Journal articles on the topic 'Теорія композиції'

У статті зроблена спроба завершити концептуалізацію феноменів людини і культури в якості протилежних моментів суперечливої основи феномена соціальності. Завданням статті є деконструкція бінарної опозиції «людина» – «культура» і перетворення її в суперечливу основу тернарной композиції антропосоціокультурной тотальності. Концептуалізація понять людини і культури є синтетичною науковою задачею і передбачає категоріальне відтворення процесу виникнення і безперервного перевиникнення найскладніших з усіх існуючих об'єктів, оскільки вони «знімають» в собі всі інші еволюційні процеси, що вивчаються космологією, еволюційної біологією укупі з палеонтологією і археологією, описовою та теоретичною соціогуманітаристикою, що включає етнографію, культурну та соціальну антропологію і соціологію культури. Завершуючи перелік наукових дисциплін, автор цього дослідження спирається на останні досягнення, теоретичної філософії з діалектикою, що історично сформувалася як загальна теорія розвитку, філософською антропологією, філософією історії та філософією культури. Виток традиції раціонального осмислення людини і культури лежить в античній філософії, що вважала людину не просто частиною, а аналогом Макрокосму (з чим охоче погоджується сучасна космологія з її антропним принципом). У антропоцентричній філософії Відродження ми знаходимо ідею незавершеності самотворення людини, і через століття цю думку Мірандолла по-своєму повторить Ніцше в своєму «Заратустрі». Думка просвітителя Гердера про необхідно зумовлену будовою Сонячної системи появу людини на одній з її планет перегукується з тейярдістскім уявленням про природу феномена людини і центральними ідеями т.зв. «Великої» або «Універсальної» історії. Ми не могли залишити без уваги зусилля не тільки класичної, але також некласичної і постнекласичної філософії, що деконструює бінарну опозицію класичних і некласичних підходів в тернарну композицію постнекласичної соціогуманітаристики.

Исследуются последовательности композиций независимых одинаково распределенных случайных однопараметрических полугрупп линейных преобразований гильбертова пространства и асимптотические свойства распределений таких композиций при стремлении их числа к бесконечности. Для изучения математического ожидания таких композиций применяются итерации Фейнмана-Чернова, получаемые с помощью теоремы Чернова. При этом формулой Фейнмана называется представление однопараметрической полугруппы или связанных с ней объектов с помощью предела интегралов по декартовым степеням подходящего пространства, а также некоторые обобщения таких представлений; итерациями Фейнмана-Чернова называются допредельные выражения из формул Фейнмана. В частности, изучается отклонение значений композиций независимых случайных полугрупп от их математического ожидания и исследуется выполнение для таких композиций аналогов предельных теорем теории вероятностей типа закона больших чисел. Получены достаточные условия того, что любая окрестность математического ожидания композиции $n$ случайных полугрупп содержит (случайное) значение этой композиции с вероятностью, стремящейся к единице при $n\to \infty $ (это свойство и считается законом больших чисел для композиций). Приведены примеры последовательностей независимых случайных полугрупп, для композиции которых закон больших чисел не выполнен.

Будущее печатных СМИ, в частности газет, вызывает большие опасения. Композиция периодического издания является одним из важных факторов визуализации контента номера газеты или журнала. В статье на основе анализа исследований теорий композиции делается вывод, что журнал и газета в настоящее время имеют так мало общего, что рассмотрение композиции как единого целого в различных типах изданий нецелесообразно.

На базе процедуры шагов по времени построена математическая модель вязкоупругопластического поведения пологих оболочек с пространственными структурами армирования. Пластическое деформирование компонентов композиции описывается теорией течения с изотропным упрочнением; вязкоупругое деформирование - уравнениями модели Максвелла-Больцмана. Возможное ослабленное сопротивление композитных искривленных панелей поперечному сдвигу учитывается в рамках гипотез теории Редди, а геометрическая нелинейность задачи - в приближении Кармана. Решение сформулированной начально-краевой задачи строится с использованием явной численной схемы типа «крест». Исследовано упругопластическое и вязкоупругопластическое изгибное динамическое поведение «плоско»- и пространственно-армированных стеклопластиковых цилиндрических панелей под действием нагрузок взрывного типа. На примере относительно тонких композитных конструкций показано, что в зависимости от того, к какой лицевой поверхности (выпуклой или вогнутой) прикладывается нагрузка, замена традиционной «плоской» структуры армирования на пространственную может приводить как к увеличению, так и к уменьшению величины остаточного прогиба. Однако в обоих случаях такая замена позволяет существенно уменьшить интенсивность остаточных деформаций связующего материала и волокон некоторых семейств. Продемонстрировано, что амплитуды колебаний искривленных композитных панелей в окрестности начального момента времени значительно превосходят максимальные по модулю значения остаточных прогибов. При этом эпюры остаточных прогибов имеют достаточно сложный вид. Показано, что расчеты, проведенные в рамках теории упругопластического деформирования компонентов композиции, не позволяют даже приближенно определить величины остаточных деформаций материалов, составляющих композицию.

Разработана модель вязкоупругопластического деформирования гибких круговых цилиндрических оболочек с пространственными структурами армирования. Мгновенное пластическое поведение материалов композиции определяется теорией течения с изотропным упрочнением. Вязкоупругое деформирование компонентов композиции описывается уравнениями модели тела Максвелла-Больцмана. Геометрическая нелинейность задачи учитывается в приближении Кармана. Используемые соотношения позволяют с разной степенью точности рассчитывать остаточные перемещения точек конструкции и остаточное деформированное состояние компонентов композиции. При этом моделируется возможное слабое сопротивление армированной оболочки поперечному сдвигу. В первом приближении используемые уравнения, начальные и граничные условия редуцируются в соотношения неклассической теории Амбарцумяна. Численное решение сформулированной начально-краевой задачи строится по явной схеме «крест». Исследовано упругопластическое и вязкоупругопластическое динамическое деформирование тонких стеклопластиковых оболочек под действием внутреннего давления взрывного типа. Рассматриваются две структуры армирования: 1) ортогональное армирование в продольном и окружном направлениях; 2) пространственное армирование в четырех направлениях. Показано, что даже для относительно тонких композитных оболочек теория Амбарцумяна неприемлема для получения адекватных результатов расчетов их вязкоупругопластического динамического деформирования. Продемонстрировано, что расчет по теории упругопластического деформирования армированных конструкций не позволяет даже приближенно оценить остаточные состояния композитных оболочек после их динамического нагружения. Показано, что даже для относительно тонкой и длинной цилиндрической оболочки замена традиционной «плоско»-перекрестной структуры армирования на пространственную структуру позволяет существенно уменьшить интенсивность остаточных деформаций связующего материала. В случаях относительно толстых и, особенно, коротких оболочек положительный эффект от такой замены структур армирования проявляется в значительно большей степени.

На базе алгоритма шагов по времени построена структурная модель упругопластического деформирования изгибаемых пластин с пространственными структурами армирования. Неупругое поведение материалов фаз композиции описывается определяющими уравнениями теории пластического течения с изотропным упрочнением. Возможное ослабленное сопротивление армированных пластин поперечному сдвигу учитывается на основе уточненной теории, из которой в первом приближении получаются соотношения теории Редди. Геометрическая нелинейность задачи рассматривается в приближении Кармана. Решение сформулированных начально-краевых задач строится по явной численной схеме типа «крест». Исследовано динамическое неупругое деформирование пространственно- и плоско-перекрестно армированных металлокомпозитных и стеклопластиковых гибких пластин разной относительной толщины под действием нагрузки, вызванной воздушной взрывной волной. Продемонстрировано, что для относительно толстых стеклопластиковых пластин замена плоско-перекрестной структуры армирования на пространственную структуру с сохранением общего расхода волокон приводит к уменьшению податливости конструкции в поперечном направлении почти в 1.5 раза, а также к уменьшению максимума интенсивности деформаций в связующем материале в два раза. Для относительно тонких как стеклопластиковых, так и металлокомпозитных пластин замена плоско-перекрестной структуры 2D-армирования на пространственные структуры 3D- и 4D-армирования не приводит к заметному уменьшению их прогибов, но позволяет уменьшить интенсивность деформаций в связующем на 10 % и более. Показано, что широко используемая неклассическая теория Редди не позволяет получать надежные результаты расчетов упругопластического динамического поведения изгибаемых пластин как с плоскими, так и пространственными структурами армирования даже при малой относительной толщине конструкций и слабой анизотропии композиции.

В современной психологии эмоций представляется актуальным не только сбор и анализ конкретных эмпирических данных, но и попытки их теоретического осмыcления, которыми изобиловала психология ХХ в. Хотя ни одна из теорий не объясняет всего обилия накопленных фактов, это не означает, что их создание оказалось бесполезным для понимания богатства эмоциональной жизни человека. Одна из попыток интеграции этих теорий была представлена в композиционной теории эмоций (Бреслав, 1976, 1977а, 1984). В данной работе эта теория впервые используется для объяснения моральных эмоций стыда и вины, а также для понимания механизма становления и неустойчивости партнерской любви. Предложена схема основных элементов композиции стыда и вины, которая позволяет более ясно увидеть сходство и различие этих эмоций. В частности, к сходным элементам относится наличие проступка в их предметном содержании и понимание его негативной оценки другими людьми. Однако, если в случае стыда главным агентом стимуляции оказывается очевидец проступка, то в случае вины – жертва. Если в первом случае фокусом оценки является личность агента проступка, то во втором – сам проступок и его последствия для жертвы проступка. Если переживания стыда направляют человека, прежде всего, на защиту своего Я, то вина – на возмещение ущерба жертве. Проведенный композиционный анализ позволяет лучше понять условия позитивного и негативного развития чувства любви. Так, рассматривается встраивание этого чувства в наличную систему отношений, потребностей и привычек личности влюбленного. На определенном этапе оно может занимать центральное, доминирующее положение в иерархии отношений личности. Однако процесс этот чреват многочисленными нестыковками и конфликтами, которые могут препятствовать достижению любовью ведущего положения в иерархии отношений личности. Неудача в этом процессе приводит к постепенному ослаблению этого чувства и трансформации валентности предмета любви. В свою очередь, сохранение этого чувства требует ежедневных усилий со стороны любящих.

У рамках теорії мікромагнетизму вивчено магнітні властивості мезопористих композитів на основі кобальту. Отримано залежності коерцитивних властивостей нанокомпозитів від розмірів нанониток Со і відстані між ними в мезопористій матриці SiO2. Іл.: 2. Бібліогр.: 8 найм.

Наведено основні результати з теорії відокремлювальних поліномів та рівномірно аналітичних та відокремлювальних функцій на сепарабельних дійсних банахових просторах. Розглянуто основні властивості відокремлювальних поліномів та рівномірно аналітичних та відокремлювальних функцій. Вказано зв'язок між слабкою поліноміальною топологією та топологією норми за наявності відокремлювального полінома на просторі. Наведено достатні умови існування рівномірно аналітичних та відокремлювальних функцій. Досліджено композицію рівномірно аналітичної та відокремлювальної функції та лінійного відображення.

Сформулирована динамическая задача упруговязкопластического деформирования гибких цилиндрических замкнутых круговых оболочек с традиционными перекрестными структурами армирования по эквидистантным поверхностям и с пространственными структурами. Неупругое поведение материалов композиции описывается определяющими соотношениями теории течения с изотропным упрочнением при учете зависимости пластических свойств от скорости деформирования. Используемые двумерные кинематические и динамические уравнения, а также соответствующие им начально-краевые условия позволяют определять механическое поведение гибких цилиндрических композитных оболочек с точностью разных порядков. Эти соотношения позволяют моделировать возможное слабое сопротивление таких конструкций поперечным сдвигам. В простейшем варианте приведенные уравнения, граничные и начальные условия редуцируются в соотношения неклассической теории Амбарцумяна. Численное решение поставленной нелинейной начально-краевой задачи строится по явной схеме типа «крест». Проведен сравнительный анализ упругопластического и упруговязкопластического деформирования армированных цилиндрических оболочек, динамически нагруженных внутренним давлением. Исследовано поведение стеклопластиковых и металлокомпозитных конструкций разной относительной толщины. Показано, что неучет зависимости пластических свойств материалов композиции от скорости их деформирования приводит к неадекватному описанию динамического неупругого поведения таких композитных оболочек. Продемонстрировано, что даже в случае относительно тонких армированных конструкций использование теории Амбарцумяна может приводить к существенному отличию от решения, полученному по уточненной теории. Это может привести к качественно неверным результатам при решении обратных задач (например, рационального армирования) с применением теории Амбарцумяна. Расчеты по уточненной теории показали, что замена традиционной перекрестной структуры армирования по эквидистантным поверхностям на пространственную структуру армирования в случае длинных цилиндрических оболочек разной относительной толщины не приводит к положительному результату. Положительный эффект от такой замены структур армирования наблюдается только для относительно толстых коротких стеклопластиковых конструкций.

В данной статье представлена современная интерпретация символа как психологической категории в контексте теории смысла и смыслообразования. Хотя исследование символа имеет достаточно длительную историю изучения в различных научных интерпретациях, современная психология дает возможность внести определенные содержательные дополнения в понимание механизмов формирования символов как на уровне общественного, так и личностного сознания. Основная цель данной статьи – охарактеризовать специфику понимания символа как определенной смысловой ценности. Выявлено и описано генетическое родство в интерпретации символизации в таких разных психологических школах, как психоанализ и теория смыслообразования. Авторы предлагают дифференцировать символы по характеру их представленности в системе личностных ценностей и в связи с этим вводят категорию «понятия-символа». Понятия-символы, по мнению авторов, вследствие своего универсального функционального наполнения не похожи на традиционные понятия. Они – своеобразные трансформаторы, т. к. те значения, обладателями которых они являются, направлены не просто на постижение воспринимаемым субъектом данного контекста, а на вычленение смысла и его возможной вариативности. Символ способен инспирировать процедуру смыслообразования у субъекта, познающего его значения, потому как вбирает в себя две формы смысла: внеличностные и межличностные. Под интериоризацией понятий-символов принято рассматривать осуществление «раскристаллизации» личностного осмысления, где само понятие и является его обладателем. Через использование понятийно-символической системы, рассматривающей понятия-символы различной смысловой нагрузки (символы: знаки, свойства, композиции, метафоры) возможно формирование и совершенствование смысловой сферы личности.

Диференціальні оператори D1( f )(z) = (1- |z|2 )δf (z) / δz і D2( f ) = D21 ( f ) на просторі голоморфних функцій в одиничному крузі D є інваріантними відносно композицій голоморфних функцій з дробово-лінійними функціями. Вони природним чином виникають у дослідженнях голоморфних функцій із класу Блоха β, який відіграє важливу роль в геометричній теорії функцій комплексної змінної. Відомо, що образи операторів Dj ( f ) , j =1,2, є ліпшицевими функціями відносно псевдогіперболічної метрики ρ(z,w) в одиничному крузі, а саме supfєβ || D1( f )(z)|-|D1( f )(w) ||/ ρ(z,w) = 3√ 3 / 2 . У даній роботі розв’язано екстремальну задачу про точне значення величини supf |D1( f )(z)-D2( f )(w)| / ρ(z, w), коли f пробігає клас інтегралів типу Коші, який, як добре відомо, є підкласом функцій Блоха.

Сформулирована начально-краевая задача, описывающая динамическое поведение гибких продольно-армированных балок-стенок малой кривизны. Механическое поведение материалов фаз композиции балок описывается определяющими уравнениями теории пластического течения с изотропным упрочнением. Геометрическая нелинейность задачи учитывается в приближении Кармана. Полученные уравнения и соотношения позволяют с разной степенью точности определять напряженно-деформированное состояние рассматриваемых балок, учитывая их ослабленное сопротивление поперечным сдвигам. В первом приближении из построенных соотношений вытекают уравнения, соответствующие второму варианту теории Тимошенко. Для численного интегрирования поставленной задачи используется метод шагов по времени с привлечением центральных разностей для аппроксимации встречающихся производных по времени. Рассматриваются продольно-армированные прямолинейные и слегка искривленные балки-стенки относительно малой высоты. Исследуется динамический отклик таких конструкций в зависимости от поверхности (вогнутой или выпуклой) приложения внешнего давления, вызванного приходом воздушной взрывной волны. Установлено, что при интервалах времени, превышающих несколько десятых долей секунды, упругопластическое поведение гибких армированных прямолинейных и искривленных балок-стенок, определяемое по второму варианту теории Тимошенко, значительно отличается от неупругого динамического отклика, рассчитанного по уточненной теории.

В работе рассматриваются топологические характеристики многозначных отображений, которые могут быть представлены в виде конечной композиции отображений с асферичными значениями. Для такого рода случайных отображений, уплотняющих относительно некоторой абстрактной меры некомпактности, вводится случайный индекс неподвижных точек, описываются его свойства и даются применения к теоремам о неподвижной точке. Определяется топологическая степень совпадения для уплотняющей пары, состоящей из линейного фредгольмова оператора нулевого индекса и многозначного отображения указанного выше класса. В последнем разделе указаны возможности распространения этой теории на случайные уплотняющие пары.

Metrical montage: On the theory of polymetrical compositions.The theory of polymetrical compositions was founded as late as in the 1970s by Pyotr Rudnev, a scholar of the University of Tartu. While Rudnev approached the problem from the paradigmatic aspect, in the present paper the priority of syntagmatics over paradigmatics is emphasized: the effect of polymetricity is based on the contrast of segments, which is, in its own way, a montage with means of verse technique. Just like in the case of video montage, here as well we can distinguish between straight cut (closed polymetrics in Rudnev’s terms) and dissolve (open polymetrics in Rudnev’s terms). The given types of montage use different semiotic mechanisms and have different semantic effects. The theoretical standpoints are illustrated with examples from Alexander Pushkin’s poetry.

В статье рассматривается композиционно-речевая форма “рассуждение” в качестве единицы композиции, как самостоятельное текстовое образование, обладающее смысловым и структурным единством. Подчеркивается, что текст-рассуждение может строится не только на основе умозаключений и доказательств, но и на основе свободно организованного речемыслительного процесса. Текст рассуждение исследуется с учетом его полисистемности. Проводится анализ текстов английской прозы второй половины XVII в. Анализируются тексты-рассуждения представленные разными жанрами (эссе, проповеди, медитации, дневники), что позволяет выйти к обобщениям на уровне типологии текстов, дополняя и стилистику и теорию текста новыми наблюдениями над ранее не изучавшимся материалом.

В статье демонстрируется редкий исторический пример такой связи музыкальной теории и композиторской практики, при котором художественный текст возникает отчасти как воплощение идей текста музыкально-научного. Особенной выглядит подчеркивающая эту связь идентичность названия трактата Генриха Глареана («Dodekachordon», 1547) и обширного цикла полифонических псалмовых композиций Клоде Лежёна («Dodecacorde», 1598). Однако различия превышают сходство: помимо того, что 12-ладовая система Глареана воспринята Лежёном через призму трактатов Джозеффо Царлино, его цикл глубоко отличается от своего музыкально-теоретического «однофамильца» и мировоззренчески, и стилистически. В то же время композиционные решения Лежёна зачастую представляют собой лишь радикальные выводы из тех гуманистических предпосылок, которые были внесены в теорию лада Глареаном и развиты Царлино. The article demonstrates a rare historical example of such a connection between musical theory and composer's practice, in which a musical text arises partly as an embodiment of the ideas of a musical-scientific text. This connection is emphasized by the identity of titles of the treatise by Heinrich Glarean (“Dodekachordon,” 1547) and of the extensive cycle of polyphonic psalm compositions by Claude Le Jeune (“Dodecacorde,” 1598). However, the differences exceed the similarities: in addition to the fact that Glarean's system of 12 modes was perceived by Le Jeune through the prism of Gioseffo Zarlino's treatises, his cycle is deeply different from his musical-theoretical “namesake” both philosophically and stylistically. At the same time, Le Jeune's compositional solutions often represent radical conclusions from those humanistic assumptions that were introduced into the modal theory by Glarean and developed by Zarlino.

Підвищення стійкості до динамічних впливів, а також фізико-механічних властивостей та тріщиностійкості будівельних матеріалів на основі цементу є важливою та актуальною проблемою при експлуатації будівель і споруд. З цією метою спроектовано спеціальний клас дисперсно-армованих матеріалів – інженерний цементуючий композит (engineered cementitious composites – ЕСС). Проте в такому ЕСС підвищена витрата цементуюючих матеріалів через відсутність крупного заповнювача. У статті показано, що із застосуванням золи-винесення можна зменшити деформації усадки та температуру гідратації. Продемонстровано, що часткова заміна золи більш активними мінеральними добавками – мікрокремнеземом та аеросилом суттєво ущільнює «упаковку» та підвищує міцності. А дисперсне армування поліпропіленовою фіброю суттєво збільшує міцність на згин та ударну в’язкість. Доведено, що комплексне модифікування на макро- та мікрорівнях матриці ЕСС, розроблене відповідно до теорії мікромеханіки, суттєво підвищує експлуатаційні властивості інженерних цементуючих композитів та значно розширює спектр їх застосування.

Памятники ранних кочевников Казахстана обладают значительной информативной емкостью, особенно важное значение имеют произведения древнего искусства, изделия, декорированные в скифском зверином стиле. Библиографические ссылки 1. Акишев К.А., Акишев А.К. Проблема хронологии раннего этапа сакской культуры // Археологические памятники Казахстана. Алма-Ата: «Наука», 1978. С. 38-63. 2. Алпамыс батыр. Казахский героический эпос в прозаическом пересказе Сейдимбекова А. Перевод с каз. Санбаева С. Художник Сидоркин Е. Алма-Ата: «Жалын», 1981. 112 с. 3. Арриан Квинт Эппий Флавий. Индика. Бонгард-Левин Г.М., Бухарин М.Д., Вигасин А.А. Индия и античный мир. М.: «Восточная литература», 2002. 4. Бейсенов А.З. Талды-2 и памятники раннесакского времени степной Евразии // Сакская культура Сарыарки в контексте изучения этносоциокультурных процессов степной Евразии: тез. докл. Круглого стола, посвящ. 20-летию НезависимостиРеспублики Казахстан. Караганды, 2011. С. 14-20. 5. Бейсенов А.З. Тасмолинская культура Сарыарки // Казахстан в сакскую эпоху: коллективная монография. Алматы: Институт археологии им. А.Х. Маргулана, 2017. С. 59-100. 6. Бейсенов А.З., Смаилов Ж.Е. Талдысайские удила раннетасмолинского времени в Центральном Казахстане // Проблемы изучения и сохранения исторического наследия: матер. междунар. археологической конф. Алматы, 1998. С. 271-275. 7. Бейсенов А.З., Джумабекова Г.С. Бляшка с мифологическим сюжетом из Центрального Казахстана // Известия АлтГУ. 2014. № 4. С. 42-46. 8. Бейсенов А.З., Джумабекова Г.С., Базарбаева Г.А., Дуйсенбай Д.Б., Ахияров И.К. Вихревые композиции в искусстве саков Центрального Казахстана // Археологія і давня історія України. 2017. Вип. 2 (23). С. 40-58. 9. Бесетаев Б. Случайные находки деталей конского снаряжения и воинская поясная гарнитура раннесакского времени из Восточного Казахстана // Казахстанская археология и этнология: прошлое, настоящее и будущее: матер. междунар. научн.-практ. конф. «VII Оразбаевские чтения», посвящ. 550-летию образования Казахского ханства, 20-летию Ассамблеи народа Казахстана (28-29 апреля 2015). Алматы: «Қазақ университетi», 2015. С. 252-256. 10. Бобров Л.А. Тактический прием «хоровод» конных лучников в военном искусстве кочевников Великой степи XIII–XVI вв. // Средневековые тюркско-татарские государства. 2016. № 8. С. 73-83. 11. Борискин К. Зачем олени водят хороводы // Вечерняя Москва. 6 мая 2018 г. 12. Валиханов Ч.Ч. Тенкри (бог) // Собр. соч. в 5 т. Алма-Ата: Главная ред. Казахской советской энциклопедии, 1984. Т. 1. С. 208-215. 13. Васильков Я.В. Битва как жертвоприношение (По данным древнеиндийской традиции) // Жертвоприношение в архаике: атрибуция, назначение, цель: сб. научн. тр. семинара «Теория и методология архаики». Под ред. М.Ф. Альбедиль, Д.Г. Савинова. СПб.: МАЭ РАН, 2012. Вып. V. С. 74-86. 14. Ворошилов А.Н. Копьеносцы в войске скифского времени на Среднем Дону // Древности. Харьков, 2005. С. 19-23. 15. Горелик М.В. Сакский доспех. В: Пиотровский Б.Б. (отв. ред.) // Центральная Азия. Новые памятники письменности и искусства. М.: Наука, 1987. С. 110-133, 367-373. 16. Досжанов Д. Шелковый путь. Алма-Ата: «Жазушы», 1983. 605 с. 17. Ермолаева А.С. Памятники предгорной зоны Казахского Алтая (эпоха бронзы–раннее железо). Алматы: Институт археологии им. А.Х. Маргулана, 2012. 238 с., ил. 18. Кадырбаев М.К. Памятники тасмолинской культуры // Маргулан А.Х., Акишев К.А., Кадырбаев М.К., Оразбаев А.М. Древняя культура Центрального Казахстана. Алма-Ата: «Наука», 1966. С. 303-433. 19. Королькова Е.Ф. Чепраки с полумерлонами: конское снаряжение как элемент сакральной символики // Золото, конь и человек: сб. ст. к 60-летию А.В. Симоненко. Киев: КНТ, 2012. С. 345-352. 20. Кушкумбаев А.К. Военное дело казахов в XVII–XVIII веках. Алматы: Дайк-Пресс, 2001. 172 с. 21. Маргулан А.Х. Казахское народное прикладное искусство. Алма-Ата: «Онер», 1986. Т. 1. 256 с. 22. Мец Ф. О возможных семантических параллелях «рогатым» лошадям пазырыкской культуры // Теория и практика археологических исследований. 2013. № 1 (7). С. 91-102. 23. Перевалов С.М. Тактические трактаты Флавия Арриана: Тактическое искусство; Диспозиция против аланов. Комментарий. М.: “Памятники исторической мысли”, 2010. С. 181-300. 24. Полидович Ю.Б. Хищник и его жертва: выражение круговорота жизни и смерти средствами скифского зооморфного кода // Структурно-семиотические исследования в археологии. Донецк, 2006. Т. 3. С. 355-398. 25. Савинов Д.Г. Идея множественности как залог успешного жертвоприношения // Жертвоприношение в архаике: атрибуция, назначение, цель: сб. научн. тр. семинара «Теория и методология архаики». СПб., 2012. Вып. 5. С. 49-62. 26. Симоненко А.В. Сарматские всадники Северного Причерноморья. СПб.: Факультет филологии и искусств СПбГУ, 2009. 328 с., ил. 27. Тишкин А.А., Шепелева Е.В. Изучение «поминальных» сооружений пазырыкской культуры Алтая // Теория и практика археологических исследований. 2006. Вып. 2. С. 57-75. 28. Черненко Е.В. О времени и месте появления тяжёлой конницы в степях Евразии // Проблемы скифской археологии. МИА. 1971. № 177. С. 35-38. 29. Черемисин Д.В. К дискуссии о семантике искусства звериного стиля и реконструкции мировоззрения носителей пазырыкской культуры // Археология, этнография и антропология Евразии. 2007. № 3 (31). С. 87-102 30. Шалыгин А. Секреты волчьей охоты: охота волчьей стаи была смоделирована на компьютере Учеными США и Испании // National Explorer. URL: http://www.nexplorer.ru/news__12487.htm 31. Шевцова А. Казахский народный орнамент: истоки и традиция. М.: Московский фонд «Казахская диаспора», 2007. 240 с., ил. 32. Шульга П.И. Могильник раннескифского времени Гилёво-10 в предгорьях Алтая. Новосибирск: ИПЦ НГУ, 2016. 258 с. 33. Čugunov K.V., Parzinger H., Nagler A. Der skythenzeitliche Fürstenkurgan Aržan 2 in Tuva. Archäologie in Eurasien 26. Steppenvölker Eurasiens 3. Mainz: Verlag Philipp von Zabern, 2010.

Целью исследования является анализ перспективных ресурсосберегающих направлений развития машиностроительных производств, обеспечивающих расширение технологического поля бизнеса предприятий. Методология исследования базируется на концептуальных положениях теории циркулярной экономики, принципах концепции устойчивого развития и междисциплинарных исследованиях в области развития малоотходных технологий. К используемым научным методам относятся сравнительный и причинно-следственный анализ. Результаты исследования. Цифровизация технологий сопровождается процессами концентрации производства и высвобождением части производственных площадей с возможностью их использования для освоения и развития ресурсосберегающих методов изготовления деталей. Практика показывает, что долгосрочное совершенствование базовых вариантов технологий, ориентированных на применение компактных (литых) материалов, традиционно используемых в машиностроении, не позволяет существенно повысить коэффициент использования материала, влияющий на материалоемкость продукции. Научный опыт и исследования в области технологических и эколого-экономических аспектов производства деталей из композиций порошковых материалов свидетельствуют о высоком металлосберегающем потенциале данных технологий. Номенклатура и объемы производства спеченных изделий на специализированных предприятиях порошковой металлургии в России не обеспечивают в достаточной мере потребности отраслей промышленности в данной продукции, в частности, сельскохозяйственного машиностроения. В связи с этим представляется оправданным активизировать освоение и развитие технологий производства спеченных порошковых изделий в условиях машиностроительных предприятий, расширяя тем самым технологическое поле бизнеса предприятия. Перспективы исследования заключаются в разработке методических подходов, направленных на решение многоаспектных задач отбора номенклатуры деталей к переводу их на изготовление из композиций порошковых материалов с использованием цифровых инструментов.

Сплавы Ti-V-Cr являются материалами для хранения водорода, однако их характеристики, важные для практических применений, сильно зависят от состава. Поиск оптимальной композиции с заданными характеристиками требует выполнения теоретических расчетов электронной структуры сплавов и их гидридов. В данной работе в рамках теории функционала плотности с использованием метода псевдопотенциала проведены расчеты энергии междоузлий и энергии растворения водорода в гидриде тройного неупорядоченного сплава Ti0.33V0.27Cr0.4H1.75 с гранецентрированной кубической решеткой. Показано отклонение распределения энергии растворения от гауссова. На основе данных, полученных для конкретного гидрида, построены распределения энергии растворения водорода в ряде гидридов сплавов (Ti0.8Cr)1-xVx с x=0.9,0.8,0.7 и 0.6. Обнаружена корреляция между теоретически рассчитанной шириной распределения энергии растворения водорода и экспериментальным углом наклона "плато" давления. Работа выполнена при поддержке Российского фонда фундаментальных исследований (проект N 16-32-00267). Все вычисления были выполнены в Ресурсном центре "Компьютерный центр СПбГУ" (http://cc.spbu.ru/en). DOI: 10.21883/FTT.2017.10.44952.035

Цель. В статье анализируется синкретичный жанр устной публичной речи «лекция» на материале лекции о лесе в романе Л.М. Леонова «Русский лес» (глава 7, часть 2).Актуальность исследования обусловлена малой изученностью жанров устного научного монолога и их разновидностей, появившихся в современном узусе и сочетающих черты разных функциональных стилей. Пересечение научного и публицистического дискурса в жанре популярной лекции позволяет оценить сложное взаимодействие разных семиотических аспектов и стилеобразующих факторов в рамках заданной коммуникативной ситуации.Материалы и методы. В качестве методологической базы исследования использованы работы по теории речевых жанров и лингвистической прагматике. Основной метод исследования – структурно-типологический.Результаты. В процессе анализа выявлено активное влияние коммуникативной ситуации и мета-фреймов на композицию и тему лекции; реакция на адресата определяет выбор лексических, стилистических, синтаксических средств и внутрижанровые включения (пословица, легенда, исторический анекдот).Заключение. В результате исследования подтверждена гипотеза о многослойности жанра публичной популярной лекции, содержащей элементы публицистического и научного дискурса.

Данная статья посвящена построению классического решения смешанной задачи для линейно- го однородного нестрого гиперболического уравнения четвертого порядка, оператор которого представляет собой четырехкратную композицию одного и того же оператора первого порядка, с постоянными коэффициентами и четырехкратной характеристикой. Для корректной постановки данной задачи граничные условия задаются не на всей боковой границе, что является ее особенностью. Для построения решения используется метод характеристик. Согласно этому методу, в общем решении исходного уравнения присутствуют четыре неизвестные функции, которые на области определения находятся из начальных и граничных условий. Классическое решение построено для случая отсутствия производных младших порядков. Получены достаточные условия гладкости и согласований граничных условий с начальными условиями и уравнением. Гладкость исходных данных нужна для четырежды непрерывной дифференцируемости решения. Условия согласования нужны для четырежды непрерывной дифференцируемости решения на критической характеристике. Доказана теорема существования единственного классического решения этой смешанной задачи. Полученные результаты могут быть применены в теории уравнений с частными производными и в вычислительной математике

У статті розкрито принципи дизайну веб-сторінки, як основи зручності читання, утримання та естетики сучасного веб-сайту. Наголошується, що під терміном веб-дизайн продовжують розуміти саме проектування структури веб-ресурсу, забезпечення зручності користування ним. Обґрунтовується, що особливість веб-дизайну полягає в тому, що він (веб-дизайн) це не оформлення виробу, не незначна і додаткова його частина, а виріб. Підкреслено, що проектуючи сайт, веб-дизайнер створює повноцінний продукт, а не лише оформлює його, тому веб-дизайнер виступає як творець кінцевого виробу. Зазначається, що веб-дизайнер сьогодні – один із знакових соціально-культурних акторів сучасного суспільства. Він є не просто рядовим членом соціуму, на відміну від більшості користувачів, може сам проектувати, впроваджувати та розвивати технології, і, отже, ставати не просто «декоратором сайтів», але їх архітектором. Наголошується, що веб-дизайн є не лише інструментом моделювання простору культури, а й принципово новою мовою, яка, у свою чергу, впливає на мислення та культуру користувачів. Запропоновано, з метою вирішення окресленої проблеми виявити, синтезувати та використовувати кілька підходів у розробці сучасної веб-сторінки. Зазначається, що художнє проектування інтернет-сайтів включає вимоги технічної естетики до сайтів, облік формотворчих факторів (призначення, функції, конструкція, технологія розробки, стиль, мода, національні традиції та ін.) при проектуванні сайтів, закономірності та засоби композиції у художньому проектуванні сайтів, рекомендації та якість сайтів. Пропонується, з метою вивчення веб-дизайну як складної, структурованої та динамічної мови інтернет-культури впроваджувати некласичне спрямування у мовознавстві, що обґрунтовує теорію про провідну роль мови у формуванні мислення. Наведено опис кількох прикладів сучасних веб-сайтів, які застосовують кілька жанрів на своїх сторінках, виявлено переваги їх функціонування.

Рассматриваются три линейных оператора, задающих автоморфизмы пространства решений специального дважды конфлюэнтного уравнения Гойна положительного целого порядка ($\mathcal L$-операторы). Предложен новый метод описания свойств пространства решений этого уравнения, основанный на использовании собственных функций одного из $\mathcal L$-операторов, названного универсальным. Построены правила композиции $\mathcal L$-операторов, установлена их связь с преобразованием монодромии пространства решений специального дважды конфлюэнтного уравнения Гойна. Найдены четыре функционала, квадратичных по собственными функциям универсального автоморфизма, обладающих по отношению к рассматриваемому уравнению свойством, аналогичным свойству первого интеграла. На их основе построены матричные представления $\mathcal L$-операторов, а также оператора монодромии. Дан метод продолжения решений специального дважды конфлюэнтного уравнения Гойна с подмножества $\operatorname{Re}z>0$ комплексной плоскости на максимальную область существования этих решений. В качестве его приложения к теории RSJ-модели сильношунтированного перехода Джозефсона дан явный вид преобразования функции разности фаз, индуцируемого монодромией пространства решений специального дважды конфлюэнтного уравнения Гойна, предложен способ, использующий лишь алгебраические преобразования, позволяющий продолжить эту функцию с интервала в половину периода на любой заданный интервал изменения аргумента.

This article continues the consideration of the systemic, structural and functional aspects of the spatial model of the ancient Indian Vastu-vidya. On the one hand, the Vastu-Vidya localizes the maximum of the elements in the intermediate sectors of space. The main direction in it is assigned to the North-East. This orientation coincides with the orientation to the magnetic pole of the Earth, which is significant for the spatial orientation of many species of the animal world. On the other hand, the concept of the elements correlates with the ancient concept of four liquids, the ancient humoral theory used in medicine, and also for the definition of the four temperaments. In the course of the analysis, the author establishes the commonality of the spatial models of the Vastu-Vidya and the Permian bronze casts describing the flight of the shaman from the lower world to the upper world, as well as traditional images of the plan of the sacral structures. The application of the concept of "miraculous" diagonals to the analysis of the composition of paintings, functional zoning and geopolitics allows us to draw attention to an important element of the traditional worldview that has been lost by modern civilization.

The article explores the specific concept of the “inverted minor” suggested by Vincent d’Indy. The reference point for the French musician was the theory of undertones by Hugo Riemann, whom d’Indy esteemed. With that, elaborating ideas of the German theorist, d’Indy extends the principle of symmetry of the series of overtones and undertones to the structure of scales (major and minor), as well as to the functional system of modes. The minor scale is built downward (the highest-pitched tone of the scale becomes the reference tone and the starting point), and the triad build from the fifth sound from the top (the second reference tone of the mode) is considered to be the dominant (opposite to the Riemannian understanding of this chord). However, d’Indy’s system, logic in theory, turns out to be inapplicable in practice without a number of reservations: thus, analysing Beethoven’s music and his own, d’Indy defines the actual pitch position of a minor as if its tonic is not the highest-pitched tone of the scale, but the fifth from the top (which corresponds to natural auditory perception, but does not correspond to the principle of complete symmetry of all components of the major and minor modes proclaimed by d’Indy). Seeking to avoid reproaches for arbitrary construction of quite an unusual scale, d’Indy substantiates the logic of the “inverted minor” from the historical point of view. As an example he gives folk tunes and addresses the reader to the medieval monody; he also points out Beethoven’s attempts to revive the modal system of eight church tones in his late quartets. According to his lectures, collected in the Cours de composition musicale, d’Indy considered his mission as a composer and a teacher to follow the similar way, liberating the creative practice from the dominance of the artificial minor. Статья посвящена оригинальной концепции «инверсионного минора», предложенной Венсаном д’Энди. Отравной точкой для рассуждений французского музыканта становится теория унтертонов весьма почитаемого им Хуго Римана. При этом, развивая идеи немецкого теоретика, д’Энди распространяет принцип симметрии рядов обертонов и унтертонов на структуру звукорядов (мажорного и минорного), а также на функциональную систему ладов. Минорный звукоряд строится сверху вниз (устоем и точкой отсчета становится верхний звук гаммы), а трезвучие, отстраивающееся от пятого сверху звука (второго устоя лада), трактуется как доминанта (в отличие от римановской трактовки подобного созвучия). Однако конструкция д’Энди, стройная в теории, оказывается неприменимой на практике без ряда оговорок: в частности, анализируя музыку Бетховена и собственную, д’Энди определяет конкретную высотную позицию минора так, будто бы его тоника — не верхний звук гаммы, а пятый сверху (что соответствует естественному слуховому восприятию, но не соответствует провозглашенному д’Энди принципу полной симметрии всех компонентов мажорного и минорного ладов). Стремясь, очевидно, избежать обвинений в произвольном построении столь необычного лада, д’Энди обосновывает с исторической точки зрения логичность «инверсионного минора». Он приводит в пример народные мелодии и адресует к средневековой монодии, а также обращает внимание на попытки Л. ван Бетховена возродить модальную систему восьми церковных тонов (фр. modes ecclésiastiques) в поздних квартетах cis-moll и a-moll. Свою миссию композитора и педагога д’Энди, судя по его лекциям, собранным в «Курсе музыкальной композиции», видит в том, чтобы идти по аналогичному пути, освобождая творческую практику от засилья «искусственного минора».

Основним виданням Міжнародної федерації залізобетону (fib) є Бюлетень. За станом на сьогодення видано понад 90 бюлетенів, серед яких 7 присвячені проблемам сейсмостійкого будівництва. Зокрема:Бюлетень № 24 «Сейсмічна оцінка доцільності відновлення залізобетонних споруд». Дано огляд основних та інноваційних методів для попередньої або детальної оцінки окремо існуючих будівель щодо доцільності відновлення. Описано стратегії та інструкції щодо вибору тої чи іншої технології відновлення.Бюлетень № 25 «Сейсмічне проектування залізобетонних будівель з урахуванням зсуву». Підсумовано, критично проаналізовано і співставлено всі відомі підходи до проектуваннязалізобетонних споруд, що базуються на теорії зміщення, що у подальшому сприятиме покращенню проектних норм і практичному використанню найбільш раціональних, надійних проектних методів.Бюлетень № 27 «Сейсмічне проектування збірних залізобетонних будівельних конструкцій». Представлено широкий систематизований огляд основних особливих шляхів об’єднання збірних елементів для створення ферм, стін, подвійних систем і діафрагм, що протидіють згинальному моменту, в той же час описуючи концепції і даючи детальні пояснення особливостей дії механізмів опору поперечному навантаженню. Обґрунтовані й описані унікальні інноваційні рішення, зокрема, так звані «гібридні системи», в яких використовуються розв’язані напружені елементи в сполученні з низьковуглецевою сталлю для з’єднання елементів таким чином, аби мінімізувати залишкову деформацію.Бюлетень № 35 «Відновлення бетонних конструкцій за допомогою зовнішнього обв'язування фіброполімерами з огляду на можливе застосування в сейсмічних регіонах». Розкрито зміст сучасного методу відновлення за допомогою фіброполімерів і надано відповідні положення з трьох наведених нижче нормативних документів: EN 1998-3:2005 «Єврокод 8: Розрахунок конструкцій на сейсмостійкість – Частина 3: Аналіз і відновлення будинків»; Проекту нормативу Туреччини щодо сейсмічного проектування за 2005 рік; Італійської настанови CNR-DT 200/04: «Інструкція щодо проектування, виконання і контролю за характеристиками конструкції при її зміцненні за допомогою фібро-полімерних композитів».Бюлетень № 39 «Сейсмостійке проектування і відновлення моста – конструктивні рішення». Цей бюлетень є підсумком сучасного рівня знань про мости, що підпадають під дію сейсмічних впливів. Це корисне джерело інформації для інженерів, які залучені до нетривіальних завдань сейсмостійкого проектування мостів.Бюлетень № 68 «Сейсмостійке проектування на основі імовірнісного підходу». Бюлетень носить оглядовий характер щодо відомих методів проектування сейсмостійких споруд.Бюлетень № 69 «Критичне порівняння основних сейсмічних норм для будівництва». У бюлетені дано порівняння норм США, Японії, Нової Зеландії, Європи, Канади, Чилі та Мексики.

Введение. Необходимость развития культуры чтения у современного читателя, важность разработки новых методов и методик анализа художественного текста, включая выявление содержащейся в нем подтекстовой информации, неослабевающий интерес к творчеству И. А. Бунина обусловили актуальность исследования художественной прозы писателя в монографии Л. Г. Кайда. Методы исследования. Использовался описательный метод, включая приемы анализа, синтеза, сравнения и обобщения. Результаты и обсуждение. Научная новизна рецензируемой монографии обусловлена комплексным подходом автора к исследованию глубинного смысла 17 известных произведений разных жанров И. А. Бунина. Предпринятый Л. Г. Кайда комплексный характер исследования связан с многоаспектным рассмотрением содержательного плана текстов в русле философского, психологического, филологического, семиотического подходов к изучению художественной прозы классика русской литературы на основе анализа интегральной композиции художественного пространства рассматриваемых текстов. Интегральный подход и расширенная трактовка композиционной поэтики как эстетической категории позволили автору монографии выявить характерные для писателя закономерности на уровне его индивидуально-авторской манеры письма, определить особенности психологизма Бунина, его эстетическое «я», анализируя творчество писателя на основе сопоставления произведений разных лет. В отличие от других исследователей творчества И. А. Бунина автор монографии сделал акцент на разгадке «тайнописи» писателя, рассмотрении подтекстовой информации его произведений. Это было успешно реализовано на основе изучения интермедиальной композиции художественных текстов, отражающей идею синтеза искусств. Разработанная автором монографии концепция получила воплощение на практике в глубоком анализе композиционной поэтики произведений И. Бунина и детальном исследовании динамики композиционно-речевой формы текстов и их элементов. Анализируя художественное пространство творчества писателя, Л. Г. Кайда выделяет и обосновывает интегральную композицию как «новую категорию филологических исследований авторского текста». К несомненным достоинствам книги можно отнести выявление различных «затекстовых нюансов» в известных произведениях И. А. Бунина, что дает возможность нового, глубокого проникновения в творческую лабораторию автора и разгадыванию его интенций и мотивов. Заключение. Новая книга Л. Г. Кайда в силу ее актуальности, теоретической и практической значимости будет востребована специалистами в области теории и методики анализа текста, в вузовской практике преподавания стилистики декодирования и филологического анализа текста, а также всеми, кто интересуется творчеством И. А. Бунина. Предложенная автором методика комплексного анализа художественного текста в русле композиционной поэтики может быть использована для изучения текстов других авторов. The relevance of research. The requirement to develop a culture of reading among the modern reader, the importance of elaborating new methods and techniques of a literary text’s analysis, including identifying the subtextual information contained in it, an intense interest in the work of I. A. Bunin determined the relevance of the study of the writer’s fiction in the monograph by L. G. Kaida. Methods of research. A descriptive method was used, including techniques of analysis, synthesis, comparison and generalization. Results and discussion. The scientific novelty of the monograph under review is due to the author’s comprehensive approach to the study of the deep meaning of 17 well-known works of different genres by I. A. Bunin. The complex nature of L. G. Kaida’s study is associated with a multifaceted consideration of the content plan of texts in line with the philosophical, psychological, philological, semiotic approaches to the study of fictional prose of the classic of Russian literature based on the analysis of the integral composition of the artistic space of these 17 texts. An integral approach and an expanded interpretation of compositional poetics as an aesthetic category allowed the author of the monograph to identify patterns characteristic of the writer at the level of his individual author’s manner of writing, to determine the features of Bunin’s psychologism, his aesthetic “I”, analyzing the writer’s work on the basis of comparing works of different years. In contrast to other researchers of Bunin’s works, the author of the monograph focused on solving his “secret writing”, considering the subtext information of Bunin’s literary works. This was successfully implemented on basis of the study of the intermedia composition of literary texts, reflecting the idea of the synthesis of arts. The concept developed by L. G. Kaida was embodied in practice in a deep analysis of the compositional poetics of I. Bunin’s works and a detailed study of the dynamics of the compositional and speech form of texts and their elements. The analysis of the artistic space of the writer’s work allows L. G. Kaida to single out and prove integral composition as “a new category of philological studies of the author’s text”. The evident advantages of the book are the identification of various “behind-the-text nuances” in the well-known works of I. A. Bunin, which makes it possible for a new, deep penetration into the author’s creative laboratory and unraveling his intentions and motives. Conclusion. New book by L. G. Kaida, owing to its relevance, theoretical and practical significance, will be in demand by specialists in theory and methods of text analysis, in the university practice of teaching the stylistics of decoding and philological analysis of the text, as well as by everyone who is interested in the work of I. A. Bunin. The author’s method of complex analysis of a literary text towards compositional poetics can be used to study the texts of other authors.

«Стихотворные правила» (Regulae rhythmicae, начало XI в.) Гвидо Аретинского — первый стихотворный учебник в западноевропейской и стории музыки. Включает все главные темы «элементарной теории музыки», ориентированной на григорианскую монодию, — диатонический звукоряд, деление монохорда, классификацию и свой ства консонансов, церковные лады, а также начатки учения о мелодической композиции. Наиболее изве стен как трактат, где впервые (наряду с прозаическим «Прологом к антифонарию» того же автора) описана «наша» линейная нотация. В основу критического перевода (первого на русском языке) положены издания оригинального тек ста «Правил» Й. М. Смитса ван Васберге (1985), Д. Пеше (1999) и А. Рускони (2008), с привлечением материала восьми Гвидоновых рукописей, датируемых XI–XII вв. Перевод сопровождает ся подробными справочными и научными комментариями. На цветной вклейке размещены цветные аннотированные факсимиле из рукописей Гвидо, среди которых — образцы аутентичной «Гвидоновой» нотации. Versified Rules (lat. Regulae rhythmicae, beginning of the 11th c.) by Guido of Arezzo is the first textbook on music in Western music history composed completely in verse. It contains all main subjects of the plainchant medieval theory, that is: diatonic scale, division of monochord, classification and properties of consonances, church modes, and some approaches to melodic composition intended for an advanced reader. It is mostly known as a treatise where «our» linear notation was for the first time (along with Prologue to Antiphonary by the same author) theoretically described. This critical Russian translation of the Regulae is based on editions of the original treatise by Joseph Smits van Waesberghe (1985), Dolores Pesce (1999) and Angelo Rusconi (2008), subject to eighth authentic Guidonian manuscripts of the 11th and 12th centuries. Extensive commentary should help better understanding of loci obscuri of the original. Additionally, four annotated color facsimile pages from the Guidonian manuscripts (incl. examples of the authentic «Guidonian» notation) are placed in the Appendix to this book.

Где лгут и себе и друг другу,и память не служит уму,история ходит по кругуиз крови – по грязи – во тьму.И. Губерман Людину з царини тварин виділила не праця, не розвиток мови і не інші дуже важливі, але все ж другорядні чинники. Головним чинником переможної еволюції людини є накопичення, зберігання і негенетичний спосіб передачі знань про себе і навколишнє середовище. Саме для цього необхідно було розвивати мову, об’єм черепу і прямоходіння, щоб використовувати накопичені знання, тобто працювати. Щоб зрозуміти, як інформаційні технології впливають на суспільний уклад, розглянемо три епохальні винаходи. Десь близько півтори тисяч років до нашої ери почали з’являтись фонетичні алфавіти, які значно спрощували складні писемні технології з використанням ієрогліфів. Все настільки спрощувалось, що засвоїти писемність отримала змогу навіть дитина. Наступний епохальний винахід відбувся приблизно п’ятисотого року вже нашої ери. Це був винахід позиційних систем числення. Наприклад, до цього часу в Європі панувала непозиційна римська система числення, для якої алгоритми арифметичних дій були дуже складні з великою кількістю виключень з правил, тому для того, щоб вміти виконувати арифметичні розрахунки, необхідно було закінчувати університет. І, нарешті, ще через півтори висячи років винайшли персональний комп’ютер. Звичайно обчислювальні пристрої існували і раніше, але з’явились кавоварки, які розмовляють, в’язальні машини і кухонні комбайни, які необхідно програмувати і таке інше. Тепер пересічний громадянин, хоче він того чи ні, повинен засвоювати новий для нього алгоритмічний спосіб мислення так само, як щойно описані винаходи не тільки надавали нові можливості, але й вимагали засвоєння нових вмінь читати, писати і рахувати. Вже давно неписьменна людина є не тільки не бажаною, але й несе в собі певну загрозу суспільству. На жаль, досі не всі зрозуміли, що персональні комп’ютери – це не чергова «друкарська машинка», що це значно серйозніше.Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) виникло під гаслами боротьби з корупцією. Корупція в черговий раз перемогла, але ЗНО все ж таки дало корисні результати. Вперше ми отримали більш-менш об’єктивну оцінку стану освіти. Не дивлячись на шалені спроби, не вдалося повністю приховати реальні результати. По-перше, зсув оцінки на 100 балів може справити враження лише на тих, хто геть не розуміє, що таке обчислення. Наприклад, якщо успішність 50%, то додавання 100 балів може перетворити ці бали на 150 і, враховуючи, що тепер максимальна сума балів дорівнює 200, ми отримаємо загальну оцінку 150/200=75%. Кому потрібні подібні числові кульбіти? По-друге, навіщо потрібно натягувати реально виміряний розподіл результатів на геть недоречний в цьому випадку нормальний розподіл. Зрозуміло, що нормальний розподіл виникає, коли середнє значення зумовлене однією причиною, а відхилення від нього випадкові й незалежні. Коли студент шукає відповідь на завдання, він використовує декілька механізмів: просто вгадування, банальну ерудицію (побутовий досвід), знання і навіть помилково сформовані поняття (на жаль, буває і таке). Можливі й композиції наведених механізмів пошуку відповідей. Наприклад, за допомогою власного досвіду відсікається частина запропонованих відповідей і тим самим збільшується ймовірність, а далі йде просте вгадування.Існують два типи тестів, які мають відношення до освіти. Це тести для визначення здібностей і тести на визначення досягнень у навчанні. Перші цікаві більше для наукової діяльності, а використання їх для практичної діяльності, м’яко кажучи, дискусійне. Але тести на досягнення в навчанні мають суто практичне значення. Однак ці типи тестів сильно відрізняються один від одного. По-перше, діапазоном вимірювання. Наприклад, як вказати межі геніальності? А діапазон вимірювання тестів на досягнення завжди обмежений об’ємом навчальної програми. По-друге, на форму закону розподілу результатів вимірювання здібностей повинен впливати лише об’єктивний стан речей, а на форму закону розподілу тестів на досягнення може впливати і завжди впливає технологія (методика) навчання, яка не є об’єктивною причиною. До речі, форма закону розподілу результатів тестування на здібності не зобов’язана бути симетричною, як то прийнято в багатьох досить поширених теоріях тестування. Так, наприклад, якщо можна допустити, що кількість народжуваних із задатками геніїв приблизно однаково з кількістю народжуваних з задатками суперйолопів, то при вимірюванні у зрілому віці цей баланс, напевно, не зберігається. Дійсно, не всі діти з задатками геніальності зможуть розвинути їх в повній мірі. На те є дуже багато причин, при цьому відсоток тих, кому вдалося досягти максимального результату, буде складати значно менше, ніж 50. Те ж саме можна сказати про тих, хто зумів вибратись із дуже неприємних задатків і стати нормальною людиною. Таким чином, врешті решт суперйолопів буде значно більше, ніж геніїв.Оцінка в навчанні грає роль оберненого зв’язку і тому ні в якому разі не можна її спотворювати різними заохочувальними й іншими виховними змістами. Необхідно повернутися до попередньої практики, коли використовувались дві окремі оцінки: оцінка за навчання і оцінка за старанність. На жаль, п’ятибальна система оцінки була спочатку спотворена, а потім взагалі відкинута. Оцінка «задовільно» означала, що учень відтворив 100% навчального матеріалу. Оцінка «добре» відповідала осмисленому використанню знань для практичних завдань. І, нарешті, оцінка «відмінно» виставлялась у разі використання знань у нестандартних (в тих, які не згадувались у процесі навчання) випадках. Оцінка «незадовільно» виставлялась у всіх інших випадках, окрім тих, коли учень не міг або був не здатним, або не хотів навчатись. Для такої ситуації використовували оцінку «дуже погано» з обов’язковим повторним навчанням. Сучасна дванадцятибальна шкільна і, певною мірою, семибальна система вищих навчальних закладів відповідають лише градації сірого, тобто інтервалу від «незадовільно» до «задовільно» п’ятибальної системи. Слід згадати ще одну ваду сучасної системи оцінювання. Це плутанина коду оцінки з кількісною характеристикою. Мова йде про так звану середню оцінку або показник якості навчання. Якщо ми закодуємо числом «1» яблуню, числом «2» – вишню і числом «3» сливу і якщо далі з’ясується, що половина дерев у саду це яблуні, а половина – сливи, ми ж не будемо стверджувати, що у нас гарний вишневий садок? І ще гірше, якщо ми станемо оцінювати якість художнього твору за середнім кодом літер, які використані для його написання.Однією з головних вад комп’ютерного тестування є практична неможливість використати в тесті завдання, що вимагають неформальної перевірки експертом-людиною. Щодо неможливості корегувати завдання під час опитування, то це скоріше є перевагою комп’ютерного тестування, ніж його недоліком. До переваг комп’ютерного тестування слід віднести формальність, тобто незалежність від людського фактору проведення і оцінювання.Зупинимося на труднощах складання завдань для тестування. Перша перепона при розробці завдання – це визначення складності завдання. Добре відомо, що використання часу, необхідного для виконання завдання, не може бути критерієм його складності. Однак і популярний спосіб визначення складності за допомогою пробного тестування теж не витримує критики. Дійсно, якщо студента ретельно тренували бачити повний диференціал, то для нього знаходження деяких інтегралів буде дуже легким завданням, у випадку ж якщо студенту лише повідомляли про повний диференціал, але не тренували його розпізнавати, подібне завдання буде значно складнішим. Можна продовжувати подібні приклади, але і так зрозуміло, що технологія навчання радикальним способом впливає на складність виконання тестових завдань. Оскільки результати тестування мають бути незалежними від методики навчання, то зрозуміло, що використання пробного тестування для оцінки складності завдань не слід використовувати. Комп’ютерний тест – це інструмент для вимірювання. Як і будь-який прилад, він має певний діапазон, у якому він працює достеменно. Це означає, що частину балів студент може набрати, не володіючи знаннями, а просто вгадуючи відповідь. Щоб корегувати оцінку тестування, слід визначити кількість балів, яку студент може набрати, просто вгадуючи, відняти її від отриманої оцінки завдання і при визначенні підсумкової оцінки за тест провести нормування того, що залишилось, на максимальний бал тесту. При складанні завдань належить всіляко зменшувати ймовірність вгадувань. Наприклад, якщо відповідь подається у вигляді числа, то не бажано формулювати завдання у вигляді запитання з переліком можливих варіантів відповіді, а пропонувати студенту ввести число з клавіатури. Бажано відходити від практики використання завдань тільки з однією вірною відповіддю. Студент повинен сам вирішувати, скільки запропонованих відповідей він повинен вибрати: одну, дві, декілька, всі або навіть жодної. При такому підході перевіряються не тільки знання, а й впевненість у них.Рівень освіти знижується. В цьому легко переконатися, запропонувавши студентам завдання, наприклад, з посібників 30-літьої давнини для підготовки абітурієнтів. З багатьох причин необхідно створювати загальний для країни банк тестових завдань. Щоб завдання не старіли, їх треба робити багатоваріантними, тобто варіантів завдання повинно бути так багато, що запам’ятовувати без розуміння кожний з них окремо було б недоцільно. До того ж кожний варіант повинен вирішувати одну й ту саму дидактичну задачу, тобто повинен перевіряти знання конкретного теоретичного положення навчальної програми. Такий банк можна було б використовувати як для підготовки, так і для безпосередньо тестування. При наявності такого банку тестових завдань стане можливим реальне порівняння результатів тестування за різні роки, тоді як зміна завдань кожного року несе велику загрозу зменшення рівня складності. Звісно, таку базу необхідно доповнювати і розширювати на предмет все більшого і якісного охоплення навчального матеріалу. Однак слід дуже ретельно пильнувати і не дозволяти спрощення вимог до складності завдань. Необхідно уніфікувати підсумковий контроль у процесі навчання, і комп’ютерне тестування для цього на часі.Треба щиро сказати, що занепад освіти зумовлений суб’єктивним фактором, а саме недолугим і недалекоглядним керівництвом. Підтвердимо цей висновок наступними тезисами.Перша системна помилка полягає в тому, що замовник, виконавець і приймальник ‑ це одна й та ж установа, а саме МОНмолодьспорту. Якщо виконавця відокремити від замовника, то можна було б конкретніше з’ясувати, яку якість навчання можна вимагати вид виконавця і за яке фінансування. Це дуже непросте з’ясування, бо з одного боку ‑ грошей завжди не вистачає, а з другого ‑ розвиток суспільства напряму залежить від якості освіти.Друга системна вада управління освітою зумовлена недосконалістю теоретичної педагогіки. Наприклад, розглянемо теорію tabula rasa щодо освіти. Офіціальна педагогіка дуже ретельно критикує першу тезу цієї теорії, стверджуючи що «чистих дошок» не існує, але геть не розглядає другу тезу, яка стверджує, що якщо на «дошці» є вільне місце, то там можна написати що завгодно. А чи це так? Ні в кого не виникає заперечень, що процес навчання ‑ це інформаційний процес. Якщо це так, то для інформаційного процесу необхідно мати три структурні одиниці: передавач, канал і приймач. При цьому передавачів і каналів може бути декілька, а приймач один – учень. Саме на ньому відображається результат навчання і саме він є ключовою структурною одиницею в навчанні. Запитайте студента: «Що важливіше: знання чи диплом?». Ви отримаєте цілком обґрунтовану відповідь: «Звичайно ‑ знання, маючи їх завжди можна скласти іспити і отримати диплом». Але ж чому, деякі студенти попри всяку гідність вимолюють неадекватно завищені оцінки? Справа в тому, що крім недосконалостей теорії, існує варварське невігластво керівної ланки. Наприклад, варварський вираз: «Ви не учню ставите негативну оцінку, ви її собі ставите!», або більш хитромудрий: «Якщо студента відраховано з третього курсу, то гроші, які витрачені на його навчання ‑ це нецільове використання коштів». Чому саме платять хабар за вступ до навчального закладу, якщо майбутній студент справжній телепень? Тоді ж треба буде платити за кожний залік, за кожний іспит і кожну контрольну або курсову роботу. А якщо зустрінеться викладач, який не бере хабарів? Дуже довгий і ризикований ланцюжок. Чи не простіше піти і одразу купити диплом? Відповідь на ці запитання проста. Управління освітою відбувається з використанням недолугих і до того ж суперечливих показників. Наприклад, показник успішності, так званий показник якості, геть технологічно необґрунтований показник відношення кількості викладачів до кількості студентів, штучне обмеження кількості стипендіатів, і таке інше. За кожним з цих показників стоїть певна проблема керівної установи. Наприклад, популістський закон підвищення розміру стипендії без підвищення стипендіального фонду. До чого призводить цей суперечливий клубок вимог до керівництва навчального закладу і врешті-решт до викладачів? Негативні оцінки стають винятковим явищем. Тоді, якщо студент веде себе тихо, ходить на заняття, але нічого не вчить, він має свою чергову задовільну оцінку і, «відмотавши» певний строк, отримує диплом. Якби ж можна було перенести хоча б трохи відповідальності за результат навчання на студента, як того вимагає інформаційний характер процесу навчання, і при цьому використати незалежне від людського фактора комп’ютерне тестування, то можливо було б подолати описане ганебне явище.Нарешті, третя системна біда – невтримна вакханалія оптимізації і новаторства. Справа в тому, що оптимізація може бути дуже шкідливою, коли система знаходиться у збудженому нестійкому стані [1] тим, що оптимізаційні дії посилюють нестійкий стан і приводять до катастрофи. Як це не дивно, але діяльність вчителів-«новаторів» може наносити більше шкоди, ніж користі. Інновації можуть бути дуже локально корисними і шкідливими у загальносистемному сенсі. Так, багато століть учнів не спонукали зазубрювати таблицю додавання на кшталт таблиці множення, а замість цього дуже старанно привчали до виконання алгоритму переходу через розряд. Така методика сприяла глибшому розумінню того, як працює позиційна система числення. В наш час все більше вчителів змушують школярів заучувати таблицю додавання, що дійсно прискорює навчання швидкому рахуванню, але повністю знищує розуміння будови позиційної системи числення. Наступний приклад стосується викладання мови. Тенденція полягає в тому, що збільшується навчальний час на написання творів за рахунок навчання робити перекази. В результаті такого підходу учні не вміють писати доповідні, вести лабораторні журнали і взагалі пояснювати щось письмово. Замість цього вони списують з книжок незрозумілий у їхньому віці опис глибинних страждань Лариси Косач.Розглянемо деякі проблеми оптимізації з використання діаграми потенціального рельєфу рівня навчання. На рис. 1 локально стійкі стани мають номери: 1, 3, 5 і 6. Зрозуміло, що освіта може бути ефективною лише в стійких станах. Для того, щоб поліпшити ситуацію, систему треба перевести зі стійкого стану 1 до стійкого стану 3. Будемо збуджувати систему у стані 1 доти, поки система стане здатна сама переходити від збудженого стану 1 до збудженого стану 3 і навпаки. Потім, коли система буде знаходитись у збудженому стані 3, різко увімкнемо гальма, тобто використаємо відповідні стандарти, щоб система «охолола» до стійкого стану 3.Гальма ‑ це незмінний на певний час рівень тестування набутих знань. Якщо потроху знижувати рівень тестів, скажімо для покращення деяких показників, то система сама собою опиниться знов у стані 1. Описаний революційний спосіб оптимізації системи самий простий, однак він не завжди доступний. Наприклад, для переходу від стану 3 достану 5 такий спосіб не підходить. Дійсно, якщо поступово збільшувати збудженість стану 3, ми не досягнемо потрібного рівня і ймовірніше за все опинимося в стані 1. Для того, щоб перевести систему зі стійкого стану 3 до стійкого стану 5, необхідно швидко, протягом однієї чверті періоду коливань системи, збудити систему до необхідного рівня і зробити реформу, тобто змінити «правила гри», і знову увімкнути гальма, але вже на іншому вищому рівні. На рисунку такий перехід позначений штриховою лінією. Тепер зрозуміло, чому так важливо мати дієвий інструмент стабілізації системи. Комп’ютерне тестування, взагалі кажучи, відповідає вимогам для такого інструмента.

Відтворено процес «прирощування» нових понять і категорій у теоретичних напрацюваннях М. Семенка, котрий опікувався необхідністю створення самостійного понятійно-категоріального апарату задля формально-логічної обґрунтованості футуристичної естетико-художньої платформи. Осмислено введення в ужиток понять «деструкція», «конструкція», «фактура», що вимагало, з одного боку, їх обґрунтування та поступової концептуалізації, а з іншого, – співвіднесення із загальноприйнятою системою естетико-мистецтвознавчих означень художнього твору, а саме: зміст, форма, образ, стиль, композиція. Зазначено необхідність розрізнення сучасного погляду на поняття «фактура» та того його значення, яке існувало за часів М. Семенка. Виявлено суперечності в теоретичних «побудовах» М. Семенка. Ключові слова: авангардизм, український футуризм, деструкція, конструкція, фактура. The process of new concepts and categories application in M. Semen’ko’s theoretical works is recreated. The author protected the necessity of creating independent conceptual and categorical framework for formal and logical validity of futuristic aesthetic and artistic platform. Introduction of concepts ‘destruction’, ‘texture’ and ‘construction’ is reflected on. It required, on the one hand, their justification and gradual conceptualization, on the other hand, correlation with widely accepted system of aesthetic and arts definitions of fiction work, i.e. contents, form, image, style, composition. Key words: avant-garde, Ukrainian futurism, destruction, construction, texture.

В статье представлена работа В.А. Фаворского над киргизским героическим эпосом Манас. В серии созданных художником рисунков нашли проявление его художественные и теоретические подходы к искусству графики и иллюстрирования книг. Для более глубокого проникновения в суть эпического произведения художник отправляется в Киргизию. Созданные им рисунки имеют не только эстетическую и этнографическую ценности. В них проявилась его теория графики, когда белый фон бумаги воспринимается в качестве белого пространства, а карандаш художника становится сродни резцу скульптора. Пространство белого повисает на штрихах рисунка. Эпический характер повествования привел к монументальности образов и композиций иллюстраций. В статье приводятся теоретические мысли художника о соединении разновременных состояний в произведении искусства, роли контура и пятна. The work of V.A. Favorsky on the Kirghiz heroic epos is presented in this article. There is a demonstration of his artistic and theoretical approaches to the graphic arts and books illustration in the series of these drawings. The artist goes to Kyrgyzstan for the deep insight into the essence of the epic work. His drawings have not only aesthetic and ethnographic value. His theory of graphic appeared there, when a white field of paper is taken as a white space, and the artists pencil became similar to a cutter of a sculpture. The space of the white paper hangs on the drawings strokes. The epic nature of the narrative led to the monumentality of the images and compositions of the illustrations. There are artists theoretical thoughts about the connection of the multitemporal conditions in the works of art, the role of contour and spot.

Уточнено понятие этнокультурной компетентности, выявлено три уровня этнокультурной компетентности как интегральной характеристики личности. В ходе апробации программы, направленной на формирование этнокультурной компетентности, применялись эмпирические методы исследования (изучение продуктов деятельности обучающихся, педагогический эксперимент). Содержание программы построено на основе мотивов и языка этнокультуры, а реализация программы учитывает три уровня этнокультурной компетентости: аксиологический, деятельностный, творческий и также состоит трех этапов. Одновременно с изучением основ композиции студенты в теории и на практике знакомятся с символами кулайской культуры с целью постижения языка визуальных образов. В результате освоения первого этапа программы формируется ценностное отношение к этнокультуре (аксиологический уровень этнокомпетентности). Второй этап отличается художественно-практической деятельностью с погружением в этнокультуру, интерпретацией мотивов и языка этнокультуры. Третий этап – это творческий этап обретения индивидуального авторского стиля художника, дизайнера, работающего в этнокультурных традициях. Процессы глобализации способствуют возрождению интереса к родной культуре, этнокультуре. Сегодня очевидна необходимость и актуальность использования воспитательного и образовательного потенциала этнокультуры. В связи с этим важное значение приобретает разработка образовательных программ, направленных на формирование этнокультурной компетентности студентов творческих специальностей. При успешном освоении программы студенты имеют возможность выйти на творческий уровень выполнения авторских графических композиций и дизайн-проектов. В рамках экспериментальной деятельности уточнено содержание программ, разработаны дидактические материалы, систематизированы наглядные пособия (образцы кулайской металлопластики в виде таблиц, цифровых материалов). Ценным дидактическим средством являются образцы лучших работ студентов, выполненных в процессе реализации образовательной программы.Currently, there is a process of actualization of interest in ethnic roots, in native culture against the backdrop of a global trend – globalization. Ethnoculture is an important and effective means of educating and art education of a person. The principle of cultural diversity of education involves taking into account the characteristics of the native culture, using the possibilities of spiritual and material culture in the process of education and upbringing. It is especially important to consider the principle of cultural identity in the process of art education. The research problem arises from the contradiction between the presence of the pedagogical potential of ethnoculture and the insufficient development of educational programs aimed at the formation of ethnocultural competence of students of creative specialties. The purpose of the study is to identify the features of the organization of the pedagogical process in accordance with the principle of cultural conformity, to develop and test in practice an educational program aimed at forming the ethnocultural competence of students of creative specialties: future artists, designers. A theoretical analysis of the literature made it possible to clarify the concept of ethnocultural competence, to identify three levels of ethnocultural competence as an integral characteristic of a person. Empirical research methods (studying the products of students’ activities, a pedagogical experiment) were used during the testing of a program aimed at the formation of ethnocultural competence. The content of the program is based on the motives and language of ethnoculture, and the implementation of the program takes into account three levels of ethnocultural competence: axiological, active, creative, and also consists of three stages. Simultaneously with studying the basics of composition, students in theory and practice get acquainted with the symbols of Kulai culture in order to comprehend the language of visual images. As a result of mastering the first stage of the program, a value attitude to ethnoculture is formed (axiological level of ethnocompetence). The second stage is distinguished by artistic and practical activities with immersion in ethnic culture, interpretation of motives and language of ethnic culture. The third stage is the creative stage of acquiring the individual author’s style of an artist, designer working in ethno-cultural traditions. The processes of globalization contribute to a revival of interest in native culture, in ethnic culture. Today, the necessity and relevance of using educational potential of ethnic culture is obvious. In this regard, the development of educational programs aimed at the formation of ethnocultural competence of students of creative specialties is of great importance. With the successful development of the program, students have the opportunity to reach the creative level of performing author’s graphic compositions and design projects. As part of the experimental activity, the content of the programs was clarified, didactic materials were developed, visual aids were systematized (samples of Kulai metal plastic in the form of tables, digital materials). A valuable didactic tool are the samples of the best works of students.

Поэт, певец, религиозный деятель Кязим Мечиев стал не только одним из первых профессиональных авторов балкарской литературы, но, как доказывается в данной статье, еще и родоначальником драматического жанра. Впервые в балкарской филологии известные произведения К.Мечиева Раненый тур , Бузжигит , Тахир и Зухра рассматриваются как драматические поэмы, с полным их соответствием требованиям теории драмы. Поэт, знавший восточную поэзию, взяв за основу своих произведений классический любовный сюжет ( Тахир и Зухра , Бузжигит ), адаптировал их для балкарского читателя. Драматическая поэма, являясь новообразованием и не имея до сих пор установившихся канонов, остается в науке спорным предметом. В статье предпринята попытка доказать принадлежность упомянутых произведений Мечиева к данному жанру исходя из их конструкции, поэтики, используемых автором художественных приемов. Их анализ с точки зрения литературоведения и театроведения приводит к выводу, что стройная композиция, развитие действия, яркие герои, диалоги между ними, монологи, острая интрига, социальный конфликт, составляющий основной стержень поэм, позволяет с полным правом говорить о Мечиеве как об основоположнике балкарской драматургии. Современные авторы, вдохновленные драматическими поэмами Мечиева и его героями, создали свои оригинальные пьесы, которые стали достижением балкарской литературы. Воплощение на сцене образа самого Кязима стало вехой в истории балкарского театра. A poet, singer, and religious figure Kyazim Mechiev became not only one of the first professional authors of the Balkar literature, but as this article proves, also the ancestor of the dramatic genre. For the first time in our Philology, an attempt is made to consider the famous works by K.Mechiev Wounded tur, Buzzhigit, Tahir and Zukhra as dramatic poems, with their full compliance with the requirements of the theory of drama. The poet due to his thorough knowledge of the Oriental literature, based his works on the classic love story (Tahir and Zukhra, Buzzhigit), adapting them for the Balkar listener. Dramatic poem, being a new form, until now not having established canons, remains a controversial subject in science. In our article we have made an attempt to prove that the studied works of Mechiev belong to this genre, based on their design, poetics, artistic techniques used by the author. After analyzing the three above-mentioned poems from the point of view of literary and theatrical studies, we came to the conclusion that their harmonious composition, the development of action, bright characters, dialogues between them, monologues, acute intrigue, social conflict, which is the main core of the poems, allows us to speak about K.Mechiev as the founder of the Balkar drama. Modern authors, inspired by the dramatic poems of the poet and his heroes, created their original plays, which became an achievement of the Balkar literature. The very image of Kyazim on stage was a milestone in the history of the Balkar Theater.

У сучасному мистецтвознавстві все частіше спостерігаються процеси диференціації та науково-термінологічної інтеграції. Монографія Оксани Фрайт безпосередньо пов’язана із глобальним еволюціонізмом гуманітаристики, де музично-вербальна емінентність розкривається через взаємозв’язки й взаємовплив музики й слова у програмних фортепіанних композиціях, вокальному мистецтві, «музичній» прозі. Аналізуючи специфіку музичної програмності, у монографії особливої уваги заслуговує музична номеносфера, музично-вербальна емінентність (термін Г.-Ґ. Ґадамера) – кроскультурне взаємовивищення та взаємопрезентування музики і слова, музичного мистецтва і літератури. Спираючись на концепцію відомого американського літературознавця Стівена Пола Шера, запропоновано авторський принцип емінентних зв’язків музики й слова у різних вимірах: від традиційного (програмова музика, вокальна музика), крізь менше вивчені («музична» проза, музична критика й публіцистика письменників), до невивчених раніше (белетристика музикантів, музичних ідіом у статтях про образотворче мистецтво, проекція музичних заголовків літературних творів на їхній художній зміст). Зразки програмової української фортепіанної музики отримали оригінальне визначення з лексемою «музична номеносфера літературних заголовків». На основі порівняльного аналізу поезій С. Чарнецького та П. Карманського з тотожними музичними заголовками запроваджено нові термінологічні диференціації музичного екфразису у літературній творчості. Музично-вербальна емінентність презентована з наскрізними творчими «конструктами». Універсальним принципом, звичайно, представлено мімезис. Ментально-художня основа музично-вербальної емінентності визначена національним пісенним фольклором. Антиципаційна дуальність музично-вербальної емінентності ґрунтовно підкріплена музично-критичними письменницькими спробами й літературно-публіцистичними надбаннями митців, які свій творчий досвід перенесли у музичні заголовки, що, в свою чергу, виокремило номеносферу як особливий індикатор вербальної «музикалізації». Така послідовність спрямовує реципієнтів (слухачів, виконавців, читачів і дослідників) до герменевтики музично-вербальної емінентності. Хоча емінентні тексти завжди володіють певним авторитетом, їхній смисловий потенціал довершений, вони є зразками, до яких постійно звертаються. Тому у монографії представлені музично-літературні зразки відомих митців І. Франка, О. Олеся, М. Лисенка, С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, Н. Нижанківського. Вищесказане зумовлює актуальність теми представленої для рецензування монографії О. В. Фрайт «Музично-вербальна емінентність: виміри та парадигми» [1]. Об’єктом свого дослідження О. В. Фрайт визначає експліцитні та імпліцитні прояви музично-вербальних діалогів у просторі української культури. Відповідно, мета монографії сформульована автором на рівні спроби долучитися до «дискурсивної поліфонічності», спирається на музикознавчі й суміжні естетико-філософські, культурологічні, мистецтвознавчі, літературознавчі, мовознавчі наукові джерела для доведення емінентних результатів взаємодії музики й слова в кількох органічних сполученнях-вимірах. [1, 9]. Визначена О. В. Фрайт мета дослідження зумовлює структуру монографії, що складається з п’яти розділів, які послідовно розкривають сутність музично-вербальної емінентності на зразках фортепіанної і вокальної музики українських композиторів, української «музичної» прози, музичній критиці й публіцистиці українських митців. У першому розділі монографії О. В. Фрайт актуалізується науково-джерельна база з проблем програмної музики в аспекті мистецтвознавчого дискурсу. Другий розділ монографії О. В. Фрайт зосереджений на виявленні музично-вербальної емінентності в українській вокальній музиці, де симбіоз музики й поезії знаходить оригінальне втілення в творчості І. Франка, О. Олеся та А. Кос-Анатольського, Н. Нижанківського, М. Лисенка, С. Людкевича. Емінентний вимір української «музичної» прози розкривається у третьому розділі монографії, підкріплюючись зразками малої прози Д. Віконської, В. Домонтовича, У. Кравченко. Парадигми музично-вербальної емінентності характерні й для музичної критики й публіцистики, що ґрунтовно презентовано у четвертому розділі монографії. Особливу увагу привертає звернення авторки до емінентності музичної номеносфери на матеріалі літературної творчості С. Чарнецького у п’ятому розділі монографії. Сказане визначає практичну цінність рецензованої монографії О. В. Фрайт «Музично-вербальна емінентність: виміри та парадигми», задану органікою входження її матеріалів до курсів теорії та історії культури, музичної культурології, історії мистецтва у вищій ланці музичної, культурологічної та мистецької освіти України.