Academic literature on the topic 'Торговельне сальдо'

У статті проведено дослідження залежності рівня розвитку соціально-економічної сфери України від зовнішньо-економічних чинників. Затвердженим на законодавчому рівні вектором розвитку України є інтеграція до європейського та світового господарства. Наша країна має значні конкурентні переваги, такі як: зручне географічне розташування, високий рівень забезпечення природними ресурсами, доступність трудових ресурсів тощо. Зважаючи на історичні особливості розвитку вітчизняної економіки, зокрема, та й України загалом, процеси інтеграції чинять не лише позитивний вплив на вітчизняну економіку та рівень добробуту населення, але й несуть суттєві виклики та загрози. Саме у цьому полягає актуальність обраної теми досліджень наукової публікації. Основним показником, що характеризує рівень розвитку соціально-економічної сфери країни є значення валового внутрішнього продукту. Основними чинниками зовнішньо-економічної діяльності є експорт та імпорт товарів та послуг, зовнішньо-торговельне сальдо та прямі іноземні інвестиції. Для проведення дослідження обрано часовий період з 2001 року до 2020 року. Висунуте припущення про високу залежність між ВВП та експортом товарів та послуг не підтвердилося в процесі досліджень. В результаті проведених досліджень з використанням економіко-математичного моделювання підтверджено високу залежність ВВП України від імпорту товарів та послуг. Такі результати дослідження пояснюються структурою вітчизняного імпорту, у якому переважають продукція машинобудування, хімічної промисловості та мінеральна продукція. Це формує високу залежність вітчизняної промисловості, і соціально-економічної сфери загалом, від імпортованої продукції, що є одним із основних негативних наслідків економічної інтеграції. Для зменшення ризиків економічних інтеграційних процесів необхідно впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій у промисловості, що дозволить підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції, активізація інноваційних процесів у національному господарстві, активізація експорту та підтримка вітчизняного товаровиробника.

У статті досліджено сутність та роль у сучасному світі міжрегіональних економічних зв’язків. Визначено найбільші торговельні партнери України. Проаналізовано динаміку сальдо експорту-імпорту товарів і послуг України. З’ясовано, що міжрегіональні зв’язки є потужним інструментом, який треба правильно використовувати, оскільки він може призводити не лише до позитивних, але й до негативних результатів. При створенні міжрегіональних зв’язків необхідно стежити за балансом експорту-імпорту (торговельним дефіцитом), а також прагнути використовувати й розвивати власні конкурентні переваги. Ефективність міжрегіональних економічних зв’язків перебуває в прямій залежності від стадії розвитку країни. Для країн, що розвиваються, проблеми можуть викликатися високою часткою експорту сировини. Для розвинутих країн проблеми викликаються високою вартістю робочої сили. На сьогодні конкурентоспроможність України зумовлена передусім низькою вартістю робочої сили, але це не є довготривалою перевагою. Тому в цей час бажано розвивати промисловість та послуги, які володіють новітніми технологіями, включаючи смарт-спеціалізацію, та можуть забезпечити високі конкурентні позиції України на світовому рівні.

Розглянуто вплив стану розвитку сфери водопостачання на рівень економічної безпеки України. Окреслено ряд проблем, які носять системний характер для сфери водопостачання та водовідведення, серед яких: високий рівень зносу комунальної інфраструктури, об’єктів водопо- стачання та водовідведення від 50 до 90 %; соціальна значущість сфери, об- меження зростання розміру тарифів; значні витрати на модернізацію, низька очікувана прибутковість проектів, низька інвестиційна привабливість для бізнесу; збільшення тарифу на електроенергію; тарифи, які затверджуються для підприємства, “упираються” в граничний індекс, що спричинює плано- во-збиткову діяльність на майбутній період; підвищена потужність вико- ристовуваного обладнання; значне зношення споруд та трубопровідної сис- теми; на розвиток галузі значно впливає заборгованість населення та бізнесу за житлово-комунальні послуги. Схарактеризовано внутрішні та зовнішні чинники, що впливають безпосередньо на економічну безпеку України з по- зицій стану розвитку сфери водопостачання. Спираючись на власні ресурси та сили, на ефект об’єднаної праці народу, Україна має реалізувати свій шанс стати великою конкурентоспроможною політичною нацією з європейським рівнем економіки і безпеки загалом. Згруповано найважливіші національні економічні інтереси (які виокрем- люють дослідники сьогодення), від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, зокрема: створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки; створення надійної системи економічної безпеки України, за- безпечення можливості самостійного, прогресивного національно-еконо- мічного розвитку; здійснення структурної перебудови економіки; забез- печення ефективного розвитку національної промисловості; здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника; істотне зменшення енергомісткості і матері- аломісткості ВВП; здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей; створення замкнутих циклів ви- робництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння; створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України; здобуття Україною належного місця у світовому поділі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство; побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправ- ності та взаємовигідності; забезпечення конкурентоспроможності вітчиз- няної продукції; удосконалення товарної структури експорту й імпорту; забезпечення географічної збалансованості експорту й імпорту; нарощу- вання експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовніш- ньо торговельної діяльності; підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту; захист національного ринку від несприятливої дії світової кон’юнктури та іноземної конкуренції; ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту. Визначено, що державні структури в Україні не досягли економічної рівноваги. Так, зокрема, постійно підтримуються на державному рівні по- ставки газу, замість того, щоб замінити його використанням електроенергії та іншими видами енергоносіїв. Це — принциповий структурний момент рівноваги, яку Україна прагне досягти.

Метою статті є пошук методів вирішення проблем співробітництва між Україною та Францією, розробка проекту з розвитку економічних відносин цих країн та розробка рекомендацій щодо вдосконалення зовнішньої економічної діяльності України. У статті визначено стан, тенденції та основні цілі зовнішньоекономічної політики у сучасних умовах. Виявлено позицію Франції та інструменти двосторонньої співпраці в економічній сфері. Проведено структурний аналіз балансу імпорту та експорту з Францією та динамічний аналіз за обсягами торгівлі товарами і послугами з ЄС, визначено прогрес сфери торговельно-економічного співробітництва. Проведено динамічний аналіз загального товарообігу між Україною та Францією та зовнішньоторговельного сальдо, визначено фактори, які впливають на позитивну та негативну динаміку у зовнішній торгівлі Виявлено головні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України та можливі шляхи їх усунення.

Мета. Мета статті — проведення аналізу зовнішньої торгівлі України, враховуючи динаміку та зміни у структурі експорту й імпорту товарів та послуг. Методи. Основними загальнонауковими методами дослідження зовнішньої торгівлі України виступають: індикативний (для розрахунку сальдо торговельного балансу, коефіцієнта покриття імпорту експортом); узагальнення статистичних даних (для оцінювання стану розвитку зовнішньої торгівлі України); структурного аналізу (оцінка структури зовнішньої торгівлі у товарному та географічному розрізі). Результати. У результаті проведення аналізу сучасного стану зовнішньої торгівлі товарами і послугами встановлено, що у періоди економічних криз суттєво зменшуються обсяги експорту й імпорту товарів, відповідно — зовнішньоторговельний оборот. Аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі України дозволив виокремити основні види товарів, які експортуються та імпортуються вітчизняними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Так, встановлено, що у період досліджуваних років (2015–2019 рр.) Україна найбільше експортувала продукцію агропромислового комплексу та харчової промисловості, чорні метали, електричні машини та устаткування, мінеральні продукти та транспортні послуги, ділові послуги; найвагоміші обсяги імпорту становлять енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, механічні та електричні машини та продукція хімічної промисловості. Зазначено, що протягом останніх років урядом України здійснюється низка заходів, спрямованих на поступове заміщення імпорту товарів з Російської Федерації, як шляхом нарощування обсягів внутрішнього виробництва, так і через переорієнтацію експорту на внутрішній ринок та диверсифікацію напрямів постачання з інших країн, зокрема з країн-членів ЄС. У результаті чого визначено, що країни-члени ЄС є одними з основних торговельних партнерів України, питома вага яких, зовнішньоторговельному обороті товарів і послуг України складає більше сорока відсотків. Разом з тим встановлено, що, незважаючи на різке скорочення торговельних зв’язків з Російською Федерацією, вона все ще залишається одним із найбільших партнерів у зовнішній торгівлі товарами України з країнами СНД. Окрім того, визначено, що одним з основних партнерів України у зовнішній торгівлі в 2019 році став Китай, випередивши Польщу в експорті та Німеччину в імпорті. Ключові слова: зовнішня торгівля, експорт, імпорт, товари, послуги, зовнішньоторговельні операції, товарна структура.

У статті представлено результати дослідження динаміки, стану та структури зовнішньої торгівлі України з країнами Європейського Союзу. Розглянуто зовнішньоекономічну діяльність України на умовах Угоди про асоціацію та зони вільної торгівлі, застосування торговельної частини якої розпочалося в січні 2016 року. Виявлено, що характерною рисою останніх років є деіндустріалізація експорту та закріплення його сільськогосподарської спеціалізації. Продемонстровано, що вітчизняна економіка продовжує утверджуватися на міжнародних ринках як ключовий аграрний гравець. Досліджено відносини між Україною та ЄС. Висвітлено, що Україну вважають важливим політичним та торгівельним партнером Європейського Союзу. Доведено, що ЄС прагне до все більш тісних відносин з Україною, виходячи за рамки просто співпраці, до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичної співпраці. Проведено аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі України в 2020 році та показано, що основними товарами, орієнтованими на міжнародний ринок, були продукти рослинного походження, неблагородні метали та вироби з них, машини та механізми, мінеральні продукти, жири та олії рослинного та тваринного походження, хімічна продукція, наземні транспортні засоби, літаки, плавучі транспортні засоби. Визначено, що найбільшу частку в структурі експорту та імпорту послуг займали послуги з переробки матеріальних ресурсів, транспортні послуги, послуги в галузі телекомунікацій, комп'ютерні та інформаційні послуги, ділові послуги, роялті та інші послуги, пов'язані з використання інтелектуальної власності, послуг, пов’язаних з фінансовою діяльністю. У дослідженні виділено серед основних партнерів України у зовнішній торгівлі такі європейські країни, як Німеччина, Польща, Італія та Нідерланди. Доведено, що ситуація з торгівлею між Україною та ЄС виглядає не зовсім чіткою, що структура експорту залишається в основному сировинною та низькотехнологічною. Доведено, що зменшення імпортних мит ЄС не призвело до значних змін у структурі зовнішньої торгівлі, що існує негативне сальдо зовнішньої торгівлі для більшості груп товарів і послуг, що негативно позначається на платіжному балансі та економічному зростанні. Доведено, що різностороннє співробітництво з Євросоюзом на сьогоднішній день в повній мірі відповідає природному геополітичному напряму інтеграційної стратегії України і є одним з основних практичних засобів формування ефективної відкритої економіки.

У статті розглядається процес формування в'єтнамської моделі економічного розвитку в контексті стратегії "оновлення" та соціальної модернізації країни за останні 30 років. Основними чинниками успішного розвитку В'єтнаму є нинішня модель експортоорієнтованої економіки та капітальний ремонт законодавства: прийняття нових земельних законів, нових нормативно-правових актів про валюту та банки. Віддаючи належне азіатському консерватизму та розглядаючи реформу політичної системи як загрозу основ державності та національної єдності, лідери В'єтнаму обрали свій шлях соціальної модернізації - стратегію "оновлення" (на в'єтнамській - "doi moi" ”), Який перетворив країну протягом двадцяти років на іншого азіатського тигра. Курс "оновлення" визначався рішеннями VI (1986) та VII (1991) конгресів Комуністичної партії В'єтнаму. Зміст цього курсу полягав у тому, щоб дозволити розвитку всіх соціально-економічних структур, сприяти особистому ініціативу, послабити механізми державного управління та активізувати політику «відкритих дверей» у зовнішньоекономічних відносинах. Зовнішні фактори успішного розвитку економіки В'єтнаму включають членство в АСЕАН. Завдяки безлічі політичних та соціокультурних факторів, спільних для В'єтнаму та країн-членів АСЕАН (В'єтнам приєднався до АСЕАН у 1995 р.) Та тривалої політичної стабільності країни, В'єтнам домігся особливої ​​прихильності з боку інвесторів та торгових партнерів цієї асоціації. Рішення про створення зони вільної торгівлі ASEAN на саміті Асоціації в Сінгапурі в 1992 році зіграло потужний поштовх для розвитку торгівлі, економіки та інвестицій усього субрегіону. Значна увага в статті приділяється також аналізу розвитку політичних і торговельно-економічних відносин між В'єтнамом та Україною в контексті багатостороннього співробітництва. Проаналізовано встановлення дипломатичних відносин між двома країнами та підписання ключових двосторонніх угод. Відсутність принципових розбіжностей у ключових міжнародних питаннях, а також бажання розвивати дружбу та взаємовигідне партнерство створили сприятливі умови для співпраці України та В'єтнаму в рамках міжнародних організацій. Позиції наших країн щодо розповсюдження ядерної зброї та іншої зброї масового знищення, протидії тероризму, реформи організації ООН мають багато спільного. Україна та В'єтнам традиційно підтримували кандидатури один одного на обрання до керівних органів міжнародних організацій. У сфері торгівлі та економіки актуальним залишається питання про підписання угоди про вільну торгівлю між Україною та В'єтнамом. Укладення такої угоди суттєво сприятиме розвитку українсько-в'єтнамської співпраці у торговій сфері, а також подоланню негативного сальдо зовнішньої торгівлі з В'єтнамом. Під час останніх засідань Спільної українсько-в'єтнамської міжурядової комісії сторони обговорили низку важливих питань у перспективних сферах, що становлять взаємний інтерес, зокрема, торгівлю, банківську діяльність, фінанси та інвестиції, інженерні науки, високі технології, енергетика, гірнича промисловість, будівництво , медицини та фармацевтики, сільського господарства та туризму.

У роботі розглянуто значення та поняття міжнародної торгівлі, досліджено такі показники як експорт, імпорт, на підставі яких розраховано торговельне сальдо. Зроблено висновок про позитивні зовнішньоторговельні відносини для України.