Journal articles on the topic 'Технологічна собівартість'

В роботі наведено методику та приклад розрахунку фінансових витрат при впровадженні різців з надтвердого матеріалу на основі нітриду бору типу гексаном-Р при чистовому точінні матеріалів, наплавлених порошковими дротами. Встановлено залежність основних витрат від швидкості різання і матеріалу наплавленого шару. Показано, що витрати на заробітну плату робітника, обладнання, електроенергію і інструмент в основному залежать від технологічних параметрів процесу обробки, властивостей і неоднорідності зрізаного шару покриття. Технологічна собівартість обробки наплавлених матеріалів може точніше служити оцінкою працездатності інструментів з надтвердих матеріалів при їх впровадженні в ремонтне виробництво.
 В результаті проведеного розрахунку обробки ряду покриттів з різним хімічним складом і різним ступенем неоднорідності отримано вплив швидкості різання на технологічну собівартість обробки, по якій можна судити про вплив фінансових витрат на працездатність різців з гексаніта-Р. Встановлено, що зі збільшенням швидкості різання технологічна собівартість зменшується різко до швидкості різання 1,5...2,0 м/с. Подальше збільшення швидкості різання мало впливає на зменшення технологічної собівартості обробки. При цьому для кожного наплавленого матеріалу видно свій інтервал швидкостей різання, який можна і при такій оцінці працездатності приймати за оптимальний. Визначено, що характер впливу швидкості різання, тобто продуктивності обробки, на фінансові витрати приблизно однаковий, але величини технологічної собівартості залежать від властивостей і неоднорідності покриття. Зі збільшенням твердості і неоднорідності покриття технологічна собівартість обробки зменшується, але екстремуму, такого як при зміні стійкості або шляху різання, на кривих не спостерігається. Встановлено, що оцінка працездатності інструментів з надтвердих матеріалів при чистовому точінні покриттів фінансовими витратами на обробку може більш точно забезпечити їх раціональне застосування. При обробці покриттів різцями з гексаніта-Р слід призначати великі швидкості різання, ніж вони визначені в залежності від максимальної стійкості при прийнятому критерії зносу.

Розглядається характер впливу технологічних параметрів на вибір схеми доставки вторинних дорожньо-будівельних матеріалів на прикладі асфальтобетонного грануляту з метою підвищення ефективності функціонування логістичної системи, що забезпечує проведення робіт з ремонту автомобільних доріг.Ключові слова: схеми доставки дорожньо-будівельних матеріалів, асфальтобетонний гранулят, технологічні параметри, ефективність, логістичні витрати, собівартість перевезення.

Розроблено методику дослідження експлуатаційно-економічних показників та показників якості роботи для існую-чих та проектованих машинних агрегатів при виконанні механізованих технологічних операцій в реальних природно-клі-матичних умовах. Сучасні дослідження показують, що на сьогодні фактично вичерпаний потенціал землі і сортів сільськогосподарсь-ких культур (крім генномодифакованих, а вони заборонені на сьогодні у Європі) у зростанні врожаю і сьогодні людство повинно боротись за збільшення врожайності за рахунок забезпечення потреб рослин – якості виконання технологічних операцій. Якість виконання технологічної операції – це до 30% формування врожаю. Якість кожної технологічної операції формує загальну якість технологічного процесу та впливає на кінцевий результат – на якість, кількість і собівартість продукції. Неякісно виконану технологічну операцію неможливо ні переробити, ні компенсувати, надолужити високою які-стю послідуючих технологічних операцій. Сучасні методи інформаційних технологій дозволяють значно спростити та здешевити результати оцінки ро-боти машинних агрегатів. Визначальним в цій ситуації є інструмент, завдяки якому отримуються данні для обробки, аналізу та прийняття рішення. Мова йде про методику, яка використовується для отримання інформації. Результат розрахунку, отриманий у лабораторних умовах, повинен відповідати результату хронометражних спостережень у виробничих умовах. Саме такою є розроблена нами математична модель і комп’ютерна програма «Машинний агрегат», алгоритм якої реалізований в середовищі Microsoft Office Excel. Дана програму проходить польові випробування спільно з ЛКМЗ та Елворти. Основною умовою для проведення розрахунків повинна бути достовірна база даних. Розроблена методика дозволяє виконати глибокий аналіз експлуатаційно-економічних та якісних показників вико-ристання машинного агрегату в будь-яких природно-кліматичних умовах як для існуючих так і проектованих агрегатів.

Мета – узагальнення вихідних даних та науково-прикладне визначення технологічних факторів, які обумовлюють концептуальний підхід до поліпшення економічних результатів процесів видобування корисної копалини та її збагачення, а в підсумку ефективність виробничої діяльності гірничо-збагачувального підприємства.Методика полягає в обґрунтуванні факторів технологічного й економічного підходів до оцінювання виробничих процесів видобування й збагачення марганцеворудної сировини, що визначають собівартість концентрату, втрати запасів рудної сировини та металу у відходах збагачення, а також обсяг розкривних порід, які треба розробити для виготовлення заданого обсягу концентрату.Результати. Визначена невідповідність технологічної схеми гірничих робіт на марганцевих кар'єрах ПГЗК вимогам виробництва конкурентного концентрату у разі зниженого попиту, а також напрям її реконструкції. Обґрунтований вплив якості рудо-потоку на економічні результати гірничо-збагачувального виробництва й визначено раціональні умови усереднення якості рудної сировини різних кар’єрів. Розроблений науково-прикладний підхід до визначення раціонального обсягу розкривних порід, який забезпечує розкриття рудного пласта в обсязі, що дозволяє мінімізувати витрати кар’єру на розкривні роботи.Наукова новизна. Визначений принцип удосконалення технологічної схеми видобування горизонтального рудного пласта при зниженому попиті на продукцію. Узагальнений методичний підхід до оцінювання ефективності виробничої діяльності гірничо-збагачувального підприємства, ураховуючи собівартість концентрату, втрати запасів рудної сировини та металу у відходах збагачення, а також обсяг розкривних порід, що задовольняє ринковий попит на концентрат. Встановлена певна непрямолінійна залежність між якістю марганцевої руди та ступенем вилучення металу в концентрат, яку слід оцінювати при формуванні рудо-потоку, що збагачується.Практичне значущість. Оцінена технологія гірничих робіт на кар’єрах ПГЗК за собівартістю концентрату, що відображає їх адаптацію до ринкових умов господарювання. Визначений статистичний взаємозв’язок між технолого-економічними умовами видобування рудної сировини та якістю рудо-потоку (за вмістом металу). Запропонований методичний підхід до усереднення марганцевої руди по двох групах кар’єрів, що забезпечує найбільший обсяг вилученого металу та мінімізує витрати підприємства на розкривні роботи.

Системи та обладнання для зберігання теплової енергії є ключовими елементами при розгортанні відновлюваної теплової енергетики, актуальність якої на даному етапі розвитку набуває масштабного значення. Представлена стаття охоплює короткий аналіз сучасного стану основних технологій інтенсифікації процесів збереження теплоти, аналіз основних технологічних, технічних аспектів, що виникають при розробці теплових акумуляторів та за реальних умов їх експлуатації. Зокрема, обґрунтовано доцільність застосування теплового акумулювання, проаналізовано шляхи підвищення ефективності економії енергії, визначено основні аспекти процесів акумуляції теплоти. 
 При обґрунтуванні доцільності застосування теплового акумулювання проаналізовано співвідношення поверхні та об’єму теплового акумулятора, що тісно пов'язані з розмірами складових елементів та продуктивністю системи зберігання теплоти. Це співвідношення теоретично вказує, як можливо підвищити коефіцієнт корисної дії та продуктивність систем зберігання теплової енергії. Доведено підвищення ефективності та економії енергії при врахуванні сезонних факторів та пікових навантажень. Розглянуто основні аспекти технологічної інтенсифікації процесів акумуляції теплоти, які полягають у подоланні теплової стратифікації рідинних теплових акумуляторів, обґрунтуванні модульного дизайну конструкції, посиленні передачі теплоти та маси, а також в зміні властивостей матеріалу при фазовому переході.
 Розглянуті аспекти при їх реалізації дозволяють оптимізувати роботу генеруючого обладнання з максимально можливим ККД системи теплопостачання, шляхом вирівнювання графіку навантаження у співвідношенні «генерація - споживання», а також розвантажити технологічне обладнання, знизити споживання паливно-енергетичних ресурсів. Як наслідок, знижується собівартість отриманої енергії та зменшуються шкідливі викиди в оточуюче середовище.

Відновлення деталей автомобілів та інших машин дозволяє використати їх матеріал, форму і залишкову довговічність, що зменшує потребу запасних частин, праці, енергії та матеріалів, а також сприяє збереженню навколишнього середовища. Дослідженнями встановлено, що 85% деталей машин стають не роботоздатними при зношуваннях поверхонь не більше 0,2-0,3 мм, а собівартість їх відновлення складає 50-60% від ціни нової деталі. Зношені поверхні можуть бути відновлені, як правило, декількома способами. В залежності від величини зношування, матеріалу деталі та її термообробки запропонований метод вибору раціональної технології відновлення зношеної поверхні в залежності від технологічних можливостей виробництва, умов експлуатації, собівартості відновлення, залежності вартості відновлення від довговічності роботи. Оцінка цих чинників виконується послідовно за технологічним, ресурсним та економічним критеріями. Остаточне рішення щодо вибору технології відновлення приймається на конкретному виробництві з врахуванням його технічних та фінансових можливостей.

Проаналізовано функції систем автоматизованого проектування за критерієм наявності в одному пакеті можливостей: створювати деталь, проектувати форму для неї, перевіряти її міцнісні характеристики, симулювати заливання та прогнозувати якість кінцевого виливка. На основі аналізу публікацій показано, що з використанням систем автоматизованого проектування легше проводити стандартизацію й уніфікацію елементів технологічного оснащення та систематизацію проектних рішень, які дають змогу скоротити терміни технологічної підготовки виробництва і зменшити собівартість виробів. На основі створеної моделі деталі у середовищі Autodesk Inventor показано процес розроблення прес-форм для литва із врахуванням технологічних особливостей. Проведено симуляцію заливки з подальшим прогнозом якості виливків, що дає змогу спростити та істотно пришвидшити процеси: проектування прес-форми, здійснення аналізу ливарної порожнини та розроблення керівних програм для оброблення деталей на верстатах з ЧПК. Виконано розрахунки усадок, раціональних температурних параметрів процесу лиття та випробування створених деталей прес-форми на міцність та стійкість із задаванням умов закріплення, взаємного розміщення та навантаження, які діють на модель. У кінцевому підсумку отримано модель прес-форми, з яких легко можна зробити кінцеві робочі кресленики всіх деталей.

У статті наведено порівняльну характеристику білків рослинного і тваринного походження. Ці добавки застосовують при виготовленні всіх видів м’ясних продуктів, що сприяє розширенню асортименту запропонованих добавок, поліпшенню їхніх функціональних властивостей і підвищенню рівня безпечності. Серед рослинних білків найбільш широко використовують соєві, цільове призначення яких – зниження собівартості готової продукції та стабілізація рецептури. Тваринні білки мають різноманітне походження (колагенові, молочні, плазма крові), це обумовлює різноманітність технологічних процесів і ширший діапазон застосування порівняно з соєвим аналогом. Тим паче повноцінні тваринні білки значно переважають рослинні за біологічною цінністю, краще збалансовані за амінокислотним складом, є добрими емульгаторами, дозволяють переробляти малоцінну жировмісну сировину, покращують консистенцію і пластичність фаршу, підвищують органолептичні властивості готових виробів, збільшують вихід, дозволяють суттєво знизити собівартість продукту. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про можливість використання білків м'яса птиці з різних анатомічних частин як гарного структуроутворювача та білкового наповнювача для ковбасного виробництва. Показані композиції, які були створені шляхом компонування тваринного і рослинного білку. Встановлена раціональна масова частка внесення добавки у співвідношенні 80:20 рослинного і тваринного білку відповідно, що дозволяє переробляти малоцінну сировину, покращує консистенцію, пластичність (в’язкість) фаршу, сприяє поліпшенню органолептичних властивостей готових виробів, збільшують вихід, дозволяють суттєво знизити собівартість продукту. Наведено результати впливу даних добавок на функціонально-технологічні властивості та органолептичні показники м'ясних виробів. Показано, що створення композицій шляхом компонування рослинного та тваринного білку у співвідношенні 80:20 має найкращу розчинність та водоутримуючу здатність. Для підтримання сталого pH середовища добавки (створенної композиції) використовували буферні розчини з рН 4,1 та рН 6,55. Розглянуто питання практичного використання білків рослинного і тваринного походження у технологіях виробництва ковбасних виробів із м'яса птиці.

Одним зі способів зниження сукупних витрат на виробництві зерна є зменшення вартості парку сільськогосподарської техніки, зокрема за рахунок використання як енергозасобу зернозбирального комбайна та виконання комплексу робіт, не притаманних збиральній машині. У роботі означені основні положення щодо використання самохідного зернозбирального комбайна як енергозасобу, досліджено можливості завантаження його на інших сільськогосподарських роботах у пікові моменти весняного та осіннього періодів.
 Проведено економічне оцінювання використання зернозбирального комбайна як енергозасобу замість трактора на виконанні сільськогосподарських робіт у пікові періоди роботи тракторів та вільних від роботи зернозбиральних комбайнів. Оцінено собівартість виконаних робіт за допомогою накладання на обсяг робіт умовного господарства.
 Для економічного оцінювання доцільності створення енергозасобу на базі зернозбирального комбайна було розглянуто сільськогосподарське підприємство лісостепової зони України, що спеціалізується на товарному виробництві зерна.
 Для розрахунку техніко-економічних показників роботи енерготехнологічних засобів на базі трактора і зернозбирального комбайна з технологічних карт вирощування та збирання сільськогосподарських культур були вибрані технологічні операції, що виконуються за допомогою тракторів тягового класу 30 кН та зернозбиральних комбайнів, і побудовані подекадні графіки їх завантаження в розрахунку на 1000 га ріллі.
 За умови використання одного зернозбирального комбайна як енергозасобу у весняний та осінній періоди польових робіт у розрахунку на 1000 га ріллі потреба в тракторах тягового класу 30 кН зменшиться на 1 одиницю.
 Встановлено, що використання зернозбирального комбайна як енерготехнологічного засобу дасть змогу збільшити його річне завантаження в 1,5–2 рази та отримати річний економічний ефект у межах 70–100 грн/га.

Розглянуто методологічні аспекти оптимального вибору бульдозерного технологічного обладнання, яке експлуатують у природно-виробничих умовах лісогосподарських підприємств. З урахуванням техногенного впливу на навколишнє середовище, технічної й технологічної придатності зазначеного обладнання наведено рекомендації щодо його раціонального вибору за такими критеріями: продуктивність, собівартість виконання робіт та відносні виробничі витрати (узагальнений показник). Сформовано перелік показників і розроблено прикладне програмне забезпечення для виконання інженерних розрахунків, яке дозволяє, заощаджуючи ресурси, оперативно оцінювати параметри працездатності технологічного обладнання, необхідні для прийняття зваженого рішення. У процесі проведення технологічного і техніко-економічного оцінювання ефективності використання бульдозерного обладнання та розроблення системи автоматизованого розрахунку його експлуатаційних параметрів як базову методологічну основу використано аналітичний метод визначення опору розроблення ґрунту й експериментально-аналітичний метод визначення опору переміщенню землерийно-транспортувальної машини.Прогнозування експлуатаційних властивостей технологічного обладнання в лісоексплуатаційних умовах проведено за рахунок комп’ютерного моделювання та раціонального вибору відповідних моделей із наявного парку машин з урахуванням складності поставленого завдання (обсягу робіт, тривалості процесу будівництва, ґрунтових і кліматичних умов, відстаней транспортування ґрунту тощо), техніко-економічних й експлуатаційних показників роботи (зокрема, наявності модернізованих робочих органів тощо).Сформульовано низку основних тенденцій щодо підвищення ефективності використання бульдозерного технологічного обладнання в лісоексплуатаційних умовах. Запропоновано окремі рішення, які можуть бути впроваджені галузевими фахівцями у їх професійній інженерній діяльності (у галузі виробництва й експлуатації спеціалізованих машин та обладнання).

Зазвичай, коли йдеться про інновації, найчастіше мають на увазі технологічні інновації, проте успішна робота підприємств в умовах ринку багато в чому визначається використанням нових підходів в управлінні, організації та плануванні їхньої діяльності. Підхід, що застосовується підприємствами медичної галузі, по суті, являє собою метод витрати-плюс, а саме, повні витрати плюс. Однак, добре відомо, що повна собівартість продукції, як і її рентабельність можуть бути сильно спотворені традиційними методами розподілу постійних витрат. Достатньо ефективним, на нашу думку, є застосування маржинального підходу для формування собівартості, розрахунку ціни на медичні послуги. В статті проведене обґрунтування доцільності придбання новітнього обладнання за допомогою використання маржинального підходу, що дозволить слідувати вимогам сучасного розвитку технологій, підтримувати рівень інноваційності лікарні.

Розвиток будівництва, приближення його до європейських стандартів, потребує постійного розширення асортименту, кольорової гами, текстури та фактури керамічного клінкеру для обличкування фасадів. В зв'язку з цим, дуже важливо досягти необхідні фізико-технічні та архітектурні властивості виробів при максимально можливому зниженні температури випалу. Традиційним шляхом отримання блискучої поверхні цегли є використання полив чи ангобів різного складу та кольору. При цьому зростає собівартість виробництва за рахунок використання додаткових технологічних операцій та ціни полив. Нами розроблено технологію виробництва самоглазуруючої поверхні керамічного клінкеру за рахунок використання в складі керамічної маси сполук бору. Це дозволило при отриманні архітектурного ефекту, покращити експлуатаційні властивості керамічного клінкеру при зменшенні температури випалу

Мета наукових досліджень – оцінка зернової про- дуктивності ячменю ярого сортів Совіра й Ілот в умо- вах Півдня України під впливом передпосівної іноку- ляції насіння мікробними фосфатмобілізувальними препаратами альбобактерином, поліміксобактерином, проведення порівняльного аналізу економічної ефек- тивності досліджуваних технологічних заходів. Методи. Дослідження елементів агротехніки ячменю ярого вико- нували у 2016–2018 роках із дотриманням загальнови- знаних методик. До схеми двофакторного досліду було включено сорти Совіра й Ілот та три градації передпо- сівної інокуляції насіння біопрепаратами: без інокуляції (контроль), обробка препаратами альбобактерином і поліміксобактерином. Для оцінки варіантів досліду й обґрунтування вибору агротехнічних заходів прове- дено розрахунки показників економічної ефективності. Результати. Вартість виробленої продукції колива- лась у діапазоні від 16 620 до 20 280 гривень на гек- тар, виробничі витрати – від 14 719 до 16 112 гривень на гектар. Собівартість виробництва одиниці продукції ячменю ярого змінювалась залежно від взаємодії дослі- джуваних параметрів технологічних заходів від 4 767 до 5 314 гривень на тонну, чистий прибуток – від 1 901 до 4 168 гривень на гектар, рівень рентабельності – від 12,9 до 25,9%. Економічні показники вирощування ячменю ярого в досліді варіювали залежно від взаємо- дії елементів технології, що вивчались, та пов’язаних із ними додаткових витрат і змін урожайності. Висновки. Ефективні з економічного погляду під час вирощування ячменю ярого такі елементи посівного модуля: сорт Ілот, обробка насіння біопрепаратом поліміксобакте- рином. Виробничі витрати були найвищими в досліді, що зумовлено додатковими витратами на придбання мікробного препарату та проведення інокуляції насіння, а також збирання і доробку найбільшого врожаю зерна, але його величина у грошовому виразі компенсувала вкладені кошти та забезпечила їх раціональне викори- стання. У даному варіанті собівартість була мінімаль- ною в досліді (4 767 гривень за тонну), чистий прибуток досягав максимального значення (4 168 гривень на гек- тар), рівень рентабельності був найвищим (25,9%).

У статті наведено порівняльну характеристику білків рослинного і тваринного походження. Ці добавки застосовують при виготовленні всіх видів м’ясних продуктів, що сприяє розширенню асортименту запропонованих добавок, поліпшенню їхніх функціональних властивостей і підвищенню рівня безпечності. Серед рослинних білків найбільш широко використовують соєві, цільове призначення яких–зниження собівартості готової продукції та стабілізація рецептури. Тваринні білки мають різноманітне походження (колагенові, молочні, плазма крові), це обумовлює різноманітність технологічних процесів і ширший діапазон застосування порівняно з соєвим аналогом. Тим паче повноцінні тваринні білки значно переважають рослинні за біологічною цінністю, краще збалансовані за амінокислотним складом, є добрими емульгаторами, дозволяють переробляти малоцінну жировмісну сировину, покращують консистенцію і пластичність фаршу, підвищують органолептичні властивості готових виробів, збільшують вихід, дозволяють суттєво знизити собівартість продукту.

В результаті проведеної роботи визначені закономірності зміни режимних параметрів під час розрізання навпіл зношених автомобільних шин 195/65R15 діаметром 662 мм ріжучим інструментом зі сплаву Р6М5, які забезпечують збільшення стійкості ріжучого інструменту до зносу, собівартість близької до мінімальної та максимальної продуктивності. В якості керуємого процесу розглядається процес зношування задніх поверхонь ріжучого інструменту. Встановлено, що управлінням швидкістю різання та подачею ріжучого інструменту дозволяє змінити швидкість процесу зносу ріжучого інструменту, тобто до збільшення часу роботи ріжучого інструменту. Розраховані та побудовані криві зносу ріжучого інструменту зі сплаву Р6М5 та швидкості його зносу у відповідності з управлінням режимними параметрами при розрізанні навпіл зношеної автомобільної шини. Вирішення проблеми управління режимними параметрами сприяє підвищенню ефективності механічної обробки різанням та доповнює математичне та інформаційне забезпечення систем автоматизованого проектування технологічних процесів (САПР ТП) які використовуються під час утилізації зношених автомобільних шин

Матюхін А. Ю., Доля С. П. Розробка технології автоматизованого виготовлення мітчиків // Обробка матеріалів тиском. – 2019. – № 2 (49). - C. 195-201.
 В роботі розглянута можливість застосування технології автоматизованого виготовлення мітчиків, що базується на застосуванні пластичного формування стружкових канавок на радіально-штампувальному прес-автоматі. До складу автоматизованого виробничого комплексу, окрім радіально-штампувального прес-автомату, будуть також входити правильно-розмотувальна машина, пресові ножиці для чистового розрізання дроту, різьбошліфувальний верстат та допоміжне обладнання для переміщення, орієнтації та фіксації заготовок у просторі.
 Очікувані результати виконаної наукової роботи по розробці технології та обладнання для автоматизованого виготовлення мітчиків мають бути використані у машинобудівній промисловості для створення передових технологій масового виготовлення мітчиків. Технологія виготовлення мітчиків при застосуванні автоматизованих виробничих ліній має ряд суттєвих переваг порівняно з традиційними, зокрема: підвищена продуктивність праці та коефіцієнту використання металу, знижена метало- та верстатоємність; збільшені показники енерго- та ресурсоефективності. Перелічені переваги, в кінцевому рахунку, зменшать собівартість виготовлення мітчика, не знижуючи його механічних та технологічних властивостей, що дасть змогу гідно конкурувати національному виробнику як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Досліджено ефективність різних способів щеплення найпоширеніших у Західному регіоні України видів жовто-рожевоквіткового (Aesculus hibrida D. C.), червоноквіткових (Aesculus pavia L. і Aesculus carnea Hayne) та жовтоквіткового (Aesculus octаndra Marsh.) гіркокаштанів. Апробовано три способи гетеровегетативного розмноження – "у розщіп", "у боковий розріз" та "окуліровка" для чотирьох видів гіркокаштанів. Підщепами були 8-річні саджанці гіркокаштана кінського звичайного. Прищепами – однорічні пагони із середини крони або вертикальний верхівковий пагін, з яких нарізали здорові, зрілі, без пошкоджень живці довжиною 8–10 см. Щеплення проведено у другій декаді квітня у відкритому ґрунті шкільного відділення декоративного розсадника. За щепленими рослинами виконано агротехнічні та селекційні догляди протягом наступних років вирощування. Встановлено, що найвищою приживлюваністю відзначається спосіб "у бічний розріз" (56,0–80,0 %) під час щеплень усіх видів гіркокаштанів. Квітувати щеплені рослини почали на другий-третій рік після щеплення, а формувати плоди з повнозернистим доброякісним насінням – на четвертий-п'ятий. Виробнича собівартість одного щепленого 2-річного саджанця гіркокаштанів у відкритому ґрунті, залежно від виду прищепи, становить 80,5–115,0 грн. Проведені експериментальні щеплення саджанців різних видів гіркокаштанів засвідчили широкі технологічні можливості та значну економічну ефективність гетеровегетативного розмноження різними способами для отримання садивного матеріалу щеплених декоративних червоно- та жовтоквіткових культиварів гіркокаштанів. Застосовані способи щеплення ("у бічний розріз" та "у розщіп") рекомендовано використовувати у промислових обсягах для розмноження особливо декоративних і стійких до негативного впливу абіотичних і біотичних чинників культиварів гіркокаштанів.

Сільське господарство є однією з найважливіших складових економіки країни. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, задовольняє інші потреби суспільства. Ефективність роботи цього виду економічної діяльності завжди залишається актуальним питанням.
 Узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарських підприємств є показник рентабельності. Рентабельність означає доходність, прибутковість підприємства. У загальному вигляді її розраховують шляхом співставлення валового доходу або прибутку з витратами або ресурсами, що використовуються для його отримання.
 У статті розглянуто показники ефективності виробництва продукції рослинництва підприємствами України у 2015 та 2019 роках.
 У процесі дослідження було використано такі методи: аналізу та синтезу, узагальнення, статистичний, картографічний та математичний.
 Мета статті полягає в дослідженні ефективності розвитку галузей рослинницького комплексу сільськогосподарських підприємств України в розрізі адміністративних областей.
 Основну увагу у статті, ми приділили рівню рентабельності сільськогосподарських культур. У процесі дослідження, ми виявили, що у 2019 році, порівняно з 2015 роком ефективність виробництва усіх сільськогосподарських культур на підприємствах знизилася у декілька разів, а по деяких регіонах взагалі виробництво стало неефективним. Основними чинниками, які негативно вплинули на рослинницьку галузь є: зниження врожайності; застарілі технологічні процеси; екстенсивне землекористування; висока собівартість виробництва.
 Аналіз показує, що існує значний потенціал для збільшення врожайності сільськогосподарських культур за рахунок інтенсифікації виробництва. Особливе значення варто надати таким факторам виробництва як добрива чи посівний матеріал, які можуть значно вплинути на (витрати) ефективність, і тому вимагають відповідних технологій та управлінських рішень.

Пріоритетним напрямком на сучасному етапі розвитку овочівництва є отримання високоякісної, екологічно безпечної продукції в комплексі з розробкоюта впровадженням нових агротехнічних прийомів вирощування. При чому перспективними є ті, котрі можутьсуттєво розширити асортимент вирощуваних культур,кінцевою метою яких є урізноманітнення харчуваннянаселення. В даний час перспективним є пошук новихвисокоефективних і екологічно безпечних технологій вирощування овочевих рослин, великого значеннянабувають біологічні методи впливу на рослинний організм. Одним з таких методів є застосування біопрепаратів. Метою досліду була розробка оптимальних технологічних параметрів вирощування Erúca satíva в умовахгеокупольної плівкової теплиці. Методи. Досліди проводили в умовах геокупольних плівкових теплиць протягом календарного року. Результати. За результатамидосліджень в умовах геокупольних плівкових теплицьобґрунтовано ефективність застосування біопрепаратівЕМ Агро та ЕМ 5М, що залежала від сівозміни, тобтовід мікрокліматичних умов формування рослин. В тойже час застосування препарату Гумат натрія не вплинуло на рослини руколи та залежало від термінів вирощування культури. При вирощуванні в 1 та 6 сівозмінах(посадка розсади відповідно 12 вересня та 6 червня),за відносно сприятливих абіотичних умов, застосуваннябіопрепаратів не мало значного впливу на біометричніхарактеристики рослин. Відхилення біометричнихпоказників дослідних рослин від контрольних були незначними. При чому, як і слід було очікувати, найбільшийефект від застосування ЕМ 5М був пов’язаний зі стимулюванням листоутворення, а використання ЕМ Агробільшою мірою стимулювало кореневу систему.Встановлено, що основні економічні показники,а саме сума витрат, прибуток та собівартість продукціїзмінювалися протягом усього року та залежали від тривалості вегетаційного періоду та термінів вирощуваннякультури. Так у варіанті, де спостерігалась максимальнаврожайність руколи сорту Колтівата (1,689 кг/м² – датапосіву 12 січня) витрати склали 148,1 грн/м², прибуток –414,2 грн/м², собівартість – 92,5 грн/кг.Отже, під час експериментальних досліджень встановлено високу економічну ефективність вирощуванняруколи за різних термінів посадки у плівкових культиваційних спорудах захищеного ґрунту в умовах перехідноїсмуги між південним Лісостепом та північним Степом України. При цьому встановлено, що максимальна рентабельність склала 468 % в 6 сівозміні (термін посадкирозсади 6 червня) при вирощуванні руколи сортуКолтівата.Висновки. В результаті експериментальних досліджень встановлено високу ефективність застосуваннямікробіологічних препаратів ЕМ Агро та ЕМ 5М привирощуванні руколи сорту Колтівата. Варто зазначитите, що ефективність застосування ЕМ препаратів залежить від агробіологічних умов. Найбільшою мірою стимулюючий вплив ЕМ Агро та ЕМ 5М ми виявили при їхзастосуванні при обробці рослин руколи сорту Колтіватау доволі несприятливих термо-світлових умовах пізньо-весняних та ранньовесняних сівозмін, де збільшенняврожайності становило від 6,2 до 11,8 % у порівнянніз контрольними варіантами.

Метою статті є аналіз підходів до визначення інноваційної економіки, дослідження її складників та надання оцінки її впливу на розвиток виробництва.
 Проаналізовано стратегічні документи, які окреслюють державну політику в напрямі розвитку інноваційної економіки, зокрема положення: Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», Цілей сталого розвитку України на період до 2030 р., Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 р.
 Підкреслено, що саме інноваційна економіка ґрунтується на інноваційному розвитку і дасть змогу Україні зайняти місце серед розвинених держав світу.
 Інноваційна економіка дає змогу залучити надресурси, нематеріальні, а саме інтелектуальні, яке потім уже комерціалізуються, тобто мають конкретне вартісне вираження.
 Аргументовано, що ідеїнапря-му не перетворюється на товар, ідея може бути етапом створення (модернізації, удосконалення) інноваційного товару або складником ціноутворення інноваційного товару.
 Визначено, що інноваційний розвиток завжди пов'язаний з інвестиціями, залученням значних коштів для створення цього інноваційного продукту або технологічних процесів. Своєю чергою, можна говорити, що інновації дають змогу зменшити собівартість продукції, можуть призвести до її здешевлення, зробити той чи інший товар більш конкурентоздатним. Головна теза -виробництво, що продукує інноваційний продукт або продукт, який має окремі інноваційні складники, це на першому етапі вартісне виробництво, а здешевлення вже відбувається у подальшому.
 Доведено, що саме людина, яка займається впровадженням інновацій, дає змогу суспільству змінюватися, постійно підвищуючи вимоги до продуктів (це і багатофункці-ональність чи універсальність), роблячи їх більш сучасними.

Досліджено ефективність мінеральних та рідких органо-мінеральних добрив з включенням мікроелементів при вирощуванні нуту без зрошення в умовах Південного Степу України. Аналіз отриманих даних дозволило виявити чітку тенденцію зростання урожайності нуту за 3-х кратної обробки посівів на початку фаз гілкування, бутонізація та наливу наступними рідкими органо-мінеральними добривами (РОМД): на неудобреному фоні – Фульво ТЕ, Антистрес, Полімікростим, Extra та Root Most забезпечили від 0,23 до 0,27 т/га приросту урожаю, економічний ефект склав від 4,6 до 5,6 грн. чистого прибутку на 1 грн. додаткових затрат; коефіцієнт енергетичної ефективності – 6,22; на фоні мінерального азоту з внесенням N30 під посів і підживлення N30 на початку гілкування, максимальна агрономічна ефективність відзначена при використанні препаратів Фульво ТЕ і Полімікростим (приріст урожаю склав 0,335-0,300 т/га, Антистрес (0,25т/га); економічний ефект – 1,5 грн., 1,25 та 0,90 грн. чистого прибутку на 1 грн. затрат; коефіцієнт енергетичної ефективності при використанні РОМД в середньому дорівнював 6,22, а при використанні мінеральних добрив та РОМД на фоні мінерального живлення коливався в інтервалі від 4,28 до 3,25. Вирощування нуту за різним рівнем мінерального живлення з передпосівною бактеризацією насіння інокулянтами в умовах Південного степу України є економічно ефективним та вигідним, не зважаючи на високу ціну на мінеральні добрива. При загальних технологічних витрат вирощування культури умовно чистий прибуток становив від 11362,34 до 20427,64 грн./га, собівартість зерна коливалася в інтервалі 4196,08-7190,49 грн./т залежно від норми внесення добрив та співвідношення елементів живлення. Рентабельність вирощування нуту без мінеральних добрив складала 189,9%, при внесенні N30 під сівбу – 197,9%, додатковим підживленням мінеральним азотом в такій же нормі у фазу гілкування – 174,7% та при внесенні повного мінерального добрива N30Р30К30 – 131,9%; мінімальний рівень рентабельності (73,8%) був при використанні N60Р30К30.

У статті проведена оцінка ефективності використання різних технологічних прийо- мів очищення дренажних вод полігонів твердих побутових відходів (ТПВ), зокрема, запро- понований спосіб активізації реагентного методу очищення із застосуванням розчину коагулянту сульфату алюмінію, підданого активації шляхом магнітної обробки та елек- трокоагуляції. Така технологія дозволить інтенсифікувати процес очищення дренажних вод, знизити дози сульфату алюмінію без погіршення якості очищення стічних вод, зни- зити експлуатаційні витрати та собівартість очищення дренажних вод. Для досягнення мети в ході досліджень вивчений хімічний склад фільтрату полігонів ТПВ на різних етапах експлуатації полігону з урахуванням якісних особливостей філь- трату залежно від його віку. Основна увага приділена оптимізації параметрів реагентного очищення стічних вод полігонів ТПВ, вивчена кінетика та виявлені закономірності процесу коагуляції у разі активації розчину коагулянту сульфату алюмінію. При цьому були вивчені такі основні питання, як: – зміна структурно-механічної гідратації гідроксиду алюмінію під час обробки стіч- них вод полігонів твердих побутових відходів активованим розчином коагулянту сульфату алюмінію; – вплив активованого розчину коагулянту на зміну сил зчеплення контактного сере- довища; – вплив активованого розчину коагулянту на гідравлічну крупність суспензії, що коа- гулюється. У роботі доведено високу ефективність використання реагентного методу (в комбіна- ції з біологічним очищенням) для фільтраційних вод, характерних для стадії метаногенезу, детально описаний хімізм процесу та механізм зміни структурно-механічної гідратації гідроксиду алюмінію під час обробки стічних вод. Слід зазначити, що запропонована тех- нологія має низку особливостей, зокрема, протягом активації розчину реагенту відбува- ється накладення магнітного поля, внаслідок чого відбувається зміна структури розчину і утворення додаткових центрів коагуляції. Порівняно з іншими відомими технологіями, що мають стадію реагентного очищення, це дозволить інтенсифікувати процес коагуляції та знизити розрахункову дозу коагулянту на 25–30% без погіршення якості очищення.

Мета – встановити економічну оцінку вирощуванняліній –батьківських компонентів та гібридів кукурудзирізних груп ФАО, визначити показники економічноїефективність у гібридів та ліній –батьківських компонентів залежно від густоти посіву та обробітку вітчизнянимибіопрепаратами. Методи. Дослідження проводилисьпротягом 2018–2020 рр. на дослідному полі Інститутузрошуваного землеробства НААН, що розташованев зоні Інгулецького зрошуваного масиву. Фактор А –різні за групами стиглості лінії–батьківські компонентита гібриди різних груп ФАО, Фактор В – густота рослин. Фактор С – обробка біологічними препаратами.Результати. Найбільша вартість валової продукції з 1 габула одержана на посівах лінії –батьківського компоненту ДК 445 за густоти 70 тис. рослин/га та обробіткупрепаратом Helafit®-combi – 182,70 т/га. У цьому варіантітакож була встановлена найменша собівартість однієїтонни зерна. Вартість валової продукції з 1 га за різнійгустоти та обробітку препаратами була максимальноюу ліній-батьківського компоненту ДК 445 і склала за варіантами досліду від 119,19 до 182,70 тис. грн/га, дещоменшою у батьківського компоненту у батьківськогокомпоненту ДК 247 – 122,96 – 141,81 тис. грн/га, меншеу батьківського ДК 411 – 114,55 – 133,11 тис. грн/га,найменшою вартість валової продукції була у лінії ДК281 – 102,08 – 121,22 тис. грн/га. Вартість валової продукції гібридів культури коливалась в дуже широкому діапазоні: від 83,28 тис. грн/га у гібриду Степовий наконтрольному варіанті без обробки препаратами загустоти рослин 70 тис. рослин/га до 141,20 тис. грн/гау гібриду Арабат за використання препарату Helafit®-combi та густоти рослин 70 тис. рослин/га. Висновки.Ураховуючи виробничі витрати на вирощування кукурудзи, слід відмітити, що найбільше прибутковим та найменше затратним агрозаходом виявився такий фактор,як густота рослин. За рахунок підвищення врожайностізерна кукурудзи і зниження технологічних витрат чистийприбуток складає 61,86 – 138,19 тис. гривень з гектара.Найбільший умовно чистий прибуток та рентабельністьу батьківського компоненту ДК 281 за густоти рослин90 тис./га та обробки Helafit®-combi – 79,83 тис. грн/га та 193% відповідно. Найбільший умовно чистийприбуток та рентабельність у батьківського компоненту ДК 247 за густоти рослин 80 тис./га та обробкиHelafit®-combi – 99,56 тис. грн/га та 236% відповідно.Найбільший умовно чистий прибуток та рентабельністьу лінії ДК 411 був за густоти рослин 70 тис./га та обробкиHelafit®-combi – 91,70 тис. грн/га та 212% відповідно.Найбільший умовно чистий прибуток та рентабельністьу лінії ДК 445 за густоти рослин 70 тис./га та обробкиHelafit®-combi – 138,19 тис.грн/га та 310% відповідно.За густоти 70 тис. рослин/га та обробітку препаратомHelafit®-combi на середньопізніх гібридах показникрівня рентабельності був максимальний – 373–375%.

Мета. Дослідження спроможності нової технології виробництва (засобом гарячої прокатки на ТПА 30-102 ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» безпосередньо із недеформованої безперервнолитої заготовки виробництва ТОВ «МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ») забезпечувати отримання котельних труб високої експлуатаційної надійності широкого сортаменту зі сталі 20.Методика. Дослідження макроструктури (наявність залишків литої структури) та мікроструктури металу труб, випробування на тривалу міцність, фрактографічні та металографічні дослідження характеру руйнування зразків труб після жароміцних випробувань. Результати. Досліджені характеристики жароміцності (тривала міцність і тривала пластичність) металу котельних труб у різних станах (після гарячої прокатки і після нормалізації з окремого нагріву), які були виготовлені з різними коефіцієнтами витягу на трубопрокатному агрегаті з безперервним станом (ТПА 30-102) ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» із недеформованої безперервнолитої заготовки сталі 20 виробництва ТОВ «МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ». Досліджені процеси, які відбуваються в структурі металу цих труб за високої температури впродовж тривалого навантаження, та характер руйнування зразків труб при жароміцних випробуваннях. Встановлено вплив структурних характеристик та технологічних факторів виробництва трубної заготовки і труб на рівень жароміцності і поведінку металу дослідних труб в умовах тривалого навантаження за високих температур. Показана необхідність вдосконалення технології виробництва котельної безперервнолитої заготовки на ТОВ «МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ» з метою отримання необхідної макрокристалічної будови (з розвиненою зоною дрібних рівноосних розорієнтованих кристалів та пригніченою зоною стовпчастих кристалів) і нормування цього показника металу котельної недеформованої безперервнолитої заготовки в ТУ У 24.1-05757883-216 «Заготовка сталева безперервнолита кругла для виготовлення котельних труб». Встановлена можливість постачання на об'єкти енергетики України котельних труб зі сталі 20, що виготовлені із заготовки ТОВ «МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ» з коефіцієнтом витягу не менш ніж 17,0 на ТПА 30-102, без обов’язкової, згідно вимогам нормативної документації для таких труб, нормалізації з окремого нагріву.Наукова новизна. Вперше для котельних труб, що виготовлені з різними коефіцієнтами витягу на ТПА 30-102 ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» із недеформованої безперервнолитої заготовки сталі 20 виробництва ТОВ «МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ», визначена границя тривалої міцності за температурою експлуатації 450 °С за 100 тис. годин, що нормована ТУ 14-3-460:2009/ТУ У 27.2-05757883-207, і є основною характеристикою за розрахунками на міцність енергетичного обладнання. Досліджена поведінка металу цих труб в різних станах (після гарячої прокатки та нормалізації з окремого нагріву) в умовах тривалого навантаження за високої температури. Практична цінність. Отримані результати досліджень слугуватимуть основою для удосконалення технології виробництва котельних недеформованих безперервнолитих заготовок на ТОВ «МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ» і виготовлених із них труб на ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», що забезпечить отримання за новою технологією котельні труби високої експлуатаційної надійності. Використання заготовки власного виробництва дозволить корпорації ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА знизити собівартість котельних труб та бути конкурентоспроможною трубною компанією серед виробників котельних труб, в тому числі закордонних, за ТУ 14-3-460/ТУ У 27.2-05757883-207.

Досліджено проблемні питання бухгалтерського обліку створення нової продукції за етапами: дослідження, розроблення, виробництво дослідних зразків. Господарські операції щодо створення нового виробу вивчено та описано з урахуванням матеріальної та нематеріальної його форм. Облік витрат вітчизняні підприємства на етапі дослідження ведуть за правилами Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» та 16 «Витрати». Процес, спрямований на створення нової продукції, поділяють на два етапи: стадія дослідження та стадія розроблення. Стадія дослідження – це заплановані підприємством дослідження, які воно проводить уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань. Під розробленням розуміють застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проєктування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чи використання. Проте для організації та відображення в обліку процесу створення нової продукції наведених термінів недостатньо, оскільки вони розкриті лише в контексті НП(С)БО. Вимоги щодо методики обліку досліджень та розробок стосуються лише визнання нематеріальних активів, створених підприємством. Водночас підприємства створюють матеріальні активи – запаси або основні засоби, облік яких ведуть за правилами НП(С)БО 9 «Запаси» та НП(С)БО 7 «Основні засоби». Розроблення нової продукції потребує послідовного здійснення дослідно-конструкторських заходів. Проведення розробок власними силами підприємства можливо за умови наявності власної відповідної інтелектуальної та матеріально-технічної бази. У разі відсутності власної бази підприємство залучає до виконання робіт сторонню організацію та укладає з нею договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт. У бухгалтерському обліку витрати на розроблення нового виду продукції обліковують одним із двох способів: як капітальні інвестиції у створення нематеріального активу та у складі інших операційних витрат звітного періоду. За результатами проведеного дослідження наведено орієнтовну номенклатуру статей витрат на дослідження і розроблення нового виду продукції. Установлено, що для обліку прямих витрат на розроблення нової продукції більшість суб’єктів господарювання використовують рахунок 23 «Виробництво». До нього відкривають субрахунки для узагальнення витрат на кожному етапі виконаних робіт, які понесені різними підрозділами підприємства. Для узагальнення інформації щодо понесених витрат на освоєння нової продукції у звітному періоді використовують рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». На практиці витрати на освоєння нової продукції списують двома способами: рівномірним та за кошторисними ставками. У нормативних та роз’яснювально-рекомендаційних документах не визначено, протягом якого терміну підприємство за фактом понесення витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва продукції, може списувати такі витрати на собівартість нового виду продукції. Наведено сутність та важливість сертифікації нової продукції, вивчено порядок розроблення та використання технічних умов. Систематизовано та наведено міжнародний досвід відображення в обліку витрат на дослідження і розробки. Проведено порівняння відображення витрат на виробництво нової продукції в бухгалтерському та податковому обліку.

У зв’язку із загальною інформатизацією освіти і швидким розвитком цифрових засобів обробки інформації назріла необхідність впровадження в лабораторні практикуми вищих та середніх навчальних закладів цифрових засобів збору, обробки та оформлення експериментальних результатів, в тому числі під час виконання лабораторних робот з основ електротехнічних пристроїв та систем. При цьому надмірне захоплення віртуальними лабораторними роботами на основі комп’ютерного моделювання в порівнянні з реальним (натурним) експериментом може призводити до втрати особової орієнтації в технології освіти і відсутності надалі у випускників навчальних закладів ряду практичних навичок.У той же час світові компанії, що спеціалізуються в учбово-технічних засобах, переходять на випуск учбового устаткування, що узгоджується з комп’ютерною технікою: аналого-цифрових перетворювачів і датчиків фізико-хімічних величин, учбових приладів керованих цифро-аналоговими пристроями, автоматизованих учбово-експеримен­тальних комплексів, учбових експериментальних установок дистанційного доступу.У зв’язку із цим в області реального експерименту відбувається поступовий розвиток інформаційних джерел складної структури, до яких, у тому числі, відносяться комп’ютерні лабораторії, що останнім часом оформлюються у новий засіб реалізації учбового натурного експерименту – цифрові електронні лабораторії (ЦЕЛ).Відомі цифрові лабораторії для шкільних курсів фізики, хімії та біології (найбільш розповсюджені компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc., Israel) можуть бути використані у ВНЗ України, але вони мають обмежений набір датчиків, необхідність періодичного ручного калібрування, використовують застарілий та чутливий до електромагнітних завад аналоговий інтерфейс та спрощене програмне забезпечення, що не дозволяє проводити статистичну обробку результатів експерименту та з урахуванням низької розрядності аналого-цифрових перетворювачів не може використовуватись для проведення науково-дослідних робіт у вищих навчальних закладах, що є однією із складових підготовки висококваліфікованих спеціалістів, особливо в університетах, які мають статус дослідницьких.Із вітчизняних аналогів відомі окремі компоненти цифрових лабораторій, що випускаються ТОВ «фірма «ІТМ» м. Харків. Вони поступаються продукції компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc. та мають близькі цінові характеристики на окремі компоненти. Тому необхідність розробки вітчизняної цифрової навчальної лабораторії є нагальною, проблематика досліджень та предмет розробки актуальні.Метою проекту є створення сучасної вітчизняної цифрової електронної лабораторії та відпрацювання рекомендацій по використанню у викладанні на її основі базового переліку науково-природничих та біомедичних дисциплін у ВНЗ I-IV рівнів акредитації при значному зменшенні витрат на закупку приладів, комп’ютерної техніки та навчального-методичного забезпечення. В роботі використані попередні дослідження НДІ Прикладної електроніки НТУУ «КПІ» в галузі МЕМС-технологій (micro-electro-mechanical) при створенні датчиків фізичних величин, виконано огляд технічних та методичних рішень, на яких базуються існуючі навчальні цифрові лабораторії та датчики, розроблені схемотехнічні рішення датчиків фізичних величин, проведено конструювання МЕМС – первинних перетворювачів, та пристроїв реєстрації інформації. Розроблені прикладні програми інтерфейсу пристроїв збору інформації та вбудованих мікроконтролерів датчиків. Сформульовані вихідні дані для розробки бездротового інтерфейсу датчиків та програмного забезпечення цифрової лабораторії.Таким чином, у даній роботі пропонується нова вітчизняна цифрова електронна лабораторія, що складається з конструкторської документації та дослідних зразків обладнання, програмного забезпечення та розробленого єдиного підходу до складання навчальних методик для цифрових лабораторій, проведення лабораторних практикумів з метою економії коштів під час створення нових лабораторних робіт із реєстрацією даних, обробки результатів вимірювань та оформленням результатів експерименту за допомогою комп’ютерної техніки.Цифрова електронна лабораторія складається із таких складових частин: набірного поля (НП); комплектів модулів (М) із стандартизованим вихідним інтерфейсом, з яких складається лабораторний макет для досліджування об’єкту (це – набір електронних елементів: резисторів, ємностей, котушок індуктивності, цифро-аналогових та аналого-цифрових перетворювачів (ЦАП та АЦП відповідно)) та різноманітних датчиків фізичних величин; комп’ютерів студента (планшетного комп’ютера або спеціалізованого комп’ютера) з інтерфейсами для датчиків; багатовходових пристроїв збору даних та їх перетворення у вигляд, узгоджений з інтерфейсом комп’ютера (реєстратор інформації або Data Logger); комп’ютер викладача (або серверний комп’ютер із спеціалізованим програмним забезпеченням); пристрої зворотного зв’язку (актюатори), що керуються комп’ютером; трансивери для бездротового прийому та передачі інформації з НП.Таким чином, з’являється новий клас бездротових мереж малої дальності. Ці мережі мають ряд особливостей. Пристрої, що входять в ці мережі, мають невеликі розміри і живляться в основному від батарей. Ці мережі є Ad-Hoc мережами – високоспеціалізованими мережами з динамічною зміною кількісного складу мережі. У зв’язку з цим виникають завдання створення та функціонування даних мереж – організація додавання і видалення пристроїв, аутентифікація пристроїв, ефективна маршрутизація, безпека даних, що передаються, «живучість» мережі, продовження часу автономної роботи кінцевих пристроїв.Протокол ZigBee визначає характер роботи мережі датчиків. Пристрої утворюють ієрархічну мережу, яка може містити координатор, маршрутизатори і кінцеві пристрої. Коренем мережі являється координатор ZigBee. Маршрутизатори можуть враховувати ієрархію, можлива також оптимізація інформаційних потоків. Координатор ZigBee визначає мережу і встановлює для неї оптимальні параметри. Маршрутизатори ZigBee підключаються до мережі або через координатор ZigBee, або через інші маршрутизатори, які вже входять у мережу. Кінцеві пристрої можуть з’єднуватися з довільним маршрутизатором ZigBee або координатором ZigBee. По замовчуванню трафік повідомлень розповсюджується по вітках ієрархії. Якщо маршрутизатори мають відповідні можливості, вони можуть визначати оптимізовані маршрути до визначеної точки і зберігати їх для подальшого використання в таблицях маршрутизації.В основі будь-якого елементу для мережі ZigBee лежить трансивер. Активно розробляються різного роду трансивери та мікроконтролери, в які потім завантажується ряд керуючих програм (стек протоколів ZigBee). Так як розробки ведуться багатьма компаніями, то розглянемо та порівняємо новинки трансиверів тільки кількох виробників: СС2530 (Texas Instruments), AT86RF212 (Atmel), MRF24J40 (Microchip).Texas Instruments випускає широкий асортимент трансиверів. Основні з них: CC2480, СС2420, CC2430, CC2431, CC2520, CC2591. Всі вони відрізняються за характеристиками та якісними показниками. Новинка від TI – мікросхема СС2530, що підтримує стандарт IEEE 802.15.4, призначена для організації мереж стандарту ZigBee Pro, а також засобів дистанційного керування на базі ZigBee RF4CE і обладнання стандарту Smart Energy. ІС СС2530 об’єднує в одному кристалі РЧ-трансивер і мікроконтролер, ядро якого сумісне зі стандартним ядром 8051 і відрізняється від нього поліпшеною швидкодією. ІС випускається в чотирьох виконаннях CC2530F32/64/128/256, що розрізняються обсягом флеш-пам’яті – 32/64/128/256 Кбайт, відповідно. В усьому іншому всі ІС ідентичні: вони поставляються в мініатюрному RoHS-сумісному корпусі QFN40 розмірами 6×6 мм і мають однакові робочі характеристики. СС2530 являє собою істотно покращений варіант мікросхеми СС2430. З точки зору технічних параметрів і функціональних можливостей мікросхема СС2530 перевершує або не поступається CC2430. Однак через підвищену вихідну потужність (4,5 дБм) незначно виріс струм споживання (з 27 до 34 мА) при передачі. Крім того, ці мікросхеми мають різні корпуси і кількість виводів (рис. 1). Рис. 1. Трансивери СС2530, СС2430 та СС2520 фірми Texas Instruments AT86RF212 – малопотужний і низьковольтний РЧ-трансивер діапазону 800/900 МГц, який спеціально розроблений для недорогих IEEE 802.15.4 ZigBee-сумісних пристроїв, а також для ISM-пристроїв з підвищеними швидкостями передачі даних. Працюючи в діапазонах частот менше 1 ГГц, він підтримує передачу даних на малих швидкостях (20 і 40 Кбіт/с) за стандартом IEEE 802.15.4-2003, а також має опціональну можливість передачі на підвищених швидкостях (100 і 250 Кбіт/с) при використанні модуляції O-QPSK у відповідності зі стандартом IEEE 802.15.4-2006. Більше того, при використанні спеціальних високошвидкісних режимів, можлива передача на швидкості до 1000 Кбіт/с. AT86RF212 можна вважати функціональним блоком, який з’єднує антену з інтерфейсом SPI. Всі критичні для РЧ тракту компоненти, за винятком антени, кварцового резонатора і блокувальних конденсаторів, інтегровані в ІС. Для поліпшення загальносистемної енергоефективності та розвантаження керуючого мікроконтролера в ІС інтегровані прискорювачі мережевих протоколів (MAC) і AES- шифрування.Компанія Microchip Technology виробляє 8-, 16- і 32- розрядні мікроконтролери та цифрові сигнальні контролери, а також аналогові мікросхеми і мікросхеми Flash-пам’яті. На даний момент фірма випускає передавачі, приймачі та трансивери для реалізації рішень для IEEE 802.15.4/ZigBee, IEEE 802.11/Wi-Fi, а також субгігагерцового ISM-діапазону. Наявність у «портфелі» компанії PIC-мікроконтролерів, аналогових мікросхем і мікросхем пам’яті дозволяє їй запропонувати клієнтам комплексні рішення для бездротових рішень. MRF24J40 – однокристальний приймач, що відповідає стандарту IEEE 802.15.4 для бездротових рішень ISM-діапазону 2,405–2,48 ГГц. Цей трансивер містить фізичний (PHY) і MAC-функціонал. Разом з мікроспоживаючими PIC-мікроконтролерами і готовими стеками MiWi і ZigBee трансивер дозволяє реалізувати як прості (на базі стека MiWi), так і складніші (сертифіковані для роботи в мережах ZigBee) персональні бездротові мережі (Wireless Personal Area Network, WPAN) для портативних пристроїв з батарейним живленням. Наявність MAC-рівня допомагає зменшити навантаження на керуючий мікроконтролер і дозволяє використовувати недорогі 8-розрядні мікроконтролери для побудови радіомереж.Ряд компаній випускає завершені модулі ZigBee (рис. 2). Це невеликі плати (2÷5 кв.см.), на яких встановлено чіп трансивера, керуючий мікроконтролер і необхідні дискретні елементи. У керуючий мікроконтролер, у залежності від бажання і можливості виробника закладається або повний стек протоколів ZigBee, або інша програма, що реалізує можливість простого зв’язку між однотипними модулями. В останньому випадку модулі іменуються ZigBee-готовими (ZigBee-ready) або ZigBee-сумісними (ZigBee compliant).Всі модулі дуже прості в застосуванні – вони містять широко поширені інтерфейси (UART, SPI) і управляються за допомогою невеликого набору нескладних команд. Застосовуючи такі модулі, розробник позбавлений від роботи з високочастотними компонентами, так як на платі присутній ВЧ трансивер, вся необхідна «обв’язка» і антена. Модулі містять цифрові й аналогові входи, інтерфейс RS-232 і, в деяких випадках, вільну пам’ять для прикладного програмного забезпечення. Рис. 2. Модуль ZigBee із трансивером MRF24J40 компанії Microchip Для прикладу, компанія Jennic випускає лінійку ZigBee-сумісних радіомодулів, побудованих на низькоспоживаючому бездротовому мікроконтролері JN5121. Застосування радіомодуля значно полегшує процес розробки ZigBee-мережі, звільняючи розробника від необхідності конструювання високочастотної частини виробу. Використовуючи готовий радіомодуль, розробник отримує доступ до всіх аналогових і цифрових портів вводу-виводу чіпу JN5121, таймерам, послідовного порту і інших послідовних інтерфейсів. У серію входять модулі з керамічної антеною або SMA-коннектором з дальністю зв’язку до 200 метрів. Розмір модуля 18×30 мм. Версія модуля з підсилювачем потужності і підсилювачем вхідного сигналу має розмір 18×40 мм і забезпечує дальність зв’язку більше 1 км. Кожен модуль поставляється з вбудованим стеком протоколу рівня 802.15.4 MAC або ZigBee-стеком.За висновками експертів з аналізу ринку сьогодні одним з найперспективніших є ринок мікросистемних технологій, що сягнув 40 млрд. доларів станом на 2006 рік зі значними показниками росту. Самі мікросистемні технології (МСТ) почали розвиватися ще з середини ХХ ст. і, отримуючи щоразу нові поштовхи з боку нових винаходів, чергових удосконалень технологій, нових галузей науки та техніки, динамічно розвиваються і дедалі ширше застосовуються у широкому спектрі промислової продукції у всьому світі.Прилад МЕМС є об’єднанням електричних та механічних елементів в одну систему дуже мініатюрних розмірів (значення розмірів механічних елементів найчастіше лежать у мікронному діапазоні), і достатньо часто такий прилад містить мікрокомп’ютерну схему керування для здійснення запрограмованих дій у системі та обміну інформацією з іншими приладами та системами.Навіть з побіжного аналізу структури МЕМС зрозуміло, що сумарний технологічний процес є дуже складним і тривалим. Так, залежно від складності пристрою технологічний процес його виготовлення, навіть із застосуванням сучасних технологій, може тривати від кількох днів до кількох десятків днів. Попри саме виготовлення, доволі тривалими є перевірка та відбраковування. Часто виготовляється відразу партія однотипних пристроїв, причому вихід якісної продукції часто не перевищує 2 %.Для виготовлення сучасних МЕМС використовується широка гама матеріалів: різноманітні метали у чистому вигляді та у сплавах, неметали, мінеральні сполуки та органічні матеріали. Звичайно, намагаються використовувати якомога меншу кількість різнорідних матеріалів, щоби покращити технологічність МЕМС та знизити собівартість продукції. Тому розширення спектра матеріалів прийнятне лише за наявності специфічних вимог до елементів пристрою.Спектр наявних типів сенсорів в арсеналі конструктора значно ширший та різноманітніший, що зумовлено багатоплановим застосуванням МЕМС. Переважно використовуються ємнісні, п’єзоелектричні, тензорезистивні, терморезистивні, фотоелектричні сенсори, сенсори на ефекті Холла тощо. Розроблені авторами в НДІ Прикладної електроніки МЕМС-датчики, їх характеристики, маса та розміри наведені у табл. 1.Таблиця 1 №з/пМЕМС-датчикиТипи датчиківДіапазони вимірюваньГабарити, маса1.Відносного тиску, тензорезистивніДВТ-060ДВТ-1160,01–300 МПа∅3,5–36 мм,5–130 г2.Абсолютного тиску,тензорезистивніДАТ-0220,01–60 МПа∅16 мм,20–50 г3.Абсолютного тиску, ємнісніДАТЄ-0090,05–1 МПа5×5 мм4.Лінійного прискорення,тензорезистивніДЛП-077±(500–100 000) м/с224×24×8 мм,100 г5.Лінійного прискорення,ємнісніАЛЄ-049АЛЄ-050±(5,6–1200) м/с235×35×22 мм, 75 г6.Кутової швидкості,ємнісніДКШ-011100–1000 °/с

Стаття присвячена дослідженню теоретичних засад та практичних рекомендацій підвищення економічної ефективності зерновиробництва. Викладено сучасний рівень зерновиробництва в Україні та Житомирській області. Здійснено оцінку впливу чинників на економічну ефективність зернової галузі, зокрема: технологічні – родючість ґрунтів, технологія обробітку ґрунту, норма висіву та внесення мінеральних добрив, строки збору урожаю, технічне забезпечення; економічні – структура виробництва, ринкова кон’юнктура, урожайність, собівартість та структура витрат виробництва, ціна реалізації. Окреслено пріоритетні напрями державного програмування, обсяги і джерела фінансування проектних заходів, цільові очікувані результати державного регулювання зернової галузі регіону. Запропоновано організаційно-економічні напрями зростання економіки зерновиробництва в регіоні відповідно програми розвитку АПК Житомирської області до 2027 р.

В процесі розвитку технічного прогресу харчова промисловість вимагає нових технологічних рішень для підвищення якості харчових продуктів. Сегмент ринку снеків в наш час дуже поширений та популярний серед споживачів, проте якість цих снеків бажала б бути вищою, а асортимент різноманітнішим. Саме ця проблема наштовхнула нас на створення нового продукту з відмінними харчовими властивостями та збалансованим хімічним складом. Маючи базу попередніх досліджень оптимальних параметрів сушіння снеків, необхідно визначити вплив швидкісті руху повітря на процес сушіння. Швидкість циркуляції повітря в сушильному пристрої - найважливіший параметр процесу сушіння. Чим вище швидкість циркуляції, тим, за інших рівних умов, менша тривалість процесу, вища продуктивність сушіння, менша нерівномірність сушіння матеріалу, більші витрати електроенергії і в більшості випадків вища собівартість. Нами запропоновано комбінувати два способи підведення теплоти при сушінні – терморадіаційний і конвективний, що дозволило зменшити відносну вологість повітря і збільшити рушійну силу процесу в порівнянні з сушінням інфрачервоними променями. Для цього була спроектована і виготовлена сушильна установка, яка дозволяє сушити терморадіаційним і конвективним способами як окремо, так і їх поєднанням. В роботі викладені результати досліджень впливу швидкості циркуляції сушильного агента на основні параметрів процесу сушіння в радіаційно-конвективній установці періодичної дії. Механізм та інтенсивність перенесення вологи у матеріалі залежать від взаємопов’язаного комплексу процесів порушення зв’язку вологи з матеріалом та дифузії парогазового середовища через капілярно-порову структуру матеріалу. В даній роботі встановлені залежності основних тепломасообмінних характеристик конвективно-терморадіаційного сушіння яблучних снеків від швидкості руху повітря.In the process of developing technical progress, the food industry requires new technological solutions to improve the quality of food products. The snack market segment is nowadays very popular and popular among consumers, but the quality of these snacks would be desirable, and the assortment is more diverse. This problem has led us to create a new product with excellent nutritional properties and a balanced chemical composition. Having a base of preliminary studies of the optimum parameters of drying snakes, it is necessary to determine the effect of the speed of air movement on the drying process. The rate of air circulation in the dryer is the most important parameter of the drying process. The higher the circulation velocity, the more equal conditions, the shorter the duration of the process, the higher the drying performance, the less uneven material drying, the greater the cost of electricity and in most cases the higher cost. We are proposed to combine two methods of supplying heat during drying - thermal radiation and convection, which allowed to reduce the relative humidity of air and increase the motive force of the process compared with the drying of infrared rays. For this purpose, a drying plant was designed and manufactured, which allows drying by thermal radiating and convection methods both individually and in combination. The paper presents the results of studies on the influence of the circulation velocity of a drying agent on the main parameters of the drying process in a radiation-convective installation of periodic action. The mechanism and intensity of the transfer of moisture in the material depend on the interrelated complex of processes of violation of the connection of moisture with the material and the diffusion of the vapor-gas medium through the capillary-pore structure of the material. In this paper, the dependences of the main heat and mass-exchange characteristics of convective thermo-radiation drying of apple snakes on the velocity of air are determined.