To see the other types of publications on this topic, follow the link: Токсичні реакції.
Journal articles on the topic 'Токсичні реакції'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Токсичні реакції.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Lanycja, I. "Біологічна цінність посічених напівфабрикатів з борошном амаранту". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 80 (2017): 80–82. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8016.
Full textAbstract:
Біологічна цінність продуктів харчування визначає міру відповідності їх нутрієнтного складу потребам організму людини. Було проведено визначення біологічної цінності посічених напівфабрикатів з борошном амаранту на лабораторних щурах за методом Bender A.E., Miller D.S. За результатами дослідження визначено коефіцієнти ефективності білка та показники хронічної інтоксикації внутрішніх органів тварин контрольної і дослідної груп.
 Середньодобовий приріст живої маси та коефіцієнт ефективності білка дослідних щурів виявились вищими, ніж у дослідних. Однак достовірної різниці цих показників між групами піддослідних тварин не виявлено.
 Інтеграційні показники хронічної інтоксикації внутрішніх органів контрольної і дослідної груп тварин різнилися незначно, що може свыдчити про відсутність в борошні амаранту речовин, що здатні накопичуватися в органах і тканинах тварин та викликати токсичні та алергічні реакції.
 Посічені напівфабрикати з борошном амаранту позитивно впливають на лабораторних тварин і за біологічною цінністю не поступаються напівфабрикатам, виготовленим лише з натуральної м’ясної сировини.
2
Сергєєва, Л. Є., Л. О. Хоменко та Л. І. Броннікова. "Токсичність іонів важких металів як показник чутливості і стійкості рослин до абіотичних стресів: огляд". Vìsnik Zaporìzʹkogo nacìonalʹnogo unìversitetu. Bìologìčnì nauki, № 1 (2 серпня 2021): 59–66. http://dx.doi.org/10.26661/2410-0943-2020-1-08.
Full textAbstract:
Іони важких металів (ІВМ) знаходяться серед найбільш токсичних ксенобіотиків, котрі спричиняють як загальні, так і специфічні ураження організмів. Особливо це стосується елементів, токсичних у залишкових кількостях. Одні з таких ІВМ є предметом різнобічного вивчення (іони Cd2+), водночас інші викликають зацікавлення завдяки своїм особливим характеристикам (іони Ba2+). Часто дія ІВМ підсилюється впливом природних абіотичних факторів. Зроблено огляд загальних аспектів патологічної дії ІВМ. Розглядається використання іонних, протеомних, метаболічних складників; підкреслюється роль їхніх взаємозв’язків для встановлення генетичних детермінант стійкості. Звертається увага на спільні прояви адаптації до ІВМ та осмотичних стресів – засолення та водного дефіциту. Розглянуто токсичну дію іонів Cd2+ і Ba2+. Пропонується ідея використання іонів Cd2+ і Ba2+ у клітинній селекції для виділення форм, стійких до водного та сольового стресів. Наведено приклади отримання клітинних ліній рослин із застосуванням летальних для клітинних культур доз іонів. Варіанти відзначались комплексною стійкістю як до іонів селекції, так і до осмотичних стресів. Життєдіяльність за стресових умов контролювалась змінами метаболому та протеому і проявлялась у збільшенні клітинної маси, збереженні водного статусу, акумуляції вільного проліну, цукрів. При цьому параметри стійкості не втрачались зі збільшенням строку вирощування, а також зберігались у разі зміни умов культивування. Водночас метаболічні показники змінювались у відповідності до змін умов культивування. Такі характеристики, а також їхня хронологія можуть свідчити на користь існування перехресних сигнальних шляхів, котрі поєднують реакції стійкості до ІВМ і осмотичних стресів. Рослини, регенеровані із таких клітинних ліній, відзначались підвищеним рівнем осмостійкості. Нетрадиційний погляд на проблему розширює рамки традиційних підходів у разі створення вихідного матеріалу.
3
Solomennyi, A. M. "Вивчення токсикологічних характеристик розроблених м’яких лікарських засобів". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (2021): 140–48. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-140.
Full textAbstract:
Вступ. Сучасний підхід до терапії ран передбачає загоєння ранової поверхні, використання пов’язок, які були призначені для закриття ран із метою запобігання забруднення. На сьогодні фармацевтичний ринок пропонує безліч продукції у формі пов’язок у залежності від типу та фази рани. При розробці нового лікарського засобу необхідним етапом є проведення доклінічних досліджень щодо встановлення ступеня його небезпеки при різних шляхах надходження до організму. У зв’язку з цим виникає необхідність проведення вивчення токсикологічних характеристик розроблених лікарських засобів, а саме: МДМ-мазі, ранової пов’язки та кріогелю. Саме це і обумовило актуальність проведення нашого дослідження.
 Мета – вивчити токсикологічні характеристики розроблених лікарських засобів (МДМ-мазь, ранова пов’язка та кріогель).
 Матеріали та методи. В рамках фармакологічного методу дослідження використовувались теплокровні тварини – білі щури, білі миші, морські свинки, кролі породи Шиншила згідно відповідних методик.
 Результати. У статті представлені результати вивчення гострої токсичності для одержання токсикологічної характеристики розроблених лікарських засобів, а також для з’ясування ступеня їх нешкідливості. Враховуючи те, що МДМ-мазь, ранова пов’язка та кріогель є засобами для зовнішнього застосування, було вивчено їх можливий токсичний вплив при різних шляхах надходження до організму згідно вимог ДЕСТ 12.1.007-76. Упродовж усього періоду спостереження (14 діб) у тварин після отримання МДМ-мазі, ранової пов’язки та кріогелю не було відмічено будь-яких клінічних симптомів інтоксикації. Зовнішній вигляд, поведінка тварин, споживання ними їжі та води не відрізнялись від таких у тварин контрольної групи. Автором встановлено, що нанесення МДМ-мазі, ранової пов’язки та кріогелю при одноразовому контакті зі шкірою тварин не викликає місцево-подразнюючої дії (4 клас небезпеки згідно ДЕСТ 12.1.007-76). Проведені дослідження з виявлення сенсибілізуючої дії опрацьованих лікарських засобів із тестуванням на 10-у та 20-у добу показали, що в усіх тварин реакція шкіри була негативною: шкіра тварин була чистою, звичайного кольору, без подразнення, виразок та набряку. 
 Висновки. Результати проведених нами токсикологічних досліджень та дані літератури дають змогу констатувати, що розроблені м’які лікарські засоби не містять токсичних речовин, недозволених до використання у фармацевтичній промисловості та відповідають гігієнічним вимогам згідно ДЕСТ 12.1.007-76. Одержані результати дають змогу зробити висновок, що МДМ-мазь, ранова пов’язка та кріогель не проявляють резорбтивно-токсичної дії при надходженні в організм.
4
Попова, Ольга Анатольевна, Наталья Дмитриевна Бунятян, Гуломкодир Муккамал Бобизода, Ирина Петровна Ремезова, Алексей Борисович Прокофьев та Владимир Александрович Евтеев. "Стандартизация и биологическая активность композиции тимогара и сухого экстракта смолы Ferula assa-foetida". Химико-фармацевтический журнал 55, № 8 (2021): 34–39. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2021-55-8-34-39.
Full textAbstract:
Получен сухой экстракт камеде-смолы Ferula assa-foetida L. и разработана композиция на основе этого экстракта и препарата тимогар. Для качественного определения сложных эфиров использовали реакцию с 1 % раствором ванилина в концентрированной серной кислоте; полисахаридов — реакцию с фенолом в присутствии концентрированной серной кислоты; кумаринов — метод ТСХ с использованием в качестве свидетеля умбеллиферона; тимогара — УФ-спектрофотометрию. Количественное определение проводили по содержанию тимогара, суммарного содержания фенольных соединений и флавоноидов. Для количественного определения тимогара использовали УФ-спектрофотометрию, суммарного содержания фенольных соединений — метод Фолина — Чикольте. Стандартизацию композиции проводили по параметрам: описание, растворимость, потеря в массе при высушивании, тяжелые металлы, подлинность (тимогар, сложные эфиры, полисахариды, кумарины), количественное содержание (тимогар, суммарное содержание фенольных соединений, флавоноиды). Содержание тимогара составило 0,009 – 0,011 %, суммарного содержания фенольных соединений — не менее 75 %. Для количественного определения флавоноидов использовали спектрофотометрический метод по реакции с раствором алюминия хлорида 10 %. В качестве стандарта использовали циннарозид. Содержание флавоноидов должно быть не менее 89 % в пересчете на циннарозид. На основании экспериментальных исследований по определению острой и хронической токсичности показано, что разработанная композиция является мало токсичной и может быть отнесена к 6 классу опасности (относительно безвредные вещества). Иммуностимулирующая активность композиции превышала таковую тимогара в 1,3 раза.
5
Herasymiuk, I. E., та A. H. Korytskyy. "ОСОБЛИВОСТІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПЕРЕБУДОВИ КРОВОНОСНИХ СУДИН НИРОК ЗА УМОВ ГОСТРОГО ОТРУЄННЯ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЮ КИСЛОТОЮ". Вісник наукових досліджень, № 3 (16 жовтня 2018): 125–29. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9418.
Full textAbstract:
Як відомо, нирки відіграють в організмі важливу дезінтоксикаційну роль. Усі отруйні речовини, що потрапляють в організм, виводяться з нього в основному трьома шляхами: фільтрацією, екскрецією та секрецією. Однією із таких речовин є ацетилсаліцилова кислота. Її токсична дія у великих дозах і при помилковому застосуванні може спричиняти важкі отруєння, нерідко з летальними наслідками. Тим більше, що поширеність аспіриновмісних знеболювальних продуктів, які наявні майже у кожному домогосподарстві, робить їх загальндоступними джерелами ненавмисного та суїцидального прийому. Зокрема, використання саліцилатів продовжує бути досить частою причиною отруєння у дітей і підлітків.
 Мета дослідження – установити особливості морфофункціональної перебудови кровоносних судин нирок за умов гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою тяжкого ступеня та їх кількісна характеристика.
 Матеріали і методи. Експерименти проведено на 24 білих лабораторних статевозрілих щурах-самцях. З них 12 тварин склали контрольну групу, іншим 12 тваринам одноразово внутрішньошлунково вводили ацетилсаліцилову кислоту з розрахунку 500 мг на 1 кг маси тіла для моделювання тяжкого ступеня токсичності. Дослідження проводили з використанням ін’єкційних, рентгенангіографічних, гістологічних, морфометричних і статистичних методик.
 Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що при тяжкому ступені гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою у нирках виникають виражені морфофункціональні ознаки розладів органного кровообігу, що проявляються значним застійним венозним повнокровʼям. У відповідь на це артеріальний відділ кровоносного русла рефлекторно реагує підвищенням тонусу міжчасточкових артерій та артеріол зі зменшенням їх пропускної здатності, що може бути захисною реакцією для попередження гемодинамічного перевантаження гемомікроциркуляторної ланки й у науковій літературі описують як рефлекс Китаєва. При цьому одночасно спостерігають компенсаторне розширення просвіту зі збільшенням ємності дугових і міжчасткових артерій. Виявлені судинні реакції можуть бути причиною розвитку функціональних і дистрофічних змін у структурних компонентах паренхіми органа як морфологічного підґрунтя ниркової недостатності, що цілком узгоджується із сучасними уявленнями про механізми розвитку органної дисфункції.
 Висновки. При тяжкому ступені гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою у нирках щурів виникають виражені морфофункціональні ознаки розладів органного кровообігу, які полягають у застійному венозному повнокров’ї, рефлекторному підвищенні тонусу міжчасточкових артерій та артеріол і компенсаторному розширенні просвіту дугових та міжчасткових артерій. Виявлені судинні реакції можуть бути причиною розвитку функціональних і дистрофічних змін у структурних компонентах паренхіми органа як морфологічного підґрунтя ниркової недостатності.
6
Медведева, В. А., М. В. Иванова, К. Б. Шумаев, А. Л. Дудылина та Э. К. Рууге. "ГЕНЕРАЦИЯ СУПЕРОКСИДНЫХ РАДИКАЛОВ МИТОХОНДРИЯМИ СЕРДЦА И ДЕЙСТВИЕ ДИНИТРОЗИЛЬНЫХ КОМПЛЕКСОВ ЖЕЛЕЗА И ФЕРРИТИНА". Биофизика 66, № 4 (2021): 711–19. http://dx.doi.org/10.31857/s0006302921040104.
Full textAbstract:
БИОФИЗИКА КЛЕТКИОдной из причин риска развития различного рода патологий считаются нарушения в функционировании митохондрий, которые могут быть обусловлены чрезмерным образованием токсичных форм кислорода и азота в состоянии окислительного стресса. Продукция этих активных форм в живых организмах происходит постоянно в результате действия ферментных систем, а также в ходе окислительно-восстановительных реакций, например, таких как катализируемые ионами железа реакции Фентона и Габера-Вейса. В литературе появляется все больше данных о связи метаболизма ферритина, активных форм кислорода, оксида азота и динитрозильных комплексов железа, а также о важной роли динитрозильных комплексов железа в механизмах антиоксидантной защиты. С помощью ЭПР-спектроскопии спиновых ловушек, спектрофотометрии и полярографии проведено исследование прооксидантных и антиоксидантых свойств динитрозильных комплексов железа и ферритина в супероксидгенерирующих системах: митохондриях сердца и системе ксантин-ксантиноксидаза. Показано, что динитрозильные комплексы железа с глутатионовыми лигандами перехватывают реакционноспособные свободные радикалы в системах, моделирующих окислительный стресс в клетках сердечной мышцы. В этих условиях ферритин стимулировал разрушение динитрозильных комплексов железа. Полученные данные указывают на антиоксидантное и антирадикальное действие динитрозильных комплексов железа и, напротив, прооксидантный эффект ферритина.
7
Плюснин, Алексей Максимович, та Дарима Митыповна Сандакова. "Миграция токсичных элементов в пределах Ермаковского флюорит-бертрандит- фенакитового месторождения". Вестник ВГУ. Серия: География. Геоэкология, № 4 (23 жовтня 2019): 49–56. http://dx.doi.org/10.17308/geo.2019.4/2712.
Full textAbstract:
В статье рассмотрены условия хранения отходов добычи Ермаковского бериллиевого месторождения. Приводятся данные по содержанию бериллия, фтора, цинка, кадмия, мышьяка и др. токсичных элементов в рудничных и поверхностных водах, почвах и растительности в пределах месторождения и на окружающей территории. Показано, что миграция токсичных элементов, в основном, происходит в твердой фазе в составе продуктов выветривания отходов добычи руд. Поверхностные и подземные воды, формирующие ресурсы и химический состав в пределах рассматриваемой территории имеют слабощелочную реакцию среды, загрязняются сульфат-ионом, железом, марганцем. Растительность загрязнена цинком и кадмием.
8
Мирзаева, Хамисат Ахмедовна, та Ульзана Гамзаевна Гамзаева. "Разработка методики количественного спектрофотометрического определения папаверина в лекарственных препаратах". Химико-фармацевтический журнал 52, № 9 (2018): 61–64. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2018-52-9-61-64.
Full textAbstract:
Разработана методика количественного спектрофотометрического определения папаверина в лекарственных препаратах на основе реакции образования окрашенного ионного ассоциата папаверина с титаном (IV) и бромпирогаллоловым красным. Определены условия образования комплекса {[TiO(H2R)2]2– 2ПП+}. Установлено, что введение папаверина в раствор анионного комплекса Ti-БПК приводит к батохромному смещению до 640 нм с одновременным гиперхромным смещением. Величина коэффициента молярного поглощения (ε = 8800) свидетельствует о достаточной чувствительности реакции. Специфичность реакции по отношению к папаверину позволяет проводить определение без отделения сопутствующих компонентов. Методика отличается высокой чувствительностью, простотой техники выполнения эксперимента, доступностью для массовых исследований, не требует использования токсичных реагентов. Полученные результаты характеризуются хорошей сходимостью (Sr = 0,007 – 0,02) и правильностью.
9
Плотникова, К. А., М. Г. Первова, Т. И. Горбунова та ін. "ОПТИМИЗАЦИЯ ХИМИЧЕСКОЙ СТАДИИ ПРЕДПОДГОТОВКИ ТЕХНИЧЕСКИХ ПОЛИХЛОРБИФЕНИЛОВ К УНИЧТОЖЕНИЮ, "Доклады Академии наук"". Доклады Академии Наук, № 1 (2017): 45–50. http://dx.doi.org/10.7868/s0869565217250107.
Full textAbstract:
Исследовали взаимодействие технических смесей полихлорбифенилов российских марок “Совол” и “Трихлорбифенил” с метоксидом натрия в среде диметилсульфоксида и метанола. Впервые установлена исчерпывающая конверсия конгенеров смеси “Совол” в реакции с алкоксидом щелочного металла на основе одноатомного алифатического спирта, протекающей без образования потенциально токсичных продуктов. Изученный процесс является стадией химической предподготовки полихлорбифенилов, подлежащих уничтожению, для последующей минерализации новых производных микробиологическим методом.
10
Shevchuk, O. O. "ВИЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПОКАЗНИКІВ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ МЕЛФАЛАНУ В ЩУРІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (5 лютого 2020): 113–18. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10846.
Full textAbstract:
Вступ. Гематотоксичність та ураження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту при лікуванні злоякісних новоутворень є основними лімітуючими факторами ефективного лікування і часто призводять до переривання та відстрочення хіміотерапії. Пошук нових ефективних лікарських засобів, біоматеріалів і речовин для пом’якшення зменшення інтенсивності побічних реакцій протипухлинної хіміотерапії є надзвичайно актуальним. Для їх апробації та проведення доклінічних досліджень необхідна модель, яка б відтворювала типові побічні ефекти поліхіміотерапії. Відомо, що найбільш виражений токсичний вплив на кістковий мозок та шлунково-кишковий тракт (а саме слизові оболонки) мають алкілуючі протипухлинні засоби з властивостями радіоміметиків.
 Мета дослідження – провести скринінгові дослідження із застосуванням цитостатика мелфалану з метою визначення основних параметрів токсичності та подальшого апробування як моделі цитостатичної мієлодепресії для виконання подальших доклінічних досліджень.
 Методи дослідження. Дослідження виконано на статевозрілих щурах, яких було поділено на групи. Тваринам ввели одноразово у хвостову вену мелфалан у дозах 3, 6, 9 та 12 мг/кг. Основні показники гострої токсичності (летальна доза ЛД50, 1/ЛД50 – абсолютна токсичність, ЛД84/ЛД16 – зона гострої токсичної дії, 1/(ЛД50 – S) – сумарний показник токсичності та S – функція кута нахилу (варіабельність смертельних доз)) визначали методом найменших квадратів для пробіт-аналізу кривих летальності за В. Б. Прозоровським та за методом Фінні з використанням програми StatPlus 2009 Professional 5.8.4.
 Результати й обговорення. Як свідчать дані регресійного аналізу за методом Фінні, ЛД50 становила (4,22±0,62) мг/кг (нижня межа ЛД50 – 3,10 мг/кг, а верхня – 5,49 мг/кг). Показники за методом Прозоровського: ЛД50 мелфалану при одноразовому внутрішньовенному введенні – (4,765±1,003) мг/кг (від 2,63 мг/кг (нижня межа) до 6,90 мг/кг (верхня межа)).
 Висновок. Для проведення експериментів, апробування моделі цитостатичної мієлодепресії та подальшого вивчення впливу чинників корекції на стан кісткового мозку і показники периферичної крові було обрано дозу мелфалану 3 мг/кг одноразово внутрішньовенно.
11
Gorovenko, N. G., S. V. Podolska та Z. R. Kocherga. "Частота поліморфних варіантів генів II фази біотрансформації ксенобіотиків GSTM1 і GSTT1 у новонароджених Івано-Франківської області України". CHILD`S HEALTH, № 5.56 (11 вересня 2014): 50–55. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.5.56.2014.76271.
Full textAbstract:
З метою визначення алельного поліморфізму генів глутатіон-S-трансфераз GSTT1 та GSTM1 у здорових новонароджених, недоношених дітей та новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку проведено молекулярно-генетичне дослідження пуповинної крові. Для визначення індивідуальної реакції геному новонародженого на можливий токсичний вплив використовували мікроядерний тест. Встановлено, що в усіх новонароджених області частота поліморфного варіанта GSTМ1+ була 43,70 %, частота поліморфного варіанта GSTМ1– — 56,30 %. Для гена GSTT1 частота поліморфного варіанта GSTТ1+ та GSTТ1– була 80,67 та 19,33 % відповідно. Позитивний мікроядерний тест у новонароджених був асоційований із поліморфним варіантом GSTМ1– — 71,95 % випадків порівняно з 21,62 % при негативному мікроядерному тесті. У носіїв поліморфного варіанта GSTТ1– у жодному випадку не було виявлено позитивного мікроядерного тесту, у всіх новонароджених із негативним мікроядерним тестом був виявлений алельний варіант GSTT1+. Для новонароджених із негативним мікроядерним тестом характерне переважання (78,38 %) асоціації генотипів GSTM1+/GSTT1+.
12
Мирзоян, Рубен Симонович, Полина Леонидовна Наплёкова, Тамара Сергеевна Ганьшина та ін. "Новое противомигреневое средство с антисеротониновой, цереброваскулярной и анксиолитической активностью". Экспериментальная и клиническая фармакология 80, № 4 (2017): 8–12. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2017-80-4-8-12.
Full textAbstract:
Констрикторные реакции сосудов мозга, характерные для приступа мигрени, моделировали с помощью агониста 5HT2B/2C-рецепторов — мета-хлорфенилпиперазина (mCPP; 0,1 мг/кг, в вену). При многократном введении на протяжении всего опыта он вызывает кратковременное уменьшение локального мозгового кровотока и снижение артериального давления. Ацилгидразон (2,3,4-триметокси-N’-(8-метил-8-азабицикло[3.2.1.]октан-3-илиден)бензогидразид гидрохлорид; ЛК-933) в дозе 10 мг/кг значимо угнетает реакции локального мозгового кровотока и артериального давления, вызванные mCPP, т.е. обладает антисеротониновой цереброваскулярной активностью. ЛК-933 по выраженности эффекта не уступает тропоксину, но менее токсичен и превосходит его по продолжительности антисеротонинового действия. Вместе с тем ЛК-933, в отличие от тропоксина, проявляет отчетливую анксиолитическую активность в тесте приподнятого крестообразного лабиринта у мышей, сопоставимую с таковой для афобазола.
13
І. Шупенюк, Василь, Тетяна М. Тарас, Оксана П. Сабадах, Євген Р. Лучкевич та Микола П. Матківський. "МЕТОДИ CИНТЕЗУ ПОХІДНИХ ГІДРОКСИАНТРАХІНОНУ ТА ЇХ БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 2 (2021): 219–31. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i2.225941.
Full textAbstract:
У роботі вперше узагальнено методи одержання синтетичних похідних гідроксиантрахінону і описано спектр їх біологічної активності та токсичний вплив на організм людини. Огляд присвячений синтезу похідних гідроксиантрахінону, отриманих реакціями Фріделя-Крафтса, Дільса-Альдера, нуклеофільного заміщення, діазотування, циклоприєднання згідно з публікаціями баз даних SciFinder та Reaxys за останні 20 років. Вихідними речовинами для отримання гідроксигруп в антрахіноновому кільці найчастіше використовувались похідні фталевого ангідриду і фенолу. Гідроксипохідні антрахінонового ряду також отримували як побічні продукти в реакціях Зандмеєра, Ульмана, Меєрвейна та інших, наведених в огляді.
14
Isjanovski, Igor, та Milena Golubovik Arsovska. "Tay Sachs-ова болест -приказ на случај". Archives of Public Health 11, № 1 (2019): 110–13. http://dx.doi.org/10.3889/aph.2019.2863.
Full textAbstract:
Tay Sachs-овата болест е ретко нарушување, генетски наследено од родители на дете. Тоа е предизвикано од отсуство на ензим кој помага во разградувањето на масните супстанци. Овие масни супстанции, наречени ганглиозиди, се издигнуваат до токсични нивоа во мозокот на детето и влијаат врз функцијата на нервните клетки. Со напредување болеста, детето губи мускулна контрола. На крајот, доведува до слепило, парализа и смрт.Најчесто новороденчето почнува да покажува симптоми на возраст од околу 6 месеци. Знаци и симптоми на Tay Sachs-овата болест можат да бидат: губење на моторни вештини, губење на способноста за превртување, седење или ползење. Потоа следат напади, губење на слухот и неможност за движење, зголемени реакции кога бебето слуша гласни звуци, губење на видната острина, појава на "Cherry-red" дамки во очите, мускулна слабост
15
Салина, Елена Геннадьевна, Лоран Роберт Киарелли, М. Р. Паска та Вадим Альбертович Макаров. "ТИЕНОПИРИМИДИНЫ - НОВЫЕ ДОНОРЫ ОКСИДА АЗОТА, ВЫСОКОАКТИВНЫЕ В ОТНОШЕНИИ , "Вестник Центрального научно-исследовательского института туберкулеза"". Вестник ЦНИИТ, № 4 (2018): 18–23. http://dx.doi.org/10.7868/s2587667818040027.
Full textAbstract:
Оригинальные соединения класса тиенопиримидинов проявляют значительную активность в отношении M. tuberculosis in vitro, в том числе, в отношении покоящихся форм. Ранее нами было обнаружено, что тиенопиримидины являются химическими предшественниками более активных соединений, образующихся в M. tuberculosis под воздействием тиоредоксин-подобного белка Rv2466c, однако механизм этой активации оставался неясен. Анализ продуктов эн-зиматической активации наиболее активного соединения класса тиенопиримидинов TP053 под действием Rv2466c выявил продукцию оксида азота NO в процессе протекания серии восстановительных реакций. Как известно, NO характеризуется токсичным действием на клетку, повреждая ДНК и ингибируя биосинтез белков и липидов.
16
Митракова, Дарья Олеговна, Максим Валентинович Черников, Александр Алексеевич Спасов та ін. "Синтез, анализ и острая токсичность динитрата 9-(2-диэтиламиноэтил)-2-фенилимидазо[1,2-α]бензимидазола". Химико-фармацевтический журнал 55, № 6 (2021): 16–22. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2021-55-6-16-22.
Full textAbstract:
Усовершенствован ключевой этап синтеза динитрата 9-(2-диэтиламиноэтил)-2-фенил-имидазо[1,2-α]бензимидазола (стадия циклизации), обладающего противоязвенной активностью, путем изменения среды реакции и использования для циклизации самого имина, а не его гидробромида. На основе физико-химических свойств субстанции предложены методики ее идентификации: ЯМР-, ИК-спектроскопия, УФ-спектрофотометрия. Для определения родственных примесей предложено использовать метод ВЭЖХ, для количественного определения – неводное титрование. Изучение острой токсичности проводили на мышах и крысах при внутрижелудочном и внутривенном введении. Согласно полученным результатам субстанция относится к 3 классу токсичности — умеренно токсичная, как при внутрижелудочном, так и внутривенном путях введения.
17
Duda, K. M., та I. M. Klishch. "ОСТЕОІНДУКТИВНІ ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ЗАМІЩЕННЯ КІСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ У СТОМАТОЛОГІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (20 серпня 2019): 7–11. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10363.
Full textAbstract:
В статті вивчено проблему дефіциту кісткової тканини альвеолярного гребеня як ускладнення стоматологічних захворювань, що утруднює подальшу імплантацію. Висвітлено загальні дані про матеріали, які застосовують для заміщення дефектів кісткової тканини в щелепно-лицевій ділянці. Обґрунтовано репаративні властивості матеріалів, що пришвидшують остеоінтеграцію. Проаналізовано позитивні властивості та недоліки препаратів кожної з існуючих груп залежно від походження.
 Мета – проаналізувати літературні дані щодо остеоіндуктивних препаратів, які застосовують у стоматології.
 Висновок. На сьогоднішній день ще не існує кісткового матеріалу, який би відповідав усім вимогам. Необхідний пошук нових, безпечних, доступних і легких в експлуатації штучних матеріалів, які повинні мати велику амортизаційну здатність, високу витривалість, антимікробну дію і резистентність до інфекції, пористу структуру та інертність до біологічних тканин і не викликати запальних, алергічних і токсичних реакцій.
18
Kopcha, V. S., та A. M. Bondarenko. "СУЧАСНА ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА БОТУЛІЗМ". Інфекційні хвороби, № 4 (17 березня 2020): 24–42. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.4.10958.
Full textAbstract:
Методичні рекомендації складені з урахуванням сучасних відомостей про клінічні прояви харчового, ранового, ятрогенного, інгаляційного ботулізму та хвороби у немовлят. Клінічна картина харчового, ранового, ятрогенного, інгаляційного та «дитячого» ботулізму подібна й зводиться до білатерального паралічу черепних нервів; диспепсичних проявів; респіраторної дисфункції; відсутності гарячки, сплутаності свідомості, загальмованості, порушення чутливості.
 Наведено об’єктивні прояви при фізикальному обстеженні, методи лабораторної діагностики. Виділено фактори ризику захворювання. Стандартна лабораторна діагностика ботулізму ґрунтується на виявленні токсину у сироватці, шлунковому секреті, калі та зразках продуктів харчування шляхом постановки біологічної проби на мишах, зрідка – бактеріологічного та електрофізіологічного дослідження, імуноферментного аналізу, полімеразно-ланцюгової реакції.
 Детально проаналізовано лікування хворих на різні клінічні форми ботулізму. Враховуючи відсутність вітчизняних імунобіологічних препаратів, зібрано відомості про протиботулінічні препарати різних виробників, що дозволяє використати доступні у конкретних умовах зарубіжні препарати. Розглянуто різні способи уникнення тяжких ускладнень після антитоксичної терапії.
 Обговорено перспективу використання ефективних і безпечних вакцин від ботулізму.
19
Khropot, O. S., Yu T. Konechnyi, Y. I. Kolb та ін. "ВИВЧЕННЯ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ ТА ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СПИРТОВИХ ЕКСТРАКТІВ ТРАВИ СНУ БІЛОГО (PULSATILA ALBA)". Фармацевтичний часопис, № 2 (12 червня 2019): 60–66. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10189.
Full textAbstract:
Мета роботи. Дослідження гострої токсичності та протизапальної (антиексудативної) активності спиртових екстрактів трави сну білого (Pulsatila alba).
 Матеріали і методи. Дослідження гострої токсичності проведено на 78 безпородних білих щурах обох статей масою 190–220 г, яким вводили тестовані спиртові екстракти трави сну білого (Pulsatila alba) одноразово внутрішньошлунково за допомогою металевого зонда в дозах 5000, 10 000 та 15 000 мг/кг. Для вивчення антиексудативної активності використовували карагенінову модель запального набряку задньої лапи білих щурів (42 тварини). Досліджувані екстракти вводили внутрішньошлунково в дозі 2 мл/кг. Як препарати порівняння використовували диклофенак натрію та кеторолаку трометаміну.
 Результати й обговорення. Результати вивчення гострої токсичності екстрактів трави сну білого (Pulsatila alba) свідчать про відсутність будь-яких токсичних проявів при внутрішньошлунковому введенні в дозах 5000, 10 000 та 15 000 мг/кг на білих щурах, що дозволяє віднести їх до VI класу токсичності (відносно нешкідливі речовини). Спиртові екстракти трави сну білого проявляють протизапальну активність на карагеніновій моделі запального набряку лапи білого щура і фармакологічний ефект залежить від концентрації етанолу та співвідношення сировина:екстрагент. Найкращу антиексудативну активність проявляє 70 % спиртовий екстракт (1:20), показник пригнічення запальної реакції якого становив 27 %, що дещо поступається референс-препаратам (нижче на 10 та 17 % відносно кеторолаку трометаміну та диклофенаку натрію, відповідно) та є хорошим показником для рослинних протизапальних засобів.
 Висновки. Досліджено гостру токсичність та протизапальну дію спиртових екстрактів трави сну білого (Pulsatila alba) і встановлено, що 70 % спиртовий екстракт (1:20) є відносно нешкідливою речовиною (VI клас токсичності) та проявляє виразну протизапальну активність (показник пригнічення запальної реакції - 27 %) на карагеніновій моделі запального набряку лапи білого щура при внутрішньошлунковому введенні.
20
Хоупс, Марина, та Дэвид Бродвэй. "Лечение глаукомы препаратами, не содержащими консервантов, является важной и реалистичной целью будущего". European Ophthalmic Review 04, № 01 (2010): 2. http://dx.doi.org/10.17925/eor.2010.04.01.2.
Full textAbstract:
Медикаментозная терапия обычно является методом первого выбора в лечении глаукомы. Однако нежелательные эффекты офтальмологических препаратов потенциально угрожают безопасности и эффективности лечения. Глазные капли во флако- нах содержат множество компонентов, каждый из которых способен вызвать нежелательные реакции, хотя основной причи- ной их возникновения являются консерванты. Влияние консервантов на ткани глаза интенсивно исследовалось как с участием животных, так и человека. Бензалкония хлорид (БАХ) – это высокоэффективный и наиболее часто используемый консервант в препаратах для лечения глаукомы. Тем не менее, БАХ оказывает токсическое воздействие на ткани глаза и потенциально спо- собен вызывать нежелательные эффекты. Применение менее токсичных консервантов или препаратов без консервантов спо- собно улучшить терапию глаукомы.
21
Holovatyuk, L. M., T. E. Bondarenko, and O. V. Kratko. "Toxic Hepatitis as a Factor of Changes in Local Immune Reactions in the Colon Mucous Membrane." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 2, no. 6 (2017): 7–11. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs02.06.007.
Full text
22
Цыгулёва, Эльмира Иршатовна, Сергей Юрьевич Доронин та Олег Борисович Рудаков. "Определение α- и β-нафтолов в их смесях с предварительным мицеллярно-экстракционным концентрированием". Сорбционные и хроматографические процессы 22, № 1 (2022): 79–88. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2022.22/9034.
Full textAbstract:
Работа посвящена раздельному и суммарному определению α- и β-нафтолов с предварительным их мицеллярно-экстракционным концентрированием неионными ПАВ и применением цифровой цветометрии. Способ определения основан на цветных реакциях α- и β-нафтолов с 4-нитро-фенилдиазонием, 4-аминоантипирином и мицеллярной экстракции продуктов их взаимодействия – азосоединений и хинониминов. Этот способ позволяет определять α- и β-нафтолы на уровне ПДК с погрешностью, не превышающей 10%. Для количественного определения нафтолов применены обобщенные цветометрические параметры в цветовой системе RGB – площадь (S) и периметр (P) лепестковых диаграмм, полученных по результатам оценки интенсивностей цветовых компонент R,G и B двух хромофорных реакций, основанных на получении окрашенных дериватов по реакции диазотирования и азосочетания, а также окислительной конденсации нафтолов. Цветометрические лепестковые диаграммы дериватов α- и β-нафтола имеют индивидуальный профиль из-за различий в их строении, что позволяет проводить идентификацию.
 Для сравнения профилей лепестковых диаграмм изомерных нафтолов и их смесей применены коэффициенты близости массивов, по которым можно прогнозировать соотношение изомеров в смеси. Геометрические параметры лепестковых диаграмм индивидуальных изомеров нафтолов в полулогарифмических координатах удовлетворительно описываются линейными уравнениями S=blgC-a и P=blgC-a (степень аппроксимации R2≥0.97) и могут быть использованы для определения их концентраций в пределах 1·10-7-1·10-4 М. Для оценки правильности цветометрического определенияα-и β-нафтолов применен метод изократической обращенно-фазовой высокоэффективной жидкостной хроматографии с УФ-детектированием при 265 нм. Показано, что концентрирование дериватов α- и β-нафтолов простыми и комбинированными системами на основе неионных ПАВ позволяет раздельно определять их в диапазоне концентраций 1·10-7-1·10-6 М. Разработанный способ является экспрессным, экономически и экологически выгодным, по сравнению с методом ВЭЖХ, так как не требует применения летучих и токсичных растворителей и дорогостоящего оборудования.
23
Herman, O. M., M. V. Voloshyn, O. S. Voloshyn, M. V. Yushchak, V. D. Voloshyn та A. V. Hantimurov. "СТРУКТУРНА РЕАКЦІЯ ЛЕГЕНЕВОЇ ТКАНИНИ ТА СУДИН МАЛОГО КОЛА КРОВООБІГУ В ТЕРМІНАЛЬНІЙ СТАДІЇ МОДЕЛЮВАННЯ ГОСТРОГО ПЕРИТОНІТУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (4 жовтня 2018): 36–40. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9391.
Full textAbstract:
Метою нашого дослідження було експериментальне вивчення змін у структурі легеневої тканини та судин малого кола кровообігу за умов експериментального моделювання термінальної стадії гострого перитоніту.
 Матеріал і методи. Морфометричний (вимірювання товщини міжальвеолярних перегородок, діаметра альвеол); гістологічний, з метою вивчення структури легеневої тканини і судин на світлооптичному рівні, статистичний. Експерименти виконано на 40 білих щурах-самцях, 10 тварин складали інтактну контрольну групу, 30 тваринам моделювали гострий перитоніт (термінальну стадію).
 Результати. Характер і динаміка розвитку структурних змін, діапазон компенсаторних і адаптаційних реакцій є фундаментальною складовою пошуку корекції негативного впливу патологічних факторів на організм. Дослідження перитоніту залишається актуальною проблемою сучасної клінічної медицини, що пов’язано з тяжкістю перебігу даної патології, розвитком поліорганної недостатності і частотою летальних випадків. Після 36 год від початку експерименту відзначено істотне звуження просвіту альвеол, накопичення транссудату в легеневому інтерстиції. В термінальній стадії спостерігали паралітичне розширення просвіту артерій і колабований стан вен. Характер встановлених в процесі експерименту морфологічних змін у легеневій тканині та судинах малого кола кровообігу, їх динаміка і глибина свідчать про виражений токсичний вплив продуктів обміну в процесі розвитку ендотоксикозу.
 Висновки. Експериментальний гострий перитоніт у білих щурів-самців у термінальній стадії спричинив істотне звуження діаметра альвеол і просвіту бронхіол на фоні значного потовщення міжальвеолярних перегородок. Ендотоксикоз за умов даної патології викликав розвиток дистрофічних процесів і порушення нормальних тканинно-судинних взаємовідносин у легеневій тканині.
 У термінальній стадії гострого перитоніту спостерігали паралітичне розширення просвіту артерій і колабований стан вен малого кола кровообігу, що можна розцінювати як декомпенсацію кровообігу і дисфункцію органа.
24
Kurtman, C., I. Sokur, O. Martsenius, T. Nesterenko та M. K. Ozbilgin. "Радіаційно-індукована автофагія може оберігати пухлинні клітини від ушкоджень або спричиняти їх апоптоз". Practical oncology 4, № 3-4 (2022): 18–25. http://dx.doi.org/10.22141/2663-3272.4.3-4.2021.250857.
Full textAbstract:
Автофагія — це катаболічний механізм, що направляє пошкоджені органели та непотрібні довгоживучі білки або токсичні молекули до лізосом для споживання, деградації, переробки, регулювання гомеостазу, контролю якості, клітинної адаптації, а також викликає апоптоз. Після радіаційного ураження активація мутантного при атаксії-телеангіектазії білка є найважливішою сигнальною реакцією ядра. Модифікації автофагії можуть впливати на покращення радіочутливості або ефективності променевої терапії за допомогою кількох способів активації автофагії. У тваринній моделі (миші) антитіла до GRP78, CHOP, MAP LC3β і LAMP1 аналізували, використовуючи імуногістохімічний метод, для дослідження стресу ендоплазматичного ретикулуму в легеневій тканині після променевої терапії 5 Гр. Низькі рівні антиапоптотичного фактора GRP78 і підвищені рівні апоптотичного білка CHOP вказували на ураження, викликане променевою терапією. Підвищена імунореактивність MAP LC3β, LAMP1 вказує на ретикулофагію та апоптоз. Клітинні лінії раку легенів A549, що опромінювали в дозі 2, 4, 6 і 8 Гр, потім аналізували за допомогою імуногістохімічного методу на наявність експресії мутантного при атаксії-телеангіектазії білка та PARKIN. Найбільш інтенсивна експресія мутантного при атаксії-телеангіектазії білка спостерігається в групах 6 і 8 Гр. Імунореактивність PARKIN зменшувалася зі збільшенням дози опромінення, і вважається, що механізми мітофагії активуються під час променевої терапії. Слід враховувати, що механізми автофагії можуть бути активовані при застосуванні променевої терапії. Ракові клітини можуть бути знищені шляхом запуску апоптозу з посиленням стимуляції автофагії, але це може призвести до збільшення побічних ефектів променевої терапії. Розуміння автофагії та розробка цільових молекул за допомогою досліджень приведе до успіхів у радіотерапії раку.
25
Рожко, П. Д., та Е. М. Дєньга. "БІОФІЗИЧНІ ПОКАЗНИКИ ТКАНИН ПАРОДОНТА У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ В ПРОЦЕСІ КОМПЛЕКСНОГО ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 112, № 3 (2021): 60–64. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-37-3-60-64.
Full textAbstract:
Проведені спектроколориметричні дослідження свід-чать про те, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, спрямованих на ортопедичне лікування, спо-стерігався знижений бар'єрний захист ясен, що су-проводжувалось підвищеною проникністю ясен для барвника розчину Шиллера-Писарєва, а також пози-тивна реакція розчину Шиллера - Писарєва з резерв-ним полісахаридом глікоген, яка свідчить про наяв-ність в яснах запалення. Крім того, у них спостеріга-лося порушення функціонального стану мікрокапіляр-ного русла ясен, при якому під дією жувального нава-нтаження замість збільшення кровотоку в капілярах відбувалося їх спазмування.Мета роботи. Вивчення стану тканин пародонта і його мікрокапілярного русла у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу в процесі комплексного ортопедич-ного лікування з використанням імплантатів.Результати дослідження та висновки. Розроблений лікувально-профілактичний комплекс, що включав препарати, що знижують холестерин і зменшують проникність судин, нормалізують обмін речовин і по-силюють резистентність організму, регулюють ліпі-дний обмін і виводять токсини з організму, привів у пацієнтів основної групи до певної нормалізації функ-ціонального стану мікрокапілярного русла ясен і до зниження ступеня запальних процесів в них, що коре-лювало і з поліпшенням їх стоматологічного статусу.
26
Сорокань, А. В., Г. В. Беньковская, Д. К. Благова, Т. И. Максимова та И. В. Максимов. "РЕАКЦИЯ ЗАЩИТНОЙ СИСТЕМЫ И ИЗМЕНЕНИЯ В СОСТАВЕ КИШЕЧНЫХ СИМБИОНТОВ КОЛОРАДСКОГО ЖУКА LEPTINOTARSA DECEMLINEATA SAY ПОД ВЛИЯНИЕМ ЭНДОФИТНЫХ БАКТЕРИЙ РОДА BACILLUS, "Журнал эволюционной биохимии и физиологии"". Журнал эволюционной биохимии и физиологии, № 4 (2018): 264–70. http://dx.doi.org/10.7868/s0044452918040063.
Full textAbstract:
Насекомые-фитофаги и растения-хозяева обладают набором микросимбионтов, с которыми составляют единую коэволюционирующую систему. Комплекс микросимбионтов принимает активное участие в стресс-ответе макросимбионта. Нами выявлено, что обработка растений картофеля эндофитными штаммами бактерий Bacillus thuringiensis var. thuringiensis (B-5689), B. th. var. kurstaki (B-5351) и Bacillus subtilis 26Д снижает выживаемость на них колорадского жука Leptino- tarsa decemlineata Say. Штаммы B. th. подавляли активность фенолоксидаз и ацетилхолинэстеразы в гемолимфе колорадского жука. Обнаружено антагонистическое взаимодействие эндофитной бактерии B. subtilis 26Д с симбиотическими бактериями колорадского жука из рода Acinetobacter и Enterobacter, при этом Acinetobacter spp. подавлял рост колоний эндофитов. Рекомбинантный штамм B. subtilis 26ДСгу, содержащий ген -эндотоксина crylla из B. th. var. kurstaki, сочетал способность исходного штамма B. subtilis 26Д подавлять развитие симбионтов жука и иммунные реакции насекомого с продукцией Cry-токсина, что и приводило к высокой смертности фитофага.
27
Strоy, O. A., та L. V. Slipachuk. "АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ КОРУ У ДІТЕЙ З ХАРЧОВОЮ СЕНСИБІЛІЗАЦІЄЮ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (29 червня 2020): 31–35. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.1.11480.
Full textAbstract:
Мета дослідження – провести аналіз ефективності вакцинації проти кору та вивчити особливості перебігу поствакцинального періоду у дітей із харчовою сенсибілізацією через 1 та 6 місяців після щеплення.
 Матеріали та методи. Обстежено 41 дитину віком 11–12 місяців: 1 група – 18 дітей без клінічних ознак ХС (умовно здорові), 2 група – 23 дитини з ХС. Проведені обстеження: загальноклінічні (загальний аналіз крові, сечі), визначення рівнів імуноглобулінів (Ig) A, M, G до та через 1 місяць після щеплення, IgG проти кору через 6 місяців після щеплення. Всі діти щеплені живою комбінованою вакциною для профілактики кору, епідемічного паротиту і краснухи у віці 12–13 місяців.
 Результати дослідження та їх обговорення. Перебіг поствакцинального процесу в обох групах був задовільний, тяжких ускладнень у вигляді анафілактичної реакції або токсичної еритеми в обстежених не було. У дітей із ХС до щеплення були вірогідно знижені показники IgG та IgM, IgА порівняно зі здоровими, а через 1 місяць після щеплення у дітей із ХС IgG вірогідно став більшим, ніж у здорових, IgM та IgА після щеплення у дітей із ХС вірогідно стали вищими, ніж до щеплення.Через 6 місяців після щеплення у 89 % здорових дітей ми відмічали позитивний результат протикорового IgG (IgG>1,1) та у 74 % дітей із ХС, що на 15 % менше.
 Висновки. Вакцинація проти кору в 74 % дітей із ХС є ефективною, що підтверджується достатнім рівнем IgG через 6 місяців після вакцинації. Дітям, які залишилися серонегативними після введення першої дози вакцини, необхідне введення бустерної дози. У дітей із ХС не було ускладнень після щеплення живою комбінованою вакциною.
28
Orobchenko, O., M. Romanko, M. Yaroshenko, I. Gerilovich та O. Kutsan. "Вивчення патологічної дії польового ізоляту Aspergillus Flavus на клінічний і біохімічний стан організму перепелів естонської породи". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (2019): 200–216. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.26.
Full textAbstract:
За результатами вивчення патологічної дії польового ізоляту A. flavus на організм перепелів доведено, що тривале згодовування контамінованого спорами корму викликає поступові (на 21- і 28-му добу) зміни клінічних і біохімічних показників птиці. Під час визначення коефіцієнтів маси внутрішніх органів перепелів встановлено зменшення відносної маси м’язового шлунку на 21-шу добу досліду у птиці І і ІІ дослідних груп та на 7-му добу після припинення згодовування контамінованого корму – І; ІІ та ІІІ груп (р<0,01; р<0,05) відповідно. Зареєстроване зменшення відносної маси печінки на 28-му добу в птиці ІІ дослідної групи та на 7-му добу після закінчення його згодовування – ІІІ групи (р<0,01; р<0,05) відповідно. При визначенні ступеня контамінації органів–мішеней встановлено, що кількість спор A. flavus у легенях, м’язовому шлунку та товстому кишечнику перепелів носить дозозалежний характер. Механізм патологічної дії A. flavus, спорами якого було штучно контаміновано корм, в організмі перепелів полягає у поступовому розвитку імуно- (лейкоцитоз, зниження гемоглобіну, надмірне утворення токсичних протеїнів – ЦІК і серомукоїдів поряд із гіперензимемією АлАТ; Р<0,05) і гепатотоксичних реакцій (підвищення рівня загальних протеїнів і креатиніну, гіпоензимемія АсАТ; Р<0,05), вираженість та незворотність яких залежить від кількості спор. Виявлені метаболічні зміни в організмі птиці були значно вираженими у випадку контамінації корму A. flavus у кількості ~ 300000 спор/г корму (ІІІ дослідна група), та не набували відновлення навіть через 7 діб після припинення його задавання.
29
Jaskelevičius, Bronius, та Vaida Lynikienė. "INVESTIGATION OF INFLUENCE OF LAPES LANDFILL LEACHATE ON GROUND AND SURFACE WATER POLLUTION WITH HEAVY METALS/LAPIŲ SĄVARTYNO FILTRATO ĮTAKOS APLINKOS PAVIRŠINIŲ IR POŽEMINIŲ VANDENŲ UŽTERŠTUMUI SUNKIAISIAIS METALAIS TYRIMAI/ ИССЛЕДОВАНИЕ ЗАГРЯЗНЕНИЯ ПОВЕРХНОСТНЫХ И ПОДЗЕМНЫХ ВОД ТЯЖЕЛЫМИ МЕТАЛЛАМИ ИЗ ФИЛЬТРАТА СВАЛКИ В ЛАПЕС". JOURNAL OF ENVIRONMENTAL ENGINEERING AND LANDSCAPE MANAGEMENT 17, № 3 (2009): 131–39. http://dx.doi.org/10.3846/1648-6897.2009.17.131-139.
Full textAbstract:
As a result of global and intense production the waste disposal problems become more and more urgent. Waste processing, utilization and recycling is to a certain extent limited by many economic, organisational and technological factors, and this inevitably encourages waste disposal in landfills. Physical, chemical and biological interactions in landfill cell result in formation of landfill gas and harmful leachate. Because of lack of control, together with usual communal waste, industrial waste was also dumped to landfills, therefore gas and leachate produced include large amounts of toxic compounds. Once hazardous waste materials occured in landfills, later they vastly expanded the whole spectrum of toxic materials and compounds. In the landfill environment chemical properties of surface and ground water and concentration of separate components are governed by seepage of leachate and industrial solutants into soil and ground layers and their transport by subsurface waters. Influence on the environment exerted by heavy metals contained in the leachate of Lapes Landfill is discussed in this paper. Properties of industrial waste material influenced order of the main pollutants: the most important elements in this case are Cu, Ni, Zn, Pb, Mn, Cr and other ions, the sulphides of these metals and other toxic compounds. The First Landfill field is more polluted with heavy metal polutants than the Third field. In all the samples iron concentration is the greatest exceeding even 200 times the admissible value allowed (Norm HN 24:2003). Sources (springs) S11 and S17 are least contaminated with heavy metals. The greatest groundwater pollution was found in monitoring bore G13s. The leachate processed in purification devices is released to the Third stream. Heavy metal concentrations in waters of this stream are low and they further decrease downstream because the pollutants are diluted. Santrauka Masiškai gaminant produkciją, ją vartojant, vis opesnė tampa atliekų problema. Atliekų perdirbimą, utilizavimą iš dalies ribojantys ekonominiai, organizaciniai bei technologiniai veiksniai neišvengiamai skatina atliekas šalinti į sąvartynus. Dėl sąvartyno tūryje vykstančių fizinių, cheminių bei biologinių reakcijų susidaro sąvartyno dujos ir kenksmingas filtratas. Kadangi dėl nepakankamos kontrolės į sąvartynus kartu su buitinėmis, komunalinėmis atliekomis buvo šalinamos pramonės atliekos, susidarančiose dujose bei filtrate yra daug toksiškų junginių. Šią toksinių medžiagų bei junginių įvairovę dar labiau papildo į sąvartynus patenkančios pavojingos atliekos. Gruntinio ir paviršinio upelių vandens cheminę sudėtį ir kai kurių komponentų koncentraciją sąvartyno aplinkoje lemia filtrato ir pramoninių tirpalų įsisunkimo į gruntą mastas bei požeminių tėkmių pernašos. Straipsnyje nagrinėjama Lapių sąvartyno filtrate aptiktų sunkiųjų metalų įtaka aplinkai. Pramonės atliekos lėmė, kad filtrato pagrindiniai teršiantieji elementai yra Cu, Ni, Zn, Pb, Mn, Cr ir kt. jonai, šių metalų sulfidai ir kiti toksiniai junginiai. Pirmasis kaupimosi laukas yra labiau užterštas sunkiaisiais metalais nei trečiasis laukas. Visuose mėginiuose didžiausia yra geležies koncentracija. Ji net iki 200 kartų viršija HN 24:2003 leidžiamąją normą. Mažiausiai sunkiaisiais metalais užteršti šaltiniai (S11 ir S17 postai). Požeminis vanduo labiausiai užterštas G13s gręžinyje. Iš valymo įrenginių išvalytas filtratas yra išleidžiamas į upelį. Šio upelio vandenyje rastų sunkiųjų metalų koncentracijos yra nedidelės, o upeliui tekant tolyn teršalai atskiedžiami, ir metalų koncentracijos mažėja. Резюме Массовое производство продукции, пользование ею все более обостряют проблему отходов. Процессы переработки и утилизации отходов, в определенной степени ограничивающие экономические, организационные и технологические факторы, неизбежно способствуют интенсификации удаления отходов на свалки. На свалках отходов в результате протекающих физических, химических и биологических реакций образуются газы и токсичный фильтрат. Поскольку из-за недостаточного контроля на свалку вместе с бытовыми, коммунальными отходами удалялись и промышленные отходы, в составе образующихся газов и фильтрата имеется много токсичных соединений. Опасные отходы еще более увеличили спектр токсичных материалов и соединений в газах и фильтрате свалки. Химический состав и концентрация отдельных компонентов грунтовых и поверхностных вод в районе свалки определяют проникновение фильтрата и промышленных растворов в грунт и их перенос подземными течениями. В статье изучается влияние тяжелых металлов из фильтрата свалки в Лапес на состояние вод в районе свалки. Промышленные отходы способствовали появлению в фильтрате ионов основных загрязняющих элементов Cu, Ni, Zn, Pb, Mn, Cr, сульфидов этих металлов и других токсичных соединений. Первое поле накопления отходов в большей степени загрязнено тяжелыми металлами, чем третье поле. Во всех опытных образцах воды отмечена самая большая концентрация ионов железа, почти в 200 раз превышающая допустимую норму HN 24:2003. Наименьшее загрязнение тяжелыми металлами отмечено в подземной воде источников (посты S11 и S17). Грунтовые воды больше всего загрязнены в скважине G13s. Поверхностные воды ручьев, в которые проникает фильтрат, а также сливается очищенный фильтрат, содержат небольшие концентрации тяжелых металлов, которые разбавляются течением и уменьшаются.
30
Филатова, Альбина Васильевна, Аббас Собирханович Тураев та Наталья Леонидовна Выпова. "Местноанестезирующая активность и острая токсичность комбинированного геля в эксперименте". Химико-фармацевтический журнал 55, № 3 (2021): 48–51. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2021-55-3-48-51.
Full textAbstract:
Приведены результаты исследования местноанестезирующей активности геля для поверхностной анестезии, разработанного в Институте биоорганической химии им. акад. А. С. Садыкова Академии наук Республики Узбекистан. В качестве препаратов сравнения использовали гель ДФ Скинкаин (Корейская Республика) и 5 % раствор лидокаина. На модели терминальной анестезии роговицы глаза кролика показано, что испытуемый гель обладает местноанестезирующим действием: индекс Ренье равен 950, в то время как у препарата сравнения ДФ Скинкаин он составляет 680, у 5 % раствора лидокаина — 480. В сравнении с гелем ДФ Скинкаин новый гель обладает более продолжительным анестезирующим действием (75 ± 6,4 против 45 ± 3,8 мин, или продолжительнее на 66,7 %) и более коротким латентным периодом (4 против 6 мин, или меньше на 37 %). Проведенные исследования показали, что инстилляция в конъюнктивальный мешок нового геля не вызывает негативных местных реакций. Напротив, использование в качестве анестезирующего агента 5 % раствора лидокаина приводит к появлению признаков местного раздражения в виде гиперемии конъюнктивы и края век. Результаты исследования острой токсичности при подкожном введении мышам показали, что анестезирующий гель в 7 раз менее токсичен, нежели 5 % раствор лидокаина. Показатель LD50 препаратов составил: лидокаин 274,6 ± 7,4 мг/кг, ДФ Скинкаин ≥ 2000 мг/кг, новый анестезирующий гель ≥ 2500 мг/кг.
31
Оспанова, А. К., Ж. Б. Бекисанова, Б. Балтабаева та Д. Т. Рахматуллаева. "Получение высокопористого каолина путем термической и кислотной активации". ГОРЕНИЕ И ПЛАЗМОХИМИЯ 19, № 3 (2021): 199–207. http://dx.doi.org/10.18321/cpc443.
Full textAbstract:
Казахстанский каолин характеризуется высокой химической, термической и механической стабильностью, и является экологически безопасным и дешевым отечественным глинистым минералом. Однако удельная поверхность природного каолина не превышает 17-20 м2/г и поэтому целесообразно его модифицировать с целью улучшения поверхностных и адсорбционных характеристик. Разработан способ получения высокопористого носителя на основе Казахстанского каолина. Каолин предварительно подвергают кислотной активации 10% фосфорной кислотой при 90-100 оС и дальнейшей термической модификацией при 500 оС с целью увеличения удельной поверхности. Для получения высокопористого каолина был использован метод Штобера, который основан на гидролизе алкоксидов кремния в водно-спиртовой среде. Образцы каолина, после кислотной модификации, обрабатывали олигосиликатом при соотношении весовых частей модифицированный каолин:органический полимер:тетраэтоксилан, равном 1:1:3 до получения однородной массы с последующей термоактивацией при 550 оС. В качестве органического полимера для реакции гидролиза тетраэтоксилана использовали полиэтиленгликоль в 4000 г/моль. Удельная поверхность модифицированного каолина увеличивается практически с 13,453 до 616,831 м2/г.Полученный композитный материал может быть использован: как платформа для получения нанокатализаторов в химической технологии, как высокопористый сорбент для концентрирования, извлечения и обезвреживания ионов токсичных и радиоактивных металлов из промышленных сточных вод, и как носитель для лекарственных веществ в фармацевтической отрасли.
32
Самойлов, Артем Владимирович, Наталья Михайловна Сураева та Вера Павловна Рачкова. "Исследование динамики содержания малонового диальдегида в консервированном пюре из цветной капусты при различных режимах хранения". Хранение и переработка сельхозсырья, № 2 (30 червня 2020): 123–32. http://dx.doi.org/10.36107/spfp.2020.244.
Full textAbstract:
Послеуборочное хранение плодоовощной продукции сопровождается повышением перекисного окисления липидов в цитоплазматической мембране растительных клеток и увеличением концентрации малонового диальдегида, уровень которого сохраняется при дальнейшем консервировании. В организме человека этот альдегид также является продуктом окисления ненасыщенных жирных кислот и способен взаимодействовать с белками, ДНК и другими молекулярными структурами, образуя различные потенциально токсичные аддукты. К числу важных направлений изучения механизмов молекулярной нестабильности пищевых ингредиентов следует отнести изучение их взаимодействий с малоновым диальдегидом. Цель исследования – изучение влияния условий хранения консервированного пюре из цветной капусты на содержание малонового диальдегида. В работе использовали свежую цветную капусту и консервированное пюре из нее. Малоновый диальдегид определяли спектрофотометрическим методом по цветной реакции с тиобарбитуровой кислотой. Было показано, что уровень этого биомаркера в пюре не превышал аналогичных результатов измерений в свежей капусте. Было продемонстрировано линейное снижение уровня малонового диальдегида в пюре при хранении в течение более 4-х месяцев с высоким коэффициентом детерминации (R² = 0,9796) при комнатной температуре. Повышение температуры хранения консервированного продукта существенно повлияла на скорость деградации малонового диальдегида. Его концентрация снизилась почти на 10% по сравнению с контрольными образцами, которые хранились при комнатной температуре, однако этот эффект не возникал при условии периодического снижения температуры хранения до 4,0°С. В этом исследовании было обнаружено, что уровень малонового диальдегида в консервированных пищевых продуктах менялся в зависимости от сроков и условий хранения этих продуктов.
33
Velychko, V. O. "Фізіолого-функціональна характеристика організму відгодівельних бугайців за впливу техногенного навантаження". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (2019): 11–17. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.01.
Full textAbstract:
Однією з актуальних проблем для тваринництва, зокрема у зонах техногенного забруднення, є розробка науково-практичних основ його ведення. Техногенне навантаження на довкілля і забруднення сільськогосподарських угідь різними ксенобіотиками проявляється імунодефіцитним станом організму тварин, а також може спричиняти мутагенну, тератогенну, навіть ембріотоксичну дію. До основних причин, які суттєво впливають на функціональний стан організму, здоров'я тварин, відповідно і людей вважають екологічний стан середовища. Особливо гострою ця проблема відчувається в районах, де не контролюються промислові викиди, безсистемно вносяться мінеральні добрива, гербіциди, пестициди, засоби стимулювання рослин. Дослідженнями підтверджено, що в таких районах підвищується і вміст важких металів у ґрунті, воді, відповідно і кормах, які використовуються у тваринництві, що знижує біологічну і поживну їх цінність та сприяє накопиченню в організмі токсичних сполук. Тому заслуговує на увагу необхідність вдосконалення, у зонах техногенного навантаження, сільськогосподарського виробництва в цілому, та і системи ведення галузі тваринництва та годівлі тварин зокрема. Виправданим напрямком в цій роботі є проведення моніторингу ксенобіотиків, зокрема важких металів у трофічному ланцюгу: ґрунт-рослина-корм-тварина-людина.
 Важливість одержання саме таких даних викликана ще й тим, що зі зміною інтенсивності процесів метаболізму в організмі продуктивних тварин у зонах техногенного навантаження можливо ціленаправлено корегувати різними біологічно активними добавками процеси перетворення компонентів корму і трансформації їх у продукцію, швидкість і напрямок перебігу ферментативних реакцій, і, таким чином, нормалізувати окремі ланки обміну речовин, що, відповідно сприятиме підвищенню продуктивних якостей тварин та одержання якісної і безпечної продукції. Питання наслідків техногенного навантаження на фізіолого-функціональний стан організму тварин потребує розширення відповідних досліджень і відпрацювання заходів як збереження екологічної рівноваги середовища, так і збереження благополуччя тваринництва.
34
Мирошниченко, Д. В., та Д. Г. Живиця. "ЕФЕКТИВНІСТЬ І БЕЗПЕКА АЛЬТЕРНАТИВНИХ СХЕМ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З КРИПТОКОКОВИМ МЕНІНГОЕНЦЕФАЛІТОМ ТА ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ". Інфекційні хвороби, № 3 (29 листопада 2021): 27–32. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.3.12489.
Full textAbstract:
Україні не вирішена проблема ефективного і безпечного лікування ВІЛ-інфікованих пацієнтів з криптококовим менінгоенцефалітом (КМ) у зв’язку з недоступністю флуцитозину і вкрай обмеженими можливостями використання амфотерицину В дезоксихолату.
 Метою дослідження була оцінка ефективності й безпеки використання монотерапії флуконазолом порівняно з комбінацією амфотерицин В дезоксихолат і флуконазол для лікування пацієнтів з КМ на фоні ВІЛ-інфекції.
 Пацієнти і методи. Провели ретроспективне, когортне дослідження, в яке був включений 71 дорослий пацієнт. Хворих поділили на дві групи – у групу 1 було включено 49 осіб, які отримували лікування комбінацією амфотерицину В дезоксихолату (0,7-1 мг/кг маси тіла на добу внутрішньовенно) і флуконазолу (800 мг на добу). У групу 2 було включено 22 пацієнти, які отримували монотерапію флуконазолом у високих дозах (800-1200 мг на добу). Тривалість індукційної терапії в обох групах була мінімум два тижні. У фазі консолідації пацієнти отримували флуконазол 400 мг на добу впродовж восьми тижнів. Для оцінки ефективності використовували підрахунок летальності у групах через 2 і 10 тижнів лікування. Оцінка безпеки включала виявлення токсичних ефектів, тяжких побічних реакцій і контроль лабораторних показників впродовж періоду спостереження.
 Результати досліджень та їх обговорення. Через 14 діб лікування показники летальності у групі 2 були у 3,6 разу менше, порівняно з групою 1 – 4,5 % (95 % ДІ: 0,1-22,8 %) і 16,3 % (95 % ДІ: 7,3-23,7 %), відповідно, але при цьому не відрізнялися (Р=0,17) статистично. У групі 1 на 25-у добу лікування померло 14/49 (28,5 %), в той час, як у групі 2 лише 2/22 (9 %), але до кінця 10-го тижня спостереження показники летальності в обох групах зрівнялися (Р=0,76) – 36,4 % (95 % ДІ: 17,2-59,3 %) проти 32,6 % (95 % ДІ: 20-47,5 %). Загальна кумулятивна виживаність за цей період також не відрізнялася (Р=0,47) і склала 67,1 % у групі 1 і 57,2 % у групі 2. Серед побічних реакцій впродовж 10 тижнів лікування зареєстрована суттєва різниця (Р<0,01) за частотою розвитку гострого пошкодження нирок – 87 % у групі 1 порівняно з 27 % у групі 2.
 Висновки. Ефективність альтернативної схеми лікування пацієнтів з КМ на фоні ВІЛ-інфекції із застосуванням монотерапії флуконазолом не відрізняється (Р=0,17) від комбінації амфотерицин В дезоксихолат плюс флуконазол і 10-тижнева летальність за групами складає 36,4 % (95 % ДІ: 17,2-59,3 %) і 32,6 % (95 % ДІ: 20-47,5 %), відповідно. Частота гострого пошкодження нирок на фоні використання амфотерицину В дезоксихолату складає 87 % порівняно з 27 % при монотерапії флуконазолом.
35
ОВЧИННИКОВ, ВИТАЛИЙ ВИТАЛЬЕВИЧ, та ПЕТР АРОНОВИЧ ГУРЕВИЧ. "ЭТИЛЕН-ДИАМИДО-ДИИЗОПРОПИЛЕН-О,О’-ДИНАТРИЙ– СРЕДСТВО ДЛЯ ПОВЫШЕНИЯ КАЧЕСТВА ТЕХНИЧЕСКОЙ ВОДЫ, ИСПОЛЬЗУЕМОЙ В СИСТЕМАХ ГОРОДСКОГО ТЕПЛОСНАБЖЕНИЯ". Российский химический журнал 64, № 2 (2020): 67–71. http://dx.doi.org/10.6060/rcj.2020642.10.
Full textAbstract:
Проведен анализ воды, которая используется в городских нагревательных системах, и установлено, что проводится неполная очистка от солей различных металлов, как это требуется по методическим рекомендациям по расчету количества и качества принимаемых сточных вод и загрязняющих веществ системы канализации. Для сохранения бойлерной аппаратуры часто используется нитрилотрифосфонат цинка (NTPZn) потому что он был найден как эффективное средство для очистки воды от солей металлов. Также было установлено, что такому веществу необходимо иметь две или три группы Р=О и –N=R2. Есть большая проблема с используемым антинакипином третьего класса опасности, поскольку при высокой температуре, которая имеет место бойлерах, структура этого соединения может разрушаться с выделением таких токсических веществ как цианиды. Этилен-диамидо-диизопропилен-О,О’-динатрий-дифосфонат (EDDDP), имеющий 4-ый класс опасности согласно биохимическим исследованиям, был впервые синтезирован с хорошим выходом для целей увеличения качества технической дренажной воды. Синтез был проведен через реакцию конденсации между 1-метилакриловой кислотой и 1,2-этилендиамином с последующей реакцией Пудовика полученного промежуточного соединения с динатрийфосфористой кислотой. Был сделан анализ технической дренажной воды и получены данные жесткости, общей щелочности, токсикологических свойств и эффективности воды в отсутствие и в присутствии EDDDP. Токсикологический контроль был проведен в соответствии с «Критериями отнесения отходов к клас- сам опасности для окружающей природной среды», Министерства природных ресурсов Российской Федерации от 2001 года и дал заключение, что EDDDP не токсичен по сравнению с бактерией Daphniamagna, которая была взята за стандарт.
36
Юрасов, В. В., Г. Д. Морозова, А. Р. Садыков, Е. Д. Намиот, Алмасри Раша та Ю. Н. Лобанова. "ИЗУЧЕНИЕ СВЯЗИ КОНЦЕНТРАЦИЙ ОЛОВА И СУРЬМЫ С ПОКАЗАТЕЛЯМИ С-РЕАКТИВНОГО БЕЛКА В СЫВОРОТКЕ КРОВИ". Trace Elements in Medicine (Moscow) 23, № 1 (2022): 41–46. http://dx.doi.org/10.19112/2413-6174-2022-23-1-41-46.
Full textAbstract:
Изучение влияния токсичных металлов на развитие патологических процессов важное и необходимое направление исследований. Сурьма и олово, являясь токсичными металлами, могут оказывать нежелательные эффекты на организм человека и вызывать развитие заболеваний. Целью данного исследования являлось изучение возможного влияния олова и сурьмы на развитие воспалительных реакций. Были оценены корреляции между концентрациями этих элементов и показателями С-реактивного белка (как основного маркёра воспаления) в сыворотке крови. Также были рассчитаны референсные значения концентраций олова и сурьмы в сыворотке крови по методу Хоффмана. Исследование проведено на основании базы данных лабораторных анализов людей в возрасте от 18 до 80 лет. Были проанализированы уровни олова и сурьмы методом МС-ИСП, а также уровень С-реактивного белка иммунотурбидиметрическим методом в сыворотке крови. В ходе исследования было выявлено, что сурьма имеет слабые, но статистически значимые корреляции с С-реактивным белком (r < 0,200, p < 0,01) и в общей выборке, и среди мужчин и женщин по отдельности. При разделении по возрасту в группе обследованных от 18 до 25 лет корреляции с С-реактивным белком наблюдались как у сурьмы, так и у олова. При этом сурьма демонстрировала отрицательные корреляции (p < 0,05), а олово - положительные (p < 0,05). Полученные результаты свидетельствуют о том, что концентрации олова и сурьмы в сыворотке крови не являются специфичными маркёрами воспалительного процесса, однако их следует учитывать при обследовании лиц, контактирующих с указанными металлами, для предупреждения развития патологических процессов.
37
Гловин, Н. М., та О. В. Павлів. "ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТУ ПРИСКЛАДСЬКОЇ ТЕРИТОРІЇ НЕПРИДАТНИХ ТА ЗАБОРОНЕНИХ ДО ВИКОРИСТАННЯ ХІМІЧНИХ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ РОСЛИН ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 92–99. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.11.
Full textAbstract:
У статті наведено результати екологічного моніторингу ґрунту на прискладській території з забороненими та непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР) с. Вишнівчик Тернопільської області. Метою дослідження було провести екологічний моніторинг стану ґрунту навколо складу як об’єкту захоронення заборонених та непридатних до використання ХЗЗР. Багато сховищ, де вони зберігаються, перебувають у незадовільному стані та загрожують довкіллю, є небезпечними для здоров'я населення. Умови, які не відповідають чинним стандартам зберігання, призводять до того, що токсичні залишки непридатних та невикористаних ХЗЗР потра-пляють у ѓрунт, водні джерел і повітря, в результаті чого виникає ризик отруєння людей і тварин. Окрему увагу в цій роботі необхідно приділити захороненню отрутохімікатів у с. Вишнівчик Теребо-влянського району Тернопільської області (територія ФГ «Денис К»). Могильник отрутохімікатів біля Вишнівчика існує вже понад 30 років. Побудований він 1978 року за тодішніми нормами. У кар’єр скидали як сипучі, так і рідкі хімікати. Проблему ускладнює й те, що у могильника немає вла-сника. Наразі невідомо, які саме отрутохімікати знаходяться в законсервованому могильнику. Якщо вірити супровідним документам, то лише дихлордифенілтрихлорметану (дуст) там накопичено близько 465 т, гексахлорану – понад 200 т, а також 7 т речовин, що містять ртуть і миш’як. За результатами агрохімічного обстеження ґрунт характеризується слабко кислою реакцією (тип ґру-нту ‒ чорнозем вилугуваний, грубопилуватий, легкосуглинковий, рН сольове = 5,9; гумус – 3,6 %). За рахунок вітрової та водної дифузій агрохімікатів (виявлено розсіяння забруднення до 30 м від скла-ду) біля складу вміст 2,4-Д-амінна сіль (0,35), симтриазин – 0,01–0,05 мг/кг, ГХЦГ – 0,02–0,14; ДДТ – 0,03–0,10; метафос – не виявлено, є у складі (0,19); хлорофос – не виявлено, є у складі (0,10) мг/кг. З ділянки складу на досліджувальній віддалі до 50 метрів істотно порушується продуктивність і стійкість екосистем, що негативно впливає на біогеохімічний колообіг речовин. Отже, незначний вміст залишків ХЗЗР біля складу с. Вишнівчик пояснюється тим, що ХЗЗР спочатку складувались у пристосованому приміщенні, проте з часом (склад створений 1978 року, контейнери протермінова-ні) шляхом міграції потрапляють у ґрунт за межі сховища.
38
Цыбикова, Бэлэгма Амоголоновна, та Агния Александровна Батоева. "ЭКСИЛАМПЫ КАК ПЕРСПЕКТИВНЫЙ ИСТОЧНИК УФ ИЗЛУЧЕНИЯ ДЛЯ ФОТОХИМИЧЕСКОГО ОБЕЗВРЕЖИВАНИЯ МЫШЬЯКСОДЕРЖАЩИХ ВОД". Izvestiya Tomskogo Politekhnicheskogo Universiteta Inziniring Georesursov 330, № 8 (2019): 123–32. http://dx.doi.org/10.18799/24131830/2019/8/2218.
Full textAbstract:
Актуальность исследования обусловлена необходимостью решения проблемы поступления в водные объекты токсичных веществ, в том числе соединений мышьяка, путем поиска и разработки эффективных фотохимических методов очистки и обезвреживания мышьяксодержащих растворов с использованием экологически чистых окислителей и современных безртутных источников УФ излучения. Цель: изучить возможности использования эксиламп для обезвреживания As-содержащих вод и установить закономерности фотохимической активации окисления мышьяка пероксидом водорода с использованием безртутного источника квазимонохроматического излучения KrCl-эксилампы. Объекты: модельные водные растворы мышьяка (III) с концентрацией 2,7 мкмоль∙л–1 (~0,2 мг/л), приготовленные на дистиллированной (УЭП=2 мкСм/см, рН 5,8) и водопроводной воде. Методы: спектрофотометрическое определение ионов мышьяка (III); контроль рН потенциометрическим методом, съемка электронных спектров поглощения растворов реагирующих веществ; поглощенная мощность излучения эксилампы, определенная методом химической актинометрии с атразином; оценка доз УФ излучения. Результаты. Установлена принципиальная возможность использования безртутного источника квазимонохроматического излучения KrCl-эксилампы (222 нм) для фотохимического окисления As(III) комбинированной системой {УФ/H2O2}. Изучены основные закономерности фотохимического окисления мышьяка (III) с использованием безртутного источника УФ излучения – KrCl-эксилампы (222 нм). Проведены сравнительные исследования эффективности прямого фотолиза и комбинированного окисления мышьяка (III) в водном растворе ультрафиолетовым излучением KrCl-эксилампы в присутствии пероксида водорода. По эффективности окисления As(III) рассмотренные окислительные системы можно выстроить в ряд: {УФ/H2O2}>{H2O2}>{УФ}. При комбинированной обработке {УФ/H2O2} наблюдается существенная интенсификация процесса окисления, через 10 минут остаточная концентрация мышьяка в растворе – ниже ПДК (0,01 мг/л). Также рассмотрено влияние гидрокарбонат-ионов, наиболее характерных анионов природных «водных матриц», на скорость реакции окисления As(III). Предложен ион-радикальный механизм фотохимического окисления мышьяка в комбинированной окислительной системе {УФ/H2O2} с использованием УФ излучения KrCl эксилампы.
39
Homon, M. L., та I. P. Shlapak. "Вплив редукції дози місцевого анестетика в інтратекальній анестезії на ефективність симпатоміметиків та інфузійної терапії при протезуванні кульшового суглоба". EMERGENCY MEDICINE, № 1.64 (15 березня 2015): 82–86. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79581.
Full textAbstract:
Досліджували залежність симпатоміметичного ефекту мезатону під час аплікації цементу при протезуванні кульшового суглоба від зниження дози місцевого анестетика (0,5% бупівакаїну) для спінальної анестезії. Проведено порівняння перебігу мультимодальної анестезії в комплексі анестезіологічного забезпечення протезування кульшового суглоба в 43 хворих із операційним ризиком 3-го ступеня за ASA. Хворі були розподілені на 2 групи залежно від методики анестезіологічного забезпечення. У 1-й, контрольній групі з 22 пацієнтів використана спінальна анестезія 0,5% бупівакаїном у дозі 3,9 ± 0,1 мл, у 2-й, дослідній групі, що включала 21 хворого, — редукована спінально-перидуральна анестезія. Редукція дози спінального компонента становила 13 % — 3,4 ± 0,1 мл (р = 0,001) 0,5% бупівакаїну. Проведений порівняльний аналіз динаміки середнього артеріального тиску (САТ) та частоти серцевих скорочень (ЧСС) протягом оперативного втручання та аплікації цементу. Як маркер чутливості симпатоадреналової системи до симпатоміметика аналізувалась доза використаного титрованого (у 10 разів) мезатону, що використовувалась під час фіксації компонентів протеза на цемент як гідродинамічний замок. Введення титрованого мезатону проводили відразу після аплікації цементу до досягнення вихідних або на 10 % більших від цільових показників гемодинаміки. Аналізувалась також частота повторного введення симпатоміметика. Встановлено вірогідно менше зниження САТ та ЧСС при використанні меншої дози бупівакаїну в другій групі до етапу аплікації компонентів протеза на цемент порівняно з першою групою. На етапі аплікації компонентів протеза на цемент при використанні інтратекально більшої дози бупівакаїну відмічались вірогідне зниження САТ та епізоди брадикардії, що вимагали застосування більшої дози мезатону та використання атропіну порівняно з основною групою. Встановлена стійка (r = 0,72) кореляційна залежність між редукцією дози бупівакаїну до 13 % в інтратекальній анестезії та зниженням загальної використаної дози мезатону при протезуванні кульшового суглоба. Встановлена також кореляційна залежність між редукцією дози бупівакаїну та зниженням об’єму інфузійної терапії під час операції протезування кульшового суглоба, що також свідчить про більшу активність симпатоадреналової системи. Тому редукція дози бупівакаїну на 13 % в інтратекальній методиці анестезіологічного забезпечення протезування кульшового суглоба забезпечує більш стабільні показники гемодинаміки та вищу чутливість симпатоадреналової системи до мезатону та інфузійної терапії. Підвищення тиску під час компресії неполімеризованого цементу компонентами протеза забезпечує меншу вираженість токсичних реакцій гіпотензії після етапу встановлення кульшового суглоба.
40
Голубовская, О. А., Л. Р. Шостакович-Корецкая, З. М. Дубоссарская та ін. "Botulism in Pregnant Wоmen: Clinical Features and Treatment Strategy". Клиническая инфектология и паразитология, № 1 (16 квітня 2020): 89–98. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2020.9.1.008.
Full textAbstract:
Введение. Ботулизм тяжелое, потенциально смертельное инфекционное заболевание. Случаи ботулизма регистрируются во всем мире. В Украине в последние годы наблюдается рост заболеваемости ботулизмом. Особенно опасен ботулизм у беременных. В мире имеется ограниченное число публикаций о ботулизме у беременных, поэтому появление каждого такого случая представляет большой как научный интерес, так и в аспекте оценки эффективности системы здравоохранения. Цель исследования: проанализировать на основе обзора литературных данных и собственных наблюдений особенности проявлений ботулизма у беременных, а также тактику ведения таких пациентов, безопасность и эффективность противоботулинического антитоксина для беременной и плода. Материалы и методы. В статье приведены данные обзора, опубликованного в 2018 г. в журнале Clinical Infectious Diseases Oxford academic, 4517 статей по ботулизму. Были проанализированы 17 сообщений о случаях ботулизма у беременных, а также статьи, описывающие использование ботулотоксина во время беременности и в послеродовом периоде при косметологических и других терапевтических мероприятиях (для коррекции морщин, лечении ахалазии, мигрени и дистонии шейки матки). Представлены описание 2 случаев ботулизма, которые наблюдались в течение 2019 года у беременных в Украине, и особенности диагностики и менеджмента. Результаты и обсуждение. По данным обзора литературы, из 16 случаев пренатального ботулизма 5 случаев были эпидемиологически связаны с продуктами питания, 5 возникли в результате контакта с продуктами в лаборатории, 2 раневых ботулизма, в 4 случаях факторпередачи инфекции не был выявлен. Идентифицированные серотипы ботулинического токсина включали A, B и E типы токсина. Более чем в половине случаев в дебюте заболевания присутствовали тошнота, рвота и затруднение глотания. Сообщалось о самопроизвольном выкидыше, у 6 были преждевременные роды, у 4 из них по медицинским показаниям. Случаев врожденного ботулизма не было. В единственном описанном случае женщины с ботулизмом, которая кормила грудью своего ребенка, в ее молоке не было найдено ботулинического токсина. Собственные наблюдения: особенностью первого случая, который произошел в Днепропетровском перинатальном центре, было то, что ботулизм развился у 17-летней школьницы на 32-й неделе беременности после употребления вяленой рыбы домашнего приготовления. Основная симптоматика развилась на следующий день и была представлена в основном глазными симптомами, мышечной слабостью и умеренными дыхательными расстройствами. Ведение пациентки проводилось в мультидисциплинарном формате: инфекционисты, акушеры-гинекологи, неврологи, реаниматологи. Введение антитоксина оказалось эффективным и безопасным для дальнейшего течения беременности, которая завершилась рождением здорового ребенка. Ботулизм подтвержден лабораторно, выделен токсин типа Е. Второй клинический случай наблюдался в роддоме КНП Тальновская ЦРБ у пациентки 35 лет на 3435-й неделе беременности также после употребления вяленой рыбы, купленной на рынке. Особенность клинической презентации заключалась в том, что первые симптомы появились в тот же день и могли быть расценены как проявления обычной пищевой токсикоинфекции в связи с многократной рвотой, хотя отмечались также и такие специфические для ботулизма симптомы, как сухость во рту, мышечная слабость. В последующие часы отмечалось прогрессирование неврологической симптоматики и дыхательных нарушений, что стало основанием для экстренного проведения кесарева сечения. Окончательный диагноз ботулизм был выставлен после лабораторного подтверждения выявления токсина типа Е в реакции нейтрализации на мышах. Несмотря на позднее введение гептавалентного антитоксина, исход заболевания был благополучный для матери и ребенка. Анализ опубликованных работ и собственные наблюдения свидетельствуют о том, что в целом клинические проявления заболевания у беременных и небеременных женщин одинаковы и достаточно типичны. Однако в отдельных случаях ботулизм может протекать под маской токсикоинфекции, с запозданием появления типичной неврологической симптоматики, что ведет к поздним диагностике и лечению. Основными диагностическими критериями в дебюте заболевания следует считать появление необычной мышечной слабости после употребления характерных продуктов, сухость во рту, нарушения зрения. Многократная рвота и диарейный синдром могут быть результатом инфицирования продуктов питания токсинами других возбудителей пищевых токсикоинфекций. Заключение. Как видно из представленного обзора, пищевой ботулизм у беременных является наиболее частой причиной инфицирования, однако возможен также и раневой путь. Мы не наблюдали неблагоприятного воздействия при введении противоботулинического антитоксина ни на мать, ни на ребенка, что согласуется с данными литературы. Это может оправдать рекомендацию введения анитоксина при любом подозрении на ботулизм, ибо клиническая картина может развиваться очень быстро при начальных умеренных симптомах. Introduction. Botulism is a serious, potentially fatal infectious disease. Cases of botulism are reported worldwide. Increasing the incidence of botulism in Ukraine in recent years has been reported. Botulism in pregnant women is especially dangerous. There are a limited number of publications of botulism in pregnant women in the world, so each case has a great scientific interest. Purpose of this work is to analyze clinical features of botulism in pregnant women, based on a review of literature and own data, as well as management strategy of these patients, safety and effectiveness of the botulinum antitoxin for the pregnant woman and the fetus. Materials and methods. The article presents data from a review published in 2018 in the Clinical Infectious Diseases Oxford Academic Journal, 4.517 articles on botulism. We analyzed 17 reports of cases of botulism in pregnant women, as well as articles describing using of botultoxin during pregnancy and postpartum period for cosmetic and other therapeutic measures (for wrinkle correction, treatment of achalasia, migraine and cervix uteri dystonia). There is the description of 2 cases of botulism that were observed during 2019 in pregnant women in Ukraine in this article. Results. According to a literature review, 16 cases of prenatal botulism were described, 5 cases of them were epidemiologically related with food, 5 as a result of food contact in the laboratory, 2 cases wound botulism, and in 4 cases transmission factor was not detected. A, B, and E types of botulinum toxin were identified. Nausea, vomiting, and difficulty swallowing were present at the onset of the disease in more than half of cases. A spontaneous miscarriage was reported, 6 women had premature births, four of them due to medical indications. There were no cases of congenital botulism. In the only case was described a woman with botulism who was breastfeeding her baby, and no botulinum toxin was found in her breast milk. Discussion. An analysis of published and our own data showed that, clinical manifestations of the disease in pregnant and non-pregnant women are the same and quite typical. However, in some cases, botulism can occur under the guise of food poisoning that delay the appearance of typical neurological symptoms, which leads to late diagnosis and treatment. Main diagnostic criteria at the onset of the disease should be considered appearance of muscle weakness, dry mouth, and visual impairment. Repeated vomiting and diarrheal syndrome could be as a result of other foodborne infections. Conclusion. Foodborne botulism is the most common in pregnant women, but the wound botulism is also possible. We did not observe adverse effects of botulinum antitoxin to either mother or the child, that is appropriate with the literature data. Thats why the administration of antioxin in case of any suspicion of botulism is justified, because the dangerous clinical symptoms can develop very quickly even in mild initial symptoms.
41
Мензиков, С. А. "Effect of penol on the GABA receptor-coupled Cl/HCO-ATPase from rat brain in / experiments." ZHurnal «Patologicheskaia fiziologiia i eksperimental`naia terapiia», no. 4() (November 21, 2018): 48–52. http://dx.doi.org/10.25557/0031-2991.2018.04.48-52.
Full textAbstract:
Фенол (гидроксибензол) является токсичным веществом. Одним из клинических признаков проявления эффекта высоких доз фенола на животных является судорожная активность, молекулярные механизмы которой остаются неясными. Цель исследования - изучение молекулярных механизмов судорожной активности при действии токсиканта (фенол) с нервно-паралитической природой действия. Методика. Исследована роль Cl/HCO-АТФазы, которая участвует в ГАМК рецептор-сопряженном АТФ-зависимом Cl-транспорте через нейрональные мембраны мозга животных. Результаты. Исследования in vivo показали, что после внутрибрюшинной инъекции животным фенола (300 мг/кг) наблюдается судорожная реакция, при этом АТФазная активность мозга крыс не выявляется. В экспериментах in vitro установлено, что фенол (500 мкМ) полностью ингибирует функциональную активность Cl/HCO-АТФазы нейрональных мембран мозга крыс. Заключение. Делается вывод о важной роли нейрональной Cl/HCO-АТФазы в патогенезе и проявлении судорожных ответов у животных. Phenol (hydroxybenzene) is a toxic substance with a neuroparalytic nature of action. One of the clinical signs of the manifestation of the effect high doses of phenol on animals is convulsive activity, the molecular mechanisms of which remain unclear. Aim. In order to clarify these mechanisms, in the present work we investigated the role of Cl/HCO-ATPase, which is involved in GABA receptor-coupled ATP-dependent Cl-transport through the plasma membranes of the neurons of animals brain. Results. In vivo studies have been shown that after intraperitoneal injection of phenol at a dose of 300 mg/kg to the animals, a convulsive reaction is observed, while the Cl/HCO-ATPase of the rat brain is not detected. In in vitro experiments, it was established that phenol (500 мM) completely inhibits the functional activity of the Cl/HCO-ATPase of the neuronal membranes from rat brain. It was assumed the important role of neuronal Cl/HCO-ATPase in the pathogenesis of phenolic neurotoxicity and the manifestation of convulsive responses in animals.
42
Писаренко, П. В., М. С. Самойлік, О. Ю. Диченко, М. С. Середа та О. П. Корчагін. "УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕВТРОФІКАЦІЇ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ ЗА ДОПОМОГОЮ БІОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 135–44. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.16.
Full textAbstract:
Проведене дослідження є комплексним аналізом впливу вод різного рівня евтрофікації на схожість, ріст та кореневу систему висіяного насіння. Для оцінки фітотоксичного ефекту в досліді були використані такі показники: висота проростків, довжина коренів, а також фітомаса пророс-тків і кореневої системи рослин. Як тест-культури були використані рослини, що мають яскраво виражену стрес-реакцією на забруднення: Pisum sativum, Triticum aestivum, Lepidium sativum. Фіто-токсичний ефект вважається значущим, якщо становить понад 20 %. Досліджено можливість використання пробіотиків для боротьби з процесом «цвітіння води». Проведено оцінку фітотоксич-ного ефекту досліджуваних зразків води до та після очистки їх пробіотиком Світеко-Агробіотик-01 (у розведенні 1 : 100) на схожість, ріст та кореневу систему висіяного насіння. Визначено, що після очистки пробіотиком усі зразки води по всім біометричним показникам Triticum aestivum та Lepidium sativum віднесено до нетоксичних (відсутня токсичність), причому зафіксовано чітку динаміку до збільшення ефекту очистки при збільшенні концентрації забруднень у воді. У результаті дослідження встановлено ефективність використання пробіотичних препаратів для зниження фітотоксичності води, що дає змогу зробити припущення про можливість регулювання процесів евтрофікації поверхневих вод за допомогою пробіотиків. Для оцінки ефективності викори-стання пробіотичних препаратів для регулювання евтрофікації водних систем проведено дослі-дження зразків води до та після очистки за хімічними показниками. З’ясовано, що найвищий ефект по більшості речовин мав СвітекоАгробіотик-01. Ефективність очистки була такою: по БСК5 – 39 %, ХСК – 33 %, зваженим речовинам – 18 %, азоту амонійному – 33 %, марганцю – 20 %. Встановлено, що використання пробіотичних препаратів є більш ефективним порівняно з хімічними методами, зокрема використання пробіотику Світеко-Агробіотик-01 дає ефективність знищення ціанобактерій до 70–80 %. Такий результат отримано при застосуванні перманганату калію, але негативним моментом цього методу є те, що використання хімічних методів створює вторинне забруднення водоймищ. Це дає можливість розробити комплексні системи очистки поверхневих водних об’єктів екологічно безпечними методами від цвітіння водоймищ, що є одним із пріоритетів розвитку урбанізованих територій та сталого розвитку суспільства.
43
Pradedova, Elena V., та Rurick K. Salyaev. "СИСТЕМА ГЛУТАТИОНА КАК МЕХАНИЗМ ДЕТОКСИКАЦИИ ГЕРБИЦИДОВ У ВАКУОЛЕЙ И ПЛАСТИД КЛЕТОК КОРНЕПЛОДОВ СТОЛОВОЙ СВЕКЛЫ". Siberian Journal of Life Sciences and Agriculture 13, № 3 (2021): 225–43. http://dx.doi.org/10.12731/2658-6649-2021-13-3-225-243.
Full textAbstract:
Синтетические соединения, используемые в растениеводстве, представляют собой ксенобиотики, которые, попадая в растения, могут отрицательно влиять на функционирование клеток. Внутри клеток, они подвергаются (или в случае ослабления защитных механизмов не подвергаются) химической трансформации и транспортируются в вакуоли. Избыточное накопление ксенобиотиков в вакуолях, по всей видимости, является следствием нарушения их химической трансформации и деградации в других субклеточных структурах. В связи с этим системы детоксикации ксенобиотиков в вакуолях и других компартментах растительной клетки заслуживают пристального внимания.
 Цель работы. Следовало установить, может ли система глутатиона в таких органеллах, как вакуоли и пластиды, служить одним из механизмов детоксикации гербицидов.
 Материалы и методы. Проводили сравнительное исследование системы глутатиона у вакуолей и лейкопластов, изолированных из клеток корнеплодов столовой свеклы (Beta vulgaris L.). Методы спектрофотометрического анализа и гель-электрофореза применяли, чтобы определить содержание глутатиона, активность глутатион-S-трансферазы (GST, КФ 2.5.1.18) и глутатионредуктазы (GR, КФ 1.8.1.7).
 Результаты. Количество глутатиона было выше в вакуолях, по сравнению с лейкопластами. Активность GST у вакуолей также была выше. Ферменты из семейства GST, катализирующие реакции конъюгации глутатиона с различными соединениями, имеют непосредственное отношение к детоксикации метаболитов и ксенобиотиков. GSTs вакуолей и пластид взаимодействовали с гербицидами (глифосатом, фтородифеном и клопиралидом), что свидетельствовало об участии этих ферментов в детоксикации экзогенных токсичных соединений. Поддерживает пул глутатиона в восстановленном состоянии GR. Активность этого фермента в лейкопластах оказалась намного выше, по сравнению с вакуолями. GRs вакуолей и пластид отличались стабильностью, в условиях in vitro их активность не подавляли используемые в работе гербициды.
 Заключение. На основании полученных данных можно предположить, что глутатион, аккумулируемый вакуолями, так же как глутатион пластид, вовлечен в процессы детоксикации, которые протекают в этих субклеточных компартментах. Дальнейшее всестороннее изучение субклеточных механизмов обезвреживания цитотоксичных соединений расширит представление о детоксикационных процессах у растительного организма.
44
Польщакова, Т. В., С. Г. Гуща та А. І. Новікова. "Перспективи використання підземних мінеральних вод Східного регіону України у реабілітації пацієнтів з остеоартрозами та дорсопатіями". Pain medicine 3, № 2/1 (2018): 38. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.25740.
Full textAbstract:
Актуальність. Зміни в суглобах при остеоартрозах (ОА) та остеохондрозі хребта (ОХХ) обумовлені прогресуючими дистрофічними, некробіотичними та репаративними процесами, надходженням токсичних продуктів напіврозпаду продуктів метаболізму, що потребує долучення до процесу систем детоксикації, які активують мінеральні води (МВ). За умов застосування МВ різного катіонно-аніонного складу проявляються особ ливості клінічного впливу на перебіг захворювань.
 Мета дослідження: дослідження терапевтичної ефективності від зовнішнього застосування МВ – бромних залізистих розсолів, хлоридних кальцієво-натрієвих, слабкокислих з мінералізацією 40,88 г/дм3 свердловини (свр.) № 1359 с. Вербки Дніпропетровської області у пацієнтів із захворюваннями хребта і суглобів.
 Матеріали та методи дослідження. Клінічні, клініко-лабораторні, клініко-функціональні, статистичні.
 Результати дослідження та їх обговорення. Бальнеотерапію застосовували у 15 хворих (основа група) на гонартроз, коксартроз II–III cт. з незначним або помірним обмеженням руху, деформуючі дорсопатії з корінцевим синдромом, яким до традиційного курсу санаторно-курортного лікування (фізіотерапія, масаж, ЛФК) додавали курс бальнеотерапії з вказаною МВ (t° від 35 до 37 ºС, від Перспективи використання підземних мінеральних вод Східного регіону України у реабілітації пацієнтів з остеоартрозами та дорсопатіями Польщакова Т. В., Гуща С. Г, Новікова А. І. ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, м. Одеса, Україна 12 хв до 15 хв, 2 дні поспіль, з днем перерви, на курс 12 ванн); 10 хворих (контрольна група), які отримували тільки традиційний курс. Під впливом курсового зовнішнього застосування даної МВ інтенсивність больового синдрому за шкалою ВАШ у суглобах та хребті зменшилась від 5,4 ± 0,2 балів до 4,6 ± 0,2 балів (р < 0,05), лейкоцитозу – від 10,6 ± 0,3 109/1 до 8,6 ± 0,4 109/1 (р < 0,05), ШОЕ – від 11,2 ± 0,4 мм/год до 9,1 ± 0,3 мм/ год (р < 0,05), рівень загального білірубіну у крові – від 15,0 мкмоль/л до 13,8 мкмоль/л на фоні збільшення на 19,8 % рівня прямого білірубіну відносно екскреції загального. У контролі зміни не носили такої вираженої тенденції (загальний білірубін від 15,1 ± 1,2 мкмоль/л до 15,1 ± 0,9 мкмоль/л, прямий від 3,2 ± 0,2 мкмоль/л до 3,5 ± 0,3 мкмоль/л).
 Висновки. Застосування даної МВ покращує клінічну картину захворювань, рівень неспецифічних адаптаційних реакцій пацієнтів за даними лейкоцитарних формул, який зріс від 640 ± 127,1 балів до 967,5 ± 241,4 балів, активує метаболізм, дезінтоксикаційну функцію печінки.
45
S.P., Beschasnyi, Lysenko E.M., Hasiuk O.M., and Erlish О.О. "EFFECT OF CARBON MONOXIDE ON THE RATE OF EXCRETION OF ETHANOL BY KIDNEYS." Scientific Bulletin of Natural Sciences (Biological Sciences), no. 30 (June 30, 2021): 15–21. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2524-0838/2021-30-2.
Full textAbstract:
Carbon monoxide is a toxic gas that is colourless, odourless, and has the potential to cause momentaryhypoxia by bonding with heme-inspired proteins. Because of these properties, it causes the highest number of toxications. Due to its properties, this gas causes damage to the nervous and cardiovascular system. The development of anoxia is associated with the impact on the system of oxidative phosphorylation in mitochondria and the development of oxidative stress in the body. The body produces a small amount of carbon monoxide as a result of erythrocyte breakdown. Picomolar concentrations of carbon monoxide even have anti-inflammatory, antiapoptotic,cytoprotective and antiproliferative properties. Kidney is one of the first organs,that responds to the occurrence of hypoxia, are responsible for the removal of products of metabolism and toxicants, including ethanol. For the study, the blood and urine samples were taken from patients with acute intoxication. The amount of methemoglobin in the blood was determined by spectrophotometric method. The concentration of ethanol in blood and urine was measured by gas-liquid chromatography method. The correlation analysis showed that carbon monoxide affects the rate of excretion of ethanol from the body. Among individuals under 40 years of age, there was a correlation between the level of carbon monoxide and the amount of ethanol in the blood. Among older adults this correlation was not established. A direct correlation with the level of this gas in the blood and the level of ethanol in the urine among people under 40 years of age was found. Among older individuals, the opposite was observed –a high level of methemoglobin was responsible for the decreased level of ethanol. There were no correlations between methemoglobin level and age. Comparison of the studied indices did not show any sexual differences in ethanol excretion, but there were age specific features: ethanol excretion under the influence of carbon monoxide among people under 40 years old was more accelerated.Key words:hypoxia, CO intoxication, blood, methemoglobin, kidneys. Монооксид карбону являє собою токсичний газ, який не має кольору,без запаху та здатен спричиняти миттєву гіпоксію шляхом зв’язування з гем-вмісними білками. Через такі властивості він спричиняє найбільшу кількість отруєнь. Цей газ,завдяки своїм властивостям,спричиняє ураження нервової та серцево-судинної системи. Розвиток аноксії пов’язаний із впливом на систему окисного фосфорилювання у мітохондріях та розвиткомоксидативного стресу. В організмі продукується невелика кількість ендогенного монооксиду карбону внаслідок розпаду еритроцитів. Пікомолярні концентрації монооксиду карбону навіть володіють протизапальними, антиапоптичними, цитопротекторними та антипроліферативними властивостями. Нирки є одним із перших органів, який реагує на розвитокгіпоксії, вони відповідають за видалення продуктів метаболізму й токсикантів, зокрема етанолу.Зміни у функціонуванні нирок відображаються на загальному стані організму.Для дослідження отримували зразки крові та сечі від осіб із гострою інтоксикацією. У крові спектрофотометричним методом визначали вміст метгемоглобіну, який утворювався внаслідок вдихання монооксиду карбону та відповідного потрапляння до кровоносної системи. Методом газово-рідинної хроматографії вимірювали концентрацію етанолу у крові та сечі. Розрахунок кореляційних зв’язків показав, що монооксид карбону впливає на швидкість екскреції етанолу. У осіб до 40 років спостерігалася кореляція між показником рівня метгемоглобінута вмістом етанолу у крові. У осіб старшого віку цього зв’язку не встановлено. Виявлено прямий зв’язок із рівнем цього газу у крові та рівнем етанолу в сечі у осіб до 40 років. У осіб старшого віку спостерігалася зворотня реакція–високий рівень метгемоглобінуобумовлював зниження рівня етанолу. Кореляційні зв’язки між вмістом метгемоглобіну та віком не було виявлено. Порівняння досліджуваних показників не виявило статевих відмінностей у екскреції етанолу, проте виявлено вікові особливості: екскреція етанолу в умовах впливу монооксиду карбону в осіб до 40 років була більш пришвидшена.Таким чином, можна стверджувати, що монооксид карбону обумовлює зміни у функціональній активності нирок.Ключові слова:гіпоксія, інтоксикація СО, кров, метгемоглобін, нирки.
46
Repečkienė, Juratė, Dalė Pečiulytė, Algimantas Paškevičius, Olga Salina, Karolis Jankevičius та Rapolas Liužinas. "MICROBIOLOGICAL REDUCTION OF MONOETHANOLAMINE WASTE TOXICITY / MIKROBIOLOGINIS MONOETILAMINO ATLIEKŲ TOKSIŠKUMO MAŽINIMO BŪDAS / МИКРОБИОЛОГИЧЕСКОЕ СНИЖЕНИЕ ТОКСИЧНОСТИ МОНОЭТИЛЕНАМИННЫХ ОТХОДОВ". Journal of Environmental Engineering and Landscape Management 19, № 4 (2011): 287–95. http://dx.doi.org/10.3846/16486897.2011.634054.
Full textAbstract:
Aims of the investigation were to evaluate toxicity of monoethanolamine waste to various microorganisms and plants; and to search for means accelerating waste biodegradation. The results of the investigation show toxic effects of MEA waste on bacteria, fungi and plant seeds at rather low concentrations. Some microorganisms are able to adapt to the pollutant in the mixed substrates of the MEA and peat. During the experiment, density of the bacterial and fungal populations in the MEA and peat mixed substrates increased, followed by the intensive acidifying process of the substrates and by the degradation of pollutant. Strong negative effect of MEA waste on peat microbial communities was determined during the first day of the experiment; respiration rate significantly decreased as compared with peat control. Inhibition rate depended on the MEA waste content in the mixture, peat pH and incubation time. After 3–4 days of the incubation, respiration rate of the MEA mixture with acid peat at lower MEA concentration exceeded that of the control by almost five times. Respiration rate of the MEA mixture with neutral peat gradually increased after 4 days of incubation, and was stimulated by the addition of NPK fertilizers. Introduction of yeasts complex and the fungus Trichoderma harzianum accelerated the process of degradation, moreover, the phytotoxicity of the mixed substrate decreased significantly. Santrauka Darbo tikslas – įvertinti monoetilamino (MEA) atliekų toksiškumą įvairių grupių mikroorganizmams ir augalams bei parinkti būdus atliekų biodegradacijai pagreitinti laboratorinėmis sąlygomis. Nustatytas gana mažų koncentracijų MEA dervinių atliekų toksinis poveikis bakterijoms, mielėms, grybams ir augalams. Dalis mikroorganizmų durpių ir MEA mišinyje prisitaiko prie teršalų, didėja jų populiacijos tankis, mažėja substrato pH, o tai rodo MEA atliekų degradaciją, vykstančią dėl mikroorganizmų veiklos. Stiprus mikroorganizmų bendrijos aktyvumą slopinantis MEA poveikis pastebėtas pirmąją eksperimento parą; mikroorganizmų kvėpavimo intensyvumas, palyginti su kontrole, žymiai sumažėjo. Poveikio kvėpavimo intensyvumui mastas priklausė nuo MEA atliekų kiekio mišinyje, durpių pH ir ekspozicijos trukmės. Po trijų parų mikroorganizmų kvėpavimo intensyvumas nedidelės koncentracijos MEA ir rūgščių durpių mišinyje beveik penkis kartus buvo didesnis nei kontrolės. MEA dervos mišiniuose su neutraliomis durpėmis nustatyta palaipsnis kvėpavimo intensyvumo didėjimas substratą papildžius (NPK) trąšomis. Nustatyta, kad introdukavus mielių kompleksą ir mikromicetą Trichoderma harzianum į MEA ir durpių mišinio substratą, mikroorganizmų pradai išlieka gyvybingi ir vystosi, skatindami MEA biodegradaciją. Tai rodo žymiai sumažėjęs su durpėmis sumaišytų MEA atliekų toksiškumas augalams. Резюме Целью работы было оценить токсичность моноэтиленаминных (МЭА) смолистых отходов для разных групп микроорганизмов и растений, а также найти способы ускорения биодеградации этих отходов в лабораторных условиях. Установлено токсичное воздействие сравнительно небольших концентраций МЭА на бактерии, дрожжи,грибы и растения. Часть микроорганизмов в смеси МЭА и торфа приспосабливается к загрязнителям, увеличивается плотность их популяции, рН субстрата меняется в кислотную сторону, что указывает на деградацию МЭА отходов, происходящую благодаря деятельности микроорганизмов. Сильное воздействие МЭА, угнетающее активность сообщества микроорганизмов, наблюдалось в первые сутки эксперимента: интенсивность дыхания посравнению с контрольными данными значительно уменьшилась. Степень воздействия на итенсивность дыханиязависела от количества МЭА отходов в смеси, кислотности торфа и времени экспозиции. Спустя трое суток интенсивность дыхания в смеси МЭА отходов небольшой концентрации и торфа с кислой реакцией была почти впять раз больше, чем в контроле. В смеси МЭА и торфа нейтральной реакции установлено постепенное увеличение интенсивности дыхания при обогащении субстрата удобрениями NPK. Установлено, что при интродукциикомплекса дрожжей и микромицета Trichoderma harzianum в субстрат смеси МЭА и торфа их пропагулы остаютсяжизнеспособными и размножаются, способствуя биодеградации МЭА отходов. Данный вывод подтверждает значимое уменьшение токсичности смеси МЭА отходов и торфа по отношению к растениям.
47
Савилов, П. Н. "Hepatic blood flow and oxygen tension in different types of liver damage and hyperoxia." ZHurnal «Patologicheskaia fiziologiia i eksperimental`naia terapiia», no. 2() (June 8, 2020): 54–62. http://dx.doi.org/10.25557/0031-2991.2020.02.54-62.
Full textAbstract:
Цель исследования - изучение кровотока и напряжения кислорода в печени при механическом, химическом и комбинированном поражении и курсовом воздействии гипербарической оксигенации (ГБО). Методика. Опыты выполнены на 143 белых крысах-самках массой 180-220 г. Механическое повреждение печени моделировали частичной гепатэктомией (ЧГЭ), удаляя часть левой доли печени (15-20% массы органа), химическое поражение - подкожным введением 50% раствора ССl4 на оливковом масле (0,1 мл/100 г). Инъекции делали через день на протяжении 65 сут. Для комбинированного поражения на 65-е (последние) сут введения ССl4 проводили ЧГЭ с последующей ГБО (3 ата, 50 мин, трёхкратно, через 4-8, 24 и 48 ч после ЧГЭ.) Печёночный кровоток в оперируемой левой (ЛДП) и одной из неоперируемых (средней, СДП) доле печени исследовали методом водородного клиренса. Напряжение кислорода (рО2) в печёночной ткани исследовали полярографически с платиновым электродом с поправкой на температурный коэффициент. Исследования проводили на 3-и, 7-е и 14-е сут послеоперационного (1-е, 4-е и 11-е сут постгипероксического) периода. Результаты. ЧГЭ у здоровых животных, стимулируя кровоток в обеих исследуемых долях печени, снижает рО2 только в остатке ЛДП на 3-и и 7-е сутки послеоперационного периода. На 65-е сут введения ССl4 наблюдается снижение кровотока в остатке ЛДП и СДП, соответственно, на 42% и 39%, а рО2 на 50%. Эти показатели не нормализуются к 14-м сут после отмены токсина. Применение ЧГЭ на 65-е сут введения ССl4 вызывает увеличение кровотока на 3-и и 7-е сут послеоперационного периода только в СДП, однако на 14-е сут он снижается до уровня конца затравки. Это сопровождается кратковременной нормализацией сниженного рО2 на 7-е сутки послеоперационного периода. В остатке ЛДП у животных с хроническим ССl4-гепатитом и ЧГЭ величина кровотока и рО2 не изменяется, оставаясь ниже нормы к 14-м сут после ЧГЭ. Применение ГБО у здоровых крыс с ЧГЭ устраняет стимулирующее влияние операции на кровоток в обеих исследуемых долях органа, нормализуя рО2 в остатке ЛДП и снижая его в СДП на 3-и и 7-е сут, которое устраняется к 14-м сут после ЧГЭ на фоне отсроченного стимулирующего влияния гипероксии на кровоток в этой доле печени. У животных с комбинированным поражением печени применение ГБО стимулирует увеличение кровотока в обеих исследуемых долях органа, что способствует увеличению рО2 относительно предоперационного уровня, но полной его нормализации не происходит. Стимулирующее влияние ГБО на кровоток у животных с комбинированным поражением печени сохраняется к 11-м сут постгипероксического периода. Заключение. Длительное действие на организм ССl4 снижает чувствительность печёночного кровотока к стимулирующему влиянию ЧГЭ, способствуя стойкому развитию гипоксии в повреждённой и неповреждённой при операции долях печени. Реакция кровотока и тканевого рО2 оперированной печени на ГБО находится в прямой зависимости от состояния данного органа на момент гипероксического воздействия. The aim of study was to investigate hepatic blood flow and oxygen tension in mechanical, chemical, and combined injury of the liver and during a course of hyperbaric oxygenation (HBO). Methods. Experiments were performed on 143 white female rats weighing 180-220 g. Mechanical injury of the liver was modeled with partial hepatectomy (PHE) by removing a part of the left hepatic lobe (HL) (15-20% of liver weight). Chemical injury was modeled by subcutaneous injection of 50% ССl4 in olive oil (0.1 ml/100 g). Injections were performed every second day for 65 days. For the combined injury, PHE followed by HBO (3 ATA, 50 min) was performed on day 65 (last day) of ССl4 administration. HBO was applied three times, at 4-8, 24, and 48 hours after PHE. Hepatic blood flow was studied using hydrogen clearance in the operated, left HL (LHL) and in one of unoperated, middle HL (MHL). Hepatic oxygen tension (рО2) was evaluated by polarography with a platinum electrode; data were corrected for the temperature coefficient. Studies were performed on postoperative days 3, 7 and 14 (posthyperoxia days 1, 4, and 11). Results. In normal animals, PHE stimulated blood flow in both studied hepatic lobes and decreased рО2 only in the remaining LHL on postoperative days 3 and 7. On day 65 of ССl4 administration, blood flow was reduced by 42% and 39%, respectively, in remaining LHL and MHL while рО2 was reduced by 50%. These changes were not reversed by day 14 following the toxin withdrawal. PHE performed on day 65 of ССl4 administration caused an increase in blood flow on postoperative days 3 and 7 only in MHL; however, on day 14, the blood flow decreased to the level of the end of toxin administration. This was associated with a brief normalization of the reduced рО2 on postoperative day 7. In the remaining LHL of animals with chronic ССl4-induced hepatitis and PHE, values of blood flow and рО2 did not change and remained below the normal level at 14 days after PHE. The HBO exposure of healthy rats with PHE abolished the stimulating effect of surgery on blood flow in both studied hepatic lobes, thereby normalizing pO2 in the remaining LHL and decreasing pO2 in MHL on days 3 and 7. This was reversed by postoperative day 14 due to the stimulating effect of hyperoxia on blood flow in this HL. In animals with combined injury of the liver, HBO stimulated blood flow in both studied HLs, thereby increasing рО2 above the preoperative level; however, a complete recovery did not occur. The stimulating effect of HBO on blood flow in animals with combined injury remained by day 11 of the posthyperoxic period. Conclusion. A prolonged exposure to ССl4 reduced the sensitivity of hepatic blood flow to the stimulating effect of PHE, which facilitated development of persistent hypoxia in both injured and uninjured HLs. Responses to HBO of blood flow and tissue рО2 in operated liver directly depend on the state of liver at the moment of hyperoxia exposure.
48
Yushchak, O. M., M. V. Voloshyn, O. A. Lukiv, V. D. Voloshyn та M. V. Yushchak. "СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА РЕАКЦІЯ ЛЕГЕНЕВОЇ ТКАНИНИ ТА СУДИН МАЛОГО КОЛА КРОВООБІГУ ЛАБОРАТОРНИХ ЩУРІВ НА РАННІЙ СТАДІЇ МОДЕЛЮВАННЯ ГОСТРОГО ПЕРИТОНІТУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, № 3 (2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.7745.
Full textAbstract:
Метою нашого дослідження було експериментальне вивчення морфофункціональних змін в легеневій тканині при розвитку гострого перитоніту.Матеріал і методи дослідження: морфометричний (вимірювання товщини міжальвеолярних перегородок, діаметра альвеол); гістологічний з метою вивчення структури легеневої тканини на світлооптичному рівні, статистичний. Експерименти виконано на 40 білих щурах-самцях, 10 тварин складали інтактну контрольну групу, 30 тваринам моделювали гострий перитоніт.Результати досліджень. Незважаючи на істотний прогрес клінічної медицини, перитоніт і пов’язані з ним ускладнення залишаються однією з важливих проблем хірургічної практики. Поліорганна недостатність як наслідок гострого перитоніту є вагомою причиною ускладнення захворювання і летальності, при цьому одним з перших органів-мішеней є легені. У дослідженні вже під час розвитку токсичної стадії гострого перитоніту спостерігали морфологічні ознаки реакцій кровоносних судин як в легенях, так і в бронхах на світлооптичному рівні. У просвітах бронхіол спостерігали злущені епітеліоцити. Реакцією на перебіг патологічного процесу стала активація секреторної функції келихоподібними клітинами слизової бронхів, локальне розширення альвеол, потовщення більшості альвеолярних перегородок. Характерна поява у цей час спазмованих бронхіол.Висновки. Експериментальний гострий перитоніт у білих щурів-самців спричинив реакцію як на рівні епітелію бронхів, альвеол, так і в судинній ланці. Ендотоксикоз, спричинений гострим перитонітом, викликав розвиток дистрофічних процесів і порушення нормальних тканинно-судинних взаємовідносин. Протягом ранньої стадії гострого перитоніту перебіг компенсаторно-пристосувальних реакцій відбувався паралельно з розвитком ознак деструкції: спостерігали підвищення секреторної активності келихоподібних клітин, збільшення просвіту окремих альвеол, потовщення міжальвеолярних перегородок, набряки структурних елементів стінок судин.
49
Гантімуров, А. В. "УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРЕНХІМИ ТА СУДИН ПЕЧІНКИ ТА НИРОК ЩУРА У РІЗНІ ПЕРІОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО РОЗЛИТОГО ПЕРИТОНІТУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 22, № 1 (2015). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v22.i1.4216.
Full textAbstract:
<p>РЕЗЮМЕ. У роботі представлені результати морфологічних проявів структурно перебудови паренхіми та кровоносних<br />судин нирок і печінки щура у динаміці розвитку розлитого калового перитоніту на ультраструктурному рівні.<br />Доведено однотипність виникнення та характерну послідовність розвитку ультраструктурних змін в судинах печінки<br />і нирок, що є наслідком безпосередніх гемодинамічних розладів, характерних для різних стадій перитоніту. Виявлено<br />особливості структурно перебудови судинного русла нирок та печінки щура, які виникають внаслідок токсичних<br />впливів продуктів обміну, що поступають в кровоносне русло із черевно порожнини. Відмічено більш інтенсивну<br />динаміку морфологічних змін клітин печінки та судинного русла ніж нирок як безпосередню реакцію на токсичні<br />Огляди літератури, оригінальні дослідження, погляд на проблему<br />УДК [611.36/.61+611.136.41/.7]-018.02:616.381-002-092.9<br />впливи з боку уражено очеревини.<br />КЛЮЧОВІ СЛОВА: перитоніт, судини, нирки, печінка.</p>
50
Stets, M. M., та V. M. Chernenko. "Діагностичні резерви деталізації гострого апендициту у вагітних". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (5 травня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.1.8867.
Full textAbstract:
Мета роботи: встановити додаткові діагностичні критерії діагностики гострого апендициту у вагітних для оптимізації лікування даної патології.Матеріали і методи. В період із 2004 до 2012 р. у хірургічне відділення міської клінічної лікарні № 1, № 3 м. Києва було госпіталізовано 864 вагітні жінки, які були розділені на досліджувану (n=473) та контрольну (n=391) групи. Найчастіше зустрічався ГА – 258 (29,8 %) від усіх випадків госпіталізації. В процесі обстеження поряд із загальноприйнятими дослідженнями вивчалися гематологічні, цитологічні та імунологічні показники у вагітних із діагнозом гострий апендицит. Для оцінки патогенетичних механізмів формування запальної реакції у вагітних досліджуваної групи, а також для можливості проведення диференційної діагностики та проведення раннього прогнозування ускладнень проводили дослідження активності функціонування неспецифічної резистентності та імунологічної реактивності: НСТ-тест, визначення рівнів Ig M, Ig G, Ig E, Ig A, ПРК (прокальцитоніну), Il β-1, ФНП (фактор некрозу пухлини).Результати досліджень та їх обговорення. При проведенні біохімічних досліджень для встановлення типових додаткових маркерів ГА у вагітних ми встановили, що у пацієнтів спостерігаються ознаки розвитку ендотоксикозу, пов’язані з накопиченням токсинів мікробного походження (ТЗН), декомпенсацією функціональної активності фагоцитуючих клітин – нейтрофільних гранулоцитів (індекс стимуляції) та токсинозв’язуючої та біосентизуючої здатності печінки, коефіцієнт де Рітіса, наявність кріоглобулінів. При цьому встановлено, що у пацієнтів другої клінічною групи дані тенденції були більш виразні. Визначено, що у пацієнтів обох клінічних груп проявляють такі ознаки запальної відповіді, як підвищення концентрації основних запальних медіаторів – Іл-1 та ФНП відносно значень здорових осіб. Встановлено, що в другій основній клінічній групі данні зміни були більш виразні, що свідчить про значну активність запальних реакцій. При цьому компенсуюча дія протизапальних медіаторів була знижена, що може бути причиною декомпенсованої реакції та причиною розвитку ризику системної запальної відповіді.