Journal articles on the topic 'Технологічне суспільство'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Технологічне суспільство.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Технологічне суспільство.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Вакуленко, Надія, and Олена Безносюк. "ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ТЕХНОЛОГІЧНІЙ ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ." Professional Pedagogics 1, no. 22 (August 13, 2021): 159–68. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.159-168.
Full textAbstract:
Актуальність статті зумовлена необхідністю вивчення теоретичних засад цифровізації технологічної освіти з урахуванням вимог сучасного цифрового суспільства. Мета: обґрунтувати особливості застосування ІКТ в технологічній освітній галузі в умовах соціальної і цифрової трансформації сучасного суспільства. Методи: загально-логічні методи дослідження з проведенням аналізу, порівняння, узагальнення опрацьованих джерел (нормативно-правових документів, наукових статей, навчальних посібників, офіційних інтернет-ресурсів) з метою вивчення зв’язку між розвитком інформаційних технологій та їхнім використанням у процесі вивчення технологічних дисциплін. Результати: досліджено освітнє законодавство, на основі якого здійснюється впровадження комп’ютерних технологій у процесі викладання технологічних дисциплін; розглянуто основні проблеми цифровізації технологічної освіти в умовах становлення цифрового суспільства; визначено ключові та «ІКТ-компетентності», необхідні для забезпечення даного розвитку. Висновки: з’ясовано, що соціальна й цифрова трансформація сучасного суспільства зумовлюють необхідність внесення змін до методики викладання навчальних дисциплін технологічного циклу; показано, що серед інноваційних методів навчання найбільш оптимальними для застосування у процесі викладання технологічних дисциплін можуть бути геймифікація, віртуальне освітнє середовище та інноваційні програмні продукти як засоби досягнення поставленої освітньої мети; доведено, що вдосконалення методики викладання дисциплін технологічного циклу сприятиме підготовці здобувачів освіти до реалізації набутих умінь і навичок у житті, підвищенню їх мобільності на динамічних ринках праці.
2
Roganov, М. М. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, no. 6 (November 29, 2019): 210–21. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-210-221.
Full textAbstract:
У статті розглянута проблема професійної підготовки майбутніх учителів інформатики в контексті сучасних викликів суспільства; обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, що забезпечують ефективне формування технологічної культури: спрямованість змісту теорії і практики підготовки майбутніх учителів інформатики на формування мотивації до такого процесу; включення в освітньо-професійну програму спецкурсу «Формування технологічної культури майбутніх учителів інформатики: теорія і практика»; створення сучасного освітньо-інформаційного середовища на основі традиційних і інноваційних форм і методів проведення аудиторних, позааудиторних занять і самостійної роботи.
Зазначено, що реалізація організаційно-педагогічних умов відбувається як мотиваційно-цільовий, інформаційно-технологічний та результативно-коригувальний етапи в цілісному освітньому процесі педагогічного закладу вищої освіти, забезпечуючи якісну професійну підготовку майбутнього учителя інформатики; на мотиваційно-цільовому формується функціональна складова технологічної культури, яка характеризується наявністю знань у галузі інформатики із застосування прикладного та програмного забезпечення, що визначається державними освітніми стандартами; на інформаційно-технологічному етапі – набуваються компетентності із використання інформаційно-комунікаційних технологій та інтерактивних засобів навчання; на рефлексивно-коригувальному – оволодіння знаннями в процесі самоосвіти, науково-дослідної діяльності та педагогічної практики, розвиток умінь здійснювати творчий підхід до навчання школярів культурно-етичної поведінки у сучасному освітньо-інформаційному середовищі.
Робиться висновок, що результатом впровадження організаційно-педагогічних умов виступає порівнева сформованість усіх структурних компонентів технологічної культури в процесі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики, що проявляється в особистісній, професійно-педагогічній культурі, в інформаційно-технологічній компетентності як здатності застосовувати конкретні технології діяльності, освоювати нові технологічні процеси, розробляти й апробовувати нові технології в освітньому процесі.
3
Березівський, Я. П. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ УМОВ ТА ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 64 (October 7, 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-05.
Full textAbstract:
Метою статті є наукове обґрунтування умов та чинників формування технологічної конкурен-тоспроможності національної економіки, сукупність яких досить варіативна та враховує низку аспектів розши-рення і розвитку конкуренції. У статті доведено, що формування технологічної конкурентоспроможності національної економіки відбувається в контексті впливу певних умов та чинників. Встановлено, що в кожній із теорій конкуренції в міру їх історичної еволюції технологічна конкурентоспроможність економіки розглядалася в контексті доступу та здатності ефективно використовувати технологічні ресурси, сформованості ринку інно-вацій та технологій, реалізації державної політики стимулювання інноваційної діяльності. До базових умов фор-мування технологічної конкурентоспроможності віднесено такі, що утворюють середовище, в якому техно-логічні процеси мають загальнонаціональне значення, відповідають глобальним змінам, залежать від соціально-економічного стану держави та поширюються в міру сучасності і прогресивності розвитку національного гос-подарства. Йдеться про певні характеристики, що забезпечують сприятливість середовища щодо розвитку конкурентного середовища, ринку технологій та інновацій, фінансово-інвестиційної та інноваційно-технологічної інфраструктури, інформаційного суспільства та цифровізації економіки, інтелектуально-творчої та високопродуктивної праці, венчурного підприємництва. Здійснено розподіл умов згідно з низкою функціональ-них аспектів формування технологічної конкурентоспроможності – ринковий, інфраструктурний, техно-логічний, інноваційний, інтелектуальний та ресурсний. Такий функціональний підхід застосовано при визначенні чинників формування технологічної конкурентоспроможності національної економіки. До базових чинників відне-сено такі, що мають статистично явний характер, піддаються аналізу та синтезу, структурно-функціонально спроектовані та стратегічно обґрунтовуються при забезпеченні необхідного рівня технологічної конкурентос-проможності економіки.
4
Хохлов, А. С. "ЕНТЕЛЕХІЯ МИСТЕЦТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.2) (September 28, 2021): 211–19. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-211-219.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню пріоритетних напрямків руху й розвитку сучасного суспільства в умовах глобалізаційних змін, визначення та осмислення яких передусім має на увазі та ставить на чолі своєї значущості економічні, соціальні, політичні, екологічні, технологічні та техногенні відносини. Високий рівень політичних, технологічних, наукових досягнень має інтенсивний вплив на формування й розвиток особистості окремої людини та її як фундаментальної складової суспільства і світу в цілому, вказуючи на необхідність й на негативні дії глобалізаційних процесів. Не зважаючи на первинну актуальність праць Даріо Салас Соммера у середині та кінці ХХ-го століття, його розуміння сучасного суспільства розглядаються науковцями сучасності та у статті; вони можуть бути перенесені на реалії сьогодення, висвітлюючи принципи моралі суспільства, підкреслюючи його матеріальний, культурний та духовно-моральний егоїзм. Проаналізовано і трактовано поняття «ентелехії» відносно філософії Арістотеля. Встановлено зв’язок між філософським значенням ентелехії та її педагогічним використанням. Ентелехія — це не лише те, що рухає формою, не лише сутність предмета або явища, а має розумітися із вагомою складовою активності свого конотату, яка в рамках художньо-естетичного навчання є не тільки базою та засадами знань, понять і уявлень, але й активним рушієм та реалізатором цілей навчання засобами мистецтва – формування художньо-естетичного потенціалу, сили та енергії високоморальної особистості, здатної на подальший саморозвиток та кращі зміни у суспільстві; розвиток внутрішнього світу людини, її естетичної свідомості; культурне, моральне та духовне пробудження.
5
Bratsun, Inna. "Освітній вимір соціальної інженерії." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, no. 1 (July 10, 2020): 3–10. http://dx.doi.org/10.15421/352001.
Full textAbstract:
Філософсько-освітній аналіз, соціально-технологічний аспект сучасної освіти, її здатність виступати у ролі соціальної інженерії дозволяє уникнути надмірної соціологізації та політизації цього процесу його культурно-антропологічне та педагогічне підґрунтя. Гуманізація соціальних і політичних замовлень, які адресуються освіті, у контрфактичних реаліях суспільства знань перетворюються на домінуючу стратегію соціальної інженерії, що дозволяє перенести нормативний ідеал освіченості з нормативної у функціональну і прагматичну площину, що релятивізує цей ідеал.Ключові слова: освіта, освітній простір, людиновимірність, соціальна інженерія, суспільство знань, інформаційне суспільство.
6
Zakharenko, Kostiantyn Volodymyrovych. "ВІДКРИТІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ДОСТУПНІСТЮ ІНФОРМАЦІЇ." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 2(12) (2018): 30–35. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2018-2(12)-30-35.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Завдяки глобальній комп'ютеризації, телефонізації, Інтернету у розвинених країнах кожен громадянин може внести пропозиції, висловити оцінки, застереження, інформація стає доступною нині кожному членові суспільства. Постановка проблеми. Слід звернути увагу на громадянське суспільство яке спирається на основні постулати, а саме, свободу висловлювань та інформації на основі верховенства права і поваги до прав людини. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання ролі інформаційного середовища у становленні громадянського суспільства розглядають О. Антіпова, Н. Войцих, В. Головій, С. Мошковська, Н. Петрова, А. Ракітов, В. Якубенко тощо. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Автор акцентує увагу на головній та центральній проблемі розвитку інформаційної сфери, щодо забезпечення права на вільне отримання та обмін інформацією. Постановка завдання. Розглядається інформаційний простір, його відкритість, контроль за доступністю інформації. Виклад основного матеріалу. Найбільшим досягненням інформаційного суспільства є те, що завдяки створенню нового інформаційно-технологічного середовища, інформація миттєво долає відстані, які для неї практично зникають. Слід звернути увагу на суперечності, які розгортаються в суспільстві на тлі цих процесів. Це потребує клопіткої праці та пошуку законодавчих відповідних механізмів, а також унеможливлення тиску з боку фінансових кланів та владних структур на засоби масової інформації. Це питання вирішиться, завдяки формуванню демократичних засад суспільної свідомості та принципам судового розгляду всіх конфліктних питань. Висновки. Дослідник робить висновок про стан національного медіа-ринку з яким пов’язані питання розвитку інформаційної сфери, що потребує якісних змін, а саме, змістових, правових, управлінських, технологічних.
7
Ярощук, Людмила Дем’янівна, and Євгенія Олександрівна Тюріна. "ІЄРАРХІЯ ЗАДАЧ КЕРУВАННЯ НЕПЕРЕРВНИМ ПРОЦЕСОМ АДСОРБЦІЙНОГО ВІДНОВЛЕННЯ МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ." Вісник Черкаського державного технологічного університету, no. 2 (June 22, 2021): 49–62. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.2.2021.239200.
Full textAbstract:
Розвиток суспільства супроводжується постійним збільшенням обсягів відпрацьованих олив та мастил. Сучасний підхід господарчих органів до цих речовин не набув системності, їх зростання та утилізація не знаходяться під належним контролем. Актуальним напрямом дослідження є визначення сукупності задач керування процесами адсорбційного очищення у промислових масштабах, їхніх взаємозв’язків та пріоритетів. Призначення технології утилізації та сучасні вимоги до промислових виробництв дали підстави сформувати такі стратегічні (загальновиробничі) задачі системи керування: забез-печення економічної ефективності виробництва; дотримання вимог до якості продукції; виконання екологічних вимог до виробництва. Аналіз хіміко-технологічної системи неперервного адсорбційного очищення показав, що наступним рівнем ієрархії задач є технологічні (тактичні) задачі, обумовлені вимогами до властивостей регенерованих олив і мастил, а також властивостями забрудненої сировини, адсор-бенту та стану самого адсорбера як основного технологічного апарата. Кожну технологічну задачу було деталізовано, це дало можливість сформулювати задачі керування наближено до типових задач керування, враховуючи особливості технології. Кінцевим етапом дослідження ієрархії задач було визначення переліку математичних методів, які можливо застосувати для систем керування адсорбційним очищенням олив та мастил. Використання різноманітних схем спрощує розуміння проблем і логіку міркувань авторів, сприяє системному підходу до автоматизації адсорбційного очищення. Отримані результати дають змогу зацікавленим особам обґрунтувати свій вибір задач і математичного забезпечення.
8
Зайченко, В. В. "ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ПРОЦЕСІВ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ТА ЦИФРОВІЗАЦІЇ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 59 (June 18, 2020): 42–48. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-06.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в обґрунтуванні дієвих сучасних інструментів реалізації державної політики, спрямованої на стимулювання розвитку процесів інтелектуалізації та цифровізації в реальному сек-торі економіки України як тенденцій, орієнтованих на зміцнення технологічної конкурентоспроможності національної економіки. Ідентифіковано чинники, що мають вплив на розвиток інтелектуалізації та циф-ровізації економіки України. Охарактеризовано сучасні умови, за яких формується державна політика розвит-ку інформаційної економіки в Україні. Представлені результати рейтингування окремих країн світу за міжнародними індексами, що враховують оцінку індикаторів цифрової економіки та суспільства знань та результати кореляційного аналізу міжнародних індексів для 20 країн світу. Визначено стратегічні пріоритети державної політики забезпечення розвитку процесів інтелектуалізації та цифровізації в реальному секторі економіки України. Обґрунтовано особливості та визначено пріоритетні сфери інтелектуалізації та циф-ровізації базових видів економічної діяльності в Україні. Акцентовано на загрозах на шляху цифрової транс-формації і технологічної перебудови України, які передусім стосуються неготовності суспільства до пов-ноцінного використання цифрових технологій, низької технологічної готовності бізнесу, незахищеності даних і недостатнього забезпечення кібербезпеки держави, незрілості ринку інтелектуальної власності та ненадій-ності захисту інтелектуальних продуктів. На основі проведених досліджень доведено, що стратегічні пріоритети України на шляху її становлення як технологічно спроможної держави лежать у трьох площинах: 1) формування цифрового суспільства, що базується на знаннях і нових технологіях; 2) створення цифрової держави на засадах електронного урядування та електронної інклюзивної демократії; 3) запровадження циф-рового бізнесу в межах єдиного цифрового ринку.
9
Соколова, О. М. "РОЛЬ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ." Підприємництво та інновації, no. 16 (February 26, 2021): 39–45. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/16.6.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано особливу роль переробної промисловості у забезпеченні інноваційної моделі національної економіки. Доведено, що реалізація інноваційної стратегії висуває особливі вимоги до промисловості, її адекватності науково-технічним досягненням постіндустріального суспільства. Визначено, що якісною характеристикою переробної промисловості є її технологічна структура. Здійснено аналіз чотирьох секторів технологічної структури переробної промисловості за рівнем технологічності. Проаналізовано структурні складники чотирьох секторів переробної промисловості за видами економічної діяльності згідно з класифікацією Євростату. Установлено, що причиною відставання технологічного розвитку України є її інституційна неспроможність. Запропоновано створення профільного вищого органу державного управління інноваційним розвитком промисловості.
10
Ignatko, Vasylʹ. "Еволюція «життєвого простору» людини від періоду науково-технічного прогресу до епохи інформаційної революції." Multiversum. Philosophical almanac, no. 1-2 (May 18, 2018): 103–15. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.1-2.09.
Full textAbstract:
Аналізуються зміни сутнісних характеристик «життєвого простору людини» в період науково-технічного прогресу та інформаційної революції; інформаційна революція визначається як масштабний технологічний і технічний прогрес людства, зумовлений успіхами природознавства та соціальними обставинами; наводиться низка домінант та принципів розбудови суспільства і цивілізації, пов’язаних з науково-технічним прогресом та інформаційною революцією. Техніку та технологію автор розглядає як інструменти розширення життєвого простору, посилення його активності у перетворенні природи та творенні культури, акцентує увагу на суперечностях цього процесу, зокрема екологічного плану, які спонукають до формування техногенної цивілізації, ворожій людині і суспільству. Вихід із ситуації – у розв’язанні глобальних проблем сучасної цивілізації в процесі переходу до інформаційного суспільства з його відкритістю та глобальним демократизмом, людиноцентризмом, пріоритетом інтелекту та знань і високою духовністю.
11
Kushnir, O., V. Pilipenko, and O. Yakovleva. "Пандемія та дистанційна освіта: на шляху до підприємницького університету." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 44, no. 2 (August 31, 2020): 50–55. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.44.07.
Full textAbstract:
Особливості технологічного устрою суспільства впливають на розвиток закладів освіти, в тому числі і вищої. П’ятий технологічний устрій потребує від університетів інноваційно-технологічних практик, реалізації підприємництва, досліджень та проривних розробок. Проблему стагнації закладів освіти в Україні намагаються вирішити різними методами. Міністерство освіти і науки України перебудовою законодавчу та нормативну базу, філософія освіти шукає цінності, на яких має будуватись навчання майбутнього покоління, і кожен заклад освіти намагається реалізувати свій шлях становлення. Введення карантину у закладах вищої освіти спричинило переосмислення навчального процесу, призвело до необхідності застосування нових методів і форм роботи зі студентами. У статті здійснений аналіз джерел та висвітлена сутність підприємницького університету, визначено його особливості, а також охарактеризовано дистанційне навчання, показані відмінності дистанційного навчання від традиційного. Розглянуті зміни, які запроваджував наш інститут (Київський інститут бізнесу та технологій) для переходу в онлайн. Застосовані методи спостерігання, опитування, системного аналізу та дослідження операцій. У результатах ми подаємо дані аналізу переходу закладу вищої освіти на онлайн навчання за умов жорсткого карантину спричиненого COVID-19. Проаналізовано сильні та слабкі сторони процесу переходу. Вихід за рамки аудиторії надихнув проактивних викладачів змінити свої педагогічні методики, допомогти студентам максимально ефективно використовувати різноманітні навчальні матеріали, Інтернет, досвід інших. Інститут готовий до трансформації, до перебудови своєї організаційної структуру до побудови партнерський зв’язків і з приватними і з державними підприємствами. Чи готове українське суспільство до появи вищих навчальних закладів підприємницького типу?
12
Клименко, Д. Б. "ФІНАНСОВІ ІНКЛЮЗІЇ У БАНКІВСЬКІЙ ПРАКТИЦІ." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 4 (January 21, 2020): 34–42. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.4.2020.34-42.
Full textAbstract:
Банківський сектор завжди був на передовій технологічних змін. Наразі банки переживають один з найбільш масштабних етапів еволюції, що зазначає більшість сучасних науковців і практиків. Банки перестають бути тим місцем, куди клієнти приходять за грошима, перетворюючись на сервісні центри необхідних фінансових послуг. У банківському середовищі визначають не тільки рівень наданих послуг, а й рівень розробки технологій, які збільшують ступінь участі суспільства в цілому, кожного громадянина зокрема, спрощують процес взаємодії клієнтів з банком на основі інклюзії, тобто доступності. Більшість країн мають розроблену національну стратегію з фінансової інклюзії. Фінансово інклюзивне українське суспільство зможе розвинути нову фінансову екосистему на базі мобільних операторів, фінтек-компаній та інтернет-платформ.
13
Кузьменко, Ганна Олександрівна. "СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ МІФ: МІФОТВОРЕННЯ ТА МІФОТВОРЧІСТЬ У ПРИЗМІ СУЧАСНИХ КОМУНІКАТИВНИХ ПРАКТИК." Public management 26, no. 1 (July 19, 2021): 71–84. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-1(26)-71-84.
Full textAbstract:
Проаналізовано міф на основі міждисциплінарного підходу. Це питання не містить точних вказівок стосовно розв’язання актуальних за- вдань переосмислення ролей міфу у транзитному суспільстві, виокремлення можливостей використання мобілізаційного потенціалу міфу для здійснен- ня позитивних суспільних змін. Тому необхідність окреслення нового ро- зуміння феноменології сучасного міфу, концептуалізації проблемного поля політичного міфу як чинника формування нових якостей політичної свідо- мості українського суспільства, внесення ясності у питання змістовності, ефективності, моральності, інструментальності міфотворчості у трансфор- маційному суспільстві обумовлює актуальність теми дослідження. Динаміка соціокультурних змін на сучасному етапі породжує нові проб- леми, пов’язані з кризовими явищами в політичній сфері, посиленні вір- туалізацією частини суспільних відносин. Обґрунтовано, що соціальна мі- фотворчість є невід’ємною складовою суспільного життя, а найяскравішим її прикладом стають виборчі кампанії. Свідомість трансформаційного етапу розвитку українського суспільства є сприятливою основою для змін, але вона особливо схильна до маніпуля- цій. Міфологія в соціумі може бути виправданням, відмовкою для утвер- дження власної бездіяльності. У кризовому суспільстві за умови низької ле- гітимності влади повною мірою розкривається технологічна роль штучних політичних міфів в аспекті маніпуляції суспільною свідомістю. Отже, образна мова політичної комунікації конструює сакральну політич- ну реальність способом моделювання уявлення про неї, конституйованого у вигляді значущих фактів-конструктів, релевантного українській політичній культурі “міфотексту”, який читає колективна особистість. Комунікація за допомогою міфу — це модель односторонньої політичної комунікації. Узагальнено, що соціально-політичний міф дієво структурує бачення нинішнього й майбутнього, але ускладнює усвідомлений політичний вибір.
14
Чаркіна, Т. І. "ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 33 (March 27, 2022): 67–71. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i33.1053.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблеми дослідження інформаційної культури як складової частини загальної культури суспільства. Визначено, що інформаційна культура пов’язана зі становленням інформаційного суспільства, головну роль у якому відіграють знання й засновані на ньому технології, домінування інформації, прискорення технічного прогресу, глобалізація явищ і процесів.Визначено поняття «інформаційна культура», схарактеризовано її ознаки. Головною ознакою сучасного інформаційного суспільства є постійна взаємодія людини з інформацією, яка стала для неї життєвою необхідністю, але поряд із цим інформаційне середовище вимагає від неї необхідності мати знання, уміння, навички оперування інформацією; адаптуватися до змін у засобах і характері комунікації; уміти створювати інформаційні продукти, мати ціннісні установки.Дослідження інформаційної культури здійснюються у таких напрямах, як: інформаційна культура суспільства, інформаційна культура особистості, корпоративна (групова) інформаційна культура. Основні концепції формування інформаційного суспільства, включили різні складники процесів його розвитку – економічні, політичні, інформаційно-технологічні, соціокультурні.Існують два підходи до дослідження інформаційної культури: інформаційно-технологічний і соціокультурний. Перший дає можливість досліджувати культуру знання та поведінки зі знаками, даними, інформацією тощо. Другий – вивчати принципи та механізми, що забезпечують розвиток етнічних і національних культур, їхнє включення у загальний досвід людства.Проблемами формування інформаційної культури є перетворення інформації на зброю в економічній і політичній боротьбі, ведення «інформаційних війн», використання її як засобу керування свідомістю людини. Збільшення обсягів інформації у світі, її достовірність, актуальність становлять проблему для людини через обмеженість можливостей їх засвоєння. Означені проблемні питання досліджень інформаційної культури дають можливості для осмислення, ґрунтовного і системного її вивчення.
15
Жабін, С. О. "Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства." Наука та наукознавство, no. 3 ( 73) (2011): 92–105.
Find full text
16
Жабін, С. О. "Еволюція концепцій та технологічної бази інформаційного суспільства." Наука та наукознавство, no. 3 ( 73) (2011): 92–105.
Find full text
17
Zhovnir, Alina. "Електронізація соціальних комунікацій у сучасному українському суспільстві: мережеві підходи." Sociological studios, no. 1(14) (June 10, 2019): 33–37. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2019-01-33-37.
Full textAbstract:
У статті висвітлено ключові зміни, які торкнулися системи соці-альних комунікацій у сучасному українському суспільстві. Наголоше-но на популяризації глобальних тенденцій інформатизації, вір туалі-зації та технологізації комунікативного простору. У статті розглянуто головні наслідки, які сьогодні ми можемо спостерігати у зв’язку з поширенням й активним упровадженням інформаційно-комуніка-тивних технологій у повсякденність: питання інтеграції, поляризації, маніпуляції тощо. У статті представлено мережеву концепцію Н. Крістакіс, який пропонує розглядати сучасне суспільство та комуні-кативні процеси як соціальну мережу, яка існує та функціонує за допомогою певних законів. Його підхід може бути цікавим із погляду теоретизування сучасної системи соціальних інтеракцій. Американ-ський дослідник аналізує форми, умови, наслідки організації соці-альних взаємодій і зв’язків, наводить приклади формування та характеристики сучасних соціальних мереж. У статті наведено потен-ційні ризики й загрози, які зумовлені стрімкими темпами технологіч-ного розвитку та повсюдної інформатизації.
18
Svydruk, I. I. "Соціально-економічні аспекти креативного менеджменту." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 4 (April 26, 2018): 108–11. http://dx.doi.org/10.15421/40280420.
Full textAbstract:
Досліджено соціальні аспекти креативного менеджменту з позицій платформи соціально-економічної парадигми національної економіки та побудови соціально орієнтованого суспільства, заснованого на знаннях. Зазначено, що креативний менеджмент є багатокомпонентним управлінським впливом, пов'язаним із процесами генерування і впровадження у соціально-економічний простір нових ідей, заснованих на постійно оновлюваному знанні. Показано, що завданням інституційної підтримки креативного менеджменту є сприяння розвитку високотехнологічних галузей та інтеграція національної економіки у світове науково-інноваційне співтовариство. Креативність керівника проявляється у творчому ставленні до справи, вмінні критично бачити проблему та формулювати нові задачі перед підлеглими. Доведено, що наявність антагоністичних умов вимагає поєднання жорсткості та гнучкості в управлінні, дотримання принципів "обмежувального фактора" для забезпечення конструктивного вирішення проблеми. Зазначено, що в етичному контексті завданням креативного менеджменту стає управління кумулятивним накопиченням технологічних перетворень та постійний моніторинг можливості їх позитивного, негативного (зокрема, і небажані технологічні, екологічні, інформаційно-правові ефекти) чи різновекторного впливу на безперервне оновлення вихідних умов для подальших трансформацій.
19
Boiarska-Khomenko, A. V. "ОСВІТА ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ ЯК ОСНОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА." Теорія та методика навчання та виховання, no. 50 (2021): 9–18. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.01.
Full textAbstract:
У статті представлено навчання впродовж життя – основа сталого розвитку європейського суспільства. Проведено аналіз розвитку навчання впродовж життя в європейських країнах. Проаналізовано генезис навчання протягом усього життя та його детермінанти, розкрито основні етапи розвитку навчання протягом життя. У статті проаналізовано тенденції розвитку освіти протягом усього життя. Доведено, що системи навчання впродовж життя в європейських країнах охоплюють набір компонентів. Це: теоретичні та методологічні основи, нормативне регулювання, організація та управління, стратегії розвитку, інституційна структура, соціально-економічна складова, зміст та технології навчання, забезпечення якості. Визначено особливості формальної та неформальної освіти. Проаналізовано організаційно-дидактичні основи освіти протягом усього життя, як-от: зміст освіти, технологічні аспекти, використання інформаційних технологій для організації як формального, так і неформального освітнього процесу тощо. Проаналізовано особливості практичного навчання в системі освіти протягом життя. Це: відповідність соціально-економічним вимогам та ринку праці, високий рівень матеріального, технічного та освітнього забезпечення навчального процесу, організація, заснована на партнерстві, різноманітна практика залежно від спеціальностей. Виявлено загальні та специфічні особливості розвитку системи освіти протягом усього життя. Доведено, що система освіти протягом життя у Європі охоплює сукупність взаємопов’язаних компонентів: теоретико-методологічний, регулятивний, управлінський, соціально-економічний, інституційний, стратегічний, цільовий, організаційний, змістовно-технологічний, діагностично-ефективний. Зазначені компоненти виступають складовою як загальноєвропейської освітньої політики, так і національних стратегій, що реалізуються на основі чіткої нормативної бази, мають визначену організаційну структуру; спрямовані на розвиток цілісної особистості, формування професійних компетентностей студентів з урахуванням потреб сучасного ринку праці. Система освіти протягом життя у Європі поєднує формальну, неформальну та інформальну форми. Ефективність та якість освіти впродовж життя в Європі забезпечується децентралізацією системи управління, автономією навчальних закладів, диверсифікацією навчальних програм, використанням інноваційних методів навчання та технологій, заснованих на бізнес-навчанні тощо.
20
Bykov, Valerii, Oleh Spirin, and Olha Pinchuk. "СУЧАСНІ ЗАВДАННЯ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ." UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", no. 1 (May 12, 2020): 27–36. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.1(1).2020.27-36.
Full textAbstract:
Розглянуто умови і сучасні тенденції розвитку інформаційного суспільства, а та-кож зумовлені ними ключові проблеми впровадження інформаційно-комунікаційних і цифрових тех-нологій у вітчизняній освіті, що потребують невідкладного вирішення: формування і широке впро-вадження єдиного освітнього інформаційного простору України та забезпечення належного науко-вого супроводу цих процесів; розгортання та удосконалення необхідних елементів інфраструктури регіональних інформаційних і телекомунікаційних мереж, взаємопов’язаних як між собою, так і з глобальною мережею Інтернет, що дозволить подолати «цифрову нерівність» у різних регіонах України, зокрема в сільській місцевості; низький рівень інформаційно-комунікаційно-технологічних компетентностей (ІКТ-компетентностей) та цифрових компетентностей населення, застосу-вання застарілих підходів у навчанні та низька мотивація суб’єктів навчального процесу щодо ви-користання прогресивних ІКТ; фактична несформованість цілісної національної політики застосу-вання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, недосконала нормативно-правова база, що не забезпечує побудову інформаційного суспільства та, як наслідок, гальмує цифровізацію освіти в Україні. Виокремлено пріоритети, технологічні принципи побудови інформаційно-освітнього сере-довища. Визначено актуальні завдання розроблення комп’ютерно-орієнтованих методичних сис-тем навчання, створення та використання електронних освітніх ресурсів, зокрема електронного підручника, створення середовища неперервного розвитку цифрової компетентності суб’єктів освітнього процесу, проведення педагогічних досліджень з інформатизації освіти, розроблення та впровадження програми підвищення обізнаності громадян з питань інформаційної безпеки, кібербе-зпеки та захисту конфіденційної інформації, зокрема персональних даних, протидії загрозам їх не-санкціонованого використання.
21
Korobka, Larysa. "Соціально-психологічна підтримка стигматизовуваних меншин: технологічний підхід." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 45(48) (July 3, 2020): 100–109. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi45(48).146.
Full textAbstract:
За результатами узагальнення і систематизації даних теоретичного та емпіричного вивчення проблеми обґрунтовано концептуальні засади дослідження проблеми стигматизації осіб, груп, меншин у сучасному суспільстві із застосуванням технологічного підходу до проблеми соціально-психологічної підтримки представників меншин, які зазнають стигматизації в різних суспільних та освітніх середовищах.
Зміст технологій соціально-психологічної підтримки стигматизовуваних меншин специфіковано в контексті розуміння стигматизації як складного і неоднорідного феномену, що розгортається в часі, проявляється в ситуаціях соціальної взаємодії та визначається і як процес, і як стан, що виражає водночас причину, результат і його наслідок.
Уточнено перелік найбільш стигматизовуваних в українському суспільстві меншин і перелік психологічних чинників стигматизації та умов її виникнення і поширення. Представлено розуміння змісту технології соціально-психологічної підтримки стигматизовуваних меншин та способів її реалізації на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях на основі добору (залежно від специфіки цільових груп) форм, технік, методів, прийомів, засобів, та впливів, спрямованих на підвищення толерантності, активізацію механізмів емпатії та рефлексивності, підвищення соціальної активності представників стигматизовуваних меншин та поліпшення їхнього соціального самопочуття.
Визначено напрямки застосування технології підтримки залежно від цільових груп: профілактика та подолання упереджень, поширених у суспільстві, підвищення толерантності (реалізація програм дестигматизації через систему освіти та ЗМІ); підвищення професійної компетентності фахівців системи соціально-психологічної служби (програми підвищення кваліфікації, семінари, тренінги); соціальна та психологічна робота фахівців з людьми, що стали об’єктом упереджень, та їхнім найближчим оточенням (підвищення самооцінки стигматизовуваних осіб, корекція атрибутивного стилю, що забезпечує їхню успішну адаптацію в умовах стигматизації).
22
Бричук, Б. В. "Автоматизація пастеризації яблучного соку." Automation of technological and business processes 13, no. 1 (April 19, 2021): 58–63. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v13i1.2002.
Full textAbstract:
Здоров'я - безцінне надбання не тільки кожної людини, але і всього суспільства. Для підтримки здоров`я людини на певному рівні, необхідно включати в раціон харчування фруктові та овочеві соки, зокрема яблучний сок, який має високі споживні властивості. Збереження цих властивостей можна забезпечити лише за рахунок автоматичного керування технологічним процесом виробництва яблучного соку. Автоматичне керування процесом пастеризації яблучного соку – одне з найбільш складних та важливих завдань, оскільки забезпечує дотримання технологічного регламенту термічної обробки яблучного соку. Процес пастеризації яблучного соку, як об'єкт керування являє собою складну динамічну систему. Аналіз існуючих систем автоматичного керування пастеризацією яблучного соку демонструє певні недоліки і ставить задачі наступної розробки. В Одеській національній академії харчових технологій, на кафедрі автоматизація технологічних процесів і робототехнічних систем розроблено новий спосіб пастеризації яблучного соку, з використанням каскадної системи автоматичного регулювання, яка зменшує запізнення в контурі регулювання температури пастеризації, що підвищує якість готового продукту, продуктивність процесу та знижує його енергоємність. Результати структурно-параметричного синтезу і аналізу розробленої системи автоматичного керування підтверджують переваги запропонованого підходу. Побудована каскадна система автоматичного регулювання забезпечує високу динамічну точність керування розглянутим технологічним процесом. Розроблене автоматизоване робоче місце оператора-технолога і наладчика системи автоматичного керування в SCADA-системі дозволяє зручно і ефективно спостерігати та керувати ходом процесу пастеризації яблучного соку. Подальший розвиток питання автоматизації керування процесом пастеризації яблучного соку знайде в магістерській випускній роботі.
23
Пахомов, Володимир, Ігор Каріх, and Данило Рєпін. "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КІБЕРПРОСТОРУ." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 269–72. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-58.
Full textAbstract:
XXI століття ознаменоване стрімким розвитком інформаційних технологій, застосування яких не знає і не дізнається кордонів: на сьогоднішній день вони є інструментом вдосконалення систем управління, продажів, надання послуг у соціальній та кредитно-фінансовій сферах, в освіті, охороні здоров'я, культурі і т.п. Однак, інформаційні технології стали не тільки «помічниками», вони стали «самостійними» учасниками в житті суспільства, а потім і «творцями» особливої соціальної середовища. Ми говоримо про кіберпросторі, як про комп'ютерно-технологічної реальності в якому існує і розвивається соціум: тут є своя законодавча, всі необхідні об'єднання і служби, це суспільство здатне спілкуватися (наприклад, в соціальних мережах), задовольняти свої потреби (духовні, престижні, соціальні, екзистенційні, тобто 4 з 5 груп, відповідно до пірамідою А. Маслоу) здійснювати підприємницьку (на сьогоднішній день можна створювати інтернет-магазини, віртуальні школи і т.п.) або трудову діяльність (людина може стати ІТ-спеціалістом, фрілансером, онлайн продавцем і ін.). Таким чином, у віртуальній реальності людина може робити практично все, і дане наріччя з кожним роком все менше затребуване в даному контексті.
24
Кулішов, В. С. "Економічна підготовка старшокласників у процесі профільної технологічної освіти." Освітній вимір 37 (February 14, 2013): 210–14. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v37i0.3311.
Full textAbstract:
Кулішов В. С. Економічна підготовка старшокласників у процесі профільної технологічної освіти.
У статті розглянуто передумови здійснення та роль економічної підготовки учнів старшої школи у процесі профільної технологічної освіти відповідно до сучасних тенденцій розвитку суспільства.
25
Мамедова, Е. "КАТЕГОРІАЛЬНІ ТА ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ КІБЕРБЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ." Юридичний вісник, no. 6 (February 16, 2022): 272–81. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2293.
Full textAbstract:
У науковій статті розглянуто правові, політичні, історичні передумови необхідності активізації процесів кібербезбпеки держави,взаємодії між державними інформаційними ресурсами. Визначено, що у процесуальних формах кібербезпека містить широкий спектр політичних і технічних практик, від оборонних і захисних до наступальних і підривних. Також визначено що кібербезпека являє собою, не тільки засіб захисту суспільства і його основних інформаційних інфраструктур, але також спосіб проведення національної й міжнародної політики за допомогою інформаційно-технологічних засобів. Розглянуто нормативні акти інших держав та України, щодо становлення кібербезпеки що визначають засади електронної взаємодії між державними інформаційними ресурсами. Виявлено проблемні аспекти котрі вливають на дослідження державної політики кібербезпеки в нашій країні. Визначено ознаки державної політики у сфері кібербезпеки: за змістом це дії системи органів державної влади, що дозволяє державі досягнути певної мети в галузі кібербезпеки; мета її – створення та забезпечення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави; завдання: формування системи дієвої кібероборони; ефективної протидії розвідувально-підривній діяльності у кіберпросторі та кібертероризму; посилення спроможності у протидії кіберзлочинності; реалізується через правові, організаційні, економічні, адміністративні методи впливу та здійснення комплексу інформаційно-технічних заходів. Запропоновано авторське поняття державної політики у сфері кібербезпеки як правової категорії, а саме як системи правових, організаційних, економічних, інформаційно-технічних заходів, що реалізуються органами державної влади у взаємодії з громадянським суспільством з метою створення та забезпечення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави. Запропоновано зміни до Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України».
26
БАРАШ, ЄВГЕН. "Концептуальні засади реформування Державної кримінально-виконавчої служби України та пробації." Право України, no. 2019/07 (2019): 14. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-014.
Full textAbstract:
Трансформація вектора мети покарання в бік корекції поведінки та ресоціалізації засуджених вимагає докорінних змін кримінально-виконавчої системи України та вдосконалення і розвитку системи пробації загалом, а особливо пенітенціарної. Нині подолати багато недоліків у сфері виконання покарань та пробації можливо лише шляхом здійснення реформи систем, метою якої є поетапне створення на наукових засадах, на основі концептуальних актів ефективної системи управління пенітенціарною сферою, яка має бути достатньо прозорою для громадськості і максимально забезпечувати дотримання прав людини та громадянина. Метою статті є наукове дослідження з подальшим наочним обґрунтуванням основ них необхідних заходів для продовження реформування, вдосконалення та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВС України) та пробації відповідно до вимог суспільства, світових стандартів і сучасних тенденцій. Нині триває пошук нових шляхів і парадигм формування вітчизняної кримінальновиконавчої та посткримінальної (пробаційної, корекційної й адаптаційної) моделей з урахуванням міжнародних стандартів та закордонної практики. Він має завершитися впровадженням такого механізму виконання покарань, за якого, з одного боку, досягалася б мета покарання та кримінально-виконавчого законодавства, без порушень прав і законних інтересів засуджених, а з другого – виконувалися б заходи ресоціалізації та реінтеграції засудженого до суспільства як повноцінного його члена. Незважаючи на те, що реформування і розвиток ДКВС України та пробації мають постійний характер і тривають досі, говорити про їхній 100 % результат та успішне завершення, на жаль, не доводиться. Основну увагу сьогодні варто приділити таким аспектам: удосконаленню законодавчої бази; запровадженню та розвитку психокорекційної роботи, соціальної реабілітації та інтеграції в суспільство; покращенню умов тримання; переходу від статичної до динамічної безпеки; розвитку кадрової політики та соціального захисту персоналу; медичному забезпеченню; впровадженню нових, ефективніших методів виконання покарань та інших заходів кримінальноправового впливу, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства; зміні підходу до створення та розвитку виробництва; розвитку професійних навичок у засуджених через залучення до праці; запровадженню повноцінної системи загальноосвітнього та професійно-технічного навчання; розвитку взаємодії з державними, міжнародними, неурядовими, релігійними організаціями, засобами масової інформації. На нинішньому етапі в основу реформування ДКВС України та пробації повинні бути закладені такі принципи: фаховий вмотивований персонал; реабілітація ув’язнених і засуджених з метою підготовки їх до повернення в суспільство; ресоціалізація як головний критерій під час і після відбування покарання; постійне запровадження передових технічних і технологічних нововведень; відкритість для суспільства; належне фінансування. Тому, об’єктивно оцінюючи сучасний стан справ, з урахуванням наявних проблем і можливих шляхів їхнього вирішення, надзвичайно нагальним, актуальним та вмотивованим є питання представлення нового адаптованого до сучасних реалій бачення Концепції реформування ДКВС України та пробації, що у запропонованому нами вигляді є найбільш слушним на цьому етапі.
27
Гнатенко, Валерій. "ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ." Науковий вісник: Державне управління 1, no. 7 (March 1, 2021): 66–82. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-1(7)-66-82.
Full textAbstract:
Найважливішою метою будь-якої економічної політики, в тому числі державної політики модернізації є забезпечення економічної безпеки країни. Визначено та проаналізовано основні складові економічної безпеки держави в сучасних умовах: фінансова, зовнішньоекономічна, макроекономічна, інвестиційно-інноваційна, інформаційна, науково-технологічна, енергетична, соціальна, демографічна, продовольча, виробнича та екологічна безпеки. Фінансова складова включає комплекс заходів по захисту економічних інтересів держави на макрорівні, фінансової діяльності господарчих суб'єктів на мікрорівні. Зовнішньоекономічна складова обумовлює створення умов для оптимального вростання національної економіки в міжнародний поділ праці. Макроекономічна складова передбачає досягнення збалансованості макроекономічних відтворювальних пропозицій. Інвестиційна-інноваційна складова визначає можливість держави отримувати, розміщувати та використовувати вітчизняні та іноземні кредити й інвестиції. Інформаційна складова являє собою умови і правила користування інформацією, що забезпечують загальну і економічну безпеку держави. Науково-технологічна складова обумовлює стан науково-технічного потенціалу країни. Енергетична складова передбачає забезпечення стабільності фізичних постачань енергоносіїв для внутрішнього споживання. Соціальна складова передбачає формування умов, що забезпечують прогресивний розвиток особистості, суспільства і держави. Демографічна складова проявляється в стабілізації чисельності населення України й формуванні передумов до подальшого демографічного росту. Продовольча складова передбачає забезпеченість економіки країни продовольством у розмірах, необхідних для ефективного функціонування національного господарства. Виробнича складова забезпечує ефективне використання наявних виробничих потужностей у країні. Екологічна безпека спрямована на запобігання або своєчасне вирішення протиріччя між суспільством і середовищем існування.
Всі складові економічної безпеки тісно взаємопов'язані й переплетені. Параметри кожної зі складових повинні забезпечити її збалансованість, а їхній рівень має бути достатнім для забезпечення належної стійкості системи до дії внутрішніх і зовнішніх загроз в поточному та довгостроковому періодах. Надійна економічна безпека держави можлива лише за комплексного і системного підходу до її організації.
28
Бараненко, Д. В. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 6(35) (May 7, 2021): 66–70. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).690.
Full textAbstract:
У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти реалізації електронного урядування в діяльності центральних органів виконавчої влади. Наголошено, що електронне урядування в Україні стало невід’ємною частиною політико-адміністративного дискурсу, за допомогою якої центральні органи виконавчої влади демонструють свою відповідність вимогам часу, відкритість та поступ на шляху до демократизації, створюючи окремі підрозділи, які безпосередньо відповідають за цей напрям діяльності, ухвалюють відповідні нормативно-правові акти. Вказано, що з’ясування сутності електронного урядування дозволяє визначити його як систему інформаційної взаємодії органів публічної влади із суспільством шляхом поєднання внутрішньої (урядової) та зовнішньої (суспільної) інфраструктур через владні Інтернет-представництва, що значно збільшує рівень доступності публічних послуг та суттєво скорочує строки їх надання. Доведено, що електронне урядування має кілька аспектів, які відображають його теоретико-методологічні, організаційні, інсти- туційні, нормативно-правові, технологічні та інші основи. А комплексне вивчення цих аспектів є обов’язковою передумовою отримання цілісного системного уявлення про нього та опанування відповідних знань і навичок фахівця організаційних систем електронного урядування будь-якого рівня. Підкреслено, що впровадження е-урядування є складним процесом, що потребує значних матеріальних, інтелектуальних і фінансових ресурсів та вирішення комплексу правових, організаційних і технологічних проблем.
Установлено, що електронне урядування є системою взаємодії центральних органів виконавчої влади з окремим громадянином та суспільством у цілому через інформаційно-комунікаційні технології. Доведено, що модернізація діяльності центральних органів виконавчої влади втілюється у розробленні і реалізації концепції електронного врядування в Україні, покликаної забезпечити: легкість доступу до інформації про діяльність, структуру, статус, режим роботи, місцезнаходження, результати діяльності центральних органів виконавчої влади; спрощення процедури та можливість електронного звернення до центральних органів виконавчої влади з метою ухвалення рішень, надання адміністративних послуг їх замовникам.
29
Лисенко, Сергій. "МАЙБУТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ВІДПОВІДНО ДО ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ." Public management 25, no. 5 (December 29, 2020): 151–63. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-151-163.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблематиці зростання ролі технологій штучного інтелекту та необхідності правового регулювання процесів взаємодії штучного інтелекту і людини в контексті інформаційної безпеки. На переконання автора, без повноцінного і своєчасного нормативного регулювання розробок технологічних новацій, які зможуть приймати самостійні рішення, суспільство ризикує зазнати серйозних втрат. Тому вкрай важливо вже зараз розробити та впроваджувати для інформаційних технологій таке адміністративно-правове регулювання, в якому розвиток технологій не призведе до ризиків для суспільства і збереже за людиною контроль над тим, що відбувається. Автор припускає, що штучний інтелект колись буде позбавлений статусу комп’ютерної програми або технології, і стане самостійним суб’єктом права, наводячи в якості прикладу набуття правоздатності іншим штучним, аб- страктним утворенням — державою. У публікації розглянуто наявні спроби формування правових рамок для взаємодії людини та штучного інтелекту, що мали місце в Європейському Союзі, Японії та КНР. У тому числі — прецедент визнання штучного інтелекту самостійною творчою одиницею, який вже мав місце у китайському місті Шеньчжень, де суд постановив, що певні статті, написані з використанням штучного інтелекту, захищені авторським правом. Окрему увагу присвячено аналізу сучасних досліджень перспектив застосування штучного інтелекту та його взаємодії з людиною. Автором пропонується підхід до регулювання правовідносин, пов’язаних зі штучним інтелектом.
30
Констанкевич, Лариса, Мар’яна Радкевич, and Тарас Лехіцький. "Мобільні додатки як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів нової української школи." New pedagogical thought 107, no. 3 (December 6, 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-65-70.
Full textAbstract:
У час стрімкої інформатизації українського суспільства та інтенсивного оновлення й переформатування освітньої галузі особливо гостро постає питання формування цифрової грамотності випускника закладу освіти. Формула Нової української школи: «Наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі та управлінні закладами освіти і системою освіти має стати інструментом забезпечення успіху Нової української школи. Запровадження ІКТ в освітній галузі має перейти від одноразових проєктів у системний процес, що охоплює всі види діяльності. ІКТ суттєво розширять можливості педагога, оптимізують управлінські процеси, таким чином формуючи в учня важливі для нашого сторіччя технологічні компетентності».
Сучасні діти зростають повністю «занурені» в мобільні технології та комп’ютери. Персональні пристрої створюють те середовище, за допомогою якого молодь взаємодіє з оточуючим світом. Підлітки вже не сприймають традиційні форми навчання, а потребують мобільних технологій в освіті. Їм необхідне динамічне інтерактивне середовище, що забезпечить якісне оволодіння програмним матеріалом із максимальним наближенням до сучасних технічних можливостей дитини.
У зв’язку з цим у статті проаналізовано вплив мобільних додатків як засобів активізації пізнавальної діяльності учнів, окреслено можливості розширення освітніх послуг за їх допомогою. Розглянуто сучасний стан та розвиток мобільних застосунків як одного із сучасних засобів комунікації в суспільстві знань. Проаналізовано особливості та специфіку використання мобільних додатків як перспективного та дієвого інструмента поширення освітніх інформаційних ресурсів, а також популяризації наукових, освітніх та самоосвітніх процесів у суспільстві.
Варто зазначити, що сучасні технології в дозованому обсязі сприяють не лише якісному вивченню навчальних предметів, а й формуванню цифрової компетентності як учнів, так і вчителя. Раціональне використання мобільних телефонів на уроках призводить до економії часу, підвищення мотивації учнів та якісного зворотного зв’язку між педагогом і здобувачем освіти.
31
Шальман, Т. М. "Іміджологічні інструменти формування позитивного іміджу влади у системі зв’язків з громадськістю." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 1 (June 7, 2021): 214–32. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2021.214-232.
Full textAbstract:
У статті розглянуто комунікаційну діяльність органів державного управління, що спрямована на формування позитивного іміджу влади, проаналізовано та узагальнено теоретико-практичні аспекти системи зв’язків з громадськістю органів державної влади. Сучасне інноваційне комунікаційне середовище вимагає від фахівців паблік рилейшнз впроваджувати нові технологічні методи та використовувати сучасні форми надання інформації широкому загалу громадянського суспільства, щоб впливати на формування громадської думки. Відтак у статті розглядається низка інструментів іміджології, використання яких органами влади у системі зв’язків з громадськістю є ефективними у періоди творення демократичного суспільства.
32
Hnativ, P. S., V. V. Balkovskyy, N. Ya Lopotych, and T. M. Datsko. "Техно- й урбосистеми: методологічні підходи до оцінювання стану урбанізованого довкілля." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 5 (May 30, 2019): 82–87. http://dx.doi.org/10.15421/40290516.
Full textAbstract:
Наша доба характеризується невпинним розвитком міст і виникненням проблем, пов'язаних із взаємовідношеннями природи і суспільства. Одна з цих проблем – суперечність між зростанням міст, з одного боку, і прагненням зберегти живу природу та зв'язок людини з нею в міських і приміських територіях – з іншого. Сьогодні здебільшого процес урбанізації у світі відбувається екстенсивним шляхом, що властивий для аграрних у минулому країн. Його особливостями є швидкі темпи збільшення міського населення і виникнення багатьох нових міст. За екстенсивного шляху розвитку урбанізації зростання міст і формування міських структур залежить насамперед від потреб матеріального виробництва і, зокрема, екстенсивного характеру розвитку продуктивних сил суспільства. Це зумовило зростання інтенсивності та масштабів антропогенного впливу на природне довкілля і наблизило до небезпечного рубежу локальних і регіональних екокриз, практично до повсюдного посилення загрози катастрофічного руйнування середовища життя людей. Під час вирішення проблем природокористування доводиться виходити з визнання неможливості повного запобігання сьогодні й у майбутньому антропогенного впливу на природне середовище навіть за умови вдосконалювання виробництва й інших сфер людської діяльності. Тому на перше місце варто висувати здійснення системи заходів, спрямованих на збереження і відновлення природних ресурсів і якості довкілля, що запобігають прямому чи непрямому впливу наслідків урбанізації на природу і здоров'я людини. У містах і міських індустріальних агломераціях найвиразніше зосереджені різні види діяльності людини й різні форми соціо-економічної активності, в них фокусується найсильніший антропогенний вплив на внутрішнє середовище біогеосфери. Оскільки обґрунтованої теорії техногенезу та урбогенезу досі не існує, запропоновано власне бачення суті технічних, технологічних та урбаністичних систем з позиції як екології (екоцентризму), так і антропоцентризму. Для вирішення проблеми адекватної оцінки генези проблем міського довкілля та захисту екосистем від техногенезу сформульовано засадничі визначення, що таке технічні системи, технологічні системи та екосистеми. Розуміння природи цих систем, мети їх створення та функціонування дає реальні, науково-обґрунтовані важелі керування процесами, що теоретично можуть бути засадами гармонізації зазвичай протилежних причин існування цих систем. Описано різноманітні впливи техносистем на екосистеми і, навпаки, екосистем, або їхніх окремих компонентів на техносистеми. Показано до чого може призвести втрата людиною керівної ролі у цих процесах. Доведено, що якість або параметричні особливості урбанізованого довкілля є емерджентним синергетичним результатом інтегрального впливу кожного з його технічних, технологічних, біотичних компонентів і самої людини на біогеосферу.
33
Романенко, О. В. "Економічна сфера соціально-технологічних типів суспільства як предмет системного розгляду Д.Беллом." Вісник Київського інституту бізнесу та технологій, Вип. 1 (2005): 3–8.
Find full text
34
Романенко, О. В. "Економічна сфера соціально-технологічних типів суспільства як предмет системного розгляду Д.Беллом." Вісник Київського інституту бізнесу та технологій, Вип. 1 (2005): 3–8.
Find full text
35
Бублик, С. Г. "Пріоритети державної науково-технологічної політики України у контексті побудови суспільства знань." Статистика України, no. 4 (55) (2011): 88–92.
Find full text
36
Романенко, О. В. "Економічна сфера соціально-технологічних типів суспільства як предмет системного розгляду Д.Беллом." Вісник Київського інституту бізнесу та технологій, Вип. 1 (2005): 3–8.
Find full text
37
Романенко, О. В. "Економічна сфера соціально-технологічних типів суспільства як предмет системного розгляду Д.Беллом." Вісник Київського інституту бізнесу та технологій, Вип. 1 (2005): 3–8.
Find full text
38
Кириченко, М. О. "Інформаційно-технологічна та гуманістична парадигма ідеології інформаційного суспільства доби глобалізації та інформаційної революції." Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філософія. Філософські перипетії", вип. 58 (2018): 37–45.
Find full text
39
Корса, Костянтин Віталійович, and Олександра Іванівна Косенко. "Освітньо-наукова стратегія Європи і України." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (March 30, 2014): 118–24. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.414.
Full textAbstract:
Неупереджений аналіз перебігу світових процесів останніх тисячоліть незаперечно свідчить на користь того, що порівняно незначний за площею і кількістю населення північно-західний фрагмент гігантського євразійського материка став лідером переважної більшості інновацій в більшості сфер людської діяльності. Особливо помітна його участь у прогресі технологій виробництва, що спираються не на примітивний емпіризм і “здоровий глузд”, а на вищу форму інтелектуальності – цілеспрямовані природничо-наукові дослідження й ефективне використання їх результатів в усіх можливих сферах. Слід вітати ту обставину, що в розвинених країнах все частіше зусилля істориків скеровуються не на чергові панегірики на честь національних політичних і військових лідерів (дуже часто – справжніх злочинців), а на дослідження людського буття і культурно-цивілізаційних взаємодій в Європі та інших регіонах планети (напр. [1]).Ці тенденції дають надію на те, що серед головних цілей діяльності систем навчання і виховання належне місце все впевненіше займатиме формування не націонал-патріотів, а висококультурних професіоналів з високим рівнем компетентності в сфері наук і технологій.В останні десятиріччя життя вимусило країни-лідери розпочати перехід від індустріального суспільства до нового, яке слід називати “суспільством знань”, а не “інформаційним” (в усі часи людський соціум продукував інформацію й будував буття саме на її основі!). Ці країни – більшість їх розташовані в Західній і Північній Європі – обирають цілковито нову стратегію індивідуальної і колективної діяльності, новий комплекс перспективних цивілізаційних цінностей, шукають і реалізують засоби поєднання стійкого розвитку соціуму і збереження довкілля. Українські політологи і соціологи ще дуже далекі від належного усвідомлення того, наскільки в цій сфері датчани чи норвежці випереджають американців чи англійців. Саме тому вони в аналізі майбутнього роблять серйозні помилки, помічаючи лише окремі явища змін – як правило, лише “глобалізацію” (напр. [2]) – й полишаючи поза увагою десятки інших (частина їх названа в статті [3]).Одна з подібних стратегічних помилок вищого політичного і економічного керівництва України – спроба реалізувати концепцію “вільного ринку” в умовах, коли згадані нами країни-лідери давно відмовилися від цього надмірно архаїчного засобу організації діяльності економічного життя. Ця помилка співпала у часі й просторі з ще однією – нерозумінням значення фундаментальних наук і високоінтелектуальних технологій для забезпечення якості життя і прогресу націй у ХХІ ст. Тому перші роки нашої незалежності стали часом повернення до зразків капіталістичного суспільства періоду ХІХ століття, а не свідомої підтримки паростків нового суспільства ХХІ ст.Утім, події останніх двох-трьох років свідчать на користь того, що керівництво і громадськість України поступово позбавляються решток невиправданих сподівань на неорганізований “ринок”, суспільний хаос (чого варта шкода від “тіньового сектора”!) і шкідливий для 99,9% населення варіант приватизації колективної власності. Одна з ознак обрання більш перспективного напряму розвитку – бажання інтегруватися в європейські економічні структури шляхом глибоких законодавчих та виробничих змін.Серед тих засобів, які ми можемо використати в процесі руху до інтеграції – удосконалення і ефективізація діяльності системи освіти. Вона у нас має чимало позитивних рис, але загалом не надто добре відповідає європейським стандартам. До того ж, є певні відмінності між нашою і європейською стратегію розвитку та модернізації освіти.У цих тезах ми акцентуватимемо лише частину європейської освітньої стратегії – намагання зберегти і підвищити якість освіти, забезпечити кожного молодого європейця достатньою за обсягом і змістом компетентністю (реалізаційними знаннями, вміннями і навичками), яка б гарантувала його індивідуальні успіхи на ринку праці та світову якість створеної продукції чи наданих ним послуг.Про важливість освіти для подальшого існування та економічних успіхів об’єднаної Європи нікого на її теренах переконувати не треба – це вже визнана аксіома. Питання стоїть в іншій площині – як досягти максимальних результатів за наявних і можливих засобів і ресурсів. Саме так сформулювали завдання своїх держав та урядів вищі керівники 15 країн-членів Європейського Союзу під час березневої наради 2000 року в Лісабоні – зусиллями науковців, освітян та фахівців всіх інших профілів забезпечити для Європи економічні успіхи на основі “найбільш конкурентноздатних знань у світі” [4].Виконання цих складних завдань можливе за умови спільних зусиль всіх європейських країн одразу на трьох стратегічних напрямах удосконалення первинної освіти (цей термін означає всі форми навчання і підготовки до моменту виходу на ринок праці):І. покращення її якості та ефективності;ІІ. лібералізації і розширення до теоретичного максимуму доступу до первинної освіти;ІІІ. відкритості систем освіти на оточення і світ.Завдання підвищити якість освіти не випадково стоїть на першому місці – ніхто не має бажання надаремне витратити 5-8% валового національного продукту ([4, с.7]) і зусилля 3-6% всього активного населення (саме у цих межах лежить відсоток вчителів і викладачів серед всіх зайнятих у розвинених країнах [5, с.219]). Це завдання передбачає вирішення кількох вужчих проблем.Стимулювати вибір учнями і студентами науково-технологічних профілів навчання.Розвинути у молоді компетентності, необхідні для життя у суспільстві знань (інформаційному суспільстві).Забезпечити їй доступ до всіх нових інформаційних технологій.Поліпшити навчання і підготовку педагогічних працівників.Забезпечити ефективніше використання ресурсів.Для стратегічного планування шляхів розвитку національної освіти вищому керівництву й педагогам України слід уважно дослідити вказаний перелік тих заходів, які Європейський Союз вважає надійним фундаментом забезпечення якості освіти.Особливо важливий акцент на природничо-математичну та інженерно-технологічну освіту, оскільки саме цю сферу знань європейці вважають критичним показником якості всієї освіти, всієї первинної підготовки. І вони мають рацію – суспільство знань спиратиметься на найвищі технології й вершинні досягнення фундаментальних наук. Саме на це, а не на класичну механіку, елементарну хімію, фізику чи основи металознавства. Час цих наукових знань залишився у віддаленому індустріальному минулому.Як же на практиці Європа здійснює наміри підвищити якість освіти через розширення залучення учнів і студентів на науково-технологічні профілі навчання? Ситуація у цій сфері досить строката, про що й свідчать дані щодо їх загальної кількості на цих профілях у вищих навчальних закладах різних країн ЄС (табл. 1). Таблиця 1. Відсоток студентів, які вивчають точні науки(2000 рік) [4] Країна% студентів, які навчаються на даних профіляхКількість дипломованих осіб віком 20-29 років в розрахунку на 1000 мешканцівТочні науки (разом з інформатикою)Технології та інженеріяТочні науки, технологія, інженеріяФінляндія10.625.6– *Великобританія14.88.816.2Ірландія16.911.423.2Бельгія9.211.89.7Швеція11.419.111.6Австрія11.614.07.1Франція–––Данія10.210.0–Німеччина12.715.88.2Іспанія12.616.19.9Італія7.616.8–Португалія9.417.96.3Греція–––Люксембург9.38.11.8Примітка: * – брак даних. Тут стикаємося з певною несподіванкою – за короткий період 1990-х років Фінляндія стала європейським і світовим лідером з фундаменталізації освіти. Керівники цієї країни анітрішечки не бояться того, що мало не 40 відсотків всіх її студентів вивчають точні науки і “високі” технології.На початку 1990-х років Фінляндія потрапила в глибоку економічну кризу. Розпад Радянського Союзу позбавив цю невелику країну величезного ринку, який задовольнявся виробами, що хоч і мали задовільну якість, але не вимагали “високих” технологій. Це не лише майже вполовинило валовий національний продукт Фінляндії і знизило рівень життя населення, але й примусило виходити на світові ринки з підвищеними вимогами як до технологій, так і до якості.Під час вибору стратегії розвитку своєї освіти, Фінляндія відхилила пропозиції гранично гуманітаризувати її та розширити підготовку правників і менеджерів. Було скорочене викладання історії, на ранній дитячий вік перенесене перше ознайомлення з друкованими текстами тощо. Натомість, розширене і поліпшене викладання точних наук і найновіших технологій. Невисокої якості середня професійна освіта була досить швидко реформована у вищу, випускники якої отримували глибокі наукові знання і вміння використовувати досягнення точних наук. Наслідок усіх цих змін – стрімкий розвиток виробництва у найновітніших сферах і перше місце у світі з темпів підвищення людського капіталу нації на основі використання “високих” технологій.Та приклад Фінляндії не є винятком. Як стає все більш очевидним з даних останніх років, значна частина інших країн ЄС також відзначається великою (15-19%) кількістю тих студентів, які готуються розвивати і використовувати найбільш ефективні технології ХХІ століття. Та ще важливіша та обставина, що на відміну від України, де надто часто звучать промови про “надмірну кількість науковців та інженерів” й пропонується прискорено готувати необмежену кількість адвокатів і менеджерів, в країнах ЄС застосовується стратегія збереження (і навіть розширення) саме природничо-математичних та інженерно-технологічних секторів вищої освіти.Сучасний розподіл нашого студентства в закладах університетського рівня за профілями підготовки відповідає кращим європейським зразкам – ми маємо приблизно 11% майбутніх науковців і близько 20% – інженерів і технологів [6]. Ось тільки б зберегти і підвищити якість навчання, зокрема, не витрачати перші семестри на ліквідацію недоліків роботи школи…На жаль, ми не можемо сподіватися на позитивні зрушення в роботі середньої школи, оскільки керівництво міністерства освіти і науки вважає, що навчатися і набувати досвід можна лише на власних помилках. Однак, доцільніше вчитися на чужих невдачах. Наприклад, багато разів у десятках країн світу з різноманітних міркувань ті чи інші предмети переводили з обов’язкових у вибіркові, ліквідовуючи жорсткі випускні екзамени. Результат кожного разу був один і той же – профанація викладання, різке зниження знань випускників шкіл і погіршення діяльності всієї вищої освіти. Кожна країна виходила з подібної кризи своїм шляхом. Більшість повертала обов’язковість вивчення і глибоко модернізувала зміст програм, інші (як США) просто скуповували за рубежем випускників шкіл і студентів з потрібними якостями і знаннями.То чи не краще нам відмовитися від подальшого поглиблення кризи в природничо-математичній освіті й обрати за приклад не американський, а фінський досвід?
40
Биков, В. Ю. "Цифрова трансформація суспільства і розвиток комп"ютерно-технологічної платформи освіти і науки України." Педагогіка і психологія, no. 2 (103) (2019): 15–21.
Find full text
41
Riznyk, Viacheslav, Nadiya Riznyk, and Oksana Perchuk. "SMART-ОСВІТА ЯК ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТИ ПРОГРЕСИВНОГО СУСПІЛЬСТВА." HUMANITARIUM 45, no. 2 (July 3, 2020): 92–98. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-92-98.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано необхідність впровадження smart-освіти як відповіді на запити прогресивного суспільства. Розкрито сутність smart-освіти як комплексу елементів освітньої системи, що набувають цілісності завдяки Інтернет-мережі задля реалізації мети та змісту освіти. З’ясовано, що smart-освіта як інновація спрямована насамперед на більш раціональне вирішення актуальних освітніх задач за допомогою використання вже наявних ресурсів та засобів – таких як Інтернет, гаджети, мультимедійні пристрої – в навчальних цілях. Виокремлено основні риси концепції smart-освіти: індивідуалізація освітнього процесу; вмотивованість до навчання; адаптивність імплементації; технічне й технологічне розмаїття.Обґрунтовано, що smart-освіта завдяки прогресивності та повноцінному залученню технологій і гаджетів в процес навчання здатна вплинути на студентів позитивним чином, при цьому інноваційність освітнього середовища є одним із ключових мотиваційних важелів впливу. Саме інноваційність та індивідуалізацію освіти необхідно позиціонувати як альтернативу застарілому баченню в площині формальної вищої освіти.У результаті проведеного дослідження доведено, що вітчизняна освітня система знаходиться в кризовому, трансформаційному стані. При цьому, перебуваючи на зламі століть, етап трансформації знаходить своє відображення як в освітній так і в економічній, соціальній, демографічній та культурній сферах життя України. Вважаємо, що саме концепція smart-освіти є вагомим кроком назустріч вирішенню цих проблем. Розглядаючи її як можливість модернізувати застарілу освітню парадигму, можемо зауважити, що дана концепція цілком здатна реагувати на численні виклики сучасного соціуму.
42
Гнатенко, Валерій. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ." Litopys Volyni, no. 22 (March 16, 2021): 88–92. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.15.
Full textAbstract:
Економічна та інформаційна глобалізація світових відносин супроводжується створенням ефектив- них механізмів і засобів для інформаційного та фінансового впливу на партнерів і конкурентів у локальному, регіональному і глобальному масштабах. Метою таких дій, як правило, є зміна розподілу вироблених реальних благ на користь тих, хто розробляє, має і застосовує відповідні технології. Ситуація, що склалася, вимагає підвищення уваги до захисту державних інтересів від нових реальних і потенційних загроз, забезпечення інформаційної та економічної безпеки. Пережитий світом черговий етап технологічної революції в інформаційній сфері тягне серйозні зміни в суспільстві у цілому. Змінюється спосіб життя мільйонів людей. Процеси глобалізації зачіпають усе нові й нові сфери діяльності. Це стає актуальним й у сфері забезпечення національної безпеки, де чітко виділяється специфіка забезпечення інформаційної безпеки. Загрози економічній та інформаційній безпеці дуже різноманітні, не завжди їх можна класифікувати й систематизувати, оскільки динаміка розвитку суспільства та економіки постійно змінюють існуючі і ство- рюють нові загрози. До таких загроз можна віднести міжнародний кібертероризм, інформаційно-фінансові атаки та ін. Тяжкість наслідків реалізації економічних загроз залежить не тільки від сили джерела загроз, які прагнуть змінити стан держави, а й від непідготовленості державних систем до відбиття цих загроз. У сучасних нестійких турбулентних умовах, у світлі загострення проблеми взаємозв’язку інформаційної та економічної безпеки дуже важливо своєчасно виявляти й оцінювати виникаючі загрози економічній та інформаційній безпеці і на цій основі вживати необхідні заходи щодо запобігання загрозам, захисту інформаційних і економічних інтересів від потенційних джерел небезпеки.
43
Вакуленко, Надія, and Олена Безносюк. "ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ТЕХНОЛОГІЧНІЙ ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ." Professional Pedagogics 2, no. 23 (December 20, 2021): 71–80. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.23.71-80.
Full textAbstract:
Реферат. Актуальність статті зумовлено необхідністю дослідження напрямів осучаснення методики викладання дисциплін «Трудове навчання» та «Технології», зважаючи на зміни в суспільстві, викликані активною інформатизацією та використанням інформаційно-комунікаційних технологій; необхідністю впровадження інноваційних підходів до проведення практичних занять, зокрема з виконання STEM-проєктів, поєднання роботи з вивчення традиційних ремесл із використанням комп’ютерних технологій. Мета: дослідження та систематизація можливостей використання ІКТ, закладених Державним стандартом базової середньої освіти та опис практичного досвіду використання ІКТ в освітньому процесі при викладанні дисциплін технологічної освітньої галузі. Методи: аналізу, порівняння, узагальнення опрацьованих джерел (нормативно-правових документів, наукових статей, навчальних посібників, офіційних інтернет-ресурсів); емпіричні методи (педагогічного спостереження, бесіди-інтерв’ю): дослідження досвіду практичних прикладів використання ІКТ в освітньому процесі загальноосвітніх шкіл. Результати: досліджено досвід педагогів-новаторів щодо використання в освітньому процесі загальноосвітньої школи методичних комплексів (Kompas-3D, Corel Draw, Paint-3D, Solidworks, Inventor, Keyshot, комп’ютерних програм для вишивання Embird, Wilcom ES і Pattern Maker) для забезпечення технологічної освіти відповідно до вимог «Нової української школи». Висновки: з’ясовано, що проаналізовані методики викладання навчальних дисциплін з використанням ІКТ сприяють реалізації мети й завдань сучасної технологічної освітньої галузі; визначено шляхи модернізації освітнього процесу з урахуванням досвіду педагогів-новаторів; визначено доцільність широкого впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у процесі викладання предметів «Трудове навчання» та «Технології» (для ілюстрування, пошуку інформації, в якості програмних інструментів).
44
Цицюра, Ксенія. "СОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ З БІЗНЕС- ЕКОНОМІКИ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 17 (January 11, 2019): 62–69. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.17.62-69.
Full textAbstract:
В умовах глобальної інтеграції різних культур іноземна мова відіграє вирішальну роль у спілкуванні та при порозумінні представників різних мов, культур та соціальних сфер. Упродовж останніх десятиліть в галузі освіти відбуваються якісні зміни. Вища освіта, зокрема економічна, починає все більш орієнтуватися на самостійний розвиток особистості, на творчу ініціативу та мобільність майбутніх фахівців. Тому у представників різних наук зріс інтерес до проблеми формування соціокультурної компетентності у майбутніх фахівців.
Сучасна соціокультурна ситуація у світі знайшла відгук в українському суспільстві. Зміни в інформаційній та технологічній галузях привели весь світ, а також і українське суспільство, до встановлення нового типу міжкультурних відносин, для якого однобічне традиційне розуміння освіти втратило свою ефективність. З’явилися нові можливості та перспективи співпраці із зарубіжними країнами, що сприяє розвитку діалогу культур, взаємодії та розумінню інших культурних цінностей.
Саме тому соціокультурний аспект стає визначальним при підготовці майбутніх бакалаврів з бізнес-економіки, які повинні мати не тільки певну систему знань, духовний та особистий досвід, а також уміти творчо проектувати реально життєві ситуації та самостійно вирішувати міжкультурні й соціокультурні труднощі при спілкуванні з представниками різних мов та культур, почуватися впевнено та комфортно в іншомовному соціокультурному середовищі.
У даній статті проаналізовано визначення поняття «навички» та визначено види навичок, які формуються у студентів економічних ВНЗ у процесі вивчення англійської мови. Наслідком формування навичок є компетентність майбутніх спеціалістів. Поняття «компетенція» та «компетентність», сформульовані вітчизняними й зарубіжними вченими, мають певну спільну основу, а водночас, і суттєві відмінності, які розглянуто та проаналізовано в даній статті. Також зроблено спробу формулювання авторського визначення соціокультурної компетентності майбутніх бакалаврів з бізнес-економіки відповідно до ...
45
Гаман, І. А., and Б. О. Лисюк. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В НІМЕЦЬКОМОВНИХ ВІДЕОПОВІДОМЛЕННЯХ САЙТІВ DEUTSCHE WELLE ТА YOUTUBE." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 10, 2021): 31–37. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-5.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу особливостей вербалізації інноваційних процесів, висвітлених у німецькомовних відеоповідомленнях, які характеризуються передачею інформації через поєднання вербального та невербального компонентів. Усі досліджені та проаналізовані відеоматеріали були опубліковані на сайтах Deutsche Welle та YouTube у період з 2015 по 2021 рр. Кількість німецькомовних відеоматеріалів інноваційного «спрямування» постійно збільшується у зв’язку з безперервним технологічним прогресом суспільства. Нині сучасні медіа відіграють головну роль у відображенні дійсності, вирізняються мовною неоднорідністю та строкатістю. Використання лексики різного ступеня фаховості сприяє формуванню певних уявлень та ідей, які транслюються реципієнтові у відеоповідомленнях. Медіатекст – це багаторівневий текст, який поєднує в собі різні семіотичні коди (зображення та слово). Відеоповідомлення є прикладом медіатексту, за допомогою якого суспільство інтегрується у світовий простір та який сприяє ефективній міжкультурній взаємодії. У статті розглядаються полікодовий текст та відеоповідомлення як приклад полікодового тексту. Передусім увага приділяється особливостям вербалізації інноваційних процесів у німецькомовних відеоматеріалах. Досліджені відеоповідомлення, в яких висвітлено тематику інноваційного розвитку, відрізняються своїм смисловим наповненням, однак проаналізований лексичний склад дає змогу зробити висновки про шляхи актуалізації засобів для відображення інноваційного процесу. Під час аналізу були враховані також прагматичні інтенції авторів медіатекстів та розробників інновацій, які полягають не лише на тому, щоб повідомити про нововведення, але й спонукати реципієнта до певних роздумів та дій. Для проведення дослідження використано описовий, статистичний, гіпотетико-дедуктивний, індуктивний методи. За допомогою описового методу проведено роботу з теоретичним матеріалом. Гіпотетико-дедуктивний метод слугував для зібрання фактичного матеріалу дослідження, індуктивний метод – для лінгвістичного аналізу. Розвідка має міждисциплінарний характер і сприяє формуванню уявлення про роль інновацій, обсяги інвестицій і пріоритетність напрямів досліджень.
46
Шевченко, Л. В. "Нова публічна дипломатія в контексті публічного управління." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 7 (September 14, 2021): 209–19. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.209-219.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано концепцію публічної дипломатії та стратегічних комунікацій та втілення концепції «м’якої сили» у зовнішній політиці України за рахунок сучасної цифровізації світового суспільства. Досліджено коло учасників, технологічне та медіасередовище, методи, а також особливості практичної реалізації нової публічної дипломатії. Визначено особливості використання інструментів культурної дипломатії для підтримки та просування національних інтересів України. Висвітлено процес формування нових інституційних структур на базі Міністерства закордонних справ та Міністерства культури та інформаційної політики, які відповідатимуть за нову публічну дипломатію та культурну дипломатію, що особливо важливо в умовах зовнішньої агресії та негативної пропаганди в адресу України. Обґрунтовано необхідність впровадження соціокультурних проєктів як всередині країни, так і за її межами, посилення проєктної складової в публічному управлінні.
47
Кукліна, Світлана Валеріївна. "Інформаційне право як складова процесу формування культури безпечної роботи з інформацією." New computer technology 5 (November 6, 2013): 56–57. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.77.
Full textAbstract:
В сучасному суспільстві проблеми коректної роботи з інформацією набули першочергового значення. Але законодавча база не спроможна встигнути за стрімким процесом інформатизації суспільства. Закони та накази мають заборонний характер, а нормативно-правова та методична система профілактики злочинів, пов’язаних з інформацією, є недостатньо розвиненою.Інформація – багатофункціональний об’єкт, який застосовується в різних сферах діяльності, виконує безліч задач і може виступати товаром та засобом:управління процесами життєдіяльності суспільства;звітування про діяльність юридичних та фізичних осіб;реалізацію особистісних прав та свобод.Багатофункціональність інформації призводить до того, що інформаційне право має застосовувати різні важелі впливу в процесі регулювання інформаційних відносин.Оцінка інформації в грошовому еквіваленті є проблематичною, а система ліцензування й сертифікації здебільшого направлені на захист покупця від неякісного товару, ніж на продукування конкурентоспроможної інформації. Тому є необхідність розробки комплексу норм та інституцій, які б регулювали правові та економічні механізми роботи з інформацією.Механізм формування культури безпечної роботи з інформацією має включати такі складники:висвітлення правового захисту інтересів осіб, котрі продукують інформацію як товар;висвітлення питань про відповідальність (в тому числі і юридичну) за порушення правил отримання і несанкціонованого копіювання інформації;висвітлення технологічних та юридичних аспектів захисту інформації від несанкціонованого доступу;розробку системи захисту авторських прав на інтелектуальну власність;висвітлення кримінальної та адміністративної відповідальності за розробку комп’ютерних вірусів та свідомо непридатного до роботи програмного забезпечення.Деякі з перелічених складників певною мірою підтримуються на державному рівні, але провідну роль у формуванні культури безпечної роботи з інформацією мають відігравати навчальні заклади середньої, середньої спеціальної та вищої освіти. Зокрема, в Криворізькому педагогічному університеті в межах чинного курсу методики викладання інформатики означена проблема вирішується шляхом уведення до робочої програми окремої теми «Нормативно-правові засади культури безпечної роботи з інформацією», де розглядаються наступні питання:відповідальність за витік, втрату, крадіжку, викривлення та підробку інформації;введення поняття про несанкціоновані дії по знищенню, модифікації, копіюванню та блокуванню інформації;забезпечення правового захисту електронних документів та авторських прав.Висновок. Інформаційне право не є окремою дисципліною в педагогічних ВНЗ, воно являє собою один із компонентів курсу методики викладання і має на меті формування культури безпечної роботи з інформацією.
48
Hirlina, N. Y. "Методологічні аспекти дослідження процесу соціалізації у медіакультурному просторі інформаційного суспільства." Grani 19, no. 4 (March 2, 2016): 12–17. http://dx.doi.org/10.15421/1716071.
Full textAbstract:
Інтегрована у межах соціально-філософського дискурсу міждисциплінарна методологія, що опирається на класичну філософську методологію аналізу соціокультурних феноменів, дає можливість цілісного уявлення про досліджуваний феномен. З методологічної точки зору важливо визначитися з соціально-філософським розумінням впливу медіакультурного простору на становлення особистості в умовах динамічно мінливого соціокультурного оточення. важливою соціально-філософською методологічною настановою слід вважати тезу щодо постійної присутності медіакультури в людині як просторі її буття внаслідок того, що людина є соціальна істота, а інформаційнОГО суспільства без медіакультури як свого атрибуту не існує. Філософським «стрижнем» дослідження духовної культури молоді є гуманізм у самому широкому сенсі, тобто розуміння досліджуваного феноменА передусім як багатовимірного культивування загальнолюдських цінностей. Підпорядкування матеріалістичних детермінант медіакультурного простору духовним чинникам можливе лише в умовах домінування гуманістичних цінностей. При всьому різноманітті до розуміння духовного виміру взаємозв’язку особистості з соціокультурним середовищем спільною домінантною ідеєю філософських настанов є визнання духовно-культурної автономності людини. Глобалізація і пов’язані з нею цивілізаційні і технологічні процеси мають розглядатися як зовнішньосоціальні стосовно людини, у той час як внутрішньодуховним змістом є процеси культурні. Антропологічно орієнтований культурний простір соціалізації грунтується на міжособистісній культурній взаємодії, яка продукує унікальні та самобутні особистості.
49
Антонівська, Марина Олександрівна, and Наталія Іванівна Сарновська. "ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ І ВИКЛИКИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ: НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ." Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, no. 7 (June 3, 2021): 213–24. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.7.2021.233361.
Full textAbstract:
Стрімкий розвиток інформаційних технологій, їх повне входження в життя суспільства та громадськості неминуче створює нові виклики і одночасно відкриває горизонти для інноваційних і сучасних можливостей в освітній галузі. Відповідно, нині Україна стикається з необхідністю вироблення нових підходів до організації освітньої системи з урахуванням вимог сучасного стану людського розвитку: глобалізації, інформатизації, прискорення темпу життя.Новітня система вищої освіти, яка абсолютно співпадає з вимогами часу, є базовим фактором підвищення якості людського капіталу, рушієм сучасних ідей, генератором стрімкого та потужного розвитку економіки та суспільства в цілому. Задля ефективності виконання важливих завдань, українську вищу освіту потрібно оновити з урахуванням сучасних світових тенденцій розвитку освіти у широкому соціально-економічному контексті.Ця стаття має на меті обговорити та висвітлити сучасні соціальні, технологічні, фінансові та академічні тенденції у вищих навчальних закладах по всьому світу, щоб допомогти студентам, викладачам і рекрутерам зрозуміти, яких змін очікувати в найближчі роки.Ми наголошуємо, що глобалізація в освіті веде до збільшення академічної мобільності, уніфікації навчальних планів та методів навчання, а також широкого використання дистанційної освіти.
50
Гудима, О. П. "Удосконалення математичної моделі прогнозування та виявлення кризових ситуацій." Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, no. 1(42,) (January 21, 2021): 126–30. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.42.16.
Full textAbstract:
Реалії сьогодення ставлять перед суспільством та органами державної влади суворі вимоги щодо підвищення ефективності державного управління в сфері національної безпеки і оборони. Одним із шляхів покращення якості управлінських рішень є залучення до системи державного управління додаткових спеціальних організаційно-технічних комплексів – ситуаційних центрів. Одним із завдань ситуаційних центрів є прогнозування та виявлення кризових ситуацій, в тому числі кризових ситуацій воєнного характеру. Вище зазначене вимагає розробку (удосконалення) математичних моделей прогнозування та виявлення кризових ситуацій. В статті розглянуто питання удосконалення математичної моделі прогнозування та виявлення кризових ситуацій, що стосується розширення можливостей її застосування на інші сфери: політичну, економічну, соціальну, воєнну, екологічну, науково-технологічну та інші.