в учнів аксіологічної компетентності (діяльнісний, цілісний та ціннісний (аксіологічний)). Діяльнісний підхід сприяв підготовці до формування історичних компетентностей та застосування їх у практичній діяльності, стимулював особистість до самоосвіти та інтеграцію у професійну діяльність під час проходження педагогічної практики. Застосування цілісного підходу сприяло впровадженню в освітній процес ЗВО цілісної структури теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів історії. Ціннісний (аксіологічний) підхід був спрямований на особистісно орієнтоване навчання, створення психологічно сприятливих умов в освітньому процесі, спрямованих на ціннісні (аксіологічні) орієнтації особистості. Нами визначено педагогічні умови в підготовці майбутніх учителів до формування в учнів аксіологічної компетентності, а саме: 1) активне впровадження на заняттях у ЗВО моделювання педагогічної діяльності, педагогічних тренінгів; 2) упровадження в календарний план педагогічної практики завдань, спрямованих на формування в учнів аксіологічної компетентності; 3) мотивація майбутніх учителів історії до самоосвіти та самовдосконалення. Нами доведено, що саме застосування визначених педагогічних умов сприятиме ефективній підготовці майбутніх учителів історії до формування в учнів аксіологічної компетентності.

Визначаються поточні і можливі в перспективі психологічні ризики, пов’язані зпроцесом активного переходу сучасних цифрових технологій зі сфери наукових розробок уповсякденне життя людей. Основними завданнями дослідження були: якісний аналіз науковоїта науково-популярної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів, представленняавторського бачення найбільш актуальних для сьогодення ризиків кіберсоціалізації тапрогнозування тих, з якими людство може зіткнутися в недалекому майбутньому. Зокрема,розглянуто вісімнадцять ризиків, які виявляються як на індивідуальному рівні або на рівнімалої групи, так і на загальносвітовому рівні, а саме: збіднення емоційної сфери людини,надмірна довіра до новітніх технологій, послаблення когнітивних функцій людини,психологічна залежність людей від техніки, загроза здоров’ю і блокування фізичногорозвитку, кіборгізація людського тіла, руйнування соціальних стосунків та віддалення людейодне від одного, переорієнтація емоційних прихильностей, спотворення уявлень просексуальне життя, викривлення уявлення про людську красу, нав’язування феномену«фальшивого життя», поширення кіберзлочинності, руйнування репутації, витіснення людей зробочих місць і заміна їх роботами, руйнування соціальної структури суспільства, посиленняінформаційної диктатури держави, парасоціальність та симулякризація політичних суб’єктів,загроза людському життю з боку роботів та штучного інтелекту. Разом з тим авторизауважують, що світовий технологічний ринок щороку випускає нову продукцію, яка може якполіпшити людське життя, так і зробити його складнішим, породити відтак новий витокпсихологічних ризиків. Тож опис представлених ризиків може втратити, на думку авторів,актуальність уже через кілька років. Представлений у роботі матеріал можна використовуватидля виховної роботи з неповнолітніми як у шкільному, так і в сімейному колі, длярозроблення практичних занять і тренінгів з медіаграмотності, а також для підготовки лекційз медіа- і кіберпсихології. Обмеження дослідження полягають у тому, що представлені ризикиє найбільш проблематичними на сучасному етапі розвитку суспільства або такими, щоможуть створити реальні проблеми в недалекому майбутньому. Подальші перспективипов’язуються з детальним вивченням психологічних аспектів взаємодії на рівні «людина-робот» (ставлення людей до кіборгізації власного тіла, ризиків роботизації суспільства нарівні медіаобразів, створених кіноіндустрією), з висвітленням актуального нині феноменусексроботів.

Постановка проблеми. Світ рухається в бік розвитку віртуального товариства, головними словами сучасності стали глобалізація, медіалізація, НАД – ЧЕРЕЗ та ШВИДКО. Є прибічники «віртуалізації» суспільства, є опоненти, але безперечними є зміни, які відбуваються в комунікаціях, освіті, суспільстві. Віртуалізація суспільства вимагає і створення нових форматів навчання, додаткової освіти для дорослих, а дистанційні форми навчання мають певні обмеження. Працюючи над науково-дослідницьким проектом «Психологічні компетенції успішності», ми на собі відчули всі складності нового формату роботи, вимогу до нових інструментів впливу на формат дистанційних курсів.Стан проблеми. За статистикою, зі 100% починаючих дистанційне навчання до успішного його закінчення доходять не більше 15%, нам вдалося підвищити ці дані до 40% у дистанційному курсі розвитку життєвої успішності, учасники його – міжнародна група (9 країн) з 350 осіб віком від 20 до 65 років.За статистикою, найбільш важливими для ефективності дистанційних курсів є поєднання таких п’яти факторів: інтерактивність, запам’ятовуваність, гнучкість у використанні, надання допомоги, доступність.Інтерактивність. Зробити учасника більш активним – це змушує його прагнути досягти максимального результату. Інтерактивність допомагає також викладачам включити в курс більш складні матеріали. Інтерактивність можна поєднувати з імітуванням в процесі навчання того середовища, з якою повинні познайомитися учні.Запам’ятовуваність – для цього потрібен зв’язок з повсякденним використанням. Вважається, що важливо знизити процент повторів, які, начебто, знижують ефективність електронного навчання. Ми ж, навпаки, відкрили необхідність «психологічних містків» між темами, в одній темі, та якісні повтори, як необхідну умову засвоєння теми. Нами також визначено, аби краще запам’ятати матеріал, він повинен бути емоційно цінним, важливим, та з якісно структуруваною логічною схемою подання інформації.Гнучкість у використанні курсів. В системі повинна бути передбачена можливість навчання осіб з різним рівнем підготовки та різними можливостями. Тут ми тільки виокремимо необхідність робити різні «мотиваційні потоки», тому що і психологічна готовність до учіннєвої діяльності є різним. Нами описано п’ять рівнів готовності, які вимагають різних мотиваційних впливів. Необхідно, щоб учні могли легко рухатися по учбовому курсу, стежити за своїм переміщенням, а також могли повернутися на ту позицію, де знаходилися при попередньому сеансі звернення до навчального курсу. Зміст курсу рідко залишається незмінним, тому засіб навчання повинен дозволяти змінювати навчальний контент. Можливість таких змін необхідно закласти в засіб навчання на самому початку.Надання допомоги. Оскільки електронне навчання відбувається звичайно не в групі, важливо, щоб система навчання надавала учасникам допомогу. Ми емпірично з’ясували, що дорослим потрібні:а) інструкції з проходження курсу;б) інструкції з засобів навігації по курсу;в) підказки для виконання завдань,г) посилання для отримання визначень,д) підтримка при виникненні технічних питань і пр.Кнопка виклику допомоги має бути доступна з будь-якого слайду курсу. Бажано, аби ці інструкції були доступні в будь-якому місці сайту, та бути інтуїтивно зрозумілими.Все це допоможе учням зосередитися на навчанні, а не відволікатися на прикрі перешкоди. Корисно також передбачити розділ для поширених питань, а також глосарій термінів, які можуть бути незнайомими. Це є цінним довідковим ресурсом навіть після завершення навчання. Для реалізації даного пункту ми створили віртуальну спільноту http://www.facebook.com/groups/181953808508038, психологічний блог-підтримку http://pocherk10.livejournal.com, відеоблог http://www.youtube.com/user/YunonaIllina, якими активно користуються наші учасники.Доступність. Через завантаженість сучасним дорослим часто існує складність виділити час для навчання. 24-годинна робота курсу та можливість запису курсу на диск є варіантом.Результати. Ці критерії є важливими, з нашими доповненнями вони дають можливість зменшити втрати кількості учасників. Але ми побачили необхідність додати акцент на психолого-соціальні чинники, що є найбільш впливовими у дистанційних курсах розвитку:Людина-легенда. Особистісний фактор – курс імені ... (вплив особистості ведучого/групи тьюторів, через: професійність, гнучкість зміни стратегії поведінки ведучого та вибір інструментарію впливу. Також емоційний вплив, що створює мотиваційне середовище для бажаних змін, так звана «харизма», та особистісний приклад – тренер як взірець для копіювання певних моделей поведінки).Конструктивна спільнота. Віртуальна групова динаміка, вплив групи (синергія, розвиток рефлективності, розширення картини світу та власного досвіду через спостерігання, активний обмін досвідом, спеціально скеровані комунікації, людські стосунки). У дистанційному форматі даний чинник забезпечується складніше, ніж у реальних учбових курсах, і потребує усвідомленого впливу, але, за результатами опитування, саме наявність конструктивної соціальної спільноти є перешкодою покинути курс для кожного п’ятого учасника.Зворотній зв’язок (вагомий емоційний вплив, високий рівень емоційної реакції, індивідуальний та своєчасний підхід «людина-людина»). Індивідуалізація зворотного зв’язку є найбільш складним чинником для реалізації у курсах, де є багато учасників. Ми вирішували дану складність через побудову психологічних пірамід спілкування –групи проекту, де учасники, які пройшли більшу частину курсу, є наставниками для наступної хвилі.Проект результату навчання. Важливо заохотити учасника створити власний проект результату, такий собі «індивідуальний план розвитку» засобом дистанційного курсу, та робити заміри протягом курсу. Хвилі нашого проекту, що користувалися «Щоденником проекту та самоспостереження», були більш результативними та ефективними у навчанні, проти хвиль без подібної активності (40% проти 20% учасників)Отже, ми виділили психолого-педагогічні принципи створення мотиваційного середовища у курсах розвитку зі збереженням інтерактивності, мотиваційного впливу і суб’єкт-суб’єктної взаємодії.Для демонстрації наведемо фрагмент одного модуля дистанційного курсу розвитку (ДКР) «Успіх». Завданнями даного етапу були саморефлексія та постановки задачі для самостійного розвитку в навчальній програмі «Успіх». Першим кроком цього заняття стало роз’яснення та емоційне прийняття моделі мотиваційно-ціннісних чинників та цільової вибірки переконань, які ведуть до успіху в обраному виді діяльності, з одного боку, та переліку самообмежень, які перешкоджають успіху, з іншого. Групі було запропоновано ознайомитися з авторською багатофакторною моделлю життєвих виборів, що приводять до успіху/неуспіху з детальним поясненням кожного параметру. Під час ознайомлення з моделлю увагу групи привернули до важливості та цінності саморозвитку, вагу інтелекту в даних процесах. Для того, щоб група учасників могла переконатися в ефективності методів зміни шаблонів поведінки, тьютор на прикладах видатних людей показав, що при виконанні належних вправ зміни особистісного профілю, власної моделі життєвих виборів обов’язково відбуваються, точність виборів підвищується. Отже, учасники змогли «приміряти» на себе моделі успішних людей та бути більш вмотивованими виконувати відповідні вправи в тренінгу. Заміри рівня інтересу до мотиваційно-ціннісної моделі проводились у формі анкетування до і після блоку про мотиваційні фактори. Було визначене зростання зацікавленості з 50% (у середньому) до 80%, та загострення уваги на нових аспектах теми.Після лекційного блоку (текст та відеолекція) групі були надані дві діагностичні вправи у формі самопрезентації з рамкою питань, аналіз відповідей на які проводився за схемою визначення мотиваційних характеристик, стереотипного мислення та самообмежень, які потрібно виконати у форматі спілкування у вебкімнаті проекту. Для того, щоб під час самопрезентації учасники були більш відкритими та вільними від соціально очікуваних відповідей, ведучим була підкреслена цінність розкриття особистих уподобань та інтересів через приклад своєї відкритої поведінки та з допомогою логічних доводів (таких як, зокрема, практичне використання правдивих відповідей для аналізу та змін; цінність пізнання себе для самоаналізу; цінність прийняття себе та своєї поведінки). Учасникам був наданий час для підготовки, після чого кожен мав виступити перед групою зі своєю історією.Для того, щоб поведінка групи була підтримуючою, ведучий перед виступами дав завдання, як саме слухати та аналізувати виступ того, хто презентує. Під час лекційного блоку були також використані техніки, які об’єднують групу: модель особливості групи (як приклад – «ви, тобто ті люди, для яких важливий саморозвиток …», «ви як група маєте такі особливості ...»), модель прийняття своєї поведінки, навіть якщо вона негативно оцінюється у соціумі (як приклад – «мало хто визнає, що ...», «тільки хоробрі можуть сказати про себе, що …»).Під час виступу першого учасника ведучий заохочував його до більшої відвертості та давав емоційну підтримку. Так група могла побачити, що бути відкритим безпечно, і наступні виступаючі дозволяли собі бути більш відвертими. Для визначення мотиваційно-ціннісних характеристик для кожного учасника використовувалась оціночна таблиця з такими критеріями:Мотиваційний блок: активність, самостійність у прийнятті рішень, мотивація досягнення, пізнання нового чи використання звичного контексту.Блок стереотипів: я можу / не можу, можу тільки сам / можу з іншими, очікую невдач / очікую успіхів, навколишнє середовище позитивне / негативне, я позитивний / негативний, я для себе / я для інших, все мені дається легко / все дається важко, на зміни треба багато часу / мало часу.Блок самообмежень:заборона собі бути кращим, заборона бути лідером, заборона бути «для себе», заборона бути автономним, заборона бути гнучким, заборона отримувати подарунки (в широкому смислі слова, як шанси від життя).Після виступу кожний учасник публічно отримав характеристику від тьютора та учасників за своїм профілем. Для того, щоб збільшити прийняття, зробити процес більш комфортним для учасників та зняти внутрішній протест, ведучий займає позицію співчуття. Ведучий через приклади створює чітке переконання у групи, що такий профіль є набутим, а не вродженим.Так в учасників формується рефлексивна позиція спостерігача, дослідника своєї поведінки, що є першим кроком до позиції автора власного життя. Після цих вправ у групі відбувається емоційний підйом, учасники діляться своїми враженнями один з одним, відчувають себе більш енергійними. Збільшилася також кількість дописів у спільнотах проекту. В такому психологічному стані їм набагато легше виконувати вправи в наступних блоках, які потребують високого рівня мотивації та уваги. Домашні завдання буди виконані 80% групи.Також нас зацікавило, яким чином можна перенести робочі стратегії впливу на дорослих з реальних успішних тренінгів, результати такого порівняння наводимо у таблиці 1.Таблиця1Мотиваційні фактори впливу у дистанційних курсах розвитку Фактор впливуРеалізація в тренінговому форматі (людина – людина – спільнота)Дистанційна реалізація (людина – комп’ютер – віртуальна спільнота)1. Гнучкість, зміна стратегіїТренер змінює емоційний стиль ведення групи, час проведення, вибір інструментарію для досягнення мети заняття – залежно від стану групи або особи.Потоки курсу. Створено модель «Типологія учасника». Є 5 типів з різним рівнем готовності до змін, навчання, швидкістю психічних процесів та відповідальністю. Технології адаптовані для кожного типу.2. Емоційний рівеньТренер керовано змінює емоційний фон, підвищуючи/ знижуючи емоційні тони. Вага «живого» спілкування, своєчасні підтримки: погляд, посмішка, тощо.В ДКР «Успіх» є форум та чат-кімната, вебінари де учасники звітують про свій прогрес. Створено віртуальні спільноти та блоги-підтримки, з постійно оновлюючимися інформаційними статтями, відео. Є опція «Рівень героя» (з рейтингом героїв), що прогнозовано зробить курс яскравішим, або покращить емоційний тон учасників.3. Особистість, як взірецьЛюдина потребує моделей для копіювання – так відбувається розвиток. За даними дослідників, близько 50% компетенцій учасники тренінгів копіюють, «знімають» з особистості тренера.Блоги, відеоблоги, «стіна успіху» з даними учасників різних хвиль навчання віртуальні спільноти. Зібрано базу еталонів з прикладами, елементами, які можна копіювати, якими можна захоплюватись. Планується створити гру «Порівняльний калькулятор успіху», де можна виміряти відсоток відповіданості своєму кумирові. На своїй сторінці замовити опцію: вислови улюблених героїв. Важливим також є яскравий та змінюваний інтерфейс курсу, з психологічно вивіреними: флеш, кольорами, розташуванням блоків, змінами (новини, вебінари, звіти).4. Харизма – яскравість, захоплення.Мотиваційний вплив особистості: захоплення іншими стимулює до активної діяльності. При скерованості-векторі, заданому темою, активація приводить до розвитку певних компетенцій.5. Групова підтримка: синергія рухуСпільний емоційний фон, мотиваційний імпульс, обмін досвідом мають великий трансформаційний потенціал. Люди порівнюють себе один з іншим, в рефлексивному середовищі повинні осмислювати власну поведінку з інших, незвичних раніше сторін, що розвиває саморефлексію.Психологічні піраміди, інтервізійні групи. В ДКР «Успіх» ми запланували створення міні груп (2-3-5 осіб) за «завданнями», люди будуть мінятися ролями «наставник»- «протеже» для виконання певних задач, будуть створені спільноти по темам моделі життєвих виборів (професія, фінанси, стосунки, тощо) у форумах, тематичні чат-кімнати та вебінари. У віртуальних спільнотах спілкуються люди з різних хвиль, обмінюються досвідом т. ін. На завершення курсу проводиться «круглий стіл» з учасниками, який записується на відео, та звіти учасників є додатковим мотиваційним фактором, для тих хто вчиться.6. Зворотній зв’язокТренер обирає підходящу для кожного форму подання, деталізацію, час та психологічний супровід зворотного зв’язку, тобто зворотній зв’язок є індивідуалізованим.Тьютор має авторську схему «П’ять Пі» подання зворотного зв’язку, яка компенсує людський фактор: щоденно, щотижнево, щомісяця, особистий привід, прогрес). Кожний зворотній зв’язок подається за загальновідомою схемою «Сендвіч». Психологічні піраміди.7. Структура подання інформації.Принцип «кільця Веблера» посилює мотиваційній аспект через простоту, логічність, наявність прикладів та зв’язків-містків між заняттями курсу.Мотивуючі аспекти даного питання легко переносяться в дистанційний формат, але потребують додаткових інформаційних «виходів»Висновки і перспективи. Головним аспектом, який нам вдалося зберегти, є інтерактивність. Зміна форм обміну інформацією між учасниками та ведучим у тренінговому форматі має найвищу ступінь через швидкість та зручність обміну інформацією для досягнення мети заняття. У тренінговому форматі ми маємо множинну, або діалогову взаємодію, коли інформація пов’язана з множиною попередніх повідомлень та відносинами між ними (1:m). У дистанційному ж форматі ми природньо виходимо на лінійний тип взаємодії (1:), коли відсутній зв’язок з попередніми повідомленнями, що власне не є інтерактивністю. Або на реактивну взаємодію (1:1), коли кожне повідомлення, обмін взаємодіями пов’язано лише з однію попередньою інтеракцією без врахування інших зв’язків. Як бачимо з таблиці 1, то саме для вих

В умовах сучасної медійної вищої освіти одним з пріоритетних напрямів вдосконалення навчально-виховного комплексу вищих навчальних закладів є запровадження інформаційних технологій, які в даний час мають найбільш стрімкий розвиток. Електронні комп’ютерні підручники, дистанційна освіта, віртуальні тренажери – це далеко не повний перелік напрямів, які успішно розвиваються в системах освіти. Проте сучасна освіта за інтенсивністю використання інформаційного інструментарію помітно відстає від інших дисциплінарних напрямів. Це зумовлено складнощами стосовно формалізації багатьох компонентів предметних областей, які створюють труднощі при алгоритмічній трансформації змісту, а також певним рівнем консервативності самої освіти, недостатнім рівнем володіння викладачами і студентами інформаційними технологіями [1, 5].Одним із важливих понять при запровадженні електронних систем навчання є якість освіти, яка традиційно відображає систему оцінювання успішності тих, хто навчається. У широкому розумінні якість вищої освіти являє собою збалансовану відповідність вищої освіти різноманітним цілям, потребам, вимогам, нормам, еталонам, стандартам [2].Тому не дивно, що сьогодні практично вся європейська система вищої освіти працює над підвищенням якості підготовки фахівців. У рамках Болонських реформ виробляються єдині підходи до забезпечення якості вищої освіти, розробки навчальних матеріалів, відбувається уніфікація вищої освіти та її ступенів.Важливим елементом вдосконалення навчально-виховного комплексу сучасного вищого навчального закладу є комплексна оцінка якості електронних засобів навчання (ЕЗН), під якою розуміється оцінка якості ЕЗН по сукупності інформативних параметрів (рис. 1).При оцінці якості ЕЗН за змістовною складовою необхідно враховувати ступінь їх відповідності вимогам Державних освітніх стандартів (ДОС) України з окремих напрямків підготовки фахівців, програм дисциплін ДОС. Відповідність ЕЗН вимогам діючих стандартів можуть підтвердити експерти за провідні фахівці Міністерства охорони здоров’я або Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з відповідного напрямку. Техніко-технологічна оцінка якості ЕЗН відображає структурні компоненти освітнього процесу – одержання інформації (навчання), практичні заняття (тренування і закріплення знань, умінь і навичок), атестацію (їх контроль), можливість підсумкового контролю отриманих знань сучасними комп’ютерними методами.Розроблювач мережних ЕЗН має забезпечити стабільну роботу в мережі Internet на основі каналу цілодобового доступу із пропускною здатністю не менше 2 Мбіт/с.Застосування ЕНЗ не повинно вимагати підвищених показників продуктивності комп’ютерної техніки і спеціального програмного забезпечення для робочих місць учасників навчального процесу.Програмно-технологічним підґрунтям для побудови і підтримки системи освітніх порталів є програмно-апаратний комплекс, що дозволяє будувати і підтримувати портали різного призначення й архітектури і забезпечувати виконання відповідного набору функцій.Дидактична оцінка якості ЕЗН передбачає оцінювати міру їх відповідності стандартним дидактичним вимогам до навчальних видань (підручники, навчальні і методичні посібники).Методичні вимоги щодо оцінки якості ЕЗН вимагають урахування своєрідності й особливості предметної галузі, на яку вони розраховані, специфіки відповідної науки, її понятійно-категоріального апарату, особливостей використовуваних методів досліджень та її закономірностей, можливостей використання сучасних методів обробки інформації й методології реалізації освітньої діяльності (табл.).ТаблицяСутність методичних вимог щодо оцінки якості ЕЗН у складі освітніх порталів Методичні вимоги стосовно оцінки якості ЕЗНЇх сутністьВрахування складності функціонування навчального матеріалу в ЕЗН.Взаємозв’язок та взаємодія понятійних, образних та діючих компонентів мислення студентів при функціонуванні ЕЗН у складі освітніх порталів.Необхідність забезпечення відображення системи наукових понять навчального модуля у вигляді ієрархічної структури високого порядку.Кожний рівень в системі наукових понять навчального модуля повинен відповідати певному рівню абстракції і забезпечувати урахування їх логічних взаємозв’язків.Реалізація навчальної можливості щодо різноманітних контрольованих тренувальних дій.Поетапне послідовне підвищення рівня абстракції знань студентів на рівні засвоєння, достатньому для здійснення алгоритмічної та евристичної діяльності.До основних дидактичних і змістовних показників якості електронного навчального посібника (ЕНП) у цілому можна віднести наступні: валідність, надійність, економічність і надмірність, інтегрованість та практичність.Практичність ЕНП та електронних підручників оцінюється за допомогою експертних процедур викладачами й тими, кого навчають.Дидактична оцінка якості ЕЗН повинна відповідати наступним стандартним та специфічним дидактичним вимогам, що пропонуються до навчальних видань та відповідають специфічним закономірностям та сучасним дидактичним принципам навчання (рис. 2).Ергономічні вимоги до електронних засобів навчання повинні враховувати вікові особливості студентів різних форм навчання, встановлювати вимоги до відображення інформації та режимів роботи ЕЗН, забезпечувати підвищення рівня їх мотивації до навчальної діяльності. Важливою ергономічною вимогою є забезпечення підтримки студентів шляхом організації в структурі ЕЗН інтерфейсу, необхідних методичних вказівок та підказок, вільної послідовності й темпу роботи для того, хто навчається [3; 4].Однією з вимог ергономічного характеру до ЕЗН є їх відповідність гігієнічним вимогам і санітарним нормам роботи з комп’ютерною технікою (час роботи з ЕЗН не більше чотирьох годин, а обсяг навчальної інформації не більше 30 тисяч знаків). Під час здійснення дизайн-ергономічної експертизи проводиться оцінка якості компонентів інтерфейсу (сукупність засобів і правил, які забезпечують взаємодію пристроїв і програм) ЕЗН, відповідності ергономічним, естетичним вимогам та вимогам охорони праці і збереження здоров’я [1].Для використання мультимедійних ефектів необхідне їх створення шляхом введення у програму у відповідних місцях. Вони складаються з графіки, ілюстрацій, анімації, звукових ефектів, музики, голосу, відео, тощо. Необхідну допомогу при цьому можуть надавати художники-дизайнери та експерти з мультимедіа. Слід зазначити, що засіб донесення інформації впливає на вибір типу мультимедіа. Тренінг, що надається на CD-ROM, може мати в собі значно більшу мультимедійну частину в порівнянні з тренінгом, що проводиться через Internet.Таким чином, використання системного підходу щодо втілення різноманітних вимог до певного класу ЕЗН (електронні підручники, електронні навчальні посібники, електронні лекційні курси, електронні методичні посібники, електронні методичні вказівки, електронні практикуми, електронні довідкові матеріали, електронні навчально-методичні комплекси, електронні методичні вказівки для викладачів та інші), що використовуються в освітній діяльності, дозволяє на основі зворотного зв’язку покращити якість нового напрямку – „E-learning” в технологіях електронного навчання.

На сучасному етапі розвитку освіти особлива увага приділяється професійній підготовці майбутніх вчителів початкової освіти в процесі навчання у фахових педагогічних коледжах, які у майбутньому сприятимуть навчанню, розвитку та вихованню сучасного громадянина української держави. Саме від рівня сформованості професійних компетентностей майбутніх вчителів початкових класів залежить якість реалізації пріоритетних напрямків освітніх реформ. Зміни, які відбуваються в усіх ланках освіти зумовили перехід до нового напрямку розвитку освітнього середовища із застосуванням сучасних форм та методів. Зміни у змісті освіти, формування нової системи освітніх взаємин, оновлення підходів до організації діяльності серед учасників освітнього процесу передбачає побудову певної педагогічної взаємодії, де здійснюється взаємовплив суб’єктів діяльності на засадах добровільності, активності, свідомої вмотивованості. В статті розкрито особливості використання навчально-педагогічних тренінгів як різновид інтерактивного навчання, що підвищує ефективність засвоєння матеріалу, сприяє індивідуальному й особистісному творчому розвитку, професійному становленню та формуванню компетентності педагогічного партнерства. Визначено ключові ідеї, мету, зміст, особливості та методику організації навчально-педагогічних тренінгів на заняттях психолого-педагогічного циклу фахової підготовки майбутніх вчителів з початкової освіти. Охарактеризовано партнерську взаємодію з учасниками освітнього процесу, яка включає компетентність педагогічного партнерства. Зроблено спробу систематизувати шляхи підготовки майбутніх фахівців початкової школи за умові налагодження педагогічної взаємодії між суб’єктами навчального процесу у всіх її проявах через застосування тренінгових технологій. Визначено професійно важливі якості та вміння щодо формування компетентності педагогічного партнерства. Зосереджено увагу на суб’єктах педагогічної взаємодії в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців. Акцентовано увагу на проблемах, які виникають під час педагогічної взаємодії. Зазначено, що під час фахової підготовки вчителів можна успішно використовувати тренінгові технології як різновид інтерактивного навчання, що сприятиме ефективному засвоєнню навчального матеріалу, індивідуальному й особистісному творчому розвитку та професійному становленню.

Мета роботи – аналіз ефективності роботи студентів в університетському симуляційному центрі щодо засвоєння ними практичних навичок із невідкладної медицини і перспективи впровадження нових сучасних віртуальних навчально-контролюючих програм для студентів та інтерністів.Основна частина. Важливою ланкою в навчальному процесі є створення сучасної навчально-методичної бази: підготовлена відповідна методична документація і видано типографським способом посібник та підручник з екстреної та невідкладної допомоги, у яких висвітлено основи організації і надання екстреної медичної допомоги бригадами Е(Ш)МД при їх повсякденній діяльності із застосуванням сучасних клінічних протоколів. У 2017 та 2018 роках співробітники кафедри підготували і видали два посібники “Екстрена та невідкладна медична допомога в запитаннях і відповідях” українською та англійською мовами. Заняття проходять за системою єдиного навчального дня, що дозволяє протягом семінарського заняття провести письмову оцінку вхідного рівня знань та практично попрацювати студенту над освоєнням заданого сценарію шляхом розв’язання ситуа­ційних задач із залученням манекенів, муляжів, інструментарію та іншого наявного медичного обладнання, ідентичного, що й в кареті швидкої допомоги. Своєрідним якісним перехідним етапом у навчальному процесі студентів на кафедрі невідкладної та екстреної медичної допомоги стало проведення практичних та семінарських занять в університетському симуляційно-тренінговому центрі. Симуляційна підготовка студентів – це вид навчальних занять, де викладач формує вміння й навички практичного застосування набутих теоретичних знань шляхом індивідуального виконання студентом завдань, визначення загальної тактики, діагностики та лікування симульованих пацієнтів у змодельованій ситуації невідкладного стану. Рівень теоретичної та практичної підготовки студентів (і викладачів) вдалося суттєво покращити завдяки впровадженню в навчальний процес вперше в Україні симуляційних віртуальних європейських навчально-самоконтроюючих програм (Body Interact).Особливо важливим моментом практичних занять є можливість залучення студентів до виїздів у складі бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги (Е(Ш)МД) та організація і проведення щорічних обласних змагань бригад Е(Ш)МД, на яких викладачі виступають в якості суддів, а студенти-гуртківці – позурантів. По завершенні змагань співробітники кафедри проводять аналіз виступів бригад на кожному конкурсі у вигляді науково-практичної конференції.Висновки. Навчальний процес на кафедрі невідкладної та екстреної медичної допомоги за системою єдиного навчального дня дає змогу впровадити в навчання елементи симуляційно-тренінгового засвоєння практичних навичок. Виїзди студентів на виклики в складі бригад швидкої (екстреної) медичної допомоги суттєво мотивують професійну орієнтацію та підвищують рівень засвоєння дисципліни. Високий методичний рівень забезпечення навчального процесу на кафедрі, наявність університетського навчально-тренінгового центру симуляційного навчання за адаптованими європейськими віртуальними навчально-контролюючими програмами дозволяє забезпечити високий кінцевий рівень засвоєння ними теоретичних знань та практичних навичок.

Мета роботи – формування у студентів на практичних заняттях із дитячої стоматології комунікативних навичок і вмінь, готовності до тактовної психологічної корекції пацієнтів дитячого віку для успішного проведення лікувально-діагностичних стоматологічних маніпуляцій.Основна частина. У Тернопільському державному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського на кафедрі дитячої стоматології постійно вдосконалюються технології навчального процесу, впроваджуються сучасні педагогічні технології, зокрема тренінгова, коучинг, кейс-технології, інші інтерактивні техніки, що мотивують студентів до майбутньої практичної діяльності, дозволяють готувати спеціалістів, здатних в умовах практичної охорони здоров’я найефективніше використовувати теоретичні знання. Тренінгова технологія, зокрема коучинг, сприяє формуванню професійних, комунікативних умінь і навичок, навичок самопізнання, спілкування та взаємодії людей у групі, дозволяє особистості при використанні потрібних методів і прийомів досягти поставлених цілей, найвищих результатів діяльності. Відповідно до теми практичного заняття із дитячої стоматології викладач вибудовує сюжетно-рольову ситуацію, де кожному студенту відводиться певна роль: маленький пацієнт, його родичі, стоматолог-терапевт, стоматолог-хірург, ортодонт, рентгенолог, завідувач відділення, медична сестра, реєстратор тощо. Лікарю-стоматологу необхідно знайти психологічний контакт із дитиною та її батьками. Мистецтво бесіди, основане на розумінні, довірі, співчутті, та психологічний вплив лікаря-стоматолога на дитину – це ключ до встановлення співпраці з маленьким пацієнтом і запорука успішного лікування.Висновок. Вміння встановити психологічний контакт із дитиною, вміння правильно, адекватно оцінити клінічну ситуацію, ефективно провести діагностичні та лікувальні стоматологічні маніпуляції підвищує професійний рівень підготовки майбутнього спеціаліста, удосконалює професійну майстерність студентів старших курсів, робить можливим надання кваліфікованої медичної допомоги.

Статтю присвячено теоретичному аналізу окремих психологічних аспектів формування психологічного клімату в спортивній дитячій групі. У теоретико-методологічному дослідженні були застосовані наступні методи: теоретичний аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація основних положень психолого-педагогічної науки щодо соціально-психологічного клімату в дитячих спортивних групах для обґрунтування особливостей практичного формування психологічного клімату в дитячій спортивній групі. Визначено, що психологічний клімат у спортивній групі – це відносно стійке налаштування всієї команди, яке пронизує всю систему діяльності й формується на основі суб’єктивного задоволення характером міжособистісних стосунків спортсменів. Індикаторами психологічного клімату в спортивних групах є: ставлення юних спортсменів до навчально-тренувальної та змагальної діяльності; сформованість оптимальних особистісних якостей спортсменів; наявність психологічної сумісності; оптимальність впливів стилю керівництва тренера на клімат в групі тощо. Соціально-психологічний клімат у дитячій групі значно впливає на їх особистість, успішність у спільній діяльності з іншими членами групи (навчання, виховання, спорт, колективні творчі справи), на формування адекватної самооцінки, на створення сприятливої атмосфери міжособистісних взаємовідносин. Встановлено, що у процесі формування сприятливого клімату в дитячій спортивній групі важливою є робота педагогів та психолога, які повинні підтримувати дітей і допомагати у встановленні сприятливого психологічного клімату в їх колективі. При цьому найважливішою умовою формування позитивного або корекції несприятливого психологічного клімату є інтеграція здійснюваних на дитячу групу виховних впливів у єдину систему, що забезпечує безперервність цих процесів. Також для даної діяльності варто використовувати спеціальні форми, до яких відносяться: тематичні тренінгові заняття, орієнтовані на поліпшення групової атмосфери; ділові ігри, спрямовані на вироблення спільного колективного рішення; організація й проведення різних загальногрупових і суспільних заходів тощо. Література Бринзак, С. (2006). Психологічна сумісність та її оцінка в спортивній команді. Молода спортивна наука України : зб. наук. праць з галузі фіз. культури та спорту, 10(4), 36–40. Вінс, В., & Кангараєва, К. (2020). Особливості формування сприятливого психологічного клімату в спортивній дитячій групі в контексті впровадження інклюзивної освіти. Міжнародна наукова інтернет-конференція «Практична психологія в інклюзивному середовищі», (с. 207–212). Переяслав : Видавець Я.М. Домбровська. Гончаренко, В. (2019). Дослідження соціально-психологічного клімату футболістів на етапі попередньої базової підготовки. Слобожанський науково-спортивний вісник: Матеріали XІX Міжнародної науково-практичної конференції «Фізична культура, спорт і здоров’я: стан, проблеми та перспективи», 6К, 26–28. Кенані, С.Б. (2005). Індикатори психологічного клімату спортивної команди (Автореф. дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту). Київ. Кричевский, Р.Л. (2009). Социальная психология малой группы. Москва : Аспект Пресс. Монахова, К.В. (2009). Влияние индивидуально-коррекционной работы на взаимоотношения в спортивной команде. Мир образования – образование в мире, 2, 253–259. Одорожа, С.М. (2016). Соціально-психологічні особливості відносин спортивної групи. Наукова конференція «Соціально-психологічний та філософський підхід до проблем сучасного суспільства», (м. Сєвєродонецьк, 8 лютого – 1 березня 2016 р.), (с. 112–113). Сєвєродонецьк : СНУ ім. В. Даля, Оксенюк, І. (2017). Значення факторів психологічної сумісності у взаємовідносинах між тренером та гравцями футбольної команди. Нова педагогічна думка, 3(91), 71–73. Палінічак, О.І. (н.д.). Шляхи формування оптимального психологічного клімату в педагогічному колективі. Режим доступу: http://www.library.kherson.ua/klas/18/pedagog_skarbnychka/metod_porady/palinichak.doc. Тулина, О.О. (2005). К вопросу о формировании коллектива учащихся. Сборник научных трудов Северо-Кавказского государственного технического университета. Серия «Гуманитарные науки», 2(14),129–135. Федик, О.В. (2013). Психологія спорту : матеріали для самопідготовки до семінарських занять для студентів спеціальності «Психологія». Івано-Франківськ : Інін.

Мета роботи – встановити вплив симуляційного навчання на підвищення професійного рівня лікарів акушерів-гінекологів під час надання допомоги дитині у пологах у тазовому передлежанні, за алгоритмом, відповідним діючим протоколам Міністерства охорони здоров’я України, в умовах, максимально наближених до реальних.Основна частина. Для досягнення визначеної мети на кафедрі акушерства та гінекології № 1 із циклом післядипломної освіти Одеського національного медичного університету оброблено 150 анонімно заповнених курсантами анкет-тестів до початку та після завершення тренінг-заняття з теми “Ведення консервативних пологів при ТПП” у складі курсу тематичного удосконалення “Актуальні питання в акушерстві та перинатології”. Цикл розрахований на лікарів акушерів-гінекологів пологового відділення ІІ або ІІІ рівнів надання акушерської допомоги, зі стажем роботи від 5 років. Тривалість циклу становила 75 годин. З 2016 року до курсу тематичного удосконалення “Актуальні питання в акушерстві та перинатології” були залучені симуляційні технології з метою оволодіння та відпрацювання практичних навичок лікарями акушерами-гінекологами з відповідних тем, у тому числі й з ведення консервативних пологів при ТПП. Кожна група курсантів на тренінг-заняттях складалася з 6 лікарів. Тренінгове заняття з ведення консервативних пологів при ТПП складалося з 4-х частин. Перша частина присвячувалася брифінгу. Друга частина полягала у вивченні біомеханізму пологів при ТПП та оцінки інтранатального стану плода. Третя частина була основною, що містила безпосередньо тренінг-імітацію надання акушерської допомоги дитині при народженні у тазовому передлежанні в умовах, максимально наближених до реальних. І четверта частина – дебрифінг із використанням відеозаписів, де кожний учасник мав змогу побачити свої помилки та переваги, що необхідно в собі підтримувати і надалі розвивати. Ефективність тренінг-заняття з консервативного ведення пологів при ТПП оцінювалася шляхом аналізу анкет-тестів курсантів до початку та після завершення навчання.Висновки. Аналіз анкет-тестів, що заповнювалися курсантами, дозволив отримати інформацію відносно їх суб’єктивної оцінки свого вихідного професійного рівня та впливу виду навчання на його зміни. Середній вік лікарів становив (33,2±4,6) року (від 27 до 62 років). Всі вони були працівниками пологових відділень лікувальних закладів ІІ та ІІІ рівнів надання акушер­ської допомоги м. Одеси та Одеської області. Ведення консервативних пологів при ТПП у своїй лікарській діяльності відмічали як рідкісну практику. В якості провідних перешкод спеціалісти вказували на: особливості організаційних моментів у своїх лікувальних закладах, недостатність теоретичної підготовки, невпевненість у власних практичних здібностях, юридичну незахищеність та відсутність мотивації.

Мета дослідження – об’єктивна оцінка рівня практичних навичок та знань студентів після праці на функціональних тренажерах, використання рольових ігор з дисципліни та роботи з програмою Socrative.Матеріали та методи дослідження. У статті наведені сучасні технології підготовки студентів на кафедрі акушерства та гінекології за допомогою симуляційного обладнання, рольових ігор з дисципліни, використання інтерактивної дошки, проведення тренінгів та тестування з використанням інноваційних технологій (впроваджена програма Socrative для роботи на планшетах).Результати й обговорення. На кафедрі акушерства та гінекології створено кабінет симуляційного навчання для студентів IV-VI курсів, у якому вони на практичних заняттях під керівництвом викладача відпрацьовують практичні навички на функціональних тренажерах. Функціональні тренажери забезпечують моментальну та об’єктивну інформацію щодо правильності виконання ключових прийомів. Все це в комплексі дозволяє ефективно тренувати і закріплювати навички індивідуальної та спільної роботи. Однією з інноваційних технологій на кафедрі є інтерактивна дошка, яка дозволяє проводити практичні заняття та проводити написання тестів по акушерству та гінекології з використанням планшетів під контролем викладача. Одним з інструментів освітніх технологій, які зараз так необхідні в арсеналі кожного викладача чи то для особистого використання або ж у якості навчальних посібників у педагогічному процесі, є програма Socrative. Також на кафедрі проводиться вивчення матеріалу за допомогою такого сучасного інтерактивного методу, як рольова гра з дисципліни.Висновки. Аналіз даних показав, що впровадження в навчальний процес таких новітніх технологій, як симуляційне навчання, рольові ігри, робота з інтерактивною дошкою та тестування за допомогою програми Socrative сприяє більш якісному оволодінню практичними навичками та більш ефективному формуванню мотивації студентів до навчання.

У статті представлено структуру та зміст комплексної тренінгової програми «Розвиток толерантності до невизначеності у командирів при прийнятті ними рішення в умовах невизначеності», висвітлено мету та завдання програми, що полягають у розвитку психологічних компонентів: когнітивного, емоційно-вольового та ціннісно-мотиваційного, детально розкрито зміст занять програми.