Academic literature on the topic 'Траєкторія управління економічним розвитком'

Досліджено генезис наукових уявлень про роль держави в управлінні соціально-економічним розвитком. Визначено, що дослідження, спрямовані на розроблення сучасної методології державного управління з позиції вдосконалення підходів до управління економічним розвитком, регламентації його етапів, вибору методичного та інструментарного забезпечення є актуальним і пріоритетним науковим напрямом. Доведено необхідність розвиненої і опрацьованої методології застосування підходів та інструментів розвитку, що забезпечує досягнення окремих цілей і результатів та дозволяє території вийти на траєкторію сталого розвитку. Реалізація такого підходу є багатофакторною діяльністю, що враховує як економічні, так і соціальні, освітні, кадрові аспекти.

Вступ. При вирішенні проблеми забезпечення інноваційного розвитку держави домінують фінансово-економічні та технологічні аспекти, а концептуальному осмисленню особливостей управління цим розвитком не надано належної уваги.Проблематика. Траєкторія інноваційного розвитку держав є турбулентною через нелінійну природу управління цим розвитком, тому концептуальне осмислення особливостей зазначеного управління є чинником ефективної інноваційної політики.Мета. Концептуальне осмислення особливостей управління інноваційним розвитком держави в сучасних умовахдержавотворення.Матеріали й методи. Аналітичний аналіз нормативних актів і наукових праць з використанням контент-аналізу,структурно-функціонального, системного, компаративного, абстрактно-логічного методів.Результати. Передумовою вирішення проблем інноваційного розвитку держави є запровадження підходу, який передбачає подолання її інституційної слабкості, враховує презумпцію нестабільності та невизначеності її буття. Запропоновано під цим розвитком розуміти впровадження нових політико-управлінських процесів, моделей і технологій, які забезпечують прийнятний рівень національної безпеки. Показано, що політичні технології можуть маніпулювати суспільною свідомістю при виборі пріоритетів вказаного розвитку, а його нелінійна динаміка зумовлює необхідність зміни цілей, методів і технологій в діяльності суб’єктів управління та забезпечення збалансованості між йогополітичною та адміністративною компонентами.Висновки. Стратегічним імперативом зменшення технологічних розривів між державами є врахування турбулентності траєкторії їхнього інноваційного розвитку, яка зумовлена нелінійною природою управління ним, тому інноваційна політика та механізми її імплементації мають враховувати нестійкість та невизначеність буття держави.

Сформульовано та науково обґрунтовано методичні підходи щодо концепції публічного управління соціально-економічної безпекою регіону шляхом побудови моделі публічного управління соціально-економічної безпекою регіону, що відрізняється від наявних тим, що вона сформована з урахуванням виявлених факторів соціально-економічної безпеки та специфіки інституційних умов регіону, а також встановлених механізмів публічного управління соціально-економічною безпекою регіону. Визначено, що одним із важливих елементів системи державного управління соціально-економічною безпекою є інституційно-правовий фактор, що включає законодавче та нормативне забезпечення формування та підтримки належного рівня соціально-економічної безпеки в країні та регіонах. Систематизовано проблеми забезпечення соціально-економічної безпеки економіки, визначені фактори та інституційні аспекти забезпечення соціально-економічної безпеки. Це дозволило розробити концептуальну модель державного управління соціально-економічною безпекою регіону. При цьому джерелом виникнення більш стійкого стану і поштовхом до самоорганізації в складній системі є руйнування колишнього стійкого стану. Тому розвиток економіки, в тому числі регіональної, представляє собою стохастичний процес, який характеризується виникненням періодичних дисипацій (розсіювання) накопичених нею ресурсів зростання, внаслідок чого темпи її зростання можуть сповільнюватися – і, на певних етапах, розвиваються в процеси у вигляді криз, нестійких станів, «струсів», екстремальних станів. Тому для ефективного управління розвитком економіки, підвищення соціально-економічної безпеки регіону необхідно формування нової парадигми публічного управління соціально-економічною безпекою, що спирається на ідеї формування структур-атракторів, які здатні «притягувати» позитивні траєкторії розвитку регіону. У процесі самоорганізації регіональної системи, як було зазначено вище, відбувається придбання нею нової якості стійкості в області тяжіння атрактора. Запропонована модель характеризується тим, що відображає важливі складові частини регіональної системи державного управління соціально-економічною безпекою: процес, що забезпечує регулювання, контроль, концентрацію ресурсів на найважливіших сферах соціально-економічної безпеки; структуру, що включає сукупність підрозділів і служб державних органів, що реалізують функції нормативного, інформаційного, організаційного, кадрового та технічного забезпечення системи соціально-економічної безпеки регіону. Мета роботи. Метою статті є дослідження концептуальних аспектів публічного управління соціально-економічної безпекою регіону. Методологія. Значний внесок у дослідженні аспектів публічного управління соціально-економічною безпекою на рівні регіону внесли відомі вітчизняні вчені, такі як Александрова О.Ю., Дикань В.В., Жовнірчик Я.Ф., Івашина С.Ю., Івашина О.Ф. та інших науковців. Аналіз попередніх досліджень та публікацій з даної проблематики свідчить про те, що авторами, як правило, досліджувалися тільки окремі аспекти соціально-економічної безпеки ми розглянемо концептуальні аспекти публічного управління соціально-економічної безпекою регіону. Наукова новизна. Удосконалено механізми публічного управління соціально-економічною безпекою, що реалізуються державою на рівні центру, де виділено спеціальні механізми публічного управління соціально-економічною безпекою, що реалізуються на рівні регіонів. До таких механізмів віднесені: нормативно-правові, фінансові, організаційно-розпорядчі, механізми соціального партнерства, інфраструктурні, інформаційні та механізми конвергенції. Висновки. Запропоновано концептуальну модель публічного управління соціально-економіч- ної безпекою регіону, що відрізняється від наявних тим, що вона сформована з урахуванням виявлених факторів соціально-економічної безпеки та специфіки інституційних умов регіону, а також встановлених механізмів публічного управління соціально-економічною безпекою регіону.

У статті досліджено процес управління місцевим економічним розвитком на основі програмування соціально-економічного розвитку суспільних систем в умовах проведення реформи децентралізації влади в Україні. Ідентифіковано визначальну особливість сучасного управління соціально-економічним розвитком регіональних суспільних систем –застосування певного алгоритму «програми» управління їхнім розвитком на основі «тригоризонтної» системи «планування-управління». Визначено, що основними складниками такої системи «планування-управління» є: концепція стратегії розвитку, стратегія розвитку, політика розвитку та цільові програми. Встановлено, що одночасне використання такої системи і на загальнодержавному, і на регіональному рівнях, а також їх узгодження між собою за рахунок вертикальних зв’язків між основними складниками моделей управління різних рівнів перетворює «стандартну» систему управління розвитком у систему «програмування розвитку». Запропоновано використання такої моделі – програмування управління соціально-економічним розвитком – на рівні регіону як одного з найбільш ефективних дієвих сучасних системних інструментів управління розвитком адміністративно-територіальних одиниць, що видається особливо актуальним в умовах завершення реформи децентралізації в Україні. Отримані висновки свідчать про доцільність використання такого алгоритму «програмування розвитку» у вітчизняній практиці управління розвитком суспільних систем із метою підвищення ефективності управління місцевим економічним розвитком та якості проведення реформ в основних сферах українського суспільства.

Наводиться спроба визначення теоретичних контурів концеп- ції управління ініціалізацією інтелектуального потенціалу регіону в контек- сті сталого розвитку. Обґрунтовано, що в умовах розвитку інформаційного суспільства в Укра- їні, стрімкого зростання мобільності населення має бути сформована нова система управління ініціалізацією інтелектуального потенціалу як одного з головних інструментів регіонального розвитку. Ефективне управління ініціалізацією інтелектуального потенціалу регіо- ну передбачає аналіз та врахування усіх факторів, які впливають на перебіг цього процесу, зокрема, інституційних, фінансових, соціальних, інфраструк- турних. Процес ініціалізації інтелектуального потенціалу регіону залежить від пріоритетів регіонального розвитку, які слугують стратегічними орієнтира- ми руху та інституціонального дизайну конкретного суспільства, який фор- мується в результаті суспільних трансформацій. Ініціалізація ІПР може здійснюватися за однією з трьох траєкторій — розширеній, простій або звуженій — залежно від сформованих у регіоні со- ціально-економічних умов. Розширена ініціалізація ІПР як чинника сталого розвитку за інтенсивною, наукомісткою траєкторією можлива при цілеспря- мованих діях держави, в тому числі при збільшенні фінансування сфер на- укової діяльності, освіти і необхідної інформаційно-комунікаційної інфра- структури. Управління ініціалізацією інтелектуального потенціалу регіону — це сукупність цілеспрямованих впливів на міру його здатності при даному рівні свого розвитку в конкретному просторово-часовому континуумі реалізову- вати можливості, що містяться у наявних інтелектуальних ресурсах, з ме- тою забезпечення пріоритетів регіонального розвитку на основі сукупності знань, інформації, інноваційних технологій, інтелектуальної власності та здатності до цілепокладання і ціледосягнення, яка перманентно відтворю- ється.

Дисертаційну роботу присвячено поглибленню теоретичних основ та методичних положень, наданню практичних рекомендацій щодо управління економічним розвитком енергогенеруючих підприємств в умовах економічної нестабільності. На основі аналізу наукових джерел проведено дослідження теоретичних засад та проблематики управління економічним розвитком, уточнено концептуальні положення та поглиблено понятійно-термінологічний апарат управління економічним розвитком підприємств. Здійснено діагностику стану економічного розвитку енергогенеруючих підприємств за функціональними зонами. Розроблено науково-методичний підхід до оцінювання якості управління економічним розвитком підприємств в умовах економічної нестабільності. Розроблено систему показників і запропоновано методичний інструментарій моніторингу результатів управління економічним розвитком енергогенеруючих підприємств. За результатами оцінювання якості управління економічним розвитком енергогенеруючих підприємств визначено важелі впливу на траєкторію управління. Розроблено науково-методичні положення щодо вибору форми економічного розвитку та відповідного їй інструментарію управління для енергогенеруючих підприємств. Сформовано механізм ситуаційного управління економічним розвитком енергогенеруючих підприємств та розроблено науково-практичні рекомендації визначення наслідків управління їх адаптивним розвитком на основі прогнозування.
The dissertation focuses on the development of theoretical positionsand methodological principles, providing practical recommendations for improving the management of economic development of energy generating enterprises in conditions of economic instability. Based on the analysis of scientific sources the research of the categorical apparatus and problems of management of economic development is carried out and the corresponding conceptual apparatus is deepened. The method of management of economic development of the enterprise on the basis of construction of its trajectory by situational transition between evolutionary and adaptive forms of development and a choice of effective tools of economic and administrative influence on functional zones is developed. Scientific approaches are analyzed and conceptual provisions of management of economic development of the enterprise which are based on adjustment of a current trajectory of management of economic development through application of the tools of economic and administrative influence chosen by the analysis of dynamics of indicators on functional zones of development are allowed. Scientifically substantiated methodological tools for evaluating the results of economic development management of energy generating enterprises and proposed a scientific and methodological approach to monitoring the results of economic development management of energy generating enterprises, which provides a step-by-step analytical procedure for determining the level of enterprise development. external environment. It allows you to choose between evolutionary and adaptive forms of development, to develop scenarios for optimal management in the final stages of monitoring. The state of energy generating enterprises is diagnosed by functional zones of economic development and it is revealed that the problem of economic development management is the lack of interconnection between functional zones, which causes intensification of negative changes in the enterprise. On the basis of calculations of dynamics of changes of average and chain absolute increments of indicators of activity on functional zones of economic development the system of indicators of an estimation of quality of management has been formed. Methodical provisions for assessing the quality of economic development management of energy generating enterprises in conditions of economic instability are proposed, which provide for evaluating the results of economic development management according to the system of financial, industrial, commercial, innovative, environmental indicators, their cluster analysis. The choice of levers influencing the adjustment of the management trajectory of economic development of energy generating enterprises is substantiated. The scientific and methodological principles for choosing the form of economic development and the corresponding management tools for energy generating enterprises have been developed and substantiated. They consist in the analysis of scenarios of management of economic development by means of simulation modeling that allows to choose between evolutionary and adaptive forms of economic development of the enterprise on the basis of forecasting of trends of economic indicators. The main advantage of this approach is the formation of various options for the behavior of the enterprise over time, depending on the available real and potential opportunities due to the stage and form of its development. This technique ensures the implementation of management decisions in conditions of high risk and uncertainty. The mechanism of situational management of economic development of energy generating enterprises is formed, which combines economic levers, methods and tools of situational adjustment of economic development management trajectory, is based on the principles of dynamism, adaptability, purposefulness, self-development, self-organization. Scientific and practical recommendations for determining the consequences of managing the adaptive economic development of an energy generating enterprise based on forecasting have been developed.
Диссертационная работа посвящена развитию теоретических основ и методических положений, разработке практических рекомендаций по управлению экономическим развитием энергогенерирующих предприятий в условиях экономической нестабильности. На базе анализа научных источников проведено исследование теоретических основ и проблематики управления экономическим развитием, уточнены концептуальные положения и развит понятийно-терминологический аппарат управления экономическим развитием предприятий. Проведена диагностика состояния экономического развития энергогенерирующих предприятий по функциональным зонам. Разработан научно-методический подход к оценке качества управления экономическим развитием предприятий в условиях экономической нестабильности. Сформирована система показателей и предложен методический инструментарий мониторинга результатов управления развитием энергогенерирующих предприятий По результатам оценки определены рычаги влияния на траекторию управления. Разработаны научно-методические положения по выбору формы развития и соответствующего ей инструментария управления для энергогенерирующих предприятий. Сформирован механизм ситуационного управления экономическим развитием энергогенерирующих предприятий и разработаны рекомендации для определения последствий управления их адаптивным развитием на основе прогнозирования.

Козловський, Д. О. Управління соціально-економічним розвитком регіону : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / Д. О. Козловський, Ж. В. Лінчук ; керівник роботи Н. В. Ткаленко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2021. – 108 с.
Кваліфікаційна робота присвячена методам та механізмам управління соціально-економічним розвитком регіону. Метою виконання кваліфікаційної роботи є проведення теоретичного дослідження та розробка практичних заходів з управління соціально економічним розвитком на рівні регіону. В першому розділі розкрито теоретичні основи соціально-економічного розвитку регіону, а саме закономірності, особливості управління та організаційне забезпечення соціально-економічного розвитку регіону. У другому розділі проведено діагностику соціально-економічного розвитку конкретного регіону: загальна характеристика, аналіз експортно імпортної діяльності підприємств, аналіз показників розвитку промисловості та сільського господарства регіону. У третьому розділі запропоновано реалізувати стратегії смарт спеціалізації, визначено методичний підхід до відбору та оцінки проектів об’єднаної територіальної громади, визначено соціальний ефект від проектів територіальних громад.
Qualification thesis is devoted to methods and mechanisms of management of social and economic development of the region. The purpose of the qualification thesis is to conduct theoretical research and develop practical measures to manage socio-economic development at the regional level. The first chapter reveals the theoretical foundations of socio-economic development of the region, namely the laws, features of management and organizational support of socio-economic development of the region. The second chapter diagnoses the socio-economic development of a particular region: general characteristics, analysis of export-import activities of enterprises, analysis of indicators of industrial and agricultural development of the region. The third chapter proposes to implement smart specialization strategies, defines the methodological approach to the selection and evaluation of projects of the united territorial community, defines the social effect of projects of territorial communities.

Задля успішного розвитку країни, підвищення рівня життя населення, покращення економічного, політичного, соціального становища держави важливою й необхідною справою уряду й політичних сил є розроблення та впровадження власної моделі економічного розвитку, поставлення мети якої має досягнути країна в своєму соціально-економічному розвитку. Однак перед тим, як розробити план, потрібно врахувати сучасний стан економіки країни, її ресурсозабезпеченість, географічне положення, територію, співпрацю з іншими країнами, торгові шляхи, можливості і основне - виявити проблеми занепаду соціально-економічного розвитку та знайти шляхи їх усунення. Актуальною проблемою сьогодення є спрямування політики державного уряду на виявлення та подолання проблем, які гальмують соціально-економічний розвиток країни.

Метою магістерської роботи є розробка методологічного підходу до визначення рейтингової оцінки рівня розвитку штатів Індії, який передбачає поділяє штатів на групи їх розвитку. Досягнення цієї мети, по-перше, визначить, наскільки певні соціально-економічні показники впливають на рейтинг штатів, а по-друге, сформує реальну стратегію розвитку штатів Індії. У першому розділі під назвою «Теоретичні основи соціально-економічного розвитку індійських штатів» розглянуто теоретичні основи загальних характеристик соціально-економічного розвитку індійських штатів. У другому розділі під назвою «Аналіз соціально-економічного розвитку Індії та її штатів» були розглянуті результати соціально-економічного розвитку Індії, нерівномірність розподілу доходів та динаміка економічного зростання індійських штатів. У третьому розділі під назвою «Визначення рівня соціально-економічного розвитку індійських штатів» був розроблений алгоритм аналізу економічного розвитку Індії та визначено рейтинг розвитку індійських штатів.

Моісеєнко, О. М. Формування інституціонального механізму державного управління економічним розвитком України : дис. ... канд. наук з держ. управління : 25.00.02 / О. М. Моісеєнко. - Чернігів, 2021. - 248 с.
Дисертацію присвячено актуальним проблемам, пов’язаним із з’ясуванням специфіки формування інституціонального механізму державного управління економічним розвитком, що забезпечує розподіл владних повноважень між основними агентами соціально-економічних відносин. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення попередніх наукових досліджень щодо визначення змісту та ролі державного управління економічним розвитком, а також запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у комплексному дослідженні інституалізації відносин в економічній сфері, інституційного забезпечення розподілу влади з метою подальшого розвитку соціально-економічної системи України. Проведено аналіз основних теоретичних парадигм в межах науки державного управління, який дозволив зробити висновок про те, що мета державного втручання в економіку розглядалася дослідниками неоднозначно. Зроблено висновок, що цілями державного управління економічною сферою з точки зору конструктивності дій її суб'єктів є покращення умов ефективного вибору впровадження та проведення інституціональних змін. Схарактеризовано функції державного управління та запропоновано державне управління економікою розглядати як свідомий вплив держави на економічні об’єкти та процеси з метою надання певної спрямованості господарській діяльності шляхом узгодженості дій суб’єктів національної економіки та, у перспективі, досягнення бажаних результатів. Автором констатується, що ефективне державне управління розвитком економіки України має передбачати впровадження нової якості формування інституціонального механізму, що включає м’які механізми (консультаційні та інформаційні), а також поєднує завдання модернізації національної економіки та забезпечення збалансованого розвитку держави. У роботі визначено, що державне управління економічним розвитком країни має здійснюватися комплексно, системно та послідовно за допомогою організованих заходів правового, соціального, політичного, фінансового характеру. Представлено та обґрунтовано механізм досягнення балансу суспільних інтересів та механізм впливу держави на розвиток інституціональної структури, що підкреслюють присутність владних відносин у всіх громадських зв’язках і взаємодіях. На основі дослідження сутність публічно-економічної влади та її складових наголошено на необхідності формування інституціонального механізму державного управління розвитком економіки та зазначено про необхідність прийняття стратегічних державних рішень лише за умови узгодження з представниками публічного сектору. Окреслено місце й роль інституціонального механізму в системі механізмів державного управління економічним розвитком та запропоновано до структури такого механізму управління включити організаційну компоненту й нормативну компоненту. У роботі представлена концептуальна схема запуску інституціонального механізму державного управління економічним розвитком, що складається з блоків ініціативи, підтримки та удосконалення та запропоновано авторське визначення щодо трактування сутності «інституціонального механізму державного управління розвитком економіки». Проведено аналіз ефективності державного управління економічним розвитком та засвідчено позитивні зрушення в системі стратегічного планування в частині ухвалення важливих документів для розвитку економічної сфери в державі. Встановлено, що: 1) іноземне інвестування в національну економіку відбувається за моделлю слаборозвинених країн, що виключає швидке поширення новітніх технологій та представлено схему взаємодії суб'єктів економіки; 2) ефективним та дієвим шляхом впливу на представників економічної влади є контроль із боку громадського суспільства, яке в сучасній економіці стає одним із суб’єктів економічних відносин та має можливість сформувати дієву систему публічно-економічної влади; 3) існує зв'язок між рівнем розвитку громадянського суспільства й економіки країни відповідно до якого нація може дозволити собі будувати громадянське суспільство лише на основі певного, досить високого рівня розвитку економіки. Автором у науковий обіг введено показник «потенціал інституціоналізації», який надає можливість виділяти та ідентифікувати перспективні напрямки розвитку публічно-економічної влади. У роботі визначено, що «потенціал інституціоналізму» – це показник, який дає можливість віднести економічну систему до того чи іншого типу, ідентифікуючи таким чином і форму власної взаємодії. В авторській трактовці елементами «потенціалу інституціоналізму» слід вважати рівень розвитку інститутів влади, рівень участі держави в управлінні економікою, рівень ієрархії учасників економічних відносин, рівень свободи, рівень сприйняття інновацій в рамках існуючої соціально-економічної системи. Побудовано механізм взаємодії владних і підприємницьких структур та сформовано ключові принципи, на які має опиратися інституціоналізація. Схарактеризовано стратегічні пріоритети зміцнення інституційного базису політики економічного розвитку в Україні та представлено етапи організаційного механізму сприяння такому розвитку. Головним завданням держави визнано формування ефективної економічної стратегії та подальша консолідація суспільства в напрямі її реалізації, що включає сприяння налагодженню партнерських відносин між усіма економічними суб’єктами. Представлено інституціональний механізм державного управління економічним розвитком, що передбачає на шляху до досягнення стратегічних цілей розвитку економіки України формування належного інституціонального середовища. Виділено інституціональні загрози розвитку економіки та сформовано механізм підвищення ефективності державного управління економічним розвитком, визначено елементи формування інституційного середовища забезпечення економічного розвитку країни. Була вирішена проблема визначення перспективних кроків держави, які спрямовані на оптимізацію інституційних ризиків стихійного розвитку економічної влади в умовах посилення глобальної невизначеності за рахунок забезпечення політики інституційного протекціонізму у контексті вирішення завдань довгострокового підвищення національної конкурентоспроможності. Доведено, що в ситуації кризи, дестабілізації економіки, вплив держави на інвестиційний процес набуває особливого значення, тому пожвавлення інвестиційної діяльності – одна з умов виходу для сталого розвитку. Окреслено механізми і канали державного управління інноваційноінвестиційним розвитком країни. Основні напрями інвестиційної політики включають: проведення децентралізації інвестиційного процесу; перехід відбезповоротного фінансування підприємств до кредитування їх на платній і поворотній основі; збереження ролі держави як інвестора у сфері найважливіших виробництв, соціальній сфері, суспільно значущих об'єктів; посилення контролю за цільовим витрачанням коштів бюджету, спрямованих на інвестиції; використання централізованих інвестицій на реалізацію ефективних програм і проєктів, що швидко окуповуються, розширення практики їх часткового фінансування; стимулювання приватних та іноземних інвестицій, вдосконалення нормативної бази, надання гарантій та страхування інвестицій. Ступінь розширення державної участі має об'єктивні межі, обумовлені, з одного боку, реальними фінансовими можливостями, а з другого – завданням стимулювання, а не витіснення приватних інвестицій. Принципи державної інвестиційної політики при існуючих ресурсних обмеженнях і несформованість ринкових механізмів інвестування передбачають вибір пріоритетних напрямів інвестування, підвищення ступеня керованості інвестиційним процесом на основі посилення обґрунтованості, послідовності й комплексності розроблюваних заходів. При орієнтованості інвестиційної стратегії в цілому на перенесення центру ваги з державного інвестування на формування сприятливого інвестиційного середовища державна інвестиційна політика має бути спрямована на підтримку пріоритетних галузей і виробництв, носити системний і виважений характер. Зроблено висновок, що активізація інвестиційної активності породжує в суспільстві низку проблем внаслідок чого виникає проблема розподілу «інституційних ресурсів суспільства», які доцільно розглядати як сукупність адаптивних можливостей, пов’язаних з достатнім рівнем стійкої економічної довіри та масовою схильністю до конструктивного вирішення господарчих конфліктів в умовах трансформаційних змін.
The dissertation is devoted to topical issues related to clarifying the specifics of the formation of the institutional mechanism of state management of economic development, which ensures the distribution of power between the main agents of socioeconomic relations. The dissertation provides a theoretical generalization of previous research to determine the content and role of public administration of economic development, as well as a new solution to the scientific problem, which is manifested in a comprehensive study of institutionalization of economic relations, institutional support for further development of socio-economic system of Ukraine. An analysis of the main theoretical paradigms within the science of public administration, which led to the conclusion that the purpose of government intervention in the economy was considered by researchers ambiguous. It is concluded that the goals of public administration in the economic sphere in terms of constructive actions of its subjects are to improve the conditions for effective choice of implementation and implementation of institutional changes. The functions of public administration are characterized and it is proposed to consider public administration of the economy as a conscious influence of the state on economic objects and processes in order to provide a certain direction of economic activity by coordinating the actions of national economies and, in the long run, achieving desired results. The author states that effective state management of Ukraine’s economic development should provide for the introduction of a new quality of institutional mechanism formation, which includes soft mechanisms (consultation and information), as well as combines the tasks of modernizing the national economy and ensuring balanced state development. The paper defines that the state management of economic development of the country should be carried out comprehensively, systematically and consistently with the help of organized measures of legal, social, political, financial nature. The mechanism of achieving the balance of public interests and the mechanism of state influence on the development of the institutional structure are presented and substantiated, emphasizing the presence of power relations in all public relations and interactions. Based on the study, the essence of public economic power and its components emphasized the need to form an institutional mechanism of state management of economic development and noted the need for strategic government decisions only with the consent of the public sector. The place and role of the institutional mechanism in the system of mechanisms of state management of economic development are outlined and it is suggested to include the organizational component and the normative component in the structure of such management mechanism. The paper presents a conceptual scheme for launching the institutional mechanism of state management of economic development, consisting of blocks of initiative, support and improvement, and proposes an author's definition of the essence of the "institutional mechanism of state management of economic development." An analysis of the effectiveness of public management of economic development and showed positive changes in the system of strategic planning in terms of adopting important documents for the development of the economic sphere in the country. It is established that: 1) foreign investment in the national economy is based on the model of underdeveloped countries, which eliminates the rapid spread of new technologies and presents a scheme of interaction of economic entities; 2) an effective and efficient way to influence the representatives of economic power is the control of civil society, which in the modern economy becomes one of the subjects of economic relations and has the opportunity to form an effective system of public economic power; 3) there is a connection between the level of development of civil society and the country's economy, according to which a nation can afford to build a civil society only on the basis of a certain, fairly high level of economic development. The author introduced the indicator "potential of institutionalization" into scientific circulation, which provides an opportunity to identify and identify promising areas of development of public and economic power. The paper defines that the "potential of institutionalism" is an indicator that makes it possible to attribute the economic system to a particular type, thus identifying the form of their own interaction. In the author's interpretation, the elements of "potential of institutionalism" should be considered the level of development of government institutions, the level of state participation in economic management, the level of hierarchy of economic relations, the level of freedom, the level of perception of innovation within the existing socioeconomic system. The mechanism of interaction of power and business structures is built and the key principles on which institutionalization should be based are formed. The strategic priorities of strengthening the institutional basis of economic development policy in Ukraine are characterized and the stages of the organizational mechanism of promoting such development are presented. The main task of the state is the formation of an effective economic strategy and further consolidation of society in the direction of its implementation, which includes the promotion of partnerships between all economic entities. The institutional mechanism of state management of economic development is presented, which envisages the formation of a proper institutional environment on the way to achieving the strategic goals of economic development of Ukraine. Institutional threats to economic development are highlighted and a mechanism for improving the efficiency of state management of economic development is formed, elements of forming the institutional environment for economic development of the country are identified. The problem of identifying promising steps of the state aimed at optimizing the institutional risks of spontaneous development of economic power in the context of increasing global uncertainty by ensuring the policy of institutional protection in the context of solving problems of long-term national competitiveness. It is proved that in a situation of crisis, destabilization of the economy, the influence of the state on the investment process becomes especially important, so the revival of investment activity is one of the conditions for sustainable development. Mechanisms and channels of state management of innovation and investment development of the country are outlined. The main directions of investment policy include: decentralization of the investment process; transition from non-repayable financing of enterprises to lending to them on a paid and repayable basis; preservation of the role of the state as an investor in the sphere of the most important productions, social sphere, socially significant objects; strengthening control over the targeted spending of budget funds aimed at investment; use of centralized investments for the implementation of effective programs and projects that pay off quickly, expanding the practice of their partial financing; stimulating private and foreign investments, improving the regulatory framework, providing guarantees and investment insurance. The degree of expansion of state participation has objective limits, due, on the one hand, to real financial opportunities, and on the other - the task of stimulating rather than displacing private investment. The principles of state investment policy with the existing resource constraints and the lack of market investment mechanisms provide for the choice of priority areas of investment, increasing the degree of control over the investment process based on strengthening the validity, consistency and complexity of the developed measures. With the investment strategy as a whole focused on shifting the focus from public investment to the formation of a favorable investment environment, public investment policy should be aimed at supporting priority industries and industries, be systematic and balanced. It is concluded that the intensification of investment activity creates a number of problems in society resulting in the problem of allocation of "institutional resources of society", which should be considered as a set of adaptive capabilities associated with a sufficient level of sustainable economic confidence and mass propensity to constructively resolve economic conflicts transformational changes.

Соціально-економічний країни та її регіонів передбачає розв’язання ряду складних соціально-економічних проблем, при чому ці проблеми є складними як з точки зору їх теоретичного обґрунтування так і з боку практичної реалізації.

Бабенко, К. Є. Стратегічне управління збалансованим економічним розвитком територій: теорія, методологія, практика : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / К. Є. Бабенко. - Чернігів, 2020. - 445 с.
Дисертацію присвячено розробленню сучасної концепції стратегічного управління збалансованим економічним розвитком територій. У роботі уточнено сутність економічного розвитку територій та побудовано терміносистему цього поняття. Обґрунтовано інструменти економічного розвитку територій. Систематизовано та синтезовано ключові принципи збалансованого економічного розвитку територій. Побудовано семантичну модель системи стратегічного управління економічним розвитком. Уперше розроблено концепцію стратегічного управління збалансованим економічним розвитком території. Запропоновано кваліметричну модель оцінювання рівня реалізації стратегії економічного розвитку територій, яка є методичним підґрунтям механізму моніторингу виконання стратегії економічного розвитку територій. Побудовано когнітивну карту проблем економічного розвитку територій. Розроблено методологічний підхід щодо оцінювання рівня збалансованого економічного розвитку територій, результатом реалізації якого є побудова трирівневої матриці впливу таких показників, як інтегральний показник економічного розвитку території, темп зростання економічного розвитку та ступень збалансованості. Удосконалено концептуальний підхід до побудови та функціонування механізму формування політики збалансованого економічного розвитку територій. Запропоновано методичний підхід щодо виявлення впливу факторів внутрішнього середовища на формування конкурентоспроможності території. Розроблено підхід до формування альтернативних сценаріїв збалансованого економічного розвитку територій. Визначено інституційне підґрунтя стратегічного управління збалансованим економічним розвитком територій. Обґрунтовано науково-методичний підхід до впровадження системи управління збалансованим економічним розвитком територій. Розроблено методичний підхід щодо визначення ефективності взаємодії стейкхолдерів у контексті забезпечення збалансованого територіального розвитку
Диссертация посвящена разработке современной концепции стратегического управления сбалансированным экономическим развитием территорий. В работе уточнена сущность экономического развития территорий и построена терминосистема данного понятия. Обоснованы инструменты экономического развития территорий с помощью причинно-следственной диаграммы Исикава и SWOT-анализа. Систематизированы и синтезированы ключевые принципы сбалансированного экономического развития территорий. Построена семантическая модель системы стратегического управления экономическим развитием, которая служит действенным методологическим базисом обоснования целесообразности проведения стратегических изменений на определенной территории с целью обеспечения сбалансированного воспроизводства экономического потенциала территории. Впервые разработана концепция стратегического управления сбалансированным экономическим развитием территории, которая объединяет ряд гипотез и ключевых положений. Предложена квалиметрическая модель оценки уровня реализации стратегии экономического развития территорий, которая является методической основой механизма мониторинга выполнения стратегии экономического развития территорий. Построена когнитивная карта проблем экономического развития территорий, которая позволяет выделить проблемные аспекты и найти ключевые причины влияния негативных тенденций на экономическое развитие территории. Разработан методологический подход к оценке уровня сбалансированного экономического развития территорий, результатом реализации которого является построение трехуровневой матрицы влияния таких показателей, как: интегральный показатель экономического развития территории, темп роста экономического развития и степень сбалансированности. Усовершенствован концептуальный подход к построению и функционированию механизма формирования политики сбалансированного экономического развития территорий, в рамках которого расширена типизация инструментов государственного управления и учтены условия сбалансированности. Предложен методический подход к выявлению влияния факторов среды на формирование конкурентоспособности территории. Разработан подход к формированию альтернативных сценариев сбалансированного экономического развития территорий, основанный на использовании имитационного моделирования. Определено институциональное основание стратегического управления сбалансированным экономическим развитием территорий, которое предусматривает выделение системы трехуровневого взаимодействия участников данного процесса – государственные институты (министерства, службы, фонды), негосударственные институты и неформальные институты. Обоснованно научно-методический подход к внедрению системы управления сбалансированным экономическим развитием территорий, особенностью которого является использование проектного подхода и имплементация agile-методов в деятельность объединенных территориальных общин. Разработан методический подход к определению эффективности взаимодействия стейкхолдеров в контексте обеспечения сбалансированного территориального развития, реализация которого позволит сгруппировать новые сферы управления в направлении экономического развития территорий
The thesis represents the development of the modern concept of strategic management of balanced economic development of territories. The essence of economic development of territories is specified in the work and the terminological system of this concept is constructed. The tools of economic development of territories are substantiated. The key principles of balanced economic development of territories are systematized and synthesized. A semantic model of the system of strategic management of economic development is built. For the first time the concept of strategic management of balanced economic development of the territory was developed. A qualimetric model for assessing the level of implementation of the strategy of economic development of territories is proposed, which is a methodological basis for the mechanism of monitoring the implementation of the strategy of economic development of territories. The cognitive map of problems of economic development of territories is constructed. A methodological approach to assessing the level of balanced economic development of territories has been developed, the result of which is the construction of a three-level matrix of influence of such indicators as: integrated indicator of economic development of the territory, growth rate of economic development and degree of balance. The conceptual approach to the construction and functioning of the mechanism of policy formation of balanced economic development of territories has been improved. A methodical approach to identifying the impact of environmental factors on the formation of the competitiveness of the territory is proposed. An approach to the formation of alternative scenarios for balanced economic development of territories has been developed. The institutional basis of strategic management of balanced economic development of territories is determined. The scientific and methodological approach to the implementation of the management system of balanced economic development of territories is substantiated. A methodical approach to determining the effectiveness of stakeholder interaction in the context of ensuring balanced territorial development has been developed.

Стратегічне управління розглянуто крізь призму умов ефективного функціонування підприємств за ринкових умов та кола визначених імперативів, для чого проаналізовано трактування цього терміна в науковій літературі та зауважено на основних проблемах сьогодення щодо даної теорії. Зауважено на важливість одного з інструментів зв’язку між урядом і установою, яка реалізує права власника, – стратегічного плану. У розвиток даного тезису акцентовано на необхідності розроблення корпоративної стратегії, яка визначає загальний напрям розвитку підприємства та бізнес-стратегії. Оскільки формування стратегії державного підприємства базується на стратегії власності держави, із метою підвищення дієвості та співвідношення процесу стратегічного управління економічним розвитком державних підприємств за умов кризових явищ запропоновано складати Карту програми стратегії управління, яка дає змогу враховувати ключові складники стратегії, що визначають результативність стратегічного плану. Рекомендовано акцентувати увагу на концептуальному складнику підходу до стратегічного управління, який передбачає, зокрема, побудову функціональних стратегій залежно від виду державних підприємств. Стратегічне управління посилює встановлення балансу між централізованою та децентралізованою системами управління державним підприємством за умов розроблення комунікаційної інфраструктури для їх ефективної взаємодії по вертикалі й горизонталі управління.