To see the other types of publications on this topic, follow the link: Теорія спорту.
Journal articles on the topic 'Теорія спорту'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Теорія спорту.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Oleksyn, Ihor. "Цінності спорту в контексті суспільного ідеалу гуманізму." Multiversum. Philosophical almanac, no. 3-4 (May 17, 2019): 190–203. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.3-4.18.
Full textAbstract:
Статтю присвячено філософському аналізу понять гуманізму, суспільного ідеалу та історичній динаміці їх осмислення з точки зору визначення ціннісного потенціалу сучасного спорту. Базовою характеристикою сучасного гуманізму є, на нашу думку, його орієнтація на позитив людини при визнанні негативу. Цей останній вимагає контролю і обмеження. Гуманізм передбачає турботу про конкретну людину, створення суспільством належних умов для задоволення її потреб, реалізацію індивідуальних здібностей, творчого самовираження і пранення до досконалого способу життя – до ідеалу. Поняття «ідеал» – феноменальне, неоднозначне, але найчастіше виступає як особистісна характеристика, що відбиває цілісність, цілеспрямованість, діяльність людини і суспільства. Спорт служить консолідації громадських сил, спрямованих на перетворення суспільства і людини, є єдиною у своєму роді сферою діяльності, що має глибокий гуманістичний потенціал. На нашу думку, ідеї, які розробляються в таких напрямах, як теорія фізичної культури і спорту, психологія, історія, соціологія та філософія спорту, можуть активізувати вчених, сприяти утворенню сучасних аксіологічних моделей спортивної діяльності, заснованих на ідеалах гуманізму.
2
ОМОК, Ганна. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНІЙ ОСВІТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 21, no. 2 (September 12, 2020): 147–64. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v21i2.426.
Full textAbstract:
В статті представлено авторський погляд на ефективну професійну освіту сучасних фахівців з фізичного виховання та спорту, яка останнім часом набуває ознак більшої академічної свободи, можливості вільного вибору програм та закладів освіти.
Показано, що фахівці з фізичного виховання та спорту, як важливі агенти змін в світогляді та ціннісних характеристиках майбутніх випускників закладіва професійно-технічної освіти дедалі більше стають об’єктом наукової уваги теоретиків та практиків спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. При цьому більшість експертів концетруються на розробці необхідних і достатніх педагогічих або організаційно-педагогічних умовах такої підготовки або розвитку окремих важливих компетентностей тощо.
У контексті наукової розвідки організаційно-педагогічні умови підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту до професійно-педагогічної діяльності в умовах ПТО визначено як комплекс чинників, що впливають на ефективну взаємодію суб’єкт-суб’єктних освітніх взаємин у педагогічному процесі формування готовності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту до професійно-педагогічної діяльності, сприяють активізації самостійності, професійної зацікавленості в педагогічній фізкультурно-оздоровчій діяльності зі здобувачами робітничих професій.
Ефективності процесу підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту до професійно-педагогічної діяльності в ПТО сприяло забезпечення визначених на початку дослідження, відображених в авторській моделі та спеціально створених для успішності вищезазначеного процесу організаційно-педагогічних умов: моделювання акмеологічного професійно орієнтованого освітнього середовища в ЗВО з проекцією на роботу в умовах ПТО; інтеріоризація майбутніми фахівцями з фізичної культури та спорту професійно-педагогічних цінностей як основного імперативу в діяльності викладача ПТО; організація квазіпрофесійної діяльності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту з екстраполяцією у практику роботи в ПТО.
3
Поліщук, Р. М. "САКРАЛЬНІ МОТИВИ СПОРТУ." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 32 (February 3, 2022): 87–90. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1031.
Full textAbstract:
Поліщук Р. М. Сакральні мотиви спорту: на прикладі теорії Е. Дюркгейма. – Стаття. Дослідження спорту у галузі гуманітарних науквпродовж останніх двох десятиліть визначили їхню проблематику важливою для широкого кола соціо-культурних та міждисциплінарних проблем. Проте в процесі досліджень постає чимало проблемних питань.Наприклад, П. Бурдьє у «Програмі соціології спорту» 1987 року писав про подвійну залежність, а саме в гуманітарній площині та у площині спорту. Він пише: «Ми маємо, з одного боку, людей, які дуже добре знайомі зі спортом на практиці, але не вміють говорити про нього (осмислювати), а з іншого – людей, дуже погано знайомих зі спортом практично, які можуть говорити про нього, але нехтують ним займатися чи роблять це абияк» [1]. Взявши на озброєння цю тезу, подальші дослідження повинні аналізувати всю палітру спортивних практик як систему, кожен елемент якої може отримати індивідуальне значення. Філософські дослідження спорту визнали їх предмет важливим для широкого кола соціокультурних проблем. Незважаючи на широкий спектр питань, які пов’язують спорт з іншими культурними практиками, та визнання його глобальної важливості, в суспільній свідомості його значення залишаються амбівалентними. Більшість дослідників пояснює це, підкреслюючи його неоднозначну роль у соціальних процесах. Крім того, багато вчених займають дещо маргінальну позицію в рамках дослідження спорту або, навпаки, зосереджують увагу суто на «одиничних» характеристиках спорту. Власне, на думку автора, жодна з цих позицій сама по собі не є найкращою для того, щоб відобразити природу та особливості спорту як соціокультурного феномена. У статті запропоновано теоретичний підхід до теми, який ставить у центр обговорення уявлення про те, чи ми можемо осмислювати спорт як священний (сакральний) феномен, використовуючи теорію Е. Дюркгейма та її інтерпретації. Такий підхід може надати нового бачення та розуміння векторів розвитку, по яких у сучасну епоху спрямовуються ті чи інші види спорту.
4
Петренко, Оксана Борисівна. "РОЛЬ ТЕОРІЇ ДОМІНАНТИ О. УХТОМСЬКОГО (1875–1942) У РОЗВИТКУ КОМПЛЕКСНОЇ НАУКИ ПРО ЛЮДИНУ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 10, 2019): 6–16. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.127.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано спадщину видатного ученого Олексія Олексійовича Ухтомського, філософсько-світоглядна концепція якого про людину не лише підводить підсумки накопичених знань й отриманих результатів, але й визначає перспективи подальшого розвитку комплексної науки про людину. Доведено, що вчення О. Ухтомського про домінанту належить як фізіології, так і філософії та психології, а також стало підґрунтям окремих ідей кібернетики й синергетики. Схарактеризовано роль теорії домінанти у розвитку комплексної науки про людину: О. Ухтомський погодив її з фундаментальними питаннями людського буття й пізнання, її особистої соціальної сутності, поширив теорію на найбільш складні форми психічного відображення дійсності й духовного життя особистості, визнав її потужним системотворчим фактором у комплексному науковому описі найбільш складної живої системи – людини. З’ясовано, що О. Ухтомським розроблена струнка концепція людини, побудована на новому синтетичному підході до природи людини, на стику природничо-наукових і гуманітарних знань, що дало можливість ученому органічно пов’язати природничо-наукові уявлення про поведінку й психіку людини із законами моральної поведінки людини у світі, що виводять зміст і сенс життя людини за її чисто фізіологічні, природні межі. Учений довів, що людина – істота не тільки біологічна, але й історична та соціальна, вона включена у суспільну взаємодію й у процес зміни поколінь, і цим багато в чому визначаються її реакції на зовнішні виклики. Крім того, людина активна, має волю, здатна до цілеспрямованої діяльності, відносно вільна, і в міру цієї волі відповідальна. І, що дуже важливо, сприймає себе цілісно.
Розкрито якісно нове розуміння ученим «середовища» у контексті культури, яка об’єднує як індивідуальний внутрішній світ, так і колективне несвідоме, назване О. Ухтомським «досвідом батьків».
У статті доведено, що теорія домінанти О. Ухтомського може використовуватися у таких прикладних галузях, як психологія праці, спорту, медична психологія, педагогічна психологія тощо.
5
Sannikova, Marina. "Шляхи вдосконалення діяльності системи спортивного арбітражу та третейських судів у спорті." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(46) (June 30, 2019): 21–27. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-21-27.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Сучасний спорт належить до розважального шоу-бізнесу. У його основу покладено комерційні інтереси. Однак він не може існувати без тісного зв’язку з політичною, економічною й соціальною системами суспільства. Він також не може існувати й поза загальною національною правовою системою. У зв’язку з цим актуалізується значущість наукових досліджень міжнародного спортивного арбітражу з погляду системного підходу. Мета дослідження – вивчення та аналіз системи міжнародного спортивного арбітражу як основного інституту вирішення конфліктів, пов’язаних зі спортом, для формування в Україні сучасного Спортивного арбітражного суду. Методи дослідження – аналіз та узагальнення літературних джерел; аналіз документальних матеріалів; метод історизму; метод аналогії досліджуваних закономірностей; системний аналіз. Результати дослідження. Визначено й обґрунтовано правову основу функціонування міжнародного спортивного арбітражу, зокрема досліджено особливості, основні функції міжнародного спортивного арбітражного процесу та нормативно- правові документи, що регламентують діяльність суду. Представлено шляхи подальшого реформування й удосконалення діяльності Міжнародного спортивного арбітражного суду. Висновки. З’ясовано найбільш характерні недоліки наявної системи організації правової діяльності у спорті. Установлено основну причину невирішеності наявних труднощів в управлінні галуззю спорту вищих досягнень. Виявлено необхідність звернення до загальної теорії систем, що самоорганізуються. Запропонований підхід дасть змогу створити більш ефективну правову основу організації системи управління діяльністю арбітражних і третейських судів у спорті.
6
Циганенко, Олег, Ярослав Першегуба, and Наталія Склярова. "Збалансоване природокористування як важлива складова реалізації концепції сталого розвитку у галузі спорту." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 4 (May 4, 2022): 87–91. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.4.87-91.
Full textAbstract:
Анотація. Збалансоване природокористування є важливою складовою концепції сталого розвитку в галузі спорту, а саме його економічних, соціальних та екологічних аспектів, суттєвим підходом до теорії і методики спорту в напрямі покращення умов для спортивної діяльності, важливим розділом екології спорту. Природокористування поділяють на два основні різновиди: загального та спеціального характеру. За характером використання природних ресурсів його поділяють на раціональне та нераціональне. Збалансоване користування природними ресурсами визначають передовсім як систему комплексної взаємодії суспільства і природи, що побудована на науково-законодавчій основі і найбільшою мірою відповідає як сучасним потребам суспільства, так і збереженню природи та орієнтована на дбайливе, раціональне, збалансоване використання природних ресурсів. Організація збалансованого природокористування у галузі спорту ґрунтується на обмеженні користуванням природними ресурсами та гармонізації людської діяльності з природою. Мета. Визначити основні підходи до організації збалансованого природокористування у галузі спорту. Методи. Теоретичний аналіз наукової літератури, узагальнення, аналіз, синтез, ідеалізація, індукція та дедукція, метод спрямування від абстрактного до конкретного. Результати. На основі проведених досліджень було визначено, що для організації збалансованого природокористування у галузі спорту передовсім необхідно досягти гармонізації спортивної діяльності з природою. Для проведення заходів із запровадження положень збалансованого природокористування у галузі спорту є необхідність у підготовці фахівців, які мають знання та компетенцію зі збалансованого природокористування. Таких фахівців вже почали готувати у Національному університеті фізичного виховання і спорту України за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт», спеціалізація «Менеджмент у спорті», профільне спрямування «Екологія спорту».
Ключові слова: збалансоване природокористування, концепція сталого розвитку, спорт, природні ресурси.
7
Гаврилова, Людмила, Семен Ворок, and Иван Диуца. "ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ПРАКТИКЕ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ И СПОРТА." Научный взгляд в будущее, no. 19-02 (January 1, 2018): 109–13. http://dx.doi.org/10.30888/2415-7538.2019-19-02-020.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні питання сучасного використання інформаційних технологій в теорії та практиці фізичного виховання і спорту. Вивчення літератури показало, що існує кілька ключових областей інформаційних технологій у спорті: навчальні засоби і
8
Гаврилова, Людмила, Семен Ворок, and Иван Диуца. "ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ПРАКТИКЕ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ И СПОРТА." Научный взгляд в будущее, no. 19-02 (January 1, 2018): 109–13. http://dx.doi.org/10.30888/2415-7538.2020-19-02-020.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні питання сучасного використання інформаційних технологій в теорії та практиці фізичного виховання і спорту. Вивчення літератури показало, що існує кілька ключових областей інформаційних технологій у спорті: навчальні засоби і
9
Лукащук, Виталий Игоревич. "Генезис спорта: обзор основных теорий." NOMOTHETIKA: Философия. Социология. Право 46, no. 4 (December 30, 2021): 652–61. http://dx.doi.org/10.52575/2712-746x-2021-46-4-652-661.
Full textAbstract:
Рассмотрены основные теоретические подходы к анализу генезиса спорта как социального феномена. Показано, что современные формы существования спортивных практик связаны с эволюцией социально-экономических отношений, складывающихся на том или ином этапе исторического развития общества. Появление в социальной среде новых форм спортивных практик обусловлено формированием специфических общественно значимых потребностей. Проанализированы различные направления эволюции спорта: социально-экономический, религиозный, игровой, культурный, воспитательный, образовательный, технологический. Отмечено, что заметное место при анализе социального аспекта развития спорта занимают работы, в которых рассматриваются детерминанты становления и функционирования его как зрелища. Показано, что в современных условиях зрелищный спорт становится формой профессионально организованного взаимодействия, приобретая черты искусства как специфической формы общественного мнения. При этом изменяется его социальный статус и социальные функции. Согласно законам шоу-бизнеса, современный спорт стремится максимально расширить свою потенциальную аудиторию, диверсифицировать свою структуру, находя все новые и новые виды соревнований.
10
Ибрагимов, Р. Н., and М. Н. Маганаков. "Роль родительского сообщества в реализации спортивного сценария формирования человеческого капитала в Республике Хакасия и прилегающих территориях." ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 80, no. 6 (2021): 125–32. http://dx.doi.org/10.18411/trnio-12-2021-295.
Full textAbstract:
В современной редакции теории человеческого капитала объектом инвестиций могут служить любые способности и таланты человека, в том числе успехи в спорте. В виталистской парадигме главным фактором в деятельности индивида, в динамике развития целых регионов и стран является пассионарность. При этом спорт – это наиболее простая и естественная форма выражения пассионарности. В статье представлены результаты эмпирического исследования отношения родителей региона Республики Хакасия и юга Красноярского края к занятию спортом их детей, а также теоретико-методологические основания к постановке проблемы. Подтвержденной в исследовании базовой гипотезой служили предположения 1) о преобладающем витально-иррациональном характере родительского попечения; 2) о повышенном уровне пассионарности, жертвенности отношения родителей к детям-спортсменам; 3) о повышенном социогенетическом потенциале родительского сообщества.
11
Петренко, Юлія, Володимир Ашанін, and Юрій Петренко. "Модель формування кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту у процесі їх професійної підготовки." Слобожанський науково-спортивний вісник K, no. 6 (December 30, 2019): 71–75. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2019-6.034.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати модель формування кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спор- ту. Матеріал і методи: аналіз і узагальнення філософсько-методологічної, психолого-педагогічної та навчально- методичної літератури, методи моделювання та структурно-системного аналізу дали можливість з’ясувати сучасний стан теорії та практики підвищення якості педагогічного процесу, систематизувати та узагальнити інформацію про до- сліджуваний об’єкт формування кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту у про- цесі їх професійної підготовки. Результати: розглянуто сутність моделі формування кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту, яка базується на системному аналізі підходів щодо підготовки фахівців у сфері фізичної культури і спорту. Зазначено передумови формування кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту у процесі їх професійної підготовки. Висновки: в результаті дослідження обґрунтовано структуру моделі формування кінезіологічної компетентності май- бутніх фахівців з фізичної культури і спорту у процесі їх професійної підготовки. Ключові слова фахівці, фізична культура і спорт, професійна підготовка, модель, кінезіологічна компетентність.
12
РІПЕНКО, АРТЕМ. "Судова експертиза у вирішенні земельних спорів щодо використання земель для містобудівних потреб: проблеми теорії та практики." Право України, no. 2020/05 (2020): 187. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-05-187.
Full textAbstract:
У процесі проведення сучасної земельної реформи відбулася зміна харак теру та змісту земельних відносин. Одночасно змінилася і юридична природа земельних спорів: причини виникнення, умови і порядок їх розгляду та вирішення. Причиною земельних спорів (конфліктів) є соціально-економічні, психологічні та інші протиріччя інтересів певних суб’єктів, властиві будь-якому суспільству загалом, певній спільності індивідів, а також окремим особам зокрема. У разі виникнення спору щодо використання земель для містобудівних потреб, в основі такого спору перебуває конфлікт містобудівних інтересів певних суб’єктів щодо використання земель (земельних ділянок) для містобудівних потреб. Проте у доктрині земельного права дотепер системно не розглядалися питання використання висновків судових експертів (експертів), експертів з питань права, наукових і науково-правових висновків під час вирішення земельних спорів щодо використання земельних ділянок для містобудівних потреб. Мета статті полягає у розкритті поняття земельного спору, значення судової експертизи у вирішенні земельних спорів щодо використання земельних ділянок для містобудівних потреб, висвітленні проблемних питань теорії та практики проведення земельної і будівельної судових експертиз. У процесі дослідження проаналізовано поняття земельного спору, співвідношення категорій “спір” і “конфлікт”, сформульовано визначення земельного спору. Обґрунтовується, що для вирішення земельних спорів щодо використання земель для містобудівних потреб частіше за все виникає потреба у проведенні земельної та будівельної судової експертизи (експертних досліджень). На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що залучення висновку судового експерта при розгляді земельних спорів як у судовому, так і у позасудовому порядку сприятиме об’єктивному розгляду такого спору, адже без спеціальних знань судового експерта встановлення відповідних фактів та обставин є у багатьох випадках неможливим.
13
Гапоненко, Сергій. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 73–85. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.258.
Full textAbstract:
Докорінні зміни, що відбуваються в країні протягом останніх десятиріч, не могли не знайти своє відображення і в тенденціях розвитку сучасної парадигми освіти. Зміни в суспільстві, мислення людей значно змінили сутність професійної діяльності викладачів фізичної культури і спорту та, водночас, накладають певний відбиток на сам процес підготовки таких спеціалістів. Отже, цілком логічним постає питання щодо змін у системі підготовки вчителів фізичної культури та формування у них управлінської компетентності в педагогічній теорії та практиці.У статті здійснено аналіз і розглянуто тенденції становлення сучасної парадигми освіти з точки зору висвітлення проблем формування управлінської компетентності фахівців фізичної культури в педагогічній теорії та практиці. Аналіз розглянутих наукових праць та досвід і знання, почерпнуті з іншої наукової літератури, дозволяють зробити висновок, що нам потрібна така гуманістична освітня парадигма, що зможе максимально вичерпано вирішити існуючі протиріччя, що нами виявлені.За логікою нашого дослідження ми також з’ясували вимоги до фахівців фізичної культури і спорту. Для цього розглянули перелік дескрипторів рамки кваліфікацій по цій професії в Європі, вимоги Національного довідника кваліфікаційних характеристик, національну рамку кваліфікацій, посадові обв’язки осіб майже дванадцяти спеціалізацій з Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, що відповідають спеціальності “Фізична культура і спорт”. Фахівці фізичної культури і спорту можуть бути призначені на одну з розглянутих нами посад по закінченню навчання.Як висновок можемо зазначити, що вирішення виявлених протиріч дозволить підготувати висококваліфікованого, компетентного фахівця фізичної культури і спорту. А педагогічне моделювання процесу підготовки, перегляд існуючої системи підходів щодо методик та технологій навчання, розробка критеріїв оцінювання і виявлення та реалізація необхідних педагогічних умов значно полегшать саму підготовку.
14
Зверева, Наталия Викторовна. "Демографический переход: спор о теориях разного уровня." Демографическое обозрение 2, no. 1 (October 20, 2015): 6–23. http://dx.doi.org/10.17323/demreview.v2i1.1787.
Full textAbstract:
Предмет статьи – проблемы формирования теории демографического перехода (демографической революции), обусловленные попытками отождествления в демографической теории общего и специфического в воспроизводстве населения стран мира, его количественных и качественных изменений, необходимостью формирования содержательной (объясняющей) общей демографической теории на основе междисциплинарного подхода. Цель работы: на основе анализа двух основных в нашей стране точек зрения на теорию демографического перехода показать их внутренние противоречия. Использование общефилософской методологии (анализа, синтеза, комплексного и междисциплинарного подхода, соотношения общего и специфического, историко-демографических обобщений) дает возможность выявить связи этой теории с нерешенными еще проблемами междисциплинарного подхода к изучению воспроизводства населения. Обосновано, что ученые спорят о теориях разного уровня, а разработка содержательной общей теории демографического перехода непосредственно зависит от выбора стратегий ее формирования, важнейшей из которых выступает демографо-экономико-историко-социологический подход.
15
НІКОЛЕНКО, ЛЮДМИЛА, and СЕРГІЙ МАСЛОВСЬКИЙ. "Деякі аспекти врегулювання спору за участю судді у господарському судочинстві." Право України, no. 2020/07 (2020): 110. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-07-110.
Full textAbstract:
Високий рівень та якість здійснення правосуддя у країнах із розвиненою правовою системою демонструє не тільки існуюча узгоджена судова система, а й система примирливих процедур. До таких процедур можна віднести інститут врегулювання спору за участю судді, який забезпечує справедливе, законне вирішення спору та є гарантією і можливістю реалізації основної мети господарського судочинства. Дослідження інституту врегулювання спору за участю судді обумовлене також тим, що примирливі процедури є альтернативою звичній судовій. Однак порівняно з останньою дають змогу сторонам самостійно визначити шляхи взаєморозуміння та знайти найбільш взаємовигідне вирішення спору. Метою статті є визначення особливостей врегулювання спору за участю судді з урахуванням змін у законодавстві та процесів реформування судочинства України, встановлення шляхів удосконалення правових норм щодо врегулювання спору за участю судді, що є важливим як із погляду теорії процесуального права, так і з погляду судової практики. Визначено, що врегулювання спору за участю судді слід розглядати як інститут господарського процесуального права, який включає систему норм, що спрямовані на мирне врегулювання відносин між сторонами спору за участю судді, з метою вирішення по суті спору, на підставі конфіденційності, добровільності та взаємопорозуміння. Запропоновано удосконалення порядку врегулювання спору за участю судді, а саме: обов’язків судді; форми проведення; строку врегулювання спору тощо. За результатом дослідження запропоновано відповідні зміни та доповнення до Господарського процесуального кодексу України щодо удосконалення врегулювання спорів за участю судді з метою найбільш ефективного застосування. Автори доходять висновку щодо необхідності подальшого розвитку інституту врегулювання спору за участю судді. Наголошено, що розвиток цього інституту розвантажить суддів, прискорить вирішення спорів та, як наслідок, зменшить кількість апеляційних і касаційних скарг. У деяких випадках цей інститут може бути використаний як засіб для затягування розгляду справи, зміни судді, тобто зловживання процесуальними правами. Але його треба розглядати, насамперед як засіб правового виховання та впровадження правової культури не тільки учасників справи, а й зміни суспільної свідомості та переорієнтації її на вирішення спорів на засадах примирення.
16
Моргунов, Олександр Анатолійович. "ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ." New Ukrainian Law, no. 6 (December 27, 2021): 108–13. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.15.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження пріоритетних завдань публічного адміністрування у сфері фізичної культури і спорту. У статті розглядаються пріоритетні завдання державного управління у сфері фізичної культури і спорту. Наголошується, що поточні завдання державного управління у сфері фізичної культури і спорту зумовлені його призначенням як орієнтира розвитку системи як бажаного напряму її діяльності, що в контексті розвитку теорії державного управління такі зміни передбачають доцільність визначення цілей державного управління фізичною культурою і спортом – забезпечення прав, свобод та інтересів людини і громадянина на основі побудови партнерських відносин між урядом і суспільством. Функціонування державного управління в цих галузях визначає служіння суспільству. Реалізація мети досягається розробкою системи цілей (які можуть бути закріплені в програмно-цільових актах з розробкою планів реалізації), регламентацією завдань і функцій суб’єктів державного управління сферами фізичної культури і спорту. Однак цілі можуть змінитися, коли деякі з них будуть досягнуті. Мета, завдання й функції є порівняно із цілями більш стійкими положеннями щодо загального спрямування й зазначених напрямів діяльності конкретних суб’єктів організаційної структури державного управління сферами фізичної культури та спорту. Наголошено на можливості систематизації функцій публічного адміністрування залежно від об’єкта управління, кінцевого результату тощо. Крім того, вони поділяються на внутрішні (управління всередині державної керуючої системи) і зовнішні (вплив державних органів на об’єкти управління), економічні, соціальні, соціально-виховні тощо. Сфери діяльності суб’єктів державного управління сфер фізичної культури і спорту обумовлені завданнями, включають загальні функції, притаманні всім суб’єктам державного управління незалежно від сфери та рівня в ієрархії, спеціалізовані (різні для кожного рівня організаційна структура) й допоміжні функції, що забезпечують виконання загальних і спеціальних. Реформа децентралізації влади передбачає перерозподіл спеціальних функцій між ланками системи на різних рівнях, для чого доцільно передати низку функцій з вищих рівнів на нижчі та виконувати функціональну опорну структуру.
17
Sannikova, Marina. "Онтологія розвитку галузі спортивного права." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 4(44) (December 29, 2018): 3–9. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-04-03-09.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Динамічний розвиток суспільних відносин, а також ускладнення механізмів їх правового регулювання призвів до численних наукових дискусій із приводу системи та структури права. Ідеться, насамперед, про питання щодо виокремлення нових галузей права. Сучасний етап розвитку професійного спорту свідчить про нагромадження досить великого обсягу специфічних особливостей побудови відносин у сфері фізичної культури й спорту, які вимагають свого правового дозволу, що й визначає необхідність формування галузі спортивного права. Мета дослідження – з’ясувати необхідність, обґрунтованість і доцільність виокремлення галузі спортивного права. Методи дослідження – аналіз літературних джерел та метод історизму. Результати дослідження. Система права має складну, багаторівневу структуру, що містить ієрархічні взаємозв’язки, центральним елементом якої є комплекс фундаментальних галузей права (конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне право й ін.). Навколо вивчення питань, пов’язаних із необхідністю виокремлення нових галузей права та вторинних утворень у системі права, існує наукова дискусія. Спортивне право – комплексна галузь права, особливе об’єднання норм, які становлять вторинне комплексне утворення. Висновки. Виявлено, що організаційно-правові проблеми керування фізичною культурою й спортом і правова природа форм керування загалом у своїй основі залишаються недостатньо вивченими. З’ясовано, що в контексті виникнення й формування галузі спортивного права саму сутність спорту розглянуто як складний компонент фізичної культури, його функції та значимість як суспільно-соціальне явище в структурі конкретної держави. Установлено, що повного уявлення цього явища і його фундаментального обґрунтування можна досягнути лише з позиції сучасної теорії систем.
18
Філіппова, Юлія Владиславівна. "ОЛІМПІЙСЬКИЙ МІФ ЯК ВИЯВ МІСТИЧНОГО НОКТЮРНА У ФОРМУВАННІ СПОРТИВНО-ДИПЛОМАТИЧНИХ ВІДНОСИН ДЕРЖАВ." Public management 26, no. 1 (July 19, 2021): 261–69. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-1(26)-261-269.
Full textAbstract:
На основі двох режимів уявного за теорією Ж. Дюрана аналі- зується Олімпійський міф. Детально роглянувши цей підхід, визначено, що Олімпійський міф — це необхідний елемент соціально-політичного життя людини, який супроводжує її протягом життя та формує уяву про спорт та спортивну дипломатію. Доведено, що він є одночасно епістемологічною ос- новою та джерелом людської уяви у протиставленні денного та нічного змі- сту, нагадуючи, зокрема, екстраверсію, що належить до дня, до діяльності, до світла та інтроверсію, яка належить до нічного відпочинку, пасивності та до темряви. У системі Ж. Дюрана особлива увага приділяється трьом структурам, пов’язаними з двома режимами. Наведено приклади героїчного діурну, драматичного ноктюрну, а також визначено, що є виявом містичного нок- тюрну та антропологічним траєктом у спортивній дипломатії. Дослідження Олімпійського міфу на основі цієї методології дасть змогу розкрити нову суб’єктивність психологічних процесів людської уяви. Окреслено, що суть спортивно-дипломатичних відносин у визнанні того, що це — засіб, який ви- користовує уява під впливом античної міфології. У контексті теорії Ж. Дюрана проаналізовано основні відомі Олімпій- ські міфи та чотири основні періоди прогресу спортивно-дипломатичних відносин. Досліджується діяльніcть держав, таких як США, Велика Брита- нія, Німеччина, КНДР та ін. З’ясовано, що саме міcтичний ноктюрн домінує в дипломатії та має більше підстав впливу на уяву в соціальному середо- вищі. Немає сумніву, що ця теорія може окреслювати спортивно-дипломатич- ні події держав, можливу перспективу їх розвитку з огляду на формування подальших уявлень.
19
Sutula, Vasyl. "General definition of the concept of "sport" as one of the basic constructs of the general theory of physical culture and sports theory." Слобожанський науково-спортивний вісник 63, no. 1 (February 28, 2018): 89–97. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2018-1.016.
Full text
20
ГЕТМАНЦЕВ, ДАНИЛО. "Об’єктивна істина vs поза розумним сумнівом. Про стандарти доказування у податкових спорах." Право України, no. 2018/06 (2018): 195. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-195.
Full textAbstract:
Питання доказування під час вирішення справи, які привертали увагу вчених ще з часів римського права, залишаються актуальними досі. Останнім часом особливий інтерес становлять стандарти доказування у податкових спорах, які попри свою значимість залишаються малодослідженими у науці та невизначеними у законодавстві. Натомість саме від того, наскільки чіткими будуть правила або стандарти доказування у спорі, залежить обґрунтованість та законність рішення у конкретній справі. Метою статті є з’ясування правової природи різних стандартів доказування, їх співвідношення з внутрішнім переконанням судді, а також визначення стандартів доказування, якими може керуватися адміністративний суд під час вирішення податкових спорів. На сьогодні у теорії права розглядають три основні стандарти доказування – “баланс вірогідностей” (аналогічний американський стандарт “перевага доказів”), “поза розумними сумнівами” та “чіткі і переконливі докази”. Крім того, на практиці трапляються й інші – “встановлення об’єктивної істини”, “поза тінню сумнівів”, “окремі достовірні докази” тощо. Відсутність законодавчого закріплення стандартів доказування призвело до виникнення у судовій практиці кількох протилежних підходів до їх визначення в адміністративному судочинстві. Вищий адміністративний суд України зазначав про можливість використання під час вирішення податкових спорів стандартів “поза розумним сумнівом” та “встановлення об’єктивної істини”. У свою чергу, Верховний Суд зазначає, що суди мають здійснювати активну роль у встановленні об’єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору. Натомість законодавець відмовляється від стандарту “встановлення об’єктивної істини” під час вирішення податкових спорів. Про це свідчать, зокрема, його норми щодо можливості подання та витребування доказів лише до закінчення підготовчого провадження; покладення тягаря доказування на податковий орган; неможливості витребування від платника податків інших доказів, ніж ті, що підтверджують порушення права; відсутності підстав для врахування судом доказів, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення контролюючого органу. Водночас встановлення об’єктивної істини не виключається у разі надання учасниками судового процесу усіх доказів за власною ініціативою та їх врахування податковим органом в оскаржуваному рішенні. Також для більшості податкових спорів є неприйнятним стандарт “перевага доказів”, адже він дозволив би значно знизити рівень доведення обставин справи з боку контролюючого органу, що, у свою чергу, призвело б до високого ризику порушення прав платників податків та недосягнення мети адміністративного судочинства. Водночас такий стандарт може бути використаний у спорах про стягнення шкоди з держави, пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ тощо, що відповідатиме цілям адміністративного судочинства. Вочевидь, зумовлює більш відповідальний підхід судді до оцінки правдивості обставин у справі стандарт доведення “поза розум ними сумнівами”, що йде на користь платнику податків та зменшує вірогідність помилок. Усунення неоднозначності під час вибору стандартів доказування в адміністративному судочинстві можливе шляхом їх чіткого визначення на рівні закону, що, однак, не виключає можливості їх встановлення на рівні судової доктрини.
21
Галіцина, Н. В. "Адміністративні правовідносини у соціальній сфері." Актуальні проблеми держави і права, no. 86 (September 22, 2020): 27–37. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2401.
Full textAbstract:
У статті визначено, що адміністративні правовідносини в соціальній сфері необхідно розуміти як владно-підпорядковуючі відносини, що мають примусовий і позапримусовий характер, виникають, змінюються та припиняються з метою захисту публічного інтересу під час здійснення соціального захисту з надання безповоротних виплат (субвенції, субсидії, дотації, пільги і компенсації) та відповідних соціальних послуг, а приватними є відносини з надання позик, кредитування й інвестування публічною адміністрацією чи іншими уповноваженими суб'єктами публічного чи приватного права.
Встановлено специфічні риси адміністративних правовідносин у соціальній сфері: передусім мають правову форму; через матеріальні норми соціального права втілюється специфіка процедурно-охоронних відносин, які мають похідний характер щодо матеріальних відносин із соціального захисту та надання соціальних послуг та є відносно самостійними під час встановлення «негативних» юридичних фактів (відсутність підстав чи умов для надання конкретного виду соціального захисту); мають складний характер (на основі кількох процедурних правовідносин реалізується конкретне матеріальне право в соціальному праві); орієнтуються на задоволення втіленого в нормах матеріального права публічного соціального інтересу людини як споживача соціальних послуг; відзначаються стадійністю.
З'ясовано, що через публічні (адміністративно-правові) відносини розширюється природне конституційне право на соціальний захист, але водночас до правового становища споживача соціальних послуг додаються ті соціальні блага, яких ця конкретна людина або не мала взагалі, або мала в обсязі, меншому за мінімальні соціальні стандарти, а приватні відносини дають змогу практично втілити природні права такої особи на отримання соціальної допомоги, яка відшкодовується потім державі. Орієнтиром водночас постає спрямованість людської волі (формальний вимір) на отримання блага, задоволення конкретного інтересу (матеріальний вимір).
Для повноцінного розмежування публічних і приватних відносин у сфері соціального захисту запропоновано враховувати особливості елементів цих правовідносин, панівні форми захисту й інтерес, який діє в цій галузі. Водночас досліджено наявні теорії їх розмежування з урахуванням практики публічної адміністрації й адміністративних судів: теорію субординації (теорія влади - підпорядкування), яка застосовується для первинної детермінації статусу, особливостей реалізації компетенції публічної адміністрації, визначення правової природи спору / конфлікту між учасниками адміністративних правовідносин, насамперед конкретною особою та державою в особі її уповноважених органів; спеціально-правову теорію в частині того, що спочатку необхідно встановити, яка саме правова норма застосовується під час здійснення соціального захисту (це має бути чітко визначена конкретна правова норма), а потім перевірити, чи є вона публічно-правовою; багатоступеневу теорію для складних правовідносин, тобто таких, що обтяжені публічними і приватними елементами.
22
Vilchkovsky, Edward. "Особливості підвищення рухової активності учнів загальноосвітніх шкіл США." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(46) (June 30, 2019): 9–15. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-09-15.
Full textAbstract:
Актуальність. Масові дослідження стану здоров’я учнів американських шкіл, які проводились у 80-х роках ХХ ст., показали, що в них значно знизилися показники тренованості серцево-судинної системи. Значна частина учнів старших класів мала зайву масу тіла й ожиріння. Тому зроблено висновки, що основними чинниками, які негативно впливають на стан здоров’я, фізичний розвиток і рухову підготовленість дітей та учнівської молоді, є режим гіподинамії (малої рухової активності в значної частини школярів); другий чинник пов’язаний із незначною кількістю уроків фізичного виховання в деяких школах (один−два рази на тиждень) та невдалою організацією спортивно-масової роботи зі школярами в позаурочний час. Мета дослідження – проаналізувати та узагальнити досвід загальноосвітніх шкіл США щодо організації й змісту рухової активності учнів у позаурочний час. Методи дослідження – аналіз літератури з теорії та методики фізичного виховання, педагогіки й документів, які стосуються реформування шкільної освіти у США, матеріалів науково-практичних конференцій із проблеми фізичного виховання школярів. Результати дослідження. У зв’язку із ситуацією, яка склалася з реалізацією оздоровчих завдань у навчальних закладах США, Президентська рада з фізичної підготовки та спорту розробила рекомендації для керівництва освіти в штатах, директорів шкіл і вчителів фізичної культури. Особливістю фізичного виховання в американських школах є те, що в кожному штаті для шкіл розробляються свої навчальні плани. Тому кількість уроків фізичного виховання в різних типах шкіл та класах може мати свої відмінності. Для проведення позакласної спортивно-масової роботи в школі вчитель складає факультативну програму. Зміст її становлять ті види спорту, які обрані учнями для позакласних спортивних занять. Учитель може також скласти комбіновану програму з фізичної культури, яка поєднує основну та факультативну програми. Учителям фізичної культури рекомендується включати до програми такі види фізичних вправ і спорту, як спортивні ігри, гімнастика та акробатика, танці, водні види спорту, легка атлетика, єдиноборства й обов’язково рекреаційні види спорту, якими людина може займатися протягом усього життя. При цьому враховується спортивна база школи, регіональні, кліматично-географічні умови та інтерес учнів до цих спортивних дисциплін. Висновки. Фізичне виховання є обов’язковою складовою частиною системи шкільної освіти США. Воно реалізується у формі уроків, індивідуальних занять фізкультурою та спортом у позаурочний час (спортивні секції, рекреаційні заняття, змагання та ін.). Програма з фізичної культури в американських школах спрямована на підвищення всебічної фізичної підготовленості учнів, формування в них стійкої мотивації до рухової активності та створення здорового стилю життя, виховання позитивних моральних і вольових якостей.
23
Ковалишин, О. Р. "Підвідомчість корпоративних спорів: теорія та практика." Юриспруденція: теорія і практика, no. 7 (81) (2011): 53–59.
Find full text
24
Tsybaniuk, Oleksandra, and Yurii Moseichuk. "Енциклопедія фізичного виховання і спорту в Румунії ‒ носій ідей фізичного виховання і спорту." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 1 (49) (March 31, 2020): 44–49. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-01-44-49.
Full textAbstract:
Актуальність. Модернізація українського соціуму постає як практична потреба конкурентоспроможного входження до світового соціокультурного простору. Тому для всіх освітян та фахівців галузі стає актуальною потреба глибокого реформування фізичного виховання підростаючого покоління. У цьому сенсі актуальною постає проблема вивчення теорії й практики фізкультурної освіти в країнах Європи. Мета дослідження ‒ проаналізувати зміст «Енциклопедії фізичного виховання й спорту в Румунії» першого та другого видання з метою використання ідей популяризації фізичного виховання й спорту серед всіх верств населення. Матеріал і методи дослідження. Матеріалами визначені томи вищеозначеної енциклопедії першого та другого видань. Для реалізації мети дослідження використано комплекс методів дослідження: загальнонаукові, конкретно-наукові, конкретно-історичний, проблемно-хронологічний тощо. Результати дослідження. Саме «Енциклопедія фізично- го виховання й спорту в Румунії» стала, за твердженням румунських науковців, найпотужнішим довідковим галузевим виданням у європейському просторі на цей момент. У 2002 р. така праця надрукована за ініціативи та підтримки Міністерства молоді і спорту країни. Зміст трьох перших томів другого видання представив історію національних федерацій із різних видів спорту, ІV і V презентують аспекти історії фізичного виховання й спорту в регіональному контексті. Том VІ містив аналіз спорту вищих досягнень в Румунії. Одним із найзмістовніших стає VІІ том, у ньому вміщено матеріали про систему фізичного виховання Румунії різних історичним періодів, її генезу. Висновки. Отже, «Енциклопедія фізичного виховання й спорту в Румунії» виокремлена як одне зі значних довідкових видань у сфері фізичної культури та спорту в сучасному європейському просторі. Авторами енциклопедії зібрано потужний матеріал, що стосувався системи фізичного виховання Румунії, організаційних структур і специфіку їхньої діяльності, процесу впровадження фізичного виховання у військову підготовку, у програми університетів; представлено оригінальні досягнення науковців країни.
25
Конох, А. П., Н. В. Маковецька, and О. Є. Конох. "ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 4 (April 18, 2022): 25–31. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-03.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню теоретичних засад формування управлінської компетентності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. Проведений аналіз наукових праць, присвячених формуванню професійної та управлінської компетентностей майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, свідчить про те, що ця проблема як у теоретичному, так і в методологічному аспектах не досить досліджена. Зазначено, що науковці розглядали різні аспекти професійної компетентності та культури майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, проблему формування управлінської компетентності. Досліджуються поняття «компетентність», «компетенція», «професійна компетентність», «управлінська компетентність», «управлінська компетентність фахівців фізичної культури і спорту», а також з’ясовується сучасний стан їх сформованості. Встановлено, що управлінська компетентність майбутнього фахівця фізичної культури і спорту – це сукупність компетенцій, які охоплюють систему знань основ теорії управління. Щоб фахівець не тільки мав управлінську компетентність, але й міг би її застосовувати у своїй професійній діяльності, необхідно забезпечити розширення меж професійної підготовки у сфері фізичної культури і спорту, ґрунтуючись на передових підходах до навчання та нових освітніх стандартах. Доведено, що майбутня діяльність фахівця фізичної культури і спорту, а фактично й управлінська компетентність, передбачає її формування під час професійної підготовки, що дасть змогу більш ефективно використовувати творчий, фізичний та інтелектуальний потенціал в теперішніх економічних умовах праці, здійснюючи професійні функції на фоні високого рівня ділових та особистісних якостей, в керуванні процесами і людьми. Автор наголошує, що розвиток фізкультурно-спортивного руху в ринкових умовах неможливий без фахово підготовлених, компетентних фахівців-управлінців фізичної культури і спорту. Встановлено, що формування управлінської компетентності майбутнього фахівця фізичної культури і спорту у процесі професійної підготовки має базуватися на загальнолюдських цінностях, комплексному компетентнісному підході та професійній компетенції майбутнього фахівця, необхідних під час роботи у сучасних соціально-економічних умовах.
26
Нагнибіда, В. "Виконуваність рішення міжнародного комерційного арбітражу у світлі теорії та практики правозастосування." Юридичний вісник, no. 1 (August 6, 2020): 246–52. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1618.
Full textAbstract:
У статті досліджуються теоретичні та практичні аспекти виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження. Зокрема, автором доводиться, що поста-новлення арбітражного рішення у спорі між учасниками міжнародного комерційного обороту є кінцевою метою арбітражного розгляду, як і при вирішенні спорів у судах. Така мета повинна слугувати гарантією подальшого виконання арбітражного рішення. Саме тому після встановлення компетенції на розгляд і вирішення спору арбітр (арбітри) на основі наданих сторонами доказів, фактичних обставин і положень застосовуваного права мають вирішити спір шляхом постановлення вмотивованого рішення, яке б могло бути приведене до виконання стороною, на користь якої воно винесено, у т. ч. у примусовому порядку. З огляду на це видається актуальним завдання наукового осмислення вимог до арбітражних рішень їх виконуваності з погляду перспектив захисту прав та інтересів учасників міжнародного комерційного обороту.
Дослідження побудоване через призму вивчення вимог до арбітражних рішень, а саме вимог до змісту, форми та порядку постановлен-ня таких рішень. Досліджуються питання вмотивованості рішень та обов'язку складу арбітражу поста-новлення вмотивованого рішення, а також випадки, коли допускається постановлення рішення без наведення обґрунтування. Окремо досліджуються питання формальних вимог до арбітражних рішень: постановлення у письмовій формі, наявності дати, підпису арбітрів і зазначення місця арбітражу. Окремо звертається увагана питання місця арбітражу. Акцентується увага на тому, що це є юридичний критерій, за яким оцінюється чинність арбітражного рішення. В арбітражному середовищі це право відоме також як lex arbitri. Окремо розглядаються вимоги до порядку постановлення рішень, прийняття їх більшістю від складу арбітражу та направлення сторонам спору.
На підставі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що склад арбітражу повинен вживати усіх розумних і необхідних заходів, щоб постановити рішення, яке б відповідало вимогам, встановленим правом місця арбітражу, було вмотивованим і виконуваним. Зазначені вимоги до рішення арбітражу у переважній більшості правопорядків та арбітражних Регламентів закріплені нормативно. У статті наводяться норми міжнародних актів і положення актів національного права, які обґрунтовують висновки автора.
27
Кармаза, О. О. "Альтернативні процедури вирішення спорів: теорія та законодавство." Право та юстиція, no. 2 (11) (2020): 34–47.
Find full text
28
Кармаза, О. О. "Альтернативні процедури вирішення спорів: теорія та законодавство." Право та юстиція, no. 2 (11) (2020): 34–47.
Find full text
29
Уляева, Лира Гаязовна. "Специфика психотерапии в спорте." Živaâ psihologiâ 4, no. 1 (March 31, 2017): 15. http://dx.doi.org/10.18334/lp.4.1.37888.
Full text
30
Vilchkovsky, Edward. "Розвиток системи фізичного виховання загальноосвітніх шкіл Польщі (1918–1939 рр.)." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 3(47) (October 1, 2019): 17–22. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-03-17-22.
Full textAbstract:
Вступ. У статті розглянуто основні тенденції становлення та розвитку системи фізичного виховання учнів польських загальноосвітніх шкіл (розроблено навчальні програми й здійснено їх наступну модифікацію, розвиток шкільного спорту, розбудову матеріальної бази, відкриття перших факультетів фізичного виховання у вищих навчальних закладах з метою підготовки вчителів фізичної культури) у цьому історичному періоді. Мета дослідження – проаналізувати становлення та розвиток системи фізичного виховання учнів польських загальноосвітніх шкіл у міжвоєнний період (1918–1939 рр.). Методи дослідження. Аналіз історичної й педагогічної літератури з теорії та методики фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл Польщі в період 1918–1939 рр., документів, які стосуються реформування шкільної освіти в Польщі у той час. Результати дослідження. По виборенню незалежності Польщі одним із головним завданням уряду стало відродження національної освіти. 1918 р. створено Міністерство у справах релігії і громадянської освіти. Одним із перших державних декретів від 7 лютого 1919 р. стало введення обов’язкової 7-річної освіти для дітей 7–14 років життя. Фізичне виховання було обов’язковим предметом навчальних планів загальноосвітніх шкіл. Програми з фізичного виховання в школі визначали такі групи фізичних вправ: загальнорозвивальні; вправи на утримання рівноваги; рухливі ігри; ходьба й біг; стрибки, лазіння, а також розділ із методичними рекомендаціями щодо планування занять для вчителів. Висновки. Фізичне виховання учнів у Польщі у 20–30 рр. ХХ ст. стало інтегральною складовою частиною загального навчально-виховного процесу в школі. Міжвенний період у Польщі характеризувався значним підвищенням інтересу учнів до занять спортом. Водночас суттєвими недоліками тогочасного шкільного фізичного виховання були недостатня кількість педагогів у більшості шкіл, у тому числі вчителів фізичної культури; відсутність відповідної для занять фізкультурою й спортом матеріальної бази; консервативне ставлення дирекції окремих шкіл до фізичного виховання школярів.
31
Пошивайлова, А. В. "Понятие избирательного спора: теория вопроса." История государства и права, no. 2 (2008): 3–5.
Find full text
32
Моргунов, О. А. "ФУНКЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯСФЕР ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ В УКРАЇНІ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 21, 2020): 136–40. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).450.
Full textAbstract:
У статті визначено взаємний вплив і сучасне ро-зуміння мети, завдань і функцій публічного адміні-стрування сфер фізичної культури та спорту в Україні в умовах відходу від парадигми управління людьми та владного розпорядництва до концепції обслуговування громадянського суспільства. Визначено, що сучасні завдання та функції публічного адміністрування у сфе-рі фізичної культури і спорту зумовлені його метою як орієнтиром розвитку відповідної системи як бажа-ного спрямування її діяльності. Відхід від парадиг-ми управління людьми та владного розпорядництва до концепції обслуговування громадянського суспіль-ства владою тягне перегляд всіх категорій адміністра-тивного права, що стосуються ціле покладання. У кон-тексті розвитку теорії публічного адміністрування такі зміни включають доцільність визначення метою пу-блічного адміністрування сфер фізичної культури та спорту – забезпечення прав, свобод та інтересів лю-дини і громадянина на основі побудови партнерських відносин між владою і суспільством, що, у свою чергу, дозволяє метою функціонування публічної адміністра-ції у вказаних серах визначити служіння суспільству. З’ясовано, що реалізація мети досягається шляхом розробки системи цілей (які можуть бути закріплені у програмно-цільових актах із розробкою планів реа-лізації), регламентації завдань і функцій суб’єктів пу-блічного адміністрування сфер фізичної культури та спорту. Мета, завдання та функції є порівняно з цілями більш сталими положеннями щодо загального спряму-вання та конкретизованих напрямків діяльності кон-кретних суб’єктів організаційної структури публічно-го адміністрування сфер фізичної культури та спорту. Зроблено висновок, що напрями діяльності суб’єктів публічного адміністрування сфер фізичної культури та спорту, зумовлені завданнями, включають загальні функції, притаманні всім суб’єктам публічного адміні-стрування, незалежно від сфери та рівня в ієрархії, спе-ціалізовані, відмінні для кожного рівня організаційної структури функції, та допоміжна, які слугують забез-печенню виконання загальних і спеціальних. Реформа децентралізації влади передбачає перерозподіл спеці-альних функцій між ланками системи різних рівнів, для чого з вищих рівнів ряд функцій доцільно передати на нижчі ланки та на виконання функціонально-допо-міжної структури.
33
Сузукі, Осаму. "Тенденція дослідження та перспектива викладання балу Ігри в шкільній освіті в Японії." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 4 (May 20, 2021): 67–72. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.4.67-72.
Full textAbstract:
Анотація. В освітніх рекомендаціях в Японії класифікація ігор з м’ячем ділиться на «гол-тип», «мережевий», «бейсбольний» тощо, і рекомендації фокусуються на «розумінні ігор». Однак результати не досягають інтелектуального «дедуктивного» рівня. Автор пропонує шлях для розуміння значущості процесу розвитку в конкурентній боротьбі, представляючи концептуальну схему, засновану на дослідженні теорії ігрової структури. Результати цього дослідження сприятимуть проведенню уроків фізичної культури, де можна створювати і грати «перед нами, тут і зараз». Для вирішення нових завдань Міністерство освіти, культури, спорту, науки та технологій Японії готує національну навчальну програму для шкіл та переглядає її приблизно раз на 10 років, починаючи з кінця Другої світової війни. Мета. Створення і впровадження в уроки фізичної культури ігрового методу. Результати. У навчальних рекомендаціях зміст, що розглядається в навчальній програмі з фізичного виховання, організований багатовекторно. При цьому, оскільки кількість навчальних годин, призначених для фізичного виховання, не перевищує кількості годин інших навчальних предметів протягом шкільного освітнього періоду, неможливо охопити всі види фізичної активності на уроках фізичної культури, та залучити тренера для кожного виду спорту. Незважаючи на це, ігри з видів спорту з подібними характеристиками згруповані разом, а деякі види беруться за прототип та практикуються в кожній групі.
Ключові слова: ігри з м’ячем, адаптовані ігри, інтелектуальні спортивні ігри.
34
Beznosiuk, Оleksandr. "Історія більярдного спорту в закладах вищої освіти України." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 1 (49) (March 31, 2020): 3–8. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-01-03-08.
Full textAbstract:
Вступ. У статті розглянуто історію більярду взагалі та історію становлення більярдного спорту на теренах освітянської України. Мета дослідження – проаналізувати становлення й розвиток більярдного спорту. Методи дослідження – аналіз історичної й спортивної літератури з теорії та практики становлення й розвитку більярдного спорту на теренах освітянської України. Результати дослідження. Любов людства до гри з кулями або м’ячами почалася настільки давно, що, мабуть, неможливо встановити точну дату народження більярду, як, утім, і його історичну батьківщину. Сучасна історія більярду починається в ХV–ХVI ст. у Європі. Слово «більярд» походить або від французького «billard», назви одного з кілочків, або від слова «bille» − куля. Найбільшого поширення набули дві версії виникнення більярду в Європі. Згідно з однією з них, піонерами тут є англійці, згідно з іншою – французи. Історія більярду продовжується й у наші дні. У Національному університеті фізичного вихо- вання і спорту України (1998 р.) за ініціативи ректора Платонова В. М. почали готувати тренерів із більярду. Завжди основу збірної України становили студенти. Так, чемпіонами світу з піраміди ставали студенти Я. В. Тарновецький (двічі), Є. О. Новосад та М. О. Пудовкіна. Чемпіонами Європи з пулу – В. І. Пацура та К. І. Половінчук. Багато Чемпіонів світу серед юніорів вийшло з освітянських терен України. Висновки. Сьогодні, коли відбуваються істотні зміни в багатьох сферах життя нашого суспільства, помітно змінилося в Україні й ставлення до більярду і як до виду спорту, і як до одного із засобів активного відпочинку. Більярд – красива стародавня гра, грати в яку не просто приємно і цікаво, але і престижно грати. Пальму першості у створенні більярду оскаржують англійці та французи, але в нас її вважають своєю національною грою. Є в нас власні корифеї більярду, свої фахівці з виробництва столів і київ, є навіть школи.
35
Козинко, Лілія. "Особливості викладання народно-сценічного танцю у закладах вищої освіти фізичного виховання та спорту." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 4 (May 4, 2022): 65–71. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.4.65-71.
Full textAbstract:
Анотація. Стаття присвячена питанням методики викладання народно-сценічного танцю в закладах вищої освіти (ЗВО) фізичного виховання та спорту. Також розглянуто історичні передумови становлення характерного і народно-сценічного танцю та методики їх викладання. Мета. Проаналізувати та розкрити особливості викладання народно-сценічного танцю в ЗВО фізичного виховання та спорту. Методи. Аналіз, синтез та систематизація наукових джерел, прогнозування та узагальнення. Результати. У статті проаналізовано історію становлення характерного та народно-сценічного танцю. Встановлено, що характерний танець розпочав розвиватися як складова балетного театру та надалі видозмінювався завдяки діяльності видатних балетмейстерів. Народно-сценічний танець виник у 1930-х роках завдяки діяльності професійних та самодіяльних колективів народного танцю. Розглянуто історичні відомості про становлення методики викладання характерного та народно-сценічного танцю, проаналізовано діяльність перших викладачів та методистів. Подано методичні рекомендації до викладання народно-сценічного танцю в ЗВО фізичного виховання та спорту. Охарактеризовано мету, завдання, принципи та методи викладання народно-сценічного танцю в ЗВО. Зазначено доцільність використання методики викладання народно-сценічного (характерного) танцю, що застосовується під час викладання в балетних хореографічних училищах. Наголошено, що, приступаючи до дисципліни «Методика викладання народно-сценічного танцю» в ЗВО фізичного виховання та спорту, необхідно активно слідувати принципам поступовості, системності, доступності, міцності, свідомості та активності, повторюваності, циклічності, єдності теорії та практики. Надано методичні рекомендації із засвоєння основних рухів народно-сценічного танцю біля станка та на середині залу. Більшої уваги приділено першому року навчання як базовому для отримання подальших навичок. Розкрито необхідність розвитку танцювальності та музикальності студентів.
Ключові слова: хореографія, балет, характерний танець, народно-сценічний танець.
36
Krutsevych, Tetiana, Oksana Marchenko, and Vitalii Melnik. "Історичні засади формування гендерного підходу у фізичному вихованні." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 4(48) (December 30, 2019): 19–31. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-19-31.
Full textAbstract:
Актуальність. У представленій роботі викладено основні теоретичні аспекти та історичні передумови виникнення гендерного підходу у фізичному вихованні. Розглянуто та охарактеризовано співвідношення біологічних та соціальних характеристик особистості крізь призму категорії «гендер». Основою особливістю даного дослідження є міждисциплінарний, крос-секторальний підхід щодо гендерної проблематики, який охоплює відповідні філософські, психолого-педагогічні, соціологічні, правові та інші аспекти до його розуміння. Наголошено на синкретичному поєднанні відомостей теорії і практики фізичної культури, педагогіки, психології в контексті організації навчання та виховання школярів в процесі їхньої гендерної соціалізації. Мета. Вивчення історичних засад у формуванні гендерного підходу у структурі розвитку фізичної культури і спорту. Методи дослідження. Були використані теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, теоретичне моделювання. Результати дослідження. Обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано та узагальнено дані вітчизняних і зарубіжних авторів щодо історичних передумов диференційованого фізичного виховання молоді. Систематизуючи сутнісно-змістовну характеристику категорії «гендер» у контексті психолого-педагогічних досліджень, констатуємо його різне тлумачення дослідниками, розглянуто історичний аспект виникнення ґендерного підходу в педагогічній науці, охарактеризовано особливості розвитку ґендерних досліджень в Україні. З’ясовано, що факторами впливу на пріоритети використання гендерного підходу у фізичному вихованні є дискусійні питання переважання двох парадигм: соціокультурної і соціо-біологічної, що переконливо доводить про необхідність залучення нових знань у галузі фізичної культури і спорту з визначенням пріоритетних напрямків спрямованого впливу гендерного підходу на формування цінностей індивідуальної фізичної культури школярів. Висновки. Історичний аспект формування гендерного підходу у сфері фізичної культури і спорту має певні відмінності та особливості, що робить його окремим напрямком гендерного пізнання, згідно з яким усі педагогічні та соціокультурні аспекти у фізичному вихованні молоді можуть мати гендерний вимір. Використання гендерного підходу в теорії і методиці фізичного виховання надає широкі можливості для конструктивної взаємодії змісту гендерних досліджень з наявними методиками навчання та концепціями у сфері фізичного виховання школярів.
37
Передельский, А. А. "Какой может быть этико-философская теория физической культуры и спорта?" Философия и общество, no. 3 (September 2018): 59–65. http://dx.doi.org/10.30884/jfio/2018.03.04.
Full text
38
Vilchkovska, Anastasia. "Особливості інтеграції музики й рухової діяльності школярів у процесі фізичного виховання." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 3(47) (October 1, 2019): 10–16. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-03-10-16.
Full textAbstract:
Актуальність. Багаторічний досвід учителів фізичного виховання та наукові дослідження свідчать про, те що музика стимулює активність нервової системи, викликає зміни у функціональному стані організму, змінює напруження м’язів, швидкість роботи серця, ритм дихання й ін. Слухання музики створює в учнів певний емоційний стан (залежно від її характеру). Музика також є важливим засобом підвищення мотивації школярів до занять фізкультурою та спортом. Мета дослідження – визначити специфіку інтеграції музики і рухової діяльності в процесі фізичного виховання школярів. Методи дослідження – аналіз літератури з педагогіки музичного виховання, теорії і методики фізичного виховання; анкетування учнів і вчителів; психолого- педагогічні спостереження на уроках фізкультури. Результати дослідження. Аналіз педагогічного досвіду із застосуванням музики на заняттях фізкультури й спорту у школах різних європейських країн свідчить про те, що музику не раціонально застосовувати протягом усього уроку (45 хв). Її використовують у підготовчій частині, 6–10 хв основної частини (у разі її відповідності запропонованим учням вправам), на коротких етапах 5–8 хв та в завершальній частині до 3–5 хв. У статті розглянуто також рекомендації щодо вибору музики на різних етапах уроку залежно від засобів фізичної культури. Висновки. Інтеграція музики й рухової активності в процесі фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл спрямована на гармонійний розвиток особистості у фізичному, психічному та естетичному аспектах, активізації музично-рухового навчання, підвищенні ролі музичного мистецтва у сфері загальної життєдіяльності дітей. Застосування функціональної музики на уроках фізкультури й позакласних спортивних заняттях сприяє підвищенню емоційного стану, більш якісному виконанню учнями фізичних вправ, підвищує рухову активність, позитивно впливає на розвиток естетичних почуттів, сприяє поєднанню музики та рухової діяльності в процесі фізичного виховання школярів.
39
Semenov, Andrey. "The Theory of Physical Culture and Sport." Актуальные направления научных исследований XXI века: теория и практика 1, no. 1 (February 14, 2014): 242–47. http://dx.doi.org/10.12737/2307.
Full text
40
Третяк, Дмитро, and Ірина Іванишин. "СТРУКТУРА МОДЕЛІ ПРОГРАМИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ СПРЯМОВАНОСТІ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ У ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 36 (January 22, 2021): 66–74. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.36.66-74.
Full textAbstract:
Мета. Розробити модель програм здоров’язберігаючої спрямованості на етапі попередньої базової підготовки у юних футболістів з функціональними порушеннями опорно-рухового апарату. Методи. Аналіз даних науково-методичної літератури й інформаційних ресурсів мережі Інтернет, контент-аналіз теоретичних і методичних робіт, реконструкція, синтез. За даними наукової спільноти властива сучасному дитячо-юнацькому спорту інтенсифікація навчально-тренувального процесу, спрямована на досягнення високих спортивних результатів, призводить до збільшення навантажень на дитячий організм і може спричинити виникнення в юних спортсменів метаболічних, морфо-функціональних порушень, донозологічних станів і захворювань. Сьогодні все більшу актуальність набуває проблема профілактики, раннє виявлення і корекції порушень станів кістково-м’язової системи юних спортсменів.Враховуючи фундаментальні розробки теорії та методики юнацького спорту, біомеханіки просторовоїорганізації тіла людини, специфіку планування фізичних навантажень з акцентом на особливості організму юних спортсменів, розроблено модель програм здоров’язберігаючої спрямованості футболістів з функціональними порушеннями опорно-рухового апарату на етапі попередньої базової підготовки та технологічні операції, яка включає два взаємопов’язаних блоки: організаційно-методичний та змістовно-цільовий. Організаційно-методичний блок моделі програм здоров’язберігаючої спрямованості футболістів з функціональними порушеннями опорно-рухового апарату на етапі попередньої базової підготовки передбачає організацію попередньої підготовчо-методичної роботи зі створення здоров’язберігаючого се-редовища. У змістовно-цільовий блок програм входили мета, завдання, засоби, форми і методи корекційно-профілактичних заходів, принципи і методи проектування і реалізації здоров’язберігаючої технології.Ключові слова: юні футболісти, модель, програми здоров’язберігаючої спрямованості,порушення постави.
41
Yachnuk, Maksym, Iryna Iachniuk, and Iurii Iachniuk. "Шляхи функціонування сфери фізичної культури у нових соціально-економічних умовах." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 2 (50) (July 1, 2020): 33–37. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-02-33-37.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Перехід України на нові економічні умови, негативно позначився на діяльності багатьох спортивних організацій різних форм власності. У зв’язку з цим постає необхідність пошуку та реалізації нових форм і підходів до організації позанавчальної фізкультуро-оздоровчої та спортивно-масової роботи з різними верствами населення України, які б відповідали соціально-економічним реаліям сьогодення. Аналіз вітчизняної теорії й практики фізичного виховання різних груп населення засвідчує, що рівень залу- чення громадян до рухової активності в Україні потребує функціонування нової, сучасної системи фізичного виховання – спорту для всіх, що є закономірним результатом пошуку ефективних шляхів забезпечення доступ- ності для населення рухової активності заради зміцнення здоров’я людини. Світовий досвід показує, що створення мережі спортивних клубів є ефективним засобом покращення здоров’я та підвищення рухової активності громадян. Мета дослідження – дослідити шляхи функціонування сфери фізичної культури в сучасних соці- ально-економічних умовах. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети проведено теоретичний аналіз науково-методичної літератури й документальних матеріалів, системний аналіз досягнень вітчизняних дослідників із цієї проблематики. Результати дослідження. Сучасні українські клуби – невід’ємна складова частина соціально-культурного та спортивного життя країни. Вони представлені як у державному, так і в комерційному секторах культури й характеризуються розгалуженою інфраструктурою, різноманітністю послуг, що надаються громадянам у їхньому бажанні щодо покращення власного здоров’я та використання різних видів рухової активності. Висновки. Поєднання спеціально організованих і самостійних видів оздоровчої рухової активності в діяльності центів фізичного здоров’я населення є актуальним на цьому етапі розвитку індустрії спорту в нашій державі.
42
Жегулін, Ю., and Ю. Жегулін. "НОВИЙ ПОГЛЯД НА ДЕЛІКТ. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ІНСТИТУТУ ДЕЛІКТНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ." Юридичний вісник, no. 5 (December 21, 2021): 84–92. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2250.
Full textAbstract:
У статті розглянуто та проа-налізовано існуючі вітчизняні пра-вові концепції, що описують інсти-тут деліктної відповідальності,проаналізовано поточну судовупрактику в спорах про відшкоду-вання шкоди, а також виділенота проаналізовано низку проблем-них питань теорії та практики вцій категорії спорів. Автор напо-лягає на помилковості домінуючоїсьогодні наукової точки зору, якавизначає обов’язок з відшкодуванняшкоди як санкцію за цивільне пра-вопорушення і вказує на необхід-ність установлення складу цивіль-ного правопорушення як єдиноїможливої підстави для стягненнязаподіяної шкоди. На прикладахвідшкодування правомірно запо-діяної шкоди, «безпричинної» та«безвинної» відповідальності зашкоду, а також на численних при-кладах інших спеціальних деліктів,було продемонстровано хибністьконцепції складу цивільного пра-вопорушення. Проведений аналізтакож показав несумісність кон-цепції складу цивільного правопо-рушення, яка використовуєтьсяукраїнськими судами, та прин-ципу генерального делікту, який єзагальновідомим і який так самозастосовується в судовій прак-тиці. Також автором зробленокороткий огляд спроб українськихнауковців об’єднати концепціюгенерального делікту та концепціюскладу цивільного правопорушення.У статті доведено необхідністьрозглядати деліктну відповідаль-ність як один із видів цивільногозобов’язання, що виникає на під-ставі самого факту заподіянняособі шкоди з вини іншої особи, а неяк покарання за правопорушення.Розкривається суть принципу гене-рального та спеціальних деліктівяк достатньої теоретичної основидля описання всіх видів деліктнихзобов’язань. Крім того, аналізу-ється негативний вплив існую-чої правозастосовчої практики успорах з відшкодування шкоди направа потерпілої особи та на роз-виток правової науки.
43
Павлов, Валерий Юрьевич, Ольга Николаевна Бобина, and Алексей Юрьевич Вязигин. "PROFESSIONAL KNOWLEDGE FORMATION AMONG STUDENTS OF HIGHER PEDAGOGICAL INSTITUTIONS FOR THE TRAINING OF QUALIFIED KETTLEBELL LIFTERS." Pedagogical Review, no. 1(41) (January 31, 2022): 60–69. http://dx.doi.org/10.23951/2307-6127-2022-1-60-69.
Full textAbstract:
В статье описаны обоснование, разработка и результаты внедрения методического материала по теме «Подготовка спортсменов высокой квалификации» для учебных дисциплин по силовым видам спорта, преподаваемых в университетах и на факультетах физической культуры и спорта. Обоснование наполнения рассматриваемой темы опирается на научно-методические подходы к планированию тренировочных нагрузок в спорте, теории и методики спортивной тренировки. Разработана программа подготовки квалифицированных гиревиков на предсоревновательном этапе по системе «пирамида». Определено соотношение объема общей физической подготовленности и специальной физической подготовленности в процентах и тоннаж основных и вспомогательных упражнений на предсоревновательном этапе.Экспериментально доказана эффективность разработанной программы подготовки квалифицированных гиревиков на предсоревновательном этапе по системе «пирамида». The article presents the rationale, the development and results of testing of educational material on the topic “Training of highly qualified athletes” for academic disciplines in power sports, pedagogical physical culture and sports improvement taught at universities and at the faculties of physical culture and sports. The rationale for the content of the educational topic is based on scientific and methodological approaches to the planning of training loads in sports, theories and methods of sports training. The methodology of training highly qualified athletes according to the “pyramid” system is used in many sports, such as weightlifting, sambo, swimming, etc., but this system has not been used in kettlebell lifting, therefore it requires its own justification. From all of the above, the study of the training methodology for qualified high-skilled kettlebell lifters at the pre-competition stage is quite relevant. A program has been developed for training qualified guards on the preset stage according to the Pyramid system. The percentage ratio of the volume of general physical and special physical training and tonnage of the main and auxiliary exercises on the preset stage is determined. The effectiveness of the developed program for the preparation of qualified guards on the preset stage on the Pyramid system was experimentally proved. The educational material, theoretically substantiated, developed and tested in the training process of kettlebell lifters, is introduced into the content of the educational topic “Training of highly qualified athletes” of disciplines taught at the faculties of physical culture and sports.
44
МАЛЯРЧУК, ЛЮБОВ. "Вчинення виконавчого напису нотаріуса на іпотечному договорі та стягнення за ним: проблеми теорії і практики." Право України, no. 2020/09 (2020): 147. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-09-147.
Full textAbstract:
Тоді як нотаріуси впевнено вчиняють виконавчі написи на іпотечних договорах, адвокати застерігають щодо незаконності таких нотаріальних актів та закликають оскаржувати їх у суді. Кількість судових справ щодо визнання виконавчих написів нотаріуса, вчинених на договорах іпотеки такими, що не підлягають виконанню, та неоднозначність судових позицій із цього приводу також свідчить про проблематику порушеного питання. Метою статті є необхідність встановлення причин двоякого сприйняття допустимості використання такого виду захисту і відповідних наслідків із подальшим внесенням пропозицій щодо їх подолання та загалом визначення місця виконавчого напису серед інших варіантів задоволення вимог іпотекодержателя та їх співвідношення між собою, характерних особливостей процедури його вчинення, а також доцільності та виправданості застосування цього засобу звернення стягнення на предмет іпотеки. На розгляд виноситься питання щодо того, чи перевіряє нотаріус безспірність заборгованості боржника перед кредитором і наявність спору у цьому випадку. Встановлено, що факт існування спору у такому нотаріальному провадженні виявити складно, адже нотаріус спілкується лише з іпотекодержателем, бо іпотекодавець безпосередньо не бере в ньому участі, а відсутність заперечень із його боку та спору загалом лише презюмується, тому безспірність підтверджується формально на підставі поданих документів. Нотаріальний акт не направляється іншій стороні договору, незважаючи на те, що одразу може бути пред’явлений до примусового виконання, тому підлягатиме оскарженню лише після відкриття виконавчого провадження, що ставить у невигідне становище іпотекодавця. З огляду на це висловлена думка поширити практику попереднього визначення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки у договорі, та запропоновано, щоб виконавчий напис на ньому вчинявся за умови отримання іпотекодавцем повідомлення від іпотекодержателя щодо виконання вимоги і початку звернення стягнення у такий спосіб зі спливом відведеного на це строку. Крім того, для врівноваження прав іпотекодавця розглянута пропозиція надсилати йому виконавчий напис, щоб у разі порушення його прав цим нотаріальним актом він зміг оскаржити його до початку примусового виконання за ним. Резюмовано, що положення Закону України “Про іпотеку” про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису є декларативним, адже процедура його вчинення регламентована Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, положення якого для підтвердження безспірності заборгованості відсилають до постанови Кабінету Міністрів України, окремі норми якої з приводу вчинення виконавчих написів на іпотечних договорах визнані нечинними. З’ясо вано, що випадки вчинення виконавчих написів повинні передбачатися на рівні закону. Тому законодавство потребує узгодження, зокрема в контексті доцільності залишення такої позасудової форми задоволення вимог іпотекодержателя загалом.
45
Атаманюк, С. І., О. В. Кириченко, and Н. П. Голєва. "КОМПЛЕКСНА ХОРЕОГРАФІЧНА ПІДГОТОВКА ГІМНАСТІВ У СПОРТИВНІЙ АЕРОБІЦІ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 3 (December 14, 2021): 7–11. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-3-01.
Full textAbstract:
У дослідженні визначено напрями вдосконалення хореографічної підготовки на початковому етапі у спортивній аеробіці, якими є: формування спеціальних знань, умінь і навичок, які необхідні у спортивній аеробіці; робота над технікою виконання вправ; добір елементів навантаження під час хореографічної підготовки залежно від рівня підготовленості спортсмена; використання засобів хореографічної підготовки в усіх частинах тренувального заняття, введення уроку хореографії в навчально-тренувальний процес. Хореографічна підготовка на етапі початкової спортивної спеціалізації є важливою та невід’ємною частиною навчально-тренувального процесу гімнастів у спортивній аеробіці, її використання підвищує рівень розвитку необхідних рухових здібностей, що сприяють швидкому та якісному освоєнню технічно складних елементів. У процесі експерименту введений коефіцієнт успішності змагальної діяльності, який складається з показників рухових здібностей, результатів попередніх та основних змагань, що дає змогу об’єктивно оцінити й скоригувати рівень підготовленості гімнастів-аеробів упродовж року. Встановлено, що починати заняття з комплексної хореографічної підготовки варто на етапі початкової спортивної спеціалізації та проводити двічі на тиждень. Провідним методом проведення занять із комплексної хореографічної підготовки є метод музично-танцювальної вправи. У результаті педагогічного експерименту підтверджено високу ефективність розробленої методики, що виражена в достовірній зміні (р<0,05) рівня рухової підготовленості гімнастів експериментальної групи, які спеціалізуються на спортивній аеробіці. Удосконалення структури та змісту хореографічної підготовки спортсменів у спортивній аеробіці залишається однією з актуальних проблем теорії та методики. Сучасний рівень світових досягнень у цьому виді спорту, зростання його популярності та розширення географії змагань вимагає пошуку нових науково обґрунтованих та ефективних методик хореографічної підготовки, які відповідають сучасним тенденціям розвитку спорту.
46
Dorofieieva, Tetiana. "Ризики та процедури впровадження в громадах системи управління якістю фізкультурно-спортивних послуг." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 1(53) (April 1, 2021): 12–18. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-01-12-18.
Full textAbstract:
Актуальність. Проблема якості фізкультурно-спортивних послуг (ФСП) усе ще залишається поза увагою науковців, хоча напряму впливає на поширення послуг й ефект від їх споживання різними категоріями населення країни. Причому як населення міст, у частині з яких вже створено прийнятні умови для здійснення цих послуг, так і населення сіл. Мета дослідження – розкрити ризики та особливості впровадження системи управління якістю (СУЯ) фізкультурно-спортивних послуг. Методи дослідження. Використано методи теоре- тичного дослідження, як-от: вивчення літератури, абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, ідеалі- зація та узагальнення, а також SWOT-аналіз. Результати дослідження та ключові висновки. Європейський досвід засвідчує: ефективність управління та якість послуг, що надаються населенню, у т. ч. фізкультурно- спортивних, можна забезпечити шляхом упровадження систем управління якістю (СУЯ). Тож умовою є ефективна діяльність відповідних організацій на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000. Упровадження органом публічного управління вимог ISO 9001 сприяє позитивним змінам, які відчутні як для фахівців, котрі надають послуги, так і для споживачів цих послуг. Проведений SWOT-аналіз упровадження СУЯ у сфері фізичної культури й спорту в сільській місцевості, а саме в об’єднаних територіальних громадах дав змогу узагальнити таке. Чинники, які несуть ризики та перешкоди у впровадженні СУЯ щодо ФСП, можна об’єднати в такі групи: кадри, фінанси, матеріально-спортивна база, організаційна діяльність, фізкультурно-спортивний актив, населення громад і стандарти надання ФСП. Розкрито особливості розробки й процедури впровадження системи управління якістю фізкультурно-спортивних послуг органами публічної влади на основі стандартів. Доведено, що подані та обґрунтовані загальні вимоги й застереження мають бути взяті до уваги та застосовані в процесі безпосередньої підготовки системи стандартів управління фізичною культурою й спортом в умовах об’єднаних територіальних громад.
47
Подцерковний, О. П. "ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ ВРАХУВАННЯ ТЕОРІЇ ГРОШОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ У ПРАКТИЦІ ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 13 (May 14, 2019): 271–82. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v13i0.274.
Full textAbstract:
Стаття присвячена обґрунтуванню необхідності врахування теорії грошових зобов'язань при вирішенні господарських спорів у господарських судах України. Зроблено зауваження щодо інтерпретаційних актів Вищого господарського суду України у сфері грошових зобов'язань. Надано тлумачення поняттю замінності грошей, визначення розміру штрафних санкцій у господарських відносинах, порядку сплати неустойки та законних процентів при порушенні грошових зобов'язань, особливостей виконання зобов'язань в іноземній валюті.
Article is devoted to the justification of the need to consider the theory of monetary obligations in dealing with commercial disputes in the economic courts of Ukraine. It is worded remarks on interpretive acts of the Supreme Economic Court of Ukraine in the sphere of monetary obligations. It is given the interpretation of the concept of substitutability of money, determining the amount of penalties in economic relations, the order for payment of penalty and legitimate percents in case of violation of monetary obligations, specialization for obligations in foreign currency.
48
Kaminskiy, Igor V., and Sergey V. Leonov. "Развитие взглядов на взаимосвязь произвольного движения и его мысленного образа." Российский психологический журнал 15, no. 3 (October 25, 2018): 8–24. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2018.3.1.
Full textAbstract:
Введение. Широко известно, что проработка двигательного навыка посредством мысленного представления способствует повышению его скоординированности и результативности. Однако образ рассматривался как гипотетическая основа произвольного движения еще до начала своего практического применения. Статья впервые представляет текущее понимание образа движения как разрешения противоречий, присущих более ранним взглядам, и рассматривает совместимость последних с современной точкой зрения, чем обосновывает необходимость пересмотра некоторых существующих рекомендаций по применению мысленного образа в спорте.
Теоретическое обоснование. Отправной точкой в рассмотрении мысленного образа как основы произвольного движения явилась идеомоторная теория. Моторным эффектам, описанным как неконтролируемое выражение доминирующей идеи, посвящены работы Т. Лэйкока и У. Б. Карпентера. Однако их видение как проявления системной роли образа в контроле движения пришло благодаря трудам И. Ф. Гербарта, Г. Р. Лотце и Э. Харлесса. Экспериментальное подтверждение подобных явлений было получено в ряде инструментальных исследований непроизвольной двигательной активности при ее мысленном представлении, которые поддержали научный интерес к идеомоторной теории в условиях ее критики со стороны бихевиоризма. Разрешение противоречий было предложено на современном этапе М. Джиннеродом, рассматривающим двигательный образ как осознанную репрезентацию лежащих в основе соответствующего движения нейрофизиологических процессов, которая формируется при отсутствии инактивирующей обратной связи от исполнительных органов.
Результаты и их обсуждение. Современное понимание двигательного образа фокусируется на его эквивалентности фактическому движению с точки зрения реализующих его центральных нейрофизиологических процессов и присущих ему свойств, в т. ч. формирования навыка при повторении соответствующего движения. Важную роль в двигательном обучении, особенно на начальных этапах, которую подчеркивал еще П. Ф. Лесгафт, играют когнитивный анализ движения и познание его смысловой структуры с помощью образа. При этом, как показывают исследования, когнитивные и моторные процессы тесно переплетены между собой.
49
Sergo, Anton Gennadyevich. "УРЕГУЛИРОВАНИЕ ДОМЕННЫХ СПОРОВ: ПОЛЕЗНЫЙ ОПЫТ ВОИС ДЛЯ РОССИИ." Труды по Интеллектуальной Собственности 37, no. 1-2 (April 14, 2021): 234–50. http://dx.doi.org/10.17323/tis.2021.13072.
Full textAbstract:
Последнее время доменным именам уделяется все больше внимания в научных работах и судебной практике. Очевидная скудность правового регулирования этого объекта вынуждает обращаться к иностранному опыту, фрагментарно заимствуя его в теории и судебной практике. Однако такой подход не дает видения целостной картины международных систем урегулирования доменных споров, большая часть которых успешно работает вот уже более 20 лет без какого-либо государственного участия.
50
ЮЩИК, ОЛЕКСІЙ. "Спортивне право: визначення поняття в контексті правової системи." Право України, no. 2019/10 (2019): 267. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-267.
Full textAbstract:
Метою статті є формування нового підходу до визначення поняття спортивного права з погляду його галузевої специфіки в правовій системі. Відзначено, що розуміння спортивного права як галузі права в теорії традиційно базується на виокремленні предмета правового регулювання – спортивних відносин, які регулюються сукупністю норм спортивного права. Стверджується, що особли вістю останніх є їхня диспозиція, тобто відношення прав та обов’язків суб’єктів спорту в їх спортивних відносинах між собою. Зважаючи на це, спортивне право виступає як така система правових норм, яка регулює вказані права та обов’язки і є однією з підсистем більш загальної правової системи, а тому може розглядатись як одна з її галузей. У зв’язку з цим аналізується поняття “правова система” в теоретико-правовій науці, наголошується на необхідності застосовувати соціологічний підхід до розгляду правової системи, в якій виокремлюється спортивне право як одна з її підсистем. Відзначено, що соціологія права відмовляється від використання поняття правової системи в її формально-юридичному аспекті, використовуючи ідеї про плюралістичний характер права, важливі для розуміння феномена спортивного права. У статті пропонується не обмежуватися лише формальною логікою при визначенні поняття “правова система”, а використовувати діалектичну логіку, розглядати вказане поняття як єдність загального, особливого та одиничного. Обґрунтовується думка щодо помилковості обмеження підсистеми спортивного права рамками виключно національної правової системи, надання останній глобального значення. Загальним у понятті “правова система” є не національний, а наднаціональний, загальнолюдський рівень правових явищ єдиної сфери світового спорту. Не випадково в літературі розглядаються такі спортивноправові феномени, як “міжнародне спортивне право”, “європейське спортивне право” тощо. Зроблено висновок, що поняття “спортивне право” необхідно визначати не в підсистемі національного права, а в контексті підсистеми більш високого рівня, розглядати його взагалі як підсистему глобальної (світової) системи права. Доводиться, що спортивне право становить галузь усієї правової системи світу, а не суто галузь національної правової системи. Автором запропонована дефініція наукового поняття спортивного права, яка розкриває його сутність як специфічної галузі права.