Academic literature on the topic 'Трансформація повсякденності'

Стаття присвячена аналітичному розгляду тенденцій постмодерних культурних трансформацій повсякденного життя. Дана характеристика теоретичних засад новітніх концепцій повсякденності європейських, американських та вітчизняних учених, які стимулюють розвиток інноваційних досліджень особливостей та суперечностей сучасного стану повсякденних культурних практик. Доведена важливість урахування реальних ризиків та небезпек зростаючого глобального технологічного та інформаційного впливу та тиску на традиційні культурні норми повсякденних взаємодій в суспільствах епохи постмодерну, що призводить до радикального оновлення простору повсякденного життя. Аргументована практична значущість дослідження просторових та часових параметрів сучасної повсякденної сфери в аспекті визначення саме тих траєкторій трансформації повсякденності, що суттєвим чином порушують усталені культурні практики підтримки цінностей мирного співіснування людей.

Стаття присвячена виявленню культурних тенденцій під час пандемії коронавірусу і карантину. Зокрема, увага звертається на сферу повсякденності, мінімалістичні стильові особливості сучасного дизайну та моди, що складаються під впливом дзен-буддистської естетики та критичного ставлення до споживацтва Розглядаються процеси трансформації у споживацькому середовищі, внаслідок якого формуються і розвиваються екологічна мода, усвідомлене і соціально відповідальне споживацтво, мінімалізм у дизайні та побуті, контрспоживацтво.

В статті розглянуто проблеми трансформації предмету психології мистецтва у контексті праксеологічного повороту в психологічній теорії та арт-терапії. Обстоюється доцільність розширення предметного поля цієї міждисциплінарної області на межі соціаль­ної психології, психології мистецтва та історичної психології. Розкрито провідне значення соціокультурної парадигми та системного підходу в аналізі структур художньої кому­ні­кації. Показано, що історіоризація соціальної психології мистецтва збагачує її мето­дичний арсенал засобами діахронного аналізу форм світу мистецтва, психолого-історичної ре­конст­рукції особливостей розвитку мистецько-естетичної поведінки особистості в кон­тексті способів естетизації повсякденності.

У статті здійснена спроба інтерпретації подій 1914-1917 рр. крізь призму історії повсякденності, що дає можливість реконструювати трансформацію поведінкових практик мешканців м. Києва, пов’язаних з адаптацією до змін в умовах воєнної доби, переходом від вже звичних відносин мирного часу до погіршення життя мешканців під час бойових дій 1914 -17 рр. Автор прийшов до висновку, що в умовах війни і загальної кризи поглиблювався конфлікт між державою та громадянами. На фоні суцільного зубожіння основної маси населення розквітали правопорушення й злочинність. Війна ставала дедалі важчою буденністю, тлом повсякденного тяжкого життя. У втомленому суспільстві назріла криза. В результаті чого, мешканці міста виявились готовими до перемін і загалом не противились ним.

Purpose. The article covers the analysis of differences in social and political expectations of Ukrainians, which have evolved under the restrictive measures and have been related to the change of risks, threats and experiences personal assessments in the emergency situation. Methods. The study, organized as a quasi-experiment with unrelated samples, was undertaken in two steps, the first of which was in March 2020, and the second – in September 2020. Variables were measured by using an extended Likert scale to assess risks, threats, experiences, social and political expectations. Sample populations were formed by using an online survey (namely, “respondent-driven sampling”) in compliance with the procedures ensuring representativeness. The focus of the results interpretation was on the consequences which might occur for predicting of the citizens’ social and political behavior. Results. It was determined that the actualization of negative social and political expectations in society had taken place due to the background of unclear pandemic control actions, unpredictability, and lack of interpretation for changes in the economic regime, etc. Therefore, the pessimism or optimism of the assessments is related not to personal attitudes, but to a real reflection of events. It was argued that the intensification of negative allocentric experiences against the background of high assessments of social, political and personal threats and risks could provoke exacerbation of social confrontation, increase tensions and conflicts, as well as hinder the establishment of social consensus and social solidarity. Conclusions. Social expectations are interpreted as the individual’s components of the system of social behavior regulation (of the interaction in group or society), acting as a coherent system of requirements for norms, positions, social roles. It is shown that, as an attribute of a differentiated society, the variability in reactions to a specific course of events contributes to the formation and development of a complex ramified system of social expectations, being a factor of dynamic processes in the society itself. It was considered that society needed the implementation of a targeted program for psychological counteraction and prevention of phenomena that might provoke social destruction.Key words: transformation of everyday life, social solidarity, egocentric and allocentric experiences, pandemic, quarantine restrictions. Мета. Статтю присвячено вивченню відмінностей соціальних та політичних очікувань, що сформувалися в українців в умовах режимно-обмежувальних заходів та пов’язаних зі зміною особистісних оцінювань ризиків, загроз та переживань, спричинених надзвичайною ситуацією. Методи. Дослідження, організоване як квазіексперимент із незв’язаними вибірками, проводилося у два етапи (березень 2020 р. та вересень 2020 р.). Вимірювання змінних (оцінювання ризиків, загроз, переживань, соціальних та політичних очікувань) здійснювалося за допомогою розширеної шкали Лайкерта. Вибіркові сукупності формувалися за допомогою онлайн-опитування (а саме «вибірки, керованої респондентом») із дотриманням процедур забезпечення репрезентативності. Фокус уваги в інтерпретації отриманих результатів було поставлено на тому, якими можуть бути наслідки цих відмінностей у разі прогнозування соціальної та політичної поведінки громадян. Результати. Встановлено, що актуалізація негативних соціальних та політичних очікувань у суспільстві відбулася на тлі нечіткості кроків з протидії пандемії, непередбачуваності та відсутності пояснень у змінах режиму функціонування економіки тощо, а тому песимізм чи оптимізм оцінювань пов’язаний не з особистісними настановленнями, а реальним віддзеркаленням подій. Стверджується, що поси-лення негативних алоцентричних переживань на тлі високого оцінювання соціальних, політичних й особистісних загроз та ризиків може провокувати загострення соціального протистояння, зростання напруженості та конфлікти, а також перешкоджати встановленню суспільної злагоди та соціальної солі-дарності. Висновки. Соціальні очікування є компонентом системи регуляції соціальної поведінки особистості (взаємодії в групі, суспільстві), що діють як узгоджена система вимог щодо норм, позицій, соціальних ролей. Варіативність реакцій на конкретний перебіг подій, яка є властивістю диференційова-ного суспільства, сприяє утворенню і розвитку складної розгалуженої системи соціальних очікувань у суспільстві, виявляючись чинником динамічних процесів у ньому. Суспільство потребує впровадження цілеспрямованої програми психологічної протидії та профілактики явищ, що можуть вияви-тися провокаторами соціальних деструкцій.Ключові слова: трансформація повсякденності, соціальна солідарність, егоцентричні та алоцентричні переживання, пандемія, режимно-обмежувальні заходи.

Статтю присвячено аналізу особливостей процесу виробництва нових формдискримінації в період пандемії та його наслідків для порядку соціальності. Показано, щопандемія знаходить вияв у докорінній трансформації повсякденності та в неможливостізастосувати усталені й напрацьовані раніше надійні практики для розв’язання соціальнихпроблем. Це спричинює перерозподіл наявних ресурсів будь-якого порядку, що провокуєвиникнення нових форм дискримінації та соціальної нерівності. У просторі соціальноївзаємодії внаслідок цього спостерігається конкуренція спільнот за ресурси, що означаєприйняття рішення про «порядок надання допомоги» спільнотам (особам), тобто фактичнойдеться про процес виробництва нерівності та нових форм дискримінації. Зазначається, щопандемія призвела до істотних «мутацій» у системі соціальних ієрархій, механізмом якихстало «накладання» тих чи тих форм дискримінації одна на одну (оскільки вони не діютьізольовано), що й спричинило формування динамічної сили як «нового гравця» в системіполяризацій українського соціуму. Робиться висновок, що пандемія істотною мірою«зміксувала» суспільство, змінивши для багатьох осіб не лише рівень доходів, а й споживчуповедінку, мотивацію, соціальні цінності тощо. Зауважується, що попередньо усталені групипочинають розпадатися, віддаляються одна від одної, втрачають функціональні взаємозв’язки,проте виникнення нових спільнот не є процесом настільки ж швидким. Міксуваннявиявляється в реконструюванні відмінностей (збільшенні неоднорідності, поляризації) заполітичними, ідеологічними, світоглядними, ціннісними, регіональними, мовними,культурними, етнічними ознаками, і це гальмує використання людського та соціальногокапіталу, знижує рівень соціальної згуртованості та суспільної довіри, посилює соціальнунапруженість і нестабільність.

Дисертація присвячена дослідженню зміни основних сфер повсякденності і тенденцій її трансформацій під час збройного конфлікту на сході України через призму жіночих наративів. Робота ґрунтується на парадигмі жіночої суб'єктивності. В дисертації проаналізовані соціологічні концептуалізації феномену повсякденності, сутнісні характеристики повсякденної реальності: просторово-часові підстави, раціоналізм та ірраціоналізм буттєвості, виявлено основні сфери, функції і характеристики повсякденного буття людини та особливості жіночого досвіду під час війни на основі вивчення регіонального комплексу наративних джерел.
The dissertation is devoted to the study of the change of the basic spheres of everyday life and tendencies of its transformations during the armed conflict in eastern Ukraine through the prism of female narratives. The work is based on the paradigm of female subjectivity. The dissertation analyzes the sociological conceptualizations of the phenomenon of everyday life, the essential characteristics of everyday reality: space-time grounds, rationalism and irrationalism of futurity, reveals the main spheres, functions and characteristics of everyday life and the peculiarities of women's experience during the war on the basis of the study of the regional complex of narrative sources.